ПРОЗА МІЯДЗАВИ КЕНДЗІ: АРХЕТИПНІ ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО МІФУ : ПРОЗА Кэндзи Миядзави: Архетипические ИСТОЧНИКИ авторского мифа

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БУКРІЄНКО Андрій Олександрович

УДК: 821.521"1896/1933"

ПРОЗА МІЯДЗАВИ КЕНДЗІ:
АРХЕТИПНІ ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО МІФУ

10.01.04 література зарубіжних країн

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ВЕРКАЛЕЦЬ Михайло Миколайович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.4

РОЗДІЛ 1. Психоаналіз як метод тлумачення при
дослідженні художнього тексту..14
1.1. Класичний психоаналіз З. Фройда: підстава
нетрадиційної літературної герменевтики.14
1.2. Аналітична психологія К.- Ґ. Юнґа
як основа інтерпретаційної методики
при дослідженні архетипної історії....24
1.3. Казка як різновид архетипної історії в художній
літературі, історія та методи дослідження:
європейська та японська традиції..........29
Висновки до розділу 1.......44

РОЗДІЛ 2 Реалізація архетипу Героя
у прозі Міядзави Кендзі..47
2.1. Генологічні аспекти прозової спадщини
Міядзави Кендзі.............................................................47
2.2. Немовля героїчність дитини,
чи інфантильність героя......56
2.3. Характеристики героя.....70
2.4. Супутники героя.....80
2.4.1. Саморепрезентація духу у творах
Міядзави Кендзі (архетип мудрого старця)80
2.4.2. Трікстер і тінь: особливості самореалізації
у творах Міядзави Кендзі.....96
Висновки до розділу 2101

РОЗДІЛ 3 Реалізація архетипу Шляху
у прозі Міядзави Кендзі..103
3.1. Шлях як символ індивідуації. Вирушання:
перша частина подорожі поштовх і відповідь..103
3.2. Дорога випробувань як перший етап ініціації героя...115
3.2.1. Загальні риси....115
3.2.2. Випробування внутрішнього характеру118
3.2.3. Випробування зовнішнього характеру......125
3.2.4.Фемінність та маскулінність: символіка
числа чотири133
3.3. Кульмінація подорожі: ініціація.134
3.3.1. Зовнішні ознаки ініціації.134
3.3.2. Зустріч із богинею....147
3.4. Заключний етап подорожі: повернення.155
Висновки до розділу 3158

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............161
Список використаних джерел176

ВСТУП

Одним із основних завдань літературознавства є дослідження тексту, при чому останній може розглядатись з позиції естетичної (формальної) та об'єктивної ідеологічної (національної, соціальної тощо) цінностей. Проте, обмежуючись лише цими двома позиціями, ми залишаємо поза увагою психоаналітичну цінність тексту, забуваючи також і про можливість та необхідність осмислення несвідомої творчої активності. Це може стосуватись творчості будь-якого письменника будь-якої літератури.
На жаль, протягом довгого часу у нашій країні з певних ідеологічних чи якихось інших причин стримувався розвиток психоаналізу (як класичного фройдівського, так і реформованого юнґівського чи структурного психоаналізу Ж. Лакана), що, звичайно, не могло на вплинути на розвиток літературознавства: психоаналітичний підхід при інтерпретації художнього тексту практично не застосовувався.
Разом з тим, не вивчалася у нас і творчість такого японського письменника як Міядзава Кендзі, у той час як в Японії він вважається одним із класиків японської прози ХХ століття, і там є цілий науково-дослідний інститут, який займається вивченням творчої спадщини цього письменника. Звичайно, в одній невеликій роботі неможливо не те що повністю висвітлити, а і просто розглянути всю творчу спадщину цього багатогранного і неоднозначного автора. Її розгляд слід починати з окремих проблемних моментів, досить важливим з яких, на наш погляд, є архетипне дослідження літературної казки одного з найпродуктивніших жанрів Міядзава Кендзі, найбільш представленого у прозі митця.
Міядзава Кендзі один з найвідоміших японських письменників першої половини ХХ століття, який вважається класиком сучасної літератури поруч з такими знаними у нас авторами як Акутаґава Рюноске, Морі Оґай, Ісікава Такубоку. На жаль, протягом довгого часу творчість цього письменника залишалась практично невідомою для українського читача. Це зумовлено цілою низкою причин як ідеологічного, так і суб’єктивного характеру: Міядзава Кендзі був прихильником буддійської школи Нітірен, яка в Радянському Союзі вважалась буржуазно-реакційною, а її прихильників сприймали як людей мало не демонічного характеру.
Насправді це був простий бідний агроном, який майже ніколи не виїжджав зі своєї малої батьківщини містечка Ханамакі на півночі острова Хонсю (суч. преф. Моріока). Закінчивши сільськогосподарську школу, він все своє життя присвятив одній великій меті: допомогти селянам у їхній важкій праці. Слід зазначити, що на той час північ Хонсю вважалась найвідсталішим сільськогосподарським регіоном Японії, який спеціалізувався виключно на вирощуванні рису та інших культур. Кендзі зробив величезний внесок у розвиток цього регіону, надаючи селянам безкоштовні консультації щодо сучасних методів обробітку землі, техніки меліорації, використання добрив тощо. Працюючи по 15-20 годин на добу, він виснажив свій організм і якось, потрапивши під дощ, застудився. Ця хвороба, від якої він так до кінця і не вилікувався, стала причиною його смерті. Проживши лише 38 років, він назавжди залишився в серцях японців. Кажуть, що навколишні селяни вважали його буддійським святим, мало не втіленням Будди Шак’ямуні.
В Японії написано величезну кількість робіт, присвячених дослідженню як прозової, так і поетичної творчості Міядзави Кендзі. Варто зазначити, що там функціонує цілий науково-дослідний інститут, що займається виключно творчістю цього письменника. Неможливо перерахувати усіх дослідників, що вивчали творчість Міядзави Кендзі, та всі підходи, які вони використовували. Слід лише зазначити, що застосування психоаналітичного методу при тлумаченні його творів не є чимось принципово новим. Значна кількість японських дослідників, наприклад Мацуда Сіро, використовувала цей метод. Проте, всі їхні дослідження ґрунтуються на фройдівській концепції несвідомого і, відповідно, у них виявляються ті ж самі недоліки, що й у концепції Фройда: надмірний сексоцентризм, демонізація” несвідомого начала, тяжіння дослідження до якогось певного явища (прихований гомосексуалізм, потяг до смерті тощо). Чомусь юнґівський підхід у цих дослідженнях практично не застосовується. Дана робота є спробою застосування методів архетипного аналізу у вивченні творчості Міядзави Кендзі.
Звичайно, в межах нашого дослідження неможливо повністю висвітлити всю творчу спадщину цього багатогранного і неоднозначного автора. Її розгляд слід починати з окремих проблемних моментів, досить важливим з яких, на наш погляд, є архетипне дослідження літературної казки одного з найпродуктивніших жанрів Міядзави Кендзі, найбільш представленого у прозі митця.
При цьому, архетип ми розуміємо як термін, що визначає ”содержание коллективного бессознательного, т. е. врожденных идей, или тенденция к организации опыта в рамках врожденно-предопределенных паттернов”[1].
Відповідно архетипний образ це спосіб вияву архетипу у свідомості.
Теорію казки фольклорної розробляли таки дослідники як В. Бахтіна, І. Березовський, О. Бріцина, М. Грушевський, М. Драгоманов, Л. Дунаєвська, М. Люті, В. Пропп та ін., і літературної Л. Брауде, М. Липовецький, І. Лупанова, С. Сєрова, Н. Тихолоз.
З іншого боку, казки Міядзава Кендзі також вже були предметом наукового аналізу і в загальних дослідженнях його творчості, і в окремих працях. Так, наприклад, Сінґу Кадзусіґе та Фукусіма Акіра досліджували окремі казки з точки зору наратології, Осіно Такесі, Утіда Асао розглядали його твори з позицій его-белетристики. Проте ці, безперечно, дуже вартісні та цікаві дослідження трактують твори даного автора винятково у лінгвостилістичній площині. Психоаналітичний аспект прозової спадщини досі не отримав належного опрацювання. Тут, до речі, слід згадати також такого японського дослідника як Мацуда Сіро, який, на відміну від інших, розглядає твори Міядзави Кендзі з психоаналітичної точки зору, ґрунтуючись, проте, майже виключно на засадах класичного фройдівського психоаналізу, що, звичайно, суттєво обмежує можливості дослідження, хоча і цей метод дає дуже цікаві результати. У будь-якому випадку, питання архетипного аналізу прози Міядзава Кендзі ніяк не можна вважати розв'язаним, адже найбільше, що вдалося нам знайти це лише досить поверхові спроби наблизитись до цієї проблеми.
Отже, актуальність дослідження зумовлена такими чинниками:
- потребою осмислення несвідомого начала у літературному творі, оскільки це є одним з основних принципів психоаналітичного літературознавства;
- необхідністю проведення глибинного архетипного аналізу хоча б деяких прозових творів Міядзава Кендзі, що, з огляду на відсутність такого роду праць як у вітчизняному, так і в японському літературознавстві обіцяє досить цікаві результати;
- відсутністю на теренах України наукових праць, присвячених дослідженню творчої спадщини Міядзава Кендзі одного з найвидатніших японських письменників першої половини ХХ століття.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах загальної наукової теми Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби”, що розроблялась в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2000-2005 рр. (номер державної реєстрації 02БФ044-01).
Об'єктом дослідження є процес реалізації архетипних тем, спрямований на їхнє свідоме вираження у формі міфотворчості письменника.
Предметом дослідження є способи реалізації групи архетипів (немовля, героя, шляху, мудрого старця) у прозових творах Міядзава Кендзі.
За матеріал дослідження обрано прозові твори Міядзава Кендзі, що увійшли до збірки 「銀河鉄道の夜」東京、一九九五:「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю”,「どんぐりと山猫」Жолуді та Дикий Кіт”「よだかの星」Зірка Дрімлюги”「注文の多い料理店」Перевантажений роботою ресторан”「風の又三郎」Вітряний Матасабуро”「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху”, а також твори, вміщені до збірки 宮沢賢治　小学館　東京一九九〇「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці” та「座敷募っ子のはなし」Оповідки про Домовика”.
Мета роботи полягає у теоретичному осмисленні специфіки вияву архетипних символів у прозовій спадщині Міядзава Кендзі, відповідно до юнґівського тлумачення творчості як творення символічної реальності; дослідженні імагінативного бачення Міядзава Кендзі, що відображає складнішу і більш значиму для людського буття реальність, ніж ту, яка може бути подана за допомогою інтелектуального розщеплення.
Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:
1. На основі опрацьованих джерел сформулювати ознаки архетипного символу та шляхи його вираження у творі.
2. Проаналізувати механізм утворення символів у творчості письменника.
3. Дослідити особливості символічного світу Міядзава Кендзі з точки зору реалізації у його творах різноманітних архетипних тем та особливості їх взаємодії.
Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів та прийомів, що зумовлено загальною метою та конкретними завданнями дисертаційної роботи.
Архетипний аналіз символічного світу будь-якого твору передбачає застосування методу аналітично-психологічної інтерпретації, що розрізняє у тексті явний і прихований смисли, а також залучення описового методу. В межах цього методу також залучались акаузальні способи тлумачення: наприклад, синхроністичний спосіб, що передбачає таємний, незбагненний для раціо зв'язок між індивідуальною психікою й об'єктивним світом, фінальний та, значною мірою, конструктивний метод, за допомогою якого продукт несвідомого розглядається символічно задля осягнення його цілісного смислу. Також, при розгляді деяких аспектів залучався каузальний спосіб тлумачення, який ґрунтується на зв'язку між причиною і наслідком у розвитку події, явища.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше в українському літературознавстві досліджується проза Міядзава Кендзі через виявлення у ній архетипних символів; виділяються і описуються відповідні символи та особливості їх взаємодії.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у викладанні курсу історії японської літератури, психоаналітичному тлумаченні тексту, при читання спецкурсів, присвячених особливостям ідіостилю письменника тощо.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися: на VIII та IX Сходознавчих читаннях А. Кримського в Інституті сходознавства імені А. Кримського НАН України (2004 та 2005 роки), на Першій українській науково-практичній конференції студентів та молодих спеціалістів Проблеми японознавства в Україні” (м. Харків, 26-27 листопада 2004 р.), на Міжнародній науковій конференції за участю молодих спеціалістів Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (м. Київ, 12 квітня 2005 р.), на Другій українській науково-практичній конференції студентів та молодих спеціалістів Проблеми японознавства в Україні” (м. Харків, 18 листопада 2005 р.), на Всеукраїнській науковій конференції Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (м. Київ, 18 квітня 2006 р.), а також на методичних семінарах кафедри тюркології, кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2001-2006 роках.
Публікації. Результати та основні положення дисертації висвітлено у п’яти наукових статтях, що вийшли в наукових журналах, які включені у відповідні списки фахових видань ВАК України:
1. Букрієнко А. О. Втілення архетипних тем матері-землі та ритуального жертвоприношення/ініціації у прозі Міядзава Кендзі // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія "Східні мови та літератури". К., 2004. Вип. 9. С. 36-38.
2. Букрієнко А. О. Дорога випробувань як перший етап ініціації героя (на матеріалі творів Міядзава Кендзі) // Вісник Львівського національного ун-ту імені Івана Франка. Львів, 2005. Вип. 36. С. 273-279.
3. Букрієнко А. О. З давнини у вічність (до 70-ліття з дня смерті Міядзава Кендзі ) // Вісник Київського ун-ту імені Траса Шевченка. Серія "Східні мови та літератури". К., 2003. Вип. 7. С. 5-7.
4. Букрієнко А. О. Онірична парадигма творчості Міядзава Кендзі (за матеріалами оповідання "Вечір залізницею Чумацького Шляху") //Літературознавчі студії: Зб. наук. пр. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. Вип. 12. С. 66-69.
5. Букрієнко А. О. Генологічні аспекти творчої спадщини Міядзави Кендзі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К., 2006. Вип. 16. С. 52-55.
Окремі положення дисертації також викладено у п’яти додаткових публікаціях:
6. Букрієнко А. О. Втілення архетипу героя у прозі Міядзава Кендзі // Проблеми сходознавства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005. С. 3-9.
7. Букрієнко А. О. Концептуалізація власних назв у художньому творі (на матеріалі оповідання Міядзава Кендзі "Віолончеліст Ґосю" // VIIІ Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнарод. наук. конф. К.: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2004. С. 201-203.
8. Букрієнко А. О. Образна мова творів Міядзава Кендзі (за матеріалами оповідання "Віолончеліст Ґосю") // IX Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнарод. наук. конф. К.: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2005. С. 140-142.
9. Букрієнко А. О. Теріоморфна символіка у творах Міядзави Кендзі // Проблеми сходознавства В Україні: Матеріали ІІІ наук.-практ. конф. Х., 2006. С. 18-23.
10. Букрієнко А. О. Реалізація архетипу героя у прозі Міядзави Кендзі // Х Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доп. міжнар. наук. конф. (5-6 жовт. 2006 р.). К., 2006. С. 240-243.
11. Bukriienko Andrii. Miyazawa Kenji no shousetsu ni okeru genkei // Kenkyuusha-daigakuinsei nihongo kenkyuu-happyou ronbunshuu. Oosaka: Kokusaikouryuukikin Kansai Kokusai Senter, 2003. P. 3-6.

[1] Райкрофт Ч. Критический словарь психоанализа / Пер. с англ. СПб, 1995. С. 9.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отже, в процесі роботи нами були проаналізовані та описані особливості символічного світу прозових творів Міядзава Кіндзі з точки зору вираження у них деяких архетипних тем.
Відповідно до поставленої мети, нами були досягнуті такі висновки:
1. По-перше, з огляду на формальні та структурні особливості, ми визначили жанр творів Міядзава Кендзі як чарівна казка”. Проте вони суттєво відрізняються від казок фольклорних, хоча б тим, що мають певного автора. Тому ми запропонували дефініцію авторська чарівна казка”, яка, по-перше, відповідає суті явища, що розглядається, і, по-друге, цілком відповідає тому терміну, який використовується японськими дослідниками. З огляду на чарівний” характер прози Міядзава Кендзі ми прийшли до висновку про доцільність провадження архетипного аналізу, адже фольклорні казки досить ґрунтовно досліджені з цих позицій, на відміну від авторської прози; особливо це стосується творчості Міядзава Кендзі, зважаючи на повну відсутність в Україні робіт, присвячених його творчій спадщині.
2. Ми з'ясували, що архетипи реалізуються у творах художньої словесності за допомогою певних мотивів, які повторюються у різних місцях, проте завжди мають одне і те ж саме смислове навантаження. При цьому слід пам'ятати, що архетип сам по собі не визначається своїм змістом, тобто він не є несвідомою ідеєю. Архетип визначається лише своєю формою, яка лише і підлягає рефлексії. Адже первинний образ отримує певний зміст лише тоді, коли він стає усвідомленим.
3. Ми також побачили, що символи, які зустрічаються у творах Міядзава Кендзі, репрезентують своєрідне авторське імагінативне бачення реальності, яке цілком відповідає базовим первинним паттернам, метою яких є само репрезентація у формі певних імагінацій.
4. І найголовніше ми з'ясували, що прозові твори Міядзава Кендзі формують своєрідний авторський міф, у якому змогли реалізуватись певні архетипні ідеї. По-перше, ми визначили, що у творах цього письменника реалізується архетип героя, найважливіше, при цьому, те, що у різних творах цей архетип переживає внутрішню еволюцію, проходячи шлях від немовляти до справжнього” героя.
Найголовніше, що ми повинні зазначити у даному контексті, це те, що між архетипами немовляти та героя існує принципова тотожність, яка дозволяє нам розглядати їх як два різні етапи одного й того самого явища. Врешті, немовля має перетворитись на дорослу особистість, а сам процес дорослішання (індивідуація) символічно виражається через цикл героїчних пригод та випробувань.
Говорячи про архетип немовляти у прозі Міядзави Кендзі, ми, перш за все, згадуємо Домовика з оповідання 「座敷ぼっ子のはなし」Оповідки про Домовика”. У порівнянні з іншими героями цього ж ряду він носить найбільш первісний та архаїчний характер і переносить нас у часи становлення свідомості як такої. Головною ознакою немовляти є його самотність та незахищеність, і у даному творі цей мотив реалізується більш ніж красномовними засобами: Домовик плаче, залишений усіма; дорослі його остерігаються, а діти бояться і не хочуть гратися. Хоча, врешті, перепливши річку, що символізує процес дорослішання і становлення дорослої особистості (ієрогамія), він позбувається цих неприємних моментів. Можемо сказати, що перепливання через річку символізує духовний ріст (вірніше, останній етап).
Іншим героїчним” немовлям, якого ми зустрічаємо у творах Міядзави Кендзі, Ґосю з оповідання 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю”. Як і Домовик, його страждання реалізуються через сльози: він плаче через те, що ніяк не може правильно зіграти свою партію, і через кпини керівника оркестру та колег. Як і у попередньому творі, тут розробляється ідея духовного росту героя, щоправда, реалізується вона за допомоги дещо іншої символіки. Заняття музикою і є тим фактором, який допомагає Ґосю перебороти усі труднощі та дійти до кінця у своїй боротьбі.
Слід також зазначити, що ідея перепливання річки, а також заняття музикою є дуже поширеними у міфології народів світу. Іншими словами, у даному випадку ми маємо справу з типовою міфемою, яка є засобом вираження архетипної ідеї, характерної для усього людства.
Іншим, не менш цікавим, немовлям, створеним авторською уявою Міядзави Кендзі, є хлопчик на ім'я Джованні з оповідання 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху”. Як і Ґосю, він страждає через кпини близьких та знайомих людей, що є символічним вираженням ідеї незахищеності та слабкості немовляти. Проте, у цьому творі ми зустрічаємо цікавий мотив, не характерний для інших творів нашого автора: Джованні сирота, вірніше, напівсирота. Він живе зі своєю мамою та старшою сестрою, при цьому, існування мами ніяк не полегшує справи хлопчика, адже вона хворіє і нічим не може йому допомогти. Це сирітство ще більше посилює ідею самотності героя, а також символізує кризову ситуацію, наявну у героя: надмірна фемінність і, як наслідок, нестача маскулінності. Духовний ріст у даному випадку виражається через подорож героя у чарівному поїзді.
Не менш цікавою є і теріоморфна символіка, що ми її зустрічаємо у творах Міядзави Кендзі. Так, наприклад, пташка Дрімлюга з оповідання 「よだかの星」Зірка Дрімлюги”, виражаючи ті ж самі ідеї, що і розглянуті вище образи, через свою теріоморфність переносить нас до надзвичайно глибокого та архаїчного шару несвідомого, до ще позалюдської, зовсім неусвідомленої сфери, і саме через це він і є таким потужним та впливовим. Самотність та страждання у даному випадку реалізуються через нічим не вмотивовані претензії Сокола.
Проте, як і у міфології та народних казках, у творах Міядзави Кендзі ідея страждання немовляти може реалізовуватись у дещо відмінний від розглянутого вище спосіб, а саме: через каліцтво головного героя. Так, в оповіданні 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці” головний герой Кадзю падає з дерева і забиває собі коліно на лівій нозі, що призводить до кульгавості. З іншого боку, кульгавість символізує хтонічний характер цього персонажа, його, скажімо так, надмірну фемінність (тобто виступає, по суті, показником кризової ситуації, яка спіткала героя). Як і в оповіданні「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху”, тут ми можемо бачити, що причиною цієї кризи є послаблення чоловічого начала і надмірне посилення жіночого.
Натомість, цілком протилежна символіка зустрічається в оповіданні 「風の又三郎」Вітряний Матасабуро”. Як і у「銀河鉄道の夜」Вечері залізницею Чумацького Шляху”, його головний герой сирота. Проте, він живе разом з батьком, тобто тут ми бачимо надмірне посилення маскулінності, а криза полягає у слабкості (або повній відсутності) жіночого. Це ставить цей твір на окреме місце серед інших творів Міядзави Кендзі.
Проте, сам образ героя не є однорідним, він поділяється на чотири складові, які символізують чотири послідовні етапи розвитку архетипних уявлень про героя.
Першою, найархаїчнішою формою розвитку теми героя, є Шибеник. Його поведінку визначають його фізичні потреби, він жорстокий, цинічний та безсердечний. Можемо сказати, що на даному етапі розвитку герой це ще повноцінна особистість. Серед персонажів Міядзави Кендзі йому відповідає Домовик з твору 「座敷ぼっ子のはなし」Оповідки про Домовика”.
Другою, більш розвиненою фазою розвитку цієї теми є Заєць. Це вже достатньо соціалізована істота, здатна суміщати свої інтереси з інтересами інших. Головною його особливістю є здатність впливати на перебіг речей і змінювати його. Серед героїв Міядзави Кендзі йому відповідає Кадзю з оповідання 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці”.
Наступним і, мабуть, найнеоднозначнішим образом у комплексі архетипних уявлень про героя є Червоний Ріг. Це істота, яка має надприродні властивості (напівбог), і у Міядзави Кендзі йому відповідають Джованні з оповідання 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху” та Сабуро з оповідання 「風の又三郎」Вітряний Матасабуро”.
І останньою фазою розвитку ідеї героя є Близнюки. Близнюки це люди, що складають єдину особистість. Спочатку вони були об'єднані, але потім їх розділили. Проте вони належать одне одному, і їх треба поєднати знов. У Міядзави Кендзі міфологічним Близнюкам відповідають джентльмени з оповідання 「注文の多い料理店」Переобтяжений роботою ресторан”.
Проте будь-який, навіть найзавзятіший герой не може обійтися без супутників, або помічників. Вони допомагають йому, підштовхують та навертають на правильний шлях. Однак, з неменшим успіхом вони можуть і заважати йому, у цьому проявляється їхня амбівалентність, властива усім без винятку архетипним образам.
Першим і, мабуть, найважливішим супутником героя є мудрий старець. Це, власне, провісник”, що закликає героя до пригоди, з'являється, коли герой потрапляє у безнадійне становище, щоб допомогти йому порадою або просто мудрими словами. Кінцева мета провісника закликати героя до саморефлексії, що, у свою чергу, має стати для останнього передумовою духовного росту та вдосконалення.
Часто цей провісник з’являється у вигляді гнома, маленької хтонічної істоти зі зміненою зовнішністю. У Міядзави Кендзі цьому образу відповідає кульгавий слуга Дикого Кота з оповідання 「どんぐりと山猫」Жолуді та Дикий Кіт”. Він закликає героя Ітіро до подорожі, можна навіть сказати витягає його на двір”, потім задає йому досить безглузді на перший погляд запитання, які, однак, мають глибинне значення.
Іншою рисою провісника є його солярність, тобто зв'язок із Сонцем. Серед провісників, створених творчою уявою Міядзави Кендзі ми можемо однозначно відмітити солярний характер оленів з оповідання 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці”. Ми можемо сказати, що танцюючи навколо рушника (мислення, думки), олені (провісник) певним чином активізують та стимулюють мисленнєву діяльність (саморефлексія), направляючи думки героя у певному напрямку (духовний ріст).
Взагалі, образ провідника є дуже неоднозначним. Як у будь-який інший архетипний образ він має амбівалентний характер, тобто розділений на світлу та темну частини, дивним чином поєднуючи у собі обидві ці сторони.
Серед негативних форм вираження цього архетипу у Міядзави Кендзі ми можемо назвати такі:
l Сокіл з оповідання 「よだかの星」Зірка Дрімлюги”,
l Диригент оркестру з оповідання 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю”,
l Дзанеллі з оповідання 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху”.
Усі вони або відверто знущаються над головним героєм, або дуже жорстоко кепкують над ним. Проте саме ці кпини і жорстокості примушують героя вийти зі стану рівноваги і розпочати свій квест, пошуки самого себе у цьому світі, так що, в кінцевому результаті їхня роль цілком позитивна.
Також слід відмітити, що у творах Міядзави Кендзі провісники, як і інші образи, можуть набувати теріоморфного характеру: Сокіл із「よだかの星」Зірки Дрімлюги”, олені з оповідання「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці”. Ця теріоморфність ще більше підсилює головну роль провісника роль психопомпа, провідника у несвідоме.
Іншим архетипом, про який ми можемо сказати у контексті образу героя, та зустріти у творах Міядзави Кендзі, трікстер: хитрун, обманщик, авантюрист. Це надзвичайно давня (мабуть, одна з найархаїчніших) архетипна структура, і через це його вчинки цілком підлягають несвідомим пориванням та пристрастям.
Часто трікстер це і є провідник. Наприклад, Сокіл з оповідання Зірка Дрімлюги”, зі своєю схильністю до невиправданої жорстокості; або олені з оповідання Звідки пішли Оленячі Танці”: здається, для них все життя складається із гри.
Іноді трікстером може бути сам герой, як, наприклад, Домовик з оповідання Оповідки про Домовика”: полюбляє жарти, але сам собі ними шкодить.
Трікстер має два рівні, у випадку реалізації негативних рис даного образу, він представлений протилежними тенденціями несвідомого, а в деяких випадках своєрідною другою особистістю, яка має більш низький та нерозвинений характер. Цей компонент прийнято називати тінню. У Міядзави Кендзі приклад тіні ми бачимо в оповіданні Вечір залізницею Чумацького Шляху”. Це, безперечно, Кампанелла, хлопчик, який гине наприкінці героєвої подорожі. Говорячи психологічною мовою, ми можемо описати це так: імпульси та паттерни, що суперечать свідомій установці, витісняються у несвідоме, і цей процес називається асиміляція тіні”.
Іншим архетипом, який самореалізується у творах досліджуваного письменника, є архетип шляху. Шлях символізує процес індивідуації, тобто розвитку та становлення цілісної особистості.
Власне шлях поділяється на три етапи: 1) вирушання героя (прощання), 2) кульмінація (ініціація), 3) повернення.
Ми визначили три головні моменти, характерні для початку подорожі:
l Герой переживає духовну кризу, яка і є поштовхом до дії і може виражатися за допомогою найрізноманітніших образів;
l На початку подорожі герой усамітнюється в лісі, на березі річки тощо, і це символізує початок ініціації,
l У героя є провідник (психопомп), який, будучи втіленням архетипу мудрого старця, допомагає героєві на початку подорожі.
Практично усі ці моменти представлені у проаналізованих творах Міядзави Кендзі, звичайно, кожен раз реалізуючись по-різному, за допомогою своєрідних, властивих лише цій ситуації, засобів.
1. Духовна криза
Духовна криза героя є, очевидно, найпершою ознакою, на яку звертається увага при дослідженні архетипної історії. Це і не дивно, оскільки без пояснення причин кризового стану героя неможливо зрозуміти наступні події. У Міядзави Кендзі зустрічаємо таке вираження цієї ідеї: 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю” нездатність героя правильно зіграти музичний твір, 「よだかの星」Зірка Дрімлюги” безпідставні вимоги Сокола змінити ім'я, 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху” хвороба матері головного героя, відсутність батька, 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці” кульгавість Кадзю, 「風の又三郎」Вітряний Матасабуро” неспрйняття героя однокласниками, відсутність матері.
2. Усамітнення героя
Усамітнення героя ще одна надзвичайно важлива риса початку подорожі героя. Власне, ця ідея є вираженням надзвичайно глибокої архетипної структури, характерна для будь-якої міфології. У Міядзави Кендзі бачимо такі шляхи її реалізацій: 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю” усамітнення героя у старому будинку на березі річки, 「よだかの星」Зірка Дрімлюги” відліт Дрімлюги спочатку до лісу, а потім до далекого-далекого Неба”, 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху” усамітнення Джованні на березі річки, 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці” усамітнення Кадзю в лісі, 「注文の多い料理店」Перевантажений роботою ресторан” усамітнення джентльменів у горах.
3. Присутність мудрого старця
Мудрий старець фігура абсолютна необхідна у будь-якій архетипній історії. Він виконує роль психопомпа, тобто провідника до сфер несвідомого. Як і розглянута вище риса, присутність провідника характерна для будь-якої міфології віт класичної Греції, до островів Тихого океану. У Міядзави Кендзі можемо бачити такі форми реалізації цього архетипу: 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю” диригент оркестру, який завжди гримає на Ґосю, закликаючи його до саморефлексії (негативний аспект провідника) , 「よだかの星」Зірка Дрімлюги” Сокіл, який своїми безпідставними погрозами примушує Дрімлюгу вирушити у подорож (негативний аспект провідника, теріоморфна символіка), 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху” Дзанеллі, який своїми кпинами пробуджує у Джованні схильність до саморефлексії (негативний аспект провідника), 「鹿踊りのはじまり」Звідки пішли Оленячі Танці” олені, що зачаровують Кадзю (теріоморфна символіка), 「風の又三郎」Вітряний Матасабуро” шкільний вчитель, викладач у класі, в якому вчиться Сабуро.
Першим етапом ініціації героя є дорога випробувань, тобто ті пригоди, крізь які повинен пройти герой, перше ніж дійти до кульмінації. У світовій міфології цей сюжет є одним з найпопулярніших у архетипних історіях. У творах Міядзави Кендзі ця ідея реалізується досить цікаво: як і будь-де, герой переживає низку пригод, проте ці пригоди мають циклічний характер, і, на відміну від, скажімо, українських народних казок, характерні пригоди повторюються не три а чотири рази: 「どんぐりと山猫」Жолуді і Дикий Кіт” 1) зустріч з Каштаном, 2) зустріч з Водопадом, 3) зустріч з Грибами, 4) зустріч з Білкою; 「よだかの星」Зірка Дрімлюги” 1) зустріч з Оріоном, 2) зустріч з Великим Псом, 3) зустріч з Великою Ведмедицею, 4) зустріч з Орлом; 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю” 1) епізод з Котом, 2) епізод з Зозулею, 3) епізод з Борсуком, 4) епізод з Польовою Мишею; 「注文の多い料理店」Перевантажений роботою ресторан” 1) епізод біля перших дверей, 2) епізод біля других дверей, 3) епізод біля третіх дверей, 4) епізод біля четвертих дверей. Ми визначили, що цей чотириразовий” символізм у творах Міядзави Кендзі можна зрозуміти двома способами: По-перше, він може розглядатися як один з різновидів жіночої символіки, тобто для автора, що досліджується, процес індивідуації полягає в усвідомленні власного жіночого начала (оскільки він чоловік), по-друге, в багатьох традиціях четвірка сама по собі є символом індивідуації. У будь-якому разі, зв'язок авторської символіки з глибинними психологічними процесами очевидний.
Кульмінацією будь-якої архетипної подорожі є ініціація, тобто символічна смерті героя і його символічне воскресіння для нового життя. Ми визначили чотири характерні риси ініціації, що зустрічаються в архетипній історії:
l Відділення неофіта від сім'ї, його усамітнення” у лісі;
l Наявність спеціального приміщення, у якому, власне, відбувається ініціація;
l Поїдання” неофіта демонічними тваринами майстрами ініціації;
l В самому кінці у неофіта залишаються якісь знаки, ініціюючі каліцтва”, які символізують, що це двічі народжений”
У Міядзави Кендзі бачимо такі шляхи реалізації цієї ідеї: 「注文の多い料理店」Переобтяжений роботою ресторан” 1) джентльмени опиняються у лісі, 2) ресторан, в який потрапляють джентльмени, 3) смерть від котячих зубів (з'їдання демонами ініціації), 4) зморшки на обличчях; 「よだかの星」Зірка Дрімлюги” 1) прощання з братом, 2) не представлено, 3) смерть від висоти та холоду, 4) перетворення на сузір'я; 「銀河鉄道の夜」Вечір залізницею Чумацького Шляху” 1) Джованні засинає на пагорбі біля річки, 2) вагон чарівного поїзда, 3) не представлено, 4) смерть Кампанелли; 「セロ弾きのゴーシュ」Віолончеліст Ґосю” 1) Ґосю на ніч залишається у будинку біля річки, 2) будинок, у якому живе Ґосю, 3) не представлено, 4) не представлено; 「どんぐりと山猫」Жолуді та Дикий Кіт” 1) Ітіро іде до лісу, щоб зустрітися з Диким Котом, 2) чарівне місце, де живе Дикий Кіт, 3) суд, розв'язання суперечки між жолудями, 4) подарунок Дикого Кота.
Кульмінація, або ініціація, має характер символічної смерті, під час якої герой помирає” для старого життя і народження” для життя нового. Повернення символізує закінчення процесу індивідуації. Крім того, слід зауважити, що всі архетипи мають як позитивний, так і негативний характер, і цей у повній мірі відбилось на творчості Міядзава Кендзі.
Подорож це символічне вираження архетипу шляху. Послідовно переходячи крізь три етапи своєї подорожі (вирушання героя, кульмінація, повернення), герой переживає символічну смерть та повторне народження, що є вираженням ідеї ініціації.
Початок подорожі це певна кризова ситуація, яку герой намагається вирішити.
Є три ознаки, характерні для початку подорожі: 1) переживання героєм духовної кризи, яка і є поштовхом до дії; як правило, вона виражається через сирітство героя (повне чи неповне) або хворобу одного з батьків; 2) зустріч героя з провідником (психопомпом), втіленням архетипу мудрого старця, який допомагає йому під час подорожі; 3) усамітнення героя у лісі, на березі річки та інших важкодоступних місцях, що є вираженням символічної смерті героя, тобто початку власне ініціації. Усі ці ознаки повною мірою представлені у творах Міядзави Кендзі.
Кульмінація подорожі ініціація, головна мета мандрівки. Герой отримує необхідні знання, поєднується зі своєю протилежністю, іншими словами, досягає самості. Самість найвища форма свідомості людини, стан, при якому витіснені несвідомі установки повертаються до свідомості.
Кінець подорожі це повернення героя, який успішно подолав усі труднощі свого шляху. Особливою ознакою творів Міядзави Кендзі є те, що цьому етапу приділяється найменше уваги. Ця особливість носить індивідуальний авторський характер і ніяким чином не впливає на загальний архетипний фон розповіді.
Авторський міф Міядзави Кендзі символічно виражає складний внутрішній процес, який може розглядатися на декількох рівнях: дорослішання інфантильної особистості (первинний рівень), або духовний ріст вже сформованої особистості (вторинний рівень).
Водночас, за межами нашого розгляду опинилась частина не менш цікавих ідей та символів, всебічний аналіз яких потребує окремого дослідження. Наприклад, у нас лише побічно згадано архетип матері (як позитивної, так і негативної). В цьому контексті також варто було б розглянути архетип батька. Цікавим дослідженням міг би стати аналіз архетипу природи, який також знайшов своє відображення у творах Міядзави Кендзі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антологія японської класичної поезії. Танка. Ренґа (VIII-XV ст.). Переклад з японської, коментарі, упорядкування, передмова І. Бондаренка. К.: Факт, 2004. 912 с.
2. Апулей. Метаморфози, або Золотий осел / Пер. з лат. Й. Кобова і Ю. Цимбалюка; Худож.-іл. О. С. Юхтман; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. Харків: Фоліо, 2004. 319 с.
3. Білецький Л. Т. Основи української літературно-наукової критики / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. М. Ільницький. К.: Либідь, 1998. 408 с.
4. Брауде Л. Ю. Ханс Кристиан Андерсен. Биография писателя. Л.: Просвещение, 1971. 167 с.
5. Букрієнко А. О. Втілення архетипу героя у прозі Міядзава Кендзі // Проблеми сходознавства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005.
6. Букрієнко А. О. Втілення архетипних тем матері-землі та ритуального жертвоприношення/ ініціації у прозі Міядзава Кендзі // Вісник Київського університету імені Траса Шевченка Серія "Східні мови та літератури". К., 2004. Вип. 9.
7. Букрієнко А. О. Генологічні аспекти творчої спадщини Міядзава Кендзі//Літературознавчі студії: Зб. Наук. пр. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2006. Вип. 16.
8. Букрієнко А. О. Дорога випробувань як перший етап ініціації героя (на матеріалі творів Міядзава Кендзі) // Вісник Львівського національного ун-ту імені Івана Франка. Львів, 2005. Вип. 36.
9. Букрієнко А. О. З давнини у вічність (до 70-ліття з дня смерті Міядзава Кендзі ) // Вісник Київського ун-ту імені Траса Шевченка. Серія "Східні мови та літератури". К., 2003. Вип. 7.
10. Букрієнко А. О. Концептуалізація власних назв у художньому творі (на матеріалі оповідання Міядзава Кендзі "Віолончеліст Ґосю" // VIIІ Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнарод. наук. конф. Київ: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2004.
11. Букрієнко А. О. Образна мова творів Міядзава Кендзі (за матеріалами оповідання "Віолончеліст Ґосю") // IX Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнарод. наук. конф. Київ: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2005.
12. Букрієнко А. О. Онірична парадигма творчості Міядзава Кендзі (за матеріалами оповідання "Вечір залізницею Чумацького Шляху") //Літературознавчі студії: Зб. Наук. пр. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2005. Вип. 12.
13. Букрієнко А. О. Реалізація архнтипу героя у прозі Міядзави Кендзі // X Сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнарод. наук. конф. Київ: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2006.
14. Букрієнко А. О. Теріоморфна символіка у творах Міядзави Кендзі // Проблеми сходознавства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006.
15. Горегляд В. Н. Японская литература VIII XVI вв.: Начало и развитие традиций. СПб.: Центр «Петербургское Востоковедение», 1997. 416 с.
16. Григорьева Т. П. Дао и логос (встреча культур). М.: Наука. Главная ред. вост. лит. , 1992. 424 с.
17. Григорьева Т. П. Красотой Японии рождённый. М.: Искусство 1993. 464 с.
18. Григорьева Т. П. Одинокий странник. М., Глав. ред. вост. лит-ры изд-ва «Наука», 1969. 255 с.
19. Григорьева Т. П., Логунова В. В. Японская литература. Краткий очерк. М., 1964.
20. Григорьева Т. П. Японская литература ХХ века. М., «Художественная литература», 1983. 302 с.
21. Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. М., Глав. ред. вост. лит-ры изд-ва «Наука», 1979. 368 с.
22. Ґадамер Г. Ґ. Філософія і література // Ґадамер Г. Ґ. Герменевтика і поетика: Вибрані твори / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 280 с.
23. Долин А. А. Новая японская поэзия. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. 311 с.
24. Долин А. А., Попов Г. В. Кэмпо традиция воинских искусств. 3-е изд. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. 429 с.
25. Дюркгайм, Еміль. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії/ Пер. з фр. Г. Філіпчука та Зої Борисюк. К.: Юніверс, 2002. 424с.
26. Єфремов С. О. Історія українського письменства. К.: «Феміна», 1995ю 688 с.
27. Збірка старих і нових японських пісень: Поетична антологія. (905-913 рр.) «КОКІН-ВАКА-СЮ» («КОКІН-СЮ») / Передмова, переклад з японської та коментарі І. Бондаренка. К.: Факт, 2006. 1280 с.
28. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство. К.: «Академвидав», 2003. 392 с.
29. Зубрицька Марія. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. Львів: Літопис, 2004. 352 с.
30. Игнатович А. Н. Буддизм в Японии (Очерк ранней истории). М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1987. 319 с.
31. Квіт С. М. Основи герменевтики. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. 192 с.
32. Кемпбел, Джозеф. Герой із тисячою облич/ Пер. з англ. Олександра Мокровольського. К.:Видавничий дім «АЛЬТЕРНАТИВИ», 1999. 391 с.
33. Кирквуд К. П. Ренессанс в Японии. Культурный обзор семнадцатого столетия. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1988. 303 с.
34. ЛаФлёр У. Карма слов, буддизм и литература в средневековой Японии. М.: Серебряные нити, 2000. 192 с.
35. Леві-Строс, Клод. Структурна антропологія / Пер. з фр. З. Борисюк. К.: Основи, 2000. 387 с.
36. Кереньи К. Юнг К. Г. Душа и миф: шесть архетипов. Пер. с англ. К.: Государственная библиотека Украины для юношества, 1996. 384 с.
37. Конопенко П. П., Конопенко Т. П. Освіта ХХІ століття: філософія родинності. К., 2001. 240 с.
38. Ленц Фридель. Образный язык народных сказок / Пер. с нем. 2-е издание М., 1999. 328 с.
39. Леонова Т. Г. Русская литературная сказка XIX века в ее отношении к народной сказке: Поэтическая система жанра в историческом развитии. Томск: Изд-во Томск. университета, 1982. 197 с.
40. Липовецкий М. Н. Поэтика литературной сказки (на материале русской литературы 1920-1980-х годов). Свердловск: Изд-во Уральского унивкрситета, 1992. 184 с.
41.