ПОЕТИКА ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ В РОМАНАХ Г. ФІЛДІНГА



  • Название:
  • ПОЕТИКА ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ В РОМАНАХ Г. ФІЛДІНГА
  • Альтернативное название:
  • Поэтика художественного пространства в романе Г. Филдинга
  • Кол-во страниц:
  • 185
  • ВУЗ:
  • Дніпропетровський національний університет
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • Дніпропетровський національний університет


    На правах рукопису


    Федосєєва Олена Олександрівна
    УДК 821.11





    ПОЕТИКА ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ В РОМАНАХ Г. ФІЛДІНГА


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 література зарубіжних країн


    Науковий керівник
    доктор філологічних наук, професор
    Демченко Володимир Дмитрович




    Дніпропетровськ 2008









    ЗМІСТ
    ВСТУП2
    РОЗДІЛ І. Осмислення творчості Г. Філдінга зарубіжним та українським літературознавством у контексті концепцій художнього простору6
    РОЗДІЛ ІІ. Пародійний і пародичний простір у романах Г. Філдінга..32
    2.1. Особливості авторського оповідного простору в романі «Джозеф Ендрюс» .46
    2.2. Особливості художнього простору романних персонажів Г. Філдінга в «Джозефі Ендрюсі» ..57
    2.3. Фабульно-топографічний простір в романі «Пригоди Джозефа Ендрюса»65
    Висновки до розділу70
    РОЗДІЛ ІІІ. Простір інтер’єру в романі «великої дороги» «Історія Тома Джонса, знайди»72
    3.1. Просторова організація авторських «бесід з читачами» в «Історії Тома Джонса, знайди» .77
    3.2. Простір персонажів у романі «Історія Тома Джонса, знайди»95
    3.3. Топографія пригод у романі «Історія Тома Джонса, знайди»109
    Висновки до розділу.117
    РОЗДІЛ ІV. Сентименталізація простору в романі «Амелія» і проблема еволюції просторової оповіді в романах Г. Філдінга.. 121
    4.1. Авторський простір в романі «Амелія».126
    4.2. Простір персонажів у романі «Амелія».135
    4.3. Особливості сюжетного простору в романі «Амелія»..144
    Висновки до розділу.154
    ВИСНОВКИ..156
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ165







    ВСТУП
    Актуальність представленого дослідження визначається тим, що проблема художнього простору у сучасному літературознавстві набуває особливої значущості. Гуманітарне сприйняття і тлумачення загальної теорії відносності А.Ейнштейна сприяло поєднанню ідеї відносності і разом з тим синтетичності картини світу, яка стала визначною для інтелектуальних уявлень ХХ століття. Ось чому значна кількість західних вчених слідом за філософом Г.Башляром вважає, що в новітній літературній науці відбувається зміна акцентів, перехід від «темпорального аналізу» до «просторового» [20,с.130].
    Простір, що сприймається, перетинається, зображується стає одним з актуальніших об’єктів постмодерністських студій другої половини ХХ століття. Один із зачинателів американського постмодернізму Д.Белл в роботі «Культурні протиріччя капіталізму» (1978) стверджував навіть, що якщо в перші десятиріччя минулого століття культура переймалася рефлексією про час (А.Бергсон, М.Пруст, Д.Джойс), то зараз головна естетична проблема західної культури це проблема простору[189,с23].
    У вітчизняній теорії сприйняття художнього простору як однієї з найважливіших типологічних категорій поетики бере початок від робіт М.М. Бахтіна, Д.С.Лихачова, Ю.М.Лотмана, В.Н.Топорова.
    Проблема художнього простору набуває особливого значення при вивченні роману як жанра. По-перше, у зв'язку з архітектонічною, а відтак і просторовою природою романної композиції. По-друге, оскільки для цього жанру особливу роль відіграє хронотоп «дороги». Становлення класичного типу жанрового різновиду, що дістав у літературознавстві назву роман «великої дороги», пов’язують з англійською літературою ХVІІІ століття, його традиції знаходять в найсучасніших, у тому числі постмодерністських творах. Актуальність таких паралелей, їх перспективність для літературознавчого аналізу (з одного боку, сучасного процесу жанрової еволюції, а з іншого, - класичної романної традиції) вимагає подальшої розробки категорії художнього простору і в теоретичному, і в історико-літературному аспектах.
    Особливої актуальності вказана проблема набуває у зв'язку з вивченням англійського роману епохи Просвітництва. Уявлення про реалістичну природу «novel», що склалися в радянський період, стимулювали вивчення широкого охоплення дійсності в «центробіжних» (Д.В.Затонський) романах Д.Дефо., Г.Філдінга та Р.Смолетта на противагу «центроспрямованим» романам С.Річардсона, які вивчались А.А.Елістротовою та М.В. Соколянським. В них особливу увагу приділено роману «великої догори», до яких віднесено і «комічні епопеї» Г.Філдінга. Проте структура художнього простору в його творах трактується цими дослідниками як лінеарна та скерована, що включала в себе цілеспрямований рух героя, через який репредентувались його становлення та еволюція. У зарубіжних дослідженнях, хоч і з інших методологічних позицій, теж переважали схожі уявлення: лінеарний простір філдінгового сюжету розглядався як свідчення авторської концепції роману як епосу (Б.Мілле).
    Однак в останні десятиріччя докорінно змінились уявлення вчених про жанрово-стильові особливості західно-европейського роману XVIII століття, що пов’язано з загальною еволюцією поглядів на культуру просвітницької доби (Н.Т.Пахсар’ян, І.В.Лімборський, С.О.Ватченко). Не заперечуючи, що «література XVIII століття заклала основи сучасного реалізму», у розмаїтті літературних напрямків цієї доби вони вбачають більш складну картину, ніж це видавалось раніше. Англійський роман Просвітництва почали пов’язувати зі становленням рококо, суттєво просунулись дослідження сентименталістської літератури. Романи Г.Філдінга все частіше включають у коло рокайльної прози як зарубіжні (Г.Гатцфельс, Р.Робінзон, Н.Сампсон), так і вітчизняні (О.О.Глушко) дослідники, що дозволяє по-новому проаналізувати параметри художнього простору в них.
    Об’єктом дослідження в дисертації є романи Г.Філдінга «Пригоди Джозефа Ендрюса та його друга Абрама Адамса», «Історія Тома Джонса, знайди» та «Амелія».
    Предметом вивчення є поетика художнього простору в романах письменника.
    Метою роботи є визначення специфіки художнього простору у романах Г.Філдінга з урахуванням нових концепцій щодо напрямків, жанрів та стилів в англійській літературі XVIII століття. Реалізація поставленої мети передбачала постановку та вивчення таких конкретних завдань:
    - систематизувати сучасні концепції художнього простору в літературознавстві та осмислити ступінь вивченості цієї проблеми на матеріалі жанру роману;
    - вивчити роботи українських та зарубіжних літературознавців, присвячені аналізові творчості Г.Філдінга у контексті концепції художнього простору;
    - дослідити пародійний і пародичний простір в романі «Пригоди Джозефа Ендрюса та його друга Абрама Адамса»;
    - вивчити просторову організацію роману «великої дороги» «Історія Тома Джонса, знайди»;
    - охарактеризувати сентименталізацію простору в романі «Амелія»;
    - з’ясувати традиційність та новаторство поетики художнього простору в романах Г.Філдінга у порівнянні з її специфікою в інших англійських романах XVIII століття (С.Річардсон, Р.Смолетт);
    - уточнити особливості художнього методу Г.Філдінга романіста та особливості його еволюції.

    Методологічні принципи роботи пов'язані з вивченням простору як образно-розповідного компоненту жанрово-стильової поетики і базуються на дослідженнях М.М. Бахтіна, В.Н. Топорова та інших. Важливе значення для даної роботи мають праці фахівців, що вивчали англійський роман епохи Просвітництва А.А. Єлістратової, М.В. Соколянського, С.О. Ватченко, О.О. Глушко, а також роботи зарубіжних вчених Б. Харді, К.Е. Джонса, Б. Ромберга, В. Велша, концептуальні положення яких використовуються в процесі інтерпретації романістики Філдінга. Дослідницька методологія ґрунтується на використанні принципів порівняльно-історичного, соціокультурного методів у комплексі з історико-літературним та порівняльно-стилістичним.
    Наукова новизна дисертації полягає насамперед у тому, що в ній детально простежується еволюція творчого методу в романах Г. Філдінга та їх зв'язок із рокайльною прозою. Це дозволяє інакше, ніж раніше, проаналізувати параметри художнього простору в них. У такому ракурсі романи Г. Філдінга ще не були досліджені в українському літературознавстві.
    Практичне значення роботи полягає у можливості використати викладені у ній спостереження і висновки у курсі історії зарубіжної літератури ХVІІІ століття, в спеціальних курсах, присвячених вивченню поетики англійського роману епохи Просвітництва та романістики Г. Філдінга.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі видавничої справи та міжкультурної комунікації Дніпропетровського національного університету у межах комплексної науково-дослідної теми „Філолого-культурологічні концепції ХХ століття: думка, слово, вчинок” № ФСЗМК 36-04, затвердженою Вченою Радою факультету факультету систем та засобів комунікаціі (протокол № 4 від 28.11.2003).
    Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради Дніпропетровського національного університету (№8 від 25.05.2005), та ухвалена науково-координаційною радою з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (протокол №2 від17 травня 2005), і уточнена на засіданні Вченої Ради факультету систем та засобів комунікаціі (№9 від 17.05.2007р.)
    Апробація дослідження. Основні положення та результати роботи оприлюднені в доповідях ні міжнародних наукових конференціях „Функціонування літератури у культурному контексті епохи” (Дніпропетровськ, 2003), „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2003), Міжвузівській конференції ІХ Шрейдерівські читання (Дніпропетровськ, 2007) та щорічних науково-звітних конференціях Дніпропетровського національного університету у 2004 2007 рр. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на розширеному засіданні кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації Дніпропетровського національного університету.
    Особистий внесок здобувача. Концептуальна розробка проблеми і її реалізація у науковій розвідці виконані здобувачем самостійно. Авторкою самостійно написано та опубліковано 3 статті у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові.

    Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 185 сторінки, із них 163 сторінки основного тексту. Список використаної літератури містить 280 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Простір здавна визнається найважливішою категорією буття й універсалією людського досвіду. Тому він є основою сюжетної і смислової структури художнього твору: «Це особливо структурований простір, у його основі на відстані, а порядок розрізнення, розпізнавання смислу» [119, с. 7].
    Проблема художнього простору на сучасному етапі привертає увагу науковців різних галузей філософії, культурології, лінгвістики тексту, літературознавства. У цій різнобічності виявляється складність і багатозначність поняття «художній простір», що має стосунок до внутрішньотекстової топографії, наративних структур, системи персонажів, самої мови твору. На міжнародній конференції з проблем літератури і простору [235], що недавно відбулась у Любляні, науковці розмірковували про семіотичний і семантичний простір, простір художньої репрезентації та інтертекстуальності, культурний і географічний простір в літературі і т.ін. Вони розкривали залежність типу художнього простору (реалістичний, алегоричний, фантастичний, утопічний) від літературного жанру, зазначали важливість «синтаксису простору» для внутрішньотекстової ієрархії і т.д. [259], неодноразово відзначаючи при цьому необхідність подальших зусиль літературної науки у вивченні цієї проблеми.
    Першість у дослідженні художнього простору на сьогоднішній день належить спеціалістам з літератури постмодернізму. Однак нинішній підвищений інтерес до процесів створення безпосередньо образу географічного простору в художній літературі акцентує увагу на історико-культурній змінності цього поняття, повертає науковців до необхідності аналізу еволюції образу простору в літературі і культурі різних епох, до прагнення виділити традиційні і новаторські форми та моделі художнього простору, робить актуальним нове прочитання класичних творів під «топографічним» кутом зору.
    У полі зору філологів СНД, які досліджували художній простір, до цього часу потрапляла здебільшого російська класика. Серед англійських письменників, наскільки відомо, лише Голдсміт вивчався у цьому аспекті, хоча більша частина романів XVIII ст. в Англії, як вважається, використовувала хронотоп «великої дороги». Однак структура і функція названого хронотопу досліджувались у контексті концепції просвітницького реалізму, а також трактуванні Просвітництва як ідеологічного руху буржуазії. У сучасному літературознавстві суттєво змінились і концепція Просвітництва, й уявлення про динаміку та взаємодію літературних напрямів XVIII століття. Крім того, значно еволюціонувала сама методологія літературознавчого аналізу. У нашій дисертації було зроблено спробу розглянути у світлі нових теорій і методів вивчення художнього простору романну творчість Г. Філдінга.
    Романи Г. Філдінга посідають надзвичайно важливе місце в розвитку романного жанру епохи Просвітництва не лише в Англії, але і в Західній Європі в цілому. Будучи талановитим письменником, сміливим новатором, романістом, який експериментував з жанровою поетикою, Г. Філдінг вважав свою романну творчість «новим видом прози», намагався синтезувати і трансформувати колишню романічну традицію «romance» і водночас відкрити перспективи іншого шляху оновленої форми роману-«novel». При цьому він активно вводив у свої твори романні традиції колишнього і сучасності: французький високий і низовий комічні романи бароко, іспанський шахрайський роман, романи А.-Р. Лесажа та П.К. Маріво, А. Бен і Д. Дефо, С. Річардсона становили той інтелектаульний простір, в якому автор «Джозефа Ендрюса», «Тома Джонса» та «Амелії» вибудовував свої моделі жанру.
    Інтенсивність дослідження творчості Г. Філдінга у літературознавстві СНД була значною у 1960 70-ті рр., однак на кінець століття відчутно зменшилась. Недавні дисертаційні роботи за всього значення тих спостережень і висновків, які були в них зроблені, практично не переглядають концепції художнього простору в творчості письменника. Вони виходять із традиційного поняття «роману великої дороги», коли романна «дорога» все ще розглядається «не лише як структуроутворюючий елемент, але і як предмет об’єктивного світу» [158, с.4].
    Це переконання витікає з традиційного, і по суті застарілого погляду на англійський роман XVIII століття як роман реалістичний і просвітницький, на творчість Г. Філдінга як на втілення просвітницького оптимізму. Не випадково явно менш «комічна» і менш «панорамна» «Амелія» рідко потрапляє в орбіту вивчення філдінгової моделі жанру. Дослідження спадку англійського романіста у світлі нових уявлень про літературу XVIII ст., про Просвітництво, про жанр роману із застосуванням нових методологічних підходів є нагальною потребою як літературознавства СНД в цілому, так і української літературознавчої науки.
    Аналіз найважливіших романів Г.Філдінга, представлений у нашій дисертації, спирався на ті методи і методики аналізу художнього простору, які є надзвичайно актуальними у сучасному літературознавстві. Однак, як уже було сказано, більшість історико-літературних досліджень простору звернені сьогодні до найновішого художнього феномена постмодернізму і являють собою приклади так званої геокритики, тобто вивчення не художніх форм репрезентації простору в літературних творах, а взаємодії між власне географічним, геополітичним, геокультурним простором і літературою. У таких дослідженнях свідомо стирається межа між літературознавчим та культурологічним типами аналізу. Між тим акцентування в аналізі творів Г. Філдінга їх словесної, текстової природи дозволило скоректувати звичні характеристики його поетики.
    На думку відомого спеціаліста з культури XVIII століття І.І. Свириди, «виділення проблеми простору як самостійного об’єкта дає можливість не лише відчути сам культурний простір як певну матеріалізовану і духовну реальність, відновити початкову, часто забуту просторову семантику того чи іншого явища, ознаки. Це також дозволяє виявити нові сторони культурного процесу, що залишалися поза увагою при інших підходах, інакше поглянути навже відомі явища» [140, с. 15]. Виконаний аналіз романів Г. Філдінга з точки зору еволюції в них художнього простору, здається, підтверджує справедливість цього судження.
    Так, просторовий аналіз дозволив розвинути гіпотезу про рокайльну жанрово-стильову приоду двох перших романів Г. Філдінга «Джозефа Ендрюса» і «Тома Джонса», що досі сприймалася з певною настороженістю, а також уточнити параметри сентименталістського простору останнього роману письменника «Амелія».
    Для більш чіткого розуміння міри традиційності і новизни поетики Г. Філдінга у зображенні художнього простору, надзвичайно важливо було б співставити цю поетику з іншими романними творами не лише сучасними письменнику, але і його попередниками, а також з його драматичною творчістю, в якій визрівали як окремі теми, так і прийоми його романної творчості. При цьому стала очевидною полемічна спрямованість Філдінга-романіста, його бажання йти власним шляхом у розвиткові роману.
    Звертаючись на початку своєї романної творчості до пародичних прийомів полеміки з попередньою традицією, Г. Філдінг має на увазі досить широке коло об’єктів своєї полеміки. Крім етико-естетичного діалога з Річардсоном (що яскраво виражене у «вивертанні» вихідної фабульної ситуації «Памели», зміни наративного принципу від епістолярної «містифікації» до свідомої романної оповіді від третьої особи, розширенні місця дії від простору одного будинку, маєтку, до провінції і т.п.), Г. Філдінг веде суперечку з високим романом бароко, замінюючи топоси «героїчного епосу в прозі» сюжетно-просторовими структурами «комічного епосу», що вбирає в себе традиції комічного роману бароко, але не тотожний йому. Письменник гостро відчуває сучасний йому літературний процес, відгукується на актуальну естетичну полеміку, відчуває художні потреби свого часу, зокрема особливе ставлення до новизни як естетичної цінності. Тому Г. Філдінг так наполягає на тому, що він створює «новий вид письма».
    Дослідники в цілому правильно розглядають річардсонівський і філдінговський типи роману як різні: у першому з них акцент зроблено на внутрішній психології особистості, у другому на описі нравів, співвідношенні характеру і середовища, обставин. Однак образ «середовища», в якому діє персонаж Філдінга, створений з елементів інтер’єрного простору більшою мірою, ніж це вважалось до сих пір. Навіть у таких творах Г. Філдінга, які відносять до «романів великої дороги» «Джозефі Ендрюсі» і «Томі Джонсі», аналіз художнього простору виявляє перевагу концентрації «дорожних» подій, точніше пригод, не на дорозі, а на зупинках на шляху. Наявність хронотопу дороги у названих романах не передбачає спрямованого лінійного руху фабули або переважання епізодів дорожніх пригод у точному смислі слова. Дорога майже завжди виступає «пустим» простором, в якому «не відбувається нічого, що заслуговувало б на увагу» (згідно популярній романній формулі). Справжнім простором дії зазвичай виявляються замкнені інтер’єрні простори спалень, кухонь, кімнат готелів, коридорів трактирів. У той самий час у кожному з названих романів автор-оповідач вступає в динамічну взаємодію з сюжетним хронотопом «дороги», його «комічний епос» реалізується як простір зустрічей і діалогів різних людських типів. Джозеф Ендрюс, і ще більше Том Джонс, зустрічаючись і прощаючись із різними персонажами людськими типами, завжди перебувають у просторі не чужого, екзотичного, а знайомого, впізнаваного, близького, природного. При цьому вони досить часто збиваються з дороги, потрапляють не на ту дорогу, нерозважливо вирушають у путь у невдало обраний час або за несприятливих обставин, нарешті, блукають. Це дозволяє зробити висновок про те, що простір пригод філдінгових героїв інтер’єрний як за «топографічними», так і за етико-сихологічними характеристиками і зблизити на цій підставі поетику перших романів письменника з рококо.
    В останньому романі письменник займає іншу позицію як за співвідношенням з романами Річардсона, так і власними художніми завданнями і цілями, що чітко відбивається на структурі художнього простору: авторська рефлексія тут суттєво звужується і в ній акцентуються не естетичні а етичні, моралістичні аспекти; хронотоп дороги практично перестає відігравати суттєву роль, випадкові зустрічі здебільшого перетворюються на заплановані візити, постір дій винятково інтер’єрний, замкнений, стиснений (в’язниця) або сентименталістськи інтимний (домашнє коло). Інтимність посилюється через те, що художній простір у романному мисленні Філдінга розділений не по вертикалі, а, скоріше, по горизонталі: верхниз практично не відіграють ролі, тоді як активно використовуються пари далеко близько, місто село, дім вулиця, закрите приміщення відкрите природне оточення.
    Як у рамках хронотопу «великої дороги» («Джозеф Ендрюс», «Том Джонс»), так і поза ним («Амелія»), у просторовій поетиці творів Філдінга виділяються дві основні одиниці художньої «топографії» «інтер’єр» і «ландшафт». І той, й інший тип художнього простору може фігурувати і в творах рококо, і в сентименталістській прозі, однак їх якісні характеристики різняться.
    У «Пригодах Джозефа Ендрюса і його друга Абрама Адамса» авторський художній простір будується як пародійний стосовно епічної і романічної традиції минулого. При цьому письменник вважає необхідним не лише коментувати дії персонажів у вкрапленнях-відступах, але й композиційно виділити як особливий пласт-простір авторської рефлексії, що формулює закони комічного епосу в прозі: передмова і перші розділи трьох книг присвячені роздумам оповідача про завдання, форму, структуру твору, про принципи власної оповіді, естетичної полеміки. Просторовий образ розмови з читачем розмови в дорожній кареті виявляється замкнено-інтер’єрним.
    У другому романі «Історія Тома Джонса, знайди» розробка концепції комічного епосу в прозі неначе продовжується, однак пародійний пафос у творі якщо не зникає зовсім, то суттєво знижений, відступає на другий план перед задумом створення нового типу роману, «novel», ще не остаточно оформленого термінологічно, але поетологічно вже досить чітко встановленого. Простір авторської рефлексії значно розширюється: перед усіма вісімнадцятьма книгами роману наявні свого роду теоретичні розділи-есе, в яких автор, ведучи вільну бесіду з уявними читачами, створює і коментує власну жанрову концепцію. «Місцем» авторської розмови виявляється «харчівня», тобто інтер’єрний, замкнений простір.
    В останньому романі, «Амелія» Г. Філіднг не лише звужує простір авторських бесід з читачем, але змінює й зміст, і тональність, і якість самих розмов, виступаючи співрозмовником передусім «добросердного» читача, з яким він обговорює не прийоми оповіді або жанрове визначення, а моральні проблеми. Ця довірлива розмова також ведеться у замкненому просторі. Але це вже простір «дому» найважливішого топосу сентименталістського роману.
    Події, що відбуваються з героями романів Г. Філдінга, за всієї їх різноманітності, відрізняє «природна повсякденність» щоденних подій, полемічно дегероїзованих порівняно з романічними пригодами, традиційними для барокової романної прози. Через це вони відбуваються у такому самому «природному» оточенні, звичному просторі англійського життя, схопленого на «зупинках на шляху», тобто в просторі щоденного інтер’єру: спальня або вітальня в маєтку, міському будинку, кімната у готелі або трактирі, кухня, горище і т.п. Ландшафтний простір також у певному сенсі «щоденний», тобто знайомий, «природний», не екзотичний, але наділений утопічно-ідилічними рисами у тому випадку, якщо пов’язане з оточенням будинку, сільським способом життя і т.п. Тоді ж, коли перед читачем постає міський парковий простір, він не містить ідилії, оскільки у будь-якому випадку поглинається більш «сильним» міським простором, що спокушує і розбещує героїв Філдінга.
    Простір персонажів у всіх трьох романах об’єднує приватність (зображено приватне життя героїв), інтимність, закритість, інтер’єрність. Однак якщо у перших творах, що тяжіють до поетики рококо, інтимність має відтінок двозначної фривольності, то в останньому ця двозначність зникає, поступаючись місцем характерній для сентименталізму зворушливій чуттєвості. У той самий час можна побачити, що у всіх романах Г. Філдінга, що розглядаються, є точки дотику і взаємодії рокайльного і сентиментального просторів.
    За досить розмаїтої і складної картини розвитку літературних напрямів епохи Просвітництва, у процесі її вивчення досить чітко вимальовується загальна сентиментально-рокайльна парадигма культури XVIII ст. Вона особливо яскраво представлена в англійському романі цього періоду, і творчість Г. Філдінга демонструє динаміку цієї парадигми, втілюючи в художній еволюції поетики простору один з
    художньо значимих варіантів жанрово-стильової інтерференції рококо і сентименталізму.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Аверинцев С.С. Древнегреческая поэтика и мировая литература // Поэтика древнегреческой литературы. М., 1981.
    2. Аверинцев С.С., Андреев М.Л., Каспаров Гринцер П.А., Михайлов А.В. Категории поэтики в смене литературных эпох // Историческая поэтика Литературные епохи и типы художественного сознания. М., Наследие, 1994.
    3.Андреев М.Л. Формы прошлого в классической европейской литературе. М.: ГУ ВШЭ, 2004.
    4. Аникеева Н.А. Сервантесовские мотивы в творчестве Г.Филдинга // Актуальные проблемы науки и образования. Сборник научных трудов. Балашов, 2004.
    5. Аникеева Н.А. «Чужое слово» в «комических эпопеях» Г.Филдинга // Актуальные проблемы науки и образования. Сборник научных трудов. Балашов, 2005.
    6. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. М., 1975.
    7. Аникст А.А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. М., 1967.
    8. Анциферова О.Ю. Творчество Генри Джеймса: проблема литературной саморефлексии. Автореф. дис доктора філол. наук, М., 2002.
    9. Атарова К.Н. Генри Филдинг конструктивист // Атарова К.Н. Англия, моя Англия. М., 2006.
    10. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М. СПб. 2000.
    11. Баткин Л.М. В блаженной Аркадии // Баткин Л.М. Итальянское Возрождение. Проблеми и люди. М., 1995.
    12. Бахтин М.М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук. СПб., 2000.
    13. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики М., 1975.
    14. Бахтин М.М. Из предыистории романого слова // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975.
    15. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М., 1986.
    16. Бахтин М.М. Собрание починений: В 7 т. М.: Языки словянской культуры, 2003. Т.1.
    17. Бахтин М.М. Эпос и роман (о методологи исследования романа) // Вопросы литературы и естетики. М., 1975.
    18. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.
    19. Башляр. Вибране. Поетика простору. М., 2004.
    20. Башляр. Новый рационализм. М., 1987.
    21. Беленький И.Л. Концепт «историческое пространство» в социальном и гуманитарном знании: аспекті междисциплинарности // http: // liber.rsuh.ru / Conf?Istochnik_man / belenkiy. Htm.
    22. Бенишу П. На пути к светскому священнослужению // НЛО. 1995. № 13.
    23. Березкина В.И. Английское эссе ХУІІІ века (поэтика и стилистика). Днепропетровск, 1988.
    24. Березкина В.И. Проблемы эссеизации английского романа рококо // Зарубежный роман в системе ли тературного направления. Днепропетровск, 1989.
    25. Березкина В.И. Формирование и пути развития английского эссе ХУІІІ века. Днепропетровск, 1984.
    26. Бондаренко Е.А. Повествовательные модели и их роль в сюжетостроении в романах С.Ричардсона («Памела, Вознагражденная добродетель», «Кларисса Гарлоу, или История юной леди», «История сэра Чарльза Грандисона»). Автореф. дисканд. филол. н. М., 2004.
    27. Бродавко Р.И. Сентименталистский роман с традиционным фабульным построением // Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе ХУІІІ ХХ вв. Киев, Одесса, 1985.
    28. Брунов Н.И. Пространство // Словарь художественных терминов. М.: Логос-Альтера, Esse Homo, 2004.
    29. Ватченко С.О. Англійський роман ХУІІІ ст. як предмет історико-літературної та теоретичної рефлексії // Матеріали науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу-2005». Філологічні науки. Дніпропетровськ, 2005.
    30. Ватченко С.О. До проблеми літературознавчого описання літературного діалогу Річардсона та Філдінга // Матеріали ІУ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень-2005». Вип..4. Риторика та стилістика. Дніпропетровськ, 2005.
    31. Ватченко С.А. К вопросу о генезисе филдинговской дефиниции жанра романов «Джозеф Ендрюс» и «Том Джонс» // Література в контексте культуры. Днепропетровск, 1999.
    32. Ватченко С.А. К вопросу об элементах рококо в романной прозе Афры Бен // Зарубежный роман в системе литературного направления. Днепропетровск, 1989.
    33. Ватченко С.А. Основные этапы исторического развития поэтики зарубежного романа. Днепропетровск, 1996.
    34. Ватченко С.А. О повествовательных «механизмах» романизации мениппейной формы «Путешествия в загробный мир» Генри Филдинга // Від бароко до постмодернізму. Збірник наукових праць. Випуск 7. Дніпропетровськ, 2004.
    35. Ватченко С.О. Особливості художньої реалізації моделі літературної комунікації «автор-твір-читач» у романі Г.Філдінга «Історія Тома Джонса, знайди» //Література в контексті культури. Вип.8. Дніпропетровськ, 2002.
    36. Ватченко С.А. О приемах организации повествования в «Томе Джонсе» Генри Филдинга (к постановке проблеми) // Література в контексті культури. Вип.8. Дніпропетровськ, 2002.
    37. Ватченко С.О. Поетологічна функція парадигми авторства у романній прозі Річардсона та Філдінга // Від бароко до постмодернізму. Вип.Х. Дніпропетровськ, 2005.
    38. Ватченко С.А. Проблема авторського присутствия в «рамочном тексте» произведения («Памела» Ричардсона и «Шамела» Филдинга) // Від бароко до постмодернізму. Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2006. С. 23 - 35.
    39. Ватченко С.О. Проблема оповіді у меніпейній формі Г.Філдінга «Подорож до загробного світу» (семантика, структура, функція) // Від бароко до постмодернізму. Вип. УІІ. Дніпропетровськ, 2004.
    40. Ватченко С.О. Про меніпейну основу поетики твору Г.Філдінга «Подорож до загробного світу» // Франція та Україна, науково-практичний досвіду контексті діалогу національних культур. Філологічні науки. Дніпропетровськ, 2003.
    41. Ватченко С.О. Про прийоми організації оповіді у «Томі Джонсі» Г.Філдінга (до постановки проблеми) //Від бароко до постмодернізму. Вип. 5. Дніпропетровськ, 2002.
    42. Ватченко С.А. Своеобразие поэтики романа Г.Филдинга «Джозеф Эндрус» // Основне этапы исторического развития поэтики зарубежного романа. Днепропетровск, 1996.
    43. Ватченко С.А. У истоков английского антиколониалистского романа. Киев, 1984.
    44. Вахрушев В.С. Борение с самим собой как вариант «другого голоса» в культуре // Материалы 4-й международной конференции «Проблема «другого голоса» в языке, литературе и культуре». 27 29 марта 2003. СПб.: Янус, 2003.
    45. Венедиктова Т.Д. Вид на литературную историю с неудобной позиции // НЛО, 2003, № 62.
    46. Волков И.В. Интертекстуальность и пародия в творчестве Дж.Барта. Автореф. дис канд филол. н. М., 2006.
    47. Галич О.О. Історія літературознавства. Частина І. Зарубіжне літературознавство. Київ, 2006.
    48. Гетьман С. Традиції англійського роману виховання у прозі Т.Шевченка // Слово і час, 2003, № 7.
    49. Глушко Е.А. К вопросу о составляющих элементах английского классического романа ХУІІІ в. (романы Д.Дефо) // Филологический анализ: теория, методика, практика. Межрегиональный сборник научных статей. Киев, Днепропетровск, Херсон, 1995.
    50. Глушко Е.А. Проблемы поэтики английского романа рококо // Основные этапы развития исторической поэтики зарубіжного романа. Сборник научных трудов. Днепропетровск, 1996.
    51. Глушко О.О. Проблеми взаємодії літературних стилів у романах Д.Дефо 1720-х років. Дніпропетровськ, 1997.
    52. Грязнов А.Ю. Абсолютное пространство как идея «чистого разума» // Вопросы философии. 2004. № 2.
    53. Гумбрехт Х.У. Дороги романа // Новое литературное обозрение. 2004. № 70.
    54. Гусева Е.В. Культурная единица «дорога»: атрибутивно-семантические свойства. Автореф.дисканд филос. н. Нижний Новгород, 2001.
    55. Денисова Т.Н. Просвітництво в контексті літератури США // Просвітницька традиція в літературі США. Американські літературні студії в Україні. Вип.2. Київ, 2005.
    56. Демченко В.Д. Основные проблемы развития немецкой литературной критики ХУІІІ века, Днепропетровск, 1992.
    57. Дешковец Н. Феномен игри в романах Лоренса Стерна. Авторе канд.. філол.. н. Минск, 2005.
    58. Дмитриева Л.М. Русская топонимическая система: онтологическое и ментальное бытие // Известия Уральского государственного университета. Гуманитарные науки. 2001. № 20. Выпуск 4.
    59. Гейне Г. Романтическая школа // Гейне Г. Полное собр. Соч.: В 10-ти т. М.-Л.: Academia, 1936. Т.7.
    60. Гринштейн А.Л. Карнавал и маскарад: два типа культури. URL: http:// www/ssu/samara.ru/-scriptum/carnaval.doc
    61. Гринштейн А.Л. «Чужое», «привычное», «свое», «незнакомое»: человек и окружающий мир в прозе ХУІІІ века // ХУІІІ век: искусство жить и жизнь искусства. М., 2004.
    62. Гудков Л., Дубин Б., Страда В. Литература и общество. М., 1992.
    63. Гусейнов Г. Пространство (фрагмент) // Отечественные записки. 2002. № 6.
    64. Дрэббл М., Стрингер Д. Путеводитель по английской литературе. М., 2003.
    65. Елистратова А.А.Гоголь и проблемы западноевропейского романа. М., 1972. С. 35.
    66. Елистратова А.А. Просветительский роман. Дефо. Ричардсон. Фидинг. Смоллетт // История всемирной литературы.: В 9-ти т. М., 1988. Т.5.
    67. Елистратова А.А. Английский роман эпохи Просвещения. М., 1966.
    68. Ермоленко Г.М. Французская комическая поэма XVII XVIII вв.: литературный жанр как механизм и организм. Смоленск, 1998.
    69. Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе XVIII ХХ веков, Рук. авт. коллектива М.П.Мудесити. Киев-Одесса: Вища шк., 1985.
    70. Женетт Ж. Пространство и язык // Женетт Ж. Фигуры: В 2-х т. М., 1998. Т.1.
    71. Женетт Ж. Фигуры: В 2-х т. М., 1998. Т.2.
    72. Замятин Д.Н. Империя пространства. Географические образы в романе А.Платонова «Чевенгур» // Im Werden Verlag. Некоммерческое электронное издание. Мюнхен, 2005. Код доступа: http://www.imwerden.de;
    73. Замятин Д. Метагеография. Пространство образов и образы пространства. М., 2004.
    74. Замятин Д.Н. Моделирование географических образов: Пространство гуманитарной географии. Смоленск, 1999.
    75. Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000 2000. М., 2001.
    76. Затонский Д.В. Искусство романа и ХХ век. М., 1973.
    77. Зыкова Е.П. Пастораль в английской литературе ХУIII века М., 1999.
    78. Ингер А.И. Последний роман Генри Филдинга // Филдинг Г. Амелия. М., 1996.
    79. Каган М.С. Пространство и время в искусстве как проблема эстетической науки // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л., 1974.
    80.Кобрин К. Непредисловие // Михайлин В.Ю. Стежка звірячих слів. М., 2005.
    81. Ковальчук Л. Проблема художественного пространства в историко-библиографическом романе (на примере немецкой литературы ХХ века) // ХХ столетие в зеркале литературы и культуры. Материалы международной конференции. ХГПУ 20 21 ноября 2001.
    82. Кубрякова Е.С. Язык пространства и пространство языка (к постановке проблемы) // Изв. АН. Серия литературы и языка. 1996. Т.56. №3.
    83.Кожанова Т.О. Современность как поле трансформации романной традиции високого барокко // Художественный текст и текст в массовых коммуникациях-2. Материалы международной научной конференции. Часть І. Смоленск, 2005.
    84. Кожевников М.В. Плачущая муза. Английская сентиментальная комедия. Магнитогорск, 2001.
    85. Кожевников М.В. Английская сентиментальная комедия в системе драматических жанров. Автореф. дисс... док.филол.н. М., 2001.
    86. Кожинов В.В. Происходжение романа. М., 1963.
    87. Кожинов В.В. Роман // Литературная енциклопедія терминов и понятий. М., 2001. С. 890.
    88. Константиновская Е.А. Автор, герой, читатель в Романе (Филдинг, Стерн, Гоголь). Дис. канд. філол.н. М., 1985.
    89. Куприянова Е.С. Особенности художественного пространства в романе О.Голдсмита «Векфилдский священник» // Вестник Новгородського государственного университета. 1998. № 4.
    90. Лабутина Т.Л. Воспитание и образование англичанки в ХУІІ веке. СПб.: Алетейя, 2001.
    91. Лабутина Т.Л. У истоков современной демократии. Политическая мысль английского Просвещения (1689 - 1714). М., 1994;
    92. Лабутина Т.Л. Культура и власть в эпоху Просвещения. М.: Наука, 2005.
    93. Лахманн Р. Демонтаж красноречия. СПб. 2001.
    94. Леблан Р. В поисках утраченого жанра. Филдинг, Гоголь и пам'ять жанра у Бантина // Вопросы литературы. 1996. №4 (май - июнь). С.81 116.
    95. Лімборський І. Європейське та українське Просвітництво: незавершений проект. Реінтерпретація канону і спроба компаративного аналізу літературних парадигм. Чернівці, 2006.
    96. Лихачев Д.С. Внутренний мир художественного произведения // Вопросы литературы. 1968. - № 8. С. 74 87.
    97. Лихачев Д.С. Поэзия садов. К семантике садово-паркових стилів. Л., 1982. с.2.
    98. Лихачев Д. Поэтика древнерус. Лит.
    99. Лотман Ю.М. В школе поэтического слова: Пушкин. Лермонтов. Гоголь. М., 1988.
    100. Лотман Ю.М. Заметки о художественном пространстве // Лотман Ю.М. Избранные работы: В 3-х т. Таллинн, 1992.
    101. Лотман Ю.М. О метаязыке типологических описаний культуры // Лотман Ю.М. Избранные работы: В 3-х т. Таллинн, 1992.
    102. Лотман Ю.М. Проблема художественного пространства // Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М., 1970.
    103. Лотман. Художественное пространство в прозе Гоголя // Лотман Ю.М. О русской литературе. СПб., 1997.
    104. Малышева Л.Р., Ибатуллина З.Р. Особенности портретных описаний реализма // Вестник ОГУ. 2004. - № 11.
    105. Максапетян А.Г. Язык и метафизика. Ереван, 2001. С. 163.
    106. Максикова Н.А. Роман Г.Филдинга «История приключений Джозефа Эндруса и его друга Абрама Адамса»: проблема жанра и композиции // Страницы зарубежного романа от античності до современности. Жанр. Проблематика. Поэтика. Махачкала, 2004.
    107. Максютенко Е.В. О литературоведческих дефинициях жанра «Тристрама Шенди» Лоренса Стерна // Від бароко до постмодернізму. Збірник наукових праць. Випуск 7. Дніпропетровськ, 2004.
    108. Меженинов М. О художественном пространсте и немного о хронотопе // Теория театра. Академические тетради. Выпуск седьмой. М., 2001.
    109. Мельникова И. «Загадка» Джона Фаулза: к проблеме континуальности // Respectus Philologacus. Vilnus, 2002. N.1 (6). C. 1.
    110. Михайлов А.В. Роман и стиль // Теория литературных стилей. Современные аспекты изучения. М., 1982.
    111. Мокульский С.С. Генри Фильдинг великий английский просвититель // Фильдинг Г. Избр. произведения: В 2-х т. М., 1954. Т.1. С.ХХ.
    112. Мудрак Е.И. Исследователи о поэтологической функции художественного пространства в Романе В.Вулф «МисиссДелоуэй» // http: // www / rusnauka. сom / Dinamika /All/Filologi/48html.
    113. Нагорнова Е.В. Пейзаж в произведениях Мери Монтегю. Автореф. дис... канд филол. н. М., 2003.
    114. Наливайко Д.С. Стиль поезії Шевченка // Слово і Час, 2007, №2.
    115. Наливайко Д.С. Теорія літератури й компаративістики. Київ, 2006.
    116. Наливайко Т.О. «Школа скандалу» Шерідана та проблеми жанрово-стильової еволюції в англійській комедії ХУІІ ХУІІІ століть. Автореферат дис канд. філол. н. Дніпропетровськ, 2006.
    117. Нестеров А.Ю. Пространство и время в текстовом анализе. URL: http: / www / philosophy.ru / library / nesterov / lang /html.
    118. Неупокоева И. Общие черты европейского романтизма и своеобразие его национальних путей // Европейский романтизм. М., 1973.
    119. Никитина И.П. Художественное пространство как пре
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины