ПОЕЗІЯ ШЕЙМАСА ХІНІ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ (60-70-ті рр. ХХ ст.) : ПОЭЗИЯ Шеймаса Хини В ИСТОРИКО-культурном контексте (60-70-е гг. ХХ в.)

Краткое описание

Дніпропетровський національний університет
імені Олеся Гончара

На правах рукопису

Яшкіна Вікторія Володимирівна

УДК 821.111(417.419)-1«19».09

ПОЕЗІЯ ШЕЙМАСА ХІНІ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ
(60-70-ті рр. ХХ ст.)

10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філол. наук,
доцент Тетеріна Л.М.

Дніпропетровськ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

с. 4

РОЗДІЛ 1

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ІРЛАНДСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ВІД У.ЄЙТСА ДО

Ш.ХІНІ

с. 20

1.1. Ірландська національна поезія після У. Єйтса: історико-культурна

спадщина і впливи

с. 20

1.2. Поети першого післяєйтсівського покоління (О. Кларк, П. Каванах,

Д. Девлін): посилення ірландської специфіки, традиції та інновації

с. 31

1.3. Відчуття минулого як важлива риса ірландської поезії другої половини

ХХ ст.

с. 43

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

с. 52

РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ПОЕТОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗБІРОК DEATH OF А NATURALIST”

І DOOR INTO THE DARK” Ш. ХІНІ

с. 53

2.1.Художні властивості та специфіка збірки Death of а Naturalist”

с. 53

2.1.1.Digging” і проблема розриву поколінь

с. 58

2.1.2.Поетичний маніфест відмови від насильства

с. 64

2.2.Роль поезії у єднанні з минулим на шляху самопізнання

с.67

2.3.Мотиви страху і небезпеки як складові елементи процесу

Дорослішання

с. 74

2.4.Door into the Dark” у пошуках джерела поезії

с. 90

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

с. 107

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЕЗІЇ І ПОЛІТИКИ ТА ЇЇ

ВІДОБРАЖЕННЯ У ЗБІРЦІ WINTERING OUT”

с. 109

3.1.Wintering Out” в оцінці зарубіжних дослідників

с. 109

3.2.Поетична історія скасування гельської і змішування традицій

с. 114

3.3.Топоніми як засіб воскресіння рідної мови

с. 123

3.4.А New Song” усвідомлення революції або революція

Свідомості

с. 132

3.5.Модель діахронічного контексту Bog Oak” та інші поезії

с. 135

3.6.«Втеча» в ім'я поезії роздуми про від'їзд

с. 139

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

с. 146

РОЗДІЛ 4

ЗБІРКА NORTH” ХУДОЖНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА КОНТЕКСТУАЛЬНІ

ЗВ’ЯЗКИ

с. 147

4.1.North” як предмет дискусії

с. 147

4.2.Епіграф-присвята двонаправлений вектор руху поетичної

свідомості

с. 155

4.3.«Геркулес» або «Антей» знову в пошуках «себе»

с. 159

4.4.Невисвітлені глибини минулого як джерело нової образності

с. 163

4.5.Поетико-історичний некрополь

с. 172

4.6.Співвідносини поета і суспільства у художньому світобаченні

Ш. Хіні

с. 178

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4

с. 185

ВИСНОВКИ

с. 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

с. 194

ДОДАТОК А

с. 211

ДОДАТОК Б

с. 232

ДОДАТОК В

с. 248

ДОДАТОК Д

с. 275

ВСТУП

60-70-ті роки ХХ ст. ціла епоха в британський літературі. В лоні цієї доби розвивалася творчість нового особливого покоління поетів, серед яких своєрідно й яскраво вирізняється постать Шеймаса Хіні, ірландця за походженням, лауреата Нобелівської премії (1995 р.). Його багатогранна творчість є невід’ємною частиною англомовного та загальносвітового літературного процесу. Дебютувавши у 60-х роках, Ш. Хіні заявив про себе як поет, якого повинні почути і зрозуміти одразу, але шлях його у літературу позначений поступовим ствердженням свого права бути визначеним.
Творчість Ш. Хіні як невід'ємна складова культурного процесу Північної Ірландії Великої Британії і, ширше, світового історико-літературного процесу, сьогодні становить чималий інтерес для дослідників. Серед учених радянського і пострадянського періоду, які виявили зацікавлення творчою лабораторією Ш.Хіні, слід назвати А. Саруханян [2024], Г. Кружкова [14,15], О. Седакову [25], чиї роботи присвячені перекладу окремих найбільш відомих віршів або побіжному огляду поетичних збірок у цілому. У вітчизняному літературознавстві феномен творчості Ш. Хіні є практично не вивченим, оскільки наявний досвід знайомства з поезією північноірландського автора обмежується перекладами на українську мову обраних віршів та критичним матеріалом А. Беттерсбі про нобелівський феномен в ірландській літературі [4, с. 120 122].
Необхідність цілісного вивчення поетичних напрацювань першого творчого десятиліття Ш. Хіні (60-70-ті рр. ХХ ст.) продиктована тим, що поезія цього періоду або вивчена односторонньо (зб. Death of а Naturalist”, Door into the Dark”, North”), або, зважаючи на неглибоке прочитання, залишена без належної уваги (зб. Wintering Out”). Звертаючись до ранньої творчості Ш. Хіні, співвітчизники (Ш. Дін [6975], М. Лонглі [147, с. 77]) намагаються подолати існуючі недалекоглядні звинувачення поета в «локальності» й вузькорегіональності, спрямовані на адресу Ш. Хіні тими, хто бачить головним завданням його ранньої поезії не більше ніж прославлення світу села і природи. Для іноземців, вважає Ш. Дін, а також (особливо) для представників домінуючої нації англійців, не властиво думати, що ірландцям, які пишуть англійською, життєво необхідна приватна поезія і так звані «периферійні інтереси», оскільки саме це дозволяє їм залишатися кельтами, «зберігаючи своєрідність і незалежність» [71, c. 106]. Для північноірландця характеристика «по суті домашній поет» («domestic роеt as he is»), як іменує Ш. Хіні Енн Стівенсон, не є образливим натяком на провінціальність. Навпаки, вона підтверджує наявність цілісного внутрішнього стрижня носія національних історичних традицій, і не відкидає здатності сприймати нашарування англомовної поезії і культури. «Домашні проблеми» («homely matters»), на думку Е. Стівенсон, підказують Ш. Хіні найбільш хвилюючі теми, не завдаючи при цьому шкоди відкритості поезії ірландського автора до впливів зовнішнього світу. Не погоджуючись із трактуванням поезії Ш. Хіні як односторонньої, Е. Стівенсон підкреслює, що його вірші, поряд з відтворенням яскравих моментів дитинства (А Constable Calls”, The Harvest Bow”), мають і дуже сильну суспільно-значущу, політичну, моральну підоснову [193, с. 2].
Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю комплексного вивчення поетичних здобутків Ш. Хіні та поглибленого дослідження специфіки художньої манери письменника, феномен творчості якого є знаковим моментом відродження англомовної поезії у другій половині ХХ століття. Важливість актуалізації поетичної творчості Ш. Хіні 60-70-х років ХХ століття полягає у тому, що саме в цей період сформувалося інваріантне ядро мотивів й образів, які у подальшому отримують художній розвиток. Дослідження та узагальнення історико-соціальних, філософських, релігійних і національно-культурних чинників, що лежать в основі поезії ірландського автора також сприяє переосмисленню усталеної критичної оцінки поетико-художнього масиву, що вивчається у дисертації. Комплексне літературознавче вивчення як окремих художніх текстів, так і смислових блоків, що об'єднують у собі декілька віршів із загальною тематикою, дозволяє вивчити особливості творчої лабораторії автора, виявити її специфіку, знайти закономірності еволюції, виділити і прояснити ключові моменти суперечки поета з попередниками і з самим собою, установити спадкоємність традиції.
Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є ліричні твори Ш. Хіні, які увійшли до його збірок періоду 60-70х років ХХ ст.: Death of а Naturalist” (1966), Door into the Dark” (1969), Wintering Out” (1972), North” (1975).
Предмет дослідження поетологічні особливості віршів Ш. Хіні, які визначаються впливом світового історико-культурного контексту; еволюція поглядів митця на джерело та предмет поезії; шляхи вдосконалення естетико-художнього змісту поетичних творів.
Мета дослідження полягає у висвітленні в історико-культурному аспекті особливостей поетико-художнього сприйняття світу у віршованих творах Ш. Хіні 60-70-х рр. ХХ ст..
Досягнення зазначеної мети передбачає постановку і розв’язання низки конкретних завдань, таких як:
- з’ясувати закономірності розвитку північноірландської поезії середини ХХ століття, які стали літературно-художнім фундаментом творчості Ш. Хіні і його сучасників; вказати на певні традиції, закладені попередниками Ш. Хіні;
- систематизувати і проаналізувати погляди літературних критиків, окреслити коло дискусійних питань щодо вивчення творчості Ш. Хіні періоду 60-70-х рр. ХХ ст.;
- виявити особливості художнього світобачення та естетичних пошуків Ш.Хіні, які формувалися під впливом національного та загальносвітового історико-культурного контексту;
- проаналізувати естетико-художній зміст та поетологічні особливості творчості Ш. Хіні зазначеного періоду;
- виявити специфіку формування поглядів Ш. Хіні на джерело поезії;
- визначити вплив поезії Ш. Хіні на англомовну літературу другої половини ХХ століття.
Відібрані для аналізу поезії Ш. Хіні вписуються в творчий період автора, який знаменний тим, що проходить під знаком «пошуку джерела» поезії й прагнення самоідентифікації. Намагаючись віднайти його, він занурюється все глибше в незвідане, звертаючись спочатку до того, що знаходиться поруч і є найбільш доступним для розуміння й осмислення, і переходячи потому до темних глибин власної свідомості і свідомості нації.
