Рок-поезія: міф, ритуал й американська традиція у творчості Джима Моррісона

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

Коломієць Ганна Олександрівна

УДК 821.111(73)-1.09

Рок-поезія: міф, ритуал й американська традиція у творчості Джима Моррісона

10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
д.філол.н., професор Денисова Т.Н.

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

3

Розділ 1: ТВОРЧІСТЬ ДЖИМА МОРРІСОНА У КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ

14

1.1. Філософські концепції як світоглядний інструментарій поета

17

1.2. Місце творчості Джима Моррісона у поетичній традиції та сучасному мистецькому контексті

45

1.3. Формування концепції драматичного експерименту Джима Моррісона

67

Розділ 2: ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ТВОРЧОСТІ ДЖИМА МОРРІСОНА

78

2.1. Вірш та пісня у творчості Дж. Моррісона: жанрові особливості

80

2.2.Драматизація поетичного тексту у формі театралізованої композиції

101

2.3. Прозові тексти. Етика та естетика кінематографу

108

Розділ 3: МІФОТВОРЧІСТЬ У ПОЕЗІЇ ДЖИМА МОРРІСОНА ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

121

3.1. Загальні риси нового американського міфу” Джима Моррісона

122

3.2. Національні міфи в контексті поезії Джима Моррісона

133

3.2.1. Діонісійський міф Джима Моррісона

133

3.2.2. Індіанський міф Джима Моррісона

142

ВИСНОВКИ

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

183

ВСТУП

Розмаїття американської поезії доби контркультури, важливим елементом якої є рок-поезія, викликає неоднозначність оцінок та певну упередженість дослідників. Епатажність, вихід за межі чистого мистецтва та активне залучення соціально-культурного контексту, синестезія як форма відходу від друкованого слова та повернення до ранньої концепції синтезу мистецтв, сполучення ритмізованих, орхестричних рухів із піснею-музикою й елементами слова” [15, c. 155], усі ці тенденції значно ускладнюють вивчення тогочасної поетичної ситуації. Як результат деякі важливі мистецькі явища Америки 1960-х, що постають як елементи, необхідні для розуміння діалектики розвитку літератури та створення повної синхронічної картини процесу у динаміці, ще залишаються поза увагою науки. Одне з таких явищ, що незаслужено оминають увагою як вітчизняне літературознавство, так і зарубіжні дослідники, - поетичний та драматичний експеримент Джима Моррісона.
Актуальність звернення до творчості цього поета зумовлена, з одного боку, характером його художніх пошуків, що продовжили попередні традиції та вплинули на подальший розвиток американської поезії, а з іншого незадовільним рівнем вивчення доробку митця як у вітчизняному, так і у зарубіжному літературознавстві. Поезія Моррісона є епатажною та досить неоднорідною, що, в сукупності зі сталим образом поета рок-зірки, насторожує та відштовхує дослідників. Проте, уважний та об’єктивний аналіз доводить, що Моррісон самобутній та глибоко освічений поет, у творчості якого найважливіші культурно-мистецькі тенденції сучасної йому епохи не лише відображаються, а й переосмислюються з позицій глибинного міфологізму. Це поет-міфотворець, який прагнув створити одну з найбільш всеосяжних та повних картин сучасності, а його поезія органічно вписується у контекст літературного розвитку Америки 1960-х років та потребує систематизованого дослідження.
Особливий дослідницький інтерес до творчості Джима Моррісона викликає те, що приклад цього поета наочно демонструє загальну тенденцію, що виявилася у середині століття та значно вплинула на подальший літературний процес, тенденцію до злиття високих та масових жанрів, виходу за межі жорстких рамок того, що вважалося вартим уваги митця. Американська поезія в цей час повертається обличчям до безкінечного розмаїття досвідів та реальностей, що формують цілісність буття культури. У своїх текстах Моррісон сполучає елітарну естетику, орієнтовану на художні доробки класичних взірців романтизму, модернізму та авангардної поезії, зі зверненням до сучасної американської культурної ситуації, націленістю на широку аудиторію та залученням елементів масової культури.
Мета дослідження. Творча концепція Джима Моррісона являє собою складне поєднання поетичної практики з експериментальними філософськими розробками та драматургічними прийомами. Особливе місце у доробку поета займають міфологізм і міфотворчість та їх трансформація у ритуал на тлі загального контексту американської культури 1960-х. Аналіз поетичних, прозових та драматургічних творів американського митця націлений на відкриття жанрових особливостей та літературних інновацій та встановлення їхнього зв'язку зі світовою та американською мистецькими традиціями. У результаті вивчення найважливіших аспектів моррісонівського тексту та контексту вибудовується перша комплексна концепція творчості Джима Моррісона, у якій розкривається інноваційний та експериментальний характер останньої.
Мета роботи передбачає постановку та розв’язання наступних завдань:
- Вивчити культурно-мистецький контекст 1960-х років у Америці та визначити основні культурні чинники та попередні мистецькі напрями, що вплинули на формування творчої концепції Джима Моррісона.
- Визначити місце і роль поета у діахронічному розвитку американської літературної традиції.
- Виділити та охарактеризувати основні жанри, що розробляє Моррісон, включаючи розвинутий ним унікальний експериментальний жанр театральної рок-композиції”.
- Проаналізувати особливості поетики, структури, образності текстів поета з огляду на їхню жанрову приналежність.
- Розкрити основи міфотворчості Джима Моррісона та провести міфокритичний аналіз текстів з огляду на найважливіші для поета національно-культурні орієнтири.
Об’єктом дослідження є чотири існуючі на сьогодні поетичні збірки Джима Моррісона, а також тексти автора, що увійшли до музичних альбомів групи The Doors”. Важливо, що аналіз текстів подається на тлі висвітлення культурно-історичного контексту, що зумовив їх виникнення.
Джим Моррісон (повне ім’я Джеймс Дуглас Моррісон) народився 8 грудня 1943 року у Мельбурні, штат Флорида. Батько Моррісона, Джордж С. Моррісон, був морським офіцером, потім адміралом, відігравши помітну роль у часи в’єтнамської війни. Перші роки свого життя Джим провів у патріархальній південній родині свого батька. Потім він часто переїжджав, мандруючи з Вірджинії до Флориди, з Вашингтону до Каліфорнії тощо. Хлопець з дитинства виявляв здатність до нестандартного мислення та практично неконтрольовану вибухову енергію. Згодом, очевидно, за відсутності належного впливу з боку батька (останній практично весь час проводив у довгострокових відрядженнях), у Джима сформувався запальний характер, що доповнювалося слабко розвинутим відчуттям реальності, нечітким усвідомленням меж між об’єктивним та суб’єктивним. Антагонізм із батьками призводить до того, що, ставши зіркою, Джим представлятиме себе журналістам як сироту.
Культура та мистецтво надзвичайно цікавлять Джима, який любить читати та легко засвоює інформацію. У 1961 р. Моррісон закінчив школу Джорджа Вашингтона у Вашингтоні, через рік короткий курс навчання у коледжі міста Сент-Пітерсберг, Флорида. Після цього він вступив до університету штату Флорида, який потім полишив заради здійснення своєї мрії навчання на факультеті кінематографії Каліфорнійського університету. Університет він закінчує зі скандалом, що трапився після показу його епатажного випускного фільму.
Серед богемної атмосфери Веніс Біч, місця, куди, у пошуках натхнення, переїжджає майбутній поет, починається його творча кар’єра. Він знайомиться з іншим колишнім студентом університету Реєм Манзареком, якому показує свої поетичні тексти. Згодом формується група The Doors”, до якої приєднуються два професійні музиканти, Джон Денсмор та Роббі Крігер. Незважаючи на період скандалів та невдач, викликаних переважно поведінкою Моррісона, який вживає все більше алкоголю та наркотиків, група укладає контракт зі студією Електра”, на якій музиканти записують альбоми, що роблять їх знаменитими.
Паралельно з музичним експериментом, важливим елементом якого є спроба відродження на рок-сцені ритуальних практик американських індіанців, Моррісон займається кінематографом та літературою, вважаючи поезію своїм справжнім покликанням. У 1966 році за сприяння поета Майкла МакКлюра виходить єдине прижиттєве видання доробку Моррісона книга, що складається з двох збірок нотаток The Lords: Notes On Vision” (Боги: нотатки про візуальне”) та поезій The New Creatures” (Нові створіння”). Критики з цікавістю сприймають цей матеріал, проте імідж рок-зірки заважає Моррісону отримати об’єктивну оцінку.
У цьому ж році відбувається трагічна подія, яка поставить хрест на подальшій музичній кар’єрі Моррісона. Вже маючи серйозні проблеми з алкоголем, Моррісон все менше контролює власну емоційність. Під час концерту у Майамі його заарештовано за аморальну поведінку. Використовуючи цей епізод як зручний спосіб виховання” скандально відомого артиста, владні органи Майамі не дозволяють закрити судовий процес, кінця якого Моррісон так і не дочекається.
Важкий емоційний тягар та психічні розлади, а надто неможливість творчої самореалізації й розчарування у маскультурі призводять до серйозних депресій. Це відображається у поезії Моррісона, який наприкінці 1970 року начитує на плівку поетичну збірку An American Prayer” (Американська молитва”), що демонструє якісні зміни у його поезії та творчу зрілість автора. Наступного року Моррісон виїжджає до Парижу, де сподівається врешті позбутися іміджу зірки та присвятити себе поезії. Він також планує кілька кінематографічних проектів у співавторстві з французькими митцями. Кілька місяців досить плідної мистецької діяльності у Франції оптимістично свідчили про реабілітацію Моррісона, проте 3 липня 1971 року він вмирає за досі нерозкритих обставин. Офіційна версія смерті поета серцевий напад.
Після смерті автора усі рукописи Моррісона переходять до його подруги Памели Курсон, а незабаром, після смерті останньої, до її батька, який довго не дозволяє нікому з ними ознайомитись. Лише 1988 року виходить перша посмертна збірка Джима Моррісона, Wilderness” (Пустеля”), що ще через два роки доповнюється книгою The American Night” (Американська ніч”). Хоча існує інформація про великий обсяг архівів, які залишив по собі Моррісон, на сьогодні загальний доступ до його спадщини обмежений даним матеріалом.
Поезія Моррісона своєрідне відображення інтелектуальної та емоційної атмосфери сучасної йому Америки. Спираючись на досвід європейської літератури, поет прагне органічно асимілювати його до свого контексту. Він працює у руслі контркультурної поезії, що постає як реакція на ситуацію midcentury, яка в Америці характеризується конформізмом старшого покоління та зневірою молодих людей у цінностях батьків. Відсторонений від чистої політики, занурений у мистецький експеримент, Моррісон не декларує свої симпатії до нових лівих, хоча й цікавиться сучасними соціокультурними теоріями, зокрема критичною теорією суспільства, що розроблялася філософами Франкфуртської школи, іншими проявами неомарксизму.
Свій протест та альтернативну світоглядну позицію Моррісон розробляє у мистецькому плані. Інтенсифікуючи традиційний індивідуалізм американської культури, ситуація середини століття, що відчужує людину, породжує непевність у об’єктивній реальності як константі, точці опертя, викликає хвилю ескапізму. Моррісон інтерпретує дані тенденції у руслі традицій індивідуалізму, що найяскравіше були втілені в американській поезії трансценденталістами та Волтом Вітменом, проте основний наголос він робить на міфологічному аспекті, розробці оновленої теорії та практики міфу. Міф був завжди важливою категорією для американця, чиї попередники, полишивши цивілізовану Європу, їхали будувати примарне місто на пагорбі” у незнайоме середовище, вороже до чужинців. Проте у 1950-60-ті міф набуває нового значення він стає інструментом самоусвідомлення.
Джим Моррісон звертається до міфу як методу терапії. Під впливом теорії діонісійства Ф.Ніцше він сприймає об’єктивний світ як ілюзорну реальність, що направлена на відчуження людини від гармонії Всесвіту. Осмислення Моррісоном теорії міфу відбувається майже паралельно з розквітом американської міфокритики. Поет переробляє той міфічний матеріал, що його оточує, асимілюючи теорію циклічності Н.Фрая, дослідження американських послідовників Дж.Фрезера та кембриджської школи. Особливу роль у цьому процесі відіграє його зацікавлення психоаналітичними теоріями З.Фройда та його учнів й теорією архетипів К.Г.Юнга, що в Америці знаходять своє відображення у міфокритичних теоріях, зокрема у концепції мономіфу Дж.Кемпбелла. Дані теорії значно розширюють поле для драматичного експерименту Моррісона, що орієнтований на відродження ритуальних практик на основі масової культури.
Міфотворчість поезії Джима Моррісона полягає у залученні насиченого культурного матеріалу, експериментуванні зі структурою та ритмікою тексту для створення нового американського міфу на противагу тому, на якому будували країну пуритани. Моррісонівський міф утверджує хибність та конечність цивілізаційних процесів. Поет висуває тезу про необхідність повернення мистецтва до його міфоритуальної функції, що в його інтерпретації, базованій на постулатах Ніцше, звучить так: лише через розхитування людського уявлення про ілюзорну реальність, через трансцендентний досвід можливо відновити гармонію алієнованої людини зі світом та суспільством. За допомоги низки методів та технік Моррісон перетворює досвід поетичного читання на відновлений ритуал переходу.
