КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ XVI–XXІ СТОЛІТЬ



  • Название:
  • КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ XVI–XXІ СТОЛІТЬ
  • Альтернативное название:
  • КОГНИТИВНО-прагматические характеристики Речевого акта ИЗВИНЕНИЯ В англоязычного дискурса XVI-XXИ ВЕКОВ
  • Кол-во страниц:
  • 208
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • МІнІстерство оСВІТи і науки УкраЇнИ
    ХаркІвський НАЦІОНАЛЬНИЙ унІверситет
    імені В.Н. КАРАЗІНА


    буренко тетяна миколаївна
    УДК 811.111’42


    КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
    МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ВИБАЧЕННЯ
    В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ XVIXXІ СТОЛІТЬ

    Спеціальність 10.02.04 германські мови



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук

    Науковий керівник:
    доктор філологічних наук, професор
    Шевченко Ірина Семенівна




    Харків 2008









    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

    А майбутня дія
    МА мовленнєвий акт
    Е іллокутивна мета
    Æ нульовий символ
    ПЕ перлокутивний ефект
    Н слухач
    S мовець
    Р психологічний (емоційний) стан









    ЗМІСТ
    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ... 2
    ВСТУП.. 5
    РОЗДІЛ І. ЛІНГВАЛЬНІ Й ПОЗАЛІНГВАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ. 13
    1.1. Вибачення у різних парадигмах лінгвістичного аналізу 13
    1.2. Вибачення у дискурсі. 18
    1.2.1. Дискурс як середовище існування вибачення ...... 18
    1.2.2. Психологічні засади вибачення... 23
    1.3. Конвенціонально-мовленнєва природа вибачення 32
    1.3.1. Вибачення як конвенціональний мовленнєвий акт.. 32
    1.3.2. Вибачення як стратегія ввічливості 40
    1.4. Прагмалінгвістичний статус вибачення як гібридного
    мовленнєвого акту 49
    Висновки до першого розділу. 59
    РОЗДІЛ ІІ . ДІАХРОНІЧНИЙ ІНВАРІАНТ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ. 63
    2.1. Прагматична модель вибачення у дискурсі .... 63
    2.2. Концептуалізація вибачення у дискурсі... 76
    2.2.1. ВИБАЧЕННЯ як лінгвокультурний концепт 76
    2.2.2. Когнітивний сценарій ВИБАЧЕННЯ. 87
    2.3. Мовні засоби реалізації мовленнєвого акту вибачення в дискурсі... 90
    2.3.1. Прямі мовні засоби вибачення .. 91
    2.3.2. Непрямі мовні засоби вибачення . 97
    2.4. Когнітивно-прагматичні підтипи та прагмасемантичні різновиди мовленнєвого акту вибачення.. 103
    2.4.1. Корегувальні мовленнєві акти вибачення 104
    2.4.2. Превентивні мовленнєві акти вибачення. 111
    2.5. Вибачення у складних мовленнєвих актах. 114
    Висновки до другого розділу. 121
    РОЗДІЛ ІІІ. ІСТОРИЧНЕ ВАРІЮВАННЯ МОВЛЕННЄВОГО АКТУ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ ХVІХХI ст.. 126
    3.1. Корпус дослідження та соціально-етичні засади історичного варіювання вибачення у дискурсі британської лінгвокультурної спільноти 126
    3.2. Історичне варіювання прагматичних різновидів мовленнєвого акту вибачення.. 135
    3.2.1. Корегувальні вибачення. 135
    3.2.2. Превентивні вибачення.. 150
    3.3. Історичне варіювання вибачення у складних мовленнєвих актах .. 154
    Висновки до третього розділу... 161
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. 164
    ДОДАТКИ.. 169
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 176
    СПИСОК ДОВІДНИКІВ ТА ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ.. 201
    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ... 201

    .



