СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ЯК МОВЛЕННЄВІ АКТИ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ВОРОНІНА Марина Юріївна

УДК 811.133.1’367.335.1

СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ЯК МОВЛЕННЄВІ АКТИ
У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Мінкін Лев Михайлович

Харків 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ФРАНЦУЗЬКІ СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ В АСПЕКТІ МОВИ Й МОВЛЕННЯ ................................................................ 13
1.1. Складносурядні речення французької мови в контексті загальної теорії складного речення 13
1.2. Знакова природа складносурядного речення 25
1.3. Смислові відношення предикативних частин складносурядних речень у простих й складних мовленнєвих актах 41
1.4. Методика аналізу складносурядних речень французької мови 55
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВИХ РЕАЛІЗАЦІЙ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ 61
2.1.Співвідношення модальних та часових форм у складносурядних реченнях французької мови 61
2.2. Актуальне членування в контексті прагматичної організації складносурядних речень французької мови 68
2.3. Симетрія/асиметрія структури та семантики у мовленнєвих реалізаціях складносурядних речень французької мови 76
2.4. Нейтралізація структурно-семантичної опозиції сурядність :: підрядність” у складносурядних реченнях французької мови 83
Висновки до розділу 2 85
РОЗДІЛ 3. ТИПОЛОГІЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ 87
3.1. Складносурядні речення французької мови як складні мовленнєві акти 88
3.1.1. Частковопитальні складносурядні речення . 88
3.1.2. Спонукальні складносурядні речення .. 93
3.1.3. Спонукально-питальні складносурядні речення 112
3.2. Складносурядні речення французької мови як прості мовленнєві акти 116
3.2.1. Загальнопитальні складносурядні речення . 116
3.2.2. Загально-частковопитальні складносурядні речення 124
3.2.3. Спонукально-розповідні складносурядні речення ............. 130
3.3. Розповідно-питальні складносурядні речення як прості й складні мовленнєві акти 147
Висновки до розділу 3 164
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 189
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
МА мовленнєвий акт
НМА непрямий мовленнєвий акт
П питальна частина
Па альтернативнопитальна частина
Пз загальнопитальна частина
Пч частковопитальна частина
Рп розповідна частина
с сурядний сполучник
Сп спонукальна частина
ССР складносурядне речення
МR макрорема
МТ макротема
R рема
Т тема

ВСТУП

Пропонована дисертаційна робота присвячена аналізу структури, семантики й прагматики французьких складносурядних речень (ССР) в аспекті їх мовних та мовленнєвих особливостей.
Дослідження складносурядних речень є однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Сурядний зв’язок як явище граматичного плану аналізується лінгвістами на матеріалі різних мов [12; 21; 47; 80; 123; 146 та інші], зокрема й на матеріалі французької мови [131; 157; 161; 181; 202 та інші]. ССР розглядаються вітчизняними й зарубіжними дослідниками у синтаксичному [12; 21; 80; 88; 178; 196 та інші], структурно-семантичному [24; 29; 42; 47; 131; 161], семантико-прагматичному [7; 31; 96; 110; 146; 157] та комунікативному [123; 179; 181; 202] аспектах.
До останнього часу у романістиці докладно вивчалися тільки розповідні [157; 161; 178; 179; 180; 202 та інші] та питальні [31; 110] ССР, а також разом з іншими типами складних речень структурно-семантичні особливості складносурядних речень французької мови отримали висвітлення у ранніх працях Л.М.Мінкіна [96]. На сучасному етапі зростання інтересу лінгвістичної науки до вивчення одиниць синтаксису в мовній системі та їх мовленнєвих реалізацій важливого значення набуває дослідження складносурядних речень французької мови як мовленнєвих актів (МА) та особливостей їх функціонування у художніх текстах. Необхідність класифікації складносурядних речень французької мови в аспекті цільової настанови (розповідної, питальної, спонукальної), а також визначення комунікативних типів складносурядних речень та семантико-прагматичних характеристик їх організації сприяли вибору теми дослідження.
Актуальність роботи зумовлена інтегрованим підходом до вивчення структурних, семантичних та прагматичних особливостей складносурядних речень французької мови, що відповідає нагальним потребам сучасної лінгвістичної науки. Загальні тенденції розвитку мовознавства свідчать про те, що вивчення мови як замкненої самодостатньої системи не може бути вичерпним і поглиблюється шляхом опису функціонування мови в процесі комунікації [42; 63; 114; 119 та інші]. Аналіз складносурядних речень французької мови як простих і складних МА набуває важливого значення в контексті сучасних мовознавчих студій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми Єдність системного й функціонального вивчення романських мов в аспекті інтегративної прагматики (синтаксис, семантика, прагматика)”, що розробляється кафедрою романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, протокол №11 від 30 жовтня 1998 року).
Метою дисертаційної роботи є визначення формально-синтаксичних й семантико-прагматичних особливостей мовленнєвих реалізацій комунікативних типів складносурядних речень французької мови як простих і складних мовленнєвих актів.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:
уточнити статус складносурядних речень у граматичній системі сучасної французької мови;
типізувати смислові відношення між предикативними частинами складносурядних речень французької мови з позиції взаємодії синтаксису, семантики і прагматики;
розмежувати потенційно однозначні (зі смисловими відношеннями рівноправності або залежності) та потенційно багатозначні (з обома видами смислових відношень) моделі складносурядних речень французької мови;
визначити явища нейтралізації структурно-семантичної опозиції сурядність::підрядність” в складносурядних реченнях французької мови;
встановити співвідношення модальних та часових форм предикативних частин складносурядних речень французької мови;
з’ясувати особливості актуального членування складносурядних речень французької мови;
охарактеризувати складносурядні речення французької мови як прості й складні, прямі й непрямі мовленнєві акти;
виявити семантико-прагматичні особливості мовленнєвих реалізацій складносурядних речень французької мови та їх можливі структурні перетворення.
Об’єктом дисертаційної роботи є складносурядні речення сучасної французької мови.
Предметом дослідження є синтаксичні, семантичні й прагматичні властивості французьких складносурядних речень в аспекті їх вживання як простих і складних мовленнєвих актів.
Матеріалом для дослідження слугували 3200 прикладів складносурядних речень, отриманих шляхом суцільної вибірки з 47 літературних творів французьких письменників XIX XX століть, загальним обсягом 11900 сторінок.
Методи дослідження базуються на комплексному підході, заснованому на єдності системного й функціонального опису ССР з позиції взаємодії синтаксису, семантики й прагматики. ССР аналізуються шляхом лінгвістичного спостереження від фактів мовлення через їх узагальнення до фактів мови й від типових моделей ССР до конкретних мовленнєвих реалізацій. Для виявлення типових моделей ССР французької мови, їх взаємовідношень у полі сурядності, а також можливих конкретних перетворень у мовленні й визначення їх системної значущості використовується метод синтаксичного моделювання на основі узагальнення мовленнєвих реалізацій ССР французької мови. Методи семантичного та прагматичного аналізів застосовано для виявлення смислових відношень між предикативними частинами складносурядних речень та їх характеристики як простих і складних, прямих і непрямих мовленнєвих актів. Метод контекстуального аналізу був використаний для визначення межі структурних перетворень у предикативних частинах ССР при збереженні потенційно заданих системою смислових відношень, а також для розмежування конвенціональних/неконвенціональних конструкцій складносурядних речень в мовленні. За допомогою методу актуального членування речень розглядалися особливості тема-рематичної організації складносурядних речень французької мови.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше на підставі співвідношення іллокуцій предикативних частин складносурядних речень французької мови проаналізовано як прості й складні мовленнєві акти. Новим є запропоноване в роботі розмежування складносурядних речень як прямих і непрямих мовленнєвих актів на підставі розгляду взаємодії формальної структури й комунікативної цільової настанови. Уперше складносурядне речення французької мови розглядається як складний мовний знак, результатом мовленнєвої реалізації якого можуть бути смислові відношення рівноправності або залежності між предикативними частинами. Проведена класифікація складносурядних речень в аспекті цільової настанови (розповідної, питальної, спонукальної) їх предикативних частин, а також аналіз смислових відношень між останніми уперше дозволили виявити потенційно однозначні моделі з відношеннями смислової рівноправності або залежності, а також багатозначні моделі з відношеннями як смислової залежності, так і рівноправності.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Докладне дослідження значного корпусу прикладів складносурядних речень французької мови, проведене на базі теоретичних засад нашої роботи, дозволяє стверджувати, що класифікація складносурядних речень в аспекті комунікативної цільової настанови виявляє зміст смислових відношень між предикативними частинами складного висловлення, які характерні як для типових моделей, так і для відповідних мовленнєвих реалізацій. Аналіз різних типів складносурядних речень французької мови, що поєднують у своєму складі різноманітні за комунікативною спрямованістю елементарні речення (розповідні, питальні, спонукальні) підтверджує висловлене припущення про необхідність первісної орієнтації на особливості структури при визначенні категоріальної приналежності складного комплексу, оскільки, як показує дослідження, смислові відношення між предикативними частинами складносурядного речення можуть бути різними. Це зумовлено сполученням однакових або різних комунікативних настанов предикативних частин. Саме такий підхід дозволив поряд із презентацією моделі мовного знака різних, але конвенціонально визначених способів вираження цільової настанови виявити узагальнений характер смислових відношень тих або інших моделей. Отже, типова модель, що представляє в узагальненому виді позначувальне складносурядного речення як складного знака, у мовній системі містить потенційну інформацію про характер смислових відношень (рівноправності або залежності) між предикативними частинами конкретного складного висловлення в мовленні. У процесі актуалізації відбувається узгодження сигніфікативного значення мовної моделі складносурядного речення з денотативним (смисловим) значенням конкретного мовленнєвого висловлення. Постійно діючий механізм подвійної номінації зумовлює характер відповідності сигніфікативного й денотативного значення в складносурядному реченні-мовному знакові. Принцип відповідності є основним для визначення позиції типової моделі складносурядного речення в полі мовної системи. Вирішальним фактором є рівноправний або залежний характер смислових відношень між предикативними частинами при їх постійній структурній рівноправності. Так, центральне положення займають одиниці з повною відповідністю структурних й смислових відношень між предикативними частинами складносурядного речення; вони презентують ядро категорії сурядності на рівні складного висловлення. Для периферійних елементів є характерною постійна невідповідність структурних і смислових відношень. Розглядаючи складносурядні речення як мовний знак, специфіку якого відбивають структурні й смислові відношення між елементарними реченнями, що входять до його складу, слід зазначити, що в центрі мікросистеми складних речень поля сурядності перебувають однозначні моделі з відношеннями смислової рівноправності. Кожна предикативна частина зберігає смислову й структурну незалежність у межах складної синтаксичної єдності: (1) Пч+с+Пч, Сп+с+Сп, Па+с+Па, Сп+с+П. На периферії поля перебувають моделі, яким властива потенційна однозначність із відношеннями смислової залежності між предикативними частинами складносурядного речення: (2) Пз+с+Пз, Пз+с+Пч, Сп+с+Рп. Розповідні та розповідно-питальні моделі складносурядних речень (3) належать за своєю структурною організацією до категорії сурядності, але передають як відношення смислової рівноправності, так і залежності між предикативними частинами, і утворюють зону перетину між моделями центру та периферії поля.
Складносурядні речення-висловлення є знаком повного семіозісу, вимірами якого виявляються структура, семантика й прагматика. Результати взаємодії цих трьох складників висловлення виявляються істотними для визначення міри складності мовленнєвих актів, у яких реалізуються різні складносурядні речення. Основним показником простого або складного мовленнєвого акту є статус іллокуцій його предикативних частин. Це зумовлено тим, що при прагматизації складносурядного висловлення встановлюються різні взаємовідношення між іллокуціями його предикативних частин. Оскільки мовленнєві акти представляють комунікативну форму висловлень, у них інтегруються властивості типової моделі складносурядного речення й його відповідної мовленнєвої реалізації.
Потенційні властивості типової моделі складносурядного речення дозволяють визначити загальні закономірності їх тема-рематичного членування в мовленні. У складносурядних реченнях як складних мовленнєвих актах, актуальне членування реалізується в кожній предикативній частині. Складносурядні висловлення з відношеннями смислової залежності мають макротему в одній предикативній частині та макрорему в іншій, тобто актуальне членування реалізується у рамках усього складного речення.
Взаємодія семантики й прагматики на рівні мовної системи й рівні мовлення зумовлює розмежування складносурядних висловлень як прямих і непрямих мовленнєвих актів. У різних комунікативних типах складносурядних речень можливе вживання як однієї предикативної частини, так і обох предикативних частин з непрямою іллокутивною функцією. Засоби реалізації непрямих іллокуцій можуть бути різної природи. Такими є конвенціональні засоби реалізації, що репрезентують мовну систему й належать до сфери комунікативної компетенції адресата й адресанта (наприклад, дієслова vouloir і pouvoir у питальній формі другої особи однини й множини вживаються з непрямою іллокутивною функцією пом’якшеного, увічливого спонукання до дії). Можливе також уживання власне мовленнєвих засобів вираження непрямих іллокуцій: авербальні речення, перервані, еліптичні, імпліцитні та інші конструкції. Усі перераховані засоби, актуалізовані у мовленні, завжди є частиною конкретного складносурядного висловлення, що відображає реалізацію узагальненої моделі речення. Межею можливих варіативних змін предикативних частин у мовленні є збереження загальної схеми організації системної моделі складносурядного речення.
Зумовлена в типових моделях складносурядних речень смислова залежність або рівноправність між предикативними частинами при обов’язковому збереженні структурно-синтаксичної незалежності є постійною ознакою складносурядних речень як складних знаків і поширюється на конвенціональні й на неконвенціональні зразки.
Отримані результати дозволяють зробити висновки про ефективність системного та функціонального підходів з позиції взаємодії синтаксису, семантики й прагматики до вивчення складносурядних речень, що можуть бути використаними і при розгляді інших типів складних висловлень. Викладений матеріал відкриває перспективи вивчення складносурядних речень французької мови в різних видах дискурсу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г. Развитие структуры простого предложения в индоевропейских языках // Вопросы языкознания. 1960. №5. С. 22-31.
2. Адмони В.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. М.: Высшая школа, 1963. 335 c.
3. Андриевская А.А. Синтаксис современного французского языка. К.: Вища школа, 1973. 203 с.
4. Арутюнова Н.Д. Синтаксис // Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М., 1972. С. 259-339.
5. Арутюнова Н.Д. Речевой акт // Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. С. 412-413.
6. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Вып. 16. С. 3-42.
7. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с франц. Е.В.Вентцель и Т.В.Вентцель. М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. 416 с.
8. Бархударов Л.С. Предложение в трактовке различных направлений // Вопросы языкознания. 1976. №3. С. 8-16.
9. Басманова А.Г., Тарасова А.Н. Синтаксис предложения французского языка. М: Высшая школа, 1986. 208 с.
10. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 343 с.
11. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / КНУ імені Тараса Шевченка. К.: Астрея, 1997. 312 с. Бібліогр.: с. 284-310.
12. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
13. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с франц. Ю.Н.Караулов, В.П.Мурат и др. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
14. Бобырева М.М. О типологии предложения в современном французском языке. М.: Наука, 1964. 216 с.
15. Богданов В.В. Деятельностный аспект семантики // Прагматика и семантика синтаксических единиц: Сб. науч. тр. Калинин, 1984. С. 12-23.
16. Бондарко А.В. Грамматическая форма и контекст // Русский язык: Функционирование грамматических категорий. Текст и контекст. М., 1984. С. 13-32.
17. Бузаров В.В., Бузарова М.Д. О нейтрализации на синтаксическом уровне // Вопросы языкознания. 1984. №4. С. 116-123.
18. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 575с.
19. Буніятова І.Р. Основні підходи до вивчення складного речення в синхронії та діахронії // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Серія філологія, педагогіка, психологія. 2002. Вип. 6. С. 360-369.
20. Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV-XIII ст.) / КНЛУ. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. 327 с. Бібліогр.: с. 289-324.
21. Валимова Г.В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1967. 329 с.
22. Васильева Н.М. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1983. 82 с.
23. Васильева Н.М., Пицкова Л.П. Французский язык. Теоретическая грамматика. Морфология. Синтаксис. М.: Лист Нью, 2004. 416 с.
24. Веденина Л.Г. Французское предложение в речи. М.: Высшая школа, 1991. 192 с.
25. Великова Л.М. Типологія взаємопов’язаних таксисних і аспектуальних відношень у висловлюванні з темпоральною поліпредикативною конструкцією (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук / КДЛУ. К., 1995. 16 с.
26. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка) // Вопросы грамматического строя. Л.: АН СССР, 1955. C. 389-435.
27. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа,1972. 416 с.
28. Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 559 с.
29. Вихованець І.Р. Нариси функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 224 с.
30. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
31. Вишнивецкая М.А. Альтернативные вопросительные предложения во французском языке: структура, семантика, прагматика: Автореф. дис. канд. филол. наук / КНЛУ. К., 2005. 20 с.
32. Воронина М.Ю. К определению статуса сложносочинённых предложений (на материале французского языка) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2001. №536. С. 26-33.
33. Воронина М.Ю. Французское сложносочинённое предложение в аспекте языка и речи // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: V Ювілейна міжнар. конференція. Київ, 11-12 жовтня 2001р. К., 2001. С. 23.
34. Воронина М.Ю. Интеграция системных и речевых свойств в монокоммуникативных и поликоммуникативных моделях французских сложносочинённых предложений // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: VII Міжнар. конференція. Дніпропетровськ, 5-6 листопада 2001р. Дніпропетровськ, 2001. Т. I. С. 5-6.
35. Воронина М.Ю. Сложносочинённое повествовательно-вопросительное предложение в современном французском языке: коммуникативный и структурный аспекты // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2002. №567. С. 113-119.
36. Вороніна М.Ю. Складносурядні речення французької мови в аспекті інтегративної прагматики // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. 2002. Вип. 6. С. 226-230.
37. Воронина М.Ю. Функциональные типы сложносочинённых предложений французского языка как простые и сложные речевые акты // Підготовка фахівців у галузях філології та лінгводидактики у вищих навчальних закладах: Всеукраїнська науково-методична конференція з проблем вищої освіти. Харків, 10-11 жовтня 2002р. Харків, 2002. С. 9-11.
38. Воронина М.Ю. Простой и сложный речевой акт: повествовательно-вопросительные сложносочинённые предложения современного французского языка // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2003. №586. С. 67-70.
39. Воронина М.Ю. Сложносочинённые предложения французского языка с вопросительными и побудительными в их составе // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2004. №636. С. 58-61.
40. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностранные языки в школе. 1982. №5. С. 11-17.
41. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. М.: Просвещение, 1983. 287 с.
42. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
43. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138 с.
44. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики / Пер. с франц. П.А.Скрелина. М.: Прогресс, 1992. 218 с.
45. Грамматика современного русского литературного языка / Отв.ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
46. Грачёва Л.И. Структурный анализ повествовательных и вопросительных предложений с побудительной целеустановкой во французском языке // Структурное развитие французского языка: Сб. науч. тр. Калининск. гос. ун-та. Калинин, 1985. С. 10-13.
47. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1969. 155 с.
48. Гулыга Е.В. Теория сложноподчинённого предложения в современном немецком языке. М.: Высшая школа, 1971. 207 с.
49. Давыдова Е.И. О синтаксическом концепте, репрезентируемом сложносочинённым предложением // Филология и культура: Междунар. науч. конференция. Тамбов, 19-21 октября 2005г. Тамбов, 2005. С. 413-416.
50. Дейк Т. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1978. Вып. 8. С. 259-336.
51. Дейк Т. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Пер. с англ. под ред. В.И.Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
52. Дмитренко В.А. Структурно-семантические особенности и функции сложных предложений и присоединительных конструкций с сочинительной связью (на материале английских диалогических текстов) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 1999. №461. С. 56-60.
53. Еремеев Я.Н. Директивные высказывания с точки зрения диалогического подхода // Теоретическая и прикладная лингвистика: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж, 2000. Вып. 2. С. 109-126.
54. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во МГУ, 1979. 307 с.
55. Зимняя И.А. Смысловое восприятие речевого сообщения. М.: Наука, 1976. 263 с.
56. Золотова Г.А. К вопросу о таксисе // Исследования по языкознанию: Сб. статей к 70-летию А.В.Бондарко. С.-Пб., 2001. С.170-175.
57. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Изд-во МГУ, 1998. 528 с.
58. Илия Л.И. Синтаксис современного французского языка. Теоретический курс. М.: Наука, 1962. 384 с.
59. Илия Л.И. Пособие по теоретической грамматике французского языка. М.: Высшая школа, 1979. 215 с.
60. Ильичёва Е.Г. Некоторые дискуссионные моменты в теории сложного предложения // Романо-германская филология: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 1. Саратов, 2000. С. 159-164.
61. Ионице М.П., Потапова М.Д. Проблемы логико-синтаксической организации предложения. Кишинёв: Штиинца, 1982. 135 с.
62. Иофик Л.Л. Сложное предложение в новоанглийском языке. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. 210 с.
63. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 152с.
64. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований / КНУ імені Тараса Шевченка. К.: Вища школа, 1989. 131 с. Бібліогр.: с. 121-130.
65. Карабан В.І., Верба Л.Г. Інгерентна прагматичність дискурсу // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб. наук. пр. Харків, 1996. С. 89-90.
66. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
67. Кацнельсон С.Д. Общее типологическое языкознание. Л.: Наука. 1986. 298 с.
68. Кобозева И.М. Теория речевых актов” как один из вариантов теории речевой деятельности // Новое в зарубежной лингвистике. М, 1986. Вып. 17. С. 7-21.
69. Кобозева И.М. Лингвиситическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
70. Кобозева И.М., Ким Гон Сук. Сложное предложение как форма сложного речевого акта // Сложное предложение: традиционные вопросы теории и описания и новые аспекты его изучения. М., 2000. С.95-105.
71. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Высшая школа, 1976. 239 с.
72. Колшанский Г.В. Прагматика текста // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. 1980. Вып. 151. С. 3-8.
73. Комина Н.А. Прагматическая структура сложной реплики // Прагматика и семантика синтаксических единиц: Сб. науч. тр. Калинин, 1984. С.103-110.
74. Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Вып. 16. С. 349-383.
75. Корбозерова Н.М. Проблеми вивчення змісту мовного знака // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. 2002. Вип. 6. С. 176-181.
76. Корди Е.Е. О способах выражения таксиса во французском языке // Исследования по языкознанию: Сб. статей к 70-летию А.В.Бондарко. С.-Пб., 2001. С. 176-185.
77. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів: Вища школа, 1980. 183 с.
78. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Академія, 1999. 288 с.
79. Краусс Р.Н. Познание и общение. М.: Наука, 1988. 172 с.
80. Кручинина И.Н. Структура и функции сочинительной связи в русском языке. М.: Наука, 1988. 212 с.
81. Кручинина И.Н. Сложное предложение // Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. С. 471-472.
82. Кулагин А.Ф. Основные структурно-семантические типы сложных предложений в аспекте коммуникативной целеустановки: Автореф. дис. доктора филол. наук / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Л., 1972. 48 с.
83. Куликова В.Г. Структура спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови (комунікативно-прагматичний аспект). Автореф. дис. канд. філол. наук / КНЛУ. К., 2001. 19 с.
84. Лісова І.Г. Лексико-граматичні засоби вираження відносин часу у сучасній французькій мові (на матеріалі текстів офіційно-ділового стилю): Автореф. дис. канд. філол. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. Київ, 2001. 21 с.
85. Ломов Б.Ф., Беляева А.В., Носуленко В.Н. Вербальное кодирование в познавательных процессах. М.: Наука, 1986. 127 с.
86. Лурия А.Г. Язык и сознание. М.: Изд-во МГУ, 1979. 319 с.
87. Лю Вейжуй. Побуждение в вопросительных конструкциях // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. 2001. №4. С. 152-156.
88. Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 201 с.
89. Манаенко Г.Н. Значения языковых выражений и их дискурсивные характеристики при создании информации // Филология и культура: V Междунар. науч. конференция. Тамбов, 19-21 октября 2005г. Тамбов, 2005. С. 53-56.
90. Мантанов В.В. Проблема текста и его понимания // Логика и язык. М., 1985. С. 28-38.
91. Медведева Л.М. О типах речевых актов // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 1989. №339. С. 42-46.
92. Медведева С.В. Синтагматические значения соединительного союза на уровне сложного вопросительного предложения // Композиционная семантика: III Междунар. школа-семинар по когнитивной лингвистике. Тамбов, 18-20 сент. 2002 г. Ч. II. Тамбов, 2002. С. 43-44.
93. Мельничук О.С. Загальні питання синтаксису української мови // Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К. Білодіда. К., 1972. С. 5-50.
94. Миллер Е.Н. К определению языка // Вопросы языкознания. 1987. №3. С. 33-45.
95. Милосердова Е.В. Когнитивные основания прагматической реализации вопросительного предложения // Композиционная семантика: III Междунар. школа-семинар по когнитивной лингвистике. Тамбов, 18-20 сент. 2002 г. Ч. І. Тамбов, 2002. С. 152-153.
96. Минкин Л.М. Функциональные типы сложных предложений в современном французском языке // Автореф. дис. доктора филол. наук / Московский ин-т языкознания АН СССР. М., 1981. 40 с.
97. Минкин Л.М. Особенности тема-рематической организации сложного предложения в современном французском языке // Единство системного и функционального анализа языковых единиц: Сб. науч. тр. Вып. ІІ. Белгород, 1996. С. 84-89.
98. Минкин Л.М. Новая теория прагматики и некоторые идеи современной лингвистики // Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 1997. №390. С. 101-104.
99. Минкин Л.М. Некоторые вопросы теории языка и речи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологія. 2000. Т. 3, №2. С. 15-25.
100. Минкин Л.М. Проблемы значения в теории языка и речи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2000. №471. С. 179-192.
101. Минкин Л.М. К композиции языковой системы // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: V Ювілейна міжнар. конференція. Київ, 11-12 жовтня 2001р. К., 2001. С. 76.
102. Минкин Л.М., Шевченко И.С. Номинация и референция в высказывании // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2005. №667. С. 3-10.
103. Михайлова Л.В. Средства косвенного выражения иллокуции побуждения в английском языке 16-20 в.в. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія романо-германська філологія. 2000. №500. С. 66-72.
104. Морозов Л.С. Структурно-семантические типы союзного сложносочинённого предложения современного немецкого языка с побудительным компонентом в его составе. Автореф. дис. канд. филол. наук / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Ленинград, 1977. 17 с.
105. Морозов Л.С. Семантико-синтаксические отношения между компонентами немецких сложносочинённых предложений с противительным союзом aber // Реальность, язык и сознание: Междунар. межвуз. сб. науч. тр. Вып. III. Тамбов, 2005. С. 394-399.
106. Мороховский А.Н., Воробьёва О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. К.: Вища школа, 1991. 272 с.
107. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Семиотика / Под ред. Ю.С.Степанова. М., 1983. С. 37-90.
108. Москальская О.И. Грамматика текста. М.: Высшая школа, 1981. 183 с.