ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі англомовної прози ХХ-ХХІ століть)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Киселюк Наталія Павлівна

УДК 811.111’42+811.111’221+811.111’37

ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ
ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ
В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
(на матеріалі англомовної прози ХХ-ХХІ століть)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Коляда Еліна Калениківна,
кандидат філологічних наук, доцент

КИЇВ 2009

ЗМІСТ
стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.

5

ВСТУП..

6

Розділ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ У СУЧАСНИХ ГУМАНІТАРНИХ СТУДІЯХ.

15

1.1. Феліцитарність як поняття антропологічної філософії......................

15

1.2. Емоційний стан радості у психологічному контексті.

18

1.2.1. Форми вияву емоційних станів людини.................

19

1.2.2. Психологічна характеристика емоційного стану радості.........

27

1.3. Лінгвістичний підхід до вивчення мовних засобів на позначення емоційного стану радості..............................................................................

31

1.3.1. Лексико-морфологічна актуалізація емоційного стану радості...

32

1.3.2. Способи номінацій поняття "радість" у площині емотіології......

38

1.3.3. Екстеріоризація радості засобами невербальної комунікації...

44

1.3.4. Дискурсивні особливості втілення емоційного стану радості .....

47

1.4. Методика аналізу засобів дискурсивного втілення емоційного стану радості..................................................................................................

49

Висновки до І розділу..

58

РОЗДІЛ ІІ. ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ....

62

2.1. Система вербальних засобів сучасної англійської мови на позначення емоційного стану "радість"..............................

62

2.1.1. Субстантивне лексико-семантичне поле "радість"....

66

2.1.2. Прикметникове та прислівникове лексико-семантичне поле "радість"...

69

2.1.3. Дієслівне лексико-семантичне поле "радість"...............................

74

2.1.4. Інтер’єктивне лексико-семантичне поле "радість"....

79

2.2. Дискурсивні лексичні маркери вираження емоційного стану радості.

83

2.3. Синтактико-стилістичні особливості висловлень на позначення емоційного стану радості..............................................................................

92

Висновки до ІІ розділу.

109

РОЗДІЛ III. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

111

3.1. Невербальні компоненти комунікації на позначення радості у художньому дискурсі....................................................................................

112

3.2. Роль невербальних компонентів комунікації в екстеріоризації емоційного стану радості..

120

3.2.1. Маніфестація емоційного стану радості кінесичними невербальними компонентами...................................................................

121

3.2.2. Фонаційні невербальні компоненти як виразники емоційного стану радості................................................................................................

132

3.2.3. Проксемічні невербальні компоненти та невербальні симптоми як показники емоційного стану радості....................................................

136

3.3. Особливості взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на позначення емоційного стану радості................................

138

Висновки до ІІI розділу

144

РОЗДІЛ IV. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ..............................................

147

4.1. Маніфестація емоційного стану радості в емоційному та емотивному типах дискурсу.........................................................................

147

4.2. Прагматична характеристика висловлень на позначення радості.....

156

4.3. Прагматичні особливості невербальних компонентів комунікації на позначення радості у емоційному та емотивному типах дискурсу..........................................................................................................

166

4.4. Стратегії використання етикетних феліцитарних висловлень...........

174

Висновки до IV розділу...................................................................................

178

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

181

додаткИ.

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..

197

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ...

236

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...

238

ВСТУП

Емоції пронизують усю комунікативну діяльність людини, всі сфери її життя і знаходять своє відображення на всіх рівнях мови. Найважливішою формою вираження емоцій людини є мовлення, і хоча вираження емоційних станів у мовленні надзвичайно варіативне, сам факт комунікації свідчить про те, що емоційні стани правильно розпізнаються її учасниками. Депозитарієм емоцій є вся художня література: вона описує емоційні категоріальні ситуації, вербальну і невербальну поведінку людини, способи, засоби і шляхи комунікації емоцій, в ній відбито емоційний досвід людини [300, с. 9-10].
Визначаючи сутність людини, її діяльність і відносини зі світом, емоції й емоційні стани зумовлюють інтерес науковців з часу зародження людської самосвідомості [291, с. 5; 297; 298]. У наш час багатогранна проблематика емоцій та емоційних станів потрапляє у фокус психологічних досліджень [7;9; 39; 49; 50; 58; 79; 100; 101; 102; 193; 207; 331], філософських студій [204; 230; 250] та активно розробляється в лінгвістиці [45; 77; 93; 138; 175; 191; 301], зокрема в руслі емотіології на основі лінгвопсихології [69; 90; 192; 198; 206; 236; 294; 295; 296 та ін.]. У цьому аспекті увага переважно приділяється таким аспектам, як емотивні лексико-семантичні засоби мови [41; 94; 137; 203; 273; 292; 348; 360 та ін.], афективна фонетика [106; 107; 349; 351; та ін.], афективна граматика та синтаксис [89; 337 та ін.], ґендерні та етнокультурні відмінності у вираженні емоцій [56; 147; 202; 210; 347], вербалізація емоцій у художньому тексті [73, с. 45-49; 282; 379], лінгвокогнітивні особливості емоційних станів [136; 145; 242; 260, с.61-62]. Якзазначає В. І. Шаховський, сьогодні в працях з комунікативістики приділяється значна увага питанню призначення емоцій в мовленні, оскільки вираження емоцій означає адаптацію до психологічного образу співрозмовника і до комунікативної ситуації в цілому [300, с. 10]. Вивчення феномену емоцій, відбитого у мовних структурах репрезентацій знань, єкроком до пояснення відображення людиною світу в її мові та свідомості [35,с. 37]. Все це створило передумови для поглибленого вивчення окремих емоційних станів і їх втілення у різних типах дискурсу.
Радість неодноразово була об’єктом лінгвістичних студій. Улінгвокультурології її досліджували такі вітчизняні, російські та білоруські вчені, як А. А. Залізняк, С. Г. Воркачов, О.Д.Шмельов, В.А.Маслова, Ю.Ю.Шамаєва [54; 55; 56; 177, с. 227-234; 178, с. 108-114; 290; 306]. Так, зокрема, С.Г.Воркачов розглядав дихотомію концептів радість” щастя” на матеріалі англійської та російської мов [55], А.А.Залізняк вивчала дихотомію концептів "радість" "задоволення" на матеріалі російської мови [92, с. 153-175.]. У руслі лексичної семантики радість стала об’єктом дослідження І.А.Аскерової, яка розробила теорію синхронно-діахронічного аналізу мікрополя лексики на позначення цієї емоції в польській мові [13].
Незважаючи на ці здобутки, необхідність вивчення засобів на позначення радості в англомовному художньому дискурсі є актуальною, оскільки номінації невербальних компонентів комунікації, які слугують для позначення радості, досліджувались лише частково [62; 317]. Щодо питань опису лексики на позначення радості та номінацій цього емоційного стану, то вони все ще не розв’язані, а відповідні мовні одиниці досі не дістали наукового висвітлення. Дослідники аналізують, як правило, лише домінанту синонімічного ряду і фразеологічні одиниці або дієслівно-іменні конструкції, до яких входить досліджувана лексична одиниця, залишаючи поза увагою структурно-семантичні особливості окремих слів і системні відношення поміж семантично співвідносними утвореннями. Крім того, відкритим залишається питання взаємодії вербальних та невербальних засобів на позначення даного емоційного стану у висловленнях радості. Наявність вищеперелічених лакун вплинула на вибір теми дослідження.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється загальною антропоцентричною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на вивчення особливостей мовленнєвої поведінки комунікантів крізь призму емоційних станів. Важливим є вивчення питань, пов’язаних із дослідженням прагматичної значущості репертуару засобів на позначення радості в різних типах англомовного художнього дискурсу, здійснення аналізу співвідношення вербальних і невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості з позицій емотіології та прагмалінгвістики.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми "Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови", що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою університету, протокол № 9 від 21травня1998р.).
Об’єктом дослідження є англомовний художній дискурс, який містить висловлення на позначення емоційного стану радості.
Предметом вивчення є вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в сучасному англомовному художньому дискурсі.
