ЖІНОЧА ДРАМАТУРГІЯ США В КОНТЕКСТІ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ШУКАНЬ АМЕРИКАНСЬКОГО ТЕАТРУ КІНЦЯ 1970-90-х РОКІВ



  • Название:
  • ЖІНОЧА ДРАМАТУРГІЯ США В КОНТЕКСТІ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ШУКАНЬ АМЕРИКАНСЬКОГО ТЕАТРУ КІНЦЯ 1970-90-х РОКІВ
  • Альтернативное название:
  • ЖЕНСКАЯ ДРАМАТУРГИЯ США В КОНТЕКСТЕ ИДЕЙНО ЭСТЕТИЧНЫХ ИСКАНИЙ АМЕРИКАНСКОГО ТЕАТРА КОНЦА 1970-90-х ГОДОВ
  • Кол-во страниц:
  • 200
  • ВУЗ:
  • Київський національний лінгвістичний університет
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки України

    Київський національний лінгвістичний університет



    На правах рукопису


    ГАЙДАШ Анна Владиславівна

    УДК 821.111(73)-2.09„19”:792.01


    ЖІНОЧА ДРАМАТУРГІЯ США В КОНТЕКСТІ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ШУКАНЬ АМЕРИКАНСЬКОГО ТЕАТРУ КІНЦЯ
    1970-90-х РОКІВ


    Спеціальність 10.01.04 Література зарубіжних країн



    Д И С Е Р Т А Ц І Я
    н а з д о б у т т я н а у к о в о г о с т у п е н я к а н д и д а т а
    ф і л о л о г і ч н и х н а у к




    Науковий керівник
    доктор філологічних наук, професор
    Н.О.Висоцька





    Київ 2004




    ЗМІСТ
    Стор.
    ЗМІСТ.................................................................................................................2
    ВСТУП3
    РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЖІНОЧОЇ ДРАМИ США КІНЦЯ 1970-90-Х РОКІВ.....................................10
    1.1 Жіноча драматургія США: історико-культурний аспект........................10
    1.2 Модифікації національної драматургічної моделі США у творчості
    жінок-драматургів.............................................................................................31
    1.3 Положення феміністичної теорії як підґрунтя жіночої драми США.....45
    1.4 Драматургічний доробок жінок і дискурс постмодернізму....................60
    РОЗДІЛ 2. ЖІНОЧА ДРАМАТУРГІЯ США У КОНТЕКСТІ ФЕМІНІСТИЧНИХ ІДЕЙ.................................................................................75
    2.1.1. Стосунки матері-дочки.................................................................76
    2.1.2. Феномен сестринства....................................................................88
    2.1.3. Репрезентація гендерного перевдягання” в контексті
    мультикультурної традиції..105
    РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЖАНРУ ТА ПОЕТИКИ У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ ЖІНОК-ДРАМАТУРГІВ США................................................115
    3.1.Жанрові трансформації мелодрами...........................................................115
    3.1.1.Вестерн............................................................................................120
    3.1.2. Драма кухні” як варіант мелодраматичної модифікації..........131
    3.2. Риси поетики південної школи у жіночій драмі США...........................134
    3.3.Художнє втілення неоміфологічної свідомості........................................153
    3.4.Моделі часу та пам’яті................................................................................166
    ВИСНОВКИ.......................................................................................................177
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................185







    ВСТУП

    У працях сучасних американських театрознавців (К.Бігсбі, Р.Брустін, Дж.Вілсон, Дж.Рогофф), присвячених стану національної драми, поруч із сумнівами щодо її життєздатності (або навіть проголошенням її смерті” внаслідок домінування кіно- та мультімедіа-мистецтв) спостерігається і протилежна тенденція віра у відновлення популярності й активності театрально-драматичної діяльності. Говорячи про період відродження, який припадає на кінець ХХ ст., Р.Брустін обґрунтовує свою переконаність у значущості сучасного театрального руху США передовсім потужним розвитком драматургії [88, с. 10]. Драматургічне піднесення відзначається, зокрема, залученням до авторства раніше маргіналізованих груп американського населення, в тому числі й жінок. Жіноча драматургія США кін. 1970-90-х рр. постає одним із самобутніх явищ національної літератури та театру.
    Попри нерівномірність культурного розвитку США наприкінці ХХ ст. (театральне мистецтво, зокрема, зазнало в цей період як злетів, так і падінь), останні його десятиліття позначені досягненнями у галузі режисури та безперечними драматичними новаціями. Ці зрушення потребують уваги дослідників. Як писав С.Мокульський, будь-яке явище сучасного театру повинно вивчатися з таким самим ступенем наукової ґрунтовності й всебічності, який вимагається від наукової історії театру” [48, с. 7]. У контексті літературного процесу США останньої чверті ХХ ст. жіноча драматургія кінця 70-90-х рр. утвердилася та виокремилася як специфічна царина, стала реальністю як факт американської культури, що має свою історію, своїх харизматичних героїв, свої універсальні здобутки та внутрішні розбіжності” [15, с. 274]. Творчість американських жінок-драматургів стала не лише невід’ємною частиною драматургії мейнстріму”[1] головного річища в літературі та театрі, але і об’єктом феміністичної критики. Дослідження творчої діяльності таких представниць жіночої драматургії зазначеного періоду, як В.Вассерстайн, П.Вогель, Н.Воллас, М.Норман, Т.Хау, Б.Хенлі та інших є значущим ще й тому, що їхній художній розквіт суголосний тенденціям неоднорідності, нової інтерпретації традиційних драматичних моделей, прикордонності” та іншості” як головним засадам культурних процесів 1970-90-х рр. у США.
    Актуальність нашого дослідження обумовлена важливим місцем жіночої драми в театрі США кін. 1970-1990-х рр., а також посиленням інтересу до гендерно-орієнтованих студій у сучасному літературознавстві. Під час 1970-90-х рр. жінками було написано тисячі п’єс, найкращі з яких ставилися не лише в США та в країнах Західної Європи, а й на пострадянському просторі (Добраніч, мамо” М.Норман та Багатство” Б.Хенлі у РФ), у тому числі, в Україні (зокрема п’єса П.Вогель Найдавніша професія”).
    Науковий інтерес до жіночої драматургії США чітко простежується в американських монографіях та публікаціях (С.Берк, Дж.Берковіц, К.Бігсбі, Дж.Браун, Дж.Долан, Р.Брустін, С.-Е.Кейс, Х.Кейссар, Л.Кінц, Г.Чічіола, П.Шредер), у той час, як у вітчизняній науці про літературу до цієї теми звертаються недостатньо. Українська дослідниця Н.Висоцька у розвідці Сучасна драматургія США” оглядає творчість трьох сучасних жінок-драматургів М.Норман, Б.Хенлі та В.Вассерстайн [16], а в статті Я знайшла Бога в собі...” [18] висвітлює еволюцію афро-американської жіночої драматургії. У монографії російського історика театру США А.Ромм [52] йдеться про здобутки американської драматургії першої половини ХХ ст., в тому числі жіночої, а розвідка В.Бернацької охоплює 1980-і рр. Появу та становлення жіночого театру США пов’язано у цій роботі переважно із феміністичним рухом у країні [7, с. 147]. Разом з тим, до нинішнього часу в Україні відсутній аналіз появи та розвитку жіночої драматургії США на більш широкому культурно-історичному тлі, не існує комплексних досліджень її сучасного стану. Таким чином, вивчення історико-літературних передумов виникнення американської жіночої драми та її функціонування у літературно-театральному процесі США кінця ХХ ст. є одним з важливих завдань вітчизняної американістики.
    У літературознавстві США творчість вітчизняних жінок-драматургів вивчається переважно у трьох наступних напрямках:
    1) Розвиток жіночої драматургії у сучасному американському театрі спирається на потужну національну традицію, представлену такими іменами, як Ю.О’Ніл, Т.Вільямс, А.Міллер, Л.Хеллман, Е.Олбі. Відтак, цей розвиток вивчається у контексті культурно-історичної тяглості (Дж.Берковіц [77]; К.Бігсбі [79, 80]; Р.Брустін [88, 89]; Дж. Кундерт-Гіббс [118]; Л.Портер [127]; Ч.Вотсон [147]; Дж.Вілсон [150]);
    2) Наприкінці 60-х рр. ХХ ст. із стрімким розвитком феміністичного руху у США американська жіноча література вперше отримала загальнолітературне визнання і стала невід’ємною частиною цього руху. Водночас феміністична літературна критика розглядає сучасну жіночу драму як один з важливих об’єктів дослідження (Н.Бекіс [74]; Дж.Браун [86]; С.Берк [90, 91]; Дж.Долан [100]; С.-Е.Кейс [92]; Дж.Чічіола [96]; Дж.Гуерра [107]; Х.Кейссар [113, 114]; Л.Кінц [115]);
    3) у межах стилістичного аналізу відбувається дослідження поетики (Дж.Гаптон [108]; Дж.Карпінскі [112]; Т.Муні [123];).
    Коли маєш справу з таким розмаїттям жіночої літератури для театру, яким постає драматургія жінок-авторів кінця 1970-90-х рр., використання єдиного апарату аналізу обмежує можливості різнобічного прочитання по суті гетерогенного матеріалу, що ми спостерігаємо, наприклад, у працях представниць феміністичної критики. У цьому зв’язку драматургічні надбання жіночої драматургії США можливо розглядати як поле перетину ідейно-естетичних гетерогенних культурних імпульсів американського театру останньої третини ХХ століття.
    Текстуальну основу роботи складають п’єси жіночої американської театральної традиції; деякі твори представниць етнічних меншин використані для порівняльного аналізу. Що ж до визначення ключового для даної роботи поняття жіночої драми, то воно розуміється нами як сукупність п’єс, написаних тими жінками-драматургами США, які отримали національне визнання і були реалізовані через виконання театрального дійства на останньому етапі успіху на сценах Бродвею, оскільки, як зазначає Дж.Долан, Бродвей є контекстом, в якому п’єси набувають статусу канонізованої літератури [100, с. 21].
