МІФОЛОГІЧНИЙ ОНІРИЗМ У ТВОРЧОСТІ ЖЕРАРА ДЕ НЕРВАЛЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БАНЯС ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 821.133.1.09.18”

МІФОЛОГІЧНИЙ ОНІРИЗМ У ТВОРЧОСТІ ЖЕРАРА ДЕ НЕРВАЛЯ

10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
НАЛИВАЙКО ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. РОМАНТИЗМ І МІФОЛОГІЧНИЙ ОНІРИЗМ ЯК ОРГАНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТВОРЧОСТІ ЖЕРАРА ДЕ НЕРВАЛЯ...........12
1.1. Явище двосвіття” в естетиці західноєвропейського романтизму............12
1.2. Міфи в контексті західноєвропейського романтизму.................................29
1.3. Феномен оніризму в контексті західноєвропейського романтизму..........40
РОЗДІЛ 2. МІФОЛОГІЧНИЙ ОНІРИЗМ У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ ЖЕРАРА ДЕ НЕРВАЛЯ.....................................................................................58
2.1. Мотив повернення до першооснов у новелі Сильвія”..............................61
2.2. Мотив блукання в новелі Октавія”.............................................................68
2.3. Мотив релігійного синкретизму в новелі Ізида”.......................................72
2.4. Інтертекстуальне підґрунтя оніричного простору повісті Аврелія”........78
2.4.1. Сни, позначені мотивом повернення до першооснов..............................90
2.4.2. Сни, позначені мотивом блукання.............................................................94
2.4.3. Сни, позначені мотивом релігійного синкретизму..................................97
РОЗДІЛ 3. МІФОЛОГІЧНИЙ ОНІРИЗМ У ЦИКЛІ СОНЕТІВ ХИМЕРИ” ЖЕРАРА ДЕ НЕРВАЛЯ............................................................105
3.1. Мотив повернення до першооснов у Химерах”......................................112
3.2. Мотив блукання в Химерах”.....................................................................120
3.3. Мотив релігійного синкретизму в Химерах”...........................................135
ВИСНОВКИ........................................................................................................154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................160

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена значною роллю письменника у світовій літературі та відсутності достатньої інформації про нього в українській науці. Gérard de Nerval (Жерар де Нерваль, 22 травня 1808 року 26 січня 1855 року) належить до найбільш неординарних поетів романтизму Франції, та його творчість виходить далеко за межі літератури та культури тієї доби. Він випередив долю окремих митців (Лотреамон, Пруст, Кафка), твори яких належно поцінували вже наступні покоління читачів і критиків. Очевидною причиною цього було новаторство Нерваля як у плані форми, так і в плані змісту: головними рисами його творчості є не повторені ніким за романтизму фрагментарність на рівні композиційної побудови і насиченість міфологічно-оніричними елементами.
У вітчизняному літературознавстві постать Жерара де Нерваля й досі залишається маловивченою. Констатуємо тут присутність окремих статей оглядового характеру, зокрема у підручниках із зарубіжної літератури ХІХ століття. Порівняно нещодавно (у 2001 р.) з’явився повний літературний переклад циклу Химери” (головного поетичного твору автора), тоді як прозовий корпус зостається майже не доступним для українського читача, котрий не володіє французькою. Однозначної причини, що пояснювала би даний факт, не існує: він не належав до заборонених у радянські часи авторів, його вага у світовому літературному процесі велика, а перекладацькій школі в Україні ніколи не бракувало видатних постатей. Тобто в даному випадку ми стикаємося з феноменом непоміченого у нас митця. Те, що українське літературознавство відкриває для себе Нерваля тільки через століття опісля його всесвітнього відкриття, є очевидною лакуною вітчизняної науки про літературу. Внаслідок того, що митець, твори якого ми аналізуємо, належить до епохи романтизму в культурі, його постать набуває ще більшої ваги для української літературної критики, адже нова вітчизняна література постала як цілісне явище саме протягом тієї культурно-історичної доби.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами й темами. Робота виконана згідно з планом наукової роботи відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України в руслі планової теми Національні школи компаративістики: ґенеза і сучасний стан” (Державний реєстраційний номер 0106U000070). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол №3 від 23.02.2006 року) та на засіданні бюро науково-координаційної ради Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол №2 від 11.04.2006 року).
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей функціонування елементів міфологічного оніризму в творах Жерара де Нерваля.
У зв’язку з поставленою метою дослідження постають такі завдання щодо їх здійснення. 1) Відтворення структури естетики романтизму в прозі й поезії Нерваля. 2) Визначення найбільш характерних міфологічних мотивів оніричного простору прозових творів Нерваля (новел Сильвія”, Октавія” й Ізида”, а також повісті Аврелія”). 3) Простеження міфологічної основи снів-видінь у циклі сонетів Химери” Нерваля.
Відповідно, основними положеннями, винесеними на захист, є такі. 1) В літературі романтизму серед кількох засадничих естетичних концепцій, які складають її підґрунтя, виділяється концепція двосвіття”, згідно з якою константним станом людської душі, є її розірваність поміж екзистенційних суперечностей; цими суперечностями є такі біноми: реальність/сон”, світ побутовий/світ казковий”, людина/її тінь (або двійник)”, світ речовий/світ абстрактний”, одухотвореність/філістерство” та інші; твори Ж. де Нерваля містять більшість із них, одначе найпомітнішого проявлення досяг перший. 2) Уся зріла творчість Ж. де Нерваля постає як змішання найрізноманітніших міфів, із яких головні належать до контексту біблійної, давньоєгипетської та давньогрецької міфологічних систем. 3) Полотно пізніх творів Ж. де Нерваля, значною мірою, складене із записаних автором власних снів, видінь і марень, які стають головною ознакою його художньої манери, а також засобом для осмислення функціонуючих у свідомості митця психічних процесів.
Об’єктом дослідження є збірка Доньки Вогню” (датована 1854 р.) Жерара де Нерваля: новели Сильвія”, Октавія”, Ізида”, повість Аврелія”, а також цикл сонетів Химери”.
Предметом дослідження є онірична основа творів Жерара де Нерваля, розкодування їх міфологічної структури.
Питанням сну і його співвідношенням із дійсністю людина займається здавна. Проте наукового підґрунтя такі пошуки набули тільки в ХІХ столітті, поставши у вигляді окремої дисципліни оніризму (онейризму) на початку наступного століття. З того часу набули розповсюдження три підходи до розуміння снів. Перший, якого дотримувався Фройд, полягає в тому, що кожне сновидіння розглядається як вираження ірраціонального, асоціального в людині. Другий підхід Юнга, котрий вважає, що сновидіння це вияв підсвідомого розуму, що виходить за межі індивідуума. В основі третього підходу уявлення про те, що в снах відображаються будь-які властивості функціонування мозку: як ірраціональні устремління, так і інтелектуальне й моральне начало, як найгірше, так і найкраще з того, що в нас є [122, с. 228]”. Цей останній підхід став результатом багаторічної роботи американського психіатра та культуролога Е. Фромма. Він протиставляв власні розробки напрацюванням засновника психоаналізу, котрий на початку ХХ сторіччя підтвердив правильність попередніх уявлень про те, що сновидіння мають і смисл, і значення; нам не сниться те, що не є вартісним відображенням нашого внутрішнього життя [] Фройд не тільки означив природу снів, він наполегливо й неухильно знову й знову підтверджував одне з найстаріших уявлень: сон це здійснення ірраціональних бажань, що пригнічуються під час неспання [122, с. 191]”.
Близько пов’язаною з цією проблематикою в роботі стає проблематика міфів і міфологічних систем. Простежується подібна еволюція у сприйнятті європейською культурою цих двох явищ, які тільки за романтизму отримали більш-менш адекватне розуміння своєї суті (це стосується, більшою мірою, оніризму). У дисертації розглядаються основні види сучасних міфологічних концепцій (модернізаторська, ритуалістична, функціональна, символістська, структуралістська й антропологічна), трактування котрих зазначеного явища помітно відрізняються одна від одної, обґрунтовується вибір першої з них як провідної для роботи. Модернізаторська школа вивчення міфів (розробником якої є відомий культуролог і антрополог М. Еліаде) базується на психоаналізі К. Г. Юнга, ідеологічним осердям якого є тлумачення архетипних праобразів наслідків функціонування т. зв. колективного несвідомого”, в якому Юнг убачав основне джерело загальнолюдської символіки. Згідно з уявленням Еліаде, міф постає у вигляді певного документа”, де зафіксована модель мислення всіх первісних” народностей загалом і їхнє прагнення осягнути навколишній світ зокрема.
Важливою складовою роботи є висвітлення того, що середовище пізніх творів Ж. де Нерваля наповнене химерним змішанням численних персонажів, топонімів і мотивів із різних міфів, причому своєрідним перехрестям” їхньої діяльності стають поетові сни, видіння та марення. Автор, тексти якого розглядаються у роботі як і багато інших його сучасників зробив феномен міфу принципом художньої творчості (вважається, що саме романтизм є першим культурним напрямом, якому властива ця особливість). Звернення до цього феномену, його художнє опрацювання було однією з магістральних особливостей даного мистецького напряму: інтерес до міфологічного спадку присутній у творах східноєвропейських (Т. Шевченко, І. Котляревський і А. Міцкевич), французьких (Т. Готьє і А. де Віньї), англійських (П. Б. Шеллі, Дж. Г. Байрон, В. Блейк і Дж. Макферсон), німецьких (Й. В. Гете, Г. Гайне та Ф. Гельдерлін) і окремих північноамериканських (Г. Мелвілл і Г. Лонгфелло) романтиків. У дисертації на основі трьох відомих праць Аспекти міфу”, Міф про вічне повернення”, також Міфи, сновидіння, містерії” М. Еліаде розглядаються головні причини, наслідки еволюції сприйняття європейською культурою явища, вивченню котрого присвятив своє життя згаданий румуно-французький антрополог: спочатку панувало цілковите ігнорування міфів і ставлення до них як до казок; на початку ХІХ ст. з’явилося розуміння того, що для окремих давніх народів вони є істинними розповідями про дії богів; водночас, у свідомості європейської людини невпинно прогресував процес десакралізації міфу, вивітрення його священного змісту; однак із середини ХІХ ст., як підкреслює К. Г. Юнг, частково розпочався зворотній процес сакралізації. Проза та поезія Жерара де Нерваля при цьому слугують, деякою мірою, проекцією загальної ситуації.
Методологічна основа дослідження загалом зумовлена поставленими завданнями, специфікою матеріалу та станом його теоретичного осмислення. У роботі ми взяли на озброєння т. зв. тематологічну інтерпретацію, а також наратологію та психоаналіз. Ми віддали перевагу розвідкам Г.-Ґ. Гадамера, Д. Наливайка, Р. Труссона, С. Зенкіна та В. Фесенко. Також спираємося на окремі напрацювання Ю. Лотмана, М. Бахтіна, В. Хализєва, Т. Гундорової та Н. Зборовської, в яких дана проблематика не є акцентованою, втім, наявне глибоке розуміння особливостей загального літературного розвитку.
Тематологічний тип інтерпретації базується на засадничих принципах т. зв. літературної герменевтики. Одним із її розробників є авторитетний німецький мислитель Г.-Ґ. Гадамер, який надав герменевтиці універсального значення, вбачаючи головне її завдання в проясненні природи розуміння, провідною умовою котрого є всеосяжна вкоріненість у традиції, в культурі. Представники тематології аналізують явище тексту з огляду на його змістову конструкцію. Головним при цьому є фактична абсолютизація семантичного компоненту творчості, тобто, її смислу, тоді як форма вважається цілковито залежною від нього, будучи явищем другорядним. Окрім того, прихильники тематичного розуміння тексту витворюють його градацію відносно змісту, проте в різних дослідників існують відмінні уявлення щодо даної градації. Наприклад, Г. Башляр виходить із переконання в тому, що тематична будова літератури складається з чотирьох елементів світобудови повітря, вогню, води й землі. Лінгвістичний аспект тематології розробляє Ж.-П. Рішар, який прирівнює тему до кореня слова, а її варіацію до механізму взаємодії поміж усіма однокореневими словами. Далі йде Р. Труссон, який убачає семантичну серцевину тексту не в його темах, а в мотивах та лейтмотивах, що в ньому функціонують. Одначе найбільш перспективним для даного дослідження є уявлення Ж.-П. Вебера про теми як певні надважливі події з особистого життя митця, котрі стають провідними для його внутрішнього світу. Цими подіями-темами в Ж. де Нерваля є, передусім, рання смерть матері та тяжке психічне захворювання вочевидь, шизофренія від якого поет потерпав останні чотирнадцять років життя.
Теоретичні засади дослідження складають роботи, де розглядається романтизм: В. Жирмунського, А. Карельського, Н. Берковського, А. Анікста, М. Ладигіна, В. Лукова, Д. Наливайка, К. Шахової, Т. Бовсунівської, а також П. Клукхона та Р. Жана; праці щодо природи та структурної побудови міфів М. Еліаде, Д. Юма, Ф. В. Й. Шеллінга, К. Леві-Строса, З. Фройда, К. Г. Юнга, Е. Фромма, Дж. Фрезера, а також О. Лосєва, Я. Голосовкера та Г. Грабовича; концепти стосовно суті оніризму Р. Бастіда, Р. Кайуа, З. Фройда, К. Г. Юнга, Е. Фромма, Г. Башляра, а також Д. Нечаєнка. Крім того, використовуються окремі дослідження М. Фуко та Ж. Дельоза щодо феномену божевілля.
Наукова новизна дослідження полягає, по-перше, у здійсненій спробі систематизації оніричної структури прози й поезії Нерваля діяльність снів, видінь і марень у його творах розглядається як вияв кількох міфологічних мотивів, у відповідності з якими і класифікуються сновидіння; по-друге, у трактовці зрілого творчого доробку Нерваля на основі модернізаторського напряму вивчення міфів; по-третє, в акцентуванні візіонерських елементів у циклі сонетів Химери” зокрема й інтертекстуальності як концептуальної засади творчості Нерваля загалом.
Наразі твори Жерара де Нерваля в українській літературознавчій науці вивчені поверхово, наявні вельми не чисельні статті, присвячені йому. Проте зростаюча кількість розвідок про нього у Франції провокує інтерес до митця і поза межами його батьківщини. В даній роботі ми відштовхувалися від праць Ж. Омфре, А. Леметра, К. Абаклар, Б. Дідьє, Ж. Ріше, Е. Боматена, А. Вейля, Ж. Пуле, Б. Тріцманса, Ж. Дельоза та С. Роудса, а, крім того, російського дослідника С. Зенкіна й українського Д. Наливайка. Вони звертають увагу на тему дотичну висвітленій у дисертації: образотворення в текстах Нерваля пов’язують із адаптацією міфів (давньоєгипетських, давньогрецьких, а також біблійних), які в просторі зрілих художніх творів автора взаємодіють із його сновидними елементами. У дослідженні зроблена спроба акцентувати те, що два засадничі компоненти творчості митця стародавні міфологеми і його власні сни-видіння-марення доцільно сприймати як єдність, ми відкидаємо пануючу в сучасній французькій нервалістиці тенденцію до фіксації інтересу на одному з цих складників (міфах) при заниженні ваги й ролі іншого сновидінь (це притаманно розвідкам Ж. Омфре, А. Леметра, Б. Дідьє, Ж. Ріше і, як наслідок їхнього упливу, С. Зенкіна), вірогідною причиною чого є те, що сьогодні в інтелектуальному середовищі Франції проблематика психоаналізу сприймається як загалом ненаукова. Тим не менше, для трактовки оніричних елементів у текстах Нерваля саме психоаналітична методологія уявляється нам найбільш адекватною.
Практичне значення дослідження полягає у спробі надання постаті французького романтика Жерара де Нерваля гідного місця у вітчизняному культурному середовищі, оскільки його творчість на сьогодні є своєрідною білою плямою” в українській літературознавчій науці. Крім того, результати даного дослідження також можуть бути використаними у практичній роботі викладачів вищої школи для розробки курсів із історії зарубіжної літератури та культурології.
Апробація дослідження проводилася протягом його обговорення на засіданнях відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а також упродовж тематичних доповідей, прочитаних на V Міжнародній науковій конференції Внесок вчених Карпатського регіону у світовий розвиток науки, культури, суспільства” (Хуст, 19-21.04.2005 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми сталого природокористування у карпатському регіоні (екологія, освіта, бізнес)” (Хуст Рахів, 10-11.05.2006 р.); VI Всеукраїнській науковій конференції Хронозрушення: концепція нелінійного часу у свідомості, культурі та літературі” (Київ, 28.03.2007 р.); VII Всеукраїнській науковій конференції Схід на заході, захід на сході: діалог світоглядних та художніх парадигм” (Київ, 28.03.2008 р.).
Основні положення дослідження викладено в таких публікаціях:
1. Баняс В. В. / Міфологічний простір циклу віршів Химери” Жерара де Нерваля / В. В. Баняс // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 4 (48). Ч. 1. Х. : ППВ Нове слово”. 2006. С. 56-60. (0,25 др. арк.)
2. Баняс В. В. / Поетика сновидінь у повісті Аврелія” Жерара де Нерваля / В. В. Баняс // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 4 (52). Ч. 1. Х. : ППВ Нове слово”. 2007. С. 35-44. (1 др. арк.)
3. Баняс В. В. / Міфологічні мотиви у малій прозі Жерара де Нерваля / В. В. Баняс // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 1 (53). Ч. 1. Х. : ППВ Нове слово”. 2008. С. 50-60. (1,1 др. арк.)
4. Баняс В. В. / Осмислення історії розп’яття Ісуса Христа в поемі Христос на Оливній горі” Жерара де Нерваля / В. В. Баняс // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 3 (55). Ч. 2. Х. : ППВ Нове слово”. 2008. С. 109-118. (0,9 др. арк.)
5. Баняс В. В. / Авторська інтерпретація давньоєгипетського міфу в новелі Ізида” Жерара де Нерваля / В. В. Баняс // Сучасні літературознавчі студії. Вип. 5. Схід на заході, захід на сході: діалог світоглядних та художніх парадигм. Збірник наукових праць. К. : Вид. центр КНЛУ. 2008. С. 24-29. (0,6 др. арк.)
Додаткові публікації:
1. Баняс В. В. / Міфологічні мотиви у поетичному циклі Химери” Жерара де Нерваля. Тези доповіді / В. В. Баняс // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції Проблеми сталого природокористування у Карпатському регіоні (екологія, освіта, бізнес)”. ХустРахів : ЗАТ Надвірнянська друкарня”. 2006. С. 258-259. (0,25 др. арк.)
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел, який нараховує 211 позицій. Основний текст дисертації становить 159 сторінок, загальний текст роботи 175 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконана робота присвячена розгляду прозового і поетичного спадку письменника-візіонера епохи романтизму Жерара де Нерваля. Французький митець не досяг прижиттєвого визнання, будучи відкритим” сюрреалістами у ХХ ст. Нерозуміння його текстів сучасниками пояснюється, головним чином, значним художнім новаторством Нерваля, у творчості якого сьогодні вбачають риси модерністської світоглядно-культурної доби. Центральний мотив його прози та поезії конструюється шляхом актуалізації романтичних, міфологічних та оніричних елементів, які їх утворюють.
1) Романтизм як культурний напрям базується на чотирьох головних естетичних концептах уяві, кордоцентризмі, музикальності та двосвітті”. У творчості Ж. де Нерваля серед них усіх найбільш розгорнутого проявлення досяг феномен двосвіття”, що досить об’єктивно характеризує умоглядний стан тогочасного культурного періоду. Дана концепція постала не тільки як естетичне явище, вона проявилася також і на рівні розуміння структури всієї світобудови. Згідно з уявленнями митців-романтиків, Універсум складають дві протиборчі сили (субстанції, категорії) Матерія та Дух, ідейною базою чого стала в основному філософія німецького ідеалізму (Ф. Шлегель, І. Кант, Ф. В. Й. Шеллінг та ін.), вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. Вирішуючи основне питання філософії про відношення мислення до буття ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії [210]”. Текстам аналізованого митця властиве, передусім, функціонування опозиції сон/реальна дійсність” як прояву зазначеного естетичного феномену.
2) Серед засадничих моментів творчості Нерваля найвиразнішим є його звернення до міфологічного спадку людства. Письменник, художність якого стала предметом дисертаційного розгляду, належить до т. зв. дослідників культури” (термін літературознавця С. Зенкіна), тобто митців, для яких саме вона слугує основним джерелом ідей, сюжетів і натхнення. Найбільш яскраво вираженим у текстах Нерваля є використання біблійних, староєгипетських, а також старогрецьких міфологічних мотивів, персонажів і топонімів. Окрім того, наявне періодичне опрацювання багатьох язичницьких та індуїстських учень про богів”. Міфи постають своєрідним засобом, за допомогою якого поет простежує еволюційний шлях людського мислення, виводячи при цьому головну закономірність потребу в існуванні певної трансцендентної сили.
3) Другим символіко-семантичним осереддям і прозових, і віршованих текстів Нерваля є його сни, марення та візії, котрі у нього перетворюються в індивідуальний спосіб осягнення навколишньої дійсності, а разом із тим складних процесів, функціонуючих у його свідомості. В даному дослідженні не використовувалася медична оцінка терміну оніризм” (чи онейризм”), під яким розуміють психопатологічний синдром, характерний особливим видом якісного порушення свідомості, з наявністю розгорнутих картин сновидних і псевдогалюцинаторних переживань [206]”, тобто стану, коли індивідуум не може відрізнити події зі свого життя від тих, що йому наснилися; натомість застосоване більш узагальнене бачення зазначеного поняття, згідно з яким оніризм це комплекс сновидних елементів (марень, видінь, галюцинацій і власне сновидінь), а також теорій про їхню сутність. У реферованій роботі виявляються провідні міфологічні мотиви, функціонуючі в зрілій творчості Нерваля, котру загалом складають оніричні утворення.
4) Ядро прозового доробку французького митця це, передусім, ранні новели Сильвія”, Октавія” й Ізида”, а також відома передсмертна повість Аврелія”. Саме ці тексти розглянуті в даній дисертації під таким кутом зору: провідні теми, мотиви, думки, настрої та висновки малої прози Ж. де Нерваля повторюються згодом у його центральному прозовому творі. Проте вони там повторюються, будучи значно поглибленими та розширеними. Велика новела Сильвія” належить до найвідоміших текстів аналізованого у роботі автора, вона своєрідно вирізняється на загальному фоні його художності чіткістю та продуманістю своєї наративної та смислової структур, в яких цілком відсутня фрагментарність риса, що найбільш чітко характеризує нервалівську прозу. Її змістовою парадигмою є намір оповідача (в якому тут виразно проглядає постать автора) втекти від гнітючого сьогодення до минулого, відшукавши втрачений час”, іншими словами у даній новелі функціонує міфологічний мотив повернення до першооснов наповненого вітальністю світу дитинства. Ґрунтовне осмислення всіх проявів цього мотиву (а також численних інших) наявне в розвідках румунського антрополога М. Еліаде (1907-1986 рр.), три з яких Аспекти міфу”, Міф про вічне повернення” та Міфи, сновидіння, містерії” стали культурологічним підґрунтям реферованого дослідження. Завдяки даним працям Еліаде також виникла можливість відстежити прояви оніричного складника новели, тісно пов’язаного з міфологічним.
5) Із усіх прозових текстів Жерара де Нерваля, котрі розглядається в даній дисертації, найменшим за розмірами, є новела Октавія”, семантичним осереддям якої є міфологічний мотив блукання-неприкаяності. Даний мотив проявлений у творі на двох рівнях: перший утворює зусилля ліричного героя новели позбутися відчуття метафізичного неспокою, що панує в його душі тут Нерваль звертається до властивої романтизму ідеї неспроможності людей віднайти своє місце у світі, проте ця тема набуває в нього виразних ознак модерністського її розуміння, згідно з яким людина сприймається як укинута в життя істота, самотня в усіх відношеннях; другий рівень Октавії” це спроба французького митця реалізувати у просторі свого твору концепцію, походженням із старогрецьких міфів, суть якої в тому, що сон (тобто Гіпнос) є рідним братом смерті (Танатосу), внаслідок чого процес спання набуває глибокого негативного забарвлення, постаючи синонімом гріховного, з точки зору християнської теології, забуття-незнання, а пробудження, таким чином, сигналізує про звільнення від нього.
6) Безумовно головним в ідейному вимірі художнім текстом Нерваля є твір, озаглавлений ним як Ізида” одночасно новела, нарис і коментар до статті німецького дослідника, присвяченої оглядовій характеристиці культу цієї стародавньоєгипетської богині сестри-дружини Озиріса та матері Гора. Інтерпретований у даному дослідженні письменник звертається до періоду пізнього еллінізму, коли таїнства Ізиди (і релігія Давнього Єгипту загалом) входили в контекст європейської культури, обновлюючи застарілий греко-римський політеїзм, вважаючи, що сучасна йому ера романтизму теж стоїть напередодні грандіозних змін, із яких головною є повернення язичницького політеїзму, що спровокує настання духовного стану релігійного синкретизму. Впевненість щодо цього приходить до митця завдяки порівняльному аналізу двох епох.
7) Знаковою рисою прози Жерара де Нерваля є її інтертекстуальність, яка досягає вершинного прояву в повісті Аврелія” без жодного сумніву, магістральному художньому тексті французького митця. До її створення його спонукало тяжке психічне захворювання (за ознаками шизофренія), з яким Нерваль боровся останні чотирнадцять років свого короткого життя. За допомогою застосованого у даній дисертації концепту т. зв. інтенційної або ж свідомої автобіографії, виникла можливість розглядати Аврелію” в якості спроби її автора наслідувати класичні” зразки самоусвідомленої прози (такі як різноманітні Сповіді” Блаженного Августина, Ж.-Ж. Руссо, Л. Толстого і т. д.), адже недуга спонукала письменника до підведення певних підсумків. Зразком для Ж. де Нерваля є автобіографічна книга Нове Життя” Данте, у повісті наявні чисельні ремінісценції про неї. Крім того, французький митець намагався своєрідно поєднати Аврелію” з двома найвідомішими проявами давнього міфологічного мотиву спуску до пекла (саме з ним у письменника асоціювалася боротьба з недугою): новозавітними згадками про аналогічний учинок Христа й відомим античним міфом про Орфея й Евридику. Біблійний текст необхідний Нервалеві для художнього змалювання власного життєвого шляху як страдницької дороги, а зафіксована поемою Метаморфози” Овідія оповідка про подвиг співця, котрий спустився в Аїд аби порятувати кохану, сприймалася Нервалем як припис: він уважав своїм обов’язком символічно зробити щось схоже відносно власної нерозділеної загиблої любові акторки Женні Колон, яка постала в його творчості під ім’ям Аврелія.
8) Структурним осереддям здійсненої в даному дослідженні трактовки повісті Аврелія” є проявлення наявних у ній 18 снів (а також марень) і їх подальша класифікація на три різновиди, у відповідності з магістральними міфологічними мотивами, що в них функціонують. У цьому полягає головна новизна реферованої роботи ані французькі нервалісти, ані дослідники з інших країн не скористалися можливістю поділити оніричні елементи твору на певні групи. Цими групами (у дисертації вжитий термін блоки”) є такі: сни, позначені мотивом повернення до першооснов; сни, позначені мотивом блукання; сни, позначені мотивом релігійного синкретизму. Перший блок” це фіксація спроби Нерваля відмовитися від звичного для нього духовного стану еклектичної релігійності, та його прагнення регресії, іншими словами повернення до першооснов колишнього, внутрішньо повного” за словами літературознавця С. Зенкіна, світу. Наступний блок” розглядається з точки зору функціонування в його просторі мотиву блукання, котрий тут символізує бажання оповідача освоїтися в іншому світоглядному контексті. Заключний тип марень свідчить про здійснене автором само-пересотворіння в ситуації природного для нього політеїзму у віруваннях.
9) Третій розділ дисертації присвячений аналізу головного поетичного тексту Жерара де Нерваля циклу із 12 сонетів під назвою Химери”, котрий постав як завершальний і в творчому, й у світоглядному плані етап життя поета. Висхідною ідеєю розгляду цих віршів стало розуміння їх семантичної подібності до повісті Аврелія” культурний простір Химер” аналогічно утворюють три зазначені міфологічно-настроєннєві мотиви. Одначе в роботі проявлена також істотна різниця поміж двома вершинними виявами творчої манери Нерваля (тобто Химерами” й Аврелією”): якщо художнє полотно повісті складається із записаних її автором власних снів і марень, то ідейно-символічним наповнення віршів є його бажання наслідувати біблійні зразки візіонерських текстів, отож, поезії циклу Химери” є своєрідними візіями. Рушійною причиною, що спонукала Жерара де Нерваля, стало відчуття ним приходу нової світоглядно-духовної (а також, відповідно, мистецької) доби, провідною рисою котрої, буде політеїзм. Тому Нерваль неначе уподібнився до старозавітних пророків, так само подаючи власні сонети як передбачення. Найпершій групі поезій-видінь, у якій діє мотив повернення до першооснов, властивий умонастрій туги за античним світобаченням. Проте центральною є друга, її складають п’ять сонетів, які разом утворюють поему Христос на Оливній горі”: змістовою серцевиною цього твору став міфологічний мотив блукання, виражений у намаганні митця осмислити історію розп’яття Месії; Нерваль звертається до давньої єретичної концепції християнства, суть якої в розумінні запрограмованості зради апостола Юди цей учень виявляється особливим серед Дванадцятьох, адже саме з ним Усевишній уклав певний договір”, у відповідності до якого Юда зраджує Христа первосвященикам. В останній групі візіонерських сонетів циклу Химери” зафіксований поворот поета до найзручнішого для нього духовного стану еклектичної релігійності. Загалом базовою моделлю розуміння всієї творчості Жерара де Нерваля став т. зв. тематологічний аналіз, який ґрунтується на літературній герменевтиці; також використовувалися окремі принципи психоаналізу та наратології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. С. София Логос / С. С. Аверинцев. К. : Дух і Літера, 2001. 460 с.
2. Андреев Л. Г. От заката Европы” к концу истории” // На границах”: зарубежная литература от средневековья до современности / Л. Г. Андреев. М. : МГУ, 2000. С. 240-255.
3. Апокрифы древних христиан: исследование, тексты, комментарии / [под общ. ред. А. Ф. Окулова]. М. : Мысль, 1989. 336 с.
4. Апулей Луций. Метаморфозы, или Золотой осел : [роман] / Луций Апулей ; [пер. с латыни М. Кузмина, статья и коммент. А. Пиотровского]. Минск : Белгосиздат, 1938. 274 с.
5. Баняс Н. Ю. Лейтмотив як форма текстової містифікації в прозі Сільві Жермен : дис. кандидата філ. наук: 10.01.04 / Н. Ю. Баняс К., 2004. 196 с.
6. Барт Р. Мифологии / Р. Барт ; [пер. с фр. С. Н. Зенкина]. М. : Изд. им. Сабашниковых, 2000. 314 с.
7. Барт Р. Фрагменты речи влюбленного / Р. Барт ; [пер. с фр. В. Лапицкого]. М. : Ad Marginem, 1999. 423 с.
8. Барт Р. S/Z / Р. Барт ; [пер. с фр. Г. К. Косикова и В. П. Мурата]. М. : Эдиториал УРСС, 2001. 230 с.
9. Башляр Гастон. Избранное. Поэтика грезы / Гастон Башляр ; [пер. с фр. Б. М. Скуратова]. М. : Рос. полит. акад., 2009. 440 с.
10. Башляр Гастон. Вода и грёзы: опыт о воображении материи / Гастон Башляр ; [пер. с фр. В. П. Большакова и Н. В. Кисловой]. М. : Изд. гуманитар. лит., 1998. 268 с.
11. Башляр Гастон. Земля и грёзы о покое / Гастон Башляр ; [пер. с фр. Б. М. Скуратова]. М. : Изд. гуманитар. лит., 2001. 320 с.
12. Башляр Гастон. Психоанализ огня / Гастон Башляр ; [пер. с фр. Н. Тирос]. М. : Изд. гуманитар. лит., 1993. 147 с.
13. Бем А. К уяснению историко-литературных понятий // Известия отдела русского языка и словесности Российской академии наук / А. Бем. М. : Пг., 1919. Т. ХХІІІ. Кн. 1. С. 225-245.
14. Берковский Н. Я. Романтизм в Германии / Н. Я. Берковский ; [вступит. статья А. Аникста]. Л. : Худож. лит., 1973. 568 с.
15. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту ; [із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена]. Торонто : Вид. Українського біблійного товариства, 1990. 959+296 с.
16. Библия: Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета ; [в русском пер. с параллельными местами]. М. : Изд. Всесоюзного совета евангельских христиан-баптистов, 1968. 925+292 с.
17. Бовсунівська Т. В. Історія української естетики першої половини ХІХ століття / Т. В. Бовсунівська. К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2001. 344 с.
18. Бовсунівська Т. В. Поліфункціональність романтичного тематичного поля. Феномен українського романтизму: ейдетика / Т. В. Бовсунівська. К. : Київський ін-т Слов’янський університет”, 1998. С. 21-44.
19. Ванслов В. В. Постижение искусства / В. В. Ванслов. М. : Знание, 2006. 148 с.
20. Ванслов В. В. Искусство и красота / В. В. Ванслов. М. : Знание, 2006. 288 с.
21. Ванслов В. В. Эстетика романтизма : [монография] / В. В. Ванслов. М. : Искусство, 1966. 404 с.
22. Веселка: антологія української літератури для дітей у трьох томах. Т.1: Твори дожовтневого періоду. Для ст. шкіл. в. / [упоряд., літ.-критич. нариси Б. Й. Чайковського; передм. д-ра філолог. наук І. І. Пільгука; худож. оформл. І. М. Гаврилюка]. К. : Веселка, 1984. 551 с. з іл.
23. Верли М. Общее литературоведение / М. Верли. М. : Изд. ин. лит., 1957. 243 с.
24. Веселовский А. Н. Историческая поэтика / А. Н. Веселовский. Л. : Литиздат, 1940. 648 с.
25. Висоцька Н. О. Зарубіжна література : [підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл.: У 2 ч.] / Н. О. Висоцька, Л. І. Пацанівська, В. І. Фесенко. К. : Бліц, 2004. 304 с.
26. Ґадамер Ганс-Ґеорг. Істина і метод. Основи філософської герменевтики / Ганс-Ґеорг Ґадамер ; [переклади з німецької]. К. : Юніверс, 2000. Т.1. 464 с.; Т.2. 478 с.
27. Гаспаров Б. М. Литературные лейтмотивы. Очерки русской литературы ХХ века / Б. М. Гаспаров. М. : Наука, 1994. 303 с.
28. Гете Й. В. Фауст : [трагедія] / Й. В. Гете ; [перекл. з нім. і комент. М. Лукаша]. К. : Дніпро, 1981. 541 с.
29. Голосовкер Я. Э. Логика мифа / Я. Э. Голосовкер. М. : Наука, 1958. С. 3-17.
30. Гофман Эрнст Теодор Амадей. Крошка Цахес, по прозванию Циннобер / Эрнст Теодор Амадей Гофман ; [пер. с нем. А. Морозова]. М. : Советская Россия, 1991. 286 с.
31. Гофман Е. Т. А. Малюк Цахес : [повісті] / Е. Т. А. Гофман ; [перекл. з нім. С. Сакидона і Є. Поповича; передм. та прим. К. О. Шахової; іл. Л. Д. Киркач; худож. оформлювач І. В. Осипов]. Х. : Фоліо, 2003. 655 с. (Б-ка світової літ.).
32. Грабович Григорій. Поет як міфотворець: семантика символів у творчості Тараса Шевченка / Григорій Грабович ; [перекл. з англ. С. Павличко; 2-е вид., випр.]. К. : Критика, 1998. 208 с.
33. Грабович Григорій. Шевченко, якого не знаємо (З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета) / Григорій Грабович. К. : Критика, 2000. 317 с.
34. Данте Аліґ’єрі. Божественна комедія : [поема] / Аліґ’єрі Данте ; [перекл. з італ. і комент. Є. А. Дроб’язка; передм. О. Б. Алексеєнко; іл. В. В. Петрова; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, С. І. Правдюк]. Х. : Фоліо, 2004. 607 с. (Б-ка світової літ.).
35. Данте Аліґ’єрі. Vita nova. Нове життя / Аліґ’єрі Данте ; [перекл. з італ. М. Бажан, І. Драч, В. Житник, Д. Павличко, А. Перепадя]. К. : Дніпро, 1965. 136 с.
36. Двадцять австрійських поетів ХХ сторіччя : поезія ; [пер. з нім. мови / упоряд. О. Жупанський; авт. передм. Д. Наливайко]. К. : Юніверс, 1998. 224 с. з іл.
37. Делёз Ж. Логика смысла / Ж. Делёз // Фуко М. Theatrum philosophicum / М. Фуко ; [пер. с фр. Я. И. Свирского]. М. : Раритет, 1998. 480 с.
38. Дельоз Ж., Гваттарі Ф. Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп / Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі ; [перекл. з фр., вступ О. Шевченка]. К. : КАРМЕ, 1996. 384 с.
39. Дементьева С. В. Эвристическая роль реминисценции в постижении феноменов культуры / С. В. Дементьева // Известия Томского гос. пед. ун-та. Серия Филология. Выпуск 7. Томск : Изд. ТГПУ, 2000. С. 59-63.
40. Дементьева С. В. Реминисцентные доминанты культуры: философский анализ / С. В. Дементьева // Известия Томского гос. пед. ун-та. Серия Филология. Выпуск 35. Томск : Изд. ТГПУ, 2006. С. 215-221.
41. Дубин Борис, Гудков Лев. Эпическое” литературоведение. Стерилизация субъективности и ее цена / Борис Дубин, Лев Гудков // Новое литературное обозрение. №59. М., 2003. С. 101-115.
42. Дубин Борис. Неведомый шедевр и его знаменитый автор / Борис Дубин. // Новое литературное обозрение. №49. М., 2001. С. 88-93.
43. Дубин Борис. Автор как проблема и травма: стратегии смыслопроизводства в переводах и интерпретациях М.Л. Гаспарова/ Борис Дубин. // Новое литературное обозрение. №82. М., 2006. С. 165-181.
44. Жирар Рене. Насилие и священное / Рене Жирар ; [пер. с фр. Г. Дашевского] // Новое литературное обозрение. №11. М., 2000. С. 392.
45. Жирмунский В. М. Гёте в русской литературе / В. М. Жирмунский. Л. : Гослитиздат, 1937. 674 с.
46. Жирмунский В. М. Очерки по истории классической немецкой литературы / В. М. Жирмунский. Л. : Худ. лит., 1972. 495 с.
47. Жирмунский В. М. Из истории западноевропейских литератур / В. М. Жирмунский. Л. : Наука, 1981. 304 с.
48. Жирмунский В. М. Немецкий романтизм и современная мистика / В. М. Жирмунский. СПб. : Аксиома, 1996. 232 с.
49. Жужгина-Аллахвердян Т. Н. Мифология художника-творца в творчестве Жерара де Нерваля / Т. Н. Жужгина-Аллахвердян // Вестник ДЮА. Вып.6. Днепропетровск, 2005. С. 67-71.
50. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство : [навч. посіб.] / Н. В. Зборовська. К. : Академія, 2003. 392 с. (Монограф).
51. Зенкин С. Н. О сакральном для профанов / С. Н. Зенкин // Иностранная литература. №6. М., 1997. С. 242-250.
52. Зенкин С. Н. Французский романтизм и идея культуры: аспекты проблемы / С. Н. Зенкин. М. : РГГУ, 2002. 250 с.
53. Зверев А. М. Ты видишь, ход веков подобен притче” / А. М. Зверев // Иностранная литература. № 5. М., 1998. С. 235-241.
54. Зыховская Н. Л. Лейтмотив в ряду других общесемиотических концептов / Н. Л. Зыховская // Вестник Челябинского гос. ун-та. Серия Филология. №1. Челябинск : Изд. ЧГУ, 2000. С. 87-96.
55. Ігнатенко М. А. Генезис сучасного художнього мислення : [монографія] / М. А. Ігнатенко. К. : Наукова думка, 1986. 288 с.
56. Изергина А. Н. Творчество Теодора Руссо и проблема французского реалистического пейзажа XIX века // Труды Государственного Эрмитажа / А. Н. Изергина. М. : Наука, 1956. С. 115-201.
57. Ильин И. П. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм / И. П. Ильин. М. : Интрада, 1996. 255 с.
58. Ингарден Роман. Очерки по философии литературы / Роман Ингарден. Благовещенск : Благовещенский гуманитар. колледж им. И. А. Бодуэна де Куртенэ, 1999. 184 с.
59. История французской литературы в 4 т. (1946-1963 гг.) / [под общ. ред. А. И. Яковлева]. М.-Л. : Изд. АН СССР, 1946. Т.1. 288 с.
60. Искусство романтической эпохи: материалы научной конференции // Гос. музей изобразительных искусств имени А. С. Пушкина. М. : 1969. 169 с.
61. Кайуа Роже. Чары и проблемы снов / Роже Кайуа ; [пер. с фр. С. Зенкина] // Иностранная литература. №12. М., 2003. С. 126-150.
62. Капеллан А. О любви. Жизнеописание трубадуров / А. Капеллан ; [пер. с фр. и сост. М. Б. Мейлах]. М. : Наука, 1993. 586 с.
63. Карельский А. В. Драма немецкого романтизма / А. В. Карельский. М. : Медиум, 1992. 336 с.
64. Карельский А. В. Метаморфозы Орфея: Беседы по истории западных литератур [Ч.1: Французская литература XIX века] / А. В. Карельский. М. : Российск. гос. гуманитар. ун-т, 1998. 279 с.
65. Карельский А. В. От героя к человеку. Два века западноевропейской литературы / А. В. Карельский. М. : Наука, 1990. С. 309.
66. Косиков Г. К. Структурная поэтика сюжетосложения во Франции: зарубежное литературоведение 70-х годов / Г. К. Косиков. М. : Наука, 1984. С. 155-205.
67. Кристева Ю. Разрушение поэтики / Ю. Кристева // Вестник МГУ. Серия Филология. №5. М., 1994. С. 97-107.
68. Ладыгин Ю. А. Антропоцентрический подход к анализу прозаического художественного текста / Ю. А. Ладыгин. Иркутск : Изд. Иркутского ун-та, 1997. 135 с.
69. Ладыгин Ю. А. Предромантизм в мировой литературе / Ю. А. Ладыгин. М. : НОУ Полярная звезда, 2000. 74 с.
70. Ладыгин М. Б., Луков В. А. Романтизм в западноевропейской литературе / М. Б. Ладыгин, В. А. Луков. М. : МГПИ им. В. И. Ленина, 1979. 114 с.
71. Лансон Г. История французской литературы ХIX века / Г. Лансон ; [пер. с фр. М. Гершензона]. СПб. : Изд. редакции журнала Образование”, 1897. 246 с.
72. Левинас Э. Тотальность и бесконечное / Э. Левинас ; [пер. с фр. И. С. Вдовиной и др.]. М., СПб. : ЦГНИИ ИНИОН РАН, 2000. 208 с.
73. Література західноєвропейського середньовіччя : [навч. посіб.; 2-е вид. доп.; за загальною редакцією Н. О. Висоцької]. Вінниця : Нова книга, 2005. 464 с.
74. Литературный энциклопедический словарь / [под ред. П. А. Николаева и В. М. Кожевникова]. М. : Советская энциклопедия, 1987. 752 с.
75. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / А. Ф. Лосев. М.: Искусство, 1976. 704 с.
76. Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии / А. Ф. Лосев. М. : Гос. учеб.-педаг. изд. м-ва просвещения, 1957. 620 с.
77. Лотман Ю. М. Анализ поэтического текста / Ю. М. Лотман. Л. : Наука, 1972. 272 с.
78. Малларме Стефан. Вірші та проза / Стефан Малларме ; [перекл. з фр. та упоряд. М. Москаленка; передм. Д. Наливайка]. К. : Юніверс, 2001. 240 с.
79. Мейлах М. Б. Жизнеописания трубадуров / М. Б. Мейлах. М. : Наука, 1993. С. 507-549.
80. Мироненко Л. А. Художественный мир личного романа” от Шатобриана до Фромантена [науч. ред. М. Г. Сенив] / Л. А. Мироненко. Донецк : Донецкий гос. ун-т, 1999. 236 с.
81. Мир романтизма: материалы международной научной конференции Мир романтизма” [ХІІ Гуляевских чтений], (Тверь, 26-29 мая 2004 г.). Тверь : Твер. гос. ун-т, 2004. Т.9 (33). 240 с.
82. Міфи Давньої Греції. Твори давньогрецьких авторів : [навч. посіб.: У 2 кн. / упоряд., передм. і комент. А. А. Чічановського]. К. : Грамота, 2004. 608 с. (Шкільна б-ка).
83. Мифы народов мира. Энциклопедия : в 2-х т. / [гл. ред. С. А. Токарев]. М. : Сов. Энциклопедия, 1991. Т.1. А-К. 671 с. с илл.
84. Мифы народов мира. Энциклопедия : в 2-х т. / [гл. ред. С. А. Токарев]. М. : Сов. Энциклопедия, 1991. Т.2. К-Я. 720 с. с илл.
85. Мотив // Лермонтовская энциклопедия. М. : Научное изд. Большая российская энциклопедия”, 1999. С. 290-312.
86. Мунье Э. Персонализм / Э. Мунье ; [пер. с фр. и примеч. И. С. Вдовиной]. М. : Искусство, 1992. 143 с.
87. Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література ХІХ ст. // Доба романтизму : [навч. підр. для студ. вищ. навч. закл] / Д. С. Наливайко, К. О. Шахова. К. : Заповіт, 1997. 464 с.
88. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили : [монография] / Д. С. Наливайко. К. : Мистецтво, 1981. 288 с. (Библиограф.: С. 278-286).
89. Нерваль Жерар де. Мистические фрагменты / Жерар де Нерваль ; [пер. фр. и сост. Ю. Н. Стефанов; вступит. статья и коммент. С. Н. Зенкина]. СПб. : Изд. Ивана Лимбаха, 2001. 536 с.
90. Нерваль Жерар де. Химери : [поезії] / Жерар де Нерваль ; [перекл. з фр. М. Москаленка]. К. : Сучасність, 2001. № 3. С. 49-53.
91. Нечаенко Д. А. Сон, заветных исполненный знаков / Д. А. Нечаенко. М. : Юрид. лит., 1991. 304 с.
92. Новалис Фридрих фон (Гарденберг). Гейнрих фон Офтердинген. Фрагменты. Ученики в Саисе. Литературный этюд Т. Карлейля / Фридрих фон (Гарденберг) Новалис ; [пер. с нем. А. Голова]. СПб. : Евразия, 1995. 242 с.
93. Новикова В. Г. Поэтика незавершенности (К вопросу о фрагментарности интеллектуальной прозы) / В. Г. Новикова. Нижний Новгород : Наука, 1998. С. 90-95.
94. Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания / Э. Нойманн ; [пер. с англ. А. П. Хомика]. М., К. : Рефл-бук, Ваклер, 1998. 457 с.
95. Нойманн Э. Размышления по поводу тени. Глубинная психология и новая этика / Э. Нойманн ; [пер. с англ. А. П. Хомика]. СПб. : Академический проект, 1999. С. 140-150.
96. Нямцу А. Е. Евангельские образы и мотивы в русской литературе / А. Е. Нямцу. Черновцы : Рута, 1998. Ч.1. 80 с.
97. Нямцу А. Е. Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе / А. Е. Нямцу. Черновцы : Рута, 1999. Ч.2. 326 с.
98. Овідій Публій Назон. Метаморфози / Публій Овідій Назон ; [перекл. з латин., передм. та прим. А. Содомори]. К. : Дніпро, 1985. 301 с.
99. Овсянико-Куликовский Д. Н. Теория поэзии и прозы / Д. Н. Овсянико-Куликовский. М. : Гос. изд., 1923. 95 с.
100. Онианс Р. Б. На коленях богов: истоки европейской мысли о душе, разуме, теле, времени, мире и судьбе / Р. Б. Онианс. М. : Прогресс-традиция, 1999. 592 с.
101. Островский А. Сон, его интерпретация в библейском повествовании / А. Островский // Вестник Еврейского университета в Москве. №1. М. : Иерусалим, 1998. С. 157-175.
102. Перспективы метафизики: классическая и неклассическая метафизика на рубеже веков: материалы международной конференции / [под ред. Г. Л. Тульчинского и М. С. Уварова]. СПб. : Алетейя, 2001. 409 с.
103. Полан Жан. Тарбские цветы, или Террор в изящной словесности / Жан Полан ; [пер. с фр. А. Шестакова]. СПб. : Наука, 2000. 334 с.
104. Пропп В. Я. Морфология сказки / В. Я. Пропп. М. : Лабиринт, 2001. 192 с.
105. Рикёр П. Конфликт интерпретаций: очерки о герменевтике / П. Рикёр ; [пер. с фр. И. С. Вдовиной]. М. : Медиум, 1995. 415 с.
106. Ружмон Дені де. Любов і західна культура / Дені де Ружмон ; [перекл. з фр. Я. Тарасюк]. Л. : Літопис, 2001. 301 с.
107. Светлов Р. В. Гнозис и экзегетика / Р. В. Светлов. СПБ. : Русский Христианский гуманитар. ин-т, 1998. 480 с.
108. Сент-Бёв Шарль. Литературные портреты. Критические очерки / Шарль Сент-Бёв ; [пер. с фр., вступит. статья и коммент. М. С. Трескунова]. М. : Худ. лит., 1970. 498 с.
109. Силантьев И. В. Мотив в системе художественного повествования: проблемы теории и анализа / И. В. Силантьев. Новосибирск : ИДМИ, 2001. 236 с.
110. Силантьев И. В. Дихотомическая теория мотива / И. В. Силантьев // Гуманитарные науки в Сибири. Серия Филология. № 4. Новосибирск : ИДМИ, 1998. С. 46-54.
111. Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука; 2-е вид., доп., випр.]. К. : Головна редакція УРЕ, 1985. 970 с.
112. Смущинська І. В. Суб’єктивна модальність французької прози / І. В. Смущинська. К. : Київський університет, 2001. 253 с.
113. Соловей Е. Українська філософська лірика : [навч. посіб. із спецкурсу] / Е. Соловей. К. : Юніверс, 1999. С. 300.
114. Степовик Д. В. Українське мистецтво першої половини ХІХ ст. / Д. В. Степовик. К. : Дніпро, 1982. 191 с.
115. Стивенсон Р. Л. Странная история доктора Джекиля и мистера Хайда / Р. Л. Стивенсон ; [пер. с англ. Т. Литвиновой]. Х. : Клуб Семейного досуга, 2001. 240 с. с илл.
116. Тейяр де Шарден Пьер. Феномен человека / Пьер Тейяр де Шарден ; [пер. с фр. Н. А. Садовского]. М. : Наука, 1987. 240 с.
117. Томашевский Б. В. Краткий курс поэтики / Б. В. Томашевский. М.-Л. : Гос. изд., 1930. 148 с.
118. Фесенко В. І. Кіт у чоботях, або Фрагментарні роздуми французької літератури останнього десятиліття / В. І. Фесенко // Всесвіт. № 5-6. К., 2003. С. 139-145.
119. Франко І. Я. Перехресні стежки : [повість] / І. Я. Франко. К. : Дніпро, 1983. 367 с.
120. Фрейд Зигмунд. Моисей и монотеизм / Зигмунд Фрейд ; [пер. с нем. А. Хомика]. М. : Наука, 1993. 98 с.
121. Фрейд Зигмунд. Толкование снов / Зигмунд Фрейд ; [пер. с нем. Г. В. Барышниковой]. М. : Олимп, 1997. 446 с.
122. Фромм Эрих. Душа человека / Эрих Фромм / [общ. ред., сост. и предисл. П. С. Гуревича]. М. : Республика, 1992. 430 с. (Мыслители ХХ века).
123. Фуко Мишель. История безумия в классическую эпоху / Мишель Фуко ; [пер. с фр. И. К. Стаф]. СПб. : Книга света, 1998. 576 с.
124. Хализев В. Е. Теория литературы : [учеб. пособ.] / В. Е. Хализев. М. : Высшая школа, 2002. 437 с.
125. Хаткина М. А. Мифы Древнего Египта / М. А. Хаткина. Донецк : ООО БАО”, 2005. 96 с.
126. Хейзинга Й. Осень средневековья: исследование форм жизненного уклада и форм мышления в ХIV и ХV веках во Франции и Нидерландах / Й. Хейзинга ; [пер. с нидерл. В. В. Ошиса]. М. : Наука, 1988. 469 с.
127. Хованская З. И. Анализ литературного произведения в современной французской филологии / З. И. Хованская. М. : Наука, 1988. 239 с.
128. Холодов А. Б. Мифопоэтика: мотив и сюжет в системе мировидения классика / А. Б. Холодов. Одесса : Астропринт, 2001. 105 с.
129. Хоружий С. С. Подвиг как органон: организация и герменевтика опыта в исихастской традиции / С. С. Хоружий // Вопросы философии. №3. М., 1998. С. 35-118.
130. Шаміссо Адальберг фон. Дивні пригоди Петера Шлеміля / Адальберг фон Шаміссо ; [пер. з нім. С. Сакидона; післям. Є. Сверстюка]. К. : Дніпро, 1965. 140 с.
131. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения в 2 т. / Ф. В. Й. Шеллинг ; [пер. с нем. и сост. А. В. Гулыга]. М. : Мысль, 1989. Т.2. 636 с. (Филос. наследие).
132. Шишмарёв В. Ф. Французская литература : [избранные статьи] / В. Ф. Шишмарёв. М.-Л. : Наука, 1965. 496 с.
133. Шмидт Юлиан. История французской литературы со времен революции 1789 года / Юлиан Шмидт. СПб. : Издание Николая Тиблена, 1863. Т.1. 495 с.; СПб. : Издание Николая Тиблена, 1864. Т. 2. С. 87.
134. Экзегетика снов: европейская хроника сновидений. М. : Эксмо, 2002. 461 с. (Антология мудрости).
135. Элиаде Мирча. Аспекты мифа / Мирча Элиаде ; [пер. с фр. и предисл. Е.