ВЖИВАННЯ ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ (на матеріалі англомовної прози та публіцистики)

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

УДК: 811.111’367.335

Бойко Юлія Петрівна

ВЖИВАННЯ ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТАХ
РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ
(на матеріалі англомовної прози та публіцистики)

10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних наук
професор Левицький Віктор Васильович

Чернівці - 2002

ЗМІСТ
ЗМІСТ................................................................................................................. 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 5
ВСТУП................................................................................................................ 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНЦЕПЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ............................................................................................................................ 16
1.1. Множинність інтерпретацій поняття стиль........................................... 16
1.2. Питання класифікації функціональних стилів....................................... 20
1.2.1. Статус мови художньої літератури ............................................... 21
1.2.1.1. Індивідуально-авторський стиль як різновид художнього стилю.. 22
1.2.2. Зарубіжні напрями стилістичного аналізу..................................... 25
1.2.3. Публіцистичний стиль мовлення у системі функціональних стилів 27
1.3. Компаративний аналіз як спосіб дослідження стилів........................... 29
1.4. Стиль в естетичному аспекті.................................................................. 32
1.5. Динаміка та статика функціонального стилю....................................... 36
1.6. Стереотип у системі функціональних стилів......................................... 39
1.7. Історичний аспект стилестатистичних досліджень................................ 41
1.8. Статистичний архетип тексту................................................................. 44
1.8.1. Статистико-семантична атрибуція.................................................. 46
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ НА СИНТАКСИЧНОМУ РІВНІ........... 49
2.1. Умови проведення стилестатистичного експерименту.............................. 49
2.1.1. Відбір мовленнєвого матеріалу............................................................. 50
2.2. Метричний статус стилю через синтаксис............................................. 51
2.3. Лінгвістична кваліфікація одиниць підрахунку.................................... 54
2.3.1. Типологія складнопідрядних речень (СПР) в англійській мові.... 55
2.3.2. Принципи класифікації СПР........................................................... 58
2.4. Характеристика статистичних параметрів дослідження...................... 62
2.4.1. Частота вживання підрядних речень.............................................. 64
2.4.2. Довжина речення як параметр авторського та функціонального стилів 64
2.4.2.1. Авторська розповідь................................................................. 65
2.4.2.2. Діалогічне мовлення................................................................. 66
2.4.2.3. Невласне-пряма мова................................................................ 67
2.4.3. Глибина СПР один з параметрів стилерозмежування................ 68
2.5. Методи проведення експерименту......................................................... 69
2.5.1. Види впорядковано-систематизуючої роботи............................... 72
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТАХ ХУДОЖНЬОГО ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛІВ.............................. 75
3.1. Частота вживання підрядних речень у творах белетристів.................. 75
3.2. Міжавторська варіативність на синтаксичному рівні........................... 79
3.3 Варіативність підрядних речень у творах літераторів.......................... 85
3.4. Квантитативні ознаки подібності авторських стилів............................ 88
3.5. Розподіл довжини речення в текстах різних авторів у межах белетристичного стилю ............................................................................................................. 93
3.5.1. Внутрішньоавторська варіативність з урахуванням довжини СПР 96
3.5.2. Міжавторська варіативність як прояв еволюції індивідуального авторського синтаксису................................................................................................ 104
3.5.3. Ознаки подібності у творчості авторів з урахуванням довжини речення. 109
3.6. Синтаксичні особливості авторського мовлення на рівні глибинної структури речення......................................................................................................... 113
3.6.1. Ознаки подібності між стилями письменників з урахуванням глибини СПР.................................................................................................................... 117
3.6.2. Коефіцієнт середньої складності СПР у творах белетристів....... 119
3.7. Міжстильова взаємодія на синтаксичному рівні................................. 122
3.7.1. Визначення істотності розходження частот у порівнюваних стилях. 123
3.7.2. Синтаксичні особливості публіцистичних текстів ....................... 129
3.7.3. Довжина речення при макропідході............................................. 138
3.7.4. Глибина речення при макропідході.............................................. 140
3.8. Діагностика авторських розмежувань у синтаксисі............................ 144
3.8.1. Ранговий розподіл творів письменників....................................... 144
3.8.2. Частота підрядних речень як статистичний параметр індивідуально-авторських стилів........................................................................................................ 147
3.8.3. Розподіл довжини СПР у творах письменників як показник оригінальності авторських манер викладу...................................................................... 152
3.8.4. Квантитативні характеристики кореляційної взаємодії довжини та глибини гіпотаксичних структур у творах прозаїків........................................... 159
3.8.5. Зіставлення статистичних характеристик порівнюваних функціональних стилів .................................................................................................................. 170
ВИСНОВКИ .................................................................................................. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 181
ДОДАТКИ...................................................................................................... 211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Sub. Cl. підрядне речення підметове;
Pred. Cl. підрядне речення присудкове;
Obj. Cl. підрядне речення додаткове;
Attr. Cl. підрядне речення означальне;
Adv. Cl. Time підрядне речення обставинне часу;
Adv. Cl. Place підрядне речення обставинне місця;
Adv. Cl. Cause підрядне речення обставинне причинове;
Adv. Cl. Manner підрядне речення обставинне способу дії;
Adv. Cl. Result підрядне речення обставинне наслідку;
Adv. Cl. Concess. підрядне речення обставинне допустове;
Adv. Cl. Purpose підрядне речення обставинне мети;
Adv. Cl. Condit. підрядне речення обставинне умови;

АР авторська розповідь;
Д діалогічне мовлення;
НПМ невласне-пряма мова

Farewell Farewell to Arms”;
To Нave To Нave and Have not”;
The Bell For whom the Bell Tolls”;
The Log The Log from the sea of Cortez”;
Charley Travels with Charley”;
The Grapes The Grapes of Wrath”;
Castle Hatter’s Castle”;
Light The Northern Light”;
Citadel The Citadel”;
Tender Tender is the Night”;
Gatsby The Great Gatsby”;
Stories Short Stories”;
Financier The Financier”;
Jennie Jennie Gerhard”;
Tragedy American Tragedy”.

