АРХЕТИП МАТЕРІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ДРАМІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТАРОВОЙТОВА Христина Володимирівна

УДК 811.133.1’37:81’42+82-2(44)

АРХЕТИП МАТЕРІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ДРАМІ:
ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних
наук, професор
ГЕТЬМАН Зоя Олексіївна

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ..
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АРХЕТИПУ
МАТЕРІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ДРАМІ
1.1. Когнітивні конституенти свідомості мовної особистості ...........
1.1.1. Архетип як об’єкт дослідження в гуманітарних науках ........
1.1.2. Концепт як дискретно-змістова одиниця колективної
свідомості ...
1.1.3. Співвідношення архетипу та концепту в сучасній
лінгвістиці .
1.2 . Архетип матері в культурі франкомовного соціуму .
1.3.Сучасний французький драматургічний дискурс як засіб
актуалізації архетипів людства .....
1.4.Методика лінгвокогнітивного дослідження архетипу матері
в сучасній французькій драмі ........
Висновки до першого розділу .
РОЗДІЛ 2. АРХЕТИП МАТЕРІ В ОБРАЗНІЙ ТА КОМПОЗИЦІЙНІЙ
СИСТЕМАХ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ДРАМИ
2.1. Образно-символічний простір об’єктивації архетипу матері .
2.1.1. Образ жінки-матері .....
2.1.2. Образ Святої Діви ....
2.1.3. Образ майбутньої матері .
2.2. Оцінний простір реалізації архетипу матері ..
2.2.1. Позитивний емоційний резонанс .......
2.2.2. Негативний емоційний резонанс ........
2.3. Композиційний простір актуалізації архетипу матері ..
2.3.1. Заголовок ......
2.3.2. Список дійових осіб .....
2.3.3. Кінцівка .....
Висновки до другого розділу ..
РОЗДІЛ 3. АРХЕТИП МАТЕРІ В КОНЦЕПТУАЛЬНІЙ СИСТЕМІ
СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ДРАМИ
3.1. Концептуальні механізми актуалізації архетипу матері
в сучасній французькій драмі .....
3.1.1. Концептуальна метафора ..
3.1.2. Концептуальна метонімія .
3.2. Типологія метафоричних концептуальних моделей
3.2.1. природа <=> мати ...
3.2.2. водна стихія <=> мати ............................................................
3.2.3. земля <=> мати .....
3.2.4. простір <=> мати ..
3.2.5. жива істота <=> мати ..............................................................
3.3. Метонімічні моделі як втілення архетипу матері ...
3.3.1. французька провінція замість добра мати
3.3.2. чужа країна замість погана мати ..
Висновки до третього розділу .
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .
ДОДАТКИ .....
Додаток А. Амбівалентність первісного концепту мати, що втілює
архетип матері .
Додаток Б. Унаочнення об’єктивації архетипу матері в системі
словесних і концептуальних образів сучасної
французької драми ...
Додаток В. Концептуальні механізми втілення архетипу матері...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА ...
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ......

ВСТУП

Сучасний стан розвитку лінгвістики визначається активізацією досліджень, спрямованих на пошук з’єднувальної ланки між мовою імисленням. Основним завданням когнітивного підходу є розв’язання проблеми вербалізації знань у процесі пізнання навколишнього світу, способів представлення мовних одиниць у людській свідомості та їхньої участі взабезпеченні акту комунікації. Ці знання існують у людській свідомості у формі архетипів. Архетипи це підсвідомі знаки, що кореняться в глибинному національному підсвідомому людської ментальності. У сучасній когнітивній лінгвістиці відбувається встановлення характеру кореляції між мовленнєвими процесами, об’єктивованими в текстовій тканині, й тими когнітивними процесами мислення, що активізуються при формуванні смислу художнього твору [17; 20; 26; 54; 107]. Не є винятком і драматургічний твір, що виступає об’єктом дослідження українських [28; 47; 101] та зарубіжних лінгвістів [14; 124; 201], які вивчали його мовні особливості [8; 31; 33], стилістичні йлінгвопоетичні характеристики [63; 88; 193; 203], а також питання композиції драматургічного твору [85; 105; 128]. Отже, архетипи як когнітивні конституенти свідомості мовної особистості, що містяться в основі художнього твору, дають можливість розглянути суттєві сторони його змісту, постійно привертають увагу дослідників, що підтверджується значною кількістю праць уцьому напрямі з філософії [1; 129], психології [40; 144], психолінгвістики [98; 166] та лінгвістики [13; 67; 76].
Серед багатьох архетипів людства особлива роль відводиться архетипу матері, оскільки його актуальність зумовлена самим життям, адже мати це важлива фігура у будь-якій мовній спільноті. Архетип матері, який став предметом пильної уваги дослідників різних спеціальностей [16; 30; 56; 125; 147; 163], пов’язується з джерелом життя (матерією, матрицею, природою) та джерелом смерті (стихією, фатумом, безоднею). Це, у свою чергу, неминуче приводить і до підвищення актуальності вирішення питання вербальної реалізації архетипу матері в мовному середовищі. Тому виявлення засобів мовного втілення архетипу матері в сучасній французькій драмі зумовлене необхідністю дослідження лінгвокогнітивних механізмів осмислення дійсності властивих франкомовному соціуму, що передбачає залучення нових методів, прийомів і принципів аналізу драматургічного дискурсу як форми репрезентації й передачі знань, як способу концептуалізації дійсності й матеріального відображення ментальної бази адресанта, його художньо-естетичної свідомості, а також як моделі впливу на свідомість і почуття адресата. Отже, актуальність роботи зумовлена її антропоцентричною спрямованістю, що відповідає загальній тенденції інтересу сучасного мовознавства до вивчення ролі людського чинника в мові; відкритими здобутками лінгвокогнітивної методології, яка зорієнтована на проникнення в глибинні механізми мовної особистості; а також, власне, відсутністю робіт, які б вивчали засоби вербалізації архетипу матері в сучасній французькій драмі, у вітчизняній тазарубіжній лінгвістиці.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної теми Дослідження комунікативно-функціональних та когнітивних аспектів системи одиниць французької мови” кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 5 від 18 грудня 2003 року). Коло питань, що розглядається в дисертації, відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою №0106U002115 Міністерства освіти і науки України Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 30 січня 2005 року).
Метою дисертації є розкриття мовних засобів об’єктивації архетипу матері шляхом виявлення лінгвокогнітивних особливостей мовлення персонажів сучасної французької драми.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
обґрунтувати теоретичну базу дослідження архетипу матері шляхом аналізу підходів до вивчення архетипів у лінгвістиці;
розробити методологічні засади дослідження архетипу матері;
з’ясувати національно-культурну специфіку втілення архетипу матері уфранкомовному середовищі;
окреслити образний простір сучасної французької драми, в якому реалізується архетип матері;
визначити механізми створення емоційного резонансу в системі мовних засобів втілення архетипу матері в сучасній французькій драмі;
схарактеризувати особливості актуалізації архетипу матері в контексті аналізу композиційного простору сучасних французьких п’єс;
виявити коло корелятів метафоричних і метонімічних концептуальних моделей, у яких реалізується архетип матері.
Об’єктом дослідження є архетип матері в сучасній французькій драмі.
Предмет вивчення лінгвокогнітивні особливості актуалізації архетипу матері в сучасних французьких п’єсах.
Для розкриття лінгвокогнітивних особливостей архетипу матері всучасній французькій драмі нами сформульована робоча гіпотеза: в основі образного, композиційного та концептуального просторів сучасних французьких драматургічних творів фігурує архетип матері, який вербалізується та актуалізується у драматургічному дискурсі.
Матеріалом дослідження слугують різні за обсягом сучасні французькі п’єси (48 п’єс загальним обсягом 3335 сторінок). Вибір ілюстративного матеріалу зумовлений необхідністю вивчення мови сучасних французьких драматургічних творів, яка максимально достовірно відображає особливості мовлення представників сучасного французького середовища і репрезентує природні, соціальні й поведінкові характеристики жінки-матері, її професійні тарелятивні ролі у франкомовному соціумі.
Мета та завдання роботи зумовили вибір основних методів дослідження. Семантико-стилістичний аналіз мовлення персонажів сучасних французьких п’єс сприяв обґрунтуванню вмотивованості вибору, художньо-естетичної ефективності й смислової доцільності засобів актуалізації архетипу матері, що було здійснене шляхом звернення до методу зіставлення мовних одиниць вмежах теорії іконізму. При визначенні семантичного наповнення лексем, уяких втілюється архетип матері, застосовувався метод аналізу словникових дефініцій. Концептуальний аналіз сучасних французьких п’єс, який є логічним продовженням семантичного аналізу, уможливив розкриття лінгвокогнітивних механізмів актуалізації архетипу матері в сучасній французькій драмі. Для вилучення прихованих смислів текстів сучасної французької драми використані методики концептуального аналізу (а саме фреймове моделювання), теоретичні принципи якого розроблені вітчизняними і зарубіжними лінгвістами [12; 27; 43; 54; 182].
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше з’ясовано національно-культурну специфіку втілення архетипу матері у франкомовному середовищі; визначено місце архетипу матері в створенні образного та композиційного просторів сучасної французької драми. Новим є визначення лексем-атракторів, які виступають мовними засобами актуалізації архетипу матері і створюють емоційний резонанс у п’єсах. Уперше встановлено метафоричні та метонімічні моделі, у яких реалізується досліджуваний архетип.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що її результати є внеском у подальший розвиток когнітивно-комунікативного напряму теорії архетипів. Запропоноване дослідження архетипу матері в сучасній французькій драмі сприяє вдосконаленню методики аналізу когнітивних конституентів у межах художнього твору. Теоретично значущим для розбудови лінгвістичної теорії архетипів є виявлення лексем-атракторів шляхом аналізу їх конотативних особливостей. Встановлення лінгвокогнітивних особливостей функціонування словесних та концептуальних образів у процесі дослідження драматургічного дискурсу сприяє збагаченню й подальшому розвиткові когнітивної лінгвістики, зокрема, теорії концептуальної метафори таконцептуальної метонімії.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів у теоретичних курсах з філологічних дисциплін, зокрема стилістики (розділи Мовні засоби образності та експресивності”, Стилістична семасіологія”, Стилістика тексту”), на практичних заняттях з інтерпретації художнього тексту (розділи Дискурс як комунікативна одиниця”, Авторське та персонажне мовлення”), при читанні спецкурсів із когнітивної поетики тапри написанні наукових робіт з романської філології.
Положення, що виносяться на захист:
1. Архетипи людства це когнітивні конституенти свідомості, що передаються виключно у спадок від пращурів; вони є виявом родової пам’яті, що має колективний характер, та слугують підґрунтям формування первісних концептів у свідомості мовної особистості. Архетип матері є значущим уформуванні культури мовного соціуму. Архетип матері передусім являє собою життєдайне коріння усіх початків та перетворень, основу всілякого початку й кінця, що поєднується та втілюється часто в образах та символах сучасної французької драми.
2. Образно-символічний простір сучасної французької драми, у якому втілюється архетип матері, що реалізується, передусім, в первісних концептах мати, годувальниця, Богоматір; церква; земля, вода; ведмідь, вовчиця; сова, гуска, представлено сукупністю образів і символів, котрі згруповані навколо двох протилежних аспектів архетипу матері: добра мати та погана мати. Сукупність образів та символів сучасної французької драми, в яких втілюється архетип матері у франкомовному середовищі, є національною специфікою виявлення архетипу матері.
3. Оцінний простір реалізації архетипу матері в сучасній французькій драмі представлений образами, подіями та ситуаціями, які індукують емоційну вібрацію драматичної дії та є різними за своєю природою, оскільки вони базуються на емоційному впливі ритму й на виборі лексики. Лексеми-атрактори напозначення матері, в яких утілюються первісні концепти, що реалізують архетип матері, системно впливають на сприйняття адресатом образів п’єси таутворюють емоційний резонанс, породжуючи при цьому відповідні позитивні або негативні емоції.
4. Композиційний простір актуалізації архетипу матері в сучасній французькій драмі представлений перманентними компонентами п’єси: заголовком, списком дійових осіб та кінцівкою, котрі є основними актуалізаторами текстових концептів п’єси, що ґрунтуються на первісних концептах добра мати та погана мати, в яких об’єктивується архетип матері, атакож виступають фрагментами драматургічного дискурсу й несуть на собі смислове навантаження.
5. Архетип матері в системі концептуальних образів сучасної французької драми реалізується в метафоричних моделях: природа <=> мати, водна стихія<=> мати, земля <=> мати, простір <=> мати, жива істота <=> мати, реверсивність яких зумовлена тотожністю логічних категорій, та метонімічних моделей: французька провінція замість доброї матері, чужа країна замість поганої матері. Ці моделі утворюються шляхом поєднання метафоричних таметонімічних концептів, що залучаються до формування асоціативно образної структури засобами сучасної французької мови.
Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дослідження було викладено і обговорено на засіданнях кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету; на трьох міжнародних наукових конференціях: Мова та культура: проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 17-18 травня 2007 р.), Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького, 18-20 травня 2007 р.), Національна культура упарадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 24 жовтня 2007 р.); на Першій Всеукраїнській науковій конференції романістів Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства” (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 5-6 жовтня 2006 р.); на Всеукраїнській конференції молодих науковців Актуальні проблеми романської філології” (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 5-6 грудня 2007 р.); у п’яти міжвузівських науково-практичних конференціях: 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київський національний лінгвістичний університет, 22-23 лютого 2006 р.), Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київський національний лінгвістичний університет, 4-6 квітня 2006 р.), Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київський національний лінгвістичний університет, 4-6 квітня 2007 р.), Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Волинський державний університет імені Лесі Українки, 8-10 червня 2007 р.), Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації таінтеграції освітніх процесів” (Київський національний лінгвістичний університет, 12 грудня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації, результати і висновки проведеного дослідження висвітлено в 5 наукових статтях (2,25 др. арк.), опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, і5тезах доповідей (0,67 др. арк.) на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях. Усі публікації є одноосібними. Загальний обсяг публікацій 2,92 др. арк.
Загальний обсяг дисертації. Обсяг тексту дисертації становить 198сторінок, загальний обсяг праці разом із бібліографією 235 сторінок. Список використаної наукової літератури включає 210 позицій, у тому числі 60 іноземними мовами. Список довідкової літератури становить 27 позицій, джерел ілюстративного матеріалу 48 позицій. У дисертації 6 таблиць, 39рисунків та 3 діаграми.
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків та списку наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну обраної теми, сформульовано мету й завдання, положення, що виносяться на захист, визначено об’єкт, предмет, матеріал дослідження, описано методи аналізу, розкрито теоретичне та практичне значення виконаної роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі Теоретичні засади дослідження архетипу матері в сучасній французькій драмі” представлено критичний огляд теоретико-методологічних засад визначення місця архетипу в сучасній лінгвістиці та вструктурі сучасної французької драми. Зокрема, встановлено співвідношення архетипу та концепту, визначено поняття драматургічного дискурсу, окреслено національно-культурну специфіку об’єктивації архетипу матері в сучасних французьких п’єсах.
У другому розділі Архетип матері в образній та композиційній системах сучасної французької драми” визначено словесні й композиційні образи, в яких актуалізується архетип матері в сучасній французькій драмі; умежах композиції сучасного драматургічного твору здійснено класифікацію заголовків сучасних французьких п’єс, які є засобом реалізації архетипу матері, а також з’ясовано роль списку дійових осіб та кінцівки якоб’єктиваторів архетипу матері в сучасній французькій драмі.
Третій розділ Архетип матері в концептуальній системі сучасної французької драми” присвячено побудові метафоричних та метонімічних моделей, які містяться в основі образів та символів, що реалізують архетип матері, та вербалізуються в мовленні персонажів сучасних французьких п’єс.
У загальних висновках узагальнено й підсумовано теоретичні тапрактичні результати дисертаційного дослідження, окреслено перспективи подальших розвідок із проблематики дисертації.
Роботу завершують додатки та списки використаної наукової, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Архетип це первісна вроджена психічна структура національної духовності, апріорна даність, яка має колективний характер, що виражає тазакріплює основоположні властивості етносу, особливості світогляду, характер художньої творчості та історичної долі народу. Архетипи зберігаються у свідомості мовної особистості у вигляді мовленнєвих структур первісних концептів, які є базою формування семантичного простору національної мови. У свою чергу, понятійні одиниці, які вербалізують первісні концепти, є більш загальними в порівнянні з початковими, тобто одиницями, які сприяють активації архетипів у свідомості мовної особистості. В умовах комунікації (дискурсу) персонажів сучасної французької п’єси ці ментальні структури забезпечують можливість надходження інформації про події, які відбуваються на сцені, а також здійснюють управління процесами переробки інформації і вибірковість інтелектуального віддзеркалення досвіду франкомовного соціуму.
У когнітивній лінгвістиці поняття драматургічний дискурс” пов’язано заналізом мовного відрізка як процесу, підчас якого враховуються учасники комунікації (персонажі), їх знання, ментальний досвід, ситуація, що склалася. Зогляду на зміну фокусу сучасних лінгвістичних досліджень, від опису йсистематизації тропів, в бік вивчення їхньої ролі в структуруванні семантичного простору цілого твору, що надає можливість вийти на якісно новий рівень рівень осмислення динамічної, дискурсивної природи драматургічного тексту, сучасний французький драматургічний дискурс тлумачиться як процес і продукт стилізованої та типізованої мовленнєвої діяльності персонажів, який характеризується взаємопроникненням мовної й позамовної інформації, яка вибудовує загальний смисловий (образний, композиційний та концептуальний) простір сучасної французької драми, виступає засобом розкриття задуму адресанта та достовірно відображає ментальність та особливості мовлення представників сучасного франкомовногосоціуму.
Серед архетипів сучасної французької драми, що реалізуються в первісних концептах, виникають відповідно до суспільно-історичних тадуховно-культурних процесів і передаються у наступні покоління, ми виокремили архетип матері, як один із базових архетипів художньої картини світу. У роботі визначено національно-культурну специфіку втілення архетипу матері у франкомовному середовищі, який представлений сукупністю образів (природи, землі, води, океану, річки, моря, озера, джерела, дому, матері, Святої Діви, майбутньої матері) та символів (Всесвіту, Батьківщини, рідної землі, материнської любові, тепла, затишку, святості, надії і допомоги), в яких втілюється архетип матері. Кількість образів та символів, які асоціюються з архетипом матері, винятково велика, але усі вони групуються навколо двох протилежних аспектів архетипу матері: позитивного добра мати (лагідна, щедра, всепрощаюча, життєдайна) та негативного погана мати (грізна, уроборична, смертоносна, жорстока).
У роботі зазначено, що в образній системі сучасної французької драми центральне місце займають образи: жінки-матері, Святої Діви та майбутньої матері, що вказує на їхній ядерний статус у концептуальній картині світу франкомовного соціуму. Вважаємо, що розуміння смислів, які стоять за образами, символами сучасної французької драми це шлях до справжнього розуміння людини, ситуації, середовища сучасної Франції.
У дискурсі персонажів сучасних французьких п’єс образ Святої Діви, який ґрунтується на первісних концептах добра Богородиця, грізна Богородиця таСвята Мати, що втілюють архетип матері, вербалізується через лексеми тасловосполучення на позначення Богоматері. У концептуальному просторі сучасної французької драми відбувається актуалізація мегаконцепту Свята Діва, складовими якого є текстові концепти диво, порятунок, охорона, віра, надія, духовна підтримка, духовна допомога, що опосередковані вживанням лексем на позначення дій та надлюдських здібностей Святої Діви, що реалізує первісний концепт Богородиця, у якому втілюється архетип матері.
Встановлено, що в сучасній французькій драмі складниками дискурсивного мегаконцепту мати є текстові концепти любов, повага, допомога, порятунок, материнський інстинкт, інстинкт самозахисту, майбутня мати, очікування, турбота, духовна підтримка, духовна та фізична допомога, віра, диво, ненависть, надмірність, які, у свою чергу, об’єднані в біполярні мегаконцепти майбутня мати, самопожертва, свята діва, що вербалізуються у мовних засобах, котрі реалізують позитивний (добра мати), негативний (погана мати) та оргіастичний (Свята Мати) аспекти архетипу матері.
Залучення теоретико-методологічного апарату когнітивної лінгвістики дозволило встановити, що архетип матері в позитивному (добра мати) та негативному (погана мати) аспектах вербалізується в мовних засобах із різною конотацією, які є складниками текстових концептів. У свою чергу, текстові концепти об’єднуються в біполярні мегаконцепти твору, які окреслюють концептуальні лінії п’єси й стають своєрідним фундаментом длярозгортання дискурсивного мегаконцепту мати. Під дискурсивним мегаконцептом мати в дисертації розуміється сукупність мегаконцептів сучасної французької драми, текстових концептів із відповідними мовними складниками, у яких втілюються первісні концепти, що ґрунтуються наархетипіматері.
З метою вивчення неоднозначної семантики лексем, що втілюють архетип матері в сучасних французьких драматургічних творах, в дисертації вводиться термін лексеми-атрактори” на позначення матері, під яким ми розуміємо емоційно заряджені лексеми на позначення матері, що використовуються адресантом у мовленні персонажів з метою викликати в адресата емоційні потрясіння. Як наслідок сукупної дії смислових і структурних флуктуацій, у рамках дискурсивного простору п’єси виникає емоційний резонанс у художньому сприйнятті образів, що ґрунтуються на архетипі матері, який базується на згущенні лексем-атракторів на позначення матері, де рівень конотації залежить від активації первісного концепту мати (+) або первісного концепту мати (), що реалізують архетип матері. У роботі представлений перелік лексем-атракторів на позначення матері, які є втіленням архетипу матері в сучасній французькій драмі. Для визначення рівня конотації лексем-атракторів на позначення матері було запропоновано ввести п’ятибальну шкалу оцінювання з нейтральним, низьким, середнім, високим та найвищим рівнями конотації. Доведено, що емоційний резонанс, створений лексемами-атракторами на позначення матері з рівнем позитивної чи негативної конотації, графічно відтворюється тотожними поздовжніми хвилями, основне коливання яких здійснюється у відповідній площині. При цьому доведено, що негатив, домінуючи в лексиконі, поступається позитиву в використанні, що пояснюється загальним прагненням людства, у тому числі й представниками франкомовного соціуму, допозитиву.
За умови зовнішньої та внутрішньої неоднорідності п’єс сучасної французької драми було вивчено композиційний простір сучасних французьких драматургічних творів. Визначено, що домінантними компонентами в дослідженні архетипу матері в межах композиції п’єси є заголовок, список дійових осіб та кінцівка. З метою переосмислення заголовків, в яких втілюється архетип матері, в роботі було запропоновано поділити досліджені сучасні французькі п’єси на п’ять блоків:
Заголовки сучасних французьких п’єс, смисловим ядром яких є агенс-номінант головного персонажа, де архетип матері втілюється в мовних засобах на позначення дій, загальнолюдських цінностей та духовних якостей головних персонажів. Встановлено, що актуалізація культурної пам’яті та знань адресата здійснюється через відображення етимологічного значення імені головного персонажу.
Заголовки з ядром-локативом та з ядром-темпоративом характеризуються контрастністю, яка представлена оксюморонним зіставленням лексем, що пояснюється амбівалентністю первісного концепту мати, у якому реалізується архетип матері, що актуалізується у зазначених заголовках.
Заголовки з ядром-атрибутом передають проблематику, емоційність твору задопомогою типізуючого символу, який вибирається адресантом свідомо чи несвідомо із культурної пам’яті суспільства, із концептуальної картини світу, що втілює первісний концепт мати, який реалізує архетип матері.
Абстрактні поняття, що лежать в основі заголовків сучасних французьких п’єс, до яких належать загальнолюдські цінності, а саме: життя, смерть, щастя, горе, любов, ненависть, початок, кінець, народження, занепад, які є деякою мірою символами та актуалізаторами первісного концепту мати, що об’єднує первісні концепти добра мати та погана мати, у яких втілюється архетип матері. Заголовки, ядром яких є абстрактне поняття, компресують інформацію про життєвий цикл людини, який поєднує усі складові життя.
Зазначені типи заголовків сучасних французьких п’єс розкривають загальні лінгвокогнітивні особливості втілення архетипу матері в сучасній французькій драмі.
З’ясовано, що список дійових осіб надає змогу декодувати художнє мовомислення представників сучасного франкомовного соціуму крізь призму теорії архетипів. Крім цього, визначено, що лексеми на позначення фінальних ремарок, які поділяються на відкриті та закриті, є втіленням негативного аспекту архетипу матері (погана мати).
Таким чином, в дисертації детермінується, що композиційний простір сучасних французьких п’єс є особливим засобом вербалізації архетипу матері в сучасній французькій драмі. Специфіка композиції сучасних французьких п’єс корелює з особливостями концептуальної картини світу франкомовних адресантів.
Окреслений образний, оцінний та композиційний простори сучасної французької драми, які представлені в сучасному французькому драматургічному дискурсі широкими лексичними рядами, спонукали до побудови метафоричних та метонімічних моделей, у яких реалізується архетип матері.
За умови того, що архетипи в сучасній французькій драмі знаходяться в основі образів і активуються за допомогою символів під терміном метафорична модель” у дисертації детермінується поєднання сигніфікативних та денотативних дескрипторів, які відображають царину джерела і царину мети метафоричної проекції відповідно. З’ясовано, що схема метафоричної моделі якформат структури фонового знання містить метафоричні концепти (А та Б), що реалізують архетип матері, актуалізуються у семантиці номінативних одиниць образу та символу. Багатоваріантність образів та символів, в яких втілюється архетип матері, дозволила поділити метафоричні моделі накомплексні, паралельні, реверсивні та амбівалентні. У роботі нами встановлений перелік комплексних реверсивних метафоричних моделей, асаме: nature <=> mиre, йlйment d’eau <=> mиre, terre <=> mиre, espace <=> mиre, кtre vif <=> mиre, що активно функціонують у культурі франкомовного соціуму та в сучасній французькій драмі зокрема, та є втіленням архетипуматері.
Таким чином, визначено, що в сучасній французькій драмі образ природи, який в основі має комплексну реверсивну метафоричну модель nature <=> mиre, вербалізується за допомогою лексем на позначення природних стихій, тваринного та рослинного світів. З’ясовано, що метафоричність образу природи в сучасних французьких п’єсах у мовленні персонажів надають предикати, які вказують на процес творення та народження.
Образ водної стихії в концептуальному просторі сучасної французької драми представлений як амбівалентний образ, який має здатність поєднувати як позитивні, так і негативні смисли, що пояснюється амбівалентністю первісного концепту мати, який втілює архетип матері, що проходить крізь призму первинних метафор і структурується в метафоричних моделях йlйment d’eau <=> bonne mиre та йlйment d’eau <=> mauvaise mиre.
У дисертації зазначається, що образ матері-землі, у якому реалізується комплексна реверсивна метафорична модель terre <=> mиre, у сучасній французькій драмі є амбівалентним, оскільки ґрунтується на прояві амбівалентного первісного концепту мати, що втілює архетип матері: terre<=> bonne mиre та terre <=> mauvaise mиre. Встановлено, що втілення негативного аспекту архетипу матері (первісний концепт mauvaise mиre) відбувається за допомогою метафоричного опису дій матері-землі: terre <=> tombe, terre <=> retour vers mauvaise mиre, terre <=> mort, на які вказують дієслова та дієслівні сполучення, що мають негативну конотацію. Втілення позитивного аспекту архетипу матері (первісний концепт bonne mиre) відбувається за допомогою метафоричного опису фізичних та естетичних ознак матінки-землі: terre <=> mиre sensible, terre <=> mиre sacrйe, terre <=> aide, terre → gardienne des trйsors, terre et ciel → bons parents, які у мовленні персонажів сучасних французьких п’єс представлено переважно номінативами на позначення образу землі з позитивною конотацією.
З’ясовано, що в сучасній французькій драмі простір за семантичними ознаками поділяється на відкритий та закритий. У образі відкритого простору втілюється комплексна реверсивна метафорична модель espace ouvert <=> mиre, що структурована метафоричними концептами, які втілюють позитивний і негативний аспекти архетипу матері. Образ закритого простору в сучасних французьких п’єсах реалізує комплексну метафоричну модель espace fermй → bonne mиre, яка відображає позитивний аспект архетипу матері, і в образному просторі сучасної французької драми сприймається як символ спасіння, радості, любові, доброзичності, чистоти, духовного єднання, захисту та порятунку.
У роботі зазначено, що образ живої істоти, у якому реалізується комплексна реверсивна метафорична модель кtre vif <=> mиre, що структурована метафоричними концептами людина, а-чоловік, мати, тварина, птах, комаха, личинка, у яких втілюється архетип матері, у сучасній французькій драмі вербалізується за допомогою лексем на позначення людини, тварин, птахів, плазунів, комах.
Метонімія символьних систем, яка, перш за все, мотивована архетипами людства, є ключем до розуміння первісних концептів, які є основою образного та концептуального просторів сучасної французької драми. Під терміном метонімічна модель” ми розуміємо поєднання дескрипторів А та Б за такими схемами, як А замість Б, А є частиною Б, які представлені метонімічними концептами, в яких реалізуються амбівалентний первісний концепт мати, що втілює архетип матері.

Здійснене у дисертаційному дослідженні вивчення архетипу матері всучасній французькій драмі з позиції когнітивної лінгвістики надало змогу розкрити лінгвокогнітивні особливості осмислення дійсності, інтеріоризовані втекстах сучасної французької драми; представити фрагмент франкомовної картини світу, характерної для сучасної епохи. При цьому перспективним убачається вивчення дієвості запропонованих лексем-атракторів на позначення матері та визначених метафоричних та метонімічних моделей, котрі реалізують архетип матері, на матеріалі інших хронологічних зрізів і літературно-стильових напрямів.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Аналитическая психология К.Г.Юнга и закономерности творческой фантазии // О современной буржуазной эстетике. М.: Искусство, 1972. Вып. 3. С. 110-155.
2.Аверинцев С.С. Архетипы // Мифы народов мира. Энциклопедия. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. Т. 1. С. 110-111.
3.Аксенова Ю. Коллективное бессознательное в эксперименте // Архетип: Философский психоаналитический журнал. М.: Гуманитарий, 1996. №1. С. 57-59.
4. Андрусів С. М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. Тернопіль: Джура; Львів: Львівськ. нац. ун-т ім. І.Франка, 2000. 340 с.
5.Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
6.Бабенко Л.Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа. М.: Академический проспект, 2004. 464 с.
7.Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка // Филологические науки. 1998. №2. С. 114-117.
8.Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста (на материале драмы ГДР): Автореф. дис. канд. филол. наук / Московск. гос. пед. ин-т ин. яз. М., 1983. 23 с.
9.Балли Ш. Французская стилистика / Пер. с фр. К.А.Долинин; под ред. Е.Г.Эткинда; вступ. ст. Р.А.Будагова, 2-е изд., стереотип. М.: УРСС, 2001. 392 с.
10. Баранов А.Н. О типах сочетаемости метафорических моделей // Вопросы языкознания. 2003. №2. С. 73-95.
11. Бацевич Ф.С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Нац. ун-т імені Івана Франка. Львів: ПАІС, 2005. 264 с. Бібліогр.: с. 232-249.
12. Бєлєхова Л.І. Словесний образ в американській поезії: лінгвокогнітивний аспект: (Монографія) / Херсонськ. держ. ун-т. 2-е вид., доп. і перероб. М.: ООО Звездопад”, 2004. 376 с. Бібліогр.: с. 308-369.
13. Белехова Л.И. Современная лингвистика в Украине и мире: научные парадигмы, наработки и перспективы // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Лінгвістика. Херсон: Вид-во Херсонськ. держ. ун-ту, 2005. Вип. ІІ. С.8-15.
14. Беркнер С.С. К парадигматике драматургического текста // Языковые парадигмы и их функции. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 105-113.
15. Бернадцкая А.А. Приемы прагматизации заголовка // Логико-семантические и прагматические проблемы текста: Сб. науч. тр. Красноярск: Красноярск. гос. пед. ин-т, 1990. С. 38-47.
16. Бійчук Г.В. Актуалізація архетипів національного підсвідомого засобами художнього слова (на матеріалі творчості Т.Шевченка) // Дивослово. 2005. №10. С. 12-18.
17. Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. №1. С. 18-36.
18. Большакова А.Ю. Теория архетипа на рубеже ХХ-ХХІ вв. // Вопросы филологии. 2003. №1. С. 37-47.
19. Борхес Х.Л. Познане. Режим доступу: http://a130ka.com/аrticles/article 35.htm. Заголовок з екрану.
20. Бурбело В.Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології // Вісник КНЛУ ім.Т.Шевченка. Серія Іноземна філологія, 2002. Вип. 33. С. 79-84.
21. Ваврищук И.А. Пунктуационная подсистема драматургического текста (на материале англоязычной драмы конца ХІХ и ХХ в.в.): Автореф. дис. канд. филол. наук / Одесск. гос. ун-т им. И.И.Мечникова. Одесса, 1997. 16 с.
22. Волькенштейн В.М. Драматургия. 2-е изд. М.: Советский писатель, 1983. 335 с.
23. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. №1. С. 64-72.
24. Воркачев С.Г. Лингвоконцептология и межкультурная коммуникация: истоки и цели // Филологические науки. 2005. №4. С. 73-79.
25. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
26. Воробьева О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий // Слюбовью к языку: Сб. науч. тр. посвящается Елене Самойловне Кубряковой. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежск. гос. ун-т, 2002. С. 379-384.
27. Воробйова О.П. Ідея РЕЗОНАНСУ в лінгвістичних дослідженнях // Мова. Людина. Світ: до 70-річчя проф. М.Кочергана. Зб. наук. ст. К.: КНЛУ, 2006. С. 72-86.
28. Гаевская М.И. В пьесе и на сцене. Критика. Теория // Современная драматургия. 2001. №1. С. 150-151.
29. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Едиториал УРСС, 2004. 144 с.
30. Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос. М.: Прогресс” Культура”, 1995. 480 с.
31. Гетьман З.О. Лінгвістична модель іспанського діалогічного мовлення: принципи граматичної побудови діалогічного тексту: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.05. Захищена 12.09.1996; Затв. 13.03.1997. К., 1996. 465 с. Бібліогр.: с. 391-465.
32. Гетьман З.О., Архипович Т.П. Текст як інформаційна мовленнєва одиниця // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: КДЛУ, 1990. Вип. 2. С. 38-41.
33. Горюнова М.Н. Лингвостилистические особенности немецкоязычной драматургии ХХ ст.: Автореф. дис. канд. филол. наук // Киевск. нац. ун-т им.Т.Г.Шевченко. К., 1996. 25 с.
34. Грицюк Л.Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. 1992. №2. С. 51-56.
35. Дейк Т.А. ван, Кинч В. Макростратегии // Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 41-67.
36. Демьянков В.З. Загадки диалога и культура понимания // Текст вкоммуникации: Сб. науч. тр. Тверск. сельскохоз. ин-та. М., 1991. С.109-116.
37. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХв./ Язык и наука конца ХХ века / Под. ред. Ю.С.Степанова. М.: Ин-т языкозн., Российск. гуманитар. ун-т, 1995. С. 239-320.
38. Денисова С.Г. Взаємодія образів та символів у художньому тексті (наматеріалі новел-арабесок Е.По) // Проблеми семантики слова, речення татексту: Зб. наук. пр. К.: КНЛУ, 2001. Вип. 7. С. 73-79.
39. Джоргуди С. Создание мифа об матриархате. История женщин наЗападе: в 5-ти т. СПб.: Алетейя, 2005. Т. 1. С. 457-471. Режим доступу: http://ec-dejevu.ru/m/Matriarhy.html. Заголовок з екрану.
40. Евин И.А. Синергетика мозга и синергетика искусства. М.: ГЕОС, 2001. 164 с.
41. Еліаде М. Священне і мирське: Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андроген; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання/ Пер. з нім., фр., англ. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001. 591 с.
42. Еремина В.И. Символика. Символ // Народные знания, фольклор. Народное искусство. М., 1991. Вып. 4. С. 110-111.
43.Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Черкаси: Черкаськ. держ. ун-т, 1997. Вип. 2. С. 3-11.
44. Жаботинская С.А. Теория номинации: когнитивный ракурс // Вестник МГЛУ. М.: Московск. гос. лингв. ун-т, 2003. Вып. 478. С. 145-164.
45. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети // Мова. Науково-теоретичний часопис із мовознавства. Серія Проблеми прикладної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2004. №9 С. 81-92.
46. Жаботинська С.А. Посесивна конструкція і концептуальні трансформи// Мова. Людина. Світ: до 70-річчя проф. М.Кочергана. Зб. наук. ст. К.: КНЛУ, 2006. С. 178-192.
47. Зайцева И.П. Современная драматургия как пространство формирования межкультурной языковой личности // Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики: ІІІ міжнародна науково-практична конференція, 17-18 травня 2007 р.: В 2-х т. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2007. Т. 1 С. 225-228.
48. Залевская А.А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 2001. С. 36-44.
49. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
50.Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М.: АСТ, 2001. 248 с.
51.Илюхина Н.А. О взаимодействии когнитивных механизмов метафоры иметонимии в процессах порождения и развития образности // Вестник Самарского государственного университета. Самара: Изд-во Самарский университет”, 2005. №1. С. 138-154.
52.Институт культа материнства и девичества. Режим доступу: http://www.hrono.ru/text/2004/sult01_04.html. Заголовок з екрану.
53.Іванова І.Б. Роль міфологеми вода в структуруванні семіотичної опозиції життя-смерть // Вісник Харківського університету ім. В.Н.Каразіна. 2002. №538. С. 194-197.
54.Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя): Монографія / КНЛУ. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 292 с. Бібліогр.: с. 270-292.
55.Кагановська О.М. Концептуальний метаобраз у традиційному ікогнітивному висвітленні / Перша Всеукраїнська наукова конференція романістів: Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства, 5-6 жовтня 2006 р. Чернівці: Рута, 2006. С. 127-129.
56.Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты. Волгоград; Архангельск: Изд-во Перемена”, 1996. С. 3-16.
57.Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2002. 477 с.
58.Карасик В.И. и др. Иная ментальность. М.: Гнозис, 2005. 352 с.
59.Коваленко А.М. Заголовок англомовного журнального мікротексту-повідомлення: структура, семантика, прагматика: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Захищена 11.10.2002; Затв. 21.05.2003. К., 2002. 187 с.: іл. Бібліогр. с. 156-187.
60.Кокорин Л.А. Образ Богини-Матери в мировой культуре. Режим доступу: http://www.metanauka.ru/history/2.html Заголовок з екрану.
61.Колодина Н.И. Проблемы понимания и интерпретации художественного текста: Монографія / Тамбовск. гос. тех. ун-т. Тамбов: Изд-во Тамбовск. гос. политехнич. ун-та, 2001. 184 с. Библиогр.: с.163-181.
62.Кристева Ю. Силы ужаса: эссе об отвращении. СПб.: Алетейя, 2003. 256 с.
63.Крылова Л.В. Лингвостилистические особенности монологического высказывания в драме: Автореф. дис. канд. филол. наук / Московск. гос. пед. ин-т ин. яз. М., 1980. 24 с.
64.Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века (опыт парадигматического анализа) // Язык и наука конца ХХ века. М.: Ин-т языкозн. РАН, 1995. С. 114-238.
65.Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: Ин-т языкозн. РАН, 1997. 326 с.
66.Кубрякова Е.С. Роль словообразования в языковой картине мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Ред. Б.А.Серебренников. М.: Наука, 1998. С. 141-172.
67.Кубрякова Е.С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики // Известия РАН. Серия Литературы иязыка, 2004. Т. 63. №3. С. 3-12.
68.Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды пространств текста идискурса // Категоризация мира: пространство и время / Научн. конф. М.: Диалог-МГУ, 1997. С. 15-26.
69.Кухаренко В.А Інтерпретація тексту: Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови. Винниця: НОВА КНИГА, 2004. 272 с.
70.Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем / Пер. сангл., под ред. и с предисл. А.Н.Баранова. М.: Едиториал УРСС, 2004. 256с.
71.Ласка І.В. Тілесна метафора в наївній теорії емоцій // Вісник Львівського університету. Серія Іноземної мови. 2000. Вип. 8. С.109-118.
72.Леві-Строс К. Міф і значення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид. доповнене. Львів: Літопис, 2001. С. 448-462.
73.Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка // Русская словесность. Оттеории словесности к структуре текста: Антология. М.: Academia, 1997. С.280-287.