Міхіденко Катерина Олександрівна Лінгвокогнітивний та етнокультурний аспекти німецькомовного конфліктного дискурсу (на матеріалі інтернет-комунікації)

Краткое описание

Міхіденко Катерина Олександрівна, асистент кафедри германської філології та перекладу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Лінгвокогнітивний та етнокультурний аспекти німецькомовного конфліктного дискурсу (на матеріалі інтернет-комунікації)». Шифр та назва спеціальності 10.02.04 германські мови.Спецрада Д26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МІХІДЕНКО КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 811.112.2’42:316.48:27(323.14)
ДИСЕРТАЦІЯ
ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ
НІМЕЦЬКОМОВНОГО КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ
ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ)
Спеціальність: 10.02.04 – германські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________________________ К. О. Міхіденко
Наукові керівники:
Іваницька Марія Лонгинівна, доктор філологічних наук, професор
Сахарчук Людмила Іллівна , доктор філологічних наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………… 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ
ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ………………………………………………… 26
1.1. Сучасний стан дискурсивних студій………………………………….. 28
1.2. Дослідження дискурсу у працях німецьких лінгвістів……………….. 34
1.3. Когнітивний аспект вербалізації конфліктного дискурсу…………… 45
1.4. Проблеми структурування конфліктного дискурсу…………………... 49
1.5. Комунікативна стратегія як одиниця міжкультурного конфліктного
дискурсу………………………………………………………………………
54
1.6. Віртуальний простір як місце розвитку конфліктного дискурсу……. 58
1.7. Проблема інтерпретації віртуального конфліктного дискурсу……… 62
1.8. Фактори впливу на віртуальний конфлікт…………………………….. 67
1.9. Методологія дослідження міжкультурного конфліктного дискурсу у
віртуальному просторі……………………………………………………….
70
Висновки до Розділу 1………………………………………………………. 78
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ НІМЕЦЬКОМОВНОГО
КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ……………………………………………..
80
2.1. Особливості конфліктної взаємодії в умовах віртуального
спілкування…………………………………………………………………...
80
2.2. Концептуалізація віртуального конфліктного простору……………... 83
2.3. Стратегії самопрезентації в контексті сценаріїв конфліктної
взаємодії………………………………………………………………………
85
2.4. Комунікативні стратегії конфліктного дискурсу…………………….. 97
2.5. Конструктивні стратегії конфліктного дискурсу……………………... 100
2.5.1. Стратегія співпраці як забезпечення конструктивного діалогу……. 102
2.5.2. Стратегії примирення та вибачення…………………………………. 108
2.6. Псевдо-конструктивні стратегії конфліктного дискурсу…………….. 111
2.6.1. Маніпуляція як спосіб покращення власного іміджу за рахунок
14
опонента……………………………………………………………………… 112
2.6.2. Стратегія висміювання як демонстрація некомпетентності
опонента………………………………………………………………………
117
2.6.3. Стратегія тиску на опонента…………………………………………. 120
2.6.4. Стратегія уникнення відповідальності за наслідки конфлікту…….. 123
2.7. Деструктивні стратегії конфліктного дискурсу………………………. 129
2.7.1. Стратегія дискредитації опонента через пряму образу…………….. 130
2.7.2. Стратегія непрямої дискредитації опонента………………………… 133
2.7.3. Стратегія погрози як контра-продуктивний спосіб конфліктної
взаємодії………………………………………………………………………
135
2.8. Лексико-граматичний аспект вербалізації комунікативних стратегій
конфліктного дискурсу………………………………………………………
138
Висновки до Розділу 2………………………………………………………. 147
РОЗДІЛ 3. ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ НІМЕЦЬКОМОВНОГО
КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ……………………………………………..
149
3.1. Мережа Інтернет як інструмент міжкультурного діалогу……………. 149
3.1.1. Міжкультурний аспект концептуалізації німецькомовного
віртуального простору………………………………………………………
152
3.1.2. Реалізація ментальних структур та концептів міжкультурного
конфліктного дискурсу………………………………………………………
154
3.2. Релевантність поняття «побутовий расизм» для віртуального
конфліктного дискурсу………………………………………………………
156
3.2.1. Вербалізація концептів ТОЛЕРАНТНІСТЬ та РАСИЗМ як
можливе джерело побутового расизму……………………………………..
163
3.2.2. Конфлікт самосприйняття та сприйняття «Іншого» як джерело
міжкультурного конфлікту…………………………………………………..
167
3.3. Класифікація концептів німецькомовного конфліктного дискурсу у
віртуальному просторі……………………………………………………….
174
3.3.1. Категоріальна репрезентація концептів конфліктного дискурсу….. 179
3.3.2. Структурна репрезентація концептів конфліктного дискурсу…….. 187
15
3.3.3. Метафорична репрезентація концептів конфліктного дискурсу….. 195
3.4. Концептуальна картина німецькомовного міжкультурного
конфліктного дискурсу………………………………………………………
202
Висновки до Розділу 3………………………………………………………. 205
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………….. 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 211
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………... 230
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ………………… 230
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 233

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дослідження конфліктного дискурсу відбувається у руслі
лінгвокогнітивних та етнокультурних дискурсивних студій. Метою
дисертаційного дослідження було дослідження лінгвокогнітивної та
етнокультурної природи німецькомовного конфліктного дискурсу у
віртуальному просторі.
Залучення методів лексико-семантичного, компонентного та
концептуального аналізу та інтерпретативного методу дозволило виокремити
концепти міжкультурної дійсності, у яких артикулюються відносини між
групами з різною культурною приналежністю. За допомогою зазначених
методів було досліджено лексико-семантичні поля концептів, що визначають
міжкультурну конфліктну дійсність, та комунікативні стратегії, через які
вони реалізовуються у процесі конфліктної комунікації на рівні 1)
конструктивного конфлікту; 2) псевдо-конструктивного конфлікту і 3)
деструктивного конфлікту.
Відповідно до завдань, поставлених у дослідженні, ми дійшли таких
висновків:
1. Поняття "дискурс" як реалізація владних взаємин у суспільстві на
основі продукування та сприйняття знання, може бути представлене як
макро-концепт комунікативної дійсності, який наближається і перетинається
з лексико-семантичним полем концепту КОНФЛІКТ, оскільки його лексикосемантичне поле формують такі поняття, як «знання», «влада», «розподіл»,
«нерівність», «гегемонія», «антагонізм», «конфронтація», «аргументація»
«боротьба», «герилья». В умовах віртуальної комунікації, де зростає
потенціал самопрезентації та самореалізації комунікантів і в якому учасники
комунікативного процесу не просто документують мисленнєвий потік, а й
активно створюють новий комунікативний простір, відбувається і
підвищення конфліктного потенціалу під час комунікативної взаємодії.
2. Залежно від комунікативних стратегій вербалізації концептів
німецькомовного лінгвокультурного простору, конфліктний дискурс
208
актуалізується у таких трьох формах: 1) конструктивний конфліктний
дискурс; 2) псевдо-конструктивний конфліктний дискурс та 3)
деструктивний конфліктний дискурс. Зміст, який учасники конфліктної
ситуації вкладають у поняття «конфлікт», а також засоби, які
використовуються для досягнення комунікативної мети, спрямовують
розвиток конфліктної ситуації за такими сценаріями конфліктної взаємодії: 1)
конфлікт як спільний пошук істини (конструктивний діалог, спільна
рефлексія, дискусія), де вербалізуються такі одиниці поняттєвого поля
концепту KONFLIKT, як Diskussion, Gespräch, Dialog, Austausch, Begründung,
Argumentieren, abwägen, auf die Waage legen, diskutieren, belegen; 2) конфлікт
як гра (змагання, суперечка, суперництво), де поняттєве поле концепту
KONFLIKT складають одиниці Wettkampf, Streit, Provokation, Zank,
Verhandlungen, streiten, provozieren, behaupten, aufzwingen, manipulieren,
abklassifizieren; та 3) конфлікт як війна (боротьба за істину, сварка, агресія),
де одиницями поняттєвого поля KONFLIKT є Kampf, Krieg, Angriff,
Auseinandersetzung, Aggression, Anschuldigung, Arroganz, kämpfen, angreifen,
verteidigen, vernichten, bezweifeln, in Frage stellen, verwerfen.
3. Комунікативна взаємодія в умовах міжкультурного конфлікту
відбувається у контексті когнітивного сценарію конфронтації «Господаря» та
«Гостя», де корінне населення вважає себе господарем країни, а іноземців –
гостями. Порушення очікувань та вимог до цих двох соціальних ролей
спричиняє виникнення конфліктної ситуації. При цьому відбувається поділ
дискурсивного простору та учасників дискурсу на категорії та групи (Я
(МИ) – ТИ (ВИ), СВОЇ – ЧУЖІ, ДОБРЕ – ПОГАНО, ІСТИНА – БРЕХНЯ,
КОРІННЕ НАСЕЛЕННЯ – ІНОЗЕМЦІ. Актуалізація позитивно
навантаженого колективного образу МИ (ГРУПА, ЄДНІСТЬ) та негативно
навантаженого образу ІНШИЙ (ВИ, ВОНИ) побудована на основі концептів
ІСТИНА, ЧЕСНІСТЬ, ВВІЧЛИВІСТЬ, БРЕХНЯ, НЕПОВАГА,
НЕЧЕМНІСТЬ, НЕОСВІЧЕНІСТЬ, ВОРОЖІСТЬ, АГРЕСІЯ. Ідеалізована
група МИ, з якою ідентифікує себе адресант наділяється рисами позитивних
209
образів «Експерта», «Друга», «Наставника», «Ділової людини» або
«Жартівника». Група ІНШИЙ (ВИ, ВОНИ) наділяється негативними рисами
образів «Дурня», «Ворога», «Агресора», «Брехуна» чи «Маніпулятора».
Концептуалізація конфліктного комунікативного простору відбувається
за ознаками категоріальної, структурної чи метафоричної артикуляції
міжкультурної дійсності: 1) категоріальні концепти організують знання
суб’єктів про себе та своє оточення шляхом поділу і об’єднання концептів
міжкультурного дискурсивного простору в опозиційні пари (WIR – IHR
(SIE), FEIND – FREUND, GUT – BÖSE, WAHRHEIT – LÜGE, RICHTIG –
FALSCH); 2) структурні концепти організовують знання про предмет за
структурними ознаками об’єкту, через який вони позначаються
(EINWANDERUNG ist eine Welle); 3) метафоричні концепти конкретизують
абстрактні та загальні уявлення за допомогою яскравих конкретних образів
на основі проведення аналогії між двома явищами (TOLERANZ ist eine
Einbahnstraße).
4. Конфліктний дискурсивний простір будується на основі трьох типів
макростратегії конфліктної комунікативної поведінки: конструктивні,
псевдо-конструктивні та деструктивні комунікативні стратегії.
Три виділені макростратегії включають у себе стратегії самопрезентації
та стратегії створення образу опонента. До стратегій самопрезентації
належать стратегії кооперативності, ввічливості, доброзичливості,
демонстрації почуття гумору та обізнаності. До стратегій створення образу
опонента, залежно від конструктивного, псевдо-конструктивного чи
деструктивного характеру дискурсу, належать стратегії підтвердження
обізнаності та компетентності опонента, визнання його правоти, визнання
опонента як повноцінного учасника дискусії (конструктивні та деякі псевдоконструктивні стратегії); звинувачення опонента в агресії, некомпетентності,
легковажності та загальній необізнаності, звинувачення у свідомому
спотворенні фактів, дифамація опонента перед групою (деструктивні та
більшість псевдо-конструктивних макростратегій).
210
Емоційно-оцінний компонент присутній у формі експресивно
забарвлених та оцінних лексичних одиниць, що утворюють лексикосемантичне поле концептів конфліктного дискурсу.
5. Конфліктний дискурс у віртуальному просторі виявляє високий
рівень емоційності, оскільки теми обговорень стосуються актуальних
суспільних проблем, щодо яких в умовах віртуальної комунікації користувачі
висловлюються більш відверто, зберігаючи свою анонімність. Відверте
висловлення критики на адресу імміграційної політики країни та пов’язаних
із цим економічних та соціальних змін, або ж висловлення вимог до
іммігрантів, поважати та дотримуватись культурних та суспільних норм
може наближатися до побутового расизму. Проте, оскільки більшість
визначень поняття расизм наголошує на панівному аспекті у будь-якій
расистській ідеології, міжкультурні конфлікти у німецькомовному
віртуальному просторі, на нашу думку, не можуть бути охарактеризовані за
ознаками побутового расизму. Доцільніше говорити про міжкультурний
конфлікт на основі суперечностей між аспектами самосприйняття
(Selbswahrnehmung) та сприйняття «Іншого» (Fremdenwahrnehmung).
Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні
міжкультурного конфліктного дискурсу, зокрема, у спостереженні за
діахронічним розвитком окремих концептів німецькомовної міжкультурної
дійсності, таких як TOLERANZ або WILLKOMMENSKULTUR, а також у
порівнянні концептуальної картини німецькомовної та україномовної
сучасної міжкультурної дійсності з метою діагностики та усунення (медіації)
порушень у міжкультурному комунікативному процесі.