ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ : Формирование и функционирование ИТАЛЬЯНСКОЙ ЭКОФСНОМИЧЕСКОЙ терминосистемыФС

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЯКОВЕНКО Ольга Іванівна

УДК 811.131.1'276.6:33

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
професор І.І. Магушинець

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ .................................................................. 4

ВСТУП .................................................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1: ХАРАКТЕРНІ РИСИ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ СУЧАСНОЇ ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВИ ................................................................... 15
1.1. Загальнолінгвістичні визначення понять термін” та термінологія” .... 15
1.1.1. Термін як одиниця мовної системи ............................................... 16
1.1.2. Економічна термінологія та її характерні риси ............................ 24
1.2. Економічна терміносистема елемент структурно-семантичної організації мови ....................................................................................................................... 38
1.2.1. Гіперо-гіпонімія як засіб тематичної організації італійської економічної лексики ............................................................................................ 43
1.2.2. Полісемія прояв парадигматичних системних відносин .......... 46
1.2.4. Синонімічна та антонімічна парадигми термінів ........................ 52
Висновки до розділу 1 ......................................................................................... 59

РОЗДІЛ 2: ШЛЯХИ ПОПОВНЕННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ................................................................................................... 62
2.1. Афіксальний спосіб творення італійських економічних термінів ........... 64
2.1.1. Суфіксація ........................................................................................ 65
2.1.2. Префіксація ...................................................................................... 76
2.2. Словоскладання спосіб творення термінів-композитів ......................... 81
2.3. Італійські економічні терміни-абревіатури ................................................ 93
2.4. Термінологізація загальномовної лексики ................................................. 98
2.5. Іншомовні терміни у складі італійської економічної термінології.......................................................................................................... 112
Висновки до розділу 2 ....................................................................................... 127

РОЗДІЛ 3: ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ (на матеріалах публіцистики останнього десятиліття) .............. 130
3.1. Терміни як база для утворення контекстуальних метафор .................... 131
3.2. Текстові реалізації як чинник неології ..................................................... 158
Висновки до розділу 3 ....................................................................................... 184

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................................... 187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 199
Список наукової літератури ............................................................................. 199
Список довідкової літератури .......................................................................... 221

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ............................. 224
Енциклопедії та словники ................................................................................. 224
Періодика ............................................................................................................ 224

ВСТУП

Значення термінології постійно зростає у зв’язку з розвитком науки. Термін є результатом когнітивної діяльності, одним із компонентів соціальної пам’яті, важливим чинником фахового спілкування. Термінологічні проблеми виходять за межі однієї нації, набувають інтернаціонального значення, стають проблемами історії цивілізації людства, взаємовідносин між народами.
Вивчення термінології як лінгвістичної галузі, що постійно розвивається, неодноразово виступало й виступає темою дисертаційних досліджень, наукових статей, критичних оглядів, монографій. Питання теоретичних проблем термінознавства, походження та розвитку окремих терміносистем, особливостей функціонування термінів розглядалися у працях Г.О. Винокура, О.О. Реформатського, Д.С. Лотте, В.В. Акуленкa, О.С. Ахманової, Т.С. Канделакі, Т.Б. Крючкової, Р.С. Цаголової, Т.Р. Кияка, Г.А. Александрової, В.П. Даниленко, В.М. Лейчика, Е.Ф. Скороходько, А.Р. Бєлоусової, О.В. Суперанської, М.С. Зарицького, Ф.О. Циткіної та інших.
За останні десятиліття в українському мовознавстві з’явилося чимало наукових праць, в яких розглядаються питання становлення, розвитку та функціонування окремих терміносистем (роботи Л.К. Богдановської, І.М. Гумовської, Є.Г. Жерновея, Р.Є Пилипенка, О.О. Приймак, Ю.І. Кузнєцової, І.О. Журавльової, А.С. Д’якова, О.А. Шаблій, Е.В. Неженець, Е.В. Шевкун, В.В. Турчина, Т.І. Панько та інших).
Фахова мова сфери економіки, яка обслуговує цілу низку суміжних наук, привертала й продовжує привертати увагу вчених в аспекті виявлення основних структурних, семантичних, стилістичних, прагматичних та іншого роду характеристик термінологічної лексики. Особливе місце посідають праці на матеріалі української мови, присвячені дослідженню економічних терміносистем [126; 93], термінологічої підсистеми маркетингу [130], досліджено аналітичні номінації в українській економічній терміносистемі [128].
Подібні проблеми є об’єктом дослідження і романо-германського мовознавства. Вивчаються запозичення з класичних мов у економічній та юридичній термінологіях сучасних європейських мов: української, російської, німецької, французької, англійської [12]. В сфері економіки увагу вітчизняних дослідників терміносистем продовжує привертати англійська мова як загальновизнана мова-продуцент [71], досліджується термінологія фінансово-економічних взаємин [25], термінологія маркетингу [27], структурно-семантичні особливості термінів оподаткування [55], процеси термінологізації в терміносистемі кредитно-банківської справи [33]. Науковці досліджують окремі аспекти англомовної економічної термінологічної лексики: словотворчу потенцію префіксальних дієслів [101], лексичні і фразеологічні новотвори [6], метафоричні терміни [58].
Функціонування економічної термінології набуває особливого значення саме зараз, в період поглиблення інтеграції країн і міжнародних економічних зв’язків. Лексичний склад, розширення й ускладнення економічної терміносистеми італійської мови віддзеркалює прогресивний розвиток суспільства, вплив сучасних процесів глобалізації, інтеграції, регіоналізації та посилення міжкультурної взаємодії. Наприкінці XX початку XXI століть сфера економіки виявилась одним із головних постачальників” неологізмів до італійської мови в зв’язку з новими тенденціями й напрямками соціально-економічного розвитку. Зміни в суспільстві вимагають уточнення, поглиблення існуючих наукових понять, зумовлюють утворення нових термінологічних одиниць для позначення сучасних реалій економічного життя. Саме зростання кількості термінів, пов’язаних з економікою, пояснює підвищений інтерес до цієї сфери як одного з джерел поповнення словникового складу і потребує детального дослідження.
Отже, актуальність теми даного дисертаційного дослідження визначається, з одного боку, роллю економічної лексики у збагаченні словникового складу мови, а з іншого необхідністю аналізу різноманітних процесів та явищ у лексиці сфери економіки останнього десятиріччя, причин і результатів якісних змін у способах і засобах збагачення цього пласту лексики італійської мови та особливостей його функціонування. Ускладнення позамовного середовища у зв'язку з реформами в таких економічних сферах, як управління, маркетинг, фінанси тощо, новими напрямками макроекономічного розвитку, впровадженням у бізнес інформаційних технологій потребує детального семантичного, стилістичного і прагматичного аналізу як вже існуючих, так і інноваційних процесів у підмові економіки.
Актуальність дисертації зумовлено також необхідністю застосування комплексного підходу до вивчення італійського економічного терміна, який ще не був об’єктом всебічного лінгвістичного аналізу, що безпосередньо сприятиме подальшому розвитку термінології та термінографії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертація виконана на кафедрі іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у відповідності з планом науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової теми Актуальні проблеми філології” (код 02 БФ 044-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Тема дисертації у новій редакції затверджена на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 17 грудня 2007 року).
Мета і завдання дослідження
Основна мета роботи полягає у комплексному лінгвістичному аналізі економічної термінології сучасної італійської мови як підсистеми загальнолітературної мови.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань:
- визначити різницю між загальновживаною та термінологічною лексикою з позиції номінативної функції, яку вони виконують;
- описати особливості лексико-семантичних процесів італійської економічної термінології;
- проаналізувати лексичний склад досліджуваної термінології; виявити найпродуктивніші шляхи та способи поповнення італійської економічної термінології; визначити найпродуктивніші моделі утворення італійських термінів для позначення економічних понять;
- описати механізм метафоричного способу термінотворення; встановити канали метафоричного переносу та з’ясувати роль різноманітних тематичних груп лексики в метафоричному способі поповнення термінологічного складу економічної підсистеми сучасної італійської мови;
- провести комплексне дослідження італійських економічних неологізмів останнього десятиліття на матеріалах сучасної італійської преси.
Лексичний склад економічної терміносистеми сучасної італійської мови виступає об’єктом даного лінгвістичного дослідження.
Предметом дослідження є шляхи формування та особливості функціонування італійської економічної термінології на сучасному етапі мовного розвитку.
Матеріалом дослідження послужили лексикографічні джерела сучасні економічні енциклопедичні словники італійської мови, а також тлумачні і перекладні словники, що охоплюють різні сфери економіки [244 249]; в результаті було відібрано і досліджено корпус італійської економічної термінологічної лексики обсягом 5403 одиницi. Вивчено також корпус неологізмів досліджуваної термінології 515 терміноодиниць за період останніх 10 років, вибірка яких здійснювалася з сучасної італійської преси за останнє десятиліття [250 535]: Corriere della sera, Foglio, Gazzetta del Sud, Giornale, Libero, Manifesto, Messaggero, Sole 24 Ore, Stampa.
Методи дослідження
Застосовуючи системний аналіз, ми розглядаємо італійську економічну термінологію не як набір елементів, а як цілісне системне утворення.
При дослідженні економічної термінології основою є ономасіологічний підхід. В залежності від завдань, ми використовуємо різні його напрямки, а саме: семантико-структурний, функціональний, когнітивний.
Мета та завдання дисертації визначили вибір таких методів дослідження, як: індуктивний метод, що визначив напрям вивчення від накопиченого мовного матеріалу до його класифікації та систематизації; при вивченні генетичного складу досліджуваної термінології та шляхів її формування використовувався етимологічний аналіз; словотвірний аналіз; словотвірний синтез; метод словотвірного моделювання, кінцевим завданням якого є виявлення продуктивності словотвірних моделей, за якими відбуваються дериваційні процеси в межах досліджуваної терміносистеми економіки сучасної італійської мови; визначення загальних тенденцій процесів деривації дослідження частково проводилося за допомогою елементів статистичного та порівняльно-співставного методів у діахронно-синхронному плані; виокремленню новотворів і підтвердженню їхнього узуального статусу сприяє комплексний підхід, із використанням таких критеріїв, як кількісний, лінгвістичний та соціолінгвістичний; аналіз словникових дефініцій; аналіз кореляції мовних та суспільних явищ, за допомогою якого аналізується вплив екстралінгвістичних чинників у взаємозв’язку з факторами внутрішнього характеру на розвиток словникового складу досліджуваної терміносистеми.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше запропоновано комплексне лінгвістичне дослідження особливостей формування та функціонування італомовної економічної термінології з урахуванням шляхів поповнення термінології впродовж останнього десятиліття, які, хоча і є продовженням термінотворчих процесів попередніх періодів, але проявляють нові тенденції. В результаті дослідження визначено найпродуктивніші шляхи, словотворчі моделі та дериваційні засоби поповнення словника досліджуваної терміносистеми, завдяки чому можна прогнозувати основні нанпрямки подальшої розбудови італійької економічної термінології.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній у результаті дослідження розкрито особливості лексичного складу італійської економічної термінології на сучасному етапі мовного розвитку. Таким чином, теоретична значущість пропонованої роботи визначається її внеском до таких аспектів мовознавства як соціолінгвістика, термінознавство і термінографія, ономасіологія та її напрямків: семантико-структурного, функціонального та когнітивного.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані під час читання курсів з лексикології, стилістики, лінгвокраїнознавства, термінознавства, на практичних заняттях з термінології та перекладу як на факультетах мовної спеціалізації, так і в навчальних закладах економічної освіти. Матеріали дослідження можуть бути використані в методичних розробках та навчальних посібниках для студентів філологічних, економічних та факультетів перекладу, в написанні курсових, бакалаврських і магістерських робіт, та на практичних заняттях з італійської мови. Практичне значення визначається також перспективою використання отриманих результатів у лексикографічній практиці, а також для нормалізації термінологічної лексики.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Терміни італійської економічної термінології функціонують за всіма правилами системної організації лексики як на поняттєвому, так і на мовному рівнях, про це свідчить факт існування процесів синонімії, антонімії, полісемії (що нейтралізується в контексті) та парадигматичних відношень гіперо-гіпонімії, які зумовлені єдиним лінгвоментальним механізмом номінації.
2. Найсуттєвіші типологічні риси італійської економічної термінології знаходять своє вираження в таких лексико-семантичних та структурно-синтаксичних характеристиках, як: кількісна перевага полілексемних термінів над однослівними (терміни-словосполучення складають 65%), що зумовлено як позалінгвальними, так і лінгвістичними і прагматичними чинниками. Головним позалінгвальним чинником є фаховий характер економічної терміносистеми, що на мовному рівні відображається ускладненням структури термінологічних одиниць. Лінгвістичні і прагматичні чинники зумовлюють відносно меншу багатозначність полілексемних термінів у порівнянні з монолексемними. Найпродуктивніші структурні моделі полікомпонентних одиниць в економічній термінології складаються з двох і трьох компонентів. Монолексемні терміни італійської економічної термінології, переважну більшість яких становлять іменники, вживаються як самостійні номінативні одиниці і як ядерні терміноелементи термінологічних словосполучень.
3. Основою формування і сучасного розвитку італійської економічної термінолоії є латинська, власне італійська і частково іншомовна лексика. Шляхи та способи творення італійських економічних термінів не відрізняються від способів утворення загальновживаних слів, але мають і свої особливості. Найбільшою продуктивністю в системі економічних термінів відзначається суфіксальне термінотворення.
4. Термінологізація загальновживаної лексики відбувається переважно за рахунок когнітивних процесів метафоризації. Метафоричні терміни в італійській економічній термінології здійснюють когнітивну, комунікативну, прагматичну та навіть естетичну функції (які перебувають у постійній взаємодії) і репрезентовані 10 тематичними групами.
5. Неологічні процеси в межах італійської економічної термінології спричинено взаємодією чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. Впродовж останнього десятиріччя основними рисами процесів термінотворенння для позначення нових економічних понять, що спостерігаються в межах досліджуваної терміносистеми, є: активізація префіксального способу та словоскладання, а також пожвавлення процесу запозичення іншомовних термінів.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології з 2002 по 2008 рр., а також на наукових конференціях:
1. Наукова конференція Сучасна іспаністика у культурологічному контексті” (до 200-річчя романського мовознавства), 18 20 березня 2003 р. в м. Києві, Київський національний лінгвістичний університет.
2. Міжнародна наукова конференція за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження”, 9 квітня 2003 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
3. Міжнародна наукова конференція Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури”, 23 24 жовтня 2003 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
4. Міжнародна наукова конференція Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу”, 14 квітня 2004 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
5. Міжнародна наукова конференція Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича, 12 жовтня 2004 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
6. ХІV Міжнародна наукова конференція Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго, 20 24 червня 2005 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
7. VIII Науково-практична конференція Стратегія та методи навчання мов для спеціальних цілей”, 19 20 квітня 2007 р. в м. Києві, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Iнститут міжнародних відносин.
8. Міжнародна наукова конференція Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства”, 24 жовтня 2007 р. в м. Києві, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Результати виконаного дослідження викладено в 13 наукових статтях, опублікованих у фахових виданях ВАК України.
Структура й обсяг дисертації.
Робота складається із переліку скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного із них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Обсяг тексту дисертації 198 сторінок, загальний обсяг роботи - 234 сторінки. Обсяг додатків 199 сторінок. Список використаних джерел нараховує 243 найменування. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 292 позиції.
Вступ” містить у собі обґрунтування теми дисертаційного дослідження: в ньому визначається актуальність, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, окреслюються мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист. Вступ містить також дані про матеріал і методи дослідження, про структуру наукової праці.
У першому розділі Характерні риси системи економічних термінів сучасної італійської мови” вивчено проблематику поняття термін” і термінологія”, надано власні визначення понять термін” і термінологія”, економічний термін” та економічна термінологія”. Визначено особливості термінологічної лексики щодо загальновживаних слів. Досліджено італійську економічну термінологію як елемент структурно-семантичної організації мови та визначено її характерні риси, зважаючи на її специфіку.
У другому розділі Шляхи поповнення італійської економічної термінології” досліджено внутрішньомовні та зовнішньомовні шляхи термінотворення італійських економічних термінів; визначено найпродуктивніші термінотворчі моделі.
У третьому розділі Функціонуваня італійських економічних термінів (на матеріалах публіцистики останнього десятиліття)” вивчено семантичні різновиди економічних метафоричних термінів, їх функції в текстах, досліджено корпус італійських економічних неологізмів останнього десятиліття за матеріалами сучасної публіцистики.
У Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження, уміщено висновки, що ґрунтуються на аналізі фактичного матеріалу, розгортаються перспективи дослідження.

У Додатках” наведено термінологічну базу дисертаційного дослідження.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення сучасної італійської економічної термінології показало, що ця терміносистема в силу своєї специфічності містить багато особливостей, які відрізняють її від інших термінологій, що обслуговують різні сфери суспільної діяльності. Внаслідок проведеного дослідження на матеріалі визначеної терміносистеми можемо зробити наступні висновки.
Автор визначає термін, як слово чи словосполучення, що висловлює і формує спеціальне поняття, співвідноситься з іншими поняттями у системі понять визначеної наукової сфери і має наукову дефініцію. Термін виконує дві функції: номінативну, тобто називає поняття; функцію відображення змісту поняття. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо останню розуміти як впорядковану сукупність термінів, що адекватно висловлюють систему понять теорії, що описує певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності. Виділяються семантичні, морфологічні та прагматичні вимоги до терміна як до одиниці термінологічної підсистеми мови. В роботі економічний термін розуміється як слово чи словосполучення, що висловлює і формує спеціальне поняття, яке співвідноситься з іншими поняттями у системі понять сфери економіки і має наукову дефініцію.
Зазначено, що італійська економічна термінологія становить цілісну термінологічну систему, яка є складовою частиною загальнонаціональної мови, розвивається за притаманними їй законами та нормами; характеризується високою інформативністю, точністю та експресивною нейтральністю. Вважаємо, що під нейтральністю економічного терміна слід розуміти його емоційну знебарвленість.
Аналіз італійських економічних термінів показав, що для них характерними є відношення синонімії, антонімії, полісемії (що нейтралізується в контексті) та гіперо-гіпонімічні відносини. Цей факт свідчить про те, що терміни досліджуваної термінології функціонують за всіма правилами системної організації лексики.
Розвиток синонімії (зафіксовано 542 синонімичні пари) обумовлено особливостями розвитку самої системи економічних відносин, а також мовними системними закономірностями, такими як: розширення та звуження значення, поява нових найменувань, запозичення, наявність різних словотвірних моделей, різна етимологія терміноелементів, перенос значення та ін. Найрозповсюдженішим типом синонімії в межах економічної термінології є синонімічні відносини між італійським терміном та запозиченою терміноодиницею 30% всіх синонімічних термінів.
Полісемія є складовою частиною процесу формування нових значень, які утворюються в результаті процесів термінологізації, ретермінологізації та полісемантизації на основі семантичних переносів або спеціалізації; нами виявлено 47 полісемічних економічних термінів італійської мови. У семантичному та формально-структурному планах економічним антонімам властива більшість кваліфікаційних ознак загальнолексичних антонімів.
Гіпонімічна парадигма є однією з найважливіших категорій, яка формує термінологічну структуру економіки і виступає засобом тематичної організації економічної терміносистеми. Гіперо-гіпонімічні відношення економічних термінів відображають різнорівневі родо-видові зв’язки понять терміносистеми.
Взявши до уваги кількісну перевагу багатокомпонентних термінів над однослівними (вони складають 65% термінологічної лексики досліджуваної сфери), що пояснюється схильністю термінів досліджуваної термінології до аналітизму та диференціації понять, надано рекомендації щодо скорочення надто громіздких термінологічних структур.
У результаті комплексного аналізу економічної термінології сучасної італійської мови (матеріалом дослідження є 5403 терміноодиниць), яке проводилося на трьох рівнях лінгвістичного аналізу, а саме: морфологічному, семантичному та синтаксичному, виокремлено корпус однокомпонентних термінів, утворених за допомогою зовнішньо- та внутрішньомовних шляхів та способів поповнення лексичного складу (вони складають 35% від загальної кількості термінів), та використовуючи результати статистики, ми можемо зробити висновок, що шляхи та способи термінотворення не відрізняються від способів утворення загальновживаних слів.
Виявлено, що основними шляхами термінотворення в сучасній італійській економічній терміносистемі є деривація (словотвірна і семантична) та запозичення. Внаслідок проведеного дослідження маємо наступні результати щодо продуктивності кожного з цих споcобів. Суфіксація посідає перше місце 27% (345 термінів). Метод абревіації займає друге місце, адже значну частину досліджуваної термінології складає група термінів-абревіатур 18% (226 термінів). Метод словоскладання є дуже продуктивним на сучасному етапі, доля термінів-композитів складає 14% (175 італійських економічних термінів). Процес запозичення іншомовних термінів (переважна більшість яких це запозичення з англійської мови) як спосіб поповнення економічного словника італійської мови, за продуктивністю посідає четверте місце і нараховує 13% однокомпонентних економічних термінів сучасної італійської мови (165 терміноодиниць). Частина термінів з латинського фонду складає 9% (113 термінів). Шостим за продуктивністю є семантичний спосіб поповнення термінологічного словника 8% (97 термінів). Низьким рівнем продуктивності відзначено спосіб префіксації 5% (61 термін). Такий спосіб поповнення лексичного складу підмови економіки, як регресивний словотвір не виявляє високої продуктивності 4% термінологічних одиниць (55 термінів). Спосіб калькування іншомовних термінів, переважна більшість яких походять з англійської, посідає дев’яте місце в цей спосіб утворено лише 2% однокомпонентних економічних термінів сучасної італійської мови (31 термін).
Доведено, що на морфологічному рівні суфіксальний спосіб є найпродуктивнішим методом термінотворення в межах досліджуваної термінології. Отже, внаслідок вивчення структури та семантики суфіксальних дериватів італійської економічної термінології отримано наступні результати: 1) суфіксальна деривація спричиняє зміну категорії (accreditare < accredita- + -mento = accreditamento); 2) найпродуктивнішою основою для творення термінів-іменників є дієслівна 75% економічних терміноодиниць утворено методом віддієслівної суфіксації (253 терміни); прикметникові основи теж відрізняються досить високою продуктивністю 15% (46 термінів); похідні економічні терміни-іменники, утворені від іменникових основ складають 10% всіх суфіксальних дериватів (36 термінів); 3) встановлено, що в італійській мові економіки діє принцип поняттєво-суфіксальної диференціації та спеціалізації: суфікси виражають і диференціюють інтер- та інтракатегоріальні зв’язки (finanzia- + -mento = finanziamento; finanziare” + atto di” = atto di (finanziare)”); 4) в групі італійських економічних термінів-іменників суфіксальних похідних ми виділяємо наступні семантичні групи: перше місце за кількістю посідають похідні для позначення певного виду економічної діяльності чи процесу 63% (211 термінів). Найпродуктивнішими моделями в цій групі є: V + -zione (distribuzione, compensazione, obbligazione); V + -mento (accreditamento, finanziamento, fallimento); V + -ione / -sione (divisione); V + -enza (scadenza). Другою за чисельністю є група термінів, що позначають агента, виконавця чи суб’єкта економічної діяльності 23% економічних термінів-іменників, утворених способом суфіксації (78 термінів). Найпродуктивнішими моделями в межах цієї групи є: V + -tore / -trice (imprenditore, monopolizzatore, prestatore); N + -ista (aumentista, azionista, premista); V + -ante (montante, mutuante). Суфіксальні похідні для позначення якісних характеристик економічних процесів та їх виконавців складають 14% (46 термінів). Найпродуктивнішими моделями тут виступають: A + -ità (competitività, convertibilità); A / N + -ismo (liberismo, protezionismo); 5) у словотвірній системі досліджуваної термінології існує певний набір суфіксальних формантів та словотвірних моделей із арсеналу загальномовних, яким властива поняттєво-категорійна спеціалізація в межах терміносистеми. Найпродуктивнішими моделями творення італійських економічних термінів-іменників способом суфіксальної деривації є наступні: V + -zione 33% (110 термінів); V + -mento 16% (52 терміни); A + -ità 7% (24 терміни); A + -ismo 6% (20 термінів); V + -tore / -trice 6% (21 термін); N + -ista 5.7% (19 термінів); V + -ione / -sione 5.4% (18 термінів); V + -enza 4.8% (16 термінів); V + -ante / -ente 3% всіх суфіксальних похідних досліджуваної термінології (10 термінів).
Спираючись на отримані результати структурно-семантичного аналізу та дані статистичних підрахунків стосовно процесів префіксальної деривації італійських економічних термінів-іменників, ми можемо зробити наступні висновки: 1) префіксація, як правило, не викликає зміну категорії: inflazione (N) + iper- = iperinflazione (N), fiscale (A) + para- = parafiscale (A); 2) значення терміна в процесі деривації змінюється відповідно до значення префікса. Так, наприклад, префікс re- використовується в значенні di nuovo”. Отже, семантичною моделлю префіксального терміна-деривата reinvestire є: investire” + di nuovo” = di nuovo (investire)”; 3) заперечний префікс anti- є найпродуктивнішим, за його допомогою утворено 16% префіксальних дериватів (10 термінів), наприклад: anticongiunturale, anticonsumistico, antinflattivo, antinflazionistico. Досить продуктивними виступають також префікси dis- (10% 6 термінів): disinflazione, disoccupazione, disintermediazione; co- (8% 5 термінів): coassicurazione, cogestione; sotto- (8% 5 термінів): sottocapitalizzazione, sottoconsumo, sottosviluppo; ex- (6% 4 терміни): excedola, exdiritto, exdividendo; iper- (5% 3 терміни): iperinflazione, ipermercato, iperreazione; pre- (5% 3 терміни): prepensione; sovra- (5% 3 терміни): sovraindebitamento, sovraoccupazione, sovrapproduzione; in- (5% 3 терміни): insolvenza. Інші префікси, такі як: con-, contro-, de-, infra-, inter-, para-, re-, s-, sopra-, stra-, sub-, super- не виявляють високої продуктивності у творенні економічних термінів-іменників сучасної італійської мови.
З’ясовано, що на морфолого-синтаксичному рівні найпродуктивнішими способами термінотворення виступають абревіація та словоскладання. Дослідження процесів абревіації, як способу поповнення термінологічного словника сфери економіки італійської мови, дозволило зробити наступні висновки: 1) абревіація сприяє виникненню паралельної скороченої форми вже існуючої терміноодиниці: Ente nazionale di previdenza e assistenza statali > ENPAS; 2) відзначається тенденція до використання абревіатур не тільки як повноцінної, але й основної комунікативної одиниці, коли вона (абревіатура) створюється і вживається одночасно із розгорнутою формою; 3) терміни-абревіатури сфери економіки представлені переважно абревіатурами ініціального типу, які, в залежності від способу їхньої вимови, поділяються на: буквені чи алфавітні (PNL Prodotto nazionale lordo, PСP Pagamento contro pagamento, S.r.l. Società a responsabilità limitata); звукові чи фонетичні (AIRE Associazione italiana delle società di revisione, ACRI Associazione tra casse di risparmio italiane, IRPEF Imposta sul reddito delle persone fisiche). Іншим структурним типом абревіатур досліджуваної термінології є абревіатурами складового типу (MEIM Mercato monetario e finanziario, CONSOB Commissione nazionale per le società e la borsa); 4) характерною рисою досліджуваної термінології є досить активне словотворення зі скороченнями: irizzare >IRI включити до складу IRI націоналізувати.
В результаті дослідження на структурно-семантичному рівні та використовуючи статистичні дані, ми дійшли наступних висновків щодо словоскладання як способу поповнення італійської економічної термінології: 1) творення композитів досліджуваної терміносистеми супроводжується семантичною деривацією, досить часто це призводить до метафоричного переосмислення одного чи обох компонентів складного слова: casa-madre, impresa-figlia, obbligazioni-spazzatura; 2) композити італійської економічної термінології мають суто італійський характер їх утворення є проявом загального процесу семантичної конденсації термінолексики; 3) дослідження італійських економічних термінів складних слів в плані їхньої словотворчої будови показало, що найпродуктивнішим структурним типом є сполучення двох іменників 54% (95 термінів): acquisto-vendita, capogruppo, borsa merci; утворення із префіксоїдами та суфіксоїдами посідають друге місце і становлять 30% (53 терміни): girofondo, multiproprietà; наступним типом за продуктивністю є поєднання прислівника та іменника 8% (15 термінів): dopoborsa, quasi-contratto, quasi-prestito, benefondi, dopolistino; 4) найпродуктивнішими словотворчими формантами виступають наступні: aliquota, banca, borsa, cambio, capo, corso, costo, fondo, impresa, inflazione, libro, moneta, obbligazione, paese, prezzo, quota, reserve, scorta, società, tasso, valore; 5) що стосується складних слів, утворених за допомогою префіксоїдів та суфіксоїдів, то внаслідок проведеного дослідження і використовуючи дані статистики ми можемо стверджувати, що найпродуктивнішими префіксоїдами, що беруть участь у творенні італійських економічних термінів, виступають наступні: auto- (25% 13 термінів) (autoassicurazione, autoconsumo, autofinanziamento) та euro- (17% 9 термінів) (euroazione, euroassegno, eurocredito); префіксоїди neo-: neocorporativismo, tele-: teleacquisti, xeno-: xenomercato, та суфіксоїд -giro: bancogiro виявляють середню продуктивність. Утворення із префіксоїдами agri-, capo-, deci-, iso-, macro-, meso-, metro-, micro-, mini-, porta-, multi- не виявляють високої продуктивності в утворенні італійських економічних термінів складно-похідних слів; 6) для італійської економічної термінології характерним є досить новий і відносно продуктивний тип творення складних термінів книжне чи культурне словоскладання”, який полягає у поєднанні суфіксоїдів із префіксоїдами: duopolio, monopsonio, omeopolio, ergonomia. У цей спосіб утворено 6% складних слів досліджуваної термінології (10 термінів).
Внаслідок дії екстра- та інтралінгвістічних факторів, італійська економічна термінологія інтегрує іншомовні терміни, які є власне запозиченнями чи кальками іншомовних слів. Вивчення складу італійської економічної термінології в діахронному плані показує, що виявлені нами економічні терміни за походженням поділяються на дві групи: слова латинського фонду та запозичення з інших мов. З точки зору походження італійської економічної термінології виявлено, що значну частину складають терміноодиниці з латинської мови (оскільки італійська є природним розвитком латинської мови). Нами виявлено 161 економічний термін з латинською основою: aliquota, dividendo, azienda, credito, denaro. Що стосується власне запозичень з інших мов, то їх можна класифіувати відповідно до ступеню асиміляції в італійській мові. На основі цього, ми виділяємо неінтегровані та інтегровані запозичення. У результаті статистичних підрахунків отримано наступні результати:
1) група термінів, що не підпорядкувалися внутрішньомовним правилам італійської мови та повністю зберегли своє первинне написання є найпоширенішою: вона складає 330 економічних термінів, з яких 118 є монолексемними терміноодиницями. За розповсюдженістю, найбільшу частину складають запозичення з англійської мови 94%: dumping, non-profit, budget, swap, straddle, dealer, що свідчить про велику силу культурно-інтеграційних процесів. Неінтегровані запозичення з французької мови представлено 4.5%: tranche; запозичення з інших мов складають 1.5%: kaizen, embargo, noch;
2) група термінів, що підпорядкувалися внутрішньомовним правилам становить 47 терміноодиниць. Найпродуктивнішою ланкою є інтегровані запозичення з французької мови 51%: avallo, profitto, superetta, franco; а також з англійської 23.5%: stagflazione, supermercato, eurodollaro.
Структурно-семантичне калькування є досить продуктивним способом передачі іншомовних термінів, що не мають аналогів в італійській мові. Група італійських економічних термінів кальок іншомовних терміноодиниць становить 88 одиниць. Найчисленнішим типом всередені цієї групи є калькування англійських економічних термінів 82%: orso, volatilità, stagnazione, toro, linea di credito; кальки з французької мови представлено 14%: allocazione, cedola, società anonima.
Дослідження італійських економічних термінів на семантичному рівні показало високу продуктивність метафоризації як способу поповнення лексичного складу терміносистеми, що вивчається (автор виявив 364 метафоричні терміноодиниці, з яких 97 є монолексемними), що забезпечує інтенсивну взаємодію загальновживаної лексики із термінологічною. В процесі аналізу економічного мовлення виділено когнітивну, комунікативну, прагматичну та естетичну функції метафори, які знаходяться у постійній взаємодії (в залежності від контексту важливість тієї чи іншої функції метафори може збільшуватися чи зменшуватися).
На відміну від термінологій інших галузей знань (технічних, природничих), де метафоричні значення формуються, здебільшого, на основі функціональної та зовнішньої схожості, в економіці метафоризація здійснюється переважно за асоціативною ознакою, що викликає посилення образного сприйняття терміна, особливо на початкових етапах його функціонування, що часто змушує вживати лапки при оформленні термінологічної одиниці: politica del rubamazzetto”, obbligazioni spazzatura”, collo di bottiglia”. Визначення асоціативних полів сприяло виділенню концептуальних метафор, серед яких найбільше представленими виступають такі: бізнес війна”, конкуренція бій”; економічна система тваринний світ, економічні діячі представники тваринного світу”; економіка довкілля, економічні явища природні явища”; економічні проблеми хвороба, а заходи їх подолання лікування”; економіка родина, а суб’єкти економічної діяльності члени родини”; економіка людське тіло, ринкові механізми частини тіла”.
Аналіз виявив, що метафоричні терміни в підмові економіки не є поодинокими, випадковими вкрапленнями, а являють собою цілу систему, яка формується за певними семантичними моделями, репрезентованими в італійській мові 10 тематичними групами. Кількісний аналіз італійських метафоричних термінів підмови економіки уможливив визначення ролі цих тематичних груп. Так, антропоморфна метафора посідає перше місце в італійській економічній термінології 36% метафоричних термінів економічної сфери (130 термінів): consorella, mano invisibile, impresa figlia, casa madre; другою за розповсюдженістю групою є метафори для позначення предметів побуту 14% (52 терміни): forbici salariali, paniere di beni; група метафоричних термінів для позначення кольору складає 12% від загальної кількості метафоричних економічних терміноодиниць ( 44 терміни): mercato nero, andare in rosso, borsa nera, clausola rossa, economia verde; численною є також група для позначення абстрактних понять, що набувають фізичних характеристик внаслідок їх переосмислення 9% ( 32 терміни): congelamento dei prezzi, risveglio e flessione dei valori, moneta calda, fluttuazione sporca; військова метафора представлена 6% від загальної кількості метафоричних термінів економіки сучасної італійської мови (23 терміни): cavalliere bianco, lotta concorrenziale, combattere la concorrenza; група термінологічних одиниць для позначення довкілля і природних явищ також складає 6% (20 термінів): clima congiunturale, giardinetto, integrazione a valle; зооморфна метафора посідає сьоме місце і представлена 5% метафоричних термінів (18 термінів): mercato dell’orso, mercato del toro, agnello, gatto selvaggio, farfalla, articolo civetta. Як показало дослідження, запозичення з інших наук (quoziente acido di liquidità, risanamento fiscale), національно-географічна (riforma bonsai, samurai bond, obbligazione yankee”, sushi bond, muraglia chinese”) та орієнтаційна (integrazione ascendente, rialzista, mercato al ribasso) метафори відзначені однаковою продуктивністю: всі три групи виявляють середню продуктивність і нараховують по 4% досліджених метафоричних термінів сучасної італійської економічної термінології.
Появі мовних змін сприяє взаємодія чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. Так, внаслідок бурхливого розвитку економічних відносин, вступу Італії до ЄС, світової глобалізації, появи новітніх технологій, розширення англомовного впливу, інформаційної революції та дії інших чинників відбуваються певні зміни в лексичному складі досліджуваної термінології, а саме: поява численної кількості неологізмів нами зафіксовано 515 терміноодиниць для позначення нових економічних понять, що увійшли до італійської економічної термінології за період останніх десяти років.
Дослідження італійських запозичень останнього десятиліття у сфері економіки та бізнесу свідчить про закріпленість певних одиниць за відповідними понятійними блоками.
Зазначено, що на морфологічному рівні однією з головних рис італійського економічного словника останнього десятиліття є активізація префіксів, з яких найпродуктивнишими є anti- та super- (antiazienda, anti-banche, anti-aumenti, superbanca, superborsa, supercedola). Внаслідок входження Італії до ЄС та запровадження нової грошової одиниці євро, префіксоїд euro- стає найпродуктивнішим у групі складних слів, утворених за допомогою префіксоїдів (euroaumenti, euroconsumatore, eurolavoro). Спостерігається широке використання префіксоїдів для позначення семантики кількості та розміру” нових реалій: maxi-, micro-, mini-, mega-, poli-, що пояснює їхню продуктивність у сфері економіки сучасної італійської мови. Сфера електронної економіки повністю або частково обслуговується такими новими словотворчими елементами, як префіксоїди e-, net-, tele-, cyber-. Сучасний етап науково-технічного прогресу вніс певні зміни в систему словотворчих засобів, зумовив використання нових дериваціійних елементів: префіксоїдів caro-, turbo-, pseudo-, psico-, toto-,bio-, eco- та geo-, які вперше використовуються для створення терміноодиниць сфери економіки.
Виявляють традиційно високу продуктивність і складні слова, утворені за моделлю V + N. Такі неологізми утворено за допомогою таких віддієслівних основ: acchiappa-, attira-, blocca-, cambia-, ruba-, salva-, sbanca-, spalma-, spilla-, taglia-. На структурному рівні найпродуктивнішою є модель N + N. Спостерігається активна тенденція до використання словотворчих формантів за іншомовним зразком у творенні італійських економічних термінів-композитів, наприклад, з англійської: baby, bond, leader, mix, record, business, boom, shopping, manager. Показовою тенденцією італійської мови у сфері економіки виступає виникнення численних неологізмів, що віддзеркалюють труднощі та нестабільність, які спостерігаються у економічній ситуації сучасної Італії. Словотворчими формантами даної групи економічних термінів є: allarme, emergenza, mala. Центрами інноваційних процесів останніх років є такі ключові поняття економіки, як: banca, contratto, dipendente, fondo, lavoro, provvedimento, riforma, tassa. Ядром багатьох лексичних і фразеологічних інновацій для позначення економічних реалій останніх років виступають такі лексеми, як: fantasma, simbolo, effetto, fanta, monte, uomo, bonsai.
Досить широка семантико-стилістична сфера вживання нової економічної лексики в системі літературної мови, її акумуляція в публіцистиці, особливості словотворення та вживання створюють ті інтралінгвістичні грані, які і змушують науковців, дослідників лексики і термінології, семантики й стилістики, словотворення та загальномовних проблем звертатися до лексики економіки та бізнесу. Щодо перспектив подальшого дослідження, то слушним було б вивчення італійської економічної термінології в діахронному плані, проведення паралелей з іншими мовами, створення італо-українського тлумачного словника економічних термінів.
І все ж, внутрішній склад та процеси, що відбуваються в межах сучасної італійської економічної термінології досі являють собою значною мірою terra incognita” для лінгвістичного дослідження. І той факт, що економіка є невід’ємною складовою частиною як людського спілкування, так і всього суспільного життя, робить наше дослідження важливим і своєчасним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Список наукової літератури

1. Акуленко В. В. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / Валерий Викторович Акуленко. Харьков : Вища Школа, 1980. 206 с.
2. Алефиренко Л. Б. Структурно-семантические свойства синонимических и вариантных однокоренных терминообразований / Л. Б. Алефиренко // Структурно-семантические особенности отраслевой терминологии : межвуз. сб. науч. трудов / редкол.: С. З. Иванов, Е. С. Анюшкин (отв. ред.) и др.]. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1982. С. 117123.
3. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. М. : Языки русской культуры, 1998. 896 с. (Язык. Семиотика. Культура).
4. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф. С. К. : Академія, 2004. 344 с.
5. Белоусова А. Р. Субстантивные терминологические словосочетания в языке английской научной литературы : автореф. дис на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / А. Р. Белоусова. М., 1989. 16с.
6. Бєлозьоров М. В. Англійські лексичні та фразеологічні новотвори у сфері економіки: структурний, семантичний і соціофункціональний аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / М. В. Бєлозьоров. К., 2003. 20с.
7. Бєлозьоров М. В. Нова економічна лексика і термінологія англійської мови [Електронний ресурс] / М. В. Бєлозьоров // Вісник ЗГУ. 2001. Випуск 3. Філологічні науки. Режим доступу : http://www.zsu.zp.ua/herald/articles/703.pdf
8. Богдановская Л. К. Структурные и семантические особенности терминов промышленной экологии (на материале французского и русского языков): дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Богдановская Людмила Константиновна. К., 1992. 145 с.
9. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика : учеб. пособие / Бондалетов В. Д. М. : Просвещение, 1987. 160 с.
10. Борисова Л. Т. Профессионализмы и профессиональные жаргонизмы в отраслевом терминологическом словаре / Л. Т. Борисова, Я. Л. Донской // Термины и их функционирование. Горький : Изд-во Горьковского гос. ун-та, 1987. С. 3440.
11. Бялик В. Д. Структурно-семантические особенности и мотивированность научно-технических терминов в современном английском языке (на материале терминологии вычислительной техники): дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Бялик Василий Дмитриевич. К., 1986. 196 с.
12. Вакулик І. І. Запозичення з класичних мов у науковій термінології сучасних європейських мов (на матеріалі юридичних та економічних термінів української, російської, німецької, французької, англійської мов) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.15 Загальне мовознавство” / І. І. Вакулик. К., 2004. &n