Бондарчук Олеся Михайлівна Мемуаристика Т. Бобровського: проблематика, генологія, наративні стра­тегії

Краткое описание

Бондарчук Олеся Михайлівна, аспірант кафедри світо­вої літератури та методик викладання філологічних дис­циплін ННІ філології та журналістики Житомирського дер­жавного університету імені Івана Франка: «Мемуаристика Т. Бобровського: проблематика, генологія, наративні стра­тегії» (10.01.03 - література слов’янських народів). Спец­рада Д 26.001.39 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БОНДАРЧУК ОЛЕСЯ МИХАЙЛІВНА
УДК 821.162.1.09
ДИСЕРТАЦІЯ
МЕМУАРИСТИКА Т. БОБРОВСЬКОГО:
ПРОБЛЕМАТИКА, ГЕНОЛОГІЯ, НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ
10.01.03 – література слов’янських народів
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ (О. М. Бондарчук)
Науковий керівник: ЄРШОВ Володимир Олегович,
доктор філологічних наук, професор
Житомир – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП …………………......................…………………….………………… 16
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
МЕМУАРИСТИКИ Т. БОБРОВСЬКОГО ................................................ 26
1.1. Рецепція творчості письменника в польській літературно-критичній
думці .......................……........................................…….……………….. 26
1.2. Мемуаристика Т. Бобровського у дослідженнях вітчизняних
критиків та літературознавців ……………………............…...……….. 39
1.3. Теоретико-методологічні засади вивчення творчості мемуариста ….. 50
Висновки до першого розділу ……………………………………......... 58
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРЧОСТІ МЕМУАРИСТА .….... 60
2.1. Інтерпретація суспільно-історичних проблем українсько-польського
помежів’я ХІХ століття у «Мемуарах мого життя. Про справи та
людей мого часу» Т. Бобровського …………………….........……........ 60
2.2 Трансформація ідеї гармонійного розвитку Правобережжя в
«Мемуарах мого життя. Спогадах зрілого віку».................................... 76
2.3 Занепад шляхетської минувшини як проблемний комплекс у
творчості мемуариста................................................................................ 86
Висновки до другого розділу ..………………………………………… 101
РОЗДІЛ ІІІ. ГЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
МЕМУАРИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ ПИСЬМЕННИКА …....................... 103
3.1 Жанрово . -стильові особливості мемуарів …………………................... 103
3.2 Функціонування малих жанрових форм у «Мемуарах мого життя».... 118
3.3 «Листи до Конрада» в системі жанрового розмаїття мемуаризованих
творів Т. Бобровського ............................................................................. 131
Висновки до третього розділу …………………….…………………… 146
15
РОЗДІЛ ІV. НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ В МЕМУАРИСТИЦІ
Т. БОБРОВСЬКОГО ....................................................................................... 148
4.1. Типологія нарації в мемуарах Т. Бобровського. Образ наратора ........
4.2. Інтенціональна інтертекстуальність як стратегія творчості
письменника .............................................................................................. 160
4.3. Ретроспективна модель регіонального феномену. Ностальгічний
дискурс …………………………...............................................………… 175
Висновки до четвертого розділу …………………….....……………… 185
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………….... 195
ДОДАТОК ......................................................................................................... 216

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснене дослідження теоретичних аспектів вивчення мемуаристики
Т. Бобровського в діахронії та синхронії літературознавчого дискурсу
дозволяє говорити про те, що, двотомник «Мемуари мого життя»
Т. Бобровського пройшли складний шлях перш ніж потрапити до рук читачів
у 1900 р. Особистий щоденник, краєзнавчі розвідки та історичні документи
зазнали вимогливого авторського редагування, щоб сформувати цілісний
багатошаровий та багатоструктурований твір, який сьогодні відносимо до
рівня найвидатніших мемуаристичних творів Правобережжя ХІХ ст.
«Мемуари ...» ставали об’єктом зацікавлення багатьох відомих
польських критиків, яким тематика та об’єкт зображення у творі були
актуальними, хоч дещо дошкульними та болючими. Ю. Дунін-Карвіцький,
Є. Івановський, Р. Маршицький, В. Пшиборовський, Ф. Равіта-Гавронський,
М. Ролле представили рецепцію творчості Т. Бобровського в тогочасній
літературній критиці, яка мала дещо суб’єктивно-оцінювальний характер.
Рецензенти відзначали, що двотомник мемуарів Т. Бобровського
характеризується важливою суспільною проблематикою, тяжінням автора до
деталізації викладу, майже повною відсутністю розлогих описів, портретів та
пейзажів. Найбільшою вадою тексту сучасники письменника вважали
занадте зацікавлення та акцентування уваги митця на скандальних
розповідях, курйозах, анекдотах та іроніко-саркастичну манеру письма, хоча
всі ці риси зробили «Мемуари мого життя» Т. Бобровського важливим
літературознавчим та історичним джерелом буття українсько-польської
громади ХІХ ст. для подальших поколінь дослідників.
Актуальність теми та неоднозначність висловлення перетворили перше
видання «Мемуарів ...» Т. Бобровського в скандальне явище, що перебувало
на піку досліджень та обговорення. Проте літературне життя другої половини
ХХ ст., незважаючи на перевидання у 1979 р., стало часом забуття для дітища
та й власне самої постаті мемуариста.
188
В українському літературознавстві мемуаристика Т. Бобровського
цікавила дослідників більше як тло, картина типового суспільно-політичного
життя поляків Волині та Поділля. Окремої уваги заслуговує праця І. Франка,
який намагаючись крізь призму індивідуального погляду на дійсність, через
рефлексії одного польського шляхтича Т. Бобровського, заглянути в
«окремий світ, щільно замкнений сам у собі, відгороджених від інших» [118,
с. 228] і відтворити неповторний світ, де злилися воєдино старопольська
шляхетність і виклики нового часу. В полі наукового зацікавлення В. Єршова
опинилися не лише біографія та суспільно-політична діяльність
Т. Бобровського, але й художній аналіз тексту та стилістичні особливості
«Мемуарів ...». В. Колесник та М. Костриця зосередили увагу на
краєзнавчому аспекті творчості мемуариста. Вітчизняні науковці
досліджували життєвий шлях мемуариста, його політичну та суспільну
позицію, характерні риси авторського стилю, вивчали загальні
характеристики творчості та окремі проблеми мемуаристики.
Дослідження «Мемуарів мого життя» Т. Бобровського проводиться в
контексті літературознавчих праць з загальних питань екзистенції
мемуаристики в літературі ХІХ ст. Дослідження М. Брацкої, В. Гнатюка,
В. Єршова, Л. Оляндер, Р. Радишевського, О. Сухомлинова актуальні для
розкриття глибинного змісту двотомника казимирівця та дозволяють вписати
творчість видатного літописця Волині та Поділля в загальний літературний
контекст Правобережної України ХІХ ст. Наукові погляди Ю. Бахужа,
Б. Гадачека, М. Жмігродської, А. Ковальчикової та ін. розширюють уявлення
про творчість видатного мемуариста у контексті романтичної та
позитивістської естетики.
В українсько-польському літературознавчому дискурсі проблема
комплексного аналізу мемуаристики видатного правобережного шляхтича,
який би включав в себе дослідження проблематики, нарації та генологічного
виміру «Мемуарів ...» Т. Бобровського, до сьогодні залишається
невирішеною.
189
Здійснення поглибленого аналізу історико-літературознавчої структури
проблематики мемуаристичних текстів Т. Бобровського, що характеризується
розгалуженістю та значним обсягом охоплених питань, дозволяє
стверджувати, що проблематика першого тому «Мемуари мого життя. Про
справи та людей мого часу», має виразну суспільно-історичну спрямованість.
Селекціонування автором фактів, спогадів та документів призвели до
градації значення подій. Тому у «Мемуарах ...» повсякчас важлива історична
проблематика розкривається через соціально-побутовий контекст. Так, у
центрі проблематики наслідків повстання 1831 р. на суспільно-політичне
життя Правобережної України, знаходяться проблематика примусового
віддалення від рідного краю, усвідомлення зради батьківщини,
переслідування польських та українських організацій і проблема
несправедливого урядовця, які розглядаються крізь призму родинних
зв’язків. Проблема «свій – чужий» розкривається в рамках історії про
неможливість кохання між полькою та росіянином. Освіта та виховання
репрезентуються через юнацькі спогади про навчання в гімназії та
університеті, про вчителів та шкільні авантюри. Проблематика впровадження
російського законодавства на території краю, несправедливого урядовця та
русифікації представлені автором випадками з буденного життя польської
шляхти.
«Мемуари мого життя. Спогади зрілого віку» відображають
позитивістські орієнтири автора. Т. Бобровський, часто жертвуючи
образністю та художністю викладу, перетворює «Спогади ..» в
складноструктурований документ епохи з певними рисами політичного
трактату, де розглянуто три основні проблеми: селянське питання, Кримська
війна та Січневе повстання. У зв’язку з контроверсійністю селянського
питання, Т. Бобровський намагається наблизитися до лапідарного, точного та
сухого стилю викладу матеріалу, знеособлює текст, ховає розповідача під
маску беземоційного та безстороннього хронікера. Проблематика Кримської
війни розкривається емоційно зацікавленим розповідачем, адже завершення
190
конфлікту не сповнили надію польського народу на відновлення
державності. Під час опису подій Січневого повстання Т. Бобровський подає
факти безсторонньо, а наратор виступає об’єктивним літописцем подій. Дещо
інша тональністю простежується у спогадах про діяльність сім’ї автора,
наратор не просто наводить факти, а подає розлогі роздуми про мотиви
суспільно-політичної діяльності близьких, внаслідок чого констатує факт, що
Січневе повстання забрало кращих представників польської шляхти
Правобережжя. Глибокий аналіз епохи наштовхує автора на висновок про
необхідність функціонування твору, який би став своєрідним порадником
гармонійного поступу суспільно-політичного життя Правобережжя.
На сторінках двотомника «Мемуари ...» Т. Бобровського широко
представлена проблематика занепаду шляхетської минувшини, яка
розкривається в комплексі питань, що досить часто знаходяться на периферії
авторської уваги. Проблема ексдивізії розкривається за допомогою
фактажності та насиченості тексту цифрами. Ексдивізія спричинює занепад
шляхетських резиденцій, який часто супроводжує образ руїни, що символізує
не лише занепад колишньої матеріальної величі дворянства, але й моральноетичних цінностей «давньої Польщі». Проблеми конформізму та
«правобережної ейфорії», що висвітлені мемуаристом як духовна руйнація
суспільства, зображені в чисельних сюжетних вставках комічного змісту.
Явище «бальгульщина» показане як результат деградації та деморалізації
молоді. Проблеми суспільної депресії та занепаду давніх традицій
виливаються в «Мемуарах ...» мотивом туги за лицарською минувшиною.
Під час дослідження проблематики у творчості Т. Бобровського, варто
пам’ятати про двоплановість опису, адже більшість проблем поглиблюються
після січневих подій. У творчості мемуариста віднаходимо комплекс питань,
що розкривають проблему занепаду шляхетської минувшини і які, на
прикладі суспільно-громадського життя Правобережжя, відображають
національну трагедію польської державності в цілому.
191
Окреслення генологічних характеристик мемуаристичної спадщини
видатного мемуариста дозволяє говорити про «Мемуари ...», як про складне
жанрово-стильове утворення польсько-українського пограниччя ХІХ ст. з
характерними ознаками позитивістського світогляду та елементами
романтичних тенденцій. Асиміляція на рівні жанрів та їхніх модифікацій
віднайшла своєрідне забарвлення та функціональне наповнення у творчості
мемуариста. Визначені автором як приватні, «Мемуари ...» характеризуються
розширенням проблематики у вектор суспільно-історичних питань.
Просторовий принцип та специфіка використання у творі місця та простору
дозволяють віднести їх до правобережних мемуарів. Деякі композиційні
частини в творі Т. Бобровського мають одну тематичну ідею, як, наприклад,
нотування подій, що надає йому риси щоденника. Переміщення авторанаратора у просторі та імітація сучасного часу дозволяють говорити про
функціонування ознак жанру подорожі в «Мемуарах ...». Розміщення в творі
відносно відчужених частин сюжетно завершених текстів вказують на
використання принципу конволютизації, які автор використовує для
підвищення фактажності та інтелектуалізації мемуарів. Нашарування
романтичного стилю, що проявляються в тексті досить великою кількістю
вставних сюжетів романного жанру, функціонує поряд з дискретними
вкрапленнями, які відображають позитивістські синкретичні світоглядні
позиції. Така позитивістська настанова проявляється також в тому, що
мемуарист, надаючи перевагу суспільно-історичним подіям, досить часто
оминає спогади особистісного характеру. «Мемуари ...» стали відображенням
еволюції світоглядних орієнтирів митця від романтичних до позитивістських
тенденцій.
Жанрові домінанти в «Мемуарах ...» Т. Бобровського визначають
особливості сюжету та архітектоніки твору. Сюжет відзначається
нелінійними, дискретними ознаками з чисельними дигресивними вставками,
що на рівні макротексту (стрижневого сюжету) утворюють уривчастий,
новелістичний характер оповіді. Організація тексту зумовлена тим, що
192
мемуари укладалися автором наприкінці життя, таким чином твір проходить
два етапи авторської «коректури»: спочатку молодого й енергійного
хронікера, потім суворого цензора й укладача. Прагнення автора зберегти
кожну дрібницю призвело до побудови оповіді з досить великою кількістю
вставних елементів, в якій були численні пояснення, уточнення та постійне
коментування подій. Композиційні особливості створили умови для
функціонування в тексті «Мемуарів ...» великої кількості вставних сюжетів,
які мають жанрову характеристику ґавенд, анекдотів, новел або фацецій.
Основна мета використання таких елементів – створення стильових
контрастів викладу. Також вони є засобом додаткової характеристики
суспільних процесів, подій і персон, служать для вираження авторського
індивідуалізму. Подібні вставки відхиляються від основного сюжету та
створюють ансамбль поліфонічного звучання епохи.
«Листи до Конрада» Т. Бобровського займають значне місце в
пограничному просторі мемуаристичного стилю ХІХ ст. У збереженій
кореспонденції відображаються глибокі родинні зв’язки, опікунство та
приятельство, тому під час аналізу листів важливим було з’ясування всіх
сфер взаємовідношень між автором Т. Бобровським та читачем Джозефом
Конрадом. Крім листів родинно-побутового характеру, наявні епістоли
суспільно-політичного спрямування, що за тематикою та змістом
наближуються до двотомника «Мемуари ...». Таким чином «Листи до
Конрада» стали своєрідним продовженням мемуаристичного тексту
Т. Бобровського. Відповідно до чітких риторичних правил, усі частини
композиції листів виконують певні функції: презентування відношень між
автором та реципієнтом, підсилення емоційності, опис події, розповіді,
виявлення прихильності та ін. Дослідження кореспонденції Т. Бобровського
дозволяють зробити висновки не лише щодо індивідуального стилю листів,
але й на прикладі роздумів однієї людини узагальнити філософсько-естетичні
засади розвитку епістолярію в цілому.