ФЕНТЕЗІ Д.Р.Р. ТОЛКІНА: АРХЕТИПОВИЙ ВИМІР ХУДОЖНЬОЇ СТРУКТУРИ

Краткое описание

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

На правах рукопису

СИТНИК Наталія Володимирівна

УДК 821.111.09-31

ФЕНТЕЗІ Д.Р.Р. ТОЛКІНА:
АРХЕТИПОВИЙ ВИМІР ХУДОЖНЬОЇ СТРУКТУРИ

Спеціальність 10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
КЕБА Олександр Володимирович

Кам'янець-Подільський
2008

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ І. ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ Д.Р.Р.ТОЛКІНА. .........................................................................10
1.1. Творчість Д.Р.Р.Толкіна в англо-американській літературній критиці ...........................................................................................................10
1.2. Рецепція Д.Р.Р.Толкіна в
російському й українському літературознавстві...20
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ..28
2.1. Д.Р.Р.Толкін про феномен фентезі 28
2.2. Жанрова своєрідність фентезі в контексті
суміжних жанрів..42
2.3. Архетипологія і художня структура.......................................... 58

РОЗДІЛ ІІІ. СИСТЕМА ПЕРСОНАЖІВ ТРИЛОГІЇ "ВОЛОДАР ПЕРСТЕНІВ" У СВІТЛІ АРХЕТИПОВОГО ПІДХОДУ73
3.1. Фродо і домінантні архетипові образи "Володаря Перстенів"......................................................................................................73
3.1.1. Фродо як архетиповий образ Героя...73
3.1.2. Персоніфікація колективної Тіні в образах Назґулів...81
3.1.3. Фродо і Ґолум: феномен індивідуальної Тіні...85
3.2. Ґандалф як образно-художнє втілення
архетипу Мудрого Старого. .............................89
3.3. Ґаладріель та Шелоба як образні варіації архетипу Аніми..............100
Висновки до розділу.. 109

РОЗДІЛ ІV. АРХЕТИПОВІ ПРОЕКЦІЇ В СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІЙНІЙ
ТА ЧАСО-ПРОСТОРОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРИЛОГІЇ. ...................................111
4.1. Архетиповий сюжет поєдинку та його роль у художній структурі твору.....111
4.2. Архетип повернення як структуротвірний чинник трилогії.129
4.3. Мотив гармонії як втілення процесу архетипової індивідуації........141
4.4. Архетипіка першостихій...163
Висновки до розділу.177

ВИСНОВКИ............................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................186

ВСТУП
Творчість Д.Р.Р.Толкіна (1892-1973) й, зокрема, фантазійна епопея "Володар Перстенів" ось уже понад півсторіччя привертає до себе увагу читачів, літературознавців і культурологів. Існує безліч пояснень феноменального успіху письменника-міфотворця від думки про ескапістську провокативність його книг (Т.Шиппі) й погляду на них як на соціально-філософську алегорію подій ХХ ст. (Е.Фаллер) до твердження про метафоричне увиразнення універсальних істин людського існування (Р.Зімбардо). "Володар Перстенів" слушно визнається книгою, що "прояснює й пояснює життя" (С.Кошелєв). Відзначається, що світ Толкіна вмотивовано логічною й онтологічною аксіоматичністю, цілісністю й несуперечливістю (В.Губайловський), максимально деталізованою та органічно прописаною системою складових, що загалом породжує ефект переконливої самодостатності цього світу й органічної читацької присутності в ньому (В.Бойніцький). Важливим чинником неминущої привабності книг Професора проголошується їх лінгвістична й культурна поліфонічність, "неантропоцентричність" суб’єктно-наративної організації (О.Тихомирова).
Визнаючи правомірність і слушність таких тверджень, водночас маємо зауважити, що сила впливу творів Толкіна на читачів і невщухаючий інтерес до них учених-літературознавців не в останню чергу зумовлюються тим, що втілювана автором в оригінальній художній формі світоглядно-екзистенційна проблематика закорінена у глибинні сфери людського світовідчуття. Неусвідомлене прагнення "жити у міфі" (О.Лосєв), тобто бути безпосередньо включеним у процеси буттєтворчості, прилучитися до містичного, цілого й вічного, формує своєрідну крипторелігійність сучасної людини й актуалізує прихований "досвід сакрального й, отже, пов’язане з ідеями існування, смислу й істини" (М.Еліаде).
Беручи до уваги опосередковано-фікційне відображення у творчості Толкіна саме таких світоглядних домінант, розмаїття рецепції й інтерпретації його книг можливо пояснити специфікою художнього освоєння архетипів, що формують шар колективного несвідомого у психіці людини. Світ Толкіна, в якому наявні ознаки міфу, легенд, фольклорних і літературних казок, виростає з інтегральних першоджерел людської сутності й архетипових сюжетів та образів, що складають основу світової культури. На рівні сприйняття тексту "через матричну структуру архетипу (в загальних рисах спільну як для адресата, так і для адресанта) відбувається проблиск впізнання та єднання двох суб’єктів (автора та читача)" (А.Большакова).
