В. БЕРРОУЗ: ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОЕТИКА ТВОРЧОСТІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

На правах рукопису

Гречуха Леся Олександрівна

УДК 821. 111 3 (73). 09

В. БЕРРОУЗ: ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОЕТИКА ТВОРЧОСТІ

10.01.04 література зарубіжних країн

Д И С Е Р Т А Ц І Я
н а з д о б у т т я н а у к о в о г о с т у п е н я к а н д и д а т а
ф і л о л о г і ч н и х н а у к

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Шпак Валерій Кирилович

Черкаси 2006

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Художні пошуки Вільяма Берроуза в контексті американської літератури другої половини ХХ століття...10
1.1. Творчість В. Берроуза у вітчизняній та зарубіжній літературно-критичній думці10
1.2. Творчість Берроуза: від бітництва до постмодернізму..35
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2. Романи В. Берроуза: негативна поетика як спосіб зображення світу та людини....70
2.1. Наративні моделі людини і світу в романі В. Берроуза Голий сніданок”...........................................................................................................70
2.2. ”Нова трилогія”. Основні тематичні та стильові акценти..............................................................................................................86
2.3. Художній світ Вільяма Берроуза: міфологічна” концепція дійсності......103
2.4. Нова Поліція” Нова Моб”: циклічність конфлікту між добром і злом.................................................................................................................116
Висновки до розділу 2 ..126
РОЗДІЛ 3. Особливості структури романів В.Берроуза.............130
3.1. Техніка літературного монтажу.........................................................130
3.2. „Машина пом’якшення, Білет, який вибухнув”, ”Нова експрес”: специфіка композиції.....154
Висновки до розділу 3 ...183
ВИСНОВКИ....................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................194

ВСТУП

Актуальність дослідження. Один із найрадикальніших американських письменників ХХ століття, Вільям С’юарт Берроуз (1914 1997), досі залишається маловідомим в Україні. У роботі аналізуються романи автора не з точки зору соціологічних принципів сучасності, а йдеться саме про дослідження художньої специфіки його творів, яке пов’язується з обставинами реальної дійсності не безпосередньо, а опосередковано через життєвий досвід автора, літературну традицію, художній смак, а вже потім знаходить втілення у художньому творі. Це слугує цінним методологічним орієнтиром при аналізі творчої спадщини Вільяма Берроуза, допомагає зрозуміти складний механізм художньої реальності, в якій перебувають персонажі його романів.
Творчість Вільяма Берроуза відіграла значну роль у розвитку як модерністського, так і постмодерністського літературного канону. Поза межами пострадянського простору автора вважають важливою постаттю сучасної американської прози. У зарубіжному літературознавстві існує значна кількість досліджень творчості Берроуза [див.: 148, 161, 180, 189, 191, 194, 195, 207, 214], магістральною лінією яких є зацікавленість колом етичних питань, зокрема проблемами нетрадиційних стосунків та вільного вибору життєвого шляху, статевої розкутості. Окремі аспекти творчого доробку автора постали і в центрі уваги літературознавців радянського та пострадянського періоду, дослідження яких з’являлися здебільшого у вигляді газетних і журнальних статей, та частин наукових розвідок загального характеру. Втім, творчість Берроуза не здобула адекватного висвітлення як у вітчизняному, так і загалом у літературознавстві пострадянського періоду. Свідченням цього є вкрай обмежена кількість відповідних досліджень [4, 47, 58, 59, 63]. Про творчість письменника фрагментарно лише згадували М.О. Мендельсон [54], О.М. Звєрєв [31], Т.Н. Денисова [23-28], В.І. Оленєва [64], Т.Л.Морозова [60, 61], Л.Л. Черніченко [82] та ін. Роботи радянських учених не включали монографічного вивчення творчості письменника, і, відповідно, її осмислення як цілісного естетичного явища. Крім того, застосовані в них методологічні підходи потребують перегляду в контексті сучасної літературознавчої рефлексії. У вітчизняній американістиці немає комплексних наукових праць, присвячених аналізу творчого доробку письменника.
З іншого боку, творчість Берроуза може стати благодатним грунтом для концептуальних побудов різноманітних теорій сучасного літературознавства, що відкриває широкий спектр для наукової полеміки. Без творів Берроуза, розглянутих у їх зв’язках з іншими літературними феноменами, картина американської літератури другої половини ХХ століття виглядає недовершеною. Більше того, розкриття світоглядних та естетичних особливостей його творчості створює передумови для усвідомлення загальних закономірностей літературного процесу сучасності, зокрема, формування та становлення постмодерністських тенденцій.
У дисертації приділяється увага тим творам В. Берроуза, які стали помітним явищем літературного життя США другої половини ХХ століття. Передусім це стосується романів Джанкі”, Голий сніданок”, Машина пом’якшення”, Білет, який вибухнув”, Нова експрес”, написаних у період 5060-х років минулого століття, творів, які формували його як творчу особистість, були надзвичайно важливим етапом у творчому становленні Берроуза як письменника. Саме вони й були тим естетичним і художнім надбанням, що дозволило Берроузові стати в один ряд з найпопулярнішими американськими авторами сьогодення.
Актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, недостатнім рівнем вивчення доробку митця у вітчизняному літературознавстві, а з іншого характером його художніх пошуків, що значно відрізнялися від попередніх традицій та вплинули на подальший розвиток американської літератури і культури в цілому. Проведений аналіз прози письменника дозволяє визначити естетичні домінанти, які сприяють її актуальному звучанню в добу постмодерну. Науковий інтерес до постаті та творчості митця допомагає не тільки віднайти й визначити особливості його наративу, а й наочно продемонструвати багатство сучасної американської літератури, неоднозначність її мейнстріму, художні стрижні, які забезпечують його багатоманітність. У площині теоретично-літературних узагальнень робота надає можливість простежити важливий для літератури ХХ століття естетичний процес поєднання традиції та антитрадиційних” художніх новацій у межах творчості одного автора.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами організації, де вона виконана. Результати роботи висвітлюють окремі практичні аспекти художнього поетичного перекладу і реалізуються в науковому проекті, який здійснює кафедра прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету (держбюджетна тема №138-03 Теоретичне обґрунтування концепції та створення ефективних методів вивчення граматики в зіставному аспекті”, наказ міністра освіти України № 633 від 5.11.2002 р., код державної реєстрації 0103U003683).
Матеріали дисертації використовуються та апробуються на заняттях з теорії і практики перекладу, лекційних та семінарських заняттях з історії зарубіжної літератури для студентів спеціальності Прикладна лінгвістика” згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри.
Мета дослідження полягає у визначенні естетичного новаторства Берроуза, відтак його місця в сучасному літературному процесі в аспекті американської традиції. При цьому, звичайно, не можна обминути стрижневої проблеми інтерпретації самої особистості автора проблему його індивідуальної творчої манери. Звідси виникає необхідність звернути увагу на особливості поетики письменника як діалектичної складової форми і змісту його творів: специфічних, властивих тільки В. Берроузові засобів творення художніх образів, характеру художнього конфлікту, використання тих чи інших художніх засобів, які розглядаються в еволюційному аспекті.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку конкретних завдань:
· вивчити історію критичного сприйняття творчості В. Берроуза як важливої складової літературного та позалітературного контексту; обґрунтувати логіку критичних оцінок у відповідності до загальних тенденцій розвитку літературної теорії;
· встановити роль письменника в формуванні літератури бітництва;
· виділити основні теми, мотиви та проблеми ранніх творів В.Берроуза;
· створити цілісне уявлення про художню систему, створену Берроузом у його першій трилогії (Машина пом’якшення”, Білет, який вибухнув”, Нова експрес”), що включає аналіз її найважливіших тем, мотивів, образів, художніх прийомів;
· розглянути особливості ранньої романної прози В. Берроуза як цілісного естетичного феномену, що передбачає дослідження її поетики й, насамперед, художніх засобів наративного рівня інтерпретації.
Об’єктом дослідження є раніше не вивчена у вітчизняному літературознавстві творча спадщина Вільяма Берроуза, зокрема ті твори автора, що формували його як творчу особистість, були надзвичайно важливим етапом у творчому становленні Берроуза як письменника. Це романи Джанкі” (1953), Голий сніданок” (1959), Машина пом’якшення” (1961), Білет, який вибухнув” (1962), Нова експрес” (1964), написані у період 5060-х років минулого століття. Саме вони й були тим естетичним і художнім надбанням, що дозволило Берроузові стати в один ряд із найпопулярнішими американськими авторами сьогодення. Дослідницька увага до цих творів зумовлена насамперед використанням письменником методу розрізання та складання” (cut-up technique), який полягає у тому, що власний текст чи текст будь-якого іншого автора розрізається на частини, які потім компонуються у довільному порядку, утворюючи нову оригінальну оповідь.
Предмет дослідження проблематика та поетика творчості В.Берроуза.
Методологічна основа дисертації зумовлена поставленими завданнями, специфікою матеріалу та станом його теоретичного осмислення. У процесі аналізу художніх текстів використовується феноменологічний метод, спрямований на розгляд і опис сутності явищ авторського світогляду; історикотипологічний метод, який дозволяє визначити роль та місце творчого доробку письменника, специфіку тем і мотивів його творів в американській літературі. Значне місце займає системний метод дослідження. Застосовується й метод контент-аналізу, що дозволяє перевести вербальну інформацію тексту в метавербальну і допомагає розкрити підсвідомо зафіксовані системи цінностей, особливості поведінки персонажів. Основою послужили праці вітчизняних та зарубіжних дослідників (Р. Барта, Ж. Батая, Ж. Бодрійяра, Е. Гуссерля, М. Гайдеггера, Ж. Дерріди, І.П. Ільїна, Ж.-Ф. Ліотара, М.Липовецького, М. Маньковської, І. Гасана, Л. Хатчен). У роботі аналізуються романи автора не з погляду соціологічних принципів сучасності, а йдеться саме про дослідження художньої специфіки його творів, яке пов’язується з обставинами реальної дійсності не безпосередньо, а опосередковано через життєвий досвід автора, літературну традицію, художній смак, а вже потім знаходить втілення у художньому творі. Це слугує цінним методологічним орієнтиром при аналізі творчої спадщини Вільяма Берроуза, допомагає зрозуміти складний механізм художньої реальності, в якій перебувають персонажі його романів.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є спробою вивчення творчості В.С. Берроуза як унікального й цілісного явища в усій сукупності характерних для автора іманентних індивідуальних характеристик і важливих типологічних зв’язків з основними літературними й культурними тенденціями сьогодення. Аналіз творчості В. Берроуза дозволяє зробити певні теоретичні висновки та узагальнення про характер розгортання літературного процесу в США другої половини ХХ століття. Основна частина дослідження присвячена конкретному аналізу прози письменника на текстовому рівні. На відміну від попередніх досліджень (М. Мендельсон, Т. Морозова, Л. Черніченко), творчий доробок Берроуза аналізується у контексті літератури постмодернізму.
Дослідження є особистим внеском здобувача у вивчення особливостей творчої спадщини В. Берроуза.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути стартовим матеріалом для подальшого наукового вивчення творчої спадщини В.Берроуза, а також для доповнення та поглиблення уявлень про складний літературний процес США другої половини ХХ століття. Матеріали дисертації можуть використовуватися при підготовці лекцій з історії літератури США другої половини ХХ століття, спеціальних курсів з американської експериментальної прози на філологічних факультетах. Теоретичні узагальнення можуть бути корисними при розгляді проблеми зв’язку та взаємодії традиції та численних й різновекторних естетичних пошуків у літературі другої половини ХХ століття. Результати дисертаційного дослідження мають практичну цінність для спеціалістів, які займаються вивченням сучасної американської літератури, а також близьких до неї явищ та процесів у сучасній літературі інших країн, у тому числі й вітчизняній.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження викладено в 13 публікаціях, 7 з яких у фахових виданнях. Головні положення роботи обговорювалися на наукових конференціях і семінарах: Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2002), Література в контексті культури” (Дніпропетровськ, 2003), Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства і мистецтвознавства” (Севастополь, 2003), Руйнуючи кордони: англомовні літератури в епоху постмодерну” (Мінськ, 2003), Функціонування літератури в культурному контексті епохи” (Дніпропетровськ, 2004), У пошуках спільності: проблема кордонів в літературах і культурах Старого і Нового світів” (Мінськ, 2004), Сучасні тенденції розвитку лінгвістики та європейської і американської літератур” (Черкаси, 2004), Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства і мистецтвознавства” (Севастополь, 2004), V (П’яті) міжнародні чичеринські читання Проблеми розвитку художньої прози” (Львів, 2004), Нові горизонти та перспективи філологічної науки й педагогічної практики” (Дніпропетровськ, 2004), Функціонування літератури в культурному контексті епохи” (Дніпропетровськ, 2005), Мовна освіта в контексті болонських реалій” (Київ, 2005), 11-та Всеукраїнська наукова філологічна конференція Проблеми розвитку сучасної лінгвістики, світової літератури та перекладознавства” (Черкаси, 2005). Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету за участю викладачів Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки:
1. Творчість Вільяма Берроуза охоплює перші повоєнні десятиріччя і знаходить належне місце в експериментальній американській прозі ХХ століття. Письменника вважають представником літератури чорного гумору”, бітництва, а його літературу формою духовного протесту”. За серйозність піднятих у своїх романах проблем автора називавали святим (Е. Ензен), дидактичним (І. Хассан), релігійним (Н. Мейлер) письменником. За зображення в творах сцен сексуальних перверзій деякі критики віднесли творчість Берроуза до порнографічної літератури (М.О.Мендельсон), інші до еротичної (В. Ерліхман, Т. Морозова, І.Хассан). Крім того, ”Голий сніданок” Берроуза одна з останніх книг в Америці, що стала об’єктом судової тяганини. Втім, окрім звинувачень у розбещеності читача цей твір отримав схвальні відгуки М. МакКарті, Н.Мейлера, Т. Саузерна, А. Гінзберга, Р. Лоуела, М. МакЛугана. Н.Мейлер запропонував поставити твір на один щабель із такими книгами, як Улісс” (Ulysses) Дж. Джойса та У пошуках втраченого часу” М. Пруста. У творах письменника відзначали й наявність елементів сатири (Т. Денисова, Дж. Баллард, Т. Морозова). У плані гумору пропонували порівняти творчість Берроуза з романами Дж. Свіфта (М.Маккарті). Крім літературної паралелі з пізнім Дж. Свіфтом критики вбачали схожість творчого доробку Берроуза з роботами П. Брейгеля і І.Босха (проблеми патології з позиції власної ненависті) (І. Хассан), з автором соціальної сатири Ленні Брюсом (Т. Золотаров). Романи письменника вважали такими, що безпощадно висміюють людину, яка нездатна протистояти оточуючій дійсності. У цілому, впродовж 1950-1960-х років у оглядах критиків переважали негативні оцінки творів Берроуза. Письменника називали нігілістом, котрий заперечує життя, звинувачували у антиморальності. У 70-х роках спостерігалося змішення уваги дослідників від змісту творів до стилю нарації, пов’язане передусім із запровадженням новаційного типу письма. Крім того, тоді як у 1960-ті роки Берроуза відносили більше до повоєнних біт-письменників і довгий час прирівнювали до таких відомих модерністів, як Джойс, Беккет і Кафка (Д. Лодж, Т. Золотаров), вже у 80-ті у зарубіжній літературознавчій науці його почали розглядати як яскравий приклад постмодерністської літератури. Цьому спряла публікація у 1980-х роках другої трилогії (Міста червоної ночі”, Місто мертвих доріг”, Західні землі”), що викликала новий підхід до сприйняття творчості автора, значною мірою сприяла переоцінці його літературної позиції. Зарубіжні дослідники знайшли схожість теоретичних засад письменника з ідеями Дерріди, Барта, Бодріяра. Перші спроби комплексного аналізу творчого доробку автора в зарубіжному літературознавстві були пов’язані з його участю в біт-русі (Е. Мотрем, Дж. Тайтелл).
