ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ МОДЕЛІ СУЧАСНОГО ТУРЕЦЬКОГО РОМАНУ (80-90 рр.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

РОГ ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 821. 512. 161-31

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ МОДЕЛІ СУЧАСНОГО ТУРЕЦЬКОГО РОМАНУ
(80-90 рр.)

10.01.04 - література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
доктор філол. наук, професор
Грицик Людмила Василівна

Київ-2006

ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТУРЕЦЬКИЙ РОМАН ХХ СТОЛІТТЯ: ГЕНЕЗА
І СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ
1.1. Витоки турецького роману та жанрові модифікації. 8
1.2. Жанрові пошуки романістів-експериментаторів. 20
1.3. Нове потрактування категорії часу. 42
Висновки до розділу 52
РОЗДІЛ 2. ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ ТУРЕЦЬКИЙ РОМАН:
ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК
2.1. На шляху до естетики постмодерну. 56
2.2. Наративна форма традиційного турецького роману і 63
становлення постмодерної турецької прози.
Висновки до розділу 85
РОЗДІЛ 3. ПАРАДИГМИ ТУРЕЦЬКОГО РОМАНУ 88
3.1. Роман сімейної хроніки
(„Пан Джевдет та його сини” Орхана Памука) 90
3.2. Проблема самореалізації персонажа
(романи-детективи „Мене називають Червоний”,
„Чорна книга”, „Нове життя” О. Памука) 108
3.3. „Жіночі романи” Латіфе Текін
(„Люба безсоромна смерть”) та Пинари Кюр („Роман про вбивство”) 148
3.4. Постмодерні пошуки Метіна Качана
(„Важкий роман”, „Горіх вісім”) 167
Висновки до розділу 1779
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП
Інтерес до сучасної турецької романістики, представленої новим поколінням письменників, умотивований стрімким та надзвичайно результативним розвитком цього жанру. Бажання творчої інтелігенції Туреччини оживити коріння національного мистецтва та, орієнтуючися на зміну культурних парадигм, створити літературу, яка могла б адекватно відобразити сучасне світосприйняття, реалізується в появі концептуально нової моделі роману кінця ХХ століття. Експериментальні пошуки нових художніх засобів, стильових домінант, деконструкція традиційних наративних принципів та жанрові модифікації продукують літературу постмодерністських рецепцій, що окреслює принципово нову для турецької прози концепцію особистості, а відтак і нового героя, який уподібнює себе світові, приймаючи його абсурдність, прагне гармонії зі світом, що реалізується через пошуки істини, насамперед у своєму внутрішньому світі. Герої романів Орхана Памука, Адалет Агаоглу, Огуза Атая, Латіфе Текін, Метіна Качана, Пинари Кюр переживають гостру кризу самоідентифікації і приходять до розуміння, що процес пізнання світу людиною, яка шукає істину, ототожнюється з процесом „самопізнання (адже істина міститься в самій людині, яка об'єднує в собі весь світ), яке водночас нерозривно пов’язане з духовним удосконаленням особистості” [76; 47].
Жанрово-стильові пошуки турецьких письменників кінця двадцятого сторіччя в контексті постмодерного літературного дискурсу представлені різними моделями сучасної наративної традиції. Дослідження та вивчення мозаїчності турецької літератури саме у цьому напрямі є цілком актуальним та перспективним.
Актуальність теми дослідження
Знайомство української літературно-критичної думки з наративними здобутками Сходу, зокрема сусідньої Туреччини, яке, завдяки Агатангелові Кримському, триває вже близько ста років, сьогодні обмежується кількома Відсутність у вітчизняному літературознавстві ґрунтовних розвідок, присвячених розвитку турецького роману кінця двадцятого сторіччя, та необхідність освоєння
стильових пошуків турецьких письменників, визначає актуальність пропонованого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках комплексного аналізу сучасного літературного процесу Туреччини в широкому контексті інших літератур світу, особливостей жанрового розвитку літератури, проблем міжлітературних взаємин тощо.
Мета дослідження - аналіз стильових моделей сучасного турецького роману, що розвивався під значним впливом постмодерного літературного дискурсу західних країн.
Мета передбачає розв’язання таких завдань:
- схарактеризувати становлення турецького роману ХХ століття;
- проаналізувати особливості наративного дискурсу;
- розкрити роль європейської літературної традиції у розвитку турецького роману;
- визначити вплив наративної парадигми традиційного турецького роману на становлення нових напрямів його розвитку;
- окреслити роль характерних проявів інтертекстуальності романів;
- вирізнити засадничі моделі сучасної турецької романістики;
- визначити основні жанрово-стильові моделі сучасного турецького роману;
- окреслити тематичні лінії, сюжетотворчі та композиційні особливості, наративні техніки, стильові домінанти, образно-жанрову парадигму романів аналізованого періоду.
Об’єктом дослідження став зріз літературознавчих і культурологічних публікацій про зародження, зміну стильової парадигми сучасної турецької прози, окреслену постмодерними наративними вимірами. У роботі розглядаються романи відомих письменників нової доби - „Мене називають Червоний”, „Пан Джевдет та його сини”, „Чорна книга”, „Нове життя” Орхана Памука; „Роман про вбивство” Пинари Кюр; „Люба безсоромна смерть” Латіфе Текін; „Важкий роман”, „Горіх вісім” Метіна Качана; „Лягти, щоб умерти” Адалет Агаоглу. Дослідницький інтерес значною мірою зосереджений також на культурному контексті та літературних референціях.
Предмет дослідження: жанрово-стильові моделі сучасного турецького роману.
Теоретико-методологічна основа дисертації зумовлена пошуком наукових підходів, співмірних з об’єктом дослідження. Потреба концептуального, цілісного та системного підходу до проблеми вивчення стильових моделей турецького роману 80-90 років ХХ століття повертає нас до традиційного культурно-історичного, типологічного аналізу та актуальних наразі структурного, герменевтичного, компаративного підходів. Вагомого значення у проведенні дослідження надаємо тематичному методові. Принципового значення у дисертаційному дослідженні надаємо стильовому аналізу.
Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять праці відомих турецьких літературознавців Гюрсель Айтач, Джале Парла, Їлдизи Еджевіт, Джеміля Меріча, Берна Морана, Ахмета Кабакли, Мехмета Каплана, Ахмета Хамді Танпинара. Визначальним орієнтиром дослідження є естетико-філософські та літературознавчі студії М.Бахтіна, Р.Барта, Ж.Дерриди, Ю.Лотмана, Едварда Саїда, а також роботи сучасних українських та російських літературознавців Д.Затонського, М.Зубрицької, І.Ільїна, Д.Наливайка, Г.Поспєлова, И.Скоропанової, В.Халізєва та інших.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві вивчаються й обґрунтовуються шляхом аналізу художнього і літературно-критичного матеріалу жанрово-стильові моделі турецького роману кінця ХХ століття. Окреслення специфіки романного мислення авторів демонструє напрями розвитку турецького літературного дискурсу. В науковий обіг уведено нові тексти та імена, які дістали у пропонованій роботі первинне тлумачення й оцінку.
Практична цінність отриманих результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані при підготовці новітньої історії турецької літератури, у дослідженні теоретичних проблем розвитку жанру роману та написанні відповідних розділів історії світової літератури. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці лекційних курсів з історії зарубіжної літератури, спецкурсів тощо.
Дисертація багаторазово апробована. Основні положення дисертації викладені у доповідях: „Відкриття літератури дев’яностих: Орхан Памук” (Міжнародна наукова конференція „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу”, м. Київ, 14 квітня 2004р.); „Роман 12 березня” у контексті розвитку турецької прози кінця ХХ століття” (Міжнародна наукова конференція „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича, М. Київ, 12 жовтня 2005р.); „Жанрово-стильові моделі сучасного турецького роману” (Міжнародна наукова конференція „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації”, круглий стіл „Українська тюркологія в парадигмах сучасності”, м. Київ, 15 квітня 2005 р.) „Романи Орхана Памука: інтертекстуальний аспект” (X Міжнародний літературний турецький симпозіум КІБАТЕК, м. Київ, 13-17 травня 2005), „Çağdaş Türk ve Ukrayna Polisiye Romanında Ortak Noktalar” (XІ Міжнародний літературний турецький симпозіум КИБАТЕК, м. Левкоша, 23-28 жовтня 2005р.), Постмодерністський турецький роман: зародження та розвиток” (Всеукраїнська наукова конференція „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)”(м.Київ, 17 квітня 2006р.),Alper Akça’nın Öykücülüğü Üzerine bir Değerlendirme” (XІІІ Міжнародний літературний турецький симпозіум КИБАТЕК, м. Баку, 13-19 травня 2006 р.).
За темою дисертації опубліковані такі статті:
1. Рог Г. В. Відкриття літератури дев’яностих: Орхан Памук // Літературознавчі студії. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - В.10. - С. 280-284.
2. Рог Г. В. Постмодерністські виміри „Чорної книги” Орхана Памука //Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Л.: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - В.36. - С. 259-268.
3. Рог Г. В „Роман 12 березня” у контексті розвитку турецької прози кінця ХХ століття”// Літературознавчі студії. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - В.10. - С. 290-295.
4. Рог Г. В. Турецький детективний роман: проблеми розвитку //Літературознавчі студії. Збірник наукових праць. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. - В.11.- С. 413-416.
Додаткові публікації:
1. Рог Г. В. Романи Орхана Памука: інтертекстуальний аспект // X Міжнародний літературний турецький симпозіум КІБАТЕК. Статті. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 112-116.
2. Rog G. V.„Çağdaş Türk ve Ukrayna Polisiye Romanında Ortak Noktalar”// KIBATEK-YDÜ XI. Uluslararası Edebiyat Şöleni. - Lefkoşa: Yakın Doğu Üniversitesi,2005. - S.71-75.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг основного тексту - 205 сторінки, список використаних джерел містить 239 позицій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У результаті вивчення та аналізу жанрово-стильових моделей сучасного турецького роману можна зробити такі висновки:
Жанр роману, загалом невластивий турецькій літературі, почав зароджуватися лише в епоху Танзимату, коли відкрилося вікно у Європу і перед турецькою літературою постав європейський роман, що мав багато традицій і великий художній досвід.
Основоположниками турецького роману прийнято вважати письменників Ахмета Мітхата, Намика Кемаля, Шамсетіна Самі. Орієнтуючись на західну літературу, вони ставили за мету створити роман, що відповідав би запитам читачів-інтелектуалів і водночас з тим був доступний широкій аудиторії.
Дослідження показало, що романи періоду створення Республіканської Туреччини окреслені мотивами сюжетної колізії. Розвиток сюжету роману динамічно змінюється, він наповнений гострими ситуаціями та конфліктами. Романістика, розпочата у гостросоціальному ключі, наприкінці переводиться письменниками у досить своєрідний загальнофілософський план. Позитивно вражає сама побудова проблематики романів: людина, людське щастя, самотність людини. Турецька романістика 50-их років розвивалася у межах критичного реалізму, надзвичайно популярними залишалися романи про анатолійське село (Яашар Кемаль, Набізаде Назим, Рефік Халіт Карай, Мехмет Макал Орхан Кемаль, Кемаль Більбашар, Кемаль Тахір, Яшар Кемаль, Факір Байкурт та інші), хоч уже з’являлися яскраві вияви модерного стилю - це потік свідомості, ідеї екзистенціалізму, з властивою їм темою відчуження, стереоскопічністю зображення дійсності, творів, наповнених психологічним та філософським змістом (романи Пеямі Сафа, Яахяа Кемаля, Актая Акбала).
Виразником феміністичних поглядів у турецькій літературі стала перша жінка-письменник Халіде Едіп Адивар, прихильниця емансипованого жіноцтва. Адивар, що присвятила свої твори жіночим образам, які прагнуть самореалізації, презентує романи з яскравим індивідуальним стилем: Крамниця з мухами”, Севіє Галіп”, Виконання рішення”, Комедія вулиці Севда”, Сорочка з вогню” та інші.
Модерністські настрої, що були панівними у Європі, активно проникають до Туреччини у другій половині ХХ століття. Першими романами нового зразка в турецькій літературі прийнято вважати Спокій” Ахмета Хамді Танпинара, Роман одного вченого” та Дисконтактні” Огуза Атая, романістику Саміма Коджагьоза.
Аналіз жанрових модифікацій турецького роману дає підстави стверджувати, що у 60-ті роки ХХ століття турецька література, яка упродовж тривалого часу розвивалась за канонами традиційної східної літератури, почала кардинально змінювати своє обличчя. Поряд з романами „морального розслідування” усталеної форми з’являється і роман „центробіжної структури”. Такі зміни пов’язані передусім з політичними змінами. У творах авторів „романів 12 березня” („Суворий нагляд”, „Крихта неба ” Четіна Алтана, „Знову настав день” Тарика Дурсуна, „Ти поранений” Ердала Оза, „Світанок” Севгі Сойсал, „Суперечка” Самім Карагьоза, „Весільна ніч” Адалет Агаоглу) постає образ Туреччини кінця 60-их початку 70-их років, з типовою для цього періоду напруженою атмосферою гострих ідеологічних суперечностей, жорстокою боротьбою за нові ідеали, до якої було втягнуто інтелігенцію та студентство. Романи викликали жваву зацікавленість широкого кола читачів бо відтворювали тогочасні реалії, старанно замовчувані владою. Характеризуючи особливості поетики „романів 12 березня”, не можна не відзначити, як абсолютно нове в турецькій літературі - внутрішній діалог, його роль у розкритті внутрішнього світу людини. Цей літературний прийом, ефективний у саморозкритті, самоспостереженні та самооцінці героя, тепер майстерно й досить інтенсивно використовують турецькі письменники.
У 80-их роках ХХ століття рух лівих зазнає поразки в Туреччині, поволі зникає й тема репресій, політичних суперечок, знущань. Таким чином конгломерат література-політика-ідеологія вичерпав себе. На зміну прийшов роман без політичного чи ідеологічного підтексту. На літературному обрії з’являється якісно новий, не знайомий турецькому читачеві, авангардистський роман, провісником якого ще у 60-тих був письменник Огуз Атай. Принесені з Заходу постмодерністські ідеї та підготовлений „романами 12 березня” літературний ґрунт сприяли створенню авангардистського турецького роману. Техніки реалістичного відображення дійсності ставали менш актуальними з-поміж письменницької інтелігенції. Часи змінилися, стихли політичні суперечки, ще недавно популярні „романи 12 березня” відійшли в історію. Новий авангардистський роман продовжив започатковану попереднім жанром традицію. В основі сюжету знову індивід, його постмодерністське ставлення до життя, суспільства, філософські роздуми. Тексти пронизані привнесеною „романом 12 березня” технікою внутрішнього діалогу.