Актуальність роботи визначається тим, що, попри існування чималої кількості літературознавчих досліджень спадщини Толкіна, художньо-естетична своєрідність та джерела витвореного ним міфосвіту залишаються значною мірою нез’ясованими. Потребують комплексного аналізу такі аспекти змістово-формальної цілісності книг Толкіна, як детермінованість їх проблематики і структури архетиповими образами та моделями, специфіка втілення в персонажах і сюжетних ситуаціях універсальних моделей особистісного й соціального буття, особливості власне художньої індивідуально-авторської трансформації образів колективного несвідомого.
У світовому літературознавстві констатовано принципове значення для інтерпретації творчості Толкіна юнгівської теорії архетипів, зокрема, у монографічному дослідженні американського психолога Т.О'Ніла, у розвідках Е.Петті, Х.Кінана. Однак архетипи розглядаються тут переважно у психологічному вимірі, а їх художньо-естетична природа зостається на периферії уваги авторів. Вітчизняне толкінознавство представлене лише спорадичними, хоча й вельми плідними в межах поставлених завдань, розвідками когнітивно-лінгвістичного (Д.Павкін, О.Колесник) і власне літературознавчого спрямування (О.Тихомирова, В.Бойніцький). Загалом на тлі бурхливого розвитку архетипової критики у західному літературознавстві кінця ХХ ст. її продуктивність для української науки поки що є скоріше гіпотетичною. В Україні за 2001-2008 рр. захищено лише 6 літературознавчих дисертацій, назви яких включають поняття "архетип" ("архетипний/архетиповий") та його похідні, і 18 дисертацій, де це поняття увійшло до текстів анотацій чи віднесено до ключових слів, що засвідчує недостатню реалізованість ідей архетипової критики в українському літературознавстві.
Структурно-функціональний підхід до вивчення архетипових проекцій у творчості Толкіна може бути доволі ефективним, оскільки архетипи "віддзеркалюють універсальні, найпростіші, первісні моделі ментальності, що при ефективному художньому втіленні викликають глибоку й потужну реакцію в читача" (С.М.Пригодій). Дане дослідження базується головним чином на юнгівському розумінні архетипу як феномену психіки, однак виходить за його межі, охоплюючи онтологічне й гносеологічне трактування архетипу, а також окремі аспекти теорії культурних та літературних архетипів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі зарубіжної літератури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Міністерства освіти і науки України в межах науково-дослідної теми "Типологія і поетика жанрів". Тему роботи затверджено вченою радою Кам’янець-Подільського університету (протокол № 2 від 2 березня 2006 р.) і схвалено бюро Науково-координаційної ради з проблеми "Класична спадщина і сучасна художня література" Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 3 від 5 червня 2008 р.).
Мета дослідження полягає в доведенні концептуального положення про глибинну закоріненість творчості Толкіна в архетипові образи й моделі; вияві своєрідності індивідуально-авторського охудожнення першообразів колективного несвідомого; визначенні жанрових особливостей фентезі Толкіна через специфіку архетипових художніх структур та зіставлення з суміжними жанрами художньої словесності.
Досягнення поставленої мети вимагає розв'язання таких завдань:
- виявити типологічні ознаки жанру фентезі на рівні системи персонажів, сюжетно-композиційної організації, хронотопу;
-з’ясувати сутність поняття архетипу в його широкому культурологічному та власне літературознавчому вимірі;
-визначити особливості переосмислення Толкіном морально-психологічних комплексів як універсальних моделей особистісного та соціального буття;
-дослідити способи та прийоми художнього втілення архетипів у текстах Толкіна;
-охарактеризувати архетиповий вимір системи персонажів трилогії "Володар Перстенів";
-проаналізувати своєрідність архетипових проекцій у творах Толкіна на рівні сюжетно-композиційної та часо-просторової організації.
Об'єктом дослідження є твори Толкіна "Володар Перстенів", "Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори", а також окремі частини книги "Сильмариліон", без звернення до якої інколи важко зрозуміти сюжетні колізії та ідейно-художню спрямованість змісту трилогії.
Предметом дослідження є специфіка художньої реалізації архетипових значень, символів та моделей, що виявнюються в образній, сюжетно-композиційній та часо-просторовій структурі творів Толкіна і формують індивідуально-авторські параметри фентезі як літературного жанру.
Методи дослідження. Поставлені в дисертації завдання визначили необхідність застосування комплексу наукових підходів і методів: архетипно-міфопоетичного, порівняльно-типологічного, структурно-функціонального. Дослідження здійснено у межах єдиного системного підходу: "Володар Перстенів" розглянуто як цілісну багаторівневу систему, художню єдність, побудовану на органічному взаємозв’язку всіх рівнів та елементів.
Теоретико-методологічну базу дослідження складають ідеї архетипової критики в таких її варіантах, як аналітична психологія К.Г.Юнга, міфокритичний метод Н.Фрая, філософсько-релігійна міфопоетика М.Еліаде, архетипологія першостихій Ґ.Башляра. У формуванні концепції роботи значну роль відіграли фундаментальні положення класичного й сучасного літературознавства, викладені в дослідженнях М.М.Бахтіна, О.С.Козлова, Н.Х.Копистянської, Є.М.Мелетинського, М.О.Новикової, А.Є.Нямцу, С.М.Пригодія, В.Я.Проппа, О.М.Фрейденберг.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дане дослідження є першою спробою ґрунтовно-системного вивчення фентезі Толкіна в аспекті його архетипових домінант. Аналіз архетипового шару художніх текстів Толкіна проведено крізь призму першообразів Героя, Тіні, Аніми/Анімусу, Мудрого Старого, першостихій Землі, Вогню, Води, Повітря, а також з погляду архетипології Самості, Індивідуації, "вічного повернення", світової вісі. На структурно-функціональному рівні розкрито значення архетипових конституентів для художнього світу "Володаря Перстенів", зокрема в системі образів, сюжету, хронотопу.
Теоретична цінність дисертаційного дослідження визначається тим, що запропоновані підходи до аналізу структурно-семантичного наповнення й функціональної специфіки архетипових образів і моделей у творчості Толкіна можуть бути використані в процесі дослідження міфопоетичних та фантазійних текстів літератури ХХ ст.
Практичне значення дисертаційного дослідження вбачається у можливості використання його результатів як при розробці загальних літературознавчих курсів у вищих навчальних закладах, так і в процесі організації спеціальних курсів та семінарів, присвячених творчості Толкіна і проблемам архетипової критики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація та всі опубліковані статті написані автором самостійно.
Апробація роботи здійснювалась на наукових форумах різних рівнів, зокрема на І і ІІ міжнародних наукових конференціях "Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики" (Кам’янець-Подільський, 2004, 2006); 11-й Всеукраїнській науково-практичній конференції TESOL-Україна "Англійська мова в Україні 21 століття: пріоритети в лінгвістиці та перспективи в методиці" (Кам’янець-Подільський, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та навчання іноземних мов" (Хмельницький, 2006); XVII Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім.проф. Сергія Бураго (Київ, 2008), Міжнародній науковій конференції "Мультикультурні аспекти сучасного літературознавчого дискурсу" (Чернівці, 2008); на звітних конференціях викладачів, аспірантів і докторантів Кам’янець-Подільського університету (2004-2008 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 12 статтях, 7 із яких надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура дисертаційного дослідження визначається логікою вивчення поставленої проблеми та вирішення окреслених завдань. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертації 205 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Застосування методології архетипової критики до творчості Толкіна дозволило ідентифікувати надзвичайно глибокий за змістовою наповненістю архетиповий шар, аналіз якого значною мірою допомагає висвітлити міфопоетичний первінь творчого доробку митця. Дослідження створеного Толкіном міфосвіту доводить закоріненість фентезі в архетипові символи, образи та моделі і виявляє своєрідність художньої трансформації першообразів колективного несвідомого. Семантика архетипових образів і сюжетних ситуацій у фентезі Толкіна обумовлена, з одного боку, низкою культурологічних, національних, соціальних та індивідуально-психологічних чинників. З іншого боку, актуалізація архетипів безпосередньо впливає на специфіку художньої структури творів, визначаючи особливості сюжету, композиції, хронотопу.
Книги Толкіна започаткували новий літературний жанр, розквіт якого припадає на 50-60-і роки ХХ століття. Численні спроби ідентифікувати жанр, у якому працював Толкін, мають різне підґрунтя й не можуть вважатися вичерпними, що пояснюється комплексом причин. По-перше, самим моментом становлення жанру, що зумовлений грандіозними змінами, яких зазнає сучасний світ. По-друге, несформованістю "жанрового кістяка" (М.Бахтін) фентезі, що наразі виявляє різноманітні пластичні можливості. Процеси формування нового жанрового канону, який зазнає істотних метаморфоз, різного роду конвергенція фентезі з іншими літературними жанрами свідчать про змістово-формальну синтетичність цього феномену. По-третє, літературознавчі дослідження фентезі Толкіна є виразно поліфонічними як за методами аналізу, так і за результатами, що також вказує на складну природу жанру, домінанту якого досі не визначено.
Зіставлення жанрових особливостей фентезі Толкіна з дотичними до нього жанрами фольклорної чарівної казки, легенди, літературної казки, наукової фантастики демонструє низку типологічних подібностей та відмінностей, що простежуються на рівні таких поетикальних параметрів, як хронотоп (хронос та топос), композиція, сюжет, система образів.
