Кірковська Інга Станіславівна Об’єктивація категорії футуральності в сучасній французькій мові

Краткое описание

Кірковська Інга Станіславівна, завідувач кафедри романської філології, доцент, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Назва дисертації: «Об’єктивація категорії футуральності в сучасній французькій мові». Шифр та назва спеціальності 10.02.05 романські мови. Спецрада Д 26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КІРКОВСЬКА ІНГА СТАНІСЛАВІВНА
УДК 811.13 3.1’366.584 (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ОБ’ЄКТИВАЦІЯ КАТЕГОРІЇ ФУТУРАЛЬНОСТІ
В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів має посилання на відповідне джерело
__________ / І. С. Кірковська
Науковий консультант Бурбело Валентина Броніславівна,
доктор філол. наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СИМВОЛІВ........................... 21
ВСТУП............................................................................................................... 22
РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні аспекти дослідження категорії
футуральності в сучасній французькій мові ............................................. 37
1.1. Логіко-філософські та етнолінгвальні підходи до вивчення категорії
футуральності...................................................................................................... 38
1.1.1. Категорія футуральності як об’єкт філософії, логіки та
природознавства ........................................................................................ 40
1.1.2. Культурологічний та психологічний потенціал категорії
футуральності............................................................................................. 49
1.2. Витлумачення категорії футуральності в сучасній французькій мові.... 56
1.2.1. Футуральність як мовна категорія........................................................ 57
1.2.2. Футуральність як складник категорії часу.......................................... 69
1.2.3. Категорія футуральності в онтологічній опозиції простору та
часу............................................................................................................... 75
1.2.4. Лінгвальний статус категорії футуральності в сучасній
французькій мові ....................................................................................... 85
1.2.5. Категорія футуральності в предикативній структурі французького
речення......................................................................................................... 92
1.3. Методологія дослідження мовної об’єктивації функційно-семантичної
категорії футуральності в сучасній французькій мові..............................103
1.4. Діахронічні передумови формування категорії футуральності в сучасній
французькій мові...............................................................................................111
1.5. Грамемна репрезентація засобів категорії футуральності сучасної
французької мови порівняно з мовами західно-романської підгрупи...122
Висновки до першого розділу........................................................................ 129
РОЗДІЛ ІІ. Мовна репрезентація семантико-функційних засобів
експлікованої футуральності в системі французької мови .................. 132
2.1. Поняттєво-комунікативний потенціал засобів суб’єктивної модальності
в системі французької мови............................................................................134
18
2.2. Інтеграція мовних і мовленнєвих значень для вираження категорії
футуральності в межах Indicatif.....................................................................141
2.2.1. Présent .......................................................................................................154
2.2.2. Семантика футурального презенса.....................................................161
2.2.3. Futur simple: морфологія, аспектуальність, темпоральність,
модальність...............................................................................................166
2.2.4. Futur antérieur: морфологія, семантика, аспектуальність...............179
2.2.5. Семантичні різновиди майбутнього у французькій мові...............187
2.2.6. Зони перетину окремих модальних значень форм категорії
футуральності в межах Indicatif............................................................197
2.2.7. Основні типи модальних значень категорії футуральності в межах
Indicatif.......................................................................................................202
2.3. Системно-функційна парадигма категорії футуральності в аспекті теорії
психосистематики.............................................................................................216
2.3.1. Роль теперішнього часу у формуванні категорії футуральності..222
2.3.2. Позиційний аналіз форм функційно-семантичної категорії
футуральності...........................................................................................227
2.3.2.1. Futur simple / Futur dans le passé ................................... 230
2.3.2.2. Futur immédiat / Futur immédiat dans le passé............... 234
2.3.2.3. Futur antérieur.................................................................. 239
Висновки до другого розділу................................................................................242
РОЗДІЛ ІІІ. Мовна репрезентація семантико-функційних засобів
імплікованої футуральності в системі французької мови .................... 245
3.1. Поняттєво-комунікативний потенціал засобів об’єктивної модальності зі
значенням футуральності в системі французької мови...........................246
3.1.1. Семантико-функційна природа умовності в сучасній
французькій мові....................................................................................251
3.1.2. Ментальні сфери категорії умовності як складники категорії
футуральності...........................................................................................258
3.1.3. Семантико-функційна природа бажаності в сучасній
французькій мові....................................................................................263
19
3.1.4. Ментальні сфери категорії бажаності як складники категорії
футуральності...........................................................................................268
3.1.5. Семантико-функційна природа спонукальності в сучасній
французькій мові .....................................................................................276
3.1.6. Ментальні сфери категорії спонукальності як складники категорії
футуральності...........................................................................................280
3.1.7. Зони перетину та розбіжності окремих поняттєвих значень
категорії футуральності..........................................................................282
3.1.8. Позиційний аналіз форм категорій умовності, бажальності та
спонукальності в сучасній французькій мові ....................................296
3.2. Периферійні елементи вияву функційно-семантичної категорії
футуральності в системі французької мови ................................................306
3.2.1. Дієслівні конструкції: дієслово + інфінітив......................................308
3.2.2. Лексичні засоби: фразеологізми, вигуки, сталі вирази ..................311
3.2.3. Контекстуальні засоби передавання футурального змісту .........317
3.3. Функційно-семантичне поле категорії футуральності як засіб інтеграції
мовних і мовленнєвих форм у сучасній французькій мові.....................321
Висновки до третього розділу...............................................................................327
РОЗДІЛ IV. Мовна реалізація категорії проспективності як складника
категорії футуральності ............................................................................... 330
4.1. Аспектуальна категорія проспективності...................................................331
4.2. Проспективні значення футурального презенса........................................338
4.3. Компоненти категорії потенційності ...........................................................346
4.4. Компонентна структура категорії проспективності як складника
категорії футуральності...................................................................................354
4.4.1. Планування / задум................................................................................363
4.4.2. Згода / готовність ...................................................................................367
4.4.3. Рішучість..................................................................................................369
4.4.4. Потреба / вимушеність / повинність ..................................................371
4.4.5. Прагнення ................................................................................................373
4.4.6. Неминучість / приреченість.................................................................375
4.4.7. Інхоативність...........................................................................................376
20
4.4.8. Близьке / невизначене МАЙБУТНЄ..................................................379
4.4.9. Аспектуальна ситуація здійснення дії ...............................................384
4.5. Когнітивна модель категорії футуральності в сучасній французькій
мові......................................................................................................................387
Висновки до четвертого розділу ..........................................................................394
РОЗДІЛ V. Комунікативно-прагматичні особливості категорії
футуральності в різних типах дискурсу французької мови ................. 397
5.1. Сучасні підходи до диференціації різних типів дискурсу в аспекті
аналізу категорії футуральності.....................................................................399
5.1.1. Вербалізація категорії футуральності в художньому дискурсі....408
5.1.2. Засоби вираження футурального значення в публіцистичному
дискурсі.....................................................................................................416
5.1.3. Засоби передавання футурального значення в науковому
дискурсі.....................................................................................................425
5.1.4. Репрезентація категорії футуральності в офіційно-діловому
дискурсі......................................................................................................432
5.2. Форми футуральних ситуацій у сучасній французькій мові ..................437
Висновки до п’ятого розділу.................................................................................442
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................. 443
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 459
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ........................................ 499
СПИСОК ФАКТОЛОГІЧНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 501
ДОДАТКИ....................................................................................................... 510

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дослідження мовної об’єктивації категорії футуральності в сучасній
французькій мові проведено з урахуванням таких аспектів:
- предикативної функції категорії футуральності в сучасній французькій
мові, її роль у становленні досліджуваної категорії як окремої функційносемантичної категорії;
- специфіки її діахронічного становлення від латини, всередині мов
західно-романської підгрупи й до актуального стану французької мови;
- системного та семантичного впорядкування категорії футуральності як
складника темпоральної структури французької мови, що представлена
моделлю ФСПКФ;
- дискусійного статусу КФ у граматичній системі сучасної французької
мови – її перебування у складі того чи того граматичного способу;
- позиційної характеристики КФ з урахуванням кінетизму мислення
в домовленнєвому етапі становлення форм КФ;
- розмежування двох мовних сутностей – футуральності та
проспективності, що утворюють взаємозв’язок родового та видового порядку
і є поняттєвими полікомпонентними структурами;
- функціонування категорії футуральності в чотирьох типах франкомовного
дискурсу для виділення її комунікативного, стилістичного потенціалу,
найхарактерніших «футуральних ситуацій» та їхніх функцій;
- перспективних тенденцій, що зумовлюють подальшу комунікативну
спроможність досліджуваної категорії в сучасній французькій мові.
1. Категорія футуральності – це синкретична, поняттєво-граматична
різнорівнева єдність, що інтегрує засоби морфологічного, синтаксичного та
лексичного рівнів. Морфологічними об’єктиваторами КФ у сучасній французькій
мові є дієслівні форми, що функціонують усередині кожного граматичного
способу. На синтаксичному рівні категорію футуральності зреалізовано в аспекті
предикативної структури речення, що передає реальну / нереальну дію / подію.
444
Лексичними засобами вираження цієї категорії є вигуки, сталі вирази,
фразеологізми. Футуральність – це функційно-семантична категорія, яка
представляє сукупність різнорівневих засобів вираження, пов’язаних між собою
єдиною інтегральною семантичною поняттєвою ознакою майбутності.
Граматична категорія футуральності – це категорія номінативного типу, чия
семантика зазначає дію або подію дійсності в майбутньому. Особливістю КФ
у сучасній французькій мові є те, що вона характеризується еферентним
положенням у темпоральній структурі французької мови. Темпоральна сутність
майбутнього часу французької мови є співвіднесеною з культурологічним
сприйняттям франкомовного суб’єкта – «майбутнє-прогнозування». Отже,
категорія темпоральності є безкінечною площиною реалізації категорії
футуральності, а не «реальністю майбутнього».
У темпоральному плані КФ – це логічна дія перцептивного характеру, яка
передбачає безкінечну кількість варіантів на вісі модусу майбутнього часу, що має
суб’єктивно-особистісну природу в онтологічній дихотомії простору та часу.
КФ має лінгвальний статус модусної категорії, що передається
в експліцитний чи імпліцитний спосіб та виражає уявлення про дію як реальну або
нереальну в майбутньому, на суб’єктивну думку мовця. Модусна категорія
футуральності може мати окремі модальні значення, визначені тими мовними
засобами, що наявні в експліцитному / імпліцитному модусі або диктальній частині
висловлювання, власне граматичному способі.
КФ виконує різну предикативну функцію в кожному із граматичних
способів французької мови.
Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що виражає Indicatif,
передає «віртуальну або ймовірну змогу» в майбутньому на суб’єктивну думку
мовця з окремими модальними значеннями.
Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, переданий Conditionnel, може
бути представлений двома семантичними різновидами, в основі яких покладено
поняття «ймовірної змоги / вірогідності» – зумовлена змога / вірогідність та
бажана змога / вірогідність.
445
Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, переданий Subjonctif, може
бути кваліфікований як «ймовірна потенційна змога» із семантикою бажаності
з окремими мовними та мовленнєвими значеннями у вільному чергуванні
семантичних зон (наказ, мета, умова тощо).
Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що виражає Impératif,
передає змогу або потребу зміни наявної реальності із семантикою
волевиявлення або спонукання до дії (спільної дії) з окремими мовними та
мовленнєвими значеннями у вільному чергуванні (наказ, прохання тощо).
2. Формування КФ у предикативній структурі латинського речення відіграло
ключову роль для всього подальшого її становлення, комунікативного наповнення
та основних граматичних функцій. Майбутні часи французької мови
характеризовано докорінною зміною свого граматичного статусу у складі Indicatif,
порівняно із семантикою майбутності в латинській мові, де вона була наявна
у складі Conjunctīvus та Indicatīvus. Бажаність як ключова семантична з’єднувальна
ланка, що утворює категорію футуральності в латинській мові, має схожі відтінки
з КФ у французькій мові. Її відмінною рисою стало використання форми
Conjunctīvus, що передавала так званий «проспектив». Проспектив латинської мови
був носієм випереджальної семантики майбутнього так само, як і майбутні часи
Indicatīvus, які виражали просте бажання мовця, позбавлене будь-якого оцінного
забарвлення. Отже, перспективний, планувальний характер майбутнього було
закладено ще в латинській мові, а саме формою Conjunctīvus. З плином часу
французька мова, зазнавши дивергентного шляху розвитку власної граматичної
системи, виробила зовсім інше «рішення», зберігаючи цю концептуальну ознаку.
Спільним для всіх романських мов є чітке й послідовне протиставлення за
ознакою «реальність, достовірність / нереальність, недостовірність», що
організує систему способів як асиметричну систему елементів.
Категорію футуральності здатні передавати граматичні форми чотирьох
граматичних способів: дійсного, умовного, бажального та наказового.
Футуральна семантика дійсного способу (Indicatif) передає дію реальну
в теперішньому та реальну в майбутньому «на суб’єктивну думку мовця»
446
й характеризується здатністю до так званої зовнішньої модальності, яку
кваліфікуємо як суб’єктивно-модальну. Футуральну семантику трьох інших
способів, які характеризуються так званою внутрішньою модальністю,
витлумачуємо як об’єктивно-модальну, адже вони є конвенційно нереальними
з логічного аспекту, це: а) бажальний спосіб (Subjonctif) – передає дію як бажану,
таку, що залежить від дії іншого дієслова або від конструкції; б) умовний спосіб
(Conditionnel) – передає дію як зумовлену, але реальну або нереальну;
в) наказовий спосіб (Impératif) – позначає дію як бажану або небажану.
У межах Indicatif функціонують дві ядерні прототипні дієслівні форми,
що вербалізують категорію футуральності в мовах західно-романської
підгрупи, зокрема у французькій мові, теперішній час Présent та простий
майбутній час Futur simple. Крім зазначених форм, у межах Indicatif
функціонують й інші форми – Futur antérieur та форми, що передають
футуральність щодо моменту мовлення в плані минулого – Imparfait, Futur dans
le passé, Futur immédiat dans le passé та Futur antérieur dans le passé (для
непрямого мовлення). Усі вони здатні передавати семантику нейтральної та
модальної футуральності в плані теперішнього, майбутнього та минулого. До
того ж суперечливий статус зазначених форм у межах Indicatif зумовлено
превалюванням випадків їхнього вживання в модальному значенні.
Інші відтінки значення «майбутності» функціонують у межах будь-якого
іншого з трьох способів – умовного за наявності передумови зі значенням
вірогідності / гіпотетичності, бажального у значенні волевиявлення або
наказового у значенні спонукання до дії. Футуральність – це рухома,
полівалентна форма, здатна до внутрішньої транспозиції, що виявляється
в наявності «зон перетину» семантики футуральності як у межах Indicatif, так
і між різними граматичними способами.
Із чотирьох способів, які традиційно виокремлюються в сучасній
французькій мові та мають семантичний потенціал системи futurum, чітко
протиставлено за різною якістю футуральної семантики і за її вербальною
реалізацією два: Indicatif та Impératif. Indicatif має найнейтральнішу та чітку
447
семантику майбутньої дії за наявності контексту та актуалізаторів суб’єктивної
модальності. Impératif має чітко окреслену семантику – безпосереднє звернення
до адресата волевиявлення, що завжди стосується майбутнього, щоправда,
представленого слабкою системою форм Présent, Subjonctif, Infinitif.
Менш чіткими є семантичні межі категорії футуральності між бажальним
(Subjonctif) та умовним (Conditionnel) способами, які однаково передають
нереальну, ймовірну, бажану, гіпотетичну дію, однаково передбачають
реалізацію таких дій залежно від ситуації або від семантики дієслова головного
речення. З формального погляду в сучасній французькій мові, на відміну від
інших мов західно-романської підгрупи, наприклад іспанської та італійської,
в плані вираження Subjonctif та Conditionnel обидва мають спеціальні форми
для передавання семантики майбутньої дії, що протиставлено одна одній,
а також дійсному способові та наказовому.