    ВСТУП

    У дисертаційній роботі розглядаються когнітивно-прагмалінгвістичні характеристики вибачення та його історичне варіювання в англомовному дискурсі XVIXXІ ст.
    Вибачення вивчається лінгвістикою, етикою, психологією. Вибачення визнається невід’ємною ознакою комунікації, пов’язаною із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм [209]. Як соціокультурне явище, воно зазнає розвитку разом із розвитком суспільства. Витоки філософського трактування вибачення беруть початок у працях Арістотеля [7], Спінози [134], Лейбніца [227]. Психологи підкреслюють складну емотивну природу вибачення, яка базується на почуттях сорому й провини і зумовлює намір позбутися їх шляхом спонукання адресата надати вибачення [54; 55].
    В лінгвістиці вибачення досліджується у семантичному, стилістичному, прагматичному напрямках [48; 118; 204; 184]. Зокрема, виділяються окремі типи вибачення за місцем у діалогічному спілкуванні [195], за параметром психологічного стану мовця [204; 223] та залежно від типу дискурсу: релігійного, сімейного, політичного [199; 234; 265; 252]. Описуються семантико-прагматичні властивості дієслів вибачення [99; 263; 266].
    Прагматичні властивості вибачення тлумачаться як прояв увічливості серед інших стратегій гармонізації міжособових відносин та дотримання етикету [43; 63; 85; 156; 82; 188]. Мовленнєвоактові характеристики вибачення розглядаються у складі інших типів МА бехабітивів, експресивів, директивів [48; 57; 166; 179; 249], причому здебільш наголошується емоційна складова вибачення, у той час як його спонукальна складова практично залишається поза увагою дослідників.
    Спеціальні дослідження прагматики вибачення в англійській [165] та російській [17] мовах дозволяють установити окремі характеристики вибачення у синхронії та діахронії: виділити семантико-функціональні типи вибачень та описати конвенціональні та неконвенціональні вибачення у діахронічному аспекті. Міжкультурний ракурс досліджень вибачення надає змогу виявити його специфіку в англомовному, російському, німецькому, італійському, польському та угорському дискурсах [82; 213; 218; 229; 241; 240; 256]. Втім, попри численні спроби вирішити питання про статус вибачення у межах лише одного з дослідницьких напрямків, його подвійна емотивна й спонукальна природа залишається непроясненою.
    Таким чином, утворено передумови для інтегрованого опису висловлень вибачення у поєднанні їх мовних, когнітивних і комунікативних аспектів та залучення комплексу лінгвальних (лінгвокогнітивного та лінгвопрагматичного) і позалінгвальних (психологічних, соціокультурних) аспектів для системного діахронічного аналізу вибачення в англомовному дискурсі.
    Актуальність дослідження визначається соціально-культурною значущістю явища вибачення у мовленнєвій комунікації, новим інтегрованим когнітивно-прагматичним підходом до аналізу природи й функціонування вибачення в англомовному дискурсі у поєднанні його концептуальних і мовленнєвоактових характеристик та діахронічним ракурсом їх аналізу. Цим зумовлене наукове завдання дисертаційної роботи визначити прагматичний статус МА вибачення, що базується на відповідному концепті, його історично сталі характеристики та тенденції історичного розвитку в британському дискурсі XVIXXI ст.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації відповідає темі досліджень «Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов», які проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, номер державної реєстрації 0106U002233.
    Мета роботи визначити когнітивно-прагмалінгвістичні характеристики мовленнєвого акту вибачення і закономірності його історичного варіювання в англомовному дискурсі XVIXXІ ст.
    Для досягнення цієї мети послідовно вирішуються наступні завдання:
    1) уточнити поняття вибачення та виявити його функціональні, конвенціональні, соціально-психологічні й мовні аспекти;
    2) деталізувати феномен мовленнєвоактової гібридності щодо вибачення на лінгвокогнітивному, прагмалінгвістичному та позалінгвальному рівнях;
    3) побудувати модель концепту ВИБАЧЕННЯ та описати засоби його реалізації в англійській мові;
    4) визначити прагматичний статус МА вибачення та встановити його підтипи й прагмасемантичні різновиди в англомовному дискурсі;
    5) простежити історичне варіювання окремих підтипів і прагмасемантичних різновидів МА вибачення, виокремити їх діахронічний інваріант і варіанти у дискурсі XVIXXІ ст.
    Об’єктом вивчення є висловлення вибачення в англомовному дискурсі XVІXXІ ст. у когнітивно-прагматичному ракурсі, а предметом дослідження обрані лінгвокогнітивні й прагмалінгвістичні характеристики МА вибачення як системи, що зазнає історичного варіювання у дискурсі.