Times The Times”;
Tribune Herald Tribune”;
Fin.Times Financial Times”.

ВСТУП
У сучасній лінгвістиці сформувалося розуміння літературної мови як системи функціонально-стильових різновидів, що відображає реальний факт соціально-обумовленого функціонування мови в різних сферах людського спілкування. Саме тому доцільно досліджувати вживання і функціонування тих чи інших одиниць не лише у системі мови і в мовленні у цілому, але й в окремих різновидах мовлення, які прийнято називати стилями.
Проблеми, пов’язані з дослідженням функціональних стилів, активно розроблялися вченими багатьох поколінь: О.М. Пєшковським, 1927; Л.В. Щербою, 1939; В.В. Виноградовим, 1955; Г.О. Винокуром, 1959; О.І. Єфімовим; 1961; Р.О. Будаговим, 1967; Г.М. Поспєловим, 1970 [175; 247; 37; 41; 86; 28; 183]. Вони продовжують залишатися актуальними і на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Про це свідчать праці І.Р. Гальперіна, 1972; Т.Г. Винокур, 1980; О.Ф. Власової, 1983; М.М. Кожиної, 1984; 1998; Н.В. Кириченко, 1986; А.О. Семенова, 1990; С.М. Войтюк, 1990; С.Я. Єрмоленко, 1998; Ю.М. Бєльчикова 1999; Л.Б. Лебедєвої, 1999; Л.Д. Ісакової, 1999; І.В. Гавриш, 2001 [265; 43; 44; 108; 111; 102; 207; 46; 85; 21; 125; 50] та багатьох інших.
Зарубіжні напрями стилістичного аналізу схарактеризовані у наукових доробках Л. Шпітцера, 1951; М. Меррея, 1960; Ч. Осгуда, 1960; М. Ріффатера, 1964; Н. Енквіста і Дж. Спенсера, 1964; Ст. Ульмана, 1964; Ш. Баллі, 1961; Р. Фаулера, 1965; М. Майлса, 1967; Д. Крістла та Д. Дейві, 1969; А. Дарбішайра, 1971 [293; 284; 289; 291; 262; 299; 15; 263; 283; 255; 257] та інших лінгвістів.
У ролі мінімального субстрату функціонального стилю виступають тексти. Інтерес до дослідження текстів зумовлений прагненням пояснити мову як глобальне явище з точки зору сучасного мовознавства, як цілісний засіб комунікації, глибше вивчити зв’язки мови з різними сторонами людської діяльності, що реалізуються через текст [229, c. 5].
У рамках зазначеної проблематики важливе місце посідає вивчення особливостей та закономірностей функціонування мовних одиниць у текстах різних стильових різновидів. Великого значення у цьому аспекті набуває дослідження синтаксичних одиниць, оскільки синтаксис це одна з найважливіших сфер мови, що сприяє об’єднанню в єдину систему елементів усіх мовних рівнів.
Основна одиниця синтаксичного рівня речення. Воно становить ціліснооформлену одиницю повідомлення, тобто таку одиницю, за допомогою якої здійснюється передача інформації від промовця до слухача в процесі комунікації. Речення як структурна одиниця будь-якого тексту ­ це багатогранне синтаксичне утворення, яке підлягає обстеженню з різних точок зору. Проблема речення відноситься до числа найбільш інтенсивно досліджуваних і, відповідно, актуальних у сучасному мовознавстві.
Ґрунтовні дослідження складнопідрядних речень (далі СПР) запропоновані представниками зарубіжного класичного напрямку: Г. Поутсмою, 1929; Є. Крейзінгом, 1932; Г. Стокоу, 1937; Р. Зандвортом, 1948 [290; 277; 294; 305], а також російськими та українськими вченими, зокрема О.М. Пєшковським, 1956; М.С. Поспєловим, 1959; Л.П. Іофік, 1968; В.А. Бєлошапковою, 1977; В.А Звегінцевим, 2001 [176; 184; 94; 20; 87]. Розгляду СПР та його структурних частин приділялася увага з боку С.С. Волкової, 1970; Г.А. Кулакової, 1975; М.А. Абдувалієва, 1989 [47; 120; 2] та інших науковців.
Сучасні дослідники О.О.Прокопчук, 1990; М.В. Варисова, 1992; Я.М. Прилуцька, 2000; О.В. Ткач, 2000; О.Б. Шишлова, 2001 [188; 32; 187; 226; 244] та інші, розвиваючи ідеї провідних вітчизняних учених, значно розширили, збагатили й конкретизували більшість положень, що стосуються осмислення структури СПР. Таким чином, цей тип речень розглядався перш за все у структурно-семантичному плані. Окремі питання, пов’язані з вивченням СПР з функціонально-стилістичного боку, знайшли своє відображення у сучасній лінгвістиці. Однак предметом спеціального дослідження вони не були.
Отже, актуальність нашого дослідження визначається тим, що:
1) при всій різноманітності наукових розвідок, присвячених вивченню зовнішнього аспекту стильового розшарування мовлення, поза увагою залишається комплекс питань, пов’язаних із внутрішньою організацією стилів;
2) незважаючи на глибоке вивчення структурно-семантичних особливостей складнопідрядних речень, їх функціональний аналіз у межах певних стильових підрозділів відсутній;
3) статистичне дослідження внутрішньої організації стилів через особливості функціонування в них гіпотаксичних структур сприяє уточненню самого поняття стиль та доповненню вивчення специфічних ознак авторського ідіолекту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертаційного дослідження відповідає науковій тематиці кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер держреєстрації 0199U001872), затвердженої вченою радою Чернівецького університету 27 лютого 1997 р. (протокол №2).
Об’єктом дослідження виступають художнє мовлення, представлене творами англійських та американських авторів, а також публіцистичні тексти.
Предметом аналізу в роботі є підрядні речення в англомовній прозі та публіцистичних джерелах.
Матеріалом для дослідження послужили тексти художніх творів англійських та американських письменників ХХ ст.: Е. Хемінгуея Прощавай, зброє!” (1929); Мати і не мати” (1937); По кому подзвін” (1940); Т. Драйзера Дженні Герхардт” (1910); Фінансист” (1911); Американська трагедія” (1925); Ф. Фіцджеральда: Збірка оповідань (1922); Великий Гетсбі” (1925); Ніч ніжна” (1934); А. Кроніна Замок Броуді” (1931); Цитадель” (1937); Північне сяйво” (1958) та Дж. Стейнбека Грона гніву” (1939); Лаг з моря Кортез” (1941); Подорож з Чарлі” (1962), з яких методом суцільної вибірки було отримано 5124 підрядних речення.
Вибір джерел зумовлений високим художнім рівнем вказаних творів, точністю та образністю їх мови. Важливим є те, що взяті для аналізу твори відносяться практично до одного хронологічного періоду; а це, в свою чергу, дає можливість виявити деякі особливості вживання СПР в англо-американській художній прозі ХХ століття.
Оскільки одним із основних завдань лінгвостатистичного опису є порівняння отриманої моделі з моделями інших стилів, то у нашому дослідженні було обрано публіцистичне мовлення, представлене вибіркою (обсягом 2843 синтаксичні одиниці) з редакторських статей провідних англомовних газет The Times”, Herald Tribune” та The Financial Times”.
Метою дисертаційного дослідження є опис основних характеристик підрядних речень у текстах художніх та публіцистичних стилів, дослідження довжини СПР та їх глибини для встановлення системи значущих елементів, характерних для конкретного письменника, тексту, стилю.
Згідно з метою у дисертації ставляться такі основні завдання:
1) отримання частотних характеристик підрядних речень у кожному з індивідуально-авторських стилів;
2) аналіз стилістико-синтаксичних особливостей кожного з п’яти ідіостилів за допомогою трьох стилерозрізнювальних параметрів СПР:
- частоти функціонування підрядних речень у досліджуваних текстах;
- середнього розміру СПР;
- глибини СПР;
3) отримання кількісних характеристик художнього мовлення і порівняння його з публіцистичним.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що до об’єкта дослідження застосовано новий комплексний підхід, який поєднує в собі методику статистичного та лінгвостилістичного аналізів.
На відміну від попередніх досліджень, в яких, в основному, вивчалися структурно-семантичні особливості СПР, новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:
1) досліджено частотну поведінку підрядних речень на обраному матеріалі за допомогою статистичних методів;
2) встановлено середній розмір та ступінь розгалуженості гіпотаксичних структур для текстів художнього та публіцистичного стилів на прикладі досліджуваних джерел;
3) доведено залежність між довжиною та глибиною СПР;
4) виявлено середню складність гіпотаксичних сполук у творах досліджуваних авторів і встановлено їх кореляцію зі ступенем розвитку синтетизму в мові;
5) складено кореляційну матрицю за ознаками подібностей, виявлених у стилях авторів при використанні методу кореляційного аналізу;
6) представлено кількісну характеристику типів СПР, що виділяються за традиційною класифікацією, у творах досліджуваних авторів;
7) описано функціонально-стилістичний потенціал підрядних речень у текстах художнього та публіцистичного стилів.
Теоретичне значення пропонованої роботи визначається тим, що: отримані результати та висновки сприяють уточненню меж поняття стиль через статистичні показники СПР; подальшому розвитку теорії граматики СПР в англійській мові; доповнюють та поглиблюють лінгвістичну характеристику СПР. Результати дослідження стануть корисними при розв’язанні проблем функціонального синтаксису й лінгвістики тексту, вони також відкривають перспективу для подальшого вивчення СПР. Крім того, наше дослідження дає змогу схарактеризувати основні функціонально-стилістичні можливості СПР у текстах художнього та публіцистичного стилів у взаємозв’язку з особливостями авторського мовлення.
Практична цінність дисертації полягає в тому, що отримані в ній результати, теоретичні положення, висновки та ілюстративний матеріал можуть бути використані при читанні лекцій і проведенні семінарських занять зі стилістики та граматики англійської мови. Отримані характеристики можуть бути застосовані для встановлення авторства літературного твору. Крім того, всі описані в дисертації процедури допускають використання комп’ютерних технологій, які, в свою чергу, відкривають перед гуманітарними науками широкі перспективи, зокрема при укладанні статистичних філологічних довідників, автоматизації перекладу тощо.