Жанрова своєрідність фентезі Толкіна виявляється, по-перше, у специфічній картині світу, створеній на основі міфологічного хронотопу (циклічність, "доісторичність", етіологічність, неміметичність), що разом з тим включає в себе елементи хронотопу фольклорної чарівної казки (замкнутість, сюжетна детермінованість, анізотропність), легенди (квазіісторичність, "чудесність", умовна конкретність, геральдичність), літературної казки (зв'язок із "нашим" часом і простором, раціональне мотивування хронотопних переходів, розмикання часо-простору) та індивідуально-авторського світобачення. По-друге, для сюжету фентезі Толкіна характерна багатолінійність та розгортання ретроспективних і проспективних ліній; трансформація традиційного квесту "виконання завдання" у квест "духовного пошуку"; детальна прописаність сюжетних елементів та реалій предметного світу. По-третє, архетип Героя у фентезі зазнає суттєвої трансформації, набуваючи рис романного персонажа з відповідною індивідуалізацією та психологічним детермінуванням характеру і вчинків; включенням героя в розлогу систему персонажів, у якій наявний істотний перерозподіл традиційних функцій. По-четверте, у фентезі домінують структурні архетипи повернення, поєдинку, світової осі, "свого/чужого" тощо.
У "Володарі Перстенів" простежується низка архетипових проекцій на різних рівнях художньої організації твору. Найбільш виразно вони виявляються в системі персонажів. Сюжетна лінія Фродо, головного героя трилогії, у дзеркалі юнгівського вчення постає як шлях індивідуації, на якому гобіт у супроводі Мудрого Старого (Ґандалфа) зустрічає власну Тінь (Ґолума), колективну Тінь (Назґули), Аніму (Ґаладріель та Шелобу).
Архетиповий зміст образу Фродо актуалізується в контексті антиномії Добро/Зло. Вічний конфлікт між Добром і Злом у міфології Толкіна характеризується багатомірністю й уможливлює різноманітне тлумачення. У трилогії Добро перемагає Зло, але це не перемога героя в битві на мечах чи списах. У Толкіна Зло набуває неоднозначного змістового наповнення, що пов’язано головним чином із феноменом "володіння" та "присвоєння". Людині надто важко свідомо подолати потяг до влади чи відмовитись від надможливостей свого існування. Толкін доводить, що у протистоянні з такою спокусою особистість потрапляє у складну ситуацію, де мусить покладатися лише на власну духовну міць. Отож героїзм Фродо полягає не в його силі, а скоріше в тому, що у контексті будь-якої війни було б проявом "слабкості". Образ Фродо постає і своєрідною трансформацією архетипу героя-рятівника, який згідно з еліадівським трактуванням ситуації може бути інтерпретований як "кривава жертва", а в контексті християнської ідеології як подоба Христу, що спокутує гріхи світу. У Середзем’ї Зло не існувало одвічно, а стало наслідком зловживання вільною волею, бажанням одного з Валар відмежуватися від творця світу, Єдиного Еру. Фродо знищує Перстень і тим звільняє народи Середзем’я від прокляття, що тяжіє над ними. Це стає важливим чинником індивідуації світу, що відбувається на тлі особистої трагедії головного героя, беззахисного перед силою власних інстинктів та бажань. Натомість втручання Ґолума, особистої "Тіні" Фродо, може бути витлумачено, згідно з наведеною в роботі аргументацією, як вияв eucatastrophe, "щасливої розв’язки", яка, на думку Толкіна, є необхідним елементом фентезі.
Індивідуація Фродо органічно вписується у глобальні процеси Середзем’я завдяки тому, що він поєднує в собі риси різних рас. Як гобіт він генетично стоїть найближче до людей; з ельфами Фродо споріднений мотивом світла, що постійно акцентується в його вигляді (з ними ж після завершення "війни Персня" Фродо відправляється "за море"); один із небагатьох він зветься "Другом Ельфів" і водночас є "Другом Гномів", до яких його наближує симпатія, навіяна Більбо. У якийсь момент Фродо навіть уподібнюється до Ворога, коли відмовляється знищити Перстень. Так виявляється причетність героя до "всього" світу Середзем’я.
Специфіка художнього вираження архетипу Героя в образі Фродо свідчить про те, що Толкін відходить від традиційного архетипового тлумачення Тіні та Індивідуації. Випробовуванням Фродо автор надає не лише і не стільки фізичного сенсу адже, попри біль та страждання, Фродо долає весь шлях і досягає Провалля Фатуму. Толкін ставить питання зовсім іншого, неархетипового ґатунку, питання етики.
Репрезентації архетипу Тіні простежуються на декількох рівнях: як праформа колективного неусвідомленого (Назґули) і як комплекс індивідуального неусвідомленого (Ґолум). Зміст колективної Тіні у міфосвіті Толкіна пов'язаний із міфологемою Танатосу, інстинктами смерті, що знаходить вираження в образах Назґулів, духів Персня. Образ Ґолума, представлений як психологічний двійник Персони протагоніста Фродо, є його індивідуальною Тінню, провідником головного героя на шляху до індивідуації.
