ДИНАМІКА ОСОБИСТОСТІ ГЕРОЯ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ АНДРЕ ЖІДА

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя СТЕФАНИКА
Інститут філології

Кафедра світової літератури та французької філології

На правах рукопису

КРИВОРУЧКО Світлана Костянтинівна

УДК׃ 821. 133. 1-3 Жід.09

ДИНАМІКА ОСОБИСТОСТІ ГЕРОЯ
У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ АНДРЕ ЖІДА

10. 01. 04 — література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник׃
доктор філологічних наук,
професор
МАТВІЇШИН ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ

Івано-Франківськ — 2006

ЗМІСТ

ВСТУП__________________________________________________________3

РОЗДІЛ 1
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ ТВОРЧОСТІ АНДРЕ ЖІДА 10
1.1. Історіографія літературознавчих підходів до вивчення
творчості АндреЖіда______________________________________10
1.2. Концепція особистості у літературі модернізму_____________44
1.3.Синтез у творчості Андре Жіда____________________________62

РОЗДІЛ 2
ДИНАМІКА ГЕРОЯ У ТВОРАХ АНДРЕ ЖІДА_____________________88
2.1. Концептуалізм тлумачення тексту________________________88
2.2. Формування сильної особистості у творі Андре Жіда «Їства земні»_______________________________________________89
2.3. Волюнтаристський експеримент у повісті Андре Жіда «Іммораліст»______________________________________________109
2.4. Інтерпретація невмотивованого злочину в соті Андре Жіда «Підземелля Ватикану»_______________________________129
2.5. Мотиви запереченого кохання у повісті «Пасторальна симфонія» Андре Жіда________________________145
2.6. Структурні симетрії у романі Андре Жіда «Фальшивомонетники»____________________________________160
2.7. Компроміс сильної особистості у романі Андре Жіда
«Фальшивомонетники»____________________________________178

ВИСНОВКИ____________________________________________________193

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ__________________________________________________204

Вступ

Актуальність теми дисертації Динаміка особистості героя у художній прозі Андре Жіда” зумовлена необхідністю дослідження творчості лауреата Нобелівської премії 1947 року французького письменника А. Жіда (1869 — 1951), що стала яскравою концентрацією домінантних ідей часу в різних сферах людської діяльності ׃ політиці, соціумі, мистецтві, культурі, духовності. У себе на батьківщині, у Франції, А. Жід уже давно зарахований до класиків національної словесності. У спадщині А. Жіда своєрідно відбилося становлення світових культурних процесів та філософських пошуків межі ХІХ та першої половини ХХ століття. Мистецькі твори автора відображують перехідні процеси, зміну художніх моделей, світоглядних етичних та естетичних категорій письменника, що умотивовує звернення до творчої спадщини А. Жіда.
Динаміка особистості героя у творах А. Жіда, у яких на перший план висунуто відтінок вийнятковості з точки зору підкреслення того провідного місця, яке він займає серед інших персонажів, виражається у специфіці творчих пошуків митця. Динаміка особистості героя полягає в еволюційному аспекті, у якому автор простежує ідеї самореалізації індивіда. Мистецькі погляди А.Жіда вибудовуються на інтерпретації новітніх для того часу тенденцій культури, а творчість письменника відіграє важливу роль у формуванні модерністського дискурсу завдяки використанню новаторських художніх прийомів.
Актуальність дослідження визначається ще й тим, що в Україні твори А.Жіда через політичні чинники не вивчалася з 1936 по 1986 роки. Але попри ідеологічні та економічні зміни, твори А. Жіда і дотепер залишаються мало вивченими в нашій країні, про що свідчить брак науково-критичної літератури, щодо аналізу творів цього митця, йому не присвячено жодної монографії.
Визначення місця А.Жіда в історико-літературному процесі Франції, акцентуація уваги на спадщині письменника, де гармонійно-доречно знаходять відображення найгостріші моменти часу, умотивовує дослідницький інтерес. Простеження поступового формування індивідуального стилю письменника, зорієнтованого передусім на відродження національної класичної традиції, піднесення особистості на перший план у творах, де витончено сконцентровано проблеми психологічного, а іноді й соціального характеру, великою мірою зумовлюються проміжним становищем творчості А. Жіда. В історії європейської літератури надбання автора є явищами, що підсумовують розвиток класичного мистецтва та відкривають шляхи до становлення мистецтва модерного. Твори А. Жіда мають особливе значення для історії літератури як феномен, у якому втілюється концепт плинності”. У формуванні модерністського дискурсу, де втілюється новаторський підхід митця, простежується проблема центрального місця особистості, навколо якої постають головні філософські питання. Тому головною метою є вирішення проблеми самореалізації особистості у творах письменника. Виявлення питання про місце особистості героя в текстуальній дійсності, ким фактично є персонаж і яким він може стати у розвитку подій твору, де межі його вільного вибору і моральної відповідальності, сприятиме кращому розумінню творчості А. Жіда зокрема, та сутності мистецтва взагалі.
А. Жіда жодною мірою не можна віднести до категорії популярних письменників, оскільки інтелектуальність його творчості тягне за собою обмеженість читацького кола. Але завдяки цьому твори французького майстра привертають увагу читачів-гурманів” та істориків літератури всього світу. У французькому літературознавстві основною рисою художніх пошуків того часу вважається відсутність єдиної загальної естетики, абсолютна творча анархія, різноманітність, які у творчості письменника сприяли формуванню перехідних рис від символізму до модернізму. Втілення змін, які відбувалися в літературі на межі століть не без впливу ідей Ф. Ніцше, сприяло розвитку естетичних поглядів автора не в наслідуванні традицій, релігії, а в абсолютному звільненні особистості героя від усього, що його поневолює, коли сила духу знаходить вираження в орієнтації на внутрішні емоції.
Українські дослідники Л. А. Єремєєв, С. Д. Павличко констатують знищення поетики реалістичного роману на грунті релятивізму та суб’єктивізму в творах А. Жіда, виявляють християнські ідеали письменника, які будуються на прагненні до загальної справедливості та любові, знаходять у спадщині А.Жіда постійне прагнення до оновлення через ознаки втрати персонажами психологічної цільності, через постійне подолання етичних норм і поступове звільнення від інтелектуальної та естетичної замкненості.
Утім, дослідження творів письменника залишає широке коло невирішених питань, що призводить до невичерпаності. Актуальність теми продиктована необхідністю визначити динаміку особистості героя у художній прозі А.Жіда, що сприятиме кращому розумінню літературного процесу ХХ століття. Науково-критичне тлумачення теоретичних узагальнень базуватиметься на зіставленні творчості автора з тогочасними культурно-історичними процесами, які підкреслюють феноменологічні і філософські закономірності творів митця.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене на кафедрі світової літератури та французької мови Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника і відповідає комплексній науково-дослідницькій темі Закономірності літературного процесу ХХ століття׃ підсумки та проблеми”.
Об’єктом дисертаційного дослідження стали художні твори А. Жіда Їства земні” (1897), Іммораліст” (1902), Підземілля Ватикану” (1914), Пасторальна симфонія” (1919), Фальшивомонетники” (1925).
Предметом дослідження є динаміка особистості героя на матеріалі творів Їства земні”, Іммораліст”, Підземелля Ватикану”, Пасторальна симфонія”, Фальшивомонетники”, де найбільш виразно віддзеркалена концепція письменника.
Мета і завдання дослідження полягають у виявленні втілення у творчості А. Жіда тенденцій модерністичної доби, що об’єднують елементи великої кількості літературних та літературно-критичних напрямів — символізму, екзистенціалізму, навіть, простеженні деяких рис постмодернізму. Потрактування проблем динаміки особистості героя у царині його самовідчуття та перехрещення свідомості індивіда з традиціями соціуму звернуло науковий пошук до знайомства із представленими у світовому і, щонайперше, французькому літературознавстві сучасними інтерпретативними підходами.
Проте, спираючись на існуючу традицію, у дисертації досліджується комплекс проблем, пов’язаних із динамікою особистості героя, які в такому аспекті й поєднанні дотепер не розглядалися в західних і вітчизняних дослідженнях.
У цій роботі зроблено спробу віднайти такий ракурс інтерпретації динаміки сильної особистості героя в обраних творах, який дозволив би представити її в єдності найважливіших ґносеологічних і поетологічних функцій. Взаємодія літературних напрямів лежить в основі якості художньої синтетичності стилю А. Жіда і є важливим складником нової трактовки творів автора.
Досягнення поставленої мети передбачає необхідність системного і поетапного вирішення низки конкретних завдань׃
- обґрунтувати правомірність і наукову доцільність виокремлення теми динаміки особистості героя у творах А. Жіда;
- дослідити систему образів художніх творів письменника;
- простежити структуру метатексту і елементи змістовної організації та внутрішньої форми;
- охарактеризувати самореалізацію особистості героїв творів А. Жіда як засіб пізнання світу та комунікації в ньому на ґрунті протиставлення соціальної установки та індивідуального бачення;
- виявити запровадження екзистенціалістичного культу індивідуального, унікальності людського буття, духовної кризи;
- простежити формування нонконформістського мислення у літературному характері сильного індивіда;
- дослідити динаміку особистості героя від нонконформізму до конформізму в текстуальному сюжеті.
Методологічною основою дослідження є індивідуальний герменевтичний аспект, який будується на утворенні уявлення про особистість героїв на основі творів письменника в результаті коментування, тлумачення тексту, пояснення його змісту, установленні його значення в історії літератури. За допомогою історико-літературного методу поєднуються історичний, психологічний, біографічний і теоретичний аспекти. Зв’язок літератури автора з історичною дійсністю виявляє характерні риси цивілізації та соціального середовища, що втілюються у його творах. Авторське уявлення про дійсність через неусвідомлене персонажів породжує психологію внутрішньої форми та репрезентує автора — як суб’єкта свідомості. Використання сучасних підходів і принципів, що прийняті у літературознавстві׃ системність, цілісність, історизм, спадкоємність, діалектика, фіксує двоїстий характер художніх творів А. Жіда, підкреслює важливість діалогу свідомостей суб’єктів. В дисертації використовуються загально-теоретичні висновки вітчизняного та зарубіжного літературознавства, у тому числі праці, що присвячені аналізу творчості А. Жіда.
Наукова новизна дисертації. У роботі вперше здійснено цілісний аналіз динаміки особистості героя у художній прозі А. Жіда. Досліджена динаміка сильної особистості героя у використанні модерністичних аспектів через філософські ґедоністичні критерії. В текстах А. Жіда виявлена наявність символічних складників׃ ідеалістична установка, містичний пошук ідеалу, перетворення образу на багатозначний символ, дуалізм реального та ідеального, асоціальність мистецтва, синтез внутрішнього і зовнішнього. Простежено в творах письменника втілення модерністичних критеріїв׃ моделювання реальності, антиродинність, негативність дитинства, характерологічність, антидемократичність, алюзія, формотворчість, інтертекстуальність. Виокремлено формування екзистенціалістських надбань׃ культ індивідуального, унікальність людського буття, духовна криза. Виявлено втілення у спадщині автора референцій філософії ґедонізму׃ насолода життям, чуттєва насолода, естетична насолода, культ краси. Це дослідження є першою в Україні спробою аналізу творів А.Жіда Їства земні”, Іммораліст”, Пасторальна симфонія”, Фальшивомонетники”.
Наукове значення роботи полягає насамперед у тому, що до наукового обігу вводиться і критично опрацьовується новий або маловідомий літературознавчий матеріал, всебічно аналізуються твори А. Жіда, які досі не вивчалися в українському літературознавстві, тим самим розширюється уявлення про історико-літературний процес ХХ століття і визначається місце французького письменника у ньому.
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження можуть бути використані у нових наукових розвідках, присвячених як проблемам творчості А. Жіда, так і особливостям сучасного літературного процесу у Франції. Матеріали дисертації можуть прислужитися до розробки лекційних курсів з історії світової літератури ХХ століття, потрактуванні теми особистості в літературі. Вони будуть корисними в написанні навчальних посібників і монографій відповідної тематики.

Апробація роботи. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри світової літератури та французької мови Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, окремі її аспекти викладено у виступах на міжнародних наукових конференціях Европейская русистика и современность» (Польша, Познань, 2003), Сучасна україністика׃ проблеми мови, літератури і культури” (Чехія, Оломоуці, 2004), Мова і культура” (Україна, Київ, 2004), Проблеми розвитку художньої прози” (Україна, Львів, 2004), Европейская русистика и современность» (Польша, Познань, 2005), Мова і культура” (Україна, Київ, 2005), всеукраїнській науковій філологічній конференції Сучасні тенденції розвитку лінґвістики та європейської і американської літератур" (Україна, Черкаси, 2004), всеукраїнській науковій філологічній конференції Проблеми розвитку сучасної лінґвістики, історії світової літератури та перекладознавства" (Україна, Черкаси, 2005), Література в контексті кризової доби” (Україна, Чернівці, 2005), ХІ читання молодих вчених пам’яті Л. Я. Лівшица” (Україна, Харків, 2006). Результати дослідження також відображені у 6 одноосібних публікаціях, що надруковані у фахових виданнях ВАК України.

Список литературы

Висновки

Вивчення модерністських пошуків А. Жіда, що знайшли відображення у засобах створення автором психології героїв, самореалізації сильної особистості, ґедоністичному світогляді персонажів, сприяло глибшому розумінню характеру художнього усвідомлення письменником проблем мистецтва. Провідні естетичні аспекти художньо-літературних напрямів кінця ХІХ першої половини ХХ століття знайшли гармонійне втілення у характерних рисах мислення французького письменника, яке представлено у прагненні досягти універсальних висновків і намаганні знайти нові художні форми, що дали підставу поцінувати художнє новаторство А. Жіда.
Аналіз надбань французьких і вітчизняних літературознавців творчості А. Жіда виявив прогалину в сучасному літературознавстві й окреслив напрям подальшого наукового пошуку. Через літературно-культурні тенденції межі ХІХ—ХХ та першої половини ХХ століття, які відбивалися або відштовхувалися від творів А. Жіда, простежилося формування синтезованого індивідуального творчого мислення письменника. У єдності творів автора виявлено синтез модерністичних аспектів, встановлено суголосність і взаємовплив надбань видатних особистостей А. Жіда, М. Пруста, Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фройда. Отже, дослідження історико-культурного контексту творчості А. Жіда сприяло інтерпретації творчих прийомів, художньої своєрідності, динаміки особистості героя, що втілена у творах автора.
Дослідження текстів Їства земні”, Іммораліст”, Підземелля Ватикану”, Пасторальна симфонія”, Фальшивомонетники”, довело правомірність і наукову доцільність виокремлення теми динаміки сильної особистості героя, що об’єднує ці твори.
Інтерпретація обраних творів розкрила суттєві риси ґедоністичної спрямованості та модерністського пошуку автора. Ідеалістична установка існування двох світів, життєбудівництво, містичне шукання ідеалу у коханні, перетворення художнього образу на багатозначний символ, відірваність від реальності, об’єднання емпіричного з вічним, наявність очевидного і прихованого, дуалізм реального та ідеального, асоціальність мистецтва, гармонія внутрішнього і зовнішнього виявили втілення символічних аспектів у творах А. Жіда. Моделювання власної реальності, первинність свідомості, антиродинність, психологічність, формотворчість, неоміфологізм, внутрішній монолог, елементи гри відобразили модерністичні аспекти творчості автора. Насолода героїв життям, почуттями, культ краси втілили естетику ґедонізму в спадщині письменника.
Герменевтичний аналіз обраних творів у ракурсі проблематики особистості довів самореалізацію індивіда як засіб пізнання світу та комунікації в ньому на ґрунті протиставлення соціальної установки та індивідуального бачення, виявив запровадження екзистенціалістського культу унікальності людського буття та духовної кризи, ствердив динаміку особистості героя у текстах А. Жіда від нонконформізму до конформізму.
У сильних особистостях героїв А. Жіда через виявлення їх нонконформістського світогляду простежуються риси філософії волюнтаризму, що знайшла втілення у роботах Ф. Ніцше. Його ідея надлюдини репрезентує прояв всіх життєвих процесів як дію волі до влади. На відміну від Ф. Ніцше А. Жід не протиставив сильну особистість суспільству, а ствердив її право на існування, підкреслюючи її інакість і несхожість, як можливість для самореалізації та творчості.
Саме тут, через сильну особистість, А. Жід сформував трансформацію релігії, пропонуючи наблизити людину до Бога, щоб це пізнання грунтувалося на їх співіснуванні, а не на протиставленні. Сутність свободи для наратора реалізується через відповідальність, яка ґрунтується на обов’язковому виборі сильної особистості, через антибуржуазність, яка пов’язується з відмовою від матеріального накопичування, через незалежність від дружби та кохання; найвищою цінністю для наратора є сама сильна особистість та її любов до себе.
Вивчення специфіки відображення А. Жідом різних естетичних теорій сприяє глибшому розумінню характеру художнього усвідомлення проблем мистецтва. Синтез провідних естетичних аспектів художньо-літературних напрямків кінця ХІХ першої половини ХХ століття, що знайшов гармонійне втілення у характерних рисах мислення французького письменника, представлено у спробі доведення ним окремих ідей, прагненні досягти універсальних висновків і намаганні знайти нові художні форми, дає підставу поцінувати художнє новаторство А. Жіда.
Дослідження динаміки особистості через призму свідомості, як ідеологічний феномен культури, де індивід проходить шлях від нонконформізму до конформізму, призводить до визначення певних модерністичних конотацій у творах А. Жіда. Культура напруженого пошуку автора у царині зіткнення особистості та системи, де гідність людини та її право вільно виражати себе повністю нівелюються, відображує екзистенційне страждання у творах автора. А. Жід не лише зображує проблеми культури межі ХІХ та першої половини ХХ століття, а знаходить для цього нові засоби висловлення, охоплюючи цінність понять людського життя, свободи, творчості, самої культури як сенсу життя окремого індивіда та суспільства в цілому, які мають нести відповідальність за майбутнє.
Підводячи підсумки, необхідно констатувати наявність динаміки сильної особистості героя у творах А. Жіда, який орієнтувався на філософські погляди Ф. Ніцше. А. Жід у творах з 1897 по 1926 роки акомулює провідні тенденції філософської та мистецької думки.
В Їствах земних” отримання екзистенції (абсолютна свобода) обумовлює вирішальний екзистенціальний вибір (прагнення особистості до свободи та самореалізації). Завдяки екзистенціальному вибору протагоніст А. Жіда переходить від споглядально-чуттєвого буття, яке детермінується зовнішніми факторами середовища, до самого себе.
У результаті аналізу системної сукупності аспектів повісті Їства земні” виводиться провідна філософська доктрина Ф. Ніцше, яку А. Жід намагався художньо втілити у своєму тексті. А. Жід експериментально зображує, яким чином будуть розвиватися події, якщо або коли над-людина” Ф. Ніцше торкнеться дійсності. Таким чином Їства земні” — це естетичний пошук А. Жіда на ідеологічному, жанровому, формотворчому, структурному, методичному рівнях. У творі відображуються актуальні провідні культурні тенденції того часу׃ філософія Ф. Ніцше, символізм, ґедонізм, модернізм, зародження екзистенціалізму та постмодернізму, передбачення психо-аналітичної доктрини З. Фройда. Традиційним залишається центральне місце особистості у літературному творі. Еволюція особистості відбувається внутрішнім шляхом самопізнання.
Повість Іммораліст” (1902) пропонується інтерпретувати як модерністичний художній експеримент, який умовно можна поділити на чотири складові׃ 1) ідея (імморалізм), 2) вираження ідеї у подіях (прагнення особистості до абсолютної свободи), 3) негативний результат (смерть ближнього, отримання свободи), 4) антиідея ( каяття сильної особистості, заперечення імморалізму). А. Жід ставив перед собою мету не вирішити проблему імморалізму, а поставити її.
Головну ідею — прагнення сильної особистості до свободи та самореалізації — А. Жід переміщує з «Їств земних» і в художньому контексті «Іммораліста» доводить її життєнездатність. Еволюцію особистості, як шлях до свободи, А. Жід аналізує в фізичній, духовній, матеріальній, інтелектуальній, соціальній сферах.
Нонконформізм, окрім інтелектуального вираження поглядів наратора, знаходить прояв у аспекті антисімейності. Застосування А. Жідом негативних психологічних аспектів у стосунках Мішеля і Марселіни підводять до модерністичного трактування шлюбу не як союзу чоловіка і жінки, а як можливості проявлення волюнтаризму на ґрунті статевого протиставлення, яке привело до розквіту фемінізму в ХХ столітті.
Нонконформізм Мішеля ґрунтується на повсякчасних хитаннях, роздвоєнню особистості, невпевненому порушенні загальноприйнятих норм із огляданням на реакцію оточуючих. Тобто Мішель займає якусь середню позицію сильної особистості׃ намагається бути вільним і думає про те, як це вплине на його дружину; створює власною поведінкою всі умови для того, щоб Марселіна померла, після чого боїться фаталістичного покарання.
На перший план Іммораліста” (як і Їств земних”) А. Жід виводить екзистенціалістичну унікальність людського буття. Згідно філософським поглядам С. Кьєркегора, Мішель для отримання екзистенції робить вирішальний екзистенціальний вибір, завдяки якому наратор переходить від споглядально-чуттєвого буття, що детермінується зовнішніми факторами середовища, до єдиного самого себе.
Абсолютність естетичної стадії лежить на поверхні׃ Мішель обирає все вишукане, прагне до самовираження та самореалізації на шляху до бажаної свободи, завжди будь-якою ціною задовольняє духовні, інтелектуальні, фізичні власні потреби. Середність етичної стадії полягає у тому, що Мішель, отримавши свободу, замість того, щоб продовжувати втілювати абсолютність естетичної стадії (насолоджуватися свободою та можливістю подальшої самореалізації) починає відчувати каяття та власну провину в смерті ближнього.
Основна проблема, яку ставить А. Жід в Імморалісті”, що попереджає екзистенціалістські шукання,— це духовна криза Мішеля. Ознаками кризи Мішеля є страх, очікування фаталістичного покарання, перед наратором відчиняється прірва буття, яка раніше йому була не відома, залишається лише вибір рішення, яке не ґарантує успіху.
Еволюція особистості Мішеля полягає в усвідомленні ним негативних наслідків, які породжуються еґоцентризмом індивіда. У Їствах земних” А. Жід демонструє важливість саморозвитку та самореалізації особистості, в Імморалісті” автор на прикладі людськіх стосунків доводить, як прагнення до абсолютної свободи та волюнтаризм індивіда знищує оточуючих, сильну особистість і власне ідею незалежності та самовираження.
У творі Підземелля Ватикану” (1914), наділяючи Лафкадіо внутрішньою духовною силою, А. Жід дає можливість для простеження еволюції сильної особистості, у характері якої зло перехрещується з персонажем. Моделюючи сильну особистість у Підземеллях Ватикану”, А. Жід застосовує нонконформістські аспекти у моральній, інтелектуальній, соціальній сферах. Отже, Лафкадіо намагається самореалізуватися через безкорисний злочин, простежити межу своєї моральної хоробрості” та емоціональної сили. А. Жід інтерпретує поведінку Лафкадіо як вираження чоловічого інфантилізму в характері невпевненого у власних силах індивіда, який повсякчас має собі щось доводити. А. Жід наділяє Лафкадіо внутрішнім потенціалом та абсолютно позбавляє загальноприйнятої соціальної підтримки׃ цей юнак незаконнонароджений, у дитинстві ніколи не бачив власного батька, його мати жила за рахунок чоловіків, які випадково траплялися їй у житті (соціальний нонконформізм), не отримав систематичної освіти (інтелектуальний нонконформізм), розмірковує про можливість скоєння злочину та вбиває людину, коли трапляється нагода (моральний нонконформізм).
Аналізуючи безцільне зло, А. Жід порівнює його з полярним безцільним добром, суть якого зводиться до вираження особистістю власних примх або своєрідної розкоші. Безцільне зло та безцільне добро поєднує також почуття відповідальності за певні вчинки особистості. Таким чином, безцільне зло та безцільне добро урівнюються через адреналін психічних емоцій. Отже, на думку А. Жіда, перед сильною особистістю постає вибір, який шлях обрати׃ психічно позитивний чи психічно негативний.
Таким чином, А. Жід демонструє еволюцію особистості Лафкадіо від нонконформізму (антихристиянська позиція) через отримання абсолютної свободи (невмотивований злочин) до конформізму (повернення в лоно церкви), а антирелігійна поверхнева направленість Підземель Ватикану” приводить до усвідомлення необхідності власного контролю сильної особистості, джерела якого можна знайти в релігії — отже віра пропонується як своєрідний вихід для індивіда із скрутних життєвих обставин.
У Підземеллях Ватикану” на поетологічному рівні автор застосовує постмодерністські засоби творення, коли А. Жід посягає на читацьку прерогативу та вводить метатекстуальний коментар, чим заявляє читачу про власне існування. Іронічний характер авторської маски А. Жіда читається як забавка, яка ставить під сумнів поняття вигадки, авторства, текстуальності та відповідальності читача, де висміюються шаблонні умовності та читацькі очікування.
Авторська маска” виявляє себе через діалог із персонажем Лафкадіо, у якому знаходить вираження іронічне ставлення А. Жіда до текстуальних подій. До того ж, у діалозі авторської маски і персонажа окрім іронії передається постмодерніська тенденція відходу героя з-під контролю автора, коли текст пишеться ніби-то сам собою та існує автономно. Постмодерністична діалогічна варіативність знаходить вираження у фіналі твору, коли читачеві пропонується обрати варіант розвернення текстуальних подій. У цій двозначності А. Жід дає можливість читачу вирішити, згідно читацькому баченню світу — песимістичному чи оптимістичному, та читацьким очікуванням, як має закінчитися твір׃ 1)негативно ( Лафкадіо несе покарання за скоєний злочин), чи 2)позитивно (Лафкадіо насолоджується коханням), чи 3) справедливо (суспільство карає Лафкадіо), чи 4)несправедливо (вбивця не відповідає за свої вчинки).
У персонажі пастора в Пасторальній симфонії” (1919) автор простежує еволюцію внутрішньо сильної особистості шляхом використання комплексу Піґмаліона, який завдяки критеріям неоміфологічної свідомості ХХ століття знайшов втілення у літературі цього періоду (Б. Шоу Піґмаліон”).
Сильній особистості пастора А. Жід протиставляє внутрішньо сильні особистості Ґертруди та його сина Жака. Протиставлення, або модерністичний конфлікт духовних світоглядів сильних особистостей виокремлює цей твір із проаналізованих у роботі текстів письменника. У Їствах земних”, Імморалісті” та Підземеллях Ватикану” простежується паралельне співіснування сильних особистостей на відміну від Пасторальної симфонії”.
Силу особистості Жака А. Жід виражає через його здатність відмовитися від пристрасті (кохаючи Ґертруду, Жак виконує волю свого батька і від’їжджає) та вмінні назавжди позбавитися волюнтаричного тиску пастора (Жак змінює віру). Автор у цьому творі формує ймовірність протиставлення та можливість непідкорення сильних індивідів тиску людей і обставин.
Таким чином, А. Жід у цьому творі, як і в Імморалісті”, експериментально демонструє наслідки, до яких може привести втрата самоконтролю волюнтаричної сильної особистості. Між рядками ніби-то читається думка автора про необхідний вибір морального усвідомлення почуття відповідальності сильної особистості, яке на неї накладає здатність до волюнтаризму.
А. Жід у «Пасторальній симфонії» висловлює думку про приреченість недосконалого сучасного світу, у якому конфлікт сильних особистостей через волюнтаризм приводить до втрати діалогу індивідів. Отже у цьому творі починає формуватися теза кінця ХХ століття про необхідність толерантного ставлення до іншомислення, яка дає можливість вижити у жорстоких умовах сучасного соціального світу.
До екзистенціалістичних аспектів, що втілилися у цьому творі, необхідно віднести еволюцію особистості Ґертруди та акцентуацію уваги автора на її виборі. А. Жід, вводячи в текст персонаж дикої сліпої істоти, яка взагалі, здається, нікому не потрібна, робить її сильною мислячою особистістю. Саме у цій авторській ідеї починає формуватися екзистенціалістична унікальність людського буття. Підводячи підсумки, необхідно константувати суголосність аспекту наявності сильної особистості у наведених творах А. Жіда з філософським осмисленням специфіки реалізації сильної особистості у реальності в поглядах Ф. Ніцше.
Якщо в Їствах земних”, Імморалісті” та Підземеллях Ватикану” А. Жід створює сильні особистості, які самореалізуються у нонконформічному світогляді та випадають із соціального контексту, а в Пасторальній симфонії” автор вибудовує нонконформічний конфлікт сильних особистостей, які взагалі не приймають оточуючий світ, то в Фальшивомонетниках” письменник синтезує волевиявлення сильних особистостей, які не протиставляються один одному, а існують паралельно за принципом взаємодоповнення в еволюційному напрямку від нонконформічного бачення до конформічної репрезентації.
У романі Фальшивомонетники” (1925) А. Жід простежує у персонажах еволюцію особистості від нонконформізму до конформізму. Волюнтаричний суїцідний намір Лаперуза свідчить про нонконформічне неприйняття загальноприйнятої християнської позиції підкорення людини волі Бога, а усвідомлення індивідом залежності від гармонії всесвіту є конформічним кроком примирення з власним еgо” і оточуючим світом та визнанням безперспективності волюнтаризму особистості.
Бернар Профітандьє кидає нонконформічний виклик суспільству, відмовляючись від своєї родини на початку роману, проходить духовне становлення через набуття життєвого досвіду протягом роману, та конформічно повертається до названого батька наприкінці роману. Сила особистості характеру Бернара вибудовується у діалогічній концепції твору, згідно якій для самореалізації індивіда потрібно знайти якийсь середній шлях та не кидатися в крайнощі. Бернар вирішує не приймати загальні правила суспільства, якими користується більшість, оскільки не здатна створити щось своє, а вибудувати систему власного світогляду, який допоможе самореалізуватися індивіду в соціумі.
До нонконформічних вчинків Жоржа належить його прагнення до свободи, яке реалізується через заперечення загальноприйнятих норм. Смерть Бориса виявляється підсумковою межею у формуванні характера Жоржа, що викликає почуття відповідальності за власні вчинки, завдяки якому утворюється перехід із безвідповідально нонконформічного стану у відповідально конформічну категорію. Емоційне повернення Жоржа у родину свідчить про прийняття традицій і загальноприйнятого улаштування суспільства.
А. Жід у творах з 1897 по 1925 роки акумулює провідні тенденції філософської та мистецької думки. Утворення автором нонконформічної сильної особистості виникає на ґрунті формування новітніх для того часу сентенцій модернізму, використовуючи давно відомий античний ґедонізм, який набуває популярності у період переосмислення канонів християнської релігії. А. Жід, попереджаючи свій час, використовує аспекти екзистенціалізму та постмодернізму.
В еволюції сильної особистості простежуються естетичні зміни, які відбувалися у творчому світогляді А. Жіда під впливом часу, мистецьких пошуків та особистого досвіду. Твори Їства земні”, Іммораліст”, Підземелля Ватикану”, Пасторальна симфонія”, Фальшивомонетники” об’єднує наявність сильної особистості, але з кожним твором сильна особистість поступово змінюється. У Їствах земних” сильна особистість знаходить вираження у пантеїстичному прихиленні перед величчям життя, окрім важливості інстинктів підкреслюється обов’язкова наявність самодисципліни; в Імморалісті” критикується імморалізм, демонструється крах доктрини Їств земних”, доводиться, що прагнення до абсолютної свободи будується на підкоренні інших; у Підземеллях Ватикану” в галузі абсолютної свободи аналізується вільний вибір та безкорисний злочин як симптом доби філософського ірраціоналізму, що символізує непередбачені соціальні мутації та втрату психологічної цільності; у Пасторальній симфонії” неприйняття світу доводиться до краю ׃ коли героїня бачить оточуючий світ, вона навіть не хоче в ньому жити; у Фальшивомонетниках” оточуючий світ і сильна особистість представлені у кризі, але молодіжний страйк закінчується конформізмом׃ молодь приймає світ соїх батьків.
Отже, еволюція особистості у наведених творах відбувається у сфері нонконформістського світогляду, де Фальшивомонетники” виступають своєрідним підсумком, у якому утворена у попередніх творах нонконформічна сильна особистість переходить у конформічний стан.
Розгляд специфіки репрезентації тематики еволюції сильної особистості у творчості А. Жіда підтвердив визначальність у авторській художній уяві тяжіння до протиставлення поверхні та глибини, часткового й цілісного, раціонального та інтуїтивного. Він також затвердив властиву схильність до екзистенції сприйняття реальності, виявивши її закоріненість у поглядах автора, що відбилася в естетичній стилістиці, аналітизмі й синтетичності його мислення.

Список використаної літератури

1. Андреев Л. Г. Чем же закончилась история второго тысячелетия? (Художественный синтез и постмодернизм) // Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000—2000.—М.׃ ВШ, 2001.—С. 292—334.
2. Андреев Л.Г. Импрессионизм. — М.׃ Изд-во Моск. ун-та, 1980.—250с.
3. Андреев Л.Г. Сюрреализм. —М.׃ Изд-во Моск. ун-та, 1972.—215с.
4. Андреев Л. Г. Анри Барбюс и литературная борьба 20-х годов // Андреев Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К. История французской литературы. — М.׃ ВШ, 1987.— С. 461— 476
5. Андреев Л.Г. Французская литература // История зарубежной литературы.—М.׃ Изд. Моск. ун-та, 1969.—С. 33 — 35.
6. Андреев Л. Г. Экзистенциализм // История французской литературы.— М.׃ ВШ, 1987.—543с.
7. Андреев Л. Г.Экзистенциализм //Зарубежная литература ХХ века.—М.׃ ВШ, 2000.— С.127—149.
8. Анисимов И. Жид //Литературная энциклопедия. В 10 т. — М.׃ Изд. коммунистической академии, 1930.—Т.4.—С.168 —171.
9. Анисимов И. И. «Дневники» Андре Жида // Жид А. Дневники. Молодость.—М.׃ ГИХЛ, 1934.— С. 3 —11.
10. Анисимов И.И. Предисловие// Жид А. Собр. соч. В 2 т. Л.׃ Художественная литература, 1935.—Т.2. С. 7— 11.
11. Бахтин М.М. Автор и герой׃ К философским основам гуманитарных наук. — М.׃ Азбука, 2000. — 334 с.
12. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики.— М׃ Художественная литература, 1975.— 502 с.
13. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи. — М.׃ Художественная литература, 1986. — 541 с.
14. Бахтин М. М. Проблемы творчества Достоевского. — Л.׃ Прибой, 1929. — 244 с.
15. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. — М.׃ Советская Россия, 1979.— 318 с.
16. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. — М.׃ Художественная литература, 1990. — 541с.
17. Бахтин М. М. Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. Статьи. — М.׃ Лабиринт, 2000. — 638 с.
18. Бахтин М. М. Эпос и роман. — М.׃ Азбука, 2000. — 301 с.
19. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. М.׃ ВШ, 1989.— 158 с.
20. Белый А. Только лучший друг способен стать злейшим врагом// Комсомольская Правда, 1992.—7 ноября.
21. Бергсон А. Время и свобода воли. — М.׃ Русская мысль, 1911.— 239 с.
22. Бергсон А. Творческая эволюция.—М.׃ Мамонтов, 1909.—320 с.
23. Бреннер Ж. Моя история современной французской литературы. — М.׃ ВШ, 1994.— 352с.
24. Брюнель П. Литература. Символизм и декаданс // Энциклопедия символизма׃ Живопись, графика и скульптура. Литература. Музыка.—М.׃ Республика, 1999.—С.181—287.
25. Большой справочник по литературе.—М.׃ Олимп׃ АСТРЕЛЬ, 2000.—295 с.
26. Борев Ю.Б. Эстетика. — М.׃ Политиздат, 1988.— 495 с.
27. Бушмин А. Наука о литературе. — М.׃ Современник, 1980.—334с.
28. Бютор М. Роман как исследование. — М.׃ Изд. Моск. ун-та, 2000.—193с.
29. Васильєв Є. Реалізм // Теорія літератури—Київ׃ Либідь, 2001.— С.378—387.
30. Войцеховская Э., Белоцерковский Ю. Царская свобода и царская несвобода׃ А. Жид и его «Тезей» // http׃ // spintongues. msk. ru/ Gide Intro/ Gide Intro. htm
31. Волков И. Творческие методы и художественные системы.—М .׃ Искусство, 1989.—253с.
32. Выготский Л. С. Психология искусства.— М.׃ Искусство, 1965.— 379 с.
33. Гаспаров М. Об античной поэзии׃ Поэты. Поэтика. Риторика. — СПб.׃ Азбука, 2000. 480 с.
34. Гринштейн А.Л. Маскарад в Подземельях Ватикана” Андре Жида// Вопросы филологии.—2001.— № 1(4).—С. 93 — 103.
35. Гончаренко Э. П. Творчество Джойса и модернизм 1900—1930 гг.—Днепропетровск׃ Наука и образование, 2000.—243с.
36. Дорошевич Э. К., Абушенко В. Л. Личность// Всемирная энциклопедия׃ Философия.—М.׃ АСТ, Харвест, Современный литератор, 2001.—С.559—561.
37. Дудова Л.В. Михальская Н. П. Трыков В. П. Модернизм в зарубежной литературе׃ Литература Англии, Ирландии, Франции, Австрии, Германии.—М.׃ Флинта, Наука, 2000.—237 с.
38. Дюшен И.Б. Литература 19 — 20 веков // Краткая литературная энциклопедия В 9 т.—М.׃ Советская энциклопедия, 1975.—Т. 8. — С. 114 — 123.
39. Еремеев Л.А. Французский литературный модернизм ׃ традиции и современность. — К.׃ Наук. думка, 1991.— 118 с.
40. Жид А. Собр. соч.׃ В 2 т.—Л.׃ Художественная литература, 1935.
41. Жид А. Возвращение из СССР // Два взгляда из-за рубежа׃ Переводы.—М.׃ Политиздат, 1990.—С. 62—164.
42. Жид А. Дневники. Молодость.—М.׃ ГИХЛ, 1934.—115с.
43. Жид А. Имморалист // Жид А. Избранные произведения.—М.׃Панорама, 1993.— С. 5 — 107.
44. Жид А. Национализм и литература // Жид А. Собр. соч.׃ В 2 т.—Л.׃ Художественная литература, 1935. Т. 2, С.479 — 491.
45. Жид А. Подземелья Ватикана.—СПб.׃ Азбука, 2000.— 320с.
46. Жид А. Подземелья Ватикана. Фальшивомонетчики. Возвращение из СССР.—М.׃ Моск. рабочий, 1990.— 640с.
47. Жид А. Пасторальная симфония // Жид А. Избранные произведения.—М.׃Панорама, 1993.— С. 107—161.
48. Жид А. Фальшивомонетчики // Жид А. Избранные произведения.—М.׃Панорама, 1993.— С. 161— 465.
49. Жід А. Фальшивомонетники.—К.׃ Юніверс, 2005.—392с.
50. Жид А. Избранные произведения.—М.׃Панорама, 1993.—512с.
51. Жид А. Яства земные // URL: http:// www. vagrius. com/ html/ books/ 3/ zhid_ 01. htm
52. Зарубежная литература ХХ века ׃ учебник для вузов// Андреев Л.Г., Карельский А.В., Павлова Н.С. и др.; — М.׃ ВШ, 2000.— 559 с.
53. Зарубежные писатели׃ В 2 ч. — М.׃ Просвещение, Учебная литература, 1977.
54. Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм. Харьков׃ Фолио, 2000.—256с.
55. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство׃ Посібник.—К.׃ Академвидав, 2003.—392с.
56. Зверев А.М.ХХвек как литературная эпоха// Вопросы литературы.—1992.—№2.—С.3—57.
57. Зверев А. М. Модернизм// Литературная Энциклопедия терминов и понятий.—М.׃ НПК Интелвак, 2001.—С.566—572.
58. Зинченко В.Г., Зусман В.Г., Кирнозе З.И. Методы изучения литературы. Системный подход.—М. ׃ Флинта׃ Наука, 2002.—200 с.
59. Ильин И. Постмодернизм. Словарь терминов.—М.׃ INTRADA, 2001.—384с.
60. Историко-литературный процесс. Методологические аспекты. Рига׃ ЛГУ, 1989. 20 с.
61. Кальвино И. Если однажды зимней ночью путник //Кальвино И. Собр. соч.׃ В 3 т.—СПб.׃ Симпозеум, 2000.—Т. 3.—423с.
62. Карельский А.В. От героя к человеку: Два века западно-европейской литературы. — М. ׃ Советский писатель, 1990.—399с.
63.&n