ЕВОЛЮЦІЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАУКОВОЇ ФАНТАСТИКИ ФРАНЦІЇ (на матеріалі літератури 1970-90 років) : ЭВОЛЮЦИЯ типологических особенностей НАУЧНОЙ фантастики ФРАНЦИИ (на материале литературы 1970-90 лет)

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра зарубіжної літератури

На правах рукопису

УДК 821.133.1-311.9.09(043)

Кирюшко Наталія Венедиктівна

ЕВОЛЮЦІЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
НАУКОВОЇ ФАНТАСТИКИ ФРАНЦІЇ
(на матеріалі літератури 1970-90 років)
10.01.04 (література зарубіжних країн)
Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук.

Науковий керівник:
Пащенко Вадим Ілліч,
кандидат філологічних наук,
професор

Київ - 200

ЗМІСТ

ВСТУП.С. 3

РОЗДІЛ І
Естетизація принципів і засобів наукового пізнання у
науковій фантастиціС. 9
1.1. Науково-фантастична література як об’єкт
літературознавчого аналізу..С. 9
1.2. Синтез наукового й художнього принципів
пізнання у НФС. 34
1.3. Художнє моделювання альтернативних світів у НФ..С. 45
1.4. Інтерпретація футурологічних концепцій в
альтернативних моделях НФ...С. 65
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ..С. 77

РОЗДІЛ ІІ
Дегероїзація персонажа як наслідок еволюції жанру НФ.С. 79
2.1. Схематизація характеру у НФ..С. 79
2.2. Деперсоналізація героїв НФ як результат впливу інших
літературних жанрів..С. 96
2.3. Спроба психологізації персонажу у НФ...С. 108
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУС. 118

РОЗДІЛ ІІІ
Стереотип у системі художніх засобів НФ.С. 120
3.3. Еволюція семантики фантастичної реалії у НФ. С. 120
3.2. Сюжетокреаційна функція конвенціонального образу...С. 135
3.3. Взаємодетермінація трафаретів у НФ...С. 154
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ ..С. 171

