КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

БЕЗУГЛА ЛІЛІЯ РОСТИСЛАВІВНА

УДК 811.112.2’42

КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ
У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук

Науковий консультант
ШевченкоІрина Семенівна,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА СИМВОЛІВ..6

ВСТУП.7

РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОГНІТИВНО-
ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ.22
1.1. Теоретичні витоки аналізу імпліцитних смислів....23
1.1.1. Значення та смисл у лінгвістиці...23
1.1.2. Імпліцитні смисли та моделі комунікації....40
1.1.3. Лінгвістичні дослідження імпліцитних смислів.52
1.1.3.1. Теорія мовленнєвих актів..55
1.1.3.2. Теорія імплікатур...63
1.1.3.3. Теорія непрямої комунікації.75
1.2. Імпліцитні смисли з позицій когнітивної прагмалінгвістики82
1.3. Методи когнітивно-прагмалінгвістичного дослідження
імпліцитних смислів...95
1.4. Драматургічний корпус як матеріал когнітивно-прагмалінгвістичного
дослідження імпліцитних смислів......102
ВИСНОВКИ.. ..112

РОЗДІЛ 2: КОГНІТИВНО-ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ ПРИНЦИПИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ
У ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ...................116
2.1. Непрямий дискурс як об’єкт аналізу когнітивної прагмалінгвістики.116
2.1.1. Cутність і різновиди дискурсу..116
2.1.2. Властивості діалогічного дискурсу..126
2.1.2. Непрямий діалогічний дискурс і дискурсивна імплікація..133
2.2. Когнітивно-прагматичні характеристики непрямого дискурсу..139
2.2.1. Мотиви, стратегії та тактики комунікантів у дискурсі..139
2.2.2. Ментальна сутність пропозиції148
2.2.3. Структура комунікативної інтенції..158
2.2.4. Ментальна схема мовленнєвої дії168
2.2.5. Мовні конвенції та конвенціоналізація смислів.176
2.3. Когнітивне підґрунтя реалізації імпліцитних смислів у дискурсі...186
2.3.1. Проблема розуміння імпліцитних смислів..186
2.3.2. Когнітивний сценарій реалізації імпліцитного мовленнєвого акту..195
ВИСНОВКИ.209

РОЗДІЛ 3: СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ РІЗНОВИДИ ДИСКУРСИВНОЇ
ІМПЛІКАЦІЇ...212
3.1. Пропозиціональна імплікація.212
3.1.1. Дискурсивні імпліцитури.212
3.1.1.1. Сутність і класифікація імпліцитур213
3.1.1.2. Дискурсивний еліпсис як різновид пропозиціональної
імплікації218
3.1.2. Дискурсивні імплікатури..225
3.1.2.1. Властивості дискурсивних імплікатур225
3.1.2.2. Класифікація дискурсивних імплікатур..233
3.1.3. Пропозиціональні індикатори імпліцитних смислів
у висловленнях німецької мови...242
3.2. Іллокутивна імплікація.247
3.2.1. Онтологічна сутність іллокутивного акту...247
3.2.2. Типологія іллокутивних актів...253
3.2.3. Іллокутивна імплікація в індиректних реалізаціях
мовленнєвих актів.267
3.2.4. Іллокутивні індикатори імпліцитних смислів
у висловленнях німецької мови ..278
3.3. Перлокутивна імплікація.282
3.3.1. Трактування перлокуції в лінгвістиці..283
3.3.2. Онтологічна сутність перлокутивного акту289
3.3.3. Перлокутивна імплікація у системі мовленнєвого впливу294
3.3.4. Перлокутивні індикатори імпліцитних смислів
у висловленнях німецької мови ...300
ВИСНОВКИ.309

РОЗДІЛ 4: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНЕ ПОЛЕ ІМПЛІКАЦІЇ
У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ....313
4.1. Польове моделювання з позицій когнітивної прагмалінгвістики314
4.2. Периферія поля дискурсивної імплікації конвенціоналізовані
мовленнєві акти...327
4.2.1. Імпліцитні мовленнєві акти з конвенціоналізованою іллокуцією327
4.2.1.1. Індиректні асертиви328
4.2.1.2. Індиректні директиви.335
4.2.1.3. Індиректні квеситиви..342
4.2.1.4. Індиректні комісиви345
4.2.1.5. Індиректні експресиви349
4.2.2. Імпліцитні мовленнєві акти з конвенціоналізованою пропозицією.358
4.3. Ядро поля дискурсивної імплікації моноімплікативні
мовленнєві акти...365
4.3.1. Мовленнєві акти з дискурсивними імпліцитурами366
4.3.2. Мовленнєві акти з індуктивними імплікатурами...370
4.3.3. Мовленнєві акти з дедуктивними імплікатурами...378
4.3.4. Мовленнєві акти з метафоричними імплікатурами388
4.4. Домінанта поля дискурсивної імплікації поліімплікативні
мовленнєві акти...397
4.4.1. Поліімплікативні мовленнєві акти без іронічного переосмислення.397
4.4.2. Поліімплікативні мовленнєві акти з іронічним переосмисленням...403
ВИСНОВКИ.413

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.416
СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ..423
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ......501
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...503

ДОДАТОК А: Словник термінів....507
ДОДАТОК Б: Переклад ілюстративного матеріалу.514

ВСТУП

Дисертація присвячена визначенню когнітивно-прагматичних характеристик імпліцитних смислів у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі шляхом розробки й застосування когнітивно-прагмалінгвістичної моделі мовленнєвого акту.
На сучасному етапі розвитку науки проблема імпліцитних (прихованих, небуквальних, непрямих) смислів, пов’язаних з так званими екзотичними ситуаціями мовлення” [20: c. 189], незмінно привертає увагу лінгвістів, літературознавців, філософів, логіків. Про різноманітність наукових підходів до цього явища свідчить велика кількість термінів, які вживаються на позначення того, що приховано поміж рядків”: підтекст, затекст, інакомовність (у літературознавстві); інференція, імплікація, пресупозиція, імпліцитна інформація (у логічній семантиці); алюзія, апосіопеза, перифраз, евфемізм (у стилістиці); небуквальний смисл, непрямий смисл, імпліцитний смисл, імплікатура, індиректне інформування, індиректний МА (у лінгвопрагматиці) тощо.
Вивчення імпліцитних смислів у вітчизняній лінгвістиці бере початок у науковій спадщині О.О. Потебні та Л.С. Виготського. Вчення О.О. Потебні [296] про внутрішню форму слова як про імпліцитний спосіб подання смислу і розроблена Л.С. Виготським [111] психологічна концепція глибинних планів мовлення викликали зацікавленість дослідників проблемою розмежування того, що є в мовленні експліцитним і імпліцитним. Жива фраза, висловлена живою людиною, завжди має свій підтекст, приховану за нею думку” ці слова Л.С. Виготського [111: с. 355] демонструють невід’ємність імпліцитних смислів у мовленні, вербальному спілкуванні, дискурсі, дослідження яких є сьогодні пріоритетними напрямами лігвістичного пошуку (тут і далі переклад іншомовних джерел мій Л.Б.).
Започаткований у зарубіжному мовознавстві прагматичний поворот у 70-80-ті роки 20-го століття, позначений фундаментальними працями з проблем непрямих реалізацій мовленнєвих актів [430; 490; 523; 534; 663; 676; 682; 709; 764], активізував дослідження індиректних МА [112; 113; 193; 293; 298; 304; 316]. З іншого боку, з’явилася низка робіт семантичного плану, які вивчають імпліцитність як прояв ізоморфізму форми й змісту в окремих лексичних та граматичних категоріях або в цілих ланках лексико-граматичної структури висловлення й речення, як формальну невираженість елементів їхньої глибинної структури [11; 22; 137; 178; 206; 214; 216; 252; 260; 275; 292; 335; 342; 366; 372; 409]. Намітилося розмежування інтендованих, навмисних, актуальних, оказіональних та неінтедованих, ненавмисних, потенціальних, узуальних імпліцитних смислів: у одних мовленнєвих структурах імпліцитність має типізований і узуальний характер, в інших вона виступає як оказіональне явище, зумовлене, наприклад, специфікою ситуації повідомлення або паралінгвістичними елементами мовленнєвої комунікації” [342: 21].
Наприкінці минулого століття зросла кількість досліджень, що ставлять у центр уваги функціонування імпліцитних смислів у реальній комунікації [27; 164; 148; 186; 227; 325; 356]. Однак їх природа не знайшла загальноприйнятого розуміння у плані розмежування імпліцитних смислів, які є актуалізованими в дискурсі на ґрунті комунікативної інтенції мовця, та імпліцитних смислів, котрі виводить дослідник.