Методи дослідження. Матеріал та завдання дослідження зумовили використання спеціальних методів аналізу. Основні результати експерименту було отримано на базі використання ймовірнісно-статистичного методу. Застосування статистичних методів (критерію хі-квадрат (χ2) і кореляційного аналізу) є необхідним з метою отримання надійних та цілком об’єктивних висновків, незалежних від суб’єктивізму дослідника. Для якісної інтерпретації даних, отриманих у результаті статистичного експерименту, використовувалися методи порівняння та синтезу. Залучалися також методи індукції та формалізації, особливо ефективні на емпіричному та теоретичному рівнях наукового аналізу.
Дослідження будується у своїй основі за методом двоступеневого аналізу: на першому етапі проведення статистичного експерименту з даними, отриманими в результаті вибіркової сукупності (на підставі чого складаються таблиці та кореляційні матриці для обробки статистичних даних); на другому етапі якісна інтерпретація результатів у зв’язку з тим, що отримані за допомогою статистичної методики дані вимагають лінгвістичного трактування.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ЧНУ, а також на наукових форумах:
- VI Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту”(Івано-Франківськ, 2000);
- VII Міжнародній науковій конференції Функціональна лінгвістика. Мова. Культура. Суспільство” (Ялта, 2000);
- Міжнародній науковій конференції, присвяченій 80-річчю від дня народження д.ф.н, професора Й.О. Дзендзелівського (Ужгород, 2001);
- Міжнародній науковій конференціії Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, 2001);
- VIII Міжнародній науковій конференції Функціональна лінгвістика. Мова. Людина. Влада.” (Ялта, 2001);
- 6th National TESOL Ukraine conference (Kyiv, 2001);
- Всеукраїнській науковій конференції З ХХ в ХХI століття”, присвяченій 90-річчю д.ф.н, професора Андрія Білецького (Київ, 2001).
Результати роботи викладено у п’яти статтях, опублікованих у фахових збірниках. Усі публікації написані одноосібно і повністю відбивають зміст дисертації.
На захист виносяться такі положення:
1) функціональні стилі сучасної англійської мови характеризуються значною внутрішньою розмежованістю, яка відображає залежність структури мовлення від екстралінгвістичних завдань, що постійно змінюються;
2) у художньому стилі при мікропідході (порівняння особливостей індивідуально-авторських стилів) виявлено варіативність двох видів: внутрішньоавторську та міжавторську; при макропідході (порівняння отриманих загальностильових усереднених даних за художнім стилем з публіцистичним) міжстильову варіативність;
3) індивідуальний стиль результат добору цілого ряду факторів, які по-різному формують автора й спонукають його до утворення певних схем, що повторюються. При цьому максимальна варіативність спостерігається на синтаксичному рівні, який є однією з найважливіших ланок мови;
4) синтаксична структура тексту це та об`єктивна реальність, на базі якої здійснюється кодування автором емоцій та експресивних конотацій. Специфіка відображення письменником дійсності обов`язково проявляється в його синтаксисі, зокрема у частотності вживання різних типів підрядних речень, у виборі їх довжини та глибини;
5) СПР одна з мовних форм вираження складного чи ускладнено пропозиційного змісту. СПР розглядається як граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов`язаних речень, один компонент яких виступає структурним стрижнем цілого, а інший граматично підпорядкований головному і водночас доповнює чи розкриває його.
6) частота вживання підрядних речень, довжина СПР, їх глибина є потужними індивідуалізуючими параметрами авторського та функціонального стилів; вони дають вичерпне уявлення про своєрідність художнього твору і специфіку індивідуального синтаксису письменника, описують архітектоніку основного компонента стилістичного синтаксису речення, від своєрідності композиційної структури якого й залежить специфіка почерку письменника;
7) системи частот підрядних речень на міжстильовому та міжавторському рівнях, що формують статистичну структуру функціонального та індивідуально-авторського стилів, відображають їх динамічний та статичний аспект;
8) статистичні показники довжини СПР на міжавторському рівні демонструють слабку диференціацію варіантів. В індивідуалізуючих статистичних параметрах найяскравіше експлікується прагнення до загальностильової інтеграції, домінування над тенденціями до внутрішньостильової диференціації, у широкому плані до унормованості мовлення на синтаксичному рівні в межах певного функціонального стилю;
9) довжина речення на міжавторському рівні виступає показником загальних тенденцій розвитку певного функціонального стилю та однією з характеристик мови індивідуального стилю окремого автора; на внутрішньоавторському рівні інтенсивність використання середніх розмірів СПР варіюється залежно від того, в якому з типів мовлення використовується СПР: в авторському мовленні, діалозі чи невласне-прямій мові;
10) диференційно-стильовою рисою авторських ідіолектів є середня складність гіпотаксичних сполук. При цьому стилістичний потенціал останньої знаходиться в прямопропорційній залежності від рівня розвитку синтетизму у певній мові;
11) взаємозв`язок кількісних параметрів з якісним аспектом структури речення відображає в плані розвитку мови загальну картину структурних перетворень і тенденцій, що вже склалися або ж складаються на рівні його синтаксису;
12) результати ймовірнісно-статистичного дослідження синтаксичної побудови функціонального та індивідуального авторського стилів є спробою уточнення меж поняття стиль через статистичні показники СПР. У запропонованому термінологічному тлумаченні стиль розуміється як усвідомлений різновид мовлення, зумовлений внутрішньою цілісністю та гармонійністю, специфічною структурою, способом відбору та поєднання засобів мовлення, які визначаються завданнями комунікації у певній сфері й характеризується стійкими імовірнісними схемами побудови СПР.
Структура роботи. Основна мета та завдання обумовили структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (305 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (в кількості 73 одиниці) та 15 додатків (А Р, загальним обсягом 82 с).