Новітня турецька проза дає матеріал для осмислення етапів розвитку романного жанру, її специфіки наприкінці ХХ століття, шляхів розвитку турецького роману.
Наголошуючи на невизначеності сталих меж між постмодерністською та модерністською парадигматикою/синтагматикою сучасної турецької літератури, романістику слід розглядати у спільному річищі. Але й повне абстрагування від почасти можливого розподілу згаданих стильових напрямів неправомірне.
Риси постмодерністської наративної парадигми мають романи Назли Ерай, Інджі Арал, Ерендіз Атасю, Ахмеда Юрдакул, Букета Узунер, Маріо Леві, Каана Арсланоглу, Хасана Алі Топташ, Іхсана Октай Анара, Гюрселя Корат, Ахмета Уміт, Орхана Памука, Білге Карасу, Латіфе Текін, Афета Илгаз.
У різностильовій палітрі турецької прози останньої третини ХХ ст. вирізняються ті домінанти, що мають ознаки постмодернізму - іронічність, пародійність, інтертекстуальність, розважальність у поєднані з інтелектуалізмом, гра автора з читачем та текстом, із образністю та хронотопом.
Розвиток стильових моделей сучасного турецького роману нерозривно пов’язаний з модифікаціями наративу та розмаїттям жанрових різновидів (сімейна хроніка, детективний, інтелектуальний, фантастичний, ґотичний, жіночий роман з яскраво вираженою феміністичною змістовою домінантою). Авторське світовідчуття, вплив прозових творів на читача, використання мовних конструкцій та контексту, на які орієнтується автор, є складниками коду, який уможливлює жанрову домовленість”, коли письменники використовують свої визначення жанру для побудови текстів, а читачі - свої для „розшифрування” та осмислення текстів.
Формування художнього стилю провідних письменників кінця ХХ ст. Орхана Памука, Пинари Кюр, Метіна Качана, Латіфе Текін перебуває під впливом естетичних засад і художньої практики постмодернізму. Найвиразніше це виявляється у наративній побудові текстів та використаних техніках. Спільною для прози турецьких романістів є інтертекстуальність. Її типи різні й визначаються характером творчих завдань. Найпомітнішими серед них є міфологічні, коранічні, історичні, літературні алюзії, інтертекстуальні ремінісценції, пародійність як інтертекстуальна гра, гіпертекстуальність.
Серед нових наративних технік сучасного турецького роману слід виділити потік свідомості, монтаж та літературне запозичення (цитатність), використання лейтмотиву, різні форми авторської інтроспекції, нове використання поняття часу.
У романістиці кінця ХХ століття по-новому артикулюється функція просторово-часових параметрів, що перетворюються на об’єкт постійних філософських роздумів авторів та їхніх персонажів і на самостійний предмет художнього відображення
Маніфестація літературного або метапрозового дискурсу, що стала прикметною рисою літератури постмодернізму, власне писання про саме писання, успішно реалізується у Чорній книзі” Орхана Памука та Романі про вбивство” Пинари Кюр. Письменники вдаються до роздумів про літературну стратегію чи критичного аналізу власної нарації, іронічно демонструють ігнорування тих чи тих засобів, наповнюють свою прозу коментарями стосовно наративних елементів, звертаються до метафоричних засобів та елементів кодування, системи символів.
Як уважає М.Зубрицька, Захід і Схід „по-різному вступають у ХХІ століття. Для Заходу - це кінець історії, філософії, літератури, для визволеного інтелекту Сходу - це початок тих етапів, ситуацій, які він має перейти, і в яких повинен повноцінно реалізувати себе” [13; 30] . Не в усьому і не без застережень поділяючи категоричні думки щодо „кінця” європейської філософії, „вичерпаності” її літератури, нівелювання та розмитості її теорії, водночас маємо усі підстави стверджувати, що такі тенденції, які, справді, неабиякою мірою мають місце в гуманітарній сфері Європи, аж ніяк не характерні для проаналізованих нами художніх текстів. Навпаки, дослідження поетики сучасного турецького роману засвідчує значну активізацію його генологічних різновидів, типів нарації, стильової палітри. Аналізована романістика засвідчує, що турецькі прозаїки створюють ефект текстового хаосу, ведуть гру не лише на рівні змісту, а й форми, пропонують читачеві жанровий код, або ж уникаючи цього, експериментують у межах прозових жанрів, коли на перший план виходять „зробленість” речі, ускладненість оповідного прийому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айзенштейн Н. А. Из истории турецкого реализма. - М.: Наука, 1968. 284 с.
2. Айзенштейн Н. А. Саид Фаик и его новеллы. М.: Наука, 1971. 240 с.
3. Айзенштейн Н. А. Наша улица. Турецкая повесть в ХХ веке. М.: Изд. вост. лит., 1962. 336 с.
4. Алькаева Л. О. Из истории турецкого романа 20-50-е годы ХХв. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы,1975. 276 с.
5. Алькаевa Л. О. Сюжеты и герои в турецком романе. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы,1966. 186 с.
6. Алькаева Л. О., Бабаев А. Турецкая литература. Краткий очерк. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы,1967. 187 с.
7. Алькаева Л. О. Очерки по истории турецкой литературы 1908-1939 гг. М.: Издательство Академии наук СССР,1959. 219 с.
8. Американська література після середини ХХ століття: Матеріали міжнар. конф., Київ,25-27 трав. 1999р. /Уклад. Т. Н. Денисової. К.: Довіра, 2000. 367с.
9. Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали міжнар. конф., Київ,24-26 вересня 2002р. /Уклад. Т. Н. Денисової. К.: IMB, 2004. 592с.
10. Андрусів С. Модернізм/постмодернізм - ланки безкінечного ланцюга історико-культурних епох // Світовид. 1997. №1-2. С. 113-116.
11. Арагон Л. Надо называть вещи своими именами // Писатели Франции о литературе: Сб. статей М.: Прогресс, 1978. С. 336-344.
12. Ауэрбах. Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.: ПЕР СЭ; СПб.: Ук., 2000. 342 с.
13. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. - Львів: Літопис, 2001. 832 с.
14. Висоцька Н. Американське літературознавство сьогодні: мультикультурний вимір// Американська література після середини ХХ століття, К. 2000. С. 273-285.
15. Бабаев А. А. Очерки современной турецкой литературы. М.: Изд. вост. лит., 1959. 242 с.
16. Бабаев А. А. Назым Хикмет. Жизнь и творчество. М.: Наука. Главная редакция. восточной лит., 1975. 380 с.
17. Барт Р. Избранные работы. Семиотика: Поэтика/ Пер. с фран. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
18. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Искусство, 1975. 502 с.
19. Бахтин М. М. Эпос и роман (о методологии исследования романа) //
Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Введение в литературоведение. Хрестоматия: Уч. пособие для ун-тов Николаев П. А., Руднева П. А., Хализев В. Е., Чернец Л. В. Под ред. П. А. Николаева. М.: Высш. школа, 1979. 300 с.
20. Бернадська Н. І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: Монографія. К.: Академвидав, 2004. 368 с.
21. Бігун Б. Нариси про літературу постмодерну // Зарубіжна література. 2000. № 29-32. С. 138-146.
22. Білоус О. Архетипи готичного роману (спроба семіотичного аналізу готичної прози) // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть. К. 2004. С. 191-203.
23. Бочкарева Н. С. Роман о художнике как „роман творения”: генезис и поэтика. Пермь: Изд-во Перм. у-та, 2000. 252 с.
24. Гаврилів Т. Знаки часу. Спроби прочитання. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. 225 с.
25. Гадамер Г. Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори/ Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 280 с.
26. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. К.: Либідь, 2001. 488 с.
27. Горяча Н. М. У пошуках утраченого часу” М. Пруста як роман про мистецтво та митця: епістемологія та поетика: Дис. канд. філол. наук: 10.01.04. К., 2003. 207 с.
28. Гульельми А. Экспериментальный роман // Называть вещи своими именами. М., 1986. С. 185-192.
29. Гуменний М. Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій: Монографія. К.: Акцент, 2005. 240 с.
30. Джоліф Д. Жанр/ Енциклопедія постмодернізму. К: Основи, 2003. - С. 149-151.
31. Дудченко Л. В. Жанрово-лінгвістичні особливості темпорально-оповідальної структури художнього тексту (на матеріалі англомовної детективної прози ХХ століття): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 . Одеса, 2004. 22 с.
32. Енциклопедія постмодернізму / Пер. з англ. В. Шовкун. К: Основи,
2003. 503 с.
33. Жанр романа в классической и современной литературе. Межузовский научно-тематический сборник. Махачкала,1983. 163 с.
34. Жирмунский В. М. Сравнительное литературоведение Запад и Восток: Статьи. Л., 1979. 189 с.
35. Жанровое своебразие и стиль / Под ред. доктора филол. наук А. А. Тахо-Годи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 128с.
36. Затонский Д. В. Модернизм и постмодернизм: Мысли о извечном коловращении искусств. Харьков: Фолио; М.: ООО Издательство АСГ”, 2000. 256 с.
37. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
38. Зубрицька М. Homo legens: Читання як соціокультурний феномен. Львів: Літопис, 2004. 352 с.
39. Ільчук Ю. Смерть чи відродження”: До проблеми автора в постмодерній літературі // Магістеріум. Літературознавчі студії. Випуск 2, К., 1999. С.4-8
40. Ильин И. П. Постмодернизм. Словарь терминов. М.: ИНИОН РАН INTRADA, 2001. 384 с.
41. История всемирной литературы: В 9 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького (Наука). М., 1994. 848 с.
42. Кліпінгер Д. Інтертекстуальність // Енциклопедія постмодернізму. К., 2003. С. 171-172.
43. Квіт С. М. Основи герменевтики: Навч. посіб. К.: Вид. дім
„К-М Академія”, 2003. 192 с.
44. Кочубей Ю. Розмаїття життя на крилах фантазії //Тисяча і одна ніч: Вибр. казки й повісті/ - Пер. з ар. Брояка Й. і Рибалкіна В. К.: Дніпро, 1991. 512 с.
45. Кримський А. Ю. Сходознавство. К.: Наукова думка, 1974. Т.4. 638 с.
46. Кухар-Онищенко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. К.: Вища школа, 1985. 174 с.
47. Кямилев Х. У истоков современной турецкой литературы (Турецкие писатели- просветители второй половины XIX века). М.: Наука, 1967. 132с.
48. Лавринович Л. Б. Постмодернізм в українській, польській та російській прозі: типологія образу-персонажа: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.05/ Волин. держ. у-т ім. Лесі Українки. Тернопіль, 2002. 23 с.
49. Литература Востока в новое время. Учебник для вузов, обучающихся по специальности «Восточные языки и литература» / Под ред. И. С. Брагинского и др. М.: Изд. МГУ, 1975. 706 с.
50. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/ Пер. з фр. СПб.: Алетейя, 1998. 389 с.
51. Литературная энциклопедия терминов и понятий/ Под ред. А. Н. Николюкина. М.: НПК «Интелвак», 2001. 1600 ст.
52. Літературознавчий словник-довідник / Укладачі Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
53. Лещенко Г. Сучасний американський детектив: концепція гри // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть. К. 2004. С. 174-183
54. Лосев А. Ф. Форма-стиль-выражение / А.А. Тахо-Годи (сост.). М. : Мысль, 1995. 944с.
55. Лотман Ю. Текст у тексті //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття. Львів, 2001. С.581-595.
56. Лащонова О. Готика в сучасній американській літературі // Американська література після середини ХХ століття. К. 2000. С. 168-182
57. Лукин А., Рынкевич В. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф ХХ века // Иностранная литература. - 1992. - № 3. - С. 234-249.
58. Марко В. П. У вимірах стилю: Літ. критичний нарис. К.: Дніпро, 1984. 118с.
59. Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Тексти, науково-критичні статті / Науковий проект Л. В. Грицик. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. 675 с.
60. Маштакова Е. И. Турецкая литература конца ХІІ - начала ХІ: К типологии переходного периода. М.: Наука, 1984. - 205 с.
61. Мережинская А. Ю. Художественная парадигма переходной культурной эпохи. Русская проза 80-90 годов ХХ века: Монография. К.: ИПЦ Киевский университет”, 2001. 433 с.
62. Міжнаціональні горизонти і компаративістичний дискурс сучасних літературознавчих студій: Монографія / За ред. Р.Гром’яка. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. - 320 с.
63. Мітосек З. Теорії літературних досліджень / Пер. з пол. В. Гуменюк. Сімф.: Таврія, 2003. 408 с.
64. Метод, жанр, поетика в зарубежной литературе: Сборник научных трудов/ Кирг. гос. ун-та. Фрунзе, 1989. 108с.
65. Моклиця М. В. Модернізм у творчості письменників ХХ століття: Навч. посібник для студентів вузів. Луцьк: Вета, 1999. Ч. 2: Зарубіжна л-ра. 1999. 181с.
66. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили. - К.: Мистецтво, 1981. 287 с.
67. Нефагина Г. Л. Русская проза конца ХХ века: Учеб. пособие для студ., асп., преп.-филол. М.: Флинта; Наука, 2003. 320 с.
68. Нямцу А. Е. Загальнокультурна традиція у світовій літературі. Чернівці: Рута, 1997. 223 с.
69. Нямцу А. Е. Традиция и новаторство в мировой литературе. Черновцы: Рута. Ч. 1., 2005. - 96 с.
70. Ортега-и-Гасет Х. Краткий трактат о романе // Вопросы литературы. 1987 № 9. С. 169-205.
71. Павличко С. Теорія літератури. К.: Основи, 2002. 679 с.
72. Памук O. Мене називають Червоним”// Всесвіт” - журнал іноземної літератури. 2005. № 7-8. С. 46-173.
73. Парамонов Б. Конец стиля. М.: СПБ: Алетейя; Аграф, 1999. 464 с.
74. Піхманець Р. Психологія художньої творчості: теоретичні та методологічні аспекти. К.: Наук. думка, 1991. 164 с.
75. Поспелов Г. Н. Проблемы литературного стиля. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. 330 с.
76. Репенкова М. М. Некоторые тенденции в турецкой романистике 80-х - начала 90-х годов// Вестник Московского университета. Серия 13. Востоковедение. 1997. №1. С. 41-62.
77. Рікер П. Сам як Інший/ Пер. з англ. К.: Дух і літера, 1995. 154 с.
78. Римарь Н. Т. Введение в теорию романа. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. 268 с.
79. Римарь Н. Т. Романное мышление // Литературоведческие термины (Материалы к словарю). Коломна: КПИ, 1999. Вып. 2. С. 67-71.
80. Римарь Н. Т. Современный западный роман. Проблемы эпической и лирической формы. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. 128 с.
81. Ромащенко Л. І. Жанрово-стильовий розвиток сучасної української прози: Основні напрями художнього руху. Черкаси: ВПЦ Черкаського державного ун-ту імені Б. Хмельницького, 2003. 388 с.
82. Саїд Е. Орієнталізм/ Пер. з англ. В. Шовкун. К.: Основи, 2001. 511с.
83. Система жанрів у літературі Близького та Середнього Сходу / Дебейко О.В., Колодко С.А., Коломієць Н.В. ті ін.; за заг. ред. проф. Халимоненка Г.І. К.: Т-во Знання” України, 2002. 216 с.
84. Скоропанова И. С. Русская постмодернистская литература: новая философия, новый язык. СПб.: Невский простор, 2001. 461 с.
85. Смирнов И. П. От сказки к роману // ТОДРЛ. 1972. Т. 27. С. 284- 319.86. Сокол Л. Гіпертекст і постмодерністський роман // Слово і час. 2002. №11. С. 76-80.
87. Сорокоумовская Г. В. К вопросу о турецком рассказе // Памяти академика Игната Юлиановича Крачковского. Сборник статей. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1958. С. 146-163.
88. Старовойт І. М. Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця ХХ століття: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.06 / Львів. Нац. у-т ім. Івана Франка. Львів, 2001. 25 с.
89. Старостов Л. Заметки о современной турецкой прозе // Народы Африки и Азии. 1962. № 1. С. 174-182.
90. Стулов Ю. Звертаючись до проблеми гендеру: афро-американська література наприкінці ХХ століття // Американська література на ребежі ХХ-ХХІ століть, К. 2004. С. 387-394.
91. Субботин А. С. О категории жанра и ее отношениях с «родами» и «видами» // Проблемы литературных жанров. Томск: Изд-во Томс. ун-та, 1975. С. 3-5.
92. Тамарченко Н. Д. Методологические проблемы теории рода и жанра в поэтике ХХ века // Теория литературы. М.: ИМЛИ РАН, 2003. Том ІІІ. Роды и жанры (основные проблеммы в историческом освещении). С. 81-98.
93. Тамарченко Н. Д. Роман как культурфилософская проблема (Бахтин М., Вяч. Иванов и Ницше) // Литературные мелочи прошлого тысячелетия: Сб. науч. статей. Коломна: КПИ, 2001. С. 209-218.
94. Тамарченко Н. Д. Теория литературных родов и жанров. Эпика. Тверь: Твер. Гос. ун-т, 2001. 72 с.
95. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? /Випуск 5. М. Наєнко (ред.). - К. - ВПЦ „Київський університет”. 2002. 102с.
96. Тодоров Ц. Введение в фантастическую литературу/ Пер. с франц. М.: Дом интелектуальной книги, 1999. 143 с.
97. Тодоров Ц. Поняття літератури та інші ессе/ Перекл. з франц. Є. Марічева. К.: Вид. Дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. 162 с.
98. Тереховська О. В. В.К.Кюхельбекер літературний критик (Ідеї. Жанри. Стиль): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02 / Таврійський національний ун-т ім. В.І.Вернадського. Сімф., 2004. - 20 с.
99. Томашевский Б. В. Теория литературы. Поэтика. М.: Аспект-пресс, 1996. 334 с.
100. Уваров Ю. П. Французкий психологический роман 60-80-х годов ХХ века (идейно-тематические и жанровые тенденции) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К.: Наукова думка, 1989. С. 128-191.
101. Утургаури С. Н. Восток - Запад: притяжение, отталкивание. М.: ИВ РАН «Институт востоковедения», 1998. 193 с.
102. Утургаури С. Н. Роман в современной литературе Турции // Современные литературы стран Азии и Африки. М., 1988. С. 47-58.
103. Утургаури С. Н. Турецкая проза 60-70-х годов: основные тенденции развития. М.: «Наука», 1982. 216 с.
104. Фиш Р. Писатели Турции. Книги и судьбы. М.: «Сов. писатель», 1963. 267 с.
105. Фиш Р. Турецкие дневники. Встречи. Размышления. М.: «Наука», 1977. 206 с.
106. Фізер І. Постмодернізм: postXante/modo: Термін з нульовим значенням // Сучасність. 1998. №11. С. 117-123.
107. Фролова К. П. Актуальні проблеми вивчення родів художньої літератури // Актуальні проблеми вивчення літературних родів. - Дніпропетровськ, 2002. Вип. 5. С. 3-5.