    Під час дослідження даної теми виникає проблема розрізнення між жіночою та феміністичної драматургією, адже часто їхні теми та мотиви взаємонакладаються. Так, у сучасних розвідках наявна тенденція відносити п’єси всіх жінок-драматургів в історії американського театру до категорії феміністичних [7, 85, 86, 90, 110, 113, 145]. Втім, погодитися з подібним твердженням вкрай важко, тому що явище жіночої драми не завжди і не у всіх своїх позиціях співпадає з феміністичним проектом, який часто відзначається екстраполяцією феміністичних ідей та обмежує універсальність авторських позицій. Більш доцільним, на нашу думку, є визначення жіночий театр”, жіноча драма” тощо, якими оперують К.Бігсбі, Дж.Берковітц, Л.Портер, і які мають ширший, не надто радикальний етимологічний спектр. Наведемо роздуми американського дослідника М.Рудане, який пише про різноманітність п’єс жінок-авторів другої половини ХХ ст. у розвідці Контури сучасної американської драми”: Серйозні п’єси багатьох жінок-драматургів, написані до 1960 р., мають тенденцію зображати патріархальний світ у традиційній перспективі та переважно у реалістичному ключі. Починаючи з 1960-х рр., жінки-автори написали набагато більше радикальних творів з концептуальної та тематичної точки зору. Хоча вживання терміну феміністичний” не завжди точно відображає всі ідеї жінок-драматургів, більшість з них погоджуються з тим фактом, що їхня творчість була маргіналізована, позначена банальністю та іншістю”. У своєму театрі жінки стають центральними учасницями дії” [132, с. 20]. Треба додати, що вельми частим є розкриття в жіночій п’єсі тем, які проголошуються феміністичною критикою провідними, зокрема, стосунки матері-дочки та феномен сестринства як жіночої дружби. Творчість жінок-драматургів кінця 1970-90-их рр. вважається своєрідним продовженням радикальних умонастроїв, які знайшли відображення у феміністично налаштованій драматургії бурхливих 1960-х рр., зокрема у п’єсах М.Террі, Р.Овенс, М.Лем та багатьох інших. Проте, їхні наступниці пом’якшують категоричність феміністичних поглядів попередниць відповідно до світогляду свого часу. Оптимістичне піднесення або викривальний пафос поступається місцем своєрідному підбиттю підсумків, що відбивається у перенесенні центру ваги з суспільних на приватні проблеми (В.Вассерстайн, М.Норман, Б.Хенлі); у темі зради сестринства” як особливого жіночого єднання (В.Вассерстайн, М.Норман, Б.Хенлі); у множинності уявлень жінки про себе та у викритті хибності гендерних стереотипів, що дозволяє говорити про застосування прийому маскараду” у п’єсах П.Вогель, Н.Воллас, Б.Хенлі. Відбувається переосмислення традиційних (мелодрама, вестерн) та розробка альтернативних жанрових різновидів (неоміфологічна драма).
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України в межах науково-дослідної теми Світова література в історичному зрізі: сучасні підходи та інтерпретації” протокол №3 від 29 жовтня 2001 р.
    Метою роботи є дослідження жіночої драматургії США кінця 1970-1990 років у ракурсі виявлення особливостей функціонування національної драматургічної моделі та феміністичних тенденцій у творчості жінок-драматургів вказаного періоду. Важливим також постає з’ясування ролі цього компоненту культурного та мистецького життя у ширшому суспільному контексті, його впливу на художньо-естетичні та суспільні погляди і переконання.
    У відповідності з метою були поставлені такі завдання:
    - визначити коло жінок-авторів драматургічних творів;
    - окреслити теоретичні контури поняття жіноча драматургія”;
    - проаналізувати різні художні варіанти прояву постмодерністських, феміністичних, регіональних тенденцій в сучасній жіночій драматургії США;
    - виявити особливості проблематики та поетики жіночої драми кін. 1970-90-х рр. у світлі вищеназваних тенденцій;
    - розкрити специфіку функціонування національних драматургічних моделей у п’єсах жінок-драматургів;
    - вичленити конкретні жанрові різновиди жіночої драми.
    Об’єктом нашої роботи є драматичні твори, написані авторами-жінками США у період кін. 1970-90-х рр.
    Предметом дослідження обрані особливості поетики та семантико-функціональна характеристика цього масиву художньої творчості як культурогенного чинника американського суспільства кін. ХХ ст.
    Матеріалом для дослідження слугували двадцять сім драматичних творів (обсягом 1857 ст.) В.Вассерстайн, Н.Воллас, П.Вогель, М.Норман, Б.Хенлі кінця 1970-90-х рр. та п’ятнадцять додаткових п’єс (обсягом 1224 ст.), використаних для порівняльного аналізу.
    Теоретичну та методологічну основу даного дисертаційного дослідження складають положення культурно-історичного літературознавства (Т.Адлер, М.Анастасьєв, Е.Бентлі, Дж.Берковіц, В.Бернацька, К.Бігсбі, Г.Вілсон, Н.Висоцька, Б.Зінгерман, Г.Злобін, М.Коренева, А.Ромм, Б.Смірнов), порівняльно-історичні методи дослідження (Дж.Карпінскі, Ж.Гаген, Г.Бройєр), елементи феміністичної критики (Дж.Батлер, С.Берк, Сімона де Бовуар, М.Богачевська-Хом’як, Р.Брайдотті, Дж.Браун, Дж.Долан, І.Жеребкіна, Н.Зборовська, С.-Е.Кейс, Х.Кейссар, Л.Кінц, Е.Шовалтер, П.Шредер), теоретичні постулати культурної критики”, яка робить акцент на міждисциплінарних аспектах культури та оперує в контексті гендерних та соціо-економічних факторів (С.Ватт, Т.Мюррей). У дисертаційному дослідженні використані роботи з теорії драми В.Волькенштейна, Е.Горбунової, А.Карягіна, В.Сахновського-Панкеєва, В.Халізева тощо.
    Наукова новизна роботи обумовлена тим, що в Україні та інших країнах пострадянського простору досліджень жіночої драми США практично немає. Вперше у вітчизняному літературознавстві аналізуються не перекладені ще українською мовою драматичні тексти американських жінок-авторів. До порівняльно-типологічного аналізу залучаються твори драматургів США та Великобританії, малодосліджені не лише у вітчизняному літературознавстві, а й у американській науці про літературу. Досліджуються вияви неоміфологічної свідомості у театрі, драматургічна репрезентація гендерного перевдягання”, які раніше залишалися поза увагою науковців. Уперше розглядаються жанрові модифікації жіночої драматургії США: драма кухні”, фемінізований вестерн, трансформована мелодрама, пєси з виявами неоміфологічного світосприйняття. У науковий обіг впроваджується значна кількість персоналій та текстів.
    Теоретична цінність роботи полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняній науці про літературу сучасна культурна проблематика (феміністичні, мультикультурні, постмодерністські тенденції) застосована для розгляду драматургічних текстів останніх десятиріч ХХ ст.