У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, актуальність проведеного дослідження; сформульовано мету та завдання; висунуто основні положення, що виносяться на захист; описано матеріал дослідження та методи його аналізу; розкрито наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність отриманих результатів.
У Розділі 1 аналізуються концепції та погляди на стиль, коротко розглядаються загальнотеоретичні питання, безпосередньо пов’язані з темою дисертації. Їх вирішення дає змогу обґрунтувати доцільність статистичної методики в мовознавстві, а також визначити місце статистичних досліджень авторських розмежувань у колі проблем, пов’язаних з використанням формальних методів у лінгвостилістиці, визначаються подальші шляхи розв’язання поставлених завдань.
У Розділі 2 викладаються те

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження присвячене кількісно-якісному описові функціонування синтаксичних одиниць, представлених підрядними реченнями у текстах художнього та публіцистичного стилів англійської мови.
Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки.
1. Тексти, що відносяться до художнього та публіцистичного стилів англійської мови характеризуються значною внутрішньою розмежованістю, яка відображає залежність структури мовлення від екстралінгвістичних завдань, що постійно змінюються. Застосування статистичних методів сприяє об’єктивізації ієрархічного характеру екстралінгвістичної основи на базі внутрішньостильової диференціації, ранжуванню стилетворчих факторів в залежності від величини їх взаємодії у процесі текстотворення.
2. Аналіз відстаней” між текстами двох стилів показує, що кожний з них має набір своїх індивідуалізуючих параметрів, у нашому випадку, підрядних речень, за якими він суттєво відрізняється від іншого. Набір таких індивідуалізуючих параметрів характеризує і манеру кожного з досліджуваних авторів.
3. На синтаксичному рівні найповніше розкриваються взаємовідношення між формально-структурним аспектом висловлювання та його змістом, завдяки чому синтаксис містить глибокий виразний потенціал. Смислові відношення, що виникають між частинами СПР, надзвичайно різноманітні, завдяки чому багато показників варіюють у текстах художнього стилю за визначеними параметрами в залежності від особливостей творчої манери письменників. Проведене дослідження дозволило зробити ряд спостережень над синтаксисом художнього мовлення визначених авторів і показало, що СПР є одним із засобів створення стилістичної своєрідності індивідуально-авторських стилів і художнього мовлення у цілому.
4. Художній стиль мовлення порівняно з публіцистичним виділяється яскраво вираженою варіативністю. Індивідуальний стиль, будучи одним з різновидів художнього та однією з основних форм функціонування творчої особистості, відображає загальні риси самого функціонального стилю, напряму чи стильової течії. Аналіз функціонування підрядних речень у художньому мовленні і текстах публіцистичного стилю з урахуванням їх частотності, структурних особливостей, смислових характеристик та стилістичного забарвлення дає змогу встановити, що підрядні речення характеризуються широким діапазоном використання у художньому мовленні. Різниця у вживанні різних типів підрядних речень пов’язана перш за все зі специфікою авторської манери викладу та своєрідністю індивідуально-авторських стилів.
5. Динамічні зміни, що диференціюють манери викладу аналізованих письменників, зумовлені насамперед неоднаковою масовою часткою в авторській мові романів методів опису (дискретного; синтетичного), планів показу (середнього; великого), окремих компонентів загальної структури художніх текстів, ПО (1. опис зовнішності персонажів; 2. опис внутрішнього стану; 3. опис атрибутів побуту; 4. авторські відступи; 5. ретроспективні огляди).
6. СПР та їх мовні маніфестації безпосередньо пов’язані з функціональним стилем. Домінуюча в тексті гіпотаксична структура певним чином втрачає своє стилістичне забарвлення і перетворюється на елемент, обов’язковий для загальної архітектоніки тексту. Детальний опис однієї з головних одиниць комунікації СПР з одного боку, підтверджує вивчення змістової і структурної сторін речення у взаємозв’язку, а з другого допомагає розкрити закономірності утворення, будову й функції гіпотаксису.
7. Лінгвостилістичний аналіз СПР за допомогою формальних методів дав змогу встановити такі квантитативні та квалітативні характеристики авторських та функціональних стилів, які суттєво відрізняють їх один від одного. Конкретна кількісна інтерпретація виявлених констант стилю художньої літератури відрізняється від відповідних характеристик публіцистичного.
8. Типи підрядних речень володіють різним ступенем залежності від функціонального стилю (а також його авторських варіантів). Деякі з них (підметові, обставинні часу, місця, способу дії, умови, допустові, причинові, означальні та додаткові) чіткіше проявляють свою залежність від сфери функціонування, аніж інші (присудкові, обставинні мети та наслідку). Проте серед типів підрядних не виявлено таких, які б зовсім не залежали від сфери функціонування, що свідчить про істотність критеріїв їх виокремлення. До того ж виявлена повна відсутність нейтральних частот підтверджує, що синтаксичний рівень відіграє важливу роль у стилетворенні.
9. Міжстильові зіставлення на базі макропідходу показали, що між текстами функціональних стилів за частотою вживання більшості підрядних речень спостерігаються контактні зони” області відсутності суттєвих розходжень. Наявність таких зон у міжстильових межах є переконливим свідченням того, що функціональні стилі розрізняються не стільки наборами певних підрядних одиниць, скільки кількісними характеристиками одних і тих самих елементів. На загальностильовому рівні спостерігається прагнення до непроникності, але не до повної замкненості.
10. Розходження між текстами досліджуваних стилів за середньою довжиною є суттєвими, тобто довжина речення не тільки диференціює тексти за критерієм функціональних стилів, але й є ознакою, що характеризує кожний із стилів мовлення і протиставляє їх один одному. Середній розмір речення є певним шаблоном, нормою, яку створює сам автор у процесі творчої діяльності і яка може поступово змінюватися з переходом від твору до твору, тобто є своєрідною функцією щодо манери викладу. В індивідуалізуючих статистичних параметрах найяскравіше експлікується прагнення до загальностильової інтеграції, домінування над тенденціями до внутрішньостильової диференціації, у ширшому розумінні до унормованості мовлення на синтаксичному рівні в межах певного стилю.
11. Глибина СПР та його складність є потужними стилерозрізнювальними факторами. Глибина СПР не становить пропорційно зростаючої величини в залежності від його довжини на міжавторському рівні. На міжстильовому рівні довжина СПР та його глибина є взаємозалежними величинами. Особливості глибини у різних сферах функціонування мови виявляються при зіставленні середніх статистичних даних. До того ж фактор глибини певною мірою впливає на вибір синтаксичної структури фрази.
12. Використання статистичних методів при дослідженні закономірностей функціонування синтаксичних одиниць у стильових підрозділах мови зумовлене прагненням до всебічного пізнання останньої, оскільки ці методи доповнюють методи якісного аналізу синтаксичної системи, яка не будучи відображеною в аспекті квантитативності, не може бути адекватно пізнаною.
13. Статистичний аналіз синтаксичних конструкцій переконливо свідчить про взаємозв’язок між зовнішньо-кількісною та якісною сторонами речень. Спільна якісна ознака репрезентує собою основні властивості числової системи. Взаємозв’язок якісних ознак з кількісними показниками вказує на питому вагу та значення цих ознак родової спільності в числовій системі художнього та публіцистичного матеріалу.
14. У ході якісного аналізу встановлено, що при вивченні внутрішнього розшарування текстів двох порівнюваних стилів структурні характеристики гіпотаксичних структур визначаються як основними комунікативними інтенціями, так і кореляцією часткових завдань у цільовій структурі тексту. Виявлення синтаксичних одиниць, які демонструють максимальну чи мінімальну стилерозмежувальну потужність, дало змогу продемонструвати основні напрямки, за якими відбувається дивергенція та конвергенція художнього та публіцистичного стилів англійської мови на синтаксичному рівні.
15. Основний підсумок викладених у дисертації експериментів полягає у тому, що вони доводять можливість побудови об’єктивних описів функціональних стилів на основі кінцевої сукупності формальних характеристик тексту та числового вираження їх системних взаємозалежностей. Запропонована методика володіє потужним стилерозрізнювальним потенціалом. Подальше застосування цієї методики передбачає як поглиблення та уточнення теоретичних положень, що лежать в її основі, так і розширення обсягу аналізованого матеріалу, що, в свою чергу, призведе до постановки нових практичних проблем та до розвитку теоретичних уявлень про сам феномен стилістичної багатоманітності” мовлення.

16. Для аналізу складнопідрядних речень у функціонально-стилістичному плані перспективним було б подальше компаративне вивчення їх в інших стильових різновидах та на іншому

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдалиева Г.Р. Структурно-функциональная характеристика СПП в современной стихотворной речи: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1986. 24 с.
2. Абдувалиев М.А. Сложноподчиненные предложения с придаточными уступительными в разносистемных языках (на мат. англ., узбекского и нек. др. яз.): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.19. Ташкент, 1989. 16 с.
3. Абдусаидов А. Язык газеты и литературная норма (на мат. местных и республ. газет 70-80-х годов): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02. Ташкент, 1988. 23 с.
4. Абрамов А.П. Вариантные формы определительных предложений как средство выражения дейктических отношений (на мат. совр. англ. яз.): Автореф. дис канд. филол.наук: 10.02.04. М., 1975. 28 с.
5. Адмони В.Г. Развитие структуры предложения в период формирования немецкого национального языка. Л.: Наука, 1966. 214 с.
6. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука, 1988. 238 с.
7. Адмони В.Г. Размер предложения и словосочетания как явление синтаксического строя // Вопросы языкознания. 1966. № 4. С. 111 118.
8. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высшая школа, 1990. 166 с.
9. Алексеев П.М. Квантитативная типология текста: Учеб. пос. к спецкурсу. Л.: Изд-во Ленингр. гос. пед. ин-та им. Ф.И. Герцена, 1988. 76 с.
10. Алісеєнко О.М. Особливості художнього простору та часу в романі А. Мердок The nice and the good”: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2001. 18 с.
11. Андреев Н.Д. Статистико-комбинаторные методы в теоретическом и прикладном языковедении / АН СССР Ин-т языковедения. Л.: Наука, 1967. 403 с.
12. Анипкина Л.Н. Образ синтаксиса. Комплексный подход к описанию предложения // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество-II: Тезисы VII Межд. конф. Ялта: Изд-во Таврич. ун-та, 2000. С. 14 18.
13. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков / Под ред. М.Д.Резвецовой. 3-е изд. М.: Физмалит, 2000. 256 с.
14. Арнольд И.Р. Стилистика современного английского языка. Л.: Просвещение, 1990. 294 с.
15. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Высшая школа, 1961. 348 с.
16. Баранівська О.С. Підрядні означальні речення і дієприкметникові завороти як функціонально-семантичні еквіваленти // Семантика мови і тексту: Зб. наук. ст. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С. 30 35.
17. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. М.: Высшая школа, 1973. 423 с.
18. Бауэр Я. Проблема классификации придаточных предложений в славянских языках. Actes de X Congress Internacional des linguistes. II Bucarest, 1967. С. 999 1001.
19. Бах С.А. Типы сложноподчиненных предложений в разных стилях современного русского языка // Вопросы стилистики: Межвуз. сб науч. тр. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1965. Вып. 2. С. 43 61.
20. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
21. Бельчиков Ю.М. Стилистика и культура речи. М.: Эдиториал, 1999. 188 с.
22. Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів // Мовознавство. 1978. №4. С. 44 48.
23. Бицадзе Л.А. Структурно-семантический анализ и классификация сложных предложений английского языка (на мат. сложноподчиненных предложений с соединительным союзом "where"): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. Тбилиси, 1972. 26 с.
24. Близнюк М.И. Конститутивные признаки несобственно-прямой речи в современной англоязычной прозе: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 1988. 16 с.
25. Богданов В.В. Статистическая концепция языка и речи // Статистика речи и автоматический анализ текста. Л.: Наука, 1973. С. 9 19.
26. Богородицкий В.А. Очерки по языковедению и русскому языку. М.: Учпедгиз, 1939. 224 с.
27. Брандес М.П. Стилистический анализ (на мат. немецкого языка). М.: Высшая школа, 1971. 190 с.
28. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. 376 с.
29. Будагов Р.А. К вопросу о языковых стилях // Вопросы языкознания. 1954. № 3. С. 54 67.
30. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Изд-во МГУ, 1984. 280 с.
31. Буркитбаева Г.Г. Об особенностях структуры и семантики сложноподчиненных предложений с подлежащей придаточной частью: Сб. науч. тр. М., 1983. Вып. 229. С. 105 118.
32. Варисова М.В. Сложноподчиненное предложение как единица речевой деятельности. (на мат. английской диалогической речи): Автореф. дис... канд. филол. наук. 10.02.04. - М., 1992. 18 с.
33. Васильева А.Н. Художественная речь: Курс лекций по стилистике для филологов М.: Русский язык, 1983 25 с.
34. Вейхман Г.А. Новое в английской грамматике. М.: Высшая школа, 1990. 127 с.
35. Вашак П. Длина слова и длина предложения в текстах одного автора // Вопросы статистической стилистики. К.: Наукова думка, 1974. С. 314 329.
36. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. К.: Наукова думка, 1990. 216 с.
37. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 60 87.
38. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980 360 с.
39. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
40. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
41. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М: Учпедгиз, 1959. 492 с.
42. Винокур Г.О. О языке художественной литературы - М.: Высшая школа, 1991. 450 с.
43. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 236 с.
44. Власова О.Ф. Становление и первоначальное развитие публицистического стиля в английском языке. (на мат. религиозно-дидактической литературы Х1 - ХV вв.): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10. 02.04. К., 1983. 24 с.
45. Войнов В.К. Количественный анализ текста для описания индивидуального стиля: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10. 661. К., 1972. 26 с.
46. Войтюк С.Н. Речевая системность художественного стиля и ее актуализация (на мат. английского просветительского романа): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. Львов, 1990. 17 с.
47. Волкова С.С. К вопросу об обязательности и факультативности придаточных предложений (на мат. некоторых типов придаточных предложений совр. англ. языка): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.677. К., 1970. 24 с.
48. Волосевич И.И. Машинная сегментация английского предложения // Статитика речи и автоматический анализ текста: Сб. науч. тр. Л: Наука, 1972. С. 293 355.
49. Вольская И.С. Дифференциальные признаки официально-делового стиля речи на синтаксическом уровне: Автореф. дис канд. филол. наук: 663. М., 1966. 14 с.
50. Гавриш І.В. Розвиток українського наукового стилю 20-30-х рр. ХХ ст. (на матеріалі науково-технічних текстів): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. держ. пед. ун-тет ім Г.С. Сковороди. Х., 2001. 20 с.
51. Галкина-Федорук Е.М. Суждение и предложение. М.: Изд-во МГУ, 1956. 73 с.
52. Гальперин И.Р. К проблеме дифференциации стилей речи // Проблемы современной филологии. М.: Наука, 1965. С. 68 73.
53. Гальперин И.Р О понятии «стиль» и «стилистика» // Вопросы языкознания. 1973. № 3. С. 14 25.
54. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 456 с.
55. Гак В.Г. Языковые преобразования // Функциональная семантика: Сб. науч. труд. М., 1998. С. 536 545.
56. Гаузенблас К. К уточнению понятия «стиль» и к вопросу об объеме стилистического исследования // Вопросы языкознания. 1967. №5. С. 69 75.
57. Гачечиладзе Г., Криадо Ф. Нечеткие математические модели лингвистической статистики // Изв. АН Теория и системы упр. М., 1999. №5. С. 17 21.
58. Гельгардт Р.Р. Избранные статьи. Калинин: Изд-во Калин. пед. ин-та им. М.И. Калинина, 1967 532 с.
59. Гете И. В. Собрание сочинений: В 10 т. / Под общ. ред. А.Аникста, И.Вильмонта. М.: Худож. лит-ра, 1980. Т. 10. 510 с.
60. Глушкова К.А. Количественная характеристика сложноподчиненного предложения в современном английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 663. М., 1969. 17 с.
61. Головин Б.Н. О стилях языка и их изучении // Русский язык в школе. 1968. № 4. . С. 11 19.
62. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 190 с.
63. Голякова Л.А. Художественный текст как специфическая знаковая система // Лингвистические и методологические аспекты текста. Пермь: Изд-во Пермского ун-та им. А.М. Горького, 1996. С. 42 48.
64. Гомиашвили Л.А. Использование синтаксической глубины для дифференциации стилей речи: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. Тбилиси, 1974. 30 с.
65. Горевая В.С. Статистическое описание функционально-стилевых подразделений современного английского языка: Учеб. пос. Калинин: Изд-во Калин. пед. ин-та им. М.И. Калинина, 1974. 150 с.
66. Горелик Л.М. Развитие сложноподчиненного предложения с дополнительным придаточным в английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 663. Л., 1955. 18 с.
67. Грехнева Г.М. Стилевая дифференциация придаточных предложени в современном русском языке // Вопросы статистической стилистики. К.: Наукова думка, 1974. С. 164 177.
68. Григорьев В.П. Грамматика идиостиля: В.Хлебников. М.: Наука, 1983. 225 с.
69. Гришунин А.Л. Исследовательские аспекты текстологии. М: Эдиториал, 1988. 248 с.
70. Грошева А.В. Структура и объем латинского предложения (на мат. исторической прозы) // Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках. М.: Наука, 1979. С. 165 195.
71. Гуйванюк Н.В. Кореферентність синтаксичних одиниць // Мовознавство. 2001. №3. С. 88 96.
72. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Высшая школа, 1971. 206 с.
73. Гуменюк А.С., Иванов С.А. Об отображении непрерывного сигнала целостно-завершенной знаковой последовательностью // Квантитативная лингвистика. Новосибирск, 1999. Вып. 1. С. 22 25.
74. Гумбольд В. фон Язык и философия культуры / Под ред. А.В. Гулыги. М.: Высшая школа, 1985. 326 с.
75. Дарчук Н.П. Индивидуальное и общее в лексической системе авторского стиля (на материале соврем. укр. худож. прозы): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.01 К., 1975. 20 с.
76. Демченко А.И. Конкорданс языка писателя: Проблемы и перспективы: Автореф дис... канд. филол. наук: 10.02.19. Минск, 1980. 20 с.
77. Джурюк Т.В.Характеристика довжини речення у творах М. Вальзера // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту: Германська філологія: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 114. С. 175 179.
78. Диденко М.А. Политическое выступление как тип текста (на мат. выступлений немецких политических деятелей конца ХХ века): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 2001. 153 с.
79. Долежел Л. Вероятностный подход к теории художественного стиля // Вопросы языкознания. 1964. №2. С. 18 27.
80. Долинин К.А. Стилистика французского языка. 2-е изд. дораб. М.: Просвещение, 1987. 303 с.
81. Донецкая М.В. Сложноподчиненное предложение с обстоятельственным придаточным предложением причины в современном английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 663. М., 1955. 21 с.
82. Дырхеева Г.А. Вероятносно-статистическая модель языка прозаических произведений Х. Намсараева: Автореф. дис... канд.филол. наук: 10.02.21.- Л., 1981. 21 с.
83. Ермоленко Г.В. Статистико-семантическая атрибуция русских текстов второй половины Х1Х - начала ХХ вв: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.21. Л., 1989. 33 с.
84. Ермоленко С.Я. Семантико-синтаксическая доминанта функционального стиля // Функциональная стилистика: Теория стилей и их языковая реализация: Межвуз. сб. науч. тр. Пермь: Изд-во Пермского ун-та им. А.М. Горького, 1986. С. 29 34.
85. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної в контексті сучасних слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. №2 3. С. 25 36.
86. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во МГУ, 1961. 298 с.
87. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Эдиториал УРСС. 2001. 306 с.
88. Зиндер Л.Р., Строева Т.Г. К вопросу о применении статистики в языковедении // Вопросы языкознания. 1968. №6. С. 120 123.
89. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Наука, 1998. 368 с.
90. Иванова Л.П. Дифференциация функциональных стилей на базе односоставных предложений // Вопросы стилистики: Межвуз. сб. науч. тр. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. Вып. 5 С. 95 103.
91. Іванова Л.П. Методи лінгвістичних досліджень: Навчальний посібник. К.: ІСДО, 1995. 88 с.
92. Іваницька Н.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. №3. С. 97 103.
93. Индивидуально-художественный стиль и его исследование / Под ред. В.А.Кухаренко. Киев Одесса: Вища школа, 1980. 166 с.
94. Иофик Л.П. Сложное предложение в новоанглийском языке. Л: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 214 с.
95. Исакова Л.Д. Функциональный стиль в типологическом преломлении. М.: Моск. лицей, 1999. 120 с.
96. Кабанова С.В. Вираження кількісно-якісних відношень синтаксичними структурами англійської мови: Автореф дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Харків. 1999. 18 с.
97. Каджазнуни Л.К Статистический анализ индивидуального стиля: Автореф дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1970. 22 с.
98. Калюжная В.В. Характеристика английского функционального стиля официально-делового изложения: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1977. 186 с.
99. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища школа, 1989. 130 с.
100. Кауфман С.И. Из курса лекций по статистической стилистике. М.: Моск. обл. пед. ин-тут им. Н.К Крупской, 1970. 48 с.
101. Кашкин И. А. Эрнест Хемингуей. М.: Изд-во Худож. лит-ра, 1966. 294 с.
102. Кириченко Н.В. О так называемой полярности стилевых черт // Функциональная стилистика: теория стилей и их языковая реализация. Пермь: Изд-во Пермск. ун-та им. А.М. Горького, 1986. С. 75 79.
103. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К: Вища школа, 1987. 350 с.
104. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи. М.: Высшая школа, 1982. 220 с.
105. Кожина М.Н. О поня