ОКЛИЧНІ ВИСЛОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПІНІЧ ІРИНА ПЕТРІВНА

УДК 811.111'367.323

ОКЛИЧНІ ВИСЛОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Волкова Лідія Михайлівна,
кандидат філологічних наук,
доцент

КИЇВ 2009

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОКЛИЧНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ........... 14
1.1. Окличні висловлення у світлі спадщини традиційної
граматики........................................................................ 15
1.2. Функціональний підхід до інтерпретації окличних
висловлень...................................................................... 18
1.2.1. Інформативний та модальний аспекти семантичної організації окличних висловлень......................... 19
1.2.2. Співвідношення когнітивного та емотивного у
пропозиційній структурі синтаксичних одиниць. 35
1.3. Діалогічний дискурс як основна сфера реалізації окличних
висловлень...................................................................... 42
1.3.1. Діалогічний дискурс як різновид мовленнєвої
діяльності.............................................................. 44
1.3.2. Емотивні висловлення у контексті міжособистісного
.... спілкування.......................................................... 45
1.3.2.1. Окличні висловлення як відображення психічного стану мовця............................. 46
1.3.2.2. Лексичні засоби при відображенні емоційної реакції мовця в окличних висловленнях........ 55
1.4. Методика дослідження семантики і функціонування окличних висловлень....................................... 60
Висновки до розділу 1......................................................................... 65
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
....... ОКЛИЧНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ 68
2.1. Пропозиційні установки експресивних мовленнєвих актів. 68
2.2. Прагмасемантична структура окличних висловлень.... 74
2.2.1. Експресивна іллокутивна сила як базова в пропозиційній установці окличних висловлень. 74
2.2.2. Асертивна іллокутивна сила в пропозиційних установках окличних висловлень........................ 84
2.2.3. Комісивна іллокутивна сила в пропозиційних установках окличних висловлень........................ 93
2.2.4. Директивна іллокутивна сила в пропозиційних установках окличних висловлень........................ 99
2.2.5. Декларативна іллокутивна сила в пропозиційних установках окличних висловлень...................... 113
2.3. Пропозиційні установки окличних висловлень вигукової
природи......................................................................... 120
Висновки до розділу 2....................................................................... 133
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ОКЛИЧНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ
.... ДИСКУРСІ..................................................................... 136
3.1. Стратегії емоційних інтеракцій у діалогічному дискурсі з окличними висловленнями......................................... 136
3.1.1. Особливості планування емоційної комунікативної
взаємодії............................................................. 137
3.1.2. Конвенційні норми та основні стратегії емоційних інтеракцій............................................................ 147
3.2. Співробітництво та конфлікт як мета діалогічного дискурсу з окличними висловленнями............................... 161
3.2.1. Окличні висловлення у реалізації тактик емоційного
співробітництва.................................................. 162
3.2.2. Окличні висловлення у реалізації стратегії
конфлікту............................................................ 177
Висновки до розділу 3....................................................................... 191
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................... 194
ДОДАТКИ......................................................................................... 200
ДОДАТОК А. Вираження різних типів емоцій окличними
висловленнями............................................ 201
ДОДАТОК Б. Іллокутивна таксономія окличних висловлень.. 205
ДОДАТОК В. Окличні висловлення у комунікативних стратегіях і тактиках емоційної взаємодії.. 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................... 210
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............... 244

ВСТУП

Усвідомлення людиною світу через сприйняття його закономірностей з наступним використанням їх у практичній і теоретичній діяльності матеріалізується у вербальних засобах, здатних акумулювати загальногуманістичну, соціальну, культурно-історичну, національну, оцінну й експресивно-емотивну інформацію, значущу для того чи іншого соціуму. Органічна єдність чуттєвого рівня процесу пізнання суб’єкта та його оцінки об’єкта, яка знаходить вияв у вигляді чуттів і емоцій та ілюструє взаємопроникнення і взаємозалежність категорій оцінки та емоції в пізнавальній діяльності індивідуума, проектується на систему емотивних мовних засобів.Система емотивних синтаксичних одиниць англійської мови, призначених для вираження емоцій та емоційних станів людини, включає, зокрема, окличні висловлення [75, с. 61; 162, с. 3; 167, с. 7 15; 189, с. 56]. Поєднання в окличних висловленнях емотивного та аксіологічного компонентів утворює потужний експресивний біном, який через інтенсифікацію денотативного змісту висловлення мовця чинить вплив на емоції, почуття, розум, загалом свідомість його співрозмовника.
