ФОНЕТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОГО МОВЛЕННЯ ЕТНІЧНИХ ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКИХ БІЛІНГВІВ

Краткое описание

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

На правах рукопису

ХРАБСКОВА Данута Михайлівна

УДК 8127:81'246.2=133.1/=112.2

ФОНЕТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОГО МОВЛЕННЯ ЕТНІЧНИХ ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКИХ БІЛІНГВІВ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Петренко Олександр Дем'янович

Сімферополь 2006

· ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..............................................................5
· ВСТУП ...................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ПРИРОДИ ТА НАПРЯМКІВ МОВНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ У СВІТЛІ ТЕОРІЇ МОВНИХ ЗМІН ....................................17
1.1. Соціальні підстави змінювання мови в просторі та часі ............21
1.1.1. Мова як форма реалізації культури та етнічного
самовизначення народу ...................................................................22
1.1.1.1. Місце фактора міжкультурної комунікації в процесі формування мови певного етносу і поняття історико-культурної зони ..........................................................26
1.1.1.2. Особливості структури ельзаської історико-культурної
зони і умови формування ельзаського етносу ...........31
1.1.2. Соціальний напрям в лінгвістичних дослідженнях: мовні колективи і соціально-комунікативна система ..................34
1.1.2.1. Аналіз мовної ситуації на території Ельзасу ..............38
1.1.2.2. Етнопсихологічний фактор в процесі формування комунікативного коду ельзаської мовної спільноти................47
1.2. Питання класифікації та напрямків еволюційних змін
на фонетико-фонологічному рівні ......................................................49
1.3. Поняття мовних контактів як складова частина теорії
мовних змін .........................................................................................59
1.4. Інтерференція як форма взаємодії мовних систем, та її типи ..64
Висновки до першого розділу .............................................................66
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВИВЧЕННЯ ТА НОРМУВАННЯ ОДИНИЦЬ ФОНЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ ОДНІЄЇ З МОВ БІЛІНГВА ..........................69
2.1. Сегментна одиниця фонетичного рівня мови як феномен соціальної та природничої дійсності ..................................................69
2.1.1. Загальне визначення акустичного сигналу і розмежування понять звук мови та звук мовлення...................71
2.1.2. Акустична та аудіо-фізіологічна класифікації диференційних ознак фонем .....................................................77
2.2. Методика дослідження напрямків системних змін фонетичного рівня, спричинених інтерференцією в умовах білінгвізму ..................................................................80
2.2.1. Програма встановлення фонетичної системи білінгвів ...82
2.2.2. Орфоепічна кодифікація мовлення білінгвів
на сегментному рівні ................................................................85
Висновки до другого розділу ..............................................................91
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНІ ФОНЕТИЧНІ ЗМІНИ У ФРАНЦУЗЬКОМУ МОВЛЕННІ ЕТНІЧНИХ ФРАНЦУЗЬКО-НІМЕЦЬКИХ БІЛІНГВІВ ............................................93
3.1. Програма та об’єкт дослідження фонетичних змін
у французькій мові при контактуванні з німецькою мовою ...........93
3.2. Фонетична система білінгва, носія французької та німецької мов ............................................................................95
3.2.1. Трансфераційні та інтерференційні шляхи розвитку звукотипів французької мови в умовах французько-німецького білінгвізму .........................................95
3.2.1.1. Історичні умови розвитку інтерференційних діафонів
в системах французької та німецької мов ..........................100
3.2.1.2. Фонетичні модифікації в давньофранкському діалекті у процесі формування французької та німецької мов.............106
3.2.2. Фонетична система ельзаського діалекту та напрямки її впливу на реалізацію ельзасцями звукових одиниць французької мови ........................................................................111
3.3. Фонетичні зміни у французькій мові при інтерференції
відповідних системних елементів німецької мови .......................115
3.3.1. Регулярні фонетичні зміни на рівні системи французької мови ..........................................................................117
3.3.1.1. Внутрішньоструктурні зміни в повних лексичних
запозиченнях з німецької мови ...............................................120
3.3.1.2. Внутрішньоструктурні зміни в неповних лексичних
запозиченнях із німецької мови ..............................................128
3.3.2. Фонетичні процеси на рівні системи французького мовлення .........................................................................................131
3.3.3. Фонетичні трансформації ідіолектного рівня
у французькому мовленні ельзасців ......................................145
Висновки до третього розділу ...........................................................152
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................166
ДОДАТКИ ...........................................................................................................199
А. Глосарій типів фонетичних процесів .........................................200
Б.1. Реалізація лексичних одиниць давньофранкського
походження у французькій та німецькій мовах ......................202
Б.2. Запозичення у період з VIII по XIII століття ...........................205
Б.3. Запозичення у період з XIV по XX століття ............................211
В.1. Французька орфоепія топонімів німецькомовного ареалу ....214
В.2. Географічні назви алеманського походження .........................218
В.3. Географічні назви франкського походження ..........................219
В.4. Географічні назви, що походять від діалектів
германських племен ......................................................................222
В.5. Географічні назви, що сформувалися на германській
основі під впливом галло-романської мови ............................224
В.6. Географічні назви новонімецького походження .....................231
В.7. Географічні назви нечіткого походження ................................236
Г. Матеріал анкети ельзасців з питання вживання у французькому мовленні французько-німецьких діафонів ..........238

ВСТУП
Проблема природи та механізмів мовної еволюції активно обговорюється в лінгвістичних колах уже понад півтора століття. На сучасному етапі в гуманітарних та природничих науках під еволюцією розуміється поступове безперервне змінювання та розвиток у заданому напрямку [156]. Наукове усвідомлення наявності змінювання мови відбулося завдяки встановленню факту її неоднорідності в часі та просторі. За висловленням М.С.Трубецького, поняття еволюція мови стає зрозумілим, лише якщо мова сприймається як система [226, с. 48]. Як указує А.Мейє, спроможність мови до варіювання ґрунтується на численності її системних елементів закономірно розташованих одиниць, що перебувають у зв'язку, формуючи низку взаємозумовлених підсистем [384, с. 102]. Визначення мови як системи передбачає неспростовність твердження про те, що зміна будь-якої її одиниці неминуче викликає модифікації у складі інших елементів. На даній аксіомі на початку ХХ ст. формується структурна лінгвістика (Л.Блумфілд [19], І.О.Бодуен де Куртене [21], Г.Глісон [70], Л.Єльмслев [81], Е.Сепір [197], Ф. де Соссюр [207], М.С.Трубецькой [226-229]). Проте, якщо для структуралізму є характерним розглядати мову окремо від позамовних явищ, лінгвістика сьогодення вважає мовлення невід'ємною частиною життєдіяльності людини. Нові підходи до вивчення мови та мовлення стають підґрунтям, на якому в 70-х роках ХХ ст. складається соціолінгвістика. Водночас слід зауважити, що факт функціонування мови в певному середовищі враховувався вже в роботах представників Празької школи [56; 200; 228; 274].
Зрозуміти та пояснити процес варіювання мови можна лише при поєднанні результатів синхронних та діахронних досліджень. Французький лінгвіст Г.Гійом, ще на початку ХХ ст. запропонував вивчати синхронію в розвитку [309, с. 161]. Сучасна лінгвістика завжди співвідносить мову з часом, соціальним або / та географічним простором. Кожна з указаних площин не є природно лімітованою, а отже, предмет дослідження може варіювати від мови днів до всього проміжку існування мови, від ідіолекту до етнолекту, від говірки певного селища до мови як загальної універсалії. В окресленій часово-просторовій площині дослідження відображається низка певних змін системного характеру. Вказані зміни на фонетичному рівні складають фонетичні закони.
При встановленні причини мовних змін не слід абсолютизувати жодну з виявлених у процесі дослідження. В більшості випадків елементи мовної системи варіюють при сукупній дії позамовних, зовнішньомовних та внутрішньомовних чинників. Одним з основних зовнішніх чинників мовної еволюції визнано контактування мов. Теорія мовних контактів охоплює сфери досліджень впливу однієї мови на іншу або взаємного впливу контактуючих мов, конвергентного розвитку окремих груп мов, створення мовних союзів тощо. В даному напрямку значних досягнень дійшли У.Вайнрайх [45], Б.Гавранек [56], Е.Хауген [243], А.Табуре-Келлер [420] та ін. Вагомий внесок у розвиток теорії взаємодії мов та культур (зокрема, співвідношення слов'янських мов з мовами інших груп індо-європейського ареалу) зробили вітчизняні лінгвісти В.В.Акуленко [4], Ю.О.Жлуктенко [89], С.В.Семчинський [196], О.І.Чередниченко [253]. Зiставне вивчення фонетичних систем сучасних французької та української мов i дослідження окремих питань фонографії виконується під керівництвом Г.Г.Крючкова [124], наприклад, в дисертаційній роботі В.М.Мазниченко [141]. Проблемам взаємного впливу німецької і французької мов та інтерференції на фонетичному рівні присвячені новітні праці О.Д.Петренка [168].
Безпосередня залежність існування особистості від наявності / відсутності інформації приводить до формування в психіці людини власної системи комунікативних одиниць, що складається з елементів різних стратів однієї мови або, в залежності від обставин, кількох мов. Таким чином, кожен представник людського суспільства може розглядатися як природний білінгв. Людське суспільство є сукупністю певних об'єднань індивідів, котрі визначаються як соціальні групи. Становлення будь-яких соціальних відносин стає можливим лише в умовах функціонування спільної комунікативної системи. Наслідок міжгрупових контактів складають екзоглосні та диглосні мовні ситуації. Саме в межах указаних ситуацій відбувається еволюція мови. Найбільш наочними для дослідження процеси розвитку та змінювання є при контактуванні великих неблизькоспоріднених комунікативних систем, що класифікуються як окремі мови.
Актуальність теми. В пошуках принципово нових підходів до розкриття явища мовної еволюції лінгвістика сьогодення надає перевагу вивченню мовлення білінгвальних колективів. Актуальність представленого дослідження зумовлена потребою сучасного суспільства у практичному вирішенні питань сприяння інтеграційній мовній політиці та зменшення причин порушення міжкультурної комунікації. В межах новітніх теоретичних доктрин перспективними є роботи з реконструкції та прогнозування напрямків фонетичної еволюції конкретної природної мови, які вказують на шляхи нейтралізації змін, здатних призвести до руйнування її акустичного образу. Інтеграційні процеси на мовному та етнокультурному рівнях вимагають висвітлення принципів розмежування фонетичних одиниць комунікативної системи двомовних носіїв, що складає підґрунтя для встановлення витоків універсальності природної мови.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена дисертація є частиною комплексної наукової теми, яка розробляється на факультеті іноземної філології Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського „Соціолінгвістична варіативність в мові і мовленні” (номер державної реєстрації № 0104U005407; індекс УДК 8127, термін реєстрації: 2004 2008 р.р.). Тема і матеріали дослідження узгоджені з програмами і навчальними планами підготовки фахівців за напрямом 0305 „Філологія” спеціальностей „Мова та література (французька, німецька)”, „Переклад (французька, німецька мова)”; складають частину теоретичних курсів із загального та порівняльно-історичного мовознавства, теоретичної фонетики французької мови, історії французької мови, основ теорії мовної комунікації. Основні результати роботи враховуються при викладанні нормативного курсу фонетики сучасної французької мови.
Мета та основні завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає у встановленні регулярних фонетичних змін, що відбуваються у французькому мовленні під перманентним впливом відповідних сегментних одиниць німецької мови; а також у прогнозуванні фонетичних змін у системі французької мови, зумовлених її контактуванням у соціопсихічній площині з німецькою мовою. Досягнення вказаної мети відбувається шляхом вирішення низки таких теоретичних та практичних завдань:
змістовно обґрунтувати залежність еволюційних змін на фонетико-фонологічному рівні від типу процесу формування певного етносу;
визначити регіон історичного контактування французької і німецької мов, яке є показником етнічного менталітету, та провести аналіз мовної ситуації на даній території;
виявити та охарактеризувати сегментну одиницю фонетичного рівня комунікативного коду двомовного носія;
встановити дедуктивним шляхом фонетичну систему французько-німецького білінгва, за межі котрої не можуть виходити зміни, спричинені фактором контактування вказаних мов;
зафіксувати, через індуктивний аналіз, регулярні фонетичні зміни, що відбуваються у французькій мові (на системному, соціально-мовленнєвому та індивідуально-мовленнєвому рівнях) під впливом сегментних елементів фонетичного рівня німецької мови.
Робочу гіпотезу дослідження складає припущення про наявність у французькому мовленні етнічних французько-німецьких білінгвів стійких звукових реалізацій, сформованих під впливом фонетичних одиниць німецької мови, що відбивають шляхи розвитку французької фонетики в доісторичний період.
Об'єктом дисертаційного дослідження були фонетичні інтерференції у французькому мовленні французько-німецьких етнічних білінгвів та фонетичні трансформації у мовленні французів-монолінгвів, зафіксовані на вокальному та консонантному рівнях.
Предмет дослідження склали фонетичні одиниці французького мовлення французько-німецьких етнічних білінгвів та французів-монолінгвів, що зазнають змін в процесі лексикалізації німецьких запозичень та при використанні французької мови ельзасцями.
Матеріалом дослідження послужили сегментні одиниці фонетичного рівня французької мови, які зазнають впливу відповідних елементів німецької мови (23.553 фонетичних реалізації). Зіставно-історичний аналіз побудовано на вивченні 13.860 варіантів фонем сучасної французької мови, що відображають три етапи лексикалізації 355 запозичень з давньогерманського і давньофранкського суперстрату; з давньо-, середньо- та нововерхньо-німецького адстрату. Матеріал, отриманий в процесі соціолінгвістичного експерименту, (9.693 фонемовживань) використано під час аудитивного аналізу, що виконувався в лабораторії факультету іноземної філології Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.
Методи дослідження. Вибір методів та формування комплексу прийомів даного соціолінгвістичного дослідження зумовлений поставленою в роботі метою. Вивчення напрямків системних змін, спричинених інтерференцією в умовах білінгвізму, вимагає застосування елементів як структурної, так і функціональної парадигм лінгвістичних досліджень. Дедуктивним шляхом установлюється нормативна система одиниць мови білінгва. Для вирішення цього завдання було поступово проведено зіставний та зіставно-історичний аналіз. Безпосереднє спостереження за мовленнєвою поведінкою етнічних білінгвів проходило в умовах соціолінгвістичного експерименту, що побудований на методі інтерв'ю з цифровим записом. Для досягнення ефекту „компресованого мовлення” в процесі фонетичних студій був використаний телефонний зв'язок. Інтерпретація зафіксованого матеріалу здійснювалася шляхом аудитивного та описового методів.
Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний фонетичний аналіз французького мовлення етнічних французько-німецьких білінгвів; на основі артикуляційної класифікації розроблено діафонну систему носія французької та німецької мов; систематизовано основні акцентні риси та напрямки фонетичних змін, що відбуваються у французькій мові при її перманентному контактуванні з німецькою мовою; встановлено припустимі межі варіативності фонетичних одиниць французької мови в її безпосередньому природному контакті з німецькою мовою.
Теоретичне значення роботи полягає у: розробці терміносистеми для визначення інтерференційних процесів на фонетичному рівні мови; окресленні методики дослідження фонетичних змін в умовах природного білінгвізму; розкритті конкретного питання фонетичної варіативності у французькій мові і мовленні, що доповнює загальнолінгвістичну теорію мовних змін; встановленні механізмів формування фонетичної системи етнічного французько-німецького білінгва.
Практичне значення роботи визначається використанням її основних положень, результатів та експериментального матеріалу в курсах із загального мовознавства (розділ „Мовні контакти”), теоретичної фонетики французької мови (розділ „Соціальна та територіальна варіативність фонетичної системи сучасної французької мови”), історії французької мови (розділ „Історична фонетика французької мови”), у дисциплінах спеціалізації з порівняльно-історичного та зіставного мовознавства. Окремі матеріали дослідження складають частину методичної розробки до курсу „Історія французької мови” для студентів спеціальності „Мова та література (французька)”, „Переклад (французька мова)” та можуть отримати застосування у дослідженнях з історичної морфології французької мови.
Наукова достовірність результатів дослідження забезпечується триетапною будовою індуктивного аналізу: індивідуально-мовленнєвий, соціально-мовленнєвий та власне мовний. На мовному етапі вивчено фонетичну інтеграцію лексичних одиниць давньогерманського та давньофранкського суперстрату, давньо-, середньо- та нововерхньонімецького адстрату (на матеріалі, що відображає орфоепію запозичуваної лексеми в мові-джерелі, у французькій мові на момент запозичення та на сучасному етапі розвитку). На соціально-мовленнєвому етапі проаналізовано фонетичні відхилення в реалізації топонімів ельзаського мовного ареалу, що відповідає нормованій французькій орфоепії та зафіксованій в ельзасців як природних носіїв французької і німецької мов. На етапі індивідуальної реалізації вивчено фонетичні зміни у французькому мовленні представників ельзаської мовної спільноти, встановлені за результатами анкетування в умовах стандартного інтерв’ю (до цільової групи відібрано 3 середньостатистичних інформанти за набором позафонетичних ознак, що є обов'язковими для кожного ельзасця; з метою виключення можливості впливу на результати аудитивного тестування будь-якої іншої мови, до цільової групи добиралися інформанти, що не володіють, навіть в пасивній формі, жодною іншою, крім французької та німецької, мовою; анкетування інформантів проводилося в умовах стандартного інтерв'ю, що здійснювалося через канал телефонного зв'язку та фіксувалося на цифровому інформаційному носії при використанні програм Modem SPY version 3.2+, Cool Edit Pro, Audio Catalist, Adobe Audition 1.5.). Експериментальний матеріал у транскрибованому вигляді представлений у Додатках (Б, В, Г) до дисертації.
На захист виносяться такі положення:
1. Географічний ареал перманентного природного французько-німецького мовного контакту з етнічним типом зумовленості обмежується середньорейнським регіоном. Серед усіх мовних спільнот даної території лише салічні франки доісторичного періоду розвитку французької і німецької мов та ельзасці можуть характеризуватися як етнічні французько-німецькі білінгви.
2. Природні французько-німецькі двомовні колективи, що сформовані за етнічною ознакою, незалежно від історичних умов існування проявляють схожість у фонетиці комунікативних кодів.
3. Фонетична система етнічного французько-німецького білінгва складається з інтерференційних форм (діафонів), виникнення котрих стає можливим завдяки перманентному мовному контакту, та відповідно до французького мовлення варіює залежно від рівня інтеграції сегментних одиниць німецької мови.
4. Фонетична еволюція французького мовлення етнічних французько-німецьких білінгвів полягає у нівелюванні відмінностей, що відрізняють фонологічну систему французької мови від німецького фонетизму, а саме: у трансформації носових голосних [ ], [ ], [ ], [ ], губних [ w ], [ ] та середньоязикового [ ] сонантів; у появі дифтонгів [

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Суспільство в загальному розумінні є системою соціально об’єднаних індивідів. Первісно людські особистості, на підставі спільних характеристик, складають менш значні соціальні угруповання: класи, верстви, племена, народності тощо. Певний соціальний осередок визначається, в першу чергу своєрідністю рис духовної культури, а отже, і мови. Поняття „громадянство”, „національність”, „етнічна належність” передбачають формування найбільш значних, за кількістю членів, соціальних колективів. Жодна з указаних класифікацій не базується безпосередньо на матеріальному підґрунті. „Громадянство” є юридично зафіксованим правовим волевиявленням людини. „Національність” можна розуміти як певний вид соціопсихічного складу особистості, тип якого, за звичайних умов, формується за її власним вибором. „Етнічна належність” указує на походження людини, її успадкування не залежить від бажання індивіду. В даному контексті під успадкуванням розуміється процес формування у психіці людини стійких образів про історично засвоєні етносом характерні риси духовної культури та мови. Показником етнічної належності на рівні мови є акцент, який здебільшого полягає в акустико-артикуляційних особливостях вимови представників даного етносу. Вказані акцентні навички, за сприятливих обставин, здатні викликати еволюційні зміни у фонетичних системах мов контактуючих народів. Нараз йдеться про фонетичні зміни, котрі, як зафіксовано в процесі дослідження, починаються при порушенні цілісності структурної організації ззовні, а не зсередини.
Одним із ключових понять представленої роботи є „соціальна психологія”, що розглядається як основна умова існування семіотичної системи та складається з певної кількості окремих психічних виразів, поєднаних на підставі конкретного факту реальної дійсності. Процес мовних контактів, котрий стає невід’ємною частиною соціальної психології, слід розглядати як природну двомовність, що, через взаємодію, викликає системні зміни в кожній із контактуючих мов. Саме тому, в пошуках принципово нових підходів в дослідженні мовної еволюції, сучасна лінгвістика схиляється до вивчення мовлення білінгвальних колективів.
Проведене дослідження еволюції фонетичної системи французької мови у французько-німецькій екзоглосній ситуації етнічної зумовленості зводиться до таких висновків як теоретичного, так і прикладного характеру:
1. Безпосереднє природне контактування французької мови з німецькою відбувається протягом усієї історії їх існування у середньорейнському географічному ареалі. В даному регіоні за умов дії своєрідних геополітичних та економічних факторів сформувалися два етнічних французько-німецьких мовних колективи: салічні франки доісторичного періоду розвитку французької і німецької мов та ельзасці.
2. Ельзасці, як і салічні франки, складають формальну, постійну, велику, автоматичну мовну спільноту з типом групової солідарності етнічного походження, що базується на єдиній культурі, специфіці географічного розташування та використанні колективної соціально-комунікативної системи.
3. Природний французько-німецький білінгвізм ельзасців ускладнений диглосією німецької мови. На мовленнєвому рівні нижньоалеманський діалект викликає такі зміни у фонетичній системі французької мови:
лабіалізація відкритого голосного переднього ряду низького піднесення [ a ] > [ å ];
розширення закритого лабіалізованого голосного заднього ряду верхнього піднесення [ u ] > [ u ] в процесі регресивної асиміляції;
дифтонгізація лабіалізованих голосних середнього піднесення в позиції після [ j ]: [ jø ] / [ j ] > [ i:ø ] / [ i: ];
оглушення передньоязикових шумних дзвінких приголосних: круглощілинного однофокусного [ z ] > [ ş ] та плоскощілинного двофокусного [ ] > [ ò' ];
заміна зімкнених шумних глухих приголосних [ p ], [ t ], [ k ] напівдзвінкими [ β ], [ đ ], [ ģ ] відповідно ( для приголосного [ k ] виняток складає початкова позиція, що відповідає тенденціям, зафіксованим в нижньоалеманському діалекті).
4. Комунікативний код білінгвів формується на основі двох мов, системні одиниці яких пов'язані інтерференційною залежністю. Фонетична система двомовного носія складається зі спільного трансфераційного ядра, представленого простими діафонами, та з периферійних діафонів конвергентного походження і діафонів-запозичень. В результаті проведеного аналізу фонетичної системи французько-німецьких білінгвів встановлено наявність 18 вокальних діафонів (6 простих, 4 складених конвергентних, 1 складний конвергентний та 7 діафонів-запозичень) і 26 діафонів консонантного типу (16 простих, 8 конвергентних: 4 складних та 4 складених і 2 діафони-запозичення). В процесі розмежування французької та німецької етнічностей, шляхом еволюційних змін, окреслюються специфічні риси в фонетиці кожної з мов. Характер вказаних рис завжди обмежується особливостями структури французько-німецької діафонної системи.
5. Еволюція фонетичної системи французької мови в її контактуванні з німецькою мовою має триетапну будову:
5.1. На індивідуально-мовленнєвому етапі систематичними є процеси:
дифтонгізації в кінцевій позиції: [ ε ] > [ ] > [ ],
[ ø ] > [ ] > [ ];
вокалізації сонорних приголосних (напівприголосних) в кінці синтагми або перед голосним: [ r ] > [], [ w ] > [ u ], [ ] > [ γ ];
депалаталізації: [ ] > [ nj ].
5.2. На соціально-мовленнєвому етапі у фонетиці французької мови ельзасців формуються німецькі акцентні риси, які проявляються у:
відсутності носових голосних: [ ], [ ], [ ];
наявності:
дифтонгів: [ ], [ ] (зумовлені процесом метафонії [ ], [ ]);
плоскощілинних глухих приголосних: [ χ ], [ ç ], [ h ].
При використанні німецьких лексичних одиниць французами-монолінгвами, на початковій стадії лексикалізації, відбуваються зворотні фонетичні процеси:
назалізація голосних [ an ] / [ am ] > [ ], [ n ] / [ m ] > [ ], [ in ] / [ im ] > [ ], [ yn ] / [ un ] / [ um ] > [ ];
монофтонгізація дифтонгів: [ ] > [ o ] / [ ], [ ] > [ e ], [ ] > [ œ ];
якісна редукція плоскощілинних глухих приголосних: [ χ ] > [ k ], [ ç ] > [ ò ], [ h ] > [ ' ].
5.3. Єдиним елементом системного рівня сучасної французької мови, що сформувався під впливом німецького фарингального глухого [ h ] (мовний етап еволюції) є нульовий знак [ ' ], який зустрічається на початку слів загальнодавньогерманського походження перед голосним.
6. Фонологічна система французької мови в контакті з німецькою мовою не припускає запозичень, тому характеризується як консервативна. При інтеграції до системи французької мови фонетичних змін зазнають лексичні одиниці німецької мови, що набувають акустичних властивостей мови-реципієнта в процесі:
монофтонгізації дифтонгів: [ ] > [ o ] / [ ] / [ ø ], [ ] > [ e ], [ ] > [ œ ];
метафонії: [ ι ] > [ i ], [ u ] > [ u ], [ u ] > [ y ];
назалізації голосних: [ an ] / [ am ] / [ en ] > [ ], [ in/ŋ ] > [ ], [ um ] / [ n ] > [ ];
спрощення африкат: [ ] > [ ts ] > [ s ] / [ t ]; [ ] > [ pf ] > [ p ];
якісної редукції приголосних: [ χ ] > [ k ], [ ç ] > [ k ], [ h ] > [ ’ ];
лениції: [ p ], [ t ], [ s ], [ f ].
7. Фонетичний рівень французького мовлення ельзасців зазнає впливу регіонального варіанту німецької літературної мови. Під час взаємоспрямованої інтерференції формуються одиниці сегментного рівня, що відповідають фонетичній системі давньофранкського діалекту. Досліджувані комунікативні системи етнічних французько-німецьких білінгвів (ельзасців і салічних франків доісторичного періоду французької та німецької мов) характеризує:
наявність:
дифтонгу [ ];
фарингального плоскощілинного глухого [ h ] перед голосним;
сполучення [ nj ], що у французькій мові відповідає фонемі [ ];
відсутність:
африкат [ ], [ ];
плоскощілинних однофокусних шумних глухих [ χ ], [ ç ].
Вивчення мовлення етнічних білінгвів надає можливість в синхронному зрізі просліджувати історичний розвиток мови та еволюційні зміни, спричинені зовнішньомовними факторами, зокрема контактуванням двох мов. Водночас при проведенні аналізу вказаного типу мовлення встановлюються найбільш слабкі фонетичні елементи, які в умовах перманентної дії зовнішнього чинника схильні до трансформації.
Подальші студії функціонування французької мови в етнічних двомовних колективах та ментальних процесів, що відбуваються в межах даних формацій, передбачають в перспективі реконструкцію етапів фонетичної еволюції доісторичного (з V по ІХ століття), так званого „темного”, періоду формування французької мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуазизов А.А. Элементы общей и сравнительно-типологической фонологии. Ташкент: Фан, 1981. 183 с.
2. Аванесов Р.И. Кратчайшая звуковая единица в составе слова и морфемы // Реформатский А.А. Из истории отечественной фонологии. М.: Наука, 1970. С. 422-450.
3. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. К вопросу о предмете социолингвистики. Л.: Наука, 1975. 276 с.
4. Акуленко В.В. Слов'янські мови в аспекті інтерлінгвістики // Мови європейського культурного ареалу. Розвиток і взаємодія. К.: Довіра, 1995. С. 72-99.
5. Алисова Т.Б., Репина Т.А., Таривердиева М.А. Введение в романскую филологию. М.: Высшая школа, 1982. 342 с.
6. Андрієвська Е.М. Аудитивні вправи з фонетики французької мови. Навчально-методичний посібник. К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2002. 50 с.
7. Андрієвська Е.М. Звуковий компонент у культурі французького мовлення // Мовні і концептуальні картини світу. К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. С. 4-7.
8. Аракин В.Д. Типология языков и проблема методического прогнозирования. М.: Высшая школа, 1989. 157 с.
9. Арутюнов С.А. Народные механизмы языковой традиции // Язык. Культура. Этнос. М.: Высшая школа, 1994. С. 5-12.
10. Аюпова Л.Л. Теория и практика билингвологии // Актуальные проблемы сопоставительного языкознания и межкультурные коммуникации. Уфа: Изд-во УГУ, 1999. Ч. I. С. 8-9.
11. Бах А. История немецкого языка. М.: Изд-во иностр. литературы, 1956. 343 с.
12. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литературара, 1975. 504 с.
13. Белл Р. Социолингвистика. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
14. Бенвенист Э. Классификация языков // Новое в лингвистике. М.: Наука, 1963. Вып. III. С. 36-55.
15. Березин Ф.М. История лингвистических учений. М.: Высшая школа, 1975. 303 с.
16. Берков В.П. Современные германские языки. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1996. 295 с.
17. Бернштейн С.И. Словарь фонетических терминов. М.: Восточная литература, 1996. 174 с.
18. Бикбулатова Э.Р. Фонетические особенности речи при естественном трилингвизме (на материале русской речи поволжских татар, проживающих в США) // Проблемы и методы экспериментальных фонетических исследований: Сб. ст. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2002. С. 240-245.
19. Блумфилд Л. Использование языка // Общее языкознание. Хрестоматия. Минск: Высшая школа, 1976. С. 96-105.
20. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 606 с.
21. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Наука, 1963. Т. 1. 386 с.
22. Бок Ф.К. Структура общества и структура языка // Новое в лингвистике. М.: Наука, 1975. Вып. 7. С. 382-396. 23. Болинджер Д. Истина проблема лингвистическая // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 23-43. 24. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение, 1987. 159 с. 25. Бондаренко Е.С. Територіальна варіативність голосних і приголосних сучасної німецької мови (експериментально-фонетичне дослідження). Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Київ, 2005. 205 с. 26. Бондарко Л.В. Человек в системе фонем и система фонем в человеке // Лингвистика на исходе ХХ века. М.: Наука, 1995. С. 5-6. 27. Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. Л.: Изд-во Ленинградск. гос. ун-та, 1981. 199 с.
28. Бондарко Л.В. Фонология речевой деятельности. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2000. 162 с.
29. Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1991. 119 с.
30. Борисов В.А. Население мира: демографический справочник. М.: Мысль, 1989. 478 с.
31. Бородина М.А. Диалекты или региональные языки? (К проблеме языковой ситуации в современной Франции) // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1982. №5. С. 29-38.
32. Брайт У. Параметры социолингвистики // Новое в лингвистике. М.: Наука, 1975. Вып. 7. С. 34-41.
33. Бровченко Т.А. Метод статистического анализа в фонетических исследованиях. (Уч. пособие). Одесса: Изд-во Одесск. гос. ун-та, 1976. 100 с.
34. Бродович О.И. Английская диалектная вариативность (типологический и общетеоретический аспекты): Дисс. д-ра филол. наук: 10.02.04. СПб., 1991. 313 с.
35. Бронштейн И.Н., Семендяев К.А. Справочник по математике (для инженеров и учащихся вузов). М.: Наука, 1986. 544 с.
36. Брук С.И. Население мира: этнодемографический справочник. М.: Наука, 1986. 828 с.
37. Бугаева И.В. Фонемно-графемная интерференция при языковом контакте (в условиях англо-русского билингвизма): Дисс. &