МАРКЕРИ ЕМОЦІЙНОСТІ У СПОНТАННІЙ КОМУНІКАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ БРИТАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОРПУСУ ТЕКСТІВ)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Смашнюк Оксана Іванівна

УДК 811.111’27

МАРКЕРИ ЕМОЦІЙНОСТІ У СПОНТАННІЙ КОМУНІКАЦІЇ
(НА МАТЕРІАЛІ БРИТАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОРПУСУ ТЕКСТІВ)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Верба Лідія Георгіївна
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................4
РОЗДІЛ I. ЕМОЦІЙНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
СПОНТАННОЇ КОМУНІКАЦІЇ В СУЧАСНОМУ
АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ....................................................................11
1.1. Вивчення спонтанної комунікації в сучасній лінгвістиці........................ 11
1.2. Усна комунікація у Британському національному корпусі.....................13
1.3. Емоції як фактор комунікації: причини та наслідки.................................21
1.4. Трактування емоційності в сучасній лінгвістиці.......................................25
1.5. Екстралінгвістичні чинники впливу на емоційний контур
комунікації.....................................................................................................32
1.5.1. Вікові особливості мовців.................................................................32
1.5.2. Гендерні особливості комунікантів..................................................45
1.5.3. Культурні й етнічні особливості комунікантів...............................53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I............................................................................62
РОЗДІЛ II. ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ ЯК МАРКЕРИ
ЕМОЦІЙНОСТІ У СПОНТАННІЙ КОМУНІКАЦІЇ.................................66
2.1. Прикметники, що позначають емоції..........................................................66
2.2. Семантичні примітиви..................................................................................79
2.3. Вигук як чинник емоційності.......................................................................87
2.4. Номінативні одиниці на позначення адресата повідомлення...................101
2.5. Ідіоми в спонтанному мовленні...................................................................103
2.6. Одиниці зниженого стилістичного тону.....................................................111
2.7.Одиниці зі значенням заперечення...............................................................120
2.8. Одиниці з семантикою градуальності / інтенсивності...............................124
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II...........................................................................129
РОЗДІЛ III. СИНТАКСИС І ПРАГМАТИКА СПОНТАННОГО
МОВЛЕННЯ........................................................................................................132
3.1. Сегментація висловлювань в автентичному поточному
мовленні..........................................................................................................132
3.2. Когезія і когерентність в автентичному поточному мовленні..................147
3.3. Відхилення від граматичної норми..............................................................159
3.4. Прагматичні значення комунікативних типів речень................................166
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ III.........................................................................173
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................175
ДОДАТОК А........................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................180
СПИСОК КОМУНІКАТИВНИХ СИТУАЦІЙ
СПОНТАННОГО МОВЛЕННЯ BNC, ЩО ВИКОРИСТАНІ
У ДИСЕРТАЦІЇ..................................................................................................218

ВСТУП

Значний період розвитку лінгвістики був присвячений системним і структурним дослідженням мови як однієї з семіотичних систем. Перехід до вивчення мовної комунікації у другій половині XX ст. супроводжувався зростанням інтересу до художньої літератури прози та драми, що використовувалися як матеріал дослідження. Відредагована стандартна мова з деякими випадками імітації жаргону, сленгу тривалий час розглядалася як єдине джерело вивчення спонтанного мовлення. Поява нових технічних засобів, передусім магнітофонів, пізніше диктофонів, виникнення цифрових технологій, розвиток корпусної лінгвістики сприяли створенню бази даних для вивчення саме спонтанної комунікації.
Теоретичним підґрунтям для дослідження спонтанного мовлення, представленого в сучасних базах даних у вигляді звукових і транскрибованих файлів, стали праці з діалогічного мовлення, прагматики, комунікативної лінгвістики, конверсаційного аналізу, численні праці, присвячені англомовному дискурсу.
Важливий внесок у дослідження спонтанного мовлення зроблено впродовж останніх років у галузі фонетики, насамперед завдяки вивченню емоційно навантажених фрагментів комунікації (А.А. Калита, Е.М.Андрієвська, С.Ф. Алексенко та ін.). Значний фактичний матеріал і спостереження були накопичені також у сучасних дискурсивних дослідженнях, присвячених найбільш „розмовним” і спонтанним різновидам дискурсу (Р.В.Боднар, О.В. Каптюрова, О.В. Фадєєва та ін.).
Сучасні корпуси мовних даних на матеріалі різних мов, перш за все англійської, широко використовуються в мовознавчих дослідженнях різних напрямків. Однак абсолютна більшість корпусів мовних даних, які створюються й інтенсивно поповнюються, містять незначну частину усного мовлення порівняно з писемним, що, безумовно, свідчить про труднощі збору інформації, транскрибування та певні проблеми, що виникають при аналізі спонтанного мовлення.
Переважання в корпусах друкованих текстів, що є писемним підготовленим мовленням, свідчить про все ще існуючі преференції в сучасному мовознавстві щодо дослідження саме цих типів мовлення. Для широкого і детального вивчення спонтанної комунікації в усьому її різноманітті потрібні переорієнтація лінгвістів, удосконалення технічних засобів для збору й збереження інформації, розвиток системи пошуку даних, а також удосконалення методик дослідження.
Британський національний корпус (BNC), що містить зразки спонтанного мовлення, широко використовується в сучасних мовознавчих дослідженнях. Це надійне джерело інформації, хоча й воно не забезпечує з’ясування всіх позамовних чинників, що мають бути враховані в мовознавчих студіях.
Дисертацію присвячено вивченню мовних маркерів емоційності у спонтанній англомовній комунікації. Актуальність дослідження зумовлено зростанням інтересу лінгвістів до суто спонтанного мовлення, яке, по-перше, залишається мало дослідженим об’єктом у сучасному мовознавстві, по-друге, зазнає суттєвих змін під впливом різноманітних чинників, у тому числі емоцій, що є його невід’ємним складником. Емоційно навантажене мовлення привертає особливу увагу мовознавців у зв’язку з відхиленням від норми, під якою у випадку комунікації розуміють нейтральне мовлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України, яка розроблялася в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 15 листопада 2004 року).
Метою дисертаційного дослідження є вивчення ролі емоційного фактора в неофіційній спонтанній комунікації. Зазначена мета дисертації зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
1)уточнення характеру відмінностей між поняттями „емоційність”, „емотивність”, „експресивність” та „оцінка”;
2)аналіз позамовних чинників впливу на емоційний контур комунікації;
3)дослідження мовних засобів вираження емоційності, зокрема лексичних одиниць, у спонтанній комунікації;
4)з’ясування синтаксичних та прагматичних особливостей непідготовленого емоційного мовлення.
Мета та завдання дослідження визначили необхідність використання методів лексико-семантичного та лінгвостилістичного аналізу, аналізу словникових дефініцій, конверсаційного і дискурсивного аналізу, методів корпусної лінгвістики, у тому числі пошуку через програму конкордансів, кількісних підрахунків, які у цілому надають можливість виявити особливості англійської емоційної спонтанної комунікації.
Матеріалом дослідження є всі зразки спонтанного мовлення, що містяться у Британському національному корпусі (BNC).
Об’єктом дослідження в дисертації є маркери емоційності у висловлюваннях, що становлять автентичне англійське діалогічне та монологічне спонтанне мовлення.
Предметом роботи є лексичні, синтаксичні та прагматичні характеристики засобів передачі емоцій, що формують емоційний контур діалогічного та монологічного спонтанного мовлення у BNC.
Наукова новизна дисертації полягає у виявленні інвентаря маркерів спонтанного емоційно забарвленого мовлення на матеріалі BNC, у з’ясуванні того, як емоції впливають на лексичні преференції, оформлення синтаксичної структури висловлювань та їхні прагматичні характеристики.
Теоретичне значення дисертації полягає у виявленні закономірностей сучасного автентичного англійського спонтанного мовлення, спричинених впливом емоцій, а також іншими позамовними факторами. Результати дослідження становлять внесок у лексикологію, граматику та стилістику англійської мови, корпусну лінгвістику, теорію мовленнєвої комунікації.
Практична цінність дослідження полягає в можливості використання матеріалів дисертації у нормативних курсах з лексикології, стилістики та теоретичної граматики англійської мови, у спеціальних курсах з психолінгвістики та прагматики англійського мовлення, з корпусної лінгвістики та діалогічного мовлення, у практиці викладання англійської мови, а також у відповідних підручниках та посібниках.
Положення, що виносяться на захист:
1. Сучасні корпуси мовних даних, що базуються на новітніх інформаційних технологіях, дозволяють об’єктивно та всебічно дослідити закономірності усного спонтанного мовлення. Спектр найбільш частотних лексичних одиниць англійського автентичного емоційно навантаженого усного мовлення на матеріалі BNC включає маркери хезитації mm, mhm, базові дієслова, прийменники з просторовим значенням, прислівники з темпоральною семантикою, числівники й займенники квантитативної семантики, серед яких значно переважають одиниці на позначення неточної кількості, а також досить незначну групу іменників, серед яких домінують одиниці широкої семантики та слова, що позначають основні одиниці виміру часу. У групі поширених прикметників переважають одиниці позитивної оцінки й невизначено великої ознакокількості.
2. Лексичні маркери емоційності в автентичному англійському спонтанному мовленні, представлені у BNC, можуть бути охарактеризовані як найбільш частотні одиниці, спрощені за семантикою і словотворчими параметрами. Найчастотніші мовні одиниці в англійському спонтанному мовленні належать до семантичних примітивів, що є базовими елементами непідготовленого усного мовлення. Незважаючи на важливість фізичних почуттів у житті людини та їх емоційні наслідки, відповідні лексичні одиниці не є комунікативно значущими і становлять незначну частину слововживань. Основна частина емоційно навантажених лексичних одиниць у спонтанному мовленні позначає духовні почуття.
3. Серед вигуків в англійському емоційно забарвленому спонтанному мовленні домінує well. Особливістю використання вигуків є вживання деяких із них послідовно в межах одного вигукового висловлення, можливість уживання вигуку в ініціальній, медіальній та фінальній позиціях залежно від функції у комунікації. Фінальна позиція вигуків пов’язана з функцією підтримання комунікативного контакту і зворотного зв’язку.
4. Ідіоми, які відображають своєрідність менталітету, культури, когніції певного етносу і додають виразності та експресивності мовленню, не властиві англійській спонтанній комунікації. Поширені англійські ідіоми з кольороназвами, з антропоелементами й зоосемізмами, що спеціалізуються на вираженні емоцій, уживаються в автентичному спонтанному мовленні рідко. Поодинокі випадки використання ідіом, що позначають емоції, представлені найпростішими ідіомами, які належать до стійких сполук і не характеризуються найвищим ступенем ідіоматичності.
5. Показником емоційної тональності у спонтанному мовленні досить часто виступають прикметники оцінки як позитивної, так і негативної. За частотністю домінують прикметники з позитивною оцінкою fine, nice. Антонімічно протиставлені good і bad вживаються у співвідношенні 5:1, що доводить переважання позитивно маркованих одиниць в англійському спонтанному мовленні. Висока частотність простих за структурою прикметників порівняно з іншими багатоскладовими прикметниками, що перебувають з ними в синонімічних та асоціативних відношеннях, свідчить про преференційне вживання одиниць, що наближаються до семантичних примітивів. В екскламативах значна частина прикметників, відомих як семантичні суперлативи, наближаються у своєму функціональному використанні до вигуків. Серед прикметників, що виражають різні емоції й суттєво відрізняються за показниками частотності, вирізняються егоцентричні (наприклад, surprised), що вживаються для опису емоційного стану мовця.
6. Серед заперечних одиниць у спонтанному мовленні за частотністю домінує none, але найбільш емоційно навантаженим є never, що посідає в одному синтагматичному ланцюжку важливішу комунікативну позицію, ніж заперечна частка no. Вона позначає заборону, засторогу, попередження.
7. Британське спонтанне емоційно забарвлене мовлення характеризується реченнями зі спрощеними синтаксичними структурами, серед яких переважають прості та еліптичні речення, і повною відсутністю складних речень з будь-якими підрядними. Спрощені синтаксичні утворення, у свою чергу, піддаються сегментації, поділу на синтагми та окремі слова. У спонтанному мовленні спостерігається відсутність і підмета, і присудків речення, що, може компенсуватися невербальними елементами та позамовним контекстом.
В емоційному мовленні зростає роль питальних та наказових речень. Наказові речення вживаються як категоричні прохання, накази, застереження, заклики до уваги. Інтерогативні висловлювання стають засобами вираження емоційної оцінки.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, додатка, списку використаних джерел (375 джерел), корпусу непідготовленого спонтанного мовлення. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок, із них 178 сторінок основного тексту.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на засіданнях кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були обговорені на міжнародних конференціях „ Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), „Київські філологічні школи і історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005), на всеукраїнській конференції за участю молодих учених „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007) і всеукраїнській науковій конференції „Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено у восьми одноосібних наукових статтях, опублікованих в українських фахових виданнях, визначених ВАК України.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення усного мовлення, особливо спонтанного, що стало можливим завдяки розвитку інформаційних та цифрових технологій, аудіотехніки, а також корпусної лінгвістики, набуло особливої актуальності й важливості у сучасному мовознавстві. Дані корпусної лінгвістики дозволяють досліджувати реальний комунікативний простір, зробити об’єктивні висновки щодо спонтанного мовлення, яке раніше вивчали у відредагованому та стилізованому вигляді, переважно на матеріалі художньої літератури.
Дисертація пропонує результати дослідження мовних маркерів емоційності на матеріалі спонтанного розмовного мовлення, зафіксованого в Британському національному корпусі англійської мови.
Емоційний дискурс є непідготовленим видом мовленнєвої діяльності, який виникає внаслідок спонтанного вияву емоцій в емоційно детермінованій ситуації. Емоційний чинник, що обумовлює вибір мовного матеріалу, відіграє визначальну роль. Проведений аналіз свідчить, що емоційне спонтанне мовлення суттєво відрізняється за своєю синтаксичною організацією та лексичним наповненням від імітації та презентації усного непідготовленого мовлення, зафіксованого в літературних творах.
У лексико-стилістичному аспекті англійському емоційному дискурсу притаманні: а) тенденція до вживання простої за семантикою та морфемним складом лексики; б) наявність слів, що виражають різноманітні емоції; в) вживання стилістичних засобів, які підкреслюють спонтанність дискурсу.
Експресивність досягається шляхом уживання неформальної, стилістично маркованої лексики, яка виокремлюється у дві групи: групу повнозначних та групу неповнозначних лексичних одиниць. Повнозначні лексичні одиниці представлені у великій кількості фамільярною, образливою (нецензурною, лайливою, вульгарною), сленговою та жаргонною лексикою. Група неповнозначних лексичних одиниць в емоційному мовленні складається зі стереотипної, часто вживаної, частково або повністю десемантизованої лексики, яка легко (автоматично) відтворюється за допомогою мінімальних затрат мовленнєвих зусиль. Найчастотнішими з них є вигуки, лексичні інтенсифікатори емоційності, стереотипні пестливі, фамільярні або грубі слова-звертання. Емоційний дискурс є лексично збідненим, оскільки складається з найбільш уживаних, простих слів, які першими спадають на думку.
Семантичні примітиви, насиченість як ситуативно детермінованими дейктиками (займенниками, прислівниками тощо), так і такими, що не обов’язково орієнтовані на об’єкт реальної ситуації, теж властиві емоційному спонтанному мовленню.
Перенасиченість вигуками, що здатні передавати емоції в мовленні та імплікувати значення згоди/незгоди, модальні значення імперативного характеру, є також особливістю емоційного спонтанного мовлення. Характерним є те, що вигуки у спонтанному емоційному мовленні не тільки не прив’язані до ініціальної чи фінальної позиції у висловлюванні, а й можуть переривати висловлювання в будь-якому місці, водночас вони можуть бути самостійною достатньою відповіддю на репліку-стимул .
Маркери хезитації на зразок mm, er (які майже не засвідчені в літературних творах) не мають комунікативного навантаження, проте є елементами, що свідчать про емоційний та ментальний стан мовця, і отже своєрідним ключем для правильного розуміння його репліки.
Пейоративна лексика в емоційному спонтанному мовленні не завжди є лайкою, спрямованою на співрозмовника й орієнтованою на його приниження; вона може бути відбитком емоційного стану мовця і, як така, не містити образи і не бути конфліктогенним елементом комунікації (за взаємної відсутності в комунікантів упередження щодо її вживання).
Емоційному мовленню властиве використання простих речень, що пояснюється спонтанністю емоційного мовлення, оскільки відбір мовцем мовленнєвих форм та конструкцій відбувається не свідомо, а під впливом емоцій та ситуації спілкування. Як наслідок, емоційному англійському мовленню притаманні еліптичні або незакінчені речення, порушення в побудові синтаксичних структур, паузація, повтори тощо.
Емоційний дискурс є інтерактивним спонтанним інформаційно значущим рематичним мовленням, що розвивається за принципом ланцюжкової реакції, тобто формується шляхом асоціативного нанизування окремих висловлювань в одне ціле. Такий принцип побудови цього дискурсу зумовлює розмитість/нечіткість і фрагментарність подачі інформації з нечітко вираженою когезією.
У прагматичному аспекті емоційний дискурс є Его”-мотивованим, оскільки адресат дбає про себе й досить часто йому байдуже до почуттів співрозмовника, що позначається на процесі емоційного мовлення і спричиняє дезорганізацію останнього. Через це емоційне мовлення характеризується високим емоційним напруженням комунікантів, їх неврівноваженістю.
Істотну роль у дослідженні емоційного мовлення відіграють позамовні чинники впливу на емоційний контур комунікації, зокрема вікові, гендерні, соціальні й культурні особливості комунікантів. Реальне спілкування, важливою ознакою якого є спонтанність, непідготовленість, характеризується особливостями структури емоційних комунікативних одиниць та їх лексичного наповнення.
Синтаксичній організації спонтанного мовлення властиве порушення граматичних норм. Інтонація та ситуація мовлення можуть компенсувати вагому частку лексично не вираженої інформації, і тому емоційне мовлення характеризується відсутністю обов’язкових для писемного мовлення елементів висловлювання, порушенням його лінійності, своєрідним мовленнєвим лібералізмом щодо порядку слів та повторами.
У спонтанному мовленні, порівняно з писемним, значну роль відіграють питальні та наказові речення. Питальні речення здатні не тільки задовольняти пізнавальні інтенції мовця, а й передавати увесь спектр його емоцій та інтенційних прагнень від констатацій та побажань до спонукань і наказів. Наказові речення мають широкий спектр експресивного вираження вони вживаються як категоричні прохання, накази, застереження, заклики до уваги тощо.
Перспективи дослідження спонтанного мовлення пов’язані з вивченням його особливостей у різних видах дискурсу, де переважає підготовлене мовлення з уточненням синтаксису непідготовленого мовлення, з детальним фонетичним аналізом спонтанного мовлення в усіх його проявах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамович С.Д., Чікарьова М.Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник / Семен Дмитрович Абрамович, Марія Юріївна Чікарьова. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 472 с.
2. Ажнюк Б.М. Еволюція української мови в діаспорі (етно- і соціолінгвістичні аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова”; 10.02.15 „Загальне мовознавство” / Богдан Миколайович Ажнюк; НАН України; Інститут української мови. К., 1999. 38 с.
3. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова / Э.С. Азнаурова. Ташкент: Фан, 1973. 405 с.
4. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова / Э.С. Азнаурова. Ташкент: Фан, 1988. 119 с.
5. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка / Галина Николаевна Акимова. М.: Высш. школа, 1990. 168 с.
6. Акодес М.И. Английский язык: имя прилагательное : [для студентов фак. и ин-тов иностр. яз.] / Михаил Иосифович Акодес. К.: Вища школа, 1987. 103 с.
7. Александрова В.Г. Граматичні особливості простих емотивних речень / В.Г. Александрова // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2001. Вип. 7. С. 3-5.
8. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса / О.В. Александрова. М.: Высш.шк., 1984. 211 с.
9. Алексенко С.Ф. Варіативність інтонаційної моделі висловлення-вибачення у мовленнєвій комунікації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського діалогічного мовлення): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Світлана Федорівна Алексенко; Київський національний лінгвістичний ун-т. — К., 2004. — 20 с.
10. Алехина А.И. Идиоматика современного английского языка / А.И. Алехина. Минск: Вышейшая школа, 1982. 279 с.
11. Алексєєва І.О. Семантика та прагматика англійських часток: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Ірина Олексіївна Алєксєєва; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 20 с.
12. Аминова Л. В. Структурно-семантические особенности молодежного сленга в английском и французском языках: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.20 „Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание” / Л.В. Аминова; Башкирский гос. ун-т. Уфа, 2004. 18 с.
13. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Н.Н. Амосова. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. 208 с.
14. Андрієвська Е.М. Інтонаційне вираження категорії згоди/незгоди у французькому діалогічному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.05 „Романські мови” / Елла Миколаївна Андрієвська; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 20 с.
15. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблемы экспрессивности // Экспрессивные средства английского языка / Ирина Владимировна Арнольд. Л., 1975. С. 11-20.
16. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность / Ирина Владимировна Арнольд: Сб. статей / Санкт-Петербургский гос. ун-т / П.Е. Бухаркин (науч. ред.). С.Пб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1999. 444 с.
17. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования) / Ирина Владимировна Арнольд. Л.: Просвещение, 1981. 295 с.
18. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования) / Ирина Владимировна Арнольд. М.: Просвещение, 1990. 304 с.
19. Арустамова А.А. Современный молодежный сленг и особенности его функционирования (на материале речи студентов Республики Адыгея): дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Украинский язык” / А.А. Арустамова. Майкоп, 2006. 260 с.
20. Арутюнова Н.Д. Диалогическая модальность и явление цитации / Нина Давидовна Арутюнова // Человеческий фактор в языке. Коммуникация. Модальность. Дейксис. М.: Наука, 1992. С. 17-23.
21. Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка. Семантика начала и конца / Нина Давидовна Арутюнова. М.: Индрик, 2002. 648 с.
22. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Нина Давидовна Арутюнова. М.: Наука, 1988. 388 с.
23. Архелюк В. В. Прикметники розміру в сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Валентина Валентинівна Архелюк; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1999. — 20 с.
24. Афанасьева О.В., Резвецова М.Д., Самохина Т.С. Сравнительная типология английского и русского языков: практикум: [для пед. вузов] / Ольга Васильевна Афанасьева, М.Д. Резвецова, Т.С.Самохина. 2-е изд. М.: Наука. Интерпериодика: Физматлит, 2000. 198 с.
25. Ахманова О.С. Лингвостилистика. Теория и метод. (Linguostylistics. Theory and method) / Ольга Сергеевна Ахманова. М.: Изд-во МГУ, 1972. 196 с.
26. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Изд 3-е стереотипное / Ольга Сергеевна Ахманова. М.: КомКнига, 2005. 576с.
27. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу / Віктор Володимирович Балабін. К.: Логос, 2002. 315 с.
28. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.16 „Перекладознавство” / Віктор Володимирович Балабін; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 19 с.
29. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Р.А. Будагов (ред.,вступ.ст., примеч.), Е.В. Вентцель (пер.с 3-го фр. изд.), Т.В. Вентцель (пер.с 3-го фр. изд.) / Шарль Балли. — М.: Издательство иностранной литературы, 1955. — 416 с.
30. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. М.: Изд-во иностр. литературы, 1961. 394 с.
31. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Аспекты теории фразеологии / Анатолий Николаевич Баранов, Дмитрий Олегович Добровольский. М.: Знак, 2008. 656 с.
32. Баталова И.К. Ключевые проблемы сложного синтаксического целого в английском языке / И.К. Баталова. Свердловск: Свердловский гос. пед. ин-т, 1987. 62 с.
33. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Флорій Сергійович Бацевич. К.: Академія, 2004. 342 с.
34. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історикотипологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект: Монографія / Л.І. Бєлєхова. Херсон: Айлант, 2002. 368 с.
35. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации / Алла Дмитриевна Белова / А.И. Чередниченко (отв. ред.). — К.: Киевский ун-т им. Т. Шевченко, 1997. — 311 с.
36. Белова А.Д. Функционально-семантическое поле пассива в аспекте его взаимосвязи с другими полями (на материале английского языка): дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / Алла Дмитриевна Белова; КГУ им. Т.Г. Шевченко. К., 1988. 213 с.
37. Бельчиков Ю.А. Функциональная стилистика // Стилистика и литературное редактирование / Юрий Абрамович Бельчиков. М., 2004. С. 8-168.
38. Беляева Т. М., Хомяков В. А. Нестандартная лексика английского языка / Т.М. Беляева, В.А. Хомяков. — Л.: Издательство ЛГУ, 1985. 136 с.
39. Бердник Л.Ф. Риторический вопрос как экспрессивное средство /Л.Ф. Бердник // Риторика и синтаксические структуры. Тезисы докладов и сообщений. Красноярск, 1988. № 2. С.95-99.
40. Береговская Э.М. Молодежный сленг: формирование и функционирование / Э.М.Береговская // Вопросы языкознания. М., 1996. № 3.— С. 32-41.
41. Берлизон С.Б. Эмоциональное значение особый компонент смысловой структуры слова / фразеологические единицы / С.Б. Берлизон // Вопросы описания лексико-семантической системы языка: Тезисы докладов научной конференции. М., 1971. Ч. 1. С. 55-61.
42. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти / Ольга Леонідівна. Донецьк: Донец. НУ, 2002. 363 с.
43. Бирюкова Т. Г. Речь старшеклассников: толкование обобщенных высказываний, круг ассоциаций // Русский язык в школе / Т.Г.Бирюкова. М., 2003. №2. С. 17-23.
44. Боднар Р.В. Соціолект підлітків як субкультура сучасного лінгвосоціуму (на матеріалі англійської мови 90-х років XX початку XXI століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Руслана Володимирівна Боднар; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2007. 20 с.
45. Божович Е.Д. Развитие речевой компетенции школьников: проблемы и подходы // Вопр. психологии / Елена Дмитриевна Божович. М., 1997. № 1. С. 3344.
46. Болотов В.И. Проблемы теории эмоционального воздействия текста: автореф. дис. на соиск. науч. степени д-ра филол. наук: спец 10.02.04 Германские языки” / В.И. Болотов. М., 1986. 36 с.
47. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности / В.И. Болотов. Ташкент: Фан, 1981. 116с.
48. Бондаренко В.Н. Отрицание как логико-грамматическая категория / Виктор Николаевич Бондаренко. М.: Наука, 1983. 212 с.
49. Бонч-Осмоловская А.А. Конструкция с дативным субъектом” (опыт корпусного исследования на материале русского языка): автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 „Русский язык” / Анастасия Александровна Бонч-Осмоловская М., 2003. 30 с.
50. Брандес М.П. Стилистика текста: Теоретический курс: На материале нем. яз.: Учебник для студ. и аспирантов, обучающихся по спец. направления „Лингвистика и межкультурная коммуникация”. 3. изд., перераб. и доп. / Маргарита Петровна Брандес. М.: Прогресс-Традиция; Инфра-М, 2004. 413 с.
51. Бубнова Г.И. Текстовые категории устного спонтанного диалога: (на материале фр. яз.) / Г.И. Бубнова // Вопросы системной организации речи. М., 1987. С. 47-68.
52. Бузаров В.В. Круговорот диалогической речи, или взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего / Владимир Васильевич Бузаров. Ставрополь: Ставроп. гос. ун-т, 2001. 161 с.
53. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства / Леонід Арсенійович Булаховський. К.: Рад. школа, 1959. 308 с.
54. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). / Т.В. Булыгина, А.Д. Шмелев М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 574 с.
55. Буряков Н.А. К вопросу об эмоциях и средствах их языкового выражения / Н.А. Буряков // Вопросы языкознания. 1973. № 3. С. 47-59.
56. Быков В. Проблемы словаря русского воровского интержаргона („Русской фени”) / В. Быков // Быков В. Русская феня. Смоленск, 1994.
57. Вайгла Э.А. Эмоциональная лексика современного русского языка и проблемы ее перевода: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 „Русский язык” / Э.А. Вайгла. Тарту, 1977. 21 с.
58. Валгина Н.С. Теория текста / Н.С. Валгина. М.: Логос, 2003. 280 с.
59. Вандриес Ж. Язык: Лингвистическое введение в историю / Жозеф Вандриес: Пер. с фр. / Р.О. Шор (ред., предисл.), П.С. Кузнецов (примеч.). — М.: Соцэкгиз, 1937. — 410 с.
60. Ванников Ю.В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи / Юрий Вениаминович Ванников. М.: Рус. яз., 1979. 156 с.
61. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение / Г.А. Вартанян, Е.С. Петров. Л.: Наука, 1989. 144 с.
62. Вежбицкая А. Семантика междометий // Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 611-649 с.
63. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая. — М.: Языки русской культуры, 1999. — 780 с.
64. Венкель Т. В. Синтагматичні, парадигматичні та епідигматичні характеристики прикметників на позначення кольору в англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Тетяна Василівна Венкель; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 20 с.
65. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. Тексты / В.К. Вилюнас. М.: Московск. ун-т, 1984. С. 5-28.
66. Виноградов А.А. К вопросу о дифференциации явлений парцелляции и динамического присоединения / А.А. Виноградов // Вопросы языкознания. 1981. № 3. С. 98-110.
67. Виноградов В. В. История русских лингвистических учений: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по филол. спец / Виктор Владимирович Виноградов. — 2-е изд., испр., доп. — М.: Высшая школа, 2005. — 559с.
68. Виноградов В. В. О языке художественной прозы: Избранные труды / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Наука, 1980. 358 с.
69. Виноградов В. В. Русский язык / Виктор Владимирович Виноградов. - 2-е изд. М.: Наука, 1972. 614 с.
70. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Т. Г. Винокур. М.: Наука, 1980. 237 с.
71. Вихованець І. Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови / Іван Р. Вихованець (ред.) / Іван Романович Вихованець, Катерина Г. Городенська — К.: Університетське видавництво „Пульсари”, 2004. — 398 с.
72. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник / Іван Романович Вихованець. К.: Либідь, 1993. 368 с.
73. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Іван Романович Вихованець. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
74. Вишивана Н. В. Прикметники оцінки у сучасній німецькій мові: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Наталія Володимирівна Вишивана; Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці, 1999. — 205 с.
75. Волошин Ю.К. Общий америкнский сленг: состав, деривация и функция (лингвокультурологический аспект): дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 „Теория языка”/ Ю.К. Волошин. Краснодар, 2000. 341 с.
76. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного / Елена Михайловна Вольф. Москва: Наука, 1978. 200 с.
77. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Елена Михайловна Вольф. М.: Едиториал УРСС, 2002. 280 с.
78. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Елена Михайловна Вольф. М.: Наука, 1985. 228 с.
79. Воробйова О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи / О.П. Воробйова // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №635. С. 18-22.
80. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. / Ольга Петровна Воробьева. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
81. Воробьeва О.П. Эмотивность художественного текста // Язык и эмоции. / Ольга Петровна Воробьева. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
82. Выготский Л.С. Психология искусства / Лев Семенович Выготский. 3-е изд. М.: Искусство, 1986. 573 с.
83. Гак В.Г. Языковые преобразования. Studia Philologica / Владимир Григорьевич Гак. М.: Школа Языки русской культуры, 1998. 768 с.
84. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Олена Михайлівна Галапчук; Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. Х., 2000. 18 с.
85. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке / Евдокия Михайловна Галкина-Федорук // Сборник статей по языкознанию, посвященный 60-летию акад. Виноградова. М.: МГУ, 1958. С. 103-125.
86. Гальперин И.Р. О термине сленг / Илья Романович Гальперин // Вопросы языкознания. 1956. № 6. С. 107-114.
87. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. М.: Наука, 1981. 139 с.
88. Гамзюк М.В. Емотивне ототожнення як засіб утворення фразеологізмів (на матеріалі німецької мови) / Микола Васильович Гамзюк // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. К., 2000. Т. 3, №1. С. 34-44.
89. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) / Микола Васильович Гамзюк. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. 255 с.
90. Гамзюк М.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивності англомовного художнього тексту / Микола Васильович Гамзюк // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. К., 1999. Т. 2, № 1. С. 104-115.
91. Гвишиани Н.Б., Герви О.Ю. Корпусная лингвистика и грамматика речи / Н.Б. Гвишиани, О.Ю. Герви // Вестник Московского ун-та. Сер. 9: Филология. М., 2001. № 2. С. 46-42.
92. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Світлана Вікторівна Гладьо; Київський держ. лінгвістичний ун-т. К., 2000. 19 c.
93. Гладьо С.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивності англомовного художнього тексту / Світлана Вікторівна Гладьо // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. К., 1999. Т. 2, № 1. С. 104-115.
94. Гладьо С.В. Сигнали емотивності художнього тексту (на матеріалі сучасних англомовних оповідань) / Світлана Вікторівна Гладьо // Вісник Київськ. держ. лінгвістичного ун-ту. Дослідження молодих вчених. Серія. Філологія. К., 1998. Вип. 6: Проблеми лексичної семантики та семантики тексту. С. 144-152.
95. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / Светлана Викторовна Гладьо. К., 2000. 223 с.
96. Горина И.И. Союзные присоединительные скрепы с уточняющим значеним как средства связи предложений в тексте / И.И. Горина. Армавир: АГПИ, 2001. 147 с.
97. Городецкий Б.Ю., Кобозева И.М., Сабурова И.П. К типологии коммуникативных неудач // Диалогическое взаимодействие и представление знаний / Б.Ю. Городецкий, И.М. Кобозева, И.П. Сабурова. Новосибирск: АН СССР Сибирское отделение ВЦ, 1985. С. 64-78.
98. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма / Елена Игоревна Горошко. М., Харьков: ИД ИНЖЕК, 2003. 440 с.
99. Горчакова Е. В. Сопоставительное исследование молодежного социолекта русского и немецкого языков: Социолингвистический и лингвокогнитивный аспекты: дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.20 „Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание” / Евгения Валентиновна Горчакова Т