ТВОРЧІСТЬ ФЛЕННЕРІ О’КОННОР: АРХЕТИП ТА “ЛІТЕРАТУРНА ТЕОЛОГІЯ”

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Яковенко Ірина Василівна

УДК 821.111 (73)

ТВОРЧІСТЬ ФЛЕННЕРІ О’КОННОР: АРХЕТИП ТА ЛІТЕРАТУРНА ТЕОЛОГІЯ”

Спеціальність 10.01.04 література зарубіжних країн

Д И С Е Р Т А Ц І Я
н а з д о б у т т я н а у к о в о г о с т у п е н я к а н д и д а т а
ф і л о л о г і ч н и х н а у к

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
С.М.Пригодій

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП...3
РОЗДІЛ 1
SACRUM PROFANUM” У ТВОРЧОСТІ ФЛЕННЕРІ О’КОННОР12
1.1 Архетип міф міфологема: теоретичний обрис..12
1.2 Першостихії у романістиці Фленнері О’Коннор: Вода..34
1.3 Архетип землі.45
1.4 Стихія вогню .70
1.5 Стихія повітря76
РОЗДІЛ 2
ЛІТЕРАТУРНА ТЕОЛОГІЯ” ПРОЗИ ФЛЕННЕРІ О’КОННОР...84
2.1 Вплив протестантської та католицької етики на творчість американської
письменниці..84
2.2 Віра та її імплікації у прозі О’Коннор.93
2.3 Дуалістична природа людини та кардіоцентризм у Ф.О’Коннор.98
2.4 Гріховність та її охудожнення в О’Коннор...107
2.5 Обрані необрані” в художній прозі Ф.О’Коннор.116
2.6 Християнський постулат одкровення в прозі О’Коннор.128
2.7 Апологія любові до ближнього у Ф.О’Коннор та ідея виправдання
вірою...133
2.8 Символізм імені у творах О’Коннор..137
2.9 Хрещення..141
2.10 Мудрість” і знання”....143
ВИСНОВКИ..149
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.154

ВСТУП

Cеред розмаїття уславлених імен в американській літературі середини ХХ століття одним з найяскравіших постає ім’я Фленнері О’Коннор представниці плеяди американських письменників 50-х початку 60-х років. Цей час в історії американської літератури А.С.Мулярчик називає літературними сутінками”, вважаючи, що в цей час самовпевненому егоцентризму письменників школи гарячої крові” від Дж.Лондона до Е.Хемінгуея протиставлялись такі психологічні категорії, як іронічність, стурбованість, самокатування, сором’язливість та чуттєвість” [82: 11]. І.Хассан виділяє 4 провідні тенденції в межах загальної культури 50-х років ХХ століття: південний роман, єврейський роман, негритянський роман та бітництво. Серед представників південного роману літературознавець називає Ф.О’Коннор поряд із В.Стайроном, К.Маккаллерс та Т.Капоте молодим поколінням авторів, які змінили уславлених В.Фолкнера, Р.П.Уоррена та Ю.Велті [132: 20]. Проза південної школи цього періоду була позначена новими рисами новим типом гротеску, готикою, діалектикою екзистенціального і феноменологічного [118: 20].
В США за Фленнері О’Коннор затвердилась репутація молодшого класика” американської літератури ХХ століття, її творами рясніють різноманітні антології та збірки. На жаль, у вітчизняному літературознавстві творчість художниці вивчалась дуже мало й поверхово, це можна частково пояснити тим, що письмо релігійної авторки не могло грунтовно висвітлюватись та об’єктивно поціновуватись атеїстичним” суспільством. Ані романи, ані оповідання Фленнері О’Коннор українською мовою не перекладались, хоча за своєю тематикою письменниця може бути цікавою українському читачеві.
Актуальність нашого дослідження зумовлюється передовсім неординарністю та складністю творів Фленнері О’Коннор, непересічною роллю, що її відіграє письменниця в літературі США та невиправданими недохопами у вивченні її творчості в Україні, Росії тощо. У радянському літературознавстві новелістика О’Коннор на рівні передмов висвітлювалась М.Тугушевою [124] та В.Муравйовим [83]. Російською мовою були перекладені деякі оповідання, котрі 1974 року вийшли друком під назвою Хорошего человека найти нелегко”, три оповідання були надруковані у часописі Новый миp”. Аналіз оповідань американської художниці в світлі культурно-історичної методології здійснювався в дисертації Г.В.Лапіної (1983) [63]. К.В.Юргайтене у розвідці, присвяченій південній школі” в літературі США (1990) [152], окрім іншого, веде мову і про гротеск О’Коннор. У вітчизняній науці твори Ф.О’Коннор досліджувались у дисертаційній роботі Н.П.Віт, хоча, власне, ця розвідка є дослідженням із стилістики, в якому проза авторки слугує матеріалом для вивчення мовних засобів реалізації точок зору автора і персонажа. Для літературознавства особливу цінність представляє стилістичний аналіз новел американської художниці; в якості провідних стилістичних прийомів її прози дослідниця виокремлює іронію, порівняння, контраст, гіперболічний епітет, розгорнуті гіперболи, повтор, лейтмотив [32].
На Заході Фленнері О’Коннор тлумачать різнобічніше. Художницю порівнюють з Ерскіном Колдуелом [171: 104], деякі вважають, що чорний гумор поріднює її з Натаніелом Вестом і Джозефом Геллером [112: 114], її називають послідовницею Вільяма Фолкнера, яка тим не менше викарбувала свою територію”, відмінну від фолкнерівської [173: 577], здійснивши новий підхід до теми Півдня, висвітлюючи релігійну традицію протестантського Півдня з точки зору католицтва” [5: 395]; [161: 13 14]. Фленнері О’Коннор відносять до представників (нео)готичного роману [169: 474]; [64: 171]. Така різноманітність точок зору засвідчує дискусивний характер прози художниці.
На загал, творчість Фленнері О’Коннор в західному літературознавстві вивчалась в таких магістральних напрямах:
1) у межах традиції південної школи” в літературі США (M.J.Friedman [162], [163]; L.Gossett [168], [167]; S.C.Coale [157]; L.D.Rubin [186], [185]; C.Holman Hugh [171]; C.Gordon [166]);
2) під кутом зору католицького впливу на її прозу (P.A.Duhamel [158]; J.Baumbach [156]; H.C.Gardiner [164]; B.Quinn [184]; T.Balazy [155]);
3) з огляду на особливості поетики її творів, а саме гротеск та іронію (F.J.Hoffman [170]; I.Malin [175]).
У вказаних працях акцент зміщується на дослідження О’Коннорівської прози через призму південної традиції. У цьому зв’язку Хоулман говорить про симпатію, яку письменниця виявляла до поглядів південних аграріїв [171: 181]. А. Дехамел вважає, що роман Царство Боже силою береться” переслідує ту саму мету, що й есе групи прибічників південного відродження Втікачі” під назвою Ось моя позиція” (I’ll Take My Stand”), а саме допомогти Півдню у його переорієнтації і наверненні до споконвічної філософії, адже саме Втікачі” (особливо Ренсом, Тейт та Уоррен) мали неабиякий вплив на Фленнері. Та й сама письменниця вважала своїм завданням не лише підтримку ідей, висловлених минулим поколінням, але й подальший їхній розвиток та вдосконалення [158: 89]. Критик акцентує концепцією пророчого бачення романіста, схожу на теорію метафори у А.Тейта з його есе Tension in Poetry” [158: 90].
Однією з особливостей прози письменниці називають і те, що Південь, який вона зображує, це не простори Вірджінії та Кароліни з їх аристократичними мріями і прив’язаністю до культури минулого; її південний регіон це земля шотландсько-ірландських поселенців. Це були змучені бідністю, грубі, запальні люди, з глибоким почуттям непідкупності, з прагненням встановлювати свої закони і вклонятися Богу з властивим їм незвичайним пієтетом. Прагматична бережливість цих людей, їхня кальвіністська релігія та надмірний індивідуалізм і сформували таку яскраву, іноді не зовсім привабливу культуру [171: 178 179]. Підгрунтям прози Фленнері О’Коннор можна вважати історичні хроніки Вільяма Берда Історія фронтиру” (1728) та Подорож до райської землі” (1733), твори Августуса Болдвіна Лонгстріта Краєвиди Джорджії” (1835) та Вільяма Гілмора Сіммса Романтичні історії фронтиру” (1834), які зображують комічно-гротескні фігури шотландсько-ірландських поселенців. В них йдеться про тих самих людей з передгір’я, що згодом з гротескністю будуть зображені у Ф.О’Коннор, і стануть предметом зображення Ерскіна Колдуела, Карсон Маккаллерс та готичної школи в цілому [171: 179 180].
Беручи до уваги дискусивний характер прози американської авторки, спадщину Ф.О’Коннор можливо розглядати не лише в річищі південної традиції чи крізь призму католицького світогляду авторки. Багатство архетипних моделей, що представлені в її прозі, дозволяє вдатися до всебічних потрактувань художньої образності творів письменниці під кутом зору архетипної критики різних спрямувань. Мусимо враховувати вплив таких важливих чинників, як протестантська доктрина М.Лютера, К.Барта, неопротестантизм П.Тілліха та братів Нібурів, а також теологічну систему тейярдизму, на яку в своїй творчості спиралася Ф.О’Коннор. Більше того, яскрава релігійність художньої прози письменниці уможливлює й провокує на дослідження літературної теології” її творів, мета якої виявити не лише семантику християнських образів, сюжетів тощо, але й розкрити певну теологічну систему, охудожнену Фленнері О’Коннор. Визначальною категорією, якою послуговується літературна теологія”, виступатиме сакральне”, священне”. Категорія священного” відрізняється від раціональних і моральних категорій, бо вона торкається не лише правди або зла, а й самого святого. Воно ж (святе) є синтезом раціональних і моральних елементів, з одного боку, і такого, що є специфічно релігійним, з другого” [39: 109]. Антитеза зовнішнє-сокровенне” є характерною властивістю езотеричних вчень, а літературні традиції культур, які вбирають в себе езотеричні вчення, вважають, що таїна та прихованість є необхідними елементами істинного смислу й істини взагалі [55: 100].
Поняття sacrum” може вживатися як літературознавча категорія і як атрибут художнього образу. В останньому випадку цей термін при інтерпретації художнього твору вживається в атрибутивних відношеннях сакральний простір”, сакральний час”, сакральне ім’я”, а самі ці простір, час, ім’я представлені конкретними образами [81: 279]. У значенні літературознавчої категорії sacrum” розглядається, по-перше, у запропонованій М.Еліаде традиційній аксіологічній” парадигмі sacrum profanum”, і в цьому випадку у літературному творі вивчається й інтерпретується семантика та символіка давніх міфологічних структур, що визначали архетипічну орієнтацію людини в світі й суспільстві” [81: 280]. По-друге, sacrum” представлений у дослідженнях релігійної, а саме християнської проблематики в художньому творі, й аксіологічний ракурс тут зміщений у бік християнських орієнтацій і цінностей. До цієї тенденції долучаються чисельні розвідки польських літературознавців, в яких літературна теологія” розглядається як своєрідна теологічна система, що функціонує в конкретному художньому творі або в межах творчості конкретного автора” [81: 280]. В даній розвідці феномен sacrum” досліджується: 1) в архетипно-оніричній парадигмі, оскільки названа категорія у творчості американської письменниці заявляє про себе розмаїттям міфологічних структур, архетипів, онірій, а також 2) у літературно-християнській парадигмі в цьому аспекті sacrum” представлений у прозі Ф.О’Коннор самобутньою теологією та символікою власних імен.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України в межах науково-дослідної теми Актуальні проблеми теорії та історії української та зарубіжної літератур”.
Мета дисертації здійснити архетиповий аналіз художньої прози Фленнері О’Коннор та розкрити своєрідність літературно-теологічної системи творів письменниці.
Для досягнення поставленої мети необхідним постає розв’язання наступних завдань:
- окреслити поняття архетип”, співставивши його з поняттями міф”, міфологема”;
- висвітлити функціонування архетипів землі, вогню, води та повітря в прозі Фленнері О’Коннор, зокрема:
а) комплекси Харона та Офелії, архетипний символ крові;
б) архетипи матері, дому, лабіринту;
в) архаїку печери, труни, черева (комплекс Іони), скелі, каміння, ока;
г) мотив гніву, люті, темряви;
д) архетип дерева, лісу, неба;
- дослідити художню прозу письменниці під кутом зору літературної теології”.
Об’єктом даного дослідження є твори Фленнері О’Коннор як романи, так і оповідання.
Предметом дослідження є літературна теологія” творів письменниці та художні прояви архетипів землі, води, повітря і вогню.
Теоретичну основу дисертації складають фундаментальні положення класичного і сучасного літературознавства, релігієзнавства, психології. Робота грунтується на дослідженнях вітчизняних вчених (Я.Є.Голосовкер, О.С.Козлов, Є.М.Мелетинський, А.Є.Нямцу, О.М.Фрейденберг) та зарубіжних дослідників (Л.Госсетт, М.Каулі, К.Керен’ї, Дж.Кемпбелл, Ж.-П.Рішар, Л.Д.Рубін, Н.Фрай, М.Еліаде, К.Г.Юнг).
Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є архетипова критика в її різних спрямуваннях, зокрема оніризм першостихій Г.Башляра, аналітична психологія К.Г.Юнга та міфокритика Н.Фрая. Дослідження також грунтується на засадах літературної теології” (Є.Шимік, С.Савицький, А.Дудек), що уможливлює інтерпретацію художніх та образних рішень у площині релігійно-християнської систематики. Це обумовило комплекс методів, що були застосовані для розв’язання основних завдань:
- архетипний;
- типолого-порівняльний;
- літературно-теологічний.
Наукова новизна роботи полягає як у виборі самого об’єкта дослідження, так і в теоретичному аспекті його висвітлення, адже досі у вітчизняному літературознавстві проза Фленнері О’Коннор не досліджувалась грунтовно. Архетиповий та літературно-теологічний аналіз творів зазначеної письменниці здійснюється вперше.
Теоретична цінність дисертації полягає в тому, що в ній пропонується нетрадиційна для нашої науки інтерпретація художнього тексту, зокрема онірія (Г.Башляр) землі, вогню, води, повітря та відповідних архетипових раміфікацій цих першостихій. Так само новаційною є літературно-теологічна систематизація художнього досвіду Фленнері О’Коннор.
Практична цінність дисертації зумовлюється можливістю використання результатів дослідження під час викладання теоретичних курсів з історії американської літератури, спецкурсів з архетипної критики та літературної теології”, при розробці загальних питань з історії американської літератури, при підготовці спецсемінарів, створенні навчальних посібників та у подальшому дослідженні творчості Фленнері О’Коннор.
Основні положення дисертації викладені у статтях Релігійний аспект роману Фленнері О’Коннор Мудра кров” (Вісник Київського національного лінгвістичного університету, серія: Філологія, 2001 р., т. 4, №2), Архетип землі у прозі Фленнері О’Коннор” (Вісник Київського національного лінгвістичного університету, серія: Філологія, 2002 р., т. 5, №2), Стихія вогню в художній прозі Фленнері О’Коннор” (Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць, 2002 р., №7), Міфема води в романі Фленнері О’Коннор Царство боже силою береться” (Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць, 2003 р., вип.2).
Апробація основних висновків дисертації відбулася на VI національній конференції ТЕSOL The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millenium” (м. Київ, 23 24 січня 2001 р.), науково-практичній конференції молодих вчених та студентів Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (23 квітня 2001 р.), науково-практичній конференції Київського державного лінгвістичного університету Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (24 27 квітня 2001 р.), науковій конференції молодих вчених та студентів Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (15 квітня 2002 р.), ІІІ Регіональній науково-практичній конференції у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка Мови у відкритому суспільстві” (16 17 квітня 2002 р.).
Структура дисертації обумовлена загальною концепцією та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів та висновків. Додається список основних літературних джерел.
Основний зміст роботи
У Вступі на основі короткого аналізу літературознавчої критики художньої спадщини Фленнері О’Коннор обгрунтовується вибір теми, предмет дослідження, його актуальність, новизна, теоретична значимість та практична цінність, формулюється мета роботи, визначаються основні завдання.
У розділі 1 «Sacrum profanum” у творчості Фленнері О’Коннор» - робиться теоретичний обрис категорій архетип”, міф”, міфологема”, досліджується актуалізація архетипів води, землі, повітря, вогню в творах Ф.О’Коннор.
Серед архетипів води, представлених в доробку письменниці, вивчаються: комплекс Харона” (сугестія фігури міфологічного перевізника душ), комплекс Офелії” (акт добровільного втоплення безневинної жертви), архетип струмка вічної молодості, лейтмотив очей (риб’ячі” очі, успадковані від прадіда), мотив крові.
Для виявлення художніх імплікацій архетипу землі досліджуються комплекс Іони” (черево, проковтування, поїдання їжі), образ труни, архетипи дому, матері, сходів, гроту, печери (=природної могили), архаїка скелі, павича, ока (слабкозорість, сліпота, самозасліплення).
В дисертації дається потрактування архетипу вогню в художній прозі О’Коннор (пожежа, мотив шалу, гніву, насильства), здійснюється колористичний дискурс (опозиція світло темрява”). Серед архетипів повітря аналізується образ дерева (вертикальна вісь) та неба.
У розділі 2 «Літературна теологія” прози Фленнері О’Коннор» висвітлюється творчість американської художниці як оригінальна і суперечлива художньо-теологічна система, що інтегрує в собі певні католицькі та протестантські тенденції. Постає ця система найрельєфніше в параметрах віра”, одкровення”, хрещення”, дуалізм та двосердечність людини”, гріховність”, обрані необрані”. О’Коннорівські імплікації феномену віри аналізуються під кутом зору теології К.Барта (віра як незнання, напружене очікування, ствердження і заперечення) та неопротестантизму П.Тілліха і братів Нібурів (одкровення, епіфанія). В розділі здійснюється інтерпретація символічних імен персонажів письменниці.
У Висновках містяться основні результати дисертаційного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Твори Фленнері О’Коннор є напрочуд оригінальними та неповторними. Їх своєрідність зумовлюється поетикою першостихій. Новелістика та романістика художниці рясніє образами, що виростають” із архетипу води. Озвучуючи язичницький обряд в акті втоплення дитини, вона втілює прадавню концепцію про очищувальну силу води: дитина з вадами втоплюється, щоб запобігти псуванню” землі. Знаряддя вбивства вода уповільнена, глибока, мертва”, вона провокує на роздуми про міфічну фігуру Харона, комплекс якого і представлений в романі Царство Боже силою береться”. В оповіданні Ріка” функціонує комплекс Офелії” вода сприймається як материнська, рідна стихія, і дитина поринає в неї.
В О’Коннор наявна не лише демонічна, а й позитивна апокаліптична образність жива”, живильна” вода, струмок вічної молодості. Вода в прозі письменниці представлена в своїй двоїчності, амбівалентності: вона слугує і знаряддям хрещення (= очищення, оновлення, ініціації), і втоплення. Архетип води також актуалізується в образі мудрої крові”, що в одноіменному романі, не пов’язаний з батьківщиною смерті”, а набуває ознак софійності, знання, в той час, як в оповіданні Ліс” у візіях старого вона має містичний, жахаючий смисл. Визначальними лейтмотивами, пов’язаними із стихією води, є образи річки, озера, очей, котрі набувають яскраво індивідуального забарвлення.
Не менш привабливим постає для письменниці й архетип землі, що розщеплюється на низку унікальних образів, зроджуючи в уяві архетип матері, дому, печери, лабіринту, сходів, скелі, каміння. Одним з найвиразніших є образ черева, що інтерпретується в межах Башлярового комплексу Іони”. Він пов’язаний із архаїкою труни. Остання розкривається як амбівалентний символ, долучаючись до образу смерті і слугуючи місцем притулку. Герої її творів переживають трунні марення” та клаустрофобічні стани, в творах авторки рясно представлені постаті смерті (мумія, привид), містичні знаки (назва містечка Toomsboro, придорожні могили, автомобіль, неначе катафалк), як символічні об’єкти функціонують домовини, тунелі, темні коридори. Це дає підстави стверджувати, що проза Фленнері О’Коннор є некрофільно орієнтованою. Але захоплення авторки мертвим, зруйнованим, звернення до мотивів самозасліплення, самогубства, насильства вбирає і біофільні тенденції смерть виступає містичним сходженням на іншу сходинку існування.
Архетип дому унаочнює відчуття втрати дому в патріархальному розумінні, занепад родинних стосунків. О’Коннор слідує національній традиції, яка вбирає дві тенденції: індіанську (ідея Великого дому”) й пуританську (архетип домашнього вогнища”), з одного боку, і романтичну, з другого. Романтична традиція з її усвідомленням руйнації родового гнізда” і суголосить з малюнком художниці.
У творах письменниці сходи в багатоповерховій споруді представлені в негативному аспекті як нездоланна перешкода. Долаючи її, людина спромогається на сходження наверх” (=відродження), подолання демонічності перешкоди. На противагу безликій, багатоповерховій будівлі в великому місті постає будинок, що стоїть на землі”, просякнутий історією поколінь і наділений власною душею.
Фленнері О’Коннор наділяє людей скам’янілими обличчями, душами, наповнює прозу кам’яними об’єктами (камінь-іграшка, рюкзак з Біблією порівнюється із скелею), актуалізуючи ще один негативний прояв архетипу землі. Врівноважити демонічну образність покликаний павич, що є втіленням Божої любові до людини”. Чисельні очі, якими прикрашений хвіст цієї містичної істоти, приводить до ідеї Емерсонівського кола визначального пункту світобудови. Письменниця звертається до метафори сліпоти, щоб проілюструвати глибинне, пророче бачення її сліпих персонажів, здатність осягнути Вищу мудрість. А тому сліпота, окуляри сакралізуються в О’Коннор.
Звертаючись до стихії вогню, письменниця знову повертається обличчям до демонічного аспекту архетипу, що втілюється в образі палаючого дерева чи лісу. Ліс постає місцем усамітнення і символізує вхід в потойбічний світ. Архетип вогню представлений як пожежа і як гнів, шал, лють персонажів. Він унаочнюється і в мотиві темряви, мороку, що можна інтерпретувати як темряву, нерозумність” душі й безбожне життя.
Стихія повітря представлена образами неба і дерева. Небо потрактовується і як символ недосяжного Царства Небесного, і як імплікація безвиході (небо темне, чорне, дощове). Дерево уособлює Прекрасне і слугує вертикальною віссю, впорядковуючи різні стихії.
Підсумовуючи, зазначимо, що в романістиці та новелістиці Фленнері О’Коннор домінуючим і більш яскраво вираженим стає демонічний, негативний аспект архетипів природних стихій.
Дослідження літературної теології” прози письменниці виявило симбіоз католицьких та протестантських ідей в канві її творів, причому останні домінують. Попри гротескове зображення та іронізування, дається взнаки О’Коннорівське поціновування протестантських ідей одкровення, виправдання вірою, покликання та обраності” до спасіння. Услід за аскетичним протестантизмом вона проголошує ідею тотальної гріховності людини і розвиває її в двох напрямках: по-перше, як фізичне убозство, каліцтво, безумство та, по-друге, це моральна неповноцінність, збоченість, показна доброчинність. Як моральні вади авторкою зображуються марнославство, погорда, самозакоханість (нарцисизм) та прагнення до самореклами (ексгібіционізм). Письменниця, услід за Р.Емерсоном, глузує з пієтету до традицій, минулого, адже він набирає збочених форм через недосконалу й зіпсуту людську природу. Але така гріховність не є перешкодою для отримання знання, а це підтверджує наскільки великою є милість Божа, яка не здобувається добропорядними вчинками, а дарується. Отже, згідно з протестантизмом, якому слідує О’Коннор, виокремлюються обрані” й необрані” до спасіння.
Знівелювати, але не викорінити гріховність людську може віра, що в потрактуванні О’Коннор не є заспокоєнням, прихистком, а тягарем, постійними муками сумнівів, тобто це хрест. А тому персонаж Мудрої крові” заперечує ідею Христа. Таке бунтарство” О’Коннорівського героя іде в річищі теорії К.Г.Юнга про четверицю. В ній скасовується панівна роль Христа, яка урівноважується фігурою Диявола. Та початкове заперечення Христа постає передумовою отримання віри, що посилається герою як дар Божий. Цей шлях прозріння навіює ідею Павлового навернення до християнства, та унаочнює концепцію нового народження” неопротестантизму.
Імплікацією гріховності людини виступає також роздвоєння персонажів, здатність піддаватись трансформаціям, метаморфозам. Роздвоєність / дуалістичність людська символізується і роздвоєним серцем добрим, чистим та гріховним, лихим. Слідуючи за американським трансценденталізмом, Фленнері О’Коннор в серці вбачає живильний струмок, що може подолати гріховність. Воно є тим первнем, який непідвладний науці й раціоналізації.
Постійно звертаючись до дияволіади, готичного, художниця намагається подолати людську погорду, доброчинну” впевненість у своїй непогрішимості, щоб привести до християнського постулату про всезагальну любов. На допомогу авторці приходить етична система католицького теолога Тейяра де Шардена, в якій проголошується сходження всіх розумних істот до Бога і містичне єднання людства. Це, по суті, приводить до нового варіанту християнської релігії, в центрі якої стоїть не лише Бог, а й людина, а вся система передбачає як любов людини до Бога, так і до світу, тобто, до людини. Згідно з Тейяровим вченням, до Бога можна йти і через світ. Таким чином, важливої ролі набуває ідея покликання, активної діяльності в цьому світі. Це суголосить з протестантською ідеєю покликання, яка втілена в прозі О’Коннор в чисельних пророках, що попри все одержимі” ідеєю виконання своєї місії.
Усвідомлюючи містичну роль власних імен, Фленнері О’Коннор наділяє персонажів промовистими іменами та прізвищами, що дають додаткову поглиблюючу характеристику (Хейзел Моутс, Єнох, Ліллі Шаббаш, Бішоп, Тарвотер, містер Передайз). Поряд з високопарними іменами вживається безліч банальних”, поширених імен типу Паркер, Макінтайр, Прічард, Мей, Фокс. Це в черговий раз вияскравлює протестанську тезу про невидиму” й видиму” церкву Христову, перші стають обраними”, обтяженими покладеною на них місією, для других милість Божа так і залишиться недосяжною.
На загал, художня проза Фленнері О’Коннор рясніє образністю, до якої можна застосувати не лише критичні принципи Г.Башляра чи юнгіанський метод, вона дає підгрунтя для інтерпретацій з позицій психоаналізу. Її творчість несе відбиток екзистенціальної філософії, що уможливлює інтерпретації в світлі екзистенціалізму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин Аврелий (Блаженный). Творения. Т.3: О граде Божием. СПб.: Алетейя; К.: УЦИММ-Пресс, 1998. 594 с.
2. Августин Аврелий (Блаженный). Энхиридион или О вере, надежде и любви. К.: УЦИММ-Пресс; ИСА, 1996. 412 с.
3. Аверинцев С.С. К истолкованию символики мифа об Эдипе // Античность и современность. М.: Наука, 1972. С. 90 102.
4. Акопян Л.О. Предисловие // К.Г.Юнг о современных мифах: Сб. трудов: Пер. с нем. М.: Практика, 1994. С. 9 15.
5. Аллен У. Традиция и мечта: Критический обзор английской и американской прозы с 20-х годов до сегодняшнего дня.: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1970. 423 с.
6. Анастасьев Н.А. Обновление традиции: Реализм XX века в противоборстве с модернизмом. М.: Сов. писатель. 1984. 352 с.
7. Афанасьев А.Н. Древо жизни: Избранные статьи. М.: Современник, 1982. 464 с.
8. Бабосов Е.М. Тейярдизм: Попытка синтеза науки и христианства. Минск: Вышейшая школа, 1970. 264 с.
9. Бадью А.Апостол Павел: Обоснование универсализма: Пер.с франц. М.; СПб.: Моск.философ.фонд; Университетская книга, 1999. 94 с.
10. Бакусев В.М. Тайное знание”: архетип и символ // Литературное обозрение. 1994. - №3 4. С. 14 19.
11. Башляр Г. Вода и грезы: Опыт о воображении материи: Пер. с франц. М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998. - 268 с.
12. Башляр Г. Грёзы о воздухе: Опыт о воображении движения: Пер. с франц. М.:Издательство гуманитарной литературы, 1999. 344 с.
13. Башляр Г. Земля и грезы воли: Пер. с франц. М.:Издательство гуманитарной литературы, 2000. - 384 с.
14. Башляр Г. Земля и грезы о покое: Пер. с франц. М.: Издательство гуманитарной литературы , 2001. - 320 с.
15. Башляр Г. Мгновение поэтическое и мгновение метафизическое // Башляр Г. Новый рационализм: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1987. С. 347 353.
16. Башляр Г. Онирическое пространство // Визгин В.П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки. М.: ИФРАН, 1996. С. 251 256.
17. Башляр Г. Художник на службе у стихий // Визгин В.П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки. М.: ИФРАН, 1996. С. 257 261.
18. Белехова Л.И. Архетипические словесные образы в современной американской поэзии // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. 1999. Т. 2. №2. С. 26 38.
19. Беме Я. Аврора, или Утренняя заря в восхождении. СПб.: Издательство Азбука”, 2000. 412 с.
20. Бичинський З. Історія і суть протестантизма. Піттсбург ПА: Slavonic and English Printing Co., 1911. 197 c.
21. Большаков В.П. Искушение стихиями // Башляр Г. Вода и грёзы: Опыт о воображении материи: Пер. с франц. М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998. С. 6 14.
22. Большаков В.П. Критическое сознание Г.Башляра // Башляр Г. Грезы о воздухе: Опыт о воображении движения: Пер. с франц. М.: Издательство гуманитарной литературы, 1999. С.6 -13.
23. Боргош Ю. Фома Аквинский: Пер. с польск. М.: Мысль, 1966. 212 с.
24. Брагинская Н. В. Об авторе и книге // Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. С. 166 206.
25. Брайент Дж.Г. Открытое решение: Философские основы современного американского романа. // Современная художественная литература за рубежом. 1973. № 6. С.98-102.
26. Бубер М. Два образа веры: Пер. с нем. М.: ООО Издательство АСТ”, 1999. 592 с.
27. Бэр И. Флэннери О’Коннор на русском языке // Иностранная литература. 1977. №7. С. 265 268.
28. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму: Пер.з нім. К.: Основи, 1994. 261 с.
29. Вейман Р. История литературы и мифология: Очерки по методологии и истории литературы: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1975. 344 с.
30. Великие мыслители Запада: Пер.с англ. / под ред. Яна Мак-Грила. М.: КРОН-ПРЕСС, 1999. 656 с.
31. Визгин В.П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки. М.: ИФРАН, 1996. 263 с.
32. Вит Н.П. Языковые средства реализации точек зрения автора и персонажа в несобственно-авторском повествовании (на материале короткой прозы Фленнери О’Коннор): Автореф. дис.канд.филол.наук: 10.02.04 / Одесский государственный университет имени И.И.Мечникова. Одесса, 1984. 16 с.
33. Воронкова Л.П. Эволюция протестантской культурологии: Философский анализ: Автореф. дис.докт. философ. наук: 09.00.03 / Москов. Гос. пед. институт им. В.И.Ленина. М., 1989. 32 с.
34. Гараджа В.И. Протестантизм. М.: Издательство политической литературы, 1971. 200 с.
35. Гече Г. Библейские истории: Пер. с венг. 2-е изд. М. Политиздат, 1990. 318 с.
36. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 218 с.
37. Госсетт Л. Тема насилия” в современной художественной литературе Юга / Современная художественная литература за рубежом. 1968. - № 1. С. 149 153.
38. Горичева Т.М. Христианство и современный мир. - СПб.: Алетейя, ТО Ступени”, 1996. 297 с.
39. Громадка Й. Л. Перелом в протестантской теологии. М.: Изд.группа Прогресс”, Культура”, 1993. 192 с.
40. Гутарук О. Етика англіканського протестантизму та її художня репрезентація у творчості Ніколаса Бретона // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Чернівці: Рута. 2000. Вип. 1. С. 144 147.
41. Добреньков В.И. Модернизм в протестантской теологии (на материалах США): Автореф. дис. докт. философ. наук: 09.00.06 / Моск. гос. ун-т. М.,1979. 52 с.
42. Добреньков В.И. Современный протестантский теологический модернизм в США: Его замыслы и результаты. М.: Изд-во Моск.гос.ун-та, 1980. 248 с.
43. Долинин А. Малая форма и её великаны // Американская новелла ХХ века: Сборник / Сост. Г.В.Лапина. М.: Радуга. 1989. С. 529 545.
44. Жид А. Тесей: Притча // А.Жид. Избранные произведения: Пер. с франц. М.: Панорама, 1993. С. 465 502.
45. Зверев А.М. Дворец на острие иглы: Из художественного опыта XX века. М.: Советский писатель, 1989. 416 с.
46. Иваницкий А.И. Архетипы Гоголя // Литературные архетипы и универсалии / Под ред. Е.М.Мелетинского. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. С. 248 292.
47. Исаев С.А.Теология смерти: Очерки протестантского модернизма. М.: Политиздат, 1991. 236 с.
48. Кантценбах Ф.В. Мартин Лютер: Пер. с нем. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 320 с.
49. Капоте Т. Лугова арфа. Сніданок у Тіффані. З холодним серцем: Пер. з англ. К.: Дніпро, 1977. 460 с.
50. Каули М. Готорн в уединении // Каули М. Дом со многими окнами: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1973. С. 13 46.
51. Кереньи К. Предвечный младенец в предвечные времена // К.Г.Юнг. Душа и миф: Шесть архетипов: Пер. с англ. К.: Гос. библиотека для юношества, 1996. С. 38 85.
52. Кереньи К. Пролегомены // К.Г.Юнг. Душа и миф: Шесть архетипов: Пер. с англ. К.: Гос. библиотека для юношества, 1996. С. 11 37.
53. Кессиди Ф.Х. Гераклит. М.: Мысль, 1982. 199 с.
54. Ковалёв Ю. Легенды и реальность: О творчестве Натаниеля Готорна // Н.Готорн. Дом о семи фронтонах: Роман; Новеллы: Пер. с англ. Ленинград: Худ. лит-ра, 1975. С. 5 29.
55. Коган Г. Сокрытие истины в свете представлений о грехе в еврейской традиции // Концепт греха в славянской и еврейской культурной традиции: Сборник статей. Академическая серия. Вып. 5. М.: Еврейский университет, Иерусалим; Институт славяноведения Российской Академии Наук. 2000. С.95 105.
56. Козлов О.С. Міф і літературознавча думка США // Вікно в світ. 1999. №5 (8). С.167 178.
57. Козлов А.С. Н.Фрай как мифологический критик // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Сер. Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 3 В. К., 2000. С. 430 433.
58. Косарев А.Ф. Философия мифа: Мифология и её эвристическая значимость. М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга; Humanitas, 2000. 304 с.
59. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики і літературознавства. К.: Либідь, 1994. 384 с.
60. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами: Пер. с англ. К.: София”, Ltd, 1997. 336 с.
61. Кэмпбелл Дж. Мифология любви // Литературное обозрение. 1994. - №3 4. С. 20 26.
62. Кюнг Г. Великие христианские мыслители: Пер. с нем. СПб.:Алетейя, 2000. 442 с.
63. Лапина Г.В. Новелистика Флэннери О’Коннор: Автореф. дис.канд. филол. наук: 10.01.05 / Ленинградский гос. университет им. А.А.Жданова. Л., 1983. 17 с.
64. Лащонова О. Готика у сучасній американській літературі: Матеріали Міжнародної конференції Американська література після середини ХХ століття”. К.: Довіра. 2000. С. 168 173.
65. Леві-Строс К. Структурна антропологія: Пер. з франц. К.: Основи, 2000. 387 с.
66. Лейтес Н.С. Конечное и бесконечное: Размышления о литературе ХХ века: Мировидение и поэтика. Пермь: Пермский гос. ун-т, 1992. 120 с.
67. Литературная история США: Пер. с англ.: Том 3 / Под ред. Р.Спиллера, У.Торпа, Т.Н.Джонсона, Г.С.Кэнби. М.: Прогресс, 1979. 646 с.
68. Литературный энциклопедический словарь / Общ. ред. В.М.Кожевникова, П.А.Николаева. М.: Сов.энциклопедия, 1987. 752 с.
69. Літературознавчий словник-двідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
70. Лосев А.Ф. Мифология греков и римлян / Под общей ред. А.А.Тахо-Годи и И.И.Махонькова. М.: Мысль, 1996. 975 с.
71. Лютер М. О рабстве воли // Эразм Роттердамский. Философские произведения. М.: Наука, 1986. С. 290 545.
72. Малахова И.А. Духовные христиане. М.: Политиздат, 1970. 128 с.
73. Манн Т. Отрок Енох. (Фрагмент романа Иосиф и его братья”) // Иностранная литература. 1998. №5. С. 219 223.
74. Маритен Ж Знание и мудрость: Пер. с франц. М.: Научный мир, 1999. 244 с.
75. Марру А.И. Святой Августин и августинианство: Пер.с франц. Долгопрудный: Вестком, 1999. 207 с.
76. Мелетинский Е.М. Герой волшебной сказки: Происхождение образа. М.: Издательство восточной литературы, 1958. 264 c.
77. Мелетинский Е.М. О происхождении литературно-мифологических сюжетных архетипов // Литературные архетипы и универсалии / Под ред. Е.М.Мелетинского. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. С.73 149.
78. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. 3-е изд., репринт. (Серия: Исследования по фольклору и мифологии Востока). М.: Издательство Восточная литература” РАН, 2000. 407 с.
79. Менегетти А. Мир образов: Пер. с итал. Екатеринбург: Cricket, 1997. 197 с.
80. Минаев А.Б. Комментарии // Тейяр де Шарден П. Божественная среда: Пер. с франц. М.: Гнозис, 1994. С. 175 198.
81. Мних Р. Sacrum как литературоведческая категория (О двух аспектах концепции символических форм Э.Кассирера) // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 3 / За ред. А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута. 2001. С. 279 282.
82. Мулярчик А.С. Послевоенные американские романисты. М.:Художественная литература, 1980. 279 с.
83. Муравьёв В.С. Послесловие к рассказам Флэннери О’Коннор // Новый мир. 1974. - №1. С. 151 153.
84. Мэй А. К новой земле. Апокалипсис в американском романе // Современная художественная литература за рубежом. М.: Прогресс, 1975. - №1 (109). С.120 123.
85. Нефёдов Н.Т. История зарубежной критики и литературоведения. М.: Высшая школа, 1988. 272 с.
86. Нямцу А.Є. Загальнокультурна традиція у світовій літературі. Чернівці: Рута, 1997. - 224 с.
87. Нямцу А.Е. Миф и легенда в мировой литературе: Теоретические и историко-литературные аспекты традиционализации. Часть первая. Черновцы: Черновицкий госуниверситет, 1992. 160 с.
88. Нямцу А.Е. Новый завет и мировая литература. Черновцы: Черновицкий государственный университет, 1993. 243 с.
89. Овчаренко Н.Ф. Міфологема Землі в канадській і українській прозі. К.: Б.в., 1996. 198 с.
90. Ориген. О началах. Новосибирск: ИЧЛ Лазарев В.В. и О”, 1993. 383 с.
91. Ортега-и-Гассет Х. Камень и небо: Пер. с испанск. М.: Грант, 2000. 288 с.
92. Петрухина М.А. Рассказы Фленнери О’Коннор // О’Коннор Ф. Рассказы. М.: Международные отношения, 1980. С. 3 13.
93. Писатели США: Краткие творческие биографии / Общ. ред. Я.Засурского, Г.Злобина, Ю.Ковалева. М.: Радуга, 1990. 624 с.
94. Покальчук Ю.В. Самотнє покоління: Молодь у сучасному романі США і теорія відчуження. К.: Наукова думка, 1972. 274 с.
95. Покровский Н.E. Ранняя американская философия: Пуританизм. М.: Высш. шк., 1989. 246 с.
96. Потебня А.А. Символ и миф в народной культуре. М.: Лабиринт, 2000. 480 с.
97. Пригодій С.М. Архетип і ектип землі в творах О.Кобилянської та У.Кесер // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Випуск 1. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, 2002. С. 182 185.
98. Пригодій С.М. Структурні імплікації в романі Н.Готорна Мармуровий фавн” // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей: Випуск 7. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2001. С. 204 207.
99. Пригодій С.М. Українська філософія серця та американський трансценденталізм. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2002. 232 с.
100. Проблемы становления американской литературы. М.: Наука, 1981. 383 c.
101. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1986. 365 с.
102. Рассел Б. Історія західної філософії: Пер. з англ. К.: Основи, 1995. 759 с.
103. Рассел Б. Почему я не христианин: Пер. с англ. М.: Изд-во иностранной литературы, 1958. 30 с.
104. Религия и церковь за рубежом: Выпуск 2: Протестантизм в современном мире. К.: Общество Знание”; Респ. центр духовн. культуры, 1990. 26 с.
105. Ренан Э. Жизнь Иисуса. Апостолы: Пер. с фр. Минск: Беларусь, 1991. 494 с.
106. Рішар Ж.-П. Смерть та її постаті: Пер. с франц. // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис. 1996. С. 166 179.
107. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. М.: Аграф, 1999. 384 с.
108. Синило Г.В. Древние литературы Ближнего Востока и мир ТаНаХа (Ветхого Завета). Минск: Издательский центр Экономпресс”, Ассоциация Обновление гуманитарного образования”, 1998. 471 с.
109. Скуратов Б.М. Башляр и психология // Башляр Г. Земля и грезы о покое: Пер. с франц. М.: Издательство гуманитарной ллитературы, 2001. С. 309 319.
110. Современная западная философия: Словарь / Сост.: В.С.Малахов, В.П.Филатов. М.: Политиздат, 1991. 414 с.
111. Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): Концепции, школы, термины. Энциклопедический справочник. М.: Интрада ИНИОН. 1996. 319 с.
112. Спанкерен К. Література Сполучених Штатів: Нарис. Відень: USIA Regional program office, 1999. 142 c.
113. Таранов П.С. Философия изнутри: 70 мудрецов от Соломона до Шопенгауэра: Т.1. М.: Остожье, 1996. 462 с.
114. Татаринова Л.Н. Художественные формы нравственно-религиозных исканий в европейской и американской литературе первой половины ХХ века: Автореф. дис.докт. филол. наук: 10.01.05 / Кубанский государственный университет. Краснодар. 1998. 47 с.
115. Тейяр де Шарден П. Божественная среда: Пер. с франц. М.: Гнозис, 1994. 220 с.
116. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987. 264 с.
117. Тиллих П. Систематическая теология: Том 1 2: Пер.с англ. М.; СПб.: Университетская книга, 2000. 463 с.
118. Тлостанова М.В. Художественный мир Юдоры Уэлти и специфика послевоенной прозы Юга США: Автореф. дис.канд. филол. наук: 10.01.05 / Институт мировой литературы имени А.М.Горького. М., 1994. 26 с.
119. Толстая С. Грех в свете славянской мифологии // Концепт греха в славянской и еврейской культурной традиции: Сб. статей. Вып. 5. М.: Центр научн. работн. и препод. иудаистики Сэфер”; Ин-т славяноведения Рос. Акад. Наук. 2000. С. 9 13.
120. Топер П. Трагическое в искусстве XX века. // Вопросы литературы. 2000. №2. С. 3 46.
121. Топоров В.Н. О поэтическом комплексе” моря и его психофизиологических основах // В.Н.Топоров. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического: Избранное. Издательская группа Прогресс” Культура”, 1995. С. 575 - 622.
122. Топорова Т. В. Об архетипе воды” в древнегерманской космогонии // Вопросы языкознания. 1996. - №6. С. 91 99.
123. Трубецкой Е.Н. Миросозерцание блаженного Августина // Августин Аврелий. Энхиридион, или О вере, надежде и любви. К.: УЦИИМ-Пресс, Иса, 1996. С.350 411.
124. Тугушева М. Гротески Флэннери О’Коннор // О’Коннор Ф. Хорошего человека найти нелегко: Рассказы. М.: Прогресс, 1974. С. 5 14.
&nb