    Методологічно дослідження спирається на новітні досягнення у галузі дискурсології (В.І. Карасик, А.М. Приходько, І.С. Шевченко, R. Wodak [58; 116; 172; 269]), теорії ввічливості (Т.В. Ларіна; P. Brown, S. Levinson [82; 187]), лінгвопрагматики (В.З. Демьянков; В.В. Козловський; Г.Г. Почепцов; І.П. Сусов; І.Є Фролова; І.С. Шевченко [46; 68; 113; 141; 158; 159; 170]) та лінгвокогнітивістики (О.С. Кубрякова; А.П. Мартинюк [80; 91]).
    Теоретична база дослідження когнітивно-дискурсивна парадигма лінгвістичного знання [80], зокрема, її когнітивно-прагматичний напрямок, що постулює нерозривну єдність мисленнєвого й комунікативного (прагматичного) чинників дискурсу [167], а також історико-прагматичний підхід, що виходить із системного розуміння спілкування та передбачає вивчення діахронічно сталих (інваріанту) і змінних елементів (варіантів) МА у дискурсі та розглядає історичне варіювання як результат саморозвитку мови та змін комунікативних потреб, зумовлених динамікою культури й суспільства [169, с. 76]. Це зумовлює використання методів інтенціонального аналізу для встановлення типів і різновидів МА; семантичного аналізу і когнітивного моделювання, методу словникових дефініцій та компонентного аналізу для опису концепту ВИБАЧЕННЯ; діахронічного співставлення для виявлення історичного інваріанту й варіантів МА вибачення; методи кількісних підрахунків з елементами лінгвостатистики для встановлення ступеня випадковості знайдених коливань частотності в діахронії.
    Матеріалом дослідження служили 2400 висловлень, що реалізують МА вибачення, відібраних із художніх творів авторів Великої Британії XIVXXІ ст. методом суцільної вибірки; загалом проаналізовано 11200 стор. друкованих і електронних текстів.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:
    • на підставі інтегративного лінгвокогнітивного й прагматичного вивчення вибачення в англомовному дискурсі визначений прагматичний статус МА вибачення як гібридного МА;
    • встановлені корегувальний та превентивний підтипи і прагмасемантичні різновиди МА вибачення в англомовному дискурсі як історичні константи;
    • виявлені функціональні, конвенціональні, соціально-психологічні характеристики МА вибачення в синхронії та діахронії;
    • побудувана лінгвокогнітивна модель концепту ВИБАЧЕННЯ;
    • описане історичне варіювання окремих підтипів і прагмасемантичних різновидів МА вибачення та виокремлений їх діахронічний інваріант і варіанти у дискурсі XVIXXІ ст.
    У роботі також уточнені:
    • мовні й соціально-культурні властивості вибачення в англомовному дискурсі;
    • природа вибачення як прояву дискурсивного принципу ввічливості.
    Наукова новизна роботи узагальнюється у наступних положеннях, що виносяться на захист:
    1. МА вибачення це гібридний МА, що поєднує дві рівноправні інгерентні складові іллокутивної сили вибачення: емотивну вираження мовцем психологічного стану провини й сорому та спонукальну прохання адресата про надання вибачення. Він прямо виражений висловленнями з перформативними дієсловами вибачення або імперативними реченнями з лексемою вибачення. Гібридність МА вибачення зумовлена комплексом лінгвальних (лінгвокогнітивних та лінгвопрагматичних) і позалінгвальних (психологічних, соціокультурних) чинників.
    2. Конвенціональна природа вибачення має психологічне підгрунтя, що відображає суб’єктивний фактор вибачення почуття провини й сорому, та зумовлює здійснення МА спонукання до вибачення для досягнення психологічної гармонії у спілкуванні. Соціально-етичне підґрунтя вибачення конвенції та норми етикету має соціокультурний та історично плинний характер. Як засіб увічливості МА вибачення є втіленням стратегій дистанціювання: «Запитуй, ухиляйся», «Виказуй пошану», «Вибачайся» та відповідних тактик.
    3. МА вибачення базується на етичному лінгвокультурному концепті ВИБАЧЕННЯ впорядкованій єдності смислів, що відповідає імені концепту apology (n.) включають «прохання про прощення, виправдання свого малефактивного вчинку, визнання / пом’якшення провини» (інтенсіонал), а також «висловлення співчуття, каяття, суму» (імплікаціонал). ВИБАЧЕННЯ моделюється у вигляді когнітивного сценарію із слотами: ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ (існуючої або гіпотетичної) за малефактивну дію, мотив, інтенція, висловлювання ВИБАЧЕННЯ.
    4. За критеріями іллокутивної сили й характеру мовної реалізації МА вибачення утворюють прагматичне поле у складі прагматичної домінанти та периферії. До домінанти поля належать прямі МА з провідною та єдиною іллокуцією вибачення, що реалізовані перформативним дієсловом або імперативним реченням з іллокутивними дієсловами із семою вибачення; до центру непрямі полііллокутивні МА розповідні або питальні речення із семою вибачення, де іллокуція вибачення провідна, але не єдина; до периферії МА, що мають супровідну іллокуцію вибачення та реалізують інтенцію вибачення опосередковано.
    5. МА вибачення містять корегувальний і превентивний підтипи, що розрізнюються за когнітивним сценарієм та перлокутивним ефектом: у сценарії корегувального підтипу МА вибачення слоти ПРОВИНИ та ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор зв’язку, у превентивному підтипі ретроспективний; корегувальні МА вибачення виражають почуття жалю за скоєну провину, а превентивні запобігають виникненню такого почуття у разі передбачуваного порушення соціокультурних норм етикету.
    6. Корегувальний підтип МА вибачення в англомовному дискурсі має п’ять прагмасемантичних різновидів, які включають: діахронічно сталі для XVIXXІ ст. прохання про вибачення, номінацію емоційного стану, виправдовування (аргументація) та діахронічно варіативні різновиди визнання провини (XVIXVII і XIXXXІ ст.), обіцянка виправитись (XIX XXІ ст.). У першому різновиді переважає спонукальна іллокутивна складова гібридного МА вибачення, в інших емотивна складова іллокутивної сили вибачення.
    Теоретична значущість роботи зумовлена її внеском у розвиток когнітивно-прагматичних досліджень, лінгвокогнітивістику, прагмалінгвістику, історичну прагмалінгвістику та теорію ввічливості. Одержані результати і висновки поглиблюють розуміння феномену гібридних МА, теорії прагматичного поля, подання концепту як динамічного фрейму сценарію.
    Практична значущість отриманих результатів і висновків полягає у можливості їх використання в лекційних курсах з теоретичної граматики англійської мови (розділ «Прагматика речення»), історії англійської мови («Синтаксис» і «Лексика ранньоновоанглійського періоду»), спецкурсах з прагмалінгвістики, когнітивної лінгвістики, культури мовлення, у подальших розвідках студентів і аспірантів.
    Апробація. Основні положення і висновки дослідження обговорювалися на засіданні кафедри ділової іноземної мови та перекладу ХНУ (2008) і були представлені на: міжнародній конференції «Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування» (Харків, 2006), Третьому Міжнародному симпозіумі УТДА «Новітні тенденції досліджень мови та літератури» (Київ, 2007), 7 всеукраїнській науковій конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (Харків, 2008), четвертій науково-практичній конференції «Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації» (Луганськ, 2008).
    За темою дисертації опубліковано 7 одноосібних робіт, з них 4 статті у фахових наукових виданнях України.
    Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку літератури й додатків.
    У вступі визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, обґрунтовуються актуальність і наукова новизна дисертації, її теоретична і практична значущість, характеризуються матеріал і методи дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист.
    У першому розділі «Лінгвальні й позалінгвальні засади вибачення в англомовному дискурсі» розглядаються соціально-психологічні й етичні засади вибачення, уточнюється його роль у дискурсі, розкривається його конвенціонально-мовленнєва природа як засобу мовленнєвого етикету та стратегії ввічливості. Установлюється лінгвопрагматичний статус вибачення як гібридного МА.
    У другому розділі «Діахронічний інваріант вибачення в англомовному дискурсі» моделюється прагматична система вибачення, визначається концепт ВИБАЧЕННЯ та засоби його мовного втілення, систематизуються прямі й непрямі мовні засоби реалізації МА вибачення, виділяються його підтипи й прагмасемантичні різновиди, прості й складні МА, що становлять діахронічний інваріант системи вибачення.
    У третьому розділі «Історичне варіювання мовленнєвого акту вибачення в англомовному дискурсі ХVІХХІ ст.» виявляються тенденції історичних змін соціально-етичного підгрунтя вибачення в британському соціумі, простежуються напрямки варіювання окремих аспектів простих МА вибачення та їх функціонування у складних МА в англомовному дискурсі.
    У загальних висновках підсумовуються результати дослідження і визначаються перспективи подальших студій.
    Бібліографія налічує 351 наукову роботу, з них довідкової літератури 7, джерел ілюстративного матеріалу 72 найменування.

    Додаток містить таблиці, що ілюструють результати кількісної обробки даних. Загальний обсяг дослідження 208 сторінок (обсяг основного тексту 169 сторінок). У дисертації і додатках подано 15 таблиць і 7 рисунків.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Проведене дослідження вибачення як соціально й культурно значущого явища мовленнєвої комунікації виконано у новому комплексному когнітивно-прагматичному напрямку та присвячено аналізу природи й функціонування вибачення в англомовному дискурсі XVIXXI ст. У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання визначений прагматичний статус МА вибачення, що базується на відповідному концепті та зазнає історичного розвитку в англомовному соціумі.
    Обраний об’єктом вивчення МА вибачення в англомовному дискурсі вперше став предметом розгляду з точки зору комплексу його лінгвокогнітивних і прагмалінгвістичних характеристик як системи, що демонструє історичне варіювання у дискурсі.
    Проведений аналіз укорінений у новітніх досягненнях у галузі дискурсології, теорії ввічливості, лінгвопрагматики й лінгвокогнітивістики. Його теоретичною базою є когнітивно-дискурсивна парадигма лінгвістичного знання, зокрема, її когнітивно-прагматичний напрямок, що опрацьовується в дисертації на матеріалі МА вибачення.
    Для встановлення когнітивно-прагмалінгвістичних характеристик мовленнєвого акту вибачення й закономірностей його історичного варіювання в англомовному дискурсі XVIXXI ст. у роботі послідовно вирішені наступні завдання: уточнене поняття вибачення та виявлені його функціональні, конвенціональні, соціально-психологічні й мовні аспекти; деталізований феномен мовленнєвоактової гібридності на лінгвокогнітивному, прагмалінгвістичному та позалінгвальному рівнях; побудована лінгвокогнітивна модель концепту ВИБАЧЕННЯ та описані засоби його реалізації в англійській мові; визначений прагматичний статус МА вибачення та встановлені його підтипи й прагмасемантичні різновиди в англомовному дискурсі; виявлені тенденції історичного варіювання окремих підтипів і прагмасемантичних різновидів МА вибачення, виокремлений їх діахронічний інваріант і варіанти у дискурсі XVIXXI ст.
    У результаті інтегративного лінгвокогнітивного й прагматичного вивчення вибачення в англомовному дискурсі визначений прагматичний статус МА вибачення як гібридного МА, у якому поєднуються дві рівноправні складові домінуючої іллокутивної сили вибачення: емотивна вираження мовцем психологічного стану провини, сорому та спонукальна прохання адресанта про надання вибачення. Феномен гібридності МА вперше одержав визначення завдяки комплексному вивченню окремих чинників вибачення: лінгвокогнітивних (концепту ВИБАЧЕННЯ), прагмалінгвістичних (інтенціонального, іллокутивного та інших аспектів МА вибачення), позалінгвальних (психологічних засад емоцій, що спричиняють вибачення, та соціокультурних етикетних і зумовлених дискурсивним принципом увічливості).
    МА вибачення визначається конвенційною природою та має психологічне підгрунтя, що відображає суб’єктивний фактор вибачення мовець формує інтенцію позбутися / запобігти почуттю провини й сорому шляхом здійснення мовленнєвого акту спонукання до вибачення для досягнення психологічної гармонії у спілкуванні.
    Етичний концепт ВИБАЧЕННЯ у його діахронічно універсальних проявах вербалізується іменем apology (n.) і включає значення: прохання про прощення, виправдання, визнання / пом’якшення провини (інтенсіонал концепту) та висловлення співчуття, каяття, суму (імплікаціонал). Цей концепт моделюється у вигляді когнітивного сценарію із слотами: ПРОВИНА (існуюча або гіпотетична) за малефактивну дію, мотив, інтенція, МА ВИБАЧЕННЯ. Залежно від ситуації дискурсу конфігурації сценаріїв ВИБАЧЕННЯ є різними. Сценарій корегувального вибачення включає: мотив (ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ) формування інтенції ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ЦІЄЇ ЕМОЦІЇ МА утілення ВИБАЧЕННЯ звільнення від емоції ПРОВИНИ. У корегувальних МА вибачення концепти ПРОВИНА → ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор зв’язку.
    Сценарій превентивного МА вибачення включає відправний мотив (УСВІДОМЛЕННЯ МАЙБУТНЬОЇ ДІЇ як такої, що порушує етикет і спроможна викликати почуття провини) формування інтенції ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ ПРОВИНИ МА втілення ВИБАЧЕННЯ. Перлокутивним ефектом такого МА є відсутність потенційної ПРОВИНИ у мовця навіть за умови скоєння наступної дії, що ушкоджує обличчя адресата. У таких МА ВИБАЧЕННЯ передує гіпотетичній ПРОВИНІ.
    Соціально-етичним підґрунтям МА вибачення є соціокультурні конвенції та норми етикету, що зазнають історичного варіювання. На основі уточнення природи вибачення як прояву дискурсивного принципу ввічливості доведено, що МА вибачення є втіленням стратегій увічливості дистанціювання (т.з. негативної увічливості): «Запитуй, ухиляйся», «Виказуй пошану», «Вибачайся» та відповідних тактик.
    За критерієм іллокутивної сили та її мовного утілення мовленнєві засоби реалізації МА вибачення є одиницями різних типів (моно / полііллокутивні, прямі / непрямі, експліцитні / імпліцитні), що утворюють прагматичне поле у складі домінанти та периферії. Домінанта поля зформована прямими МА з провідною та єдиною іллокуцією вибачення, що містять перформативне дієслово або імперативні речення з іллокутивними дієсловами із семою вибачення; центр непрямими полііллокутивними експліцитними розповідними або питальними висловленнями із семою вибачення, де іллокуція вибачення провідна, але не єдина; периферія містить МА інших типів із супровідною іллокуцією.
    Моделювання МА вибачення у вигляді аспектно-блокового утворення, складеного аспектами адресанта й адресата, інтенційним, ситуативним, контекстуальним, метакомунікативним, пропозиційним, локутивним, іллокутивним аспектами, дало можливість установити його прагматичний інваріант і варіанти. Із залученням параметрів когнітивного сценарію та перлокутивного ефекту вирізняються прагматичні підтипи МА вибачення: корегувальний підтип вираження почуття провини / сорому за скоєну провину та превентивний підтип запобігання виникненню такого почуття у разі порушення соціокультурних норм етикету або інших дій, що шкодять обличчю адресата.
    Корегувальний підтип МА вибачення в англомовному дискурсі має прагмасемантичні різновиди, які включають: діахронічні константи для XVIXXІ ст. прохання про вибачення, номінацію емоційного стану, виправдовування (аргументація) та діахронічно змінні різновиди визнання провини (що функціонує лише у XVIXVII і XIXXXІ ст.), обіцянка виправитись (XIXXXІ ст.). Із двох складових іллокутивної сили вибачення у різновиді гібридного МА прохання про вибачення переважає спонукальна іллокутивна складова, в інших різновидах емотивна складова іллокутивної сили вибачення.
    Окремі прагмасемантичні різновиди МА вибачення здатні утворювати кластери, подані окремими висловленнями у мовленнєвому ході мовця, обмеженому однією реплікою. Конфігурація кластерів, які, як правило, налічують МА вибачення двох прагмасемантичних різновидів, змінюється в плані діахронії.
    МА вибачення реалізуються як простими, так і складними МА. Останні розрізняються за параметром відношень між МА-функцією та МА-тезою і відповідають прагматичним підтипам вибачення. У складених МА вибачення слугує метакомунікативним актом-функцією, що сприяє здійсненню МА-тези іншого типу (констативу, реквестиву, квеситиву). У комплексних МА вибачення слугує тезою, яка обгрунтовується МА-функціями інших типів (як правило, констативів).
    Теоретична значущість роботи зумовлена її внеском у розвиток когнітивно-прагматичних досліджень, теорію ввічливості. Одержані результати поглиблюють розуміння феномену гібридних МА, розбудовують історичну прагмалінгвістику в цілому.

    Перспективність отриманих підходів і висновків полягає у можливості їх використання для подальших досліджень прагматичних явищ у когнітивно-прагматичному ракурсі на матеріалі англійської та інших мов в синхронії та діахронії.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    1. Абрамова Т. В. Диалогическое единство «просьба реакция» (на материале русского и английского языков) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка» / Т. В. Абрамова. Воронеж, 2003. 16 с.
    2. Адмони В. Г. Строй современного немецкого языка / В. Г. Адмони. М. : Просвещение, 1986. 336 с.
    3. Азимов Э. Г. Словарь методических терминов (теория и практика преподавания языков) / Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. СПб. : Златоуст, 1999. 472 с.
    4. Александрова В. Г. Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / В. Г. Александрова. Одеса, 2008. 20 с.
    5. Александрова О. В. Проблема дискурса в современной лингвистике / О. В. Александрова // Когнитивно-прагматические аспекты лингвистических исследований : сб. научн. тр. Калининград, 1999. С. 913.
    6. Алексенко С. Ф. Вариативность интонационной модели высказывания-извинения в речевой коммуникации (експериментально-фонетическое исследование на материале английской диалогической речи) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / С. Ф. Алексенко. К., 2004. 20 с.
    7. Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель. Т. 4. М. : Мысль, 1984. 476 с.
    8. Арутюнова Н. Д. Истина. Добро. Красота : Взаимодействие концептов / Н. Д. Арутюнова // Логический анализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного. М. : Индрик, 2004. С. 529.
    9. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. М. : Ком.Книга, 2007. 576 с.
    10. Бабаева Е. В. Концептологические характеристики социальных норм в немецкой и русской лингвокультурах : монография / Е. В. Бабаева. Волгоград : Перемена, 2003. 171 с.
    11. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. К. : Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
    12. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі : монографія / Л. Р. Безугла. Харків : Харків. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна, 2007. 332 с.
    13. Беликов В. И. Социолингвистика / В. И. Беликов, Л. П. Крысин. М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.
    14. Бєлєхова Л. І. Глосарій з когнітивної поетики / Л. І. Бєлєхова. Херсон : Айлант, 2004. 124 с.
    15. Белл Р. Т. Социолингвистика / Р. Т. Белл. М. : Междунар. отношения, 1980. 320 с.
    16. Бєлова А. Д. Лексична семантика: міжкультурні стереотипи / А. Д. Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. К. : Київ. нац. ун-т імені Т. Г. Шевченка, 2002. С. 4354.
    17. Бергельсон М. Б. Прагматическая и социокультурная мотивированность языковой формы : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора філол. наук : 10.02.19 «Теория языка» / М. Б. Бергельсон. М., 2005. 45 с.
    18. Беркнер С. С. Развитие языка английской драмы и его место в функционально-стилистической системе национального языка (XVIXX вв.) : автореф. дис. на соискание учен. степ. докт. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / С. С. Беркнер. М., 1988. 34 с.
    19. Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти / О. Л. Бєссонова. Донецьк : ДонНУ, 2002. 362 с.
    20. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика : курс лекций по английской филологии / Н. Н. Болдырев. [изд. 2-е, стереотип.]. Тамбов : Изд-во Тамбов. ун-та, 2001 (а). 123 с.
    21. Бондарко А. В. Функциональная грамматика / А. В. Бондарко. Л. : Наука, 1984. 133 с.
    22. Боргер Я. В. Комплексный анализ актов негативной реакции (на материале современных драматических произведений) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Я. В. Боргер. Тюмень, 2004. 14 с.
    23. Булыгина Т. Грамматика позора: логический анализ языка : Языки эстетики / Т. Булыгина, А. Шмелев / отв. ред. Н. Д. Арутюнова, Т. Е. Янко, Н. К. Рябцева. М. : Языки русской культуры, 2000. С. 216233.
    24. Буренко Т. М. Гібридна природа мовленнєвого акту вибачення в англійській мові / Т. М. Буренко : матеріали четвертої науково-практичної конференції «Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації». Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені В. Даля. 2008. С. 1820.
    25. Буренко Т. М. Когнітивно-психологічні засади вибачення в англомовному дискурсі / Т. М. Буренко // Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування. Харків : Харків. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна, 2006. С. 135138.
    26. Буренко Т. М. МА вибачення в англійському дискурсі: діахронічний аналіз / Т. М. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. № 782. Харків : Константа, 2007. С. 3942.
    27. Буренко Т. М. Мовленнєвоактові дієслова вибачення в англійському дискурсі: діахронічний аналіз / Т. М. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. № 726. Харків : Константа, 2006. С. 111113.
    28. Буренко Т. Прагмасемантичні різновиди вибачення в англомовному дискурсі / Т. Буренко // Нова філологія : зб. наук. пр. Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2008. С. 2729.
    29. Буренко Т. М. Прагматичне поле вибачення в англомовному дискурсі / Т. М. Буренко : матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація». Харків, 2008. С. 3233.
    30. Буренко Т. Н. Прагмакогнитивные разновидности извинений в английском языке / Т. Н. Буренко. // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. № 667. Харків : Константа, 2005. С. 4143.
    31. Быценко Т. А. Динамика прагматической системы экспрессивов негативной эмоциональности в английском дискурсе XVIXX вв / Т. А. Быценко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 36.
    32. Биценко Т. О. Історична динаміка експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі XVIXX ст.. : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Т. О. Биценко. Харків, 2004. 20 с.
    33. Вежбицка А. Речевые акты / А. Вежбицка : пер. с англ. С. А. Крылова // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. М. : Прогресс, 1985. С. 251275.
    34. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / А. Вежбицкая. М., 2001. 288 с.
    35. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство / З. Вендлер : пер. с англ. А. А. Зализняк // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. М. : Прогресс, 1985. С. 238250.
    36. Верба Л. Г. Обсолетизация и другие исторические изменения директивных речевых актов (на материале произведений Шекспира) / Л. Г. Верба, В. И. Карабан, Л. П. Алексеенко // Формально-семантические корреляции языковых единиц. Киев, 1989. С. 1319.
    37. Владимирова Т. Е. Призванные в общение. Русский дискурс в межкультурной коммуникации / Т. Е. Владимирова. М. : Ком.Книга, 2007. 304 с.
    38. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С. Г. Воркачев // Филологические науки. 2001. № 1. С. 6472.
    39. Воркачев С. Г. Счастье как лингвокультурный концепт / С. Г. Воркачев. М. : ИТДГК «Гнозис», 2004. 236 с.
    40. Воробьева О. П. Художественная семантика: когнитивный сценарий / О. П. Воробьева // С любовью к языку : сб. научн. тр. М.-Воронеж : ИЯ РАН, Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. С. 379384.
    41. Гальперин И. Р. Стилистика английского языка / И. Р. Гальперин. М. : Высш. шк., 1977. 332 с.
    42. Гловинская М. Я. Семантика глаголов речи с точки зрения теории речевых актов / М. Я. Гловинская // Русский язык в его функционировании. Коммуникативно-прагматический аспект. М. : РАН, 1993. С. 158218.
    43. Давыдова Л. З. Понятийная категория этикетности и ее выражение в косвенных речевых актах / Л. З. Давыдова // Понятийные категории и их языковая реализация : межвуз. сб. науч. тр. Л., 1989. 159 с.
    44. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Дейк ван Т. А. М. : Прогресс, 1989. 312 с.
    45. Дементьев В. В. Непрямая коммуникация / В. В. Дементьев. М. : Гнозис, 2006. 376 с.
    46. Демьянков В. З. Прагматические основы интерпретации высказывания / В. З. Демьянков // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 361373.
    47. Добровольский Д. О. Прагматические правила как языковая универсалия / Д. О. Добровольский // Прагматические аспекты функционирования языка : сб. науч. тр. Барнаул, 1983. С. 313.
    48. Дорда С. В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови) : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / С. В. Дорда. К., 1996. 16 с.
    49. Драздаускене М.-Л. А. Контактоустанавливающая функция речи (на материале английского языка): автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / М.-Л. А. Драздаускене. М., 1970. 32 с.
    50. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Дюркгейм Э. М. : Наука, 1991. 282 с.
    51. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С. А. Жаботинская // Вісник Черкас. ун-ту. Серія: Філологічні науки. 1999. Вип.11. С. 1225.
    52. Залевская А. А. Введение в психолингвистику / А. А. Залевская. М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. 382 с.
    53. Зализняк А. А. Многозначность в языке и способы ее представления / А. А. Зализняк. М. : Языки славянских культур, 2006. 672 с.
    54. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. СПб. : Питер, 2002. 464 с.
    55. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. СПб.; М.; Х.; Минск : Питер, 2002. 749 с.
    56. Ільченко О. М. Етикет англомовного наукового дискурсу : монографія / О. М. Ільченко. К. : ІВЦ «Політехніка», 2002. 288 с.
    57. Карабан В. И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований / В. И. Карабан. Киев : Вищ шк..,1989. 131 с.
    58. Карасик В. И. О типах дискурса / В. И. Карасик // Языковая личность: институционный и персональный дискурс : сб. научн. тр. Волгоград : Перемена, 2000. С. 520.
    59. Карасик В. И. Семантика этикетного действия / В. И. Карасик // Действие. Лингвистические и логические модели : тез. докл. М., 1991. С. 4546.
    60. Карасик В. И. Этноспецифические концепты / В. И. Карасик, О. Г. Прохвачева, Я. В. Зубкова, Э. В. Грабарова // Иная ментальность. М. : Гнозис, 2005. С. 8101.
    61. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. Волгоград : Перемена, 2004. 477 с.
    62. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. М. : УРСС, 2004. 264 с.
    63. Карпова Е. В. Стратегии вежливости в современном английском языке (на материале малоформатных текстов) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки». / Е. В. Карпова. СПб, 2002. 17 с.
    64. Карпова Е. В. Стратегии извинения в малоформатных текстах средств массовой информации / Е. В. Карпова / Studia Linguistica VHI. СПб. : 1999. С.393398.
    65. Кобозева И. М. Лингвистическая прагматика : учебник / И. М. Кобозева. М. : Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
    66. Кобозева И. М. Сложное предложение как форма сложного речевого акта / И. М. Кобозева, Ким Гон Сук // Сложное предложение: традиционные вопросы теории и описания. М. : РУЦ, 2000. С. 95105.
    67. Козловський В. В. Слово і концепт: семантичний і концептуальний аналізи / В. В. Козловський // Мовні і концептуальні картини світу. К. : ВПЦ «Київський університет», 2004. С. 231235.
    68. Козловський В. В. Семантичний і прагматичний аспекти речення (на матеріалі сучасної німецької мови) / В. В. Козловський // Проблеми загального, германського та слов’янського мовознавства. Чернівці : Книги ХХІ, 2008. С. 323326.
    69. Колесов В. В. Язык города / В. В. Колесов. М. : URSS, 2006. 192 c.
    70. Колтунова М. В. Конвенции как прагматический фактор делового диалогического общения / М. В. Колтунова. М. : Академия гуманитарных исследований, 2005. 228 с.
    71. Кон И. С. В поисках себя / Кон И. С. М. : Политиздат, 1984, 335 с.
    72. Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные речевые акты акты [пер. с нем. В. А. Плунгяна] / Р. Конрад // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. М. : Прогресс, 1985. С. 349384.
    73. Красина Е. А. К интерпретации понятия ДИСКУРС / Е. А. Красина // Общее языкознание. Вестник Рос. ун-та дружбы народов. Сер. : Лингвистика. 2004. № 6. С. 58.
    74. Красных В. В. Виртуальная реальность или реальная виртуальность? (Человек. Сознание. Коммуникация) / В. В. Красных. М. : Диалог-МГУ, 1998. 352 с.
    75. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология : курс лекций / В. В. Красных. М. : ИТДГК «Гнозис», 2002. 284 с.
    76. Кронгауз М. А. Семантика : учебник для вузов / М. А. Кронгауз. М. : Рос. гос. гуманит. ин-т, 2001. 399 с.
    77. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. М. : Изд-во МГУ, 1006. 245 с.
    78. Кубрякова Е. С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика-психология-когнитивная наука / Кубрякова Е. С. // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 3447.
    79. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности / Е. С. Кубрякова. М. : Наука, 1986. 158 с.
    80. Кубрякова Е. С. Язык и знание / Е. С. Кубрякова. М. : Языки славянской культуры, 2004. 560 с.
    81. Ларина Т. В. Вежливость как национально-специфическая коммуникативная категрия / Т. В. Ларина // Коммуникативное поведение : сб. науч.тр. Вып. 17. Вежливость как коммуникативная категория. Воронеж : Истоки, 2003. С. 57.
    82. Ларина Т. В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах / Т. В. Ларина. М. : Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2003. 315 с.
    83. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред В. Н. Ярцева]. 2-е изд., доп. М. : Большая Российская Энциклопедия, 2002. 709 с.
    84. Лисенко М. В. Использование извинения в непрототипической ситуации / М. В. Лисенко // Studia Linguistica VIII. СПб. : 1999. С. 139145.
    85. Лисенко М. В. Стратегии извинения как средство гармонизации межличностных отношений / М. В. Лисенко // Studia Linguistica IV. СПб. : 1997. С. 163165.
    86. Лихачева Л. С. Школа этикета: Поучения на всякий случай / Л. С. Лихачева. Екатеринбург : Ср.-урал. кн. изд-во, 1997. 448 с.
    87. Лотман Ю. М. Избранные статьи : в 3 т. / Ю. М. Лотман. Таллинн : Александра, 1992. Т. 3. 496 с.
    88. Лукьянов В. С. Эмоции и здоровье / В. С. Лукьянов. М., 1966. 116 с.
    89. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. 280 с.
    90. Марковина И. Ю. Национально-культурная специфика художественного текста / И. Ю. Марковина, Ю.А. Сорокин. М. : Госкомпечать, 1988. 87 с.
    91. Мартинюк А. П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі : монографія / А. П. Мартинюк. Х. : Константа, 2004. 292 с.
    92. Маслова В. А. Homo Lingualis в культуре : монография / В. А. Маслова М. : Гнозис, 2007. 320 с.
    93. Матюхина Ю. В. Развитие системы фатической метакоммуникации в английском дискурсе XVIXX вв. : дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Матюхина Юлия Владимировна. Харьков, 2004. 227 с.
    94. Медведева Л. М. Английская прагматика в пословицах, поговорках, идиомах и изречениях : учеб. пособие / Л. М. Медве
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины