ТЕКСТОВІ КОНЦЕПТИ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ: КОГНІТИВНА ТА КОМУНІКАТИВНА ДИНАМІКА (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ РОМАНІСТИКИ СЕРЕДИНИ ХХ СТОРІЧЧЯ)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

на правах рукопису

КАГАНОВСЬКА Олена Марківна

УДК 81’42.133.1 312”

Текстові концепти художньої прози:
когнітивна та комунікативна динаміка
(на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних
наук, професор
ВОРОБЙОВА Ольга Петрівна

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................. 7
РОЗДІЛ 1. імплікаційний та ЕКСПЛІКАЦІЙНИЙ аспекти cемантики художнього тексту в ракурсі сучасних Лінгвістичних парадигм: ПРОБЛЕМАТИКА ТЕКСТОВИХ КОНЦЕПТІВ
1.1. Концептуальна організація художнього тексту та методи її
опису .............................................................................................. 24
1.1.1. Концептуальний підхід у дослідженні семантики
художнього тексту .................................................................. 26
1.1.2. Концептуальний метаобраз у традиційному і когнітивному
висвітленні .............................................................................. 30
1.1.3. Особливості формування метаобразів у французькій
романній літературі середини ХХ сторіччя ........................... 34
1.2. Текстові концепти як втілення метаобразів художнього твору ... 37
1.2.1. Методика семантико-когнітивного аналізу текстових
концептів художнього твору (на прикладі роману М.Еме
Le chemin des écoliers”) ......................................................... 61
1.2.2. Поліфонія як підґрунтя розгортання текстових концептів
французьких романів середини ХХ сторіччя ........................ 90
1.3. Імплікаційний аспект семантики художнього тексту у
дослідженні текстових концептів ............................................... 100
1.3.1. Основні тенденції у тлумаченні сутності імплікації ............ 101
1.3.2. Поняття імплікації як текстового явища .............................. 103
1.3.2.1. Концептотвірні зв’язки імплікації і підтексту ............. 104
1.3.2.2. Концептотвірні зв’язки імплікації і контексту ............ 108
1.3.3. Кореляція імплікації та експлікації як умова
розгортання текстових концептів художнього твору .......... 109
Висновки до розділу 1 ........................................................................ 111

РОЗДІЛ 2. Когнітивна динаміка розгортання текстових
концептів У ракурсі імплікації та експлікації ........ 114
2.1. Когнітивний аспект розгортання текстових концептів крізь
призму семантики можливих світів” ...................................... 115
2.1.1. Семантико-концептуальний підхід у дослідженні
проблематики можливих світів” художнього твору ........ 117
2.1.2. Роль семантичного простору художнього твору у
розгортанні текстових концептів ........................................ 123
2.1.3. Формо-змістові зв’язки у розгортанні текстових концептів
художнього твору ................................................................ 135
2.1.4. Співвідношення значення і смислу в розгортанні текстових
концептів художнього твору .............................................. 142
2.2. Семантико-когнітивний та композиційно-стилістичний
аспекти текстових концептів французьких романів середини
ХХ сторіччя .............................................................................. 149
2.2.1. Концептоідентифікувальна функція сильних позицій
художнього твору ............................................................... 150
2.2.1.1. Концептоідентифікувальна роль заголовка .............. 150
2.2.1.2. Концептоідентифікувальна роль епіграфа ................ 162
2.2.1.3. Концептоідентифікувальна роль передмови ............. 168
2.2.1.4. Концептоідентифікувальна роль зав’язки ................. 172
2.2.1.5. Концептоідентифікувальна роль розв’язки ............... 183
2.2.1.6. Концептоідентифікувальна роль епілогу .................. 189
2.2.2. Функції тропів у розгортанні текстових концептів
художнього твору ............................................................... 192
2.2.3. Концептотвірна функція композиційно-тематичної
структури французьких романів середини
ХХ сторіччя ......................................................................... 197
Висновки до розділу 2 ........................................................................ 208
РОЗДІЛ 3. Комунікативна динаміка розгортання текстових
концептів У ракурсі імплікації та експлікації ........ 211
3.1. Наративний аспект дослідження текстових концептів
художнього твору ...................................................................... 212
3.1.1. Кореляція точок зору оповідача і персонажа у розгортанні
текстових концептів художнього твору ............................. 215
3.1.2. Наративна організація французьких поліфонічних романів
середини ХХ сторіччя у концептотвірному ракурсі .......... 225
3.1.2.1. Наративна ієрархія французьких романів в аспекті
дослідження текстових концептів ............................ 228
3.1.2.2. Роль варіабельної фокалізації у розгортанні
текстових концептів .................................................. 235 3.1.2.3. Додатковий фокус у розгортанні текстових концептів художнього твору ..................................... 242
3.2. Лексичні та лексико-граматичні засоби розгортання текстових
концептів французьких романів середини ХХ сторіччя ......... 259
3.2.1. Роль стилістично забарвленої лексики у розгортанні
текстових концептів художнього твору ............................. 260
3.2.1.1. Концентрація стилістично забарвленої лексики ...... 267
3.2.1.2. Роль вульгаризмів та просторіччя у розгортанні
текстових концептів .................................................. 276
3.2.2. Морфологічний аспект розгортання текстових концептів 280
3.2.2.1. Роль дієслів та дієслівних часів у розгортанні
текстових концептів художнього твору .................... 280
3.2.2.2. Ретроспективний час у розгортанні текстових
концептів художнього твору ..................................... 285
3.2.3. Синтаксичний аспект розгортання текстових концептів .. 289
3.2.3.1. Риторичні запитання у розгортанні текстових
концептів художнього твору ..................................... 291
3.2.3.2. Текстові ремарки у розгортанні текстових концептів
художнього твору ...................................................... 300
3.2.3.3. Лексико-синтаксичний повтор у розгортанні
текстових концептів художнього твору ................... 306
Висновки до розділу 3 ...................................................................... 314
Розділ 4. ТЕНДЕНЦІЇ розгортаннЯ текстових концептів
на рівні інтертекстуальних зв’язків .......................... 318
4.1. Моделі розгортання текстових концептів французьких романів
середини ХХ сторіччя .............................................................. 319
4.2. Поліфонія у розгортанні текстових концептів на
інтертекстуальному рівні .......................................................... 342
4.3. Асоціативні зв’язки текстових концептів французьких романів
середини ХХ сторіччя на інтертекстуальному рівні ............... 352
4.3.1. Тенденція до негативного спрямування текстових
концептів художнього твору .............................................. 352
4.3.2. Інтерференція текстових концептів художнього твору .... 360
4.4. Ієрархія текстових концептів французьких романів середини
ХХ сторіччя ............................................................................... 367
Висновки до розділу 4 ...................................................................... 374
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................................. 377
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 384
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................... 441
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .............................. 443
ДОДАТКИ
Додаток А. Фрагменти ілюстративного матеріалу ............................... 445
Додаток Б. Таблиця інтерференційних зв’язків текстових концептів
французьких романів середини ХХ сторіччя .................... 475
Додаток В. Таблиці композиційно-тематичної структури
французьких романів середини ХХ сторіччя .................... 478
Додаток Д. Напрями фокусування різноспрямованої інформації
художнього твору ................................................................ 487
Додаток Е. Глосарій термінів когнітивного простору
ТЕКСТОВІ КОНЦЕПТИ” ................................................. 489

ВСТУП

Сучасний етап розвитку лінгвопоетики характеризується пильною увагою лінгвістів як до складних процесів, що відбуваються у семантиці художнього тексту [24; 56; 79; 115; 232], проблем взаємозв’язку мовних та мовленнєвих явищ у художній комунікації [31; 54; 516; 579], кореляції семантики, прагматики та синтактики в їхньому художньому вимірі [4; 40; 599], так і до питань дослідження художнього тексту в цілому [7; 36; 515]. Пріоритет у лінгвопоетиці відводиться акцентові на семантиці, на змістовності художнього твору [74; 298; 483; 491]. Погляд на художній текст крізь призму семантики зумовив її рівнозначність поряд із прагматикою і синтактикою, оскільки, в аспекті нової дослідницької лінгвокогнітивної парадигми [40; 74; 79; 162], призначенням семантики як галузі науки стало з’ясування відношень між мовними явищами та реальністю, зокрема в тому разі, якщо ця реальність представлена у формі художнього вимислу. У семантичному просторі художнього твору реальності відведена особлива роль в системі взаємовідношень дійсність автор твір читач”, що уможливлює часткову інтерпретацію і розвиток семантики як відношення між словами, синтагмами чи фразами та об’єктами світу” [639: 26; див. також: 669: 82; 693: 36]. У семантичному просторі художнього тексту на перший план виходить не прямий опис відношень знаків до об’єктів, а представлення цих відношень через синтактику і прагматику [див.: 101: 146-147; 127: 95-103; 128: 69-72; 389: 280]. Опосередкований характер відношень, що окреслюють семантичний простір художнього тексту, визначає його концептуальну організацію.
Звернення до концептуальної організації художнього тексту передбачає, насамперед, вивчення текстових концептів, актуальність дослідження яких зумовлена фактором поєднання в тексті кількох нашарувань: від правил зв’язності тексту [361: 11] до шифрованої [37: 29-31; 435: 42; 440: 5] смислової структури художнього тексту, який у відтворенні дійсності формує власну систему логіко-семантичних зв’язків і композиційних елементів. Когнітивна та комунікативна динаміка розгортання текстових концептів, підґрунтя яких міститься у кореляції імплікації й експлікації, зумовлена відкритістю та багаторівневістю художнього тексту і визначена цілісністю його семантичного простору [36: 18; 39: 5; 109: 17; 123: 104].
У поліфонічній природі творів романного жанру [47; 60; 386; 472] закладена здатність текстових концептів віддзеркалювати певний рівень знання, що визначає, передусім, їхню властивість варіювати залежно від імпліцитної або експліцитної інформації. З цього боку, вони або постають у вигляді конденсованого знання про художній об’єкт [402: 97; 549: 64], або розглядаються у плані парадигматичної структури, яка виведена із синтагматичних відношень імені, зафіксованих у тексті [453: 39]. Усе це дозволяє нам представити текстовий концепт як двоїсту сутність, що інтегрує мовленнєвий і розумовий плани. Мовленнєвий план текстового концепту є виявом його вербального характеру, й у такому разі концепт постає як реальність, що віддзеркалена у свідомості не безпосередньо, а через мову. У розумовому плані текстовий концепт розглядається як образ, у якому втілено певні культурно-зумовлені уявлення мовців про навколишній світ.
Мовленнєво-розумова двоплановість текстових концептів свідчить про те, що ієрархічні відношення між словом, реченням і далі висловлюванням і цілісним текстом утворюють паралельні інтеграційні рівні, в яких взаємодія форми й змісту приводить до прирощення смислів” [276: 117; 303: 35; 485: 153]. Властивість художнього тексту використовувати прирощення смислів дозволяє відповісти на питання, чому членування його семантичного простору проходить саме таким, а не іншим чином, і які текстові концепти залучено до цього процесу. Дослідження текстових концептів уможливлює розкриття сутності знаменитої тези Р.Якобсона, згідно з якою об’єктом наукових пошуків має бути не література, а літературність, не поезія, а поетична функція” [474: 312]. В центрі теорії тексту повинна бути, на думку Ж.Женетта, не сама реальність, а сукупність віртуальної літератури ([...] non ce seul réel, mais la totalité du virtuel littéraire”) [558: 11; див. також: 476: 82; 509: 30; 579: 54], що осмислюється через текстові концепти художніх творів.
Різні теоретичні тлумачення текстових концептів, викликані багатоплановістю семантико-когнітивної структури тексту, пояснюються постійною увагою вітчизняних та зарубіжних лінгвістів до інтенціонального аспекту семантики художнього тексту, дослідження якого в кожній науковій парадигмі висвітлює нові перспективи бачення художніх творів. Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на вивчення семантики художнього тексту, на розкриття її інтенціонального аспекту. Термінологічна невизначеність поняття текстового концепту, відсутність комплексного підходу до дослідження текстових концептів художнього твору зумовлюють необхідність подальшого всебічного аналізу його природи з використанням новітніх методик, зорієнтованих на проникнення в глибинні механізми художньої творчості. При комплексному підході до вивчення текстових концептів художнього твору актуальною стає інтеграція когнітивного та наративного планів, яка дозволяє простежити та проаналізувати динаміку розгортання текстових концептів і продемонструвати їхню структурну розгалуженість.
З метою вивчення текстових концептів художнього твору нами сформульовано таку робочу гіпотезу: семантичний простір художнього твору підпорядкований тенденціям розгортання текстових концептів, що зумовлює їх взаємодію та інтерференційні зв’язки на різних рівнях ієрархії. Передбачається, що розгортання текстових концептів художнього твору ґрунтується на корелятивному зв’язку імплікації й експлікації і знаходить свій вияв у специфіці когнітивної та комунікативної динаміки їхнього розгортання в тексті.
Загальнотеоретичною основою дисертації стали екстрапольовані у галузь лінгвопоетики положення художньої семіотики, стилістики, прагматики, наратології та когнітології, що дозволило досліджувати інтенціональний аспект художнього тексту крізь призму його концептуальної організації. Дослідження текстових концептів французької художньої прози середини ХХ сторіччя пов’язане як з проблемою вивчення особливостей авторського стилю у синхронії та діахронії, так і з питанням побудови художніх творів даного періоду у плані їхнього сюжетно-композиційного оформлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови”, яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 25 вересня 2000 року). Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Метою роботи є встановлення тенденцій розгортання текстових концептів французької художньої прози середини ХХ сторіччя шляхом розкриття їхньої когнітивної та комунікативної динаміки відповідно до ієрархії цих концептів та виконуваних ними функцій у художніх творах.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:
· уточнити зміст поняття текстовий концепт” у ракурсі інтенціонального аспекту семантики художнього тексту;
· окреслити характерологічне поле текстових концептів французької художньої прози та побудувати їхню ієрархію;
· виявити мовні та мовленнєві показники розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя;
· розробити методику комплексного семантико-когнітивного аналізу текстових концептів в аспекті їхньої ідентифікації та структурування;
· встановити тенденції когнітивної динаміки розгортання текстових концептів у ракурсі співвідношення імплікації й експлікації;
· визначити концептотвірну роль сильних позицій, тропів та композиційно-тематичної структури художніх творів у процесі ідентифікації текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя;
· окреслити тенденції комунікативної динаміки розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя в ракурсі співвідношення імплікації й експлікації;
· розкрити концептотвірну роль лексико-граматичних, морфологічних та синтаксичних засобів розгортання текстових концептів з погляду кореляції оповідних типів текстів і рівнів фокалізації художнього твору;
· встановити тенденції розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв’язків і визначити їхні функції у французьких романах середини ХХ сторіччя.
Об’єктом дослідження є текстові концепти французьких художніх прозових творів романного жанру середини ХХ сторіччя.
Предметом дисертаційного дослідження є когнітивна і комунікативна динаміка розгортання текстових концептів аналізованої художньої прози.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального і романського мовознавства, лінгвопоетики, лінгвостилістики, лінгвістики тексту, лексикології, літературознавства, наратології, семіотики, логіки, психолінгвістики, естетики, філософії, історії, культурології, когнітології, теорії референції, розроблені в працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Передусім це положення про системність лексики у мові та мовленні, роль слова у створенні художнього образу, необхідність вивчення художнього тексту із широких філологічних позицій.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження ґрунтуються на загальних положеннях системного аналізу. Висвітлення імплікаційного аспекту семантики художнього тексту в ракурсі вивчення динаміки розгортання текстових концептів французьких художніх творів середини ХХ сторіччя ґрунтується на методиці семантико-когнітивного аналізу. Визначення значимих текстових елементів, контекстуально збагачених додатковим поняттєвим та емоційним змістом, спирається на методи контекстуально-ситуативного та інтерпретаційного аналізів. Для виявлення естетичного навантаження певних одиниць у тексті залучено елементи трансформаційної методики. Відстеження концептотвірної ролі лексико-синтаксичних засобів розгортання текстових концептів ґрунтується на методиці лексико-граматичного аналізу. Для підтвердження гіпотези щодо підпорядкування семантичного простору художнього тексту тенденціям розгортання текстових концептів залучено елементи семасіологічного й ономасіологічного аналізів. Кількісний аналіз отриманих мовних даних проведено з метою встановлення тенденцій розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв’язків.
Матеріалом дослідження послугували твори письменників середини ХХ сторіччя 14 романів М.Еме, Ж.Дюамеля, Р.Кено, Л.-Ф.Селіна (загальний обсяг 3500 стор., кількість значимих текстових елементів 29 тисяч одиниць). До кола значимих текстових елементів входять мовні та мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до висловлювань, фрагментів тексту і далі до цілого тексту), семантика яких визначає їх здатність набувати концептуального навантаження у художньому творі.
Звернення до творів указаних письменників, які традиційно не входять до першого ешелону романістів ХХ сторіччя, зумовлене тим, що соціальні потрясіння середини минулого сторіччя сприяли фактичному нівелюванню межі між авторами та творами першого й другого планів. В обраних для аналізу романах акумулювалися уявлення французького суспільства про події середини минулого сторіччя, позначеного двома світовими війнами, що знайшло відбиття у творчості письменників післявоєнного періоду і сприяло кристалізації фундаментальних рис французької романістики в цілому.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що тут уперше проведено системний аналіз текстових концептів на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях від слова до образу, від образу до символу і, нарешті, до формалізованої репрезентації структури художнього тексту. Уперше встановлено ієрархію текстових концептів художнього твору, визначено їхній кодований характер, розкрито когнітивну та комунікативну динаміку розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Новизною відзначена комплексна методика семантико-когнітивного аналізу текстових концептів, вироблена на ґрунті ключових положень когнітивної лінгвістики, лінгвопоетики та художньої семіотики. У дослідженні вперше запропоновано методику, яка дозволяє ідентифікувати текстові концепти художнього твору. Уперше визначено роль композиційно-тематичної будови у структуруванні текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Новим у роботі також є дослідження розгортання текстових концептів у наративному аспекті з позицій кореляції точок зору оповідача й персонажа, що сприяло розкриттю концептотвірної функції варіабельної фокалізації та додаткового фокуса. Уперше представлено моделі розгортання текстових концептів на інтертекстуальному рівні, окреслено асоціативні зв’язки текстових концептів та визначено їхні функції у французьких романах середини ХХ сторіччя.
Теоретичне значення дослідження зумовлене новим підходом до розгляду текстових концептів у ракурсі семантики художнього тексту. Цим визначено внесок автора дисертації у лінгвопоетику, когнітивну поетику, художню семіотику та наратологію, в романське мовознавство в цілому. Виділення лінгвістичних основ концептуальної організації художньої прози на засадах сучасних теорій художньої семантики є подальшим розвитком когнітивно-комунікативного підходу до вивчення мови. Розроблена методика семантико-когнітивного аналізу текстових концептів художнього твору за схемою слово образ символ модель”, тобто послідовно на семіотичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях, сприяла розкриттю взаємодії загального й індивідуального у концептуальній системі художнього твору. Ця комплексна методика аналізу, результати та висновки проведеного дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних розробках із проблематики не лише художнього тексту, а й текстів інших жанрів та стилів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики (розділи Стилістична класифікація словникового складу французької мови”, Жанри та стилі”), лексикології (розділи Семасіологія”, Соціально-територіальна диференціація лексики”), теоретичної граматики французької мови (розділи Іменник”, Дієслово”, Синтаксис”), у спецкурсі з інтерпретації художнього тексту й розширити на цій основі проблематику наукової роботи студентів, магістрів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів.
Особистий внесок дисертанта полягає 1) в уточненні поняття текстовий концепт”, 2) у запропонованій типології текстових концептів, їх класифікації на мегаконцепти, мезоконцепти, макроконцепти, катаконцепти й концептуальні складники, 3) у побудові ієрархії текстових концептів, що уможливило їхню ідентифікацію та виявлення особливостей їх розгортання і структурування у французьких романах середини ХХ сторіччя, 4) у визначенні функцій текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Укладення глосарія термінів когнітивного простору Текстові концепти” є також особистим внеском дисертанта.
На захист винесені наступні положення:
1. Текстовий концепт є кодованим мовленнєво-розумовим утворенням змістового плану, яке зумовлене багатосмисловою напруженістю художнього тексту, характеризується надкатегоріальністю й імплікує сукупність ознакових рис художнього твору. Імпліцитний характер текстових концептів зумовлений знаковими властивостями тексту як імені, тобто його кодованим характером. Кодований характер текстових концептів віддзеркалений в інтерперсональних стосунках персонажів художнього твору. Як якість художнього тексту і властивість його побудови багатосмислова напруженість означає конденсацію текстових елементів мовного та мовленнєвого рівнів, що коригує напрями проходження смислових ліній у семантичному просторі художнього твору. Надкатегоріальність є базовою рисою текстових концептів, яка сприяє формуванню концептуального контексту художнього тексту, тобто окресленню текстових концептів у позапросторових та позачасових межах.
2. Підґрунтя творів романного жанру середини ХХ сторіччя складає поліфонія, яка визначає кореляцію імпліцитно-експліцитних відношень в художньому тексті. Поліфонічна будова романів зумовлює застосування методики семантико-когнітивного аналізу текстових концептів з їхнім поетапним розглядом на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях. Мегаконцепт художнього твору формує вершину ієрархії текстових концептів, тобто є кодованим мовленнєво-розумовим утворенням найвищого ступеня абстракції. У підпорядкуванні до мегаконцепту твору у художньому тексті за зниженням ступеня узагальненості розгортаються текстові мезоконцепти, макроконцепти та катаконцепти. На всіх рівнях ієрархії структуруються складники текстових концептів, які розгортають відповідні текстові концепти художніх творів.
3. Моделі текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя представлені предметно-центричним, акціональним, ієрархічним та асоціативним типами фреймових відношень, конкретні способи реалізації яких формують цілісність художнього твору. В акціональному фреймі віддзеркалений кодований характер текстових концептів із наявними ролями пацієнсів та бенефіціантів.
4. Когнітивна динаміка розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя детермінована єдністю концептуальної організації та композиційної структури. У когнітивній динаміці розгортання текстових концептів простежуються дві тенденції, пов’язані з композиційною структурою художніх творів, а саме тенденція до градуйованості сильних позицій художніх творів в ідентифікації текстових мегаконцептів і тенденція до зумовленості структурування текстових мегаконцептів композиційною структурою романів.
5. Серед сильних позицій художніх творів основну концептоідентифікувальну роль виконують заголовки, які засвідчують повну або часткову ідентифікацію текстових мегаконцептів. Концептуальні складники текстових концептів заголовків художніх творів є визначальними для концептів різних рівнів відповідних романів. Допоміжну концептоідентифікувальну роль у французьких романах середини ХХ сторіччя виконують передмови, зав’язки і розв’язки. На підтримання ідентифікації текстових мегаконцептів спрямовані також різні типи епіграфів

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Семантичні процеси, що проходять у художньому тексті, зумовили розгляд у парадигмі лінгвопоетики системи відношень макротекстуального рівня між реальністю, автором і художнім твором. У смисловому просторі художнього тексту віддзеркалений інтегративний характер єдності знак” образність”, пов’язаної з багаторівневістю художнього твору, його властивістю розгортатися в просторі й часі. Урахування багаторівневості, що є відмітною рисою художнього твору, дозволяє розглядати художню комунікацію як складний знак найвищого порядку з множинністю значень, тобто як складне організоване ціле. Когнітивно-комунікативна природа художнього тексту пояснює корелятивність зв’язків між імплікацією та експлікацією, що стала підґрунтям текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Йдеться, перш за все, про існування різнорівневих логіко-семантичних внутрішньотекстових та позатекстових зв’язків, які привносять кореляцію між формально вираженим і домислюваним. Певною мірою у художньому тексті опосередкований дієвий характер текстопобудови, чим визначене перетворення імпліцитної інформації в експліцитну, що й стає актуалізованою якістю текстових концептів.
Розуміння текстових концептів як текстових утворень когнітивно-комунікативного плану виходить з логіки художнього твору і пов’язане з формуванням у текстовій реальності нової метареальності як семантичного цілісного простору. У такому просторі текстові концепти розглядаються як окремий тип вербалізованих концептів, тобто як конструкти, характерологічне поле яких позначене багатосмисловою напруженістю, питальністю, еліптичністю та інтенціональністю. Таким чином, текстові концепти, що є кодованими структурами, імплікують поведінковий результат, окреслений через акціональний код в інтерперсональних стосунках персонажів художнього твору. З урахуванням властивості смислової структури художнього тексту до згорнутості текстовий концепт являє собою кодоване мовленнєво-розумове утворення змістового плану, яке зумовлюється багатосмисловою напруженістю художнього тексту, характеризується надкатегоріальністю й імплікує сукупність ознакових рис художнього твору.
Діалогічна сутність текстових концептів визначає провідну роль поліфонії, яка стає необхідною умовою їхнього розгортання у французьких романах середини ХХ сторіччя. Поліфонічність творів романного жанру зумовлює звернення до методики комплексного семантико-когнітивного аналізу текстових концептів, яка враховує динаміку їхнього розгортання і визначає поетапний розгляд текстових концептів на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях, дозволяючи відстежити семантичні процеси на рівні цілого твору. У даній методиці відтворена структурна розгалуженість текстових концептів художнього твору, а саме розгортання мережі мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів (з відповідними концептуальними складниками) у текстовому мегаконцепті. У французьких романах середини ХХ сторіччя кодований характер текстових концептів всіх рівнів зумовлює їхні фреймові моделі, які представлені акціональним фреймом з акумулюванням вихідних семантичних ролей пацієнсів та бенефіціантів у тих самих персонажах, а також поєднанням в одному текстовому концепті ієрархічного та предметно-центричного фреймів.
Шляхом співвідношення мовних і розумових структур, а також через багатозначність використаних у художньому тексті мовленнєвих засобів, текстові концепти пов’язані із знанням, реалізованим в конкретних мовних знаках. У поєднанні актуального та можливого світів художнього твору світ художнього вимислу перетворений на умовно уявний, що визначає набуття персонажами реалістичних характеристик. Розгортання художніх можливих світів у термінах часових і просторових відношень окреслює семантико-наративний аспект їхнього дослідження. За такого підходу художні світи співвіднесені з різними точками зору і у більш широкому плані з метафорою світу. Відповідно до координат я тут зараз” світ об’єктивної реальності скорегований із світом художнього твору, а координата я” спроектована на більш віддалені світи, в яких мовні та мовленнєві засоби породжують можливий світ художнього тексту з текстовими концептами, що окреслюють його межі.
У художньому можливому світі час підпорядкований певному часовому простору, тобто розглядається як множинність часів, конфігурація яких переводить семантику можливих світів у семантику просторово-часових світів. Текстовий простір стає семантичним простором, в якому створений альтернативний, можливий світ, а отже, є зумовленими композиційні та сюжетні особливості художнього твору. Між імплікованим авторським задумом і художнім текстом як його експлікацією встановлюється відносна рівновага, в якій суміщені наративні фокуси оповідача і персонажів.
Можливий світ художнього тексту опосередкований зв’язками формально-змістового рівня, які імплікують неузгодженість між реальністю та гіпотетичністю реалізації дії. У смислових відношеннях, що простежені в текстових концептах, на перший план виходить особлива роль алогізму, який характеризує семантику художнього тексту. Алогізм художнього твору нівелюється в процесі розкриття смислу тексту, в ієрархічній структурі якого вибудовані текстові концепти. У семантиці художнього твору закладена відмінність між значенням та смислом, шляхом якої розгорнуті текстові концепти. Якщо виходити з положення про те, що смисл являє собою можливий світ, у такому разі значення розглядається в аспекті найбільш наближеного до реальності єдино прийнятного із світів, чим визначене включення значення до смислу. Таким чином, текстові концепти інтегровані у смисловому континуумі художнього твору, що окреслює їх як смислові категорії, репрезентовані у конкретних мовленнєвих смислах.
Проникнення у смисловий континуум художнього твору пов’язане передусім з тенденцією до ідентифікації текстових концептів у сильних позиціях, а саме у заголовках, епіграфах, передмовах, зав’язках, розв’язках та епілогах. Концептоідентифікувальна функція сильних позицій французьких романів середини ХХ сторіччя полягає у повній або частковій ідентифікації текстових мегаконцептів творів. Епіграфи класичного типу, що містять сентенції відомих діячів минулого, епіграфи-сентенції персонажів інших художніх творів та епіграфи-присвяти розширюють концептуальні межі текстових мегаконцептів шляхом розгортання мережі концептуальних складників єдиного спрямування. Шляхом поєднання у широкому контексті алегорії та алогічності реалізована концептоідентифікувальна функція зав’язок. Вершинний статус розв’язок та епілогів в ідентифікації текстових мегаконцептів зумовлює їхнє постпозиційне положення відносно інших сильних позицій, тобто окреслює їх у межах підтвердження попередньої ідентифікації.
Роль тропів у розгортанні текстових концептів визначена їхньою фундаментальною властивістю часткового ототожнення порівнюваних об’єктів. У концептуальному плані персонажам та подіям імпліковані нові якості, відмінні за змістом (до повної протилежності) від експлікованих. Структура текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя зумовлена композиційною будовою та логіко-тематичними лініями творів і висвітлена у смисловому мерехтінні, яке виникає завдяки багаторазовому викривленню смислу та зміні контекстів.
Можливі світи художнього твору окреслюють комунікативну динаміку розгортання текстових концептів, яка співвідносить точки зору оповідача і персонажів як наративну перспективу. В аспекті поліфонічності художніх творів наративна організація французьких романів середини ХХ сторіччя зумовлює підхід до позиції оповідача в аспекті множинності діалогуючих точок зору, що виводить на перший план варіабельну фокалізацію. У зовнішній/внутрішній варіабельності закладена властивість кореляції відношення між автором і персонажами й, водночас, між експліцитною та імпліцитною інформацією. Таким чином, розширення семантичного простору художнього твору шляхом суміщення різних наративних фокусів окреслює тенденцію до формування комбінаторного внутрішньо-нульового рівня фокалізації французьких романів середини ХХ сторіччя. Імпліцитний характер текстових концептів визначає фокалізацію оповідача на внутрішньо-нульовому рівні, на якому представлені два наративних світи такий, про який оповідач володіє всеохоплюючим знанням і, разом з тим, такий, що підпорядкований його емоційним та поведінковим настановам.
Іншою важливою тенденцією розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя у комунікативному плані є тенденція до узгодженості текстових мегаконцептів з концептами додаткового фокусу, через які простежується єдиний напрям розгортання текстових концептів всіх рівнів. Це свідчить про проходження інтерференційних процесів між текстовими мегаконцептами, мезоконцептами, макроконцептами та катаконцептами, з одного боку, і концептами додаткового фокусу, з іншого.
Актуалізація у французьких романах середини ХХ сторіччя лексичного, морфологічного та синтаксичного мовних засобів текстопобудови свідчить про узгодження текстових концептів з особливостями наративної структури художніх творів досліджуваного періоду. У лексичному плані стилістично забарвлена лексика, вульгаризми та просторіччя визначають комунікативну динаміку розгортання текстових концептів романів. Стилістично забарвлена лексика грає на створенні семантичної дисгармонії, пов’язаної з існуванням смислової невідповідності загальної лінії оповіді обраній логіко-семантичній категорії. Це визначає фокалізацію оповідача на внутрішньо-нульовому рівні й підпорядковує оповідь інтрагетеродієгетичному типу. Фіксація позиції оповідача на проміжному рівні між власною і чужою точками зору проходить через специфічну дієслівно-часову систему, зумовлену ретроспективним показом подій та вчинків персонажів художнього твору, що формує діяльнісний світ французьких романів середини ХХ сторіччя. Питально-стверджувальна комунікативна сутність таких синтаксичних засобів текстопобудови, як риторичні запитання, текстові ремарки та лексико-синтаксичний повтор, у романах середини ХХ сторіччя полягає в окресленні специфічного концептуального простору, в якому проходить зіткнення різних наративних позицій.
У французьких романах середини ХХ сторіччя розгортання текстових концептів зумовлене інтертекстуальними зв’язками, що окреслює текстові концепти в межах широкого соціокультурного контексту і відповідно інтертекстуального простору. В інтертекстуальному просторі французьких романів середини ХХ сторіччя між текстовими концептами встановлені асоціативні зв’язки, визначені загальною тенденцією на негативність текстових концептів усіх рівнів.
Інтерференційні процеси, що відбуваються у французьких романах середини ХХ сторіччя, окреслюють функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації текстових концептів. Функція інтеграції властива текстовим концептам всіх рівнів ієрархії, глобалізуючий характер яких визначає їхнє розгортання у французьких романах середини ХХ сторіччя. Функція диференціації притаманна текстовим концептам, вихідним показником розгортання яких є фактор диференціації романів досліджуваного періоду. Функцію індивідуалізації виконують текстові концепти, розгортання яких на окремих рівнях ієрархії відзначене специфічністю, тобто не є характерним для французьких романів середини ХХ сторіччя. Таким чином, у французьких романах середини ХХ сторіччя функцію інтеграції виконують складники мезоконцептів та макроконцептів, функцію диференціації мезоконцепти та макроконцепти, функцію індивідуалізації мегаконцепти, катаконцепти та їх складники.
Дослідження когнітивно-комунікативної динаміки розгортання текстових концептів в аспекті кореляції імплікації та експлікації дозволило розкрити семантичні процеси, що проходять у художньому тексті. Висвітлення тенденцій розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя відкриває нові можливості подальшого аналізу форм і засобів їхнього представлення на матеріалі текстів різних жанрів, стилів та епох.
Розробка проблематики текстових концептів становить значний теоретичний та практичний інтерес. У теоретичному плані, вивчення текстових концептів збагачує загальну теорію художнього тексту, робить внесок до його типології, а в практичному сприяє випрацюванню методичних порад при викладанні курсів з інтерпретації художнього тексту, а також спецкурсів з когнітивної лінгвістики, наратології тощо. Дослідження текстових концептів художніх творів є перспективним як у синхронії, так і в діахронії, наприклад, в аспекті історичного розвитку, а також з огляду на особливості авторського стилю та проблеми стереотипності, що може бути темою окремих мовознавчих розвідок. Основні проблеми, пов’язані з текстовими концептами, отримають застосування в наступних наукових розробках, присвячених семантиці художнього тексту, лінгвопоетиці, когнітивній поетиці та художній семіотиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абызова В.Н. О двух типах членения текста: смысловом и актуальном // Аспекты изучения текста: Сб. науч. тр. М.: Ун-т Дружбы Народов. 1981. С.3-10.
2. Авоян Р.Г. Значение в языке. Философский анализ. М.: Высшая школа, 1985. 103 с.
3. Адмони В.Г. Структура предложения и строение художественного литературного произведения // Лингвистика текста: Материалы науч. конференции. Ч. 1. М: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. 1974. С.42-48.
4. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН, 1985. 119 с.
5. Алганова Н.А. Сопутствующий текст и способы его связи с основным текстом // Категория текста: Сб. науч. тр. Вып. 228. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. 1984. С.3-15.
6. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка). М.: Высшая школа, 1984. 211 с.
7. Алексеев А.Я., Мисишина Л.А. Теория и методика анализа французского художественного текста. Днепропетровск: Днепропетровск. гос. ун-т, 1987. 68 с.
8. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. №1. С.54-64.
9. Амвросова С.В. Языковые средства полифонии в художественном тексте (на материале английских романов ХХ века): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. М. Тореза. М., 1984. 25 с.
10. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Отв. ред. В.Ю.Розенцвейг. М.: Наука, 1974. 367 с.
11. Араратян М.Г. О коммуникативности образной системы художественного текста // Иностранные языки. Зарубежная литература: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 3. Ереван: Ереванск. гос. ун-т. 1984. С.17-24.
12. Аристова Г.А. Смысловая основа коммуникативности высказывания // Коммуникативный статус и стилистическая реализация лексических единиц французского языка: Сб. науч. тр. Вып. 340. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. 1989. С.4-18.
13. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. 1978. №4. С.23-31.
14. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения // Вопросы языкознания. 1982. №4. С.83-91.
15. Арнольд И.В. Статус импликации в системе текста // Интерпретация художественного текста в языковом вузе: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: Ленинградск. гос. пед. ин-т. 1983. С.3-13.
16. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. (Стилистика декодирования). 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
17. Арнхэйм Э. Искусство и визуальное восприятие. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
18. Арутюнова Н.Д. Лингвистические проблемы референции // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІІІ. Логика и лингвистика (Проблемы референции). М.: Прогресс. 1982. С.5-40.
19. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация. (К проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С.50-64.
20. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт / Отв. ред. Г.В.Степанов. М.: Наука, 1988. 338 с.
21. Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова / АН СССР. Ин-т языкознания. М.: Наука, 1989. 286 с.
22. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. 1990. С. 136-137.
23. Арутюнова Н.Д. Образ, метафора, символ в контексте жизни и культуры // Res Philologica. Филологические исследования / Отв. ред. Д.С.Лихачев. М.; Л.: Наука. 1990. С.71-88.
24. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
25. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. проф. В.П.Нерознака. М.: Academia. 1997. С.267-279.
26. Аспекты семантических исследований / Уфимцева А.А., Кубрякова Е.С., Арутюнова Н.Д. и др. М.: Наука, 1995. 356 с.
27. Атарова К.Н., Лескис Г.Н. Семантика и структура повествования от первого лица // Изв. АН СССР. Серия лит-ры и языка. 1976. Т. 35, №4. С.343-356.
28. Атарова К.Н., Лескис Г.Н. Семантика и структура повествования от третьего лица в художественной прозе // Изв. АН СССР. Серия лит-ры и языка. 1980. Т. 39, №1. С.33-46.
29. Ауэрбах Э. Мимезис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.-СПб.: Университетская книга, 2000. 511 с.
30. Ахутина Т.В. Порождение речи. Нейролингвистический анализ синтаксиса. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1989. 215 с.
31. Бабенко Н.С. Жанровая типологизация текстов как лингвистическая проблема // Филология и культура: Сб. ст. Тамбов: Тамбовск. гос. ун-т. 1999. Ч. 3. С.50-53.
32. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1996. 104 с.
33. Багдасарян В.Х. Проблема имплицитного (логико-методологический анализ). Ереван: Изд-во АН Армянск. ССР, 1983. 138 с.
34. Багумян О.В. Лингвокогнітивні особливості текстової ситуації соціальний захист” у сучасній американській публіцистиці // Філологічні науки / Ювілейний збірник наукових праць, присвячений 40-річчю факультету іноземних мов. Суми: Сумськ. держ. пед. ун-т ім. А.С.Макаренка. 2002. С.147-152.
35. Байков В.Г. Антропоцентризм языка и поэтика точки зрения // Общая стилистика: теоретические и прикладные аспекты: Сб. науч. тр. Калинин: Калининск. гос. ун-т. 1990. С.4-24.
36. Бакиева Г.Х. Лингвистические основы анализа художественного текста: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.10.04 / Узбекск. гос. ун-т мировых языков. Ташкент, 1993. 46 с.
37. Балаж Я. Текст // Общественные науки за рубежом / Реферативный журнал. Серия 6. Языкознание. 1987. №3. С.29-31.
38. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с фр. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 416 с.
39. Баранов А.Г. Специфика содержательной структуры художественного текста // Художественный текст. Проблемы изучения: Тез. выступлений. М.: АН СССР. Ин-т языкознания; Пензенск. гос. пед. ин-т им. В.Г.Белинского. 1990. С.5.
40. Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов н/Д: Изд-во Ростовск. ун-та, 1993. 182 с.
41. Баранов А.Г. Когниотипичность текста (к проблеме уровней абстракции текстовой деятельности) // Жанры речи: Сб. ст. Саратов: Изд-во ГосУНЦ Колледж”. 1997. С.4-12.
42. Барба Л.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації злочин відповідальність” у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1999. 157 с.
43. Барт Р. Семиотика. Поэтика: Избранные работы: Пер. с фр. М.: Прогресс Универсус, 1994. 616 с.
44. Баталова Т.М. Ассоциативные и коннотативные связи в художественном тексте как средство создания образности // Лингвистические аспекты образности: Сб. науч. тр. Вып. 174. М: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. 1981. С.75-82.
45. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
46. Бахтин М.М. Слово в романе // Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная литература. 1975. С.76-234.
47. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. Изд. 4-е. М.: Советский писатель, 1979. 317 с.
48. Бахтин М.М. Из предыстории романного слова // М.М. Бахтин. Литературно-художественные статьи. М.: Художественная литература. 1986. С.353-391.
49. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 444 с.
50. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1990. 543 с.
51. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // М.М.Бахтин. Работы 1920-х г.г. К.: Next. 1994. С.257-320.
52. Бахтин М.М. 1961 год. Заметки // М.М.Бахтин. Собр. соч. в 7-и т. Т. 5: Работы 1940-х начала 1960-х годов. М.: Русские словари. 1996. С.329-360.
53. Бахтин М.М. Проблема текста // М.М.Бахтин. Собр. соч. в 7-и т. Т. 5: Работы 1940-х начала 1960-х г.г. М.: Русские словари. 1996. С.306-326.
54. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. №6. С.30-36.
55. Башук А.И. Метафорическое осмысление концептов эмоциональной сферы в драматургии Н.Гумилева // Мова і культура. Наукове видання. Серія Філологія”. Вип. 2. Т. ІІІ. Мова і художня творчість. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. 2000. С.15-26.
56. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії). Херсон: Айлан, 2002. 368 с.
57. Белехова Л.И. Образное пространство поэтического текста (на материале современной английской поэзии) // Науковий вісник ВДУ. Філологічні науки (Романо-германська філологія). №3. Луцьк: Вид-во Волинськ. держ. ун-ту. 1999. С.80-81.
58. Белецкий А.А. Семантические корреляции (опыт суммарного обзора на материале лексики современного русского языка) // Математическая лингвистика. К.: Изд-во Киевск. гос. ун-та. Вып. 1. 1973. С.5-13.
59. Белецкий А.А. Система и несистема в естественном языке // Структурная и математическая лингвистика. К.: Изд-во Киевск. гос. ун-та. Вып. 2. 1974. С.20-31.
60. Беличенко А.В. Концепт как условие диалогичности текста (М.М.Бахтин и знак) // М.М.Бахтин и гуманитарное мышление на пороге ХХІ века: Тез. ІІІ Саранских международ. Бахтинских чтений. В 2-х ч. Ч. 2. Саранск: Изд-во Мордовск. ун-та. 1995. С.12-14.
61. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 120 с.
62. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Прогресс, 1974. 486 с.
63. Бергельсон М.Б., Кибрик А.Е. Прагматический принцип приоритета” и его отражение в грамматике языка // Изв. АН СССР. Серия языка и лит-ры. 1981. Т. 40, №4. С.343-356.
64. Бергер Л.Г. Пространственный образ мира (парадигма познания) в структуре художественного стиля // Вопросы философии. 1994. №4. С.114-128.
65. Береговская Э.М. Экспрессивный синтаксис. Смоленск: Смоленск. гос. пед. ин-т им. К.Маркса, 1984. 92 с.
66. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова (на матеріалі іменників назв особи в англійській, французькій та українській мовах): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.19 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 1995. 22 с.
67. Бехта И.А. Персонажный дискурс в структуре текстовой коммуникации // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докл. международ. науч. конф. Минск: Минск. гос. лингв. ун-т. 2002. В 3-х ч.: Ч. 2. С.143-145.
68. Библер В.С. Мышление как творчество. (Введение в логику мысленного диалога). М.: Политиздат, 1975. 399 с.
69. Библер В.С. Понимание Выготским внутренней речи // На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. М.: Русское феноменологическое общество. 1997. С.314-326.
70. Бистрова О. Структуротворчі функції домінантних образів // Слово і час. 2001. №5. С. 73-76.
71. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. К.: Артек, 1996. 224 с.
72. Блок А. О современном состоянии русского символизма // А.Блок. Собр. соч. в 8-и т. Т. 5: Проза 1903-1917. М.; Л.: Государственное издательство художественной литературы, 1962. С.425-436.
73. Богатырев А.А. Интервальная стихия имплицитного смыслообразования в художественном тексте // Научное издание Язык и культура”. Серия Филология”. Вып. 1. Т. IV: Язык и художественное творчество. К.: Издательский дом Дмитрия Бураго. 2000. С.41-45.
74. Богатырев А.А. Семантическая категория всеобщности как интерпретационный конструкт в художественном тексте // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. Т. 4, №1. К.: Видавничий центр КНЛУ. 2001. С.61-73.
75. Богданов В.В. Текст и текстовое сообщение. СПб.: С.-Петербургск. ун-т, 1993. 68 с.
76. Богин Г.И. Типология понимания текста: Учебное пособие. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1986. 86 с.
77. Бойцова Т.А. Пресуппозиция и импликация // Функциональные аспекты слова и предложения. М: Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. 1985. С.87-94.
78.&nbs