ІСПАНСЬКА НАРОДНА КАЗКА: ЖАНРОВО-КОМПОЗИЦІЙНИЙ ТА ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАСТИЛКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 81’42:82=1/9=134.2

ІСПАНСЬКА НАРОДНА КАЗКА: ЖАНРОВО-КОМПОЗИЦІЙНИЙ ТА ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор КОРБОЗЕРОВА Н.М.

Київ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...4
ВСТУП.5
РОЗДІЛ 1. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ІСПАНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК....12
1.1. Визначення і характеристика жанру казки12
1.1.1. Народна казка та суміжні з нею жанрові утворення...13
1.1.2. Дефініція казки як жанру усної народної творчості19
1.1.3. Класифікація іспанських народних казок22
1.2. Функціональна, тематична та культурно-національна специфіка
сюжету іспанських народних казок....24
1.2.1. Чарівні казки................................................................................28
1.2.2. Побутові казки.............................................................................30
1.2.3. Анімалістичні казки....................................................................37
Висновки до першого розділу..................................................................................41
РОЗДІЛ 2. КОМПОЗИЦІЙНО-СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ІСПАНСЬКОГО КАЗКОВОГО ТЕКСТУ ТА ЇЇ ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ..........................................................................................45
2.1. Загальні ознаки композиції текстів іспанських побутових та
анімалістичних казок..............................................................................45
2.2. Логіка композиційно-структурної побудови іспанських чарівних
казок ......................................................................................................56
2.3. Прагматичний потенціал сильних позицій казкового тексту:
заголовка, ініціальних, фінальних та медіальних формул...................67
2.3.1. Заголовок як актуалізатор прагматичної настанови
казкового тексту..........................................................................68
2.3.2. Сталі формули як композиційні маркери казкового тексту...75
Висновки до другого розділу...................................................................................87

РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКИХ
НАРОДНИХ КАЗОК............................................................................91
3.1. Іспанські народні казки як зразки літературно-розмовної стильової
підсистеми мови.......................................................................................91
3.2. Прагматичний аналіз мовленнєвих кліше діалогів іспанських
народних казок.........................................................................................94
3.2.1. Звертання в казці: референційно-
прагматичний аспект..................................................................98
3.2.2. Способи стимуляції діалогів у казкових
текстах........................................................................................104
3.2.3. Розмовні опори як прагматичні засоби дискурсивного
зв'язку..................................................................................................108
3.3. Засоби інтенсифікації висловлення у текстах іспанських народних
казок.........................................................................................................116
3.3.1. Емоційний компонент вигуків.................................................118
3.3.2. Афективні форми ствердження і заперечення в діалогах
казки...........................................................................................123
3.3.3. Специфіка створення іронічних висловлень в іспанських
народних казках........................................................................124
3.3.4. Прикметникові конструкції та суфікси у ролі
інтенсифікаторів висловлень...................................................128
3.3.5. Функції порівняння у казкових текстах..................................133
3.3.6. Синтаксичні ресурси інтенсифікації висловлень у текстах
іспанських народних казок.......................................................136
Висновки до третього розділу................................................................................143
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................156
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................179
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ З УМОВНИМИ СКОРОЧЕННЯМИ.....................................................................180

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АК анімалістичні казки
ІНК іспанські народні казки
ПК побутові казки
ЧК чарівні казки
ЧФК чарівні фольклорні казки

ВСТУП

Запропоноване дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу казок, які належать до скарбниці іспанської народної творчості. Фольклор загалом є своєрідним каталізатором уніфікуючих, спільних тенденцій, що творять літературну мову на ґрунті загальнонародного мовлення. Усна народнопоетична творчість зберігає кращі зразки вікових мовно-художніх надбань і виражально-зображальних засобів, тому має надзвичайно важливе значення для розвитку літературної мови взагалі, для піднесення мовної культури народу. Показовим у цьому плані є жанр фольклорної казки, який ми вважаємо за доцільне розглядати як проміжну ланку в системі усно-розмовних стилів, що відображає процес формування літературної норми на основі народно-розмовного мовлення і відноситься до літературно-розмовної стильової підсистеми мови.
У мовознавстві, літературознавстві та фольклористиці казковий текст неодноразово виступав об’єктом досліджень: структурного [102; 163; 164; 210; 91; 60; 65; 126], синтаксичного [30; 197], структурно-типологічного [141; 150; 187], фонетичного [66; 178; 179], стилістичного [62; 38; 108; 138; 139; 140; 188; 195], перекладознавчого [43], діахронічного [162; 125] тощо. Така увага лінгвістів до проблематики фольклорної казки зумовлена тим, що як певний жанр художнього тексту, вона є одним із засобів вияву та збереження народних традицій, а за своєю генезою казка виступає своєрідним способом передачі традиційної культури мовлення. Вивчення специфічних ознак фольклорних казок дозволяє виявити відображені в мові духовні складові буття народу, який творив ці оповіді, глибше зрозуміти його характер та менталітет.
Актуальність дисертації визначається загальною тенденцією сучасних лінгвістичних досліджень до комплексного вивчення процесу вербальної комунікації, у центрі якої стоїть людина, та прагматичним підходом до аналізу мовних явищ з урахуванням усіх форм і умов, за яких здійснюються комунікативні акти.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної теми Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, затвердженої вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 24 січня 2000 року).
Мета дисертації полягає у визначенні прагматичного потенціалу та функцій сталих композиційно-структурних компонентів казки, висвітленні мовної специфіки іспанських народних казок як репрезентантів традиційної культури мовлення.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
· визначити жанрові особливості народних казок і виокремити казку з-поміж суміжних жанрових утворень;
· охарактеризувати відображену в мові культурно-національну специфіку кожної з виділених груп іспанських народних казок;
· побудувати інваріантну структурну модель текстів іспанських казок;
· виявити лінгвопрагматичні особливості незмінних структурних компонентів іспанського казкового тексту заголовка і традиційних формул та проаналізувати способи й засоби вербалізації в них прагматичних інтенцій казкаря;
· систематизувати наявні в текстах казок усно-розмовні елементи відповідно до прагматичних функцій, які вони виконують;
· описати мовні засоби інтенсифікації прагматичного впливу в текстах іспанських народних казок.
Об'єктом вивчення стали тексти іспанських народних казок фольклорної традиції у їх семантичній та структурній цілісності.
Предметом дослідження виступають композиційно-структурні компоненти іспанських народних казок, а також мовні ресурси інтенсифікації прагматичного потенціалу висловлень у казкових текстах.
Фактичним матеріалом дослідження стали 202 іспанські народні казки, зафіксованих на письмі зі збереженням автентичної форми та змісту текстів (загальний обсяг 898 сторінок).
Для досягнення поставленої мети та розв'язання конкретних завдань було використано низку методів лінгвістичного аналізу: компонентний і структурний аналіз при класифікації іспанських народних казок та для встановлення інваріантної моделі казкового твору; соціолінгвістичний аналіз для встановлення кореляції мовних та соціальних явищ; описово-аналітичний для вивчення, узагальнення і систематизації отриманих результатів; метод контекстуального прагмалінгвістичного аналізу для визначення функцій аналізованих одиниць у текстах іспанських народних казок; кількісний аналіз для встановлення відсоткового співвідношення між досліджуваними одиницями.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що аналіз іспанських народних казок уперше здійснено в межах комунікативно-прагматичного підходу з урахуванням трьох сторін комунікації: адресанта тексту адресата. Новим є лінгвопрагматичний ракурс дослідження структурної побудови та мовної специфіки іспанських казкових текстів.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Основний прагматичний зміст казки сфокусовано у невід’ємних компонентах її композиційної структури: заголовку, традиційних формулах казки та функціях дійових осіб. Саме вони є ефективними засобами текстового впливу і відіграють провідну роль у реалізації прагматичних інтенцій адресанта (колективного адресанта).
2. Іспанська народна казка це наративний текст зі стійкою композиційною структурою. У порівнянні з побутовими та анімалістичними, іспанські чарівні казки найбільш однотипові за своєю побудовою. Їх інваріантну структурну модель можна зобразити у вигляді десяти основних інформативних елементів, функцій дійових осіб. При реалізації цієї структури в кожному конкретному тексті компоненти інформативного мінімуму можуть бути розширені, трансформовані, проте їх значення як опорних епізодів для розвитку сюжету казки залишається незмінним.
3. Прагматична мета заголовка казки полягає у встановленні контакту з адресатом. Він актуалізує основну інформацію повідомлення і виконує тематизувальну й інтригуючу функції. Типовими для іспанських народних казок є заголовки-дескрипції, що представляють головних дійових осіб, об’єкти або події як центри розвитку казкового сюжету. Характерологічний елемент у заголовку казки є прагматично зумовленим і пов’язаним із текстовими категоріями проспекції та ретроспекції.
4. Ініціальні, медіальні та фінальні формули визначають текст як казковий і являють собою, поряд з функціями дійових осіб, схематичну основу для розвитку подій. Ініціальні та фінальні формули є маркерами розгортання і згортання казкової картини світу. Ініціальні формули виступають лінгвопрагматичним засобом реалізації казкового хронотопу і вказують адресату відповідну стратегію до сприйняття й розуміння казкового тексту. Фінальні формули є традиційними маркерами завершення казкової оповіді. Роль медіальних формул полягає у зображенні просторових переміщень дійових осіб, інтенсифікації процесу виконання ними певних дій.
5. Експресивність та інтенсифікація висловлень невід’ємні елементи живого мовлення найбільш властиві прямій мові казкових персонажів. Діалоги казки, хоч і підпорядковуються внутрішнім жанровим законам, найчіткіше передають специфіку усного розмовного мовлення і є максимально експресивно маркованими фрагментами казкового тексту.
6. На синтаксичному рівні засобами інтенсифікації та збільшення аргументативної сили висловлень виступає свідоме повторення адресантом слів і синтаксичних структур. Еліпсис дієслів та випущення фінальних елементів висловлення пояснюються усномовним характером функціонування творів і сприяють підвищенню лаконічності та динамічності оповіді. Неповні речення у діалогах казки мають певний прагматичний потенціал, який актуалізується в мовленнєвому акті й який можна виявити лише за умов урахування контексту.
Теоретичне значення. Дослідження прагмалінгвістичних та жанрово-композиційних особливостей іспанських народних казок є певним внеском у розвиток теоретичних аспектів прагмалінгвістики, лінгвістики тексту та комунікативної семантики. Запропонований аналіз функцій мовно-структурних одиниць розвиває методику функціонального аналізу і сприяє подальшій розробці принципів функціонального підходу до вивчення мовних явищ. Висвітлення відображених в мові культурно-національних особливостей іспанських народних казок збагачує знання в галузі лінгвокульторології.
Практична цінність роботи полягає в розробці мовознавчих проблем не лише теоретичної, але й прикладної значущості. Аналіз мовленнєвого матеріалу іспанських народних казок допоможе простудіювати в аудиторії різноманітні лінгвістичні модальності, притаманні як літературній (стандартній) мові, так і розмовному мовленню. Застосовуємо прагматичний підхід при аналізі матеріалу, відштовхуючись від того факту, що розмовляти іноземною мовою означає не лише "діяти", але й "взаємодіяти" з іншими комунікантами. Це дозволить використовувати результати, положення та висновки роботи в практиці викладання іспанської мови, у курсі стилістики (розділи: "Інтерпретація тексту", "Семантика тексту", "Функціональні стилі", "Стилістика художньої літератури"), у спецкурсах "Лінгвістика тексту", "Лінгвокультурологічний аспект вивчення іспанської мови", а також у курсі теорії й практики перекладу ("Проблеми перекладу слів з широкою семантикою") тощо.
Апробація результатів дослідження здійснена на семи конференціях, у тому числі міжнародних: на двох щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів і студентів Київського національного лінгвістичного університету (Київ 2000, 2001); всеукраїнських: "З XX в XXI століття" (Київ, 2001), "Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу" (Київ, 2001), "Наукова спадщина професора Євгенії Литвиненко та завдання сучасної романістики" (Київ, 2002); у науковій конференції "Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу" (Київ, 2004); міжнародній науково-практичній конференції "Моделювання міжнародних відносин" (Київ, 2004).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 9 статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, та одних тезах наукової конференції.
Загальний обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 186 сторінок (обсяг основного тексту дисертації 155 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, переліку джерел ілюстративного матеріалу. Список використаної літератури нараховує 291 роботу вітчизняних і зарубіжних авторів, у тому числі 70 праць іноземними мовами.
Структура роботи. У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету та завдання роботи, об’єкт і предмет, описано методи аналізу матеріалу, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.
У першому розділі визначається поняття народна (фольклорна) казка” та тлумачиться специфіка функціонування цього терміна в іспанській мові. Особлива увага приділена ознакам, які різнять літературну, фольклористичну та народну казки. У розділі подано спрощену класифікацію досліджуваного матеріалу з детальною характеристикою культурно-національної специфіки кожної з визначених груп.
У другому розділі розглядаються загальні ознаки архітектоніки казкових текстів та визначаються невід’ємні елементи композиції іспанських казок у цілому, аналізуються їх структурно-семантичні особливості та комунікативно-прагматичні функції, які вони виконують у текстах. Побудовано інваріантну структурну модель іспанських чарівних казок.
У третьому розділі досліджуються стратегічні механізми мовленнєвої взаємодії та лінгвістичні константи діалогів казкового тексту як представника літературно-розмовної підсистеми мови. Аналізуються та інтерпретуються у прагматичному аспекті специфічно жанрові особливості мовного оформлення казок, зокрема лексичні та синтаксичні засоби інтенсифікації висловлень.
У загальних висновках підсумовано результати виконаного дослідження й окреслено перспективи подальшого опрацювання запропонованої теми.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У роботі проведено комплексний аналіз текстів іспанських народних казок, простудійовано їх жанрові, композиційні й комунікативно-прагматичні особливості. Як фольклорний жанр літературної творчості казка являє собою лінгвістично-культурне утворення, що відображає національний світогляд і є своєрідним способом збереження, розвитку й передачі традиційної культури мовлення. У зв’язку з цим у роботі розглядаємо казковий текст у контексті культури з урахуванням основних особливостей його адресанта і адресата, а також соціуму існування творів.
Тривалий період функціонування народної казки в усній формі та відсутність авторського права на текст призвели до її перетворення на колективний продукт і зумовили специфічні, притаманні лише їй ознаки, що виявляються в сюжеті, композиції й мові казки. У дисертації розрізняємо літературні, фольклористичні й фольклорні (народні) казки, відмінності між якими полягають у порушенні чи збереженні ними основних жанрових ознак. Фольклорні казки характеризуються жорсткими нормами своєї побудови, що торкаються як форми, так і змісту розповіді. Безумовно, елементи імпровізації були притаманні й фольклорним казкам, проте вони жодним чином не торкалися домінантних жанрових ознак (композиційних, характерологічних, хронотопних) і були вторинними щодо традиційності тексту.
При аналізі матеріалу розглядаємо параметри адресанта і адресата казкового оповідання. До перетворення казки на письмово зафіксований, доступний для читання твір, вона функціонувала у суспільстві в усній формі. Адресантом казки виступав наратор/оповідач, який спрямовував свою оповідь до конкретної, як правило, добре йому відомої аудиторії. Оповідачі не створювали, а відтворювали тексти зі структурних елементів, наданих у їх розпорядження традицією й попередньо опрацьованих іншими оповідачами. Першими адресатами казок були селяни, які завдяки цим оповіданням прагнули пояснити довколишній світ. Їх енциклопедичні знання не виключали існування надприродних сил і вони без жодних зусиль зі свого боку сприймали фантастичні події казки, займали відповідну позицію під час інтерпретації тексту.
Незважаючи на досить складні відношення між казкою і реальністю, погоджуємось, що казкові оповідання демонструють, крім універсальних цінностей, і домінуючі соціальні ознаки певного періоду розвитку суспільства. На основі питань, що трактуються казкою, тобто з урахуванням їх тематичних й актуаційних особливостей, у роботі приймаємо спрощену загальноприйняту класифікацію матеріалу і розподіляємо іспанські народні казки на чарівні й нечарівні за тематичною ознакою. Серед останніх розрізняємо побутові й анімалістичні за характером дійових осіб. Для кожної з виділених груп характерне власне коло сюжетів та образів, що змальовують повсякденні проблеми, актуальні для іспанського народу, й пропонують відповідні стратегії для їх подолання.
У чарівних казках, що містять найменш численну кількість прагматично релевантної інформації, спостерігаємо послання про основи створення іспанського суспільства, взаємини в сім’ї, поняття про свободу, справедливість і прагнення до невідомого. Термін назви передбачає наявність у чарівних казках фантастичного й надприроднього як основних ознак цієї групи творів. Присутність надприродних сил у поєднанні з цілою низкою взаємозумовлених конструктивних і семантичних ознак послужили основою для класифікації текстів.
Побутові казки визначаються гострою соціальною спрямованістю, викриттям різноманітних людських вад. Конфлікт у побутових казках зумовлений проблемами, що пов’язані з приватною власністю, конфронтацією між заможними й бідними. Побутова казка, на відміну від чарівної, змальовує реальний світ і його труднощі та пропонує певні стратегії для їх подолання завдяки власним зусиллям героїв. Як одну з моральних цінностей, що допомагає у розв'язанні конфлікту, іспанська побутова казка виділяє винахідливість.
Анімалістичні казки алегоричні твори: в образах головних дійових осіб тварин чітко вимальовуються портрети людей. Головними героями іспанських анімалістичних казок виступають тварини, добре відомі людині й пов’язані зі сферами її трудової діяльності. Основною рушійною силою розвитку сюжету цієї групи творів виступає почуття голоду. Більш слабкі тварини отримують перемогу над сильними завдяки кмітливості та хитрощам або й просто випадково.
Іспанська народна казка визначається стійкою композиційною структурою, специфічність якої виявляється в її однотипності, підпорядкованості власним законам, наявності традиційних формул і постійних композиційних блоків. Основа побудови казки -лінійна організація дискурсу. Дія не має ні ретроспективних, ні перспективних відхилень. Структурні елементи в казці розташовуються в певній логічній послідовності, зумовленій причинно-наслідковими зв’язками. Для казкового сюжету характерне трикратне повторення дій героя, з їх поступовою гіперболізацією. Градація певних учинків дійових осіб надає твору динамічності та розширеності, підкреслює, у конкретних випадках, складність виконаного завдання. Оповіданнями з найбільш усталеною композицією виступають чарівні казки. Увесь розвиток їх казкового сюжету можна зобразити у формі десяти основних функцій, які являють собою інваріантну структуру іспанської чарівної казки.
Важливу роль у реалізації прагматичної настанови казки виконують заголовки, ініціальні й фінальні формули тексту, які знаходяться у сильних позиціях початку та кінця. Зв’язок заголовка з художнім твором маніфестує єдність тексту, одну з ключових категорій прагматики. Як перший знак казкового твору, що органічно вливається в його структуру, заголовок виконує декілька основних прагматичних функцій:
- викликає зацікавленість адресата, формуючи таким чином настанову на ознайомлення з текстом;
- реалізує категорію інформативності, тобто в концентрованій формі передає основну тему оповідання.
Аналіз тематизуючої функції заголовків іспанських народних казок показав, що серед їх складників змістової структури переважна роль належить дійовим особам: 42% у чарівних казках, 94% у побутових, 65% у анімалістичних. Особливістю іспанських казкових текстів є наявність дескриптивних елементів, винесених у назву твору. Останні належать до чинників, що сприяють реалізації заголовком інтригуючої функції, викликаючи в адресата певні прогнози щодо перебігу подій. Постійною одиницею в заголовках іспанських казок виступає іменник, який супроводжується означеним артиклем. Анафоричне вживання артикля передбачає залучення певного попереднього досвіду адресата, який допомагає йому в процесі інтерпретації тексту. У казкове оповідання названа дійова особа або предмет уводяться катафорично, що вказує на несподівану для адресата постінформацію і призводить до ретроспективного переосмислення заголовка. Прагматична функція заголовка, яка полягає у стимуляції адресата до ознайомлення з казковим текстом і в формуванні певних прогнозів стосовно подальшого розвитку подій, пояснює його структурні особливості: найбільш характерні заголовки іспанських народних казок складаються зі словосполучення (75% від загальної кількості казок).
Ініціальні, фінальні й медіальні формули маркують текст як казковий і являють собою, поряд з функціями дійових осіб, схематичну основу розгортання казкової розповіді. Початкові формули виступають лінгвістичним засобом реалізації казкового хронотопу, переносячи адресата до неймовірного, невизначеного в часі й просторі світу казки. Фінальні формули, найбільш різноманітні за своєю лексико-семантичною структурою, встановлені традицією маркери згортання казкової розповіді. Роль медіальних формул полягає у зображенні просторових переміщень дійових осіб, підкресленні процесу виконання ними певних дій.
Виділення й функціональна характеристика структурних компонентів казкового тексту може мати як теоретичне, так і прикладне значення. Практична його цінність полягає у можливості застосування отриманих результатів під час навчання побудови наративних текстів на заняттях з практичної іспанської мови. Адже комунікативна значущість казки зумовлена саме стабільністю й однотипністю її композиційної структури. Казка як зразок наративного тексту виступає опорою для носіїв мови при створенні нових текстів, ознайомлює їх з правилами й логікою викладення матеріалу. Крім того, у дисертації розглядаємо текст іспанської казки як особливий функціональний різновид розповідного стилю, що відображає процес формування літературної норми на тлі народно-розмовного варіанта. З одного боку, казка це твір мистецтва, а, отже, належить до літературно-унормованих текстів. З іншого боку, казковий твір належить до словесних виявів народної творчості, особливості яких виявляються на лексичному та синтаксичному рівнях. На цих засадах відносимо казковий текст до літературно-розмовної підсистеми мови.
Казкові тексти відзначаються численною кількістю усно-розмовних елементів, які виступають у них не стилістичним ресурсом, а є жанровою особливістю, зумовленою тривалим періодом функціонування казки в усній формі. Найчіткіше уснорозмовні елементи відображено на лексичному рівні казки, адже, надаючи думкам словесного вираження, адресант часто використовує для цього певні стійкі структури, або мовленнєві кліше. Останні не лише скорочують час на продукування висловлення, але й передають адресатові певні прагматичні відтінки смислу повідомлення. Прототипові об’єктивні значення мовних одиниць, що входять до складу уснорозмовних кліше, видозмінюються під впливом контексту і вступають у нові синтагматичні й парадигматичні відношення. Знання їх прагматичного потенціалу сприяє ефективності комунікативного процесу, а отже є необхідною умовою засвоєння іноземної мови.
Казкові оповідання насичені прямою мовою персонажів, лінгвістична привабливість яких виявляється у природності виразів дійових осіб і повній відповідності казкових діалогів звичкам та манерам усного народного мовлення. Діалог у казці, незважаючи на те що він виступає складником художнього твору і підпорядковується основній сюжетній лінії своєрідна модель повсякденного мовлення іспанців, у якій максимально точно відображено мовленнєві стратегії комунікативної взаємодії. У роботі виявляємо лінгвістичні константи діалогів та визначаємо прагматичні норми здійснення процесу комунікації, особливості використання та поєднання мовних елементів.
До мовленнєвих кліше діалогів казки відносимо:
1. Сталі формули ініціації діалогів, до яких належать не лише слова-звертання, але й усі усно-розмовні вияви, що передують будь-якій комунікації з боку того чи іншого мовця. Апелятивність важлива складова механізму спілкування і встановлення контакту з адресатом, а отже ознайомлення з прагматичним потенціалом лінгвістичних засобів вираження поваги, симпатії чи антипатії до співрозмовника, а отже важливий крок у процесі оволодіння іноземною мовою.
2. Стимулятори розмови, які виступають лексичними опорами для адресантів, передають емоційні ставлення останніх, зосереджують увагу адресата на конкретній інформації. Поширене використання стимуляторів розмови зумовлене мовленнєвою культурою іспанського народу, їх вживання надає характерної національної форми та звучання висловлюванню.
3. Розмовні опори. Проблема дискурсивної організації іспанських народних казок набуває першочергового значення, зважаючи на те що тексти продукуються в усній формі. Розмовні опори пасивні щодо комунікантів мовленнєві одиниці. Вони синтаксично невід’ємні від виразу, крім текстуальних функцій, вони мають модальне значення і демонструють відношення мовця до висловлення.
Беручи до уваги те, що інгерентною ознакою будь-якого художнього тексту є експресивність, не можемо лишити поза межами уваги проблеми експресивної модифікації змісту в текстах іспанських народних казок. Експресивність мови у більшості випадків супроводжується її інтенсифікацією і пов’язана з емоційним ставленням мовця до предмета/об’єкта обговорення. Вираження емоцій відбувається за допомогою образних засобів, або знаків вторинної номінації, а отже, вилучити емоційний складник можна лише в комунікативному контексті.
До основних форм, що передають емоційні стани мовців у іспанських народних казках, відносимо: вигуки, афективні способи ствердження й заперечення, іронічні звороти, сталі лексичні й граматичні конструкції, афективні суфікси, які дозволяють продемонструвати основні способи підкреслення експресивності й відображають самобутні традиції інтенсифікації висловлення в іспанській розмовній мові.
Синтаксис іспанської народної казки тяжіє до літературної норми, проте і йому властиві деякі особливості розмовного регістру. До них відносимо наявність різнотипних синкопованих і неповних речень, повторення простих і складних сегментів речення. Елімінація елементів у текстах казки пояснюється не лише тяжінням до стислості, проте й прагненням адресанта підкреслити певну частину інформації, що призводить до випущення менш важливих елементів. Прагматичне значення повторення полягає у синтаксичній інтенсифікації повідомлення або певної його частини.
Подальшою перспективою наукового пошуку може бути дослідження національно-культурної специфіки фразеологічних одиниць іспанської народної казки в їх функціональному аспекті, тобто висвітлення їх номінативних, синтаксичних і прагматичних функцій. Мова загалом, а в особливості мова фольклорних творів, виступає в якості зеркала національної культури і фіксує зміст, який тим чи іншим чином відбиває умови життя певного народу. Цікавим може бути зіставне дослідження фразеологічної номінації текстів іспанських та українських фольклорних казок, оскільки воно дозволить виявити спільні й відмінні риси культурно-ціннісної картини світу даних народів, простежити стратегії й способи репрезентації знань, що стоять за мовними знаками та мовленнєвими творами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамюк С.Ф. Фольклорные источники композиции современной литературной сказки // Проблемы детской литературы. Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 1976. С. 169-815.
2. Адоньева С.Б. Сказочный текст и традиционная культура. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2000. 182 с.
3. Азнаурова Э.С. Прагматика текстов различных функциональных стилей // Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам. М.: Наука, 1987. С. 3-20.
4. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН, 1988. 183 с.
5. Айрапетян В.К. К числам в сказках // Тезисы симпозиума Структура текста 81”. М.: Ин-т славяноведения и балканистики АН СССР, 1981. С. 75-76.
6. Аникин В.П. Русская народная сказка: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1977. 208 с.
7. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблема экспрессивности // Экспрессивные средства английского языка. Л.: ЛГПИ, 1975. С. 38-46.
8. Арутюнова Н.Д. Лингвистические проблемы референции // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1982. Вып.13: Логика и лингвистика. С. 5-40.
9. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.17: Теория речевых актов. С. 3-43.
10. Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С. 389-390.
11. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.. 1981. Т. 40, №4. С. 356-368.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Индрик, 1999. 896с.
13. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с франц. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с франц.. М.: Изд-во иностр. лит., 1985. 411 с.
15. Бараг Л.Г. О традиционной стилистической форме белорусских сказок и ее изменениях // О традициях и новаторстве в литературе и устном народном творчестве. Уфа: Изд-во БГУ, 1964. С. 201-232.
16. Барт Р. Лигвистика текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 442-449.
17. Барт Р. От произведения к тексту // Избранные работы: Семиотика, Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова. М.: Издательская группа Прогресс”, Универс”, 1994. С. 413-423.
18. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1975. 502 с.
19. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 444 с.
20. Бахтін М.М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів: Літопис, 1996. С. 318-323.
21. Бахтина В.А. Время в волшебной сказке // Проблемы фольклора. М.: Наука, 1975. С. 157-163.
22. Бахтина В.А Литературная сказка в научном осмыслении последнего двадцатилетия // Фольклор народов РСФСР. 1979. Вып. 6. С. 67-74.
23. Белинский В.Г. Полное собрание сочинений: В 13 т. Л.: Гослитиздат, 1954. Т.5. 726 с.
24. Беллерт М. Об одном условии связности текста: пер. с польского // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 172-208.
25. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с франц. (Под ред. Ю.С. Степанова). М.: Прогресс, 1974. 447 с.
26. Бергельсон М.Б., Кибрик А.Е. Прагматический «принцип приоритета» и его отражение в грамматике языка // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.. 1981. Т.40, №4. С. 343-355.
27. Березіна Р.С., Остапенко В.І. Основні методологічні принципи лінгвостилістичного аналізу художнього тексту: Навч.-метод. посіб.. Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. 132 с.
28. Бескровная И.А. Коммуникативная структура поэтического текста (семантический и прагматический аспекты): Дис канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1999. 188 с.
29. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации: Лингвистика. Теория коммуникации. Английский язык / Киевский национальный ун-т им. Т. Шевченка. / А.И. Чередниченко (отв. ред.). 2-е изд., перераб. и доп. К., 2003. 304 с.
30. Борковский В.И. О двух ярких синтаксических особенностях русских сказок // Известия АН СССР. Серия ЛиЯ. 1979. Т.38, №1. С. 3-13.
31. Брауде Л.Ю. К истории понятия «литературная сказка» // Изв. АН СССР. Сер. лит. и язык. 1977. Т.36, №3. С. 226-234.
32. Брауде Л.Ю. Скандинавская литературная сказка. М.: Наука, 1979. 208 с.
33. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текстов после В. Проппа: пер с фр. // Семантика. М.: Радуга, 1983. С. 429-437.
34. Бріцина О.Ю. Традиційні персонажі соціально-побутової казки // Народна творчість та етнографія. 1983. №1. С. 29-36.
35. Булаховский Л.А. Избранные труды: В 5 т. К.: Наукова думка, 1980. Т.4: Славянская акцентология. 575с.
36. Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз.. 1981. Т.49, №4. С. 333-341.
37. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури 9 18 ст.: Автореф. дис д-ра філол. наук: 10.02.05 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1999. 36 с.
38. Вавринюк Т.І. Конструкції з прямою мовою в структурі української народної казки: Дис канд. філол. наук: 10.02.01. Кривий Ріг, 1997. 154 с.
39. Вайнрих Х. Текстовая функцыя французского артикля // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып.8. Лингвистика текста. С. 370-387.
40. Васильева-Шведе О.К., Степанов Г.В. Теоретическая грамматика испанского языка: Синтаксис предложения: Учебник. 2-е изд. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. 320 с.
41. Ведерникова Н.М. Мотив и сюжет в волшебной сказке // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1970. №2. С. 57-65.
42. Ведерникова Н.М. Русская народная сказка. М.: Наука, 1975. 132 с.
43. Венгреновская М.А. Лингво-стилистические вопросы перевода на французский язык русской и украинской сказки: Дис. канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1981. 169 с.
44. Веселовский А.Н. Поэтика сюжетов // Собрание сочинений, вер. I (Поэтика). СПб., 1913. Т. 2. С. 1-133.
45. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л.: Гослитиздат, 1940. 646 с.
46. Викулова Л.Г. Прагматика посвящения в паратексте французской литературной волшебной сказки XVII века // XVII век в диалоге эпох и культур: Материалы научной конференции. Серия Symposium”. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского философского общества, 2000. Вып. 8. С.50-52.
47. Виноградов В.В. О художественной прозе. М., Л.: Гос. изд-во, 1930. 190 с.
48. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 254 с.
49. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка: практический курс: Учебник для ин-тов и фак. иностр. яз. 3-е изд. М.: Высш. школа, 1990. 432 с.
50. Волков Р.М. Сказка. Розыскания по сюжетосложению народной сказки. Одесса: Госиздат Украины, 1924. Т. 1: Сказка великорусская, украинская, белорусская. 228 с.
51. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Высш. школа, 1993. 200 с.
52. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
53. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 137 с.
54. Гамзюк М.В. Відображення емоцій лексичними засобами // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: КДЛУ, 1999. Том 2, №2. С.39-47.
55. Герасимова Н.М. Формулы в русской волшебной сказке (к проблеме стереотипности и вариативности традиционной культуры) // Сов. этнография. 1978. №5. С. 18-28.
56. Гетьман З.О. Текстовий аналіз композиційного стандарту іспанського діалогічного мовлення. К., 1994. 96 с.
57. Гореликова М.И., Магомедова Д.М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Рус. яз., 1989. 152 с.
58. Горецкий Я. Исходные принципы теории литературного языка//Вопросы языкознания. 1997. №2. С. 13-18.
59. Грайс Г.П. Логика и речевое обращение // Новое а зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 217-237.
60. Греймас А. В поисках трансформационных моделей // Зарубежные исследования по семиотике фольклора. М.: Наука. 1985. С. 89-108.
61. Григоркевич М.П. Наиболее характерные черты традиции народной речи в русской литературной сказке XIX века // Русский язык в условиях белорусско-русского двуязычия. Минск, 1989. С. 38-48.
62. Гронская О.Н. Речь фантастических персонажей в тексте литературной сказки // Проблемы перевода текстов различных типов. М.: Наука, 1986. С. 90-94.
63. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 2000. 395 с.
64. Давыдова О.А. Формулы-синонимы как изобразительно-выразительное средство русских народных волшебных сказок // Язык и стиль произведений фольклора и литературы. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1986. С. 9-18.
65. Дандис А. Від естетичних до емічних одиниць у структурному дослідженні казок // Записки наукового товариства імені Шевченка. т. ССXXX. Праці секції етнографії та фольклористики. Львів, 1995. С. 271-273.
66. Дворжецкая М.П. К проблеме лингвистической эффективности речевого текста (на материале английской сказки) // Лингвистика текста и обучение иностранным языкам. К.: Выща школа, 1978. С. 201-205.
67. Дейк Т. ван Контекст и познание. Фреймы знаний и понимание речевых актов // Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 12-40.
68. Дейк Т. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып.8. С. 259-336.
69. Дмитренко В. А. Типологические аспекты произведений малых форм фольклора // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб. наук. пр. Харків: Константа, 1996. С. 63-65.
70. Дмитренко В.А. Структура интродуктива в анекдотическом тексте // Вісник Харківського державного університету Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов”. 1997. №390. С. 51-53.
71. Добжинськая Т. Метафора в сказке // Теория метафоры: Сборник: пер с англ., фр., нем., исп., польск. яз / Вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюновой; общ. ред. Н.Д. Арутюновой, М.А. Журинской. М.: Прогресс, 1990. С. 476-490.
72. Домашнев А.И. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1989. 204 с.
73. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. М.: Педагогика, 1984. 268 с.
74. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 127 с.
75. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій: Дис д-ра філол. наук: 10.01.07. К., 1998. 447 с.
76. Енукидзе Р.И. Художественный хронотоп и его лингвистическая организация. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1987. 194 с.
77. Еремеева Н.Ф. Концептуальное пространство английской народной сказки: Дисканд. филол. наук: 10.02.04. Черкассы, 1997. 193 с.
78. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: МГУ, 1970. 230 с.
79. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс с