КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ КАНЦЛЕРІВ ФРН (НА МАТЕРІАЛІ УРЯДОВИХ ЗАЯВ І ПОЛІТИЧНИХ ВИСТУПІВ) : Коммуникативные стратегии и тактики В ПОЛИТИЧЕСКОМ Дискурсе канцлера ФРГ (На материале правительственных заявлений И ПОЛИТИЧЕСКИХ ВЫСТУПЛЕНИЙ)

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЮШКОВЕЦЬ ІННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 81’42:811.11

КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ В ПОЛІТИЧНОМУ
ДИСКУРСІ КАНЦЛЕРІВ ФРН
(на матеріалі урядових заяв і політичних виступів)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Кіслякова Людмила Іванівна

Донецьк 2008

ЗМІСТ

ВСТУП .....

4

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ .......................

10

1.1. Дискурс і його типи ..

10

1.2. Політичний дискурс і його характеристики ..

16

1.3. Співвідношення політичного дискурсу і політичної мови .......

21

1.4. Мовна особистість у політичному дискурсі ......

27

1.4.1. Поняття і структура мовної особистості .......

27

1.4.2. Мовна особистість у політичній комунікації .....

35

1.5. Стратегії і тактики в кооперативному політичному дискурсі ...

39

1.5.1. Основні підходи до визначення стратегії .....

39

1.5.2. Поняття стратегії і тактики і їхні види ..

42

1.5.3. Стратегії і тактики в політичній комунікації .............

48

Ввисновки до Розділу 1

51

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС КАНЦЛЕРІВ ФРН: ТАКТИКО-СТРАТЕГІЧНИЙ АСПЕКТ ............................

55

2.1. Особливості тактико-стратегічного комплексу політичного дискурсу канцлерів ФРН

55

2.2. Стратегія державності ..............

56

2.2.1. Тактика дефініції держави” ..........

57

2.2.2. Тактика залучення до демократичних цінностей”.................

61

2.2.3. Тактика визнання пріоритету загальнолюдських цінностей”......

64

2.3. Стратегія позиціонування Німеччини ....

68

2.3.1. Тактика переконання”....

68

2.3.2. Тактика акцентування позитивної оцінки” ............

69

2.4. Стратегія єдності ..

74

2.4.1. Тактика втішання”

75

2.4.2. Тактика вказівка на перспективу”....

77

2.5. Стратегія визнання провини ....

84

2.5.1. Тактика апеляції до історичних подій” ...............

84

2.5.2. Тактика визнання відповідальності” ..

85

2.6. Стратегія спадкоємності влади ...........

90

2.6.1. Тактика апеляції до авторитету” ..

90

2.6.2. Тактика обґрунтованих оцінок”....

92

2.7. Стратегія позитивної самопрезентації ...

96

2.7.1. Тактика зміщення акцентів з поганого на добре” ......

97

2.7.2. Тактика за себе” .

99

2.7.3. Тактика внесення елемента неформальності”.....

102

2.7.4. Тактика експресивності мовлення”......

104

Висновки до Розділу 2

113

РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНІ ВЕРБАЛЬНІ І НЕВЕРБАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ КАНЦЛЕРІВ ФРН...

120

3.1. Індивідуальні вербальні характеристики ..........

120

3.1.1.Характеристики, зумовлені особистими якостями/ фактами біографії.....

120

3.1.1.1. Ключові слова ...

120

3.1.1.2. Мовні засоби .....

127

3.1.2.Характеристики, зумовлені політичним явищем/подією...

145

3.1.2.1. Мовні засоби ..........

145

3.1.2.2. Кредо

155

3.2. Основні форми невербальної комунікації ......

157

3.3. Індивідуальні невербальні характеристики ...........

160

Висновки до Розділу 3

171

ВИСНОВКИ .....

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .....

181

ДОДАТКИ ........

216

ВСТУП

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу канцлерів ФРН: Конрада Аденауера, Людвига Ерхарда, Курта Георга Кізінгера, Віллі Брандта, Гельмута Шмідта, Гельмута Коля, Герхарда Шредера, Ангели Меркель.
Сучасні дослідження лінгвістичних об’єктів мають багатоаспектний характер, що детерміновано їхньою орієнтованістю не стільки на людину, скільки на весь комплекс гуманітарних знань, що дозволяють пояснити й описати власне-лінгвістичний феномен. У такий спосіб виробляються єдині принципи і механізми аналізу в самій лінгвістиці й у дотичних до неї сферах гуманітарного знання соціології, психології, культурології та інших науках (Н.А.Арутюнова. В.Г.Костомаров, Т.В.Милевська, І.І.Формановська, О.І.Шейгал, П.Серіо, П.Грайс, Дж. Остін та ін.)
Посилення уваги до феномена особистості, яка говорить / мовної особистості” дає можливість дослідникам усвідомити не тільки важливість проблеми опису самої мовної структури, але й значущість завдань всебічного дослідження цього феномена. Мовна особистість, безпосередньо людина, яка говорить” в її здатності здійснювати певні мовленнєві вчинки, виступає інтегральним об’єктом вивчення різноманітних напрямів науки про мову, таких як когнітивна лінгвістика, соціо- і психолінгвістика, прагма- й етнолінгвістика, політична лінгвістика (Р.М.Балкар, Ф.С.Бацевич, О.І.Башук, В.І.Беліков, Р.Т.Белл, Е. Бенвеніст, Л.Е.Бєссонова, І.М. Горелов, Т.А. ван Дейк, Б.А.Зільберт, Г.В.Колшанський, В.В. Красних, Л.П.Крисін, А.А.Романов, Г.Г.Почепцов, К.Ф. Седов, Ю.Херінгер).
Особлива соціальна значущість такої сфери людської діяльності як політика, робить її об’єктом численних лінгвістичних студій. Дискурс політики або політичний дискурс, політична мова вивчалися на матеріалі різних мов і з різних позицій. Зокрема, на матеріалі російської мови дослідження здійснювалися такими вченими, як В.М.Базилев, Т.Д.Вітлінська, І.Ю.Воєводкін, М.В.Карнаухова, О.М.Паршина, О.А.Романов, Н.Ю.Черепанова, О.О. Ходирев. В українському мовознавстві політичний дискурс стає предметом дослідження у працях таких дослідників, як Г.Д.Беловой, Л.Є.Бессонової, Г.О.Денискіної, Л.І.Кислякової, О.Литовченко. Серед лінгвістів, які досліджують це явище в англійській мові, слід відзначити праці Болінджера, Р.М.Блакара, Т. ван Дейка. Ця проблематика знайшла відображення в доробку німецьких науковців Брікс, Р. Водак, Д. Вундерліх, O. Панагль, М.Райзигль, A.Царніков, Х.Циммерманн. З’явилися дослідження певного дискурсу конкретного політичного діяча, наприклад, дискурс Б.Єльцина”, дискурс В. Путіна” (А.І.Башук), дискурс Дж.Буша” (Г.П.Крючкова), дискурс Тетчеризму” (Г.Д.Белова). Аналізувалися дискурси, що були визначені партійною приналежністю: дискурс члена ЛДПР”, дискурс комуніста”, або інститутом влади: парламентський дискурс”, дискурс влади” (Г.М.Яворська), а також певною політичною подією: дискурс тоталітаризму” (В.М.Бріцина, Г.М.Яворська, Н.П.Шумарова, С.С.Єрмоленко, Л.Т. Масенко, В.О.Ткаченко), дискурс помаранчевої пристрасті” (Л.А. Ставицька).
Однак, незважаючи на значний інтерес науковців до названої проблеми, досі залишаються недостатньо вивченими комунікативні стратегії і тактики політичного дискурсу вищої державної особи, зокрема канцлера ФРН, протягом того чи іншого історичного періоду.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена притаманним сучасній лінгвістиці антропоцентричним підходом до процесу комунікації загалом і політичної комунікації зокрема; відсутністю комплексного аналізу кооперативної мовленнєвої діяльності канцлерів ФРН, зафіксованої в їхніх урядових заявах і політичних виступах. З цього погляду мовна особистість канцлерів, що реалізується в стратегіях і тактиках кооперативного політичного дискурсу, являє собою особливий інтерес як суттєвий чинник впливу на формування і розвиток політичної мови певної підсистеми сучасної німецької мови.
Зв’язок роботи з науковими темами
Роботу виконано в межах теми факультету іноземних мов Донецького національного університету: Когнітивні, лінгвокульту-рологічні та гендерні дослідження мовних категорій в різних типах дискурсу” № 08-1вв/47.
Об’єкт дослідження тактико-стратегічний комплекс політичного дискурсу канцлерів ФРН.
Предмет дослідження мовні засоби реалізації стратегій і тактик політичного дискурсу канцлерів ФРН.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні комунікативних стратегій і тактик в політичному дискурсі канцлерів ФРН, а також у встановленні й аналізі лексичних, синтаксичних і стилістичних засобів вираження цих стратегій і тактик. Дослідження поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
виявити семантичні та прагматичні характеристики політичного дискурсу канцлерів ФРН;
виділити комунікативні стратегії і тактики, що забезпечують кооперативну мовленнєву діяльність в політичному дискурсі повоєнної Німеччини;
- встановити лексичні, синтаксичні і стилістичні засоби, типові для реалізації виявлених стратегій і тактик у політичному дискурсі канцлерів ФРН;
- описати індивідуальні засоби вербальної і невербальної комунікації кожного канцлера ФРН.
Матеріал дослідження. Матеріал дослідження становлять 488 текстів політичних виступів і 324 урядових заяви канцлерів Німеччини повоєнного періоду (загальний обсяг складає більше 5000 сторінок), отриманих з 8збірників політичних виступів і промов і 8 збірників урядових заяв, опублікованих і запропонованих прес-службою федерального уряду в друкованому органі Федерального відомства канцлера газеті «Das Parlament» і на відповідних веб-сторінках в мережі Інтернет. Також проаналізовано 32 відеосюжети (загальною тривалістю 320 хвилин) з архіву і наявних у вільному доступі відеоматеріалів німецької історії (м. Бонн).
Методи дослідження. Цілі й завдання роботи зумовили використання функціонального методу, в межах якого виділювано концептуально-інтерпретаційний аналіз тексту для визначення комунікативних стратегій і тактик в політичному дискурсі канцлерів ФРН. Описовий метод дозволяє систематизувати різнорівневі мовні засоби реалізації виділених стратегій і тактик і дає можливість комплексного уявлення отриманих результатів. Контекстологічний аналіз використосувано з метою визначення синтаксичної і лексичної детермінованості вживаного набору мовних засобів в аналізованих типах політичних текстів. Застосування контекстуально-семантичного аналізу надає можливість для дослідження семантико-змістовних характеристик лексичних одиниць, виділених в урядових заявах, політичних виступах канцлерів ФРН.
Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше:
- виявлений стратегічний і тактичний комплекс кооперативного політичного дискурсу ФРН;
- описані й систематизовані лексичні, синтаксичні і стилістичні засоби, типові для виділених стратегій і тактик;
- визначені індивідуальні вербальні й невербальні характеристики мовної особистості канцлерів у політичній комунікації ФРН.
Теоретичне значення роботи визначувано виявленням основних комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу канцлерів Німеччини, а також мовних засобів їхньої реалізації, що сприяє подальшому розвиткові теорії комунікації, лінгвістики тексту, теорії дискурсу. Важливим з погляду політичної лінгвістики є виділення основних характеристик у формуванні і розвитку політичної мови як підсистеми німецької національної мови.
Практичне значення полягає в тому, що його головні положення і висновки можуть використовуватися в курсах: лінгвокраїнознавство ФРН (розділи: Державний устрій ФРН”, Конституційні органи ФРН”, Історія ФРН”), у лекційному курсі Основи теорії мовленнєвої комунікації” (розділи: Дискурс мовної особистості”, Стратегії і тактики мовленнєвої поведінки”, Невербальна комунікація”), а також у викладанні практики усного і писемного мовлення з інтерпретації тексту.
Результати роботи сприяють вирішенню соціальнозначущих, соціально-політичних проблем, пов’язаних з кооперативним підходом у комунікації і можуть бути застосовані в дотичних до лінгвістики науках: соціології, психології, політології тощо.
Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри германської філології Донецького національного університету і на наукових лінгвістичних семінарах аспірантів факультету іноземних мов ДонНУ (2003-2007 р.р.), на науковій конференції професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (2005р.), на II-VI Міжвузівських наукових конференціях молодих учених Сучасні проблеми та перспективи досліджень романських і германських мов і літератур” (м.Донецьк,2003-2008р.р.), на міжнародному лінгвістичному семінарі Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (м.Донецьк, 2005 р.), на міжрегіональній науково-практичній конференції Языковой дискурс в социальной практике” (м. Тверь, Росія, 2006 р.), на міжнародній науково-практичній конференції Асоціації українських германістів "Німецька мова і література в Європейському контексті" (м.Донецьк, 2007 р.)
Публікації. Проблематика дисертаційного дослідження представлена в 14публікаціях, 5 з яких опубліковані у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація загальним обсягом 180сторінок (обсяг тексту дослідження 215 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, висновків, списку використаної літератури і додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначено матеріал дослідження, сформовано мету і завдання, охарактеризовано методи дослідження, його теоретичне і практичне значення.
У першому розділі Особливості реалізації мовної особистості в політичному дискурсі”, що містить теоретичне обґрунтування основних положень дослідження і характеристику поняттєвого апарату, висвітлено головні підходи до вивчення мовної особистості політика в кооперативній комунікації, розглянуто основні характеристики політичного дискурсу і визначено стратегії і тактики кооперативного спілкування.
Другий розділ Політичний дискурс канцлерів ФРН: тактико-стратегічний аспект” присвячено виявленню й опису комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу канцлерів ФРН, а також встановлено мовні засоби реалізації тактико-стратегічного комплексу.
У третьому розділі Індивідуальні вербальні і невербальні характеристики мовної особистості канцлерів ФРН” проаналізовані певні характеристики, властиві кожному з канцлерів у вербальній і невербальній комунікації, що представлені лексичними, синтаксичними і стилістичними засобами.

У висновках висвітлено основні результати дослідження і окреслено його перспективу.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації досліджувалися комунікативні стратегії і тактики політичного дискурсу канцлерів ФРН. Під комунікативною стратегією в політичному дискурсі пропонуємо розуміти інтенцію в межах певного процесу політичної комунікації для досягнення мовцем комунікативного результату, що допускає набір фактів і подання їх у певному ракурсі, змушує того, хто говорить, належним чином організовувати своє висловлення, зумовлює добір і використання мовних засобів.
Комунікативна стратегія це евристичне інтенціональне планування політичного дискурсу для досягнення певного кооперативного результату, де комбінаторикою проміжних цілей є тактика як спосіб досягнення перемоги, у першу чергу, в інтелектуальному поєдинку, складна когнітивна модель узагальненого минулого досвіду, яка охоплює особистісні, локальні, діяльнісні та інші параметри, організовані певним чином у свідомості і пам’яті політичного діяча. На формально-семіотичному рівні маніфестантами відповідних комунікативних стратегій і тактик є стилістичні прийоми та одиниці різних рівнів мови, зокрема: лексичного, граматичного, синтаксичного.
2. Сукупність мовних засобів, використовуваних канцлерами ФРН в кооперативному політичному дискурсі надає можливість говорити про політичну мову влади. Політична мова влади трактується як особлива підсистема національної мови, що призначена загалом для політичної комунікації і зокрема для реалізації і пропаганди своїх ідей, інформаційного впливу на громадян, з метою спонукати їх до здійснення тих чи інших політичних дій для ухвалення прийнятних для влади соціально-політичних рішень в умовах існування різноманітних поглядів у суспільстві.
3. У результаті аналізу урядових заяв і політичних виступів канцлерів ФРН виявлено такі комунікативні стратегії, які є спільними для К. Аденауера, Л.Ерхарда, К.Г. Кізінгера, В. Брандта, Г. Шмідта, Г. Коля, Г. Шредера й А.Меркель стратегії політичного дискурсу: 1) стратегія державності, 2)стратегія позиціонування Німеччини, 3) стратегія єдності, 4) стратегія визнання провини, 5) стратегія спадкоємності влади, 6) стратегія офіційного дискурсу. Кожна з вищеназваних стратегій реалізується на рівні комунікативних тактик.
4. Стратегія державності в політичному дискурсу канцлерів ФРН презентована тактиками дефініції держави”, залучення до демократичних цінностей”, а також визнання пріоритету загальнолюдських цінностей”. Особливістю мовного вираженя цих тактик є їхня реалізація на лексичному рівні з переважанням іменних частин мови. Специфічною характеристикою названих тактик є використання статусних і дефініційних формул (див. таблицю 2.1).
5. Реалізація стратегії позиціонування Німеччини виявляється у тактиці переконання” і тактиці акцентування позитивної оцінки”. Указані тактики презентовані на лексичному і синтаксичному рівнях і демонструють еволюцію іміджу Німеччини в історичній перспективі. Оцінні лексеми раціонального й емоційного значення є стрижневим компонентом кожної з названих тактик разом із складнопідрядними реченнями з підрядними означальними (див. схему 2.1.).
6. Стратегія єдності нерозривно пов’язана з історією німецької держави, що і вплинуло на її реалізацію не тільки в горизонтальній площині, що охоплює сучасний зріз історії, але й у вертикальній, що апелює до історичної проекції становлення німецької державності. Ця стратегія має державноформувальний характер і являє собою вдале вирішення німецького питання”. Стратегія єдності реалізується також у тактиці втішання” і тактиці вказівки на перспективу”, що містять дві найвищі точки, діаметрально протилежні за своїм результатом (розділ і об’єднання Німеччини). Динаміка змін мовних засобів, що оформлюють ці тактики, знаходить відображення в трьох змістових вісях: 1) Trennung Mauer Einigung Einheit; 2) deutsch-deutsche Beziehungen, die Deutschen die Deutschen; 3) wir das Volk ein Volk unser Volk (див. таблицю 2.2.).
7. Унікальність стратегії визнання провини в політичному дискурсі канцлерів ФРН зумовлена прагненням подолати образ ворога, що склався після Другої світової війни. Ця стратегія реалізується на рівні таких тактик: апеляція до історичних подій” і визнання відповідальності”.
Указані тактики являють собою істотні відмінності у виборі лексичних засобів. Якщо тактика апеляції до історичних подій” виражена подієвими іменниками з негативною оцінкою безвідносно щодо провини Німеччини Chaos, Gewaltherrschaft, то дві інші демонструють засудження канцлерів Німеччини країни аргесора шляхом вибору лексем Schuld, Scham, Massenmord, Opfer, Tiefpunkt, barbarisch (див. таблицю 2.3.).
8. У стратегії спадкоємності влади політичного дискурсу канцлерів ФРН виділені дві домінанти: 1) визнання курсу К. Аденауера в ролі основоположного, 2)позитива оцінка досягнень безпосереднього попередника. У реалізації цієї стратегії беруть участь тактика апеляції до авторитету” і тактика обґрунтованих оцінок”, мовне вираження яких презентовано іменниками зі значенням позитивної оцінки, антропонімами, економічними термінами, а також засобами вираження суб’єктивної та об’єктивної модальності (див. таблицю 2.4.).
9. Стратегія позитивної самопрезентації представлена тактикою зміщення акцентів з поганого на добре”, тактикою за себе”, тактикою внесення елемента неформальності” і тактикою експресивності мовлення”.
Мовні засоби, що оформлюють названі тактики, містять лексичні, синтаксичні і стилістичні засоби, специфічні для кожної з тактик (див. табл. 2.4.). Тактика внесення елемента неформальності” як особливий спосіб скорочення дистанції між канцлером та аудиторією характеризується певним вибором синтаксичних конструкцій і структуруванням інформації в них. Якщо для тактики зміщення акцентів з поганого на добре” характерні парцеляції, риторичні запитання, то в тактиці за себе” в ролі суб’єкта дії використовуються особові займенники першої особи однини, тоді як тактика зміщення акцентів з поганого на добре” передбачає особливий спосіб подання інформації про проблемні питання, який вибудовує інформаційні блоки таким чином, що за наявності вказування на проблему, наголос робиться не на її гостроті, а на прогресі у її розв’язанні.
Тактика експресивності мовлення” дозволяє політику вияв емоцій і власне самовираження. Найважливішими для мовної особистості є такі характеристикии оцінної діяльності: 1) оцінка людей, подій, фактів; 2)дійсності і 3) самооцінка. Тактика експресивності актуалізується, передусім, лексичними емотивами і риторичними фігурами, тобто зафіксованими зворотами мовлення, словами і висловами у переносних значеннях, що збагачують і урізноманітнюють текст. Встановлено, що експресію створюють порівняння, епітети, крилаті вислови, а також засоби експресивного синтаксису анафора, асиндетон, полісиндетон, анаколут, паралелізм.
10. У результаті аналізу встановлено, що особливістю мовної реалізації комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу канцлерів ФРН є дискурсоутворювальна роль іменних частин мови (іменників, прикметників, займенників), які функціонують як дискурсивні маркери комунікативних стратегій і тактик.
11. Індивідуальні вербальні характеристики являють собою певні мовні засоби, що фіксують когнітивні, семіотичні, мотиваційні уподобання мовної особистості канцлерів ФРН, сформовані в процесі комунікації. Виділено два блоки вербальних хараткеристик, до яких входять лесичні, синтаксичні і стилістичні засоби, використання яких детерміновано: 1) особистими якостями / фактами біографії, 2) історичними подіями / явищами.
12. Установлено, що для кожного канцлера характерним є вживання ключових слів, що включають від одного до чотирьох іменників (див. табл. 3.1.).
У першому блоці вербальних характеристик установлено використання чотирма канцлерами з восьми діалектної лексики (К. Аденауер), латинських висловів (В. Брандт), стилістичних засобів вираження іронії (В. Брандт, Г. Шмідт), використання топоніма „Hamburg (Г. Шмідт), лексичних і синтаксичних засобів вираження власних суджень (А. Меркель) (див. табл. 3.1.).
Виявлено, що три канцлери з восьми активно цитують і покликаються на авторитет (за винятком канцлера-попередника). Єдиним канцлером, порівняно з іншими за наявністю зафіксованих в лексикографічних джерелах власних цитат, є В. Брандт (20 цитат), в яких як стрижневі виступають лексеми Freiheit, Demokratie, Frieden, Geschichte.
13. Унаслідок аналізу встановлено, що поряд з ключовими словами канцлери частотно використовують речення, сформульовані як кредо. Зафіксовано, що в п’яти канцлерів з восьми ключові слова входять до складу кредо: К. Аденауер Gott, Л.Ерхард Arbeit, В. Брандт Frieden, Г. Шмідт Verantwortung, А. Меркель Freiheit (див. табл. 3.2.)
У трьох канцлерів використання кредо зумовлено: 1) історичною подією (Г.Коль), 2) прагненням подати визначення базових політичних понять (К.Г.Кізінгер), функціям держави (Г. Шредер).
Виявлено, що всі кредо є за структурою простими реченнями з прямим порядком слів, де тільки у двох канцлерів з восьми в ролі підмета виступають особові займенники ich, wir.
У восьми канцлерів виділені різнорівневі мовні засоби, що називають конкретні політичні події: К. Аденауер Zone, Ostsektor, Л. Ерхард Wohlstand für alle, К.Г.Кізінгер große Koalition, В. Брандт Friedenspolitik, Ostpolitik, Г. Шмідт Terrorismus, Anpassungsprozess, Г. Коль Einigung, Einheit, Г. Шредер Agenda 2010, Modernisierung Erneuerung, А. Меркель Aufbau Ost (див. табл. 3.2.).
14. Поряд з індивідуальними вербальними характеристиками описано також індивідуальні невербальні, які розглядувано як домінанти міжособистісного комунікативного простору. Виділено три основні моделі поведінки канцлерів: 1)самодостатність, що не залежить від формальних атрибутів влади, 2) тяжіння до створення певного антуражу, 3) використання іміджу свій серед своїх” серед певних соціальних груп населення. Спільним для всіх вказаних моделей є дотримання заданних параметрів в організації комунікативного простору, де центральна позиція співвідноситься зі становищем державного діяча в інституційному політичному дискурсі.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

1. Ананко Т. Взаємодія вербальних та невербальних компонентів комунікації в англомовному корпоратитивному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2004. С. 1-6.
2. Андрейченко О.І. Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця ХХ початку ХХІ століття): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 українська мова / Інститут укр. мови НАН України. Київ, 2006. 23 с.
3. Анисимова Е.Е. Паралингвистика и текст (к проблеме креолизованных и гибридных текстов) // Вопросы языкознания. 1992. № 1. С. 71-78.
4. Анохіна Т.О. Невербальні та вербальні засоби екстеріоризації силенційного ефекту в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Запорізький державний університет. Запоріжжя, 2006. 18 с.
5. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. -№1. С. 37-67.
6. Аристотель. Риторика // Античные риторики. М.: Просвещение, 1978. С.15-164.
7. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Изв. АН СССР. Серия литературара и язык, 1973. Т. 32. №1. С. 84 89.
8. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. Серия литература и язык. Т. 40. №4. 1981. С. 356-367.
9. Арутюнова Н.Д. Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагмалингвистики // Новое в зарубежной литературе. М., 1985. Вып. 16. С. 3-43.
10. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1990. С. 136-137.
11. Арутюнова Н.Д. Наивные размышления в наивной картине мира // Язык о языке / Под ред. Арутюновой Н.Д. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7-19.
12. Астафурова Т.Н. Стратегии коммуникативного поведения в професионально-значимых ситуациях межкультурного общения (лингвистический и дидактический аспекты): Автореф. дис. докт. пед. наук. М., 1997. 41 с.
13. Баженова И.С. Эмоции, прагматика, текст. М.: Менеджер, 2003. 391 с.
14. Базылев В.Н., Сорокин Ю.А. Из заключительного слова. В кн.: Политический дискурс в России: Материалы рабочего совещания / Под ред. Ю.А. Сорокина, В.Н. Базылева. М., 1997. С. 62-66.
15. Базылев В.Н. Политик-фраза и политик-текст // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс: Сб. науч. тр. Волгогрод: Перемена, 2000. С. 65-71
16. Баранов А.Г. Дискурсивный портрет лидера (когнитивно-прагматический подход) // Политический дискурс в России: Материалы рабочего совещания семинара. М.: Диалог-МГУ, 1998. С. 9-11.
17. Баранов А.Н. Политическая аргументация и ценностные структуры общественного сознания // Язык как социальное познание. М., 1990. С. 166-167.
18. Баранов А.Н. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов-на-Дону, 1993. 182 с.
19. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. Пер. с. франц. М., 1989. 615 с.
20. Барташева А.И. Взаимодействие невербальных и вербальных компонентов ситуации коммуникативного доминирования в англоязычном дискурсе: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков, 2004. 199 с.
21. Батингер Э. Он и она: изменение социальной роли мужщины и женщины в западном обществе // Курьер ЮНЕСКО. 1986. Апрель. С. 14-17.
22. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.
23. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 342 с.
24. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної геноології. К.: Вид. центр Академія”, 2006. 248 с.
25. Башук А.И. Коммуникативно-стратегический анализ политического текста//Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». Т. 19 (58). 2006. № 2. С. 9-45.
26. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика: Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.
27. Белл Р.Т. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
28. Белнап Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. М.: 1988. 245 с.
29. Белова А.Д. Дискурс Тетчеризма (на материале речей Маргарет Тетчер 1968-1996) // Вісник Харківського національного університету ім. Каразіна. Іноземна філологія на межі тисячоліть. Харків, 2000. № 471. С. 22-29.
30. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Логос, 2003. 304 с.
31. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2004. С. 11-16.
32. Белова Е.Н. Структура и семантика аргументативного дискурса (на материале слушаний комитетов и подкомитетов Конгресса США): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1995. 151 с.
33. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под. ред. Ю.С. Степанова. М., 1974. 447 с.
34. Береговская Э.М. Очерки по экспрессивному синтаксису. М.: Рохос, 2004. 2008 с.
35. Бережная Т.М. Президентская риторика США в системе пропагандистского манипулирования общественным сознанием // Язык и стиль буржуазной пропаганды. М.: Из-во МГУ, 1998. С. 157-178.
36. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые игрют в игры. Психология человеческой судьбы: перевод с английского. Минск: Прамеб, 1992. 384 с.
37. Бессонова Л.Е. Комммуникативные аспекты политического дискурса // Ученые записки ТНУ им. В.И. Вернадского. Т. 16 (55). № 1: Филологические науки. Симферополь, 2004. С. 22-27.
38. Бессонова Л.Е. Новые лингвополитологичесике исследования в Украине // Политическая лингвистика. Выпуск (1) 21. Екатеринбург, 2007. С. 18-22.
39. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній прозі. К.: Грамота, 2004. 304 с.
40. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального воздействия. М.: Прогресс, 1987. С. 88-125.
41. Богданов В.В. Коммуникативная компетенция и коммуникативное лидерство // Язык, дискурс и личность: Межвуз. сб. науч. тр. Тверь: ТГУ, 1990(а). С. 26-31.
42. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л., 1990. 88 с.
43. Богданов В.В. Текст и текстовое общение. СПб.: СПГУ, 1993. 171 с.
44. Богданов В.В. Функции вербальних и невербальних компонентов в речевом общении// Языковое общение: Единицы и регулятивы: Меж вуз. сб. науч. тр. / Калининск. гос ун-т. Калинин. 1987. С. 18-25.
45. Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текстов. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1985. 375 с.
46. Богин Г.И. Типология понимания текста // Общая психолингвистика: Хрестоматия. Учебное пособие. М., 2004. С. 230-258.
47. Богомолова М.А. Диалогизация выступления как один из аспектов персонификации телевизионного сообщения // Значение и смысл слова. М.: Изд-во МГУ, 1987. С.92-99.
48. Бодуэн де Куртене И.А. Введение в языковедение / Вступ. сл. В.М. Алпатова. 6-е изд. М.: УРСС, 2004. 94 с.
49. Бойко А.А. Політика і релігія у дзеркалі преси. Режим доступу: http://journlib.uviv.kiev.ua/index.php?act=article1348. Заголовок з екрану.
50. Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений. М.: Финансы и статистика. 2001. 205 с.
51. Брокмайер Й., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии. 2000. № 3. С. 29-42.
52. Бубнова Г.И., Гарбовский Н.К. Письменная и устная коммуникация: Синтаксис и просодия. М.: Изд-во МГУ, 1991. 270 с.
53. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия. М., 1987. С. 44-87.
54. Вацлавак П., Бивин Дж., Джексон А. Аксиомы теории коммуникации. М., 2003. 288 с.
55. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов. М., 2001. 287 с.
56. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М., 1996. 416 с.
57. Веретенкина Л.Ю. Стратегия, тактика и приемы манипулирования // Лингвокультурологические приемы толерантности. Тезисы докладов Международной научной конференции (Екатеринбург, 24-26 октября 2001г.). Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2001. С. 177-179.
58. Верещагин Е.М., Ратмайр Р., Ройтер Т. Речевые тактики «призыва к откровенности»: eще одна попытка проникнуть в идиоматику речевого поведения // Вопросы языкознания. 1992. № 6. С. 82-93.
59. Верещагин Е.М. Язык и культура. Три лингвострановедческие концепции: лексического фона, речеповеденческих тактик и сапиентемы. М.: Индрик, 2005. 1037 с.
60. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего: интенция и реакция // Язык и личность: Сб. ст. М.: Наука, 1991. С. 190-200.
61. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 167 с.
62. Водак Р. Язык. Дискурс. Политика. Пер. с англ. и нем.: Волгоград: Перемена, 1997. 138 с.
63. Воробьева О.И. Политический язык: семантика, таксономия, функции: Автореф. дис. ... докт. филол. наук: 10.02.01. М., 2000. 39 с.
64. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
65. Воробьева О.П. О трояком подходе к статусу текста //Художній текст в культурному, філологічному та лінгвістичному аспектах: Тези доповідей міжвуз. конф. К.: КДПІІМ, 1991. С. 15-17.
66. Гайкова О.В. Предвыборный дискурс как жанр политической коммуникации (на материале англ. яз.): Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04 Волгоград, 2003. 19 с.
67. Гендер как интрига познания // Сб. ст. (Отв. ред. И.И. Халеева). М., 2000. С. 47-82.
68. Германова Н.Н. Коммуникативные стратегии комплимента и проблемы типологии речевых этикетов // Язык и модель мира. М.: Из-во МГУ. 1993 Вып.416. С. 27-39.
69. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. М.: Инфра, 2001. 272 с.
70. Голякова Л.А. Текст. Контекст. Подтекст. Пермь: Перм. гос ун-т. 2002. 231 с.
71. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 276-302.
72. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М., 1980. 104с.
73. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1998. С. 113-170.
74. Городникова М.Д. Эмоциональные кинемы и их номинация в тексте // Лингвистика текста: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. Вып. 141. М. 1980. С. 85-96.
75. Горошко Е.И. Особенности мужского и женского стиля письма // Гендерный фактор в языке и коммуникации: Сб. науч. тр. МГЛУ. Вып. 446. М., 1999. С. 44-60.
76. Гриценко Е.С. Гендерные аспекты национальной идентичности в российском предвыборном дискурсе // Journal of Eurasian Research. Winter 2003. Vol.3. № 3. Р. 71-79.
77. Гумбольд В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 398 с.
78. Гуреев А.А. Проблема субъективности в когнитивной лингвистике // Известия РАН. Серия литературы и языка. 2005. Том 64. № 1. С. 3-9.
79. Гуреев В.А. Языковой эгоцентризм в новых парадигмах знания // Вопросы языкознания. 2004. № 2. С. 57-67.
80. Гурьева З.И. Речевая коммуникация в сфере бизнеса: Лингвопрагматический аспект. Краснодар, 2003. 251 с.
81. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 259-336.
82. Дейк Т.А. ван, Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс, 1988. С. 153-121.
83. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
84. Демецкая В.В. Динамика функционирования концепта «политика» в политической речи: интралингвистическая адаптация // Ученые записки Тавричесого национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». Т. 19(58). 2006. № 2.
85. Демьянков В.З. Эффективность аргументации как речевого воздействия. В кн.: Проблемы эффективности речевой коммуникации. Сборник обзоров. М.: ИНИОН, 1989. С. 13-40.
86. Денискіна Г.О. Тактико-стратегічний комплекс жанру предвиборчих теледебатів (на матеріалі теледебатів за участі кандидатів на посаду Президента України В.Ф. Януковича та В.А. Ющенка) // Науковий часопис Національного педагогичного університета імені М.П. Драгоманова. Серія 9: Актальні проблеми сучасного мовознавства. № 1. 2006. С. 15-17.
87. Диденко М.А. Политическое выступление как тип текста (на материале выступлений немецких политических деятелей конца ХХ века): Дисс. канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 2001. 226 с.
88. Дмитрук О.В. Вплив екстралінгвальних факторів на вибір маніпулятивних стратегій // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2004. С. 141-145.
89. Дмитрук О.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернетвидань 2000-2005 років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2006. 19 с.
90. Добросклонская Т.Г. Роль СМИ в динамике языковых процессов // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2005. № 3. С. 38-54.
91. ДорофееваМ.С. Информационная ассиметрия в немецкой политической речи (на материале выступления федерального канцлера ФРГ А. Меркель) // Культура народов Причерноморья. № 82. Т. 1. 2006. С. 115-118.
92. Дорофеева М.С. Категорія суб’єкта в політичній промові (на матеріалі виступів федеральних канцлерів ФРН повоєнного періоду): Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2005. 21 с.
93. Ємельянова О.В. Мовленнєвий статус адресата в англомовному художньому дискурсі: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Суми, 2006. 222с.
94. Жаборюк Е.А. К проблеме взаимоотношения языка и мышления (некоторые аспекты) // Тез. междунар. конф. «Язык и культура». К.: Коллегиум С.Б. Бураго, 1993. Ч. 1. С. 10-25
95. Желтухина М.Р. Волюнтативная функция комического в политическом дискурсе // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс. Волгоград: Перемена, 2000а. С. 71-79.
96. Желтухина М.Р. Комическое в политическом дискурсе конца ХХ века. Русские и немецкие политики / Ин-т языкознания РАН. Волгоград, 2000б. 264 с.
97. Желтухина М.Р. Механизм воздействия: когнитивные структуры и когнитивные операции // Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста: Мат-лы Междунар. Симпозиума: в 2 ч. Ч. 1. Научные статьи. Волгоград: Перемена, 2003. С. 114-123.
98. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 328 с.
99. Залевская А.А. Текст и его понимание. Тверь, 2001. С. 159-173.
100. Зернецкий П.В. Единицы речевой деятельности в диалогическом дискурсе // Языковое общение: процессы и единицы. Калинин: Из-во КГУ. 1987. С. 34-41.