Лепетюха Анастасія Вікторівна Синтаксична синонімія у французькій художній прозі ХХ – початку ХХІ століть

Краткое описание

Лепетюха Анастасія Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри романської філології, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. Назва дисертації: «Синтаксична синонімія у французькій художній прозі ХХ початку ХХІ століть». Шифр та назва спеціальності 10.02.05 романські мови. Спецрада Д 26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛЕПЕТЮХА АНАСТАСІЯ ВІКТОРІВНА
УДК 811. 133. 1: 81’367.7
ДИСЕРТАЦІЯ
СИНТАКСИЧНА СИНОНІМІЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ
ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
10.02.05 – романські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ А. В. Лепетюха
Науковий консультант Мінкін Лев Михайлович, академік АНВШ України,
доктор філологічних наук, професор
Харків – Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………..……………...26
ВСТУП………………………………………………………………………..28
РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ СИНТАКСИЧНОЇ СИНОНІМІЇ ……….…….44
1.1 Трактування явища синтаксичної синонімії у вітчизняній і зарубіжній
лінгвістиці……………………………………………………………………….....50
1.2 Синтаксичні синоніми як феноменологічно реконструйовані складні
мовно-мовленнєві знаки………….……………………………………………..62
1.3 Референціальні відношення при синтаксичній синонімії…………...70
1.4 Лексична, лексико-синтаксична та синтаксична синонімія……….…..75
1.5 Взаємозв’язки синтаксичної синонімії та полісемії……………….…...85
1.6 Синтаксична синонімія як мовленнєва інновація………………….…..90
1.6.1 Континуум перифразування → синтаксична синонімія…………...96
1.6.2 Семантико-синтаксична валентність складників синонімічних
конструкцій………………………………………………………………………...106
1.6.3 Функціонально-семантичне макрополе синтаксичної синонімії ...111
1.7 Явища звуження, розширення та кількісної рівнокомпонентності при
синтаксичній синонімії…………………………………………………………….123
1.8 Типологія висловлень із синтаксичною синонімією……………...…..134
Висновки до розділу 1………………………………………………………..144
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ
СИНОНІМІЇ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ
століть………………………………………………………………………………152
2.1 Феноменологічний та семіологічний методи вивчення синтаксичної
синонімії в аспекті теорії ментального кінетизму………………………………..158
2.2 Синтаксична стилістика та синтаксична синонімія…………………...173
2.2.1 Синонімічні мовленнєві інновації як одна з ознак ідіостилю
автора……………………………………………………………………………….176
23
2.2.2 Авторська інтроспекція та інтуїція…………………………...….….183
2.2.3 Амбігуентність мови та типи авторської мовної гри…………....…188
2.3 Адресат-інтерпретатор авторських ігрових стратегій у межах польової
структури мовної гри……………………………………………………………....199
2.3.1 Інтуїція та інтроспекція реципієнта інформації……………………..203
2.3.2 Лінгвістичний експеримент як одна зі стратегій мовної гри
адресата…………………………………………………………………………….208
Висновки до розділу 2…………………………………………………….….216
РОЗДІЛ 3 СИНТАКСИЧНА СИНОНІМІЯ В МОНОПРЕДИКАТИВНИХ
ВИСЛОВЛЕННЯХ……………………………………………………………….223
3.1 Монопредикативні висловлення із синтаксичною синонімією,
ускладнені дієприслівниковим та суб’єктним дієприкметниковим
зворотами…………………………………………………………………………225
3.1.1 Монопредикативні висловлення, ускладнені дієприслівниковим /
суб’єктним дієприкметниковим зворотами, зі звуженням стрижневої
структури…………………………………………………………………………229
3.1.2 Монопредикативні висловлення, ускладнені
дієприслівниковим / суб’єкним дієприкметниковим зворотами, з розширенням
стрижневої структури……………………………………………………………240
3.2 Неускладнені дієприслівниковим / суб’єктним дієприкметниковим
зворотами вербальні монопредикативні висловлення із синтаксичною
синонімією зі звуженням стрижневої структури……………………………....243
3.2.1 Синонімічні монопердикативні конструкції з інфінітивомпідметом та присудком…………………………………………….………….…244
3.2.2 Синонімічні структури з ініціальним, медіальним та фінальним
еліпсисом із вербальною головною лексемою…………………………………250
3.2.3 Монопредикативні висловлення з контамінацією………...…...258
3.2.4 Інверсивні та ад’єктивно- й адвербіально-інфінітивні синонімічні
монопредикативні висловлення…………………………………………………267
24
3.3 Неускладнені дієприслівниковим та суб’єктним дієприкметниковим
зворотами монопредикативні висловлення з вербальною головною лексемою
з розширенням стрижневої структури …………………………………………270
3.4 Неускладнені дієприслівниковим та суб’єктним дієприкметниковим
зворотами кількісно рівнокомпонентні монопредикативні висловлення
з вербальною головною лексемою ……………………………………………..293
3.5 Неускладнені дієприслівниковим / суб’єктним дієприкметниковим
зворотами номінальні, прономінальні та нумеральні монопредикативні
висловлення зі звуженням та розширенням стрижневої
структури………………………………………………………………….……...297
3.6 Неускладнені дієприслівниковим / суб’єктним дієприкметниковим
зворотами монопредикативні висловлення з ад’єктивною, дієприкметниковою,
дієприслівниковою та адвербіальною головними лексемами зі звуженням
і розширенням первинної структури……………………………………….…...315
3.7 Ускладнені та неускладнені дієприслівниковим / суб’єктним
дієприкметниковим зворотами монопредикативні конструкції
із синтагматичною полісинонімією та полісинонімією на рівні
висловлення………………………………………………………………………329
Висновки до розділу 3.……………………………………………….......344
РОЗДІЛ 4 СИНТАКСИЧНА СИНОНІМІЯ В ПОЛІПРЕДИКАТИВНИХ
ВИСЛОВЛЕННЯХ……………………………………………………………..353
4.1 Контаміновані моносинонімічні поліпредикативні висловлення та
частини поліпредикативних висловлень………………………………….…..355
4.2 Моносинонімічні підрядні частини умовних і темпоральних
безсполучникових поліпредикативних висловлень………………………….373
4.3 Поліпредикативні конструкції з моносинонімічними
безсполучниковими підрядним або матричним висловленнями
з інфінітивом-присудком…………………........................................................388
25
4.4 Моносинонімічні безсполучникові підрядні висловлення
поліпредикативних структур із дієприкметниковою, дієприслівниковою,
номінальною, ад’єктивною та адвербіальною головними лексемами……...402
4.5 Моносинонімічні поліпредикативні сполучникові структури та
підрядні висловлення…………………………………………………………..417
4.5.1 Поліпредикативні сполучникові структури та підрядні
висловлення з компресією та кількісною рівнокомпонентністю…………...420
4.5.2 Розширені поліпредикативні сполучникові структури та
підрядні висловлення………………………………..………………….……...425
4.6 Поліпредикативні полісинонімічні висловлення………….……...437
Висновки до розділу 4…………………………………………….…........453
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………….………462
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...475
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...525
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ…………………..527
ДОДАТКИ…………………………..…………………………………………..532

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі проведено інтегральний
комунікативно-когнітивний аналіз структурно-семантичних, прагматичних
і стилістичних особливостей моно- та поліпредикативних конструкцій із
синтаксичною моно- та полісинонімією на рівні синтагми й висловлення
французької художньої прози ХХ – початку ХХІ століть з урахуванням теорії
ментального кінетизму, що зумовлює впровадження своєрідного алгоритму
поліаспектного вивчення синтаксичних синонімів. Концепцію дослідження
становить конструктивістська епістемологія, в основі якої лежить
феноменологія як метод пізнання буття та його структур і категорій,
спрямований на онтологію. У феноменологічному описі мови привілейована
роль належить феномену свідомості, яка корелює з уявленням предмета
счпостереження. Між мовою – фундаментом лінгвістичної онтології –
і мовленням наявний непомітний онтологічний перехід, оскільки мова
об’єктивно присутня в мовленні.
Моно- та поліпредикативні структури із синтаксичною синонімією
формуються в просторі кінетизму думки на осі оперативного часу каузації
мовно-мовленнєвого акту згідно з триномом розумові операції → мова →
мовлення у вигляді синтагм та моно- і поліпредикативних пропозицій, або
потенційних моделей, систематизовано представлених у мові, що
актуалізуються на фінальному етапі каузації як ко(н)текстуально
преференціальні опції-граматизовані (нормативні) та аграматизовані (типові
і нетипові ненормативні) мовленнєві інновації.
У процесі пізнання буття відношення мислення → мова відповідає
першому етапу когнітивних поліоперацій (діяльності психомеханізмів)
реконструювання феноменологічної організації всесвіту; континуум мова →
мовлення – другій фазі поліоперацій феноменологічної перебудови
«універсуму поза мною». На етапі раннього усвідомлення мовцем буття і його
463
структур та категорій (діалектичний рух думки від загального до окремого)
відбувається їхня феноменологічна деструкція та реконструювання на рівні
первинної свідомості, унаслідок чого у підсвідомому шарі вторинної
свідомості будуються сублінгвістичні схеми – мінімальні одиниці ментальної
інформації, типові моделі, за зразком яких у поверхневому шарі вторинної
свідомості формуються первинні (стрижневі) синтагми та пропозиції. На етапі
пізнішого усвідомлення (діалектичний рух думки від окремого до загального)
створюються синонімічні трансформи з відмінним сигніфікативним
значенням, але зі схожим денотативним значенням, серед яких мовець обирає
адекватну для певного ко(н)тексту конструкцію. Отже, між системними
(мовними) синонімічними складними знаками виникає асиметрія
сигніфікативних значень, яка реалізується в мовленні синтагмою /
висловленням з асиметрією сигніфікативного і денотативного значень.
