МОДИФІКАЦІЇ ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ У ТВОРЧОСТІ ПІТЕРА АКРОЙДА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Київський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

КОЛЕСНИК Ганна Леонідівна

УДК 821.111 312.6.09

МОДИФІКАЦІЇ ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ
У ТВОРЧОСТІ ПІТЕРА АКРОЙДА

Спеціальність 10.01.04 література зарубіжних країн

Д И С Е Р Т А Ц І Я
н а з д о б у т т я н а у к о в о г о с т у п е н я к а н д и д а т а
ф і л о л о г і ч н и х н а у к

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Н.О.Висоцька

Київ 2008

ЗМІСТ
Стор.
ЗМІСТ..................................................................................................................2
ВСТУП.....4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЖАНРУ БІОГРАФІЇ В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРИ ДОБИ ПОСТМОДЕРНУ................................................................................................11
1.1. Історична еволюція жанру біографії та актуальні питання його розвитку на сучасному етапі..................................................................................................11
1.2. Піджанр письменник як герой” в контексті внутрішньо жанрових пошуків художньої біографії ...........................................................................................27
1.3. Пітер Акройд як автор постмодерністської біографічної прози: самооцінка та літературно-критичні інтерпретації..........................................38
РОЗДІЛ 2. БІОГРАФІЯ ЯК АВТОБІОГРАФІЯ В РОМАНІ ПІТЕРА АКРОЙДА ОСТАННІЙ ЗАПОВІТ ОСКАРА УАЙЛЬДА”......................48
2.1. Життєвий шлях Оскара Уайльда як об’єкт авторської інтерпретації......48
2.2. Жанрова своєрідність роману Останній заповіт Оскара Уайльда”........63
2.3. Лінгвістична маска як основний інструмент створення черевомовної” біографії Оскара Уайльда.....76
РОЗДІЛ 3. КОНСТРУЮВАННЯ БІОГРАФІЇ ЧЕРЕЗ ГРУ З ЧАСОМ У ТВОРІ ПІТЕРА АКРОЙДА ЧАТТЕРТОН”..............................................90
3.1. Образ Чаттертона як історична і літературна проблема.........................90
3.2. Темпоральність як об’єкт постмодерністської гри в романі П.Акройда Чаттертон”...................................................................102
3.3. Постмодерністські моделі художньої творчості в романі (інтертекстуальність, підробка, плагіат).....117
РОЗДІЛ 4. ЗМІНЕНА ІСТОРІЯ” ЯК НОВА ФОРМА БІОГРАФІЧНОГО ПИСЬМА: ТВІР ПІТЕРА АКРОЙДА МІЛЬТОН В АМЕРИЦІ” .............. 134
4. 1. Жанрові параметри зміненої історії”........................................................134
4. 2. Джон Мільтон як культурний символ та літературний герой .................144
4. 3. Роман П. Акройда Мільтон в Америці” у контексті жанрової системи пуританської авто/біографічної словесності.......................................................151
4.4. Переосмислення П. Акройдом пуританського міфу про Новий Едем для створення вигаданої біографії Мільтона.....................................................158
ВИСНОВКИ........................................................................................................183
ДОДАТКИ................189 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................225

ВСТУП

Біографія, один з найдавніших літературних жанрів, залишається популярним у сучасній літературі, про що переконливо свідчать численні опитування та результати аналізу книжкових продажів та бібліотечної статистики. Така ситуація пояснюється багатьма причинами, насамперед, тим, що основною темою біографічних творів є особистість, яка стоїть у центрі літератури як такої. До того ж, біографічна література виявляє себе в різноманітних жанрових модифікаціях і характеризується поліваріантністю стильового втілення, тому вона не втрачає своєї актуальності.
Сьогодні у біографічному жанрі відбувається чимало змін, пов’язаних із впливом ідей постмодернізму, особливе місце серед яких належить новій концепції історії. Постійне нав’язливе звернення до історії, яке Ж. Бодрійяр назвав культурною некрофілією”, стає характерною особливістю загального стану сучасної західної культури та перетворюється на одну з основних ознак художньої літератури, де події минулого стають об'єктами для ігор і переосмислень. Історія у творах сучасних письменників поєднується з витонченою саморефлексією, і, як результат, виникає зовсім новий тип словесності постмодерністська історіографічна металітература. Цілком закономірно, що помітна роль у її художньому просторі відводиться саме жанру біографії. За останні десятиліття біографічна художня література кардинально змінила свій вигляд, збагатилася численними жанровими різновидами та модифікаціями, і цей процес далекий від завершення. Для позначення таких творів навіть виникає окремий термін біографічна металітература” (Л.Хатчен), що підкреслює масштаб цього явища.
Однією з країн, де жанр біографії завжди займав особливе місце, є Великобританія. Її біографічна традиція нараховує багато століть та чимало видатних імен. Через популярність біографії у цій країні деякі літературознавці почали відносити біографізм до характерних ознак англійської літератури (T.Іглтон, Й. Шлегер). Тому той факт, що значну кількість творів біографічної металітератури написано саме британськими авторами, виглядає цілком закономірним. До числа таких письменників слід віднести й відомого англійського прозаїка та літературознавця другої половини ХХ-го ст. Пітера Акройда, чия творчість суттєво вплинула на розвиток жанру художньої біографії. Центральну тему творчого доробку цього автора можна визначити як місце та роль митця в історії; вочевидь, жанр біографії є найпридатнішим для її реалізації. Пітер Акройд поєднує написання класичних науково-популярних біографій зі створенням біографічних романів, у яких сміливо експериментує з можливостями, що пропонує біографічний жанр, і конструює у його рамках власні модифікації з застосуванням елементів різноманітних жанрів масової культури.
Науковий інтерес до питань трансформації жанру біографії на сучасному етапі простежується у багатьох британських та американських монографіях та публікаціях. Однак більшість зарубіжних дослідників розглядає зміни, що відбуваються з біографією, у контексті її історичного розвитку (Л. Едел, Р.Елман, П. Кендал, І. Надел, Ж. Неф, Р. Холмс), не приділяючи достатньо уваги впливу ідей постмодернізму. Інша група науковців цікавиться лише тими модифікаціями біографії, що підпадають під визначення постмодерністської біографічної металітератури, яка розглядається як відгалуження історіографічної металітератури (чи нового історичного роману) (Т. Іглтон, Б. Макхейл, С.Ментон, М. Розетт, Л. Хатчен). Але у таких роботах нові модифікації біографії розглядаються, у першу чергу, як постмодерністські романи, а їх біографічний аспект та пов’язані з цим питання залишаються, як правило, поза увагою. Лише в окремих дослідженнях робиться спроба об’єднати обидва підходи, втім у них чітко не простежується, яким саме чином відбувається трансформація жанру біографії (Дж. Кінер, І. Шаберт).
У вітчизняній науці про літературу зміни у біографічному жанрі теж активно досліджуються. Але у переважній кількості теоретичних та історико-літературних досліджень пострадянських (у тому числі, українських) вчених увага приділяється, насамперед, визначенню етапів розвитку, становлення та основних рис біографії у цілому та художній біографії як специфічному утворенню в літературі зокрема (С. Аверінцев, О. Валевський, О. Галич, О.Гладілін, У. Гуральнік, Д. Жуков, О. Дацюк, Т. Павлова, Г. Померанцева, Т.Потніцева, В. Чишко, І. Шайтанов, М. Ярошевскій). Існує також низка робіт, присвячених жанрово-стильовим особливостям художньо-біографічної прози (І.Акіншина, Н. Ігнатів, І. Савенко), наративним стратегіям художньо-біографічного жанру (Т. Черкашина) та деякім теоретичним і практичним проблемам жанру літературної біографії (І. Данильченко, Ю. Коньшина, Л.Мороз). Однак у більшості праць майже відсутній зв’язок з аналогічними дослідженнями зарубіжних науковців, а також не розглядається постмодернізм як важливий чинник модифікування біографічного жанру. Поряд із цим, звертає на себе увагу певна термінологічна невизначеність стосовно новоутворених жанрових модифікацій сучасної біографії (вітчизняна термінологія не співпадає з термінами зарубіжних літературознавців).
У якості ілюстрацій до своїх теоретичних положень і вітчизняні, і іноземні дослідники біографічного жанру застосовують твори сучасних авторів, поміж яких досить часто зустрічаються й тексти Пітера Акройда. Так, серед зарубіжних науковців активно використовують його доробок Л. Хатчен, Т.Іглтон, Дж. Кінер, І. Шаберт та ін. У вітчизняній науці П. Акройд не такий популярний, але його біографії також застосовуються як ілюстративний матеріал (І. Савенко).
З іншого боку, творчість Пітера Акройда стала предметом активного вивчення як у вітчизняному, так і в зарубіжному літературознавстві (треба зазначити, що переважно це статті існує лише декілька монографій, повністю присвячених творчому доробку письменника). Автори цих досліджень надають перевагу загальному тематичному та наративному аналізу акройдівських творів із урахуванням основних постмодерністських теорій та практик (О. Звєрєв, Я.Гребенчук, Ю. Дворко, О. Петрусь, Н. Соловйова, В. Струков, О. Судленкова, С. Онега, Дж. Гібсон). В результаті тексти П. Акройда досліджуються, у першу чергу, в контексті історіографічної металітератури, тоді як жанровій своєрідності його творів не приділяється достатньо уваги. Лише нещодавно з’явилася спроба заповнити цю лакуну стаття української дослідниці О.Бандровської, присвячена трансформації біографічного жанру в творчості П.Акройда.
Отже, з огляду на чималий інтерес, який викликає проблема трансформації традиційної системи жанрів у цілому й біографічного жанру зокрема в епоху постмодерну, вивчення процесу виникнення нових модифікацій біографії та їх трансформації у рамках творчості такого відомого письменника, як Пітер Акройд, набуває особливого значення й зумовлює актуальність нашого дослідження.
Попри той факт, що питання еволюції жанру біографії активно вивчається світовою науковою спільнотою, до цього часу не було зроблено ґрунтовної спроби дослідити цей процес у творчості окремого автора. Отже, звертаючись до аналізу модифікацій історико-біографічного жанру в творчості Пітера Акройда, ми розглядаємо явища, майже не вивчені сучасною наукою про літературу, і саме в цьому полягає наукова новизна роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України в межах науково-дослідницької теми Світова література в історичному зрізі: сучасні підходи та інтерпретації”, затвердженої Вченою Радою КНЛУ (протокол № 3 від 29 жовтня 2001 року).
Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити процес трансформації жанру біографії в творчості Пітера Акройда та варіанти застосування різних жанрових модифікацій у романах Останній заповіт Оскара Уайльда”, Чаттертон”, Мільтон в Америці”.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
· простежити генезис та еволюцію історико-біографічного жанру в світовій літературі та окреслити теоретичні контури поняття літературної біографії сьогодні;
· виявити особливості проблематики і поетики біографічного письма Пітера Акройда та розглянути загальні філософсько-естетичні принципи створення ним біографій у світлі загальних постмодерністських тенденцій;
· проаналізувати жанрову специфіку твору Пітера Акройда Останній заповіт Оскара Уайльда”, приділивши основну увагу вивченню прийомів створення в ньому лінгвістичної маски Оскара Уайльда;
· визначити основні чинники жанрової своєрідності роману Пітера Акройда Чаттертон” та дослідити техніку зіставлення у тексті різних часо-просторових площин;
· з’ясувати специфіку використання фантастичного жанру зміненої історії та проблему зіткнення різних цивілізаційних моделей у творі Пітера Акройда Мільтон в Америці”.
Об’єктом нашої роботи є жанр біографії у творчості Пітера Акройда.
Предметом дослідження є модифікації жанру біографії у творах Пітера Акройда.
Матеріалом для дослідження було обрано романи Пітера Акройда Останній заповіт Оскара Уайльда” (The Last Testament of Oscar Wilde” (1983)), Чаттертон”(Chatterton” (1988) та Мільтон в Америці” (Milton in America” (1997)), тому, що у цих творах якнайкраще простежується еволюція авторської концепції художньої біографії.
Теоретико-методологічною базою роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних дослідників історії та сучасних проблем функціонування жанру біографії (О. Валевський, А. Вільсон, О. Галіч, Т. Павлова, Г. Померанцева, Т.Потніцева, В. Чишко, Л. Болдріні, Дж. Кліффорд, Д. Кон, Л. Едел, Р. Еллман, П. Н. Джекобс, Фрассен, Р. Холмс, П. Кендолл, А. Нейдел, К. Пітерс, І. Шабер, Дж. Шлегер, В. Вулф, С. Уільямс) і дослідників творчих набутків П. Акройда (Л.Віану, О. Звєрєв, К. Генієва, Ю. Дворко, В. Струков, У. Ганніен, Дж. Гібсон, Дж. Клінгем, Дж. Кінер, Дж. Моран, С. Онега, Дж. Пек, А. Сміт, Б. Уолтер). У дослідженні використовуються праці літературознавців, які займаються проблемами постмодернізму в сучасній літературі Великобританії (М.Александер, К. Батлер, А. Байєтт, С. Бейкер, П. Бремзеу, П. Во, Е. Еліес, В.Каннінгем, Д. Карр, С. Коннор, А. Лі, Дж. Лорд, Б. Макхейл, С. Ментон, М.Розетт, М. Роуз, Х. Репепот, Р. Скоулз, О. Судленкова, Л. Хатчен, Х.Хендерсон, Г. Хіммелфаб, С. Хосо-Джексон, К. Хьюїт), а також теоретиків, філософів, істориків, які вплинули на зміни у тлумаченні історії сучасними авторами (Ф. Анкершміт, В. Бертоф, Л. Гроссман, С. Маккулах, Л. Мінк, Д.Каварт, Р. Колінвуд, М. Крігер, Г. Уайт, Т. Зелдін). Окрім того, підчас розгляду окремих аспектів проблеми дисертант спирається на праці Р. Барта, М.Бахтіна, С. Берковіча, О. Грінштейна, Ж. Дерріда, Ф. Джеймісона, Ю.Крістевої, Ж. Ф. Ліотара, Д. Лоджа, Д. Лукача, Ф. Ніцше, П. Олкона.
Методологічною основою дослідження є історико-типологічний та порівняльно-історичний методи, які дозволяють якомога об’єктивніше проаналізувати розвиток жанру біографії, а також творчість окремого автора (П.Акройда) в контексті теоретичних положень постмодернізму. Окрім того, до аналізу залучаються елемент пост-структуралістського, герменевтичного методів, а також методи стилістичного та психолінгвістичного аналізу тексту.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній англістиці ґрунтовно простежено трансформацію модифікацій жанру біографії під впливом постмодерністських концепцій у рамках творчості одного письменника (П. Акройда). З метою адекватної характеристики цих модифікацій авторкою застосовуються нові для нашої науки про літературу поняття письменник як герой”, черевомовна біографія”, дослідницька біографія” та біографія як змінена історія”. Проаналізовано роль лінгвістичної маски як варіанту постмодерністського пастишу, гру з темпоральними вимірами як основного інструменту організації біографічного наративу та своєрідність використання жанрів пуританської літератури у конструюванні постмодерністської псевдо-біографії.
Науково-практична цінність роботи визначена тим, що її результати можна використовувати при укладанні навчальних посібників з історії зарубіжної літератури ХХ ст., теорії літератури, а також під час викладання історії зарубіжної літератури ІІ половини ХХ ст. та спецкурсів з історії сучасної літератури Великобританії на філологічних факультетах вищих навчальних закладів.
Апробація основних положень дослідження здійснювалася у різних формах. Його зміст відбито у восьми публікаціях (з них шість у фахових виданнях). Головні положення роботи були представлені в доповідях на міжнародній науковій конференції Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства та мистецтвознавства” (Севастополь, 2001), міжнародній конференції ЮНЕСКО "Мова, освіта, культура: наукові парадигми та сучасний світ” (Київ, 2002), V Фулбрайтівській гуманітарній літній школі Популярна література: досвід культурної міфотворчості в Америці і в Росії” (Москва, 2002), на всеукраїнській науковій конференції Дискурс міста: мультидисциплінарний підхід” (Київ, 2003), міжнародній конференції Функціонування літератури в культурному контексті епохи” (Дніпропетровськ, 2003), всеукраїнській науковій конференції Хронозрушення: концепції нелінійного часу у свідомості, культурі та літературі” (Київ, 2007), наукових конференціях Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили Могилянські читання” (2004, 2007).
Матеріали роботи використовувалися під час викладання курсу Сучасна література Великобританії” та спецкурсу Аналітичне читання: Re-inventing Oscar Wilde” в Миколаївському державному гуманітарному університеті ім.П.Могили.
Дисертаційне дослідження обговорене на засіданнях кафедри теорії та історії світової літератури КНЛУ та кафедри англійської філології Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П.Могили.
Структура дисертації обумовлена загальною концепцією та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, чотирьох додатків та списку використаних джерел. Основний текст роботи займає 188 сторінок. Список використаних джерел становить 263 позиції на 25 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Наприкінці ХХ на початку XXI ст. жанр біографії постає багатоплановим, досить складним і неоднозначним явищем. Як показало проведене дослідження, особливу роль у його розвитку на сучасному етапі відіграє залучення біографічних жанроформ до парадигми постмодернізму. Під впливом провідних постмодерністських концепцій (відносність поняття історична правда”, текстуальна природа історії, теорія смерті автора”, інтертекстуальність) відбувається переосмислення основних завдань та методів біографічного письма. Кардинальні зміни мають місце й всередині жанру: хоча традиційні різновиди біографії як, наприклад, класична наукова біографія, психо-біографія чи романізована біографія, все ще активно використовуються письменниками, одночасно з ними створюється чимало нових жанрових модифікацій, основою яких стає переважно художня біографія. Найважливішою причиною цього є суттєвий вплив на біографію сучасної постмодерністської металітератури, для якої характерне розмивання жанрових меж та запозичення форм масової культури. Про глобальність такої тенденції свідчить і той факт, що для визначення таких біографічних творів сучасні літературознавці (Л. Хатчен, І.Шаберт) запровадили новий термін біографічна металітература”, що підкреслює їх зв’язок з історіографічною металітературою.
Завдяки проведеному аналізу жанрових різновидів, які найчастіше застосовуються біографічною металітературою, було з’ясовано, що найважливішою її модифікацією на даному етапі є піджанр письменник як герой”, популярність якого тісно пов’язана з захопленням концепцією смерті автора”, адже цей різновид біографічного письма має справу переважно з біографіями письменників. Щодо походження згаданого піджанру, то ця модифікація, на нашу думку, виникає на перетині історичного роману, художньої біографії й роману про митця. Біографії письменник як герой”, у свою чергу, дали поштовх для появи таких цілком нових жанрових різновидів біографії, як дослідницький роман та черевомовна біографія”.
Особливо багата на тексти піджанру письменник як герой” та похідних від нього різновидів література Великобританії. Цю закономірність можна пояснити наявністю у країни однієї з найдавніших та найбагатших літературних та біографічних традицій. Серед англійських письменників-постмодерністів, які ведуть активний творчий пошук у сфері художньої біографії та використовують піджанр письменник як герой”, особливу увагу привертає відомий автор біографічних творів Пітер Акройд, героями якого стають видатні постаті англійської культури й літератури.
Проведене дослідження доробку цього автора дозволяє стверджувати, що його творчість яскраво відбиває процеси, які відбуваються в сучасній біографістиці. Свідченням цього, перш за все, є той факт, що протягом усієї своєї літературної кар’єри письменник плідно поєднує написання високоякісних традиційних науково-популярних біографій зі створенням сміливих біографічних експериментів. Для творів П.Акройда характерна послідовна тенденція до розмивання меж між історичним фактом” і художнім вимислом” та негативне ставлення до традиційного асоціювання літератури з вигадкою, а історії й біографії з правдою. Письменник відкидає жанрову ієрархію як таку та вважає будь-які між-жанрові межі штучним конструктом. Історія для нього це лише ілюзія, вигадана вченими, тому П.Акройд активно грає з нею, майстерно використовуючи для цього пастиш. У своїх книжках автор висловлює й свою позицію стосовно теоретичних дискусій останніх десятиліть, присвячених питанням природи мови й репрезентації, інтертекстуальності, оригінальності будь-якої творчості, а також проблемам співвідношення художньої літератури й реальності. Особливістю стилю Пітера Акройда-митця слід вважати відверті експерименти з часом, коли події, реальні й вигадані, пов'язуються за внутрішньою подібністю, а не за хронологією.
Першою спробою П.Акройда поєднати жанр біографії та роман стає його другий твір, Останній заповіт Оскара Уайльда”. Той факт, що головним героєм обрана знакова фігура англійської літератури, надає нам право віднести Останній заповіт Оскара Уайльда” до біографій типу письменник як герой”. За зовнішньою формою це щоденник, який, у свою чергу, є жанровим різновидом автобіографії. Але своєрідність акройдівського підходу полягає в тому, що основним прийомом, на якому базується твір, стає пастиш. Завдяки його майстерному використанню автор створює у Останньому заповіті Оскара Уайльда” лінгвістичну маску славнозвісного парадоксаліста і за її допомогою пропонує власну інтерпретацію особистості Оскара Уайльда. Маска потрібна нашому сучаснику і для того, щоб поміркувати над природою таланту, причинами, що ведуть до його згасання, та стосунками між обдарованою людиною та суспільством. У той же час письменник не забуває про свою роль біографа: його герой приділяє чимало уваги проблемам, які турбують авторів біографій сьогодні. Не залишаться поза увагою й жанрова природа твору Уайльд Пітера Акройда пропонує чимало варіантів того, як саме можна його розглядати (щоденник, художня біографія, роман виховання, апологія, сповідь, любовний роман, заповіт, притча, критичні нотатки (есе)), але не робить жодних остаточних висновків, залишаючи вибір за читачем.
Таким чином, прийнявши точку зору й манеру письма О.Уайльда, П.Акройд намагається ідентифікувати себе з іншою людиною. При цьому письменник вдається до гри з читачем, адже свідомо конструюється ситуація подвійного авторства наративу, коли автор автобіографії містить у собі й реального автора, що вигадав його. Зваживши на це, ми вважаємо за доцільне визначити жанр Останнього заповіту Оскара Уайльда” як черевомовну” біографію.
Наступним кроком у акройдівських пошуках у річищі біографічного письма став Чаттертон”, який об’єднав у собі результати двох попередніх експериментів застосування пастишу в Останньому заповіті Оскара Уайльда” та техніку зіставлення різних часо-просторових площин у Хоксмурі”. Пітер Акройд будує сюжет твору навколо спроби біографа-аматора Чарльза Уїчвуда знайти правду про поета Томаса Чаттертона, тобто жанрова модифікація, застосована у Чаттертоні”, являє собою яскравий приклад роману про біографа” (чи дослідницького роману). Детальний аналіз твору показав, що такий вибір дозволяє письменникові оприлюднити власні погляди на концепції оригінальної творчості, інтертекстуальності, смерті автора”, а також поміркувати про лінгвістичну природу письма, гру з невловимістю значення, та проблематичність відносин між індивідуальним письменником і літературною традицією. Окрім того, у Чаттертоні” П.Акройд демонструє свою зацікавленість стосунками між вигадкою, реальністю й репрезентацією. Тому особливу увагу письменник приділяє поняттям імітації, плагіату та підробки, які набувають в авторській інтерпретації постмодерністського тлумачення.
Але найважливіша роль у Чаттертоні” відводиться грі з часом та детальному аналізу взаємин між минулим і теперішнім. Цей твір являє собою метанаратив про одночасність різних історичних досвідів і подій, де час виступає у ролі нескінченного лабіринту. Згідно з акройдівською концепцією, тільки поети (як Чаттертон, Мередіт та Уічвуд) є носіями вищої правди та обдаровані надзвичайною здатністю бачити суть речей, тому вони можуть перетинати межі свого часового континууму, подорожувати часовим лабіринтом і спілкуватися між собою. Для реалізації цієї концепції автор використовує в романі різні моделі гри з часом, такі як подорож у часі (стрибки у часі), принцип квантового зв’язку, концепцію чорної діри” та теорію взаємин між матерією та антиматерією. Особливе місце у цьому творі Пітера Акройда належить живопису, який забезпечує зв’язок між часами.
Важливо також зазначити, що, розпочавши роман короткою біографією Томаса Чаттертона, а потім запропонувавши читачеві три варіанти розгортання подій, письменник вперше у своїй творчості застосував елементи жанру зміненої історії, який забезпечив ідейно-сюжетний каркас для одного з його наступних творів Мільтона в Америці”.
Мільтон в Америці” стає ключовим моментом у творчості Пітера Акройда. Якщо до цього часу він ставив під питання лише деякі умовності біографічного письма, то в цьому творі письменник взагалі відкидає їх, довірившись переважно власній фантазії. Для втілення свого задуму письменник обирає незвичну для біографії жанрову модифікацію постмодерністську змінену історію, де, на відміну від добре відомого фантастичного жанру зміненої історії, гра з історією базується на зміні якоїсь досить незначної деталі у даному випадку того факту, що Джон Мільтон ніколи не здійснював подорожі до Америки. Постмодерністська змінена історія використовується П.Акройдом для нівелювання розбіжностей між дійсною” та наративною історіями і хронологічних розходжень. Така навмисна зміна минулого веде до його зникнення”, що може бути назване соціо-культурологічною прикметою нашого часу.
Заслуговує на увагу і той факт, що Мільтон в Америці” набуває певних рис постмодерністської притчі. На відміну від попередніх творів, у ньому Пітер Акройд не приділяє вагомої уваги таким звичним постмодерністським темам, як смерть автора” чи оригінальність творчості. Натомість за допомогою цієї варіації міфу про втрачений Рай (найважливішими компонентами якого є перше гріхопадіння людини, постаті Адама і Єви, концепція світу як пустища, образ караючого ангела-охоронця) він досліджує проблему зіткнення різних цивілізаційних моделей. Важливого значення у цьому контексті набуває мотив мільтонівської сліпоти, яка виступає у творі символом пуританського фанатизму. Автор насичує Мільтона в Америці” іронічним глузуванням над засадними американськими цінностями, претензаями молодої нації на світове панування та прагненням до зніщнням всього інакшого”, що стоїть на шляху американської цивілізації, які вона, на думку Пітера Акройда, успадкувала від своїх пуританських предків. Таким чином, застосування жанру постмодерністської зміненої історії допомагає письменнику запропонувати своє історико-філософське бачення витоків нагальних проблем сучасного світу.
Підсумовуючи, зазначимо, що детальний аналіз трьох біографічних творів Пітера Акройда, здійснений у даному дисертаційному дослідженні, дозволив простежити, як відбувається трансформація модифікацій жанру біографії в його доробку. З кожною новою роботою жанрові експерименти П.Акройда стають все сміливішими, що призводить до поступової втрати зв’язку з біографічною формою як такою. Біографія відомого письменника перетворюється для Пітера Акройда на відправну точку в написанні постмодерністських історіографічних романів, лише умовно пов’язаних із жанром біографії. Одночасно з цим з’являється зворотний зв’язок” між постмодерністськими біографіями Акройда та його традиційними науково-популярними життєписами, до яких залучаються елементи постмодерністського письма.

Таким чином, оригінальна творчість Пітера Акройда-біографа є яскравим свідченням невичерпного потенціалу біографії та дозволяє говорити про збагачення письменником як біографічної традиції, так і постмодерністської художньої прози ХХ ХХІ століть.