Дослідження функцій, які у "Володарі Перстенів" виконує Ґандалф, дає підстави вважати, що його роль Мудрого Старого надзвичайно продуктивна й виходить за межі описаного Юнгом архетипу. Відхилення мага від ролі провідника, який зазнає випробування смертю й воскресає, а також численні коловоротні сюжетні ситуації, в яких він відіграє провідну роль, свідчать про те, що в образі Ґандалфа архетип Мудрого Старого поєднується з архетипом повернення. Такого роду реалізація архетипу Мудрого Старого є прикладом своєрідної авторської інтерпретації та специфічного забарвлення традиційних архетипових образів.
Образи богоподібної ельфійки Ґаладріелі та жахливої Шелоби трактуються як протилежні вираження амбівалентного архетипу Аніми, який у трилогії межує з архетипом Тіні. В емоційно насиченому образі павучихи Шелоби архетип Аніми актуалізується переважно в його негативній формі, що в міфології описується як "королева пекла", "чорна відьма", "богиня підземного царства", "жорстока нічна відьма" тощо. Зміст колективної Тіні у міфосвіті Толкіна, переважно патріархальному за своїм устроєм, сформувався на основі відвертої ворожості до демонічних, розгнузданих, а відповідно й деструктивних проявів жіночого, які символізує Павучиха Шелоба.
Образ Ґаладріелі є проекцією позитивного аспекту архетипу Аніми, що постає як медіум між Персоною (усвідомленим) та Тінню (неусвідомленим) особистості отже, здатен зробити явним те, що приховано в неусвідомленому. Архетип Аніми, втілений в образі Ельфійської Володарки, функціонує певним чином як баланс для Тіні, що значною мірою компенсує негативний первінь останньої. Крім того, образ Ґаладріелі є застереженням щодо надмірної фіксації на Анімі та попереджає про її потенційно можливий деструктивний зміст.
На відміну від архетипу Аніми, що сповна реалізується у створеному Толкіном світі, проекція архетипу Анімусу значно обмеженіша. Це пояснюється сюжетикою та образною системою трилогії, де більшість персонажів чоловіки, які прямо чи опосередковано дотичні до Війни Персня, події якої складають зовнішній сюжет твору. У переважно патріархальному за своїм устроєм Середзем’ї Третьої епохи жіночі образи, за винятком Еовіни, важко назвати динамічними. Архетип Анімусу не знаходить у вторинному світі Толкіна активної інтеракції з усвідомленою частиною жіночої психіки. Відтак можна говорити про сповна реалізований у тексті "Володаря Перстенів" ентип архетипу Анімусу та значно урізаний його ектип.
Архетиповий аналіз сюжетно-композиційної та хронотопної організації трилогії "Володар Перстенів" демонструє стійку обумовленість досліджуваних параметрів усталеними структурними архетипами.
У багатовимірному художньому світі Толкіна, який поєднує численні міфологічні, фольклорні, історичні й літературні ремінісценції, стрижнем наративу є протистояння Добра і Зла, що постає як проекція архетипу поєдинку. Вона проходить через усю трилогію і становить внутрішнє ядро цілісної єдності художнього світу.
Композиційно "ВП" має внутрішню антитетичну структуру: сили Зла постійно ініціюють конфлікт, сили Добра на нього реагують протистоянням. Такій композиційній особливості відповідають семантичні парадигми у вигляді різноманітних бінарних опозицій. Антиномія Добра/Зла має аксіологічний характер, а вираження її конституентів відбувається у трилогії на різних рівнях: етнічно-соціальному, філософському, психологічному, хронотопному, предметно-зображальному, колористичному тощо. Це дає можливість спостерігати, як у процесі різновекторного розгортання художнього світу реалізуються класифікаційні можливості бінарної логіки Толкіна. На кожному рівні біном "Добро Зло" заміщується відповідними протиставленнями: Захід Схід; гобіти, ельфи, люди, гноми орки, варги; Саурон, Саруман Ґандалф; Перстень сила волі; чорний білий; червоний зелений.
Провідний структуротвірний чинник трилогії архетип повернення набуває особливо виразного втілення в сюжетно-композиційній та хронотопній організації твору. Архетип реалізується в усій повноті своєї семантичної багатоаспектності через ствердження ідеї циклічного розвитку авторського міфосвіту, постійного повернення Зла і вічного протистояння Добра і Зла, трансформується в сюжетних лініях Фродо й Араґорна, синтезуючи при цьому різні жанрові варіанти архетипу повернення (Фродо еволюціонує від казкового персонажа до епічного героя, Арагорн від епічного до казкового) і контамінуючись із архетипами відродження та розвитку.
Порівняння проекцій архетипу Самості в повісті-казці "Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори" та у трилогії "Володар Перстенів" дозволяє зробити висновок, що у цих творах мотив гармонії видозмінюється залежно від жанрового змісту кожного твору. У повісті-казці сюжетна лінія головного героя є традиційно архетиповою (відповідно до фольклорного жанру чарівної казки): Більбо виконує своє завдання і повертається героєм. У "Володарі перстенів" доля Фродо, яка розгортається на тлі архетипової Індивідуації цілого світу, є відступом від усталеної архетипової проекції Самості. Мотив гармонії актуалізується через своєрідну "добудову" міфологеми, яка зазнає значного варіювання порівняно з фольклорною традицією, що, власне, і є важливим жанротвірним чинником фентезі.
Оригінальна художня інтерпретація Толкіном змістових і структурних архетипів надає його творам рис виразного новаторства, яке виходить за суто літературні межі, сягаючи високих духовно-естетичних рівнів. Художньо-продуктивне значення творчості Толкіна в літературному процесі другої половини ХХ початку ХХІ ст. зумовлено специфічною багатоплановістю, органічністю й сугестивністю його поетичного міфосвіту, викликаного до життя глибинними складниками колективного неусвідомленого людства та індивідуально-авторською трансформацією традиційного міфо-фольклорного й літературного матеріалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Англійські народні казки / [упорядкув., вступ. слово та переказ з англійської О.І.Тереха]. К.: Веселка, 1980. 151 с.
2. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. [за ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доп.]. Львів: Літопис, 2001. 832 с.
3. Апенко Е.М. Сильмариллион" Джона Толкина (к вопросу об одном жанровом эксперименте) / Е.М.Апенко // Вестник ЛГУ. Сер.2. 1989. вып.1 (№2). С.41-46.
4. Архетипна критика американської літератури : [навч. посібник] / Пригодій С.М., Зінкевич В.В., Матасова Ю.Р., Яковенко І.В. Сімферополь: Кримський Архів, 2008. 256 с.
5. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / Михаил Бахтин. М.: Худож. лит., 1975. 504 с.
6. Башляр Г. Вода и грезы. Опыт о воображении материи / Гастон Башляр; [пер. с франц. Б.М.Скуратова]. М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998 (Французская философия ХХ века). 268 с.
7. Башляр Г. Грезы о воздухе. Опыт о воображении движения / Гастон Башляр; [пер. с франц. Б.М.Скуратова]. М.: Издательство гуманитарной литературы, 1999 (Французская философия ХХ века). 344 с.
8. Башляр Г. Избранное: Поэтика пространства / Гастон Башляр; [Пер. с фр.]. М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. 376с.
9. Башляр Г. Психоанализ огня / Гастон Башляр; [Пер. с фр. Н.В.Кисловой]. М.: Издательская группа «Прогресс», 1993. 176 с.
10. Белехова Л.И. Архетипические словесные образы в современной американской поэзии / Л.И.Белехова // Вісник Київського лінгвістичного університету. 1999. Серія Філологія. Том 2, № 2. К.: Видавничий центр КДЛУ. С. 2638.
11. Бернадська Н.І. Роман: проблеми великої епічної форми: [навч. посіб.] / Н.І.Бернадська. Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К.: [Логос], 2007. 116 с.
12. Бойніцький В. Відокремленість та автентичність створеного світу в романі Володар Кілець" Дж.Р.Р.Толкієна / В.Бойніцький // Мовні і концептуальні картини світу: [зб. наук. пр.]. Київський ун-т імені Тараса Шевченка. 1998. С. 187 192.
13. Бойніцький В. Огляд можливих напрямків літературно-критичного дослідження художніх творів Дж.Р.Р.Толк ієна / В.Бойніцький // Мова у соціальному і культурному контексті: [зб. наук. пр.]. Київський ун-т імені Тараса Шевченка. 1997. С. 229 231.
14. Бойніцький В. Створений світ роману Дж.Р.Р.Толкієна Володар Кілець" як ігровий феномен / В.Бойніцький // Вісник. Іноземна філологія. Випуск 29. Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. 2000. С. 51 53.
15. БойніцькийВ. Володар Кілець" Дж.Р.Р.Толкієна: співвідношення окремості Серединної Землі та її подібності до реального світу / В.Бойніцький // Мовні і концептуальні картини світу: [зб. наук. пр.]. Київський ун-т імені Тараса Шевченка. 2000. С.46 51.
16. Большакова А.Ю. Архетип в теоретической мысли ХХ в. / А.Ю.Большакова // Теоретико-литературные итоги ХХ века. Т.2. Художественный текст и контекст культуры. М.: Наука, 2003. С. 283-319.
17. Большакова А.Ю. Современные теории жанра в англо-американском литературоведении / А.Ю.Большакова // Теория литературы. Том ІІІ. Роды и жанры (основные проблемы в историческом освещении) М.: ИМЛИ РАН, 2003. С.99132.