Наукова новизна. Орієнтованість на публічний успіх, стремління Моррісона об’єднати елітарну та масову поезію, а також його імідж рок-митця мали негативний вплив на подальше осмислення внеску поета до мистецької традиції Америки та на визначення його місця в історії літератури. Як справедливо зазначає американський оглядач Річард Голдштейн, Джим Моррісон страждав через міф. У його житті митця завжди поглинав секс-символ” [127, c. 137]. Будучи для свого покоління насамперед рок-символом, Моррісон найчастіше сприймався як речник масової культури. Лише посмертна публікація двох збірок його поезії, не призначеної для виконання зі сцени, відкрила дослідникам реальний масштаб та глибину творчості поета.
Незважаючи на величезну кількість друкованого матеріалу, присвяченого особистості Джима Моррісона та творчості групи The Doors”, що з’явився протягом останніх сорока років переважно у вигляді газетних та журнальних статей, біографій та дискографій, рецензій музичних критиків та популярних нарисів з життя поета, очевидний брак серйозних літературознавчих досліджень даного поетичного матеріалу. Серед небагатьох досліджень, що представляють окремі аспекти літературно-критичного аналізу, варто вказати на наступні роботи зарубіжних авторів: книги Mr. Mojo Risin’: Jim Morrison, The Last Holy Fool” (Mr. Mojo Risin’: Джим Моррісон, останній святий блаженний”) Д.Далтона, Break On Through: The Life and Death of Jim Morrison” (Прорвись: життя та смерть Джима Моррісона”) Дж. Ріодана та Дж. Прочінскі, No One Here Gets Out Alive” (Ніхто не вибереться звідси живий”) Дж. Хопкінза та Д. Шугермана, у яких, поряд із біографічною інформацією про поета, наводиться аналіз його текстів та вивчаються художні впливи на нього; порівняльне дослідження Rimbaud and Jim Morrison: The Rebel as Poet” (Рембо та Моррісон: бунтівник як поет”) В.Фоулі; статті: Cameras Inside the Coffin: Jim Morrison’s Challenge to the Hegemony of Vision” (Камери всередині труни: виклик Джима Моррісона гегемонії візуального”), у якій Дж. Рокко досліджує філософію візуального та вплив кінематографа на творчість поета; Wild Child: Jim Morrison’s Poetic Journeys” (Дикун: поетичні мандрівки Джима Моррісона”) Т.Магістрале проводить аналіз впливів романтизму та модернізму на тексти Моррісона; Apocalypse Now!: Jim Morrison’s Vision of America” (Апокаліпсис сьогодні!: бачення Америки Джимом Моррісоном”) Я.Кувахара вивчає трансформацію пуританських міфів та догм у творчості поета тощо. Варто зазначити, що у російському літературознавстві наразі спостерігається сплеск дослідницького інтересу до творчості Джима Моррісона, що супроводжується появою досить великої кількості перекладів текстів поета російською мовою. Хоча цей інтерес ще не систематизований і не оформлений у вигляді масштабного аналізу.
Очевидно, що вище описаний критичний доробок не представляє собою комплексне дослідження та не розробляє цілісну концепцію творчості поета. Наукова новизна нашої роботи полягає в тому, що вона є першим зверненням до феномену поезії Джима Моррісона, в якому здійснено комплексний поглиблений аналіз культурно-історичного контексту, текстів поета, філософії його творчості, новаторського експерименту з ритуалізацією художнього тексту, конкретних літературних форм та моделей, що збагатили палітру сучасної поезії США отже, схарактеризовано творчий доробок митця та його значення в літературному процесі.
Методологія дослідження полягає у використанні ряду сучасних методів вивчення літературного тексту, що застосовувалися у відповідності до конкретних завдань. Аналіз культурно-історичного контексту проводиться з використанням новоісторичних та культурно-критичних підходів. Аналіз текстів включає в себе структуралістські методики та засади рецептивної естетики. Головна ж роль відводиться міфокритиці, а також пов’язаним із нею елементам психоаналізу та аналізу за принципом архетипів, що застосовуються для розв’язання завдань, пов’язаних із розкриттям особливостей міфотворчості поета. Наголошується на важливості міфокритичного підходу до аналізу поетичного доробку Моррісона, адже саме він виявляється найбільш адекватним інтересам та творчій концепції поета. Обраний підхід дозволяє якомога повніше розкрити та пояснити суть інноваційного творчого експерименту поета відродження поетики, етики та естетики архаїчного міфу, а також ритуальної практики на основі масової культури Америки.
Практичне значення дисертаційної роботи важливим уявляється те, що в даній роботі ми намагалися створити систематизований мистецький портрет поета Джима Моррісона та провели літературознавчий аналіз його текстів. Дане дослідження дає можливість розкрити і класифікувати зв'язки і роль досі маргіналізованої рок-поезії у літературній традиції. Матеріал та теоретичні результати дослідження можуть бути використані для висвітлення цього явища, мало дослідженого у вітчизняному літературознавстві, як у межах загальної характеристики періоду контркультури у курсах історії літератури, так і для підготовки спеціалізованих курсів з американської літератури другої половини ХХ століття.
Апробація результатів дослідження. Результати роботи в межах дисертаційної теми були представлені на наступних конференціях:
- Міжнародні конференції молодих учених Інституту літератури НАНУ (2001, 2002, 2003, 2004 рр.)
- Міжнародні конференції Товариства з вивчення культури США, Москва, МДУ ім. Ломоносова (2001, 2002, 2003 рр.)
- Конференція Проблеми вивчення зарубіжної сучасної драми”, КНУ ім. Т. Шевченка (2002 р.).
- Конференції Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства”, Севастопольський НТУ (2002, 2003 рр.).
- ІІ Міжнародна конференція Американська література ХХ ст.”, Київ, КІМВ (2002 р.).
- Щорічна університетська конференція при Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка (2003 р.).
- Міжнародна міжвузівська наукова конференція Литература: миф и реальность”, Казанський ДПУ (2003 р.).
- Міжнародна конференція Проблеми розвитку філології України у контексті світової культури”, Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка (2003 р.).
- Симпозіум, присвячений пуританській традиції у американській літературі, Інститут Літератури НАНУ (2004 р.).
Основний зміст дослідження розкрито у наступних авторських публікаціях:
Основні публікації:
1. Коломієць Г.О. Рок в контексті американської контркультури 1960-х рр. // Літературознавчі обрії: праці молодих учених України. К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2002. Вип. 3. С. 18 22.
2. Коломієць Г.О. Трансформація есхатологічного міфу в американській рок-поезії кінця 1960-х р. // Слово і час 2002 №11. С. 73-76.
3. Коломієць Г.О. 60-ті роки в США: феномен омасовлення міфу // Літературознавчі обрії: праці молодих учених України. К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2003. Вип. 4. С. 267-270.
4. Коломієць Г.О. Діонісійський міф Джима Моррісона // Літературознавчі обрії: праці молодих учених України. К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2004. Вип. 5. С. 154 158.

Додаткові публікації:
1. Коломиец А.А. Рок-поэзия 60-х: феномен омассовления мифа. // Опыт культурного мифотворчества в Америке и в России: Материалы V Фулбрайтовской гуманитарной летней школы. - М.: Издательство Московского университета, 2003. С. 188-191.
2. Коломієць Г.О. Рок-поезія: текст та масове звучання. // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. К.: Видавництво ІМВ, 2004. С. 301-310.
3. Коломиец А.А. Дионисийский миф Джима Моррисона. // Литература: миф и реальность. Казань: Издательство КГУ, 2004. С. 70-74.
4. Коломієць Г.О. Діалог Джима Моррісона з пуританською традицією // Американські літературні студії в Україні. К., 2004. Вип. 1 Пуританська традиція в літературі США”. С. 194-201.

Поставлена мета та завдання обумовили наступну структуру роботи: вступ, три глави, висновки, список використаної літератури (182 позицій). Загальний обсяг дисертації 195 сторінок, із них 181 сторінка основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Поетична спадщина американського поета Джима Моррісона новий для вітчизняного літературознавства матеріал. Дослідження проводилося на тлі детального висвітлення сучасного поету культурного контексту. Творча діяльність Моррісона постає як комплексне поєднання естетичних розробок та поетичної практики з експериментальними філософськими концепціями та дослідженнями у галузі драматургії. Аналіз поетичних, прозових та сценічно-постановочних творів поета дозволив розкрити жанрові особливості та виділити ті художні інновації, що, у світлі їхнього зв'язку з європейською та американською мистецькими традиціями, становлять самобутній творчий метод Джима Моррісона. Домінантним аспектом дисертаційної роботи було дослідження міфологізму й міфотворчості Моррісона та використання поетом ритуальних практик у своїх сценічних виставах.
Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи досягнуті у ході розв’язання поставлених дослідницьких завдань. Було з’ясовано, що поетична концепція Моррісона розвивалася у логічній відповідності до сучасного йому культурного контексту. Діапазон контексту надзвичайно широкий. Він включає в себе елементи філософії ніцшеанства, міфокритичних та соціокультурних шкіл; європейські та американські художні напрямки та стилі, спільною рисою яких є опозиційність по відношенню до універсалізації раціонального світосприйняття, міфологізація дійсності та доктрина вищості уяви за матеріалістичний досвід. Серед європейських напрямків варто згадати передромантизм та романтизм, французький символізм; в американській культурі найбільш плідними для Моррісона виявилися зацікавлення поезією трансценденталізму, Волта Вітмена, модерністичною поезією та сучасними поету контркультурними тенденціями, найяскравіше представленими творчістю американських поетів-бітників.
Даний мистецький матеріал осмислюється Моррісоном надзвичайно самобутньо, проте у відповідності до сучасної йому культурної ситуації. Це відображується в антропоцентризмі поезії Моррісона, у його відкритості до найрізноманітнішого матеріалу, прагненні поєднати елітарну традицію, що створює затемнений, насичений алюзіями текст, з досвідом реального життя, життя вулиці. Додатковий естетичний рівень, а також величезний масштаб аудиторії поета досягаються завдяки виходу Моррісона на масову сцену та застосуванню ним технічних можливостей масової культури. Усе це дозволяє включити досі маргіналізовану творчість Джима Моррісона до контексту світової поезії, розглядаючи її феномен як одну з важливих ланок у ланцюгу історичного розвитку американської поезії.
Після визначення місця і ролі поезії Моррісона у загальнолітературному контексті було проведено дослідження жанрового розмаїття творчості поета, що характеризується складним, комплексним характером та орієнтоване на синестезію, постає як поєднання різних мистецтв. Були виділені та пояснені ті характерні особливості, що з’являються у текстах Моррісона в залежності від їхнього призначення: виконання зі сцени чи прочитання, індивідуального сприйняття. Це було досягнуто шляхом зіставлення текстів, які сам Моррісон чітко розділяв на пісні та вірші, а також аналізу тематичних, структурних та поетологічних відмінностей між ними, беручи також до уваги сферу їхнього функціонування. Охарактеризовано найбільш специфічний та, очевидно, найцікавіший жанр творчості Моррісона, що його самі музиканти визначили як theatre composition” (театралізована композиція”). У цьому жанрі найповніше реалізується важливий для поета ритуальний драматичний елемент та найбільш комплексно виражається філософія його поезії. Врешті, було проведено аналіз прозових текстів Моррісона нарисів, нотаток, автобіографії та кіносценарію (у зв’язку з чим було розглянуто вплив естетики кінематографа на філософію та поетику текстів Моррісона). Прозові жанри мало представлені у творчості поета і загалом не привертають уваги дослідників. Але вони пропонують цікавий матеріал, що часто служить як коментар до ускладнених, насичених метафорикою та культурними кодами поетичних текстів автора.
Останнім завданням дисертаційного дослідження було розкриття основ міфотворчості Джима Моррісона та проведення міфокритичного аналізу текстів з огляду на найважливіші для поета національно-культурні орієнтири. Виділено низку основних характеристик нового американського міфу, який створює поет, та елементів міфотворчості Моррісона, а саме:
- поет починає свій відлік історії Америки не від прибуття першопоселенців, а від культур давніх примітивних народів, що населяли континент до прибуття європейців. Відповідно, Моррісон ґрунтує свій міф на примітивній філософії та техніках екстазу, експліцитно відсуваючи пізніші традиції;
- звернення поета до міфу є суб’єктивно усвідомленим, а не інтуїтивно-підсвідомим. Моррісон вивчає давні міфи, а також теорію міфу, і намагається оперувати архетиповим шаром ментальності адресата своєї поезії, залучаючи власні дослідницькі здобутки до контексту масової культури;
- поет пародіює і заперечує традиційний американський міф про city on the hill”, побудований на міфі біблійному (втім, протест Моррісона спрямовано не проти християнства як такого, а проти офіційної релігійної ідеології США), і міф про американський Захід;
- сам поет обирає язичницькі вірування, що характеризуються приписуванням божественних характеристик силам природи. Проте Моррісон робить свій міф антропоцентричним, він зосереджується на людині та таємницях людської психіки;
- найважливішою рисою міфу, що його створює поет, є есхатологічна спрямованість, що простежується на рівні загальної філософії, у часово-просторових ознаках та у ритуальному втіленні;
- ритуал постає як невід’ємна складова моррісонівського міфу, його реалізаційний аспект.
Серед безлічі культурних нашарувань, що можна прослідкувати на матеріалі поетичних текстів Моррісона, було виділено дві основні культурні традиції та міфологічні концепції, на які спирається автор, а саме діонісійський міф та міфи індіанців.
Через засвоєння ніцшеанської теорії Моррісон розглядає діонісійство як можливість відродження і порятунку духовності. У дисертації було досліджено, яким чином звертання до діонісійства реалізується у поезії Моррісона на рівні форми і структури, на лексичному рівні, а також у мотиві метаморфози й образах-архетипах. Окрему увагу приділено сценічним виставам, що наслідують форму давньогрецької трагедії до появи глядача, причому Моррісон, ведучи ритуал, виступає тут одночасно в ролі Сатира і Діоніса.
Встановлено, що індіанський міф та шаманський ритуал відіграють у творчості Моррісона важливу роль, виступаючи як основа для поетичних та сценічних експериментів поета. Важливо, що індіанський елемент присутній не лише у тематиці текстів, нібито стилізованих під канон уснопоетичної традиції корінних американців. Кінцевою метою поета є відродження міфологічної свідомості, яку він вважає необхідною американському суспільству, відлученому у ході цивілізаційних процесів від природи й духовності. У своїй експериментальній роботі з індіанською традицією Моррісон робить акцент на практичному аспекті міфу, на ритуалі, що обумовлює специфічну метафорику, ритміку текстів, їх філософію і тематику, систему образів, структуру і поетику.
Описані основні засади творчості Моррісона не лише визначають те, що вона залишається актуальною й досі, у сприйнятті дослідників поступово відходячи від середовища виключно масової культури й інтегруючись до високої” літературної традиції. Важливим на сучасному етапі розвитку літературної науки виявляється вивчення та пояснення того, як ці особливості роблять можливим унікальний досвід переосмислення відносин між елітарним та масовим мистецтвом, внаслідок якого у поета Джима Моррісона з’являється чи не найбільша за всю історію публічних читань аудиторія. Нею він вміло маніпулює, удаючись до застосування елементів ритуальних практик, даючи реципієнту можливість емоційного проникнення, переживання поетичного тексту. У дискурсі сучасності даний феномен виявляється значущим, адже такий підхід відкриває можливості нового усвідомлення та засвоєння суті мистецтва, активної, свіжої, не механістичної її інтерпретації на тлі загальної гуманітарної зневіри.
Усі вищезазначені аспекти дисертаційного дослідження дозволили створити повноцінну комплексну теорію творчості Моррісона, що відкриває її самобутність, тісний зв’язок із попередніми та сучасними культурно-філософськими теоріями, а отже, функціонування в якості логічного елемента американської поетичної традиції, а також інноваційний та експериментальний характер творчості поета. Важлива роль та функція поезії Джима Моррісона полягає у тому, що митець органічно поєднує різні пласти культури, активно залучаючи контекст масової культури до своїх поетичних пошуків. Саме на базі масової культури він випробовує унікальну художню ідею через ретельно підібрану поетику та ритміку своїх текстів, тематику та метод їхньої презентації, активне застосування ритуальної практики та образів-архетипів, власної харизми на рок-сцені Джим Моррісон експериментує з амбітною позамистецькою ідеєю, він робить спробу повернути суспільству здатність міфологічного світосприйняття, звільнити уяву людей та, врешті, відновити порушену цивілізаційними процесами світову гармонію. Даний мистецький підхід, спроба переосмислення та перенесення на масову сцену не лише ритуальних практик, а й феноменів європейського та американського гуманітарного спадку, виявився унікальним в своєму роді, обумовивши вітальність творчості The Doors” як свого роду емоційного й інтелектуального експерименту. Проте, через складність поставленого завдання, а також через розходження у сприйнятті аудиторії й інтенціях автора, якому так і не вдалося переконати публіку у справжності” свого спектаклю, Джим Моррісон не мав прямих послідовників і залишився маргіналізованою фігурою як у популярному контексті, так і для класичної літературної традиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Американська література після середини ХХ століття: Матеріали міжнародної конференції, Київ, 25-27 травня 1999 / Уклад. Т.Н. Денисової. К.: Довіра, 2000. 367 с.
2. Андрейцев З., Кривцов А. Калифорнийское Ярило // Easy Rider. 1993. №1. С. 51-53.
3. Арто А. Театр и его Двойник: Пер. с франц. СПб.-М.: Симпозиум, 2000. 440 c.
4. Афанасьев А.Н. Происхождение мифа. М.: Индрик, 1996. 638 c.
5. Балагушкин Е.Г. Нетрадиционные религии в современной России. - http://www.philosophy.ru/iphras/library/bal/02.html.
6. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
7. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1990. 541 с.
8. Берроуз Уильям. Голый завтрак. Электронная революция. Последние слова: Пер с англ. М.: Глагол, 2000. 304 с.
9. Блаженкова О. В. Психологическое изучение музыкального ритма. - http://psychology.ru/lomonosov/tesises/em.htm;
10. Быстрова К. Shakespeare allusions in Jim Morrison`s poetry. - http://ivsu.ivanovo.ac.ru/cyberpar/shakespeare.htm
11. Ващенко А.В. Америка в споре с Америкой. - М.: Знание, 1988. 63 с.
12. Ващенко А.В. Историко-эпический фольклор североамериканских индейцев. Типология и поэтика. - М.: Наука, 1989. 238 с.
13. Ващенко А.В. Характерные особенности литературы индейцев США (60-70 гг. XX в.): Автореф. дис. на соиск. ученой степ. канд. филолог. наук / МГУ. М.: Издательство МГУ, 1975. 25 с.
14. Венедиктова Т.Д. Разговор по-американски: Дискурс торга в словесности США ХІХ века. М.: НЛО, 2003. 328 с.
15. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. - М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
16. Висоцька Н. О. Сучасна драматургія США // Сучасна американська література: проблеми вивчення та викладання. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002. С. 14-34.
17. Гассан, Ігаб. Чим є постмодернізм і чим він стане? Літературний і культурний аспекти // Американська література після середини ХХ століття: Матеріали міжнародної конф., Київ, 25-27 трав. 1999 р. - К.: Довіра, 2000. 367 с.
18. Голобуцька Т., Голобуцький О. Молодіжні субкультури як основна форма неформальної ініціативи в молодіжному середовищі. - www.golob.narod.ru;
19. Гурьев С. Bedtime for Democracy // Контр Культ Ур'а. 1990. №2. С. 23-31.
20. Давидов Ю. Батьки й діти в русі нових лівих” // Всесвіт. 1972. №3. 155-210.
21. Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: Навч. Посібник для студентів вузів. К.: Довіра, 2002. 318 с.
22. Денисова Т.Н. Роман і романісти США ХХ століття. К.: "Дніпро", 1990. 362 с.
23. Евзлин М. Космогония и ритуал. М.: Радикс”, 1993. 344 с.
24. Еремеева О. Мифопоэтика творчества Джима Моррисона. - www.lib.ru.
25. Євреїнов М.М. Театр для себе // Український театр. 1992. №1. С. 17-19.
26. Жирмунський В.М. Введение в литературоведение: Курс лекций. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1996. 438.
27. Зарубежная литература ХХ века: Учеб. для вузов / Под ред. Л.Г. Андреева. 2-е изд. М.: Высшая школа, 2000. 559 с.
28. Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Х.: Фолио; М.: АСТ, 2000. 255 с.
29. Зверев А.М. Модернизм в литературе США. - М.: Наука, 1979. 318 с.
30. Иванов, Вяч. Две стихии в современном символизме // Собрание сочинений: В 2 т. Брюссель, 1974. Т. 2. С. 537—561.
31. Камю А. Бунтующий человек // Человек и его ценности: В 2 ч. Ч. 1. М.: ИФАН, 1988. 136 с.
32. Кемпбел Дж. Герой із тисячею облич: Пер. з англ. К.: Альтернативи, 1999. 392 с.
33. Кемпбелл Дж. Маски Бога: Созидательная мифология. М.: Золотой век, 1997. 319 с.
34. Клековкін О. Сакральний театр: Генеза. Форми. Поетика. К.: Видавництво КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого, 2002. 269 с.
35. Козлов А.С. Мифологическое направление в литературоведении США. М.: Высшая школа, 1984. 175 с.
36. Кривцов А. Beat Generation // Easy Rider. 1993. - №1. С. 7-8.
37. Кузнецов С. Певцы неизвестного поколения // Иностранная литература. 1998. №3 С. 99-107.
38. Кулик В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молодіжні субкультури як основна форма неформальної ініціативи в молодіжному середовищі. - http://golob.narod.ru/volosem.html.
39. Леви-Стросс К. Структурная антропология. - М.: Главная редакция восточной литературы, 1983. 536 с.
40. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752 с.
41. Лики массовой литературы США. / Под ред. А.М. Зверева. М.: Наука, 1991. 334 с.
42. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. 682 с.
43. Лисюк Н.А. Сутність міфу та його функції. К.: Фітосоціоцентр, 2003. 120 с.
44. Литературные архетипы и универсалии / Под ред. Е.М. Мелетинского. М.: Изд-во РГГУ, 2001. 433 с.
45. Литературный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1987.
46. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. 524 с.
47. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1976. 367 с.
48. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха: Пособие для студентов. Л.: Просвещение, 1972. 271 с.
49. Мамардашвили М. Метафизика Арто // Арто А. Театр и его двойник. СПб.-М.: Симпозиум, 2000. С. 329-347.
50. Маркузе Г. Одномерный человек // Американская социологическая мысль. - М.: Изд-во МГУ, 1994. С. 121-146.
51. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. М.: Наука, 1976. 407 с.
52. Мифология: Энциклопедия / Под ред. Е.М. Мелетинского. М.: Большая российская энциклопедия, 2003. 736 с.
53. Мифы народов мира: В 2 т. М.: Сов. Энциклопедия, 1991. Т І 671 с.; Т. ІІ 719 с.
54. Моррисон Дж. Американская ночь: Пер. с англ. М.: Летний сад, 2001. 224 с.
55. Моррисон Дж. Пленка полдень / Пер. с англ. А. Безуглова, А. Грызуновой, М. Немцова. М.: Изд-во Эксмо, 2004. 478 с.
56. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник. — Тернопіль: Навчальна книга, 2001. 416 с.
57. Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки. СПб.: Азбука-Классика, 2000. 232 с.
58. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. М.: Интербук, 1990. 301 с.
59. Новик Е.С. Структура сказочного трюка // От мифа к литературе: Сб. статей. М.: РГГУ, 1993. С. 139-152.
60. Осипова Э.Ф. Р.У. Эмерсон: писатель и время. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. 192 c.
61. Паррингтон В.Л. Основные течения американской мысли: В 3 т. М.: Иностранная литература, 1962. Т. 1. 525 с.
62. Потебня А.А. Теоретическая поэтика. М.: Высшая школа, 1990. 342 с.
63. Прозоров В.Г. Ступени свободы. Очерки истории и литературы США: 1950-2000: Учеб. пособ. Петрозаводськ: КГПУ, 2001. 344 с.
64. Рембо А. П’яний корабель. К.: Дніпро, 1995. 221 с.
65. Саяпіна Т. Міфопоетика художнього твору. До теорії питання // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. Вип. ІХ. С. 196 - 201.
66. Святовець В.Ф. Словник образотворчих засобів. Тропи та стилістичні фігури: Навчальний посібник / За ред. В.В. Різуна. К.: Інститут журналістики КНУ ім.. Тараса Шевченка, 2003. 178 с.
67. Словарь литературных терминов / Сост. Л.И. Тимофеев, С.В. Тураев. - М.: Просвщение, 1974. 509 с.
68. Современное зарубежное литературоведение: Энциклопедический справочник / Ред.-сост. И.П. Ильин. М.: Интрада, 1996. 317 с.
69. Струкова Т.А. Метаморфозы трикстера в лабиринте обыденности. - http://www.rchgi.spb.ru/Pr/bchm99/strukova.htm.
70. Толмацкий Д. Информация об индустриальной культуре - www.rwcdax.here.ru.
71. Томашевский Б.В. Поэтика: Краткий курс. М.: СС, 1996. 117 с.
72. Тресиддер Дж. Словарь символов. - М.: Гранд, 2001. 443 с.
73. Философия XX века: Учебное пособие / Под ред. В.И. Добрыниной. М.: Знание, 1997. 288 с.
74. Форнайтел П. Історія рок-н-ролу // Всесвіт. 1989. №8. С. 150-163; № 9. С. 147-161; № 10. С. 170-192.
75. Фрезер Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии: В 2 т. М.: Терра, 2001. Т. 1. 528 с.; Т. 2. 496 с.
76. Фрейд З. Тотем и табу: психология первобытных культур и религий. СПб.: Алетейя, 1997. 221 с.
77. Фрейд З. Художник и фантазирование. М.: Республика, 1995. 396 с.
78. Френд Т. Битники, которых мы заслужили. - http://spintongues.vladivostok.com/onthe.htm.
79. Фролов С. Содержание культуры. - sociology.agava.ru
80. Фуко М. Наглядати і карати. - К.: Основи, 1998. 391 с.
81. Хализев В.Е. Теория литературы. - М.: Высшая школа, 2002. 438 с.
82. Хоган П. The Doors. - M.: Локид, 1997. 128 с.
83. Хома С. The Doors: Open and Closed // Територія. 2001. №1 (5). С. 7-8.
84. Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века / А.М. Зверев, Е.А. Стеценко, Ю.Н. Гирин и др. М.: РАН Інститут мировой литературы им. А.М. Горького, 2002. 566 с.
85. Элиаде М. Аспекты мифа. M.: Академический проект, 2000. 223 с.
86. Элиаде М. Священное и мирское М.: Изд-во МГУ, 1994. 143 с.
87. Элиаде М. Шаманизм: архаические техники экстаза. К., София, 1998. 381 с.
88. Элитарные представления об искусстве и современный мир: Сб. статей / Под ред. Д.В. Затонкого. К.: Наукова думка, 1980. 298 с.
89. Эмерсон Р. Эссе. Торо Г. Уолден, или жизнь в лесу. М. Художественная література, 1986. 639 с.
90. Энциклопедия символов / Пер. с нем. М.: Крон-пресс, 1995. 512 с.
91. Юнг К.Г. Психология бессознательного. М.: Канон, 1994. 320 c.
92. Юнг К.Г. Психология и поэтическое творчество // Собрание починений: В 19 т. М.: Ренессанс, 1992. Т. 15. С. 121-152.
93. Якимович Т. К. З художнього світу Франції. К.: Дніпро, 1981. 276 с.
94. A casebook on the beat. / Ed. Th. Parkinson. NY: Thomas Y. Crowell, 1961. 326 p.
95. Albanese C. America. Religions and Religion. Santa Barbara: University of California, 1992. 548 p.
96. Alkalay-Gat Karen. Literary Dialogues: Rock and Victorian Poetry // Poetics Today. 2000. 21.1. P. 33-60.
97. Asselineau R. The Transcendentalist Constant in American Literature. NY: NY University Press, 1980. 189 p.
98. Bangs L. Jim Morrison Bozo Dionysus A Decade Later // The Doors Companion / Ed. John M. Rocco. NY: Schirmer Books, 1997. P. 128-134.
99. Barth, Daniel. Thomas Wolfe and Jack Kerouac: Seeking the Great Forgotten Language // Kerouac Connection. Winter 1992. #24. P. 15-24.
100. Beat Connections In Rock Music. - www.charm.net/~brooklyn/Topics/BeatsInRock.html;
101. Beidler P.D. American Literature and the Experience of Vietnam. Athens: The University of Georgia Press, 1982. 220 p.
102. Berkley G. The Works of George Berkeley: 4 vol. Thoemmes Press, 1994. 2070 p.
103. Blake William. Selected Poetry. London: Penguin Books, 1988. 300 p.
104. Bridgwater P. Nietzsche in Anglosaxony. Leicester: Leicester University Press, 1972. 236 p.
105. Britton W. A taste for the tune of words: the beat, music and communication technology. - www.faculty.washington.education;
106. Campbell J. The Hero with a Thousand Faces. NY: Pantheon Books, 1961. 416 p.
107. Charters A. Kerouac: A Biography. NY: St. Martin's Press, 1987. 432 p.
108. Contemporary American Poetry (A.Ginsberg) / Ed. Donald Hall. London: Penguin Books, 1972. 288 p.
109. Cook B. The Beat Generation. NY: William Morrow & Company, 1994. 254 p.
110. Crisafulli C. The Doors: Teksty bez tajemnic / Przekl. K. Malita. Krakow: GRYF, 2000. 176 s.
111. Crisafulli C. When the Music’s Over. NY: Thunder’s Mouth Press, 2000. 176 p.
112. Cross H., McDowell R. Sound and Form in Modern Poetry. Michigan: The University of Michigan Press, 1996. 360 p.
113. Dalton D. ‘Mr. Mojo Rising’: Jim Morrison, the Last Holy Fool. NY: St. Martin’s, 1991. 158 p.
114. Davey, Frank. Leonard Cohen and Bob Dylan: Poetry and the Popular Song. - http://www.medialab.chalmers.se/guitar/LC3.html
115. Davis M. City of Quartz. NY: Vintage, 1992. 97 p.
116. Dickstein M. Gates of Eden: American Culture in the 60s. Cambridge: Harvard University Press, 1998. 301 p.
117. Edmundson M. Tangled Up In Truth // Civilization. 1997. October/November. P. 34-35.
118. Faris G., Faris R. Living in the Dead Zone: Janis Joplin and Jim Morrison. Ohio: BookMasters, Inc., 2000. 257 p.
119. Firth R. Elements of Social Organization. London: Greenwood Publishing Group, 1981. 284 p.
120. Fowlie W. Rimbaud and Jim Morrison. The Rebel As Poet. Duke University Press, 1993. 130 p.
121. Freud S. The Future of an Illusion. London: Norton, W. W. & Company, 1976. 80 p.
122. Fried F. No Pie in the sky. The hobo as American cultural hero in the works of Jack London, John Dos Passos and Jack Kerouac. NY: iUniverse, Incorporated, 2000. 108 p.
123. Frye N. Anatomy of Criticism. Princeton: Princeton UP, 1957. 386 p.
124. Gammond P. The Oxford Companion to Popular Music. Oxford: Oxford University Press, 1991. 748 p.
125. Ginsberg A. Collected Poems 1947-80. NY: Harper & Row Publishers, 1988. 746 p.
126. Ginsberg A. Selected Poems 1947-95. NY: Harper Collins Publishers, 1996. 464 p.
127. Goldstein R. Jim Morrison Plays Himself // The Doors Companion / Ed. John M. Rocco. NY: Schirmer Books, 1997. P. 37-45.
128. Goldstein R. The Shaman as Superstar // The Doors Companion / Ed. John M. Rocco. NY: Schirmer Books, 1997. P. 5-12.
129. Goodstone T. The Pulps: Fifty Years of American Pop Culture. Chelsea: Chelsea House Publications, 1970. 239 p.
130. Gregory H. A Century of Pop. London: Hamlyn, 1998. 223 p.
131. Grossberg L. Dancing in spite of myself. Durham & London: Duke University Press, 1997. 304 p.
132. Guinness Rockopedia. London: Guinness Publishing, 1998. 504 p.
133. Hatch E. Living Blues: Ever Living, Ever Growing // The Southern Register Magazine. 2000. Fall. P. 35-38.
134. Historia literatury amerikanskiej XX wieku / Red. Agnieszka Salska. Krakow: Universitas, 2003. T. I. 668 s.; T. II. 814 s.
135. Hoffman F.J. Freudianism and the Literary Mind. La State University Press, 1977. 350 p.
136. Holmes J.C. The Philosophy of the Beat Generation // Esquire. 1958. February. P. 35-38.
137. Hopkins J. The Lizard King: The Essential Jim Morrison. NY: Simon & Schuster, 1992. P. 272.
138. Hopkins J., Sugerman D. No One Gets Out Alive. NY: Warner, 1980. 388 p.
139. Jones L. Blues People. Westport: Greenwood Press, 1980. 244 p.
140. Jones G.H. Jack Kerouac and the American Conscious // Lectures on modern novelists. Pittsburgh: Carnegie Press, 1963. P. 25-39.
141. Kennealy P. Review of The Lords and The New Creatures by Jim Morrison // Jazz & Pop. 1970. May. P. 45-46.
142. Kuwahara Y. Apocalypse Now: Jim Morrison’s Vision of America // The Doors Companion / Ed. J. Rocco. NY: Schirmer Books, 1997. P. 93-104.
143. Langer S. Philosophy in a New Key. Harvard: Harvard University Press, 1975. 334 p.
144. Lauter P. The Heath Anthology of American Literature. Second edition. Lexington: Heath and Company, 1994. Volume 1. 2965 p.
145. Magistrale T. Wild Child: Jim Morrison's Poetic Journeys // Journal of Popular Culture. Winter 1992. 26.3. P. 133-44.
146. Marwick A. Experimental Theatre in the 1960s // History Today. 1994. Vol. 44. P. 34-40.
147. McClure M. Michael McClure Recalls an Old Friend / Rolling Stone. 1971. No. 88. P. 12-14.
148. McNally D. Desolate Angel: Jack Kerouac, The Beat Generation and America. NY, 1980. 400 p.
149. Meltzer D. Reading Jazz. San Francisco: Mercury House, 1993. 304 p.
150. Merrill T. F. Allen Ginsberg. Boston: Twayne Publishers, 1988. 161 p.
151. Messner Th., Gargano K., Fowler M. And the Beat Goes On. - http://users.rowan.edu/~lindman/beat.html