СТИЛІСТИКА СОНГІВ У БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВОЗНЕНКО Наталя В’ячеславівна

УДК 830Б 2.076

СТИЛІСТИКА СОНГІВ У БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
НАУМЕНКО Анатолій Максимович

Запоріжжя - 2002

З М І С Т
Стор.

ВСТУП. 3
РОЗДІЛ 1. СОНГИ ЯК ХАРАКТЕРНА РИСА МОВНО -СТИЛІСТИЧНОГО АСПЕКТУ ЕПІЧНОЇ” ДРАМИ Б.БРЕХТА.. .9
1.1. Лінгвістичні джерела виникнення й мовна природа брехтівського
сонгу9
1.2. Функціональний критерій класифікації сонгів..34
1.3. Лінгвостилістика сонгу як різновиду художнього тексту в світлі
сучасної філології . 40
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 42
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ СОНГІВ У ДРАМАТИЧНИХ ТВОРАХ Б.БРЕХТА.45
2.1. Структурно-функціональна тришаровість сонгів..45
2.2. Стилістика текстодоповнюючих сонгів..47
2.3. Стилістика текстопродовжуючих сонгів....68
2.4. Стилістика текстокоментуючих сонгів...79
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ..99
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМНІСТЬ СОНГІВ У Б.БРЕХТА ...101
3.1. Макро- і мікросистемність сонгів .101
3.2. Мікросистемність сонгів у п’єсі Матінка Кураж та її діти” .103
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 158
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..159
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .. 163
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ184

ВСТУП
Запропонований у даній дисертації аналіз сонгів у п’єсах Бертольта Брехта (1898-1956), німецького засновника нового для світової літератури типу драми неарістотелівської”, епічної”, знаходиться у річищі сучасної лінгвістичної дисципліни семантики художнього тексту. Саме вона дозволяє розглянути сонги як особливу форму драматичного мовлення, як епічно-коментуючий текст у межах драматично-дійового тексту і через безпосередню прагматичну спрямованість сонгів на читача оцінити їх як різновид поетичного дискурсу.
У теорії дискурсу активно акцентується думка, що на відбір мовного матеріалу для вербального втілення задуму мовця впливають позалінгвальні фактори, якими у галузі брехтівських сонгів виступають інтенція автора, поведінка співця, ефект ошукуваного чекання читача тощо.
Вказані та інші риси сонгу взагалі і брехтівського сонгу зокрема, а також сонг як різновид коментуючої ремарки були предметом аналізу у низці філологічних праць: у Ю.Баб [117], М.Векверта [245], Т.Візенгрунд-Адорно [247], М.Дітріх [144, 145], К.Мюно [205], Н.І.Філічевої [99], І.М.Фрадкіна [98], В.Хінка [169-172] О.Царека [254], П.Чіаріні [142], М.К.Яна [253] та ін.
Разом із тим лінгвостилістичні особливості сонгів у Б.Брехта як цілісного компонента його драматичних текстів залишаються поза увагою дослідників. Маловивченою є і мовно-функціональна структура брехтівських сонгів, бо серед праць вказаної проблематики переважають розвідки літературознавчого характеру (Р.Гейслер [157], Г.Ієрінг [180], Г.Кан [181], Г.Каразек [184], Г.Майєр [198, 199], С.Ф.Соколовська [88], Л.Фейхтвангер [155] тощо), соціологічного (Р.Арнхейм [114], К.Германн [166], А.Еренштейн [151], О.Манн [195], Г.Г.Штукеншмідт [227] та ін.), музичного (Й.Лукхезі і Й Р.К.Шуль [193], Й.Шебера [218] тощо) та ін.
Лінгвостилістичний аналіз брехтівських сонгів є вагомим ще й через те, що вони виконують у неарістотелівських драматичних текстах Б.Брехта тексто-, або жанроутворюючу функцію, наповнюючи текст відвертою прагматичною спрямованістю на аналітичну позицію реципієнта.
Актуальність теми даної дисертації визначається тим, що лінгвостилістична характеристика брехтівських сонгів знаходиться у межах найпоширеніших у сучасній лінгвістиці напрямів прагматики тексту, його когнітивності та комунікативності тощо, що дозволяє об’єктивно оцінити мовне призначення ліро-епічних елементів у драматичних текстах Б.Брехта.
Вибір теми обґрунтовується також нерозробленністю питання про стилістику сонгів, необхідністю заповнити прогалину у вивченні лінгвістичних засобів епізації” драматичного тексту у Б.Брехта, серед яких сонги посідають найголовніше місце, бо саме в них художнє слово одержує такі міцні семантичні трансформації, що концепти попередніх і подальших діалогів сприймаються реципієнтом як зовсім інші, ніж без сонгів.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Семантико-функціональний аспект вивчення основних одиниць німецької мови”, яка розробляється кафедрою німецької філології Запорізького державного університету, номер державної реєстрації 11-11-98.
Мета дослідження полягає у визначенні лінгвостилістичних особливостей структури і функціонування сонгів у текстах брехтівських драматичних творів.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:
- розв’язання питання про лінгвістичні джерела виникнення та природу сонгів у драматургії Б.Брехта;
- визначення місця сонгів у мовній будові брехтівських епічних” п’єс та розгляд їх взаємовідносин з іншими структурними елементами цих творів;
- установлення лінгвостилістичних функцій сонгів як типової риси драматичного мовлення Б.Брехта та класифікація їх як мікро- і макросистем;
- виділення характерних ознак сонгу як одного з головних лінгвостилістичних компонентів брехтівських засобів епізації” драматичного тексту на лінгвістичному рівні.
Об’єктом дослідження у даній дисертації постають сонги у епічних” п’єсах Б.Брехта.
Предмет дослідження становить стилістика сонгів як лінгвістичного засобу епізації” драми.
Матеріалом дослідження слугують тексти 142 сонгів із 17 епічних” п’єс Б.Брехта.
Теоретико-методологічну базу дисертації становлять філологічні концепції художнього тексту, а також різні принципи структурування змісту: праці провідних вчених з питань стилістики та лінгвістики тексту (І.В.Арнольд [8], М.М.Бахтін [11, 12], І.К.Білодід [16], М.П.Брандес [19-21], В.В.Виноградов [27-30], О.Г.Винокур [31], І.Р.Вихованець [32], І.Р.Гальперін [42, 43], В.М.Жирмунський [47], О.Д.Пономарів [83], О.О.Потебня [84], О.О.Реформатський [88], Е.Г.Різель [89] та ін.), дослідження фахівців у галузі історії розвитку та теорії драми як типу тексту (О.А.Анікст [3], А.С.Близнюк [17], В.М.Волькенштейн [40], М.М.Горюнова [46], О.Б.Новобранець [78], С.І.Радциг [87], І.М.Тронський [97], В.Є.Халізєв [109]) та ін.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і розв’язання конкретних завдань було використано низку методів лінгвостилістичного аналізу: через застосування етимологічного та порівняльного (у синхронії та діахронії) методів встановлюється історичний компонент семантики лексем та з’ясовуються мовні джерела виникнення сонгів, методами компонентного та структурно-семантичного аналізу визначається характер взаємовідносин між окремими структурними елементами текстів сонгів та певними одиницями мовлення діалогічного тексту твору на рівні семантики (відносини контекстуальної синонімії/антонімії на підставі існування/відсутності інваріантної семи), системно-функціональний метод забезпечує виявлення особливостей функціонування текстів брехтівських сонгів як елементів мікро- та макросистеми, методами дистрибутивного та контекстуального аналізу розкривається здатність текстів сонгів утворювати єдине семантичне ціле, тобто своєрідний контекст щодо діалогічного тексту драми, шляхом застосування елементів кількісного аналізу встановлюється процентне співвідношення між окремими типами компонентів функціональної структури сонгів, з одного боку, та між типами сонгів у запропонованій класифікації, з іншого.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше використано цілісний філологічний, тобто єдиний інтра- й екстрамовний, підхід до виявлення та оцінки особливостей структури і функцій сонгів як різновиду коментуючої ремарки у текстах епічних” п’єс Б.Брехта. Новим у роботі є визначення мовностилістичних ознак сонгу як різновиду тексту в тексті. Удосконалено розуміння сонгів як головного структурного компоненту мовлення брехтівських епічних” драм. У дисертації дістала подальший розвиток гіпотеза про лінгвостилістичні засоби епізації” тексту драми.
Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у наступних положеннях, що виносяться на захист:
1.Брехтівські сонги, які за лінгвістичними джерелами виникнення та своєю мовною природою виказують певні риси схожості з давньогрецьким хором та піснями у творах інших драматургів, з одного боку, і деякими типами творів пісенного або ліро-епічного жанрів (балада, пісня вуличного співця, шансон тощо), з іншого, суттєво відрізняються від них своїми мовно-змістовними та прагматико-комунікативними функціями.
