БРИТВІН ДМИТРО ВІКТОРОВИЧ. ЛІНГВОПОЕТИКА МАРГІНАЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ РОМАНІ

Краткое описание

БРИТВІН ДМИТРО ВІКТОРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЛІНГВОПОЕТИКА МАРГІНАЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ РОМАНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БРИТВІН ДМИТРО ВІКТОРОВИЧ
УДК 811.133.’37
ЛІНГВОПОЕТИКА МАРГІНАЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ
ФРАНЦУЗЬКОМУ РОМАНІ
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
доктор філологічних наук, професор
БУРБЕЛО ВАЛЕНТИНА БРОНІСЛАВІВНА
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................... 5
ВСТУП...................................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ
МАРГІНАЛЬНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКИХ РОМАНАХ ХХ ст. .................... 14
1.1. Семантичне наповнення поняття маргінальність та основні
підходи до його розгляду ...................................................................... 14
1.1.1. Сутність поняття маргінальність................................................ 14
1.1.2. Маргінальність як експлікація відчуження ................................. 17
1.1.3. Феномен маргінальності у філософській думці Франції .......... 19
1.1.4. Маргінальна література та маргінальність у літературі:
аспекти дослідження..................................................................... 22
1.2. Загальні тенденції репрезентації маргінальності у французькому
романі ХХ століття…………………………………………………27
1.2.1. Роль і місце роману в літературному процесі ХХ століття........ 28
1.2.2. Маргінальність у французькому романі XX століття ................. 32
1.2.2.1. Маргінальність у французькому романному дискурсі
кінця ХІХ ‒ початку ХХ століття.............................................. 37
1.2.2.2. Виміри маргінальності в сучасному французькому романі
XX століття .................................................................................. 41
1.2.2.3. “Нова маргінальність” у французькому романі межі
століть (ХХ‒ХХІ століття)......................................................... 48
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження лінгвопоетики
маргінальності у французькому романі ХХ століття ........................ 52
Висновки до першого РОЗДІЛУ ......................................................................... 56
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА ОБ’ЄКТИВАЦІЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ У
ФРАНЦУЗЬКИХ РОМАНАХ ХХ СТОЛІТТЯ ............................................... 59
2.1. Лексикографічна репрезентація маргінальності ................................ 59
2.2. Простір маргінальності у французькому романі ХХ ст..................... 64
3
2.2.1. Маргінальність як результат процесу маргіналізації .................. 66
2.2.2. Маргінальність як ознака .............................................................. 69
2.2.3. Маргінальність як стан................................................................... 80
2.2.4. Маргінальність як діяльність......................................................... 86
2.2.5. Маргінальність як модальність...................................................... 92
2.2.6. Маргінальність як суб’єктність .................................................. 96
Висновки до другого РОЗДІЛУ .......................................................................... 99
РОЗДІЛ 3. КОГНІТИВНА ОБ’ЄКТИВАЦІЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ У
ФРАНЦУЗЬКИХ РОМАНАХ ХХ СТОЛІТТЯ ............................................... 103
3.1. Концептосфера маргінальність....................................................... 103
3.1.1. Структура концептосфери маргінальність............................. 103
3.1.2. Концептуальна структура домену маргінальна людина........... 105
3.1. 3. Концептуальна структура домену середовище...................... 108
3.2. Фрейм як інструмент експлікації концептосфери маргінальність. 109
3.3. Міжфреймова мережа концептосфери маргінальність та її
вербалізація...........................................................................................111
3.3.1. Міжфреймова мережа домену маргінальна людина ……….. . 112
3.3.1.1. Вербальне наповнення предметного фрейму домену
маргінальна людина .................................................................. 112
3.3.1.2. Варіативність пропозицій акціонального фрейму домену
маргінальна людина ................................................................... 118
3.3.1.3. Вербалізація пропозицій посесивного фрейму домену
маргінальна людина ................................................................... 125
3.3.1.4. Вербальне наповнення слотів таксономічного фрейму
домену маргінальна людина .................................................. 129
3.3.1.5. Вербалізація пропозицій компаративного фрейму
домену маргінальна людина...................................................... 130
3.3.2. Вербалізація домену середовище ........................................ 132
Висновки до третього РОЗДІЛУ ....................................................................... 135
4
РОЗДІЛ 4. СЕМАНТИЧНА ІЗОТОПІЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ........................ 138
4.1. Семантична ізотопія мовного портрета маргінального
персонажа ............................................................................................. 139
4.2. Лінгвостилістичні засоби та прийоми вираження семантичної
ізотопії маргінальності ....................................................................... 143
4.2.1. Лексико – семантичне представлення маргінальності як стану
на матеріалі роману Ромена Гарі ............................................... 146
4.2.2. Метафорична маніфестація маргінальності............................... 157
4.2.3. Символізація та десимволізацція маргінальності ..................... 172
Висновки до четвертого РОЗДІЛУ ................................................................... 186
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................................... 188
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................................... 193
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ .............................................................. 215
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 215
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 217
ДОДАТОК А........................................................................................................ 217
ДОДАТОК Б ........................................................................................................ 218
ДОДАТОК В........................................................................................................ 219
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КМ – концептуальна метафора
КС – картина світу
МЗ – мовні засоби
СІ – семантична ізотопія
СІМ – семантична ізотопія маргінальності
ХК – художній концепт
ХЛ – художня література
ХТ – художній текст
ФЛ – французька література
ФР – французький роман
6
ВСТУП
Дисертацію присвячено дослідженню лінгвопоетики маргінальності у
французьких романах ХХ століття, зокрема встановленню семантичних
компонентів, виявленню фреймових моделей концептуальних структур
маргінальності, окреленню основних засад структурної організації та засобів
вираження семантичної ізотопії маргінальності.
Сьогодні існує строката палітра підходів до розгляду феномену
маргінальності. Це пояснюється актуальністю цього поняття в дослідженні
суспільних процесів, а також міжпредметним використанням, що обумовило
різні наукові підходи (етнокультурний та соціокультурний, соціальноекономічний, особистісно-психологічний, політологічний, нормативноправовий, географічний тощо) та пов’язаних із цим проблем (зокрема, різних
трактувань ознак, характеристик маргінальності та маргіналів).
Маргінальність, що виявляється через “маргінальну свідомість”, “маргінальну
особистість” “маргінальну ситуацію” та ін. розглядали такі дослідники:
Р. Парк, Е. Стоунквіст, Т. Шибутані, Т. Віттерман, Я. Краусс, Дж. Б. Манчіні,
Р. Мертон, Е. Х’юз, А. Фарж, І. Попова, А. Атоян, І. М. Биховська, Т. В. Вергун,
Л. І. Кемалова та ін., виділивши культурну, структурну маргінальність та
маргінальність соціальної ролі. Дослідженням маргінального героя в літературі,
його статусу, поведінки, місця в суспільстві займалися Н. І. Ніколаєв,
В. С. Маканін, М. В. Храмцова, П. Павлідіс, А. Горбач, Н. Е. Кабанова,
В. А. Мухіна, В. І. Поляков, С. О. Семенець, М. В. Стуліна та ін., однак прояви
маргінальності в художній літературі (лінгвопоетичний та когнітивний
аспекти), зокрема в романі, потребують подальшої наукової розвідки.
Художній текст – це складне, багаторівневе, організоване ціле. Звернення
до семантики художнього тексту дозволяє зрозуміти всю систему відношень
між реальністю, автором і художнім твором. З усіх художніх жанрів роман нами
обраний не випадково, адже це єдиний жанр, котрий найбільш адекватно
передає еволюційні тенденції нових реалій, створює інноваційні художні
7
структури. Саме маргінальність може стати методологічною основою для
пояснення, систематизації та структурування “романного процесу” у
ХХ столітті, стати тим феноменом, що йому надано право пояснення
глобальних процесів у літературі, суспільстві та світі.
Актуальність такого дослідження зумовлено спрямованістю сучасної
лінгвопоетики на вивчення семантики художнього тексту, складністю,
багаторівневістю, комплексністю та суперечливістю феномену маргінальності,
необхідністю виявлення способів реалізації основних вимірів семантичного
простору маргінальності в романі ХХ століття, що сприяє декодуванню
смислів, закладених у тексті та ідентифікації релевантних структур
авторської свідомості.
Зв’язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертаційного
дослідження пов’язана з науковою темою, яка розробляється Інститутом
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
“Мови та літератури народів світу: взаємодія та самобутність”, затвердженої
Міністерством освіти і науки України (номер державної реєстрації 11 БФ 044-
01). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5
від 18 грудня 2012 р.).
Метою роботи є встановлення семантико-когнітивної структури
репрезентації феномену маргінальності у французькому романі XX cтоліття та
опис її лінгвопоетичних особливостей.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
 обгрунтувати теоретичні засади дослідження феномену маргінальності у
французьких романах ХХ століття;
 окреслити “референти” маргінальності, що репрезентують семантичний
простір маргінальності;
 визначити основні семантичні конструкти маргінальності у
французьких романах ХХ століття;
 з’ясувати конституенти та особливості структури концептосфери
8
маргінальність;
 виокремити та проаналізувати вербалізатори маргінальності;
 розробити універсальну міжфреймову мережу концептуальної структури
концептосфери маргінальність;
 встановити основні засади структурної організації та засоби вираження
семантичної ізотопії маргінальності.
Об’єктом дослідження є феномен маргінальності в художньому тексті.
Предметом дослідження є семантико-когнітивна об’єктивація
маргінальності у французьких романах ХХ століття.
Матеріалом дослідження стали французькі романи ХХ століття, а саме:
Romain Gary, “La vie devant soi”; Jean Genet, “Journal du Voleur”; Blaise Сendrars,
“Moravagine”; L.-F. Céline, “Voyage au bout de la nuit”. Нами обрано ці ХТ,
оскільки у них знайшли відбиття основні події, соціальні потрясіння середини
минулого століття. Маргінальність у цих романах є об’єднувальною ознакою,
але в кожного автора вона знаходить своє тематичне та лексико-стилістичне
вираження. Нами вилучено та проаналізовано 2135 фрагментів, що містять
слова-ідентифікатори, словосполучення, речення, семантика яких репрезентує
ознаки маргінальності в романах, 693 з них було використано як ілюстративний
матеріал у дисертації.
Методи дослідження. Методика дослідження маргінальності має
комплексний характер. Застосування лінгвопоетичного підходу для аналізу
маргінальності в романах французьких письменників, на нашу думку, є
продуктивним у межах цієї розвідки, оскільки такий підхід дозволяє виявити
мовні засоби та прийоми, що експлікують смисли в художньому тексті.
Лінгвопоетика маргінальності в нашій розвідці розглядається як на рівні
лінгвопоетики художнього прийому, так і на рівні лінгвопоетики тексту з
використанням методу лінгвопоетичного інтерпретування, що передбачає
тлумачення змісту тексту на основі розкриття системно-семантичних відношень
мовних одиниць різних рівнів. Окрім лінгвопоетичного підходу в межах
дисертаційного дослідження використано також семантико-когнітивний підхід
9
(зокрема, елементи когнітивної поетики) із залученням фреймового
моделювання за С. Жаботинською (фреймова мережа за п’ятьма базисними
фреймами утворює концептуальний каркас, слоти якого вербалізовані
лексемами, які прямо або опосередковано характеризують певні семантичні
конструкти – номінанти маргінальності). Використовуючи методику
комбінаторного прирощення смислу (взаємозв’язок слова з іншими ідейно та
тематично пов’язаними словами), аналізуємо арсенал вербалізаторів
маргінальності та виокремлюємо домінантні смисли. Для з’ясування
метафоричної маніфестації маргінальності ми використали методику
реконструкції концептуальної метафори (М. Тернер, Дж. Лакофф). Для
дослідження структуротвірних функцій (наприклад структура композиції,
образу тощо) маргінальності в художньому тексті застосовано семний аналіз,
що дозволило виокремити за принципом тотожності, синонімії, антонімії тощо
спільні семи, спрямовані на формування певного концептуального смислу
(семантичної ізотопії маргінальності). Як додаткові застосовувались такі
методи, як лінгвостилістичний (для виявлення репрезентації маргінальності),
а також компонентний, контекстуальний аналізи. Методологічною базою
нашого дослідження в галузі лінгвопоетики слугували роботи
В. Б. Бурбело, А. А. Ліпгарта, В. Я. Задорнової, О. С. Ахманової, Р. Якобсона
та ін., когнітивної лінгвістики – праці Н. Д. Арутюнової, О. М. Кагановської,
О. С. Кубрякової, Дж. Лакоффа, М. Мінського, Ю. С. Степанова та ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше
здійснено комплексний аналіз маргінальності у французькому романі в річищі
лінгвопоетики та лінгвоконцептології. Окреслено семантичну мережу
маргінальності, складовими якої є логіко-семантичні схеми на позначення
семантичних конструктів – номінантів маргінальності. Розроблено
концептуальну міжфреймову мережу концептосфери маргінальність, що
утворена концептуальною міжфреймовою мережею домену маргінальна
людина (предметний та акціональний фрейм); концептуальною міжфреймовою
мережею домену маргінальна людина (посесивний, таксономічний та
10
компаративний фрейм); міжфреймовою мережею концептуальної структури
домену середовище. Зазначені схеми є універсальними, тому можуть бути
інваріантом для аналізу маргінальності в будь-якому художньому творі.
Проаналізовано мовні засоби реалізації семантичної ізотопії маргінальності.
Положення, що виносяться на захист:
1. Маргінальність у французьких романах ХХ століття постає як
макроутворення, багаторівневий смисловий конструкт.
2. Поняття маргінальності формується референтами, семантичні
компоненти яких поліаспектно представлено у логіко-семантичних схемах:
маргінальність як стан; маргінальність як ознака; маргінальність як
модальність; маргінальність як діяльність; маргінальність як суб’єктність;
маргінальність як процес (маргіналізації), що окреслюють зміст та обсяг
семантичного простору маргінальності. Аналіз вербалізаторів складових
компонентів цих схем за романами французьких письменників уможливив
виокремлення домінантних конструктів маргінальності: маргінальний стан,
маргінальне середовище (місце існування, середовище / умови існування),
маргінал, маргіналізація, маргінальна дія (діяльність, поведінка), маргінальний
статус, маргінальне мислення.
3. Концептосфера маргінальність визначається в межах двох базисних
доменів: маргінальна людина та середовище. Концептуальну структуру
домену маргінальна людина в досліджуваних французьких романах
представлено наступними парцелами: фізична істота; культурна /
полікультурна людина; моральна / аморальна людина; соціальна / асоціальна
істота. Домен середовище складається із двох парцел: місце існування / дії та
середовище існування / дії. Парцели представлено тематично близькими
вербалізованими концептами, що є референтами маргінальності в романах.
4. Фреймова організація вербалізованих характеристик та ознак
маргінальності на основі суміжності, подібності, родо-видових відношень,
відношень частина-ціле тощо має нелінійно організовану структуру, вказує на
складний характер асоціативних зв’язків у формуванні образу маргінальності
11
у французьких романах та забезпечує його інтерпретацію, марковану
інтенціями автора, репрезентує не тільки лінгвістичну, а й екстралінгвістичну
інформацію, продуктивна структурація та опис якої (за рахунок фреймового
моделювання) сприяє розкриттю механізмів концептуалізації вербалізованих
понять та явищ навколишньої дійсності, зокрема маргінальності як феномену
ХХ століття.
5. Аналіз арсеналу вербалізаторів маргінальності уможливив побудову
міжфреймової мережі концептосфери маргінальність, складовими якої є
концептуальна міжфреймова мережа домену маргінальна людина (предметний
та акціональний фрейм); концептуальна міжфреймова мережа домену
маргінальна людина (посесивний, таксономічний та компаративний фрейм);
міжфреймова мережа концептуальної структури домену середовище.
Зазначені схеми міжфреймової мережі концептосфери маргінальність є
універсальними та можуть бути використані у процесі аналізу різних аспектів
прояву маргінальності у ХТ.
6. Семантична ізотопія маргінальності відіграє важливу роль у створенні
семантичної зв’язності, смислової єдності та цілісності тексту, забезпечуючи
сюжетно-композиційну структурацію роману, формування художнього
простору, художнього образу, мовної поведінки персонажів тощо. Топікальні
лінії характеристик маргінальності на рівні речення та топікальні ланцюжки,
що є складовими вертикального контексту, на рівні фрагментів та тексту
утворюють ізотопічну сітку маргінальності, що реалізується за рахунок
використання мовних засобів, як-от: конотативна лексика, метафори,
символи тощо.
Теоретичне значення проведеного дослідження полягає у внеску до
лінгвопоетики та когнітивної семантики, оскільки сприяє з’ясуванню принципів
опису семантико-когнітивного простору маргінальності, побудові
міжфреймових мереж концептосфери маргінальність, розумінню глибинних
смислів за рахунок вивчення семантичної ізотопії маргінальності як
інтеграційної складової структури художнього тексту та може бути залучено
12
до практики інтерпретації художніх текстів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
їхнього використання в лінгвокогнітивних, лінгвопоетичних, семантичних
дослідженнях художніх текстів. Основні положення роботи можуть бути
застосовані у нормативних курсах лексикології і стилістики французької мови,
спецкурсах з лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики та дискурсології.
Матеріали дисертації можуть використовуватися в науково-дослідній роботі.
Апробацію результатів дослідження здійснено на 6 наукових
конференціях: Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
“Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій” (Київ, 2013); Міжнародна наукова конференція
“Етнознакові функції культури: мова, література, фольклор” (Київ, 2013);
Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених “Філологічна
наука в інформаційному суспільстві” (Київ, 2014); Третья Европейская
конференция по литературе, филологии и языкознанию (г. Вена, Австрия,
2014); XL Международная научно-практическая конференция “В мире науки и
искусства: вопросы филологии, искусствоведения и культурологии
(г. Новосибирск, Россия (2014); Міжнародна наукова конференція “Сучасна
філологія: парадигми, напрямки, проблеми” (Київ, 2014).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми статтях,
опублікованих у наукових фахових виданнях, матеріалах конференцій як в
Україні, так і за кордоном.
Структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів із
висновками, загального висновку, списку використаної літератури (272 позиції,
у тому числі 80 іноземними мовами), списку джерел дослідження (чотири
позиції) та трьох додатків. У дисертації 1 таблиця, 2 рисунки, 10 схем. Обсяг
основного тексту дисертації становить 192 сторінки. Загальний обсяг роботи зі
списком використаної літератури та додатків складає 219 сторінок.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її
досліджeності, окреслено мету, завдання роботи, визначено її обсяг та предмет,
13
методи дослідження, розкрито наукову новизну дослідження, теоретичне та
практичне значення отриманих результатів, подано основні положення, що
виносяться на захист.
У першому розділі “Теоретичні засади дослідження феномену
“маргінальність” у французьких романах ХХ століття” проаналізовано
сутність поняття маргінальність та основні підходи до його розгляду, що
традиційно склалися (соціологічний, культурологічний, структурний),
окреслено різницю між маргінальністю в літературі та маргінальною
літературою, розглянуто поняття маргінальності у філософській думці Франції
XX століття, а також зроблено огляд найпомітніших тенденцій “маргінальних
романів” XX століття. Представлено методологічні засади та методи
дослідження маргінальності у французьких романах ХХ століття.
У другому розділі “Семантична об’єктивація маргінальності у
французьких романах ХХ століття” проведено лексикографічний аналіз
маргінальності, визначено вербальну реалізацію семантичних складників,
розроблено логіко-семантичні схеми розгортання “референтів” маргінальності.
Третій розділ “Когнітивна об’єктивація маргінальності у французьких
романах ХХ століття” присвячено аналізу концептуальної структури
концептосфери маргінальність, з’ясуванню особливостей фреймової
організації її структурних складників (за основу взято п’ять базисних фреймів,
запропонованих С. Жаботинською).
У четвертому розділі “Семантична ізотопія маргінальності (СІМ)”
досліджується ізотопія тексту як особлива семантична структура, що
створюється смисловими зв’язками між МО та є основою для побудови й
інтерпретації цілісного образу маргінала, маргінального середовища та
маргінальності загалом.
У висновках підведено підсумки проведеного дослідження та окреслено
перспективи подальших наукових розвідок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Застосування семантико-когнітивного та лінгвопоетичного підходів у
дослідженні змісту, структури, маргінальності у французьких романах ХХ
століття показало, що феномен маргінальності постає як макроутворення,
багаторівневий смисловий конструкт людської свідомості. Встановлено, що
маргінальне явище завжди є межовим та знаменує або закінчення попереднього
етапу, або перехід (певну тенденцію, процес, стан або стрибок) у інший стан
(економічний, політичний, соціальний та ін.) та може бути наявним у будь-якій
сфері життєдіяльності людини у ХХ столітті. Витоками, причинами цього
явища завжди є антагонізм, несприйняття, протиріччя (у культурній,
соціальній, духовній та ін. сферах). Маргінальність – це завжди робота
суспільства для відторгнення декласованих та асоціальних членів соціуму,
усього нетипового, а отже конфлікт (зовнішній та внутрішній) лежить в основі
існування маргінального суб’єкта у такому суспільстві (перш за все, на рівні
самоідентифікації) та можливості / неможливості подолання цього конфлікту
чи кризи.
Об’єктивація маргінальності у лексикографічних джерелах здійснюється
лексемами marginalité, marginal, marge, marginaliser, marginalisé і лексемамирепрезентантами певних характеристик та станів маргінальності: blanc, bord,
bordure, espace libre, écart, exclusion, exil, errance, limite, liminalité, сonflit
тлумачення яких утворює інваріантний тезаурус визначень маргінальності у
французькому суспільстві.
У ФР маргінальність пронизує весь художній простір, виступає
сюжетним стрижнем та основою для інтерпретації, забезпечує композиційну,
ідейну, мовну єдність, структурує горизонтальний та вертикальний контексти.
Простір маргінальності в досліджуваних романах, на нашу думку, включає
топологічні властивості та певні характеристики маргінальної особистості, що
експліковані в семантичній структурі поняття маргінальності.
189
Семантичну структуру маргінальності у французьких романах
представлено наступними “референтними” ознаками (певними
конституентами): маргінальність – ознака, маргінальність – стан,
маргінальність – діяльність, маргінальність – суб’єктність, маргінальність –
модальність та маргінальність – процес (маргіналізації), де ознака,
модальність, діяльність, стан, суб’єктність, процес є номінантами певної
сукупності ситуацій, їхня структурація та логіко-семантичне розгортання
передбачає дослідження в напрямку: поняття (маргінальності) – референт –
семантичний конструкт, що вможливило виокремлення наступних
конструктів: маргінальний стан, маргінальне середовище (місце існування,
середовище / умови існування), маргінал, маргіналізація, маргінальна дія
(діяльність, поведінка), маргінальний статус, маргінальне мислення.
Інтеграція зазначених базових конструктів утворює семантичну мережу,
інформаційні фрагменти якої конкретизуються в значеннях прямих та непрямих
вербалізаторів. Семантичне моделювання та інтерпретація референтів
експлікує семантичний простір маргінальності у ФР.
Семантичний та асоціативно-концептуальний аналіз маркованих
контекстів та ключових лексичних ідентифікаторів маргінальності дав
можливість виокремити асоціативні зв’язки між вербалізованими елементами
(ознаками) метаобразу маргінальності та смислами, які є очікуваними та
зреалізованими у ХТ за схемою: семантичний конструкт – образ – концепт –
концептуальна схема – смисл. Нами встановлено, що ієрархічна побудова
концептосфери маргінальність включає два домени: маргінальне середовище та
маргінальна людина. До складу домену маргінальна людина входять парцели:
фізична істота; культурна / полікультурна людина; моральна / аморальна
людина; соціальна / асоціальна істота, сформовано мегаконцептами та
концептами, пов’язаними між собою відношеннями специфікації та каузації.
Домен середовище складається із двох парцел: місце існування / дії та
середовище існування / дії. Внутрішню організацію та зовнішні зв’язки
концептосфери маргінальність представлено у вигляді фреймової структури
190
(що експлікує зазначені вище конструкти), слоти якої заповнені конкретною
інформацією, “релевантною до концепту чи мегаконцепту”.
Базисні фрейми (за С. Жаботинською) були використані нами для
побудови концептуальної міжфреймової мережі концептосфери
маргінальність. Домен маргінальна людина (маргінал) виступає актантом та є
центральним фактором, когнітивні та мовні особливості вираження якого,
характеристики, зв’язки з навколишнім середовищем, умови існування склали
основу для формування концептуальної структури концептосфери
маргінальність та певною мірою розкрили виокремлені в текстах
французьких романів домінантні смисли, виражені семантичними
конструктами маргінальності.
Аналіз вербалізаторів зазначених доменів уможливив створення
концептуальної міжфреймової мережі концептосфери маргінальність,
складовими якої є концептуальна міжфреймова мережа домену маргінальна
людина (предметний та акціональний фрейм); концептуальна міжфреймова
мережа домену маргінальна людина (посесивний, таксономічний та
компаративний фрейм); міжфреймова мережа концептуальної структури домену
середовище. Названі схеми міжфреймової мережі концептосфери
маргінальність є універсальними та можуть бути використані у процесі аналізу
різних аспектів прояву маргінальності у художніх творах, адже уможливлюють
множинність вибору того, що буде залишено на бекграунді, а що буде
висунутим на передній план у якості більш значущого “поняттєвого
фокуса” [65].
Комплекс МЗ, які об’єктивують концепти концептосфери маргінальність
у французьких романах, включає як прямі, так і непрямі лексико-стилістичні
номінації. Аналіз мовної репрезентації пропозицій у слотах зазначених схем
вказує на те, що вони репрезентують не лише лінгвістичну, а й
екстралінгвістичну інформацію, продуктивна структурація та опис якої (за
рахунок фреймового моделювання) сприяє розкриттю механізмів
191
концептуалізації вербалізованих понять та явищ навколишньої дійсності,
зокрема маргінальності як феномену ХХ століття.
Реалізація семантичної ізотопії маргінальності в художньому тексті
сприяє організації простору маргінальності (як складової художнього
простору). СІМ забезпечує цілісність розгортання сюжетної лінії, мотиву, події
чи дії, сприяє формуванню зв’язності портретних характеристик персонажа,
інтерпретації соціально-економічної та культурної дійсності, утворюючи певні
смисли, забезпечує зв’язність та цілісність образу маргінального персонажа,
середовища чи всього ХТ. Визначено, що портретна ізотопія включає усю
сукупність розпорошених у ХТ описів та характеристик персонажів-маргіналів
та є органічною частиною структури тексту, може бути створена за допомогою
різних мовних засобів. Виявлено, що семантична еквівалентність МЗ
реконструкції ізотопії може базуватися на тотожності, синонімії, антонімії,
гіпо-гіперонімії, причинно-наслідкових на інших видах зв’язку. Топікальні
лінії характеристик маргінальності (зокрема образу маргінального персонажа
та середовища) на рівні речення та топікальні ланцюжки (складові
вертикального контексту) на рівні фрагментів та тексту утворюють ізотопічну
сітку маргінальності (топікальні лінії + топікальні ланцюжки певних
характеристик маргінала чи середовища топікальні пучки
ізотопічна сітка образу маргінала чи середовища
СІМ тексту).
Вибір мовних засобів для реалізації СІМ пов’язано з індивідуальним
стилем автора та метою формування прагматичного компонента ХТ,
забезпеченням тематичної, композиційної, стилістичної єдності.
Ми акцентували увагу на тих тропах та стилістичних фігурах, конотативній
лексиці, які сприяють формуванню образу та атмосфери маргінальності.
Встановлено, що концептуальна метафора (метафора-контейнер, онтологічна,
структурна, орієнтаційна) та символ є тими МЗ, що сприяють моделюванню
ізотопічної сітки маргінального образу у досліджуваних ХТ. Вони є
наскрізними, їхні компоненти, розпорошені в усьому тексті, утворюють
192
логіко-семантичні топікальні ланцюжки, структурують вертикальний контекст,
сприяють інтерпретації глибинних смислів. СІМ є структуротвірним та
темотвірним фактором.
Семантико-когнітивна реконструкція маргінальності засвідчила ключову
роль останньої в сюжетно-композиційній структурації твору, у формуванні
художнього простору, художнього образу, мовної поведінки персонажів у
французьких романах. Отримані результати не вичерпуються проблематикою,
що висвітлена у дисертації. Дослідження феномену маргінальності може бути
продовжено у творах інших письменників, інших періодів, зокрема слід
детальніше зупинитися на стилістичних засобах вираження маргінальності.