Мета дисертаційної роботи виявлення та систематизація вербальних та невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості у сучасному англомовному художньому дискурсі.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
конкретизувати зміст феномена емоційного стану радості в ієрархії інших емоційних явищ і процесів та охарактеризувати основні форми його вияву;
виокремити лексичні одиниці на позначення радості в сучасній англійській мові;
побудувати лексико-семантичне поле поняття "радість" для визначення маркерів актуалізації емоційного стану радості вангломовному художньому дискурсі;
розкрити основні синтаксичні та стилістичні особливості феліцитарних висловлень, які слугують для позначення емоційного стану радості у художньому дискурсі;
простежити закономірності взаємодії вербальних та невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі;
встановити прагматичні типи феліцитарних висловлень;
висвітлити особливості стратегій актуалізації радості в емотивному та емоційному типах художнього дискурсу.
Матеріалом дослідження слугували 22 лексикографічні джерела різних типів та 39 художніх текстів на соціально-побутову тематику англомовних авторів ХХ-ХХІ століття (загальний обсяг близько 9560 сторінок). Обсяг матеріалу складає, відповідно, понад 168 лексичних та фразеологічних одиниць та 1650 зв’язних у смисловому відношенні діалогів та монологів, які містять висловлення радості, відібрані методом суцільноївибірки.
В аналізі фактичного матеріалу використані такі методи: аналіз словникових дефініцій, що забезпечив можливість виявлення закріплених у словниковому складі сучасної англійської мови лексичних засобів на позначення поняття "радість"; компонентний аналіз, за допомогою якого досліджувалась семантична структура номінацій поняття радість”(цедозволило виділити кілька тематичних груп у межах одного лексико-семантичного поля, які мають спільні семи); контекстуальний аналіз для дослідження мовних та позамовних чинників, які впливають на засоби позначення і вираження емоційного стану радості; метод дискурсивного аналізу для виявлення стратегій вербального і невербального вираження радості в емотивному типі дискурсу; кількісні підрахунки для опису кількісних характеристик вживання вербальних і номінацій невербальних засобів репрезентації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше встановлено репертуар вербальних та невербальних засобів на позначення емоційного стану радості в художньому дискурсі; визначено прагматичні різновиди феліцитарних висловлень; виявлено і описано комунікативні стратегії актуалізації радості в сучасному англомовному художньому дискурсі; уперше встановлено закономірності функціонування вербальних та невербальних засобів на позначення радості в емоційному та емотивному типах художнього дискурсу.
Основні положення, які виносяться на захист:
1. Явища феліцитарного ряду, до яких належить емоційний стан радості, є відчуттями внутрішнього задоволення, впевненості, позитивної енергії, емоційним збудженням від можливості задовольнити актуальну потребу, ймовірність задоволення якої до певного моменту була незначною. Радість як комплексний феномен включає в себе емоційний, соціальний, комунікативний та прагматичний параметри, реалізація яких у комунікації зумовлює її дискурсивну значущість.
2. Лексико-семантичне поле засобів сучасної англійської мови, що використовуються для позначення емоційного стану радості, включає слова з понятійним змістом "радість", з емоційно-оцінним змістом, експресивні слова з компонентом інтенсивність” і утворюється накладанням одне на одне частиномовних полів, які, маючи єдину ядерно-периферійну структуру, наповнюють її категоріально різними елементами. Приналежність лексичної одиниці до певної зони поля обумовлюється кількістю ознак, закріплених в її семантичній структурі. Межі між зонами є нечіткими та розмитими.
3. Вираження емоційного стану радості відбувається шляхом наповнення емотивних синтаксичних конструкцій відповідною емотивною лексикою. До синтаксичних емотивних конструкцій-виразників емоційного стану радості належать окличні речення, які поділяються на власне окличні та невласне окличні. До синтаксичних структур власне окличних речень, які виражають цей емоційний стан, належать наступні моделі: What+N!, How+adj!, That+N!, That’s+adj! тощо. До невласне окличних речень, в яких виражається радість, належать речення трьох основних комунікативних типів, які стали окличними в певному контексті завдяки вираженню сильного ступеня емоційного стану радості.
4. Висловлення, що виражають емоційний стан радості, належать до групи емоційно нестриманих і функціонують в емоційному типі дискурсу, який являє собою спонтанне, непідготовлене мовлення, що ґрунтується на слабо контрольованій емоції "радість", яка охоплює мовця в момент комунікації. Емоційно стримані феліцитарні висловлення функціонують в емотивному типі дискурсу, який є продуманим, спланованим, позитивно забарвленим і створюється цілеспрямованими зусиллями мовця з метою викликати позитивні емоції у слухача/слухачів, є завчасно підготовленим і базується на принципі ввічливості.