2.Cонги в п’єсах Б.Брехта становлять собою різновид коментуючої ремарки і належать до брехтівської системи лінгвістичних засобів епізації” драми. Як цілком специфічна форма висловлювання у драмі сонги посідають значне місце у мовній будові епічних” п’єс Б.Брехта.
3.Провідною для стилістики драматичного мовлення Брехта постає текстотвірна (=жанротвірна) функція сонгів, в якій виділяємо три підфункції (компоненти): текстодоповнюючу, текстопродовжуючу та текстокоментуючу. За функціональним критерієм сонги розподіляються на три групи: текстодоповнюючі, текстопродовжуючі та текстокоментуючі.
4.У функціональній структурі більшості сонгів наявні елементи трьох підфункцій. Співвідношення цих елементів у тексті окремого сонгу не є однаковим: завжди можна визначити превалюючий тип, який є достатньою підставою для зарахування сонгу до однієї із зазначених груп.
5.У межах однієї п’єси тексти сонгів взаємодіють не тільки з текстами відповідних сцен, а й між собою (завдяки існуванню інваріантної семи) і утворюють своєрідний коментуючий контекст, котрий виступає як мікросистема і в якому діалоги й монологи твору набувають модифікованого значення. Аналогічно функціонують і сонги всіх епічних” драм Б.Брехта, складаючи макросистему.
Теоретична значущість роботи полягає у виявленні та аргументуванні структурних компонентів драматичного мовлення Б.Брехта (текст діалогічний, авторський та сонговий); в обґрунтуванні залежності лінгвістичного наповнення кожного з цих компонентів від функції останнього; у запровадженні тришарової моделі сонгів з текстодоповнюючими, текстопродовжуючими та текстокоментуючими компонентами. Результати дослідження роблять певний внесок у розвиток стилістики художнього мовлення взагалі й стилістики драматичного мовлення Б.Брехта зокрема.
Практична цінність одержаних результатів зумовлена тим, що вони можуть бути використані у лекційних курсах загального мовознавства, лінгвістики тексту, стилістики тощо, під час вивчення питань теорії інтерпретації художнього тексту взагалі, в практиці лінгвостилістичного аналізу текстів драматичних творів зокрема, а також у наукових дослідженнях студентів і аспірантів.
Особистий внесок дисертантки полягає в тому, що в дослідженні виявлено, описано, систематизовано і проаналізовано складний і недосліджений матеріал, що дозволило встановити лінгвістичні особливості драматичного тексту Б.Брехта, визначити функції авторського мовлення у коментуючих ремарках взагалі та сонгах зокрема.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Запорізького державного університету (Запоріжжя, 20-22 квітня 2000, 25-27 квітня 2001, 23-25 квітня 2002), на Всеукраїнській науковій конференції Культурологічні аспекти вивчення мов” (Херсон, Херсонський державний педагогічний університет, 26-28 квітня 2000), на Міжнародній науковій конференції Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства і мистецтвознавства” (Севастополь, Севастопольський державний технічний університет, 12-14 вересня 2001), на ІІ міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, 9-10 жовтня 2001), на Міжнародній науковій конференції Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні” (Херсон, Херсонський державний педагогічний університет, 11-12 грудня 2001), на Всеукраїнській науковій конференції Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, Херсонський державний педагогічний університет, 25-26 березня 2002).
Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено у 7 публікаціях автора у фахових виданнях України без співавторів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків по кожному з них, загальних висновків, списків використаної літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, з яких 162 сторінки складає основний текст, 22 сторінки - список використаних джерел з 255 найменувань та 2 сторінки - джерела ілюстративного матеріалу з 20 позицій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Лінгвостилістичний аналіз сонгів у п’єсах Б.Брехта свідчить, що вони є найхарактернішою рисою стилістики його драматичного мовлення, бо, як різновид коментуючої ремарки, вони становлять собою цілком своєрідне явище щодо брехтівської епічної” драматургії зокрема і мовлення творів драматичного роду взагалі. Це дозволило авторці даної дисертації дійти наступних висновків:
1.Художньому мовленню Брехта-драматурга притаманні певні коментуючі прийоми, які слід вважати лінгвістичними засобами епізації” драми. Поряд із традиційними епізуючими” елементами (авторські передмови, підтекст, монтаж, заголовки сцен тощо), важливу - з боку стилістики - роль авторського коментарю у брехтівських п’єсах відіграють так звані коментуючі ремарки, які відрізняються від звичайних режисерських настанов своєю прагматичною спрямованістю: спонукати адресата до аналітичного сприйняття тексту твору. Цілком специфічною формою і системним компонентом коментуючої ремарки у Б.Брехта постають сонги. Під брехтівськими сонгами слід розуміти пісні, які виконуються дійовими особами п’єси або спеціально введеними персонажами за ходом дії і виконують ряд важливих функцій відносно діалогічного тексту твору.
2.Лінгвістичні джерела походження й мовна природа сонгів зумовили наявність деяких формальних рис схожості між ними і давньогрецьким хором або піснями у драмах різних часів та напрямків, з одного боку, та між ними і деякими творами пісенного жанру (балада, пісня вуличного співця, шансон тощо), з іншого, але при цьому брехтівські сонги суттєво відрізняються насамперед своїми мовно-змістовними та прагматико-комунікативними функціями, котрі й дозволяють їм (сонгам) перетворювати традиційний жанр драматичного тексту на епічно-драматичний”. Головною функцією сонгів у драмах Брехта постає текстотвірна (=жанротвірна) функція, в котрій можна виділити три підфункції: текстодоповнюючу, текстопродовжуючу та текстокоментуючу. Функціональний критерій покладено до основи запропонованої авторкою даної дисертації класифікації брехтівських сонгів: відповідно до того, яку з трьох підфункцій виконують сонги відносно діалогічного тексту п’єси, їх було поділено на три групи - тестодоповнюючі, текстопродовжуючі та текстокоментуючі сонги.
3.Функціональна структура більшості сонгів становить собою єдність трьох зазначених підфункцій, оскільки в тексті сонгу наявні елементи, котрі взаємодіють із діалогічним цілим драми таким чином, що доповнюють, продовжують та коментують його. Характер цих відносин визначається наявністю або відсутністю загальної інваріантної семи між елементами сонгу та певними одиницями мовлення діалогічного тексту твору, тобто відносинами синонімії та антонімії. Поряд із цим, у структурі сонгу завжди можна визначити превалюючий тип функціонального компоненту, який становить зазвичай близько 60% від загальної кількості виділених елементів, компоненти двох інших типів займають при цьому приблизно по 15-25%. Переважна питома вага елементів певної групи у функціональній структурі конкретного сонгу визначає його загальну функціонально-стилістичну спрямованість, що й дозволяє зарахувати сонг до однієї з груп у вище наведеній класифікації.
Процентне співвідношення між трьома зазначеними групами сонгів не є однаковим: текстодоповнюючі сонги складають приблизно 25-27%, текстопродовжуючі 10-12%, текстокоментуючі біля 55-60% від загальної кількості сонгів у брехтівських драмах. Як виняток у Брехта існують також сонги з однією підфункцією, котрі становлять собою близько 2-3% від сукупності сонгів. Той факт, що група текстокоментуючих сонгів є найчисленнішою, свідчить, з одного боку, про переважну стилістичну значущість сонгів саме цього типу, а з іншого, є підтвердженням правильності визначення брехтівського сонгу як насамперед різновиду коментуючої ремарки, або авторського коментарю в драмі.
4.У сонгі до засобів лінгвістичного втілення підфункції першого типу належать такі одиниці мовлення, які знаходяться у відносинах контекстуальної синонімії з деякими елементами драматичного тексту з попередніх сцен твору. Саме тому вони виконують текстодоповнюючу функцію. До засобів лінгвістичного наповнення структурно-функціонального компоненту другого типу було віднесено мовленнєві елементи сонгу, які постають контекстуальними синонімами до реплік персонажів із наступних сцен драми. Через це їхню функцію відносно діалогічного тексту п’єси було визнано текстопродовжуючою. Третій тип структурно-функціонального компоненту сонгів складається з таких елементів мовлення, котрі виявляються контекстуально антонімічними до висловлювань персонажів-виконавців з попередніх або наступних сцен драми. Натомість ці мовленнєві одиниці можуть бути контекстуально синонімічними до думок самого автора щодо головного змісту або прагматичної мети тексту даної сцени чи всього твору. Характерною мовленнєвою особливістю компонента третього типу, який було названо текстокоментуючим, постає, зазвичай, наявність стилістично забарвленої лексики, яка виконує оцінну функцію.
5.Сонг слід вважати не лише важливим структурним елементом мовлення у брехтівських драматичних творах, а і його системним компонентом, котрий дозволяє розглядати сонги як мовленнєву мікро- і макросистеми. Цей висновок проілюстровано на матеріалі найрепрезентативнішої сонгової” п’єси Б.Брехта Матінка Кураж та її діти”. В текстовому цілому п’єси представлені сонги всіх вище зазначених груп, але головну стилістичну роль відіграють текстокоментуючі сонги та текстокоментуючий елемент із сонгів інших груп, бо їхні інваріантні семи є контекстуально синонімічними до головної інваріантної семи твору. Тексти сонгів у п’єсі взаємодіють не тільки з основним, діалогічним, текстом, доповнюючи, продовжуючи або коментуючи його, а й між собою: загальна інваріантна сема об’єднує їх через відносини контекстуальної синонімії у єдине змістовне ціле. Результатом такого поєднання постає утворення своєрідного коментуючого контексту, в якому діалогічний текст (тобто зображені драматичні події) набуває модифікованого значення.

Вірогідність та обґрунтованість зроблених висновків забезпечується багатоаспектним аналізом теоретичного і фактичного матеріалу, достатньою науково-теоретичною базою, об’єктивністю полеміки з попередниками дисертаційної теми, а також аргументованістю викладу власних думок. Але брехтівські сонги, хоч і мають мовностилістичну цінність як автономне, системне, явище драматичного мовлення Б.Брехта (що і було показано у даній дисертації), виступають у межах, з одного боку, усієї творчості Б.Брехта як гіпертекстної мікроцілісності (насамперед його лірики) і, з другого боку, сонгів як жанру тексту взагалі (тобто сонгів у інших драматургів, зокрема, Ф.Дюрренматта, П.Хакса та ін.) лише як частина художнього функціонального стилю. Аналіз брехтівських сонгів з цієї перспективи (тобто сонги і лірика Б.Брехта, сонги Б.Брехта і сонги інших авторів), яка не була досягнута у даній дисертації, бо є об’єктом вивчення у праці значно вищого, ніж кандидатська розвідка, рівня, безперечно може і повинен стати метою наступних досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аврасин В.М. Несколько замечаний о сущности и трактовке композиции // Вопросы немецкой филологии. Челябинск. 1973. Вып. 3. С. 35-43.
2. Анненкова Н.М. Лингвостилистическая характеристика басни (на материале басен Г.Э.Лессинга и немецких писателей ХХ в.): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1977. 189 с.
3. Аникст А.А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. История учений о драме. М.: Наука, 1967. 455 с.
4. Антипенко Е.М. Функции ключевых слов и заголовка в тексте художественного произведения // Некоторые проблемы синхронного и диахронного описания языков. Пятигорск: ПГЛУ, 1998. С. 143-150.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
6. Апресян Ю.Д. Языковые аномалии: типы и функции // Res Philologica: Сб. статей / Под ред. Д.С.Лихачева. М., Л.: Наука, 1990. С. 50-71.
7. Аристотель. Сочинения: В 4 т. / АН СССР. Ин-т философии (Филос. наследие. Т.90) / Пер. с древнегреч., общ. ред. А.И.Доватура. М.: Мысль, 1983. Т.4. 830 с.
8. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. - 300 с.
9. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 3-19.
10. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста (на материале драмы ГДР): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1983. 23 с.
11. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 541, [2] с.
12. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. 5-е изд., доп. К.: NEXT, 1994. 506 с.
13. Бацевич Ф.С. Функционально-ономасиологическое изучение лексики: теоретический и практический аспекты (на материале русского глагола): текст лекций. Львов: Ред.-изд. Отдел Львов. Ун-та, 1993. 171 с.
14. Безкровна І.О. Поетичний текст як комунікативний акт: типи адресатів // Мовознавство. 1998. - № 4-5, липень-жовтень. С. 67-72.
15. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. К.: Наукова думка, 1973. 588 с.
16. Близнюк А.С. Притчово-алегоричний напрям в епічній драмі. Поетика. Жанри: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.01.06 / НАН України, Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. К., 1995. 24 с.
17. Борисова И.Ф. Стиль Брехта-драматурга и его перевыражение в переводе: Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградский гос. ун-т. Л., 1980. 20 с.
18. Брандес М.П. Стилистический анализ. М.: Высшая школа, 1971. 190 с.
19. Брандес М.П. Стиль и перевод: (На материале немецкого языка). М.: Высшая школа, 1988. 126, [1] с.
20. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка: Учебник для институтов и факультетов иностранных языков. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1990. 320 с.
21. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / АН СССР. Отд. л-ры и языка. М.: Наука, 1963. 255 с.
22. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Наука, 1971.
238 с.
23. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
24. Виноградов В.В. Очерки по истории русского литературного языка XVII-XIX веков. 3-е изд. М.: Высшая школа, 1982. 529 с.
25. Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика / АН СССР, Отд-ние лит. И яз., Комис. По истории филол. наук. М.: Наука, 1990. 541, [1] с.
26. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 222 с.
27. Возненко Н.В. Стилістика зонгів у п’єсі Матінка Кураж та її діти” // Гуманітарний вісник. Серія іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Черкаси. 2000. Число четверте. С. 17-21.
28. Возненко Н.В. Художня стилістика зонгів у Тригрошовій опері” Б.Брехта // Південний архів (Філологічні науки): Збірник наукових праць. Херсон: OLDI. 2000. Випуск 10-11. С. 207-213.
29. Возненко Н.В. Лінгвостилістичний аспект брехтівської епізації” драми // Гуманітарний вісник. Серія іноземна філологія. Проблеми сучасної зарубіжної літератури. Проблеми сучасної зарубіжної лінгвістики. Черкаси: ЧІТІ. 2001. Число 5. С.24-27.
30. Возненко Н.В. Лінгвостилістичні особливості структури і функціонування брехтівських сонгів (на прикладі Пісні про восьмого слона” з п’єси Добра людина із Сичуані”) // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ. 2001. - № 2 (11). С. 179-194.
31. Возненко Н.В. Функціональна структура текстодоповнюючих сонгів у п’єсах Б.Брехта // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Херсон: Айлант. 2002. Випуск XІV: За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті”. С. 327-331.
32. Возненко Н.В. Сонги як найхарактерніша ознака драматичної мови Б.Брехта // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Херсон: ХДПУ. 2002. Випуск XV. С. 222-226.
33. Возненко Н.В. Лінгвопоетика сонгів Б.Брехта // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Херсон: ХДПУ. 2002. Випуск XVІ: За матеріалами конференції Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні”. С. 265-268.
34. Волькенштейн В.М. Драматургия. 5-е изд. М.: Сов. писатель, 1969. 335 с.
35. Гаибова М.Т. Прагмалингвистический анализ художественного текста. Баку: АГУ, 1986. 88 с.
36. Гальперин И.Р. Проблемы лингвостилистики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1980. Выпуск 9: Лингвостилистика.
С. 3-20.
37. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
38. Гібер Й. Від поета до вчителя, від анархіста до класика // Всесвіт. 1998. №8. С. 81-82.
39. Глумова-Глухарева Э.И. Драматургия Бертольта Брехта. - М.: Высшая школа, 1962. 82 с.
40. Говердовский В.И. Проза поэзии и поэзия прозы // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 200. - № 471. С. 42-47.
41. Горюнова М.М. Лінгвостилістичні особливості німецької драматургії
ХХ ст.: Автореф.дис канд. філол.наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченко. К., 1996. 30 с.
42. Донец С.М. О некоторых видах импликативного развертывания образа // Вісник ХДУ. Харків: Константа. 1999. - № 430. С. 38-41.
43. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 404 с.
44. Затонский Д.В. У пошуках сенсу буття. Погляд на літературу сучасного Заходу. К.: Дніпро, 1967. 309 с.
45. Затонський Д.В. Минуле, сучасне, майбутнє: (Про реалізм, традиції, новаторство). К.: Дніпро, 1982. 370 с.
46. Затонський Д.В. Реалізм Бертольта Брехта // Бертольт Брехт. Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти; Кавказьке крейдяне коло: Роман та п’єси: Пер. з нім. К.: Дніпро, 1987. С. 5-18.
47. Затонський Д.В. Митець у навиворіт вивернутому світі (Бертольт Брехт та Ернст Юнгер) // Вікно в світ: наукові дослідження. Німецька література. К. 2000. С. 90-95.
48. Іщенко Н.Г. Синонімія спільнокореневих похідних іменників сучасної німецької мови:Автореф. дис д-ра філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 2001. 30 с.
49. Исследования по поэтике и стилистике: Сб. статей / Ред. В.В.Виноградов. Л.: Наука, 1972. 277 с.
50. Кайда Л.Г. Композиционный анализ художественного текста. Алгоритмы обратной связи. М.: Флинта, 2000. 148 с.
51. Кам’янець В.М. Структурні, семантичні та функціональні особливості власних назв сучасної німецької мови (на матеріалі особових імен, прізвиськ та псевдонімів): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ЛНУ ім. Івана Франка. Львів, 2001. 18 с.
52. Кожин А.Н. Стилистика текста перспективное направление лингвистики // Теоретические проблемы стилистики текста: Тезисы докладов. Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1985. С. 3-5.
53. Корень О.В. Системно-функціональні особливості англійських прислів’їв: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ХНУ ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2000. 19 с.
54. Кошляк А.Б. Опыт грамматико-стилистического исследования языка драматических произведений Б.Брехта: Автореф.дис канд.филол.наук: 10.02.04 / I МГПИИЯ им.М.Тореза. М., 1965. 14 с.
55. Липгарт А.А. Лингвопоэтика и теория литературы // Филологические науки, 1995. - № 4. с. 56-62.
56. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 380 с.
57. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. М.: Просвещение, 1972.
270 с.
58. Маркелова С.І. Стилістична роль та особливості авторського передтексту у п’єсах театру абсурду (на матеріалі п’єс С.Беккета та Г.Пінтера) // Вісник Львівського національного університету. Серія Іноземні мови”. Львів: ЛНУ ім.І.Франка. 2001. - Випуск 9. С. 38-43.
59. Медвідь О.М. Системно-функціональні особливості квантитативних одиниць (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ХНУ ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2001. 18 с.
60. Минькова А.Ю. Лингвопоэтические аспекты интерпретации произведений Ф.Кафки // Південний архів (Філологічні науки): Збірник наукових праць за підсумками Всеукраїнської конференції Культурологічні аспекти вивчення мов”. Херсон: OLDI. 2000. Випуск X-XI. С. 67-70.
61. Миттенцвай В. Бертольт Брехт (1898-1956) // Писатели Германской Демократической республики: Пер. с нем. М.: Радуга, 1984. С. 37-50.
62. Молчанова Г.Г. Семантика художественного текста. Ташкент: Изд-во ФАН Узбекской ССР, 1988. 162с.
63. Мороховский А.Н. Некоторые общетеоретические проблемы стилистики // Стилистика английского языка / А.Н.Мороховский, О.П.Воробьева, Н.И.Лихошерст, З.В.Тимошенко. К.: Вища школа, 1991. С. 7-31.
64. Науменко А.М. Лінгвопоетика як наука // Нові підходи до вивчення й викладання філології у вищій школі. Київ: ІСДО. - 1994. С. 89-105.
65. Науменко А.М. Від рецепції через інтерпретацію до аналізу // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ. - 2000. №1 (9). - С. 306-355.
66. Науменко А.М. Типологія лінгвопоетики // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ. 2001. - №1 (10). С. 166-336.
67. Науменко А.М. Теорія лінгвопоетики // Античність Сучасність (питання філології): Збірник наукових праць. Випуск 2. Донецьк: ДонНУ. 2001. С. 181-192.
68. Нефьодова О.Д. Особливості лінгвостилістичної організації тексту британської літературної казки: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ХНУ ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2001. 18 с.
69. Новиков Л.А. Художественный текст и его анализ. М.: Русский язык, 1988. 300 с.
70. Новикова М.А. Остраннение как языковая структура текстового поля // Филологические науки. 1999. - № 6. С. 37-44.
71. Новобранець О.Б. Драматургія обробок: особливості поетики: Автореф. дис канд.филол.наук: 10.01.06 / НАН України, Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. К., 1999. 16 с.
72. Перлина Ю.Г. К типологии шпрухов // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ. - 2000. №1 (9). - С. 355-370.
73. Перлина Ю.Г. Графіто в системі стилістичних полів малих форм німецької літератури шпрухівського характеру // Античність Сучасність (питання філології): Збірник наукових праць. Випуск 2. Донецьк: ДонНУ. 2001. С. 198-206.
74. Піхтовнікова Л.С. Синергія стилю байки: Німецька віршована байка ХІІІ-ХХ ст. Харків: Бізнес Інформ, 1999. 220 с.
75. Піхтовнікова Л.С. Лінгвостилістичні, синергетичні та статистичні аспекти дослідження художнього тексту в діахронії (на матеріалі німецької байки) // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ. 2001. - №1 (10). С. 337-347.
76. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. 2-е вид., стереотип. К.: Либідь, 1993. 248 с.
77. Потебня А.А. Теоретическая поэтика. М.: Высшая школа, !990. 344 с.
78. Радзієвська Т.В. Про один із напрямів сучасної лінгвістики тексту // Мовознавство. 1991. - № 3. С. 53-58.
79. Радзієвська Т.В. Деякі проблеми текстової комунікації: до постановки питаня // Мовознавство. 1992. - № 2. С. 14-20.
80. Радциг С.И. История древнегреческой литературы. 5-е изд. М.: Высшая школа, 1982. 488 с.
81. Реформатский А.А. Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1987. 264 с.
82. Ризель Э.Г. Полярные стилевые черты и их языковое воплощение // Иностранные языки в школе. 1961. - № 3. С. 96-103.
83. Романова Т.В. О содержании понятия концепт текста // Функциональная лингвистика: Язык. Культура. Общество ІІ. Ялта: CLC, 2000.
С. 296-300.
84. Руденко Л.М. Функції синтаксем обумовленої семантики у художньому тексті // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон: ХДПУ. 2002. Випуск XV. С. 111-114.
85. Рудяков А.Н. Лингвистический функционализм и функциональная семантика. Симферополь: Таврия-Плюс, 1998. 224 с.
86. Словарь литературоведческих терминов / Ред. и сост. Л.И.Тимофеев, С.В.Тураев. - М.: Просвещение, 1974. 509 с.
87. Соколовская С.Ф. Своеобразие сонгов и их функций в пьесе Бертольта Брехта Мамаша Кураж и ее дети” // Актуальні питання романо-германської філології. Дослідження молодих вчених. Житомир. 1997. - С. 146-151.
88. Соколовська С.Ф. Ефект очуження як теоретико-літературна категорія: генезис, поетика (на матеріалі творчості Б.Брехта): Автореф.дис канд. філол.наук: 10.01.06 / Донецький держ.ун-т. Донецьк, 2000. 16 с.
89. Сулима М. Становлення ремарки в українській драматургії XVII-XVIII ст. // Магістеріум. К.: НА УКМА. - 2000. Випуск 4. С. 17-22.
90. Тронский И.М. История античной литературы: Учебн. для филол. спец.
ун-тов. 5-е изд., испр. М.: Высшая школа, 1988. 463 с.
91. Тураева З.Я. Лингвистика текста. - М.: Просвещение, 1986. 126 с.
92. Тураева З.Я. Лингвистика [художественного] текста и категория модальности // Вопросы языкознания. 1994. - № 3. С. 105-114.
93. Туровская М. Бертольт Брехт и его пьесы // Брехт Бертольт. Три пьесы: Трехгрошовая опера. Мамаша Кураж и ее дети. Кавказский меловой круг: Пер. с нем. С.Апта. М.: Московский рабочий, 1983. С. 230-239.
94. Тютенко А.А. Структура і функції алюзії в пресі Німеччини, Австрії та Швейцарії: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2000. 20 с.
95. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / Ред.-кол.: І.О.Дзеверін (відповід. ред.) та ін. К.: Голов. ред. УРЕ ім.М.П.Бажана, 1988. Т.1: А Г. 536 с.
96. Уфимцева А.А. Опыт изучения лексики как системы. (На материале англ. яз.). М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. 288 с.
97. Форманова С.В. Функціонування ключових слів у структурі художнього твору // Функциональная лингвистика: Язык в современном обществе. Симферополь: CLC, 1998. С. 163-164.
98. Фрадкин И.М. Бертольт Брехт: Путь и метод. - М.: Наука, 1965. 374 с.
99. Филичева Н.И. О языке и стиле Бертольта Брехта // Bertolt Brecht. Vorwärts und nicht vergessen : Ausgewählte Werke. Moskau: Verlag Progress, 1976. C. 517-524.
100. Хализев В.Е. Драма // Литературная энциклопедия М.: Изд-во Коммунистической академии, 1930. Т.3. С. 433.
101. Хализев В.Е. Драма // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А.А.Сурков. М.: Сов. энциклопедия, 1971. Т.6. С. 321.
102. Хализев В.Е. Драма как род литературы. Поэтика, генезис, функционирование. М.: Изд-во МГУ, 1986. 260 с.
103. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. К.: Вища школа, 1984. 169 с.
104. Чирков О.С. Бертольт Брехт: 1898-1956. Німецький письменник-гуманіст. К.: Знання, 1971. 45 с.
105. Чирков О.С. Бертольт Брехт: Життя і творчість. К.: Дніпро, 1981. 160с.
106. Чирков А.С. Эпическая драма: Проблемы теории и поэтики. К.: Вища школа, Изд-во при Киев. нац. ун-те, 1988. 160 с.
107. Чирухина О.Н. О понятийно-тематическом способе интерпретации текста // Вестник Московского университета. 1981. - № 5. С. 36-43.
108. Шахова К.А. Вечно обновляющийся реализм: О творчестве современных зарубежных писателей. К.: Вища школа, 1984. 216 с.
109. Шевченко И.С. Историческая динамика прагматики пр