НАУКОВА ДИСКУСІЯ: ДИСКУРСИВНІ ТА ПРАГМАРИТОРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ (на матеріалі англомовних статей середини ХХ – початку ХХІ сторіч)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ЦЕНТР НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

БАГРІЙ Ольга Ігорівна

УДК 811.111’42:001.8

НАУКОВА ДИСКУСІЯ:
ДИСКУРСИВНІ ТА ПРАГМАРИТОРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
(на матеріалі англомовних статей середини ХХ початку ХХІ сторіч)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Ільченко Ольга Михайлівна

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.... 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. НАУКОВИЙ ДИСКУСІЙНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.........12
1.1. Роль дискусії у розвитку наукового пізнання .. 12
1.2. Зіставлення поняття дискусія” із спорідненими поняттями..... 16
1.3. Сутнісні характеристики та домінантні ознаки дискусії” 24
1.4. Основні підходи до вивчення наукової дискусії.. 25
1.5. Теорія мовленнєвих жанрів у контексті сучасної лінгвістики. 29
1.6. Наукова дискусія як жанр писемної наукової комунікації.. 36
1.6.1. Жанротвірна роль комунікативної ситуації. 37
1.6.2. Концепція автора наукового дискусійного тексту.. 40
1.6.3. Специфіка адресації наукового дискусійного тексту. 41
1.7. Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці.. 44
1.7.1. Співвідношення понять дискурс” та текст”. 46
1.7.2. Особливості наукового дискурсу-тексту . 48
1.7.3. Дискурсивна процедура та дискурсивний сегмент як основні
одиниці аналізу наукового дискусійного дискурсу-тексту..
1.7.4. Дискурсивний фрагмент як одиниця дискурсивної організації наукової дискусійної прози..54
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 55
РОЗДІЛ 2. ДИСКУРСИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАУКОВОГО ДИСКУСІЙНОГО ДИСКУРСУ-ТЕКСТУ 59
2.1. Асерція як провідна дискурсивна процедура у реалізації
задуму дискусійного фрагменту ... 59
2.2. Дискурсивна процедура констатації.... 61
2.3. Дискурсивна процедура актуалізації чужої позиції... 65
2.4. Дискурсивна процедура оцінної асерції...66
2.5. Дискурсивні процедури актуалізації значень заперечення
та згоди як засоби когезії між позицією автора та чужими
концепціями..... 70
2.6. Дискурсивні процедури обґрунтування.... 73
2.6.1. Дискурсивна процедура аргументації ... 74
2. 6.2. Дискурсивні процедури пояснення, підтвердження,
уточнення та екземпліфікації.... 76
2.7. Дискурсивна процедура рекомендації....... 80
2.9. Дискурсивні функції та зміст передасертивного та постасертивного контекстів авторських асертивів .... 81
2.10. Стереотиповість комунікативного жанру наукова дискусія” у
зв’язку з організацією дискурсивних дій, що його конституюють . 86
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ .. 88
РОЗДІЛ 3. АРГУМЕНТАТИВНІ КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І
ТАКТИКИ НАУКОВОГО ДИСКУСІЙНОГО ДИСКУРСУ... 90
3.1. Поняття аргументативна комунікативна тактика” та
аргументативна комунікативна стратегія” . 90
3.2. Аргументативні стратегії як когнітивні механізми
мовленнєвого планування дискусійних фрагментів... 92
3.2.1 Аргументативна кооперативна стратегія та тактики її
реалізації у дискусійних фрагментах ... 92
3.2.2. Аргументативна кооперативно-критична стратегія та
тактики її реалізації у дискусійних фрагментах. 110
3.2.3. Аргументативна некооперативна стратегія та
тактики її реалізації у дискусійних фрагментах....... 120
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ.....132
РОЗДІЛ 4. РИТОРИКА НАУКОВОЇ ДИСКУСІЇ... 134
4.1. Основні засади риторики в світлі комунікативної лінгвістики..... 134
4.1.1. Антична риторика як підґрунтя сучасних риторичних вчень....... 134
4.1.2. Зв'язок риторики з прагматикою, герменевтикою та
теорією мовленнєвої увічливісті . 136
4.2. Риторика наукового дискурсу.. 140
4.3. Риторичні прийоми в науковій дискусії.. 142
4.3.1. Заголовок як інструмент риторичного впливу...... 144
4.3.2. Ідентифікація 161
4.3.3. Діалогізація.. 151
4.3.4. Варіювання ступеня інтенсивності іллокутивної
сили висловлювань. 155
4.3.4.1. Інтенсифікація іллокутивної сили висловлювань. 155
4.3.4.2. Послаблення іллокутивної сили висловлювань. 161
4.3.5. Оцінне характеризування. 167
4.3.5.1. Створення позитивного образу.. 167
4.3.5.2. Створення негативного образу.. 170
4.3.6. Авторитетна саморепрезентація. 174
4.3.7. Переконання засобами красномовства 176
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ.. ....... 185
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 189
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195
ПЕРЕЛІК ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ 227
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 231

ВСТУП

В умовах глобалізації наукова дискусія є важливим інструментом спілкування, завдяки якому на всіх рівнях наукового соціуму — від наукових установ та осередків до окремих їхніх представників — відбувається масштабний міжкультурний та міждисциплінарний діалог, що сприяє експлікації наукових проблем та колективному пошуку наукової істини. Ефективність наукової дискусії значною мірою залежить від низки чинників, зокрема комунікативного характеру, як-от: від уміння грамотно користуватися жанровими формами діалогічного спілкування, знаходити оптимальні способи вербалізації та включення до комунікації нового знання, стратегічно планувати аргументацію та поетапно її реалізовувати, залучаючи певний інвентар різнорівневих мовних засобів, а також використовувати потенціал риторичних засобів для посилення ефекту переконання адресата. Зважаючи на важливість комунікативної компетенції для коректної участі у науковій дискусії, перед лінгвістами постають актуальні завдання винайдення шляхів оптимізації діалогічної взаємодії в науковій сфері [131, с. 6]. На сучасному етапі розвитку лінгвістики всебічне вивчення особливостей наукової комунікації вимагає інтегративного підходу, який би ґрунтувався на засадах комунікативно-когнітивних досліджень, функціональної стилістики, лінгвістичної теорії аргументації, прагмариторики, риторичної герменевтики, лінгвістики тексту, зокрема теорії дискурсу та прагмалінгвістики.
Наукова дискусія як один з основних різновидів комунікації суб’єктів наукової діяльності має складну комунікативну природу, зумовлену чинниками лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру. Різні аспекти наукової дискусії досліджуються з позицій таких напрямків, як: логіко-методологічний (М.М.Бахтін, М.Б.Бубер, В.С.Біблер, А.А. Івін, С.І. Поварнін, В.Б.Родос, А.Н.Соколов, І.Ю. Алексєєва); гносеологічний (В.С. Біблер, І.М.Сідорова, А.Д.Урсул, М.Г.Ярошевський, Д. Бом, А. П. Огурцов); соціально-психологічний (О.Галанова, А. А. Панкратова, С. Бібі, Л.Еліонор, Д. Стоун, Б.Петен, С. Гін); прагмадіалектичний (Ф.ванЕмерен, Р.Гроотендорст, П.Хоутлосер, С.Хенкеманс, Б.Гарсен); функціонально-лінгвістичний (Л.Ю.Іванов, Л.В.Славгородська, О.С.Троянська, Н.Б.Мальцева, Т.В.Яхонтова, Н.В.Бісерова, Н.С.Щукарева, А.М.Шестеріна, О.В.Рубльова, Н.В.Соловйова, А.Ротенберг); риторичний (Т. В. Анісімова, О. Г. Гімпельсон, Н.В. Зелінська, О.М. Ільченко, Ж. Фанесток, Л. Прелі, Дж.Лайн, Х. Гоув, А.Ґрос, Д. Стоун, Б. Петен, С. Хін, Д.Гаонкар та ін.).
Актуальність дослідження визначається посиленою увагою сучасної лінгвістики до питань забезпечення ефективності мовленнєвої діяльності в умовах глобалізації (зокрема в науковій сфері), а також тим фактом, що комплексне дослідження писемної наукової дискусії на засадах когнітивно-комунікативного та риторико-герменевтичного підходів до аналізу мовленнєвих явищ раніше не здійснювалося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах планової наукової теми кафедри іноземних мов Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України Сучасні європейські мови: комунікативні, лінгвокогнітивні, соціолінгвістичні, дискурсивні та лінгвопедагогічні аспекти” (код 0108V000355), затвердженої Міністерством освіти і науки України. Тема дисертації затверджена Вченою радою Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України (протокол №6 від 15 грудня 2005 року).
Об’єктом дослідження є дискусійні дискурсивні фрагменти з англоамериканських наукових текстів різних жанрів у галузях інформатики, біології та наук про Землю середини XX початку XXIсторіч.
Предмет дослідження — дискурсив ні та прагмариторичні характеристики дискусійних дискурсивних фрагментів.
Основною метою дисертації є всебічне лінгвістичне дослідження писемної наукової дискусії з огляду на її жанрову, дискурсивно-текстову, мовленнєву, інтерперсональну, аргументативну та прагмариторичну специфіку. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань:
· виокремлення основних характеристик та домінантних ознак наукової дискусії як однієї з основних форм комунікації суб’єктів наукової діяльності порівняно з такими поняттями як спір”, полеміка”, діалог”;
· визначення писемної наукової дискусії як комунікативного жанру, а також виділення його конститутивних ознак;
· виявлення специфічних закономірностей дискурсивної організації дискусійних фрагментів, що містять співставлення авторського і чужих поглядів з дискусійного питання;
· виявлення та опис аргументативних стратегій та тактик наукової дискусії, а також риторичних прийомів наукової дискусії та відповідних мовних засобів їх реалізації у науковому дискусійному дискурсі-тексті та його сегментах;
· визначення ролі логічних та риторичних засобів у процесі переконання адресата наукової дискусії.
Матеріалом дослідження є 1200 дискурсивних дискусійних фрагментів, виділених у наукових статтях (загальним обсягом 18000 с.) у галузі інформатики, біологічних наук та наук про Землю середини ХХ початку ХХІ сторіч).
Методологічну основу дослідження становлять: методи дискурсивного аналізу, застосовані з метою вивчення динаміки та структури наукового дискусійного дискурсу-тексту; лінгвопрагматичний аналіз, запроваджений для дослідження мовленнєво-жанрових характеристик наукового дискусійного тексту; лексико-семантичний аналіз, ужитий для дослідження специфіки мовних маркерів дискурсивних процедур, а також засобів реалізації мовленнєвих дій при реалізації аргументативних тактик та риторичних прийомів; контекстуально-інтерпретаційний метод, використаний для аналізу функціонування різних типів дискурсивних сегментів у дискусійних фрагментах; риторичний аналіз, ужитий для виділення риторичних прийомів наукової дискусії; порівняльно-зіставний метод та метод аналізу словникових дефініцій, застосовані при визначенні поняття дискусія” та його місця в ієрархії комунікативних форм.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що уперше здійснено комплексний аналіз феномену англомовного наукового дискусійного дискурсу-тексту з огляду на його жанрову, дискурсивно-прагматичну, аргументативну та риторичну специфіку. Новим є виділення та опис аргументативних стратегій та риторичних прийомів писемної форми наукової дискусії як відповідно, раціональних та емоційно-експресивних засобів, що застосовуються автором дискусійного тексту для досягнення перлокуції переконання. Новим є також виявлення та опис впливового потенціалу структури дискусійних фрагментів з англомовної наукової прози.
Положення, що їх винесено на захист:
1. Наукова дискусія становить універсальну форму комунікативного інтелектуального співробітництва у науковій галузі, комунікативною метою якого є винайдення істини та взаємоузгодження його учасниками відмінних позицій з дискусійного питання шляхом когнітивно-аргументативної діяльності. Специфіка дискусії полягає в органічному поєднанні полемічних та діалогічних відносин, у врівноваженні методів та засобів діалогу та спору, інтенцій згоди та конфронтації, співпраці та критики.
2. Комунікативний жанр писемної наукової дискусії визначається як актуалізація різнорівневими мовними засобами авторського задуму, що полягає в обґрунтуванні та публічному утвердженні автором його позиції з дискусійного питання у контексті співставлення цього підходу з іншими наявними поглядами з дискусійної проблематики.
3. Структура дискусійного фрагменту (далі ДФ) представлена продуманою послідовністю дискурсивних сегментів (ДС), у яких фіксуються дискурсивні процедури (ДП), за допомогою яких поетапно оформлюються фрагменти знань та здійснюється вплив на адресата. Найтиповішими дискурсивними процедурами, що вживаються у дискусійних фрагментах є: ДП асерції, ДП актуалізації чужої точки зору, ДП оцінної асерції, ДП заперечення та згоди, ДП аргументації, ДП пояснення, ДП уточнення, ДП підтвердження, ДПекземпліфікації, ДП власне констатації, ДП констатації-повідомлення та ДПрекомендації.
4. Асертивний дискурсивний сегмент, що містить позицію автора з дискусійного питання, становить дискурсивний фокус організації викладу у дискусійному фрагменті. Передасертивний контекст твердження автора, передусім представлений ДС актуалізації старого знання, ДС визначення проблеми дискусії, ДС актуалізації позиції опонента(-ів) та ДС оцінної асерції, виконує функцію створення тематичної основи та дискурсивного переходу для введення позиції автора до дискусійного фрагменту. Постасертивний контекст, переважно утворений ДС аргументації, ДС підтвердження, ДС пояснення, ДСуточнення, ДС екземпліфікації, ДС оцінної асерції, ДС актуалізації значення згоди чи заперечення, ДС актуалізації нового знання та ДС визначення кола невирішених проблем, слугує обґрунтуванню позиції автора та досягненню перлокутивного ефекту переконання адресата.
5. Аргументація в науковому дискусійному тексті регулюється внутрішніми комунікативно-прагматичними механізмами — аргументативними комунікативними стратегіями (кооперативною, кооперативно-критичною, некооперативною), кожна з яких реалізується через низку аргументативних комунікативних тактик.
6. У науковій дискусії риторичні прийоми слугують оптимальній реалізації процедур обґрунтування та аргументативних стратегій. Риторична складова наукової дискусії орієнтована на досягнення прагматичної настанови автора експресивно-емоційними засобами переконання.
7. Вплив наукового дискусійного тексту — це комплексне, багатоаспектне явище, головною складовою якого є переконання, що має логічну та риторичну складові. З огляду на специфіку наукового дискусійного дискурсу, провідними засобами переконання у ньому є логічні засоби, у той час як риторичним прийомам відводиться допоміжна роль.
Теоретична значущість роботи полягає у тому, що дана праця робить внесок передусім до дискурсивних студій, комунікативної лінгвістики та риторики. Доробок відкриває можливості комплексного підходу до дослідження наукового дискусійного дискурсу на засадах когнітивно- комунікативного та епістемо-риторичного підходів, дискурсивного аналізу, семіотики, риторичної герменевтики.
Практичне значення проведеного дослідження стосується можливості використання його результатів для оптимізації успішності академічної комунікації, процесів інформаційного обміну в науковій сфері. Матеріали дослідження можна використовувати для навчання фахової англійської мови студентів та науковців, а також у теоретичних курсах із теорії комунікації, стилістики, спецкурсах із аналізу дискурсу, соціолінгвістики, культури мовлення, прагмалінгвістики, теорії аргументації, риторики наукового мовлення, навчання мовам для спеціальних цілей.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення і практичні результати дисертації обговорювалися на чотирьох наукових конференціях: ХV міжнародній науковій конференції Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 19-23 червня 2006р.), міжнародній науковій конференції Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 24 жовтня 2007р.), Другому Всеукраїнському науковому форумі Сучасна англістика: когніція, комунікація, текст” (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 4 грудня 2007р.), Всеукраїнській науковій конференції Діалог культур: лінгвістичний та літературознавчий виміри” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 9 квітня 2008р.). Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри іноземних мов та Вченої ради Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України (2007-2009 рр.).