    Науково-практична цінність роботи визначена тим, що її результати можуть бути використані при укладанні навчальних посібників з історії зарубіжної літератури, а також підчас читання відповідних курсів лекцій, проведення семінарських занять та спецкурсів з історії літератури або театру США.
    Основні положення дисертації викладені у п’яти основних та двох додаткових публікаціях, та одних тезах конференції.
    Апробація основних положень роботи здійснювалася на міжнародних конференціях Американська культура: глобалізація і регіоналізм” (Москва, 2001), Мова, освіта і культура у сучасному світі” (Київ, 2001), Проблеми вивчення сучасної зарубіжної драми” (Київ, 2002), ІІ міжнародній конференції American Literature On the Edge of XX and XXI Centuries” (Київ, 2002), науково-практичній конференції Мови та культури у сучасному світі” (Київ, 2003), VI Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2003), ХХІХ міжнародній конференції Література у взаємодії з іншими видами мистецтв” (Москва, 2003), науково-практичній конференції Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), Х міжнародній конференції Celebration and Commemoration in North America” (Клайпеда, 2004).
    Структура дисертації обумовлена загальною концепцією та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (загальною кількістю 191) обсягом 200 сторінок.





    [1] Мейнстрім (mainstream) у перекладі з англійської мови означає головний напрямок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У результаті проведеного дослідження жіноча драматургія США кінця 1970-90 років постає явищем багатоплановим, досить складним й неоднозначним. Поява та функціонування п’єс жінок-драматургів на теренах американського театру були зумовлені та підготовлені двохсотрічною історією драми Нового світу. У творчості ранніх авторок (М.Воррен, С.Роусон, А.Моуетт) присутні як традиційні мотиви й жанри, так і основні тематичні блоки, застосовані у драматургії письменниць кінця ХХ ст., зокрема, перегляд інституту шлюбу, материнства, жіночої дружби, праці тощо.
    Драматургічна творчість цілої плеяди жінок кінця ХVІІІ-ХІХ ст. (Ф.Райт, Л.Медіна, С.Погсан, Ш.М.С.Барнс, Дж.С.Мюррей, М.Карр) створює платформу для подальшого розвитку жіночої літератури для театру. У ХІХ ст. визначною подією стає постановка сатиричної комедії А.К.Моуетт Мода”, ускладнена композиція, різноманітні відтінки інтриги, фарсові елементи та сатиричні персонажі якої суттєво відрізняють п’єсу від тогочасного театрального репертуару. На рубежі ХІХ ХХ ст. переважну більшість бродвейського репертуару складають п’єси розважального характеру серед них сотні фарсів, мелодрам та різноманітних комедій, комічним центром яких було карикатурування типових американських персонажів і в драматичних творах американських жінок: Е.Райс, Е.Ніколз, М.Майо та К.Куммер. Але помітні зміни в американській жіночій літературі для театру почали відбуватися у першій половині ХХ ст. Цей період розвитку американського театру позначений діяльністю трьох помітних жінок-драматургів: С.Гласпелл, Р.Крозерс та С.Тредвелл. У роки остаточного формування реалістичного модусу в американському театрі значний внесок належить Л.Хеллман: постановки її п’єс у бродвейських театрах (у середині ХХ ст. Бродвей виключно чоловічий” простір) стали першими в історії жіночої драматургії США.
    З розквітом поза-бродвейського театрального руху у другій половині ХХ ст. стало можливим говорити про жіночий театр у США: активна діяльність окремих авторок доповнювалася експериментами цілих колективів. Творчість жінок-драматургів кінця 1970-90х років (М.Норман, Б.Хенлі, Т.Хау, П.Вогель, В.Вассерстайн, В.Кессельман, Н.Воллас) багато в чому спирається на досвід 1960-х років у розробці політичної тематики та експериментуванні з класичними формами театру, однак у драмах згаданих письменниць відбувається повернення до більш традиційних моделей, знижується питома вага експериментальних прийомів, поглиблено розробляються теми родини та форми художнього втілення неоміфологічної свідомості.
    Порівняння характерних рис сучасної жіночої п’єси США з відповідними текстами західно-європейського театру свідчить як про їхню схожість, так і про відмінність. Поліфонічність британської жіночої драми не просто відбиває зміну традиційних жіночих ролей у сучасному суспільстві, а й формує новий тип особистості жінки, використовуючи весь арсенал художніх засобів театрально-драматичного мистецтва. Це особливо стосується жанру сімейної драми, що провокує відносини матері-дочки, питання заміжжя та феномен сестринської дружби у творчості Ш.Кітлі, В.Піннок, Л.Пейдж. Театрально-драматичні експерименти з часопростором притаманні творчості К.Черчілль та С.Гловер. Однак британській жіночій драмі більше притаманне вивчення соціального та політичного статусу жінки, тоді як у американській жіночій драмі поглибленно розробляється жіноча психологія.
    Жіночу драматургію США кінця 1970-90 рр. дозволяє виокремити у особливий напрямок в американському театрі той факт, що п’єси авторок додають нові стратегії до національної драматичної моделі США, сформованої переважно чоловіками-драматургами. Так, окрім традиційних для американського театру мотивів відчуження, краху американської мрії”, мелодраматичності, у п’єсах жінок присутні розробки міжособистісних взаємин жіночих персонажів у родинно-побутовій сфері, дослідження взаємин чоловіків-жінок з точки зору жінки, аналіз роздвоєної жіночої особистості та оніричної парадигми. Особливість літературної інтертекстуальності в жіночій п’єсі зумовлена гендерними концепціями, а реалістичний модус збагачується композиційною поліфонічністю й специфікою жіночого мовлення. Окреслюючи американське жіноче письменство з історичної перспективи, слід відмітити вплив на стилістику жіночих текстів німоти”, літературного мовчання, що виформовує модель так званого двоголосого дискурсу”. Використання двоголосого дискурсу” простежується у більшості п’єс американських жінок-драматургів таким чином: лінійність дії та реалістичне обрамлення творів ілюструють соціальні коди поведінки та їх вплив на образи героїнь, а лінійність структури руйнується епізодичністю, фрагментарністю, раптовою асоціативністю, спонтанними спогадами-спалахами (наприклад, у п’єсах Н.Воллас Пощади блоху”, Місто-Бійня”, Естакада над струмком Поуп Лік” та П.Вогель Гаряча й пульсуюча”, Вальс у Балтіморі”, Як я навчилася водити машину” використані пантоміма, інтермедії, хор з давньогрецької трагедії).
    Відповідно постає питання щодо місця жіночої драми у контексті феміністичного проекту. Часто-густо американські літературознавці називають жіночу драму феміністичною або виокремлюють різні феміністичні моделі у текстах п’єс жінок-драматургів. Однак у п’єсах жіночої” драми присутня тенденція до універсальності, тоді як феміністична” драма зосереджується, як правило, на гендеризованій площині. Відтак, завдяки тематичній різноманітності жіноча” драматургія приваблює ширшу аудиторію.
    Водночас п’єси деяких жінок-драматургів можна інтерпретувати як значущі під кутом зору трьох провідних течій американського фемінізму. Так, до ліберальної гілки феміністичного театру, яка спрямована на пошук шляхів покращення становища жінок у межах суспільно-економічних структур, відносять більшість п’єс М.Норман, Б.Хенлі, В.Вассерстайн. Теми материнства, репродукції, сексуальності і порнографії, приналежні сфері радикального (культурного) фемінізму, часті у п’єсах П.Вогель. Критичний дискурс матеріалістичного фемінізму з його наголосом на методології марксистського вчення суголосний творчості південної жінки-драматурга Н.Воллас. Треба зазначити, що подібний поділ на феміністичні напрями є досить умовним, оскільки неодновимірність та багатогранність п’єс сучасних американських жінок-драматургів дозволяють інтерпретувати їхні твори з різних точок зору. Творчість більшості жінок-драматургів кін. ХХ ст. суголосна основним ідеям феміністичного руху, зокрема сучасні письменниці для театру вибагливо пов’язують у своїх п’єсах прагнення кохання і сексуальну проблематику, свободу й залежність, переплітають жіноче єство й чоловіче та надають цим категоріям переконливого художнього модусу. Хоча у сучасній американській жіночій драматургії присутні феміністичні елементи, проте домінує жіноча драма, естетичний ідеал якої особистість, часто наділена не прагненням знищення” протилежної статі, але прагненням до творення гармонії між чоловіком і жінкою. Спільною домінантою всіх різновидів феміністичної літературної критики є визнання особливого способу жіночого буття й жіночих репрезентативних стратегій, які йому відповідають.
    Взаємодія жіночої драми США з постмодерністською естетикою, розквіт якої припадає саме на 1970-90-і роки, викликає неоднозначні, навіть суперечливі оцінки у сучасному критичному дискурсі. Так, Й.Біррінгер і С.Ватт не підтримують концепцію постмодерністської драми та театру. Якщо перший вбачає вплив постмодернізму на сучасний театр суто у мистецтві вистави, то останній зовсім виключає жанр драми з художньої системи постмодернізму. Однак низка дослідників (Дж.ДіГаетані, Дж.Мелкін) доводять наявність та життєздатність постмодерністських тенденцій і у драматичній формі в її американському варіанті, де вони, зокрема, співіснують з її реалістичним ядром. У текстах п’єс жінок-драматургів кінця 1970-90-х років нами виявлені такі постмодерністські принципи, як непевність, дифузність, змінене ставлення до історії як до тексту, фрагментарність.
    Розглядаючи вплив феміністичного проекту на жіночу драматургію США, ми дійшли висновку, що значущим тематичним полем в художній практиці авторок виявилися розробка стосунків матері-дочки, дослідження феномену жіночої дружби або сестринства як особливої форми жіночого єднання та використання прийому гендерного перевдягання” в контексті мультикультурної традиції. Частотність та неоднозначність мотиву матері-дочки у більшості проаналізованих п’єс (Б.Хенлі, М.Норман, В.Вассерстайн, П.Вогель) свідчить про актуальність мистецького аналізу цих відносин, зображенням яких нехтували у драматургії мейнстріму. У сучасній жіночій драматургії представлено декілька різних моделей таких стосунків, спільним ядром яких є амбівалентність схожості та відмінності” (матері-дочки). Виявляється, що у зазначених текстах не спостерігається гармонійне функціонування стосунків матері-дочки. У кожній конкретній п’єсі ці відносини зображені драматургами як болючий досвід, сповнений заперечення та відчуженості як з боку дочок, так і з боку матерів. У більшості оглянутих п’єс відтворений відкритий або прихований бунт проти матері” (традиційна тема феміністичної літератури, своєрідний варіант конфлікту батьки й діти”) як носія жіночої таємничості”. Вагомим чинником функціонування мотиву матері-дочки можна вважати утворення особливого жіночого дискурсу, пов’язаного з темою заміжжя.
    Феномен дружби між жінками або сестринства як особливої форми жіночого єднання виявляє свою близькість до відносин матері-дочки. Ця тема розглядається драматургами і як суспільно-психологічний чинник, і як явище біологічної спорідненості (В.Вассерстайн, М.Норман, Б.Хенлі, П.Вогель). Мотив сестринства стверджує та водночас ставить під сумнів спроможність відносин між жінками як чинника підтримки та підсилення позиції жінки у сучасному суспільстві. Характерною рисою його розгортання постає колективне подолання самотності жіночих персонажів. Важливим етапом у вивченні феномену є зображення розчарування у феміністичному русі. Так, сестринством у художній літературі для театру кінця ХХ ст. можна назвати стосунки між жінками, які є визначальними для самоствердження або втрати віри у себе протагоніста. В більшості проаналізованих нами п’єс спостерігаються такі вияви сестринства, в яких домінує відчутна жіноча підтримка та присутня дружня жіноча спільнота, що сприяє самоствердженню головних героїнь у повсякденному житті.
    Іманентною складовою феміністичного проекту, що виразно проявляється у доробку таких жінок-драматургів як Н.Воллас, Б.Хенлі та П.Вогель, є традиція гендерного перевдягання”. Цей мотив інкорпорує деякі елементи карнавального світосприйняття, втім більшою мірою йому притаманні характеристики маскарадної культури. Крім того, п’єси з мотивом перевдягання забарвлені й феміністичними відтінками: жіночі персонажі, які уособлюють образ сучасної американської жінки, виявляють небажання приймати соціальні ролі (сповнені суперечностей та непослідовностей), нав’язані та визначені заздалегідь загальноприйнятою культурною нормою.
    У ході дослідження жанрової природи жіночої драматургії США плідним виявилося звернення до історії, теорії та поетики американського варіанту мелодрами провідного жанру національної драматургії. Якщо мелодраматична парадигма залишається відчутною у творчості Б.Хенлі та В.Вассерстайн, то їхні сучасниці М.Норман, П.Вогель та Н.Воллас експериментують у своїх творах з неоміфологічними та альтернативними часо-просторовими моделями. У п’єсах Багатство” Б.Хенлі, Напад” та Закохатися в Даніеля Буна” М.Норман спостерігається переосмислення жанру вестерна у плані критичного перегляду ціннісних орієнтирів жанру, іронічного переписування” його поетики, переставлення акцентів підчас відтворення (псевдо) історичного минулого нації, розвінчання його офіційної версії, та, у відповідності до постмодерністських віянь сучасності, тенденція до текстуалізації історії, що позбавляє її однозначності. Від чоловічої” драматургії подібного спрямування (С.Шепард, А.Копіт, Д.Мемет) розглянуті п’єси відрізняє відчутна гендерна складова.
    Однією з мелодраматичних модифікацій у сучасній жіночій драматургії постає драма кухні”. На відміну від британського варіанту цього жанрового різновиду, в американській п’єсі присутня акцентуація гастрономічного семантичного поля. Приготування та споживання їжі стає одним з частотних мотивів у творчості Т.Хау, В.Кессельман, Б.Хенлі, М.Норман, П.Вогель тощо. При дослідженні цього мотиву простежуємо відчуження персонажів, єдиною втіхою або призначенням яких залишається простір кухні.
    Значущий струмінь жіночої драматургії США кінця 1970-90-х рр. становить південна школа”. Своєрідне використання часових вимірів та застосування неоготичних прийомів у п’єсах Б.Хенлі, М.Норман та Н.Воллас дозволяє зробити висновок, що південній жіночій драматургії кінця ХХ ст. властиві такі особливості, як зображення дивацтв” персонажів, естетизація потворного, тяжіння до патологічного, мотив відчуження та прийом гротеску у зображенні патріархальності й жорстокості південного менталітету.
    Звертаючись до питання про неоміфологічну свідомість у контексті драматургії, зазначимо, що підвищена зацікавленість авторок у створенні альтернативного світосприйняття спостерігається здебільшого у 1990-х рр. Міф стає структуротвірною основою п’єс Вальс у Балтіморі” та Гаряча й пульсуюча” П.Вогель, Труді Блу” М.Норман, Місто-Бійня” та Естакада над струмком Поуп Лік” Н.Воллас. Особливою характеристикою низки п’єс є те, що їхня побутова міфологічність ґрунтується на історико-культурних реаліях попередніх років. У результаті дослідження виявляється значна кількість драматургічних текстів з неканонічною композиційною організації текстів, в основі якої лежить руйнування лінійної структури творів, що уможливлює існування альтернативних моделей часу й простору та дискурсу пам’яті. Домінування внутрішнього, психологічного сюжету в творчості американських жінок-драматургів дає авторкам можливість зосередитися на духовному житті героїнь, наголосити на важливості рефлексії як невід’ємної властивості жіночої особистості. Однією з форм рефлексії постає особливий хронотоп спогаду”, що є провідним у сучасній жіночій драмі. Теперішній” художній час часто звужується до минулого діючих осіб, осмисленого з погляду теперішнього. Причинно-наслідковий зв’язок подій у ряді творів поступається місцем ахронологічній, нелінійній композиції. Застосована концепція театру пам’яті Дж.Мелкін дозволяє зробити висновок, що традиційна модель театру пам’яті передбачає зображення головного героя чи певної кількості діючих осіб, які або з першої репліки повідомляють про свідоме занурення у минуле, або поринають у спонтанні спогади-спалахи (flashbacks), спілкуючись з душами померлих родичів. Часто пам’ять песонажів жінок-драматургів уявляється мнемонічною моделлю американської свідомості, орієнтованої не на минуле, а на майбутнє, як, наприклад, у драмі Н.Воллас Пощади блоху”, що демонструє такий варіант пам’яті, коли події сучасності закарбовані в уявному світі минулого. Особливість неканонічної композиційної організації текстів вбачаємо у ретроспективній композиції, що є надзвичайно плідною для зображення дихотомії минулого-теперішнього, функціонування пам’яті в драмі тощо (п’єса П.Вогель Як я навчилася водити машину”).
    Таким чином, дослідження драматичних творів американських жінок-авторів кінця 1970-90 років виявило основні особливості проблематики та поетики жіночої драми у світлі гетерогенних культурних імпульсів фемінізму, постмодернізму, мультикультуралізму, які сьогодні виступають значущими чинниками мистецького життя країни. Водночас його результати ще раз підтвердили життєздатність та гнучкість національної драматургічної моделі з її міцною укоріненістю в американську суспільну реальність.
    Стрімкий розвиток жіночої драматургії США сприяв поширенню жіночої драми в контексті мультикультурної традиції, представленої творами численних етнічних авторів, які останніми роками активно проникають у простір мейнстріму. Тому видається доцільним продовжити аналіз окреслених у даному дослідженні проблем на прикладі п’єс афро-американських й азіато-американських жінок-драматургів, а також представниць інших етнічних меншин у культурі США.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Анастасьев Н.А. Профили американского театра (60-е годы) // Вопросы литературы. 1969. № 6. C. 139-158.
    2. Аникст А. Западная драма середины ХХ века (Хроника с комментариями). / Современный зарубежный театр. М.: Наука, 1969. C. 5-38.
    3. Асеева Г. К вопросу о жанровых особенностях мелодрамы / Проблемы стиля и жанра в театральном искусстве: Межвуз. сб. науч. тр. М.: ГИТИС, 1979 (вып. дан. 1980). C. 86-93.
    4. Батлер Дж. Случайно сложившиеся основания: феминизм и вопрос о постмодернизме” / Гендерные исследования /Под. ред. С. Жеребкина. М.: Человек, 1999. - № 2. C. 89-206.
    5. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Худ. лит., 1965. 525 с.
    6. Бентли Э. Жизнь драмы. Перевод В.Воронина. М.: Искусство, 1978. 368 с.
    7. Бернацкая В. Четыре десятилетия американской драмы: 1950-1980. М.: Рудомино, 1993. 215 c.
    8. Білоус О. Архетипи готичного роману (спроба семіотичного аналізу готичної прози) // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: IMB, 2004. C. 191-197.
    9. Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької Н.Воробйової, П.Воробйова, Я.Собко: В 2 т. К.: Основи, 1994. Т. 1. 390 с.
    10. Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької Н.Воробйової, П.Воробйова, Я.Собко: В 2 т. К.: Основи, 1995. Т. 2. 392 с.
    11. Богачевська-Хом’як М. Націоналізм та фемінізм одна монета спільного вжитку // Ї. Незалежний культурологічний часопис. 2000. №17. С. 3-13.
    12. Бігун Б.Я. Постмодерністський образ світу (на матеріалі західноєвропейських та американських романів 80-х років ХХ століття). Автореф. канд. філол. наук. Київ, 1999. 20 с.
    13. Брайдотти Р. Женские исследования и политики различия / Введение в ґендерные исследования. Ч.II: Хрестоматия / Под ред. С.В.Жеребкина. Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. С. 13-22.
    14. Ващенко А.В. Вестерн / Лики массовой литературы США. М.: Наука, 1991. С. 241-269.
    15. Висоцька Н.О. Американське літературознавство сьогодні: мультикультурний вимір / Американська література після середини ХХ століття: Матеріали Міжнар. конф., Київ, 25-27 травня 1999 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: Довіра, 2000. С. 273-279.
    16. Висоцька Н.О. Сучасна драматургія США / Сучасна американська література: проблеми вивчення та викладання: Матеріали семінару. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002. C. 167-197.
    17. Висоцька Н.О. Сучасна проза США: зріз на порубіжжі століть / Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: IMB, 2004. С. 65-75.
    18. Висоцька Н.О. Я знайшла Бога в собі...” (Нотатки про творчість афро-американських жінок-драматургів) // Слово і час. 1999. № 6. с. 45-48
    19. Волькенштейн В.М. Драматургия. Изд. испр. и доп. М.: Советский писатель, 1960. 338 с.
    20. Вулф В. Власний простір. Пер. Я.Чердаклі. К.: Видавничий дім Альтернативи”, 1999. 112 с.
    21. Горбунова Е.Н. Вопросы теории реалистической драмы. О единстве драматического действия и характера. М.: Советский писатель, 1963. 508 с.
    22. Гринштейн А.Л. Карнавал и маскарад в художественной литературе: Учеб. пособие для вузов культуры и искусств. Самара: Изд-во СГАКИ, 1999. 120 с.
    23. Гуляєва Г. Особливості ретроспективної композиції в п’єсі Поли Вогель Як я навчилася водити машину” / Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: IMB, 2004. С. 353-359.
    24. Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К.: Довіра, 2002. 318 с.
    25. Денисова Т. Коротко про історію, теорію і практику американського постмодернізму / Сучасна американська література: проблеми вивчення та викладання: Матеріали семінару. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002. C. 5-60.
    26. Донцова О.С. Монолог як засіб реалізації образу автора та уявний вихід автора з тексту п’єс постмодернізму // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. 2000. вип. 2. C. 139-148.
    27. Друзина М.В. Эволюция современной английской драмы 1956-1970. Л.: ЛГИТМиК, 1977. 72 с.
    28. Жлуктенко Н. Міф і ритуал у романі Еліс Уокер Цвіт багряний”// Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: IMB, 2004. С. 141-145.
    29. Жеребкина И. «Прочти мое желание». Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. М.: Идея-Пресс, 2000. 256 с.
    30. Жулинский Н.Г. Человек в литературе. Общественные ценности и проблема художественного характера. К.: Наукова думка, 1983. 304 с.
    31. Загорская Т. Тексты в контексте // Театральная жизнь. 2000. № 5. C. 11-13.
    32. Зборовська Н. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків. Львів: Літопис, 1999. 336 с.
    33. Зборовська Н. Перемога плоті // Критика. 1998. №10. С. 28-29.
    34. Зингерман Б.И. Очерки истории драмы 20 века. М.: Наука, 1979. 392 с.
    35. Злобин Г.П. Современная драматургия США. (Критич. очерк послевоен. двадцатилетия). Изд. 2-е, доп. М.: Высшая школа, 1968. 147 с.
    36. Злобин Г.П. По ту сторону мечты: Страницы американской литературы ХХ века. М.: Худ. лит., 1985. 335 с.
    37. Карягин А.А. Драма как эстетическая проблема. М.: Наука, 1971. 224 с.
    38. Кісь О. Дефініції фемінізму // Ї. Незалежний культурологічний часопис. 2000. №17. С. 14-22.
    39. Ковалев И. «Ревизия ценностей и «этика ситуации» // Театр. 1971. вып. 4. C. 151-156.
    40. Козимирська Т. Американський театр 70-80-х років: Сем Шепард та його п’єси / Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть: Матеріали ІІ Міжнародної конференції з літератури США. Київ, 24-26 вересня 2002 р. / Укл. Т. Н. Денисова. К.: IMB, 2004. С. 343-345.
    41. Коренева М.М. Творчество Юджина О’Нила и пути американской драмы. М.: Наука, 1990. 336 с.
    42. Левченко О., Мірошниченко Н. Острови зниклого материка / Новітня французька п’єса. К.: Юніверс, 2003. С. 5-25.
    43. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та інші. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
    44. Малви Л. Визуальное удовольствие и нарративный кинематограф / Антология гендерных исследований / Сост. и коммент. Е.И.Гаповой и А.Р.Усмановой. Минск: Пропилеи, 2000. С. 280-296.
    45. Мамардашвили М.К. Время и пространство театральности // Театр. 1989. - № 4. C. 107.
    46. Мілет К. Сексуальна політика. К.: Основи, 1998. 619 с.
    47. Можаева А.Б. Миф в литературе ХХ века: структура и смыслы / Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века. М.: ИМЛИ РАН, 2002. С. 305-330.
    48. Мокульский С. Категории стиля и жанра в театроведении / Проблемы стиля и жанра в театральном искусстве: Межвуз. сб. науч. тр. М.: ГИТИС, 1979 (вып. дан. 1980). С. 6-19.
    49. Нямцу А.Є. Змістова функціональність традиції в літературі // Від бароко до постмодернізму. Збірник наукових праць під ред. Потніцевої Т.М. Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. C. 187-193.
    50. Образцова А. Произошла ли «революция» в английском театре? (Заметки об английской драме, 1956-1966 гг.) / Современный зарубежный театр. М.: Наука, 1969. C. 259-325.
    51. Полк Н. Фолкнер и Миссисипи. Пер. М.Теракопян / Владелец Йокнапатофы. М.: Книга, 1991. C. 5-16.
    52. Ромм А.С. Американская драматургия первой половины ХХ века. Л.: Искусство, 1978. 247 с.
    53. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. М.: Аграф, 1999. 384 с.
    54. Сальникова Е. Психология идеального героя и хеппи энд // Театр. 1994. № 4. C. 146-155.
    55. Сахновский-Панкеев В.А. Драма. Конфликт. Композиция. Сценическая жизнь. Л.: Искусство, 1969. 232 с.
    56. Смирнов Б.А. Антивоенный пафос и критика буржуазного образа жизни в американском театре ХХ века. Л.: Ленингр. орг. о-ва «Знание» РСФСР, 1989. 31 с.
    57. Смирнов Б.А. Театр США ХХ века. Учеб. пособие. Л.: ЛГИТМиК, 1976. 254 с.
    58. Тайнен К. Голос молодых / Современный английский театр. М.: Искусство, 1963. C. 111-112.
    59. Татаринова Л.Н. Художественные формы нравственно-религиозных исканий в европейской и американской литературе первой половины ХХ века. Автореф. д-ра филол. наук. Краснодар, 1998. 47 с.
    60. Тишунина Н.В. Театральный символизм У.Б.Йейтса и эстетика «новой драмы» / Межвуз. сб. науч. тр./ Российск. пед. ун-т им. Герцена. Л.: , 1991. С. 73-81.
    61. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): Підручник для гуманітаріїв. К.: Правда Ярославичів, 1997. 448с.
    62. Тлостанова М.В. Проблема мультикультурализма и литература США конца ХХ века. М.: ИМЛИ РАН, «Наследие», 2000. 400 с.
    63. Фізер І. Постмодернізм: post/ante/modo термін із нульовим значенням // Сучасність. 1998. № 11. С. 117-123.
    64. Фридан Б. Загадка женственности: Пер. с англ. М.: Прогресс, Литера, 1993. 496 с.
    65. Хализев В.Е. Драма как явление искусства. М.: Искусство, 1978. 239 с.
    66. Хассан І. Чим є постмодернізм? / Американська література після середини ХХ століття: Матеріали Міжнар. конф.,
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ ОКАЗАНИЯ КОНСУЛЬТАТИВНОЙ ГИНЕКОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ В КРУПНОМ МНОГОПРОФИЛЬНОМ СТАЦИОНАРЕ Беликова, Мадина Евгеньевна
Научное обоснование оптимизации обеспечения необходимыми лекарственными препаратами отдельных категорий граждан, имеющих право на меры социальной поддержки, в муниципальном учреждении здравоохранения Нагибин, Олег Александрович
Научное обоснование организации деятельности по ресурсному обеспечению крупного многопрофильного медицинского учреждения на современном этапе Горбунова, Виктория Людвиговна
Научное обоснование организации медицинской помощи военнослужащим с гнойничковыми заболеваниями кожи и подкожной клетчатки Ягудин, Ришат Талгатович
Научное обоснование организации повышения квалификации сестринского персонала в условиях лечебно-профилактического учреждения Якимова, Наталья Витальевна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)