КАТЕГОРИЗАЦІЯ НЕГАТИВНИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Краткое описание

Запорізький державний університет

На правах рукопису

Павлюк Олена Олегівна
УДК: 811.133.1’23’37

Категоризація негативних моральних якостей людини у французькій
мовній картині світу

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Ласка Ігор Васильович

Запоріжжя 2003

ЗМІСТ
ВСТУП ....4
РОЗДІЛ 1. КАРТИНА СВІТУ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ НАРОДУ..13
1.1 . Проблема співвідношення концептуальної та мовної картин світу......13
1.2 . Характерні ознаки наївної картини світу.20
1.3 . Узагальнення людського досвіду в концептах....24
1.4 . Проблема категоризації в мовній картині світу......30
Висновки до pозділу 1 ..35
РОЗДІЛ 2. КОГНІТИВНІ СТРУКТУРИ В СЕМАНТИЦІ НАЗВ негативних моральних якостей У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ..37
2.1 . Загальна характеристика фрейму негативна моральна якість людини”.37
2.2 . Концепти негативних моральних якостей людини.45
2.2.1. Концепт AVARICE..45
2.2.2. Концепт PRODIGALITÉ.64
2.2.3. Концепт JALOUSIE.74
2.2.4. Концепт ÉGOÏSME..87
2.2.5. Концепт VANITÉ.......104
2.2.6. Концепт PARESSE....123
Висновки до розділу 2.138
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ НЕГАТИВНИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ..141
3.1 Словотвірна парадигма найменувань негативних моральних якостей...141
3.2 Засоби інтенсифікації міри прояву ознаки в назвах негативних моральних якостей людини..149
3.3 Конотативний компонент номінацій негативних моральних якостей.157
3.4 Метафора у сфері назв негативних моральних якостей людини..170
Висновки до розділу 3 ....180
Висновки 183
список використаних джерел ...190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ...217
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..219
ДОДАТОК ...224

Вступ
На сучасному етапі розвитку мовознавства активно використовується когнітивний підхід до вивчення мовних явищ, які розглядаються як відображення когнітивних структур, тобто структур людської свідомості, мислення, пізнання [23; 61; 62; 63; 65; 74; 91; 94; 198; 229; 264].Вивчення тематичної групи лексики, що позначає негативні моральні якості людини в сучасній французькій мові, аналіз її семантики в межах проблеми мовної картини світу сприяє формуванню нашого уявлення про створюваний нею фрагмент французької мовної картини світу. Обраний нами когнітивний підхід до аналізу найменувань негативних моральних якостей людини дає змогу розглядати їх як похідні концептуалізації та категоризації дійсності свідомістю людини носія мови, а їхні лексичні значення як певні структурні типи знань. Такий підхід до аналізу мовних явищ полягає у виявленні, поясненні й передбаченні процесів категоризації й концептуалізації, що явно або неявно віддзеркалюються в мові й реконструюються у вигляді поняттєвої системи. Причому, ця поняттєва система несе помітний відбиток людського досвіду, показуючи, як людина осмислює світ [155: 72]. Таким чином, природна мова не тільки фіксує наші знання про світ, але й слугує джерелом вивчення цих знань. Проблему розуміння мови вчені пов’язують із проблемою розуміння світу [81: 17; 127: 40], тому слово в певному лексичному значенні ми вважаємо основною когнітивною одиницею мовної системи, яка фіксує процес перетворення фактів дійсності у факти мислення, тобто у форму знання, що віддзеркалює одночасно ступені й результати пізнання.
Когнітивна наука сформувалася в результаті інтерференції інтересів, ідей і методів дослідження цілої низки наукових дисциплін філософії, логіки, теорії програмування, психології, лінгвістики, штучного інтелекту тощо [24; 90; 91; 213; 243; 245; 256; 258; 272; 311]. Лінгвістика, на погляд науковців, має перевагу перед іншими когнітивними науками [90: 5; 247: 36], бо саме вона забезпечує дослідження різноманітним емпіричним матеріалом. Об’єктом аналізу в когнітивній лінгвістиці є вербалізовані знання, тобто знання, об’єктивовані за допомогою мови.
У дослідженнях останніх років розглядаються мовні засоби, що інтерпретують картину світу. Вивчення національної мовної картини світу допомагає виявити особливості сприйняття оточуючої дійсності мовною спільнотою та її відтворення в лексичній системі. Різним аспектам цієї проблеми присвячені роботи Ю.Д.Апресяна [8], Н.Д.Арутюнової [15, 16, 17], Р.А.Брутяна [35, 36], Т.В.Булигіної [37], Ю.М.Караулова [69], О.С.Кубрякової [88, 90], Н.В.Лобур [105, 106], В.І.Постовалової [146], Є.В.Рахіліної [151], Б.О. Серебреникова [157, 158, 159], Н.І.Сукаленко [164, 165], В.М.Телії [169], О.В.Урисон [178, 179, 180], Н.Ю.Шведової [204, 205], О.Д.Шмельова [206, 208, 209] та інших.