Публікації. Результати проведеного дослідження висвітлено у шести наукових статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У нашій роботі ми здійснили всебічне лінгвістичне дослідження писемної наукової дискусії з огляду на її жанрові, дискурсивно-текстові, комунікативно-прагматичні, інтерперсональні, аргументативні та риторичні характеристики.
При вивченні дискурсивної специфіки наукового дискусійного дискурсу ми виходили з наукового підходу, згідно з яким дискурсивний (внутрішній) та текстовий (зовнішній) аспекти дискурсу-тексту становлять неподільну єдність. Науковий дискурс-текст визначається нами як відлита у певну текстову форму смислова структура, яка виникає внаслідок здійснення автором-ученим складного комплексу когнітивних дій, націлених на отримання, вербалізацію та включення до наукової комунікації нового знання в такий спосіб, аби досягнути поставленої комунікативно-прагматичної мети. Зазначений підхід дозволив нам вивчити як динамічний аспект дискусійного дискурсу-тексту, тобто процес організації комунікативно-пізнавальних дій у ньому, так і проаналізувати його статичний аспект — кінцевий результат процесу мовленнєвої діяльності, зафіксований у формі тексту.
В якості одиниці дискурсивної організації викладу наукової дискусійної прози у роботі виділяється дискусійний фрагмент. Внутрішня структура дискусійного фрагменту передає проблемну ситуацію зіставлення авторського та чужого поглядів з дискусійного питання та відображає прагматичний пріоритет автора стосовно наведених у фрагменті поглядів опонента. Реалізація автором прагманастанови дискусійного тексту вимагає від нього виконання низки комунікативно-пізнавальних дій, що спричинюють дискурсивну складність та неоднорідний характер дискусійних фрагментів. Дискурсивна складова дискусійного дискурсу-тексту представлена різними дискурсивними процедурами (ДП) — стереотиповими, конвенціональними прийомами формування та оформлення знання, що відбивають основні форми та закономірності мислення. ДП, подібно до мовленнєвих актів, мають комунікативну інтенцію, спрямовану на вирішення окремих, комунікативно-прагматичних завдань. Найтиповішими дискурсивними процедурами, що вживаються у дискусійних фрагментах є: ДП авторської асерції, ДП оцінної асерції, ДП актуалізації чужої точки зору, ДП власне констатації, ДП констатації-повідомлення, ДП актуалізації діалогічних відносин заперечення та згоди, ДП аргументації, ДП пояснення, ДП уточнення, ДП підтвердження, ДП екземпліфікації, ДП рекомендації.
Дискурсивні процедури фіксуються у фрагментах тексту — дискурсивних сегментах, які ми розглядаємо як основні функціонально-структурні одиниці наукового дискусійного дискурсу-тексту. Структура дискурсивного фрагменту представлена продуманою послідовністю дискурсивних сегментів, що розвивають дискурсивний фрагмент (дискурс-текст), поетапно втілюючи комунікативний задум та прагматичну інтенцію автора. Зважаючи на те, що задумом дискусійного фрагменту є утвердження позиції автора з дискусійного питання, асертивний дискурсивний фрагмент, що актуалізує позицію автора з питання дискусії, становить інформаційний, логічний та прагматичний фокуси ДФ. Контекст асертивного твердження автора розподіляється на перед- та постасертивний, кожен з яких виконує свою специфічну функцію у ДС. Завданням передасертивного контексту є створення тематичної основи для введення позиції автора та створення дискурсивного переходу від репрезентації чужих поглядів до утвердження поглядів автора. Зміст передасертивного контексту становлять такі ДС: ДС актуалізації старого знання, ДС визначення проблеми дискусії, ДС актуалізації позиції опонента, ДС оцінної асерції.
Постасертивний контекст твердження автора слугує, головним чином, досягненню перлокуції переконання читача у справедливості наведеного раніше авторського твердження. Змістом постасертивного контексту є такі дискурсивні сегменти: ДС актуалізації значення згоди з чужою позицією чи її заперечення, ДС аргументації, ДС підтвердження, ДС пояснення, ДС уточнення, ДС екземпліфікації, ДС оцінної асерції, ДС актуалізації нового знання, ДС визначення кола невирішених проблем (на фінальному етапі дискусії). Дослідження дискусійних фрагментів довело, що їхня специфічна композиційно-дискурсивна організація перебуває у прямій залежності від комунікативно-прагматичної настанови автора та поетапно реалізує її. Таким чином, представлення знання у ДФ є упорядкованою продуманою послідовністю операцій, що вживаються автором відповідно до його задуму.
Вивчення жанрових особливостей писемної наукової дискусії дозволило визначити та описати значну кількість позамовних факторів, безпосередньо причетних до формування дискусійного дискурсу-тексту. Жанр писемна наукова дискусія” належить до інформативно-персуазивного особисто-нейтрального типу з елементами особистісно-релевантної комунікації. Обов’язковими конститутивними ознаками жанру писемна наукова дискусія” є такі компоненти: 1) наявність автора та подвійного адресата, представленого читачем та опонентом(-ами) автора по дискусії; 2) опосередкований канал зв’язку між автором та адресатом; 3) предметно-ситуативне тло, що характеризується тривалістю спілкування у часо-просторовому відношенні; 4) референт жанру — ситуація наукового пізнання, що характеризується наявністю протиріч; 5) глобальна комунікативна мета — зняття розбіжностей та віднайдення істини; 6) комунікативно-прагматична мета автора — оприлюдення позиції автора з дискусійного питання у контексті її співставлення з позиціями інших учених та публічне доведення її справедливості; 7) концепція адресата, яка полягає в освоєнні ним смислового континууму дискусійного дискурсу-тексту та визначенні ним як своєї позиції з дискусійного питання, так і свого ставлення до змісту повідомлення; 8) зміст жанру, представлений ДП авторської асерції, ДП актуалізації чужої точки зору, ДП оцінної асерції, ДП заперечення та згоди, ДП обґрунтування; 9) сфера функціонування — жанри та піджанри наукової прози.
Прагматична настанова автора у дискусійному фрагменті — утвердження своєї позиції з дискусійного питання у контексті її зіставлення з поглядами інших вчених — визначає добір різнорівневих лінгвістичних засобів, що слугують її реалізації. До лексичних засобів, котрі автор вживає для посилення перлокутивного ефекту дискусійного фрагменту належать: предикати пропозиційного відношення думки категоричної та проблематичної вірогідності, які виражають епістемічний стан мовця при аргументації та одночасно вказують на когнітивний етап обробки мовцем знання; предикати пропозиційного відношення знання, які вказують на істиннісну оцінку вірогідності пропозиції; лексика, що становить лексико-семантичну групу зі значенням підтвердження та спростування; мовні одиниці емоційно-експресивної семантики — інтенсифікатори, модуси емоційного стану та відношення, що покликані впливати на психо-емоційний стан адресата; маркери аксіологічної оцінки, що, в залежності від настанови автора, вживаються як оператори створення позитивного чи то негативного емоційно-експресивного фону дискусійного дискурсу.
Вербалізація автором аргументації у ДФ також зумовлює використання низки типових лексико-граматичних та граматичних засобів. Так, послідовні міркування, у яких один довід підтримує інший, вимагають вживання маркерів підрядної аргументації із значенням причини та наслідку, а також складнопідрядних речень з одноіменними підрядними. При зв’язному характері аргументації, коли кожен з наведених доводів безпосередньо стосується вихідної тези, вживають численні засоби лінеарності — нумеративні конектори, маркери послідовності та емфатичного додавання, які дозволяють упорядкувати аргументи, подати їх у певній логічній послідовності. Реалізація дискурсивних процедур пояснення, підтвердження, уточнення та екземпліфікації потребує використання маркерів екземпліфікації, уточнення, підтвердження, перефразування, аналогії.
Дискурсивну та прагматичну складність жанру спричиняє подвійний характер його адресації, внаслідок чого в дискусійному дискурсі-тексті функціонують декілька взаємопов’язаних діалогічних планів. Засобами діалогізації у науковому дискусійному дискурсі виступають: особовий займенник you, за допомогою якого автор звертається до читача; різні види актів спонукання — інструкції, поради, прохання, пропозиції, попередження тощо — які по формі можуть бути як імперативними (тобто містити дієслово у наказовому способі), так і неімперативними (такими, що не містять дієслів у наказовому способі, проте мають спонукальну семантику); цикли питання-відповідь” та спонукання-відповідь”, які активізують увагу читача та позначають діалог смислових позицій; прямі та непрямі запитання, які встановлюють контакт з читачем та активізують його увагу; риторичні запитання, що можуть вживатися з інтенцією критики опонента або для активізації уваги адресата.
Обов’язковою рисою наукового дискусійного тексту є вживання різних форм інтертекстуальності, завдяки яким автор відтворює позиції інших учених, з якими він вступає у діалогічну взаємодію. Діалогічність мислення також виявляється у формі оцінки позицій попередників та сучасників.
Динаміка розвитку авторського задуму у ДФ фіксується в його аргументативній структурі, яка визначається обраною автором аргументативною комунікативною стратегією. Залежно від домінантного типу діалогічних відносин, що утворюються між поглядами автора та його опонентів, у ДФ виділяють три основні типи аргументативних стратегій: 1) кооперативну стратегію, 2) кооперативно-критичну стратегію, 3) некооперативну стратегію. Кожен різновид аргументативних стратегій реалізується через низку аргументативних комунікативних тактик.
Оптимізувати вплив аргументативних стратегій у дискусійному дискурсі покликані риторичні прийоми та засоби. Риторична складова наукової дискусії орієнтована, перш за все, на вплив не логічними, а саме емоційно-оцінними засобами. Риторичний вплив пов’язаний з комунікативною, естетичною та логічною функціями мовлення. Найпоширенішими риторичними прийомами писемної наукової дискусії є такі: використання заголовку як інструменту риторичного впливу, ідентифікація, діалогізація, варіювання ступеня інтенсивності іллокутивної сили висловлювань, oцінне характеризування, авторитетна саморепрезентація та посилення авторської інтенції засобами красномовства. Кожен з цих риторичних прийомів можна вважати окремою риторичною стратегією, тобто прагматичним механізмом впливу на адресата, інструментом залучення його на свій бік.
З риторичних тропів та фігур у науковому дискусійному тексті найпродуктивнішими в плані вирішення прагматичних задач є метафора, гіпербола, літота, мейозис, алюзія, іронія, риторичне запитання, паралелізм, антитеза, гіазм, інверсія, нарощування категоричності, каламбур. Виступаючи в ролі засобів експресивно-оцінного вираження міркувань, перелічені засоби красномовства увиразнюють виклад та надають дискусійним фрагментам експресивності, оригінальності та естетичного забарвлення.
Способи переконання у науковому дискусійному дискурсі можна поділити на раціональні та емоційні. Проведене дослідження свідчить про комплексний характер впливу раціональних та емоційних засобів у науковому дискусійному дискурсі-тексті. Прикладом комплексного впливу, що базується на синтезі логічних та риторичних засобів, є структура ДФ. З одного боку, вона ґрунтується на логіці наукового мислення, а з іншого — є орієнтованою на адресата, адже сприйняття та увагу останнього автор намагається скерувати у потрібне йому русло. Таким чином, логічні та риторичні засоби діють в науковому дискусійному дискурсі-тексті спільно та можуть реалізуватися в одних і тих же його елементах. Водночас у зв’язку з особливостями ситуації наукового спілкування у науковому дискусійному дискурсі провідну роль відіграють раціональні засоби переконання, до яких належать такі процедури обґрунтування: аргументація, підтвердження, пояснення та спростування. До емоційних засобів належать різноманітні риторичні прийоми та мовні засоби їх реалізації.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева И.Ю. Логические проблемы научной дискуссии: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. философ. наук :спец. 09.00.01 Логика” / И. Ю. Алексеева. — М., 1984. —22 с.
2. Андреев А. А. Политические телевизионные дебаты : их роль в избирательных кампаниях, социально-психологические и жанровые особенности: автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра филол. наук : спец. 10.01.10 Журналистика” / А. А. Андреев. — М., 2004. —23 с.
3. Андреева Г. М. Социальная психология : учеб. пособие [для студентов вузов] / Галина Михайловна Андреева. — М. : Аспект пресс, 2001. — 377 с.
4. Анисимова Т.В. Современная деловая риторика : учеб. пособие / Татьяна Валентиновна Анисимова, Елена Григорьевна Гимпельсон ; под ред. Д.И.Фельдштейн. — [3-е изд.]. — Воронеж, 2004. — 430с. — (Рос. акад. образования, Моск. психол.-соц. ин-т).
5. Антология речевых жанров : повседневная коммуникация / [ред. колл. В.В. Дементьев, К.Ф.Седов, Т.В.Шмелева]. — М. : Лабиринт, 2007. — 320 с.
6. Аристотель Топика : [соч. в 4-х т.] / Аристотель. — М. : Мысль, 1978. Т. 2. —1973. — С. 347—531.
7. Аристотель Поэтика. Риторика / Аристотель ; [вступ. ст. и коммент. С. Ю. Трохачева ; пер. с греч. В. Аппельрота, Н. Платоновой]. — СПб. : Азбука, 2000. ­— 346 с.
8. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка : (стилистика декодирования) / И. В. Арнольд. — М. : Просвещение, 1990. — 300 с.
9. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки / Нина Давидовна Арутюнова // Вопросы языкознания, 1985. — No. 3. — С. 13—24.
10. Арутюнова Н. Д. Жанры общения / Нина Давидовна Арутюнова // Человеческий фактор в языке и речи. Коммуникация, модальность, дейксис / [ред. Н.Д. Арутюнова, Т.В. Булыгина, А.А. Кибрик и др.]. — М. : Наука, 1992. — С. 52—57.
11. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова.— М. : Языки русской культуры, 1998. — 896 с.
12. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Нина Давидовна Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н.Ярцева; подгот. Г. В. Якушева и др.]. — [2-е изд., доп.]. — М. : Большая Российская энциклопедия, 2002. — С.136—137.
13. Арутюнова Н. Д. Прагматика : Речевой акт / Нина Давидовна Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н.Яйцева ; подгот. Г. В. Якушева и др.]. — [2-е изд., доп.]. — М. : Большая Российская энциклопедия, 2002. — С. 73.
14. Асмус В. Ф. Логика / Асмус Валентин Фердинандович. — [2-е изд.]. — М. : URSS, 2001. — 392с.
15. Астафурова Т. Н. Стратегии коммуникативного поведения в профессионально-значимых ситуациях межкультурного общения (лингвистический и дидактический аспекты) : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.02 Теория и методика обучения и воспитания” / Татьяна Николаевна Астафурова. — М., 1997. —41 с.
16. Багрій О. І. Предикати пропозиційного відношення думки як засоби переконання у науковій дискусії / О.І. Багрій // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. пр. — К., 2007. Вып.12. — С.6—13.
17. Багрій О. І. Аргументативні стратегії та тактики у тексті наукової дискусії / О.І.Багрій // Сучасна англістика : когніція, комунікація, текст : другий всеукраїнський науковий форум, 4 грудня 2007 р. : тези доповіді. — X., 2007. — С. 8.
18. Багрій О.І. Категорія авторитетності в сучасному науковому дискурсі / О.І. Багрій // Мова і культура : науковий журнал. — К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. — Вип.9.
Т.II (90). — С. 6—13.
19. Багрій О. І. Типи аргументативних комунікативних стратегій і тактик у тексті наукової дискусії / О.І. Багрій // Мовні і концептуальні картини світу. 3б. наук. праць. — К. : ВПЦ Київський університет, 2008. — вип. 24 (1). — С. 35—40.
20. Багрій О.І. Жанрова специфіка писемної наукової дискусії / О.І.Багрій // Вісник Харківського університету ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2009. — № 838. — С. 52—58 (Серія : романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов).
21. Багрій О. І. Риторика наукової дискусії / О.І. Багрій // Мовні і концептуальні картини світу. 3б. наук. праць. — К. : ВПЦ Київський університет, 2009. — вип. 25 (1). — С. 42— 47.
22. Багрій О. І. Наукова дискусія в ієрархії комунікативних форм / О.І. Багрій // Проблеми семантики слова, речення та тексту. 3б. наук. праць / Київ. нац. лінгв. ун-т. — К. : Вид. Центр КНЛУ, 2009. — вип. 22. — С. 10—21.
23. Баженова Е. А. Научный текст в аспекте политекстуальности / Е.А.Баженова. — Пермь : Изд-во Пермского университета, 2001. — 272 с.
24. Байоль О.В. Драматургічний дискурс Теннессі Вільямса : комунікативно-когнітивний аспект : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / Оксана Володимирівна Байоль. — К., 2008. — 21 с.
25. Баранов А. Г. Что нас убеждает? Речевое воздействие и общественное сознание / А. Н. Баранов. — М. : Знание, 1990. — 63 с.
26. Баранов А. Г. Когниотипичность текста (к проблеме уровней абстракции текстовой деятельности) / А. Г. Баранов // Жанры речи. — Саратов : Изд-во ГосУНЦ Колледж”, 1997. —С. 4—12.
27. Баранова К.В. Риторический анализ речевого поведения ведущих американских ток-шоу : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / К.В.Баранова. — СПб., 2006. — 186с.
28. Бардина Н. Е. Аксиологические стратегии аргументативного дискурса современного английского языка : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / Надежда Евгеньевна Бардина. — Иркутск, 2004. — 19 с.
29. Барляева Е. А. Авторизация как средство актуализации автора / Е. А. Барляева // Диалектика текста : в 2-х т. / [Е. А. Барляева, А. И. Берестова, Е. И. Варгина и др. ; отв. ред. А. И. Варшавская].— СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. — С. 41—59.
Т. 1. —1999. — 321с.
30. Баскова М. Е. Прагмалингвистические и интеракциональные характеристики высказываний несогласия : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / Марина Евгеньевна Баскова. — СПб., 1992. — 22 с.
31. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров / М.М. Бахтин // Литературно-критические статьи. — М. : Художественная литература, 1986. — С.237—280.
32. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин ; сост. БочаровС. Г. — М. : Искусство, 1986. — 430с.
33. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф.С.Бацевич. — К. : Академія, 2004. — 344 с.
34. Бацевич Ф. С. Текст, дискурс, речевой жанр : соотношение понятий / Ф.С.Бацевич // Вісник Харківського університету ім. В.Н.Каразіна. — Харків, 2001. — Вип. 33. — С. 3­—6. (Серія Філологія. Філологічні аспекти дослідження дискурсу).
35. Бацевич Ф. С. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень / Ф.С.Бацевич. — К. : Академія , 2008. — 240 с.
36. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Н.А.Безменова.— М. : Наука, 1991. — 215 с.
37. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / Белова Алла Дмитриевна. — К. : Астрея, 1997. — 311 с.
38. Белова А. Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс, текст” у сучасній лінгвістиці / Белова Алла Дмитрівна // Вісник Київського університету. Іноземна філологія. — 2002. — вып. 32. — С. 10—13.
39. Белова А. Д. Комунікативні стратегії і тактики : проблеми систематики / Белова Алла Дмитрівна // Мовні і концептуальні картини світу. 3б. наук. праць. — 2004. — вип. 10. — С. 11—16.
40. Бердникова А. Г. Речевой жанр благодарности : когнитивный и семантико-прагматический аспекты : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 Русский язык” / Анна Геннадьевна Бердникова. — Новосибирск, 2005. — 23 с.
41. Березенко В.М. Вірогідність як параметр констативного висловлювання та засоби її вираження в сучасній англійській мові : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / В. М. Березенко. — К., 2003. — 19 с.
42. Берков В. Ф. Культура диалога : [учеб.-метод. пособие] / В.Ф.Берков, Я. С. Яскевич. — Минск : Новое знание, 2002. — 150 с.
43. Библер В. С. От наукоучения — к логике культуры : два философских введения в двадцать первый век / Библер Владимир Соломонович. — М. : Политиздат, 1991. — 413 с.
44. Библер В.С. М.М.Бахтин, или Поэтика культуры / Библер Владимир Соломонович. — М. : Прогресс, 1991. — 176 с.
45. Бисерова Н.В. Стилистико-речевые особенности дискуссии в аспекте толерантности речи (на материале дискуссии по проблемам стилистики в журнале Вопросы языкознания” 1954 — 1955 гг.) / Н.В. Бисерова // Стереотипность и творчество в тексте : [межвуз. сб. науч. тр. / отв. ред. М.П.Котюрова]. — Пермь : Перм. ун-т, 2005. — Вып. 8. — С. 205—227.
46. Богомаз К. Ю. Логіка у практиці конфліктів і суперечки : посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / К.Ю.Богомаз, Ю.С.Кравцов, Л.М.Сорокіна; Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. — Дніпродзержинськ, 2005. — 282 с.
47. Богданов В.В. Риторика и прагматика / В. В. Богданов // Риторика и синтаксические структуры. Тезисы докладов и сообщений. — Красноярск, 1988. — С. 11—14.
48. Богин Г. И. Речевой жанр как средство индивидуации / Г. И. Богин // Жанры речи. — Саратов : Изд-во ГосУНЦ Колледж”, 1997. —С. 12 — 22.
49. Богин Г. И. Субстанциальная сторона понимания текста / Г. И. Богин. — Тверь : ТГУ, 1993 . — 137 с.
50. Болдырева А. А. Категория авторитетности в научном дискурсе / А.А.Болдырева, В. Б. Кашкин // Язык, коммуникация и социальная среда. — Воронеж : Изд-во ВГТУ, 2001. — Вып. 1. — С. 58—70.
51. Болдырева А.А. Категория авторитетности в научном дискурсе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 Теория языка” / А.А. Болдырева. — Воронеж, 2006. — 19 с.
52. Бом Д. Наука и духовность : необходимость изменений в культуре / Дэвид Бом // Человек. — 1993. — №1. — С. 17—30.
53. Борботько В. Г. Элементы теории дискурса / В. Г. Борботько. — Киев : Вища школа, 1981. — 144 с.
54. Борботько В.Г. Общая теория дискурса : принципы формирования и смыслопорождения : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 Русский язык” / Борботько Владимир Григорьевич. — Краснодар, 1998. — 34 с.
55. Брандес М. П. Стилистика текста : теорет. курс : (на материале нем. яз.) : учеб. [для студентов и аспирантов, обучающихся по спец. направления Лингвистика и межкультур. коммуникация”] / М. П. Брандес. — [3-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Прогресс-Традиция : ИНФРА-М, 2004. — 413 с.
56. Брутян Г. А. Аргументация (Общая характеристика) / Г.А. Брутян // Вопросы философии. — 1982. — № 11 — С. 43—52.
57. Бубер М. Два образа веры / Мартин Бубер ; вступ. статья Г.С.Померанца. — М. : Республика, 1995. — 462 с. — (Мыслители XX века).
58. Булыгина Т. В. Вопрос о косвенных вопросах : является ли установленным фактом их связь с фактивностью ? / Т. В. Булыгина, А.Д.Шмелев // Логический анализ языка. Знание и мнение / отв. Ред. Н. Д. Арутюнова. — М., 1988. — С. 75—82.
59. Булыгина Т.В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т. В. Булыгина, А. Д.Шмелев. — М. : Языки русской культуры, 1997. — 704 с.
60. Бушев А.Б. Культура философского мышления : проблемы понимания : научный доклад / А. Б. Бушев // Философия языка ; под ред Д. Ю. Столярова. — Российское образование / Система федеральных образовательных порталов, 2003. — Режим доступу : http ://www.humanities.edu.ru/db/msg/46409
61. Бушев А.Б. Неориторические исследования / А.Б. Бушев // Credo New : теорет. журн. : [сайт]. — 2006. — № 1. — Режим доступу : http ://www.orenburg.ru/culture/credo/01_2006/7.html
62. Важнейшие концепции теории аргументации / [науч. редактор А. И. Мигунов, пер. с англ. В.Ю. Голубева, С.А. Чахоян, К.В. Гудковой]. — СПб. : Филологический факультет СПбГУ, 2006. — 296 с.
63. Варгина Е. И. Убеждение адресата в достоверности сообщения в научном тексте / Екатерина Ионовна Варгина // Диалектика текста : в 2-х т. / [Е. А. Барляева, А. И. Берестова, Е. И. Варгина и др.].; отв. ред. А.И.Варшавская.— СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. — С. 95—149.
Т. 1. —1999. — 321с.
64. Варгина Е. И. Научный текст : функция воздействия : дисс. д-ра филол. наук : спец. 10.02.04 / Екатерина Ионовна Варгина. — СПб., 2004. — 295с.
65. Варгина Е. И. Научный текст : функция воздействия : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / Екатерина Ионовна Варгина. — СПб., 2004. — 35 с.
66. Варшавская А.И. Смысловые отношения в структуре языка (на материале современного английского языка) / Алевтина Ивановна Варшавская. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1984. — 135 с.
67. Варшавская А.И. Естественноязыковое обеспечение процедуры классификации / А.И.Варшавская, Ф.И. Карташкова, Т.Е. Кузьмина ; под ред. А. И. Варшавской. — Л. : Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1991. — 91с.
68. Введенская Л.А. Риторика и культура речи. / Л.А. Введенская, Л.Г. Павлова. — [4-е изд.]. — Ростов н / Д : Феникс, 2004. — 537c. — (Высшее образование).
69. Вежбицкая А. Метатекст в тексте / Анна Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике. — М., 1978. — Вып. VIII. — С. 402 — 422.
70. Вежбицка А. Речевые жанры / А. Вежбицка // Речевые жанры— Саратов : Изд-во ГосУНЦ Колледж”, 1997. —С. 99 — 111.
71. Войтак М. В кругу парадоксов (Заметки о стиле бытовых текстов) / М.Войтак // Стереотипность и творчество в тексте : [межвуз. сб. науч. тр. / отв. ред. М.П.Котюрова]. — Пермь : Перм. ун-т, 2004. — C. 108—115. — Режим доступу : http ://www.psu.ru/?m=047&a=6.
72. Войтак М. Жанр в форме коллекции и коллекция жанров / М. Войтак // Стереотипность и творчество в тексте : [межвуз. сб. науч. трудов ; отв. ред. М. П. Котюрова]. — Пермь : Изд-во Пермского университета, 2005. — №3. — С. 104—109.
73. Волощук І.І. Антропокомпоненти іронічно-оцінного висловлювання / І.І. Волощук // Вісник житомирського державного університету ім. Івана Франка. — 2005. — №23. — С. 127-129.
74. Воробйова М. В. Алюзивні засоби у текстах полемічного дискурсу як спосіб впливу на читача / М. В. Воробйова // Вісник Сумського державного університету. — Харків : Вид-во СумДУ, 2006. — С. 5—10. — (Серія : Філологічні науки ; №11(95)).