Системне розгалуження інтендованих (планованих) і неінтендованих (непланованих) імпліцитних смислів здійснено в теорії непрямої комунікації В.В. Дементьєва [131]. Центральною тезою цієї теорії є теза про існування двох типів непрямої комунікації непланованої та планованої; остання варіює залежно від мови, оскільки мова має засоби для обслуговування саме цього типу комунікації [131: c. 146, 182]. Теорія В.В. Дементьєва ініціювала посилення уваги дослідників до планованої непрямої комунікації, до вивчення інтендованих і актуалізованих у дискурсі імпліцитних смислів [8; 77; 78; 89; 94; 109; 163; 188; 189; 191; 198; 202; 239; 240; 262; 269; 271; 285; 294; 309; 322; 324; 331; 338; 344; 371; 383; 399; 643; 743].
Однак, незважаючи на великий інтерес до проблеми інтендованих імпліцитних смислів, у цій галузі поки що значно більше емпіричних спостережень, ніж теоретичних досліджень. Існуючі дослідження імпліцитних смислів, що виражаються за допомогою засобів німецької мови, здебільшого окреслюють широке розмаїття мовних і мовленнєвих явищ, що пов’язані з небуквальністю, проте бракує системної, теоретично обґрунтованої репрезентації таких явищ, тож завдання систематизації інтендованих імпліцитних смислів, вивчення закономірностей їх породження, сприйняття та способів мовної репрезентації залишається на сьогодні невирішеним. Як зазначають Ф.С. Бацевич та Т.А. Космеда, природа імпліцитного в лінгвістиці в повній мірі не вивчена. Зокрема, нез’ясованими залишаються питання психологічних, логічних, когнітивних та інших основ імпліцитності, механізмів її прояву, типів невираженості та їх співвідношення, способів і закономірностей кодування” імпліцитного мовцем і декодування” слухачем та ін. Вирішення вказаних проблем пов’язане із найглибиннішими основами організації мовної системи, інтимними” сторонами її функціонування” [29: c. 106].
З появою нової когнітивно-комунікативної парадигми в прагмалінгвістиці формується новий підхід когнітивно-прагмалінгвістичний [463; 480; 488; 585, 634; 654; 662; 719; 721; 724; 733, 738], який інтегрує комунікативні й когнітивні дослідження мови та відрізняється від комунікативно-прагматичного підходу вектором аналізу. Від традиційної, акціональної прагматики когнітивну прагмалінгвістику відрізняє залучення когнітивістської методології дослідження: мовленнєві акти вивчаються як комунікативний процес, який бере початок у ментальній сфері мовця, що уможливлює зосередження на мисленнєво-мовленнєвих процесах комунікантів у їх взіємозв’язку. Комунікативна прагматика акцентує акціональні аспекти мовної комунікації, а когнітивна прагматика наголошує на інтенціональних, які передують і визначають акціональні аспекти.
Залучення когнітивної прагмалінгвістики в якості теоретико-методологічного підґрунтя аналізу імпліцитних смислів зумовлене тим, що вона дозволяє зосередитися на вербалізації імпліцитних смислів в процесі мовленнєвої інтеракції, що забезпечує лінгвоцентричну спрямованість аналізу. Саме когнітивна прагмалінгвістика надає в розпорядження дослідникові імпліцитних смислів новітню, інтегративну методологію й широкий спектр методів, застосування яких уможливлює всебічне висвітлення взаємозв’язків мови й мовлення, мисленнєвої та комунікативної діяльності мовців, експліцитного й імпліцитного у вербальній комунікації.
Актуальність роботи визначається тим, що вона виконана в руслі загальної антропоцентричної тенденції сучасного гуманітарного знання, яка сформувала наукові передумови для методологічно нової когнітивно-комунікативної мовознавчої парадигми. Застосування когнітивної прагмалінгвістики у якості теоретичної бази для дослідження імпліцитних смислів уможливлює визначення когнітивних засад цих смислів, з одного боку, та їхніх комунікативно-прагматичних і лінгвальних проявів, з іншого. Крім того, своєчасність роботи зумовлена необхідністю системного вивчення такого невід’ємного й поширеного явища, як мовленнєвоактові імпліцитні смисли, які функціонують у німецькомовному діалогічному дискурсі. Зазначений підхід спроможний вирішити