Виявлення механізмів відображення емоційно-почуттєвого досвіду людини за допомогою мовних засобів та з’ясування комунікативно-прагматичних характеристик емотивних одиниць мови сприяють розкриттю способів та адекватному розумінню концептуалізації виявів емоцій у мові. Увагу дослідників з питань емотивності привертають: система просодичних засобів мови [92; 94; 97; 112, с. 7778; 138; 154; 159; 224; 246, c. 193], семантична інтерпретація емоцій [38; 54; 64; 212; 318], проблеми текстової емотивності [12; 15; 28; 58; 120; 193; 204; 319], а також відображення у художніх текстах виявів емоцій, емоційних станів персонажів [117; 153; 202] і семіотичної кодифікації невербальних ознак емоційності [175; 223; 228]. Проте поза активною увагою лінгвістів залишаються одиниці синтаксичного рівня мови, що беруть участь у реалізації функції відображення психічного явища емоційності у дискурсивному просторі. У дисертаційному дослідженні ми розглядаємо окличні висловлення (далі ОВ) як засоби створення спільного емоційного фону комунікативної взаємодії та реалізації різних типів емоційних реакцій та інтенцій мовця і впливу через них на співрозмовника.
Комплексне вивчення процесів продукування та сприйняття мовлення базується на засадах антропоцентрично спрямованих студій і здійснюється на рівні дискурсу, де висловлення кожного з комунікантів підлягає аналізу з позицій вербалізації та взаємоінтерпретації. У рамках парадигми прагмалінгвістики акцент досліджень зміщується від логічних категорій об’єктивності у висловленнях до їхнього співвідношення з прагматичним фактором мовлення, від пропозицій до пропозиційних відношень [18, с. 89; 40; 130; 172; 263; 284, с. 227228]. В орбіту інтересів лінгвістичної прагматики активно залучаються діалогічні утворення [17; 104; 105; 183; 195, с. 147195; 238, c. 710; 268; 301, c. 755756; 311; 317], а також стратегії й тактики побудови діалогічного дискурсу в ситуаціях комунікативного співробітництва [14; 123, с. 68; 267, c. 125133], суперечки [39, с. 911; 253, с. 4548; 254; 296, с. 232240], конфліктної взаємодії [67, с. 810; 166, с. 195197; 197 с. 1012; 206, с. 1216; 215, с. 2628] та в постконфліктих ситуаціях примирення [31, с. 611]. Проте дослідження, як правило, обмежуються або описом мовних засобів реалізації певної стратегії [22; 59, с. 5461, с. 6567, с. 7077; 123, с. 911; 166, с. 195] з аналізом невербальних показників позитивного чи негативного полюсів взаємодії [31, с. 89; 103, с. 124152; 206, с. 13], або розглядом прагматичних характеристик взаємодії [220; 253, c. 45]. При цьому слід відзначити, що дотепер не було здійснено лінгвістичних розвідок, що розкривають роль конкретних мовних одиниць у створенні та розвитку емоційного фону діалогічної взаємодії мовців як безконфліктної, так і конфронтативної.
Актуальність роботи визначається загальною тенденцією сучасних лінгвістичних студій до дослідження дискурсу в ракурсі антропоцентричного та емотіологічного підходів, що дозволяє виявити критерії вживання та функціонування окличних висловлень у дискурсі взагалі та в діалогічному зокрема. Необхідність інтегрального підходу до дослідження ОВ є важливою передумовою висвітлення залежності між комунікативною інтенцією мовця та типом психічного стану, що їх виражають висловлення, у їхній кореляції із комунікативними стратегіями кооперації та конфронтації.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах теми "Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № 0106U002115 Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року).
Метою дослідження є з’ясування закономірностей формального представлення та особливостей прагматичного аспекту функціонування ОВ у сучасному англомовному діалогічному дискурсі через встановлення їхньої структурної та семантичної організації, а також прагматичної спрямованості у створенні емоційного фону комунікативної взаємодії. Поставлена мета передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
ідентифікувати статус і уточнити визначення ОВ у системі англійської мови;
розкрити специфіку продукування ОВ у персонажному мовленні та висвітлити питання реалізації ними різних типів емоційної реакції мовців;
розробити класифікацію ОВ на основі співвідношення когнітивного та емотивного у структурі їх пропозиційного змісту;
встановити ядерне прагматичне значення для кожного з типів ОВ та виробити іллокутивну таксономію комплексних мовленнєвих актів ОВ;
визначити закономірності когнітивних процесів планування емоційної комунікативної взаємодії англомовних діалогічних дискурсів з ОВ;
висвітлити роль соціопсихічних чинників у функціонуванні ОВ в умовах як безконфліктного, так і конфронтативного англомовного діалогічного дискурсу;
виокремити основні мовленнєві стратегії, тактики і прийоми, застосовувані мовцями під час емоційної інтеракції у дискурсивній взаємодії англомовного діалогу за участю ОВ.
Об’єктом дослідження є англомовний діалогічний дискурс, який містить окличні висловлення.
Предмет дослідження становлять особливості функціонування ОВ у англомовному діалогічному дискурсі.
Матеріалом дослідження слугували фрагменти діалогічного дискурсу з творів сучасних британських та американських авторів (загальним обсягом близько 11500 сторінок). У результаті суцільної вибірки відібрано та проаналізовано 1064 фрагменти діалогічних дискурсів, у яких виявилося 3708 окличних висловлень.
Мета та завдання дослідження зумовили використання таких методів лінгвістичного аналізу: метод структурно-семантичного аналізу застосовано для виявлення структурних характеристик ОВ та розробки їхньої класифікації; за допомогою методу актомовленнєвого аналізу були визначені іллокутивні моделі мовленнєвих актів ОВ; метод контекстуального аналізу використовувався для з’ясування мовних та позамовних чинників, що визначають тип емоцій, виражених за допомогою ОВ, та перлокутивного ефекту емотивного впливу ОВ; методика інтенціонального аналізу прислужилася для розмежування кооперативного і конфронтативного спрямування емоційної поведінки мовців та висвітлення специфічних операцій планування діалогічного дискурсу з ОВ; метод комунікативно-функціонального аналізу дозволив розглянути роль ОВ у створенні забарвленості та інтенсивності емоційного фону дискурсивної взаємодії мовців; за допомогою методу дискурсивного аналізу були розкриті основні стратегії, тактики і прийоми, спрямовані на розвиток емоційного фону комунікації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній англістиці визначено специфіку функціонування ОВ в когнітивно-дискурсивному просторі англомовного соціуму. Розширено класифікацію ОВ та вперше виокремлено іллокутивні моделі мовленнєвих актів ОВ. Новим є використання прагматичного підходу до організації та моделювання дискурсу з ОВ. Вперше на матеріалі англомовної художньої прози виявлено і описано комунікативні стратегії, тактики і прийоми, спрямовані на модифікацію емоційного фону мовленнєвої взаємодії, і наслідки їхнього застосування в конкретних емоційних інтеракціях.
Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що результати дослідження є певним внеском у розвиток теорії комунікативної лінгвістики і дискурсу, зокрема питань, пов’язаних із вивченням мовленнєвої поведінки комунікантів та мовних засобів впливу на співрозмовника. Виокремлення іллокутивних моделей мовленнєвих актів ОВ сприятиме подальшому дослідженню теоретичних питань прагмалінгвістики. Висновки про спроби мовного вираження емоцій людини та розвиток емоційного фону комунікації розвивають положення емотіології про лінгвальні стимули породження емоцій та їх концептуалізацію в дискурсі. Теоретично значущим для подальших досліджень моделювання дискурсу емоційної взаємодії є всебічний аналіз стратегій, тактик і прийомів, спрямованих на модифікацію емоційного фону комунікації.
Практичне значення виконаного дослідження полягає у можливості використання його результатів, положень і висновків у курсах теоретичної граматики (розділи "Синтаксис", "Прагматика речення", "Аналіз дискурсу"), стилістики англійської мови (розділи "Стилістичний синтаксис", "Стилістична семантика"), у спецкурсах з прагматики, теорії мовленнєвої комунікації, емотіології, на практичних заняттях з лінгвокраїнознавства для формування міжкультурної компетенції студентів та в наукових дослідженнях лінгвістичного, психолінгвістичного та соціолінгвістичного напрямів.
Положення, які виносяться на захист:
1. Окличне висловлення це вербальне утворення зі специфічним синтаксичним та графічним оформленням, комунікативною метою якого є відображення експресивно-апелятивної психоемоційної діяльності мовця. Результати емоційно-оцінного пізнання навколишнього світу у вигляді різноманітних психічних реакцій і станів мовця визначають функціональне спрямування ОВ, прагматично орієнтованих на досягнення певних змін у свідомості та емоційній сфері співрозмовника через вплив на його відчуття, почуття, емоції, інтелект.
2. Основою когнітивних процесів продукування ОВ є поєднання в певному співвідношенні елементів emotio і ratio на превербальному етапі формування пропозиційного змісту ОВ. Превалювання того чи іншого з цих елементів спричиняє багатоманітність типів ОВ (афективні непропозитивні, емотивні монопропозитивні й емоційно неінтенсивні поліпропозитивні ОВ), що послідовно знаходить відображення у пропозиції, структурно-семантичних та іллокутивних моделях мовленнєвих актів ОВ та у дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії.
3. Іллокутивна характеристика мовленнєвих актів ОВ визначається основною для них прагматичною функцією вираження емоцій та емоційних станів комунікантів. Пропозиційною установкою непропозитивних ОВ є відображення суто емоційного ставлення індивіда до певної дії, факту чи об’єкта як цілісного емотивного смислу, що реалізується виключно через експресивну іллокутивну силу. В полііллокутивних мовленнєвих актах емотивних монопропозитивних та емоційно неінтенсивних поліпропозитивних ОВ експресивна іллокутивна сила поєднується з асертивною, директивною, комісивною або декларативною. Диз’юнктивна репрезентація іллокутивного й пропозиційного елементів комплексних мовленнєвих актів ОВ англомовного діалогічного дискурсу визначається причиново-наслідковими відношеннями пропозиційних установок мовців з превалюванням логічного над емпіричним у прагмасемантичній структурі ОВ.
4. Моделювання інтеракцій у англомовних діалогах з ОВ характеризується невизначеністю планів мовців на початку мовленнєвої взаємодії, коли майбутня інтеракція лише окреслюється в поняттях мети конфліктності чи, навпаки, приязні. Інтерактивний процес планування комунікативної взаємодії в діалогах з ОВ передбачає креативний підхід мовців до її конструювання, де комуніканти адаптують заздалегідь заготовані або конструюють гіпотетичні схеми розвитку процесу мовленнєвої інтеракції залежно від комунікативної та емоційної поведінки співрозмовника. Характерною рисою тактики комунікантів, що уможливлює планування емоційної взаємодії в діалогах, є їхня гнучкість і прист

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасні лінгвістичні дослідження, виходячи з процесуальної природи мовних виявів, останнім часом залучають до аналізу висловлень категоріальний апарат мовленнєвих операцій. У цьому дисертаційному дослідженні окличні висловлення сучасного англомовного дискурсу розглядаються з позицій когнітивно-дискурсивного і комунікативно-прагматичного підходів до вивчення процесів продукування та функціонування мовленнєвих явищ.
Серед проблематики дослідження виділяється надзвичайно актуальна в сучасному мовознавстві проблема взаємодії мисленнєвого, емоційного та лінгвального чинників під час продукування висловлень, зокрема окличних. Згідно з цією позицією, думка, маючи універсальний характер, формує структуру висловлення в той час як динамічний компонент породження виявляється у психічних процесах, які сприяють формуванню мовлення. Безпосередній акт емоційної мовленнєвої діяльності починається на глибинному рівні породження висловлень, в основі якого лежить сигнал, що результується взаємодією думки з емоцією в момент пошуку свого конкретного вираження в мові. Існування особливої синтаксичної моделі ОВ у емоційному мовленні є проявом вираження емоції через формальну структуру висловлення.
Вплив різних за інтенсивністю емоцій на превербальному етапі пропозиціоналізації ОВ викликає асиметрію між диктальним та модальним компонентами пропозиційної структури цих висловлень. Співвідношення цих компонентів лягло в основу запропонованої у праці класифікації окличних висловлень, де нами виділені три групи ОВ: афективні непропозитивні, емотивні монопропозитивні та емоційно неінтенсивні поліпропозитивні. Взаємодія мисленнєвих та емоційних психічних процесів при породженні ОВ різних типів знаходить відображення в структурно-семантичній їх організації, іллокутивних моделях мовленнєвих актів ОВ, і дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії.
Продукування афективних ОВ має спорадичну природу: вплив інтенсивних емоційних переживань на мисленнєві процеси на етапі вербалізації афективних ОВ знижує контроль мовця над мовленнєвими діями, спрямованими на продукування висловлень. Внаслідок цього, вираження емоційного тону відчуттів, уявлень і афективних проявів позитивних і негативних емоцій у структурі непропозитивних ОВ відображає їх поняттєвий зміст неповно і нечітко.
Залежно від міри прозорості та прочитуваності емоційного модального змісту афективів серед непропозитивних ОВ нами виділяються три групи: 1) афективи з обмеженими функціональними можливостями (ick!, yuk!, yum!, ugh!, wow!, yahoo!); 2) емотивні фразеологічні вирази з використанням релігійних сюжетів та персонажів, емоційний модальний зміст яких позначений універсальністю (Dear God!, Gosh!, Good God!, Lord above!); 3) вигукові синтаксичні утворення з лексичними показниками полюсу емоційної реакції (Hell!, The hell with !, Thank God!, Damn!).
Структурно-семантичні особливості вигуків визначають ще один аспект асиметричних відношень у парадигмі ОВ асиметрію форми і змісту. Конденсація змісту висловлень вигукової природи спричиняє перенасиченість пропозитивної структури модальною інформацією імпліцитного характеру. Результатом цього процесу є полісемія афективних ОВ вигукової структури.
Іншим проявом асиметрії змісту і форми висловлень є неоднорідність відображення реальної дійсності у мисленні і в логічних категоріях синтаксичних мовленнєвих утворень. Реалізація реагування мовця в емотивних ОВ виражає розрізнені факти дійсності без їх пов’язань з іншими фактами чи подіями. Структурно емотивні окличні висловлення відповідають моделям типу What + Noun!, How + Adjective!, What/How + (Noun + Verb (inverted word order))!, It is + Adjective + How/That + Adjective + Noun + Verb!, It is + Adjective + Noun!, Noun + Verb + What/How + (Noun + Verb). Крім цих моделей, емотивні ОВ мають структуру простих поширених і непоширених одно- та двоскладних речень, а також еліптичних речень.
Наслідком складного процесу зіставлення та встановлення взаємозалежностей між фактами об’єктивної реальності у поєднанні з аналізом внутрішніх переживань мовця на превербальному етапі продукування висловлення є складність його пропозиційної структури, що характеризується наявністю різних рівнів та ієрархічними відношеннями між ними. Комплексна пропозиційна структура емоційно неінтенсивних поліпропозитивних ОВ корелює зі складним фактом дійсності. Осмислення емоційного стану мовця та, як результат, усвідомлюваний контроль над процесами мовленнєвого продукування відбиваються на синтаксичній організації ОВ, ускладненій предикативними конструкціями або побудованій за законами пара- чи гіпотаксису.
Смислове навантаження ОВ, на відміну від його пропозиційного змісту, є одиницею оперування на когнітивному етапі мовленнєвого творення. Пропозиційні установки мовців, спрямовані на екстеріоризацію емоційних переживань, слугують епістемологічним матеріалом для проектування мисленнєвих операцій у вигляді експресивної іллокутивної сили на іллокутивні акти ОВ. У цих суб’єктивних мотивах закодована інформація про намір мовця висловити оцінку та ставлення до повідомлюваного, емоційну реакцію на певну ситуацію чи подію, а також повідомити, заявити, запитати, спонукати та водночас емоційно вплинути на співрозмовника. Основу пропозиційної установки афективних ОВ складає прагнення мовця до емоційного самовираження, тоді як для емотивних та емоційно неінтенсивних полііллокутивних ОВ характерне поєднання кількох інтенцій комуніканта.
Тенденція базової іллокутивної сили експресивності ОВ до гібридизації з іншими типами іллокутивних сил пов’язана з комплексною інтенцією мовця. Взаємозалежність компонентів такої інтенції об’єднує їх навколо однієї пропозиції або встановлює зв’язки причиново-наслідкового типу між іллокутивними силами в семантико-прагматичній структурі емотивних та емоційно неінтенсивних ОВ. Бажання виразити емоційний стан та емоційно вплинути на співрозмовника визначає вибір засобів реалізації решти компонентів інтенції, внаслідок чого створюється полііллокутивний мовленнєвий акт. Емотивні та емоційно неінтенсивні ОВ можуть поєднувати у своїй прагмасемантичній структурі експресивну іллокутивну силу з асертивною, комісивною, директивною чи декларативною. Вказуючи на певний емоційний стан (страху чи радості, роздратування чи задоволення, тривоги чи веселощів) мовця, полііллокутивні ОВ здатні водночас виражати його бажання підтвердити або спростувати певний факт, дати обіцянку, спонукати співрозмовника до виконання певних дій або проголосити щось важливе.
Процес обміну інтенціями у ході емоційної взаємодії комунікантів регулюється задумом, що визначається поняттями метацілей конфліктності або дружелюбності. Діалогічний дискурс з ОВ є простором такої емоційної комунікативної взаємодії двох чи більше індивідуумів, що характеризується поєднанням емоційних сфер комунікантів у процесі мовленнєвої взаємодії та впливає на становлення міжособистісних стосунків мовців. Вибудовування дискурсивної взаємодії у діалогах з ОВ базується на підсвідомих та осмислених операціях конструювання мовленнєвої взаємодії і характеризується креативністю мовця у виборі тактик та можливістю корекції планів залежно від перебігу розгортання комунікативної інтеракції. Показником підсвідомих операцій є апеляція до вже готових шаблонів мовленнєвої поведінки, що визначається глобальною інтенцією мовців співпрацювати чи ні та впливає на вибір відповідного емоційного фону взаємодії. Осмислені операції планування діалогічного дискурсу з ОВ спрямовані на реалізацію конкретних повідомлень за посередництвом обраних мовцями тактик та прийомів, як от використання ритуалізованих емотивних ОВ для привітання чи компліменту або емоційно неінтенсивних ОВ з метою критики чи звинувачення.
У процесі дискурсивної взаємодії мовці формують спільне психологічне емоційне середовище, в якому, керуючись кооперативними чи конфронтативними прагматичним цілями, маніфестують та інтерпретують свої емоції, розвиваючи у такий спосіб загальний емоційний фон комунікації. Висока синсематичність ОВ англомовного діалогічного дискурсу пояснюється їхньою взаємопов’язаністю та взаємозалежністю для вираження емоційних станів інтерактантів у інтеграції різних за ступенем емоційних напружень. Процес емоційної взаємодії у англомовному діалогічному дискурсі регулюється набором комунікативних стратегій та конвенційних норм емоційної взаємодії комунікантів, які в своїй сукупності визначають емотивну компетенцію мовців англомовного соціуму.
Реалізація емоційно-консолідаційної стратегії включення в емоцію сприяє емоційній кооперації інтерактантів у ході комунікативної взаємодії і досягається шляхом застосування тактик ретроспекції та інтроспекції, "хамелеона", спільного планування заподіяння шкоди, а також емоційно-маніпулятивної тактики долучення партнера з комунікації до бажаного емоційного фону. Застосування емоційно-протиставної стратегії аналізу адекватності емоції характеризується відстороненістю мовця від переживань співрозмовника і реалізується у наступальних та оборонних тактиках емоційної аргументації. Використання емоційно-роз’єднувальних стратегій сумнівів у адекватності та ігнорування емоцій, покладених в основу конфліктогенних діалогів, відображає егоцентричну поведінку мовців, спрямовану на зниження самооцінки опонента. Свідоме нехтування емоційним станом співрозмовника є запланованим елементом дискурсивної взаємодії дивергентного характеру, якому відповідають тактики провокації, дискредитації та морального насильства.
Розробка стратегічно відповідного фону емоційної інтеракції супроводжується коливаннями інтенсивності емоційної взаємодії. Окличні висловлення є індикаторами змін у динаміці емоційного фону взаємодії. Вжиті у межах відповідних тактичних прийомів, вони є показниками інтенсивності емоційного фону комунікативної інтеракції та водночас стимулюють його підвищення. Інтенсивність емоційного фону коливається від позитивного (базового) рівня до афективного (гіперемоційного) та залежить від успішності інтеракції чи конкретної інтенції мовців. Стрімке зростання емоційності в умовах співробітництва є показником активізації саме позитивних емоцій мовців, що дає ефект підвищення самооцінки комунікантів, а в конфліктній ситуації спостерігається інтенсифікація негативних емоцій, що характеризуються деструктивним спрямуванням комунікативних інтенцій щодо статусу опонента.

Здійснений у праці аналіз продукування та функціонування ОВ відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані із вивченням лінгвістичного відображення гендерної, вікової, соціально-рольової та етнокультурної специфіки дискурсивної емоційної взаємодії у кооперативних та конфронтативних типах інтеракцій англомовного соціуму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапова С. Г. Прагмалингвистический аспект английской диалогической речи: автореф. дис. на соискание степени доктора филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка ", 10.02.04 "Германские языки" / С. Г. Агапова. Ростов-на-Дону, 2003. 42 с.
2. Адмони В. Г. Система форм речевого высказывания / В. Г. Адмони. СПб.: Наука, 1994. 153с.
3. Актуализация предложения. Синтаксические модели и варианты [под ред. А. И. Варшавской]. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1997. Т. 2. 176 с.
4. Алаярова Л. Г. Инвективная оценка в конфликтогенных текстах / Л. Г. Алаярова, Л. И. Дьяченко // Коммуникация в современном мире: Всероссийская науч.-практ. конф. "Проблемы массовой коммуникации", 16 мая 2006 г.: материалы. Воронеж, 2006. С. 206207.
5. Александрова В. Г. Граматичні особливості простих емотивних речень / В. Г. Александрова // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К., 2002. Вип. 7. С. 35.
6. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса / О. В. Александрова. М.: Высш. школа, 1984. 211 с.
7. Алексеева Т. С. Социопсихолингвистические составляющие речевого поведения коммуникантов в условиях неформального диалогического общения (экспериментальное исследование): автореф. дис. на соискание степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка"/ Т. С. Алексеева. Ульяновск, 2002. 23 с.
8. Алексенко С. Ф. Варіативність інтонаційної моделі висловлення вибачення у мовленнєвій комунікації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського діалогічного мовлення): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / С. Ф. Алексенко. К., 2004. 20 с.
9. Алексієвець О. М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення / О. М. Алексієвець. Тернопіль: "Економічна думка", 2002. 200 с.
10. Алефиренко Н. Ф. Проблемы системно-семантического описания коммуникативного синтаксиса / Н. Ф. Алефиренко // Коммуникативно-прагматическая семантика: сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 2000. С. 128140.
11. Алферов А. В. К теории речевого взаимодействия: речевые единицы языка / А. В. Алферов // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2001. № 4. С. 192201.
12. Андрійченко Ю. В. Емотивність як ціннісний континуум мови художнього твору / Ю. В. Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць. К., 2005. Вип. 14. С. 1013.
13. Антипова А. М. Система английской речевой интонации: учебн. пособие для вузов / А. М. Антипова. М.: Высш. шк., 1979. 131 с.
14. Артеменко Т. М. Стратегія і тактика мовленнєвого спілкування у констативно-констативному мікродіалозі / Т. М. Артеменко // Синтаксис, семантика і прагматика: зб. наук. праць / [за заг. ред. О. М. Старикової]. К.: НМК ВО, 1992. С. 59.
15. Артемова Л. В. Оцінно-емотивна домінанта експресивності сучасних іспанських аналітичних статей (на матеріалі періодичних видань "El País", "El Mundo", "ABC"): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.05 "Романські мови" / Л. В. Артемова. К., 2006. 19 с.
16. Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н. Д. Арутюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. 1986. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 342.
17. Арутюнова Н. Д. Диалогическая модальность и явление цитации / Н. Д. Арутюнова // Человеческий фактор в языке: коммуникация, модальность, дейксис / [под ред. Т. В. Булыгиной]. М.: Наука, 1992. С. 5279.

18. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. [2-е изд.]. М.: "Языки русской культуры", 1999. 894 с.
19. Багмут А. Й. Інтонація як засіб мовної комунікації / А. Й. Багмут. К.: "Наукова думка", 1980. 243 с.
20. Бао Х. Экспрессивный синтаксис с точки зрения коммуникативной грамматики / Х. Бао // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста: сб. ст., посвящ. юбилею Г. А. Золотовой. М.: Эдиториал УРСС, 2002. С. 268274.
21. Барсукова М. И. Медицинский дискурс: стратегии и тактики речевого поведения врача: автореф. дис. на соискание степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 "Русский язик" / М. И. Барсукова. Саратов, 2007. 24 с.
22. Барташева Г. І. Взаємодія вербальних та невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування в англомовному дискурсі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / Г. І. Барташева . Харків, 2004. 20 с.
23. Басманова А. Г. Синтаксис предложения французского язика / А. Г. Басманова, А. Н. Тарасова. М.: Высшая школа, 1986. 208 с.
24. Бацевич Ф. С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації (на матеріалі аномальних висловлень) / Ф. С. Бацевич // Мовознавство. 1997. № 6. С. 3037.
25. Бацевич Ф. С. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу / Ф. С. Бацевич // Вісник нац. ун-ту "Львівська політехніка". 2002. № 453. С. 3034.
26. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. К.: Академія, 2004. 344 с.
27. Безуглая Л. Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации / Л. Р. Безуглая // Вісник Харківськ. нац. ун -ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 4749.

28. Белоглазова Е. В. Эмотивный портрет адресата детской художественной литературы / Е. В. Белоглазова // Интерпретация Понимание Перевод: сб. науч. статей / [отв. ред. В. Е. Чернявская]. СПб.: СПбГУЭФ, 2005. С. 189201.
29. Березенко В. М. Маркери істиності та правдивості в англомовному констативному висловлюванні / В. М. Березенко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць. К., 2006. Вип. 17. С.37.
30. Богданов В. В. Семантико-синтаксическая организация предложения / В. В. Богданов. Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. 204 с.
31. Божко Г. П. Мовленнєві тактики в репертуарі російської мовної особистості (на матеріалі комунікативної ситуації "примирення"): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / Г. П. Божко. К., 2003. 16 с.
32. Болотов В. Н. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности (Основы эмотивной стилистики текста) / В. Н. Болотов. Ташкент: Фан, 1981. 116 с.
33. Бондарко А. В. Предисловие / А. В. Бондарко // Проблемы функциональной грамматики. Категории морфологии и синтаксиса в высказывании. СПб.: Наука, 2000. С. 38.
34. Бондарко А. В. Системные и коммуникативные аспекты анализа грамматических единств / А. В. Бондарко // Проблемы функциональной грамматики. Категории морфологии и синтаксиса в высказывании. СПб.: Наука, 2000. С. 935.
35. Бубнова Г. И. Специфика дискурсивного процесса в условиях устного и письменного порождения речи / Г. И. Бубнова // Вестник Московск. ун-та. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2008. № 1. С. 2342.
36. Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики / Т. В. Булыгина // Известия АН СССР. 1981. Т. 40, № 4. С. 333342.

37. Быценко Т. А. Прагмасемантические разновидности РА экспрессива в английском языке / Т. А. Быценко // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2001. № 537. С. 3946.
38. Вакуров В. Н. Развитие эмоциональных значений и полиэмоциональность фразеологических единиц / В. Н. Вакуров // Филологические науки. 1991. № 6. С. 7482.
39. Васильянова И. М. Особенности аргументации в судебном дискурсе: автореф. дис. на соискание степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / И. М. Васильянова. Тверь, 2007. 17 с.
40. Вежбицка А. Речевые акты / А. Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике. 1986. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 251275.
41. Вергун Т. И. Реконструкция эмоционального состояния на основе интерпретации вербальных и невербальных сигналов / Т. И. Вергун // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 5255.
42. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике / В. В. Виноградов. М.: "Наука", 1975. 559 с.
43. Виноградова Е. Н. К вопросу об описании содержательного аспекта предложения / Виноградова Е. Н., Ситарь А. В., Важник С. А. // Вестник Московск. ун-та. Сер. 9. Филология. 2007. № 1. С. 934.
44. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат / Л. Витгенштейн; [пер. с нем. И. Добронравова, Д. Лахути]. М.: Изд. иностр. лит., 1958. 133 с.
45. Витт Н. В. Эмоциональная регуляция речи: автореф. дис. на соискание степени доктора психол. наук: спец. 19.00.01 "Общая психология, психология личности, история психологии" / Н. В. Витт. М., 1988. 48 с.
46. Водяха А. А. К вопросу об эмоциональной рамке высказывания / А. А. Водяха // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 215220.
47. Волек Б. Типология эмотивных знаков / Б. Волек // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 1524.

48. Волкова Л. М. Семантика и прагматика частиц в современном английском языке (на материале частиц со значением темпоральности): дис. ... кандидата филол. наук: 10.02.04 / Волкова Лидия Михайловна. К., 1987. 181с.
49. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. М.: УРСС, 2002. 260 с.
50. Воробьева О. П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия / О. П. Воробьева // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240247.
51. Гак В. Г. Высказывание и ситуация / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1973. С. 349372.
52. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис / В. Г. Гак. [2-е изд.]. М.: Высшая школа, 1986. 221 с.
53. Гак В. Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста / В. Г. Гак // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 1997. № 3. С. 8795.
54. Гамзюк М. В. Емотивні характеристики лексичних одиниць сучасної німецької мови / М. В. Гамзюк // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгв. ун-ту: мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Сер. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2007. № 14. С. 6166.
55. Гедз С. Ф. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань з інтерогативним значенням у сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / С. Ф. Гедз. К., 1998. 16 с.
56. Гладуш Н. Ф. Роль мовленнєвого акту в структурі дискурсу / Н. Ф. Гладуш // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць. К., 2007. Вип. 18. С.3440.
57. Гладьо С. В. Емотивний профіль художніх текстів малої прозової форми (на матеріалі сучасних англомовних оповідань) / С. В. Гладьо // Вісник Київськ. нац. лінгв. ун-ту. Сер. Філологія. 2000. Т. 1, № 3. С. 7281.
58. Гладьо С. В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на мат. англоязычной прозы): дис. кандидата филол. наук: 10.02.04 / Гладьо Светлана Викторовна. К., 2000. 223 с.
59. Гнезділова Я. В. Емоційність та емотивність англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти): дис. ... кандидата філол. наук: 10.02.04 / Гнезділова Ярослава Володимирівна. К., 2007. 291с.
60. Гніздечко О. М. Міжособистісна комунікація в аспекті психолінгвістичної конфліктології / О. М. Гніздечко // Вісник Київськ. нац. лінгв. ун-ту. 2007. Т. 10, № 2. С. 111116.
61. Гончаренко Н. В. Суггестивные характеристики медицинского дискурса: автореф. дис. на соискание степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / Н. В. Гончаренко. Волгоград, 2007. 22 с.
62. Горелов И. Н. Безмолвной мысли знак. Рассказы о невербальной коммуникации / И. Н. Горелов. М.: Молодая Гвардия, 1999. 240 с.
63. Графова Т. А. Смысловая структура эмотивных предикатов / Т. А. Графова