ІСПАНСЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В ЛІНГВОКОГНІТИВНОМУ ВИСВІТЛЕННІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 811.134.2’42

ШЕВЧЕНКО Людмила Олексіївна

ІСПАНСЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
ХХ СТОЛІТТЯ В ЛІНГВОКОГНІТИВНОМУ ВИСВІТЛЕННІ

Спеціальність 10.02.05. романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Ризванюк Степан Олексійович

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................... 5
РОЗДІЛ ІI. ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА
ЛІНГВОМЕНТАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.......... 14
1.1. Поетичний текст у системі різновидів текстів........................... 14
1.2. Поетичний текст як результат психоментальної діяльності
митця другої половини ХХ століття........................................... 23
1.3. Базові орієнтири дослідження поетичного тексту в світлі
когнітивної поетики...................................................................... 33
1.3.1. Зв’язок поетичного мовлення з когнітивними
функціями мовної особистості поета................................ 35
1.3.2. Кодові девіації як механізм креативності когнітивних
процесів у поетичному тексті............................................. 38
1.3.3. Когнітивні механізми категоризації та концептуалізації
в поетичному тексті............................................................. 43
1.3.3.1. Семантичні та лінгвокультурологічні параметри
концепту як когнітивно-мовного феномену........ 45
1.3.3.2. Роль метафори у дослідженнях концептуальної
й образної системи поетичного тексту................ 49
1.3.4. Інтерпретація поетичного тексту як когнітивна
діяльність щодо визначення змісту поетичних форм...... 54
1.4. Образ як вияв креативного мислення поета в освоєнні реалій
навколишнього світу..................................................................... 59
Висновки до розділу 1.......................................................................... 62

РОЗДІЛ II. ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ГРАФІЧНО-
СЕМАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ ІСПАНСЬКОГО
ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ........................................................ 65
2.1. Cтратегії формування естетичного простору іспанських
поетичних текстів другої половини ХХ століття........................ 65
2.1.1. Мовно-поетичні стратегії засіб створення сильних
позицій поетичного повідомлення...................................... 66
2.1.1.1. Стратегії з орієнтацією на семантичний
складник іспанського поетичного тексту.............. 67
2.1.1.2. Стратегії з орієнтацією на фонетичний
складник іспанського поетичного тексту.............. 71
2.1.2. Циклізація як форма втілення стратегії емоційної
атаки в іспанських поетичних текстах................................. 74
2.1.3. Ігрова стратегія як естетичний норматив іспанського
поетичного дискурсу другої половини ХХ століття......... 78
2.2. Графічні засоби створення декоративності й візуальності
іспанського поетичного тексту..................................................... 81
2.3. Функціонування кодових девіацій в іспанському поетичному
тексті............................................................................................... 89
2.4. Механізми інтерпретації іспанського поетичного тексту
другої половини ХХ століття....................................................... 98
2.4.1. Механізм інтерпретації іспанського поетичного тексту
на основі його жанрової ідентифікації........................... 98
2.4.2. Механізм інтерпретації іспанського поетичного тексту
на основі фреймового аналізу......................................... 102
2.4.3. Механізм інтерпретації іспанського поетичного тексту
на основі когнітивних схем............................................ 108
2.5. Джерела когнітивного дисонансу при інтерпретації
іспанських поетичних текстів....................................................... 117
Висновки до розділу 2........................................................................... 122

РОЗДІЛ ІII. ІСПАНСЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ У
КОНЦЕПТУАЛЬНО-ОБРАЗНІЙ ПАРАДИГМІ............ 125
3.1. Засоби репрезентації концептуальної структури іспанського
поетичного тексту......................................................................... 125
3.2. Концептуальний простір іспанських поетичних текстів другої
половини ХХ століття.................................................................. 138
3.2.1. Концептуалізація національних реалій в іспанських
поетичних текстах............................................................ 138
3.2.1.1. Засоби вербалізації концепту географічні
назви”................................................................... 139
3.2.1.2. Засоби вербалізації концепту ландшафт”....... 140
3.2.1.3. Засоби вербалізації концепту рослинний світ” 142
3.2.1.4. Засоби вербалізації концепту самобутність”... 142
3.2.2. Художньо-поетичні образи іспанської поезії другої
половини ХХ століття..................................................... 146
3.2.2.1. Кенотипні й індивідуальні образи в
іспанських поетичних текстах........................... 146
3.2.2.2. Роль внутрішньої форми у вираженні
концептуального й асоціативно-образного
потенціалу іспанського поетичного тексту...... 152
3.3. Інтертекстуальні конструкції як засоби наративного
мапування в іспанських поетичних текстах................................ 157
Висновки до розділу 3........................................................................... 163
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................... 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 171
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................... 194
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.......... 195
Додаток А............................................................................................... 200
Додаток Б............................................................................................... 201
Додаток В............................................................................................... 202

ВСТУП

Вивчення поетичного тексту, його функціонального, генеративного, когнітивного, психолінгвістичного аспектів стало тим концептуально-методологічним базисом, який об’єднав дискурсивний аналіз, прагматику, теорію комунікації, лінгвістику тексту, лінгвостилістику, психолінгвістику, поетику, риторику, оскільки аналіз тексту як фіксованої мовленнєвої реалізації, процесу формування текстових концептів і художніх образів поетичних творів вимагає від лінгвіста-дослідника звернення до доробок вищезазначених дисциплін. Такий міждисциплінарний підхід до поетичного тексту не обмежується окремо взятою галуззю знань, тому він звільнив лінгвістику від однобічного розуміння процесів породження, сприйняття й інтерпретації поетичних текстів.
Саме текст є інтегрованою одиницею лінгвістичної парадигми, яка відображає складну систему відношень мови і мовної свідомості, мови і дійсності, стратегій автора і його концептуальної сфери. Сучасні досягнення у розробці феномену тексту завдячують численним дослідженням лінгвістів, проведених з метою вивчення його різних аспектів: загально-методологічного, пізнавального (Г.В.Колшанський), психологічного (В.Гумбольт, К.Г.Юнг), психолінгвістичного (В.П.Бєлянін, Л.С.Виготскький, О.О.Леонтьєв), філософського (Аристотель, Г.Г.Гадамер, Р.І.Павільніс, З.Фрейд), комунікативного (О.О.Потебня, З.О.Гетьман), когнітивного (Н.Д.Арутюнова, А.Д.Бєлова, Дж.Лакофф, М.Джонсон, Н.Дюран). Великий внесок у дослідження поетичного тексту зробили такі зарубіжні й українські лінгвісти, як Т.М.Берест, Л.І.Бєлєхова, В.Б.Бурбело, В.В.Виноградов, О.П.Воробйова, М.І.Голянич, В.С.Данилич, О.Ю.Дубенко, Н.Дюран, Т.А.Єщенко, Н.М.Жирмунський, О.М.Кагановська, Е.Косеріу, Б.А.Ларін, Р.Лапеса, С.В.Настенко, Н.П.Неборсіна, М.О.Новикова, К.Перез, О.О.Потебня, І.В.Смущинська, О.І.Чередниченко, В.Б.Шкловський, Р.О.Якобсон.
Обраний у дисертації лінгвокогнітивний аспект дослідження є новітньою проблемою мовознавчої науки кінця ХХ початку ХХІ століття. Цей підхід дозволяє комплексно розглянути процес породження й інтерпретації іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття, простежити його місце у загальнонаціональному та мовно-культурному просторі, оскільки лінгвокогнітивні дослідження залучають нові методи, прийоми, принципи і методики для аналізу та вивчення поетичного тексту як форми репрезентації й передачі знань, способу концептуалізації дійсності, як матеріального відображення ментальної бази поета, його художньої, естетичної, наукової свідомості, а також як моделі впливу на свідомість і почуття читача.
Поетичні тексти другої половини ХХ століття є генераторами нових семантичних і образно-поетичних смислів, які змінюють художнє мовлення й способи сприйняття і пізнання світу. Іспанський поет у власних поетичних експериментах прагне вийти за межі знайомого, запропонувати на мовній палітрі нову сукупність і новий спосіб семантично-синтаксичних відношень, нові закономірності творчого лінгвокультурного процесу, тобто надати власну інтерпретацію мовно-естетичної норми. Окрім того, поезія Іспанії цієї доби визначається тісним зв’язком власне авторських смислових інновацій з етнонаціональними традиціями іспанського віршування, оскільки іспанська поезія відображує глибини міфопоетичного мислення іспанського народу, його національну психологію. Тому іспанський поетичний текст функціонує як посередник між життєвим досвідом конкретної особистості другої половини ХХ століття й національними способами образного відтворення світу. Іспанський поет через поетичні тексти визначає, якою він бачить Іспанію та світ за межами своєї країни. Внаслідок кореляції з навколишньою дійсністю він не стільки відображує реальність, скільки створює власну інтерпретацію, своєрідну словесно-знакову та когнітивну макромодель національно-культурної картини світу.
Актуальність дослідження визначається, по-перше, зростанням інтересу сучасної мовознавчої науки до проблем поетичного мовлення, необхідністю дослідження змін у мовно-естетичних нормах другої половини ХХ століття, вивчення того, яким чином в іспанській поезії цієї доби відбувається переосмислення багатьох уявлень і досвідів, аксіологічних канонів попередніх епох. По-друге, у зв’язку із загальною спрямованістю сучасних досліджень на виявлення взаємодії між мовою і мисленням, розвитком когнітивістики, психолінгвістики, семіотики виникає необхідність у здійсненні когнітивного моделювання поетичного тексту як семіотичного посередника між глобальними ментальними базами поета і читача із залученням вищих когнітивних структур і моделей художньо-поетичного дискурсу. Це дозволяє досліджувати мову крізь призму не тільки власне лінгвістичну, але й когнітивно-креативну, визначати способи утвердження індивідуального досвіду іспанського поета, суб’єктивно-авторської оцінки відображеної реальності, адже іспанські поетичні тексти другої половини ХХ століття прогнозують майбутні зрушення і зміни у процесах породження й інтерпретації поетичних повідомлень. З цього погляду звернення до поетичних текстів є закономірним, оскільки саме у поетичному мовленні найяскравіше відображаються різноманітні творчі прояви особистості.
Крім того, в сучасній лінгвістиці все більшу увагу привертають дослідження специфіки мовно-національної картини світу з послідовним з’ясуванням закономірностей репрезентації лексико-семантичного рівня та його співвідношення з національно-когнітивним простором. Тому дослідження іспанських поетичних текстів уможливлює виділення притаманних цій добі різноманітних аспектів концептуальної організації знань, задіяних у процесах породження і розуміння думки.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України, яка розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дослідження є визначення лінгвокогнітивних параметрів іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття шляхом виявлення особливостей його породження й інтерпретації, що вимагає комплексного вивчення способів залучення та використання когнітивних і концептуальних структур і власне мовних засобів у формуванні іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення цілої низки завдань:
- виявити, дослідити і скласифікувати стратегії формування естетичного простору в іспанських поетичних текстах другої половини ХХ століття;
- описати умови формування мовної індивідуальності поетів Іспанії й іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття;
- визначити механізми креативності когнітивних процесів та мовні засоби їхньої вербалізації в іспанських поетичних текстах другої половини ХХ століття;
- проаналізувати мовні і позамовні чинники концептуалізації та ментальної репрезентації дійсності шляхом окреслення основних концептів іспанського поетичного дискурсу другої половини ХХ століття;
- описати образний простір іспанської поезії, виявити художньо-поетичні та художньо-національні образи другої половини ХХ століття;
- встановити механізми інтерпретації іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття як когнітивної діяльності щодо визначення смислу поетичних форм.
Об’єктом дослідження є іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття.
Предметом дисертаційного дослідження є вербалізація когнітивних структур іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття.
Матеріалом дослідження стали тексти поетів Іспанії другої половини ХХ століття, представлені такими іменами: Луіс Гомес де Аранда, Лола Мартінес Охеда, Хайме Сілес, Рікардо Моліна, Луіс Антоніо де Вільєна, Хосе Анхель Валенте, Леопольдо де Луіс, Мануель Хіль, Діонісіо Рідруехо, Габріель Селайя, Карлос Едмундо де Орі, Леопольдо Марія Панеро, Енріке де Рівас, Антоніо Мартінес Сарйон, Хуан Луіс Панеро, Хесус Тундідор, Гільєрмо Карнеро, Мігель Фернандес, Пере Гімферер, Клара Ханес, Мануель Мантеро, Анхела Фігера Аймеріч, Антоніо Колінас, Рафаель Сото Верхес, Антоніо Карвахаль, Франсіско Брінес, Луіс Альберто де Куенка, Хуліо Гарсес, Блас де Отеро, Карлос Боусоньо, Педро Гарфіас, Хосе Марія Кірога Пла, Хайме Хіль де Бієдма, Антоніо Гамонеда, Клаудіо Родрігес, Карлос Саагун, Сесар Сімон, Дієго Хесус Хіменес, Антоніо Ернандес та інші. Звернення до вказаних творів зумовлене їхньою приналежністю до другої половини ХХ століття. Загалом проаналізовано більше 2000 друкованих сторінок поетичних текстів. Окрім цього, під час виконання дисертаційного дослідження було широко використано електронну мережу інтернет, яка забезпечила доступ до новітніх джерел з матеріалами наукового й ілюстративного характеру.
У вивченні лінгвокогнітивних параметрів організації іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття використано такі методи відібраного матеріалу: індуктивний метод, який дозволяє на основі виділення психолінгвістичних і когнітивних параметрів породження й інтерпретації конкретного іспанського поетичного тексту зробити висновок про загальну ментальну базу для функціонування іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття; метод компонентного аналізу, спрямований на встановлення функцій і залежностей між рівнями і компонентами поетичної структури іспанського віршованого тексту та виявлення компонентної домінанти, що організовує цю структуру й дозволяє розкрити механізм естетичного впливу поетичного тексту на адресата; синтаксичний аналіз допомагає визначити роль граматичних засобів у формуванні та застосуванні кодів і кодових девіацій в іспанських поетичних текстах; інтерпретаційний аналіз застосовується з метою всебічної лінгвокогнітивної інтерпретації поетичного тексту, в процесі якої виявляється сукупність когнітивних й експресивних одиниць, наділених додатковим емоційним змістом, їхні взаємозв’язки та функції; концептуальний аналіз спрямований на встановлення засобів концептуальної організації знань у поетичному тексті; когнітивний аналіз дозволяє здійснити когнітивне моделювання іспанського поетичного тексту з метою визначення тих ментальних одиниць, які беруть участь у його породженні, сприйнятті й інтерпретації.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше проведено комплексний аналіз іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття, визначено лінгвокогнітивні параметри їхньої організації й інтерпретації, подано класифікацію стратегій формування естетичного простору іспанського поетичного дискурсу другої половини ХХ століття, виділено базові і національно марковані концепти цієї доби.
Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлене новим підходом до вивчення поетичного тексту і визначається тим, що отримані результати дослідження та його висновки є внеском у розробку й вивчення актуальних проблем когнітивної лінгвістики, когнітивної поетики, лінгвостилістики, лінгвокраїнознавства. Поглиблений аналіз механізму функціонування когнітивних одиниць у ментальній базі поета і читача сприяє подальшому розвитку психолінгвістики й інтерпретації тексту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах, спецкурсах та на семінарських заняттях з лінгвопоетики, когнітивної лінгвістики, стилістики, риторики, психолінгвістики, психосемантики, інтерпретації поетичного тексту, при написанні магістерських і дисертаційних робіт.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорені на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 20022007 рр. Апробацію результатів дослідження здійснено на десяти наукових конференціях, у тому числі на п’яти міжнародних: Міжнародній науковій конференції Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004); XIV Міжнародній науковій конференції імені професора Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-філологічний спадок і сучасність” (Київ, 2005); трьох всеукраїнських: Першому всеукраїнському конгресі іспаністів (Київ, 2002); Всеукраїнській науковій конференції Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007); науковій конференції Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (присвячена пам’яті професора Юрія Жлуктенка (Київ, 2005); наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В.Шаровольського (Київ, 2006).
Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки проведеного дослідження висвітлено у 12 наукових статтях, написаних одноосібно й опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій 4,6 др. арк.
Основні положення дисертації, винесені на захист:
1. Іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття є специфічною формою поетичного повідомлення, яке розкриває інтеріоризовану поетом картину дійсності через створення індивідуально-авторської моделі світу.
2. Поетичне мислення митця другої половини ХХ століття носить креативний характер, що спричинює модифікацію та деформацію когнітивних процесів у свідомості поета і виражається у створенні нової естетичності та емотивності іспанських поетичних текстів.
3. Демократизація процесу формування мовної особистості поетів Іспанії, що розкриває закономірності функціонування мови в особистості другої половини ХХ століття, веде до демократизації поетичної структури як результату творчості автора, для якого осягнення дійсності у цю добу пов’язане лише з інтуїтивним поетичним мисленням, яке порушує закони лексики та синтаксису.
4. Іспанський поетичний текст репрезентує стратегії формування естетичного простору іспанської поезії другої половини ХХ століття, що базуються на виявленні особливостей аналогового, наративного і конструктивно-творчого мапування як проекції структур знання у поетичному тексті.
5. Іспанський поетичний текст виступає репрезентацією образу реальності на рівні концептів, художньо-поетичних і художньо-національних образів, що є естетичним надбанням національно-культурної картини світу Іспанії другої половини ХХ століття, виявом когнітивно-креативної діяльності поета і його суб’єктивного досвіду, розкриття яких уможливлюється за допомогою мовних засобів.
6. Механізм інтерпретації іспанського поетичного тексту є когнітивною діяльністю щодо визначення смислу поетичних форм, що включає жанрову ідентифікацію, проведення фреймового аналізу та співвіднесення концептуальних структур поетичного тексту з когнітивними схемами і схематами читача.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку довідкової літератури та списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації 170 сторінок, загальний обсяг роботи 202 сторінки. Список використаних джерел нараховує 290 праць, з них 73 зарубіжні. Список джерел ілюстративного матеріалу включає 65 позицій. До тексту дисертації включено 3 додатки.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, винесені на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне та практичне значення його результатів.
У першому розділі подано теоретичні положення, на які спирається дослідження, висвітлено місце поетичного тексту в системі різновидів текстів, визначено характерні суто для віршованої структури текстові категорії, розглянуто базові орієнтири дослідження поетичного тексту у світлі когнітивної поетики, проаналізовано умови формування мовної індивідуальності поетів Іспанії й іспанського поетичного тексту у другій половині ХХ століття.
У другому розділі виділено і проведено аналіз стратегій формування естетичного простору іспанської поезії, визначено графічні засоби створення декоративності й візуальності іспанських поетичних текстів, розкрито функціонування кодових девіацій як механізму креативності когнітивних процесів у лінгвокогнітивному аспекті, проаналізовано механізми інтерпретації та джерела когнітивного дисонансу в іспанських поетичних текстах другої половини ХХ століття.
У третьому розділі визначено основні концепти іспанського поетичного дискурсу другої половини ХХ століття, описано засоби репрезентації концептуальної структури в іспанських поетичних текстах цієї доби шляхом встановлення каналів метафоричного, метонімічного та оксиморонного перенесення, проаналізовано систему художньо-поетичних і художньо-національних образів.

У загальних висновках узагальнено теоретичні і практичні результати проведеного дослідження, викладено його основні висновки, окреслено перспективи подальшої наукової роботи у цьому напрямку.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі вивчення іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття як специфічної форми поетичного повідомлення, що розкриває інтеріоризовану поетом картину дійсності через створення індивідуально-авторської моделі світу. У своєму лінгвістичному втіленні іспанський поетичний текст цієї доби використовує особливі механізми формування змісту поетичних форм, концептуалізації дійсності, її вербальної репрезентації в образах, і, таким чином, є засобом емоційного, естетичного та психологічного впливу на читача.
Іспанський поетичний текст є художньо-інформаційним комплексом у семіотичному просторі національної та всесвітньої культури, оскільки процеси його породження й інтерпретації репрезентують виникнення і розвиток поетичного мовлення, притаманного новому художньому мисленню і новій художній реальності. Смисл поетичного тексту міститься у когнітивних структурах ментальних одиницях, які беруть участь у процесах його породження й інтерпретації.
Розкриття механізмів формування і функціонування поетичних форм в іспанському поетичному тексті, в основі яких лежить модифікація і деформація когнітивних процесів осмислення навколишнього світу, відбувається за умови врахування характерних для художньо-поетичного дискурсу другої половини ХХ століття особливостей.
По-перше, комунікативна інтенція поета-постмодерніста має на меті відображення суперечливості й мінливості світу, множинності поглядів, створення образів, спрямованих на розкриття світогляду та місця людини в сучасному життєвому просторі.
По-друге, жанр як фрейм-модель поетичного повідомлення впливає на стиль іспанського поетичного мовлення, що у другій половині ХХ століття характеризується фрагментарністю, відкритістю, зверненням до гри, інтерактивним напруженням при декодуванні, нетрадиційним пунктуаційним оформленням, розірваними реченнями і словами, що пояснюються процесами демократизації, візуалізації та декоративності поетичного мовлення.
Ці процеси пояснюють спрямованість поетів на використання графічних кодів візуальних структур з нульовою формою, які через зорову” інтонацію (вільне розташування слів, багаторазове і ненормоване повторення розділових знаків, написання частини тексту великими літерами, злиття кількох слів в одне або написання слів за вимовою) передають інтонацію” смислового, концептуального простору. Іспанський постмодерний поетичний текст вводить власне немовні” елементи у словесну тканину комп’ютерні символи, цифри, числа, дроби, різномовну” техніку з одночасним використанням двох і більше мовних систем, із написанням усього тексту малими літерами, включно із власними назвами.
Такі поетичні форми спричинені виникненням нової художньої свідомості й естетики постмодернізму, що надає поету необмежену свободу творчості, дозволяючи перетворювати поетичний текст у відкриту структуру. Так з’являється полісеміотичний” вірш, народжений із синтезу його вербального і візуального компонентів єдиного слова, літери якого розташовані у певних послідовностях. Цей тип поезії є початком мінімізації вербальної частини поетичного тексту, де кожна літера починає здобувати статус візуального знака. Таким чином, іспанський поетичний текст має рухливу форму, що породжує поетичні структури, орієнтовані на відображення несвідомих розумових та інтуїтивних імпульсів.
Поетичні трансформації і модифікації не виключають виникнення девіацій у поетичному тексті завдяки застосуванню таких ментальних операцій:
· субстанціальних, що включають операції скорочення сполучників і знаків пунктуації та додавання, що реалізується через домінування другорядних членів, дистанціювання головних елементів, ускладнення нормативної конструкції;
· реляційних, що є простішими за своєю структурою, оскільки їхня дія зводиться до зміни лінійного порядку значимих одиниць, у той час, як самі ці одиниці не зазнають жодних змін. Тут мова йде про перестановки, серед яких можна виділити звичайні та інвертовані.
Застосування когнітивних технік вставлення, вилучення і перерозташування, зміни й інверсії, симетрії асиметрії, еліпсису, переривання створюють фокус емоційного напруження. Риторичними засобами кодових девіацій виступають метаболи метаплазми, метатаксис, метасемеми і металогізми, які є результатами конструктивно-творчого мапування й фокусують увагу читача на певних елементах поетичного тексту, сприяюючи виникненню етосу особливого емоційного стану читача.
Внутрішньожанрові стратегії формування естетичного простору іспанських поетичних текстів репрезентовані мовно-поетичними стратегіями з орієнтацією на семантичний і фонетичний текстові складники; стратегією емоційної атаки, що, з одного боку, виражає негативні внутрішні реакції автора на сучасний хаотичний світ, а з іншого, через циклічну форму втілення, намагається утримати поезію у традиційних формах цілісності; ігровою стратегією, що є естетичним нормативом поетичного дискурсу другої половини ХХ століття.
Семантичні дослідження в дисертаційній роботі спрямовані на аналіз концептів як когнітивно-мовних феноменів, що у згорнутому вигляді втілюють інформаційний простір поетичного тексту. Іспанська поезія репрезентована не тільки власне етнічними або регіональними концептами. Прикладом національно маркованого концепту є концепт España”, який реалізується у серії таких концептів-референтів, як географічні назви”, ландшафт”, рослинний світ”, самобутність”. Іспанські поетичні тексти наповнені також універсальними концептами соціопсихічнми утвореннями, що виступають орієнтиром людського буття, життя, кохання, смерть, які можна визначити як supra культурні концепти, що у другій половині ХХ століття набувають нових смислових контекстів.
Визначення когнітивних моделей, тобто інформаційних структур мислення, представлених в іспанських поетичних текстах, проводиться за допомогою концептуального аналізу, що має на меті дослідження концептуальної структури поетичного тексту. Засоби її репрезентації втілені у системі концептуальних тропів метафорах (онтологічних, орієнтаційних, структурних, метафорах каналу зв’язку), метонімії (частина заміщує ціле, ціле стоїть замість частини, об’єкт заміщує місце та місце заміщує об’єкт, категорія заміщує властивість) й оксимороні, які виявляються за допомогою аналогового, асоціативного й парадоксального мапування.
Когнітивна діяльність поета, що породжує поетичні тексти, є креативно-мовною і носить образний характер. Тому образність є важливим чинником у створенні психологічного портрету іспанського поета й вираженні способів актуалізації його індивідуальності в образному осмисленні світу. Образ як результат художнього відображення дійсності є ментальним малюнком, емоційним та інтелектуальним комплексом, який вербалізується у поетичному тексті. Іспанська поезія другої половини ХХ століття наповнена художньо-національними образами землі, гір, моря, пісні, гітари, мови, бика. Поети створюють індивідуальні постмодерні образи та новообрази-кенотипи, які відображують авторське сприйняття сучасного стану суспільства: образ прозорого дзеркала-скла, що не створює відображення; в’язниці як символу життя; тюремної камери як дому людини, який вона не хоче покидати; людини як в’язня, що не бажає звільнення.
Процес породження, створення поетичного тексту є природним закінченням творчої роботи поета й початком творчої діяльності читача, який, володіючи спільним кодом і мовною компетенцією, прагне визначити інтенції автора і зрозуміти основну концепт-ідею поетичного тексту.
Отже, розуміння концептуального й образного плану іспанського поетичного тексту включає сприйняття, що в іспанському поетичному тексті детермінується жанровими очікуваннями з боку читача й часто деавтоматизується завдяки когнітивній процедурі висування відчуження”. Інтерпретація, механізми якої залучають жанрову ідентифікацію, фреймовий аналіз й аналіз когнітивних схем, має на меті досягнення діалогічної гармонізації, що викличе естетичне задоволення у читача. Однак іспанські поетичні тексти часто створюють ефект когнітивного дисонансу, джерелами якого в іспанському поетичному дискурсі другої половини ХХ століття виступають такі чинники, як введення поетом певних лексикодів; невідповідність інформаційних просторів автора і читача, що вимагають роз’яснення певних енциклопедичних понять; різниця їхніх етнопсихоментальних сфер.
Таким чином, іспанський поетичний текст, породжений поетом та інтерпретований читачем, є результатом синтезуючої діяльності двох свідомостей на основі сучасної національної (іспанської) та всесвітньої культури другої половини ХХ століття й авторського бачення світу. Основою творчого процесу виступають переживання, вербалізація яких з одного боку відбувається на основі існуючих у свідомості автора і читача схем, фреймів, знаків, а з іншого, через образ, що є відображенням індивідуального розуміння буття. Така взаємодія раціонального й інтуїтивного є гармонійною конфігурацією когнітивного й особистісного аспектів творчого процесу, результатом якого стає створення нової художньої реальності.
Виходячи з вищезазначеного, ми виділяємо ті процеси, що перетворюють семіотично неоднорідний іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття у такий, що вступає у складні відношення з оточуючим культурним контекстом і читачем й перестає бути елементарним поетичним повідомленням. Тому іспанський поетичний текст стає базовою ментальною формацією між: 1) читачем і культурною традицією текст є втіленням колективної культурної пам’яті, що здатний актуалізовувати архетипи й одночасно розширювати коло аспектів вкладеної у нього нової інформації; 2) читачем і його другим я” текст актуалізує певні сторони особистості читача, допомагаючи змінювати її зв’язки з культурним середовищем; 3) культурним контекстом і самим іспанським поетичним текстом культурний контекст другої половини ХХ століття прирівнює його до цілісного культурного макрокосму, до певної моделі культури і, відповідно, до особистості.
Отже, іспанський поетичний текст є складним утворенням, яке, зберігаючи численні коди, передає, трансформує отримані та генерує нові поетичні повідомлення, враховуючи характеристики мовних особистостей. Це нова словесна тканина, конгломерат багатомірних міжтекстуальних зв’язків, в якому інші тексти присутні на різних рівнях у текстах попередньої культури і текстах сучасної культури. Це вільний, іронічний діалог, постмодерний пастиш коктейль з тематик, часом сенсаційний, суміш з уривків найвідоміших оригінальних творів, який розкривається через наративне мапування.
Подальше залучення методичного апарату когнітивної лінгвістики є далекосяжним у галузі когнітивної поетики, психолінгвістики й етнолінгвістики. Предметом майбутніх студій може стати дослідження поетичних текстів Латинської Америки другої половини ХХ століття, оскільки воно дозволить встановити спільні та відмінні риси культурно-ціннісної картини світу цих двох іспанськомовних народів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамян Д.Н. Общепсихологические основы художественного творчества. М.: Наука, 1994. 187 с.
2. Алексеев К.И. Метафора в научном дискурсе // Психологические исследования дискурса / Отв. ред. Н.Д.Павлова. М.: ПЕРСЭ, 2002. С.40 50.
3. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Минск: Литература, 1998. 1392 с.
4. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность. СПб: Изд-во С.-П. у-та, 1999. 412 с.
5. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская енциклопедия, 1990. С. 136 137.
6. Арутюнова Н.Д. Введение // Логический анализ языка. Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 3 17.
7. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 5 32.
8. Арутюнова Н.Д. Метафора. Метонимия // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская Энциклопедия, 2000. С. 296 301.
9. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М.: Academia, 1997. С. 267 280.
10.Ахмадеева С.А. Участие тропов в создании аппликативной метафоры семантические формы мышления человека конца XX века // Язык и коммуникация: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. 2002. С. 30 57.
11.Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1996. 103 с.
12.Барабанова Т. О. Інтерпретація в художній формі пізнання // Перспективи. 2000. С. 36 44.
13.Баранов А. Г. Когниотипичность текста // Жанры речи: Сборник научных статей. Саратов: Изд-во ГосУНЦ Колледж”, 1997. С. 4 12.
14.БарановА.Н., ДобровольскийД.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия АН. Серия лит-ры и языка. 1997. № 1. Т.56. С. 11 21.
15.Барт Р. Основы семиологии // Структурализм за” и против”: Сборник статей / Под ред. Басина и Полякова М.: Прогресс, 1975. С. 114 163.
16.Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1998. 616 с.
17.Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст. 1973. М.: Наука, 1974. 278 с.
18.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
19.Бахтін М.М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках // Антологія світової літературно-критичної думки. / Під ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 318 324.
20.Бєлєхова Л.І. Типологія образів в образному просторі текстового світу сучасної американської поезії // Мовні і концептуальні картини світу / Збірник наук. праць. К., 1999. С. 3 8.
21.Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: Дис. ... докт. філол. наук. К.: КДЛУ, 2002. 476 с.
22.Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. Випуск 5. К.: КДЛУ, 2001. С. 26 30.
23.Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер. Іноземна філологія. 2002. № 32 33. С. 11 14.
24.Бессонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерний аспект / МНОУ; Донецький національний ун-т. Донецьк: АрпНУ, 2002. 362 с.
25.Библия для детей и всех жаждущих знания. КПО общества Милосердие”, 1990. 262 с.
26.Бірюкова О.О. Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80-х рр. 20 ст.: Дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 188 с.
27.Богданов В.В. Классификация речевых актов // Личностные аспекты языкового общения / Ред. И.П. Сусов. Калинин. 1989. С. 27 37.
28.Богин Г.И. Техники понимания общелингвистическая и общефилологическая проблема // Веснік Гродзенскага дзяржаўнага універсітэта імя Я.Купалы. Сер. 1. 2000. № 3(5). С. 118 125.
29.Болотнова Н.С. Художественный текст в коммуникативном аспекте и комплексный анализ единиц лексического уровня. Томск, 1992. 313 с.
30.Болотнова Н.С. Лексическая структура художественного текста в ассоциативном аспекте. Томск, 1994. 212 с.
31.Болотнова Н.С. Об изучении ассоциативно-смысловых полей слов в художественном тексте // Русистика: Лингвистическая парадигма конца XX века: Сб. статей в честь проф. С.Г. Ильенко / РГПУ им. А.И. Герцена Филологический ф-т СПбГУ. СПб, 1998. С. 242 247.
32.Болотнова Н.С., Бабенко И.И. Коммуникативная стилистика художественного текста: Лексическая структура и идиостиль. /Под ред. проф. Н.С.Болотновой. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001. 331 с.
33.Будасси Э.В. Когнитивные основы использования метафоры в популярном журнальном дискурсе // Когнитивная семантика. Материалы междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике. 11-14 сентября 2000 года. Часть 1. Тамбов. 2000. С. 220 222.
34.Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури 9-18 ст.: Дис. ... докт. філол. наук: 10.02.05. Київ: КУ ім. Т.Шевченка, 1999. 455 с.
35.Бурбело В.Б., Соломарская Е.А. Лингвистика художественного текста: учебное пособие для студ. / КГУ им.Т.Шевченко. К., 1998. 216 с.
36.Вайман С. Т. Диалектика творческого процесса // Художественное творчество и психология /Отв. ред. А. Я.Зись, М.Г.Ярошевский. М.: Наука, 1991. С. 3 31.
37.Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста. К.: Наукова думка, 1988. 239 с.
38.Вежбицкая А. Речевые жанры // Жанры речи. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1997. С. 17 34.
39.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
40.Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Рус. яз, 1980. 320 с.
41.Вико Дж. Основание новой науки об общей природе наций. М.: ИСА, 1994. 618 с.
42.Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М., 1963. 169 с.
43.Воркачев С.Г. Концепт как зонтиковый термин” // Язык, сознание, коммуникация. Вып. 24. М, 2003. С. 5 12.
44.Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): Монография. М.: Прогресс, 1997. 324 с.
45.Воробьев В.В. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Науч. докл. высш. шк. филол. науки. 2001. № 1. С. 64 72.
46.Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
47.Воробьева О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий // С любовью к языку: Сб.науч.тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. М. Воронеж: ИЯ РАН, Воронеж.гос.ун-т, 2002. С. 379 383.
48.Гадамер Х. Г. Истина и метод. М., 1988. 388 с.
49.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 123 с.
50.Гассан І. Чим є модернізм і чим він стане? Літературний і культурний аспекти // Амер. літ-ра після сер. 20 ст.: Матер. міжнар. конф-ції, Київ, 25-27 травня 1999 року. К.: Довіра, 2000. С. 19 28.
51.ГерасимовВ.И., ПетровВ.В. На пути к когнитивной модели языка // Новое в зарубежной лингвистике: Когнитивные аспекты языка. Вып. XXIII. М. 1988. С. 145 167.
52.Гетьман З.О. Текстовий аналіз композиційного стандарту іспанського діалогічного мовлення. К.: ВПЦ Київський університет”, 1994. 96 с.
53.Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект: Автореф. дис. ...канд. філол. наук. К., 2000. 19 с.
54.Глазунова О. И. Логика метафорических преобразований. СПб., 2000. 190 с.
55.Гловинская М.Я. Типовые механизмы искажения смысла при передаче чужой речи // Лики языка. К 45-летию научной деятельности Е.А.Земской. М., 1998. С. 25 41.
56.Голянич М.І. Внутрішня форма слова в художньому тексті: Дис... д-ра філол. наук: 10.02.01. Ів. Фр-к., 1998. 455 с.
57.Гончаренко С.Ф. Информационный аспект межязыковой поэтической коммуникации. Тетради переводчика. Вып.22. М.: Высш. школа, 1987. С. 38 49.
58.Гончаренко С.Ф. Стиховые структуры лирического текста и поэтический перевод // Поэтика перевода: Сборник: Пер. с разных яз. / Составл. С.Гончаренко. М.: Радуга, 1988. С. 100 112.
59.Гончаренко С.Ф. Стилистический анализ испанского стихотворного текста. М.: Высш. школа, 1988. 192 с.
60.Гореликова М.И., Магомедова Д.М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Русский язык, 1989. 175 с.
61.Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Изд-во Лабиринт”, 2001. 304 с.
62.Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу ХХ сторіччя: Дис... канд. філол. наук. К., 2002. 181 с.
63.Гудков Г.Д. Единицы кодов культуры: проблемы семантики // Язык, сознание, коммуникация: Сб. статей / Отв. ред. В.В.Красных, А.И.Изотов. М.: МАКС Пресс, 2004. С. 39 50.
64.Гудмен Н. Метафора работа по совместительству // Две великие метафоры. Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. С. 194 200.
65.Даль В. Толковый словарь великорусского языка: В четырех томах. М.: Изд.группа Прогресс”, 1994. 1994 с.
66.Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 214 с.
67.Дейк Т.А. ван, Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХIII. Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс, 1988. С. 153 211.
68.Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука конца 20 века. М: Институт языкознания РАН, 1995. С. 239 320.
69.Демьянков В.З. Понятие и концепт в художественной литературе и в научном языке // Вопросы филологии. М. № 1. 2001. С. 35 47.
70.Демьянков В.З., Воронин Л.В., Сергеева Д.В., Сергеев А.И. Лингвопсихология как раздел когнитивной лингвистики, или: Где эмоция там и когниция // С любовью к языку: Сборник научных трудов. / Отв. ред. В.А.Виноградов. Воронеж: Воронежский государственный университет, 2002. С. 29 36.
71.Долинин К.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288 с.
72.Дорофеева Н.В. Удивление как эмоциональний концепт (на материале русского и английского языков): Автореф. дис.канд. филолог. наук. Волгоград, 2002. 19 с.
73.Дранков В.Л. Психология художественного творчества. СПб., 1991. 132 с.
74.Дюбуа Ж. и др. Общая риторика. М.: Прогресс, 1986. 392 с.
75.Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (Стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
76.Єщенко Т.А. Метафора в українській поезії 90-х рр. 20 ст.: Дис. ... канд. філол. наук. Донецьк, 2001. 337 с.
77.Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. К., 2001. № 5. С. 48 63.
78.Жижома О.О. Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х рр. 20 ст.: Дис. ... канд. філол. наук. Маріуполь, 2003. 242 с.
79.Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 159 с.
80.Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Российский государственный гуманитарный университет, 1999. 183 с.
81.Зарецкая Е. Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. 4-е изд. М.: Дело, 2002. 480 с.
82.Иващенко В.Л. Термин концепт в контексте научных парадигм структурализма и постмодернизма // Когнитивные стили коммуникации. Теории и прикладные модели. Доклады международной конференции. 20 25 сентября 2004, Крым, Партенит. С. 47 51.
83.Ильин И.П. Теория и практика литературоведческого постструктурализма: деконструктивизм в критике США и Франции: Автореф. дис докт. филол. наук. М., 1992. 257 с.
84.Ильин И.П. Постструктурализм; деконструктивизм; постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 456 с.
85.Ильин Е. Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2003. 752 с.
86.Илюхина Н.А. О взаимодействии когнитивных механизмов метафоры и метонимии в процессах порождения и развития образности // Вестник Самарского государственного университета. Самара: Изд-во Самарский университет”, 2005. № 1. С. 138 154.
87.Історія Європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера. Львів: Літопис”, 2004. 720 с.
88.Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози: Когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі франц. романістики середини ХХ ст.): Монографія. К.: КНЛУ, 2003. 490 с.
89.Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высш.шк., 1990. 151 с.
90.Капранов О.П. Ідеоетнічний характер когнітивної словотвірної метонімії (на матеріалі похідних іменників сучасної німецької мови) // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. 2002. №1. С. 2 10.
91.Карасик В.И. О категориях дискурса // Языковая личность: социолингвистические и эмотивные аспекты: Сб. науч. тр. / Под ред. В.И.Карасик. Волгоград: Перемена, 1999. 272 с.
92.Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2002. С. 166 205.
93.Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гносис, 2004. 390 с.
94.Карпухина В.Н. Стратегии передачи пресуппозитивного знания при переводе // Вопросы теории и практики перевода: Сб. материалов. Пенза. 2003. С. 61 63.
95.Кассирер Э. Сила метафоры. // Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. С. 33 43.
96.Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
97.Короткова Л.В. Семантико-когнітивний та функціональний аспекти текстових аномалій у сучасній англомовній художній прозі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНЛУ, 2001. 19 с.
98.Красных В.В. Виртуальная реальность или реальная виртуальность (Человек. Сознание. Коммуникация). М.: Діалог, 1998. 352 с.
99.Красных В.В. Этнопсихолингвистика и линвокультурология: Курс лекций. М.: ИТДГК Гнозис”, 2002. 284 с.
100. Крючков Г.Г. Современная орфография французского языка. К.: Вища школа, 1987. 183 с.
101. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
102. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: Ин-т языкознания РАН, 1997. 326 с.
103. Кубрякова Е.С. Язык и знание. М: Языки славянской культуры, 2004. 380 с.
104. Кураш С.Б. Анализ художественных текстов усложнённой информативно-образной структуры // Порождение и интерпретация те