Перша збірка Ш. Хіні Death of a Naturalist” (1966 р.) є своєрідною галереєю невеликих зарисовок зовні розміреного сільського життя, серед яких різні епізоди, що зберігаються в пам'яті поета: копання картоплі (At а Рotato Digging”), збір ожини (Blackberry-Picking”), збиття масла (Churning Day”), оранка землі (Digging”, Follower”) та інші, а також портрети предків і сучасників поета односельців, рідних, близьких і друзів (Ancestral Photograph”, Docker”, Poor Women in а City Church” і інші).
Друга поетична збірка Ш. Хіні Door into the Dark” (1969 р.) завершує етап звертання до дитячих спогадів, але ще не дає можливості говорити про істотні зміни у сфері поетики. Створюючи перші збірки, поет пильно вдивляється в предмети і явища навколишньої дійсності, прагне їх детального зображення. Кожний новий вірш відкриває чергову сторіночку в книзі пізнання життя, яку читає дитина, підліток, юнак. Лаконічна поетична манера допомагає досягти відчутності, примусити «звучати» навколишні предмети. Через пильне спостереження за деталями буденних речей відбувається залучення до різноманітних сторін життя, утверджується цінність і рівноправність усього сущого.
Вибір поетичного об'єкту на ранньому етапі творчості Ш. Хіні вписується в традицію звернення до найближчого оточення в пошуках образності, що йде з минулих часів. На прості буденні речі із зацікавленістю дивилися романтики, імажисти, створюючи різного роду метафори, експериментуючи з засобами вираження. Торкаючись до форм навколишнього світу, вдихаючи запахи і сприймаючи звуки, поети-романтики залучалися до сакрального начала, з хаосу буденного буття відтворюючи Всесвіт. Поезія імажистів знаменувала собою відхід від романтико-ідеалістичного світогляду й зміну інтересу в бік об'єктивної реальності. Зорове сприйняття світу, його словесна візуалізація підхід, утверджуваний на початку ХХ ст. Т. Х’юмом як прагнення до змістовного оновлення поезії шляхом «позбавлення від усього, що невидиме і невідчутне» [180, с. 212], та доповнений зміцненими в 60-і роки ХХ століття ідеями The Movement” (Ф. Ларкін, Т. Ганн, Е. Дженнінгс), в основі яких була «проповідь і практика» суміші лаконічної вигостреної форми з документальною точністю [201, c. 161], стає для Ш. Хіні та його сучасників (К. Рейна, К. Рейда [30, 31]) благодатним ґрунтом для поетичних пошуків і можливості оновлення сталих образів й мотивів.
Наступні книги поезій Wintering Out” (1972 р.) і North” (1975 р.) свідчать про значний еволюційний рух Ш. Хіні як у бік вдосконалення поетичної форми, так і в бік вибору предмета поезії. Поет переходить від невеликих добре знайомих предметів до більш крупних: від «домашніх образів» ферми і села до масштабних картин історії нації і мови, створюючи те, що він називає «музикою сьогодення» [89, с. 18]. З часом більш очевидною стає тенденція розширення фокусу поетичного світобачення автора, оскільки з рівня локальних цінностей затишного світу католицького графства він виходить на рівень загальнолюдського філософського, психологічного, історико-культурного осмислення минулого і теперішнього часів. Досить точно характеризує основні моменти поетичної еволюції Ш. Хіні американський дослідник Деніс Донoх’ю, відзначаючи, що за перші десять років творчої діяльності Ш.Хіні дуже добре «оволодів своїм ремеслом», яке органічно поєдналося із самим єством поета, стало його другою природою [78, с. 1].
Більшість дослідників (М. Моліно [158], Г. Харт [9295], Ш. Дін та інші), звертаючись до творчості Ш. Хіні, мають за мету з’ясувати, чим для поета є власне минуле і архаїка нації: притулком, що захищає його від дійсності, або джерелом, що дає поживу для поетико-філософських роздумів і асоціативних аналогій. Це питання має принципову важливість в контексті історії ірландської літератури в цілому і поезії зокрема, оскільки, як відзначає ірландський поет Томас Кінселла, його співвітчизники, звертаючись до минулого в пошуках корисних моделей, а точніше, у пошуках традиції, знаходяться в абсолютно іншому становищі, ніж їх британські колеги, чия спадщина йде вглиб літературної історії через XIX століття до романтиків, і далі до Д.Драйдена, Д. Мільтона, У. Шекспіра. Для ірландського поета існує тільки У. Єйтс, адже позаду нього слабкі поети XIX ст., а ще далі культурний зсув у сферу іншої мови і фактично втрачений набір поетичних цінностей [141, c. xxxii]. Яке відношення до минулого і традиції демонструє Ш. Хіні, чи прагне він їх воскресіння в теперішньому часі та продовження в майбутньому, або він «тікає» в минуле від усвідомлення власного безсилля одне з ключових питань цього дослідження. Еволюційний підхід до осмислення поезії Ш. Хіні дозволяє простежити, як з кожною новою книгою разом з авторською тенденцією неквапливої споглядальності і поетизації тривкого сільського життя все голосніше чутно відгомони душевного болю. Він породжений усвідомленням того, що, перебуваючи в постійній тривозі за небезпечне повсякдення, людська свідомість ризикує звикнути і перестати реагувати на тривожні будні.
Важливим моментом у спробі з’ясування проблеми співвідношення минулого й сьогодення у поезії Ш. Хіні стає той факт, що на самому початку поетичної кар'єри поет стоїть перед дилемою: з одного боку, він поет, а не фермер, тобто людина, що покінчила з традицією батьків, які століттями трудилися на землі, з іншого він син свого народу, людина, яка всіма силами поетичного таланту прагне підтримати спадкоємність, що йде від витоків нації. Одним з перших дослідників, хто відзначав, що саме усвідомлення цієї дилеми дає відчуття власної сили, а роз'єднаність (батьки фермери, він поет) «викликає до життя пошук самоідентифікації і породжує необхідність дослідження власного коріння», був американський дослідник творчості Ш.Хіні Денієл Тобін [199, c. 18]. У своїй оцінці Д. Тобін підкреслює, що постійне звернення Ш.Хіні до минулого служить не симптомом дезорієнтації, а способом усвідомлення себе і власної історії. Однак це, цілком справедливе спостереження, не одержує подальшої розробки. На наш погляд, без уваги залишається той факт, що звернення Ш. Хіні через традиції сім'ї до витоків нації і, ширше, до спадщини світової культури (міфів, фольклору, історичних фактів та ін.) не тільки не підкреслює роз'єднаність, але, навпаки, відбиває прагнення до відтворення розірваної спадкоємності.
Звертаючись сьогодні до феномена поезії Ш. Хіні, критики часто цитують Роберта Лоуелла, упевненого в тому, що Ш.Хіні «найвидатніший ірландський поет з часів У.Єйтса» [148, с. 23]. Співвіднесення поетичних фігур У. Єйтс Ш.Хіні не випадкове, адже зіставлення двох яскравих поетичних особистостей дозволяє актуалізувати таке важливе явище, як відтворення в поезії Ш. Хіні синтезу творчих пошуків, що йдуть від У. Єйтса через декілька поетичних поколінь до сучасності, вважає Х. Вендлер [207, c. 15]. Крім того, творчість Ш.Хіні знаменує новий етап в історії не тільки ірландської, але й британської літератури, адже свідчить про переломний момент пробудження від тривалого творчого застою «летаргійного сну» (Б. Моррісон) [196, с. 11], що почався зі смертю У. Єйтса і закінчився появою Ш. Хіні і його сучасників (П. Малдун, М.Лонглі, Е. Стівенсон та ін.).
Проблема впливу єйтсівської традиції хвилює як дослідників, так і самих ірландських поетів, оскільки відчутний тиск поетичної фігури У. Єйтса ускладнював процес творчого пошуку і здобуття незалежності його послідовниками. Як пише В.В. Хорольський, «він [Єйтс] утілював у собі дух «смарагдового острову», поєднюючи у незвичайній образній системі національний міф і сучасну трагічну радість буття. Він поєднав у своїй практиці містику і політику, естетизм і натуралістичну об’єктивність, символіз і трезвий аналіз» [38, c. 217]. Потужний вплив У. Єйтса або поневолював, нав'язуючи вже досліджену ним під знаком ірландської національної легендарно-міфологічної традиції поетичну сферу, або змушував активно протистояти з ризиком накликати на себе гнів прихильників правіку і національного колориту. Саме Ш. Хіні є тим єдиним представником покоління сучасних ірландських поетів, про кого з упевненістю можна сказати, що він не перебуває в тіні У. Єйтса (Х. Вендлер), хоча у його творчості очевидна спадкоємність, котра йде від видатного ірландського поета. Любов до архаїки, прищеплена У.Єйтсом, зберігається у Ш. Хіні, але, залишаючись прихильником національних традицій, він знаходить нове джерело поезії: не кельтські міфи і легенди, а ірландські та скандинавські заболочені землі, що зберігають останки вікінгів і тіла людей, принесених у жертву. Ш. Хіні «не тільки прославляє світ ферми, де він виріс, у чуттєвій формі воскрешаючи в пам'яті його щоденні ритми і, ширше, ритми сезонного вмирання і народження. Він також проводить лінію єднання між собою, своєю сім'єю і стародавніми традиціями», підкреслює американський критик Мішико Какутані [132, с. 2].
70-і роки ХХ століття для північноірландців ознаменувалися подією, що наклала відбиток на форму та зміст художніх пошуків більшості поетів і жорстко розділила їх на «північних ірландців» та «ірландців». Цією подією став спалах тліючого довгі роки військово-політичного конфлікту, значно посиленого релігійним розмежуванням католиків і протестантів. І якщо 60-ті роки, за спостереженням Івен Боланд, були динамічним часом «майже фізичних змін» патріархального Дубліна, який увійшов до десятиліття «містом, що впізнав би і Джойс», а вийшов таким, який, напевно, спантеличив би письменника, то 70-і пролягли жорсткою межею «між всім, що було раніше і сталося потім» [176, с. 5]. Споконвіку складні відносини поезії і політики ще більш ускладнилися обставинами, що виникли у суспільстві. Письменники постають перед вибором: зберегти вірність ремеслу і незалежність творчості, відкрито не визнаючи зростаюче політизування суспільства, або, озброївшись і ставши, наприклад, в ряди ІРА, віддати поезію на відкуп політиці.
Різні автори по-різному вирішують це непросте питання. Наприклад, ранній досвід північноірландців Річарда Мерфі і Томаса Кінселли підштовхує найпомітніших поетів 70-х років звернутися до теорії еволюційного розвитку, основ юнґової психології, пошуку архетипу. У юнґовому трактуванні психології несвідомого в історичній пам'яті нації вони знаходять підтвердження глибокої вкоріненості в психології сучасників давніх жорстоких законів виживання. Відношення до політики і насильства Ш. Хіні стає предметом суперечки, у якій ще й досі складно поставити крапку, оскільки в цьому питанні поет є прихильником компромісу. Усвідомлення цього факту найбільш успішно вдається британським і американським дослідникам творчості Ш. Хіні, проте, цього не можна повною мірою сказати про співвітчизників-ірландців. Національній критичній думці властива роз'єднаність, насамперед за політичною ознакою. Як відзначає Г. Харт, на арені ірландської літератури, що неймовірно політизована, Ш. Хіні багато разів ототожнювався з представниками різних, іноді протилежних таборів та був вимушений «носити маски» йому не властиві [92, c. 383]. Північноірландські критики звинувачували поета «хто в боягузтві (аполітичний), хто в пропаганді (дуже політизований), хто в співучасті насильству (бачить у ритуальних жертвоприношеннях ендемію, що захопила північ Європи з часів вікінгів), а хто і в прихильності status quo (відмовляється виступити на захист релігійного фанатизму)» [167, с.103]. Думка співвітчизників Ш. Хіні ортодоксальних прихильників «військово-політичного» напруження в поезії, промовисто виражена в заяві північно-ірландського поета і літературного оглядача Кіріана Карсона, який вважає, що, увінчавшись короною «лауреата від насильства», Ш.Хіні зраджує свій дар, іде в міфотворчість, стаючи «антропологом ритуальних убивств, апологетом «ситуації», або, принаймні, містифікатором» [58, c. 184]. Здатність авторської уяви до творчого переосмислення минулого і теперішнього часу в інтерпретації К. Карсона постає як «дегенеруюча міфопоетика, що перетворилася на безладні історичні й релігійні домисли та припущення» [58, с.184].
Кинувши поверхневий погляд на творчість Ш. Хіні і не знайшовши відповідностей власним уявленням про предмет, К. Карсон, на жаль, не помітив один важливий факт, зауважений рядом дослідників (Б. Моррісон, Г. Харт, Х.Вендлер та ін.): «міфотворчість» Ш. Хіні не спосіб відходу від дійсності, а спроба осмислити останню через призму століть і історичних фактів. Справді, Ш.Хіні відмовляється вести «військово-поетичні» баталії на догоду спраглим крові фанатам, але це не означає, що він переживає менший, ніж інші співвітчизники, душевний біль, породжений політичним конфліктом в Північній Ірландії. Поезії збірки North”, наприклад, свідчать про те, що поет сам схильний звинувачувати себе в боягузтві, і навіть робить спробу «самопокарання» за те, що не повстав, відмовився «активно протистояти виступам католиків проти тих, хто (як і він сам) відкинув релігійні й політичні принципи свого племені» [94, c. 118]. При цьому на фоні самозвинувачення виразно звучить думка поета про те, що його «бездіяльність» це єдиний спосіб, який дає можливість торкатися «коштовних істин» (diamond absolutes”) поезії і повертає здатність, не зраджуючи свій дар, дати продовження творчості. Вельми продуктивною для Ш. Хіні виявляється ідея ірландського поета Остіна Кларка про пошук в історії метафори суча

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження поетичної творчості Ш. Хіні 60-70-х рр. ХХ століття підтвердило, що у початковий період поет створює, переважно, детально-наочні зарисовки медитативно-споглядальних моментів власного життя ясні і прозорі, та, водночас, складні й суперечливі, оскільки кожен зовні неквапливий опис приховує у собі якийсь із складних моментів життя поета, що у сукупності складають етап визначення творчих і особистих намірів і виокремлення точок відліку подальших поетичних пошуків.
Відчуваючи себе єдиним цілим з землею і нацією, поет прагне утвердження їх значущості для себе і значущості свого місця в цій єдності. Проте практично з перших кроків на емпіричному шляху пізнання оточення і його складових він усвідомлює, що рухається власним шляхом складним, і таким, що веде до розриву вкоріненого зв'язку із землею і родом. Спробу вирішення непростого завдання: залишатися одним з племені, як підказує «відчуття місця», і тим самим розчинитися в ньому, утратити поетичну індивідуальність, або домагатися ствердження власної незалежності, розірвавши традицію, яка йде через покоління, Ш. Хіні здійснює в особливій, тільки йому властивій манері, а саме намагаючись віднаходити компроміс, шлях до примирення опозицій за допомогою уяви.
Ш. Хіні плідно розвиває ідею спорідненого походження поезії і ремесел, частково запозичену ним у попередників, та долучає до неї нові елементи. Зокрема його ремесла вже мають символічний характер, описувані процеси праці породжують асоціативні аналогії. Поряд з цим Ш. Хіні використовує і інши ідеї The Movement” (лідером якого був відомий поет Ф. Ларкін). Так, у більшості випадків він звертається до повсякдення, уникаючи великих та містичних образів, розмовляючи ясною простою мовою. Він завжди залишається емпіриком, який із увагою удивляється в усе навколишнє. Такий підхід дозволяє Ш.Хіні писати, користуючись власним досвідом, у манері, яку пропагував Ф. Ларкін як відхід від риторики у бік розмовної манери висловлювання.
Засоби уяви дозволяють Ш. Хіні побачити себе ремісником і вписати процес створення поезії як працю в ієрархію фермерських професій, що ними століттями володіли і володіють його предки й сучасники. Він проводить «поетико-археологічні розкопки», «витягуючи» із заболочених надр продукт, не менше важливий для суспільства, ніж той, що одержують селяни, вічні цінності поезії. Тим самим він не тільки зберігає найсильніше «відчуття місця», що володіє ним, але й укріплює і продовжує традицію, сполучає воєдино минуле і теперішнє. Поезія це натхнення, це гра уяви і політ фантазії, але не тільки, запевняє Ш. Хіні. Найближче оточення, наповнене поетичними ритмами і образами, ніколи не віддасть їх поету готовими. Щоб на світ з'явилися «золоті зерна» поетичних строк, потрібно терпляче, багато працюючи, деколи болісно докласти зусиль, і жити в безперервній творчості.
Відшукуючи нові образні аналогії, Ш. Хіні постійно вивіряє їх, розглядаючи під різними кутами зору. Так, у найвідомішому вірші Digging” серед різних за величиною, але рівнозначних «перлин» повсякденних справ з'являється одна неправильної форми й іншого забарвлення поряд з мирними «ручкою» та «лопатою» виникає войовничий образ gun”. Мілітаристський акцент заголовного вірша збірки Death of а Naturalist” невипадковий як в історико-культурному, так і в індивідуально-поетичному контексті. З одного боку, стаючи на шлях самовизначення, Ш. Хіні розмірковує про долю воїна із зброєю в руках як один з можливих шляхів власного подальшого руху. Проте він розуміє, що ця роль йому чужа, як чуже прагнення деяких його співвітчизників підпорядкувати поезію політичній номенклатурі. Цей конфлікт, акцентувашись на початковому етапі, буде постійно випромінюватися напротязі першого поетичного десятиліття Ш. Хіні, проте вже зараз поет стверджує, що війна як спосіб життя знехтувана ним на глибинно-особистісному рівні. Ш. Хіні находить і компроміс, відмовляючись від руйнівної «війни» з минулим і корінням в ім'я мистецтва і нерозривності тимчасового ланцюга.
Самоперевірку правильності обраного шляху, а також рух до самоідентифікації Ш. Хіні здійснює, спираючись на досвід попередників. Будучи ледь не єдиним ірландським поетом ХХ століття, кому вдалося не потрапити під привабливий вплив творчості У.Б. Єйтса і стати його імітатором, Ш.Хіні плідно і вміло використовує накопичений досвід попередників (У.Вордсворта, Т.С. Еліота, Д. Джойса, П. Каванаха та ін.), оригінально перетворюючи його. Основним досягненням Ш. Хіні і характерною особливістю його ідіостилю стає синтез універсального і місцевого, міфологічного і детально-повсякденного, інтелектуального й інтуїтивного начал, що втілюється в сильній за своєю внутрішньою природою, образно-насиченій, багатошаровій, чуттєвій і відчутній поезії. Своєю творчістю Ш. Хіні постійно поєднує щиро ірландське природне «відчуття місця», громадськість (як чинник радше соціально-історичний, ніж культурологічний) і прагнення до віддзеркалення загального універсального буття (як історико-культурний феномен, що прийшов з поезією У. Єйтса). Поезія Ш. Хіні демонструє єдиний у своєму роді зразок примирення опозицій, як соціальних, так і культурних, примирення зовні не спостережуваного, але від того ще більш цінного і надійного, оскільки народжується воно на глибинному рівні індивідуальної і суспільної свідомості. Напрацювання попередників у сфері оновлення поетичної техніки й образності, пошуку нових сфер поетичного одержують продовження і розвиток в поезії Ш. Хіні в техніці графічно точного вимальовування деталей, розкритті нових аспектів звичного, буденного явища. Розширюючи сферу поетичного, автор створює об'ємний багатоплановий образ зображуваного предмета, наповнюючи його сенсорно-перцептивними характеристиками: зримими формами, запахами, звуками.
Збірка Door into the Dark” є закономірним етапом творчого розвитку поета. Він продовжує займатися пошуком відповіді на головне питання: звідки виникає поезія, і доходить висновку, що її джерело повсякденність помножена на уяву. На підтвердження цього Ш. Хіні вдається до ототожнення поета з ремісником. Цей асоціативний «двійник» неквапливо виковує real iron” справжню поезію (The Forge”), або методично сбиває масло, збираючи «золоті зерна» поетичних строк (Churning Day”), або ж обережно вкладає стебла соломки, вкриваючи дах так поет «сплітає» слова в єдину канву вірша (Thatcher”). Показово, що основними мотивами другої книги віршів стають «темрява» як множинна метафора, що втілює у собі непізнане минуле, глибини уяви й ландшафтні таємниці, та «центр» як абстракція, динамічна незакріпленість якої свідчить про те, що «відчуття місця» поступилося засадничими позиціями прагненню до розширення горизонтів поезії. Центром поетичного всесвіту відтепер може стати будь-який об’ект у оточенні: any роint in that wood / Was а сеnter” (The Plantation”), тому що поезію можна видобувати з усього (uncode all landscapes”). Отже у другій книзі на фоні утвердження значущості простих щоденних справ відбувається оформлення нових ключових образів і мотивів, сповнених глибоким філософським змістом. Ш.Хіні зберігає довір'я до місцевих звичаїв і ритуалів, але у його погляді на них все виразніше виявляється історична перспектива. Він, як і раніше, перебуває під владою «відчуття місця» «укорінений» у рідній землі, шанує її традиції, цікавиться отченням, проте в цьому інтересі вже присутня і явна відчуженість, відособленість і незалежність. Звертаючись до досліджуваного предмета, Ш.Хіні серйозно заглиблюється у його суть. Поет переносить знайомі теми «на нову територію», виходячи в більш широкий культурологічний контекст. При цьому збірка свідчить про момент успішного співіснування «відчуття місця» і творчої відособленості, основа якої вихід за рамки локального горизонту.
Ш. Хіні ніколи не зупиняється у цьому руси, віднаходячи нові необмежені джерела образності (нпр. міф), але й зберігає вірність знайомому, по-новому втілюючі відомі мотиви й образи. Поет доходить висновку, що між двома такими суперечливими силами, як «відчуття місця» і бажання творчої незалежності є варіант примирення, який полягає у їх взаємному переплетенні. «Відчуття місця», або відчуття минулого, підказує повернення назад до витоків. Це потрібно для відродження творчих сил, для підживлення уяви. Останнє ж якомога краще демонструє особливості творчої індивідуальності, її незалежність у теперішньому часі. Таким чином, відцентрова сила бере свій початок з доцентрової, а поезія є тим чудовим засобом, який здатний, їх примиривши, об'єднати минуле і теперішній час. Відкриваючи, у другій збірці, «двері до пітьми» поет очевидно дорослішає психологічно і творчо. Йому вдається знайти поезію практично в будь-якому предметі або явищі, на який падає його погляд. Однак йому замало тільки того, що знаходиться поблизу. У пошуках нових джерел образності він відправляється в подорож. У спрямованій просто вперед і на позір безцільній подорожі відбувається важливе відкриття оновлення сприйняття вже звичного навколишнього світу і подій, що відбуваються в ньому. Усі контури речей і предметів починають сприйматися незвичайно гостро і навіть набувають містичного характеру.
Подорожуючи або сидячи за столом, спілкуючись з природою, дослухаючись до неї і вдивляючись у неї, Ш. Хіні не унікає соціуму. Вивчаючи найближче оточення, він вбачає і тут особливе значення відроджуючись, природа відроджує і насильство, воно не йде назавжди в минуле, а воскресає в пам'яті нації завдяки безжальним і неупередженим пам'яткам дроку, ячменю, морським хвилям тощо. Вічно оновлювана природа, за задумом Ш. Хіні, неминуче залучена до процесу перманентних спалахів насильства, отже усіма своїми елементами вона повинна служити нагадуванням про минуле і застереженням про майбутнє. Ландшафт підказує поетові чудовий зразок природної циклічності як символу відродження нації, продовження історії, безперервності традиції.
На етапі Door into the Dark” поету, що перебуває під владою відцентрової сили творчого дорослішання і доцентрової сили «відчуття місця», вдається знайти точку відліку цих двох сил поріг, що веде до світу поезії, і почати рівноцінне вивчення цих сил. Ці вірші звернені одночасно до світу природи як видимої частини досліджуваної території, і до світу мрій невидимої індивідуальної сфери.
Джефрі Хілл якось відзначив, що «етимологія є історія. Історія створення і руйнування слів. Це парадигма втрати царства невинності і первинної справедливості...» [122, с. 88]. Саме тому особливий інтерес являє собою звернення Ш.Хіні до етімології національної мови, чому присвячена збірка Wintering Out”. В ній Ш. Хіні звертається до лінгвістичної пам'яті нації, до історії втрати правічної мови. З фонетичних і лексичних рис окремих слів Ш.Хіні створює рухомі і зворушливі драми, у яких релігійні, політичні, літературні і статеві відмінності конфліктують та поєднуються. Завдання, що стоїть перед поетом, відтепер полягає не тільки у вивченні того, що лежить на поверхні землі, але й в проникненні у її глибини в пошуках історичних артефактів. Для цієї мети bog чи не найвідповідніше місце. Bog дає можливість вивчити на конкретних прикладах, що залягають на історичній глибині, процес знеособлення ірландського ландшафту і результати цього явища.
На етапі Wintering Out”, одного разу визначивши свою належність до роду, Ш. Хіні розширює його горизонтальні межі до національного масштабу і заглиблює вертикальний контекст до доісторичних часів. Аналізуючи історичні факти і зіставляючи їх з долею мови, Ш. Хіні переконується, що етимологія і традиція мають розгалужену форму з безліччю «гілочок», а предмети матеріальної культури, так само як і географічні назви, є носіями пам'яті про колись наявні загальні витоки всього сущого. Таке спостереження додає ваги і його поезії, що здобуває право претендувати на історико-філологічне дослідження.
Вихід у світ збірки North” стає особливою віхою у творчості поета. Перш за все тому, що час, який минув з моменту виходу перших збірок до появи North”, примушує дослідників знову звернутися до ранньої творчості поета, поглянувши на неї під іншим кутом зору, розставивши інші акценти. При цьому колишні недалекоглядні спроби деяких критиків звинуватити поета в однобокості, відсутності витонченості, у пасторальності або зайвій ліричності втрачають актуальність. Більше того, з цієї миті прихильність до цінностей знайомого світу села ніколи більше не буде щодо Ш. Хіні знаком провінційності. Навпаки, його «пасторальна лірика» укріпить свої позиції як спосіб передачі місцевого і національного колориту, а також як засіб виявлення глибини соціального досвіду, що провадить через індивідуальне минуле до загальнонаціональних коренів. Збіркою North” Ш. Хіні підтверджує, що заклав підвалини нового виду поетичних розкопок, суть якого знайти страшні таємниці минулих епох. Саме цей мотив стає ключовим і повною мірою розкривається в збірці North”.
Проте Ш. Хіні залишається вірний своєму минулому, не відміняючи пережитих подій. Для нього, як і раніше, актуальна боротьба відцентрової і доцентрової сил, тільки тепер він бачить їх під іншим кутом зору. Антей виступає прототипом доцентрової сили, яка володіє поетом і веде боротьбу з відцентровою силою (Геркулес). Так було і в ранніх віршах, тільки сили були знеособлені. У збірці Wintering Out” намітився етап ослаблення доцентрової сили, North” же свідчить про те, що відцентрова сила, нарешті, бере гору.
І знову Ш. Хіні повторює, що поезія народжується з темряви, тільки тепер у якості її неозорого джерела він упевнено вибирає неосвітлені глибини минулого. Що ж до кривавої і жорстокої спадщини минулих епох, то звернення поета саме до цієї сторони минулого не означає зміни вектора образності в бік насильства, а, швидше, допомагає усвідомити силу впливу минулого на сьогодення і визначити місце поета у розв’язанні цього непростого завдання.
Заклавши у ранній творчості основу мотиву смерті і насильства, Ш. Хіні знов наполегливо звертається до нього в North”. На початковому етапі творчості поета смерть була для нього метафорою власного переродження або дорослішання. Тепер же вона, в тісному переплетенні історичного і літературного фонів, стає способом пізнання дійсності і сферою творчого пошуку. Його поетичне слово спрямовується через тріщини і щілини повсякденного життя вглиб землі до збережених у ній таємниць.
Збірка North” це добірка поетичних ескізів, написаних слідами докладного вивчення автором археологічних знахідок попередників у землях bogs. Об'єктом його уваги стають переважно жіночі постаті, і це невипадково. Саме жіночі образи дають можливість передати авторську ідею про подвійну природу землі, що постає як в образі родючої доброї матері (у міфі про матір-землю він бачить «архетипову модель» родючості), так і в образі жорстокої кровожерної Нертус. Пильно вдивляючись в тіла похованих, муміфікованих завдяки особливим властивостям торф'яників, Ш. Хіні проводить паралель між доісторичними часом Залізного Століття, часом вікінгів і сьогоднішнім днем. Зіставляючи факти, він виявляє, що ритуальні вбивства не стали частиною минулого, а, навпаки, мають тенденцію до воскресіння. Звертаючись до доісторичних поховань як до джерела образності, Ш. Хіні неминуче доходить до невтішного висновку про те, що його поезія, яка воскрешає суворі таємниці минулих епох, витягує на світло криваву перманентну традицію людиновбивства. Минуле, до якого так невпинно прагнув поет у пошуках нерозривності часів, обертається до нього своїм жорстоким ликом, примушуючи знову звернутися до дня сьогоднішнього в пошуках свого місця, своєї мови, свого призначення.
Отже, насильство, неминучий характер якого усвідомлює Ш. Хіні, посідає своє місце у творчості поета. На зміну Антею породженню матері-землі, який терпить поразку, приходить Геркулес. Але жорстокість не зводиться поетом у ранг трофея. Геркулес, будучи відносно Антея загарбником, усе ж таки є носієм амбівалентного начала, поєднуючи в собі як енергію поневолювача, так і силу і славу переможця-героя. Переживши болісний душевно-творчий пошук, Ш. Хіні трансформується з Антея на Геркулеса, знаходячи нові сили утверджувати істинність свого призначення і правильність вибору на користь поезії, вільної від кон'юнктури. Фіналом збірки стає невелика серія містких і насичених віршів, у яких поет доходить висновку, що пряме вимальовування, деталізація образів, природність і відвертість більше неможливі, і залишає їх у минулому. Відтепер, що б він не говорив, усе іносказання: Whatever You Say Say Nothing”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. С. Поэты : Вергилий, Сирин, Нарекаци, Державин, Жуковский, Иванов, Мандельштам, Брентано, Честертон, Гессе / С. С. Аверинцев. М. : Языки русской культуры, 1996. 364 с.
2. Аверинцев С. С. Символ / С. С. Аверинцев // Литературный энциклопедический словарь / [под общ. ред. В. М. Кожевникова, А. П. Николаева и др.]. М. : Сов. энциклопедия, 1987. С. 378 379.
3. Американская поэзия в русских переводах. ХІХ XX вв. = American Verse in Russian Translation, XIX XX centuries : [Сборник / сост. предисл., с. 21-22 и коммент. С. Б. Джимбинова]. М. : Радуга, 1983. 667 с. ; 21 см.
4. Беттерсбі А. Нобелівський феномен в ірландській літературі / Айлін Беттерсбі ; [пер. с англ. М. Москаленко] // Всесвіт : (журнал іноземної літератури). 1997. №1. С. 120 122.
5. Виноградов В. В. О теории поэтической речи / В. В. Виноградов // Стилистика : Теория поэтической речи. Поэтика. М. : АН СССР, 1963. С. 130 163. (АН СССР. Отделение литературы и языка).
6. Виноградов В. В. Поэтика и ее отношение к лингвистике и теории лиетратуры / В. В. Виноградов // Стилистика : Теория поэтической речи. Поэтика. М. : АН СССР, 1963. С. 164 200. (АН СССР. Отделение литературы и языка).
7. Гаспаров М. Л. «Снова тучи надо мною ». Методика анализа стихотворного текста / М. Л. Гаспаров // О русской поэзии. Анализы. Интерпретации. Характеристики. СПб : Азбука, 2001. С. 1126.
8. Гаспаров М. Л. Фет безглагольный: композиция пространства, чувства и слова / М. Л. Гаспаров // О русской поэзии. Анализы. Интерпретации. Характеристики. СПб : Азбука, 2001. С. 27 42.
9. Гіні Ш. Known World : [Знаний світ] / Ш. Гіні ; [пер. с англ. Г.Пастушук] // Незалежний культурологічний часопис Ї”. 1999. №15. C. 161 167.
10. Зарубежная литература второго тысячелетия. 10002000 : учеб. пособие / [Л. Г. Андреев, Г. К. Косиков, Н. Т. Пахсарьян и др.] ; под ред. Л. Г. Андреевa. М. : Высшая школа, 2001. 335 с.
11. Йейтс У. Б. Избранное : [cборник] / У. Йейтс ; [пер. с англ. Г. Кружков]. М. : ОАО «Радуга», 2001. 448 с.
12. Каванах П. Стихи / Патрик Каванах ; [пер. с англ. Г. Кружков] // Иностранная литература. 2006. №3. С. 66.
13. Керлот Х. Э. Словарь символов / Хуан Эдуардо Керлот. М. : REFL-book, 1994. 608 c.
14. Кружков Г. Изба-писальня. В гостях у Шеймаса Хини / Г. Кружков // Иностранная литература. 2004. №2. С. 262 278.
15. Кружков Г. Заметки о поэзии Хини. Глазок Ватерпаса // [Seamus Heaney. Finders Keepers]. Шеймас Хини. Чур, мое! Избранные эссе и стихотворения / Ш. Хини ; [пер. с англ. Г.Кружкова]. М. : Текст, 2007. C.259 264.
16. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К. : ВЦ «Академія», 1997. 752 с. (Nota bene).
17. Лотман Ю. М. Природа поэзии [Електронный ресурс] // О поэтах и поэзии : Анализ поэтического текста / Ю. М. Лотман; М. Л. Гаспаров. СПб. : Искусство-СПб, 1996. Режим доступу до книги:
http://www.alleng.ru /d/lit/lit22.htm/
18. Мифологический словарь / [И. Н. Лосева, Н. С. Капустин, О. Т. Кирсанова, В. Г. Тахтамышев]. Ростов н / Д : «Феникс», 2000. 576 с.
19. Руднев В. П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века / В. П. Руднев. М. : «Аграф», 2001. 608 с.
20. Саруханян А. Традиция и современность. Обзор ирландской поэзии последних лет / Алла Саруханян // Современная художественная литература за рубежом. 1976. № 5. С. 62 68.
21. Саруханян А. Современная ирландская поэзия : [oбзор] / Алла Саруханян // Современная художественная литература за рубежом. 1982. № 1. С. 35 39.
22. Саруханян А. Современная ирландская поэзия : [oбзор] / Алла Саруханян // Современная художественная литература за рубежом. 1983. № 2. С. 38 42.
23. Саруханян А. Новая оксфордская книга ирландской поэзии : [cост. и переводы Томаса Кинселлы] / Алла Саруханян // Современная художественная литература за рубежом. 1988. № 4. С. 40 43.
24. Саруханян А. Проблема традиции в современной ирландской поэзии / Алла Саруханян // Диапазон. 1991. № 1. С. 47 50.
25. Седакова О. Шеймус Хини : стихи и эссе / Ольга Седакова // Знамя. 1997. № 1. С. 93 95.
26. Скуратовская Л. И. Семантика «Любовной песни Дж. Альфреда Пруфрока» Элиота и проблема модернизма в лирике / Л. И. Скуратовская // Вікно в світ. 2001. № 3. С. 53 71.
27. Скуратовская Л. И. От стилистики к семантике «лирики благоговения» Дж. М. Хопкинса (The Starlight Night”) / Л. И. Скуратовская // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Динаміка наукових досліджень”], (Дніпропетровськ, 2004 р.) / відп. ред. К. О. Біла. Дніпропетровськ : Наука і освіта”, 2004. С. 40 43.
28. Скуратовская Л. И. Образцы красоты как лейтмотив поэзии Хопкинса / Л. И. Скуратовская // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / Редкол. : Т.М. Потніцева та ін. Вип. 8. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського університету, 2005. С. 108 113.
29. Теорія літератури: підручник [для студ. вищ навч. закл.] / За наук. ред. О. Галича. Київ : Либідь, 2001. 488 с.
30. Тетерина Л. М. Поэтика обыденного : взгляд на английскую поэзию 70-80-х годов / Л. М. Тетеріна // Від бароко до постмодернізму : зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДДУ, 1999. С. 172 177.
31. Тетерина Л. М. Диахроническая глубина поэтического текста (на материале поэзии Крейга Рейна) / Л. М. Тетеріна // Від бароко до постмодернізму : зб. наук. праць. Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2002. С. 269 273.
32. Топоров В. Н. О поэтическом комплексе море и его психофизиологических основах // Миф. Ритуал. Символ. Образ : исследования в области мифопоэтического : [избранное] / В. Н. Топоров М. : Издательская группа «Прогресс» «Культура», 1995. С. 575 597.
33. Тростников М. В. Поэтология / М. В. Тростников. М.: Грааль. 1997. 192 с.
34. Фоли Д. Энциклопедия знаков и символов / Д. Фоли. Москва : Вече, АСТ, 1997. 432 с.
35. Хини Ш. Безумный Суини / Шеймас Хини // Современная художественная литература за рубежом. 1986. № 6. С. 50 52.
36. Хини Ш. Стихотворения / Шеймас Хини // Из современной ирландской поэзии : [Сборник / Сост. и предисл. А. Саруханян]. М. : Радуга, 1983. 217 c.
37. Хини Ш. Об Иосифе Бродском. Песнеслагатель / Шеймас Хини ; [пер. с англ. Г. Кружкова] // Знамя. 1996. № 12. С. 147 148.
38. Хорольский В. В. Английский и русский варианты символизма: два типа мифологизации красоты (методологические аспекты) / В. В. Хорольский // Вестник ВГУ. Серия : Филология. Журналистика. 2005. № 1. 212 222.
39. Энциклопедия мистических терминов / [С. Васильев, Дм. Гайдук, В. Нугатов]. М : ООО "Издательство Астрель" : МИФ : ООО "Издательство АСТ", 2001. 576 с.
40. Энциклопедия символов, знаков, эмблем / В. Андреева, В. Куклев, А. Ровнер. М. : ООО "Издательство Астрель" : МИФ : ООО "Издательство АСТ", 2001. 576 с.
41. Эткинд Е. Г. Разговор о стихах / Е. Г. Эткинд. СПб. : ДЕТГИЗ, 2004. 240 с. (Федеральная целевая программа «Культура России»).
42. Alvarez A. A Fine Way with Language / А. Alvarez // The New York Review of Books. 1980. 6 March. Р. 15 17.
43. Ancient Myth in Modern Poetry / [Ed. by Lilian Feder]. Princeton New Jersey : Princetone, 1971. Р. 334 354.
44. Andrews E. The Poetry of Seamus Heaney / Elmer Andrews. New York : St. Martins Press, 1988. 255 p.
45. Annwn D. Inhabited Voices: Myth and History in the Poetry of Geoffrey Hill, Seamus Heaney, and George MacKay Brown / David Annwn. Somerset : Brans Head, 1984. 312 p.
46. Attridge D. Language as History : History as Language. Post-Structuralism and the Question of History / Derek Attridge. Cambridge : Cambridge University Press, 1987. 284 p.
47. Balakian P. Seamus Heaney’s New Landscapes / Peter Balakian // The Literary Review. 1988. №41 (4). Р. 501 505.
48. Bedient C. Eight Contemporary Poets / Calvin Bedient. London : (Oxford University Press) New York Toronto, 1974. 198 p.
49. Beish J. An Interview with Seamus Heaney / Joahn Beish // The Literary Review. 1986. 19 February. Р. 168 169.
50. Booth M. British Poetry : [1964 1984] / Martin Booth. London : Oxford University Press, 1985. 268 p.
51. Brandes R. An Interview with Seamus Heaney / R. Brandes // Salmagundi. 1988. № 80. Р. 6 7.
52. Breidwood J. The Ulster Dialect Lexicon : [An Inaugural Lecture] / John Breidwood. Belfast : Queen's University, 1969. 167 p.
53. British Poetry since 1945 / Ed. by Edward Lucie-Smith. Cambridge, London : Penguin Books, 1985. 423 p.
54. British Poetry since 1970 : A Critical Survey / [Ed. by Peter Jones and Michael Schmidt]. Manchester, 1980. 264 p.
55. Brown T. Northern