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Антропоцентричний погляд на досліджувані явища, який панує в сучасній лінгвістиці, знаходить прояв у посиленні уваги до вивчення смислів, які залишаються вираженими ‘поміж рядків’ в ході реалізації діалогічного дискурсу, але мають суттєве значення для його змістових, телеологічних, стратегічних і інтеракційних показників. Те, що не виражено словами, є вираженим за допомогою слів, тобто імпліцитні смисли мають певні особливості вербалізації у дискурсі, зокрема, німецькомовному. Мовне вираження імпліцитних смислів постає у дискурсі як результат мисленнєвої діяльності мовців, з одного боку, та їхньої мовленнєвої діяльності, з іншого. Звідси випливає, що сутність мовленнєвоактових імпліцитних смислів у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі полягає в їхніх когнітивних й комунікативних проявах під час реалізації цього дискурсу. Виявити й систематизувати ці прояви сьогодні стало можливим завдяки когнітивно-прагмалінгвістичному підходу до вивчення одиниць мови й мовлення. Такий підхід дозволив надати об’єкту дослідження мовленнєвоактовим імпліцитним смислам, що функціонують у сучасному німецькомовному діалогічному діалогічному дискурсі інтегральний опис, який враховує когнітивні, комунікативні й лінгвальні особливості його буття в системі мовлення.
Встановлено, що мовленнєвоактові імпліцитні смисли за природою є комплексом когнітивного (дискурсивна імплікація), комунікативно-прагматичного (імпліцитні МА) та лінгвального (вербальні індикатори) чинників. Ці смисли характеризуються інтендованістю, тобто передбачають наявність у комунікативній інтенції адресанта перлокутивної цілі донести імпліцитний смисл до адресата.
У мовленнєвоактовому смислі розмежовуються, з одного боку, експліцитний та імпліцитний (конвенціоналізований та імплікативний) смисл, з іншого боку, пропозиціональний, іллокутивний і перлокутивний смисли, які можуть бути виражені експліцитно або імпліцитно.
Виділено три типи конструювання смислів у ментальних репрезентаціях комунікантів у діалогічному дискурсі: ‘кодування декодування’ експліцитних смислів згідно з кодовою моделлю комунікації, ‘інтендування виведення’ інтендованих імпліцитних смислів згідно з інференційною моделлю комунікації, ‘демонстрація інтерпретація’ неінтендованих імпліцитних смислів згідно з інтеракційною моделлю комунікації.
Ментально-комунікативний процес конструювання адресантом і адресатом мовленнєвоактових імпліцитних смислів за типом ‘інтендування виведення’ становить дискурсивну імплікацію. Вона забезпечує реалізацію непрямого дискурсу мисленнєво-комунікативної мовленнєвої діяльності комунікантів у широкому (ситуативно-комунікативному, соціо-культурному, когнітивно-психологічному) контексті, зафіксованої текстом імпліцитно. Мінімальною одиницею непрямого дискурсу є імпліцитний МА, який становить дискурсивно-мовленнєву взаємодію комунікантів, у процесі якої ними конструюються імпліцитні смисли.
Дискурсивна імплікація має три різновиди за критерієм компонентів мовленнєвоактового смислу пропозиціональна, іллокутивна й перлокутивна імплікація.
Пропозиціональна імплікація є конструюванням інтендованих імпліцитних повних пропозицій дискурсивних імплікатур, та інтендованих імпліцитних елементів неповної пропозиції дискурсивних імпліцитур.
Дискурсивні імплікатури за критерієм способу пропозиціонального переосмислення мають такі різновиди: переосмислення позитивної вербалізованої пропозиції в негативну та навпаки, домислення пропозиції (дедуктивне або індуктивне), заміщення вербалізованої пропозиції, конструювання пропозиції на місці невербалізованої.
Дискурсивні імпліцитури функціонують у мовленнєвих актах, реалізованих інтендовано-еліптичними висловленнями ситуативними й апосіопезними. Останні розрізняються імплікацією різних елементів пропозиції, відповідно, несуттєвих і суттєвих концептів. Виділення інтендовано-еліптичних висловлень базується на здійсненій класифікації еліптичних висловлень.
Іллокутивна імплікація має місце у випадку вживання неконвенціонального для відповідної іллокуції структурного або перформативного типу висловлення. Для аналізу імпліцитних іллокутивних смислів модифіковано типологію іллокутивних актів Дж.Р. Серля за критеріями умов успішності; запропонована типологія базується на принципі прототиповості та включає сім головних типів: декларативи, контактиви, асертиви, експресиви, комісиви, директиви й квеситиви, кожний з яких має певну кількість підтипів; типи й підтипи виявляють нежорстку категоризацію.
