ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ І КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ АВТОРСЬКОГО ЖІНОЧОГО МОВЛЕННЯ В РОМАНАХ МАРГЕРІТ ДЮРАС : Лингвокогнитивный И коммуникативный аспект авторского женской речи В романах Маргерит Дюрас

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ДОРОШ Ольга Олександрівна

УДК 81’42 = 133.1

ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ І КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ АВТОРСЬКОГО ЖІНОЧОГО МОВЛЕННЯ
В РОМАНАХ МАРГЕРІТ ДЮРАС

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
КАГАНОВСЬКА Олена Марківна

Київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЖІНОЧОЇ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ТЕКСТАХ НОВОГО РОМАНУ
1.1. Лінгвокогнітивний підхід до мовно-пізнавальної діяльності людини .... 13
1.2. Антропоцентричне спрямування художнього тексту .............................. 14
1.2.1. Особливості втілення категорії індивідуального
в романному жанрі ........................................................................... 17
1.2.2. Інтерпретативний підхід до текстів течії Нового
роману ................................................................................................. 20
1.3. Мовна особистість як домінанта досліджень суб’єктивного в мові ....... 27
1.3.1. Гендерний аспект мовної особистості ............................................ 29
1.3.2. Специфіка проявів жіночої мовної особистості в
художньому тексті ............................................................................ 32
1.3.3. Концептуальна система як відображення особливостей
жіночої мовної особистості .............................................................. 43
Висновки до розділу 1 ....................................................................................... 47
РОЗДІЛ 2. КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОЇ ОБРАЗНОСТІ
В ТЕКСТАХ РОМАНІВ М.ДЮРАС
2.1. Художня образність як утілення концептуальної системи
мовної особистості ...................................................................................... 50
2.1.1. Концепти-кореляти оригінальної авторської образності як відображення значущих концептів жіночої картини світу ........... 54
2.1.2. Специфікація концептів-корелятів жіночої
авторської образності ....................................................................... 57
2.2. Цільові концепти образних утворень у ракурсі
гендерної диференціації ............................................................................. 65
2.2.1. Градація центральних цільових концептів жіночої
авторської образності ......................................................................... 66
2.2.2. Мовна репрезентація емоційних ситуацій у
художніх текстах, написаних жінкою ..................................... 72
2.2.3. Своєрідність проявів тілесної метафори” ............................... 76
2.2.4. Класифікація емоційних станів ................................................. 80
2.2.5. Особливості представлення емоційних станів як сутностей
та субстанцій ............................................................................. 81
Висновки до розділу 2...........................................................................................93
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПОВІДНОГО ПРОСТОРУ В ТВОРАХ М.ДЮРАС
3.1. Образ оповідача як утілення жіночої мовної особистості
в прозі М.Дюрас .......................................................................................... 96
3.2. Діалогічне представлення міжгендерного спілкування в
романах М.Дюрас ...................................................................................... 101
3.2.1. Специфіка використання констативів
у міжгендерному діалозі .......................................................... 107
3.2.2. Прагматичний тип квеситивів
у мовленні чоловічих і жіночих персонажів............................. 110
3.2.3. Мовленнєвий акт спонукання в мовленні персонажів ........... 118
3.2.4. Специфіка промісиву в мовленнєвих
ходах чоловічих та жіночих персонажів ................................. 122
3.2.5. Гендернозалежні особливості досліджених
перформативів ............................................................................ 123
3.2.6. Особливості реалізації мовленнєвих актів менасиву
чоловічими та жіночими персонажами ................................... 124
3.3. Мовленнєва трансакція як компонент діалогічної взаємодії ................ 126
3.4. Особливості комунікативної поведінки чоловічих і жіночих
персонажів у романах М.Дюрас ............................................................... 135
Висновки до розділу 3 ..................................................................................... 156
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................................. 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 166
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................................... 192
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ............................. 194
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 195
ДОДАТОК А. Таблиці кількісної представленості
концептів-корелятів оригінальних авторських метафор
в романах М.Дюрас .................................................................................. 196
ДОДАТОК Б. Таблиці сполучуваності царини мети
з відповідними концептами-корелятами в оригінальних
авторських метафоричних утвореннях ................................................... 202
ДОДАТОК В. Таблиці застосування персонажами різних статей мовленнєвих актів у міжгендерному спілкуванні ................................. 205

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку лінгвістики об’єктом інтересу стає художній текст, оскільки мова художнього твору як відбиття процесу мовлення демонструє прагнення, змістову гамму, модальність та аксіологічність намірів автора [7; 44; 91; 193]. Тобто семантичний простір художнього тексту ґрунтується на інтерпретації світу індивідуальною творчою свідомістю [39; 93; 94; 255].