108. Хализев В. Е. О составе литературоведения и специфеке его методологии // Наука о литературе в ХХ веке (История, методология, литературный процесс): Сб. науч. статей / РАН, Ин-т науч. информации по общ. наукам. М., 2001. С. 7-30.
109. Халимоненко Г. І. Історія турецької літератури. Türk Edebiyatı Tarihi: Підручник. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2000. 370 с.
110. Халимоненко Г. І. Історія турецької літератури (XVII-XVIII століття). 17-18. yüzyıl Türk Edebiyatı Tarihi: Підручник. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. 150 с.
111. Чичерин А. В. Идеи и стиль. О природе поэтического слова. М.: Сов. писатель, 1968. 299 с.
112. Шайтанов И. Жанровая поэтика // Вопросы литературы. 1996. № 3. С. 17- 21.
113. Шкловский Виктор. О теории прозы. М.: Федерация, 1928. 251 с.
114. Штонь Г. Стиль письма чи стиль мислення? Про жанро-стильові пошуки сучасної прози // Дніпро. 1981. № 1. - С. 138-143.
115. Эйдинова В. Стиль художника: концепции стиля в литературной критике 20-х годов. М.: Худож. лит., 1991. 285 с.
116. Эпштейн М. Постмодерн в России. Литература и теория. М.: Издание Р. Элинина, 2000. 368 с.
117. Эсалнек А. Я. Основы литературоведения. Анализ романного текста: Учеб. пособие. М.: Флинта; Наука, 2004. 180 с.
118. Якимович А. Утраченная Аркадия и разорванный Орфей. Проблемы постмодернизма // Иностранная литература. 1991. № 8. С. 229-236.
119. 1983-1994 Yılları Arasında Roman Ve Hikaye // Cumhuriyet Dönemi Türkiye Ansiklopedisi. İstanbul: İletişim Yayınları, 1996. S. 428-435.
120. Abraham H. L. Yüz Büyük Roman. İstanbul: Ötüken Yayınevi, 1980. 261 s.
121. Adnan Ö. Dilin öteki yüzü: Ağır Roman // Varlık. 1990. № 989. S. 78-91.
122. Acar E. ‘Cevdet bey ve oğulları’nın mekanında zaman ve anlam // Sanat olayı. 1984. №12. S. 34-38.
123. Ağaoğlu A. Bir Düğün Gecesi. - İstanbul: YKY, 1999. 330 s.
124. Ağaoğlu A. Hayır. İstanbul: YKY, 1996. s.276
125. Ağaoğlu A. Ölmeye Уatmak. İstanbul: YKY, 1996. 301 s.
126. Аğaoğlu A. Ruhun Üşümesi. İstanbul: YKY, 1999.­ 144 s.
127. Ağaoğlu A. Bir Viyana Yazı. İstanbul: Everest Yayınları, 1993. 225 s.
128. Akarsu B. Çağdaş Felsefe, MEB İstanbul, 1979. 279 s.
129. Akıncı G. Türk Romanında Köye Doğru. Ankara: Inkılap. 1976. 198 s.
130. Aktaş O. Roman Sanatı ve Roman İncelemesine Giriş. Ankara: Birlik yayınları, 1984. 160 s.
131. Akyüz K. Modern Türk Edebiyatının Ana Çizgileri I. Ankara, 1979. 248 s.
132. Alangu T. 100 Ünlü Türk Eseri. İstanbul: Iletişim, 1974. 530 s.
133. Alangu T. Cumhuriyetten Sonra Hikaye ve Roman. İstanbul: İnkılap Yayınları. l965. 301 s.
134. Altan A. - Dört Ay Bir Güz. Ankara: Özgür Yayınları, 1985. 156 s.
135. Altan Ç. Bir Avuç Gökyüzü. Ankara: İnkılap Yayınları, 1998. 230 s.
136. Andaç F. Romanın yüzyılı // Varlık. 1999. № 905. S. 107-110.
137. Ataç N. Romana Dair. İstanbul: Akşam Gazetesi, 1936. 178 s.
138. Atay O. Bir bilimadamın romanı. İstanbul: İletişim yayınları, 2000. 272s
139. Atay O. Tutunamayanlar. İstanbul: İletişim Yayınları, 2004. 724 s.
140. Aytaç G. Yeni Alman Edebiyatı Tarihi. Ankara: Ankara Ünüversitesi Dil Ve Tarih Coğrafya Fakültesi Yayınları No. 233, 1974. 287 s.
141. Aytaç G. Çağdaş Türk Romanları Üzerine İncelemeler. Ankara: Gündoğan yayınları, 1999. 384 s.
142. Bakırcıoğlu N. Başlangıcından Günümüze. Türk Romanı.Yıllara Ve Yazarlara Göre Romanımızın Tarihi. İstanbul: Ötüken, 2001. 262 s.
143. Banarlı