2. Зв’язок Берроуза з бітництвом простежується не стільки на рівні творчості, скільки на рівні особистісному. Незважаючи на той факт, що в романах письменника можна знайти елементи, характерні саме для біт-літератури (спонтанне письмо, неприхований бунт” проти усталених цінностей тощо), ці елементи зображені на якісно новому рівні. Берроуз наголошує на асоціативності свого бунту, оскільки основними ворогами особистості вважає суспільство, націю і сім’ю. На цих засадах він і відмежовується від бітників, докоряючи останнім за прихильність до усталених суспільних формул. Щоправда, бітникам Берроуз завдячує початком власної літературної кар’єри, оскільки саме А Гінзберг і Дж.Керуак переконали його опублікувати свої нариси та спостереження. Найкультовіші представниками руху, у свою чергу, відчули сильний вплив як творчості, так і особистості останнього.
3. Ранні романи автора (Листи Ягу”, Джанкі”, Підер”) варто аналізувати в межах сповідальної літератури. У творах письменника можна знайти й риси, притаманні літературі чорного гумору” (абсурдність буття, втеча від реальності, міфологічність, насиченість творів метафорами та фантастичними елементами, сатиричне зображення дійсності). Літературне підґрунтя, з якого виросли твори Берроуза, можна визначити як поєднання сюрреалізму з ідеями, започаткованими Г.Міллером. Серед митців, які вплинули на формування світогляду Берроуза необхідно також назвати Д. Велша, Г. Гріна, Дж. Конрада, М.Пруста, Дж. Свіфта. Твори Берроуза разом із творами інших представників бітництва (А. Гінзберга, Дж.Керуака та ін.) та літератури американської школи чорного гумору” ознаменували перехід від модернізму до постмодернізму в літературі США. Йдеться не тільки про проблемний аспект романів автора, а й про формування їх структурностильових особливостей.
Творчість Берроуза є складним явищем, у якому можна простежити етапи формування його як самобутнього митця, становлення і зростання як майстра художнього слова. Творча еволюція автора відбувалася з урахуванням найважливіших традицій світової літератури та формувалася в період становлення американського постмодернізму. Щоправда, романи Вільяма Берроуза не варто відносити до будь-якої існуючої на той час літературної течії чи школи, як у американській, так і в світовій літературі в цілому. Він створював власну літературу, яка надалі надала підвалини не лише для виникнення нових літературних течій, але й сприяла розвитку мистецтва в цілому.
5. Проза Берроуза є унікальною навіть для ХХ століття. Незвична майстерність та серйозність проблем, яких торкається автор, ставлять письменника на передній план літературного андеґраунду (проблема абсурдності буття, бездуховності, індиферентності, залежності, вільного вибору, прийнятності одностатевих стосунків).
Для творів Берроуза характерна постійність тематики: принципова несумісність особистості та держави, суспільства, нездоланний хаос світу, неминучість відчуження та гибелі людини, для вираження і розкриття яких письменник обирає теми наркоманії, сексопатології, гомосексіалізму, насилля. Герої Берроуза переважно чоловіки. Жіночі образи виникають на сторінках романів досить рідко і не є значущими на тлі загальної картини подій. Авторська індивідуальна образно-поетична система свідомо орієнтована на незвичність, на руйнування усталених у суспільстві стереотипів. Лірична сповідь, відверта розмова про власні почуття характерні риси поетичного стилю письменника.
Берроуз вільно говорить про сексуальне життя як своє, так і своїх персонажів. У його творчості інтимні стосунки зображені дещо натуралістично. Такі сцени невід’ємна частина берроузівського стилю письма. Вони є важливими передусім для характеристики персонажів, атмосфери і моралі свого часу. Берроуз намагається поставити перед читачем складну проблему розуміння становища гомосексуаліста та наркомана у сучасному йому американському суспільстві.
Берроуз демонструє невідповідність між ідеалом і дійсністю. У його творах важливе місце належить ідеям панування загадкових сил, боротьби людини з її внутрішньою природою. Звідси зацікавленість внутрішнім життям індивіда, таємницями його душі, тяжіння до інтуїтивного та несвідомого. Письменник демонструє незвичайну складність, глибину, антонімічність особистості. Його герой не ховається за маскою добропорядності. І як результат, стиль нарації автора обумовлюється темами та мотивами, які він використав при написанні романів.
6. Вільям Берроуз один із творців літератури самовиразу” другої половини ХХ століття. Ця література співзвучна загальному клімату американського та європейського життя, атмосфері незгоди і протесту проти істеблішменту, духу дисиденства, розчарування і прагнення радикальних змін. Такі зміни спричинили повне руйнування традиційної оповідної форми та виникнення нового типу оповіді, що якнайпереконливіше відобразилося у творчості Берроуза, котрий пропонує експериментувати зі словом шляхом монтажу текстуальних фрагментів (метод розрізання та складання” та його різновид метод накладання ” (вставки)). Метод розрізання та складання” є характерною рисою наративного стилю автора. Цей метод спричиняє часове відхилення, в результаті якого персонажі його творів існують поза межами часу і простору. Вони прагнуть безсмертя. Тому одним із головних завдань романів Берроуза, для написання яких письменник використав метод розрізання та складання”, є магічне перевтілення читача, створення нової, вільної, незалежної від диктату суспільства людини, у світі тотального конформізму. У ході аналізу чотирьох романів письменника (Голий сніданок”, Машина пом’якшення”, Білет, який вибухнув”, Нова Експрес”) виявлено таку знакову рису стилю Берроуза, як схильність грати словами та їх значеннями. Атрибутивною ознакою нарації автора є також часте повторення однієї фрази чи фрагменту впродовж одного та кількох романів.
7. У романах Голий сніданок”, Машина пом’якшення”, Білет, який вибухнув” і Нова експрес” В. Берроуз пропонує власний варіант світосприйняття, своєрідну реальність, альтернативний художній світ, створює мікромодель Західного світу за допомогою локального конфлікту з ним авторської свідомості та глибокого аналізу через висвітлення темних сторін як власної душі, так і всього американського суспільства. Завдяки використанню науково-фантастичного матеріалу Берроуз зображає альтернативний варіант історії”, в якому реалізується авангардний потенціал жанру. За допомогою науково-фантастичного сюжету письменник відтворює холодний апокаліпсис” людської раси. Це своєрідний соціальний утопізм” як експериментування з власним способом життя, який умовно можна назвати міфологічним”. Світ, у якому живуть персонажі його романів, є фільмом реальності” (the reality film), що перетворюється на об’єкт маніпулювання в руках монополії. Автор навмисне зображає світ абсурдним. У такий спосіб стилізована палітра його нарації набуває незвичайних відтінків. Абсурдним, на думку письменника, є зміст, форма і спосіб людського буття та сучасної цивілізації в цілому. Змальовуючи боротьбу двох конфліктних сил Нова Моб” та Нова Поліції”, письменник у незвичайний спосіб демонструє читачеві споконвічний конфлікт доброзло”, та доводить його циклічність.
8. Берроуз збагатив традиції жанру роману ХХ століття. Насамперед це стосується настанови письменника на спонтанність, поєднання наукових фактів, побутового сюжету та просторової фантастики, активне впровадження елементів детективу, трилера, готичного, пригодницького жанру тощо. Достатньо прочитати кілька сторінок прози Берроуза, щоб зрозуміти механізм” письма автора, котрий на сторінках власних романів майстерно поєднує реальні події та фантастику, плин свідомості та натуралістичні описи. Твори Берроуза характеризуються широтою філософського мислення. Письменник критикує політичну та судову системи сучасного йому суспільства. Він часто відсилає читача до досягнень наук (теорія Павлова, теорія Вітгенштейна, оргонна теорія Райха, фото- та кіномонтаж тощо), що свідчить про його високу освіченість.
Проза Берроуза наклала відбиток на формування жанру фантастики (неофантастики) в американській літературі другої половини ХХ століття та сприяла виникненню в її рамках нового літературного напрямку (кіберпанку). Вільям Берроуз значно вплинув і на розвиток сучасної музичної культури. Авторський метод розрізання та складання” став поштовхом для розвитку індустріальної музики”. Берроузові музична культура завдячує виникненню терміну heavy metal”.

Таким чином, можна припустити, що особливості стилю письма Вільяма Берроуза пов’язані, перш за все, з орієнтацією на незвичність та руйнування притаманних суспільству стереотипів ставлення до реальності та людської ідентичності. Він прагнув створити таку літературу, в якій читач безпосередньо виступав би співавтором у написанні того чи іншого твору. Його романи застерігають від небезпеки та зла, які несе з собою науково-технічний прогрес та сучасна цивілізація загалом.
Перспективне вивчення творчої спадщини Вільяма С’юарта Берроуза дозволяє вести дискусії не лише про особливості його художнього стилю, а й про вплив письменника на концептосферу сучасної не тільки американської і світової літератури, а й культури в цілому. Творчий шлях Берроузаписьменника засвідчує, що він сьогодні є одним з авторів, які значно вплинули і продовжують впливати на літературне та культурне життя Америки, на становлення американської і європейської сучасної художньої свідомості. Дослідження творчості В.Берроуза дає змогу по-новому оцінити надбання літератури американського авангарду та краще зрозуміти особливості постмодерну в США.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко С.Р. Стилістична функція колоративної лексики в романі Еліс Уокер Колір пурпурний” // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Черкаси: ЧДТУ, 2004. Число восьме. С. 164 166.
2. Адорно Т.В. Негативная диалектика. М.: Научный мир, 2003. 374с.
3. Аксенов В. Чудо или чудачество. О судьбе романа // Октябрь. 2002. № 8. С. 171 179.
4. Антология поэзии битников: Пер. с англ. М.: Ультра. Культура, 2004. 784 с.
5. Бавильский Д. Рвотный порошок // Знамя. 1995. № 12. С. 218 221.
6. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. / Сост. и общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
7. Барт Р. Удовольствие от текста // Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1994. С. 462 518.
8. Батай Ж. Литература и Зло. М.: МГУ, 1994. 164 с.
9. Бахтин М.М. Проблемы творчества Достоевского. Киев: Next, 1994. 521 с.
10.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
11.Берроуз У. Голый завтрак: Роман / Пер. с англ. и примеч. В. Когана. СПб.: Симпозиум”, 2001. 393 с.
12.Берроуз У.С. Голый завтрак: Роман. / Пер. с англ. В. Когана / Электронная революция: Статьи. / Пер. с англ. М. Немцова. Предисл. А. Шаталова, Я. Могутина. М.: Глагол, 2000. 303 с.
13.Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. М.: Добросвет, 2000. 257 с.
14.Борхес Х.Л. Проза разних лет. М.: Радуга, 1984. 318 с.
15.Виноградов В.В.О задачах истории языка // Известия АН СССР. 1946. Т.5. Вып. 3. С. 233.
16.Гинзберг А. Заметки на тему Вопля” и других стихотворений // Антология поэзии битников: Пер. с англ. М.: Ультра, Культура, 2004. С. 664 668.
17.Голдинг У. Лестница и дерево // Иностранная литература. 1991. №7. С. 236.
18.Голый завтрак в суде // Глагол. 1994. № 20. С. 255 283.
19.Голый завтрак на интернетном поле // Невское время. 1999. №222 (2103). 27 ноября. С. 1314.
20.Гундорова Т. Декаданс і постмодернізм: Питання мови // Світовид. 1995. № 1. С. 64 75.
21.Гуревич П.С. Культурология. М.: Гардарики, 1999. С. 153 157.
22.Дебор Г. Общество спектакля: Пер. с фр. С. Офертаса и М.Якубович. М.: Логос, 1999. 224 с.
23.Денисова Т. Берроуз У. // Писатели США. Краткие творческие биографии. Сост. и общ. ред. Я. Засурского, Г. Злобина, Ю.Ковалева. М.: Радуга, 1990. С. 45 46.
24.Денисова Т. Від конформізму до постмодернізму // Вікно в світ. 1999. №5 (8). С. 59 70.
25.Денисова Т.Н. Экзистенциализм и современный американский роман. К.: Научная мысль, 1985. 245 с.
26.Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття. К.: Довіра, 2002. 318 с.
27.Денисова Т.Н. Роман і романісти США ХХ ст. К.: Дніпро, 1990. 362 с.
28.Денисова Т.Н. Современный американский роман. Социальнокритические традиции. К.: Наукова думка, 1976. 306 с.
29.Деррида Ж. Эссе об имени. СПб.: АЛЕТЕЯ, 1998. 192 с.
30.Дробот І. НайЧорніший з Чорного гумору” // Література плюс. 2001. №4 (29).. // http://aup.iatp.org.ua/litplus/lit29.php#4.
31.Зверев А. Второе свидание// Иностранная литература. 1997. № 2. С. 12 23.
32.Землянова Л. Эстетика молчания” и кризис антиискусства в США. // Неоавангардистские течения в зарубежной литературе 195060гг.: Сб. статей. / Под ред. А.Л. Дымшиц и др. М.: Худ. лит., 1972. С.33 156.
33.Золя Е. Твори в 2х т. К.: Дніпро, 1988. Т. 1: Кар’єра Ругонів; Черево Парижа: Романи: Пер. з фр. 572 с.
34.Иванова Н. Преодолевшие постмодернизм // Знамя. 1998. № 4. С. 193 204.
35.Ігнатенко М. Відчуження й іморалізм у дійсності та літературі ХХ століття // Слово і час. 2001. № 11. С. 45 59. ­
36.Ильин И.П. Теория знака Ж. Дерриды и ее воздействие на современную критику США и Западной Европы // Семиотика. Коммуникация. Стиль. М., 1983. С. 108 125.
37.Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1999. 255 с.
38.Ильин И.П. Стилистика интертекстуальности: Теоретические аспекты // Проблемы современной стилистики. М., 1989. С. 186 207.
39.Кан Д. Технология физиологических коммуникаций у Уильяма Берроуза и Л. Рона Хаббарда // Митин журнал. 2002. № 60. С.481 486.
40.Керби А. Предисловие переводчика // Берроуз У. Джанки: Исповедь неисправимого наркомана. Письма Яхе. Гомосек: Романы: Пер. с англ. / У. Берроуз. М.: ООО Издательство АСТ”: ЗАО НПП Ермак”, 2004. С. 7 9.
41.Керби А. Предисловие переводчика // Берроуз У. Джанки. Письма Яхе. Подольск: Adaptec/Touch Press, 2001. С. 5 7.
42.Керуак Дж. Истоки разбитого поколения” // Антология поэзии битников: Пер. с англ. М.: Ультра. Культура, 2004. С. 605 615.
43.Коваль М. Теорія літературного постмодернізму в інтерпретації Джона Барта // Мандрівець. 1999. № 5 6 (2223). Вересень грудень. С. 115 119.
44.Коган В. Предисловие переводчика // Барроуз У. Мягкая машина: Трилогия / Предисл. и пер. с англ. В. Когана. СПб.: Азбука, Амфора, 1999. С. 5 10.
45.Кортасар Х. Игра в классики: Роман: Пер. с испан. Л. Синянской. М.: Худож. лит., 1986. 572 с.
46.Кубарева Н.П. Зарубежная литература второй половины ХХ в. М.: Московский Лицей, 2002. 208 с.
47.Кулик И. Машины текста машины бессмертия: Уильям Берроуз в перспективе литературного авангарда // Художественный журнал. 2000. № 32. С. 17 20.
48.Лапенков В. Форматирование андеграунда // Звезда. 2002. № 1. С. 197 205.
49.Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. М.: Институт экспериментальной социологии, СПб.: Алетейя, 1998. 159 с.
50.Липовецкий М.Н. Русский постмодернизм (Очерки исторической поэтики): Монография. Экатеренбург: Изд-во Уральского гос. педагог. университета, 1997. 317 с.
51.Літературознавчий словникдовідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. К.: ВЦ ”Академія”, 1997. 753 с.
52.Лотман Ю., Цивяг Ю. Диалог с экраном. Таллин: Издво Александровна”, 1994. 216 с.
53.Маньковская М. Эстетика постмодернизма. — СПб.: Алетейя, 2000. 347 с.
54.Мендельсон М.О. Роман США сегодня. М.: Сов. писатель, 1977. 400 с.
55.Мендельсон М. Черные юмористы, или в плену хаоса // Литературная газета. 1972. № 47. С. 15.
56.Миллер Г. Размышление о писательстве // Миллер Г. Избранное: Романы; Повести; Эссе; Рассказы; Автобиография: Пер. с англ. Вильнюс: Полина, 1995. С. 7 16.
57.Миллер Г. Тропик рака: Роман: Пер. с англ. / Предисл. И.П.Тарасевича. К.: Культура, 1992. 240 с.
58.Могутин Я., Шаталов А. Битники: история болезни // Глагол. М., 1994. № 20. С. 7 24.
59.Могутин Я., Шаталов А. Битники: история болезни. Уильям Берроуз & Co // Независимая газета. 1993. 4 августа. № 145 (569). С. 5.
60.Морозова Т.И. Образ молодого американца в литературе США. М.: Высшая школа, 1969. 94 с.
61.Морозова Т.И. Спор о человеке в американской литературе. М.: Наука, 1990. 331 с.
62.Мулярчик А.С. Поворот к многоликому реализму. Литература США в конце ХХ века // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 1. С. 83 92.
63.Ознобихина Н.А. ВСЕЛЕННАЯ Х. Уильям Берроуз: литература ли это? Неопубликованное предисловие к роману Нова экспресс” //yuppy.ru/read/bur.htm.
64.Оленева В.И. Социальные мотивы в американской новеллистике. К: Наукова думка, 1978. 208 с.
65.Оруэлл Дж. Политика против литературы. Взгляд на Путешествия Гулливера” // Оруэлл Дж. «1984» и эссе разных лет. Роман и художественная публицистика: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. С. 286 302.
66.Пальцев Н. Бессмертие плоти и величие духа // Миллер Г. Избранное. Вильнюс: Polina, 1995. С. 744 748.
67.Поссе А. Райские псы: Роман: Пер. с исп. Н. Богомоловой. // Иностранная литература. 1992. №8-9. С. 5 129.
68.Постмодернизм. Энциклопедия.— Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. 1040 с.
69.Райх В. Сексуальная революция. СПб. М.: Университетская книга, АТС, 1997. 352 с.
70.Роб-Грийе А. О некоторых устаревших понятиях // Называть вещи своими именами. Программные выступления мастеров западноевропейской литературы ХХ века. М.: Прогресс, 1986. С.112 119.
71.Руссова С. Постмодернізм у сучасній поезії, або Набоков автор-трікстер” // Слово і час. 2000. №6. С. 17 24.
72.Свіфт Дж. Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів: Роман. К.: Веселка”, 1976. 232 с.
73.Свифт Дж. Сказка бочки. Путешествия Гулливера: Пер. с англ. М.: Правда, 1987. 480 с.
74.Семків Р. Постмодернізм та іронія (типологізація нетипового) // Слово і час. 2000. № 6. С. 6 12.
75.Словник іншомовних слів / Уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. К.: Наукова думка, 2000. 680 с.
76.Тараненко О. М. Взаимодействие образного и документального начала в современном американском романе // Проблемы новейшей литературе США. Под ред. К.А. Шаховой. К.: Высшая школа, 1981. С. 94 108.
77.Тараненко О. Факт і вимисел у літературі // Радянське літературознавство. 1981. № 2. С. 66 76.
78.Фаулз Дж. Женщина французского лейтенанта. М.: Центрполиграф, 2002. 510 с.
79.Философские основания эстетики постмодернизма. Научно-аналитический обзор. М.: ИНИОН, 1993. С.35 37.
80.Хализиев В.Е. Теория литературы. М.: Высш. шк., 1999. 398 с.
81.Хассан І. Після модернізму: пошуки естетики довіри // Американська література на рубежі ХХ ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т.Н. Денисова. К.: ІМБ, 2004. С. 31 44.
82.Черниченко Л.Л. Школа черного юмора” и американский модернизм. Автореферат на соиск. уч. ст. к.ф.н. М., 1979. 20 с.
83.Эйзенштейн С.М. Монтаж. М.: ВГИК, 1996. 193 с.
84.Эко У. Заметки на полях Имени Розы” // Эко У. Имя Розы: Детектив М.: Книжная палата, 1989. С. 427 486.
85.Эрлихман В. Тоска по невинности // Парадокс. 2000. № 5 (декабрь). С. 14 15.
86.Abel L. Roza Marginezem. Temata. N.Y. 1964. № 10. P. 169 174.
87.Ansen A. Anyone Who Can Pick Up a Frying Pan Own Death // William S. Burroughs at the Front: Critical Reception, 19591989. / Ed. by R.Lydenberg and J. Skerl. Carbondale, Il.: Southern Illinois University Press, 1989. P. 25 29.
88.Ansen A. William Burroughs: An Essay. Massachusetts: Water Row Books, 1986. 143 p.
89.Auer T. Writing of One Long Novel: William S. Burroughs // Living in Words. Portland (Ore), 1988. P. 13 27.
90.Auers D. The Long Last Goodbye // Journal of American Studies. 1993. № 27. P. 223 236.
91.A William Burroughs Birthday Book. / Ed. by Paul Cecil. Temple Press Ltd., 1994. 44 p.
92.Ballard J.B. Introduction // Burroughs W.S. Naked Lunch. New York: Flamingo, 1993. P. 3.
93.Barthes R. Image Music Text: Trans. S. Heath. New York: Hill and Wang, 1977. 256 p.
94.Barthes R. Mythologies: Trans. Annette L. New York: Hill and Wang, 1983. 234 p.
95.Barthes R. Ronald Barthes: Trans. R. Howard. New York: Hill and Wang, 1977. 234 p.
96.Barthes R. The Pleasure of the Text: Trans. R. Miller. New York: Hill and Wang, 1975. 306 p.
97.Bockris V. With William Burroughs. Private Conversations With a Modern Genius. London: Fourth Estate, 1997. 264 p.
98.Booker M.K. Dystopian Literature: A Theory and Research Guide. Westport, CT.: Greenwood Press, 1994. 412 p.
99.Bukatman S. Terminal Identity: The Virtual Subject in Postmodern Science Fiction. Durham, NC: Duke University Press, 1993. 410 p.
100. Burroughs W.S. Apocalypse. Dead City Radio // Haring K. Apocalypse. New York: George Mulder Fine Art, 1989. P. 3 15.
101. Burroughs W.S. A Word to the Wise Guy // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 28 31.
102. Burroughs W.S. Beaty and the Bestseller // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 22 27.
103. Burroughs W.S Becket and Proust // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P.182 186.
104. Burroughs W.S. Civilian Defence // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 81 86.
105. Burroughs W.S., Collinson L., Baker R. An Interview with William Burroughs // Gay Sunshine. 1974. № 21. P. 1 2.
106. Burroughs W.S. Creative Reading // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 37 46.
107. Burroughs W.S. Cutting Up Characters // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 189 191.
108. Burroughs W.S. Final Words // New Yorker. 1997. August 18. P. 36 37.
109. Burroughs W.S. Graham Green // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P.187 188.
110. Burroughs W.S. God’s Own Medicine // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 109 112.
111. Burroughs W.S., Gysin B. The Third Mind. New York: Viking Press, 1978. 154 p.
112. Burroughs W.S. Immorality // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P.128 137.
113. Burroughs W.S. Is It Necessary to Travel // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 138.
114. Burroughs W.S. It Belongs to the Cucumbers // Burroughs W.S. The Adding Machine. Selected Essays. New York: Arcade Publishing, 1993. P. 52 59.
115. Burroughs W.S. Junky. New York: Penguin Books, 1977. 158p.
116. Burroughs W.S., Knickerbocker C. William Burroughs: An Interview // Paris Review. 1966. Spring. 10. 35. P. 13 49.
117.