МОВЛЕННЄВЕ ВИРАЖЕННЯ СТАТУСУ АДРЕСАТА В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ЗАКОХАНИХ : Речевое выражение статуса адресата в англоязычном художественном дискурсе ВЛЮБЛЕННЫХ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................................4
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження категорії адресата...................................14
1.1. Дискурс як соціально обумовлена форма мовленнєвої взаємодії..................14
1.1.1. Особливості діалогічного дискурсу закоханих................................................19
1.1.2. Комунікативний акт як окрема мовленнєва дія................................................27
1.2. Статус слухача в теорії мовленнєвих актів..........................................................31
1.3. Адресат як комунікативна та мовна категорія.....................................................33
1.4. Комунікативна опозиція “адресант – адресат”....................................................41
1.5. Адресат як мовна особистість...............................................................................47
1.6. Комунікативна типологія адресата....................................................................56
Висновки до першого розділу......................................................................................61
Розділ 2. Мовленнєве вираження статусу адресата в аспекті актуалізації рольового модусу та комунікативної позиції…........................................... 64
2.1. Комунікативна позиція адресата в термінах трансактного аналізу...................64
2.2. Вербальні та невербальні засоби вираження статусу адресата......................73
2.2.1. Симетричне мовленнєве вираження статусу адресата....................................74
2.2.2. Асиметричне мовленнєве вираження статусу адресата..................................89
2.2.3. Комунікативно-позиційна детермінованість реалізації мовленнєвих актів в адресатних респонсивних висловлюваннях..............................................................117
Висновки до другого розділу................................................................................. .124

Розділ 3. Мовленнєве вираження статусу адресата в аспекті семантики респонсивних висловлювань......................................................................................128
3.1. Реакції-прийняття інтенціонального змісту ініціюючих висловлювань...... 129
3.1.1. Реакції-прийняття на ініціюючі висловлювання з домінуючою спонукальною інтенцією.............................................................................................129
3.1.2. Реакції-прийняття на ініціюючі висловлювання з домінуючою інтенцією запиту інформації........................................................................................................134
3.1.3. Реакції-прийняття на ініціюючі висловлювання з інформуючою
інтенцією .....................................................................................................................139
3.2. Темпоризація як тип реагування.....................................................................144
3.2.1. Темпоризація у відповідь на адресантні висловлювання з домінуючою спонукальною інтенцією......................................................................144
3.2.2. Темпоризація у відповідь на адресантні висловлювання з домінуючою інтенцією запиту інформації............................................................... 151
3.2.3. Темпоризація у відповідь на адресантні висловлювання з інформуючою інтенцією............................................................................................ 159
3.3. Реакції-неприйняття інтенціонального змісту ініціюючих
висловлювань...............................................................................................................163
3.3.1. Реакції-неприйняття на висловлювання з домінуючою
спонукальною інтенцією........................................................................................... 163
3.3.2. Реакції-неприйняття на висловлювання з домінуючою інтенцією запиту інформації........................................................................................................171
3.3.3. Реакції-неприйняття на висловлювання з інформуючою інтенцією........... 173
Висновки до третього розділу................................................................................. 178
Загальні висновки...................................................................................................... .181
Список використаної літератури...............................................................................189
Список джерел ілюстративного матеріалу ..............................................................216
Додатки....................................................................................................................... 219

ВСТУП

Сучасна парадигма мовознавства характеризується особливою увагою науковців до проблем комунікації та дискурсивної поведінки комунікантів. Дослідження у сфері лінгвістики спілкування зосереджуються на всебічному вивченні явищ розмовного мовлення (В.М. Березенко [26], О.О. Романов [162], В.В. Богданов [34], Н.Д. Борисенко [36], О.Я. Гойхман, Т.М. Надєїна [50], О.А. Кнурова [95], Т.Д. Чхетіані [211], О.В. Яшенкова [229], H. Abdesslem [230], M.Macaulay [270], J.C. Pearson, E.P. Nelson [276]), соціального контексту (О.Н. Баранов [17], О.В. Багумян [18], В.І. Карасик [88], Л.П. Крисін [105], С.А. Скідченко [169], Є.В. Тарасов [187], В.А. Ущина [195], S. Ervin-Tripp [243], A.D. Grimshaw [253]) через теорії аргументації (А.Д. Бєлова [24], Ф.Х. ван Єемерен, Р. Гроотендорст [64], О.В.Піщікова [142]), мовленнєвих актів (Г.Г.Почепцов [153], І.С. Шевченко [216], В.В. Плотников [143], Н.І. Романишин [161], J.D. Maccawly [271], N.R. Norrick [274]), міжособистісної взаємодії (Л.В. Солощук [172], М.В. Лисенко [113] , А.С. Недобух [125], L. Fields [245], B.P.H. Lee [266], A.Pomerantz [281], E. Weigand [299], C. West, D.H. Zimmerman [302]).
У межах цього підходу особлива увага науковців зосереджується на вивченні мовної особистості, через комунікативну діяльність якої здійснюється формування та сприйняття лінгвістичних та екстралінгвістичних структур, на її моделюванні, особистісних факторах спілкування, на відображенні цих факторів у дискурсі.
Розвиток нової інтегративної дослідницької парадигми, для якої характерним є синтезування методології та понятійного апарату різних дисциплін, зумовили розуміння сучасної комунікативної лінгвістики як комплексної наукової дисципліни, що використовує під час аналізу мовних та мовленнєвих явищ понятійний апарат теорії дискурсу [57; 102; 114; 233; 237; 241; 263; 288], теорії мовленнєвих актів [34; 65; 153], когнітивної лінгвістики [32; 59; 117; 165; 239; 262; 306], психолінгвістики [111; 204], соціолінгвістики [23; 243; 253; 261] і т. ін. Зазначені тенденції є вельми актуальними для даного дослідження, здійсненого у межах холістичного, інтегративного підходу до аналізу мовленнєвої взаємодії в аспекті вивчення питання мовленнєвого вираження статусу адресата.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена цілісним антропоцентричним підходом до процесу комунікації, що характеризується підвищеною увагою до мовної особистості, її психологічних і соціальних характеристик як детермінант мовленнєвого спілкування. Назрілим є комплексне вивчення мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого / закоханої в аспекті взаємодії мовних та позамовних чинників, які здійснюють безпосередній вплив на характер реалізації даного феномена.
Зв’язок роботи з науковими темами. Тема даної дисертації відповідає профілю наукових досліджень, що проводяться на кафедрі перекладу Сумського державного університету в межах теми “Категорії типових та нетипових текстів”, затвердженої на засіданні науково-технічної ради СумДУ, протокол № 2 від 25 листопада 1996 р. Тема перезатверджена на засіданні науково-технічної ради СумДУ, протокол № 5 від 10 лютого 2000 р.
Мета дослідження полягає у вивченні мовленнєвого вираження статусу адрес

Для досягнення поставленої мети використано наступні методи опрацювання матеріалу: індуктивний метод, що дозволяє накопичити та систематизувати мовний матеріал, виділити особливості функціонування мовних одиниць; метод прагматичного аналізу, за допомогою якого встановлюються засоби здійснення комунікативного співробітництва чи конфлікту з метою з’ясування мовленнєвого вираження статусу адресата; метод конверсаційного аналізу для детального вивчення соціальних характеристик комунікантів; методики імплікаційного та пресупозиційного аналізу для встановлення інтенційної спрямованості дискурсивних одиниць; елементи кількісного аналізу. З метою визначення комунікативної позиції адресата у певному типі трансакції застосовується метод трансактного аналізу (Е.Берн), який передбачає урахування двох рівнів, що визначають вербальну та невербальну поведінку людини, соціального та психологічного.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній здійснено перше у вітчизняній лінгвістиці комплексне дослідження мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої з урахуванням співвіднесеності його/її рольового модусу та комунікативної позиції; класифіковано вербальні та невербальні засоби комунікації в аспекті актуалізації адресатом-закоханим/закоханою певної комунікативної позиції; виявлено специфіку мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої з точки зору семантики його/її респонсивних висловлювань залежно від характеру ініціюючого мовленнєвого акту.
Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:
1. Мовленнєве вираження статусу адресата є віддзеркаленням його комунікативних прав та обов’язків, обумовлених рядом факторів, серед яких найбільш вагомими є рольовий модус адресата, його комунікативна позиція, тип реалізованого адресантом мовленнєвого акту, конвенції, що регулюють процес інтеракції.
2. Мовленнєве вираження статусу адресата-закоханого/закоханої (рівність, зверхність, підлеглість) знаходиться у безпосередній залежності від актуалізованої адресатом-закоханим/закоханою комунікативної позиції: Дитини, Батька, Дорослого, яка виступає маркованою на вербальному та невербальному рівнях, та типу інтерактивності: кооперативного/конфліктного.
3. До показників симетричності мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої на вербальному рівні належать: паритетне використання оцінних та оказіональних звертань з позитивною конотацією; вигуків, що віддзеркалюють піднесений емоційний стан, розуміння співрозмовника; вживання адресатом експресивів, що експлікують співчуття та моральну підтримку співрозмовника, мовленнєві акти, що не базуються на владі чи соціальному положенні. На невербальному рівні симетричність мовленнєвого вираження статусу адресата позначена просодичними (фонаційними), кінесичними та проксемічними маркерами. Найбільш показовими з точки зору паритету статусу адресата є щира посмішка, сміх.
4. Уживання адресатом-закоханим/закоханою конкретних типів мовленнєвих актів детерміновано актуалізованою комунікативною позицією. Директивні мовленнєві акти, які приймають форму прямих та непрямих наказів, вимог, заборон; менасиви, експресиви іронії, образи віддзеркалюють зверхність статусу адресата-закоханого/закоханої. Невербальними маркерами переваги виступають проксемічні (порушення особистісного простору співрозмовника), характерні фонаційні (наказовий тон, підвищення гучності мовлення) та кінесичні (агресивні жести, міміка) індекси. Підлеглість статусу адресата-закоханого/закоханої характеризується уживанням реквестивів (прохань, умовлянь), етикетних експресивів (подяк, вибачень), промісивів (обіцянок, присягань). Невербальні компоненти комунікації: фонаційні (тихий, покірний, невпевнений тон мовлення), кінесичні (похилена голова, сполоханий погляд) ідентифікують підлеглість статусу адресата-закоханого/закоханої на невербальному рівні.

Особистий внесок дисертанта полягає в аналізі особливостей мовленнєвого вираження статусу адресата як віддзеркаленні його комунікативних прав та обов’язків; дослідженні взаємозв’язку між соціальними та психологічними характеристиками адресата-закоханого /закоханої та особливостями мовленнєвого вираження статусу; виявленні специфіки мовленнєвого вираження статусу адресата з точки зору семантики респонсивних висловлювань.
Апробація роботи. Основні положення дисертації було апробовано на ІV Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2003 р.), V Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2004 р.), Міжнародній науково-методичній конференції Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю ХНУ: “Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004 р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004), другій міжвузівській конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004 р.), V Всеукраїнській науковій конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2005 р.).
Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у 10 одноосібних публікаціях (8 статтях та двох тезах доповідей) у фахових виданнях наукових праць, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатків. Загальний обсяг роботи – 221 сторінка, обсяг основного тексту – 188 сторінок, бібліографія містить 306 найменувань, список джерел ілюстративного матеріалу становить 45 позицій.
У вступі обґрунтовується вибір теми та її актуальність, визначається мета і завдання, розкривається теоретична та практична цінність роботи, наводяться основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі визначаються теоретичні засади дослідження категорії адресата, аналізуються основні властивості та категоріальна сутність дискурсу як інтегрального феномену, обґрунтовується факт активної комунікативної позиції адресата.
У другому розділі досліджується мовленнєве вираження статусу адресата-закоханого/закоханої в аспекті реалізації його/її рольового модусу та комунікативної позиції, виокремлюються вербальні та невербальні засоби комунікації, що віддзеркалюють характер актуалізованої комунікативної позиції.
У третьому розділі мовленнєве вираження статусу адресата-закоханого/закоханої аналізується з точки зору семантики респонсивних висловлювань, досліджується кореляція між типом реагуючого висловлювання в
аспекті його преференційності/непреференційності та характером мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої.
У висновках узагальнено основні теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи та окреслено перспективні напрямки подальших досліджень.

Список литературы

Загальні висновки
Останні десятиліття XX століття характеризувалися зміною наукової парадигми в мовознавстві: на перший план вийшли когнітивні та комунікативні дослідження, які розкривають базові відносини між мовою та людиною. Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики виступає дослідження комунікативної взаємодії індивідів, орієнтоване на їхнє діалогічне взаєморозуміння у співвідношенні з параметрами мови, середовища і культури. Різноманіття суб’єктів спілкування та складність взаємовідносин між ними, варіативність ситуацій мовленнєвої взаємодії та специфіка етикетних норм, на яких ґрунтується мовленнєва комунікація, роблять її вивчення однією з найскладніших проблем. У зв’язку з цим дослідження фактору адресата і, безпосередньо, вивчення мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого / закоханої в англомовному художньому дискурсі набуває особливої актуальності. Це зумовлено цілісним антропоцентричним підходом до процесу комунікації, що характеризується підвищеною увагою до адресата як мовної особистості, її психологічних і соціальних характеристик, що виступають детермінантами мовленнєвого спілкування.
Робота базується на комунікативно-прагматичному принципі дослідження, відповідно до якого дискурс є інтегральним феноменом, мисленнєво-комунікативною діяльністю, що протікає у широкому соціокультурному контексті. Комунікативний підхід до мови передбачає аналіз лінгвістичних характеристик дискурсу з урахуванням співвідношення адресант – дискурс – адресат, дослідження умов існування мовної системи, її підсистем та одиниць у конкретних актах спілкування, вибір та використання їх учасниками комунікації. Прагматичний підхід характеризується вивченням дискурсу крізь призму його орієнтації на адресата, з урахуванням здатності останнього сприймати, інтерпретувати та певним чином реагувати на повідомлення.
Аналіз базової опозиції категорії адресованості діалогічного дискурсу, представленого опозицією “адресант-адресат”, дозволяє констатувати факт нерівноваги цих комунікативних опозицій: у мовленнєвому акті мовець представлений завжди, а адресат не завжди. Присутність / відсутність адресата є диференціюючою ознакою визначення монологічного / діалогічного мовлення. Залежність мовленнєвого акту адресата від мовленнєвого акту мовця відбиває єство позиції адресата в діалозі та віддзеркалюється у різному ступені вираження соціального, стилістичного, семантичного, лексичного, синтаксичного та морфологічного параметрів такої залежності.
У процесі мовленнєвої взаємодії адресат постає як сприймаючий об’єкт та реагуючий суб’єкт комунікації, мовленнєвий акт якого залежить від мовленнєвого акту адресанта. У той же час, фактор адресата проявляється в мовленні адресанта у вигляді адресованості його висловлювання.
Уживання антонімічної пари “адресант – адресат” базується на протиставленні ініціюючого та реагуючого учасників комунікації. Під адресатом ми розуміємо комуніканта, який виконує функцію реагуючого учасника вербальної взаємодії, особу, з боку якої очікується реактивний мовленнєвий хід.
Ведучи мову про адресанта та адресата як про суб’єктів мовленнєвої взаємодії, ми визначаємо їх згідно з позицією, яку вони займають у даний момент комунікації, а саме, ініціюючу або реагуючу. Адресант та адресат – взаємноперемінні величини діалогу: відреагувавши на висловлювання співрозмовника у якості адресата, комунікант може одразу виступити в ролі адресанта у випадку, якщо він розпочне нову тему або поставить запитання, на яке співрозмовник повинен дати відповідь. Адресат не є пасивним об’єктом мовленнєвої взаємодії. Його висловлювання значною мірою впливають на вибір мовленнєвих засобів, які будуть ужиті мовцем.
Адресат як мовна особистість постає у спілкуванні в усьому розмаїтті соціальних та психологічних ознак, які є прагматичними перемінними. Кваліфікація ролі закоханого / закоханої як активної, статусної та ситуативної дозволяє ідентифікувати її як співположну константну характеристику процесу мовленнєвої взаємодії, в той час як гендер виступає статичною диференціюючою характеристикою акту інтеракції між закоханими. Дослідження мовленнєвого вираження статусу адресата, що перебуває у стані закоханості, дозволяє констатувати, що комунікація між закоханими, яка належить до контактного, безпосереднього, усного, діалогічного, побутового, міжособистісного, неофіційного, неформального, відкритого, ініціативного, довготривалого спілкування, характеризується певними особливостями. Емоційно насичене почуття кохання експлікується у мовленні закоханих за допомогою інклюзивного займенника we, оцінних та оказіональних звертань, оказіоналізмів, особливих жартів, зрозумілих лише для двох, цитуванні любовної поезії та пісень.
Мовленнєве вираження статусу адресата-закоханого / закоханої як віддзеркалення його / її комунікативних прав та обов’язків, обумовлених рядом факторів, серед яких найбільш вагомими є рольовий модус адресата, його комунікативна позиція, тип реалізованого адресантом мовленнєвого акту, конвенції, що регулюють процес інтеракції, може характеризуватися рівністю (А2=А1), зверхністю (А2А1) чи підлеглістю (А2