У процесі перифразування первинних структур на осі оперативного часу
кінетизму думки формуються два типи синонімічних конструкцій: однобазові
(з одним трансформаційним термінальним ланцюжком) та двобазові (з двома
та більше трансформаційними термінальними ланцюжками) моно- та
поліпредикативні трансформи. Таким чином, між синтаксичною синонімією
і перифразою, яка включає різні види мовленнєвих інновацій-результату
системних процесів трансформації, встановлюються родо-видові відношення.
Доведено, що в ході трансформації стрижневої структури може відбуватися
функціональна транспозиція (взаємозаміна) вторинних синонімічних синтагм
і пропозицій. У дисертації виокремлено: а) функціонально транспоновані
мовленнєві інновації з синтаксичною синонімією зі зміною обсягу, рівною
кількістю лексичних елементів або з конверсією; б) нетранспоновані
розширені, компресовані та кількісно рівнокомпонентні синонімічні
конструкції. Серед функціонально транспонованих і нетранспонованих
структур виявлено мовленнєві інновації з одинарною, подвійною, потрійною
тощо синонімізацією на рівні синтагми або пропозиції.
464
Формування синонімічних конструкцій відбувається в межах
функціонально-семантичного макрополя, яке містить мікрополе стрижневої
структури і мікрополя синонімічного ряду вторинних структур. Залежно від
природи головної лексеми кожного члена синонімічного ряду побудовано таку
категоріальну типологію синонімічних мікрополів: а) процесуальні або
результативні (з головною лексемою, вираженою дієсловом або
дієприслівником); б) предметні (з ядерним словом-субстантивом /
прономінальним або нумеральним компонентами);
в) непроцесуально-(нерезультативно-) ознакові (з ключовою
лексемою-прикметником або дієприкметником з атрибутивною функцією);
г) процесуально- (або результативно-) ознакові (з головною адвербіальною
лексемою або дієприкметником з адвербіальною функцією).
У функціонально-семантичному макрополі синтаксичної синонімії виділено
мікрополя первинної, приблизної, тієї, що наближається, близької, подібної
і ко(н)тексуально адекватної синонімічних структур. Домінанту синонімічного
ряду визначено як мовленнєву інновацію, актуалізовану в певному ко(н)тексті
у вигляді преференціальних синтагми або висловлення
з причинно-наслідковим, умовним, темпоральним, просторовим,
конклюзивним тощо семантичними значеннями згідно з певним прагматичним
плануванням розповіді адресантом. Усі інші члени синонімічного ряду
являють собою потенційні домінанти, що реалізуються в різних
комунікативних ситуаціях.
У процесі актуалізації синонімічних конструкцій виникають емерджентні
(незапрограмовані) ко(н)текстуальні значення. У структурно-семантичному
континуумі поля емерджентності, в якому виявляється варіативний потенціал
системної стрижневої одиниці, залежно від інтенції суб’єкта мовлення,
ко(н)текстуально адекватна структура займає центральну позицію; інші
вторинні синонімічні синтагми / пропозиції розташовані з обох боків на різній
465
відстані від преференціальної опції, що зумовлено ступенем
структурно-семантичної схожості одно- та двобазових трансформів.
При синтаксичній синонімії встановлюються відношення різної номінації
синонімічними побудовами віртуального «комплексу референтів».
Референціальні відношення в моно- та поліпредикативних висловленнях із
синтаксичною синонімією тісно пов’язані з режимом інциденції. Інцидентна
співвіднесеність складників синтагм і висловлень при синтаксичній синонімії
має характер системних операцій, які повторюються щоразу під час
породження мовно-мовленнєвого акту. У процесі реалізації в мовленні
компонентів системного «комплексу референтів» у мовленнєвих інноваціях із
синтаксичною синонімією спостерігається збереження (експлікація та
фокалізація ідентичних зі стрижневою структурою референтів: семантичне
ядро = синтаксичне ядро) або порушення (імплікація певних складників
первинної структури й актуалізація та / або фокалізація нових референтів:
семантичне ядро ≠ синтаксичне ядро) мовного режиму інциденції.
У дисертаційній праці обґрунтовано різницю між лексико-синтаксичною
і синтаксичною синонімією. Установлено, що лексико-синтаксична синонімія
формується тільки за умови переходу лексичної синонімії в синонімію
синтагми / висловлення. Виокремлено абсолютну (повну) лексичну синонімію
та ко(н)текстуальну часткову лексичну, лексико-синтаксичну та синтаксичну
синонімії. З’ясовано, що абсолютна синонімія неможлива в синтагмах
і висловленнях, оскільки при синтаксичній синонімії актуалізується сукупність
віртуальних референтів з імплікацією та фокалізацією певних елементів зі
збереженням семантичного континууму між стрижневою і преференціальною
структурами. Виявлено, що при лексико-синтаксичній синонімії
спостерігається дворівнева ієрархія полісемій, тоді як при синтаксичній
синонімії полісемічні відношення виявляються на рівні узагальненої
котекстуально-контекстуальної полісемії, тобто актуалізації синонімічних
синтагм і висловлень у різних комунікативних ситуаціях.