НІМЕЦЬКОМОВНА ДРАМАТУРГІЯ 60 – 80-х рр. ХХ ст.: СВОЄРІДНІСТЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАДИЦІЙНИХ СЮЖЕТІВ ТА ОБРАЗІВ

Краткое описание

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ОГІЄНКА
КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На правах рукопису

ФОМІНА ГАЛИНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 821.112.2 2.09(043)

НІМЕЦЬКОМОВНА ДРАМАТУРГІЯ
60 80-х рр. ХХ ст.:
СВОЄРІДНІСТЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАДИЦІЙНИХ СЮЖЕТІВ ТА ОБРАЗІВ

10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
НЯМЦУ А.Є., проф., д. ф. н.

Кам'янець-Подільський 2009

Зміст
ВСТУП----------------------------------------------------------------------------------4 14
РОЗДІЛ 1. Легендарно-міфологічні структури у літературному контексті-------------------------------------------------------------------------------15 53
1.1. До проблеми трансформації традиційних сюжетів та образів у літературі ХХ ст.----------------------------------------------------------------------------------15 33
1.2. Функціонування міфологічного та біблійного матеріалу у німецькомовній літературі післявоєнного періоду---------------------------33 53
Розділ 2. Бертольт Брехт як засновник жанру „обробок” у німецькомовних літературах----------------------------------------------------------------------------54 67
2.1. Проблема традиції у творчості Б. Брехта----------------------------------54 57
2.2. Специфіка обробок Б. Брехта------------------------------------------------57 67
Розділ 3. Переосмислення традиційних структур у творчості П. Хакса------------------------------------------------------------------------------68 127
3.1. Своєрідність творчого методу Петера Хакса-----------------------------68 77
3.2. Інтерпретація традиційних міфологічних сюжетів у жанрі класицистичної комедії-----------------------------------------------------------77 112
3.3. Обробка як одна з форм трансформації легендарно-міфологічних образів у творчості Петера Хакса (в контексті переосмислення фестшпілю Гете)---------------------------------------------------------------------------------112 127
Розділ 4. Традиція крізь призму творчості Х. Мюллера-----------------128 153
4.1. Особливості переосмислення міфологічних образів у п'єсах Х. Мюллера------------------------------------------------------------------------128 134
4.2. Міфи про Філоктета та про Геракла в інтерпретації Х. Мюллера------------------------------------------------------------------------134 147
4.3. Проблема „злочин та покарання” у п'єсі Х. Мюллера „Горацій”---------------------------------------------------------------------------147 153
Розділ 5. Аксіологічна трансформація традиційних структур у творчості Ф. Дюрренматта-------------------------------------------------------------------154 190
5.1. Переосмислення міфологічних та біблійних сюжетів у творах Ф. Дюрренматта-------------------------------------------------------------------154 160
5.2. Проблема кризовості людської цивілізації крізь призму п'єс Ф. Дюрренматта „Ангел приходить до Вавилону” і „Геркулес та Авгієві стайні”------------------------------------------------------------------------------160 181
5.3. Трансформація біблійних образів у п'єсі Ф. Дюрренматта „Портрет планети”----------------------------------------------------------------------------181 190
ВИСНОВКИ----------------------------------------------------------------------191 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ---------------------------------198 222

ВСТУП
ХХ століття, зокрема його друга половина та початок ХХІ століття, визначається активною увагою науковців до проблеми трансформації традиційних сюжетів та образів у світовому контексті, що є однією з найбільш актуальних і перспективних в історії зарубіжної літератури. Традиційні сюжети та образи виступають могутнім чинником у формуванні та розвитку національних культур, зокрема літератур. Переосмислення традиційного матеріалу спрямоване у дану епоху, в першу чергу, на духовний світ особистості, а саме на дослідження його екзистенційних суперечностей.
Геополітичні процеси та глобалізація у сучасному світі загострюють увагу до питання традиції у контексті європейського простору. Загальновідомі міфи і легенди перестають сприйматися у їх первісній семантиці, а зазнаючи впливу епохи-реципієнта, підлягають прямому чи опосередкованому осучасненню, що дає можливості для глибинного дослідження витоків розвитку цивілізації з їх проекцією на сучасність та аналізу сучасного стану загальнолюдської еволюції. Результатом цього є складний процес онтологічної й аксіологічної „перевірок” подієво-семантичних домінант традиційних структур. Як зазначає А.Є. Нямцу, „за досить конкретними і, на перший погляд, однозначними колізіями міфів і легенд знаходяться драматично суперечливий людський світ і вічність. Саме тому загальновідомі структури, що виникли в далекому минулому, нашаровані на певну культурно-історичну дійсність, стають сучасними. Вилучені із пітьми віків, вони допомагають нам зрозуміти наш час та наш світ, тобто зрозуміти самих себе” [145, с. 176].
Надзвичайно актуальним питання традиції є для німецькомовної літератури другої половини ХХ століття, що, безперечно, зумовлено особливістю розвитку народів у даний період. Наскрізними питаннями літератури стають проблеми, пов'язані із пошуком першопричин людської гріховності, відповідальністю німецької нації перед світовим суспільством за жертви війни, реабілітацією народу та запобіганням тотальним нігілістичним спрямуванням. У літературі аналізуються ідеологічні та філософські передумови німецького фашизму, соціальна психологія мас, мілітаристський напрямок розвитку політики, проблема „тиран та суспільство”, робиться спроба осмислити глибинні процеси життя, віднайти його істинні цінності. У своїх творчих пошуках письменники звертаються до традиційних сюжетів та образів як концентратів та каталізаторів загальнолюдського досвіду, що дозволяють робити певні висновки про сучасність на основі усвідомлення та переосмислення історії людства.
60-80-ті роки у німецькомовній літературі привертають увагу до внутрішнього світу людини, що усвідомлює нові аспекти життя та робить крок до цілковитої самореалізації. Саме у цей період на арені суспільного життя з'являються письменники так званого молодшого покоління. Вони намагаються витворити власну концепцію творчості, відштовхуючись від системи поглядів Б. Брехта у драматургії, сформувати позицію до питання традиції у німецькомовних літературах. Вони роблять спробу осмислити сучасність, враховуючи здобутки минулих поколінь. Показовою щодо цього є творчість П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта.
Актуальність теми зумовлена потребою здійснити системний аналіз інтерпретацій традиційних сюжетів та образів у німецькомовній літературі другої половини ХХ ст. з позиції творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта. Адже саме у ХХ столітті проявились повною мірою потенційні можливості різноманітних форм та способів рецепції сюжетно-образного матеріалу. Динамічність і драматичність цієї епохи виносять на перший план саме філософсько-етичні і морально-психологічні проблеми, які є актуальними для загальнолюдської цивілізації. У своїх інтерпретаціях сучасні письменники часто звертаються до тих аспектів, що мало цікавили авторів протосюжетів та сюжетів-зразків, при цьому часто переосмислення протосюжету здійснюється у творі настільки глибоко і багатопланово, що складним є сам процес впізнання традиційного матеріалу.
Додатковим аспектом у сфері саме німецької культури є проблема відповідальності за жахи фашизму, пошук першопричин глобальних катаклізмів. І якщо проблема функціонування традиційних сюжетів та образів знайшла своє відображення у працях вітчизняних та зарубіжних літературознавців, то дослідження трансформації міфологічних та біблійних образів і сюжетів крізь призму німецькомовної літератури ХХ століття, а саме питання відношення та дотичності творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта (в аспекті традиційного матеріалу), взаємопов'язаності багатовекторних процесів рецепції загальновідомого матеріалу, функціонування різних форм та способів трансформації традиційних структур залишилось поза їх увагою. Тому тема кандидатської дисертації є актуальною і теоретично важливою.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури (факультет іноземної філології) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, узгоджена з планами, тематикою та загальним профілем її наукових досліджень.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи виявити і проаналізувати закономірності функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовній літературі другої половини ХХ століття; визначити форми та способи трансформації міфологічних і біблійних образів у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера, осмислити художню своєрідність обробок Б. Брехта.
Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
розглянути особливості переосмислення традиційного матеріалу міфологічного та біблійного походження у німецькомовній літературі ХХ століття;
простежити специфіку обробок Б. Брехта та дослідити дотичність творчості Б. Брехта і П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта;
осмислити найпродуктивніші проблеми, мотиви у літературних інтерпретаціях другої половини ХХ століття;
з'ясувати характер якісного переосмислення загальновідомих колізій та змістових домінант у творах вищезгаданих драматургів;
визначити жанрову специфіку переосмислення традиційного матеріалу у німецькомовній літературі;
дослідити вплив історичних та суспільно-політичних факторів на літературні обробки ХХ століття;
проаналізувати спільне у трактуванні традиційних сюжетів та образів німецькомовними авторами;
розглянути місце традиційного матеріалу у концепції творчості Б. Брехта, П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера.
Об'єктом дослідження є формально-змістові трансформації, яких зазнали традиційні сюжети та образи в обробках Б. Брехта та у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера, а також окремі аспекти інтерпретації біблійних та міфологічних образів у німецькомовній літературі.
Предметом дослідження є драматургія німецькомовних письменників ХХ століття (Б. Брехта, П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера), що переосмислюють, дописують, „апокрифізують” традиційний матеріал з позиції його взаємозв'язку з глобальними процесами історії розвитку людства та проекції минулого досвіду на сучасність, зокрема її кризові моменти.
У нашій роботі були використані різні підходи та методи дослідження, зокрема історико-літературний, герменевтичний, типологічний, порівняльно-історичний, цілісний та елементи лінгвостилістичного аналізу. Методологічною основою роботи є дослідження вітчизняних та зарубіжних літературознавців, які можна умовно поділити на три групи: 1) роботи, що висвітлюють загальні проблеми трансформації традиційних сюжетів та образів у літературі (О.М. Веселовський, Є.М. Мелетинський, А.Є. Нямцу, Д.В. Затонський, В.В. Івашова, А.В. Гулига, О.Ф. Лосєв, О.С. Козлов, О.С. Бушмін, М.Є. Грабар-Пассек); 2) праці, що розглядають специфіку німецькомовної літератури у сфері інтерпретації загальновідомих сюжетів (А.Г. Баканов, О.О. Гугнін, Г. Кауфман, Н.С. Лейтес, В.П. Лук'янова, І.В. Млечина, В.Л. Скуратівський, В.І. Стреженський, П.М. Топер, С.П. Фіськова, В.О. Фортунатова, І.М. Фрадкін, К. Хепке); 3) статті та дослідження творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта (О.С. Чирков, Е.В. Венгерова, Г.-Г. Вернер, Г.Н. Знаменський, Т.П. Калугіна, Г. Келер, В. Міттенцвай, Г. Мюллер-Вальдек, Р. Ромер, Д. Шленштедт, В. Седельник, Н.С. Павлова, Д.В. Затонський, С.П. Фіськова). Автором беруться до уваги кандидатські дисертації у сфері традиції, історичної теми у німецькій літературі, трансформації загальновідомого матеріалу у літературі різних країн, зокрема роботи Г.Ф. Драненко („Особливості переосмислення міфу про Алкмену та Амфітріона в літературі ХХ ст.”, 2002 р., Київ), Н.Ю. Поліщук („Трансформація міфологеми Агасфера в західноєвропейській літературі ХІХ-ХХ століття”, 2000 р., Львів), Н.О. Якубовської („Своєрідність трансформації мотивів гомерівської Одіссеї в європейській літературі ХХ ст.”, 2005 р., Київ), Т.Г. Вілісової („Німецька історична проза 70-80-х рр. ХХ ст. Поетика жанрів”, 2005 р., Перм) та А.О. Панова („Міф в прозі німецького екзистенціалізму”, 2005 р., Москва), В.Г. Пожидаєвої („Міфопоезис художнього дискурсу Ф. Дюрренматта”, 2007 р., Москва), дисертаційне дослідження В.О. Фортунатової („Функціонування традиції у прозі НДР та ФРН 60-80-х рр.”, 1995 р., Нижній Новгород). Наукова концепція роботи побудована на працях наукового керівника професора А.Є. Нямцу.
Наукова новизна роботи зумовлена тим, що у дисертації здійснена спроба проаналізувати специфіку функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовній драматургії другої половини ХХ століття крізь призму обробок Б. Брехта, інтерпретацій П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера, творчість яких залишалася довгий період поза увагою вітчизняних літературознавців. Досліджено аспекти трансформації біблійного та міфологічного матеріалу у найбільш значущих творах Б. Брехта, П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера; виявлено тенденції осучаснення та дописування загальновідомих сюжетів у німецькомовній літературі; вперше у контексті німецькомовної драматургії аналізуються форми та способи переосмислення традиційних сюжетів та образів, зокрема дописування, апокрифізація, обробка. Досліджується питання традиції у творчості вищезгаданих письменників в зіставленні з позиціями у літературі Б. Брехта. Доведено, що творча спадщина Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта демонструє різні аспекти трансформації загальновідомого матеріалу у літературі ХХ ст.
Теоретичне значення роботи полягає у визначенні нових аспектів формально-змістової трансформації загальновідомих сюжетів та образів у контексті німецькомовної драматургії другої половини ХХ століття, зокрема орієнтації традиційних структур на національно-історичні та етичні реалії епохи-реципієнта. Предмет та проблематика дослідження розширюють коло аспектів вивчення функціонування традиційного матеріалу у німецькомовній драматургії ХХ ст. Визначено потенційні можливості вищезгаданих форм трансформації традиційного матеріалу у світовій літературі. Осмислено роль традиції у творчості Б. Брехта, П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера.
Практичне значення. Матеріали роботи можуть використовуватися при розробці курсів, спецкурсів, наукових та навчальних програм зі світової та німецької літератури, при вивченні питань теорії, історії літератури, а також при дослідженні окремих аспектів функціонування традиційних сюжетів та образів у літературі ХХ століття, в тому числі різноманітних форм та способів переосмислення традиційного матеріалу. Положення дисертації можуть бути використані при аналізі проблем розвитку історії німецької літератури ХХ ст. За матеріалами дисертаційної роботи видано навчальний посібник „Трансформація легендарно-міфологічних структур у німецькомовних літературах ХХ століття” (у співавторстві з А.Є. Нямцу).
Апробація окремих положень дисертації відбулася на міжнародних конференціях: XV, XVІ Міжнародних наукових конференціях „Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (19-23.06.2006; 25-29.06.2007, м. Київ); ІІ Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики” (5-6 жовтня 2006 р., м. Кам'янець-Подільський); І Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (19-20 квітня 2007 р., м. Хмельницький); ХV Міжнародній науковій конференції молодих науковців (Наука і вища освіта) (17-18 травня 2007 р., м. Запоріжжя); міжнародній науковій поетологічній конференції „Криза теорії” (18-19 жовтня 2007р., м. Чернівці); Другій міжнародній науково-практичній конференції „Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (25-26 жовтня 2007р., м. Кам'янець-Подільський); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (20 березня 2008 р., м. Луцьк).
На всеукраїнських конференціях: всеукраїнській науковій конференції „Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку” (5-6 жовтня 2006 р., м. Чернівці); Днях науки в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ” (жовтень 2006 р., м. Запоріжжя); всеукраїнській науковій конференції „Літературна герменевтика та рецептивна теорія у сучасному науковому контексті” (16-17 листопада 2006 р., м. Чернівці); V Міжвузівській конференції молодих учених (29-31 січня 2007 р., м. Донецьк); науковій конференції „Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри” (26-27 жовтня 2007 р., м. Чернівці).
Публікації. Положення дисертації викладено у таких основних публікаціях:
1. Фоміна Г.В. Особливості інтерпретації біблійного сюжету в комедії П. Хакса „Адам і Єва” / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2006. Вип. 319-320. С. 246-256 (0, 5 друк. арк.).
2. Фоміна Г.В. Своєрідність трансформації міфологічних сюжетів у комедії П. Хакса „Омфала” / Г.В. Фоміна // Питання літературознавства: наук. збірник. Чернівці: Рута, 2006. Вип. 72. С. 98-106 (0, 6 друк. арк.).
3. Фоміна Г.В. Поетика „обробок” у драматургії Б. Брехта / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Слов'янська філологія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 321-322. С. 63-67 (0, 6 друк. арк.).
4. Фоміна Г.В. Переосмислення міфологічних образів у п'єсах Хайнера Мюллера „Геракл 5” та „Філоктет” / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 341. С. 189-200 (0, 6 друк. арк.).
5. Фоміна Г.В. Своєрідність переосмислення міфологічних структур у німецькій літературі / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філологічні науки. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. Вип. 14, т. 1. С. 328-337 (0, 4 друк. арк.).
6. Фоміна Г.В. Аксіологічна трансформація міфу про Пандору у контексті драматургії П. Хакса / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філологічні науки. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. Вип. 15, т. 2. С. 126-131 (0, 6 друк. арк.).
7. Фоміна Г.В. Сучасний погляд на міфологічну Пандору (на матеріалі п'єси П. Хакса) / Г.В. Фоміна // Література та культура Полісся: вип. 36. Історія та культура Полісся у загальнокультурному контексті / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. Ніжин: Вид. НДУ ім. М. Гоголя, 2007. С. 42-49 (0, 5 друк. арк.).
8. Фоміна Г.В. Есхатологічні мотиви у п'єсі Ф. Дюрренматта „Портрет планети” / Г.В. Фоміна // Питання літературознавства: наук. зб. Чернівці: Рута, 2008. Вип. 75. С. 247-252 (0, 4 друк. арк.).
9. Фоміна Г.В. Традиція у творчості П. Хакса / Г.В. Фоміна // Філологічні студії: зб. наук. праць. Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2008. № 1-2. С. 187-194 (0, 5 друк. арк.).
10. Фоміна Г.В. Окремі аспекти трансформації біблійних образів у п'єсі Ф. Дюрренматта „Портрет планети” / Г.В. Фоміна // Література та культура Полісся: вип. 41. Спадщина М. Гоголя та проблеми вітчизняної і світової історії, філології та культури у сучасній інтерпретації / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2008. С. 169-176 (0, 4 друк. арк.).
11. Фоміна Г.В. До проблеми функціонування традиційних сюжетів у творчості П. Хакса / Г.В. Фоміна // Біблія і культура: зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2008. Вип. 8-9. С. 96-100 (0, 5 друк. арк.).
Додаткові публікації:
12. Нямцу А.Є. Трансформація легендарно-міфологічних структур у німецькомовних літературах ХХ століття: навч. посіб. / А.Є. Нямцу, Г.В. Фоміна. Чернівці: Рута, 2006. 78 с. (5, 2 друк. арк.) (дисертантці належать матеріали розділів ІІ VI та „Замість висновків”).
13. Фоміна Г.В. Онтологічні та аксіологічні аспекти переосмислення легендарно-міфологічної традиції у світовому загальнокультурному контексті / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2006. Вип. 301-302. С. 126-130 (0, 4 друк. арк.).
14. Фоміна Г.В. Аксіологічні чинники змістової трансформації традиційного матеріалу в літературі / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2006. Вип. 309-310. С. 162-166 (0, 5 друк. арк.).
15. Фоміна Г.В. Основні тенденції прочитання традиційних образів у літературі XX століття (на матеріалі творів Б. Брехта) / Г.В. Фоміна // Дні науки: зб. тез доповідей: у 4 т. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2006. Т. 4. С. 268-269 (0, 2 друк. арк.).
16. Фоміна Г.В. Якісне переосмислення античного міфу про Едіпа в оповіданні Ф. Дюрренматта „Смерть піфії” / Г.В. Фоміна // Матеріали V Міжвузівської конф. молодих учених, 29-31 січня 2007 р. Донецьк, ДонНУ, 2007. С. 278-280 (0, 2 друк. арк.).
17. Фоміна Г.В. Аксіологічні чинники трансформації легендарного образу у світовому літературному контексті / Г.В. Фоміна // Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку: матеріали наук. конф., 5-6 жовт. 2006 р. Чернівці: Рута, 2006. С. 78-81 (0, 4 друк. арк.).
18. Фоміна Г.В. Особливості інтерпретації традиції Гете у творчості П. Хакса (на матеріалі міфу про Пандору) / Г.В. Фоміна // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: зб. наук. праць. Ч. 2. Хмельницький: ХНУ, 2007. Вип. 3. С. 257-260 (0, 7 друк. арк.).
19. Фоміна Г.В. Трансформація образу мольєрівського Дон Жуана в літературі ХХ століття / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького нац. ун-ту. Романська філологія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 332. С. 101-104 (0, 5 друк. арк.).
20. Фоміна Г.В. „Літературні архетипи” у загальнокультурному контексті / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 346-347. С. 186-189 (0, 4 друк. арк.).
21. Фоміна Г.В. Особливості функціонування традиційних структур у літературі ХХ століття / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів і аспірантів: вип. 5. В 3 т. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Поділ. держ. ун-т, РВВ, 2006. Т. 2. С. 138-139 (0, 4 друк. арк.).
22. Фоміна Г.В. Переосмислення образу міфологічного Геракла в п'єсі Хайнера Мюллера „Геракл 5” / Г.В. Фоміна // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників ХV Міжнародної наук. конф. молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 трав. 2007 р.: у 3 ч. Ч. 3. / Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. С. 44-45 (0, 2 друк. арк.).
23. Фоміна Г.В. Творчість Бертольта Брехта як відображення новітніх тенденцій в інтерпретації традиційних структур / Г.В. Фоміна // Мова і культура. Художня література в контексті культури. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2007. Вип. 9, т. 10 (98). С. 221-229 (0, 6 друк. арк.).
24. Фоміна Г.В. Міф про Філоктета в інтерпретації Хайнера Мюллера / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів і аспірантів: вип. 6. В 3 т. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Поділ. держ. ун-т, РВВ, 2007. Т. 2. С. 107-108 (0, 2 друк. арк.).
25. Фоміна Г.В. „Дегероїзація” традиційного образу у п'єсі Ф. Дюрренматта „Геркулес і Авгієві конюшні” / Г.В. Фоміна // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Романо-слов'янський дискурс. Чернівці: Рута, 2008. Вип. 386. С. 67-71 (0, 5 друк. арк.).
26. Фоміна Г.В. Біблійні образи в інтерпретації Петера Хакса / Г.В. Фоміна // Мова і культура. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. Вип. 10, т. 10 (110). С. 72-78 (0, 5 друк. арк.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаної літератури (291 позиція).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Література ХХ ст. активно звертається до духовного спадку минулих поколінь, прагнучи таким чином усвідомити та проаналізувати сучасний етап розвитку історії, переосмислити „вчорашній день” та зробити прогнози на майбутнє.
Специфіка німецькомовної літератури на цьому етапі принципово визначена фактором Другої світової війни та почуттям моральної відповідальності за наслідки однієї з найбільших трагедій людської цивілізації. І тому у своїх інтерпретаціях традиційних сюжетів та образів німецькомовні письменники прагнуть пояснити людську природу, визначеність певних кроків людей і, певною мірою, онтологічну схильність до руйнації.
У результаті дослідження визначено і проаналізовано особливості творчості чотирьох німецькомовних письменників ХХ століття Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта. З точки зору кількісної категорії, можна відзначити, що їх творчий спадок відрізняється числом написаних ними творів, кожен з них мав свої літературні уподобання: Б. Брехт віддавав перевагу епічному театру, П. Хакс ліричному, Х. Мюллер виводив власну творчість від німецької трагедії, а Ф. Дюрренматт захоплювався естетикою кримінального жанру. Спільним у творчому доробку вищезазначених драматургів є активне звернення до традиційних структур, використання різних способів та форм їх трансформації, пошук у традиційному матеріалі універсальних відповідей на споконвічні запитання.
На прикладі творчості цих письменників демонструються процеси активного переосмислення онтологічних та аксіологічних домінант традиційного матеріалу, виділення ідейно-естетичних характеристик, співзвучних національним традиціям епохи-реципієнта.
Б. Брехт, Ф. Дюрренматт, П. Хакс, Х. Мюллер звертаються до традиційних сюжетів та образів, проектуючи крізь їх призму картини сучасності. Драматурги молодшого покоління (П. Хакс та Х. Мюллер) розглядаються як спадкоємці Б. Брехта, проводяться паралелі між театром Б. Брехта та Ф. Дюрренматта. Прийоми брехтівського епічного театру є ознакою п'єс драматургів молодшого покоління, деякі образи своєю світоглядною позицією або окремими рисами перегукуються із його героями. Ефект очуження є знаковим як у творчості Б. Брехта, так і у творчості швейцарського письменника.
Процес, який подається під символічною назвою „відхід учнів Брехта від його естетичних принципів”, з історичної точки зору, базується на особливостях літературного життя 60-80-х років. Характерними рисами цього процесу стають зміни у естетичному мисленні, відхід від прямого втручання літератури у життя, зміна у функціях науки та мистецтва, великого значення набуває звернення митця до людини, її внутрішнього світу (neue Subjektivität). Ця сукупність змін у літературі спрямована на переорієнтацію художньо-теоретичних принципів та власне художньої творчості окремих письменників і почасти знаходить своє відображення у творчості П. Хакса та Х. Мюллера.
Драматурги молодшого покоління „відходять” від ідеологічної обумовленості Б. Брехта, його відданості марксистській теорії. Їх не цікавлять готові рецепти ідеологічно запрограмованого через боротьбу класів щастя. Відхід від концепції Б. Брехта П. Хаксом, Х. Мюллером та Ф. Дюрренматтом простежується у новій естетичній позиції до традиції. Звернення письменників молодшого покоління до традиційних сюжетів та образів зумовлюється інтерпретацією їх як основних моделей людського існування. Сучасні політико-економічні трансформації втрачають для письменників нової генерації першочергове значення, вони поступаються всезагальним, постійним та закономірним аспектам розвитку людства. Сучасна виробнича тематика певним чином є для них „нецікавою” (в першу чергу для П. Хакса, Ф. Дюрренматта і меншою мірою для Х. Мюллера) з позиції „драми класичного масштабу”, їх хвилюють проблеми людського буття.
Б. Брехт базує свою творчість на демонстрації причинно-наслідкових (соціальних) зв'язків, на „алгебрі” драматургії, драматурги молодшого покоління шукають у мистецтві гармонії. Якщо у першому випадку читачеві надаються готові оцінки, то у другому право самостійно відшуковувати та робити висновки. Ф. Дюрренматт неабиякого значення надає випадковості подій. Для П. Хакса театр могутня чуттєва насолода. Театр Ф. Дюрренматта це засіб відобразити абсурдність сучасного світу.
Б. Брехт творить у „революційну” епоху, П. Хакс, Х. Мюллер, Ф. Дюрренматт у „постреволюційну”. Б. Брехт створює епічний театр, П. Хакс та Х. Мюллер театр поетичний, а театр Ф. Дюрренматта неодноразово порівнюється із театром абсурду (хоча сам швейцарський драматург вважав себе митцем гротеску, а не абсурду).
Визначено і досліджено особливості трансформації традиційного матеріалу німецькомовними письменниками: П. Хакс зазвичай зберігає сюжетну схему традиційного матеріалу, Х. Мюллер відходить від первісного звучання міфу, змінює його кінцівку, Ф. Дюрренматт створює апокрифи загальновідомих сюжетів. Мотивація вчинків традиційних героїв у Х. Мюллера відповідає первісній спрямованості, зазнаючи лише детального розшифрування, поглиблення та загострення, П. Хакс та Ф. Дюрренматт змінюють мотиви вчинків своїх персонажів. Таким чином, крізь призму рецепції традиційних сюжетів та образів формується специфіка творчої самоідентифікації цих письменників.
У творчості вищезгаданих письменників знаходимо широкий діапазон форм та способів трансформації традиційних сюжетів та образів, характерний для літератури ХХ ст. Вони пропонують нове прочитання загальновідомих колізій.
Обробки Б. Брехта демонструють різнонаправлені тенденції трансформації традиційних образів та сюжетів у цій формі: наповнення сюжету актуальною проблематикою, поглиблення сприйняття традиційних образів („Антігона”); нівелювання, спрощення первісної семантики („Дон Жуан”). Автор створює два можливих варіанти прочитання загальновідомих колізій у сучасній літературі: співзвучний або полемічний щодо протосюжету.
П. Хакс поєднує трансформацію традиційних сюжетів та образів із експериментуванням у галузі жанру. Три комедії „Амфітріон”, „Омфала”, „Адам і Єва” є цілком виправданою спробою відродити класицистичну традицію в європейській літературі другої половини XX ст. Звертаючись до міфологічних, біблійних сюжетів, письменник розглядає їх крізь призму сучасної йому епохи, відображає фундаментальні процеси у німецькомовному суспільстві другої половини 60 80-х років. Традиційні образи в інтерпретації П. Хакса втрачають божественний, міфологічний ореол, вони постають живими, „емансипованими” особистостями, які прагнуть звільнитися від духовного рабства та жити у вільному, гармонійному суспільстві. Образи Амфітріона, Геракла, Адама зазнають ґрунтовного переосмислення та дописування. Продуктивним у інтерпретаціях П. Хакса є мотив двійництва (Амфітріон Юпітер, Геракл Іфікл, Прометей Епіметей). Автор уникає одновимірності у семантиці загальновідомих героїв, яких у сучасній версії не можна характеризувати як виключно позитивних або негативних. Біблійний сюжет („Адам і Єва”) трансформується драматургом із позиції пояснення причин давніх колізій. Загальновідомі сюжети набувають у сучасній інтерпретації прозаїчних деталей, руйнується ідеалізоване уявлення про давніх богів і героїв, відчувається відгомін недавньої трагедії фашизму. В образах Алкмени, Омфали, Єви (на переосмислення яких вплинули феміністичні традиції) П. Хакс ставить питання про роль жінки у сучасному суспільстві, жінки, що здатна обирати та реалізовувати свою долю, яка тісно пов’язується з долею всього людства. Звернення до міфологічних жіночних образів відповідає новітнім гуманістичним тенденціям у літературі, оскільки саме з жінкою, матір’ю пов’язуються основні ідеї порятунку людства у періоди найтрагічніших моментів історії.
Як і Б. Брехт, він звертається у своїй творчості до форми обробки („Пандора”), поєднуючи у творах інтерес до творчості Гете та захоплення античним матеріалом. Трансформація фестшпілю німецького класика дозволяє П. Хаксу відобразити характерні для сучасності тенденції у сфері літератури, поглибити проблематику, тобто дати друге життя твору Гете, реанімувати його з позиції сучасної людини та надати більш глибокого і універсального звучання поставленим проблемам.
Х. Мюллер обирає для своїх інтерпретацій традиційних сюжетів та образів форму класицистичної трагедії, відмовляючись від оптимістичної розв'язки сюжету, яка в античній традиції пов'язувалась з появою богів („Філоктеті”, „Геракл 5”). Проекція суперечностей ХХ ст. на традиційні сюжети втілюється у нього у численних метафорах та парадоксах, а власне міфологічні герої перетворюються у „рупори ідей, позбавлені надмірного психологізування. Образи Геракла, Неоптолема, Одіссея, Філоктета Х. Мюллера втрачають семантику античних благородних героїв, перетворюються у жорстоких та розсудливих сучасників, що прагнуть змінити світ, не стримуючи себе жодними моральними обмеженнями. Німецький драматург змінює не лише звучання традиційних образів, поглиблюючи та роблячи їх більш реалістичними, але й суть міфів, відкритість кінцівки яких символізують відкритість питань, поставлених перед нами життям. Полемізуючи з глядачем, письменник прагне вплинути на суспільні відносини, змусити суспільство взяти на себе відповідальність за власні помилки та уникати їх у майбутньому, сатирично зобразити процеси тоталітаризації індивідуальної свідомості. У п'єсі „Горацій” Х. Мюллер робить спробу вирішити питання відповідальності німецької нації за трагедію світової війни, вибудовуючи схему ідеального, „вищого” суду, що внормовував би моральні аспекти життя.
Ф. Дюрренматт звертається до традиційних сюжетів та образів („Ангел приходить до Вавилону”, „Геркулес та Авгієві стайні”, „Портрет планети”) з метою дослідження морально-психологічних антиномій у свідомості людини. Швейцарський драматург пов'язує у своїх творах часи біблійного потопу, створення вавилонської башти, античної Греції та нашу сучасність, розслідує історію Мінотавра, Геркулеса та прагне зрозуміти, що спричинило деградацію суспільства, зруйнувало первісну грань між добром і злом. Апокрифізуючи загальновідомий матеріал, Ф. Дюрренматт концентрує увагу на невідповідності правди життя міфу. До провідних мотивів його комедій можна віднести мотив байдужості, самотності людини та деградації суспільства. Звертаючись до біблійних („Ангел приходить до Вавилону”), міфологічних („Геркулес та Авгієві стайні”) історій, автор одночасно акцентує увагу на актуальних проблемах, зокрема проблемі тоталітарної держави та її впливу на особистість. Письменник у більшості творів навіть зовнішньо не дотримується антуражу історичності, серйозності та науковості, створюючи ефект своєрідної хронологічної інверсії. В комедії „Геркулес та Авгієві стайні” Ф. Дюрренматт концентрує основну увагу на підкресленні звичайності, прозаїчності подвигу традиційного героя, розвінчує архетип героя, тобто можна говорити про руйнацію традиційного семантичного комплексу. Традиційний сюжет у більшості творів звільняється від загальновідомих стереотипів сприйняття, що сформувались упродовж тривалого періоду функціонування. Провідним для п'єси „Портрет планети” є есхатологічний мотив. Драматург відображає у своїх п'єсах кризу суспільства в динаміці, в той час коли еволюція цивілізації подається ним у вигляді вселенського фарсу.
Неабиякого значення для характеристики переосмислення традиційного матеріалу набуває у творах вищезазначених письменників заголовок, який може акцентувати факт використання певного традиційного сюжету („Геркулес та Авгієві стайні”, „Амфітріон”, „Омфала”), містити цифрову характеристику („Геракл 5”). Підкреслена театральність, умовність дії є однією з провідних тенденцій у п'єсах „Амфітріон” П. Хакса,, „Філоктет”, „Геракл 5” Х. Мюллера, „Геркулес та Авгієві стайні” Ф. Дюрренматта. Додаткова умовність, сценічність створюється прийомом маски, за допомогою якого пропонується декілька можливостей для розуміння персонажів („Амфітріон”, „Омфала” П. Хакса, „Філоктет”, „Горацій” Х. Мюллера). Письменники у більшості інтерпретацій відмовляються від традиційного хронотопу, створюючи „містифікований” простір („Геркулес та Авгієві стайні”, „Портрет планети”, „Ангел приходить до Вавилону” Ф. Дюрренматта), при чому співвіднесення у просторі твору загальновідомого матеріалу із сучасними реаліями призводить до підкреслення виразності поставлених проблем.
Характерними ознаками трансформації традиційного матеріалу у німецькомовній літературі другої половини ХХ ст. є драматизація давніх колізій, психологізація загальновідомих образів (або підкреслена відмова від неї), наповнення простору твору предметно-часовими анахронізмами, розробка оригінальних мотивувань, сприйняття міфологічних, біблійних сюжетів крізь призму сучасних проблем. У переосмисленні традиційних сюжетів та образів яскраво простежується взаємовідношення давніх і сучасних уявлень про ідеал, моральність у суспільстві.
Автори ХХ ст. підкреслюють циклічность історії, обіграють у своїх творах можливості сучасної людини, намагаються зазирнути у потаємні глибини індивідуальної свідомості, орієнтують міфи на сучасність, підкреслюють ідейно-семантичні можливості традиційних сюжетів і образів та продуктивність їх функціонування у сучасній літературі як дзеркала, що покаже людині різницю між її життям та глибинними можливостями споконвічної моральності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азимов А. Занимательная мифология. Новая жизнь древних слов / А. Азимов. М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2003. 206 с.
2. Андреев В.Д. Преемственность национальных традиций в литературе / В.Д. Андреев // Классическое наследие и современность. Л.: Наука, 1981. С. 372-380.
3. Аникст А. Творческий путь Гете / А. Аникст. М.: Художественная литература, 1986. 543 с.
4. Аникст А. Теория драмы от Гегеля до Маркса / А. Аникст. М.: Наука, 1983. 288 с.
5. Антична література: [хрестоматія / упоряд. О.І. Білецький]. Вид. 2-е, доп. К.: Радянська школа, 1968. 611 с.
6. Античная лирика. Греческие поэты. М.: Рипол классик, 2001. 960 с.
7. Антофійчук В. „Біблія і культура”: деякі підсумки семирічної діяльності / В. Антофійчук // Слово і час. 2007. № 1. С. 87-91.
8. Антофійчук В.І. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття / В.І. Антофійчук. Чернівці: Рута, 2000. 335 с.
9. Баканов А.Г. История и современность в драматургии ГДР / А.Г. Баканов. К.: Вища школа, 1979. 167 с.
10. Баканов А. Розквіт драматургії / А. Баканов // Всесвіт. 1974. № 10. С. 167-173.
11. Бальмонт К.Д. Тип дон Жуана в мировой литературе / К.Д. Бальмонт // Иностранная литература. 1999. №2. С. 180-182.
12. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи / М.М. Бахтин; [сост. С. Бочаров, В. Кожинов]. М.: Худож. лит., 1986. 543 с.
13. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. М.: Искусство, 1979. 424 с.
14. Белоусов М.Г. Сюжет о Тангейзере в контексте немецкой литературы XIII - XX веков : К проблеме „вечных героев” европейской литературы: дис. канд филол. наук / Белоусов М.Г. М., 2003. 172 с. Библиогр.: с. 168-172.
15. Бернштейн И.А. Новая жизнь мировых образов в литературе социалистических стран / И.А. Бернштейн // Роль прогрессивных литературных традиций в развитии и взаимообогащении социалистических культур. М.: Наука, 1986. С. 55-83.
16. Борисова И.Ф. Стилистическое своеобразие ранней драматургии Петера Хакса (на примере пьесы „Колумб, или Путь к открытию мира”) / И.Ф. Борисова // Метод и стиль (на материале зарубежных литератур): сборник науч. трудов. Ташкент, 1984. С. 69-75.
17. Брехт Б. О литературе. / Б. Брехт; [пер. с нем. Кацевой Е.; сост. и примеч. Е. Кацевой; вступ. статья Е. Книпович]. [Изд. 2-е, доп]. М.: Худож. лит., 1988. 525 с.
18. Брехт Б. Обработки / Б. Брехт. М.: Искусство, 1967. 512 с.
19. Бушмин А.С. Наука о литературе: Проблемы. Суждения. Споры / А.С. Бушмин. М.: Современник, 1980. 334 с.
20. Бушмин А. Преемственность в развитии литературы: монография / А. Бушмин. [2-е изд. доп.]. Л.: Худож. лит., 1978. 224 с.
21. Вайсбах Р. Чувство ответственности и новое самосознание (Некоторые аспекты современной литературы ГДР) / Р. Вайсбах, Т. Герник, Л. Кренцлин, М. Мюллер // Актуальные проблемы сравнительного изучения литератур социалистических стран: [сб. статтей] / ред. кол.: А. Кожевников (отв. ред.) и др. М.: Наука, 1978. С. 131-145.
22. Вайсбах Р. Отношение к классическому наследию. Три замечания с точки зрения литературы ГДР / Р. Вайсбах // Литературная критика европейских социалистических стран: вып. 2. Революционные традиции социалистической литературы. М.: Худож. лит., 1978. С. 178-184.
23. Вейман Р. История литературы и мифология. Очерки по методологии и истории литературы / Р. Вейнман; пер. с нем. М.: Прогресс, 1975. 344 с.
24. Венгерова Э. Драматическая поэзия Хайнера Мюллера и поэтическая драма Петера Хакса / Э. Венгерова // Поэтическая драма: сборник сост. Э.В. Венгерова. М.: Радуга, 1983. С. 5-26. (Текст на нем. яз.).
25. Венгерова Э. Поэтический театр Петера Хакса / Э. Венгерова // Хакс П. Пьесы; [пер. с нем.; послесл. Э. Венгеровой; общ. ред. А. Карельського]. М.: Искусство, 1979. С. 449-483.
26. Вернер Г.-Г. Раздумья об отношениях личности и общества в пьесах Петера Хакса / Г.-Г. Вернер // Литературоведение и литературная критика ГДР 1960-1970 годов: сб. статей критиков ГДР / предисл. К. Беттхер; пер. с нем. М.: Худож. лит., 1983. С. 329-371.
27. Верхарн Э. Стихотворения. Зори; Метерлинк М. Пьесы. М.: Худ. лит., 1972. 608 с.
28. Веселовский А.Н. Историческая поэтика / А.Н. Веселовский; под ред. В.М. Жирмунского. Л.: Художественная литература, 1940. 648 с.
29. Ветловская В.Е. Творчество Достоевского в свете литературных и фольклорных параллелей. „Строительная жертва” / В.Е. Ветловская // Миф. Фольклор. Литература. Л.: Наука, 1978. С. 81-113.
30. Вилисова Т.Г. Немецкая историческая проза 70-80-х гг. ХХ века. Поэтика жанров: дис. канд филол. наук: 10.01.03 / Вилисова Т.Г. Пермь, 2005. 204 с. Библиогр.: с. 194-204.
31. Волощук Є. У пошуках утраченого гуманізму: нарис про драматургію Фрідріха Дюрренматта / Є. Волощук // Вікно в світ. 2002. №1 (16). С. 87-98.
32. Вольф К. Избранное / К. Вольф. М.: Худ. лит., 1979. 550с.
33. Вольф К. Миф и образ / К. Вольф // Вопросы литературы. 1999. Июль-Август. С. 178-185.
34. Габриэлян Н. Ева это значит „жизнь” / Н. Габриэлян // Вопросы литературы. 1996. Июль-Август. С. 31-72.
35. Гете И.В. Собрание починений: в 10 т. Т. 5. Драмы в стихах. Эпические поэмы / И.В. Гете; [пер. с нем.; под общ. ред. А. Аникста, Н. Вильмонта]. М.: Худож. лит., 1977. 622 с.
36. Гете И.В. Фауст. Лирика / И.В. Гете. М.: Худож. лит., 1986. 767 с.
37. Голосовкер Я.Э. Логика мифа / Я.Э. Голосовкер. М.: Наука, 1987. 218 с.
38.