Перлокутивна імплікація відіграє провідну роль відносно пропозиціональної та іллокутивної імплікації, оскільки вона ґрунтується на перлокутивній цілі адресанта донести до адресата пропозиціональну та / або іллокутивну імплікацію; у випадку сполучення пропозиціональної та іллокутивної імплікації перлокутивна імплікація є складеною. Щоб мовленнєвий акт можна було назвати імпліцитним, його імпліцитний смисл має бути спільно сконструйованим адресантом і адресатом, тобто перлокутивна ціль адресанта донести до адресата імпліцитний смисл має бути досягнутою.
Категорія дискурсивної імплікації є когнітивно-прагматичною понятійною категорією. Вона поєднує імпліцитні МА, які служать для її вираження, у когнітивно-прагматичне поле об’ємно-скалярної структури. Властиві цій категорії кластерні ознаки реалізація іллокутивної, пропозиціональної, складеної перлокутивної імплікації та імплікативність смислів, знаходять прояв у компонентах поля типах імпліцитних МА не однаковою мірою.
Домінантними компонентами поля є поліімплікативні МА, котрі мають усі ознаки дискурсивної імплікації. Серед них виділяються поліімплікативні МА без іронічного переосмислення й поліімплікативні МА з іронічним переосмисленням.
Ядерним компонентом поля є моноімплікативні МА, котрі демонструють ознаки пропозиціональної імплікації та імплікативності смислів. Серед таких МА залежно від типу пропозиціональної імплікації виділяються мовленнєві акти з дискурсивними імпліцитурами, з індуктивними імплікатурами, з дедуктивними імплікатурами, та з метафоричними імплікатурами.
На периферії поля перебувають конвенціоналізовані МА, які мають одну ознаку іллокутивну або пропозиціональну імплікацію. Відповідно, виокремлюються імпліцитні МА з конвенціоналізованою іллокуцією (індиректні МА) та імпліцитні МА з конвенціоналізованою пропозицією, залежно від того, який компонент мовленнєвоактового смислу підлягає конвенціоналізації.
Доведено, що провідну роль у реалізації імпліцитних МА у німецькомовному діалогічному дискурсі відіграють індикатори імпліцитного смислу вербальні й невербальні засоби, що вказують на наявність у висловленні імпліцитного смислу.
У якості перлокутивних індикаторів імпліцитного смислу функціонують висловлення, які реалізують супутні метакомунікативні контактиви МА підтримання мовленнєвого контакту з адресатом, що вказують на наявність у висловленні імпліцитного смислу. Вони є в більшій мірі характерними для реалізації імплікативних МА.
Іллокутивні й пропозиціональні вербальні індикатори імпліцитного смислу є специфічними для кожного типу імпліцитних МА і включають найрізноманітніші засоби німецької мови: морфологічні, синтаксичні, лексико-фразеологічні.
У висловленнях, які реалізують конвенціоналізовані МА, в якості вербальних індикаторів імпліцитного (конвенціоналізованого) смислу використовуються фразеологічні засоби неспецифічні (фразеосхеми, шаблони, прислів’я), фігуративні та еліптичні фразеологізми, в яких лексичні та граматичні явища виступають у нерозривній єдності. Фразеосхеми експлікують умови успішності мовленнєвого акту та включають модальні дієслова, слова й частки, обмежувальні частки, негативні, адресатні, безособові й невизначено-особові займенники, темпоральні й кількісні прислівники, вигуки, умовний спосіб дієслова, суперлативи, димінутиви, парентетичні елементи, специфічну лексику, парцеляцію, повтори, інверсію, еліпсис, субординацію й координацію, інфінітивні конструкції, звертання.
У висловленнях, які реалізують імплікативні МА, вербальними індикаторами імпліцитного смислу є лексико-граматичні засоби, які фокусують окремі елементи пропозиції аргумент, предикат, конектор, модифікатор, пресупозицію, або всю пропозицію, серед яких виділяються лексеми-носії конвенціональних імплікатур, фразеологізми, парцеляція, інверсія, повтори, протиставлення. Провідним невербальним індикатором імпліцитного смислу є дискурсивний контекст.
Проведений аналіз довів, що реалізація імпліцитних МА у німецькомовному діалогічному дискурсі є проявом різних дискурсивних стратегій і тактик комунікантів риторичних, регулятивних, змістових, соціальних, психологічних, естетичних, етнокультурних.
Отже, застосований когнітивно-прагмалінгвістичний підхід по аналізу імпліцитних смислів дозволив пояснити, яким чином реалізовані в німецькомовному діалогічному дискурсі мовленнєві акти набувають імпліцитних смислів, як ці смисли конструюються комунікантами в процесі інтеракції та як вони вербалізуються у висловленнях німецької мови.
Достовірність висновків та об'єктивність положень дисертації забезпечується широким теоретичним підґрунтям та релевантною методологією аналізу, інтегративним використанням традиційних і новітніх дослідницьких методів, повнотою мовного матеріалу, який адекватно відображає об’єкт дослідження, та його релевантною інтерпретацією, осмисленням результатів інших наукових розвідок із розглядуваних проблем.
Новий, когнітивно-прагмалінгвістичний напрям і одержані результати дослідження мовленнєвоактових імпліцитних смислів зумовлюють перспективи роботи. Зокрема:

поглибленого вивчення потребують виділені типи імпліцитних МА з урахуванням особливостей дискурсивної імплікації в їхній реалізації;

розведення пропозиціонального, іллокутивного й перлокутивного компонентів в реалізації мовленнєвого акту, у тому числі й імпліцитного, зумовлюють необхідність поглиблення аналізу пропозиціональної, іллокутивної та перлокутивної імплікації, подальшої категоризації іллокутивних актів, встановлення когнітивно-прагматичних характеристик перлокутивних оптимізаторів німецької мови;

доцільним убачається залучення діахронічного підходу до розгляду імпліцитних МА з метою виявлення скалярних характеристик імпліцитних смислів, закономірностей процесу конвенціоналізації смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі як конструкті, підвладному історичній динаміці;

виділення в якості індикаторів імпліцитного смислу певних морфологічних, синтаксичних, лексико-фразеологічних та стилістичних засобів німецької мови передбачає необхідність встановлення характерних особливостей функціонування кожного з цих засобів у непрямих дискурсах різних типів;

обґрунтування когнітивно-прагматичної категорії дискурсивної імплікації зумовлює необхідність дослідження інших понятійних категорій цього типу;

оскільки в дисертації було розглянуто лише коло питань, обмежене функціонуванням у діалогічному дискурсі інтендованих імпліцитних смислів, перспективним вважається також розширення аналізу на функціонування неінтендованих імпліцитних смислів, розгляд взаємодії та взаємовпливу інтендованих і неінтендованих імпліцитних смислів у дискурсі.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

Адамец П. Образование предложений из пропозиций в современном русском языке / П. Адамец. Praha : Univ. Karlova, 1978. 159 с. Библиогр. в подстроч. примеч. (Acta Univ. Carolinae philologica. Monografia ; 69).

Адмони В.Г. Теоретическая грамматика немецкого языка: Строй современного немецкого языка : учеб. пособие / В.Г. Адмони. М. : Просвещение, 1986. 336 с. : табл. Библиогр.: с. 315330.

Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания / В.Г. Адмони. СПб. : Ин-т лингв. исследований РАН, 1994. 153 с. Библиогр. в примечаниях : с. 147152.

Александрова В.Г. Таксономія еліпсованих речень сучасної англійської мови / В.Г. Александрова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2007. № 773. С. 104107.

Алефиренко Н.Ф. Протовербальное порождение культурных концептов и их фразеологическая репрезенитация / Н.Ф. Алефиренко // Филологические науки. 2002. № 5. С. 7281.

Алефиренко Н.Ф. Спорные вопросы семантики : монография / Н.Ф. Алефиренко. М. : Гнозис, 2005. 326 с. : ил., табл. Библиогр. в подстроч. примеч. ISBN 7333-0164-3.

Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI та XX століть) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / Т.П. Андрієнко ; Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 18 с.

Аникин Е.Е. Тактика имплицитного сопоставления в рекламном дискурсе США / Е.Е. Аникин // Политическая лингвистика. Вып. 20. Екатеринбург, 2006. С. 175179.

Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте / Л.Н. Анипкина // Филологические науки. 2000. № 2. С. 5865.

Апресян В.Ю. Семантические типы эмоциональных метафор / В.Ю. Апресян // Эмоции в языке и речи. М. : Изд-во РГГУ, 2005. С. 930.

Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет философского изучения / И.В. Арнольд // Вопросы языкознания. 1982. № 4. С. 8391.

Арнольд И.В. Статус импликации в системе текста / И.В. Арнольд // Интерпретация художественного текста в языковом вузе. Л. : Изд-во ЛГПИ им. Герцена, 1983. С. 314.

Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы и среды / И.В. Арнольд // Вопросы языкознания. 1991. № 3. С. 118123.

Артюшков И.В. Прерванные предложения (на материале поэзии А. Блока) / И.В. Артюшков // Русский язык в школе. 1981. № 4. С. 387.

Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н.Д. Арутюнова. М. : Наука, 1988. 338 с. Библиогр.: с. 316322. ISBN 5-2-010870-7.

Арутюнова Н.Д. ПОЛАГАТЬ” и ВИДЕТЬ” (к проблеме смешанных пропозициональных установок) / Н.Д. Арутюнова // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М. : Наука, 1989. С. 730.

Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С. 533.

Арутюнова Н.Д. Феномен второй реплики или о пользе спора / Н.Д. Арутюнова // Логический анализ языка: Противоречивость и аномальность текста. М. : Наука, 1990. С. 175189.

Арутюнова Н.Д. Диалогическая модальность и явление цитации // Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис / Н.Д. Арутюнова. М. : Наука, 1992. С. 5279.

Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл / Н.Д. Арутюнова ; изд. 4-е, стереотипное. М. : Эдиториал УРСС, 2005. 384 с. Библиогр. в подстроч. примеч. ISBN 5-354-00049-1.

Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н.Д. Арутюнова, Е.В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 342.

Багдасарян В.Х. Проблема имплицитного (логико-методологический анализ) : монография / В.Х. Багдасарян. Ереван : Изд-во АН Арм. ССР, 1983. 183 с. Библиогр. в подстроч. примеч.

Багдасарян Т.О. Тональность как компонент модели речевого жанра (на материале речевого жанра «угроза») / Т.О. Багдасарян // Жанры речи. Саратов : Колледж, 2002. Вып. 3. С. 240245.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с. Библиогр.: с. 400-403 и в примечаниях: с. 404413.

Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику / А.Н. Баранов. М. : Эдиториал УРСС, 2001. 360 с. : табл. Библиогр.: с. 326345. ISBN 5-8360-0196-0.

Бахтин М.М. Литературно-критические статьи / М.М. Бахтин ; сост. С.Г. Бочаров, В.В. Кожинов. М. : Худож. лит., 1986. 543 с.

Бацевич Ф.С. Про один тип прагматичних аномалій, або чим можна зіпсувати натяк? / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. 2000. № 2-3. С. 1623.

Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С. Бацевич. К. : Академія, 2004. 342 с. : іл., табл. Бібліогр. : с. 304317. ISBN 966-580-172-4.

Бацевич Ф.С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.С. Бацевич, Т.А.Космеда. Львов : Світ, 1997. 391 с. Библиогр.: с. 352387. ISBN 5-7773-0372-2.

Безугла Л.Р. Мовленнєвоактовий аналіз індиректності вираження значення / Л.Р. Безугла // Наук. Вісник каф. ЮНЕСКО КНЛУ. LINGUAPAX-VIII: Мова, освіта, культура: Наукові парадигми і сучасний світ / Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 7. Київ, 2003. С. 6774.

Безугла Л.Р. Непрямий дискурс: визначення та організація / Л.Р. Безугла // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія 2004. № 7 (2). С.6672.

Безугла Л.Р. Дискурсивні імплікатури в аспекті перекладу / Л.Р. Безугла // Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу : матеріали 3-ї всеукр. наук. конф. 22 квітня 2005 р. Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. С. 2930.

Безугла Л.Р. Імпліцитні смисли висловлення та переклад / Л.Р. Безугла // Переклад у XXI столітті : тези наукової конференції 11 березня 2005 р. Харків : ВІВВ, 2005. С. 1516.

Безугла Л.Р. Когнітивний механізм реалізації імпліцитних мовленнєвих актів / Л.Р. Безугла // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : матеріали V Всеукр. наук. конф. 11 листопада 2005 р. Харків : Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2005. С. 1315.

Безугла Л.Р. Перлокуція у дискурсі / Л.Р. Безугла // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : монографія ; під загальн. ред. І.С. Шевченко. Харків : Константа, 2005. С. 118144.

Безугла Л.Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі : монографія / Л.Р. Безугла. Харків : Харківський нац. ун-т імені В.Н. Каразіна, 2007. 332 с. Бібліогр. : с. 282326. ISBN 978-966-623-468-4.

Безугла Л.Р. Дискурсивна імплікація з позицій польового підходу / Л.Р. Безугла // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2007. № 782 (Сер. Романо-герм. філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 53). С. 610.

Безугла Л.Р. Метафоричні смисли у дискурсі / Л.Р. Безугла // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2007. № 773 (Сер. Романо-герм. філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 52). С. 7882.

Безугла Л.Р. Стратегії й тактики непрямого дискурсу / Л.Р. Безугла // Сучасна англістика: когніція, комунікація, текст : тези доповідей II всеукраїнського наукового форуму 4 грудня 2007 р. Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. С. 910.

Безугла Л.Р. Імпліцитні мовленнєві акти в німецькомовному дискурсі / Л.Р. Безугла // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : матеріали VII всеукр. наук. конф. 5 лютого 2008 р. Харків : Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2008. С. 1920.

Безугла Л.Р. Імпліцитні смисли з позицій когнітивної прагмалінгвістики / Л.Р. Безугла // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2008. № 805 (Сер. Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 54). С. 2530.

Безугла Л.Р. Мовленнєві акти перформативної форми у німецькомовному дискурсі / Л.Р. Безугла // Проблеми загального, германського та слов’янського мовознавства. До 70-річчя професора В.В. Левицького. Чернівці : Книги ХХІ, 2008. С. 344350.

Безуглая Л.Р. К прагматической ориентации современной компаративистики / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського державного університету. 1999. Вип. 435 (Сер. Романо-германська філологія). С. 914.

Безуглая Л.Р. К проблеме косвенных способов реализации речевого акта / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського державного університуту. 1999. Вип. 424 (Сер. Романо-германська філологія). С. 37.

Безуглая Л.Р. Полевой подход к описанию речевых актов / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 1999. Вип. 461 (Сер. романо-германська філологія). С. 2528.

Безуглая Л.Р. Виды реализации импликации в речевых актах / Л.Р. Безуглая // Іноземна філологія на межі тисячоліть : тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 25-26 квітня 2000 р. Харків : Константа, 2000. С. 1617.

Безуглая Л.Р. К прагматической истории языков в сопоставительном аспекте / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2000. Вип. 471 (Іноземна філологія на межі тисячоліть). С. 1521.

Безуглая Л.Р. Практикум з прагматики німецького мовлення : навч. посібник / Л.Р. Безуглая. Харків : ХНУ, 2000. 110 с. Бібліогр. : с. 108110.

Безуглая Л.Р. Развитие местоименных средств номинации адресата в языковом сознании немцев и англичан / Л.Р. Безуглая // Языковое сознание. Содержание и функционирование : ХIII международный симпозиум по психолингвистике и теории коммуникации, (Москва, 1-3 июня 2000 г.). М. : Институт языкознания, 2000. С. 2728.

Безуглая Л.Р. Прагматические аспекты преподавания иностранных языков студентам-германистам / Л.Р. Безуглая // Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть : матеріали регіональної науково-методичної конференції, (Харків, 22 лютого 2001 р.). Харків : Вид. центр ХНУ, 2001. С. 9596.

Безуглая Л.Р. К проблеме перлокуции / Л.Р. Безуглая // Нові підходи до філології у вищій школі : матеріали V Всеукр. конф., (Запоріжжя, 9-13 вересня 2002 р.) / Нова філологія. 2002. № 1 (12). С. 203208.

Безуглая Л.Р. Перлокуция как компонент речевого акта говорящего / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2002. № 567 (Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації). С. 154163.

Безуглая Л.Р. Языковые конвенции и конвенциональность значения / Л.Р. Безуглая // Нова філологія. 2002. № 4 (15). С. 512.

Безуглая Л.Р. Косвенность выражения языкового значения: системно-прагматический анализ / Л.Р. Безуглая // Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи : матеріали Всеукр. наук. конф. 5 лютого 2003 р. Харків : ХНУ ім. Каразіна, 2003. С. 1819.

Безуглая Л.Р. Прагматические импликации в немецкоязычной коммуникации / Л.Р. Безуглая // Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції : матеріали міжнар. наук.-метод. конф. 28 жовтня 2003 р. Харків : ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2003. С. 1920.

Безуглая Л.Р. Пропозиция и прагматические импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2003. Вип. 586 (Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації). С. 4447.

Безуглая Л.Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 636 (До 200-річчя Харківсь