Дослідження особистісного у тексті активно розробляється у сучасному мовознавстві в руслі когнітивно-комунікативної парадигми, що сприяє врахуванню як мовних, так і позамовних чинників категорії особистісного [69; 116; 121; 183]. Автор художнього твору розглядається нами як мовна особистість [94]. У дисертаційній роботі ми спираємось на положення про те, що формування та розвиток характеристик авторської особистості зумовлені гендерною диференціацією [97, с. 445]. Соціальний та мовленнєвий досвід людини формується під впливом фактору гендеру, він значною мірою визначає особистісний спосіб ставлення до реальності [59; 48; 95; 167].
Проблема відображення гендерної приналежності мовця в його мовленнєвій діяльності є предметом досліджень гендерної лінгвістики. Розвідки поставленої проблеми здійснюються через залучення різних наукових підходів: психолінгвістичного [107; 205], соціолінгвістичного [146; 147], когнітивного [59; 167] та комунікативного [28; 266]. Метою гендерних студій є вирішення двох основних завдань: проблеми відображення у мові гендеру мовця та особливості писемної й усної мовленнєвої поведінки чоловіків і жінок [95]. Специфіка писемної мовної поведінки втілюється в мовленні автора художнього твору. У художньому тексті гендерна приналежність автора проявляється в створеній ним художній образності [102; 104] та особливостях відображення персонажного спілкування [28]. Відтак, мовленнєва організація художнього тексту, написаного Маргеріт Дюрас, віддзеркалює специфічні гендернозумовлені риси особистості автора-жінки.
Звернення до романів М.Дюрас визначається тим, що вона є найяскравішою представницею французької жіночої прози ХХ століття [201; 282; 295; 297], і саме її твори втілюють поняття жіночого письма [234; 283]. Залучення когнітивного та комунікативного підходів до вивчення авторського жіночого мовлення уможливлює виявлення багатоманітних за формою та змістом видів мовленнєво-розумової активності, відміченої гендерними маркерами.
Актуальність теми дисертації визначається сучасним спрямуванням лінгвістики на дослідження мови та мовлення як засобів доступу до ментальних процесів. Дослідження особливостей авторського мовлення М.Дюрас сприяє розумінню концептуальної організації жіночого мислення. Когнітивний та комунікативний підходи, в такому разі, створюють умови для інтерпретації текстів Маргеріт Дюрас з позицій віддзеркалення в них гендерної ідентичності автора.
З метою вивчення гендерних особливостей автора в художньому тексті нами сформульовано таку робочу гіпотезу: в текстовому просторі роману гендерна приналежність письменниці виявляється в авторській художній образності та у віддзеркаленні її уявлень про реальне діалогічне спілкування людей в мовленні персонажів. Хоча в романі діалог відображає специфічні риси вербальної взаємодії, створених автором персонажів, в мовленні останніх закладені гендерно марковані представлення автора-жінки щодо особливостей комунікативної поведінки, залежно від статевої приналежності мовців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану комплексної наукової теми Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови”, яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №5 від 18 грудня 2003 року). Коло питань, що розглядається у дисертації, відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол №5 від 24 січня 2000 року).
Метою роботи є визначення когнітивної специфіки авторського мовлення Маргеріт Дюрас, відтвореної в художній образності, та дослідження комунікативної поведінки жіночих і чоловічих персонажів у міжгендерних діалогах.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:
окреслити роль авторського мовлення в художніх текстах літературної течії Нового роману”;
встановити гендернозалежні чинники формування авторської художньої образності шляхом аналізу складників метафоричних утворень;
виявити специфіку образного представлення емоційних станів у текстах романів М.Дюрас;
виявити гендерномарковані властивості оповідача в романах М.Дюрас;
з’ясувати особливості діалогічного мовлення чоловіків і жінок, відображені в специфіці використання мовленнєвих стратегій персонажами романів М.Дюрас;
визначити провідні тенденції у використанні типів комунікативної поведінки жіночими та чоловічими персонажами в романах М.Дюрас.
Об’єктом дослідження є романи М.Дюрас, розглянуті з позицій їх гендерномаркованих рис як віддзеркалення особистісно значущих установок письменниці.
Предметом дисертаційного дослідження є Лінгвокогнітивний аспект авторського мовлення та комунікативні особливості міжгендерного спілкування персонажів в аналізованих романах.
Для вирішення поставлених завдань у дослідженні використані такі основні методи та прийоми: концептуальний аналіз, семантичний аналіз, синтаксичний аналіз, конверсаційний аналіз та кількісні методи. Концептуальний аналіз, що базується на теорії концептуальної метафори, та семантичний аналіз за дефініціями в словнику уможливили вивчення особливостей організації авторської гендерновідміченої образності. Конверсаційний аналіз був використаний при дослідженні особливостей авторської репрезентації спілкування чоловіків і жінок. Синтаксичний аналіз сприяв виявленню кількісного співвідношення типів речень і речень з різним порядком слів. Кількісні методи залучались для виявлення провідних тенденцій у вербалізації концептів та комунікативних пріоритетів у мовленні персонажів, створених письменницею.
Матеріалом дослідження слугували чотири романи французької письменниці М.Дюрас L’amant”, Moderato cantabile”, Le ravissement de Lol V. Stein”, Le Vice-Consul”.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що на матеріалі сучасної французької прози вперше досліджено французьку мовну особистість як утілення індивідуального в тексті. Новим є з’ясування якісних характеристик емоційних станів у французькій жіночій картині світу. Комунікативна поведінка персонажів у романах М.Дюрас уперше розглядається з урахуванням того, яким чином вона відбиває уявлення письменниці про реальне спілкування представників різних статей.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є подальшою розробкою теорії мовленнєвої діяльності в ракурсі когнітивної лінгвістики та поетики. В роботі розкриті напрямки реконструкції гендернозалежних рис мовної особистості на матеріалі художніх текстів романів М.Дюрас. Здійснене дослідження є внеском у вирішення актуальних питань семантики художнього тексту, когнітивної поетики та наратології. Одержані результати поглиблюють знання про природу та механізми впливу гендера на мовлення автора художнього твору.
Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні висновки можуть бути використані в курсах стилістики (розділи Жанри та стилі”, Поетичні тропи й фігури мовлення”, Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту”), у розширенні на основі проведеного дослідження тематики курсових, дипломних і магістерських праць студентів і створенні спецкурсів з інтерпретації художнього тексту з урахуванням гендерної приналежності автора (лінгвопоетика, інтерпретація тексту).
На захист винесені такі положення:
1. Поява Нового роману в середині ХХ ст. була зумовлена змінами у французькій романній традиції та спричинила суб’єктивацію художньої оповіді, що позначилось на мовленнєвій організації творів. Зростає значення авторського мовлення: воно стає вихідним пунктом розгортання художнього тексту. Відтак глибинна інтерпретація текстової тканини романного мовлення пов’язана з вивченням особливостей мовної особистості автора твору. Когнітивні особливості мовної особистості автора художнього твору відображені в концептуальній картині світу письменника. Вихід на її пізнання здійснюється через авторські образні утворення, якісні та кількісні складники яких указують на специфічний спосіб пізнання світу.
2. Авторська художня образність романів М.Дюрас віддзеркалює гендерновизначені тенденції сприйняття та членування дійсності письменницею. Найвагоміше проявляється спрямованість на чуттєве сприйняття світу мовною особистістю письменниці, що реалізоване в осмисленні фрагментів буття через людську фізіологію та явища природи.
3. Художнє сприйняття світу М.Дюрас відрізняється значною увагою до образного осмислення емоційних станів, що є природньою ситуацією, оскільки уможливлює вербалізацію сутностей, недосяжних для безпосереднього спостереження. Аналіз онтологічної суті авторського образного осмислення емоційних станів установив закономірність представлення позитивних станів як цілісного утворення, а негативних як руйнації. Особливість авторського жіночого мовлення в романах М.Дюрас полягає в активному залученні компонентів людського тіла до осмислення емоцій, що вказує на специфічно жіночий підхід до чуттєвого пізнання світу.
4. У оповідній організації художніх текстів М.Дюрас віддає перевагу неавторитарному стилю мовлення, що відображено в особливостях фокалізації у романах. Простежується тенденція подавати текстові події через зовнішню фокалізацію, залучаючи об’єктивований тип оповідача. Така позиція авторки сприяє формуванню читачем оцінки текстових подій, базуючись лише на імпліцитних характеристиках, що відповідає загальному спрямуванню жіночої психології, якій не властива позиція відкритого диктату авторської думки.
5. Персонажне мовлення відбиває специфіку бачення письменницею діалогової взаємодії чоловіків та жінок. Стереотипні уявлення про раціональність концептуальної системи осіб чоловічої статі отримують своє відображення в представленні М.Дюрас мовлення чоловічих персонажів, текстуально це виражається чітким структуруванням висловлення та невеликим обсягом фраз. Мовлення жіночих персонажів у романах вирізняється ускладненою синтаксичною конструкцією та деталізацією повідомлення. Виявлено, що характерною рисою жіночого авторського мовлення є використання непрямих мовленнєвих актів, у межах персонажної комунікативної взаємодії. Таким чином, виникають умови двопланової організації тексту, де зовнішній бік відображає суспільноприйнятні норми діалогічної поведінки, а внутрішній створює емоційну насиченість художнього тексту.
6. Діалогічна комунікація персонажів творів М.Дюрас являє собою складну гештальтну структуру, яка складається з окремих трансакцій, що включають зовнішні та внутрішні елементи. Серед останніх особливу увагу привертають комунікативні тактики та стратегії спілкування якими авторка наділяє створені нею персонажі. Систематичне застосування ними певного виду стратегій у спілкуванні вказує на наявність сталого комунікативного типу. З’ясовано, що М.Дюрас виводить чоловічі персонажі як такі, що обирають вольовий стиль комунікативної поведінки, на відміну від жіночих, які віддають перевагу збалансованому.
Апробацію результатів дослідження здійснено на двох міжнародних конференціях: ХІІІ Міжнародній науковій конференції Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 28 червня 2 липня 2003 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ Дніпродзержинськ Київ, http://www.nauka.dp.ua., 20-27 жовтня 2003 р.), і на чотирьох міжвузівських конференціях: Мови і культури у сучасному світі” (Київський національний лінгвістичний університет, 8-11 квітня 2003 р.), Актуальні проблеми філології” (Дніпропетровськ, 15 квітня 2003 р.), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київський національний лінгвістичний університет, 6-9 квітня 2004 р.), Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київський національний лінгвістичний університет, 24-25 лютого 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в чотирьох статтях, із них три у фахових виданнях ВАК України (1,45 др. арк.), та в матеріалах міжнародних і міжвузівських лінгвістичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,2 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Обсяг тексту дисертації 165 сторінок. Загальний обсяг праці з додатками становить 206 сторінок. Список використаної літератури містить 311 позицій, у тому числі 81 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 6 позицій.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його актуальність, сформульовано робочу гіпотезу, мету й завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, сформульовано положення, які виносяться на захист.
У першому розділі Особливості репрезентації жіночої мовної особистості в текстах французького Нового роману” уточнено поняття мовної особистості, розглянуто особливості дослідження цієї категорії у художньому тексті в цілому та текстах Нового роману зокрема. Висвітлено вплив фактору гендера на вербальну поведінку автора художнього твору.
Другий розділ Когнітивний аспект індивідуально-авторської образності в текстах романів М.Дюрас” присвячено виявленню гендернозумовлених особливостей жіночої авторської художньої образності. Проведено аналіз складників метафоричних утворень, досліджено специфіку текстової репрезентації емоцій у романах М.Дюрас.
Третій розділ Організація оповідного простору в творах М.Дюрас” представляє особливості оповідної організації романів М.Дюрас та специфіку комунікативної поведінки жіночих і чоловічих персонажів. Виявлено гендерні розбіжності застосування стратегій і тактик у мовленні персонажів, ураховано залежність вибору типу комунікативної поведінки від гендеру персонажа.
У загальних висновках підведено підсумки проведеного дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розвідок.

У додатках наведено таблиці кількісної представленості концептів-корелятів, таблиці співвіднесеності концептів-корелятів із відповідною цариною мети та таблиці з показниками застосування персонажами різних статей мовленнєвих актів з метою унаочнення кількісних і якісних характеристик мовлення жіночих і чоловічих персонажів.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Анторопоцентрична направленість сьогоденної науки спрямовує лінгвістичні дослідження на розв’язання проблем представлення мовних знань як вербалізованих ментальних утворень. Залучення когнітивної наукової парадигми до мовознавчих розвідок уможливлює з’ясування загальних принципів, які керують процесом омовлення дійсності людиною. Людська свідомість відображається в індивідуальній мовленнєвій діяльності, що відтворюється в художньому тексті. Останній відбиває картину світу творця тексту, оскільки є втіленням мовленнєвого досвіду автора, отже, дозволяє вивчати специфіку проявів мовної та мовленнєвої компетенції письменника.
Художній текст існує у вигляді жанрів. З моменту виникнення жанр роману представляв собою найбільш індивідуалізоване художнє утворення, де текстові події подавалися крізь призму авторського бачення. У ХХ столітті змінюються позиції як письменника, так і текстового простору роману: мовлення персонажів набуває більш природного вигляду, а творець тексту не приховує своєї індивідуальності. Нова французька романна традиція розвиває два діаметрально протилежних напрямки: науковий та наївний стилі. Перший використовує ускладнений синтаксис та специфічний лексичний матеріал, другий максимально спрощує мовленнєву організацію твору і досягає естетичного впливу за рахунок поєднання примітивного мовного матеріалу та оповідних розривів. Відтак закладається суб’єктивованість сприйняття тексту та умови для його варіативного прочитання.
Суб’єктивованість представлення та омовлення дійсності забезпечується багатьма факторами. Одним із найбільш вагомих є фактор гендерної приналежності, оскільки саме він сприяє формуванню гендерно диференційованого досвіду та ціннісних орієнтацій особистості. Поняття гендеру втілює концепт, який відтворює уявлення про чоловіче та жіноче єство, відтак, природа гендерної диференціації може бути виявлена через аналіз мовних структур та авторської образності зокрема. Саме авторська образність, яку ми дослідили на матеріалі прози М.Дюрас, значною мірою втілює індивідуальні процеси категоризації оточуючих людину явищ та подій. Специфіка організації образних утворень відображає ієрархію цінностей у системі світосприйняття письменниці та дозволяє зрозуміти концептуальну систему автора-жінки.
Відтак образні утворення в романах М.Дюрас постають як взаємодія двох елементів: концепта-корелята об’єкта порівняння та референта (цільового концепту) предмета порівняння. Залучення образності при осмисленні певного сегменту дійсності вказує на його важливість для суб’єкта мовлення, оскільки при інтерпретації свого оточення автор насамперед здійснює категоризацію персонально значущих ситуацій. Порівняння відбувається за певною, суб’єктивно важливою для автора ознакою, що поєднує референт та корелят. Концепти-кореляти, які відносяться до класу ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ, є тим ядром, у якому закладене образне жіноче мислення. Таким чином, окреслюються тенденції щодо осмислення різноманітних проявів буття автором-жінкою як представлення почуттєвого в термінах чуттєвого, тобто жіноча пізнавальна діяльність побудована на чуттєвому сприйнятті дійсності. Широке застосування письменницею концептів-корелятів класу СВІТ ПРИРОДИ до створення образності засвідчує розуміння живого та неживого у навколишньому світі. Серйозна перевага вищеназваних класів указує на те, що в художніх текстах М.Дюрас осягає навколишній світ із залученням понять, які існують самі по собі, безвідносно людської діяльності. Концепти-кореляти, які представляють продукти фізичної та психічної діяльності людини, в романах М.Дюрас мають відносно незначну репрезентацію, відтак і залучаються до осмислення обмеженого числа ділянок дійсності.
У результаті аналізу цільових концептів образних утворень нами було виокремлено п’ять концептуальних сфер, для представлення кожної з яких письменниця використовує конкретні класи концептів-корелятів. Так, сфера природних об’єктів здебільшого осмислюється у метафоричних порівняннях із залученням концептів-корелятів класів СВІТ ПРИРОДИ і ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ. Сфера фізичні результати діяльності людини представлена концептами-корелятами класів ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ та СВІТ ПРИРОДИ. Отже, ми робимо висновок, що образне осмислення проходить шляхом порівняння якісно однорідних об’єктів та залученням до осмислення таких суб’єктивно актуальних концептів-корелятів, як ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ і СВІТ ПРИРОДИ. У романах М.Дюрас сфера тілесного вирізняється тим, що її образне осмислення здійснюється через використання майже всіх класів концептів-корелятів, тобто письменниця не віддає переваги певним фрагментам дійсності при формуванні цієї царини-мети. Центральними концептами жіночої образності виявилися сфери людські істоти та психічна діяльність. Проаналізований матеріал показав, що концептуально чоловічі і жіночі істоти відносяться до різних категорій. Особи жіночої статі представлені в образних утвореннях як щось невизначене в своїй формі та наближене до природи. Чоловіки постають як утілення інтелектуальної діяльності, про що свідчить широке залучення до їх образного осмислення концептів-корелятів підкласу психічна діяльність людини; суб’єктивне авторське ставлення проявляється в тому, що ці концепти-кореляти мають яскраво виражену негативну конотацію.
Найбільш значному художньому осмисленню в досліджених романних текстах була піддана сфера психічна діяльність, що є досить закономірним, оскільки ця ділянка людського буття недосяжна для безпосереднього спостереження й вимагає використання додаткових прийомів для її текстової репрезентації. У романах М.Дюрас ситуативна кількісна перевага належить образному осмисленню позитивних емоційних станів: любові, задоволенню, спокою та інтересу. Негативні емоційні стани майже вдвічі рідше піддаються образному осмисленню. Таким чином, письменниця відтворює в текстах позитивне сприйняття дійсності й не загострює увагу на негативних емоційних станах.
Проведене дослідження виявило тенденції у домінантних утвореннях у кожній із царин: серед концептів-корелятів це клас ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ, а центральну зону цільових концептів образних осмислень посіла сфера емоційні стани. Аналіз зв’язку між центральним угрупуваннями царини-мети і центральним класом концептів-корелятів показав, що на їх перетині перебуває образне утворення тілесної метафори”, яка уможливлює осмислення абстрактного (емоційного стану) через конкретне (людську тілесність). Представлення емоційного стану як фізичного відчуття відтворює природну ситуацію, коли емоційні та фізичні реакції органічно поєднані в єдине ціле. Широке залучення тілесної” метафори вказує на вагомий вплив тілесного досвіду в світосприйнятті письменниці.
Опора на онтологічну сутність представлення письменницею емоційних станів уможливлює з’ясування їх місця в концептуальній картині світу М.Дюрас. Ситуативно в тексті превалюють позитивні емоційні стани; вони представлені такими емоціями, як любов, радість, спокій та інтерес. Негативні репрезентовані емоціями горя, туги, гніву, страх та сорому; перехідні емоційні стани за кількісними підрахунками перебувають між позитивними і негативними та проявляються в емоціях збентеження та тривоги. Дослідження онтологічних метафор виявлених образних представлень емоційних станів показало, що в картині світу М.Дюрас емоційні стани діляться на дві концептуальні категорії: позитивні та негативні емоційні стани, кількісно рівнозначні серед авторських текстових утворень.
Науково доведене гендерно структуроване сприйняття дійсності має певним чином відображатися і в оповідній побудові художнього тексту. У романах М.Дюрас частіше зустрічається показовий” тип тексту, зорієнтований на бачення ззовні, характерне для об’єктивованого оповідача. Його мета полягає в точному занотовуванні текстових подій. Судження виникають у читача ніби самі по собі, проте базуються на імпліцитних характеристиках. Останні можуть бути відтворені епітетами, образними порівняннями, навіть просто прикметниками. Для позиції об’єктивованого оповідача не властива авторитарність мовлення, що віддзеркалює особливості жіночої вербальної поведінки.
Використання у фабульному просторі роману бачення ззовні передбачає показ автором безпосереднього” спілкування персонажів, тобто їх комунікація максимально наближена до природніх умов бесіди. Така організація представляє авторські уявлення про особливості вербальної взаємодії представників різних статей. Персонажне висловлення, ситуативно та інтенційно зумовлене, реалізується в мовленнєвому акті. Змістова насиченість останніх уможливлює їх залучення до вивчення розбіжностей між діалогічними уподобаннями чоловічих та жіночих персонажів.
Найчастіше в персонажному мовленні фігурує клас констативів. У мовленні жіночих персонажів цей клас зустрічається частіше, ніж у мовленні чоловічих. Таке надзвичайно широке застосування констативів до діалогічного спілкування пояснюється тим, що в мовленні персонажів використані непрямі питальні мовленнєві акти, тобто такі, які несуть додаткове ілокутивне навантаження. Таким чином, у романах М.Дюрас окреслюється тенденція до залучення подвійної оповіді: зовнішньої, що відповідає суспільним комунікативним нормам, і внутрішньої, яка насичує текст емоційно.
Квеситиви та спонукальні мовленнєві акти не посідають значних кількісних розбіжностей залежно від статі мовця. Проте існують суттєві відмінності в їх мовному та змістовому оформленні. Так, чоловічі персонажі переважно вживають логічні за будовою і короткі за обсягом речення, на відміну від них, персонажі жіночої статі коректно ставляться до граматичних конструкцій, але навантажують фразу додатковими підрядними і сурядними реченнями. Відмітимо існування особливої стратегії використання спонукальних актів жіночими персонажами. Йдеться про використання мовленнєвого шантажу, який полягає в підсиленні ілокутивної сили спонукання ілокутивною силою погрози.
Оскільки зображення спілкування засобами художнього слова передбачає відтворення процесу реальної комунікації, то автор використовує мовленнєвий матеріал для створення правдивої картинки” діалогу, яка включає як вербальні, так і невербальні компоненти комунікації, які поєднуються в трансакції. Розрізнюють внутрішні та зовнішні елементи трансакції. Серед останніх у романах М.Дюрас суттєву роль відіграє комунікативний шум: фізичний впливає на плин бесіди в якості темпорального маркеру і задає часові межі комунікації; семантичний спровокований, як правило, жіночими персонажами, призводить до комунікативного цейтноту. До внутрішніх елементів комунікації належать ініціатива, стратегії і тактики спілкування. Комунікативні стратегії проявляють себе у виборі тактик та ступеня ініціативності в розмові. Щодо розбіжностей застосування стратегій персонажами різних статей суттєві відмінності зафіксовано лише в застосуванні волюнтативних / інтерпретативних та інтеракційних / інтерпретативних комунікативних стратегій. Виявлено закономірність до використання останнього типу стратегій персонажами жіночої статі, що підтверджує положення про надання жінками переваги кооперативному стилю спілкування. Змістове насичення волюнтативних / інтерпретативних стратегій спрямоване на домінування в розмові, отже, їх залучення до спілкування чоловічими персонажами вказує на прагнення встановити особистий контроль над ситуацією. Систематичне використання в бесіді конкретного виду комунікативних стратегій демонструє присутність стабільного типу комунікативної поведінки. Здійснений аналіз свідчить, що в художніх текстах М.Дюрас чоловічим персонажам більш притаманний вольовий тип поведінки, тоді як жіночі віддають перевагу збалансованому. Отже, чоловічі персонажі наділені авторитарними комунікативними рисами, а жіночі прагненням рівноправності в спілкуванні.
Подальші дослідження французької жіночої мовної особистості з опорою на ціннісно-смислову ієрархію понять у концептуальному просторі автора уможливлюють проникнення в сутність гендернозумовлених особливостей вербальної поведінки автора художнього твору і відкривають нові можливості для з’ясування гендернозалежних чинників, що впливають на комунікативну діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апресян Ю.Д. Избранные труды: в 2-х т. М.: Языки русской культуры, 1995. Т. 2. 588 с.
2. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37-66.
3. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация. (К проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С.50-64.
4. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
5. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
6. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 5-32.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
8. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 3-42.
9. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.-СПб.: Университетская книга, 2000. 511 с.
10. Бакушева Е.М. Особенности эмоциональной речи мужчин и женщин (на материале французского языка) // Язык и эмоции: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена. 1995. С. 32-37.
11. Балакірєва О.Л. Громадська думка про статево-рольові стереотипи в гендерному світогляді // Гендерний аналіз українського суспільства / Під ред. Т.Мельник. К.: ПРООН, 1999. С. 103-112.
12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с фр. М.: Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
13. Барт Р. Семиотика. Поэтика: Избранные работы: Пер. с фр. М.: Прогресс Универсус, 1994. 616 с.
14. Батов В.И. Другому как понять тебя? М.: Знание, 1991. 48 с.
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
16. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. №6. С. 30-36.
17. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 344 с.
18. Беляевская Е.Г. Проблемы когнитивных исследований: принципы моделирования семантики языковых единиц // Материалы ІІ международной школы-семинара Когнитивная семантика”. Тамбов: Изд-во Тамбовск. гос. ун-та, 2000. Часть І. С. 39-46.
19. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. 2000. №1. С. 87-95.
20. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2001. №5. С.15-22.
21. Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2002. №7. С. 43-54.
22. Биссималиева М. К. О понятии текст и дискурс // Филологические науки. 1997. №2. С. 38-52.
23. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 87-132.
24. Богомолова О.И. Современный французский язык. Теоретический курс. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1948. 428 с.
25. Бондаренко Я.А. Комунікативно-когнітивна характеристика мовлення персонажа (на матеріалі мовлення М.Герцога з однойменного роману С.Белоу) // Вісник ЖДПУ. Житомир: Поліграфічний центр ЖДПУ, 2001. Вип. 8. С. 180-184.
26. Борисенко Н.Д. Гендерний аналіз у лінгвістиці: Навчальний посібник. Житомир: Поліграфічний центр ЖДПУ, 2000. 31 с.
27. Борисенко Н.Д. Прагматический аспект вербального поведения коммуникантов: гендерный анализ (на материале современных английских драматических произведений) // Філологія, педагогіка і психологія в антропоцентричних парадигмах: Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ (ЛІНГВАПАКС VIII). Серія Філологія. Педагогика. Психологія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. Вип. 3. С. 371-378.
28. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця ХХ століття: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2003. 231 с.
29. Брандт Г.А. Природа женщины. Екатеринбург: Гуманитарный институт, 2000. 180 с.
30. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1981. Т. 40, №4. С. 333-342.
31. Буцикіна Н.Є. Форми репрезентації мовленнєво-мисленнєвої діяльності персонажів у художньому творі // Мова і культура. Наукове видання. Серія Філологія. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5. Т. ІV / 1: Мова і художня творчість. С.76-84.
32. Буцикіна Н.Є. Внутрішнє мовлення персонажів у наративній структурі роману Ф.Моріака Agneau” // Філологічні студії. Науковий часопис. Луцьк: Волинський держ. ун-т імені Лесі Українки, 2003. Вип. ІV. С. 66-74.
33. Буцикіна Н.Є. Типологія наративних форм // Матеріали ІІ міжнарод. науково-практичн. конф. Динаміка наукових досліджень 2003”. Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ. К.: Наука і освіта, 2003. Т. 18: Філологічні науки. С. 87-88.
34. Буцикіна Н.Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф.Моріака): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2004. 256 с.
35. Вежбицка А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. С. 251-275.
36. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
37. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 238 с.
38. Виноградова Т.В., Семенов В.В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // Вопросы психологии. 1993. №2. С.63-71.
39. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. №1. С. 64-72.
40. Володина М.Н. Основные направления когнитивной лингвистики в Германии // Вестник МГУ. 1994. №6. С. 9-14.
41. Воробьева О.П. Эволюционные тенденции в содержательной структуре художественного текста // Тез. выступл. на совещании Художественный текст: проблемы изучения”. М.: Ин-т рус. яз. АН СССР, 1990. С.8-9.
42. Воробьева О.П. Стилистика текста // Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. К.: Вища школа, 1991. С. 200-234.
43. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1993. 382 с.
44. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
45. Воробьева О.П. Семантическое пространство художественного текста: интерпретация мира или мир интерпретаций? // Материалы науч. конференции: Категоризация мира: пространство и время” М.: Диалог-МГУ, 1997. С. 39-40.
46. Воробьева О.П. Когнітивний аспект зіставної семантики художнього тексту // Матеріали міжнарод. наук. конф. Міжмовні та міжлітературні контакти: теорія і практика” Ужгород: Видавництво Закарпаття”, 2000. Проблеми романо-германської філології. С. 208-211.
47. Воробьева О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий // С любовью к языку: Сб. науч. тр. М.: Издательство МГУ, 2002. С. 379-384.
48. Воробьева О.П. Вирджиния Вульф в аспекте языковой личности: когнитивный этюд // Материалы І междунар. науч. конф. Языки и транснациональные проблемы”. Тамбов: Издательство ТГУ, 2004. Т. ІІ. С. 50-55.
49. Воробьева О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа, 2004. №635. С. 18-22.
50. Воронцов Д.В. Что такое гендер // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. СПб.: Питер, 2003. С. 27-46.
51. Гак В.Г. Теоретическая граматика французького языка. Морфология: Для ин-тов и фак. иностр. яз. М.: Высшая школа”, 1979. 304 с.
52. Гаєва О.В. Особливості художньої комунікації з погляду концепції можливих світів // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. Т. 4, №1. С. 147-152.
53. Гамзюк М.В. Онтологічні і гносеологічні особливості взаємодії емотивної і когнітивної систем // Наука і сучасність. К.: Логос, 2000. Вип. 1.4.1. С. 164-176.
54. Гайденко В.О. Феміністська епістемологія як постнекласичний феномен: Автореф. дис канд. філос. наук: 09.00.02 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 2000. 18 с.
55. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
56. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монографія. К.: ИПЦ Киевский университет”, 2002. 293 с.
57. Городникова М.Д. Гендерный аспект обращений как фактор речевого регулирования // Гендер как интрига познания / Под ред. А.В.Кирилиной. М.: Рудомино, 2000. С. 81-92.
58. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 276-302.
59. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма: Монография. Харьков: Издательский дом НМЖЭК”, 2003. 440 с.
60. Горошко Е.И., Кирилина А.В. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования. 1999. №2. С. 234-241.
61. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 217-243.
62. Греймас А.Ж., Курте Ж. Семиотика. Объяснительный словарь // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С. 483-550.
63. Гусева Ю.Е. Гендерная социализация // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. СПб.: Питер, 2003. С. 85-90.
64. Гусева Ю.Е., Сабунаева М.Л. Гендерные стереотипы возрастной аспект // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. СПб.: Питер, 2003. С. 153-163.
65. Данилко М.И. Композиционно-речевые средства создания абсолютной антропоцентричности художественного текста (на материале вводного абзаца англоязычной короткой прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Одесск. гос. ун-т им. И.И.Мечникова. Одесса, 1987. 16 с.
66. Дейк Ван Т. Язык. Познание. Коммуникация // Пер. с англ.: Сб. работ / Под ред. В.И.Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
67. Деменко Б.В. Логічні структури процесу специфікації // Третья международная конференция Язык и культура”. Доклады. УИМО