Дослідження різних груп лексики сприяє збагаченню лінгвістичної теорії та формуванню нашого уявлення про мовну картину світу. Для повнішого її опису необхідне глибоке вивчення окремих фрагментів, один з яких складають назви негативних моральних якостей людини. Досвід людства в пізнанні моральних якостей людини, як і будь-якого іншого фрагменту картини світу, закріплюється в мовних одиницях. Неослабний інтерес до вивчення номінацій сфери моралі, етики, психології можна пояснити не тільки їх високою соціальною значущістю, але й значною складністю. Етичні концепти в широкому розумінні вивчаються в параметрах філософії, психології, етики, теології, народознав­ства, лінгвістики тощо. Моральність органічно вплетена в когнітивні процеси, у комунікативно-мовленнєві акти й виража­ється лексико-семантичними засобами різного мовного статусу. Номінації, що позначають морально-етичні характеристики людини, є невід’ємними елементами лексики розвинених мов протягом усієї еволюції їх словникового фонду. Отже, дослідження найменувань негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу вписується в коло проблем когнітивної лінгвістики, у той її напрям, який пов’язаний з вивченням мовної картини світу, з подальшим застосуванням та удосконаленням методики концептуального аналізу лексичної семантики.
Актуальність роботи визначається тенденціями розвитку сучасної лінгвістики, а саме її спрямованістю до вивчення проблем когнітивної семантики, загальнокультурним значенням концептів негативних моральних якостей людини, практичною необхідністю дослідження категоризації негативних моральних якостей людини, яке сприяє формуванню нашого уявлення про створюваний аналізованими назвами фрагмент французької мовної картини світу.
Аналіз фрагменту мовної картини світу, представленого назвами негативних моральних якостей та їх однокореневими, дозволяє з достатньою достовірністю дослідити способи об’єктивації досвіду французького народу щодо проявів негативних моральних якостей їх носіями; сприяє збагаченню лінгвістичної теорії лексичної семантики; дає змогу виявити закономірності, провідні тенденції у формуванні концептуальної системи французької мови. Отже, вивчення номінацій негативних моральних якостей людини через дослідження їх категоризації в мові й у мовленні є актуальним для сьогодення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри романської філології Запорізького державного університету. Тема дисертації вписується в кафедральну наукову тему Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти мовних одиниць”, затверджену Радою факультету іноземної філології ЗДУ (протокол №4 від 21.12.2000 р.).
Мета роботи полягає у виявленні особливостей категоризації негативних моральних якостей людини, визначенні їх концептуального змісту на прикладі реконструкції концептів AVARICE (жадібність), PRODIGALITÉ (марнотратність), ÉGOЇSME (егоїзм), JALOUSIE (ревнощі), VANITÉ (марнославність), PARESSE (лінощі) у французькій мовній картині світу, зафіксованій словниковим і текстовим матеріалом.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- уточнити зміст понять категоризації та концепту та їх зв’язок з мовною картиною світу;
- установити корпус найменувань негативних моральних якостей людини, які представляють концепти AVARICE, PRODIGALITÉ, ÉGOЇSME, JALOUSIE, VANITÉ, PARESSE, на основі французьких лексикографічних джерел;
- побудувати фрейми негативних моральних якостей людини avarice, prodigalité, vanité, égoïsme, jalousie, paresse за даними словникових дефініцій;
- розширити контури аналізованих концептів, побудованих на лексикографічному матеріалі, даними сполучуваності назв негативних моральних якостей людини avarice, prodigalité, vanité, égoïsme, jalousie, paresse в текстах сучасної французької художньої літератури;
- визначити словотвірні парадигми назв негативних моральних якостей людини;
- виявити мовні засоби інтенсифікації міри прояву якості в найменуваннях негативних моральних якостей людини;
- установити різновиди конотацій у семантичній структурі назв негативних моральних якостей людини;
- визначити способи метафоричної номінації в аналізованій тематичній групі лексики.
Об’єктом дослідження є явище категоризації негативних моральних якостей людини, що являють собою певний фрагмент французької мовної картини світу.
Предметом дослідження є лексеми, що позначають негативні моральні якості людини у французькій мові.
Для вивчення історії народу, його духовної культури значну роль відіграє дослідження тематичних груп лексики, безпосередньо пов’язаних з особливостями характеру людини, її світоглядом, менталітетом. Оскільки обмеження обсягу роботи не дозволяє детально проаналізувати й описати всі підгрупи найменувань негативних моральних якостей, у роботі розглядаються лише групи номінацій з домінантами avarice, prodigalité, égoïsme, jalousie, vanité, paresse. Вибір зазначених якостей пояснюється прагненням якнайповніше описати фрагмент негативні моральні якості людини” у французькій мовній картині світу за змістом моральних ставлень, які відповідають сучасним нормам етики та моралі: до себе та інших (jalousie, égoïsme, vanité), до праці (paresse), до грошей і власності (avarice, prodigalité).
Матеріал дослідження. Суцільна вибірка найменувань негативних моральних якостей людини та їх спільнокореневих утворень, вжитих у вільному та зв’язаному значеннях, здійснювалась на основі синонімічних і тлумачних словників з використанням лексикографічних дефініцій цих назв, що містять різного роду вказівки на негативну моральну якість (загальний обсяг вибірки понад 1200 одиниць). Дані про сполучуваність імен досліджуваних концептів, що відображають вживання аналізованих найменувань, та фразеологічні звороти, що передають уявлення французів про досліджуваний фрагмент мовної картини світу, в обсязі понад 1100 вільних конструкцій та фразеологізмів, було отримано з 76 творів французької художньої літератури ХІХ-ХХ століть та фразеологічних словників сучасної французької мови. У роботі аналізувались приклади вживання назв негативних моральних якостей у контекстах, що відображають як авторське мовлення, так і мовлення персонажів художніх творів.
Методи дослідження. У роботі використовуються такі методи: метод лінгвістичного спостереження; метод аналізу словникових дефініцій для виявлення специфіки мовних засобів реалізації концептів; описовий метод під час класифікації та характеристики назв негативних моральних якостей людини, для характеристики їх словотвірних парадигм та компонентів конотації семантичної структури; метод концептуального аналізу, спрямований, з одного боку, на визначення мовного вираження концептів, а з другого, на реконструкцію концептів і фрагменту мовної картини світу, представленого назвами негативних моральних якостей людини; контекстуально-інтерпретаційний аналіз у дослідженні засобів інтенсифікації міри прояву ознаки в найменуваннях негативних моральних якостей людини та метафоричної номінації в досліджуваній тематичній групі лексики.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше проведено комплексний аналіз номінацій негативних моральних якостей людини у французькій мові шляхом дослідження категоризації, відображеної в мові та мовленні. Новизна роботи визначається мовним матеріалом, зібраним із французьких тлумачних та фразеологічних словників і творів французької художньої літератури, та результатами дослідження. Вперше за допомогою відтворення фреймів негативних моральних якостей людини на основі словникових дефініцій та на матеріалі художніх творів сучасної французької літератури представлена реконструкція концептів таких негативних моральних якостей людини, як avarice (жадібність), prodigalité (марнотратність), vanité (марнославність), égoïsme (егоїзм), jalousie (ревнощі), paresse (лінощі), що являють собою певний фрагмент французької мовної картини світу. Здійснений у роботі семантичний аналіз назв негативних моральних якостей і вербалізованих ними концептів дозволив реконструювати той фрагмент французької мовної картини світу, що стосується моралі та етики.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що вивчення найменувань негативних моральних якостей людини, які являють собою певний фрагмент мовної картини світу, сприяє розвитку теорії категоризації та когнітивної семантики. Аналіз назв негативних моральних якостей людини дозволив не тільки описати важливий фрагмент мовної картини світу, але й установити взаємозв’язок мови та менталітету французької нації. Висновки роботи, що відображають засоби категоризації негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу, сприятимуть всебічному вивченню лексичної системи сучасної французької мови, зокрема, такого важливого її компонента, як найменування негативних моральних якостей людини.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали та одержані результати можуть бути використані при читанні вузівських курсів лексикології сучасної французької мови (розділи Лексична семантика”, Слово в лексичній системі французької мови”, Фразеологія”), лінгвістичного аналізу художнього тексту (розділ Лексика та фразеологія”), стилістики французької мови (розділ Стилістичне використання лексико-фразеологічних засобів мови”); у спецкурсах та спецсемінарах з лексичної семантики; під час написання курсових і дипломних робіт із лексичної семантики, а також у лексикографічній практиці й у процесі практичного оволодіння французькою мовою.
Апробація роботи. Окремі розділи та дисертацію в цілому обговорено на засіданнях кафедри романської філології Запорізького державного університету 20 березня 2002 року. Дисертацію також було обговорено на засіданні кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету 22 травня 2003 року. Основні положення та результати дослідження було висвітлено в доповідях на Міжнародній науковій конференції Спадщина акад. В.І.Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть” (Львів, 2000), Міжнародній науковій конференції Мова і культура” (Київ, 2001, 2002, 2003), Всеукраїнській науковій конференції Поетика художнього твору” (Запоріжжя, 2000) та на звітних наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького державного університету (1999, 2000, 2001).
Публікації. Основні висновки та результати дослідження відображені в одинадцяти публікаціях, дев’ять з яких надруковано у фахових виданнях.
Основні положення роботи, які виносяться на захист:
1. Відтворення фреймів негативних моральних якостей дозволяє простежити особливості семантики номінацій аналізованих якостей людини; фрейми репрезентують поведінку, певні вчинки суб’єкта й характер оцінки цієї якості та її носія з боку окремих споглядачів і суспільства в цілому. Аналізований фрагмент французької мовної картини світу містить у собі риси наївної картини світу, яка має національну специфіку.
2. Виявлення категоризації негативних моральних якостей, яка здійснюється у свідомості людини й результати якої відображаються у відповідному фрагменті французької мовної картини світу за допомогою лексичних одиниць, дає підставу виділити серед них тотожні та схожі назви й виявити їх відмінності. Мова, фіксуючи колективні, стереотипні уявлення, знач­ною мірою об’єктивує інтерпретаційну діяльність людської свідомості й тим самим робить її доступною для вивчення.
3. Фрейми диференціюють способи презентації концепту за відтінками лексичних значень відповідно до вчинків, дій та поведінки суб’єкта моральної якості; дані сполучуваності слів у текстах художньої літератури базуються на основному номінативному значенні та метафоричному вживанні досліджуваних найменувань у вільних та стійких словосполученнях.
4. Одним із засобів категоризації негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу є їх словотвірні парадигми. Значення негативної моральної якості людини найповніше проявляється в концептуальних класах прикметників, що позначають ознаки людини за якістю, абстрактних іменників, що називають негативні моральні якості людини.
5. Конотативні компоненти лексичної семантики назв негативних моральних якостей відображають асоціативні зв’язки, властиві мисленню французів і беруть участь у категоризації досліджуваних номінацій. З оцінним компонентом конотації тісно пов’язана інтенсифікація, що відзначає різну міру прояву ознаки в найменуваннях негативних моральних якостей людини.
6. Слова, що позначають негативні моральні якості людини, вживаються в прямому та переносному значенні, широко залучаються до створення різноманітних художніх образів. Особливе місце серед тропів посідають метафори, серед яких переважають антропоцентричні за напрямком.
7. Своєрідність мовної картини світу та її фрагментів зумовлюється символічним всесвітом, а також людською діяльністю у широкому розумінні цього слова, зокрема господар­ською діяльністю, кліматом, природними умовами, фауною тощо.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатку. Загальний обсяг дисертації 229 сторінок; основний текст роботи складає 189 сторінок; список використаних джерел включає 311 найменувань; список використаних лексикографічних джерел 14 позицій; список джерел ілюстративного матеріалу 76 позицій.
Структура дисертації визначається логікою дослідження, що випливає з поставленої мети та основних завдань.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження; сформульовано мету й завдання роботи; визначено її об’єкт і предмет, матеріал і методи дослідження, його теоретичне й практичне значення, наукову новизну; сформульовано основні положення, що виносяться на захист; наведено інформацію про апробацію роботи та публікації, структуру й обсяг роботи; вказано джерела фактичного матеріалу.
У першому розділі Картина світу як відображення ментальності народу” розглянуто поняття картина світу, мовна і концептуальна картини світу та питання їх співвідношення, фрагмент картини світу, природа наївної картини світу, категоризація, концепт.
У другому розділі Когнітивні структури в семантиці назв негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу” на матеріалі словникових дефініцій шляхом побудови фреймів негативних моральних якостей (avarice, prodigalité, égoïsme, jalousie, vanité, paresse) реконструйовано концепти цих якостей; контури аналізованих концептів розширено й уточнено за рахунок даних сполучуваності слів на матеріалі французької художньої літератури ХІХ-ХХ ст.
У третьому розділі Структурні та семантичні особливості назв негативних моральних якостей у французькій мові” проаналізовано словотвірні парадигми найменувань негативних моральних якостей; досліджено мовні засоби інтенсифікації міри прояву ознаки моральної якості в номінаціях негативних моральних якостей людини; розглянуто основні компоненти конотації лексичної семантики досліджуваних назв; розкрито роль метафоричної номінації як засобу категоризації негативних моральних якостей людини у французькій наївній картині світу.
У висновках підсумовано наукові результати проведеного дослідження й розглянуто перспективи подальших розробок у цій галузі. Одержані висновки підтвердили основні положення, що виносяться на захист.
У додатку подано схеми фреймів аналізованих негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу.

Список литературы

Висновки
Сукупність концептів негативних моральних якостей має універсальний характер і відзначається національною специфікою. Реконструкція концептів негативних моральних якостей показала, що ці ментальні сутності поєднують інформацію різних типів: про ознаки моральної якості, її зв’язки з іншими концептами, ставлення носіїв мови до суб’єктів аналізованих моральних якостей і їх оцінку суспільством у цілому та його окремими представниками, а також асоціації, пов’язані з цими якостями.
Концептуальний аналіз назв негативних моральних якостей дозволив виявити ті приховані зв’язки, що існують між аналізованими номінаціями в художньому тексті, які виникають між словами в прямому та переносному значенні, визначив всі ті конотації, що проявляються в слововживанні. Реконструкція концептів наївної морально-етичної свідомості надала можливість відтворити відповідний фрагмент французької мовної картини світу.
Найменування негативних моральних якостей існують у будь-якій мові й актуальні для будь-якої людської спільноти. Один з фрагментів французької мовної картини світу утворюють номінації негативних моральних якостей людини. Їх вивчення дозволило описати важливий для характеристики французької особистості фрагмент мовної картини світу. Лексика, що позначає ці якості, є невід’ємною складовою частиною загальнонародної мови. Назви моральних якостей утворюють якісно й кількісно розвинену тематичну групу, яка відзначається розгалуженою синонімікою та структурним розмаїттям.
У тематичній групі проаналізованих найменувань негативних моральних якостей людини як допоміжні характеристики для зручності класифікації виділяються тематичні підгрупи. Кожна тематична підгрупа містить від 5 до 8 концептуальних класів, що вирізняються лексичним значенням, словотвірними парадигмами й морфологічними ознаками: а) назви моральних якостей людини, виражені абстрактними іменниками; б) назви ознаки за моральною якістю, виражені якісними прикметниками; в) найменування осіб за моральною якістю, виражені конкретними іменниками; г) назви дії або стану, що характеризують прояв негативної моральної якості, виражені дієсловами; д) назви ознаки дії, виражені прислівниками; є) позначення результату прояву моральної якості; ж) вказівки на засіб впливу, прояв моральної якості, якщо остання характеризує дію або стан; з) об’єкт, на який поширюється якість, якщо вона виявляється стосовно до інших людей або речей. Останні три класи, виражені іменниками, функціонують як факультативні.
Фрейми негативних моральних якостей людини, побудовані на словниковому матеріалі, відображають статику або динаміку прояву якості. Більш статичні якості пов’язані зі станом людини (avarice, égoïsme, vanité), більш динамічні з них характеризують вчинки й дії людей (prodigalité).
Фрейми характеризують негативні моральні якості людини й ознаки носіїв цих якостей через дії суб’єкта якості, вчинки, особливості мислення, характер. Вони відображають категоризацію негативних моральних якостей, засвідчену французькою лексикографією. Саме в лексичній семантиці абстрактних іменників, що утворюють синонімічні ряди, і співвідносних з ними прикметників фіксується членування, класифікація, категоризація континуума навколишньої дійсності й позначається емоційно-оцінне ставлення до цього фрагменту картини світу. Наприклад, для концепту ÉGOISME назви якості égoïsme, amour de soi, amour de soi-même, individualisme (péjor.), amour-propre, égoïté єднає любов суб’єкта якості до себе. У найменуваннях insensibilité, personnalisme, égoïsme, égotisme, égocentrisme кожна наступна номінація виражає більшу міру прояву якості, ніж попередня, що віддзеркалює градаційні відношення останніх. Найпоширенішим типом відношень в аналізованій лексиці є синонімія. Синонімічні зв’язки вказують на широкий діапазон сприйняття й оцінювання, своєрідність бачення негативної моральної якості французьким народом.
Спостереження над категоризацією негативних моральних якостей людини дає підставу відзначити таку закономірність: чим актуальнішою є для французького народу негативна моральна якість, тим більша кількість синонімів використовується в мові на її позначення. На цій підставі серед розглянутих вад виділяються avarice (жадібність) та vanité (марнославство).
Найменування негативних моральних якостей входять до складу етичних термінів (égoїsme, vanité, paresse, jalousie, avarice, prodigalité), психологічних (égoїsme, jalousie, avarice), психіатричних (mégalomanie, autisme, égocentrisme), економічних (thésaurisation), етико-релігійних (paresse, fierté). У той же час і самі абстрактні іменники, і прикметники, що позначають ознаку за якістю, за даними лексикографії та слововживання в художніх текстах, функціонують як слова загальновживаної лексики. Таким чином, термінологічні позначення назв негативних моральних якостей людини не залишаються в межах вузьких термінологічних систем, а мають широкий вихід у загальнолітературну мову.
Концепти, побудовані на матеріалі текстів творів сучасної французької художньої літератури, відображають категоризацію, зафіксовану мовленням, і віддзеркалюють синтагматичні зв’язки назв негативних моральних якостей. Ці концепти відображають наївну картину світу, почасти перехрещуються з даними реконструйованих фреймів. Дані сполучуваності слів розширюють контури аналізованих концептів, виявляють приховані зв’язки й відношення.
Найпоширеніший спосіб номінації в межах найменувань негативних моральних якостей словотвір. Запозичення представлені поодинокими словами (snob, snobisme, farniente). Найпродуктивнішим способом творення аналізованих назв є морфологічний, зокрема суфіксальний (crânerie); малопродуктивні префіксальний (insensible) і безсуфіксний (lésine) різновиди та осново- й словоскладання (tranche-montagne, égocentrisme). Не проявляють продуктивності лексико-семантичний спосіб (harpagon) та синтаксичний (l’indifférence à autrui). Значною продуктивністю відзначається конверсія, представлена переважно переходом прикметника, що називає ознаку за моральною якістю, в іменникову особову назву (rossard, avare).
Співвідносні за лексичним значенням однокореневі лексеми, пов’язані відношенням мотивації, утворюють словотвірні парадигми. Останні, як і словотвірні моделі назв негативних моральних якостей людини, відображають категоризацію, зафіксовану словотворчою системою сучасної французької мови. Поряд із повними (п’ятичленними) словотвірними парадигмами (paresse n f, paresseux, -se adj, paresseux, -se n m f, paresseusement adv, paresser v) представлені неповні, чотиричленні, тричленні, двочленні: fainéantise n, fainéant, -e adj, fainéant, -e n m f, fainéanter v; indolence n, indolent, -e adj, indolemment adv; grigou n, grigouterie n f. Деякі слова не утворюють словотвірної парадигми: amour-propre n m, forfanterie n f, cabochard, entier adj тощо. Наявність лакун у словотвірних парадигмах пояснюється близькістю й навіть тотожністю лексичних значень синонімів, особливостями словотвірної структури слів, вторинним характером номінації.
У досліджуваній групі лексики реалізується корелятивний тип відношень. Він дозволяє розрізнити слова зі спільною семантикою, але різними граматичними характеристиками. Корелятивний тип відношень реалізується в наявності тотожних та розрізнювальних ознак, що є типовими для синонімів. Цей різновид відношень проявляється також у словотвірних парадигмах. Найбільш представленими в парадигмі є словотворчі зв’язки, що виникають між прикметниками та похідними абстрактними іменниками.
Інтенсифікація негативних моральних якостей та ознак за ними проявляється на словотвірному, лексико-семантичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. Підсилення міри прояву негативної моральної якості відображають реконструйовані фрейми: міра прояву якості варіюється в лексичних значеннях, якість різниться мірою її прояву в суб’єкта. У художньому контексті засобами підсилення прояву якості виступають синоніми, тропи (метафори, стійкі порівняння), фігури (градація, антитеза, реприза), фразеологічні одиниці, синтаксична конструкція sique, однорідні члени речення, коментар, мовленнєва ситуація. Інтенсифікація в найменуваннях негативних моральних якостей, що найтісніше пов’язана з оцінкою, є одним із засобів категоризації цих якостей людини.
Назви негативних моральних якостей входять до складу фразеологізмів: croupir dans la paresse, L’avarice perd tout en voulant tout gagner (prov.); Autant dépense chiche que large (prov.); стійких порівнянь: paresseux comme une couleuvre (comme un lézard, un loir). Найменування негативних моральних якостей та ознак за ними у складі вільних словосполучень значно розширюють свою семантику: paresse agréable, aimable, heureuse, molle, voluptueuse тощо.
Крім денотативних сем, до лексичних значень назв негативних моральних якостей та ознак за ними входять конотативні компоненти: оцінний (ostentation), експресивний (clampin m розм., прост.), стилістичний (égotisme книжн., chichiteux розм., radin прост.), образний (chiffe, rat), власне мовний (farniente іншомовне, rapiat застаріле, snobinard неолог., égocentrisme термін.), культурно-національний (Harpagon, Tartarin, Tarasconnais). У лексикографічних джерелах різні види конотації аналізованої лексики фіксуються неоднаково: найбільш повно дається стилістичне маркування через позначки fam.” (розм.), litter.” (книжн.), pop.” (простор.), а також зазначаються негативні відтінки експресії. Конотаційні компоненти семантичної структури різняться так само, як і їх роль у побудові фреймів негативних моральних якостей. Упорядкування знання про аналізований фрагмент французької мовної картини світу шляхом категоризації ознак, покладених в основу конотаційного комплексу, відображає національні особливості світосприйняття й менталітету французького народу.
Багатозначність назв негативних моральних якостей людини найчастіше представлена метафорою. Метафоричні значення (rat d’église розм ханжа”, loup-cervier хижак”, mollusque перен, презирл слимак”), що входять до різних концептуальних класів, утворюючи складні перехрещення, починають вживатися в складі синонімічних рядів назв негативних моральних якостей та ознак за ними.
Наївна картина світу, що будується на повсякденній свідомості, характеризується антропоцентричним відношенням до світу, коли мірою всіх речей уявляється людина. Більшість життєвих визначень негативних моральних якостей у наївній картині світу побудована на метафоричному вживанні слів, яке слушно характеризує певні ознаки, сторони, прояви моральної якості. Аналіз вживання номінацій негативних моральних якостей у французькій художній прозі ХІХ-ХХ ст. показав, що вони використовуються для створення художніх образів, які в тексті твору набувають естетичної значущості.
Метафори, в основі яких лежать глибинні когнітивні процеси, розширюють наші уявлення про аналізований фрагмент картини світу та забезпечують концептуалізацію образів. Відображаючи національно-специфічне бачення світу, метафори створюють фрагменти наївної картини світу, які значно відрізняються від наукової. Як мовна, так і художня метафора часто є засобом категоризації негативних моральних якостей. Обидва види метафори, загальномовна та індивідуально-авторська, спрямовані на пізнання об’єктивної дійсності, створюють мовну картину світу й відображають її національні особливості. В образному арсеналі французької мови важливе місце посідають метафори та стійкі порівняння, що позначають негативні моральні якості людини, відтворюючи культурно-історичні, етнографічні, географічні та інші особливості, та містять культурно-національну конотацію: національні погляди французького народу на світ, національні риси характеру, національну самобутність французького народу, особливості його менталітету.
Для французької мовної картини світу типовими є моделі образного найменування якості й людини за якістю. Метафора розширює змістовний обсяг слів, сприяє розвитку нових додаткових значень або змістовних відтінків. Метафоричне значення в номінаціях негативних моральних якостей виникає в новому лексичному оточенні, у незвичному художньому контексті. Свідомість носіїв мови, використовуючи метафори, закріплює за якостями певні властивості, що відчуваються мовцями. За допомогою загальномовної та індивідуально-авторської метафори назви моральних якостей образно порівнюються з рослинами й тваринами, з органами почуттів людини й проявом цих почуттів, із фізичними вадами людини, з рухом, розташуванням у просторі, з руйнівною, шкідливою дією на людину, з хворобливими проявами, з моральною, емоційною й фізичною вразливістю, з характером впливу на людину тощо.
Дослідження концептів негативних моральних якостей людини у французькій мовній картині світу вписалося в коло актуальних для сьогодення проблем аналізу культурних концептів та фрагментів мовних картин світу. Когнітивний підхід до вивчення назв негативних моральних якостей допоміг реконструювати зазначені концепти, що сприяло формуванню нашого уявлення про відповідний фрагмент французької мовної картини світу.
Проведене в цій дисертації дослідження номінацій моральних якостей не є вичерпаним. Використані в роботі елементи концептуального аналізу, зокрема, реконструкція фреймів, які є способом подання відповідних концептів, можуть бути застосовані в подальшому дослідженні як інших негативних, так і позитивних моральних якостей людини. Предметом подальшого дослідження може бути реконструкція фреймів cynisme, fanfaronnade, flatterie, hypocrisie, mensonge, entêtement тощо за матеріалами лексикографічних джерел та побудова відповідних концептів за даними сполучуваності цих слів у мовленні на матеріалах творів сучасної французької художньої літератури; фреймів позитивних моральних якостей та їх концептів. Значний інтерес являє собою синхронний зіставно-порівняльний аналіз номінацій негативних та позитивних моральних якостей французької особистості з погляду їх парадигматичних та синтагматичних відношень. Перспективним є контрастивне дослідження категоризації негативних моральних якостей людини у французькій і українській мовних картинах світу. Для виявлення динаміки формування цього фрагменту французької мовної картини світу плідним може бути аналіз найменувань моральних якостей і ознак за якостями в діахронічному аспекті. Такий підхід сприяв би виявленню джерел формування назв негативних моральних якостей, визначенню ролі запозичень як способу номінації. Перспективно також докладніше розглянути фразеологічну номінацію як різновид вторинної, що найширше представлена в назвах осіб, носіїв негативної моральної якості, та в дієсловах, що характеризують дію або стан суб’єкта цієї якості.

список використаних джерел
1. Азарова Л.С., Поліщук Т.Г., Костюк А.В. Культурологічний аспект мови // Материалы V Междунар. конф. Язык и культура”. Т. 2. К.: Collegium. 1997. С. 5-7.
2. Акуленко В.В. Образы ада как направления интенсификации в художественной речи // Материалы IV Междунар. конф. Язык и культура”. Ч. 3. К.: Collegium. 1996. С. 166-168.
3. Антипенко Л.А. Опыт концептуального анализа имен негативной эмоции в русском языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук 10.02.02 / Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды. Харьков, 1995. 20 с.
4. Антипенко Л.А. Формирование концептов непредметных сущностей: потенциальные схемы и социальное регулирование // Материалы V Междунар. конф. Язык и культура”. Ч. 2. Культурологический компонент языка. К.: Collegium. 1997. С. 7-8.
5. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопросы языкознания. 1993. №3. С. 27-35.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
7. Апресян Ю.Д. Принципы семантического описания единиц языка // Семантика и представление знаний. Труды по искусственному интеллекту. Тарту: Уч. записки Тартусского госуниверситета. 1980. Вып. 519. С. 3-24.
8. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37-67.
9. Апресян Ю.Д. Отечественная теоретическая семантика в конце ХХ ст. // Известия РАН. Серия литературы и языка. 1999. № 4. С.39-53.
10. Арутюнова Н.Д. Метафора // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. Ф.П.Филин, М.: Советская энциклопедия, 1979. С. 140-141.
11. Арутюнова Н.Д. Практическое рассуждение и язык // Сущность, развитие и функции языка. М.: Наука. 1987. С. 3-27.
12. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
13. Арутюнова Н.Д. Коннотация // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева, М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 236.
14. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. М.: Прогресс, 1990. С. 5-32.
15. Арутюнова Н.Д. Молчание: контексты употребления // Логический анализ языка. Язык речевых действий / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова. М.: Наука. 1994. С. 106-117.
16. Арутюнова Н.Д. Истина и этика // Логический анализ языка. Истина и истинность в культуре и языке / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1995. С. 7-23.
17. Арутюнова Н.Д. О стыде и совести // Логический анализ языка. Языки этики / Отв. ред.: Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко, Н.К. Рябцева. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 54-79.
18. Архипов И.К. О принципах идентификации переносных значений // Языковая система и социокультурный контекст. Сб. ст. Studis Linguistica. СПб: Тригон. 1997. С. 27-35.
19. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
20. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 608 с.
21. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. 184 с.
22. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. 416 с.
23. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия АН. Серия литература и язык. Т. 56. 1997. № 1. С. 11-21.
24. Баранов А.Н., Паршин П.Б. К построению словаря терминов когнитивной науки // Когнитивные исследования за рубежом. Методы искусственного интеллекта в моделировании политического мышления АН СССР. М.: Ин-т Соединенных Штатов Америки и Канады. 1990. С. 139-149.
25. Бацевич Ф.C. Антропоцентризм лексичної системи як один із способів вияву людського фактора в мові (на матеріалі російського дієслова) // Тези доповідей регіон. наук.-практ. конф. Мова і духовність нації. Львів. 1989. С. 84-85.
26. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
27. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики // Язык: система и функционирование. М.: Наука. 1988. С. 30-35.
28. Блэк М. Метафора // Теория метафоры: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. М.: Прогресс, 1990. С. 153-172.
29. Богданова Е. Реализация культурного концепта человек” в произведениях В.Токаревой // Тезисы Междунар. научн. конф. Языковая семантика и образ мира”. Казань: Изд-во Казанского университета. 1997. Книга 2. С. 192-193.
30. Богуславская Г.П. Языковая картина мира и культура народа // Материалы IV Междунар. конф. Язык и культура” Ч. 2. К.: Collegium. 1996. С. 214-216.
31. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській мові // Мовознавство. 2002. №2-3. С.10-21.
32. Бондарко А.В. Опыт лингвистической интерпретации соотношения системы и среды // Вопросы языкознания. 1985. №1. С. 13-23.
33. Борухов Б.Л. Зеркальная” метафора в истории культуры // Логический анализ языка. Культурные концепты / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1991. С. 109-117.
34. Борщев В.Б. Естественный язык наивная математика для описания наивной картины мира // Московский лингвистический альманах Спорное в лингвистике”. М.: Языки русской культуры. 1996. Вып. 1. С. 203-225.
35. Брутян Г.А. Гипотеза Сепира-Уорфа. Лекция, прочитанная в Лондонском университете в 1967 году. Ереван: Луйс, 1968. 67 с.
36. Брутян Г.А. Язык и картина мира // Философские науки. 1973. №1. С.