ОБРАЗ ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ В РОМАНАХ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Б. Хмельницького

На правах рукопису

ПАВКІН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

УДК 801.73 + 801.82 = 111

ОБРАЗ ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ В РОМАНАХ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА:
ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник -
доктор філологічних наук,
професор
ЖАБОТИНСЬКА С. А.

Черкаси - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП...4
РОЗДІЛI.КОНЦЕПТУАЛЬНИЙРАКУРССЕМАНТИКИ
ХУДОЖНЬОГОТЕКСТУ......................................................13
1.1. Семантика та образи художнього тексту............13
1.2.Особливостісемантикихудожньоготексту в жанрі «фентезі»...24
1.3.Семантикахудожньоготекстуусвітлі когнітивної лінгвістики..............................................................30
Висновки до розділу41
РОЗДІЛ II. КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОБРАЗУ ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ
В РОМАНАХ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА..45
2.1. Стратифікація регіонів: онтологічний параметр45
2.2. Стратифікація регіонів: аксіологічний параметр56
2.2.1. Шляхи формування емотивної оцінки..56
2.2.2. Аксіологія регіонів у часовому аспекті60
2.2.3. Регіони з позитивною аксіологією63
2.2.4. Регіони з негативною аксіологією.68
2.2.5. Регіони з проміжною аксіологією.73
2.2.6. Аксіологія образу Чарівної Країни:
підсумковий огляд..75
2.3. Топофон Чарівної Країни: міфологічні мотиви..82
Висновки до розділу..91
РОЗДІЛ III. МОВНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЇ ОБРАЗУ
ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ В РОМАНАХ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА...........95
3.1. Епітет, метонімія, метафора:
семантичний і концептуальний аспекти......95
3.2. Емотивна оцінка у тропах103
3.2.1. Семантика тропів:
взаємодія аксіологічних та онтологічних концептів..103
3.2.2. Тропи: концепти аксіологічної сфери..108
3.2.3. Тропи: концепти онтологічної сфери..116
3.3. Метафора: кореляти і референти143
Висновки до розділу153
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...166
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ189
ДОДАТКИ190

ВСТУП

У цій дисертації, яка належить до робіт у галузі семантики художнього тексту, запропоновано лінгвокогнітивний аналіз образу Чарівної Країни у творах Дж. Р. Р. Толкієна, засновника жанру «фентезі». Чарівна Країна - це уявний, вигаданий автором географічний простір (топофон), у межах якого відбуваються сюжетні події.
Дослідження, присвячені семантиці художнього тексту [31; 92; 93; 32; 134; 135; 89; 107; 68; 75; 38 та ін.], наголошують на тому, що художній текст відрізняється від інших текстів експресивністю та розмаїттям способів своєї змістової організації. Важливою складовою семантики таких текстів є представлена мовними засобами система образів, які виконують свою роль у формуванні загального змісту тексту як єдиного цілого [5, 75]. Відповідно до одного з визначень художнього образу, він є самостійним складним інформаційним фрагментом, у якому поєднані зміст та естетична виразність. Це факт ідеального буття, що зрощений зі своїм матеріальним субстратом, але не збігається з ним [144, 418; 102, 242]. З огляду на інформаційну складність художніх образів, опосередкованих мовним «субстратом», питання щодо їх змісту, призначення в тексті та засобів мовного втілення потребують подальшого дослідження.
Важливу роль у системі образів художнього твору відіграє топофон, або простір [35, 19], який розглядається у ряді лінгвістичних робіт [51; 123; 114; 176]. Водночас топофон у текстах «фентезі» залишається поза увагою дослідників. Аналогічно, залишається маловивченим і сам цей порівняно молодий художній жанр, якому поки що присвячені поодинокі праці переважно літературознавчого [65; 21; 161] та філософського [80] плану. Лінгвістичний аналіз образу Чарівної Країни у творах Толкієна є доцільним у зв’язку з тим, що жанроутворюючу функцію в тексті виконує саме топофон. Образ Чарівної Країни, який зумовлює прагматичну спрямованість тексту, є специфічним за своїм онтологічним і аксіологічним змістом. В дисертації аналіз змісту образу Чарівної Країни здійснено з позицій когнітивної лінгвістики, де досліджуються вербалізовані концептуальні, або мисленнєві, структури. Застосування таких структур для аналізу текстів різних жанрів набуває все більшого поширення в текстуальній лінгвістиці останніх років [див., наприклад, 46; 3; 55; 180; 191; 12; 212; 79].
Актуальність нашого дослідження полягає у зверненні до питання про те, які саме структури мислення забезпечують організацію інформації у художньому образі і як така інформація передається мовними засобами. Відповідь на це питання пов’язана з вирішенням ширшої проблеми з’ясуванням лінгвокогнітивних механізмів художньої творчості. Ця проблема є ключовою для такого нового напряму лінгвістичних досліджень, як когнітивна семантика художнього тексту, або когнітивна поетика. Лінгвокогнітивний аналіз образу Чарівної Країни топофону, який стає жанроутворюючим фактором у текстах «фентезі», необхідний як для виявлення концептуальних основ семантики цих текстів, так і для чіткішого визначення характерних ознак самого жанру.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми «Когнітивні дослідження мови та мовлення», яка розробляється на факультеті романо-германської філології Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького (тема затверджена радою ЧДУ, протокол № 3 від 22 грудня 1994 року).
Мета нашого дослідження полягає у виявленні концептуальних структур, які зумовлюють формування змісту образу Чарівної Країни в романах Толкієна, а також у з’ясуванні того, як цей зміст відтворюється за допомогою мовних засобів, зокрема, тропів. Досягненню мети сприяє вирішення наступних конкретних завдань:
· розробка теоретичного апарату дослідження, який поєднує основні положення семантики художнього тексту з доробками в галузі когнітивної лінгвістики;
· аналіз змісту тексту та побудова концептуальної моделі, що пов’язана з онтологією образу, тобто відбиває принципи організації Чарівної Країни як уявного простору, де відбуваються описані в романах події;
· аналіз змісту тексту та реконструкція концептуальної моделі, яка демонструє аксіологічний ракурс Чарівної Країни, зокрема принципи формування емотивної оцінки образу, що залежить від його онтологічних характеристик;
· виявлення окремих складових в онтологічній моделі образу та розгляд їх емотивної спрямованості, яка, у свою чергу, зумовлює загальну емотивну оцінку образу;
· встановлення взаємозв’язку між емотивною оцінкою топофону в текстах «фентезі» та їх прагматичною орієнтацією;
· порівняння топофону в романах Толкієна з образом простору, представленим у міфах народів світу;
· розгляд мовних засобів епітетів, метонімій і метафор, використаних автором для створення емотивно навантаженого образу Чарівної Країни.
Таким чином, об’єктом аналізу в дисертації є зміст образу Чарівної Країни (топофону) в романах Толкієна. Предметом дослідження стають концептуальні структури, на підставі яких формується цей зміст, втілений за допомогою мовних засобів.
Матеріал дослідження складають 11885 фрагментів тексту, що містять пропозиції, які характеризують Чарівну Країну. Емпіричні дані одержано шляхом наскрізної вибірки з романів Толкієна «The Silmarillion», «The Hobbit» та «The Lord of the Rings» (загальний обсяг 1904 сторінки).
При аналізі мовного матеріалу було використано методи концептуального аналізу, запропоновані в когнітивній лінгвістиці. Зокрема, для побудови онтологічної концептуальної моделі образу Чарівної Країни залучено пропозиційні та фреймові структури, інтегровані в модель концептуальної мережі. При виявленні окремих онтологічних складових образу ми посилаємось на положення теорії ментальних просторів [206; 207], згідно з якими такі складові визначаються як «ролі», або узагальнені концепти, що мають у тексті різні «наповнювачі». Побудова аксіологічної (емотивної) моделі образу здійснюється на підставі категоріальної структури, відомої як квадрат, або решітка, Греймаса [218; 219]. Розгляд емотивної спрямованості ролей, що конституюють образ Чарівної Країни, а також емотивної спрямованості образу як цілого дано в термінах теорії прототипів [241; 256; 253]. Аналіз мовних засобів, що об’єктивують образ, включає методи семантичного та концептуального моделювання, запропоновані в рамках теорії концептуальної інтеграції [208; 209] та теорії концептуальної метафори [229]. Висновки про типовість тих чи інших емотивних оцінок, які супроводжують образ, а також про типовість певного змісту, що передається за допомогою тропів, ґрунтуються на даних кількісного аналізу.
Використання цих методів сприяє вирішенню згаданих вище завдань та підтвердженню положень, що виносяться на захист:
1. До змісту образу Чарівної Країни входить інформація онтологічного та аксіологічного планів. Перша містить оповідь про топофон творів Толкієна, друга - емотивну оцінку образу.
2. Інформація онтологічного плану, що стосується окремих регіонів Чарівної Країни, упорядкована на підставі партонімічного фрейму, який демонструє зв’язок між цілим та частиною. Інформація про кожний конкретний регіон конституюється змістовими характеристиками ролей ТЕРИТОРІЯ-ЛАНДШАФТ, БУДІВЛІ, ТВАРИНИ та РОСЛИНИ, які є наскрізними (дійсними для всіх регіонів Чарівної Країни). Ці характеристики упорядковуються на підставі пропозиційних структур, що входять до складу предметноцентричного фрейму. Партонімічна та предметноцентрична фреймові структури утворюють концептуальну мережу, яка є моделлю, що упорядковує інформацію про онтологію образу Чарівної Країни в цілому.
3. Онтологія образу є основою для його аксіології, яка представлена у досліджуваному матеріалі насамперед емотивною оцінкою. Підставою для аналізу останньої може бути семіотичний квадрат Греймаса, згідно з яким виявляються чотири типи емотивної оцінки: «добре», «не-погано», «не-добре», «погано». Зважаючи на зміст аналізованого образу, до цих оцінок можливо додати три інші: «дуже добре», «дуже погано» та проміжну оцінку «не-погано/не-добре». Разом, виділені оцінки утворюють аксіологічний континуум: ДУЖЕ ДОБРЕ ДОБРЕ НЕ-ПОГАНО НЕ-ПОГАНО/НЕ-ДОБРЕ НЕ-ДОБРЕ ПОГАНО ДУЖЕ ПОГАНО. Ці емотивні оцінки, що інтегруються в онтологічну концептуальну модель образу, характеризують як наскрізні ролі, так і окремі регіони Чарівної Країни.
4. Серед емотивних оцінок, притаманних ролям ТЕРИТОРІЯ-ЛАНДШАФТ, БУДІВЛІ, ТВАРИНИ та РОСЛИНИ, той чи інший тип оцінки може мати різний ступінь представленості. Таким чином, зважаючи на перевагу оцінок певного типу, кожна з ролей за своєю аксіологією є прототипною поняттєвою категорією: вона містить оцінки, які є для неї центральними й периферійними. Аналогічно, прототипною категорією є і цілісний образ Чарівної Країни.
5. Аксіологія образу Чарівної Країни зумовлює прагматичну орієнтацію творів Толкієна, а саме приховану мораль, яку автор прагне донести до читача. Така мораль полягає у формуванні морально-етичних світоглядних категорій, що наближує тексти в жанрі «фентезі» до міфу. Чарівна Країна у Толкієна й топофон у міфах народів світу мають ряд спільних рис.
6. Формування емотивного ракурсу образу Чарівної Країни відбувається за допомогою мовних засобів, серед яких важливу роль відіграють тропи епітет, метонімія та метафора. Роль епітета у змістовому плані є ключовою, адже саме він указує на тип оцінки та на емотивно забарвлену онтологічну ознаку. Завдяки метонімії така ознака або акцентується, або набуває додаткового змісту. У метафорі відбувається подальше розширення цього змісту. Метафора стає основним засобом деталізації онтологічних характеристик образу, що супроводжуються емотивними конотаціями.
7. У метафорі виявляється взаємодія концептуальних сфер (ментальних просторів), або тематично обмежених узагальнених понять. При цьому референтними концептосферами стають ролі ТЕРИТОРІЯ-ЛАНДШАФТ, БУДІВЛІ, ТВАРИНИ та РОСЛИНИ, наповнювачі яких вибірково порівнюються з поняттями, що належать до корелятивних концептосфер ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ, ЖИВА ІСТОТА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, ОБ’ЄКТ/ФЕНОМЕН ПРИРОДИ. Основою метафори слугує спільна ознака, що, як правило, виражена в тексті за допомогою епітета. У кожній з корелятивних концептосфер ця ознака набуває своєї специфіки.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше запропонований лінгвокогнітивний аналіз образу Чарівної Країни, який є провідним для порівняно нового жанру «фентезі», що залишається дотепер маловивченим. У роботі застосовано нові методики, розроблені у когнітивній лінгвістиці протягом останніх років. Дослідження дозволило отримати результати, які є новими для теорії тексту в цілому та теорії англомовного тексту зокрема: 1) виявлено концептуальну структуру образу простору у творах Толкієна; 2) встановлено зв’язок між концептуальними структурами, що впорядковують представлений у досліджуваному образі зміст онтологічного та аксіологічного (емотивного) планів; 3) визначено роль оцінки топофону як підстави для формування прагматики художнього тексту; 4) виявлено спільні риси між образом простору у творах Толкієна та топофоном у міфах народів світу; 5)продемонстровано роль тропів як цілісного комплексу мовних засобів для формування емотивної оцінності художнього образу.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що запропонований у ній підхід до аналізу художнього тексту має безпосередній вихід у сферу когнітивної семантики, де на сучасному етапі однією з нагальних проблем є розробка формального апарату моделювання вербалізованих знань. Проведене дослідження сприяє з’ясуванню принципів організації інформації у художньому тексті та способів передачі цієї інформації мовними засобами. Результати роботи є внеском у вирішення актуальних питань, поставлених як у традиційній семантиці художнього тексту, так і в когнітивній лінгвістиці, де в центрі уваги перебуває проблема зв’язку між мовою та мисленням.
Практичне значення дисертації зумовлене доцільністю використання її основних положень та висновків у теоретичному курсі стилістики англійської мови (розділи «Інтерпретація художнього тексту» та «Стилістична семасіологія»). Крім того, результати дослідження можуть бути використані при створенні спецкурсів із когнітивної лінгвістики (розділи «Концептуальні моделі», «Фреймова семантика», «Прототипна семантика», «Концептуальна інтеграція у мові та мовленні» тощо). Запропонована нами методика аналізу художнього образу може бути використана для розгляду інших образів художнього тексту при написанні магістерських та дисертаційних праць. Положення даної дисертації щодо концептуальної структури художнього образу мають безпосередній вихід у практику викладання англійської мови, де нині розробляється такий новий для вітчизняних університетів курс, як навчання побудові текстів різних жанрів (Teaching Writing).
Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дослідження були предметом обговорення на Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми менталінгвістики» (Черкаси, 1999), на Міжнародній науковій конференції «Cognitive/Communicative Aspects of English» (Черкаси, 1999), на Восьмій Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Київ, 1999), на Другій Всеукраїнській конференції молодих учених «Інформаційні технології в науці й освіті» (Черкаси, 2000) і на Всеукраїнській науковій конференції «Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти» (Херсон, 2001).
Публікації. Методика дослідження та його основні результати висвітлено в 4 статтях і 4 тезах згаданих конференцій.
Структура дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи з висновками до кожного з них, загальні висновки, список використаної літератури, список джерел фактичного матеріалу та додатки. До тексту дисертації включено 6 таблиць і 15 схем. Загальний обсяг роботи 215 сторінок. Обсяг тексту дисертації 165 сторінок.
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, формулюються мета та завдання дослідження, визначаються його об’єкт і предмет, фактичний матеріал та застосовані методи аналізу, дається перелік положень, що виносяться на захист, з’ясовуються новизна, теоретичне й практичне значення отриманих даних.
У першому розділі викладено основні положення щодо семантики художнього тексту взагалі, та семантики тексту «фентезі» зокрема, а також накреслено шляхи концептуального аналізу образу Чарівної Країни.
У другому розділі запропоновано опис концептуальної моделі, яка впорядковує інформацію онтологічного та аксіологічного (емотивного) планів, представлену в образі Чарівної Країни. Тут також йдеться про взаємозв’язок між емотивною оцінкою образу та його прагматичною спрямованістю. Окремий параграф присвячено зіставленню топофону в текстах «фентезі» з образом простору в міфах народів світу.
У третьому розділі досліджуються тропи (епітет, метонімія та метафора) як спеціальні мовні засоби створення аксіології образу Чарівної Країни. Безпосередньому аналізу фактичного матеріалу передує розгляд когнітивного аспекту тропів: визначаються ознакові поняття, позначені тропами, а також роль цих понять у відповідних концептуальних структурах. Далі показано яким саме чином поняття, представлені в епітетах, акцентуються, поширюються та уточнюються завдяки метонімії та метафорі.
У загальних висновках підсумовуються результати роботи та окреслюються перспективи подальших досліджень.
Додатки містять 12 таблиць та 14 схем, у яких узагальнюються дані аналізу мовного матеріалу.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку мовознавства особливої актуальності набуває дослідження мови у її зв’язку з людським мисленням. Ця проблема є центральною для когнітивної лінгвістики, що має за мету виявлення способів упорядкування інформації, представленої за допомогою мови. Одним із «пакетів» упорядкованої інформації є текст як мовний твір і як вища і найбільш складна одиниця мовної системи.
Текст являє собою триєдиний макрознак, що має певний зміст, який, будучи втіленим формальними засобами, спрямований на створення у читача певної установки. Семантичний компонент стає тим базисом, на якому ґрунтуються інші складові тексту. Саме тому провідними текстовими категоріями (властивостями) визнаються категорії семантичні, серед яких ключовими є цілісність, зв’язність, референційність і концептуальність.
Художні тексти не співвіднесені з реальною референційною ситуацією або подією, тому вони мають псевдореференційний характер. У таких текстах на перше місце виходить категорія концептуальності. Ця категорія представляє собою втілення у формі тексту уявної моделі дійсності - текстового концепту.
Тексти в жанрі «фентезі» є різновидом художніх текстів, які займають проміжне положення між казкою та міфом. Їх семантика відрізняється наявністю особливого просторового образу (топофону), який обумовлює цілісність, зв’язність і концептуальність таких текстів. Він є не тільки тлом, на якому розгортається дія, але й визначальним для характеристик і вчинків героїв фактором; просторовий образ задає сюжетні рамки твору. Більш того, для текстів «фентезі» топофон відіграє роль головного жанроутворюючого чинника.
У творах Дж. Р. Р. Толкієна, засновника жанру «фентезі», таким просторовим образом є Чарівна Країна, історія існування якої і стає предметом оповіді автора. Метою нашого дослідження було виявлення концептуальної моделі, за якою побудовано образ простору, а також аналіз мовних засобів, за допомогою яких він утілюється.
У традиційних текстуальних студіях для аналізу змісту тексту використовуються семантичні моделі. Когнітивна лінгвістика для досягнення тієї ж мети застосовує концептуальний аналіз, що є логічним продовженням семантичного аналізу, але відрізняється від нього ступенем абстрагування понять і наявністю їх аранжування в рамках концептуальної моделі. Елементи (слоти) концептуальної моделі та зв’язки між ними являють собою узагальнення категоріального типу.
Для аналізу фактичного матеріалу в нашій роботі застосовані такі концептуальні моделі, як пропозиція, фрейм і мережа. Пропозиція є складовою фрейму. Декілька поєднаних між собою фреймів утворюють мережу. Ці моделі, в свою чергу, структурують концептуальні сфери або ментальні простори - тематично відмежовані один від іншого комплекси знань, які можуть бути уявними конструктами, створюваними текстуальними засобами. Ментальні простори, утворені різноплановими концептами, що мають інтегральні ознаки, є прототипними категоріями.
Ми розглядаємо образ Чарівної Країни як самостійний ментальний простір, побудований за концептуальною моделлю, що включає онтологічний та аксіологічний виміри. Останній обумовлює прагматичну спрямованість творів Толкієна.
Структура онтологічної площини ментального простору «Чарівна Країна» є концептуальною мережею, що поєднує партонімічний і предметноцентричний фрейми. Відносини між Чарівною Країною та її складовими (регіонами) є відносинами між холонімом (цілим) і партонімами (частинами). Образ, що виступає партонімом стосовно його холоніму, може сам містити інші партоніми, стаючи таким чином холонімом. За даними нашого аналізу, така партонімічна фреймова структура нараховує 46 термінальних слотів - регіонів Чарівної Країни. Ці регіони розглядаються як самостійні концептуальні сфери, конституентами («ролями») яких є узагальнені поняття ТЕРИТОРІЯ-ЛАНДШАФТ, БУДІВЛІ, РОСЛИНИ і ТВАРИНИ. Такі поняття мають у тексті конкретні «наповнювачі». Рольові концепти представлені за допомогою предметноцентричного фрейму, в якому до поняття предмета (ролі), що є логічним суб’єктом, приєднуються якісний і локативний предикати. Якісні предикати відстежуються в дескрипціях пропозиційного типу, які характеризують локалізовані в Чарівній Країні об’єкти - наповнювачі ролей.
Аксіологічна складова образу ґрунтується на онтологічній інформації і формується емотивними оцінками, що містяться в семантиці логічних предикатів. Сума таких оцінок дозволяє визначити аксіологію конкретного регіону Чарівної Країни. Узагальнена оцінка регіону відповідає одному з фокусів оцінного континууму, побудованого на основі семіотичного квадрата (решітки) Греймаса. Досить широкий спектр сумарних оцінок обумовив необхідність включення до континууму трьох додаткових сегментів, у результаті чого він набув вигляду: ДУЖЕ ПОГАНО ß ПОГАНО ß НЕ-ДОБРЕ ß НЕ-ДОБРЕ/НЕ-ПОГАНО à НЕ-ПОГАНО à ДОБРЕ à ДУЖЕ ДОБРЕ.
Аксіологія деяких регіонів Чарівної Країни змінюється з часом, що пов’язано зі змінами їх онтологічних характеристик. При аналізі кожен період існування регіону, протягом якого його оцінка залишалася незмінною, розглядався як самостійна одиниця (регіон). За таких умов Чарівна Країна нараховує 69 регіонів.
Як свідчать результати дослідження, негативну аксіологію мають 38 регіонів (ДУЖЕ ПОГАНО 13, ПОГАНО 19, НЕ-ДОБРЕ 6), а позитивну 22 регіони (ДУЖЕ ДОБРЕ 3, ДОБРЕ 14, НЕ-ПОГАНО 5). 9 регіонів мають проміжну аксіологію (НЕ-ПОГАНО/НЕ-ДОБРЕ), що тяжіє до позитивного полюса оцінної шкали. Оцінки ролей, які конституюють образ Чарівної Країни, а також оцінка образу в цілому були представлені у вигляді прототипної категорії. Це надало можливість зробити висновок про те, що роль ЛАНДШАФТ оцінюється переважно негативно, ролі БУДІВЛІ і РОСЛИНИ позитивно, а роль ТВАРИНИ має проміжну аксіологію. З огляду на кількісне превалювання регіонів із негативною оцінністю, сумарну аксіологію образу Чарівної Країни можна трактувати як переважно негативну. У творах Толкієна Чарівна Країна постає як створений ідеальним світ, що був спотворений і спаплюжений злими силами. Історія становлення і розвитку цього світу пов’язана з віддаленням від ідеалу і поступовим занепадом. Однак наявність значної кількості позитивних оцінок та їх тип відбивають сподівання на те, що остаточна руйнація старого світу означає прихід світу нового, досконалого, де Божественний задум буде реалізованим повністю.
Аксіологія образу Чарівної Країни задає прагматичну установку творів Толкієна - приховану мораль, яку читач повинен витягти при «дешифруванні» тексту. Така установка полягає у формуванні етичних світоглядних категорій і наданні людині моральних орієнтирів у розмежуванні добра і зла. Аналогічну роль у культурі людства виконують і міфи. Крім прагматичного аспекту, зв’язок творів Толкієна і міфів простежується і в плані змісту. Образ Чарівної Країни і топофон міфів народів світу мають 23 подібні дескрипції. Найбільша кількість із них указує на змістову паралель між текстами Толкієна, міфом Платона про Атлантиду та скандинавською міфологією. Ці дані свідчать про те, що твори письменника можна розглядати як оригінальний авторський міф, який увібрав у себе риси міфологій різних часів і народів.
Аксіологічний компонент образу простору може створюватися двома шляхами: емотивна оцінка або міститься в самій дескрипції, або ж передається за допомогою тропів - епітетів, метонімій та метафор, що складають 37,8% від загальної вибірки фактичного матеріалу. Опис просторового образу даними мовними засобами ґрунтується на змістовому перетині тропів: ті ж самі експресивно-оцінні характеристики містяться в усіх трьох тропах, але в кожному з них переданий зміст набуває своєї специфіки.
У залежності від акцентування інформації про оцінку об’єкта або про сам об’єкт, виділяються два типи емотивної оцінки, присутньої в семантиці вищезгаданих мовних одиниць. Якщо у фокусі перебувають суто оцінні характеристики, то вони розподіляються по чотирьох категоріях: емотивна оцінка як така; емотивна оцінка, доповнена інформацією про об’єкт із точки зору практичної діяльності людини (утилітарна оцінка); емотивна оцінка, що випливає з психологічного або фізичного стану людини, спричиненого об’єктом (модусна оцінка); емотивна оцінка, яка пов’язана з красою чи потворністю об’єкта (естетична оцінка). Ці типи емотивної оцінки належать до аксіологічної сфери, тобто представляють інформацію про суб’єкт. При акцентуванні буттєвих властивостей об’єктів їхні оцінні характеристики проектуються на категорії кількості, якості, способу буття, місця та часу, що відносяться до онтологічної сфери, тобто до інформації про сам об’єкт. У досліджуваному матеріалі відслідковуються 17 таких концептів.
Згідно з результатами аналізу, кількість онтологічних параметрів у чотири рази перевищує кількість аксіологічних. Серед онтологічних концептів найчастотнішими є характеристики об’єктів, що сприймаються людиною перцептивно («колір, яскравість, освітленість»; «розмір, просторові параметри» і «форма, конфігурація/конфігурація поверхні»). Кількісне превалювання цих концептів свідчить про майстерність Толкієна не тільки як письменника, але і як художника - колориста і графіка. При створенні епічного полотна у письменника світлі тони та м’які, округлі, витончені лінії є символом позитивної оцінки об’єктів, а темні кольори, гострі кути і рвані контури надають їм негативних конотацій. Найуживаніші концепти аксіологічної сфери - «утилітарна оцінка» та «модусна оцінка» - доповнюють авторське бачення Чарівної Країни оцінкою і відчуттями героїв творів. Оцінні генералізовані концепти обох сфер об’єктивуються з різною частотою в кожному з трьох мовних засобів.
Частіше за інші тропи в досліджуваному матеріалі зустрічаються епітети. Стаючи багаторазово повторюваним стилістичним прийомом, вони беруть участь у створенні емотивної модальності образу Чарівної Країни. У більшості випадків епітети описують колір об’єктів, їх розмір та форму.
Емотивно навантажені метонімії представлені двома типами. Інклюзивні метонімії будуються на основі (а) переносу імені з ознаки предмета на сам предмет або (б) переносу назви наділеної ознакою частини на цілий предмет. В ексклюзивних метоніміях взаємодіють поняття предмета та спричиненого ним стану людини. Основою для взаємодії понять в обох типах метонімій стають характеристики об’єктів, виражені епітетами (частіш за все - модусна та утилітарна оцінки). Більшість метонімій належать до ексклюзивного типу. Саме цей троп забезпечує погляд на Чарівну Країну з точки зору персонажів творів.
Досліджувані в роботі метафори розглядаються як взаємодія двох концептуальних сфер, які порівнюються між собою. У результаті їх співположення відбувається формування гібридного концепту (інтеграта), який частково успадковує структуру вихідних понять, але є принципово новим утворенням. Поняття, що порівнюються (концептуальні референти), входять до однієї з концептосфер, які збігаються з ролями ментального простору «Чарівна Країна»: ТЕРИТОРІЯ-ЛАНДШАФТ, БУДІВЛІ, РОСЛИНИ, ТВАРИНИ. Поняття, що залучаються для порівняння (концептуальні кореляти), представляють світ живих істот (концептосфери ЖИВА ІСТОТА, ЛЮДИНА, ТВАРИНА) і світ неживих об’єктів (концептосфери АРТЕФАКТ, ОБ’ЄКТ/ФЕНОМЕН ПРИРОДИ, РОСЛИНА). Концептуальною основою для співположення концептосфер у метафорі, як і в метонімії, виступають властивості об’єктів, відображені епітетами. Найчастіше зв’язок між референтом і корелятом ґрунтується на кольорових характеристиках референта, на його формі, а також на утилітарній оцінці. Серед корелятів переважають поняття, які належать до світу людини (концептосфери ЛЮДИНА і АРТЕФАКТ). Очевидно, що, ототожнюючи Чарівну Країну з людиною і результатами її діяльності, автор перетворює топофон на агента сюжетних подій.
Таким чином, проведене дослідження дало змогу з’ясувати концептуальну модель просторового образу в творах Толкієна та мовні засоби її втілення. Запропонована в дисертації методика концептуального моделювання може бути застосована для вивчення образної системи художніх текстів різних жанрів, що в кінцевому рахунку дозволить «інтегрувати отримані дані в універсальній теорії літературного тексту» [35, 18]. Основні положення дослідження доцільно використати при складанні посібника з інтерпретації художнього тексту, зокрема при аналізі емотивно-оцінної інформації, що міститься в тексті.
Подальші дослідження семантики творів Толкієна плануються нами по двох основних напрямах. По-перше, ми маємо намір доповнити аналіз просторового образу розглядом образів персонажів у романах письменника. При проведенні такого дослідження буде використаний методологічний апарат цієї дисертації. По-друге, перспективним видається більш глибокий аналіз фігур вторинної номінації (зокрема метафор), що не був запропонований у нашій роботі з огляду на її технічні рамки. Такий аналіз буде спрямований на виявлення концептуальних моделей метафор, на детальне з’ясування того, яким саме чином відбувається утворення гібридного концепту з двох або більше вихідних понять. Крім того, потребує подальшої розробки питання про те, яких смислових трансформацій зазнає одна і та ж ознака, що є основою метафори, при з’єднанні референта з різними корелятивними концептосферами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Английская литература 1945 1980 / Отв. редактор А. П. Саруханян. М.: Наука, 1987. 490 с.
2. Аникеевы В. и А. Страна фантазия // Парус. 1989. №7. С. 58-59.
3. Анопина О. В. Концептуальная структура англоязычной рекламы косметики: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1997. 160 с.
4. Антонян Т. Миф нового квеста // Урания. 1997. №1. С. 6-7.
5. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. 300 с.
6. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. - М.: Наука, 1988. - 341 с.
7. Арутюнова Н. Д. Метонимия // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 300-301.
8. Арутюнова Н. Д. Предикат // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 392.
9. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. М.: Наука, 1982. 222 с.
10. Бабайлова А. Э. Текст как продукт, средство и объект коммуникации при обучении неродному языку. Социопсихолингвистические аспекты. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 153 с.
11. Бабій І. Колірне означення як ситуаційний конкретизатор // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. К.: Брама. 1999. С. 188-190.
12. Барба Л. В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації «злочин відповідальність» у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / ОДУ. Одеса, 1999. 17 с.
13. Барт Р. Лингвистика текста: Пер. с фр. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 442-449.
14. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа. Очерки по исторической поэтике // Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. С. 234-407.
15. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1986. - 444 с.
16. Бацевич Ф. Рефреймінговий дискурс: шляхи руйнування картин світу // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. К.: Брама. 1999. С. 29-33.
17. Белехова Л. И. Поэтический словесный образ в свете прототипической семантики (на материале текстов современной американской поэзии) // Вісник Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького. Серія Філологічні науки. Черкаси. 1998. Вип. 7. С. 46-58.
18. Белехова Л. И. Историческая ретроспектива словесного поэтического образа как художественной категории // Вісник Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького. Серія Філологічні науки. Черкаси. 1999. Вип. 11. С. 82-99.
19. Белова А. Д. Американизм, американский политический дискурс и идиостиль президента Теодора Рузвельта // Вісник Харківського державного університету. Серія «Романо-германська філологія». Харків: Константа. 1999. - №430. С. 6-13.
20. Бергсон А. Две памяти. Узнавание образов. Память и мозг: Пер. с фр. // Психология памяти / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтера и В. Я. Романова. М.: ЧеРо, 1998. С. 270-287.
21. Бойніцький В. В. Створений світ роману Дж. Р. Р. Толкієна «Володар кілець» як ігровий феномен // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Серія «Іноземна філологія». К.: КНУ. 1999. Вип. 29. С. 51-53.
22. Бондарко А. В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175 с.
23. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текстов после В. Проппа: Пер. с фр. // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С. 429-436.
24. Буданова Т. А. Понятие времени в философии, языке и культуре // Доклады 3-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1994. С. 21-26.
25. Бухбиндер В. А. О предмете текстуальной лингвистики // Проблемы текстуальной лингвистики / Под ред. проф. В. А. Бухбиндера. К.: Вища школа, 1983. С. 6-19.
26. Вайнрих Х. Текстовая функция французского артикля: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 370-387.
27. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. - М.: Высшая школа, 1989. - 405 с.
28. Винницкий М. А. Литературная сказка эпохи романтизма традиции и новаторство // Литературная традиция и современность. Ташкент: ТашГУ, 1989. С. 29-33.
29. Виноградов В. В. О поэзии Анны Ахматовой // Виноградов В. В. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. С. 369-459.
30. Воробьева О. П. Стилистика текста // Стилистика английского языка / А.Н. Мороховский, О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. К.: Вища школа, 1991. С. 200-234.
31. Воробьева О. П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
32. Гак В. Г. О семантической организации повествовательного текста // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. М.: МГПИИЯ. 1976. С. 24-30.
33. Гаков Вл. Толкин Дж. Р. Р. // Энциклопедия фантастики / Под ред. Вл.Гакова. Минск: ИКО «Галаксиас», 1995. С 556-558.
34. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
35. Гальперин И. Р. Сменность контекстно-вариативных форм членения текста // Русский язык. Текст как целое и компоненты текста. Виноградовские чтения XI. М.: Наука. 1982. С. 18-29.
36. Герасимов В. И. К становлению «когнитивной грамматики» // Современные зарубежные грамматические теории: Cб. аналит. обзоров. М.: ИНИОН АН СССР. 1985. С. 213-250.
37. Гетман Л. А. Топонимы в художественной речи (на материале произведений Н. В. Гоголя и Е. П. Гребенки) // Тез. докладов 3-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1994. С. 205-207.
38. Гладьо С. В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / КГЛУ. К., 2000. 20 с.
39. Гнаповська Л. В. Семантична інтерпретація сучасних англійських власних імен давньогерманського походження // Вісник Київського державного лінвгістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія «Філологія». К.: КДЛУ. 1997. Вип. 1: Проблеми семантики слова та тексту. С. 22-32.
40. Говорухина Н.Г. Жанрово-дифференцирующие характеристики научно-технической прозы (на материале английских и русских текстов из области вычислительной техники): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / МГЛУ. М., 1993. 23 с.
41. Гопман В. «Книги обязаны хорошо кончаться...» // Толкин Дж. Р. Р. Лист работы Мелкина и другие волшебные сказки. М.: РИФ, 1991. С. 297-299.
42. Греймас А. Ж., Курте Ж. Семиотика. Объяснительный словарь теории языка: Пер. с фр. // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С. 483-551.
43. Гуревич П. С. Философская антропология. М.: Вестник, 1997. 443 с.