ВИСНОВКИ.С. 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....С. 180

ВСТУП
Сучасне вітчизняне літературознавство виявляє незмінний інтерес до закономірностей літературного процесу ХХ століття, особливостей його еволюції,розвитку окремих жанрів, відповідне місце серед яких займає й наукова фантастика (НФ). Ця літературна форма відзначається надзвичайною поширеністю і популярністю серед різних верств сучасного українського суспільства, має незаперечний вплив на культурні запити та ціннісні орієнтації літературної громадськості. Французький дослідник жанру С.Ніко зазначає, що хоча НФ вже увійшла в університетські курси, в Європі її дослідження на десять років відстає від літературознавства Сполучених Штатів і Канади” [168, С. 17]. Вже від початку свого існування НФ була органічно пов`язана з пошуком відповідей на найбільш глибинні та злободенні питання, що повставали перед суспільством. Вона своїми засобами відгукувалася на спроби сучасної їй суспільної думки визначити альтернативи подальшого розвитку цивілізації, відбиваючи найактуальніші і найбільш гострі проблеми нинішнього світу - соціально-економічні, технологічні, виробничі, наукові, демографічні, медико-антропологічні, філософські, суспільно-політичні тощо. Жанр посідає особливе місце в сучасному літературному процесі завдяки ще й тому, що у НФ віддзеркалилась здатність літератури до усвідомлення у своєрідній художній формі фундаментальних питань світоглядного рівня, її прагнення проаналізувати у художньо доступній формі деякі з глобальних проблем сучасності.
Разом із тим НФ нині виявилася чи не єдиним масовим жанром, який є зверненим у майбутнє. Адже до основних предметів художнього дослідження НФ належать саме гіпотетичні альтернативні світи майбутнього. Це дозволяє їй образно моделювати ситуації й проблеми, які потенційно можуть з`явитися в житті особи і суспільства. Сучасна людина, - зазначає азербайджанська дослідниця Н.Садихова, - гостро відчуває свою спрямованість уперед та свою історичну відповідальність щодо майбутніх поколінь. Ця тенденція особливо яскраво виявилася у науково-фантастичній літературі. Наукова фантастика насамперед покликана художньо висвітлювати ті проблеми, які порушує й розв`язує сучасна дійсність. Вона екстраполює в майбутнє тривогу митця щодо ледь окреслених тенденцій, які можуть перерости у катастрофу всесвітнього масштабу. ” [73, С. 3].
Актуальність теми дослідження, таким чином, визначається щонайперше актуальністю самого матеріалу, який органічно стикається з найбільш актуальними, гострими й жагучими проблемами цивілізації кінця ХХ століття.
Актуальність цієї роботи визначається ще й тим, що вона присвячена дослідженню жанру, що вивчений ще аж ніяк не достатньо. Незважаючи на певну зацікавленість до НФ з боку академічного літературознавства за останні десятиріччя і появу низки змістовних праць, присвячених історії та аналізу НФ, за одностайним визначенням численних дослідників жанр ще не одержав належного йому по праву глибокого й послідовного теоретичного осмислення в українському та зарубіжному літературознавстві. У теоретичних публікаціях з НФ неодноразово було зазначено, що досліджуваний феномен досі навіть не одержав у спеціальній літературі чіткого термінологічного визначення, що пов`язано з відсутністю адекватного теоретичного осмислення, яке принципово неможливе без аналізу еволюції специфічних особливостей НФ. Це й визначає вибір теми дисертації та предмету дослідження, що практично не був ще об`єктом спеціального аналізу.
Нарешті слід підкреслити, що розробка проблем фантастикознавства відповідає певним запитам літературознавчої науки в цілому. Адже вивчення загальнотеоретичних питань набуває для сучасного літературознавства особливої ваги, втім, такий аналіз є неможливим без теоретичного осмислення окремих конкретних форм літературного процесу, однією з яких і є НФ. В цьому контексті стає зрозумілим, що зроблений дисертанткою вибір саме французької фантастики матеріалом дослідження пояснюється тим, що, з одного боку вона є найменш вивченою з-поміж національних шкіл жанру, а з другого боку НФ Франції в значній мірі конденсує у собі багато найзагальніших якостей жанру як такого. Цим самим дослідження французької НФ набуває загальнотеоретичної значущості.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації тісно пов'язана з літературознавчими дослідженнями, які тривалий час проводяться на кафедрі зарубіжної літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках комплексної науково-дослідної теми Закономірності літературного процесу ХХ століття: підсумки і проблеми”.
Метою цього дослідження є аналіз еволюції специфічних особливостей НФ на матеріалі французької літератури 70-90 років. Зазначена мета передбачає розв`язання низки конкретних задач:
- визначити пріоритетні напрямки еволюції в сучасній НФ Франції, а також найбільш вагомі в художньому плані фігури, розкрити сутність їх творчого методу;
- показати наслідки еволюції специфічних особливостей жанру на конкретному художньому матеріалі;
- проаналізувати принципи естетизації наукових форм пізнання у НФ, способи художнього моделювання альтернативних світів;
- визначити причини дегероїзації персонажу в НФ;
- проаналізувти принципи організації сюжету у НФ і виявити сюжетокреаційний потенціал стереотипної науково-фантастичної реалії;
- виділити у нацково-фантастичному тексті трафаретні теми та проблеми і проаналізувати взаємодію між притаманними жанру науковими, соціальними та філософськими ідеями, стереотипними сюжетними конструкіями і трафаретними науково-фантастичними реаліями.
Об’єктом дослідження є еволюція наукової фантастики, її специфічні особливості, місце в сучасному літературному процесі та естетичні домінанти жанру.
Предметом дослідження є французька НФ, що має досить довгу історію й міцні традиції. Однак, вона, нажаль, залишається чи не найменш вивченою - переважна більшість літературознавчих праць ґрунтується на матеріалах англійської та американської фантастики [168; 147; 151; 162;207]. Закономірним для науки є постійне розширення предмету пізнання, тому в дисертації піддаються аналізові ті твори французьких письменників-фантастів, які є мало відомими в Україні і творчість яких практично не висвітлено в сучасному вітчизняному літературознавстві.
Методологічна та теоретична основа дослідження. У дисертації використовувалися такі наукові методи: конкретно-історичний аналіз у дослідженні еволюції НФ Франції, системний, типологічний та компаративний аналіз при вивченні філософських та художніх домінант науково-фантастичної літратури.
Для реалізації означеної вище мети і розв'язання сформульовних завдань було використано здобутки сучасного вітчизняного і зарубіжного літературознавства. Тоеретичною основою роботи послугували провідні ідеї визначних фахівців України та інших країн роботи Д.Затонського, К.Шахової, О.Ф.Лосєва, Д.Ліхачова, М.Бахтіна, В.Матвіїшина; вітчизняних та зарубіжних спеціалістів з фантастичної літератури Г.Рягузової, Т.Чернишової, Є.Парнова, Ю.Кагарлицького, М.Шнейдера, Ц.Тодорова, Ж.Садуля, М.Мільнера, Ж.Дорфлеса, Х.Греньє та інших дослідників; використовувалися такожпраці українських і зарубіжних дослідників у галузі утопії, футурології, окремі соціально-філософські твори, в яких заторкувались традиційні для НФ проблеми. Матеріалом дослідження були твори сучасних французьких письменників, які працюють у жанрі НФ.
Хронологічні межі дослідження охоплюють французьку фантастику переважно 70-90-х років ХХ століття. Обмеження дослідження цим періодом пов`язано насамперед з тим, що він був надзвичайно плідним для розвитку жанру, як це підкреслює, наприклад, Ж.Садуль [181] в роботі, присвяченій історії французької фантастики. Дослідник зазначає, що НФ Франції встигла виробити свої закономірності і традиції, і справила певний вплив на формування світової фантастики. Інші дослідники так само підкреслюють, що саме протягом 70-х років у Франції на весь голос дає знати про своє існування ціла плеяда талановитих фантастів, якою було створено самобутню школу новітньої французької фантастики.[151; 155]. Колектив авторів на чолі з Ф.Жербодом констатує: В 1978 р. у Франції друкується більше французьких книжок, ніж перекладів в галузі наукової фантастики... Паралельно з науковою фантастикою, віднині невідривно пов`язаною з літературним життям країни, робить певні кроки політична фантастика” [155, С. 9]. Злет французької фантастики у 70-ті роки визначив генеральні напрямки її сучасного розвитку, що є підставою для особливої уваги саме до згаданого періоду.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед уже в самій постановці проблеми. Дисертація є однією з перших в українському фантастикознавстві робіт, спеціально присвячених аналізу специфічних особливостей НФ та її еволюції і практично першою роботою, що досліджує цю проблему на маловідомому в Україні матеріалі французької науково-фантастичної літератури останньої третини ХХ століття, одним з небагатьох досліджень, присвячених аналізу художніх і філософських домінант жанру. Робота побудована на матеріалі творчості письменників, що раніше знаходились за межею уваги дослідників жанру, що розширює й уточнює уявлення про еволюцію специфіки НФ.
В процесі дослідження були сформульовані деякі принципові положення, що мають наукову новизну і виносяться на захист; серед них такі:
- однією з важливих специфічних рис НФ як літературно-мистецького феномена є її здатність до естетизації принципів та засобів наукового пізнання;
- важливою типологічною особливістю НФ є її спроможність моделювати альтернативні світи гіпотетичного майбутнього;
- у плині еволюції жанру НФ відбувається специфічна дегероїзація персонажа науково-фантастичного твору;
- в процесі розвитку НФ відбувається формування стереотипних сюжетокреаційних науково-фантастичних реалій;
- формування особливої системи засобів художньої образності у НФ призводить до появи періодичної циклічності у використанні сюжетних блоків та концепцій.
Практичне значення одержаних результатів. Ця робота може бути ефективним джерелом інформації про літературний процес ХХ ст. у Франції (на думку французького дослідника К.Греньє, автора фундаментальних літературознавчих робіт Сучасна НФ не є відгалуженням загального літературного процесу, а є його продовженням” [151, С. 51]). Загальновідомо, що в системі вищої школи Заходу курси з історії розвитку НФ вже давно впроваджені в учбовий процес. У нашій країні така робота тільки розпочинається. В процесі її здійснення дане дисертаційне дослідження може бути використане як навчальний посібник для забезпечення відповідних спецкурсів. Робота може виявитися корисною для фахівців з історії сучасної європейської і французької літератури, з проблем фантастикознавства. Матеріал дисертації може бути використаний у науковій та педагогічній роботі у вузах, гуманітарних гімназіях та ліцеях, для написання навчальних посібників, складання спецкурсів і семінарів. Вона може бути орієнтиром для державних і приватних видавництв при відборі новітніх творів для перекладу й видання, використовуватися в роботі клубів любителів фантастики. Одержані дисертанткою дані і сформульовані висновки дають матеріал для проведення подальших, більш розгорнутих досліджень у галузі НФ.

Апробація роботи здійснювалась у процесі її обговорень на кафедрі зарубіжної літератури факультету іноземної філології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, а також на семінарі в навчальному центрі CAREL у Руаяні (Франція) в серпні 1994 р. Основні положення й висновки доповідались автором і обговорювались на семінарі в Католицькому університеті (Париж, Франція) у 2000 р., а також на всеукраїнських, міських, вузівських науково-теоретичних конференціях і семінарах. По темі дисертації надруковані статті і тези в українських та франко-українських виданнях.

Список литературы

В И С Н О В К И
Важливою особливістю науково-фантастичної літератури є її зорієнтованість на наукове світобачення, врахування наукової картини світу. Власне, думка про можливість злиття, синтезу мистецтва і науки властива європейській культурній традиції з часів Відродження і була висловлена в цілком сучасному вигляді ще Леонардо да Вінчі. В ХІХ ст. російський критик В.Г.Бєлінський зазначав, що наука, жива сучасна наука тепер опікується мистецтвом, і без неї неможливим є натхнення, немічним талант” [9, С. 488]. З боку мистецтва також, на його думку, йде навстрічний рух: у процесі розвитку мистецтва в ньому виникають своєрідні проміжні, межові”, стиковочні явища”. В своєму поступі мистецтво відповідно до тієї чи іншої своєї межі, поступово втрачає дещо від своєї сутності і перебирає на себе від сутності того, з чим межує, так що замість розмежувальної лінії з`являється сфера, що приймає обидві сторони” /там само, С. 318/. Ці слова, написані напередодні появи класичної НФ, мають до неї безпосереднє відношення, адже вона належить саме до названої сфери.
Синтезуючи принципи наукового і художнього світобачення, НФ вже від свого виникнення задовольняла природну потребу в естетичному освоєнні досягнень науки, техніки, теоретичного знання, в художньому відображенні глобальних процесів буття - тобто всього того, що зазвичай не викликало особливого зацікавлення у традиційних форм мистецтва. Внаслідок цього до сфери мистецтва увійшли нові аспекти бачення світу, особлива тематика і проблематика, було створено нову художню реальність, що відобразила багатогранність і багатоманітність потенційних альтернативних можливостей буття.
Добре знайомий з культурологічними процесами в Європі, В.Г.Бєлінський завбачив виникнення художніх явищ, що знаходяться на стику мистецтва та інших форм пізнання й освоєння світу, і навіть спромігся виявити деякі специфічні ознаки таких художніх явищ, які за тих часів ще не проявилися повною мірою, а існували лише у вигляді тенденції.
Під клас таких феноменів повністю підпадає НФ. Вона є одним з тих явищ, які, з одного боку, синтезують у собі низку ознак як наукової, так і художньої форм пізнання. З другого, НФ, як явище мистецтва, була змушена відмовитися від деяких важливих принципів художньої творчості - втратити дещо від своєї сутності”, але одночасно й увібрати в себе інші, раніше практично невластиві мистецтву способи пізнання, перебрати на себе від сутності того, з чим межує” [там само].
Внаслідок цього процес еволюції НФ у Франції від часів Ж.Верна став історією безперервного пошуку таких засобів художньої виразності, які б органічно синтезували в собі наукові і художні принципи пізнання і освоєння світу.
Від початку НФ активно використовувала власне науковий інструментарій (аж до графіків, схем, формул, описів фізичних констант і засад інженерного розв`язання технічних проблем), у художньо унаочненій формі моделювала соціологічні концепції, філософські постулати, економічні теорії, наукові гіпотези, футурологічні проекти. Інакше кажучи, вона щонайактивніше зверталася до цілком наукового інструментарію, беручи за основу раціонально-логічне світобачення, утверджуючи наукову картину світу.
Завдяки цьому вже від часів свого виникнення НФ набуває самобутності, виокремлюється з-поміж тих форм фантастики, які були зорієнтовані на окультне, ірраціональне, містичне світорозуміння і оперували фантастичними реаліями, що мали потойбічне, надприродне, містичне походження.
Таким чином, оберненість до науки водночас надає НФ особливої специфіки, робить її самобутнім жанром і відповідно, є її фундаментальною домінантою, важливою типологічною ознакою. І ця домінантна ознака жанру реалізується завдяки тому, що НФ, залишаючись у сфері мистецтва, водночас набуває якості від іншої сутності”, від науки.
Однак, поряд із цим, НФ ніколи не перебирала на себе функції науки. Науковий аспект в інтерпретації НФ набуває невластивого науці, але притаманного мистецтву значення умовності. Починаючи з творчості Г.Уеллса НФ дозволяє собі дуже вільно поводитися з науковими законами, постулатами і константами тої картини світу, що утвердилася в сучасній їй науці. В разі потреби вона звільняє себе від незручностей, пов’язаних з непорушністю наукових аксіом і натомість вводить інші, більш відповідні щодо жанрових потреб, хоча вони лише зовні бувають схожі на справжні наукові константи. Традиційні науково-фантастичні припущення (перевищення швидкості світла, можливість подорожі у часі, зворотність перебігу часу, подорож до чорної діри”) вельми часто бувають далекими від сучасних наукових знань. А коли закони природи починають заважати розвиткові сюжету, НФ створює альтернативні світи, в яких такі закони просто не діють. НФ давно вже опанувала такі квазінаукові феномени, як телепортація, паралельні світи, телекінез тощо. І якщо справжня наука все ще перебуває в пошуку формули єдиного енергетичного поля, то НФ вже широко цю формулу застосовує задля власне жанрових потреб. Інакше кажучи, в цьому тандемі наука//література наука також втрачає від своєї сутності”, набуваючи, проте, від сутності того, з чим межує”, стаючи уявною, умовною.
Так само, як і наука, НФ охоче висуває сміливі гіпотези, але на відміну від справді наукових вони не мають під собою жодного лабораторно-емпіричного чи математичного підгрунтя, тобто виявляються квазінауковими, суто умовними. Тобто вона висуває і використовує гіпотези, які не є надбанням визнаної наукової теорії. Це водночас і зближує її з наукою, і віддаляє її від неї - адже наука оперує конкретними і незаперечними істинами, а не умовними фактами. Більше того, НФ часто-густо базується на таких засадах, які взагалі не можуть вважатися науковими з точки зору сучасного пізнання. Такі образи, як славнозвісна машина часу не можуть мати нічого спільного з сучасними науковими концепціями насамперед через свою умовність. Але з тої самої причини вони цілком вписуються в поетичну палітру мистецтва (умовність безсумнівно є категорією художньої творчості).
Втім, навіть зовсім ненаукові припущення НФ використовуються жанром за допомогою цілком наукових принципів: екстравагантні посилання беруться за аксіому, а далі всі моменти підкорюються строгій логіці і раціональному підходу. Подальший виклад вже характеризується притаманними науковим працям послідовністю і логічністю. Інакше кажучи, відправні посилки, умовні аксіоми” є художнім переосмисленням, оскільки науковий факт не може бути умовним. Водночас, принципи подальшого застосування цих псевдонаукових аксіом відтворюють підхід, властивий справді сцієнтистському (використовується цілком науковий механізм дослідження аналізуємого феномену). Зрештою вдавана науковість НФ виявляється умовною, тобто притаманною мистецьким, а не науковим принципам, а науково-фантастичний елемент виступає як проміжний між науковим і мистецьким світобаченням.
Таким чином, науково-фантастична реалія, власне, являє собою конкретний художній образ, в якому відображається те, яким чином наука втрачає від своєї сутності” (позбавляється точності експериментального обумовлення) і набуває від сутності мистецтва (умовність), а НФ набуває від науки науковий інструментарій, принципи наукового пізнання, здатність до моделювання, раціонально-логічного мислення.
Важливо підкреслити, що у НФ непорушним залишається принцип, завдяки якому в читацькому менталітеті її фантастичні реалії сприйматимуться як продукт наукової думки: елементи і моделі НФ, хай навіть вдавано наукові, зберігають притаманний жанру раціоналізм і логіку оповіді. Поряд із цим наукові (квазінаукові) досягнення та відкриття (хай умовні) у НФ естетизуються, набувають художньої забарвленості. В такий спосіб відбувається взаємодія двох сутностей, синтез наукової і художньої форм пізнання.
Однак, НФ не просто перебирає на себе від сутності того, з чим межує” (науковий аспект - від художнього, мистецький - від наукового), а й неминуче втрачає дещо від своєї сутності”. Включення до сфери мистецтва принципів наукового мислення розвивалося паралельно з неминучою втратою деяких художніх завоювань.
Процес розширення царини мистецтва за рахунок наукового способу пізнання супроводжувався не лише здобутками, а й певними втратами, вимушеною відмовою від раніше стверджених у мистецтві форм художньої образності. Такі художні втрати були пов`язані насамперед з відмовою від здобутків психологічної прози, із зникненням особистісної індивідуальності персонажів. Це спричинилося внутрішніми принципами науково-фантастичної поетики і значною мірою - еволюційними змінами у самому змісті фантастичних творів. Катарсис у НФ має не емоційний (притаманний мистецтву) характер, а, так би мовити, раціонально-логічний, що відбувається завдяки інтелектуальному обуренню, умоспоглядальному напруженню.
Втім, естетичні втрати супроводжувалися у НФ і художніми знахідками, серед яких важливе місце посідає конвенціональний образ, який є важливим наслідком взаємодії естетичних принципів жанру. Він концентрує у собі як науковий, так і художній способи пізнання, кожний з яких при цьому, за Бєлінським, щось втрачає від своєї сутності”, водночас набуваючи від сутності того, з чим межує”. З одного боку, конвенціональна реалія від початку є науковим (квазінауковим) фантастичним винаходом і найчастіше базується на наукових (в тому числі гіпотетичних, концептуальних) уявленнях свого часу. З другого ж боку, такий фантастичний винахід є художнім прийомом і використовується з естетичною метою. Такий образ несе у собі високий заряд художньої умовності, до того ж, у міру його конвенціоналізації, включення до системи образів-аналогів ступінь умовності прогресуюче зростає. При цьому даний образ поступово втрачає свій конкретний науковий зміст (наукова точність є несумісною з умовністю), зате зростає його художнє начало (бо ж умовність є невіддільною властивістю мистецтва). Таким чином, в конвенціональній реалії тією чи іншою мірою присутніми є і наукова, і художня сутності. Співвідношення між науковим і мистецьким у конвенціональному фантастичному елементі може мінятися, але хоч би якою була міра присутності наукового чи художнього начала, суттєво необхідною є наявність обох компонентів. Саме їх сполука створила яскраву жанрову специфіку НФ. У такий спосіб у конвенціональному образі зі всією научністю виявляється двобічна взаємодія художнього і наукового. Він став специфічним художнім відкриттям, яке має загальножанрове значення.
Отже, НФ, запозичуючи наукові принципи і методи пізнання, широко інтерпретуючи наукові гіпотези, парадигми, концепції, використовуючи науковий інструментарій, водночас дещо позбавляє ці наукові параметри власне наукового значення (втрачає від науки”), натомість естетизуючи їх і наближаючи до сфери мистецтва (набуває від мистецтва”). Виникає особливий сплав наукових і художніх форм пізнання, наукових і естетичних принципів. Зовнішні атрибути наукового інструментарію поєднуються у НФ з такими важливими принципами художньої творчості, як очуднення, іронія, гротеск, умовність, пародіювання. Науково-фантастична оповідь легко сполучається із сатирою, алегорією, параболою, дистопією. У НФ можна відшукати багато спільного з байкою, притчею, памфлетом, пасквілем, меніпеєю, філософською казкою. Письменники-фантасти охоче вдаються до розгорнутої метафори, парадоксу, травестії, езопової мови, бурлеску. На науковий пласт, таким чином, накладається відчутний естетичний відбиток. В такий спосіб створюється не просто поєднання двох різних способів пізнання - наукового і художнього -, а через відповідні втрати і надбання виробляється синтез того й другого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамар Ж. Исследование психологии процесса изобретения в области математики. Москва: Прогресс, 1990. 355 с.
2. Айтматов Ч. Предисловие // Собр. соч. в 3-х т. - Т.№. Москва: Молодая гварждия, 1983. - С. 3 22.
3. Анар. Прогнозировать будущее // Литературная газета. - 1985. № 42. 25 сент.
4. Асадуллаев С.Г. Нужна теория жанра // Литературная газета. 1985. - № 42. - 25 сент.
5. Балабуха А., Бритиков А. Будущее, которое необходисмо
предотвратить // Продается планета. - Минск: Думка, 1968. - С. 3 - 12
6. Балабуха А. Парадоксы Артура Кларка // Кларк А. Одиссея длиною в жизнь. Москва: Мир, 1991. - С. 5 24.
7. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и смеховая культура средневековья и Ренессанса. - Москва: Худ. Литература, 1990 - 541 с.
8. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - Изд. 4 - е.
Москва: Сов. Россия, 1979. 319 с.
9. Белинский В.Г. Полн. собр. соч. в 13-ти т. Т. У1. - Москва:
Изд. АН СССР, 1956. 455 с.
10. Биленкин Д. Киберы будут, но подумаем лучше о человеке // Дорога воспоминаний. - Москва: Мир, 1981. - 438 с.
11. Брандис Е.П. Жюль Верн. Жизнь и творчество. Ленинград: Детгиз, 1963. - 333 с.
12. Бритиков А.Ф. Русский советский научно- фантастический роман. - Ленинград: Наука, 1970. - 377 с.

13. Бритиков А.Ф. Эволюция научной фантастики // О прогрессе в литературе. Ленинград: Наука, 1970ю С. 225 232.
14. Булычев Кир. К вопросу о суматранском носороге // Литературная газета. - 1985. - № 42. - 11 сент.
15. Вайман С. Гармонии таинственная власть. Об органической поэтике. - Москва: Прогресс, 1989. - 255 с.
16. Вейо К. Еще немгого искры. - Москва: Панорама, 1992. -
104 с.
17. Взаимодействие формыи модержания в реалистическом художественном произведении. К.: Наукова думка, 1988. -
300 с.
18. Воздвиженская А. Продолжая споры о фантастике //
Вопросы литературы. - 1981. - № 8. - С. 107 - 122.
19. Гулыга А. Искусство в век науки. - Москва: Наука, 1978. -
182 с.
20. Гаков В. Четыре путешествия на машине времени (научная фантстика и ее предвидения). - Москва: Знание, 1983. - 192 с.
21. Гаков В. Научно-фантастические романы и рассказы // Научная фантастика. Изд. «-е. - Москва: Знание, 1985. 177 с.
22. Гаков В. Виток спирали: зарубежная научная фантастика 60 70-х гг. - Москва: Знание, 1980. - 52 с.
23 Гаков В. Ультиматум. Ядерная война и безъядерный мир в фантазиях и реальности. - Москва: Политиздат, 1989. 350 с.
24. Гинзбург Л.О. О психологической прозе. - Ленинград: 1977.
244 с.
25. Гуревич Г.М. Беседы о научной фантастике. - Москва: Проссвещение,
1983. - 152 с.

26. Девкин А.П. Сравнения и метаформ произведений А. Кларка //
Рукопись депонирована ИНИОН АН СССР. - № 44518. - 07. О5.
1997. 155 с.
27. Елистратова А.Е. Английский роман эпохи Просвещения. - Москва:
Наука, 1966. - 377 с.
28. Еремеев Л.А. Личность и общество во французской литературе. //
Борьба методов и направлений в литературах современного Запада. - К.:
Наукова думка, 1985. - С. 190 232.
29. Ивашева В. На пороге ХХ1 века. НТР и литература. - Москва: Художественная литература, 1979. - 344 с.
30. Каверин В. От «Дафниса и Хлои» к звездам // Литературная
газета. 1985. - № 42. - 25 сент.
31. Кагарлицкий Ю. Что такое фантастика ? - Москва: Художественняа
литература, 1974. - 355 с.
32. Кагарлицкий Ю. Предисловия // Гости страны фантазии.
Москва: 1968. - С. № - 22.
33. Кагарлицкий Ю. Фантстика ищет новые пути // Вопросы литературы. - 1974. - № 10. - С. 58 - 71.
34. Кагарлицкий Ю. Вглядываясь в грядущее. Книга о Г. Уэллсе. -
Москва: Книга, 1989. - 348 с.
35. Казанцев А. Предисловие // Рассказы американских писателей. -
Москва: 1960. С. 3-22.
36. Кларк А. В защиту научной фантастики // Курьер ЮНЕСКО.
1962. - № 11. С. 5 - 11.
37. Курьянов К. Слово в дискуссии // Литературная газета. - 1985.
№ 40. - 11 сент.

38. Лекомцева М.И. К семиотической характеристике некоторых тропов // Вторичные моделирующие системы. - Тарту, 1979.
С. 51 - 77.
39. Лекомцева М.И. Структура ролей в коммуниативном акте и теория
литературных жанров // Вторичные модлирующие системы. - Тарту, 1979.
- С. 21 - 44.
40. Лем С. Сумма технологии. - Москва: Мир, 1968. - 607 с.
41. Ломазова К. Реалії та дефініції придуманих світів: огляд науково-фантастичних творів, випущених видавництвом Молодь ” за останні роки //
Дніпро. - 1991. С. 191-197.
42. Лосев А Ф. История античной эстетики. Софичты. Сократ. Платон. - Москва: Мир, 1969. - 344 с.
43. Лосев А.Ф. Бытие, Имя, Космос. - Москва: Российский открытый университет, 1993. - 211 с.
44. Матвіїшин В.Г. Українсько-французькі літературні зв язки Х1Х - почптку
ХХ ст. - Львів: Видавництво при Львівському держуніверситеті «Вища школа», 1089.
45. Мелетинский Е.М. Герой волшебной сказки. - Москва: Наука, 1985.
255 с.
46. Мерль Р. Я не предсказываю // Литературная газета. - 1987. - № ;. - 28 янв.
47. Михайлова Л.Г. Новые тенденции в современной английской и американской научной фантастике. Диссертация на соиск. степ. канд. филол. наук. - Москва:
МГУ, 1980. - 144 с.
48. Михилев А.Д. Французская сатира второй половины ХХ века. Социально-идеологический аспект и поэтика. Харьков: Издательство при Харьковском государственном университете «Выща школа» 1989. 183 с.

49. Москвин Г. У придорожного камня // Литературная газета. - 1985.
4 сент.
50. Неелов Е. Волшебно-сказочные корни научной фатастики. - Ленинград: Изд. ЛГУ, 1986. - 198 с.
51. Неелов Е.М. Натурфилософия русской волшебной сказки. - Петрозаводск: Изд. ПГУ, 1963. - 86 с.
52. Неелов Е.М. Сказка, фантастика, современность. - Петрозаводск: 1987. - 124 с.
53. Неелов Е.М. Фольклорная волшебная сказка и научная фантастика. - Петрозаводск: Изд. ПГУ, 1986. - 103 с.
54. Новикова Л. Научная фантастика и ее роль в формировании образа науки будущего. Автореф. Диссертации на соискание учен. степени канд. филол. наук. - Минск: Изд. Минского ун-та, 1986. - 24 с.
55. Огієнко І. Українська культура. - К.: 1918. - 277 с.
56. Осипов А.Н. Библиография фантастики: опыт историко-аналитической и методико-теоретической характеристики. - Москва: Изд. МПИ, 1990. -
232 с.
57. Павлов В. Г. , Руденко К .И. Логико-исторический анализ методологии и методов научного предвидения. - София: Наука, 1984. - 311 с.
58.Парнов Е. Горизонты пророчеств // Вопросы литературы . - 1984.
№ №. С. 163 - 175.
59. Парнов Е. В год башни Солнца. Заметки о японской
фантастике // Азия и Африка сегодня. - 1972. - № 8. - С. 34 -
47.
60. Парнов Е. Современная научная фантастика. - Москва: Знание,
1981. - 211 с.
61. Парнов Е. Фантастика в век НТР. - Москва: Знание, 1974. 35 с.

62. Пащенко В.И. Проти колоніалізму і війни. Антиколоніальний роман
сучасної Франції. К.: Видавництво КДУ, 1960. - 188 с.
63. Пеньков Г. Материалы дискуссии, посвященной НФ // Литературная газета. - 1985. - № 40. - ; сент.
64. Пермяков Л.Г. От поговорки до сказки. Заметки по общей теории клише. - Москва: Мир, 1970. - 239 с.
65. Пильненький С.О. Кріззь десятиліття: Критико-публіцистичний нарис. - К.: Молодь, 1973. 119 с.
66 Пропп В. Я. Морфология сказки. - Москва: Наука, 1969. - 168 с.
67. Пулатов Т. Обогащая видние мира // Литературная газета. - 1985. - № 42. - 25 сент.
68. Ревич В. Эта реальная фантастика // Литературная газета. - 1983. - № %. февр.
69. Розанова А. А. Социальная и научная фантастика в классической французской литературе ХУ1 Х1Х вв. К.: Вища школа, 1974. 151 с.
70. Рошияну Н. Традиционные формулы сказки. - Москва: наука, 1974.
215 с.
71. Рягузова Г.М. Соврменный французский роман-предупреждние”. - К.: Наукова думка, 1984. - 207 с.
72. Рягузова Г.М. Криві дзеркала” сатири і дійсність (Соціально-політична сатира в сучасному французькому романі). - К.: Манускрипт, 1996. 194 с.
73. Садіхова Н. М. Художественый метод научно-
фантастической литературы и его соотношение с научным

методом. - Рукопись депонирована ИНИОН АН СССР. - № 44793.
24.06 1991.
74. Сиваченко Г.М. Сонячна машина Володимира Виниченка і роман- антиутопія ХХ століття” // Українська література в системі літератур Європи і Америки (ХІХ ХХ ст.). - К.: Заповіт, 1997. - С. 152 179.
75. Смелков Ю. Фантастика - о чем она ? - Москва: Знание, 1974. - 48 с.
76. Степновска Т. Научная фантастика как вид фантастической литературы. Диссертация на соискание ученой степ. канд. филол. наук, Москва: МГУ, 1985. 182 с.
77. Стругацкий А., Стругацкий Б. Фантастика служит человечеству: А.Азимов человек и фантаст // Путь марсиан. Москва: 1976. С. 3 15.
78. Танчер В.В. Футурологічний образ майбутнього // Філософська думка. 1976. - № ;. С. 71 88.
79. Тюпа В.И. Система єстетических категорий как литературоведческая проблема // Типологические категории в анализе литературного произведения как целого. - Кемерово: Изд. Кемеровского госуниверситета. 1983. - С.21 38.
80. Уваров Ю.П. Французский психологический роман 60 80 гг. ХХ-го века (идейно-тематические и жанровіе тенденции) // Жанровое разнообразие современной прозі Запада. - К.: Наукова думка, 1989. - С. 71 84.
81. Умов Н.А. Моделирующие системы. Москва: 1916, 215 с.
82. Хатчесон Ф., Смит Л. Эстетика. Москва: Прогресс, 1983. 377 с.

83. Хотинская Г.А. Художественное время как содержательная форма мышления в искусстве // Время и преемственность в развитии культуры. - Саратов, 1991. - С. 120 127.
84. Чаликова В. Круглый стол ЛГ // Литературная газета. - 1989. - № 22. - 31 мая.
85. Черная Н. И. Научная фантастика, ее проблмы и художественные возможности. Киева: Наукова думка. 1972. - 228 с.
86. Чернышева Т. А. К вопросу о специфике научно-фантастической литературы // Труды Иркутского университета. - Т. ХУШ. - Сер. Литературоведение и критика. - Иркутск: 1971. - С. 96 127.
87. Чернышева Т.А. О научном и художественном в современной научной фантастике // Труды Иркутского университета. Т. ХУШ. Сер. литературоведение и критика. - Иркутск, 1971. - С. 128 146.
88. Чернышева Т.А. Природа фантастики. - Диссертация на соиск. ученой степени докт. Филологич. Наук. - Иркутск. универ., 1984. - 331 с.
89. Чернышева Т.А. Надоевшие сказки ХХ века: о кризисе
научной фантастики // Вопросы литературы. - 1990. - № %. - С. 63 - 82.
90. Чернышева Т.А. О космизации художественного мышления в
научной фантастике // Сибирь. - 1982. - № 2. С. 63 77.
91. Чумаков В.М. Фантастика как литературно-художественное явление. - Диссертация на соиск. ученой степени канд. филологич. Наук. Москва: МГУ, 1987. - 141 с.

92. Чумаков В.М. Фантастика и ее виды // Вестник МГУ. Серия
Филология”. - 1974. - № 2. С. 22 - 37.
93 Шахназаров Г. Предисловие // Гаков В. Четыре путешествия на машине времени (научная фантастика и ее предвидения). - Москва: Знание, 1983. - С. 3 - 17.
94. Шахназаров Г. Куда идет человечество ? Критические очерки
немарксистских концепций будущего. - Москва: Мир, 1985. - 233 с.
95. Шахова К.А. Философская сказка Итало Кальвино // Вечно обновляющийся реализм. О творчестве современных зарубежных писателей. К.: Вища школа, 1984. - 213 с.
96. Шахова К.А. Чардаш дьявола” Ганы Зелиновой // Вечно
обновляющийся реализм. О творчестве современных зарубежных писателей. - К.: Вища школа, 1984. - 213 с.
97. Шацкий Е. Утопия и традиция. - Москва: Мир, 1990.
211 с.
98. Шек А.В. Советская научная фантастика на новейшем этапе
развития (1957 - 1970). Автореферат диссертации на соиск. ученой
степени канд. филол. наук. - Самарканд: Госуниверситет, 184 с.
99. Штофф В.А. Моделирование и философия. - Москва - Ленинград: Наука, 1986. - 277 с.

100. Akoum André. L’illusion sociale.- Paris: Stock, 1990. - 255 p.
101. Aldiss B.- M. Billion Years Spree // The History of Science Fiction.- London: Corgi Books, 1975. - 277 p.
102. Andrevon J.-P., Barlow G., Guiot D. La science-fiction.- Paris: M.A.Edition, 1987. - 288 p.
103. Andrevon J.-P. Preface // Retour à la Terre. - Paris: Denoel, 1985.- P. 3 - 18.
104. Aziza C., Goimard J. Encyclopedie de poche de la science-fiction, livret pedagogique. - Paris: Presse-Pocket, 1987. - 191 p.
105. Bachelard G. Le rationalisme appliqué.- Paris: PUF, 1986. - 377 p.
106. Boideffre P. de. Le roman français depuis 1900.- Paris: PUF, 1985. - 533 p.
107. Baronian J.B. Du surnaturel // Europe. - 1977. - Aout-septembre. - P. 85-91
108. Baronian J.B. Panorama de la litterature fantastique de langue française. - Paris: Stock, 1988. - 255 p.
109. Barjavel R. Demain le paradis.- Paris: Denoel, 1986. - 311 p.
110. Baudin H. S.F. et fantastique. // Europe. -