ІВАНЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА Конструювання можливих світів в інтелектуальному романі Йена Бенкса

Краткое описание

Київський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

ІВАНЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 821.111 (411)-312.1.09

Конструювання можливих світів в інтелектуальному романі Йена Бенкса

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.01.04 — Література зарубіжних країн

Науковий керівник:

доктор філологічних

наук, професор

Висоцька Наталія Олександрівна

Київ — 2011

2

ЗМІСТ

ВСТУП.4

РОЗДІЛ 1. Семантика можливих світів як методологічна

основа інтерпретації інтелектуального роману Йена Бенкса.13

1.1. Інтелектуальний роман Йена Бенкса в контексті літератури

Великої Британії13

1.1.1. Функціональні параметри поняття «інтелектуальний роман»...13

1.1.2. Критична рецепція творчості Йена Бенкса в рамках

британської літературної традиції...18

1.2. Теоретичні засади семантики можливих світів у контексті літературознавчого дослідження.29
1.2.1. Семантика можливих світів: історико-теоретичні аспекти29

1.2.2. Фікціональні світи як різновид можливих світів у літературі41

1.3. Модальна макроструктура (загальна система модальності) фікціонального і наративного світу.53
1.4. Модальність приватних можливих світів персонажів.62

РОЗДІЛ 2. Параметри міжсвітових відношень доступності

і фікціональна децентрація в романах Йена Бенкса72

2.1. ВД подібності властивостей, предметів та сумісності предметів.72

2.2. Природнича та фізична сумісність...88

2.3. Хронологічна сумісність90

2.4. Лінгвістичні відношення доступності. Інтертекстуальні

семантичні канали.92

2.5. ВД психологічної ймовірності як рубіжна техніка

конструювання макро- і мікроструктур фікціонального світу...116

РОЗДІЛ 3. Модальні макро- і мікроструктури романів

Йена Бенкса. Дія модальних операторів...129

3

3.1. Епістемний К-оператор129

3.2. Алетеїстичний М-оператор.156

3.3. Аксіологічний G-оператор...175

3.4. Деонтичний Р-оператор...181

ВИСНОВКИ186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...193

ДОДАТКИ...209

4

ВСТУП

Творчість Йена Бенкса посідає особливе місце в сучасному літературному процесі Шотландії. Прийшовши в літературу на початку 1980х рр., у період, позначений надзвичайним інтересом до національних питань, сьогодні письменник вважається одним із найбільш суперечливих, талановитих і, в той же час, найменш досліджуваних авторів в англомовній літературі кінця ХХ — початку ХХІ століття [166]. Недостатня увага шотландської літературної критики та літературознавства до постаті Бенкса пов’язана з тим, що його тексти майже не вписуються в рамки «національної» ідеології, причому навіть романи, безпосередньо пов’язані з репрезентацією життя сучасної Шотландії. Брак уваги з боку критиків і дослідників, спричинений слабко вираженим «національним компонентом», цілком зрозуміле в контексті деволюційних тенденцій в літературі країни.

Шотландський літературний процес останніх чотирьох десятиліть уявляється одним з найбільш своєрідних у світі. Для нього характерне безпрецедентне поєднання локальності та глобальності, націоналізму та детериторіальності, політики та естетики. Це пов’язано з соціально-політичною ситуацію в Шотландії та роллю, відведеною літературі у цьому суспільному контексті. Після провалу першого референдуму щодо самоврядування Шотландії (1979 р.) література дуже швидко перебрала на себе функції визначення і вираження шотландської ідентичності. Як зазначає Ліам МакІлвані, «перед тим, як в Шотландії у 1999 р. з’явився власний парламент, шотландська література проклала йому шлях... Не очікуючи на милість політиків, шотландські романісти «виписали» автономну Шотландію

з відчаю [131, c. 183]». Деволюційна шотландська література (тобто, створена в період між референдумами 1979-го та 1997-го рр.) визначалась політичною ситуацією в країні, і завжди сприймалась крізь призму відсутності власної державності [169]. Отже, критики і читачі вважали успішними лише ті твори,

що містили в собі національне начало у досить вузькому розумінні слова.

5

Упродовж двадцятого століття шотландська літературна критика постійно намагалася з’ясувати такі питання: а) чи можна вважати шотландську літературну традицію цілісною та унікальною (окремою, в першу чергу, від англійської літературної традиції), попри втрату Шотландією державності у вісімнадцятому столітті, б) наскільки власне «шотландською» насправді є шотландська література, і в) якщо шотландська література дійсно має свої унікальні диференційні риси, то в чому вони полягають і як їх визначити. Деволюційна шотландська література, таким чином, була втягнена в політико-державотворчі процеси і мала за основний критерій «літературності» формування ідентичності та державності шотландців, перебравши на себе політичні і культурно-історичні функції [71, c. 126]. В деволюційній та пост-деволюційній Шотландії змагаються два літературні осередки, що репрезентують різні школи, проте пов’язані єдиною ідеєю — виступати рупором національної ідентичності: Единбурзьке літературне коло та Західне коло з центром у Глазго. З’являються навіть відповідні терміни — «роман (проза) Глазго» та «Единбурзький роман» [63, c. 59]. Незалежно від школи, всі письменники та поети, які приходять в літературу в деволюційний та перехідний до пост-деволюційного період, в тому чи тому ракурсі беруться за репрезентацію «шотландськості»: Аласдер Грей, Том Леонард, Ліз Локхед, Джеймс Келман, Ірвін Велш, Алан Ворнер, А. Л. Кеннеді та ін.

У світлі надмірної ангажованості та локальності шотландської літератури 1970х — 2000х рр. цілком логічним виглядає питання Крістофера Вайта, чи після деволюції та референдуму 1997-го року можливо буде звільнити шотландську літературу від тягаря творення національної ідентичності та «нарешті дозволити їй бути власне літературою», а не політичним рупором [190, c. 274]. У книзі «Сучасна шотландська поезія»

Вайт озвучує намір «відновити ступінь автономності літератури та відійти від історії і політики... як привілейованого інструментарію для інтерпретації сучасної шотландської літератури [191, c. 7-8]». Після референдуму 1997

6

року та отримання Шотландією автономного статусу посилюються міжнародні та мультикультурні акценти в літературі, які накладаються на актуальне національне питання. Відбувається зсув літературно-критичної парадигми в бік плюралізму, який пропагує культурну автентичність фрагментованої, маргіналізованої та динамічної Шотландії [102]. Як зазначає Бертольд Шон, «шотландська культура постала ніби із викривленого дзеркала. Її більше не інтерпретують як виключно шотландську, і вона більше не дозволяє так себе інтерпретувати, стаючи вільною для самопозиціонування в широких рамках, референтною для інших культур (і для англійської зокрема), і такою, що перебуває на перехресті взаємопов’язаних культурних контекстів [166, c. 9]».

З огляду на ці культурно-історичні обставини кожному, знайомому з творчим доробком Йена Бенкса, очевидно, що його не можна вмістити виключно в рамки шотландської чи (ширше) британської літературної традиції. Як зазначає Алан МакГілліврей, «Бенкс поставився би з презирством до намагань вписати його в традиції шотландської літератури,

оскільки він неодноразово висловлював сумніви щодо її єдиної ідентичності взагалі [122, c. 25-26]». І хоча, безумовно, простежуються помітні впливи на романи Бенкса широкого спектру текстів британської літератури — від англосаксонських загадок до творчості його сучасників Аласдера Грея, Мервіна Піка та Джона Фаулза, дослідники все-таки погоджуються в тому, що діапазон контекстів творчості Бенкса набагато ширший і тісно пов’язаний з європейською континентальною та американською літературами, зокрема з науковою фантастикою США. Серед найбільш значущих та очевидних попередників Бенкса, чи то названих ним самим в своїх романах, чи то виявлених критиками, можна назвати образ напівфантастичного замку Горменгаст Мервіна Піка; борхесівський концепт «Вавілонської бібліотеки»; фольклорні елементи англосаксонських загадок; концепцію форм розколотої свідомості Аласдера Грея («Ланарк»); логічні пазли та інтелектуальні загадки Умберто Еко («Маятник Фуко»); перверзивні форми інфантильності у

7

Гюнтера Граса («Бляшаний барабан»); тему двійників і роздвоєності у Роберта Льюїса Стівенсона («Дивний випадок з доктором Джекілом та містером Хайдом») та науково фантастичні романи Герберта Уеллса, Айзека Азімова і Артура Кларка.

Слід визнати, що протягом останнього десятиліття постать Бенкса починає більше цікавити англомовну критику (Том Нeірн, Гевін Міллер, Алан МакГілліврей, Рональд Біннс, Пол Кінкейд, Алекс МакОлей, Крісті Лей Марч, Ендрю М. Батлер, Роберт Дугган, Крейг Кейрнс [137; 132; 122; 62; 110; 120; 126; 70; 92; 74]) у зв’язку з постійним зростанням

Список литературы

ВИСНОВКИ

В ході проведеного дослідження було визначено, що творчість Йена Бенкса примикає до ігрової традиції британської літератури загалом і шотландської літератури зокрема. Ставлячи в центр оповіді теми загадковості і роздвоєності, письменник виходить з культурно-історичної та політичної ситуації шотландців, а саме, з низки бінарних опозицій: між англійською мовою та гельскою свідомістю, між локальністю та глобальністю, між національною ідентичністю та мультикультурністю. Отже,

твори Бенкса розвивають проблематику гри, загадковості, інакомовлення, «лабіринтності» значень і способів конструювання тексту, віддзеркалюючи в собі найважливіші ускладнено-ігрові тенденції, мотиви втаємниченості та лінгвістичні експерименти його попередників у британській літературі загалом та шотландській літературі зокрема: від англо-саксонських загадок і впливів С. Колріджа, Л. Керрола, Р. Л. Стівенсона, В. Вульф, Дж. Джойса до його сучасників А. Грея, Дж. Фаулза, Т. Леонарда.

Робота над дисертаційним дослідженням дала змогу встановити, що романи Й. Бенкса «Осина фабрика», «Крокуючи склом», «Міст», «Канал снів» та «Пісня каміння» є надзвичайно складними фікціональними конструкціями, які відбивають світоглядні позиції автора щодо теорій штучного інтелекту, пост-гуманізму та «кіборгової» природи людської свідомості. Такі вихідні позиції шотландського письменника сприяли створенню світів та персонажів як фікціональних репрезентацій певної віртуальності, багатосвітності, модельованості та полівимірності. Саме тому, виходячи з іманентних характеристик романів, для інтерпретації їхніх конструктивних технік було застосовано семантику можливих світів — теорію, яка дозволяє підійти до фікціонального світу літературного тексту як

187

до багатовимірного, модельованого конструкту на рівні мікро- і макроструктур (Л. Долежел, М.- Л. Раян, Т. Павел, Н. Решер, Д. Льюїс). Теорія виходить із розуміння літературного тексту як можливого світу в літературі, причому провідною характеристикою літературних можливих світів є їхній фікціональний статус, тому можливі світи в літературознавстві носять назву «фікціональні світи».

Макроструктурний рівень фікціональних світів романів, згідно з основними теоретичними засадами, було проаналізовано в рамках розгляду референтності фікціональних світів романів Бенкса щодо дійсного світу, тобто було поставлене питання, як сконструйовано фікціональні світи романів шотландського письменника, і яким чином вони можуть бути інтерпретовані із семантичного поля дійсного світу, в якому знаходиться читач. Оскільки основною технікою конструювання фікціонального світу в міжсвітових зв’язках виступають відношення доступності (синонімічні до «можливості»), було проведено докладний аналіз типів відношень доступності, які є визначальними для конструювання макроструктурного рівня фікціональних світів. Це дозволило зробити висновок, що ключовими типами відношень доступності, які конструюють інтелектуальні романи Бенкса, є лінгвістичні відношення доступності та відношення доступності сумісності і властивостей предметів. Лінгвістичні відношення доступності є набагато ширшим пластом конструювання смислів тексту, оскільки вони не просто гарантують можливість інтерпретації тексту через наративний аспект (мова нарації), але і розкривають сутнісний семантичний контекст, на якому тримаються «значення» тих чи тих наративних рухів у романах. Таким основним семантичним компонентом світотворення для Бенкса виступають інтертекстуальні семантичні канали, які постачають первинний «матеріал» із інших фікціональних світів літератури та різних галузей науки для витворення вторинних і вже семантично нових фікціональних світів, що частково зберігають свої первинні значення. Цей процес зсуву семантичних площин для первинних означників в дійсному світі на нові означники у

188

фікціональних світах Бенкса, але із затемненим збереженням первинної семантики, демонструє способи трансформації «значень», референтних означників на кордоні між дійсним та фікціональними світами романів Йена Бенкса. Зокрема, так сконструйовані романи «Міст», «Осина фабрика» та «Канал снів».

Важливим конструктивним прийомом Бенкса є також викривлення відношень доступності предметів, їх сумісності і властивостей. Ці

конструктивні техніки дозволяють шотландському письменнику витворювати індивідуально дивні, гротескові та інтелектуально загадкові фікціональні світи, наприклад, гротесковий світ жорстокості в романі «Осина фабрика», що утворюється завдяки самому образу фабрики; параноїдальний світ божевільного персонажа в романі «Крокуючи склом», де він бачить приховані сенси в предметах та їх властивостях; гіпертрофацію мосту як об’єкту, що визначає коматозне підсвідоме персонажа роману «Міст».

Макроструктурна єдність будь-якого фікціонального світу як цілісності

забезпечується підкоренням єдиним макроструктурним законам функціонування, які визначаються певним типом модальності і дією модального оператора. В результаті докладного розгляду макроструктурних особливостей романів Бенкса можна дійти висновку, що ключовими операторами формування модальних площин цих романів виступають К (епістемні)- та М (алетеїстичні)-оператори. Епістемний К-оператор відіграє головну роль у витворенні того типу роману, який у даному дослідженні трактується як «інтелектуальний». Історії-загадки («Осина фабрика», «Пісня каміння»), історії-пастки («Канал снів»), історії-ребуси («Крокуючи склом», «Міст»), наративні кола («Канал снів»), сформовані обмеженою, прихованою або навмисно викривленою епістемною перспективою, яка має місце при редистрибуції К-оператора, якраз і визначають специфічний фікціонально-онтологічний статус романів Бенкса: інтелектуальний роман як роман з ускладненою репрезентацією змісту. Прихована, часткова або неповна епістемна перспектива утворює певний тип нарації, який приховує об’єкт

189

нарації (історію і персонажа), і часто втаємничує та викривляє і сам суб’єкт нарації, роблячи її плаваючою від Ich-Erzahlung до Er-Erzahlung. Таке втаємничення суб’єкту нарації призводить до встановлення полісвітових фікціональних світів із розшарованими та наративними світами, що взаємонакладаються.

Щодо М (алетеїстичного)-оператора, то він виступає другою за значимістю конструктивною стратегією макроструктурного рівня, яка часто приховує, маскує дію епістемного оператора або стає наслідком його дії і допомагає витворити світи альтернативного існування людського Я, максимально віддалені від актуального світу, але абсолютно можливі в епістемній перспективі первинної системи модальності. Майже всі романи Бенкса, окрім роману «Пісня каміння», мають гетерогенну макроструктуру: в рамках цілісного фікціонального світу діють кілька рівноцінних модальних площин, що утворюють внутрішнє напруження, семантичну діалогічність та формальну ускладненість репрезентації змісту.

Інтелектуальність романів Бенкса полягає також у створенні типу семантичних відношень у фікціональних світах, де мікроструктури здатні визначати макроструктурні особливості романів. Мікроструктурний рівень

— це рівень, на якому конструюються можливі світи персонажів, особливості їхнього ментального простору та його функціонування і значення в рамках цілісного світу роману. Для Йена Бенкса загальною тенденцією є зведення фікціонального світу чи одного з наративних світів, підкореного певному типу модальності, до мікроструктурного світу персонажа. Це означає, що часто ментальний простір персонажів, їх змінені стани свідомості визначають загальні параметри особливостей світу, створеного в романі. Така модель є домінантною при конструюванні мікро- і макроструктур роману «Крокуючи склом», де конструкт ментальності головного персонажа, божевільного Стівена Граута, визначає способи існування і буття будь-яких сутностей та всіх наративних рухів в романі не тільки в його божевільному наративному світі, але і у філософському, оскільки цей останній частково виявляється

190

породженням хворої психіки персонажа. Така сама тенденція простежується і

в романі «Міст», де коматозний стан персонажа розкладає самого персонажа на три окремі особистості з різними контекстами коматозного існування,

підкореними різним модальним перспективам, і в романі «Канал снів», де оніричні стани героїні стають провісницькими щодо реальності, і в романі «Осина фабрика», де гротесково-фройдистська свідомість персонажа визначає кожний наративний рух у фікціональному світі.

Оскільки Бенкс особливо зацікавлений в презентації свідомості та несвідомого як свого роду комп’ютерної машини, що функціонує, породжуючи різні світи і контексти у відповідності до сортування інформації та домінантного центру функціонування, докладний аналіз мікроструктур романів був необхідною умовою для розуміння засад існування та функціонування персонажів як літературних фікціональних сутностей.

В ході дослідження було визначено, що існує два модальні оператори, які домінують в конструюванні мікроструктурних рівнів романів: епістемний К-оператор та аксіологічний G-оператор. Розбудова редистрибуйованої епістемної перспективи, сформованої дією К-оператора, є центральною і спільною конструктивною технікою на макро- та мікроструктурному рівні. Світи персонажів Бенкса — це, як правило, світи часткової або неповної епістеми, яка визначає рух наративних світів (що часто дорівнюються ментальному просторові персонажів) як розширення епістеми. Такого роду наративні рухи і дозволяють створити тип фікціональних світів, названих у роботі «інтелектуальними». Епістемний квест в розбудові можливого світу персонажа, наративного світу чи фікціонального світу — це семантичний спосіб сконструювати роман-загадку, роман-шараду, роман-таємницю. У роботі було також з’ясовано, що конструювання епістемної перспективи за допомогою К-оператора не обов’язково має своїм результатом розширення цієї перспективи та віднайдення «знання» для персонажа і наративного світу,

в якому він знаходиться. Як правило, Бенкс або цілком змінює епістемну перспективу персонального світу на протилежну (т.зв. «викриття істини»:

191

Колдхейм та його /її справжня стать в «Осиній фабриці», Грем Парк та зрада його коханої в «Крокуючи склом», Стівен Граут та його божевілля в цьому ж романі), або залишає її абсолютно розмитою, кільцевою, такою, що віддзеркалює смисли і множить їх в самій собі, як в лабіринтах замкненого на собі «знання», означників без означуваних: Квісс і Аджаї та їхня ідентичність

в «Крокуючи склом», Хісако Онода та причинно-наслідкові значення її снів і реальності в романі «Канал снів», Авель і лейтенант у своєму епістемному протистоянні в «Пісні каміння», Джон Орр, варвар-рубака, інженер Леннокс та сутність їх єдності і причини саме таких комбінацій коматозного стану Леннокса в романі «Міст».

Епістемний модальний оператор, таким чином, являє собою провідну конструктивну техніку в романах шотландського письменника, що разом із лінгвістичними відношеннями доступності, які пропонують особливий тип семантичної трансформації під час конструювання фікціональних світів,

утворюють той унікальний тип романів, який ставить Бенкса в один ряд із провідними письменниками-інтелектуалами ХХ століття.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що семантика можливих світів є надзвичайно плідним методом літературознавчого дослідження і розкриває широкі перспективи для інтерпретацій літературних текстів (особливо інтелектуального типу). Ця теорія допомагає створити певну типологію персонажей через визначення особливостей їхнього ментального простору: завуженої або викривленої епістемної перспективи, зорієнтованості на ціннісний пошук чи деонтичні параметри виконання норм

і зобов’язань. Визначення модальних особливостей мікроструктур літературного тексту також дозволяє інтерпретувати особливості конструктивних технік в рамках творення наративів про змінені стани свідомості.

Семантика можливих світів може бути ефективним інструментом для дослідження типології сюжетів і конфліктів фікціонального світу через аналіз співвіднесеності приватних можливих світів персонажів із фактуальним

192

TAW. Теорія видається плідною для локалізації фікціональних світів на шкалі наближеності/віддаленості їх від дійсного світу та доступності семантичного поля фікціонального світу зі світу реальності, що відкриває перед семантикою можливих світів можливість її застосування у поєднанні з герменевтичними методами дослідження літератури.