44. Давыдова Т. И. Концептуально-прагматический аспект семантической структуры лингвистического текста // Материалы 1-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1992. С. 122-123.
45. Дашкова Т. Ю. О некоторых особенностях языка постмодернистских произведений // Тез. докладов 1-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1992. С. 141-142.
46. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
47. Дейк Т. А. ван, Кинч В. Стратегии понимания связного текста: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1988. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. С. 153-211.
48. Дейк Т. А. ван, Кинч В. Макростратегии: Пер. с англ. // Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 41-67.
49. Демьянков В. З. Интерпретация текста как языковая когниция и «когнитивная наука» // Мышление и коммуникация: Сб. науч. тр. М.: АН СССР Ин-т языкознания. 1990. С. 14-22.
50. Диброва Е. И. Культура осмысления художественного текста // Доклады 3-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1994. С. 150-166.
51. Дмитровская М. А. Тождественность себе и неизменность: мир и человек в произведениях Андрея Платонова // Тождество и подобие. Сравнение и идентификация / Под ред. Н. Д. Арутюновой. М.: Наука, 1990. С. 153-165.
52. Добжиньская Т. Метафора в сказке: Пер. с польск. // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - С. 476-492.
53. Дресслер В. Синтаксис текста: Пер. с нем. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С.111-137.
54. Дробницкий О. Г. Мораль // Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1983. С. 387-388.
55. Еремеева Н. Ф. Концептуальное пространство английской народной сказки: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1997. 193 с.
56. Жаботинская С. А. К вопросу о принципах построения концептуальной модели языковой номинации // Имя: слово, словосочетание, предложение, текст (именование на различных уровнях языка). Киев: МО Украины, Ин-т системных исследований образования, ХИМЭСХ. 1993. С. 48-56.
57. Жаботинская С. А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Черкаси: ЧДУ. 1997. Вип. 2. С. 3-11.
58. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського державного університету ім Б. Хмельницького. Серія Філологічні науки. Черкаси. 1999. Вип. 11. С. 12-25.
59. Жаботинская С. А. Концептуальная модель частеречных систем (германские и славянские языки). Черкассы: ЧГУ, 2001. 161 с (рукопись).
60. Житомирский В. Платон и Атлантида // Новый мир. 1998. №10. С.138-145.
61. Золян С. Т. Семантические аспекты поэтики адресата // Res Philologica. Филологические исследования (памяти академика Г. В. Степанова). М., Л.: Наука, 1990. С. 351-356.
62. Иванова Н. Д. Культурологические аспекты изучения пейзажа в художественном тексте // Тез. докладов 3-й Международной конференции «Язык и культура». К.: Украинский ин-т междунар. отношений. 1994. С. 190-191.
63. Изенберг Х. О предмете лингвистической теории текста: Пер. с нем. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 43-56.
64. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 255 с.
65. Кабасов Р. И. «Повелитель колец» Дж. Р. Р. Толкина и проблема современного литературного мифотворчества: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.05 / ЛГУ. Л., 1989. 16 с.
66. Каменская О. Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 152 с.
67. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 263 с.
68. Кербелите Б. Историческое развитие структур и семантики сказок: на материале литовских волшебных сказок. Вильнюс: Ин-т литов. лит-ры и фольклора АН СССР, 1991. 381 с.
69. Коболева Н. Г. О механизме создания целостности художественного текста // Текст и его категориальные признаки: Сб. науч. тр. К.: КГПИИЯ. 1989. С. 79-84.
70. Ковальова Т. П. Композиційно-структурні та лексико-стилістичні особливості текстових форм зображення світу речей у романі Ч. Діккенса «Домбі та син» // Вісник Київського державного лінвгістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія Філологія. К.: КДЛУ. 1997. Вип. 1: Проблеми семантики слова та тексту. С. 73-82.
71. Ковальова Т. П. Точка зору та її реалізація в зображенні світу речей (на матеріалі англійської художньої прози XVIII-XX ст.) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: КНЛУ. 2001. Т.4, №1. С. 142-146.
72. Ковбасюк Л. Колір та його відображення в мові (на матеріалі сучасної німецької мови) // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. пр. Херсон: Айлант. 2001. Випуск X. С. 22-27.
73. Кожевникова К. Об аспектах связности в тексте как в целом // Синтаксис текста / Отв. ред. Золотова Г. А. М.: Наука, 1979. С. 49-68.
74. Кожинов В. В. Жанр // Литературный энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1987. - С. 106-107.
75. Колегаева И. М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: ОГУ им. И. И. Мечникова, 1991. 121 с.
76. Колшанский Г. В. О природе контекста // Вопросы языкознания. 1959. №4. С. 37-49.
77. Колшанский Г. В. Текст как единица коммуникации // Проблемы общего и германского языкознания. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. С. 26-37.
78. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и в языке. - М.: Наука, 1990. - 103 с.
79. Короткова Л. В. Семантико-когнітивний та функціональний аспекти текстових аномалій у сучасній англомовній художній прозі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 2001. 19 с.
80. Кошелев С. Л. Философская фантастика в современной английской литературе (романы Дж. Р. Р. Толкина, У. Голдинга, К. Уилсона 50-60х гг): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.04 / МГУ. М., 1983. 16 с.
81. Кубрякова Е.