5. У комунікації реалізація емоційного стану радості здійснюється не лише за допомогою вербальних дій, але й невербальних. До репертуару невербальних дій на позначення радості належать кінесичні, фонаційні, проксемічні невербальні засоби та невербальні симптоми. Індикаторами емоційного стану радості слугують мімічні та фонаційні засоби, тоді як інші невербальні дії виступають інтенсифікаторами цього емоційного стану.
6. В емоційному типі дискурсу вербальне вираження радості доповнюється прагматично неопанованими симптоматичними невербальними діями. Невербальні дії, які присутні в емотивному типі дискурсу, є прагматично опанованими комунікативними жестами.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати та висновки дослідження розвивають положення емотіології про засоби реалізації емоційної компетенції мовця. Вивчення лексичних одиниць сучасної англійської мови, що використовуються для позначення радості, єпевним внеском у розробку теорії номінації. Дослідження невербальних засобів на позначення радості поглиблюють знання про функціональний потенціал невербальних компонентів комунікації. Визначення прагматичного значення феліцитарних висловлень у реалізації стратегії ввічливості є подальшою розробкою положень прагмалінгвістики.
Практичне значення отриманих результатів і висновків полягає в тому, що вони можуть бути використані у курсах лексикології сучасної англійської мови (розділ "Семантична структура слова"), теоретичної граматики (розділи "Прагматика речення", "Аналіз дискурсу"), спецкурсах з прагмалінгвістики, лінгвістики емоцій, теорії невербальної комунікації, у практиці викладання англійської мови.
Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 240 сторінок (з них 184 сторінки тексту) складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури (385 позицій), лексикографічних праць (22 позиції), джерел ілюстративного матеріалу (39 позицій) та додатків. У тексті дисертації наведено 4 таблиці та 5 рисунків.
У переліку умовних скорочень наводяться вжиті у дисертації скорочення.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зазначено його об’єкт та предмет, вказано мету й завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, визначено матеріал, методи дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі представлено характеристику емоційного стану радості з позицій психології та філософії; висвітлено теоретичне підґрунтя лінгвістичного аналізу номінативних одиниць сучасної англійської мови на позначення радості; з’ясовано коло лексичних одиниць, за допомогою яких відбувається актуалізація поняття "радість"; визначено питому вагу семи лексичних одиниць на позначення цього поняття.
У другому розділі проаналізовано структурні, лексико-семантичні, синтактико-стилістичні особливості засобів вираження та номінації емоційного стану радості у сучасній англійській мові. Побудовано лексико-семантичне поле "радість" та розглянуто шляхи вербальної маніфестації досліджуваного емоційного стану одиницями різних лексико-граматичних класів сучасної англійської мови.
У третьому розділі встановлено корпус номінацій невербальних компонентів на позначення емоційного стану радості у сучасній англійській мові; розглянуто взаємодію вербальних та невербальних засобів на позначення радості в емоційному та емотивному типах дискурсу.
У четвертому розділі висвітлено основні принципи актуалізації досліджуваного емоційного стану в емотивному та емоційному типах дискурсу; з’ясовано стратегії репрезентації радості в емотивному дискурсі. Досліджено прагматичні особливості невербальних компонентів комунікації на позначення радості в англомовному художньому дискурсі.
У загальних висновках сформульовано підсумки проведеного дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи з цієї проблематики.
Список використаних джерел включає 385 наукових праць, а також 22 лексикографічні джерела. Список джерел ілюстративного матеріалу включає художні твори сучасних британських та американських письменників загальною кількістю 39 позицій.
Додатки містять таблиці, в яких узагальнено основні результати проведеного дослідження.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми прикладної лінгвістики" (Одеса, 2005), "Иноязычное образование: лингвистический и методический аспекты" (Барановичі, 2007); міжнародних наукових конференціях: "Мова і культура" (Київ, 2004 2006), "Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи" (Тернопіль, 2006), всеукраїнських наукових конференціях: "Наукові читання, присвячені пам’яті доктора філологічних наук професора Д.І.Квеселевича" (Житомир, 2006), "Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2007, 2008), "Іноземна філологія у ХХІ столітті" (Запоріжжя, 2008), міжвузівській науковій конференції "Дні науки НаУОА" (Остріг, 2005), наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2004 2006).

Публікації. Зміст роботи представлено у дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (2,47 др. арк.), а також у матеріалах та тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях. Загальний обсяг авторських публікацій з проблематики дослідження становить 3,02др. арк.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Формами вияву емоційного стану радості є почуття, власне емоція та афекти, які залежать від кількісних та якісних характеристик емоційного процесу інтенсивності, тривалості, оцінки, що сукупно провокують внутрішні і зовнішні фізіологічні зміни у людини. Власне емоція має випереджаючий характер і відображає події у вигляді узагальненої оцінки людиною певної ситуації, яка пов’язана із задоволенням її потреб. Почуття охоплюють всю особистість людини, підпорядковуючи собі основну спрямованість її думок та вчинків. Афект, що є раптовим короткочасним інтенсивним емоційним спалахом, супроводжується різко вираженими фізіологічними реакціями на подію.
Емоційний стан радості як необхідний елемент людської життєдіяльності знаходить своє вираження в мові через значення різнорівневих одиниць. У сучасній англійській мові існує достатньо широкий арсенал засобів для позначення цього емоційного стану. До таких засобів належать лексичні (слова з понятійним змістом "радість", з емоційно-оцінним змістом, емоційно-експресивні слова з компонентом "інтенсивність дії") та синтаксичні. Лексичні одиниці на позначення радості представлені у лексико-семантичному полі у вигляді складної, багатопланової єдності семантично об’єднаних, взаємодіючих та взаємозалежних мовних одиниць, які належать до різних частин мови. Ця організована сукупність елементів пов’язана між собою за ядерно-периферійним принципом, тобто з-поміж засобів на позначення радості у лексико-семантичному полі виділяються ядро, приядерна зона, ближня і дальна периферійна зони та маргінальний шар. Приналежність одиниці до певної зони ЛСП обумовлюється кількістю ознак, закріплених в її семантичній структурі; при цьому межі між зонами є нечіткими тарозмитими.
Семантичний аналіз лексем сучасної англійської мови, які репрезентують досліджуваний емоційний стан, показав, що спільне для елементів цього ЛСП поняття "радість" представлено архісемою happy, якає домінантою та ідентифікатором поля. Поняття, закріплене архісемою happy, тією чи іншою мірою представлене у дефініціях усіх представниківполя.
Вираження емоційного стану радості відбувається шляхом заповнення емотивних синтаксичних конструкцій відповідною емотивною лексикою. Досинтаксичних емотивних конструкцій-виразників цього емоційного стану ми відносимо окличні речення, які поділяємо на власне окличні та невласне окличні. Серед синтаксичних структур власне окличних речень виділяємо наступні моделі: What + N!, What + Adj + N!, How + Adj!, That’s + Adj!, That’s + Adj + N!. До невласне окличних речень належать речення трьох основних комунікативних типів, які стали окличними в певному контексті завдяки вираженню сильного ступеня радості. Номінативні речення та звертання теж можуть бути виразниками радості. У тексті вираження радості, як правило, відбувається не ізольованим реченням, аскладним синтаксичним цілим надфразовою єдністю, де завдяки вживанню синтаксичних емотивних засобів, інтенсивність вираження цього емоційного стану зростає.
До синтактико-стилістичних засобів, які слугують для вираження радості, належать інверсія, повтори, синтаксичний паралелізм, парцеляція та еліпс. Як свідчить досліджуваний матеріал, результатом комплексного вживання зазначених вище засобів є високий ступінь інтенсивності вираження досліджуваного емоційного стану.
Мовленнєвою одиницею на позначення емоційного стану радості є феліцитарне висловлення, що оформлюється засобами, які характеризуються різним рівнем експресії та інтенсивності. Залежно від характеру ситуації, феліцитарні висловлення поділяються на емоційно стримані та емоційно нестримані. Емоційно стримані феліцитарні висловлення реалізуються у емотивному типі дискурсу і представлені етикетними кліше, до складу яких входять такі лексеми, як glad”, happy”, pleasure” та інші синонімічні їм лексичні одиниці, вжиті із послабленим значенням. Емоційно нестримані феліцитарні висловлення представлені вигуковими висловленнями, якіфункціонують в емоційному типі дискурсу, є "Еґо"-мотивованими і характеризуються відсутністю дискурсивних стратегій.
Прагматична природа емотивного дискурсу уможливлює розгляд емоційно стриманих феліцитарних висловлень як засобів реалізації дискурсивних стратегій стратегій позитивної ввічливості, які спрямовані на зближення з адресатом та на стирання інтерперсональних кордонів між комунікантами. При цьому домінантними рисами вербальної комунікативної поведінки мовця є комунікативна атрактивність та демонстративнапривітність.
Репрезентація емоційного стану радості в художньому дискурсі реалізується за допомогою репрезентативно-символічної, репрезентативно-іконічної стратегій, стратегій об’єктно-аналітичного та суб’єктно-аналітичного наративу. Кожен емотивний мікротекст сформований автором за допомогою обраної стратегії передачі емоційного стану радості для кожного конкретного випадку. Головна властивість цих стратегій це їхня гнучкість, здатність до узгодження між собою.
Вираження емоційного стану радості здійснюється не лише за допомогою вербальних, але і невербальних дій. До реєстру невербальних дій на позначення радості належать міміка, жести, фонація тощо. Підсистеми кінесичних та фонаційних НВК є домінуючими, кількість їхніх номінацій складає відповідно 48% та 38% від загальної кількості номінацій НВК, відібраних нами з текстових фрагментів. Ядрами цих підсистем виступають такі компоненти, як посмішка, жести рук (кінесичні НВК), викрики/вигукування та сміх (підсистема фонаційних НВК). Саме їм зі всієї системи НВК відводиться центральна роль у процесі комунікації, прощо свідчить високий ступінь уживаності номінацій цих типів НВК для репрезентації радості в художніх творах. Кількість номінацій проксемічних НВК та невербальних симптомів, що виражають радість, досить невелика і складає 6 % та 8 % відповідно. У цих підсистемах ядерними елементами є "наближення до кого-небудь" (проксемічні НВК) та "сльози радості" (підсистема невербальних симптомів).
Одна з особливостей дискурсу, який містить феліцитарні висловлення, полягає у тому, що для його оформлення використовуються як вербальні, такі невербальні засоби, окремо чи у взаємодії. Така взаємодія базується на понятті емотивної валентності й зводиться до взаємодоповнення, повторення, субституції, акцентуації одних засобів іншими. Існує певна закономірність розташування невербальних засобів відносно вербальних, які можуть займати різну позицію: ініціальну, медіальну та постпозицію.
Узгодження вербальних та невербальних компонентів відбувається за наступними моделями: вербальні + невербальні, невербальні + вербальні + невербальні, вербальні + невербальні + вербальні, невербальні + вербальні. Домінуючими конструкціями є такі, де вербальні компоненти займають ініціальну позицію. Поєднання вербальних та невербальних компонентів моделює іллокутивну силу вираження радості.
Таким чином, отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем вивчення позначення емоційних станів у мові та мовленні. Перспективним вбачається подальше дослідження радості у ракурсі її етнокультурної, ґендерної та вікової специфіки прояву в англомовному соціумі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аданакова В. И. Лингвистическое функционирование слов, означающих паралингвистические явления (жест, мимику) в художественном тексте / В. И. Аданакова // Художественный текст. Структура и семантика: Межвуз. сб. науч. тр. / Краснояр. гос. пед. ин-т; Отв. ред. В.А. Савченко.Красноярск : КГПИ, 1987. С. 9298.
2. Аданакова В. И. Стилистический потенциал кинематических речений в английском художественном тексте : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" / В.И.Аданакова. Ленинград, 1989. 17 с.
3. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса / О.В.Александрова. М. : Высш. шк., 1984. 210 с.
4. Алексєєва І. О. Семантика та прагматика англійських часток : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04 "Германські мови" / І. О. Алексєєва. Київ, 2001. 20 с.
5. Ананко Т. Взаємодія вербальних і невербальних компонентів комунікації в англомовному корпоративному дискурсі / Т. Ананко // Мовні і концептуальні картини світу. 2004. № 10. С. 16.
6. Андрианова Е. К. Прагматическая направленность метакоммуникативных элементов дискурса / Е. К. Андрианова // Прагматическая интерпретация и планирование дискурса. Пятигорск : Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1991. С. 1516.
7. Анохин П. К. Эмоции / П. К. Анохин. М. : Медицина, 1964. 735 с.
8. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / Ю. Д. Апресян. М. : Наука, 1967. 252 с.
9. Аргайл М. Психология счастья / М. Аргайл; [пер. с англ. А.Лисицыной]. СПб. : Питер, 2003. 271с.
10. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. Стилистика декодирования / И. В. Арнольд. М. : Просвещение, 1990. 300с.
11. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка / И.В.Арнольд. М. : Просвещение, 1966. 346 с.
12. Арнольд И. В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования / И. В. Арнольд. Л. : Просвещение, 1966. 192 с.
13. Аскерова І. А. Семантичне поле назв емоційно-афективних станів у польській мові: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03 / Аскерова Ірина Аліївна. К., 2006. 230 с.
14. Атаян Э. Р. Аспекты организации и функционирования языковой сферы / Э. Р. Атаян. Ереван : Изд-во Ереван. ун-та, 1976. 191 с.
15. Афанасьева О. В. Понимание прилагательного как признакового слова. Ономасиологический подход к изучению лексики / О. В. Афанасьева // Сб. науч. тр. М.: МГПУ, 1997. С. 2936.
16. Баженова И. С. Обозначение эмоций в художественном тексте (прагматический аспект) : дис. докт. филол. наук : 10.02.19 / Баженова Ирина Сергеевна. М., 2003. 421с.
17. Бао Хун. Экспрессивный синтаксис с точки зрения коммуникативной грамматики / Бао Хун // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста. М. : Эдиториал УРСС, 2002. С. 268274.
18. Баранов К. Ф. Отражение паралингвистических элементов в авторских ремарках (на материале современной английской драматургии) / К.Ф. Баранов // Художественный текст. Структура и семантика: Межвуз. сб. науч. тр. / Краснояр. гос. пед. ин-т; Отв.ред. В.А. Савченко. Красноярск: КГПИ,1987. С.121125.
19. Барташева А. И. Взаимодействие невербальных и вербальных компонентов ситуации коммуникативного доминирования в англоязычном дискурсе: дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Барташева Анна Игоревна. Харьков, 2004. 199 с.
20. Бахтин М. М. Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении / М. М. Бахтин. М. : Изд-во "Лабиринт", 2000. 640 с.
21. Бацевич Ф. С. Атмосфера спілкування : спроба психолінгвістичного дослідження / Ф. С. Бацевич // Мовознавство. 2002. № 4-5. С. 2632.
22. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. К. : Видавничий центр "Академія", 2004. 344 с.
23. Бацевич Ф. С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.Бацевич, Т. Космеда. Львов : Издательство "Світ", 1997. 390 с.
24. Бевзенко С. П. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. / Бевзенко С.П. , Литвин Л. П. , Семеренко Г. В. К. : Вища шк., 2005. 270 с.
25. Безугла Л. Р. Перлокуція в дискурсі (на матеріалі німецького діалогічного дискурсу) / Л. Р. Безугла // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. Харків : Константа, 2005. С. 118144.
26. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации / А. Д. Белова. К. : Астрея, 1997. 310 с.
27. Бережная Л. Г. Интонация междометных высказываний в современном английском языке : дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Бережная Л. Г. К., 1972. 187 с.
28. Берлизон С. Б. Эмоциональное значение особый компонент смысловой структуры / С. Б. Берлизон // Вопросы описаний лексико-семантической системы языка : Тезисы докладов. У. І М. : МГПИИЯ им.М.Тореза, 1971. С. 5561.
29. Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови : когнітивний і гендерний аспекти : дис. докт. філол. наук : 10.02.04 / Бєссонова Ольга Леонідівна. Донецьк, 2003. 463 с.
30. Білоноженко В. М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / В. М. Білоноженко. К. : Наукова думка, 1989.156 с.
31. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка / М.Я.Блох. М. : Высш. шк., 1983. 383 с.
32. Богданов В. В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении / В. В. Богданов // Языковое общение : Единицы и регулятивы : Межвуз. сб. науч. тр. Калинин : Калининск. гос. ун-т, 1987. С. 1825.
33. Богданов В. В. Семантический и прагматический аспекты дискурса / В. В. Богданов // Прагматическая интерпретация и планирование дискурса. Пятигорск : Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1991. С. 68.
34. Бондаренко А. Ф. Основы психологии / А. Ф. Бондаренко. К. : Издательский центр КНЛУ, 2005. 254 с.
35. Борисов О. О. Мовні засоби вираження емоційного концепту СТРАХ : лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Борисов Олексій Олександрович. Житомир, 2005. 252 с.
36. Бузаров В. В. Круговорот диалогической речи или взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего / В. В. Бузаров. Ставрополь : Изд-во Ставропольск. пед. ин-та, 2001. 168 с.
37. Бузаров В. В. Изучение диалогической коммуникации основная задача коммуникативной грамматики / В. В. Бузаров // Вестник Московск. ун-та. 2002. № 1. С. 148152.
38. Валгина Л. С. Синтаксис современного русского языка / Л.С.Валгина. М. : Агар, 2000. 416 с.
39. Варій М. Й. Загальна психологія / М. Й. Варій. К. : Центр учбової літератури, 2007. 968 с.
40. Васильев Л. М. Теория семантических полей / Л. М. Васильев // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105113.
41. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика / Л.М.Васильев. М. : Высш. шк., 1990. 176 с.
42. Васильева Е. Л. Невербальные компоненты коммуникации и речевые акты (на материале современного английского языка) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 "Теория языкознания" / Е. Л. Васильева. Минск, 2002. 19 с.
43. Вежбицка А. Метатекст в тексте / А. Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1978. Вып. ІX. Лингвистика текста. С. 402421.
44. Вежбицка А. Семантика междометий / А. Вежбицка // Семантические универсалии и описание языков М. : Языки рус. культуры, 1999. С. 611649.
45. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / А. Вежбицкая. М. : Языки славянской культуры, 2001. 272 с.
46. Верещагин Е. М. О своеобразии образования мимики и жестов вербальными средствами / Е. М. Верещагин, В. Т. Костомаров // Вопросы языкознания. 1981. № 1. С. 3647.
47. Вилюнас В. К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций : Тексты / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. М. : Изд-во МГУ, 1984. С. 329.
48. Виноградов В. В. Русский язык : Грамматическое учение о слове / В.В. Виноградов. М. : Высшая школа, 1986. 639 с.
49. Витт Н. В. Об эмоциях и их выражении (к проблеме выражения эмоций в речи) / Н. В. Витт // Вопросы психологии. 1964. № 3. С. 140154.
50. Витт Н. В. Личностно-эмоциональная опосредованность выражения эмоций / Н. В. Витт // Вопросы психологии. 1991. № 1. С. 95107.
51. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : Академічна граматика української мови / За ред. І. Вихованця. К. : Пульсари, 2004. 400 с.
52. Волек (Волкова) Б. Типология эмотивных знаков / Б. Волек (Волкова) // Язык и эмоции : Сб. науч. тр. ВГЛУ. Волгоград : Перемена, 1995. С. 1523.
53. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. 2-е изд. М. : Эдиториал УРСС, 2002. 280 с.
54. Воркачев С. Г. Концепт счастья : понятийный и образный компоненты / С. Г. Воркачев // Известия РАН. Серия лит-ры и языка. 2001. Т. 60, № 6. С. 4758.
55. Воркачев С. Г. Счастье как лингвокультурный концепт / С.Г.Воркачев. М. : ИТДГК "Гнозис", 2004. 236 с.
56. Воркачев С. Г. Концепт счастья в английском языке : значимостная составляющая / С. Воркачев, Е. Воркачева // Массовая культура на рубеже ХХ-ХХI веков : Человек и его дискурс. М. : "Азбуковник", 2003. С.263276.
57. Вундт В. Простые чувства, аффекты, настроения / В. Вундт // Психология мотивации и эмоций. М. : ЧеРо, 2002. С. 8091.
58. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский. М. : Лабиринт, 1999. 352 с.
59. Гак В. Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста / В.Г.Гак // Вестник Московск. ун-та. Серия 9. Филология. 1997. № 3. С.8795.
60. Гамзюк М. В. Відображення емоцій лексичними засобами (на матеріалі німецької мови) / М. В. Гамзюк // Вісник КНЛУ. Серія філологія. 1999. Т. 2, № 2. С. 3948.
61. Гамзюк М. В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) / Гамзюк М. В. К. : Видавн. центр КДЛУ, 2000. 256 с.
62. Ганєчко В. В. Лексика на позначення паравербальних дій усмішки у семантичному і функціональному аспектах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 "Загальне мовознавство" / В.В.Ганєчко. Київ, 2006. 22 с.
63. Геворкян К. У. Кинесический язык : Введение в кинесику : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук : спец. 10.02.19 "Теория языкознания" / К. У. Геворкян. Ереван, 1991. 39 с.
64. Гладуш Н. Ф. Прагматичні аспекти висловлення і дискурсу / Н.Ф.Гладуш К. : Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2005. 200 с.
65. Гнезділова Я. В. Лексико-стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів / Я. В. Гнезділова // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К. : Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2005. Вип. 13. С. 110117.
66. Гнезділова Я. В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу : семантичний і прагматичний аспекти : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Гнезділова Ярослава Володимирівна. К., 2007. 191с.
67. Гончарова Н. В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Гончарова Наталія Віталіївна. К, 2002. 182 с.
68. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации / И.Н.Горелов М. : Наука, 1980. 104 с.
69. Гранько Н. К. Емоції у психології та лінгвістиці / Н. К. Гранько // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2002. № 567. С. 243250.
70. Графова Т. А. Роль эмотивной коннотации в семантике слова : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 "Теория языкознания" / Т. А. Графова. М., 1987. 22 с.
71. Гридин В. Н. Психолингвистические функции эмоционально-экспрессивной лексики : дис. канд. филол. наук / Гридин Владимир Николаевич. М., 1976. 162 с.
72. Гриневич Т. С. Смысловое содержание слова и его семантическая экспликация в тексте (на материале слов лексико-семантической области отрицательных эмоций) : дис. канд. филол. наук / Т. С. Гриневич. Минск, 1975. 193 с.
73. Даирова К. Н. Паралингвизмы в модально-стилистическом контексте / К. Н. Даирова // Прагматика и стилистика текста : Сб.ст. / Каз.гос. ун-т им. С. М. Кирова, Алма-Ат. пед. ин-т иностр. яз.; Науч. ред. Н.Д.Марова. Алма-Ата : АПИИЯ, 1988. С. 4549.
74. Данилова Н. Н. Психофизиология / Н. Н. Данилова. М. : Аспект Пресс, 2000. 373 с.
75. Девкин В. Д. Диалог. Немецкая разговорная речь в сопоставлении с русской / В. Д. Девкин. М. : Высш. школа, 1981. 160 с.
76. Дейк ван. Т. А. Стратегии понимания связного текста / Т. А. ван Дейк, В. Кинч // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1988. Вып. 23. С. 153211.
77. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. Ван Дейк М.: Прогресс, 1989. 312 с.
78. Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія / Під. ред. проф. К. Кусько. Львів : Львівськ. нац. ун-т ім. І. Франка, 2002. 495 с.
79. Додонов Б. И. В мире эмоций / Б. И. Додонов. К. : Политиздат Украины, 1987. 140 с.
80. Долгих Н. Г. Теория семантического поля на современном этапе развития семасиологии / Н. Г. Долгих // Научные доклады высшей школы "Филологические науки". 1973. № 1. С. 8998.
81. Домашнев А. И. Из наблюдений над лексикографической практикой/ А. И. Домашнев, Е. А. Аруева // Вопросы языкознания. 1986. № 2. С.4051.
82. Дудучава Р. Е. Структура неполносоставных предложений английской диалогической речи : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" / Р. Е. Дудучава. Тбилиси, 1966. 26 с.
83. Дьяконова І. Л. Невербальні засоби комунікації у жіночому флірті (на прикладі комунікації в англомовному середовищі) / І. Л. Дьяконова // Мовні і концептуальні картини світу. 2004. Вип. 10. С. 145149.