АКСІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА АНГЛОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ (на матеріалі художньої прози)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
УДК 811.111 + 81'42

ГОНЧАРОВА НАТАЛІЯ ВІТАЛІЇВНА

АКСІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА АНГЛОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ
(на матеріалі художньої прози)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

науковий керівник
Волкова Лідія Михайлівна
кандидат філологічних наук, доцент

КИЇВ 2002

КИЇВ - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ДИСКУРС У ЛІНГВІСТИЧНИХ СТУДІЯХ.............................. 16
1.1. Поняття дискурсу і тексту в історичній перспективі................. 16
1.2. Поняття дискурсу на сучасному етапі розвитку лінгвістики.... 23
1.3. Семантико-синтаксичні параметри дискурсу............................ 26
1.4. Класифікація типів дискурсу...................................................... 29
1.5. Дискурсивні стратегії й тактики................................................. 32
1.6. Субдискурс як складова дискурсу............................................. 42
1.7. Поняття діалогічного дискурсу.................................................. 49
Висновки до першого розділу.......................................................... 55
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ.... 58
2.1. Оцінність в аксіології й лінгвістиці............................................ 58
2.2. Імпліцитність як тип значення.................................................... 63
2.3. Механізм виявлення імпліцитного змісту.................................. 68
2.4. Аксіологічний об’єкт у діалогічному дискурсі......................... 70
2.4.1. Оцінка адресанта висловлювання (самооцінка)............... 70
2.4.2. Способи оцінки адресата.................................................. 77
2.4.3. Типи адресата в оцінних висловлюваннях....................... 81
2.5. Типологія оцінок: непряма та імпліцитна оцінки...................... 84
2.6. Інтенціональна спрямованість оцінки в дискурсі...................... 90
2.7. Прагматичні причини імплікування оцінки............................... 92
2.8. Мовні засоби вираження непрямої оцінки................................. 93
2.8.1. Граматичні засоби............................................................. 93
2.8.2. Прагматичні засоби.......................................................... 95
Висновки до другого розділу......................................................... 101
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ З АКСІОЛОГІЧНИМ ТАКТИКО-СТРАТЕГІЧНИМ КОМПЛЕКСОМ 104
3.1. Аксіологічна структура дискурсу............................................ 104
3.1.1. Комунікативна оцінна модель........................................ 105
3.1.2. Структурний компонент Мета”..................................... 108
3.1.3. Структурний компонент Тактика”................................ 112
3.1.4. Структурний компонент Реалізація”............................ 112
3.1.5. Структурний компонент Реакція”................................. 112
3.1.6. Структурний компонент Результат”............................. 113
3.2. Особливості мовної реалізації тактик як компонентів аксіологічної структури дискурсу................................................................................................... 113
3.2.1. Тактики продукування оцінного значення.................... 115
3.2.1.1.Тактики продукування негативної імпліцитної оцінки...... 115
3.2.1.2.Тактики продукування непрямої негативної оцінки. 116
3.2.1.3.Тактики продукування непрямої позитивної оцінки 120
3.2.1.4. Тактики продукування негативної імпліцитної самооцінки. 121
3.2.1.5.Тактики продукування непрямої позитивної самооцінки 122
3.2.1.6. Тактики продукування позитивної імпліцитної самооцінки. 123
3.2.2. Тактики реагування на оцінне значення........................ 124
3.2.2.1.Тактики реагування на негативну оцінку............... 125
3.2.2.2.Тактики реагування на позитивну оцінку............... 134
3.3. Аксіологічні тактики як компоненти дискурсивних стратегій 145
Висновки до третього розділу........................................................ 150
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............................................................................. 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................. 157
ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ....................................... 181

ВСТУП
Значний інтерес до оцінності в комунікації, підсилений антропоцентричним характером сучасних мовознавчих студій, дозволяє розкрити когнітивні механізми і дискурсивні особливості процесу оцінювання. Інтерпретація світосприйняття, соціального статусу, мислення, втілена в мовленні індивіда, пов’язана, насамперед, із здатністю аналізувати та породжувати власні судження та оцінки згідно з особистою картиною світу [13; 35; 92; 157]. Проблеми, традиційно досліджувані в межах аксіології (від лат. axio цінність, logos слово, вчення) добро, зло, добре, погане, моральні норми, цінності та стереотипи, засновані на них оцінки стають загальногуманітарними та поширюються на інші царини науки. У цій дисертаційній роботі ми розглядаємо різновид оцінки, пов’язаний з ціннісним сприйняттям мовцем об’єктів навколишньої дійсності, аксіологічну оцінку [13; 68; 92; 111; 163; 190].
Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на різнобічне вивчення аспектів оцінки та оцінного значення, а саме мовних засобів вираження оцінки [68; 73; 81; 110; 190; 235], природи, типів і характеру оцінки [9; 35; 94], оцінності у фразеології [63; 96], у висловлюваннях певного типу [19; 95], оцінної модальності та логіки оцінок [12; 13; 38; 70; 244]. Оцінка як тип мовного значення та співвідношення емоційного й оцінного компонентів у структурі значення описувались мовознавцями [8; 9; 30; 38; 163; 199;

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Лінгвістична оцінка як аксіологічна категорія реалізується за допомогою засобів різних рівнів мовної системи. При цьому розташування рівня в ієрархії системи перебуває в зворотній залежності від ступеня експліцитності вираження оцінного значення. Так, рівень морфеми або слова дозволяє чітко й однозначно інтерпретувати значення позитивної або негативної оцінки. З деяким спрощенням можна припустити однозначність на рівні словосполучення й речення (висловлювання), тобто у відносно ізольованому вживанні або при зануренні в мінімальний контекст (як, наприклад, мінімальна питально-відповідна діалогічна єдність) оцінні одиниці мають єдине експліцитне значення. Залучені до дискурсу, ті ж одиниці з аксіологічним значенням набувають прагматичної неоднозначності, іноді зовсім іншого, відмінного від початкового значення, смислу, а процес інтерпретації таких смислів отримувачем інформації характеризується когнітивною складністю.
Діалогічний дискурс відбиває процес мовленнєвої взаємодії комунікантів, кожен з яких у ході цієї взаємодії впливає на співрозмовника. Вербальний контакт, таким чином, обумовлюється не тільки мовними, але й позамовними когнітивними, психологічними, соціальними, етнокультурними чинниками. Мовленнєва взаємодія є наслідком численних взаємодетермінованих процесів, що породжують, насамперед, комунікативні інтенції, а потім тактики й стратегії поведінки комунікантів.
Аксіологічний аспект структури свідомості суб’єкта мовленнєвої діяльності обумовлює виникнення у його дискурсі аксіологічних стратегій, а також тактик як підпорядкованої частини стратегій, які, проте, можуть функціонувати й самостійно.
Зв’язок засобів реалізації значення оцінки з дискурсивним тактико-стратегічним комплексом виявляється в існуванні дискурсивних засобів імплікування й транспонування оцінних значень. Імпліцитна та непряма оцінки є найбільш складними й цікавими феноменами з мовного і комунікативного поглядів. Імпліцитна оцінка є логіко-семантичною категорією й базується на імплікаціях і пресупозиціях. Непряма оцінка категорія дискурсивно-прагматична, заснована на транспонованому вжитку прагматичних одиниць: мовленнєвих актів різних типів. Для правильної інтерпретації співрозмовниками в процесі комунікації як імпліцитної, так і непрямої оцінки необхідне дотримання таких умов: комуніканти повинні мати спільні фонові й контекстуальні знання, а також бути спроможними до виведення імплікатур висловлювання шляхом логічних операцій.
Імпліцитним або непрямим може бути також і самооцінне значення, структура якого тотожна оцінній структурі з тією відмінністю, що суб’єкт і об’єкт оцінки в цьому випадку збігаються. Самооцінка як тип оцінного значення функціонує в дискурсі як окрема макростратегія самопрезентації або як частина іншої стратегії / тактики. При цьому спостерігається різниця у функціонуванні оцінного й самооцінного значення: позитивна оцінка виражена, в основному, актами компліменту, похвали, лестощів, замилування, схвалення та деякими іншими, які не несуть у собі ємного прагматичного потенціалу. Негативна оцінка реалізується в дискурсі у ролі окремих стратегій, тактик і мовленнєвих ходів, складає цілі оцінні комплекси і провокує різноманітні реакції з боку адресата. Часте імпліцитне й непряме вживання негативної оцінки, на відміну від позитивної, є об’єктивно й суб’єктивно детермінованим, тобто обумовленим комунікативними та соціальними нормами (постулати кооперативної взаємодії, правила ввічливості). Суб’єктивна детермінація полягає в особистісній мотивації мовленнєвої дії, наприклад, у прагненні до маніпулятивного впливу.
У реалізації самооцінного значення спостерігаються інші принципи: по-перше, на відміну від оцінного, у сфері самооцінного значення обидва знаки оцінки є маркованими, тому що вираження позитивної самооцінки є соціально обмеженим, а отже, стимулюється винятковою необхідністю подібної дії мовця, що свідчить про присутність певних комунікативних тактик. По-друге, негативну самооцінку можна порівняти з іллокутивним самогубством”: вважається, що людина не може негативно характеризувати себе без нагальної потреби. Ця потреба також породжує певний тактико-стратегічний комплекс.
Таким чином, оцінне значення найбільш повно реалізується саме в спілкуванні, у діалогічному дискурсі. При цьому розгортання діалогічного дискурсу визначається упорядкованістю його компонентів, які є домінуючими складниками дискурсивної структури, тобто: оцінні інтенції адресанта, обрані ним аксіологічні тактики й стратегії, спосіб реалізації оцінного значення (об’єднує взаємодію різних типів і видів значення оцінки), реакція комуніканта на висловлене ставлення до себе та результат мовленнєвих дій адресанта. Цей комплекс стає складником трьох послідовно розташованих блоків аксіологічної структури дискурсу: передоцінного, оцінного та постоцінного.
Виділення аксіологічної структури у діалогічному дискурсі робить можливим умовне виокремлення окремого самостійного типу дискурсу оцінного дискурсу. Ключовим критерієм для такої типологізації є наявність глобальної аксіологічної макростратегії мовця. Якщо ж така стратегія відсутня, а в межах аксіологічної структури функціонують оцінні тактики або стратегії, які не є аксіологічними макростратегіями, то йдеться про варіант оцінного дискурсу оцінний субдискурс як складову дискурсу іншого типу.
Здійснений у роботі аналіз оцінного значення в діалогічному дискурсі відкриває перспективи подальших досліджень оцінних та неоцінних мовних і комунікативних (стратегії й тактики) одиниць у дискурсі, а також прагматичних і дискурсивних особливостей різних типів аксіологічного значення.

Bottom of Form

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абельсон Р. Структуры убеждений: Пер. с англ. / Язык и моделирование социального взаимодействия. Благовещенск: БГК им. И.А. Бодуэна де Куртене, 1998. С. 317-380.Старикова
1. Kleiber 1994
1. Mulder 1990
1. Fauconnier 1992
1. (Борботько)
2. Аристов С.А., Сусов И.П. Коммуникативно-когнитивная лингвистика и разговорный дискурс // Лингвистический вестник. 1999. Вып. 1. http://homepages.tversu.ru/~susov/Aristov.html
3. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения // Вопросы языкознания. № 4. 1982. С. 83-91.
4. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 301 с.
5. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и яз. 1973. Т. 32, № 1. С. 84-89.
6. Арутюнова Н.Д. Предолжение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
7. Арутюнова Н.Д. Стратегия и тактика речевого поведения // Прагматические аспекты изучения предложения и текста. К: КГПИИЯ. 1983. С. 4-12.
8. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки // Вопросы языкознания. 1985. № 3. С. 13-24.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 339 с.
10. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н. Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
11. Арутюнова Н.Д. Язык цели // Логический анализ языка. Модели действия / Ин-т языкознания РАН. М.: Наука, 1992. С. 14-23.
12. Арутюнова Н.Д. Вторичные истинные оценки: правильно, верно // Логический анализ языка. Ментальные действия / Ин-т языкознания РАН. М.: Наука, 1993. С. 67-78.
13. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд., испр. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
14. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. 1992. № 2. С. 84-99. (Иссерс + укр+мой)
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с. (Борботько)
16. Беллерт И. Об одном условии связности текста: Пер. с польского // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1987. Вып. VIII: Лингвистика текста. С. 172-207.
17. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киевский университет им. Т.Шевченко, 1997. 312 с.
18. Белова А.Д. Дискурс тэтчеризма (на материале речей Маргарет Тэтчер 1968-1996) // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Іноземна філологія на межі тисячоліть. 2000. № 471. С. 22-29.
19. Беляева И.А. Комуникативно-функциональные особенности неполных предложений, передающих содержание субъективной оценки говорящего в ситуации непосредственного общения (на материале английского языка): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1995. 164 с.
20. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 446 с.
21. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. 1999. http: // www.nsu.ru/psych/internet/bits/burns0.htm
22. Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти: Пер. с англ. / Язык и моделирование социального взаимодействия. Благовещенск: БГК им. И.А. Бодуэна де Куртене, 1998. С. 88-125.
23. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 174 с.
24. Бородина А.Е. Экспозитивная функция речевых актов в диалогическом дискурсе и средства ее идентификации. Дис канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1992. 214 с.
25. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Диалогические функции некоторых типов вопросительных предложений // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и яз. 1982. Т. 41, № 4. С. 314-326.
26. Валюсинская З.В. Вопросы изучения диалога в работах советских лингвистов // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 299-313. (Борботько)
27. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
28. Верещагин Е.М., Ратмайр Р., Ройтер Т. Речевые тактики призыва к откровенности” // Вопросы языкознания. 1992. № 6. С. 82-93. (Иссерс)
29. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Наука, 1963. 254 с. (Борботько)
30. Вітгенштайн Л. Філософські дослідження: Пер. з нім. // Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. К: Основи, 1995. С. 87-309.
31. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонет значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. № 1. С. 47-51.
32. Волкова Л.М. Семантика и прагматика частиц в современном английском языке (на материале частиц со значением темпоральности): Дис... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1987. 181 с.
33. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. М.: Наука, 1978. 200 с.
34. Вольф Е.М. Оценочное значение и соотношение признаков хорошо/плохо” // Вопросы языкознания. 1986. № 5. С. 98-106.
35. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
36. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
37. Выготский Л.С. Мышление и речь. 5-е изд., испр. М.: Лабиринт, 1999. 351 с.(Борботько)
38. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
39. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с. (Борботько)
40. Гаспаров Б.М. Из курса лекций по синтаксису современного русского языка. Простое предложение. Тарту: Тартус. гос. ун-т, 1971. 242 с. (Седов)
41. Гаузенблаз К. О характеристике и классификации речевых произведений: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. VIII: Лингвистика текста. С. 57-78. (Борботько+ Никульшина+мой)
42. Германова Н.Н. Коммуникативная стратегия комплимента и проблемы типологии речевых этикетов // Язык и модель мира: Сб. науч. трудов. М.: Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза. 1993. Вып. 416. С. 27-39. (Иссерс)
43. Гийому Ж., Мальдидье Д. О новых приемах интерпретации, или проблема смысла с точки зрения анализа дискурса: Пер. с фр. // Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса / Под ред. П.Серио. М.: ОАО ИГ Прогресс”. 1999. С. 124-136.
44. Гиндин С.И. Связный текст: Формальное определение и элементы типологии. М.: Ин-т языкознания АН СССР, 1971. 44 с. (Седов)
45. Гиндин С.И. Советская лингвистика текста. Некоторые проблемы и результаты (1968 - 1975) // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и яз. 1977. № 4. С. 348-361.
46. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Речевая коммуникация / Под ред. О.Я. Гойхмана. М.: ИНФРА-М, 2001. 272 с. (Борботько)
47. Гончарова Н.В. Оценочные тактики как средство реализации аксиологического смысла в диалогическом дискурсе // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Linguapax-VIII: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. К: Видавничий центр КДЛУ. 2001. Вип. 4. С. 206-216.
48. Гончарова Н.В. Аксиологические стратегии в англоязычном дискурсе // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. Черкаси: ЧДУ. 2002. Вип. 29. С. 57-64.
49. Гончарова Н.В. Оцінний субдискурс як компонент діалогічного дискурсу (на матеріалі англомовної художньої прози) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. 2002. Т. 5, № 1. С. 80-86.
50. Гончарова Н.В. Оценка как тип дискурсивного значения // Знак. Символ. Образ: Матеріали міжвузівського науково-практичного семінару з проблем сучасної семіотики. Черкаси: ЧДУ. 2000. С. 199-203.
51. Гончарова Н.В. Самооцінка в англомовному дискурсі // Гуманітарний вісник. Серія іноземна філологія. Черкаси: ЧІТІ. 2000. № 4. С. 129-134.
52. Гончарова Н.В. Типи оцінного значення в англомовному дискурсі // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. Черкаси: ЧІТІ. 2000. С. 38-39.
53. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. С. 276-302.
54. Гоффман Э. Представление себя другим // Самосознание и защитные механизмы личности / Под ред. Д.Я. Райгородский. Самара: Издательский дом Бахрах-М”, 2000. С. 640-650.
55. Дейк Т.А., ван. Вопросы прагматики текста: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвсистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. VIII: Лингвистика текста. С. 259-336.
56. Дейк Т.А., ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
57. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука конца ХХ века / Под ред. Ю.С. Степанова. М.: Ин-т языкознания, Рос. гуманит. ун-т, 1995. С. 239-320.
58. Демьянков В.З. Конвенции, правила и стратегии общения (интерпретирующий подход к аргументации) // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры. и яз. 1982. Т. 41, № 4. С. 327-337.
59. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 37-47.
60. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 157 с.
61. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с. (Борботько)
62. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методологический аспект. М.: Русский язык, 1981. 112 с. (Седов)
63. Заятуева Л.Г. Эмоционально-оценочные смыслы в художественном тексте на фразеологическом уровне (коммуникативно-прагматический ракурс): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос. ун-т. М., 1999. 24 с.
64. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.
65. Звегинцев В.А. О цельнооформленности единиц текста // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и яз. 1980. Т. 39, № 1. С. 13-21. (Борботько)
66. Зернецкий П.В. Прагмалингвистические параметры связного текста // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1985. С. 173-177.
67. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2000. 448 с.
68. Зубов А.В. О языковых средствах выражения категории оценки в современном английском языке (на материале англо-американской прессы): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза. М., 1974. 24 с. (Яшенкова)
69. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
70. Ивин А.А. Логика. М.: Гардарики, 1999. 352 с.
71. Ильенко С.Г. Синтаксические единицы в тексте. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1989. 84 с. (Седов)
72. Ильин И.П. Дискурс // Современное зарубежное литературоведение (страны Зап. Европы и США): концепции, школы, термины / Энциклопедический справочник / Научн. ред., сост. И.П. Ильин, Е.А.Цурганова. М.: Интрада-ИНИОН, 1996. 320 с.
73. Ильина С.Ю. Косвенная оценочность и средства ее выражения в современном английском языке. Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Нижний Новгород, 1997. 173 с.
74. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 284 с.(Миронова)
75. Каган М.С. Философская теория ценности. СПб.: Петрополис, 1997. 204 с.
76. Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. 351 с.
77. Карасик В.И. Социальный статус человека в лингвистическом аспекте // Я”, субъект”, индивид” в парадигмах современного языкознания: Сб. научно-аналитических обзоров. М., 1992. С. 47-85.
78. Карасик В.И. Этнокультурные типы институционального дискурса // Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров / Отв. ред. Н.Н. Трошина. М.: ИНИОН РАН. 2000. С. 37-63.
79. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. 216 с.
80. Кибрик А.А., Плунгян Р.А. Функционализм // Фундаментальные направления современной американской лингвистики: Сб. обзоров. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1997. С. 276-339.
81. Кириллова В.Н. Направленность оценки в синонимии (на материале прилагательных современного английского языка): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1996. 167 с.
82. Киричук Л.М. Прагмасемантичні особливості категорії оцінки в рекламному тексті (на матеріалі реклами журналу Time”): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський держ. лінгвістичний ун-т. К., 1999. 19 с.
83. Китайская наука стратегии / Под ред. В.В. Малявина. М.: Белые альвы, 1999. 416 с.
84. Кифер Ф. О пресуппозициях: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. VIII: Лингвистика текста. С. 337-369.
85. Климова И.И. Дискурс и его истоки: Учебное пособие. М.: Диалог-МГУ, 2000. 46 с.
86. Клобуков Е.В. О соотношении речевых действий в современном политическом дискурсе // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста / Сб. статей, посвященных юбилею Г.А. Золотовой. М.: Эдиториал УРСС. 2002. С. 331-339.
87. Клюев Е.В. Речевая коммуникация: Учебное пособие для университетов и институтов. М.: Рипол Классик, 2002. 320 с.
88. Кобозева И.М. Теория речевых актов” как один из вариантов теории речевой деятельности // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып. XVII: Теория речевых актов. С. 7-21.
89. Кожина М.Н. Диалогичность письменной научной речи как проявление социальной сущности языка // Методика и лингвистика. М.: Наука, 1981. С. 187-214. (Борботько)
90. Кокойло Л.А. Комплиментарные высказывания в современном английском языке: (структура, семантика, употребление): Дис... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1995. 207с.
91. Колшанский Г.В. Коммуникативная дискретность языка // Лингвистика текста: Сб. научн. трудов. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза. 1976. Вып. 103. С. 15-22. (Борботько)
92. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2000. 349 с.
93. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: засоби вираження категорії оцінки в українсьеій та російській мовах: Автореф. дис д-ра філол. наук: 10.02.01, 10.02.02 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Харків, 2001. 32 с.
94. Кошель Г.Г. Оценочные предикатные номинации в современном английском языке (на материале дерогативных наименований лица): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза. М., 1980. 27 с. (Яшенкова)
95. Крысанова Т.А. Высказывания, содержащие отрицательную оценку адресата в современном английском языке (коммуникативно-прагматический аспект): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1999. 182 с.
96. Кунин А.В. Механизм окказиональной фразеологической коннотации и проблема оценки // Сб. науч. трудов. М.: Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза. 1980. Вып. 168. С. 158-185. (Яшенкова)
97. Левицкий А.Э. Функциональный подход к классификации единиц современного английского языка. К.: АСА, 1998. 362 с.
98. Леонтьев А.А. Признаки связности и цельности текста // Лингвистика текста: Материалы науч. конференции. М.: Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза. 1974. Ч.1. С. 168-172. (Борботько)
99. Леонтьев А.А. Признаки связности текста // Лингвистика текста. М.: Наука, 1975. С. 168-169. (Никульшина)
100. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304 с. (Иссерс)
101. Леонтьева Н.Н. О смысловой неполноте текста // Машинный перевод и прикладная лингвистика. М.: Моск. гос. пед. ин-т им. М.Тореза, 1969. Вып. 12. С. 96-114. (Борботько)
102. Лосева Л.М. Как строится текст: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1980. 96 с. (Седов)
103. Лотман Ю.М. Текст как динамическая система // Структура текста. М.: Наука, 1981. С. 104-105.
104. Лукина О.Г. Типы имплицитного способа передачи информации в речевой коммуникации: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. М., 1989. 16 с.(Борботько)
105. Лурия А.Р. Язык и сознание / Под ред. Е.Д. Хомской. 2-е изд. М.: Изд-во МГУ, 1998. 336 с. (Борботько)
106. Ляпон М.В. Языковая личность: поиск доминанты // Язык Система. Язык Текст. Язык Способность. М.: Изд-во РАН, 1995. С. 260-276. (Никульшина)
107. Макаров М.Л. Коммуникативная структура текста: Конспект лекций. Тверь: ТГУ, 1990. 52 с.
108. Маслов Б.А. Проблемы лингвистического анализа связного текста (надфразовый уровень). Таллин: Изд-во Таллин. пед. ин-та, 1975. 104 с. (Седов)
109. Матвеева Т.В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий. Синхронно-сопоставительный очерк. Свердловск: Изд-во УрГУ, 1990. 168 с.
110. Минина М.А. Психолингвистический анализ семантики оценки (на материале глаголов движения): Дис канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1995. 156 с.(Седов)
111. Миронова Н.Н. Структура оценочного дискурса: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.19, 10.02.04 / Моск. пед. ун-т. М., 1998. 44 с.
112. Мицич П. Аргументация: цели, условия, приемы // Психология влияния / Сост. А.В. Морозов. СПб.: Питер, 2001. С. 367-396.
113. Моррис Ч.У. Основания теории знаков: Пер. с англ. // Семиотика: Антология. М.: Академический про