18. Визгин В.П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки / В.П.Визгин. М.: ИФ РАН, 1996. 263 с.
19. Всемирная энциклопедия: Философия. ХХ век. М.:АСТ, Мн: Харевст, Современный литератор, 2002. 976 с.
20. Гольденберг А.Х. Фольклорные и литературные архетипы в поэтике Н.В.Гоголя: автореферат дис. на соискание учен. степени докт. филол. наук: спец. 10.01.01 "Русская литература" / А.Х.Гольденберг. Волгоград, 2007. 46 с.
21. Грейвс Р. Мифы Древней Греции / Роберт Грейвс; [пер. с английского К.П.Лукьяненко. Под ред. и с послесл. А.А.Тахо-Годи]. М.: Прогресс, 1992. 624 с.
22. Донченко О. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психологічного повсякдення): [монографія] / О.Донченко, Ю.Романенко. К: Либідь, 2001. 334 с.
23. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: [посібник] / Ніла Вікторівна Зборовська. К.: "Академвидав", 2003. 392 с.
24. Кабаков Р.И. Повелитель колец" и проблема современного литературного мифотворчества: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.05 "Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии" / Р.И. Кабаков. Л., 1989. 20 с.
25. Кассирер Эрнст. Философия символических форм. Том 2. Мифологическое мышление / Эрнст Кассирер. М.; СПб.: Университетская книга, 2001. 280с.
26. Козлов А.С. Мифологическая критика / Александр Спиридонович Козлов. // Западное литературоведение XX века: Энциклопедия. Москва: Intrada, 2004. С.258262.
27. Колесник О.С. Мовні засоби відображення міфологічної картини світу: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі давньоанглійського епосу та сучасних британських художніх творів жанру фентезі): дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Колесник Олександр Сергійович. К., 2003. 300 с.
28. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія / Нонна Хомівна Копистянська. Львів: ПАІС, 2005. 368 с.
29. Кошелев С.Л. Жанровая природа Повелителя колец" Дж.Р.Р. Толкина / С.Л.Кошелев // Проблемы метода и жанра в зарубежной литературе. 1981. Вып. 6. С.8196.
30. Кошелев С.Л. Философская фантастика в современной английской литературе (романы Дж.Р.Р.Толкина, У.Голдинга, К.Уилсона 50-60-х годов): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.05 "Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии" / С.Л.Кошелев. М., 1983. 16 с.
31. Криницька Н.І. Фантастичні твори Урсули ле Гуїн: онтопоетичні аспекти: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Криницька Наталія Ігорівна. Харків, 2007. 237 с.
32. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами. Миф. Архетип. Бессознательное / Джозеф Кэмпбелл. К.: София, 1997. 336 c.
33. Лановик М.Б. Українська народна творчість: [підручник. 3-тє вид., стер.] / М.Б. Лановик , З.Б. Лановик. К.: Знання-Прес, 2005. 591с.
34. Ле Гуин У. Волшебник Земноморья [фантастические произведения] / Урсула Ле Гуин; [пер. с англ. И.Тогоевой]. М.: Эксмо -Пресс, 1999. 560 с. (Серия "Знак Единорога").
35. Лебедева Е.А. Ономастикон произведения Дж.Р.Р.Толкина "Властелин колец": структурный, семантический и функциональный аспекты: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / Е.А.Лебедева. Ростов-на-Дону, 2006. 16 с.
36. Лексикон загального та порівняльного літературознавства [ред.-упоряд. А.Волков та ін.]. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636 с.
37. Лисюк Н.А. Міфологічний хронотоп / Наталія Анатоліївна Лисюк. К.: Український фітосоціологічний центр, 2006. 200 с.
38. Литературный энциклопедический словарь / [под общ. ред. В.М.Кожевникова, П.А.Николаева]. М.: Сов. энциклопедия, 1987. 752 с.
39. Лихачев Д.С. Внутренний мир художественного произведения / Д.С. Лихачев // Словарь литературоведческих терминов [авт.-уклад. Белокурова С.П.]. СПб.: Паритет, 2006. С.232251.
40. Лихачева С.Б. Аллитерационная поэзия в творчестве Джона Рональда Руэла Толкина: дис. ... канд. фил. наук: 10. 01. 05 / Лихачева Светлана Борисовна. М., 1999. 206 с.
41. Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка]. К.: ВЦ "Академія", 2006. 752 с.
42. Лузина С.А. Художественный мир Дж.Р.Р.Толкьена. Поэтика. Образность.: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.05 "Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии" / С.А.Лузина. М., 1995. 20 с.
43. Мамаева Н.Н. Это не фэнтези! (К вопросу о жанре произведений Дж.Р.Р.Толкина) / Н.Н.Мамаева // Известия Уральського государственного университета. 2001. № 21. С.3347.
44. Мелетинский Е.М. О происхождении литературно-мифологических сюжетных архетипов / Е.М.Мелетинский // Литературные архетипы и универсалии / [под ред. Е.М.Мелетинского]. М.: Рос. Гос. Гуманит. ун-т, 2001. C.73149.
45. МелетинскийЕ.М. Поэтика мифа / Елеазар Моисеевич Мелетинский. М.: Наука, 1976. 408 с.
46. Методичні рекомендації для магістрантів та аспірантів з літературознавчих дисциплін / автор-упорядник Новикова М.О. Сімферополь: Видавництво ТНУ, 2006. 100 с.
47. Мифы народов мира: энциклопедия: В 2 т. / [гл. ред. С.А. Токарев]. М.: Сов. энциклопедия, 1982. Т.2: КЯ. 720 с.
48. Неймовірно можливі світи: референтність, фікційність, текстуалізація: монографія / [наук ред. Роман Гром’як]. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. 291 с.
49. Новикова М.О. Міфи та місія / Марина Олексіївна Новикова. К: Дух і Літера, 2005. 432с.
50. Нямцу А.Е. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования): [монография] / Анатолий Евгеньевич Нямцу. Черновцы: "Рута", 2007. 520 с.
51. Нямцу А.Е. Поэтика современной фантастики. Часть 1 / Анатолий Евгеньевич Нямцу. Черновцы: Рута, 2002. 240 с.
52. ПавкинД.М. Топофон Божественный мир в романе Дж.Толкиена Сильмариллион" / Д.М.Павкин // Вісник лінгвістичного ун-ту. Серія Філологія. 1999. Т.2. № 2. С. 174 184.
53. Павкін Д.М. Образ Чарівної Країни в романах Дж.Р.Р.Толкієна: лінгвокогнітивний аналіз: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Павкін Дмитро Михайлович. Черкаси, 2002. 221 с.
54. Павкін Д.М. Образ Чарівної Країни в романах Дж.Р.Р.Толкієна: лінгвокогнітивний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.04 "Германські мови" / Д.М.Павкін. К., 2002. 20 с.
55. Панова Е.А. Темпоральные указатели как средство построения временной перспективы Властелина колец" Дж.Р.Р.Толкиена / Е.А.Панова // Актуальные проблемы модернизации языкового образования в школе и вузе. Воронеж, 2004. Ч. 2. С.5558.
56. Потапова О.С. Мифотворчество Дж.Р.Р.Толкина: Сильмириллион" в контексте современной теории мифа: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 "Литература народов стран зарубежья (английская)" / О.С.Потапова. Нижний Новгород, 2005. 21 с.
57. Пригодій С.М. Архетипова критика "Книги Шкіців" Вашингтона Ірвінга / С.М.Пригодій // Літературознавчі студії. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Вип. 10. К., 2004. С.247255.
58. Пригодій С.М. Українська філософія серця та американський трансценденталізм: [монографія] / Сергій Михайлович Пригодій. К. Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". 2002. 232 с.
59. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса / И.Пригожин, И.Стенгерс. М.: Прогресс, 1986. 431 с.
60. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки / Владимир Яковлевич Пропп. Л.: Издательство Ленинградского государственного Ордена Ленина университета, 1946. 340 с.
61. Пропп В.Я. Морфология сказки. Изд. 2-е. / Владимир Яковлевич Пропп. М.: Главная редакция восточной литературы издательства "Наука", 1969. 168 с.
62. Пропп В.Я. Поэтика фольклора / Владимир Яковлевич Пропп. М.: Наука, 1998. 309 c.
63. Ситник Н.В. "Мудрий старий": Гендальф як архетипний образ трилогії Д. Р. Р. Толкіна "Володар перснів" / Н.В.Ситник // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 1 (45). Харків: ППВ "Нове слово", 2006. C.135144.
64. Ситник Н.В. Еволюція поглядів літературних критиків на жанр фентезі у XX сторіччі / Н.В.Ситник // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 11. Том 2. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. С.159169.
65. Ситник Н.В. Проекція юнгівського архетипу тіні у трилогії Д.Р.Р.Толкіна "Володар перснів" / Н.В.Ситник // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 12. Том 2. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. C.143154.
66. Слухай Н.В. Архетипи в неосяжності Шевченкового космосу / Н.В. Слухай // Слово і час. 1999. № 3. С.611.
67. Соболева К.А. Фольклорное и мифологическое в английской литературной традиции XX века (Дж. Р. Р. Толкин, У. Б. Йейтс): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.03 "Литература народов стран зарубежья (европейская и американская литература)" / К.А.Соболева. М., 2005. 22 с.
68. Смирнов И.П. Смысл как таковой. СПб.: Академический проект, 2001. 352 с. Библиогр. с.211222; 312328.
69. Стріха Я. "Володар Перснів" Дж.Р.Р.Толкіна в російському, українському та польському дзеркалі: досвід здобутків і втрат / Я.Стріха // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 7. К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2005. C.77