ЛІНГВОПОЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОЇ ГОТИЧНОЇ ПРОЗИ (на матеріалі творів XVIII – XIX століть)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Рудковська Анна Юріївна

УДК 81’42:821.133.1-3”17/18”:7.033.5

ЛІНГВОПОЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОЇ ГОТИЧНОЇ ПРОЗИ
(на матеріалі творів XVIII XIX століть)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Смущинська Ірина Вікторівна,
доктор філологічних наук,
доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ФРАНЦУЗЬКОЇ ГОТИЧНОЇ ПРОЗИ .................................................... 11
1.1. Жанрове визначення готичного твору та його характерні особливості ........ 11
1.2. Особливості вираження основних текстових категорій у французькій
готичній новелі .................................................................................................... 19
1.2.1. Художня подія як провідна текстова категорія французької готичної новели ........................................................................................................ 22
1.2.2. Проблема готичного хронотопу .............................................................. 27
1.2.3. Антропоцентричність у готичній прозі .................................................. 32
1.2.3.1. Образ наратора ............................................................................ 32
1.2.3.2. Образ головного героя у готичній новелі ................................. 36
1.2.3.3. Образ Іно-персонажа у готичній новелі .................................... 40
Висновки до першого розділу ................................................................................... 42
РОЗДІЛ 2. КОМПОЗИЦІЙНО-АРХІТЕКТОНІЧНА СТРУКТУРА ГОТИЧНОЇ
НОВЕЛИ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ........................................................... 45
2.1. Композиція та архітектоніка: теоретичні проблеми ........................................ 45
2.2. Архітектоніка французької готичної новели: паратекстуальні елементи,
їх роль та функції ............................................................................................... 49
2.2.1 Функціонально-семантичні особливості заголовку французької
готичної новели ........................................................................................ 51
2.2.2. Особливості функціонування передмови та післямови в
загальній структурі готичної новели ...................................................... 58
2.2.3. Епіграф та присвята як маркери інтертекстуальності .......................... 69
2.3. Композиція французької готичної новели ........................................................ 72
2.3.1. Особливості змістового аспекту та його компоненти .......................... 72
2.3.2. Особливості формально-змістового аспекту
композиційної структури ........................................................................ 80
2.3.3. Особливості взаємозв’язку змістового та формально-змістового
аспектів композиційної структури французької
готичної новели .................................................................................... 85
Висновки до другого розділу .................................................................................. 100
РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ
ГОТИЧНОЇ НОВЕЛИ ........................................................................... 102
3.1. Суб’єктивовано-об’єктивований характер готичної новели ...................... 102
3.2. Граматико-морфологічні особливості оповідної структури французької готичної новели ................................................................................................ 107
3.3. Лексико-семантичні особливості образної системи французької готичної новели ................................................................................................................ 119
3.3.1. Сенсорна лексика у готичній новелі: її роль та функції ..................... 136
3.4. Риторико-стилістичні особливості французької готичної новели ............... 144
Висновки до третього розділу ................................................................................ 155
РОЗДІЛ 4. ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ФРАНЦУЗЬКОЇ
ГОТИЧНОЇ НОВЕЛИ ........................................................................... 157
4.1. Готична новела у пошуку нових форм ........................................................... 157
4.2. Композиційно-структурні та лінгвостилістичні особливості романтично-афектованого виду французької готичної новели ......................................... 162
4.3. Лінгвопоетичні особливості орієнтального різновиду готичної новели ..... 172
4.4. Психологічний різновид французької готичної новели ................................ 184
Висновки до четвертого розділу ............................................................................. 193
ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................ 204
Ілюстративний матеріал .......................................................................................... 218
ДОДАТКИ ................................................................................................................ 220
Додаток А. Фрагменти ілюстративного матеріалу ............................................... 221
Додаток Б. Взаємодія компонентів категорії антропоцентричності ................... 235
Додаток В. Сполучуваність соматизмів з прикметниками різної
семантики ............................................................................................. 236

ВСТУП

В історії європейських літератур і у Франції зокрема готичний роман посідає виняткове і в певному відношенні показове місце. Інтерес до готики в останній третині XVIII століття це те явище, на підґрунті якого постали не тільки принципи романтизму з його захопленням середньовічною екзотикою та важливі світоглядні настанови, а й провідні стилістичні та структурно-наративні принципи, які в наступні періоди панували в художній свідомості. Французька готична проза представляє собою особливий інтерес для лінгвопоетики не лише за особливостями свого розвитку і впливу на загальний літературно-мовний процес, але й за особливостями своєї власної поетики, які викликають зацікавленість дослідників. Отже, актуальність дисертації визначається загальним зростанням інтересу до феномену готики, про що свідчить поява великої кількості сучасних зарубіжних робіт [див.: 157; 165; 167; 173; 176; 184; 187; 188]. Надзвичайна продуктивність даної художньої системи дає всі підстави стверджувати, що саме готичний роман можна вважати предтечею багатьох художніх явищ ХХ-ХХІ століття від фільмів Хічкока до експериментальної фантастики постмодерністів.
У сучасній філології визначенню місця готичної прози взагалі в контексті світової літературної традиції присвячена певна кількість праць. Здебільшого об’єктом інтересу нашого мовознавства ставала авторська стилістика або окремі твори англомовних письменників, які працювали у жанрі готичного роману [див.: 5; 55; 66; 85], в той час як зарубіжні дослідники, як правило, зосереджують свою увагу на своєрідності готичної прози впродовж певного історичного періоду [див.: 153; 160; 162; 178; 185; 134; 199]. Крім того, ці вчені працювали у літературознавчому напрямку, і саме тому, можна сказати, що лінгвістичних досліджень французької готичної прози майже не існує (можна назвати лише роботи Д.Б.Абдулаєвої, Л.Форестьє та Ж.Ратерманіса [1; 169; 194]). Отже, об’єктом комплексного аналізу французька готична новела стає вперше.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було проведено комплексний лінгвопоетичний аналіз французької готичної новели, а саме: були визначені наративні критерії, за якими твори можна відносити до готичних новел; визначено прототипну композиційну структуру французької готичної новели; встановлено провідні для даного жанру текстові категорії та прослідковано їх взаємодію та обумовленість ними композиційно-архітектонічної структури творів та їх лінгвостилістичної організації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках теми, що розроблялася на відділенні західної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою даного дисертаційного дослідження є визначення характерних лінгвопоетичних особливостей французької готичної новели, яка виступає об’єктом дослідження. Предметом дослідження є композиційно-архітектонічна структура французької готичної новели та її особливості, основні лінгвостилістичні засоби та прийоми, які є визначальними для готичної новели як особливого художнього жанру.
Поставлена мета, об’єкт та предмет дослідження передбачає вирішення таких конкретних завдань:
1) визначити наративні критерії, за якими твори тлумачаться як готичні, і виокремити готичну новелу з-поміж суміжних жанрових форм;
2) з’ясувати систему основних текстових категорій та особливості їх реалізації у французьких готичних новелах;
3) встановити прототипну композиційну модель структури готичної новели;
4) описати жанротвірні особливості готичної новели на граматико-морфологічному, лексико-семантичному та риторико-стилістичному рівнях;
5) з’ясувати та всебічно проаналізувати основні типи французької готичної новели.
Матерілом для дослідження слугували 35 новел, які за своїм змістом та формою можна визначити як готичні (загальною кількістю близько 800 сторінок) таких французьких письменників як Жак Казот, Шарль Нодьє, Оноре де Бальзак, Теофіль Готьє, Петрус Борель, Жерар де Нерваль, Жюль Барбе д’Оревільї, Вільє де Ліль-Адан, Проспер Меріме, Гі де Мопассан, написані у період з 1772 по 1887 роки.
Методика дослідження базується на засадах цілісного комплексного лінгвопоетичного підходу до аналізу цілісного тексту та його компонентів, що вимагає складної методики дослідження, яка включає: багаторівневий аналіз тексту, а саме аналіз композиційно-архітектонічного, лексичного, риторико-стилістичного рівнів; описово-аналітичний метод, що використовується для визначення провідних жанрових рис готичної новели, а також для узагальнення і систематизації отриманих результатів; компонентно-структурний аналіз, що застосовується при дослідженні композиційно-архітектонічної структури твору, для встановлення прототипної композиційної моделі готичного твору та при класифікації французьких готичних новел; зіставно-типологічний аналіз у плані порівняння і визначення особливостей окремих оповідних типів у граматико-морфологічному, лексико-семантичному та риторико-стилістичному планах.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні характерних лінгвопоетичних особливостей французької готичної новели, а також її композиційно-архітектонічної структури, лінгвостилістичних засобів та прийомів, які є визначальними для готичної новели як особливого художнього жанру.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання основних положень та результатів дослідження у курсі лекцій та семінарських занять з лінгвостилістики, лінгвопоетики, лексикології, на семінарських заняттях з інтерпретації художнього тексту та його стилістичного аналізу, в науково-дослідницькій роботі.
Обґрунтованість та достовірність наукових положень зумовлюються опрацюванням значного об’єму творів кінця XVIII та всього ХІХ століття різних авторів, які можна віднести до жанру готичної новели, а також використанням методики комплексного лінгвопоетичного аналізу, що враховує єдність змісту і форми художнього твору.
Положення, що їх винесено на захист:
1) французька готична новела це наративний текст особливого типу зі стійкою ускладненою композиційною структурою, що обумовлюється домінантною роллю категорії художньої події, структурні компоненти якої передподія, власне готична подія та постподія визначають особливості як кожного з композиційних рівнів - змістового (власне композиційного), формально-змістового (рівень композиційно-мовленнєвих форм), формального (архітектонічного) та образного, так і особливості лінгвостилістичної організації;
2) трикомпонентна структура художньої події отримує свою текстову реалізацію у шести змістових композиційних сегментах: передподія в експозиції та зав’язці, власне готична подія у висхідному розвитку подій та кульмінації, постподія у нисхідному розвитку подій та розв’язці, що чітко проявляється на всіх рівнях текстової структури, включаючи мовний. При реалізації такої структури в кожному конкретному тексті компоненти змістового рівня можуть бути розширені, доповнені чи трансформовані, за допомогою додавання нових просторово-мовленнєвих ситуацій (топіків), проте їх значення як опорних епізодів для розвитку сюжету новели залишається незмінним.
3) кожен із змістових текстових сегментів розвиваючи, базові топіки, реалізується через відповідні композиційно-мовленнєві форми, основною з яких є розповідь: експозиція (топіки Подорож”, Знаходження”, Купівля”, Втрата”, Зміна соціального статусу”) → динамічний або статичний пейзаж/портрет Героя/інтер’єрний опис, зав’язка (У готелі”, У замку”, У кімнаті”) → інтер’єрний опис/портрети Героя та інших дійових осіб або урбаністичний пейзаж/інтер’єрний опис/портрет Героя та інших персонажів, висхідний розвиток подій (топіки висхідного розвитку подій) → інтер’єрний опис/динамічний опис переживань/портрет Іно-персонажа/міркування, кульмінація (топік Несподівана зустріч з Іно-персонажем”) → динамічний опис/портрет Іно-персонажа, низхідний розвиток подій → динамічний опис/міркування, розв’язка (Прокидання”, Приходження до тями”, Божевілля”, Смерть”) → динамічний опис/портрет Героя/міркування;
4) в архітектонічному аспекті готична новела чітко розділена на паратекст та власне текст. Особливої значущості набувають такі елементи паратексту, як заголовок та епіграф (в деяких випадках передмова), де на відміну від власне тексту з голосом наратора”, паратекст представляє голос автора”, що зумовлено складною взаємодією категорій художньої події, художнього хронотопу та антропоцентричності;
5) художній хронотоп готичної новели представляє собою чотирикомпонентну структуру, що складається з реального та готичного часу та простору у своїй єдності, за допомогою яких експліцитно зображується об’єктивна картина реального світу й суб’єктивовано представляється готичний світ, в точці стикання яких у ході розвитку сюжету відбувається власне готична подія. Взаємодія категорій художньої події та художнього хронотопу накладає відбиток на особливості прояву категорії антропоцентричності, що проявляється у наявності трьох суб’єктів: наратора, Героя та Іно-персонажа;
6) домінуюча роль в образній системі готичної новели Іно-персонажа і готичного світу зумовлює специфіку лексико-семантичної (де переважає домінуюча та колоротиутворююча лексики, які виявляються жанровизнаючаючими) та риторико-стилістичної (де основне навантаження припадає на тропи та синтаксичні фігури) організації готичної новели: у лексичному плані провідним виявляється поле готичне” та підпорядковані йому мікрополя смерть” та страх”, які формують шар домінуючої лексики, та поля Іно-персонаж” та готичний світ”, які є колоритоутворюючими і які підсилюють експресивність лексем домінуючої лексики, акцентуючи увагу на характерних рисах провідних образів; у плані риторико-стилістичних особливостей особливого значення набувають епітет, порівняння (зокрема зоосемічні та порівняння з артефактами), перерахування, протиставлення, контраст та синтактико-стилістичні засоби (апосіопезис, парцеляція, еліпсис та риторичний оклик), які покликані віддзеркалити реакцію Героя на готичний світ та появу Іно-персонажа;
7) прототипічна модель французької готичної новели впродовж ХІХ століття існує у трьох провідних жанрових формах романтично-афектованій, орієнтальній та психологічній, в яких відбуваються певні зміни композиційно-архітектонічної протопічної структури творів, що обумовлено модифікацією провідних текстових категорій і що призводить до змін у їхній лексико-семантичній та риторико-стилістичній організації.
Основний зміст роботи знайшов своє відображення у п’яти публікаціях, надрукованих у фахових виданнях. Результати дослідження ставали предметом доповідей та обговорювалися на ХІ, ХІІ та ХІІІ міжнародних наукових конференціях ім. проф. С.Бураго Мова і культура” (25-27 червня 2002 року, 24-26 червня 2003 року та 28 червня 2 липня 2004 року) та на науковій конференції Мова і нація” (24-25 жовтня 2002 року).
Структура та обсяг роботи. Мета та поставленні завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 237 сторінок, з них 203 сторінки основного тексту. Список наукової літератури налічує 209 джерел, список джерел ілюстративного матеріалу 16.
У вступі обґрунтовано актуальність, новизну, теоретико-методологічна основу, теоретичну та практичну значущість роботи, визначено об’єкт та предмет дослідження, його мету й завдання, матеріал та методи дослідження.
Перший розділ роботи присвячений визначенню місця готичної прози в загальному літературному процесі, визначенню основних жанрових рис готичної новели, з’ясовані особливості реалізації основних текстових категорій у готичній новелі.
У другому розділі проведено визначення понять композиції та архітектоніки відносно глобальної структури готичної новели, зроблено детальний аналіз її архітектонічної структури, особливостей функціонування паратекстуальних елементів. Детально досліджена композиція готичної новели, яка включає у себе два аспекти змістовий та формально-змістовий, визначено характеристики композиційної структури готичної новели, особливості взаємодії змістового та формально-змістового аспектів.
У третьому розділі даного дослідження проаналізовано граматико-морфологічні, лексико-семантичні та риторико-стилістичні особливості лінгвостилістичної організації французької готичної новели.
Четвертий розділ присвячено всебічному аналізу жанрових видів французької готичної новели романтично-афектованого, орієнтального та психологічного. У розділі визначено особливості реалізації в них глобальних текстових категорій, характерні риси їх композиційно-архітектонічної структури, основні лінгвостилістичні особливості.
У висновках підбито підсумок, узагальнено результати здійсненого дослідження; викладено головні висновки дисертації та позначено перспективи подальших пошуків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На засадах комплексного лінгвопоетичного підходу до аналізу художнього твору у даному дисертаційному дослідженні було обґрунтовано можливість визначення проаналізованих творів різних французьких письменників, написаних у період з 1772 по 1887 рік включно, як готичних новел”. Готична новелістична розглядається як явище, що належить суто французькій літературній традиції, яка включає у себе як продовження та розвиток новелістичних наративних принципів, так і художньо-естетичних принципів готичної прози, що вперше виникає у другій половині ХVІІІ століття в Англії. Готична новела була визначена як специфічний літературний жанр, характерний для літератури Франції у ХІХ столітті, що відзначається відповідною композиційною структурою, граматико-морфологічними, лексико-семантичними, стилістико-синтаксичними та риторико-стилістичними засобами, особливості яких обумовлені дією глобальних текстових категорій художньої події, художнього хронотопу та антропоцентричності.
В основі стильової системи жанру готичної новели лежать глобальні текстові категорії, провідними з яких для готичної новели виявляються категорія художньої події, яка лежить в основі сюжету, категорія художнього хронотопу, що розглядається через поняття художнього часу та художнього простору, та категорія антропоцентричності, взаємодія яких визначає композиційно-архітектонічну структуру готичної новели та її лінгвостилістичну організацію. Кожна текстова категорія готичної новели постає як цілісне структурне утворення.
Художня подія представляє собою єдність передподії, власне готичної події та постподії, які обумовлюючи змістовий аспект композиції творів, утворюють прототипну змістову модель готичної новели. Прототипність змістового аспекту композиції готичної новели обумовлюється відповідністю елементам змістового рівня експозиції, зав’язці, розвитку дії, кульмінації та розв’язці - певного набору просторово-часових мовленнєвих ситуацій топіків, які закріплюються за певним змістовим компонентом та реалізуються відповідними мовними засобами, утворюючи у своїй сукупності певні варіанти змістових структур.
Категорії художнього часу та художнього простору у структурі готичної новели представляють собою нерозривний феномен художній хронотоп. Характерною особливістю якого є представлення у творах двох різних за просторово-часовими параметрами світів реального світу та готичного світу. Категорії художньої події та хронотопу знаходяться у постійній взаємодії, оскільки для реалізації центральної готичної події, що лежить в основі фабули та сюжету готичної новели, повинні бути реалізовані відповідні просторово-часові умови, а саме - готична подія може відбутися лише вночі і лише у закритому приміщенні наближеного до замкового” архетипу простору, причому художній простір відіграє провідну роль у готичній новелі, оскільки відноситься одразу до двох світів. Крім того, обидві категорії накладають свій відбиток на особливості категорії антропоцентричності, а саме образу наратора та персонажа.
Образ наратора виступає невід’ємною частиною семантики готичної новели і виконує у дієгезисі різні функції. Для готичної новели основними є три типи наратора автодієгетичний, який одночасно є головним героєм твору, гомодієгетичним, що виступає свідком-протагоністом, а, отже, перебуває в одній площині із головним героєм, та гетородієгетичний, який не належить художньому світу готичних новели і виступає текстовим втіленням автора в тексті. Визначна роль наратора в тексті полягає у наданні описуваним подіям достовірного характеру. Якщо про події розповідає її безпосередній учасник або свідок, вони сприймаються як частина його життєвого досвіду, яка не піддається сумніву. У той же час, об’єктивний погляд, ніби над подіями твору”, що забезпечується введенням гетеродієгетичного наратора, не змішаний з особистими почуттями також є важливим чинником у створенні достовірності оповіді.
Характерною особливістю готичної новели є наявність двох типів персонажа головного героя і Іно-персонажа, через образи яких метонімічно створюються образи реального та готичного світів. Кожен із образів характеризується певною стереотипністю, що також вважається нами конститутивною рисою саме жанру готичною новели, в першу чергу завдяки тому, що образ Іно-персонажа зустрічається лише у даному типі творів і відсутній як у інших новелістичних різновидах, так і в англійському готичному романі.
Як вже зазначалося, особливості категорії художньої події у її взаємодії з іншими текстовими категоріями визначають композиційно-архітектонічні особливості готичної новели. У даному дослідженні була зроблена спроба визначення компонентів глобальної структури художнього тексту взагалі та готичної новели зокрема, яка розглядається через поняття архітектоніки та композиції. Архітектоніка готичної новели представляє собою формальне членування тексту на паратекст, до якого відносяться заголовок, передмова, епіграф, присвята та післямова, та власне текст твору. Кожен із компонентів паратексту перебуває у тісній взаємодії як один з одним, так і з текстом художнього твору, допомагаючи у розкриті його ідейно-тематичного змісту. Крім того, виявляючись своєрідними формами тексту особливості їх змісту та лексико-стилістичного наповнення віддзеркалюють і особливості цілого жанру готичної новели, актуалізуючи на початку читання тексту категорію антропоцентричності, а саме підкатегорію персонажа, та категорію художнього хронотопу. Архітектоніка власне тексту готичної новели віддзеркалює тенденцію цілого новелістичного жанру до створення викристалізованої чіткої структури текстів.
Композиція готичної новели, як вже було зазначено, обумовлена категорією художньої події і включає у себе єдність компонентів змістового експозиції, зав’язки, розвитку дії, кульмінації та розв’язки та формально-змістового рівня, що охоплює композиційно-мовленнєві (розповідь, опис та міркування) та архітектонічно-мовленнєві форми (діалог та монолог), що функціонують у рамках компонентів змістового рівня, а отже, знаходяться у постійній взаємодії. Визначеність змістового аспекту готичної події свідчить про стандартизованість у реалізації топіків, що впливає також на функціонування композиційно-мовленнєвих та архітектонічно-мовленнєвих форм, які характеризуються відповідним набором лінгвостилістичних засобів. Взаємозв’язок між змістовим і формально-змістовим рівнями проявляється у тенденції до закріплення за певним змістовим компонентом зі своїм топіком відповідної композиційно-мовленнєвої чи архітектонічно-мовленнєвої форм, з відповідними лінгвостилістичним засобами. Аналіз показав, що для більшості готичних новел провідною виявляється КМФ розповідь”, що проявляється у таких провідних жанрових рисах готичної новели, як динамічність та апелятивність. Описові КМФ представлені такими різновидами, як динамічний пейзаж”, динамічний портрет”, статичний портрет”, статичний пейзаж” та статичний інтер’єрний опис” і виступають провідними засобами надання оповіді достовірності, створюючи точні образи головних героїв та представлених у творах світів. Кожному змістовому сегменту, в якому розвиваються певні топіки, відповідає свій набір КМФ та їх різновидів, а саме: експозиції (топіки Подорож”, Знаходження”, Купівля”, Втрата”, Зміна соціального статусу”) → динамічний або статичний пейзаж/портрет Героя/інтер’єрний опис, зав’язці (У готелі”, У замку”, У кімнаті”) → інтер’єрний опис/портрет Героя та інших дійових осіб або урбаністичний пейзаж/інтер’єрний описи/портрети Героя та інших персонажів, висхідному розвитку подій (топіки висхідного розвитку подій) → інтер’єрний опису/динамічний опис переживань/портрет Іно-персонажа/міркування, кульмінації (топік Несподівана зустріч з Іно-персонажем”) → динамічний опис/портрет Іно-персонажа, нисхідному розвитку подій → динамічний опис/міркування, розв’язці (Прокидання”, Приходження до тями”, Божевілля”, Смерть”) → динамічний опис/портрет Героя/міркування, що свідчить про прототипну модель композиційної структури французької готичної новели.
Характерною особливістю готичної новели виявляється суб’єктивовано-об’єктивований характер оповіді готичної новели незалежно від її форми. Існування перехідних ускладнених форм об’єктивовано-суб’єктивованої та суб’єктивовано-об’єктивованої оповідей, у яких відбувається суміщення різних за семантикою оповідачів, а також наявність засобів суб’єктивації та об’єктивації оповіді в базових оповідних формах від першої та від третьої особи дозволяє говорити про єдину суб’єктивовано-об’єктивовану форму оповіді, у якій особливого значення набувають функції особових займенники та дієслівних часових форм.
На граматико-морфологічному рівні суб’єктивовано-об’єктивований характер, який виявляється провідною рисою усіх форм оповіді, проявляється у зміні функцій особових займенників першої та третьої особи однини, що виступають морфологічними ядрами оповідей, як простих, так і ускладнених форм. Так само, суб’єктивовано-об’єктивований характер проявляється у чергуванні чотирьох наративних дієслівних часів претеріту, імперфекту, складного перфекту та презенсу у межах одного тексту у різних оповідних функціях. Таким чином, по відношенню до французької готичної новели слід говорити про одну суб’єктивовано-об’єктивовану форму як прототип лінгвостилістичної організації тексту даного жанру.
Лексико-семантичні особливості французької готичної новели проявляються у можливості структурації лексичного корпусу на дві великі групи колоритотвірної та домінуючої лексики, для яких характерні певні лексико-семантичні групи слів та словосполучень. Як свідчить аналіз, домінуючими для готичної новели виявляються три тематичні поля слів готичне”, страх” та смерть”, та співвіднесені з тематичним полем готичне” полів колоритотвірної лексики готичний світ”, Іно-персонаж”, Герой”. Специфіка наповнення тематичних полів та груп слів обумовлюється специфікою взаємодії провідних категорій та образів готичної новели. Важливим компонентом лексико-семантичного рівня є корпус сенсорики, лексичні одиниці якого входять до складу як домінуючих, так і колоритотвірних тематичних полів, і який відіграє провідну роль у наданні експресивності, виразності та рельєфності образам. Специфічною рисою функціонування сенсорики саме у готичних новелах виявляється певна послідовність її появи у творах та її семантика в залежності від того, у створенні якого образу вона бере участь. Послідовність представлення різних семантичних груп сенсорних одиниць, а саме поступовий перехід від лексики світла, соноризмів, одоризмів та зрідка тактильної лексики, тобто від переважно аудіо-ольфактивного способу сприйняття, до колоризмів та тактильної лексики, тобто до візуального сприйняття, віддзеркалює особливості створення образу готичного світу у творах та особливості його пізнання Героєм і постає специфічною рисою жанру готичної новели.
Риторико-стилістичні засоби можна умовно поділити на такі, що активно використовуються у створенні образів головного героя та Іно-персонажа, та на ті, що мають провідне значення для створення образів світів. До першої групи нами віднесені епітет, порівняння, іронія, контраст та протиставлення, які надають образам героя та Іно-персонажа більшої виразності та експресивності, а також апосіопезис, еліпсис, градація, парцеляція, риторичний оклик, які виступають засобами передачі емоційного стану головного героя, його відчуття готичного світу. До другої групи були віднесені епітет та порівняння, які відіграють провідну роль у точному відтворенні оточуючого середовища, надають виразності основним характерним рисам світів, а також надають достовірності образам світів і, відповідно творам, в цілому.
Детальний аналіз особливостей готичної новели виявив наявність жанрових видів готичних новел, а саме існування впродовж ХІХ століття її трьох провідних видів романтично-афектованого, орієнтального та психологічного. Дані види вирізняються як за особливостями реалізації в них глобальних текстових категорій, так, і, відповідно, за відмінностями у композиційно-архітектонічному та лінгвостилістичному плані. Романтично-афектований вид готичної новели найбільш точно відображає основні особливості жанру і у хронологічному плані охоплює практично все ХІХ століття, однак характеризується специфічними архетипами головного героя та Іно-персонажа. Так, провідними архетипами головного героя для даного виду є військовий, митець, денді, в той час як Іно-персонажем виступає жінка. Покладена в основу творів романтична історія кохання між ними є провідною характеристикою готичної події, яка отримує позитивне звучання. Відповідно Іно-персонаж у романтично-афективаному виді є також позитивним, на відміну від інших двох видів готичної новели. Афектованість даного різновиду проявляється у зображенні сильних, бурхливих та короткочасних емоцій афектів. Орієнтальний вид готичної новели представляє собою своєрідний перехідний тип між романтично-афектованим та психологічним видами. Провідною рисою орієнтальної новели є перенесення подій на Схід, унаслідок чого зображений світ набуває відчутного культурно-історичного колориту. Даний різновид зберігає позитивність у зображенні готичного світу та Іно-персонажу, у більш пізньому варіанті змінюючи її на негативність. Крім того, образ Іно-персонажа зникає, натомість з’являються елементи психоаналізу. Психологічний різновид лише в деяких випадках продовжує розвивати образ готичного персонажа, в описі і сприйнятті якого відчутна негативна оцінка. Даний вид зосереджує увагу на внутрішньому житті людині, внаслідок чого з’являється, а згодом і практично витісняє інші мовленнєві форми КМФ міркування”.
Значущість дослідження лінгвопоетичних особливостей готичної новели на всіх рівнях художнього тексту зумовлюється їх важливістю для визначення меж та критеріїв жанру готичної новели, а також робить певний внесок у розробку методів комплексного аналізу художнього тексту та розробку проблеми інтерпретації художнього тексту та теорії жанру у лінгвостилістиці, поглиблює знання про закономірності організації та функціонування компонентів різних рівнів у художньому тексті.
Надзвичайна продуктивність художньої системи готичної новели позначилась на розвитку літератури, культури та мистецтва ХХ та ХХІ століття, що на сьогоднішній день особливо яскраво проявляється у кіномистецтві, яке при створенні сучасних тріллерів, фантастичних фільмів та фільмів жахів постійно апелює до основних художніх принципів готичної новели: зображення інших світів, подальша розробка образу Іно-персонажа, починаючи з вампірів, привидів і гномів до інопланетян, блукання темними лабіринтами, поетика жаху тощо. Отже, дослідження основних прототипних ознак готичної новели, яка ще в ХІХ столітті сформувала свої провідні художні принципи, є важливою віхою у розумінні сучасних процесів художнього розвитку.

Аналіз, здійснений у межах запропонованої роботи, відкриває перспективи подальшого застосування основних положень для дослідження лінгвопоетичних особливостей новели як окремих епох, так і в діахронії, а також для подальшого дослідження еволюції жанру готичної новели та її особливостей в інших літературних традиціях та тенденції її розвитку. Актуальними залишаються також дослідження індивідуального стилю окремих письменників, що розробляли новелістичний жанр та жанр готичної новели.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aбдулаева Д.Б. Традиция и новаторство в творчестве В. де Лиль-Адана: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.01.03 / Санкт-Петербургский государственный педагогический университет. СПб, 2000. 28 с.
2. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение. М.: Просвещение, 1979. 352 с.
3. Алешина И.Г. Структурно-семантическая характеристика глаголов динамической пространственной локализованности во французском языке (в сопоставлении с украинским): Дис канд. філол. наук: 10.02.17. Донецк, 2000. 195 арк.
4. Аникин Г.В. Своеобразие композиционных форм в современном английском романе // Вопросы композиции в зарубежной литературе: Сб. науч. трудов. М., 1983. C. 320.
5. Антонов С.А. Роман Э.Радклиф Итальянец” в контексте английской готической прозы последней трети ХVIII века: Автореф. дис канд. филол. наук : 10.01.04 / Российский гос.пед.ун-т. СПб, 2000. 22 с.
6. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб.статей. СПб, 1999. 444 с.
7. Артеменко Е.Б. Композиционный фрагмент как основная текстообразующая единица русской народной лирической песни и его структурный модификации // Материалы по русско-словянскому языкознанию (литературный язык, диалекты, язык фольклора): Межвуз.сб.науч.трудов. Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1988. C. 3-15.
8. Арутюнова Н.Д. и др. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1997. 281 с.
9. Атарова К.Н., Лесскис Г.А. Семантика и структура повествования от третьего лица в художественной прозе // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. М., 1980. Т.39. № 1. C. 33-46.
10. Баевский В.С. О композиции лирического стихотворения // Жанр и композиция литературного произведения: Межвуз. сб. науч. трудов. Вып.1. Калининград: Изд-во Калининградского государственного университета, 1974. С. 22-23.
11. Барт Р. S/Z / Г.К. Косиков (общ.ред.и вступ.ст.), Г.К. Косиков (пер.), В.П. Мурат (пер.). — 2-е изд., испр. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 230 с.
12. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму / Под ред. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 2000. С. 196-238.
13. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 542 с.
14. Белоус Р.М. Роль авторского комментария в повестях Бестужева (Марлинского) Роман и Ольга”, Замок Венден” // Вопросы сюжета и композиции. Межвуз. cборник. Горький: Изд-во 1978. С. 71 76.
15. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
16. Бессмертная Н.В. Речевая форма (динамическое описание) и ее лингвистическая характеристика (на материале немецкого языка): Автореф. дис... канд. филол. наук. К., 1972. 24 с.
17. Большая советская энциклопедия. М.: Изд-во Советская энциклопедия”, 1972. Т.7. С. 181-185.
18. Борисова Т.С. Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ-ХХ ст.): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04/ Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечнікова. Одеса, 2002. 20 с.
19. Брандес М. П. Стилистический анализ. М.: Высшая школа, 1971. 190 с.
20. Брандес М. П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1988. 272 с.
21. Бройтман С.Н. Историческая поэтика. Учебное пособие. М.: РГГУ, 2001. 320с.
22. Бурбело В.Б. Историческая стилистика французского языка. Киев: Лыбидь, 1990. 123 с.
23. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності ХІ ХVІІ ст./ Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ: ВЦ "Київський ун-т", 1999. — 251 с.
24. Бурбело В.Б., Соломарская Е.А. Лингвистика художественного текста: Учеб.пособие для суд.спец.02.20/ КГУ им.Т.Г.Шевченка. Киев, 1988. 215с.
25. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1978 Bып.VIII. Лингвистика текста. С. 402 422.
26. Виноградов В.В. Сюжет и стиль. Сравнительно-историческое исследование. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 192 с.
27. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 239с.
28. Виноградов И.А. О сюжете // Борьба за стиль. Л.: ГИХЛ, 1937. С. 187-219.
29. Виноградов И.А. Теория литературы. М. Л.: Учпедгиз, 1936. 159 с.
30. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
31. Винокур Г.О. Филологические исследования. Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 452 с.
32. Волошина О.В. Роль сенсорной лексики в создании художественной образности (на материале английской прозы): Дис канд. филол. наук: 10.02.04/ Киевский ун-т им.Тараса Шевченка. К., 1994. 175 л.
33. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К., 1993. 199 с.
34. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. М.: Прогресс, 1988. 704 с.
35. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. М., 1973. С. 357-364.
36. Гак В.Г. Пространство времени // Логический анализ языка. Язык и время. М.: Индрик, 1997. - С. 122-130.
37. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв В.М. Теорія літератури: Підручник / За наук.ред. Олександра Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
38. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138 с.
39. Ганшина К.А. Французско-русский словарь. 51 000 слов. Изд. 7-е стереотипное. М.: Русский язык, 1977. 912 с.
40. Гончарова Е.А. Пути лингвостилистического выражения категорий автор-персонаж в художественном тексте. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. - 149с.
41. Горобец О.Б. Лингвостилистическая характеристика современной французской новеллы: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.05/ ЛГУ. Л., 1989. 16 с.
42. Денисова Т.Н. Новейшая готика (о жанровых модификациях современного английского романа) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К.: Наукова думка, 1989. С. 59 128.
43. Дозорец Ж.А. Синтаксис и ритмическая композиция: ритм синтаксических конструкций в стихотворном тексте // Язык и композиция художественного текста: Межвуз.сб.науч.тр. М.: МГПИ им.В.И.Ленина, 1986. С. 37-49.
44. Долинин К.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288 с.
45. Долинин К.А. Стилистика французского языка. Л.: Просвещение, Ленигр. отделение, 1978. 343 с.
46. Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение 1989. 208 с.
47. Дюбуа Ж., и др. Общая риторика. М.: Прогресс, 1986. 392 с.
48. Егоров Б.Ф. О жанре, композиции и сегментации // Межвуз. сб. науч. трудов. Жанр и композиция литературного произведения. Калининград: Изд-во Калининград.гос.ун-та, 1974. С. 9-15.
49. Женетт Ж. Фигуры: в 2 т. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. Т.1. 470 с.
50. Жирмунский В.М. Введение в литературоведение: Курс лекций. СПб., 1996. 440с.
51. Завьялова А.А. Проблемы композиции гуманистической публицистики немецкого Возрождения. Традиции и новаторство // Вопросы композиции в зарубежной литературе: Сб.науч.трудов. М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1983. С. 153-166.
52. Заломкина Г.В. Поэтика пространства и времени в готическом сюжете: Автореф. дис канд.филол.наук: 10.01.08/Самарский государственный ун-т. Самара, 2003. 19 с.
53. Зенкин С. Французская готическая проза: в сумерках наступающей эпохи. В кн.: Французская готическая проза 17-19 веков. М.: Ладомир, 1999. С. 5-24.
54. Золотова Г.А. Категория времени и вида с точки зрения текста // Вопросы языкознания. М.: Наука, 2002. -№3. С. 7-30.
55. Иванова Е.Г. Генезис и поэтика готических романов Чарльза Брокдена Брауна: Дисканд.фолол.наук. Великий Новгород, 2001. 196 с.
56. Ильенко Е.Л. Лингвостилистические особенности английского памфлета ХVIII века как жанра текста: Дис канд. филол. наук. К., 1990. 225 с.
57. Іваненко С.М. Поліфонія тексту. К.: КДЛУ, 1999. 318 с.
58. Ізер В. Естетичний досвід і літературна герменевтика // Антологія світової літературно-критичної думки. Львів: Літопис, 1996. С. 261-277.
59. Інгарден Р. Про пізнання літературного твору // Антологія сучасної літературно-критичної думки ХХ століття. Львів: Літопис, 1996.- С. 139-163.
60. Кагановська О.М. Метаобразна функція сильних позицій в ідентифікації текстових концептів художнього твору // Мовні і концептуальні картини світу. Сб.наук.праць. К.: Видавничо-порліграфічний центр Київський університет”, 2003. С. 239-244.
61. Калачева С.В. Методика анализа сюжета и композиции литературного произведения. М.: Издательство Московского университета, 1973. 94 с.
62. Кашуба М.В. Нарративный и фабульный хронотопы англоязычного художественного текста (На материале произведений с повествованием от первого лица): Дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова. — Одесса, 1996. — 192 л.
63. Кедрина З.О. О композиции // Жизнь и литература: Сб.статей. М.: Лит.газ”, 1959. С. 166-180.
64. Клигерман О.Г. Композиционно-речевая структура английского рассказа (Синхронно-диахронное исследование): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовский государственный ун-ет им.И.Франка. Львов, 1989. 17 с.
65. Коваленко В.И. О соотнесённости новеллы с другими типами текста однородного класса // Лингвистика текста. Сб. научных трудов. М., 1979. Вып.141. С. 107 115.
66. Ковалькова Т.М. Готическая традиция в американской прозе 1920-30-х годов: Дис канд. филол. наук: 10.01.03 / Саранський гос. ун-т. Саранск, 2001. 206 с.
67. Кожинов В.В. Сюжет, фабула, композиция // Теория литературы: В 3-х кн. М.: Наука, 1964. Кн. 2. С. 406-485.
68. Кондаков И.В. К поэтике адресата (в контексте идей академика Г.В.Степанова) // Res philologika: Сб. ст. / Под.ред. Д.С.Лихачёва. М., Ленинград: Наука, 1990. С. 18-29.
69. Кондрашина Е.Ю. и др. Представление знаний о времени и пространстве в интелектуальных системах / Под ред. Д.А.Поспелова. М.: Наука, 1989. 328 с.
70. Корзун Е.С. Лингвотекстовые особенности речевого жанра передовая статья” (на материале газет ФРГ): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1991. 18 с.
71. Корман Б.О. Размышление над «Поэтикой композиции» // Жанр и композиция литературного произведения: Межвуз.сб.науч.трудов. Калининград: Калиниград. гос. ун-ет, 1974. С. 20-21.