НЕОМІФОЛОГІЗМ ПРОЗОВОЇ ТВОРЧОСТІ ТАДЕУША НОВАКА : неомифологизм прозаического творчества Тадеуша Новака

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ФРИС ІРИНА БОГДАНІВНА

УДК 821.162.1’06343.09

НЕОМІФОЛОГІЗМ ПРОЗОВОЇ ТВОРЧОСТІ ТАДЕУША НОВАКА

10.01.03. література слов’янських народів
(польська література)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Петрухіна Людмила Едуардівна
кандидат філологічних наук, доцент

Львів 2009

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Неоміфологізм у літературі XX ст. 14
1.1. Огляд міфологічних концепцій 14
1.2. Поетика неоміфологізму 28
РОЗДІЛ 2. Творчість Тадеуша Новака в контексті неоміфологічних тенденцій літератури XX ст. 46
2.1. Т. Новак як міфотворець 46
2.2. Польська літературна критика про творчість Т. Новака 64
2.3. Авторська міфотворчість: образ єдиної книги 74
2.4. Синтез біблійних та фольклорних образів 85
РОЗДІЛ 3. Міфологема раю у прозі Тадеуша Новака 93
3.1. Мотив пошуку втраченого раю 93
3.2. Образ країни щасливого дитинства 108
3.3. Міфологема раю як саду 115
3.4. Імплікація образу раю-небес 123
РОЗДІЛ 4. Міфологема циклічності буття (життясмертьвоскресіння) 132
4.1. Рецепція смерті як природного явища 132
4.2. Діалектика злочину і кари, короля і ката 141
4.3. Обряд очищення 156
4.4. Мотив воскресіння 161

ВИСНОВКИ 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП

Зацікавлення письменників ХХXXI ст. легендарно-міфологічними структурами первісної культури зумовлене багатьма чинниками, передусім універсальним характером міфу, його трансцендентністю, обсесійною всюдисущістю, спрямованістю до екзистенційної проблематики буття, присутністю у навколишньому світі явищ, які не мають логічного пояснення. Звернення до міфу є символічною відповіддю на передчуття втрати духовних цінностей та орієнтирів у сучасному світі, протиставленням вічного тимчасовому, сакрального профанованому. Окрім того, онтологічне наповнення міфопоетичних структур художнього твору є виразним протиставленням принципам літератури реалізму. Завдяки контамінації традиційних образів та мотивів різних рівнів культурної спадщини (поганської, християнської, фольклорної), постає новаторська форма художнього твору, тобто, відбувається збагачення тексту елементами різних структур.
Причину особливої уваги з боку письменників до міфологічних, фольклорних та біблійних тем можна пояснити вічним прагненням людини до пізнання духовного світу та єдності з ним. Протягом віків людство шукає розкриття таємниць свого існування, створюючи для цього все нові й нові міфи, історії та легенди. У літературі XX ст. неоміфологічна спрямованість художніх творів є формою відтворення та переосмислення онтологічних проблем буття.
Письменники активно використовують міфопоетичні константи у парадигмі творів, надаючи авторської інтерпретації традиційним образам та мотивам, творять власну систему міфологем. З огляду на поширення фольклорно-міфологічних та біблійних структур у художній літературі XX XXI ст. особливо актуальними у сучасному літературознавстві стали теми міфологізму та міфотворчості.
Міфокритика модерної та постмодерної літератури розвивається у засадничо новаторському ракурсі. На противагу традиційній критиці, наприклад, романтичній, коли дослідники здебільшого аналізували міфологічний підтекст твору і способи відтворення автором класичних сюжетів, мотивів чи образів, сучасні літературознавці ставлять собі за мету вивчення індивідуальної манери міфотворення окремого письменника. Як приклад можемо назвати дослідження українських критиків Г. Грабовича, О. Забужко, І. Зварича, Т. Мейзерської, А. Нямцу, Я. Поліщука, які фокусують увагу на особливостях міфологічного світогляду різних митців.
Неоміфологізм є важливим конструктивним елементом слов’янських літератур XX ст. Для них характерним є звернення до міфологічних та біблійних мотивів, використання національного фольклору, поєднання елементів реального та фантастичного, побутового й міфічного, дійсного та уявного. В польській літературі другої половини XX ст. оригінальним представником індивідуального міфотворення” є прозаїк Тадеуш Новак (19301991). Усі його твори містять сталі архетипи, відтворені автором міфи або ж переосмислені ним міфологічні сюжети. Митець прагнув відобразити архаїчний світ, світ sacrum, для якого характерним є єдність людини, природи, громади та віра в Абсолют.
Втім, творчість Т. Новака не була належно прочитана ані оцінена критикою. Для більшості читачів у Польщі та за її межами поезія та проза митця залишаються дотепер надто алегоричними, тобто складними, та незрозумілими. Однак сучасна польська критика намагається наново прочитати творчість Т. Новака, про що свідчать дослідження С. Бальбуса Поезія в невтішні часи. Про метафізику та історіософію поезії Тадеуша Новака” (Poezja w czasie marnym. O metafizyce i historiozofii poezji Tadeusza Nowaka”, 1992), монографія Д. Сівор В колі міфу, магії та ритуалу. Про прозу Т. Новака” (W kręgu mitu, magii i rytuału. O prozie T. Nowaka”, 2002) та праця М. Вуйчік-Дудек Про(тривати) в межах міфу. Функції міфологізації у поезії Тадеуша Новака” ((Prze)Trwać w okolicach mitu. Funkcje mityzacji w poezji Tadeusza Nowaka”, 2007). С. Бальбус проаналізував вірші митця з точки зору їх метафізичної та трансцендентної спрямованості. Д. Сівор у своїй монографії приділила увагу питанням функціонування міфу, обряду, ритуалу у прозових творах письменника.
Важливе місце у концепції Д. Сівор посідають останні неопубліковані повісті письменника Я ще їх бачу, чую їх ще”, Як у розбитому дзеркалі” (Jeszcze ich widzę, słyszę ich jeszcze”, Jak w rozbitym lustrze”, 1999), які відрізняються від попередніх творів Т. Новака тим, що у них відсутні неоміфологічні елементи, натомість зображений занепад сакрального світу, його деградація. Найновіша праця М. Вуйчік-Дудек розкриває основні функції міфу у поезії Т. Новака.
Польські критики відносили творчість Т. Новака до різних течій в літературі, називаючи його сюрреалістом, турпістом, лінгвістом, поетом села, біблійним псалмоспівцем, представником магічного реалізму”. С. Бальбус називає митця метафізичною істотою”, що захоплюється існуванням як понадчасовою Єдністю, яку він інтуїтивно сприймає через конкретні, індивідуальні речі, явища та створіння [90; с. 1325].
Т. Новак походив з села, де з дитинства глибоко пізнав фольклорні традиції, народні пісні, балади. Багата культурна спадщина предків, сільські звичаї та обряди, християнські вірування були вирішальними чинниками, що сформували митця як особистість. Варто також наголосити на таких вагомих факторах, як вплив природи та громади на світовідчуття Т. Новака. Для митця спільнота сільських жителів була запорукою продовження та зміцнення традицій, у його творах часто старі мудреці або досвідчені жінки допомагають молодим героям перейти через випробовування, втаємничують їх у справи громади.
Автору близький світ природи, адже через призму природних явищ відбувається процес пізнання життя, людина збагачує свій особистий досвід. Важливу роль у творах письменника відіграють образи саду, лісу, поля. Особливе символічне навантаження мають у творчості Т. Новака кольори. Пантеїстичне світосприйняття митця знайшло відображення у розумінні природи як вищого ідеалу, її антропоморфізмі.
Слід зауважити, що біля витоків творчості Т. Новака лежить оригінальне індивідуальне бачення світу як єдності природи, людини та Абсолюту. Головне тло усіх сюжетів митця це село, яке імплікує міфологеми раю, втраченого золотого віку, безтурботного і щасливого дитинства. Село становить для письменника сакральний центр світу. У його прозі це не тільки місце дії, а передусім саморефлективна духовна категорія, яка фіксує особливі онтологічні відносини, своєрідність психіки і ментальності сільської громади.
У своїх творах письменник втілив авторські міфологеми. Зображений Т. Новаком світ формується насамперед на опозиції sacrum i profanum. Центральним моментом життя персонажів є перехід з дитинства, що уособлює втрачений рай, до юності. На шляху героїв трапляються тяжкі випробування, пройшовши через них, вони повинні осягнути таємницю життя та смерті. Тож вважаємо міфологеми раю та циклічності життя ключовими міфологемами прозових творів Т. Новака. Митець створив власну опоетизовану дійсність, що протиставлялася сучасній цивілізації, для якої характерними є занепад і деградація традиційних цінностей та моралі.
Неоміфологізм художнього світу письменника обумовлений, у першу чергу, історичними факторами: характерною для XXXXI ст. духовною кризою, що активізує пошук нових орієнтирів, інтерес до міфу, релігії, культурної традиції. Просторово-часовий континуум художнього світу письменника міфологічний, лише незначні деталі можуть натякати читачеві, коли відбуваються зображувані події. Модель часу, переважно, циклічна: персонажі грають вічні ролі, закономірно асоціюючись з відповідними прототипами героїв з міфів, біблійних оповідей, фольклорних текстів.
Основним концептом світобачення автора є міф, втілений у різноманітних формах: від переосмислення традиційних міфологічних сюжетів до створення нових варіантів міфу. Усі прозові твори письменника не тільки за змістом відображають міфологічне мислення вони поєднуються за типовим первісним порядком у цілісність, у єдиний текст, сюжет якого становить архетипний перебіг життя героя, здебільшого сільського парубка.
Т. Новак поставив перед собою та читачем філософські запитання про суть існування людини й намагався дати на них відповіді. Герої його творів знаходяться у мікрокосмосі, в якому панують певні правила, що ґрунтуються на міфологічних засадах. Персонажі прагнуть зрозуміти порядок світу і втілити у своєму житті ідеальний світ, світ sacrum.
Зауважимо, що Т. Новак вписував міфи в канву своїх творів опосередковано, алюзійно, використовуючи при цьому характерні елементи народних вірувань. Часто він переосмислював певні мотиви й інтерпретував їх по-своєму, створюючи власну систему міфологем. Індивідуальне бачення світу, змішування різних мотивів і їх вільне трактування свідчать про специфіку прозових творів Т. Новака.
Важливим фактором для відчитання творчого коду Т. Новака є синтез біблійних та фольклорних міфологем у його прозі. Письменник часто підкреслював, що прагне дослідити дотичність цих неоднорідних з першого погляду культурних феноменів (фольклор та християнство) і показати, наскільки важливими та актуальними вони є для кожної людини, незважаючи на суспільно-історичний контекст.
Митець трактував Біблію, античну культуру та фольклор як незамінні співчинники впливу на формування кожної особистості; відсутність будь-якого з них, вважав письменник, загрожує руйнацією і профанацією світу людини. Язичницьке та християнське мислення нерозривно поєднані в поетичній візії Т. Новака і свідчать про непересічність авторської естетичної системи, стрижнем якої є міфологічна парадигма.
Художній світ Т. Новака вражає багатогранністю та розмаїтістю поетичних форм, серед яких особливу увагу привертає художня реалізація міфологічних мотивів. Митець, описуючи життя своїх героїв, часто зіставляв його з аналогічними подіями, представленими й описаними в міфології або Біблії. Таким чином, Т. Новак, репрезентуючи специфіку світовідчуття, втілював власні світоглядні уявлення, аксіологічні орієнтири.
Прозові твори Т. Новака зорієнтовані на сюжетно-образну систему міфів. Письменник використовував як фольклорну, так і біблійну традиції для моделювання свого художнього світу. Творчість митця віддзеркалює його світобачення, згідно з яким людина повинна залишатися вірною звичаям та обрядам своїх предків і не зраджувати своїм моральним принципам (характерними у цьому ракурсі є останні твори письменника Я ще їх бачу, чую їх ще” та Як у розбитому дзеркалі”, у яких герої відмовляються від міфу та Біблії, а отже втрачають світ sacrum).
Найважливішим для письменника є момент міфотворчості, коли зовсім не важливий суспільний факт виривається із одноплинного потоку подій, схожих між собою, і отримує центральне значеннєве навантаження, створює взірцеву ситуацію для певного типу досвіду і переживання. У творах польського митця центральні міфологеми (міфологеми раю та циклічності буття) розкриваються у системі біблійного трактування і міфологічних уявлень предків, адже у міфологічному коді розгортається та реалізується властива людині потреба доступу до таємничого”, а біблійні принципи і християнська віра дають відповіді на засадничі онтологічні питання, що ставить автор перед собою і читачем.
Міфи, обряди, ритуали та християнські традиції є головними концептами творів Т. Новака, вони домінують над реалістичними елементами, суспільно-історичним контекстом епохи. Автор прагнув зобразити відмінний від сучасного світ, не позбавлений віри в Абсолют, спілкування з природою, соціумом. Т. Новак у поезії та прозі втілив своє переконання, що для сучасної людини вихід з духовної кризи роблять можливим насамперед ті культурні феномени, які були на початку формування цивілізації міф та Біблія.
Актуальність дослідження основана на оригінальності та самобутності прояву авторського міфологізму у творчості польського прозаїка Тадеуша Новака, який створив свій замкнений у просторі та спрямований до міфологічного часу світ sacrum, орієнтований на духовну спадщину людства, а саме фольклор, поганські вірування та ритуали, християнську традицію та Святе Письмо. На думку письменника, найважливішою ознакою міфу є його трансцендентна спрямованість до вічного (імплікація міфологеми втраченого раю), а основним завданням міфотворчості відродження віри в Абсолют та відновлення гармонії людини, природи і громади.
Актуальність теми дисертаційної праці зумовлена необхідністю системного вивчення спадщини Т. Новака з позиції неоміфологічних тенденцій літератури XX ст. Зауважимо, що, попри численні рецензії та відгуки сучасників письменника, його творчість надалі залишається недостатньо дослідженою, оскільки постать прозаїка та його доробок не стали предметом ґрунтовного та комплексного аналізу польських та українських критиків.
У польському літературознавстві Д. Сівор аналізувала прозу письменника з позицій міфу, обряду, ритуалу, однак вивчала специфіку міфотворчості митця поза контекстом літератури XX ст. Творчість Т. Новака в українському літературознавстві фрагментарно досліджена у праці Ю. Булаховської Спадкоємність і новаторство сучасної польської поезії”, де, зокрема, проаналізована поезія Т. Новака.
Об’єктом дослідження є прозові твори Т. Новака: Пробудження” (Przebudzenia”, 1962); Балада чужого племені” (Obcoplemienna ballada”, 1963); В пуху алелуя” (W puchu alleluja”, 1965); Таке більше весілля” (Takie większe wesele”, 1966); А як королем, а як катом будеш” (A jak królem, a jak katem będziesz”, 1968); Дияволи” (Diabły”, 1971); Дванадцять” (Dwunastu”, 1974); Напівказки” (Półbaśnie”, 1976); Пророк” (Prorok”, 1977); Волання до небес” (Wniebogłosy”, 1982); Я ще їх бачу, чую їх ще”, Як у розбитому дзеркалі” (Jeszcze ich widzę, słyszę ich jeszcze”, Jak w rozbitym lustrze”, 1999).
Предметом аналізу є неоміфологізм як характерна ознака поетики прозових творів Т. Новака.
Мета дисертації полягає у ґрунтовному аналізі особливостей функціонування міфопоетичних елементів у структурі прозових творів Т. Новака та дослідженні міфотворчості письменника у контексті неоміфологізму літератури XX ст.
Відповідно до поставленої мети, у праці вирішується ряд завдань, з яких провідним є докладне вивчення міфологічних мотивів, котрі переходять з твору в твір письменника і роблять надзвичайно монолітною його творчість, а також
§ установлення основних неоміфологічних моделей літератури XX ст. та їх загальна характеристика;
§ дослідження особливостей формування особистості митця та вплив найважливіших чинників на його свідомість;
§ виявлення та аналіз окремих ключових міфологем прозових творів Т. Новака;
§ визначення специфіки авторського міфологізування Т. Новака в контексті неоміфологічних моделей літератури XX ст.
Методологічну і теоретичну основу дисертаційної праці становлять провідні наукові концепції дослідників міфу та його функціонування у літературі. Використано роботи філософів, культурологів та психологів, таких як: Р. Барт, Я. Голосовкер, М. Еліаде, Е. Кассірер, Дж. Кемпбел, К. Леві-Строс, Б. Маліновський, А. Мень, П. Рікер, Д. Форстнер, Н. Фрай, Е. Фромм, К. Юнґ, літературознавчі концепції Р. Веймана, І. Зварича, Ф. Кессіді, Є. Мелетинського, А. Нямцу, Я. Поліщука, В. Проппа, О. Фрейденберг та ін.
Особливості творчого та життєвого шляху Т. Новака розкриваємо, спираючись на дослідження польських критиків С. Бальбуса, Г. Берези, Я. Блонського, Я. Брудніцького, С. Домбровського, Б. Допарта, Й. Квятковського, Й. Пєщаховича, З. Польсакєвича, Д. Сівор, М. Скварніцького, Р. Суліми, Ф. Форнальчика та ін.
У дисертації використано ритуально-міфологічний метод, який полягає у вивченні давніх міфологічних образів та мотивів, переосмислених творчою уявою митця. Мета та завдання дисертації зумовили поєднання порівняльно-типологічного методу з елементами міфопоетичного та інтертекстуального аналізу, а також використання положень історико-функціонального, біографічного методів.
На основі цього в дослідженні по-новому здійснюється грунтовний аналіз та інтерпретація прозових творів Т. Новака. У філософсько-культурологічному аспекті особливо актуальним є звернення до міфологем раю та циклічності буття (життясмертьбезсмертя) як до переосмислення одвічних запитів людської екзистенції.
Наукова новизна праці полягає у тому, що у ній вперше проаналізовано форми неоміфологічного мислення у прозовій творчості Т. Новака, а також виокремлено основні неоміфологічні моделі літератури XX ст. та висвітлено їх загальні особливості.
Дана дисертація базується на проблемному, концептуальному аналізі міфологізму письменника. Це дає змогу досліджувати міфологемну структуру цілісно, на матеріалі всіх його прозових творів, розкрити міфологічний код оповідань, повістей та романів Т. Новака у контексті неоміфологізму XX ст.
Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні курсу історії польської літератури XX ст. та явища неоміфологізму в літературі, що становить практичне застосування роботи.
Водночас, теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що у ньому проаналізовано парадигму міфологічної семантики художнього твору в контексті літератури XX ст., виявлено способи проникнення традиційних міфів у канву тексту, досліджено процеси формування нових художніх прийомів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри польської філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в доповідях на VII Міжнародній славістичній конференції молодих науковців (м. Щецін, 2004), I Міжнародній науковій конференції (м. Баку, 2004), XIV Міжнародному славістичному колоквіумі (м. Львів, 2005), VIII Міжнародній конференції молодих вчених (м. Київ, 2005), Українській науковій конференції (м. Бердянськ, 2005), XI Міжнародному сорабістичному семінарі (м. Львів, 2005), Міжнародній конференції Великі теми культури в слов’янських літературах” (м. Вроцлав, 2005), XV Міжнародному славістичному колоквіумі (м. Львів, 2006), IX Міжнародній Кирило-Мефодіївській конференції (м. Одеса, 2006), XVІ Міжнародному славістичному колоквіумі (м. Львів, 2007), І Міжнародному конгресі філологів (м. Щецін, 2007), XIІ Міжнародному сорабістичному семінарі (м. Львів, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції Європейський вимір української полоністики” (м. Київ, 2007), X Міжнародній конференції молодих науковців Світ слов’ян в мові та культурі” (м. Щецін-Побєрово, 2008), XVІI Міжнародному славістичному колоквіумі (м. Львів, 2008), IV Міжнародному полоністичному конгресі (м. Краків, 2008).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у шістьох статтях, що опубліковані у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України:
1. Фрис І. Б. Міф смерті і воскресіння у творчості Т. Новака / Ірина Фрис // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. К. : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2004. Випуск 10. С. 611.
2. Фрис І. Б. Міф Книги у творчості Т. Новака / Ірина Фрис // Проблеми слов’янознавства. Львів, 2005. Випуск 55. С. 107115.
3. Фрис І. Б. Міф мандрівки у творчості Тадеуша Новака / Фрис І.Б. // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук.ст. / Редкол. : В. О. Соболь (відп. ред) та ін. Ніжин, 2006. С. 441447.
4. Фрис І. Б. Міфологема раю у творчості Тадеуша Новака / Фрис І.Б. // Слов’янський збірник : Збірник наукових праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. Випуск 12. С. 274280.
5. Фрис І. Б. Неоміфологізм в слов'янських літературах XX ст. / Ірина Фрис // Проблеми слов’янознавства. Львів, 2007. Випуск 56. С. 228236.
6. Фрис. І. Б. Міфологічне прочитання творів Тадеуша Новака польською критикою / Фрис Ірина // Київські полоністичні студії. Європейський вимір української полоністики. Том 9. Київ, 2007. С. 226234.
Окремі аспекти дослідження відображено в таких додаткових публікаціях та тезах наукових доповідей:
1. Фрис І. Б. Міф у художніх світах Юрія Коха і Тадеуша / Ірина Фрис // Питання сорабістики (за ред. В. Моторного та Д. Шольце). Львів, 2006. Т. 5. С. 267273.
2. Фрис І. Б. Діалектика злочину і кари, короля і ката в романах польського письменника Тадеуша Новака / Irena Frys // Świat słowian w języku i kulturze. Tom 6. Literaturoznawstwo. Szczeczin, 2005. S. 5861.
3. Фрис И. Б. Миф рая в произведениях Тадеуша Новака / Фрис И.Б. // Сравнительное литературоведение. Баку, 2004. С. 160-161.
4. Iryna Frys. Motyw poszukiwania raju utraconego w twórczości Tadeusza Nowaka / Iryna Frys // IV Kongres Polonistyki Zagranicznej Polonistyka bez granic”. Krakόw 2008. S. 119.

Структура і зміст роботи: дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків. Повний обсяг основного тексту становить 174 сторінки, список використаних джерел містить 218 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Творчість Т. Новака відображає особливе міфологічне сприйняття світу як автором, так і його героями. Міф становить базовий код прози та поезії митця, у концепції письменника він має універсальний характер і впливає на формування людського мислення. Фольклорна та біблійна традиції уособлюють неперервність існування людства, єдність між поколіннями, тому Т. Новак робив такі важливі акценти на їх відновленні. Звернення до витоків, до міфу, Біблії, фольклору, культурної спадщини було відповіддю на загрозу знищення цих духовних цінностей у сучасному світі.
Для письменника міфологізм став своєрідною підтримкою у подоланні страху перед профанацією світу його дитинства, світу села. Т. Новак вірив у результативність міфу, ритуалу, біблійної традиції, які, за переконанням автора, дають відповіді на засадничі онтологічні питання.
Використання міфо-ритуального, семантико-символічного, структурного методів аналізу неоміфологізму письменника дало можливість здійснити системний розгляд головних міфологем на матеріалі всієї творчості Т. Новака, зокрема його прози. Подібний підхід дозволяє простежити модифікацію міфологічних моделей, продемонструвати їхню динаміку і виявити еволюцію світоглядних і художніх позицій письменника.
Неоміфологічна структура творчості Т. Новака базується на ключових міфологемах, міфологічних мотивах і сюжетах, які є лейтмотивними для всіх прозових творів письменника: антиномія сакрального і профанного, пошук порятунку через здійснення ритуалу чи відповідного обряду, мотив втраченого раю та його пошуку, міфологема циклічності буття (життясмертьвоскресіння). Т. Новак використовував різні джерела міфологізації: традиційні міфологічні моделі, взяті з фольклору; біблійні символи та образи; народні пісні, балади, оповіді, легенди; язичницький міфологізм.
Неоміфологізм є конструктивним елементом усіх прозових творів Т. Новака. За допомогою індивідуальних авторських міфологем митець творив світ sacrum, якому притаманні такі риси: відокремленість від реальності, єдність людини з природою, громадою, виконання обрядів та ритуалів, віра в Абсолют.
Основною темою прозових творів Т. Новака є село, що імплікує міфологему раю, причому вона реалізується багатобічно. Міфологема раю у творчості Т. Новака тісно пов’язана з поняттями первісної єдності, цілісності, гармонії й досконалості. Варто додати, що у творчості Т. Новака відсутні вказівки на історичний час (за винятком останніх поезій зі збірки Псалми й молитви” та повістей Я ще їх бачу, я ще їх чую” та Як у розбитому дзеркалі”, які є незакінченими), немає соціального контексту епохи, натомість найважливішою є фольклорно-міфологічна основа творів.
Аналіз міфологічної структури сакрального топосу дозволив вивести наступну типологію: експлікація образу раю-Едему, раю-саду, раю-втраченого дитинства та раю-небес. Т. Новак свідомо повторює міфологему раю-Едему, змінюючи певні її епізоди, однак результат залишається очевидним: відтворити рай неможливо. Туга за ним знаходить свій вияв у творенні сільського мікросвіту на кшталт Едему з усіма атрибутами, характерними для біблійного раю. Диференційні ознаки цього світу сфокусовані навколо домінантних рис міфологеми раю перебування поза часом і простором. Звісно, письменник в деякій мірі розкодовує топонімію своїх творів, адже незначні деталі можуть підказувати читачеві, де і коли відбуваються описані події, однак ані історичний, ані географічний контексти не мають для нього визначального значення.
Персонажам не вдається створити новий рай-Едем на землі, однак автор продовжує свої творчі пошуки і втілює наступні експлікації міфологеми раю: це рай-дитинство та рай-сад. Безсумнівно, для письменника дитинство асоціюється з раєм, а ініціація з юністю, юність є втратою раю. Часто в творах з’являється образ дитини, яка народжується, і про неї говориться, що вона виходить із раю”. Поки дитина зберігає у собі чистоту та невинність, доти вона носить у собі цей рай, перехід до юності означає його втрату.
У мікротематичному плані село імплікує міф раю в етимологічному значенні саду. Сад оточує будинки героїв, є свідком найважливіших подій, ділить з людиною її почуття і переживання. Його трактують як живу істоту, наділену індивідуальністю, яка виражає мудрість Всесвіту. Дуже часто сад виступає ареною моральної боротьби, що відбувається в душі героя особливо це стосується тих, котрі хочуть вбити іншу людину, або які вже стали свідомими чи мимовільними вбивцями. Смерть з’являється в цьому контексті невипадково. Сад як символ раю є місцем, де людина була безсмертною. Лише непослух, гріх зумовили панування смерті над людиною.
У творах письменника втілена міфологема раю, яка перегукується із біблійною традицією, це рай-небеса, де небо константа добра і гармонії. У прозі Т. Новака небо символізує відпочинок, неділю, ярмарок, що нагадує сільські традиції святкувань празників, але також духовне оновлення, підтримку, адже герої у тяжкі хвилини звертають свої погляди до неба. Передусім образ небес у прозі письменника є проекцією оновленого раю, він протиставляється земному світу, світу недосконалості та зла. Маємо справу з християнськими уявленнями про те, що на віруючих людей чекає блаженство раю, яке навіть неможливо собі уявити чи збагнути.
Життєвий шлях героїв прози Т. Новака віддзеркалює архетипну дорогу міфологічних персонажів, адже бачимо таку традиційну схему: перехід з дитинства до юності, зрілості через випробування, втаємничення у доросле життя, тобто ритуал ініціації. Часто ініціація передбачає тяжкі випробування, такі, як зіткнення зі смертю чи вимушене заподіяння смерті (наприклад, на війні). Проходження через смерть є виходом поза емпіричні просторово-часові рамки у вічне” (універсальне), що наближує героїв до витоків, сфери sacrum. Т. Новак використовував у своїй творчості архетипну схему моделі життя-смерть-воскресіння, тому часто розуміння смерті у його прозі імплікується через подвійні символи: міфологічні та біблійні.
Таким чином, міфологема циклічності буття є базовим кодом прози Т. Новака, як і міфологема раю. Письменник трактував смерть як перехідний етап до нової форми життя (алюзія до обрядів ініціації та відповідних їм міфів). Одночасно зустрічаємо біблійне сприйняття проблеми життя та смерті, герої роздумують над причиною появи смерті і вважають, що нею став гріх, скоєний Адамом та Євою.
Проблема смерті цікавила автора більшою мірою як порушення нормальної життєдіяльності громади внаслідок дії надзвичайних обставин (найчастіше це вбивство, а також втручання злих сил). Щоправда, зображаючи своїх героїв як таких, що відбирають життя, автор часто називає ці вбивства вимушеними і пов’язує їх з контекстом війни. Письменник звертається до вічної теми (інакше кажучи, мономіфу) літератури, а саме до теми морального падіння та наступного відродження духу людини. Розкриття багатоаспектності даної міфологеми реалізовується у прозі Т. Новака різнопланово: основними концептами є проблеми зла (злочину) та відповідальності (покарання). Водночас автор змальовує амбівалентність та роздвоєність душі індивіда, що знаходить вираження у символічному зображенні героїв, які мають подвійне обличчя.
Вважаємо, що література XX ст. має тенденцію до переосмислення питання смерті і воскресіння, про що свідчить часте звернення митців слова саме до цієї проблеми. Свідомість людини завжди відображає міфологічний вектор циклічності життя, при цьому перехід від народження до смерті доповнюється переходом від смерті до народження (принцип неперервності). Спостерігаємо у польського письменника підтвердження цієї тези, адже у його творах міфологічно-ритуальне зіткнення зі смертю є необхідним моментом відродження.
У дослідженні міфологемної структури творчості Т. Новака особливу увагу було приділено факту інтерпретації письменником міфологем, синтезу в їхніх рамках християнських і язичницьких образів і мотивів, амбівалентності та контамінації різних значень символів, що складають неповторну авторську міфологічну картину світу.
Т. Новак апелює до певних біблійних мотивів (часто порівнюючи їх зі схожими мотивами інших культур) або вимальовує такі постаті чи ситуації, які сприймаються як похідні зі Святого Письма. Домінування християнської традиції, у свою чергу, не виключає використання міфологічних тем. Оригінальність творчого методу письменника полягає в тому, що він використовує ті фрагменти світогляду, які базуються на загальнолюдській культурній традиції, а одночасно пов’язані з біблійною тематикою.
Зауважимо, що для письменника Святе Письмо, міф та фольклор це рівнозначні цінності, які у концепції Т. Новака мають універсальний характер і впливають на формування людського мислення. Народну творчість, сільські звичаї та традиції митець підняв до рівня sacrum, адже за його переконаннями, вони втілюють у собі неперервність існування людства, забезпечують його нормальний розвиток. Тому Т. Новак наголошував на їх відновленні, особливо у сучасному світі, для якого притаманні тенденції до профанації традиційних духовних цінностей.
На основі аналізу та систематизації текстів Т. Новака виявлено наступні тенденції міфологізування: сакралізація світу села, вірність письменника звичаям та традиціям предків, використання біблійних мотивів, синтез фольклорних та біблійних образів, витворення власних міфологем, контрастну суперечність між творчістю митця та літературою епохи соцреалізму, подібність поезії та прози за мелодикою та ліричним сюжетом, підвищеною емоційністю художньо-стильових засобів.
Т. Новак створив власну концепцію людського буття, тісно пов’язану з архетипами, відображеними в міфі. Творчість митця розкриває еволюцію його поглядів на світ. Перші поетичні та прозові твори відображають віру автора у можливість повернення до раю села”, навіть якщо у нього втручається зло, то ритуали та обряди забезпечують очищення та відновлення душевного стану героїв. Натомість в останніх творах зустрічаємо нотки зневіри, адже дійсність здається повністю позбавленою духовних цінностей.
Однак зауважимо, що протягом усього творчого шляху Т. Новак втілював міф у своїй поезії та прозі; митець був переконаний у його магічній силі, про що неодноразово говорив у своїх інтерв’ю. Народна культура, фольклор, біблійна традиція мали для письменника надзвичайне значення, адже згідно з його переконаннями, вони дають відповідь на найважливіші онтологічні запитання та збагачують людське життя.
Т. Новак, звертаючись до різноманітних міфологемних і архетипних моделей, зумів зберегти їхню основну міфологічну структуру. Центральна риса авторського міфологічного мислення полягає у синхронності витворюваного ним світу. Основними концептами його прози є міфологема раю та циклічності буття (життя-смерть-воскресіння), які відображають ключові моменти життя героїв (втрата раю, його пошук, перехід через небезпечні випробовування, зіткнення зі смертю, повторне народження).

Список використаних джерел

1. Аверинцев С. С. Софія Логос. Словник / Сергій Аверинцев. К. : Дух і Літера, 1999. 459 с.
2. Антофійчук В. І. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі / В. І. Антофійчук, А. Є. Нямцу. Чернівці : Рута, 1997. 200 с.
3. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Филипп Арьес ; [перекл. з фр. Роняна В. К.]. М. : Прогресс, 1992. 506 с.
4. Астрахан Наталя Іванівна. Цілісність і міфологізм ліричного світу В. В. Набокова : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.02 Російська література” / Астрахан Наталя Іванівна ; Житомирський державний педагогічний інститут. Харків, 1998. 16 с.
5. Барт Р. Мифологии / Ролан Барт // Барт Р. Избранные работы : Семиотика. Поэтика : пер. с фр.; [сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. М. : Прогресс,1989. C. 46130.
6. Булаховська Ю. Спадкоємність і новаторство сучасної польської поезії / Ю. Л. Булаховська. К. : Наук. думка, 1979. 176 с.
7. Ведина В. Послевоенная польская проза / В. Ведина. К. : Наук. думка, 1991. 309 с.
8. Вейман Р. История литературы и мифология / Р. Вейман ; [пер. с нем.]. М. : Прогресс, 1975. 344 с.
9. Вейман Р. Миф и ритуал / Р. Вейман. // Вейман Р. История литературы и мифология. (Очерки по методологии и истории литературы); [пер. с нем.]. М. : Прогресс, 1975. С. 279285.
10. Вишев И. В. Проблема личного бессмертия / И. В. Вишев. Новосибирск : Наука, 1990. 248 с.
11. Вольф К. Медея. Голоса : Роман / Криста Вольф ; [пер. с нем. М. Л. Рудницкого] // Иностранная литература. 1999. № 1. С. 579.
12. Ганошенко Юрій Анатолійович. Міф, архетип, традиційний образ в інтелектуальному романі 2030 рр. 20ст : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 Українська література” / Ганошенко Юрій Анатолійович ; ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2006. 19 с.
13. Глінка Наталія Вікторівна. Міфопоетика творчості Д. Г. Лоуренса : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.04 Література зарубіжних країн” / Глінка Наталія Вікторівна ; НАНУ Інститут літератури. Київ, 2006. 20 с.
14. Голосовкер Я. Э. Логика мифа / Я. Э. Голосовкер. М. : Наука, 1987. 217 с.
15. Грабович Г. Поет як міфотворець : Семантика символів у творчості поета / Г. Грабович ; [перекл. з англ. С. Павличко]. К. : Критика, 1998. 206 с.
16. Грабович. Г. Тексти і маски / Г. Грабович. К. : Критика, 2005. 310 с.
17. Григорчук О. Діалектика взаємодії міфологічного і сучасного в новелі Г. Е. Носсака Кассандра” / Оксана Григорчук // Традиція і новаторство у світовій літературі ; [за ред. А. Є. Нямцу]. Чернівці : Рута. 2000. С. 3036.
18. Гуревич П. С.Мифология наших дней / Гуревич П. // Свободная мисль. 1992. № 11. С.4353.
19. Дорошевич А. Миф в литературе XX века / А. Дорошевич // Вопросы литературы. 1970. № 2. С.122140.
20. Еліаде М. Мефістофель і андрогін / Мірча Еліаде; [пер. з нім., фр., англ.]. ­ К. : Основи, 2001. 591 с.
21. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко ; [2-е вид., виправл.]. К. : Факт, 2007. 640 с.
22. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / Оксана Забужко. К. : Абрис, 1997. 144 с.
23. Зварич І. Міф у генезі художнього мислення / Ігор Зварич. Чернівці : Золоті литаври, 2002. 236 с.
24. Зубрицька М. Онтологізація смерті у творчості Василя Стефаника / Марія Зубрицька // Студії з інтегральної культорології. Частина 1. Thanatos. Львів, 1996. C. 2124.
25. Иванова С. Рай как творческое состояние души человека [Електронний ресурс] / С. С. Иванова // Образ рая : от мифа к утопии. Спб. : Санкт-Петербургское философское общество. 2003. №31. С. 132137. (Серия Symposium”). Режим доступу до журн : http://anthropology.ru/ru/texts/ivanovas/paradise_19.html
26. Исаев С. А. Теология смерти / С. А. Исаев. М. : Издательство политической литературы, 1991. 236 с.
27. Каманина Е. В. Роман Леонида Андреева Сашка Жегулев” (Проблема неомифологизма) / Каманина Е. В. // Филологические науки. 2000. №4. С. 2230.
28. Кемпбел Дж. Герой із тисячею облич / Джозеф Кемпбел ; [пер. з англ. О. Мокровольського]. Київ : Видавничий дім Альтернативи”, 1999. 392 с.
29. Кэмпбелл Дж. Мифология любви / Дж. Кэмпбелл // Литературное обозрение. 1994. №3/4. С.2026.
30. Кессиди Ф. Х. Миф и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству / Кессиди Ф. Х. // Вопросы философии. 1966. №5. С. 96106.
31. Кессиди Ф. От мифа к логосу. Становление греческой философии / Ф. Кессиди. Санкт-Петербург : Алетейя, 2003. 360 с.
32. Киченко Олександр Семенович. Міфопоетична інтерпретація літературного і фольклорного твору : тенденції в історії російської літератури XIX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.02 Російська література” ; 10.01.07 Фольклористика” / Киченко Олександр Семенович ; НАНУ Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. Київ, 2004. 36 с.
33. Кісь Р. Коваріації уявлень про смерть як індикатор типу культури (спроба крос-культурного бачення) / Роман Кісь // Студії з інтегральної культорології. Частина 1. Thanatos. Львів, 1996. C. 920.
34. Климець М. Ю. Функціонування казково-фантастичного та міфологічного елементів у творах Івани Брлич-Мажуранич / Мар’яна Климець // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 40. Ч. 1. Львів, 2007. С. 154160.
35. Копиця Вікторія Євгенівна. Міфопоетична модель світу в поезії В. Герасим’юка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 Українська література” / Копиця Вікторія Євгенівна ; Херсонський державний університет. Херсон, 2006. 20 с.
36. Кухар Оксана Олександрівна. Міф у художньому світі Є. Маланюка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 Українська література” / Кухар Оксана Олександрівна ; Кіровоградський державний педагогічний університет. Кіровоград, 2002. 19 с.
37. Ламонт К. Иллюзия бессмертия / К. Ламонт ; [пер. с англ.]. М. : Издательство иностранной литературы, 1961. 292 с.
38. Леви-Строс К. Структурная антропология / К. Леви-Строс ; [пер. с фр. В. В. Иванов.]. М. : Изд-во , ЭКСМО-Пресс, 2001. 512 с. (Серия Психология без границ”).
39. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / Ред. : А. Волков, О. Бойченко, І. Зварич, Б. Іванюк, П. Рихло. Чернівці : Золоті литаври, 2001. 636 с.
40. Літературознавча енциклопедія : У двох томах / Автор-укладач Ковалів Ю. І. Т. 1. : К. : Академія, 2007. С. 608 ; Т. 2. : К. : Академія, 2007. С. 622.
41. Липовецкий М. Изживание смерти. Специфика русского постмодернизма / Марк Липовецкий // Знамя. 1995. №8. С. 194205.
42. Лифшиц М. Мифология древняя и современная / М. Лифшиц. М. : Искусство, 1980. 582 с.
43. Лосев А. Ф. Диалектика мифа / А. Ф. Лосев // Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. М. : Политиздат, 1991. С.21186.
44. Мейзерська Тетяна Северинівна. Проблеми індивідуальної міфології (Т. Шевченко Л. Українка) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.06 Теорія літератури” / Мейзерська Тетяна Северинівна ; НАНУ Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. Київ, 1997. 42 с.
45. Мелетинский Е. М. Миф и двадцатый век / Е. М. Мелетинский // Мелетинский Е. М. Избранные статьи. Воспоминания / [Отв. ред. Е. С.Новик]. М. : Издательский центр Российского государственного гуманитарного университета, 1998. С.419426.
46. Мелетинский Е. М. От мифа к литературе / Е. М. Мелетинский. М. : Издательский центр Российского государственного гуманитарного университета, 2001. 167 с.
47. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа / Е. М. Мелетинский. М. : Наука, 1976. 406 с.
48. Мень А. Ветхозаветные пророки / Александр Мень. Ленинград: Советский писатель, 1991. 251 с.
49. Мень А. Мир Библии / Александр Мень. М. : Книжная палата, 1990. 140 с.
50. Мень О. Син Людський / Олександр Мень. Львів : Свічадо, 1994. 326 с.
51. Мень А. Тайна жизни и смерти / Александр Мень. М. : Знание, 1992. 62 с.
52. Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. М. : Сов. энциклопедия, 1990. 672 с.
53. Москалець К. Гра триває. Літературна критика та есеїстка / Костянтин Москалець. К. : ФактНаш час, 2006. 240 с.
54. М’ястківська Вікторія Володимирівна. Міфологічний дискурс у романах Ж.-М. Г. Ле Клезіо та Тагора бен Джулуна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.04 Література зарубіжних країн” / М’ястківська Вікторія Володимирівна ; Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. Київ, 2003. 18 с.
55. Найдорф М. И. Очерки европейского мифотворчества / Марк Найдорф. Одесса : Друк, 1999. 36 с.
56. Нямцу А. Е. Евангельские образы и мотивы в русской литературе. Часть первая / А. Е. Нямцу. Черновцы : Рута, 1998. 79 с.
57. Нямцу А. Е. Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе. Часть I / А. Е. Нямцу. Черновцы : Рута, 1999. 326 с.
58. Нямцу А. Е. Миф и легенда в мировой литературе. Часть первая / А. Е. Нямцу. Черновцы : ЧГУ, 1992. 160 с.
59. Орнатская Л. О социальной функции образа рая [Електронний ресурс] / Л. А. Орнатская // Образ рая : от мифа к утопии. Спб. : Санкт-Петербургское философское общество. 2003. №31. С. 186190. (Серия Symposium”). Режим доступу до журн :
http://anthropology.ru/ru/texts/ornatsk/paradise­­_32.html
60. Панцхава И. Д. Человек, его жизнь и бессмертие / И. Д. Панцхава. М. : Издательство политической литературы, 1967. 191 с.
61. Пиотровская А. Г. Художественные искания современной польской литературы / А. Г. Пиотровская. М.: Наука, 1979. 295 с.
62. Поліщук Надія Юріївна. Трансформація міфологеми Агасфера в західноєвропейській літературі XIX XX ст. : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філол. наук : 10.01.04 Література зарубіжних країн” / Поліщук Надія Юріївна ; ЛНУ ім. І. Франка. Львів, 2000. 212 с.
63. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму / Ярослав Поліщук. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2002. 392 с.
64. Пригодій С. Античний дискурс у літературі США / Сергій Пригодій // Біблія і культура. Збірник наукових статтей. Випуск 5. Чернівці : Рута. 2003. С. 108160.
65. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки / В. Я. Пропп. М. : Лабиринт, 2000. 333 с.
66. Ротова Наталія Володимирівна. Проза Івана Сенченка : проблеми міфопоетики й інтертекстуальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 Українська література” / Ротова Наталія Володимирівна ; ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2006. 19 с.
67. Руднев В. П. Словарь культуры XX века / Вадим Руднев. М. : Аграф, 1997. 384 с.
68. Сердюченко В. Образ земного рая у Достоевского и Чернышевского [Електронний ресурс] / Валерий Сердюченко // Лебедь. 2003. №347. Режим доступу до журн :
http://www.lebed.com/2003/art3539.htm
69. Синявская Н. Концепт рая в апокрифической литературе [Електронний ресурс] / Н. М. Синявская // Образ рая : от мифа к утопии. Спб. : Санкт-Петербургское философское общество. 2003. №31. С. 232235. (Серия Symposium”). Режим доступу до журн :
http://anthropology.ru/ru/texts/sinyavskaya/paradise_44.html
70. Сливинський О. Т. Мовчання як відчуження. Аутсайдер та парасоціальна особистість у сучасній болгарській прозі / Остап Сливинський // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературоз