Поетика гіперроману у культурологічній та літературно-критичній перспективі (на прикладі романів М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М. Каверлі) : Поэтика гиперроману в культурологической и литературно-критической перспективе (на примере романов М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М. Каверли)

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Рітц-Ракул Катерина Павлівна

УДК: 8231.09

Поетика гіперроману у культурологічній
та літературно-критичній перспективі
(на прикладі романів М. Джойса, С. Моултропа,
Ш. Джексон, М. Каверлі)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.01.04 Література зарубіжних країн

Науковий керівник:
Бандровська Ольга Трохимівна,
кандидат філологічних
наук, доцент

Львів 2009

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Культурологічний та теоретичний аспекти розвитку дигітальної літератури. Методологія дослідження гіпертексту.................12

1.1 Гіпертекст в культурному просторі кінця ХХ століття...............................14

1.2 Кіберкультура і генеза гіпертексту................................................................22

1.2.1 Моделювання реальності: проблеми та перспективи...............................22

1.2.2 Гіпертекст: розвиток та особливості його функціональності..................29

1.3 Гіперроман: художні моделі і літературний контекст.................................39

1.3.1 Літературні джерела гіпертекстуального роману.....................................39

1.3.2 Дигітальна культура: колективні художньо-літературні

гіпертекстуальні проекти......................................................................................48

1.4 Гіпертекст як об’єкт постмодерністичного літературознавства................58

РОЗДІЛ 2. Особливості поетики гіпертекстуального роману ...................68

2.1 Ризома як принцип моделювання сюжетної та структурної

організації роману М. Джойса „Опівдні”............................................................69

2.1.1 Гіпертекстуальні параметри роману М. Джойса „Опівдні”.....................70

2.1.2 Особливості сюжетної побудови роману М. Джойса „Опівдні”.............74

2.1.3 Текстовий аналіз сюжетної лінії „Пітер”...................................................86

2.2 Тематичний аналіз роману С. Моултропа „Сад перемоги”.......................101

2.3 Лабіринт як структуротвірний принцип роману С. Моултропа

„Сад перемоги”....................................................................................................110

2.4 Тіло, як метафора гіпертексту в романі Ш. Джексон

„Клаптикова дівчина, або сучасний монстр”....................................................119

2.5 Особливості гіпертекстуальної побудови роману Ш. Джексон

„Клаптикова дівчина, або сучасний монстр”....................................................128

2.6 Мультимедійна колажність як базовий принцип побудови

гіперроману М.Д.Каверлі „Каліфія”................................................................134

2.7 Особливості розвитку та побудови сюжету гіперроману

М. Д. Каверлі „Каліфія”......................................................................................140

РОЗДІЛ 3. Гіперлітературознавство: перегляд критичних інтенцій

і стратегій............................................................................................................151

3.1 Гіперроман і гіперкритика: критерії адекватності.....................................151

3.2 Фігура автора в гіпертекстуальній літературі............................................160

3.3 Читач і гіперроман.........................................................................................169

ВИСНОВКИ........................................................................................................175

ДОДАТКИ...........................................................................................................181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................194

ВСТУП

Символічно, що прихід ХХІ століття, міленіуму, на який чекало все людство, позначила ідея глобального характеру сучасної культури. Її наслідком стала нагальна потреба у кардинальному перегляді усталених моделей в усіх сферах людського буття, а також відмова від „бінарних опозицій на кшталт „національне/транснаціональне”, „соціальне/етичне” або „мульти/моно” та перехід до гнучкої парадигми, яка б належно поціновувала складні взаємозв’язки між різними рівнями, властивими сучасній культурі [2, c. 6566]. Нова тенденція знаходить помітний вияв у мистецтві, і насамперед у художній літературі, яка фіксує розширення поняття ідентичності (від самоідентичності до глобальної ідентичності) і суттєво змінює ставлення до національної традиції, літературного канону тощо.
В цьому аспекті епохального значення набуває американська цивілізаційна модель та її культурні напрацювання, з огляду на „її піонерську роль у західній цивілізації [2, с. 576]” та „культурну множинність різного роду расову, етнічну, регіональну, гендерну, сексуальну тобто широкий діапазон множинності”, засновані на „сьогоденній американській парадигмі плюралістичному універсумі [2, с. 578]”. Найхарактерніші ознаки тих змін, що відбуваються на зламі ХХ ХХІ століть, представлено в американській літературі: „Глобалізація безсумнівно впливовий фактор сучасного літературного життя, ми маємо також подивитися на американську літературу під новим кутом зору та зробити перегляд її сучасних канонів [2, с. 54]”. Виявленню світоглядних змін, нагальним проблемам, напрямам та процесам найновітнішого періоду літератури США, присвячені праці І. Хассана, Дж. Клінковіца, Л. Фідлера в США, Т. Денисової, Н. Висоцької, О. Козлова, В. Берьозкіної-Ліпіної в Україні, О. Звєрєва, М. Анастасьєва в Росії, Ю. Стулова в Білорусі та багатьох інших вчених.
Попри значну кількість досліджень монографій з системним аналізом художніх тенденцій та творчих доробків, статей та збірників, окремі явища сучасного мистецтва слова США залишаються поза увагою українських літературознавців. З-поміж останніх недостатньо уваги, порівняно з американським та європейським літературознавством, приділено гіпертекстуальній художній літературі, яка з’являється і практично відразу адаптується у мозаїці американської літератури поряд із домінуючими тенденціями постмодернізму та мультикультуралізму. Її художнім контекстом в американській та європейській літературі стали романи В. Набокова „Бліде полум’я”, Д. Коупленда „Покоління Ікс”, а також твори Х.Л. Борхеса, Х. Кортасара, І. Кальвіно, М. Павича. Враховуючи, що ідея глобалізації, а разом з нею постмодерністська думка, видозмінюють усталене ставлення до традиції, а також, що спосіб існування гіпертекстуальної літератури це комп’ютер і всесвітня комп’ютерна мережа, постає питання про віднаходження власної історії, яка є інакшою, відмінною від будьякої національної традиції.
Упродовж останніх двадцяти років гіпертекстуальна література поступово стала визнаним феноменом сучасного літературного процесу, що спричинило появу багатьох критичних досліджень. У теоретичних дискусіях навколо гіпертекстуальної літератури, що точаться вже більше, ніж десятиліття, визначальними є дві точки зору. Першу можна окреслити як оптимістичну концепцію гіпертексту. Її прихильники вважають цей феномен ознакою нового етапу розвитку культури, що виявляється у відмові від лінійності, вивільненні читача з-під влади авторської точки зору і надання йому творчих функцій, у множинності оповідних можливостей і відкритості тексту. Супротивники, які поділяють іншу точку зору песимістичну, вважають гіпертекст однією з форм самогубства літератури, називають його новою „електронною в’язницею”, де виникають нові форми електронного нагляду. Захищаючи класичні канони художньої літератури, вони вважають, що експерименти з формою, фрагментарність і віддання переваги технічному боку читання, приводять до згасання інтересу читача до змісту твору.
Гіпертекстуальна література розвивається в межах кібер/ гіпертекстуальної культури, яка є відкритою, неієрархічною, могутньою, оскільки вона творить нову культуру знання. Саме тому не можна нехтувати новими можливостями, що відкривають шляхи для позитивних трансформацій в культурі. Американський дослідник Р. Ленгем у праці „Електронний світ” твердить, що у гіпертекстуальній субкультурі можна побачити відновлену міждисциплінарну культуру, що зводить воєдино всі мистецтва та науки: „...це нагадує велику мрію Платона про єдність усього знання [179, р. 11]”.
Матеріальною основою гіпертекстуальної літератури виступає поширення нових технологій і засобів масової комунікації. Світоглядною ж основою стає постмодерне світосприйняття з його кризою західного раціоналізму, а разом з тим кризою репрезентації. Гіпертекстуальний дискурс у власний спосіб відтворює, таким чином, історичний момент зміни культурної парадигми, коли „усі таємниці, простори і сцени розчинилися в інформації та комунікації”, коли варто говорити не про „світові роки відчуженості від реальності, пафос дистанції і радикальне роз’єднання, а якраз навпаки про абсолютну близькість, тотальну миттєвість речей, відчуття незахищеності, відсутність укриття [84, р. 131132]”.
Своєю чергою, зміну наукової парадигми зафіксувала модель „відкритого твору” У. Еко, яка передбачала ідею множинності у мистецтві, нове розуміння читача, тексту, інтерпретації. В цілому, вчені акцентують зміну текстуальних стратегій автора і читача художнього твору, взаємозалежність між наративними структурами та ідеологічними (в найширшому сенсі) надбудовами. Ідея про те, що спосіб, яким структуруються художні форми у мистецтві, відбиває спосіб, яким сучасна культура сприймає реальність, стає вихідною у вивченні явищ сучасного мистецтва, зокрема гіпертекстуальної художньої літератури.
Актуальність дисертаційного дослідження, таким чином, полягає у комплексному аналізі літературного гіпертексту на етапі його становлення та адаптації культурною спільнотою. Відсутність спеціальних досліджень, необізнаність українського читача з творами М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М.Д. Каверлі та інших письменників, які працюють в галузі електронної літератури, складність, якщо не абсолютна непридатність таких творів до перекладу, зумовила вибір теми, яка в зарубіжній критичній літературі усвідомлена як винятково важлива і своєчасна.
Зв’язок роботи з планами наукових досліджень. Тема дисертації відповідає провідному напряму наукових досліджень кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка дослідженню закономірностей розвитку світової та античної літератур.
Об’єктом дисертаційного дослідження обрано твори провідних представників гіперроману: „Опівдні” (1987) Майкла Джойса, „Сад перемоги” (1991) Стюарта Моултропа, „Клаптикова дівчина, або сучасний монстр” (1995) Шеллі Джексон, „Каліфія” (2000) Марджорі Каверлі. Усі твори мають спільні епістемологічні координати і можуть слугувати моделлю для вивчення феномену гіпертекстуальної художньої літератури, оскільки дозволяють простежити динаміку її розвитку: романи М. Джойса і С. Моултропа визнані класикою гіпертекстуальної літератури, а романи Ш. Джексон і М. Каверлі окреслюють її подальший розвиток, слугуючи прикладами застосування новітніх електронних технологій письма.
Предметом дослідження виступають поетологічні особливості та інтерактивні засоби функціонування гіперроману.
Метою дослідження є аналіз феномену гіперроману як місця дотику художньої літератури, новітніх комп’ютерних технологій і критичної теорії в інтелектуальному контексті останніх десятиліть.
Відповідно до мети поставлено наступні завдання:
з’ясувати передумови виникнення і місце кібер/гіпертекстуальної субкультури в культурі постмодерну;
проаналізувати специфіку гіпертекстуального середовища з огляду на можливості розвитку художньої літератури у ньому;
дослідити літературні джерела гіперроману і ті традиції, що стимулювали його розвиток;
дослідити структурну організацію обраних творів, інтерактивні можливості читача, проаналізувати проблемнотематичний комплекс романів;
концептуалізувати базові літературно-критичні принципи аналізу гіпертекстуальної літератури.
Методологічну основу роботи складає комплекс дослідницьких методів і стратегій, що відповідали конкретним науковим завданням. У дослідженні поетики гіперроманів застосовувались рецептивний, наративний підходи, елементи структурнофункціонального та деконструктивістського підходів.
Насамперед зроблено спробу дослідити обраний феномен за допомогою понятійного апарату, напрацьованого постмодерністичною думкою, використовуючи ідеї провідних мислителів і теоретиків літератури сучасності Ж. Бодріяра, Ж. Дерріди, Ж. Дельоза, У. Еко, П. Рікера та інших, чиї праці склали теоретичну основу дослідження. Наративна побудова обраних гіперроманів вивчається на основі наукових розробок Р. Барта, Д. Фоккеми, С. Четмена, В. Бута, Т. Дана, В. Шміда. У дослідженні категорії читача застосовуються ідеї рецептивної естетики В. Ізера, семіотичні стратегії У. Еко.
Специфіка художніх творів, що існують лише в електронному варіанті, вимагала широкого застосування надбань гіперлітературознавства, яке прямує до виокремлення в умовно незалежну галузь, розташовану на перетині літературознавства і культурології. Зокрема, використовуються праці визнаних авторитетів у галузі гіпертексту М. Маклюена, Е. Аарсета, Дж. Лендоу, М. Дері, Д. Гарравей, Р. Коскімаа, а також російських та українських дослідників М. Епштейна, М. Візеля, Н. Полішко та інших.
Складовою методологічної основи дисертації є ідеї провідних вітчизняних літературознавців Т. Денисової, Д. Затонського, Т. Гундорової, М. Зубрицької. З’ясування історико-культурних координат гіперроману потребувало залучення елементів культурологічного аналізу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше здійснюється всебічний аналіз поетики гіперроманів М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М. Каверлі, і виявляються такі фундаментальні характеристики гіпертекстової літератури як нелінійність, множинність, фрагментарність, які утворюють ігрове поле для експериментування з сюжетом, системою оповіді, смислом. Крім того, у роботі конкретизовано роль автора і читача художнього гіпертексту, природу варіативності траєкторій читання і ролі аудіовізуального оформлення твору. Доводиться також, що відстань між творами друкованої літератури і сучасним гіпертекстуальним романом є не принципово нездоланною, а швидше технічною, оскільки інноваційні методи репрезентації тексту не заступають його естетичної вартості.
Теоретична цінність роботи пов’язана з тим, що на сьогодні механізми творення і функціонування гіпертекстуальної літератури знаходяться у процесі активного дослідження, і однозначних відповідей про гіпертекст як літературний феномен досі не має. В дослідженні запропоновано варіант концептуального підходу до вивчення гіпертекстуальної літератури, відповідно, зроблено спробу позиціонувати художній гіпертекст в контексті художньої літератури і теорії постмодернізму; також підсумовано критерії літературознавчого аналізу гіперроману і обґрунтовано виділення гіперлітературознавства в специфічну галузь науки про літературу. Показано, що предметом теоретичного осмислення гіпертексту повинні стати структурна і семантична варіабельність тексту, не стільки його стала структура, скільки процес текстуальної структурації.
Практична цінність дослідження. Результати комплексного дослідження поетики гіпертекстуального роману в його культурологічному і критичному аспектах можуть мати широке застосування. По-перше, аналіз гіперроману як новітньої жанрової модифікації, що розкриває перспективи розвитку не лише цього жанру, а й художньої літератури взагалі, дає змогу використати отримані висновки у підготовці лекційних курсів зі світової літератури ХХ ст. та спецкурсів з літератури рубежу ХХХХІ століть. По-друге, результати роботи безпосередньо пов’язані з літературознавчими студіями, зокрема з постмодерністичним літературознавством, і можуть застосовуватись в цій галузі, а саме у курсах з теорії літератури та історії літературної критики. По-третє, міжгалузевий характер дослідження надає можливості розширити проблемне коло культурології і естетики питаннями гіпертекстової субкультури та одного з її основних чинників художнього гіпертексту. По-четверте, оскільки у дисертації, яка є особистим внеском здобувача, доводиться, що гіперроман репрезентує значний культурний феномен зламу ХХХХІ ст., дослідження може сприяти новим науковим розвідкам в галузі гіпертексту як у контексті історії та теорії літератури, так і в культурологічному контексті.
Апробація роботи. Основні положення дисертації було обговорено на засіданнях та літературознавчих семінарах кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка, представлені у виступах на міжнародних конференціях: V Чичерінські читання (м. Львів, жовтень 2004 р.), „Література в контексті культури” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005 р.), „Контактні зони” (М. Миколаїв, 2006 р.), конференція „Мова і культура” імені С. Бураго (м. Київ, 2006 р.), а також у 6 фахових наукових публікаціях.
1. Рітц-Ракул К.П. Художня література в Інтернеті: теоретичні аспекти гіпертексту / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Наукові записки : літературознавство. Тернопіль: ТНПУ, 2005. XVIII. С. 197207 (0, 9 др. арк.)
2. Рітц-Ракул К.П. Поетика лабіринту в романі С. Моултропа «Сад перемоги» / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Наукові праці : науково-методичний журнал : філологія. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. Т. 59, № 46. С. 9198 (0,7 др. арк.)
3. Рітц-Ракул К.П. Дигітальна культура: колективні художньо-літературні гіпертекстуальні проекти / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Вісник Львівського університету : іноземні мови. Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2006. №13. С. 271278 (0,6 др. арк.)
4. Рітц-Ракул К.П. Літературні джерела гіпертекстуального роману / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Мова і культура : науковий журнал. К.: Видавничий Дім Дм. Бураго, 2007. № 9., Т. ІХ (97) «Художня література в контексті культури». С. 4654 (0,8 др. арк.)
5. Рітц-Ракул К.П. Фігура автора в гіпертекстуальній літературі / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Іноземна філологія. Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2007. № 118. С. 267273 (0,7 др. арк.)
6. Рітц-Ракул К.П. Тематичний аналіз роману Стюарта Моулиропа «Сад перемоги» / Рітц-Ракул Катерина Павлівна // Від бароко до постмодернізму : збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. ХІ. С. 190195 (0,6 др. арк.)

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатку. Повний обсяг дисертації 216 сторінок (з них 180 стор. основного тексту). У списку використаних джерел 251 позиції (+ 15 гіпертекстуальних проектів).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз романів М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М. Каверлі переконує в тому, що феномен гіпертексту і художньої літератури, що твориться в його межах, є не тільки помітним явищем сучасної світової літератури, а й виражає одну зі значущих тенденцій її подальшого розвитку. У цих творах знаходить вияв культурна множинність, яка стала прикметою зламу ХХ ХХІ століть і яка виступає визначальним чинником американської ментальності та мистецтва. Гіпертекстуальні колективні художні проекти і особливо творчість представників гіперроману викликають винятковий інтерес з боку літературознавців, культурологів, соціологів. Літературознавчі пошуки скеровані на знаходження об’єднуючих принципів, які лягли в основу „комп’ютерного повороту” у розвитку художньої літератури, а також на встановлення естетичних параметрів гіпертекстуальної художньої літератури та на відповідність її естетичному канону.
Гіпертекстуальний роман є важливою складовою кібер- або гіпертекстуальної субкультури, а значить дає змогу охарактеризувати соціокультурну картину сучасного світу та простежити динаміку його розвитку. У ньому виявляється одна з найзначніших характеристик сучасності її комунікативний характер, про що свідчить проникнення високих технологій, досягнень технонауки в цілому, засобів мас медіа в гуманітарну сферу.
Важливою передумовою виникнення гіпертекстуальної літератури є також відмова від лінійної моделі сприйняття світу, історії, літератури. В останні десятиліття сформовано нову концептуальну модель світу, в якій центральне місце належить теорії нелінійних динамік розвитку. В гуманітарних науках тенденція до відмови від лінійності описана у філософії постмодернізму, а в мистецтві яскраво продемонстрована у сучасній літературі, зокрема у жанрі роману, який безпосередньо пов’язують з літературним постмодернізмом. Аналізуючи сучасний стан культури і свідомості, вчені доходять висновку, що відтворити їх повно у формі лінійного письма, тобто книги, уточнює Ж. Дерріда, неможливо. З іншого боку, відмова від традиційних цінностей культури, забуття традицій на кожному етапі культурного розвитку завжди символізує занепад. Отже, в умовах культурної плюральності, гіпертекст і художня література, що твориться в його межах, повинні усвідомлюватись і як даність, і як ареал пограниччя традиційного та новітнього. Питання, чи замінить комп’ютер книгу, чи стане комп’ютерна література в майбутньому конкурентною до творів друкованої художньої літератури, до кращих її зразків, чи вона залишиться своєрідним різновидом масової літератури і культури, торкається базових основ сучасної культури.
Глобальний, транснаціональний характер гіпертекстуальної літератури пов’язаний не лише з технологічним аспектом її побутування. Всесвітня мережа руйнує географічні кордони і національні межі, утворює унікальний простір, до якого може увійти будь-яка людина в будь-якій точці земної кулі. Принцип усюдиприсутності та необмеженої простором і часом комунікації свідчить про утворення нової людської спільноти з віртуальним виміром сполучення, у якому стирається і переосмислюється ціла низка культурних опозицій, серед яких елітарне/масове, національне/транснаціональне. Створення віртуальної реальності, простору, в якому творяться тексти нового літературного потоку, дає не тільки відчуття дистанційної присутності, безпосередності контакту з усім світом, а й сприяє налагодженню безпосереднього комунікаційного контакту між людьми, у випадку з літературою між відправником і отримувачем художньої інформації. Про це свідчать такі мережеві проекти як дигітальна література, заснована на феномені інтерактивності.
Аналогічно, важливою і відкритою для дослідження є проблема літературної традиції. Творчість М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М. Каверлі, з одного боку, належить американській літературі, об’єкт зображення у творах письменників це Америка, її історія, сучасність, характерне світосприйняття. З іншого боку, в основі гіперроманів лежить певна специфічна традиція, яку не можна звести до будь-якої національної. Сягаючи давнини, вона представлена творами письменників з різних країн і різних періодів літератури Свіфта, Малларме, Керрола, Джойса, Борхеса, Кортасара, багатьох інших письменників, у творах яких помітним є зусилля репрезентувати складність і неоднозначність процесу смислотворення, відносність стереотипів мислення і, головно, пошук відповідних форм художнього вираження. З цієї точки зору гіперроман є результатом того цивілізаційного і культурного шляху, який пройшло людство за дві тисячі років у пошуках та експериментуванні з можливостями художнього слова.
Окрім того, гіперроман є, безперечно, явищем сучасної доби з характерним для неї комплексом філософських, епістемологічних, науковотеоретичних та естетичних уявлень. Для цієї модифікації жанру роману характерні такі риси постмодерністичного твору, як переосмислення традиції, її деканонізація і гра з традиційними цінностями, іронія і пародія, варіювання сюжету, фрагментарність, монтажність, принципова множинність і відкритість. Вказані характеристики, описані і проаналізовані сучасними представниками літературознавства і в теоретичному аспекті, і в конкретних розвідках про художні твори, є теоретико-практичною, методологічною базою дослідження гіпертекстуального роману. Вони утворюють своєрідний контекст і подають відповідний науковий інструментарій для аналізу новітньої гіпертекстуальної літератури. Втім, слід зазначити, що сьогодні їх потрібно сприймати не як дослідницьку базу, замкнену у власних параметрах, а як відкриту перспективу для подальшого розвитку окремої галузі літературознавства, яка впритул займатиметься гіпертекстом і розроблятиме свій, відповідний їй, науковий апарат, а можливо, і впливатиме на загальні літературознавчі тенденції.
Механізми гіпертекстуального письма змінюють класичну модель художнього твору. Аналіз текстів романів М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М.Д. Каверлі доводить, що гіперроман є ризоморфним об’єктом, в основі якого закладено процесуальну трансформацію. Результатом останньої є варіативність конфігурування сюжету, темпоральності, образної системи твору.
Варіативність як головний принцип гіперроману відкриває принципово нове проблемне поле для літературно-критичних досліджень проблема інтерпретації художнього твору змінюється на процес експериментування, до якої безпосередньо залучений читач. Тобто, у системі художньої комунікації значно зростає роль читача. На макрорівні художнього тексту в комунікативному ланцюгу „автор-текст-читач” автор закладає передачу частини своїх функцій читачеві. На мікрорівні це реалізується у функції співнаратора, яку здобуває читач.
Враховуючи неабияку популярність і, відповідно, прискорений розвиток гіпертекстуальної літератури, у становленні гіперроману як модифікації романного жанру можна простежити певну еволюцію. Романи М. Джойса „Опівдні” і С. Моултропа „Сад перемоги”, написані наприкінці 80-х на початку 90-х рр. ХХ ст. і які стали своєрідною класикою жанру, ілюструють першу спробу відірвати роман від книжкової форми та лінійності читання. Різницю між цими творами і романами інших сучасних письменників, в яких відкинуто принцип лінійного прочитання (наприклад, „Хозарський словник” М. Павича) можна окреслити як суто технічну. Також з часу появи цих творів постає полемічне і тому відкрите питання, чи не впливає зосередженість автора на технічних проблемах сюжетної організації твору на його естетичні властивості. Ця проблема потребує, на наш погляд, окремого вивчення.
Роман Ш. Джексон „Клаптикова дівчина” і М.Д. Каверлі „Каліфія”, написані у середині 90-х рр. ХХ ст. початку ХХІ ст., намічають подальшу перспективу розвитку гіперроману. Посилення аудіовізуального ряду цих творів, їхня мультимедійна колажність стають невід’ємною рисою гіперроманів, акцентуючи їхній ігровий момент і тим наближаючи до комп’ютерної гри-стратегії. У зв’язку з цим актуальним є питання про надання таким творам статусу масової літератури, оскільки їхня популярність лежить не стільки у сфері смислового навантаження твору, скільки пов’язана з інтерактивною спрямованістю мислення сучасної людини.
Враховуючи технічний розвиток гіперроману, тим не менш, можна стверджувати, що усі аналізовані твори мають спільні поетологічні характеристики, серед яких інтертекстуальність, метатекстуальність, відкритість до смислового експериментування, фрагментарність виступають як основні.
Дослідження творів М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексон, М.Д. Каверлі також переконує в необхідності надання гіпертекстуальній літературі статусу специфічного феномену сучасності, а, разом з цим, виокремлення спеціальної галузі літературознавства, метою якого повинна стати систематизація та критерії аналізу творів цього літературного потоку. Адже дослідник гіперроману працює в інших, порівняно з традиційною літературою, умовах, знаходиться в позиції театрального критика, оскільки має справу з безмежною сукупністю одинично особистісних прочитань твору, реконструкцією не тільки авторського задуму, а й усіх можливих індивідуальних читацьких інтерпретацій. Відкритість, метатекстуальність, динамічність, відмова від оригінальності тлумачення повинні стати невід’ємними рисами гіпертекстуальної критики, оскільки трансформаціям, що відбуваються в літературі, повинні відповідати зміни в критичному мисленні. Лише така відповідність приведе до розуміння шляхів подальшого розвитку художньої літератури.
Гіпертекстуальна художня література, насамперед, гіперроман, виступає сьогодні в ролі літературного авангарду, поєднуючи в собі ментальність зламу століть, вічне тяжіння до пошуку нових можливостей художнього вираження і новітні досягнення людства в сфері технологій та інформації. Цей новий тип літератури примушує формувати радикально нове ставлення до можливостей літератури, а також потребує подальших фундаментальних досліджень, присвячених принципам гіпертекстуального письма та закономірностям динаміки його розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономова Н.С. Философские проблемы структурного анализа в гуманитарных науках / Автономова Н.С. М.: Прогресс, 1977. 271 с.
2. Американские исследования: Ежегодник, 2002 / Под ред. Ю. Стулова. Мн.: ЕГУ, 2003. 348 с.
3. Американська література на рубежі ХХ ХХІ століть : матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США, (Київ, 2426 вересня 2002 р.) / Укл. Т.Н.Денисова. К.: ІМ., 2004. 592 с.
4. Бандровська, Ольга. Творчість Девіда Лоджа і академічний контекст / Ольга Бандровська. Київ: Генеза, 1998. 99 с.
5. Баранов О. Гипертекстовая субкультура / Олег Баранов. http://olegbaranov.webzone.ru/ hs.htm
6. Барт, Ролан. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. [Пер. с фр. сост.. общ. ред. и вступит. ст. Косикова Г. К.] М., 1989. 616 с.
7. Борхес Хорхе Л. Проза разных лет / Хорхе Луис Борхес Москва: Радуга, 1989. 319 с.
8. Визель М. Теория сетературы, Итало Кальвино, литература, гипертекст / Михаил Визель. http://www.litera.ru/slova/viesel/viesel.htm
9. Висоцька, Н. О. На перехресті цивілізацій: Монографія / Висоцька Н.О. К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1997. 168 с.
10. Геллей, Г. Краткий Библейский толкователь / Генри Галлей. Торонто: Мировая христианская миссия, 1984. 861 с.
11. Генис, А. Вавилонская башня: искусство настоящего времени. Эссе / Александр Генис. М.: Независимая газета, 1997. 256 с.
12. Декомб В. Современная французская философия / Винсент Декомб. М.: „Весь Мир”, 2000. 344 с.
13. Делёз, Жиль. Эмпиризм и субъективность [Електронний ресурс] / Жиль Делёз. Режим доступу до статті http://www.krotov.info/lib_sec/05_d/del/delez_0.htm
14. Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Тамара Наумівна Денисова. К.: Довіра, 2002. 318 с.
15. Денисова, Т. Н. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири / Тамара Наумівна Денисова // Слово і час. 1995. №2. С. 18 27.
16. Еко, У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко. Львів: Літопис, 2004. 384 с.
17. Еко У. Інтерпретація і надінтерпретація / Еко У., Рорті Р., Куллер Дж., БрукРовз К. // Еко У. Маятник Фуко. Центр гуманітарних досліджень Львівськ. держуніверситету ім. І.Франка. Львів, 1998. С. 635 718.
18. Енциклопедія постмодернізму / [ред. Ч. Вінквіст, В. Тейлор]. К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2003. 503 с.
19. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств / Дмитрий Затонский. Харьков: „Фолио”; М.: АСТ, 2000. 256 с.
20. Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен / Марія Зубрицька. Львів: Літопис, 2004. 352 с.
21. Зубрицька М. Дискурс обмеженої і необмеженої інтерпретації: дискусії навколо роману Умберто Еко Маятник Фуко / Марія Зубрицька // Еко У. Маятник Фуко. Центр гуманітарних досліджень Львівськ. держуніверситету ім. І.Франка. Львів, 1998. С. 623 634.
22. Ильин И. П. Постмодернизм. Словарь терминов / И. П. Ильин. М: Интрада, 2001. 384 с.
23. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм / И. П. Ильин. М.: Интрада, 1996. 256 с.
24. Кальвино, Итало. Незримые города; Замок скрещенных судеб: Избранное / Итало Кальвино. К.: Лабиринт, 1997. 400 с.
25. Кальвино, Итало. Если однажды зимней ночью путник / Итало Кальвино. М.: Иностранная литература, 2000. 320 с.
26. Камю А. Миф про Сизифа / Альбер Камю // Сумерки богов. М.: Политиздат, 1989. 398 с.
27. Коупленд Д. Generation Икс / Дейвид Коупленд. М.: АСТ: Ермак, 2005. 360 с.
28. Кузнецов, С. Буриме как мечта авангардиста [Електронний ресурс] / С. Кузнєцов. Режим доступу до статті.: http://www.sharat.co.il/krok/burime.htm.
29. Культурология: Учебное пособие / [ред. Г.В. Драч]. РостовнаДону: Феникс, 1999. 576 с.
30. Кун Т. Структура научных революцій / Томас Кун. М.: Прогресс, 1977. 310 с.
31. Кэррол, Льюис. Алиса в стране чудес [Електронний ресурс] Режим доступу до твору: www.cherrygesign.spb.ru/alice // http//www.fictionbook.ru
32. Літературознавчий словникдовідник / [Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін]. К.: ВЦ „Академія”, 1997. 752 с.
33. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров / Ю.М. Лотман. М.: Языки русск. культуры, 1999. 447 c.
34. Лотман Ю.М. Происхождение сюжета в типологическом освещении / Ю.М. Лотман // Лотман Ю.М. Избранные статьи: В 3-х т. Т.1: Статьи по семиотике и типологии культуры. Таллин, 1992. С. 224242.
35. Лотман Ю.М. / Ю.М. Лотман. Семиосфера. Санкт-Петербург, 2001. 704 c.
36. Лотман Ю.М. Структура художественного текста / Ю.М. Лотман // Об искусстве. СПб.: «Искусство СПБ», 1998. С. 14 285. [Електронний ресурс] / Режим доступу до статті: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/Lotman/_Index.php
37. Лук’янець В.С. Філософський постмодерн: Навчальний посібник / В.С. Лук’янець, О.М. Соболь. К.: Абрис, 1998. 352 с.
38. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: становление человека печатающего / Маршал Маклюєн. М.: Академический проект: Фонд „Мир”, 2005. 496 с.
39. Манн, П. де. Аллегории чтения: Фигуральний язык Руссо, Ницше, Рильке и Пруста / Поль де Ман. Екатеринбург: Издво Урал. унта, 1999. 368 с. (Studia humanitatis)
40. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма / Н. Б. Маньковская СПб.: Алетейя, 2000. 347 с.
41. Меднис, Н. Е. Cверхтекты в русской литературе: учебное пособие / Н.Е. Меднис. Новосибирск: НХПУ, 2003. 169 с.
42. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия / Морис Мерло-Понти. Санкт-Петербург: Ювента, Наука, 1999. 605 с.
43. Мифы народов мира. Энциклопедия / [гл. ред. С.А.Токарев]. М.: „Советская Энциклопедия”, 1982. т.2 720 с.
44. Павич М. Хозарський словник. Роман-лексикон на 100 000 слів : [роман] / Павич Мілорад. Львів: Класика, 1998. 279 с.
45. Пелевин В. Generation П” : [роман] / Виктор Пелевин. М.: Вагриус, 2000. 302 с.
46. Полішко Н.Є. Роман Дугласа Коупленда „Покоління Х” як відображення нових художніх тенденцій в американській літературі кінця ХХ століття : автореферат дис. на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.04. „Література зарубіжних країн” / Полішко Н. Є. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. 18 с.
47. Постмодернизм. Энциклопедия / [сост.: Грицанов А., Можейко М.]. Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. 1040 с. (Мир энциклопедий).
48. Пригожин И. Философия нестабильности / Илья Пригожин // Вопросы философии. 1991. № 6. С. 4657.
49. Пустовойтова Н. Діалог між Просвітництвом і сучасністю (на основі „Листів до фермера Квекера та електронного роману „Невідомі”) / Н. Пустовойтова // Американські студії в Україні. К., 2005. Вип. 2 „Просвітницька традиція в літературі США”. С. 278285.
50. Скоропанова И.С. Русская постмодернистская литература: Учеб. пособие / И.С. Скоропанова. М.: Флинта: Наука, 1999. 608 с.
51. Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / [ред.: М. Зубрицька]. Львів: Літопис, 1996. 633 с
52. Современная западная философия. Словарь / [сост.: В.С. Малахов, В.П. Филатов; редкол.: д-р филос. наук В.А. Лекторский и др.]. М.: Изд-во полит. лит-ры, 1991. 414 с.
53. Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепции, школы, термины. Энциклопедический справ очник / [ред. И.П.Ильин, Б.А.Цурганова]. М.: Интрада ИНИОН, 1997. 319 с.
54. Успенский Б.А. Поэтика композиции: Структура художественного текста и типология композиционной формы / Б.А. Успенский. СПб.: Азбука, 2000. 348 с. (Academia)
55. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет / Мишель Фуко. М.: Касталь, 1996. 448 с.
56. Хейзинга, Й. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня / Йохан Хейзинга. М.: Изд. группа „Прогресс”, „Прогресс-Академия”, 1992. 464 с.
57. Шмид В. Нарратология / Шмид В. М.: Языки словянской культуры, 2003. 312 с.
58. Щепанская Т.Б. Субкультуры [Електронний ресурс] / Т. Б. Щепанская // Современный городской фольклор. М.: РГГУб, 2003. 736 с. Режим доступу до статті: http://www.poehaly.narod.ru/subcultf. htm.
59. Эко У. Заметки на полях „Имени розы” / Умберто Эко // Иностранная литература. № 10. 1988. С. 89104.
60. Эко У. От Интернета к Гутенбергу: текст и гипертекст [Електронний ресурс] / Умберто Эко. Режим доступу до статті: http://www.philosophy.ru/library/eco/internet.html.
61. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / Умберто Эко. Санкт-Петербург: ТОО ТК Петрополис”, 1998. 432 с.
62. Эко У. Поэтики Джойса / Умберто Эко. СПб.: „Симпозиум”, 2003. 496 с.
63. Эпштейн М. Игра в жизни и искусстве / Михаил Эпштейн // Современная драматургия. № 2. 1982. С. 244255.
64. Эпштейн М. О виртуальной словесності [Електронний ресурс] / Михаил Эпштейн. Режим доступу до статті: http://www.russ.ru/iournal/netcult/9Q0610/epstyn.htm
65. 1000 and 1 Arabian Nights. Oxford University Press; New Edition, 2000. 288 p.
66. Aarseth, Espen J. Cybertext: Perspectives on Ergodic Literature / Espen J. Aaseth. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1997. 203 p.
67. Aarseth, Espen J. Nonlinearity and Literary Theory / Espen J. Aarseth // Hyper/Text/Theory / [Ed. Landow, George P]. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1994. P. 5186.
68. Acker, Kathy Blood and Guts at High School / Kathy Acker. New York: Grove Press, 1984. 165 p.
69. Armand, Louis. Technē: James Joyce, Hypertext & Technology / Louis Armand. Praha: Univ. Karlova, Nakl. Karolinum, 2003. 228 p.
70. Arnold, Heinz L. Digitale Literatur / [Ed.: Heinz L. Arnold]. München: Text + Kritik, 2001. 137 S.
71. Aycock, Allan. Technologies of the Self: Foucault and Internet Discourse / Allan Aycock // The Journal of ComputerMediated Communication. No 2. 1995. vol. 1
72. Baetens, Jan. Illustrations, Images, and AntiIllustrations / Jan Baetens // Eloquent Images: Word and Image in the Age of New Media. Cambridge, MIT Press, 2003. P. 179199.
73. Bakardjieva, Maria. Virtual Togetherness: An Everyday Life Perspective / Maria Bakardijeva // Community in the Digital Age: Philosophy and Practice / [Ed.: Feenberg, Andrew]. Lanham: Rowman & Littlefield, 2004. P. 121-142.
74. Bakioglu, Burcu S. Construction of Spatial Narratives in M.D. Coverley’s Califia [online resource] / Burcu S. Bakioglu. Access at: http://web.mit.edu/commforum/mit4/papers/bakioglu.pdf.
75. Bal, Mieke. Narratology: introduction to the Theory of Narrative / Mieke Bal. Toronto: Buffalo, 1997. 254 p.
76. Balandier, Georges. Désordre: Éloge du mouvement / George Balandier. Paris: Fayard, 1988. 252 p.
77. Balcom, David. Short Cuts, Narrative Film and Hypertext [online resource] / David Balcom. Access at: http://www.mindspring.com/~dbalcom/short_cuts.html
78. Baldick, Chris. Concise Oxford Dictionary of Literary Terms / Chris Baldick. The. Oxford: Oxford University Press, 1991.X, 280 p.
79. Balling, Hans. From Homer to hypertext: studies in narrative, literature and media / Hans Balling. Odense: Univ. Press of Southern Denmark, 2002. 182 p.
80. Balpe, Jean-Pierre. Hyperdocuments, hypertextes, hypermédias / JeanPierre Balpe. Paris: Eyrolles, 1990. 200 p.
81. Barthes, Roland. S/Z / Roland Barthes. Paris: Seuil, 1970. 260 p.
82. Barthes, Roland. The Old Rhetoric: An Aide-Memoire / Roland Barthes // The Semiotic Challenge. Oxford: Blackwell, 1988. Р. 1195.
83. Barthes, Roland. What is Criticism? / Roland Barthes // Contemporary Literary Criticism: Literary and Cultural Studies. 3rd ed. / [Ed.: R. C. Davis and R. Schleifer]. New York: Longman, 1994. P. 4650.
84. Baudrillard, Jean. Ecstasy of Communication / Jean