АРГУМЕНТАЦІЯ В АМЕРИКАНСЬКОМУ СУДОВОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі справ за участю суду присяжних)

Краткое описание

київський національний університет
імені тараса шевченка

На правах рукопису

скуратовська тетяна анатоліївна

УДК 811.111’42:347

Аргументація в американському судовому дискурсі
(на матеріалі справ за участю суду присяжних)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
докт. філол. наук., проф. БЄЛОВА А.Д.

Київ-2002

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Судовий дискурс як різновид аргументативного дискурсу

12

1.1.

Вивчення аргументації в межах теорії аргументації і дискурсивного аналізу

12

1.2.

Позалінгвальні фактори, що впливають на аргументацію в судовому дискурсі

21

1.2.1.

Соціально-рольова конфігурація судового процесу як дискурсоутворюючий фактор

21

1.2.2.

Психологічні чинники суб’єктивності аргументації на суді

32

1.2.3.

Соціальні, моральні та етичні фактори, що впливають на аргументацію на суді

39

1.3.

Логічні та емоційні компоненти аргументації в судовому дискурсі

45

1.4.

Достовірність та істинність в аргументації на суді

53

1.5.

Реалізація максим аргументації в судовому дискурсі

61

Висновки до першого розділу

67

Розділ 2. Основні види аргументів у судовому дискурсі

70

2.1.

Апеляція до почуттів

74

2.1.1.

Своєрідність апеляції до релігійних почуттів

77

2.1.2.

Справедливість та відповідальність в інтерпретації різних сторін судового процесу

82

2.2.

Цінності як об’єкт апеляції в судовій промові

87

2.2.1.

Апеляція до цінностей, характерних для американського менталітету

92

2.3.

Апеляція до здорового глузду як стереотипу мислення

95

2.4.

Аргумент до смерті як елемент заключної промови захисту

99

Висновки до другого розділу

102

Розділ 3. Тактики та прийоми аргументації в судовому дискурсі

106

3.1.

Тактичні моделі мовленнєвої поведінки адвокатів сторін при виголошенні судової промови

106

3.2.

Прямі та непрямі тактики мовленнєвого впливу при аргументації бажаного судового вироку

113

3.3.

Тактики допиту

117

3.4.

Риторичні прийоми в аргументації на суді

127

3.4.1.

Повтор як засіб аргументації в судовому дискурсі

132

3.4.1.1.

Синтаксичний повтор

134

3.4.1.2.

Лексичний повтор

146

3.4.1.3.

Синонімічний повтор

152

3.4.2.

Аргументативний потенціал запитань

157

Висновки до третього розділу

163

Загальні висновки

168

Список використаних джерел

174

Список джерел ілюстративного матеріалу

194

ВСТУП

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується увагою до явищ та процесів, які раніше вважалися такими, що виходять за рамки власно лінгвістики. Взаємодія лінгвістики з іншими науками дозволяє виявити новий рівень вивчення мовних явищ. Вербальна діяльність людини розуміється як така, що певною мірою поєднується з діяльністю невербальною і перебуває під впливом екстралінгвістичних факторів. Підтвердженням цьому є вивчення такого багатогранного явища, як аргументація в комунікативному процесі.
Проблеми аргументації знаходяться на перехресті інтересів суміжних галузей наукового знання. Лінгвістична теорія аргументації тісно пов’язана з логікою, риторикою, філософією, неориторикою, психологією, соціологією, конфліктологією, ергономікою, що вказує на її комплексний характер. Аргументація представляє собою специфічну форму комунікативної діяльності, що спрямована на переконання, тому виявляється необхідним розглядати її з точки зору дійового підходу, відповідно до якого підкреслюється діяльність суб’єкта, орієнтована на зміну поглядів, думок та переконань аудиторії. Ще в середині ХХ століття, коли знову виник інтерес до аргументації, при розробці новітніх теорій аргументації основою обиралась саме юридична модель, а процедури та прийоми, що використовуються під час судових дебатів, розглядалися як моделі при дослідженні структури аргументації. Однак, як уявлення про аргументацію минулих століть, так і більшість сучасних теорій аргументації більш зорієнтовані на логічні принципи і методи аргументації і меншою мірою враховують її суб’єктивний характер, нелогічні та немовні компоненти. Дане дисертаційне дослідження, об’єктом якого є саме судовий дискурс, пропонує комплексний підхід до аналізу аргументації в розвиток існуючих положень загальної теорії аргументації.
Аналіз аргументації на суді дозволяє враховувати широке коло лінгвальних та позалінгвальних факторів, що впливають на відбір аргументатором мовних засобів. Існування суду присяжних в англо-американському праві визначає особливості аргументації в судовому дискурсі. Соціально-рольова конфігурація судового процесу за участю присяжних виступає дискурсоутворюючим фактором. Присяжні поставлені перед необхідністю винесення рішення тільки за свідченнями підсудного та свідків і на основі судових дебатів, що створює умови для найбільшого емоційного впливу на присяжних. В американському судовому дискурсі важливою є роль психологічних, соціальних, моральних та етичних чинників, що зумовлюють суб’єктивність аргументації на суді. Така аргументація має менш логічний і раціональний характер, що вимагає проведення поглибленого аналізу її емоційних та нераціональних компонентів.
Хоча юридичний дискурс останнім часом досить часто обирається об’єктом лінгвістичних досліджень [37; 49; 50; 126; 145; 157; 189; 228 та інші], в сучасній лінгвістиці не існує комплексних досліджень комунікативного, прагматичного, соціолінгвістичного, риторичного аспектів мови та мовлення в юриспруденції. При аналізі юридичного дискурсу матеріалом дослідження обираються переважно тексти законів або інших юридичних документів, а також тексти судових промов з літературних творів, які розглядаються як максимально наближені до усного дискурсу. Майже не існує досліджень усної спонтанної комунікації в юриспруденції. Проведення нашого аналізу на усному матеріалі, який був би не наближеним до природного мовлення, а сам являв собою живий” усний корпус (oral corpus), відповідає сучасній тенденції в лінгвістиці зміщенню акцентів з аналізу писемного на усний тип мовлення. Дана дисертація пропонує перше в сучасній лінгвістиці комплексне дослідження усної, в тому числі спонтанної аргументації в судовому дискурсі, що зумовлює її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України, яка розробляється факультетом іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Головна мета дослідження виявлення особливостей аргументації в американському судовому дискурсі обумовила постановку конкретних завдань:
- визначити характерні риси американського судового дискурсу як різновиду аргументативного дискурсу;
- встановити співвідношення між логічними та емоційними компонентами аргументації в межах судового дискурсу;
- визначити та проаналізувати основні аргументи, що використовуються в судовому дискурсі;
- проаналізувати аргументативний потенціал риторичних прийомів аргументації;
- визначити та проаналізувати тактики та прийоми, які використовують адвокати в аргументації під час судових дебатів та при виголошенні судових промов;
- виявити вплив позалінгвальних факторів на аргументацію на суді.
Предметом дослідження є особливості аргументації в американському судовому дискурсі як комунікативної діяльності суб’єкта в триєдності вербального, невербального і екстралінгвістичного, метою якої є переконати адресата через обґрунтування правильності своєї позиції.
Об’єктом дослідження є мовні засоби реалізації аргументації в судовому дискурсі, риторичні прийоми, комунікативні тактики, що забезпечують ефективність судової комунікації і слугують цілям переконання адресата.
Використані у роботі методи та прийоми лінгвістичного аналізу включають контекстуальний, дескриптивний, інтеракціональний, семантико-синтаксичний, дискурсивний.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягяє в тому, що в ньому
- вперше здійснюється дослідження комунікативного, прагматичного, риторичного, соціолінгвістичного аспектів американського судового дискурсу, який являє собою усну, значною мірою спонтанну, комунікацію;
- досліджуються позалінгвальні фактори, що впливають на аргументацію в судовому дискурсі і зумовлюють вербальне оформлення аргументів;
- визначаються основні аргументи в судовому дискурсі та здійснюється детальний аналіз їхніх особливостей;
- досліджуються мовні особливості реалізації найбільш поширених тактик та прийомів аргументації на суді;
- уточнюються аргументативні властивості риторичних засобів.
Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що у ньому вперше на матеріалі американського варіанту англійської мови
- розвиваються положення теорії аргументації на матеріалі живого” усного судового дискурсу з урахуванням підготовленої і спонтанної усної комунікації;
- розширюються знання про мовні засоби аргументації;
- уточнюється взаємодія лінгвальних та позалінгвальних факторів, що детермінують вибір мовних одиниць та організацію аргументації;
- досліджується аргументативний потенціал риторичних прийомів, що використовуються американськими адвокатами у судових промовах;
- поширюються уявлення про дискурс як канал реалізації аргументативних зусиль в окремих сферах людської діяльності.
Матеріалом дослідження стали транскрипти 500 найбільш відомих судових справ ХХ століття (19072001 рр.), що розглядалися в судах США за участю суду присяжних або, в окремих випадках, професійними суддями, але становили великий суспільний інтерес і отримували широке висвітлення ЗМІ (судові промови адвокатів, допити свідків та підсудних, судові дебати) загальним обсягом близько 12 тис. сторінок. Пошук матеріалу здійснювався методом суцільної вибірки з мережі Internet.
Практична цінність роботи полягає в розширенні уявлень про використання англійської мови в сфері юриспруденції, про усну аргументацію, в тому числі спонтанну, в умовах судочинства, в можливості використання результатів дослідження у курсах з теорії аргументації, риторики, зокрема судової, стилістики, теорії мовленнєвого впливу, в навчанні студентів юридичних факультетів. Дані дисертаційного дослідження можуть бути використані й в інших наукових сферах, зокрема юриспруденції, психології, соціології, конфліктології, у професійній підготовці адвокатів.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (грудень 2001 року), на науковій конференції студентсько-аспірантського складу у Києві (травень 2001 року) та на науковій конференції Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” у Києві (жовтень 2001 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 5 статтях, надрукованих у фахових наукових збірниках України.

На захист виносяться наступні положення:
1. Судовий дискурс як різновид аргументативного дискурсу є результатом дії лінгвальних і позалінгвальних факторів, які впливають на відбір аргументатором мовних засобів з метою максимального переконуючого впливу на аудиторію присяжних. Характерними рисами американського судового дискурсу є суб’єктивність, спричинена впливом позалінгвальних факторів, що в свою чергу зумовлені специфічними рисами англо-американської правової системи; використання переважно нераціональних з точки зору логіки аргументів; застосування тактик та прийомів, риторичних засобів, що мають на меті вплинути на емоційну сферу адресата.
2. Позалінгвальними факторами, що впливають на характер та організацію аргументації в американському судовому дискурсі, є соціально-рольова конфігурація судового процесу, соціальні, моральні, психологічні та етичні чинники.
3. Внаслідок особливої соціально-рольової конфігурації судового процесу за участю присяжних аргументація набуває менш логічного і раціонального характеру, що уможливлює активне використання засобів емоційно-експресивного впливу.
4. Логічні аргументи не відіграють значної ролі в аргументації в суді. Найбільш поширені аргументи в судовому дискурсі - апеляція до почуттів, апеляція до цінностей, апеляція до здорового глузду та апеляція до смерті мають нераціональний характер і спрямовані на здійснення впливу на почуття та емоції адресата.
5. В аргументації в американському судовому дискурсі широко використовуються риторичні прийоми, що мають паралогічну природу. Основними риторичними прийомами аргументації в судовому дискурсі є мовленнєвий повтор, риторичне запитання та питально-відповідний хід.
6. Тактики та прийоми, які використовують адвокати при виголошенні судових промов, під час допитів та судових дебатів, є аргументативно спрямованими. Найбільш поширеними є дві тактичні моделі мовленнєвої поведінки адвокатів сторін: тактика зняття протиріч та відкладна тактика. При аргументації бажаного судового вироку можливе застосування прямих та непрямих тактик мовленнєвого впливу. Основними логічними тактичними прийомами судового допиту є прийом аргументація свідченнями допитуваного, або силогізм без висновку силогізму” та прийом аргументація запитаннями”.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг роботи складає 173 сторінки основного тексту.
У вступі обґрунтовується актуальність вибору теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкриваються теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі Судовий дискурс як різновид аргументативного дискурсу” викладаються теоретичні передумови дослідження, пропонується аналіз основних напрямів вивчення аргументації в межах теорії аргументації і дискурсивного аналізу, подається огляд наукових робіт, присвячених дослідженню юридичного дискурсу. Пропонується аналіз позалінгвальних факторів, що впливають на аргументацію в американському судовому дискурсі. Встановлюється співвідношення логічних та емоційних компонентів аргументації, їхній вплив на вибір аргументатором засобів аргументування. Досліджуються критерії достовірності та істинності в аргументації на суді та реалізація максим аргументації в судовому дискурсі.
У другому розділі Основні види аргументів в судовому дискурсі” визначаються найбільш розповсюджені види аргументів в судовому дискурсі, встановлюється їхній нераціональний характер та мовні особливості реалізації. Досліджується використання риторичних прийомів для вербалізації окремих аргументів.
Третій розділ Тактики та прийоми аргументації в судовому дискурсі” присвячений визначенню та аналізові тактик та прийомів аргументації в судовому дискурсі. Досліджуються тактичні прийоми мовленнєвої поведінки адвокатів сторін при виголошенні судових промов, встановлюються особливості реалізації тактик мовленнєвого впливу при аргументації бажаного судового вироку, визначається класифікація та проводиться аналіз основних тактик допиту. Визначаються основні риторичні прийоми аргументації на суді.
У висновках узагальнюються основні теоретичні та практичні результати дисертації, підбиваються підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми та формулюються рекомендації щодо практичного використання отриманих результатів.
Список використаних джерел складається із 233 найменувань (77 іноземними мовами). Список джерел ілюстративного матеріалу становить перелік цитованих у тексті роботи транскриптів судових промов адвокатів та матеріалів допиту підсудних і свідків, що були обрані як найбільш типові для використання в якості ілюстративного матеріалу (58 позицій).

Список литературы

загальні висновки

На межі нового століття когнітивна парадигма у лінгвістиці, антропоцентризм в наукових дослідженнях передбачають дедалі тісніший зв’язок лінгвістики з іншими дисциплінами. Період лінгвістичної експансії вимагає дослідження механізмів функціонування мови, що знаходяться під впливом факторів екстралінгвістичного характеру. Проведене нами дослідження аргументації в судовому дискурсі та аналіз комунікативного, прагматичного, соціолінгвістичного, риторичного аспектів її реалізації на матеріалі живого” усного судового дискурсу є першою спробою комплексного підходу до проблеми спонтанної аргументації в судовому дискурсі. Тим самим розширюються знання про дискурс як канал реалізації аргументативних зусиль в окремих сферах людської діяльності та про мовні засоби аргументації; уточнюються позалінгвальні фактори, що детермінують вибір мовних одиниць та організацію аргументації; поширюються уявлення про аргументативний потенціал риторичних прийомів аргументації.
Соціально-рольова конфігурація судового процесу виступає дискурсоутворюючим фактором. Присяжні виступають пасивними комунікантами на суді, роль професійного судді обмежена, і на долю адвокатів сторін припадає більша частина усного масиву комунікації: саме вони мають викладати відповідну версію справи, відстоювати точку зору своєї сторони у процесі, вести допит. Від їхньої ефективної аргументації залежить результат судового розгляду.
На аргументацію в американському судовому дискурсі впливають численні як лінгвальні, так і позалінгвальні фактори, з урахуванням яких здійснюється відбір мовних засобів аргументації. Аргументація в суді перебуває під впливом психологічних, соціальних, моральних, етичних та інших чинників, що мають суб’єктивний характер і створюються специфічними рисами правової системи.
Істина є проміжною метою аргументації на суді присяжних, вона підміняється концептом достовірності. Шляхом приховування певних фактів та маніпулювання мовними засобами сторони процесу представляють суду свої версії істини, через що істина набуває суб’єктивного характеру в судовому дискурсі.
Ситуація судочинства за участю суду присяжних створює умови для порушення загальних правил аргументації. Проведений нами аналіз судових справ свілчить про переважне недотримання максим аргументації в судовому дискурсі, особливо максимами раціональності та максимами такту.
Аргументація на суді націлена на переконання присяжних у винності/невинності підсудного, що вимагає від судового аргументатора апеляції як до раціональної, так і до нераціональної сфери свідомості адресата. Проведений нами аналіз показав, що для аргументації в американському судовому дискурсі характерним є використання переважно нераціональних аргументів, що мають на меті вплинути на емоційї та почуття адресата. Були виявлені та проаналізовані найбільш поширені з цих аргументів: апеляція до почуттів, апеляція до цінностей, апеляція до здорового глузду та аргумент до смерті. Адвокати апелюють здебільшого до традиційних загальнолюдських почуттів: любові до сім’ї та дітей, людської гідності та свободи, жалості. Особливістю апеляції до релігійних почуттів є імпліцитність і екуменістичний характер, що чітко простежується на лексичному рівні. Особливої уваги заслуговує аналіз апеляції до почуттів справедливості та відповідальності. Поняття справедливості по-різному інтерпретується різними сторонами процесу: під час аргументації на суді захист апелює до помилування, а обвинувачення до справедливості. Справедливість в інтерпретації обвинувачення є єдиним критерієм для винесення вердикту, що реалізується у переважному використанні лексики з семантичним значенням граничності. Апеляція захисту до справедливості завжди поєднується з апеляцією до загальнолюдських або релігійних почуттів та до здорового глузду, а також з переважно імпліцитною апеляцією до помилування.
Аргументація в судовому дискурсі спрямована на заміщення аксіологічного дисонансу між аргументатором і адресатом. В аргументації на суді різні сторони процесу використовують одну й ту саму ціннісну категорію для обґрунтування різних дій. Наш аналіз довів, що цінності входять до судового дискурсу не у вигляді явних оцінок, а у формі дескриптивно-прескриптивних тверджень, що використовуються з метою схвалення або засудження, оскільки базуються на прихильності до певного ідеалу вчинків. Така оцінка експлікується переважно лексичними засобами. Апеляція до американських національних цінностей (law, right, family, security, freedom, man, equality before law, love of country, self-preservation, justice, fairness, American Constitution) також є одним з основних аргументів в судовому дискурсі США. Для неї є характерною форма риторичних запитань, що забезпечує очевидність висловлювання.
Апеляція до здорового глузду пов’язана з аргументацією до справедливості. Вердикт поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt) дорівнює найвищому ступеню справедливості і його можна розглядати як одну з цінностей на суді.
Апеляція до смерті використовується адвокатами захисту у тих випадках, коли підзахисному загрожує смертельний вирок. При використанні апеляції до смерті, переважно в тезисі та засновках, використовуються різноманітні лексичні одиниці, які є конституентами лексико-семантичного поля смерть”.
Найбільш активними комунікантами на суді присяжних виступають адвокати. Це зумовило необхідність проведення в рамках загального дослідження аргументації в судовому дискурсі аналізу тактик та прийомів аргументації, що їх використовують адвокати на суді. Проведений нами аналіз засвідчив, що в американському судовому дискурсі найбільш поширеними є дві тактичні моделі мовленнєвої поведінки адвокатів сторін: тактика зняття протиріч та відкладальна тактика. Засобами тактики зняття протиріч є прийоми інтимізованої мовленнєвої поведінки, що дозволяє усунути протиріччя між комуніканитами. Основними аргументами, які використовуються в цій тактиці, є апеляція до почуттів, що характезирується лексичними одиницями з позитивною семантикою, а також апеляція до здорового глузду, яка відзначається експліцитністю на лексичному рівні. Найпоширеніший прийом тактики зняття протиріч оперування займенниками, переважно I, you, we; він має на меті підкреслити адресатну спрямованість мовлення. При оперуванні займенниками може використовуватися прийом співучасті. В аргументації із застосуванням відкладальної тактики використовується переважно дедуктивна демонстрація, що сприяє створенню ілюзії переконливості. Для першої її частини характерне використання займенників з об’єднуючим значенням (all, they, one, any one, no one та ін.), що сприяють зв’язку спільного та одиничного і формулюванню тезису, який необхідно довести.
При аргументації бажаного судового вироку можливе застосування двох тактик мовленнєвого впливу: прямих та непрямих. Для прямих тактик характерні обмежений набір прямих форм вираження та використання лексико-граматичних одиниць, що утворюють функціональне поле достовірності. Непрямі тактики мають переважно паралогічну природу і використовуються з порушенням логічних законів. Завдяки ним адвокатові вдається не називати бажаного судового вироку або здійснювати імплікаційне посилання на нього.
В результаті аналізу матеріалів допитів у судах США нами був зроблений загальний поділ тактичних прийомів допиту на прийоми емоційного та логічного впливу, а також встановлена власна класифікація аргументативних прийомів: прийом аргументація свідченнями допитуваного, або силогізм без висновку силогізму” та прийом аргументація запитаннями”, які мають переважно логічний характер. Прийоми встановлення та підтримання психологічного контакту з допитуваним мають на меті вплинути переважно на емоційну сферу допитуваного, водночас впливаючи і на присяжних. Вони включають прийоми заохочення, втішання, впливу на позитивні якості та авторитет, а також прийом порівняння адвоката і свідка.
Нами були розглянуті основні риторичні прийоми аргументації в судовому дискурсі як паралогічні засоби, що превалюють над логічними формами аргументації на суді: мовленнєвий повтор (синтаксичний, лексичний, синонімічний), риторичне запитання та питально-відповідний хід, визначені їхні функції та особливості реалізації. Для судових промов, на матеріалі яких ми проводили аналіз цих засобів, характерним є поєднання різних видів мовленнєвого повтору, переважно лексичного та синтаксичного, що посилює аргументативний потенціал промови. Аргументативна функція фігур повтору реалізується на фоні інших функцій, які ці фігури здатні виконувати одночасно. Риторичні запитання використовуються переважно у вступі, де за їх допомогою реалізується експресивно-емоційне впевнене заперечення протилежної процесуальної позиції. Вони також виступають формою апеляції до суду під час полеміки судового оратора з процесуальним опонентом. Риторичні запитання створюють ефект емоційного посилення, що є особливо важливим у відкритих судових процесах. Найбільш типові функції питально-відповідних ходів створюють фон для реалізації аргументативної функції, що реалізується переважно в питально-відповідному ході через констатуюче висловлювання у відповіді на запитання.
Проведене нами дослідження є першою спробою комплексного підходу до проблеми аргументації в судовому дискурсі. Подальше дослідження аргументації в юридичному дискурсі взагалі і в судовому дискурсі зокрема виявлятиметься необхідним для розвитку положень лінгвістичної теорії аргументації. Більш глибоке дослідження усної аргументації в умовах судочинства матиме практичне застосування в умовах дедалі зростаючої необхідності професійного навчання адвокатів.
Крім виявлених та проаналізованих нами основних факторів, що впливають на характер аргументації в судовому дискурсі, існують і інші, аналіз яких потребуватиме залучення знань суміжних гуманітарних дисциплін. Співвідношення раціональних та нераціональних компонентів аргументації на суді потребує статистичного дослідження та класифікації за стадіями судового засідання. Цікавим виявиться аналіз мови жестів на суді. Малодослідженим залишається кодекс судового аргументатора. Дослідження цих та інших проблем юридичного дискурсу й, зокрема, аргументації в судовому дискурсі є актуальним для сучасної лінгвістики, а його результати виявляться важливими для розвитку положень теорії аргументації та теорії дискурсу.

Список використаних джерел

1. Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. 150 с.
2. Аристотель. Риторика. Поэтика. М.: Лабиринт, 2000. 224 с.
3. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136137.
4. Арутюнова Н.Д. Истина и этика// Истина и истинность в культуре и языке. М: Наука, 1995. С. 723.
5. Арутюнова Н.Д. От редактора// Истина и истинность в культуре и языке. М: Наука, 1995 . С. 36.
6. Баранов А.Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1990. 48 с.
7. Баранов А.Н. Сергеев В.М. Лингво-прагматические механизмы аргументации // Рациональность, рассуждение, коммуникация. К.: Наукова думка, 1987. , с.2241.
8. Барба Л.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації «злочин-відповідальність» у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Автореф канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеськ. держ. ун-т ім. І.І. Мечникова. О., 1999. 17 с.
9. Баркалова О., Сидорова Л. Судебная речь в социолингвистических и психолингвистических исследованиях // Структуры языкового сознания. М.: Наука, 1990. С. 235243.
10. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. М.: Профобразование, 2000. 312 с.
11. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. К.: НТВ Правник”, 1997. 64 с.
12. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. М.: Наука, 1991. 239с.
13. Безменова Н.А. Проблемы эффективности речи в перспективе неориторики // Оптимизация речевого взаимодействия. М.: Наука, 1990. С. 152161.
14. Бекетова О.В. Фігури повтору як лінгвостилістичні засоби аргументації // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов: Вісник КДЛУ, 1997. Вип. 3. С. 37.
15. Белова А.Д. Аргументация. Речевой этикет. Культура // Язык и культура. 3-я междун. конференция. Доклады и тезисы докладов. К., 1994. С. 9597.
16. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: КГУ им. Т. Шевченко, 1997. 311 с.
17. Бєлова А.Д. Лінгвістичні аспекти аргументації (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис докт. філол. наук: 10.02.04 / КДУ ім. Т. Шевченка. К., 1998. 36 с.
18. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 4487.
19. Валеева Н.Г. Обучение вариантам речевой реализации профессионального общения в зависимости от состава коммуникантов (специалист-специалист, специалист-неспециалист): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. М.:МГПИИЯ, 1994. 22 с.
20. Введенская Л.А. Павлова Л.Г. Деловая риторика. Ростов н/Д.: Издательский центр «МарТ», 2000. 512 с.
21. Введенская Л.А. Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. Современная риторика. Ростов н/Д., 1995. 230 с.
22. Ветрова Г.Н. Суд присяжных и проблемы уголовного судопроизводства // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. №3, 1999. С. 1630.
23. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172 с.
24. Власенко М.С. Комунікативно-прагматичний аспект іспанського законодавчого тексту. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.05. К.: Київський національний лінгвістичний університет, 2001. 20 с.
25. Воїнов В.В. Соціально-оціночні номінації в контексті культури США. К.: Либідь,1994. 143 с.
26. Войскунский А.Е. Коммуникативный контакт и средства его установления // Оптимизация речевого воздействия. М.: Наука, 1990. С. 128152.
27. Воскресенский В. Конышева Л. Количество склонно переходить в качество // Российская юстиция. 1996. №12. С. 1117.
28. Воскресенский Г.А. Послесловие // Кисенишский И.М. Судебные речи по уголовным делам (процессы, защита, законность). М.: Подмосковье, 1991. 320 с.
29. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. М.: Наука, 1988. 346 с.
30. Гаррис Р. Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Спб., 1921. 290 с.
31. Гассин Э.А. Психология прощения // Вопросы психологии. 1999, №4. С. 93104.
32. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози). Автореф канд. філол. наук. К.: КДЛУ, 2000. 19 с.
33. Голубев В.Ю. Аргументативный диалог в американской газете: взаимовлияние логического и языкового аспектов дискурса // Argumentation, Interpretation, Rhetoric, 2000, #1 http.://www.argumentation.spb.ru/2000_1/papers/1_2000p5.htm
34. Гончарова О.М. Використання усного слова як засобу підсилення раціонального та емоційного впливу форм соціально-культурної діяльності: Автореф. канд. педагог. наук: 13.00.05 / Київський держ. ун-т культури і мистецтв. К., 1998. 16 с.
35. Городецкая Л.А. Культурно обусловленные ритуалы общения: обязательность соблюдения и возможность нарушения // Вестник Московского университета. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация». 2001. №2. С. 4959.
36. Гречко В.А. Лексическая синонимика современного русского литературного языка / Под ред. М.И. Черемисиной. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. 152 с.
37. Гумовська І.М. Англійська юридична термінологія в економічних текстах: генезис, дериваційні та семантико-функціональні аспекти: Автореф канд. філол. наук: 10.02.04 / ЛНУ ім. І. Франка. Львів: 2000. 19 с.
38. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука в конце ХХ века. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 1995. С. 239320.
39. Дерді Е.Т. Юридичні терміни-композити в англійській мові // Мовні і концептуальні картини світу, 2000. С. 118125.
40. Дубов И.Г. Хвостов А.А. Моральная детерминация поведения в обыденном сознании различных групп населения // Вопросы психологии. 2000. №5. С. 8799.
41. Еемерен, ван, Ф., Гроотендорст Р. Аргументация, коммуникация и ошибки. СПб.: Питер, 1992. 220 с.
42. Ерышев А.А. Логика: Курс лекций. К.: МАУП, 2000. 179 с.
43. Єфремова Н.В. Семантичні та функціональні особливості синонімічних опозицій англійських дієслів. Автореф. дис канд. філол. наук. К., 2000. 22 с.
44. Журавльова С.І. Реалізація питальності як супрасинтаксичного елементу в нетипових текстах (на матеріалі англомовних текстів). Автореф канд. філол. наук. К.: КДУ, 1996. 26 с.
45. Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. М.: Дело, 1999. 480 с.
46. Зернецкий П.В. Речевое общение на английском языке (Коммуникативно-функциональный анализ). К.: Лыбидь, 1992. 144 с.
47. Зернецкий П.В. Функционально-лингвистические особенности монологического дискурса // Семасіологія і словотвір. К.: Наукова думка, 1989. С. 148152.
48. Зорин Г.А. Психологический контакт при производстве допроса. Гродно: Гроднен. гос. ун-т, 1986. 71с.
49. Ивакина Н.Н. Основы судебного красноречия (риторика для юристов): Учеб. пособие. М.: Юристъ, 2000. 384 с.
50. Ивакина Н.Н. Профессиональная речь юриста: Учеб. пособие. М.: БЕК, 1997. 333 с.
51. Ивин А.А. Логика. М.: Гадарика, 1999. 352 с.
52. Ивин А.А. Основы теории аргументации. М.: ВЛАДОС, 1997. 351 с.
53. Игнатюк Н.А. Констатация как способ формирования английского персуазивного текста: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / КГПИИЯ. К., 1990. 17 с.
54. Ищенко Н.Г. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке. К.: КДЛУ, 2000. 349 с.
55. Кант И. Критика способности суждения. М.: Искусство, 1994. 367 с.
56. Карабан В.І.. Верба Л.Г. Інгерентна прагматичність дискурсу // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб. наук. праць. Харків: ХДУ, 1996. С. 8990.
57. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса // Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 511.
58. Кириллов В.И. Аргументация в работе лектора. М.: О-во Знание” РСФСР, 1990. 40 с.
59. Кирилова В.М. Спрямованість оцінки у синонімії (на матеріалі прикметників сучасної англійської мови): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 1996. 22 с.
60. Клюев Е.В. Риторика (Инвенция. Диспозиция. Элокуция). М.: ПРИОР, 1999. 272 с.
61. Кобликов А.С. Юридическая этика. М.: Норма, ИНФРА-М, 1999. 168 с.
62. Ковалев В.А. Крупнейшие уголовные дела ХХ века в США. М.: Юридическая литература, 1990. 400 с.
63. Корнилова Е.Н. Риторика искусство убеждать. Своеобразие публицистики античной эпохи. М.: Изд-во УРАО, 1998. 208 с.
64. Кохтев Н.Н. Основы ораторской речи. М.: Изд-во МГУ, 1992. 240 с.
65. Кохтев Н.Н., Розенталь Д.Э. Искусство публичного выступления. М.: Моск. Рабочий, 1988. 233 с.
66. Криминалистика / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. 990 с.
67. Криминалистика / Отв. ред. Н.П. Яблоков. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 1999. 718 с.
68. Кричевский Р.Л. Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретические и прикладный аспекты. М.: Наука, 1991. 217 с.
69. Кроче, Бенедетто. Эстетика как наука о выражении и как общая лингвистика. М.: Intrada, 2000. 160с.
70. Круковський В.І. Припишнюк Я.І. Явище зовнішньої полісемії у французькому юридичному вокабулярі // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія Педагогіка. Психологія”. 2001. Вип. 4. С. 7886.
71. Крючкова П.Г. Соціальний фактор і авторитарний дискурс // Мовні і концептуальні картини світу. 2001. №5. С. 109113.
72. Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды категоризации пространств текста и дискурса // Категоризация мира: пространство и время. М.: Наука, 1997. С. 1526.
73. Куликова О.В. Лингвостилистические средства развертывания аргументации в публицистическом тексте (на материале парламентских выступлений: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 /МГПИИЯ. М, 1989. 22 с.
74. Кураев А. Школьное богословие. М.: Благовест, 1997. 309 с.
75. Легойда В. Религия по-американски// SOS, №8 (10), 2000. С. 45.
76. Леммерман, Хайнц. Учебник риторики: Тренировка речи с упражнениями. М.: Наука, 1998. 340 с.
77. Ломовский В.Д. О судебной речи. Калинин: Калининский госуд. ун-т., 1990. 62 с.
78. Лотман М.Ю. Риторика. Избранные статьи в 3-х томах. Таллин, 1992. Т. 1. 240 с.
79. Майерс, Дэвид. Социальная психология. Спб.: Питер, 1999. 688 с.
80. Мальцева О.В. Разноуровневый повтор в англоязычном рекламном тексте: Автореф. дис канд. филол. наук / СПбГУ. СПб, 1994. 22 с.
81. Маляренко В. Позитиви і негативи суду присяжних // Право України. 2000. №3. С. 312.
82. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. М.: Знание, 1989. 176 с.
83. Марткович И.Б. Послесловие // Кисенишский И.М. Судебные речи по уголовным делам (процессы, защита, законность). М.: Подмосковье. 320 с.
84. Машленко И.Ф. Проблема допустимости доказательств в уголовном процессе США: Автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.09 / АН СССР. Ин-т государства и права. М., 1987. 23 с.
85. Мельник В.В. Коллегия присяжных заседателей как субъект коллективного решения вопросов о виновности (социально-психологические аспекты). Государство и право. 2000. №1. С. 2635.
86. Мельник В.В. Основы построения убедительной судебной речи (Ораторское искусство в состязательном уголовном процессе с участием присяжных заседателей) // Адвокат. 1999. №4. С.6377.
87. Миллер Т.А. От поэзии к прозе. Риторическая проза Горгия и Исократа // Античная поэтика. М.: Наука, 1991. С. 7890.
88. Мирончук Т.А. Семантичні та прагматичні особливості висловлювань виправдання в сучасній англійські мові: Автореф. дис канд. філол. наук / КДЛУ. К., 1998. 16 с.
89. Михайловская Н.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. М.: Юридич. лит-ра, 1981. 176 с.
90. Мідор Деніел Джон. Суди в Сполучених Штатах. Сент-Пол: Вест Паблішинг Ко., 1991. 135 с.
91. Молдован В.В. Судова риторика: Навч. посібник. К.: Юрінком Інтер, 1998. 317 с.
92. Мороховский А.Н. К проблеме текста и его категориальные признаки // Текст и егокатегориальные признаки: Сб. науч. тр. К.: КГПИИЯ, 1989. С. 37.
93. Московичи С. Бушини Ф. Являются ли предвзятые сообщения более эффективными, чем сообщения непредвзятые? // Психологический журнал. 2000. Том 21, №3. С. 2033.
94. Никульшина Т.М. Информационная стратегия в побудительном дискурсе. Дис канд. филол. наук. К.: КДЛУ, 1998. 170 с.
95. Нікульшина Т.М. До питання про місце дикурсу у сучасних лінгвістичних дослідженнях // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов: Вісник КДЛУ. Серія Філологія”. Дослідження молодих вчених. Вип. 3. К.: КДЛУ, 1997. С. 6067.
96. Общая риторика / Дюбуа Ж., Эделин Ф., Клинкенберг Ж-М. и др. М.: Прогресс, 1986. 312 с.
97. Оганесян С.Г. Предметная область аргументации и основные понятия теории аргументации // Философские проблемы аргументации. Ереван, 1986. С. 820.
98. Основы риторики: Учеб. пособие / С.С. Гурвич, В.Ф. Погорелко, М.А. Герман. К.: Выща школа, 1988. 248 с.
99. Павленко В.М. Таглін С.О. Етнопсихологія. К.: Сфера, 1999. 408 с.
100. Павлова К.Г. Психология спора: логико-психологические аспекты. Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 1988. 208 с.
101. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация. М.: Изд-во Института психотерапии, 2000. 208 с.
102. Панова О.В. Рассуждение как тип речи в прагматическом аспекте (аргументация и объяснение). Автореф. дис канд. филол. наук. Минск, 2001. 20 с.
103. Перельман Х., Олбрехт-Тытека Л. Из книги Новая риторика: трактат об аргументации” // Язык и моделирование социального взаимодействия. М., 1987. С. 244258.
104. Пешков И.В. Введение в риторику поступка. М.: Лабиринт, 1998. 288 с.
105.