Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа : Дискурсивные слова турецкого происхождения в текстах современных болгарских масс-медиа

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Огієнко Ірина Сергіївна

УДК 81’373.45=512.161:(82-92:811.163.2)

Дискурсивні слова турецького походження
в текстах сучасних болгарських мас-медіа

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Коваль-Костинська
Оксана Володимирівна, к.філол.н., доц.

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................... 4

ВСТУП.................................................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1. ДИСКУРСИВНІ СЛОВА В ТЕКСТАХ МАС-МЕДІА..................... 14
1.1. Сучасний болгарський мас-медійний текст: основні характеристики........ 14
1.1.1. Особливості текстів друкованих мас-медіа....................................... 15
1.1.2. Тенденція до демократизації в мові сучасного болгарського мас-медійного друкованого тексту............................................................................................... 19
1.1.3. Турцизми в мові сучасних болгарських друкованих ЗМІ............... 24
1.1.4. Дискурсивні слова турецького походження в болгарській мові...... 28
1.2. Дискурсивні слова турецького походження як об’єкт лінгвістичного дослідження............................................................................................................................... 29
1.2.1. Дискурсивні слова: функціонально-семантична характеристика...... 31
1.2.2. Питання про можливість запозичення дискурсивних слів................ 46
Висновки до розділу 1........................................................................................ 48

РОЗДІЛ 2. ДИСКУРСИВНІ СЛОВА СУБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ..................... 50
2.1. Дискурсивні слова впевненості.................................................................... 52
2.2. Дискурсивні слова невпевненості................................................................. 62
2.3. Дискурсивні слова заперечення................................................................... 79
2.4. Дискурсивні слова байдужості..................................................................... 92
2.5. Дискурсивні слова бажаності....................................................................... 96
Висновки до розділу 2........................................................................................ 99

РОЗДІЛ 3. ДИСКУРСИВНІ СЛОВА ЕМОЦІЙНОЇ ОЦІНКИ.......................... 103
3.1. Дискурсивні слова, пов’язані з позитивними емоціями............................ 104
3.2. Дискурсивні слова, пов’язані з негативними емоціями............................ 117
Висновки до розділу 3...................................................................................... 134

РОЗДІЛ 4. ДИСКУРСИВНІ СЛОВА МІРИ ОЗНАКИ..................................... 138
4.1. Дискурсивні слова інтенсифікації.............................................................. 139
4.2. Дискурсивні слова квантифікації............................................................... 150
Висновки до розділу 4...................................................................................... 162

РОЗДІЛ 5. РЕЛЯТИВНІ ДИСКУРСИВНІ СЛОВА.......................................... 165
5.1. Дискурсивні слова поєднання.................................................................... 165
5.2. Дискурсивні слова уточнення.................................................................... 182
Висновки до розділу 5...................................................................................... 187

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................................... 189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 196

ВСТУП

Події у Болгарії наприкінці 1989 р., пов’язані з переходом від соціалізму до демократії, спричинили кардинальні зміни у всіх сферах суспільного життя, що були швидко зафіксовані засобами масової інформації. Мас-медіа на початку періоду змін рішуче відмовилися від нормативних комунікативних стратегій, властивих мові ЗМІ періоду тоталітаризму, утвердивши новий стиль, максимально наближений до повсякденного розмовного мовлення. Це призвело до активного вживання запозичень із турецької мови, які є маркерами розмовності в болгарській мові.
Дослідження турецьких лексичних запозичень уже понад століття є одним із важливих завдань слов’янського мовознавства через те, що турцизми в значній кількості наявні в південнослов’янських мовах (болгарській, македонській, сербській, хорватській) у зв’язку із тривалим перебуванням їхніх носіїв під владою Османської імперії та посиленими торговельними, господарськими й військовими контактами слов’ян із турецькомовним світом. На особливу увагу заслуговує вивчення турецьких лексем у болгарській мові, оскільки вони посідають важливе місце в лексичній системі на різних етапах її розвитку. Серед лексичних запозичень у болгарській мові турцизми знаходяться на п’ятому місці після запозичень із латинської, грецької, французької та російської мов [43, с. 403]. В англомовному словнику турцизмів болгарської мови зібрано 7427 запозичень і 3913 їхніх фонетичних варіантів [350]. На наявність у лексичній системі болгарської мови значної кількості запозичень із турецької мови вплинули історичні обставини. Майже п’ять століть ­ з 1396 року й до 1878 року Болгарія була поневолена Османською імперією. Підкорення Болгарії Османською імперією було тривалим і вплинуло на політичне, економічне й духовне життя болгарського народу. Контактування болгар із турецькомовним народом не могло проминути безслідно. Тривале побутування в країні двох мов болгарської й турецької призвело до активних мовних контактів і виникнення ситуації білінгвізму. Лексична система мови найбезпосередніше відображає дію екстралінгвістичних факторів, тому вплив турецької мови найбільше позначився саме на ній. Протягом перших століть поневолення болгари пристосовувалися до нових умов, що передбачало й мовну адаптацію внаслідок неминучих контактів із турецькомовним народом, адже «коли мовні зміни пояснюють контактами двох систем, то часто забувають, що контактують не системи і структури, а їх носії» [279, с. 74]. У теорії мовних контактів виокремлюють два шляхи проникнення іншомовних елементів у систему мови. Перший пов’язаний з інституціональним примусом і нав’язується через нормативне мовлення адміністративну, суспільно-політичну й соціально-економічну, релігійну й освітню сфери. Другий є результатом природних мовних контактів і не є по-насильницькому нав’язаним. Для болгарсько-турецького білінгвізму були характерними ці два шляхи інституціональний і побутовий. Інституціональний білінгвізм є наслідком свідомого й навмисного втручання влади. Пасивне чи активне використання турецької мови виявилося здобутком винятково усних контактів на побутовій основі. Необхідність змішування кодів комунікації не була для болгарського населення чимось незвичним. Досвід співжиття й контактування з тюркомовними народами праболгарами, печенігами, половцями, узами, малоазійськими сельджуками та ін. був набутий протягом попередніх століть. Мотивація використання чужої мови зумовлена прагматичним фактором бажанням розуміти й бути зрозумілим іншими, брати участь у комунікації як такій [320, с. 57]. Серед болгар до турецької мови було двояке ставлення: з одного боку, вона була необхідною із прагматичних міркувань, з іншого, у добу Відродження вона стала символом релігійної й економічної дискримінації.
Турцизми міцно закріпилися в болгарській мові й стали невід’ємною її складовою. У процесі становлення болгарської літературної мови місце турцизмів у її лексичній системі неодноразово змінювалося. У зв’язку зі зміною суспільно-політичних і культурно-історичних умов після Визволення Болгарії з-під поневолення Османською імперією та припиненням впливу турецької мови на болгарську відбулися зміни в ставленні до турцизмів. У процесі кодифікації літературної мови в ІІ половині ХІХ ст. на початку ХХ ст. під впливом пуристичних поглядів більшої частини письменників і мовознавців розпочалося активне витіснення запозичень із турецької мови, заміна їх синонімічними лексемами зі слов’янських і західноєвро­пейських мов. Проте паралельно спостерігалися численні випадки пояснення слов’янських слів турцизмами. «Заклик до вилучення турцизмів із мовної практики є не тільки вираженням пробудженої національної свідомості. Він мотивований і об’єктивними причинами турецька лексика перестала відповідати новим суспільно-політичним і культурним вимогам даного історичного часу» [149, с. 326]. Лексеми турецького походження нерівномірно розподіляються в болгарській мові: у літературній мові кількість їх зменшилася й становить відносно нечисельний шар, у розмовному мовленні вони функціонують у значній кількості. Стилістично частина лексем турецького походження належить до активного складу лексики, вони є загальновживаними й нейтральними. Інші лексеми а це застаріла лексика (історизми й архаїзми), розмовно-побутові слова, діалектизми, вульгаризми, жаргонізми, лексеми з пейоративним забарвленням входять до пасивного складу і є стилістично маркованими. Турцизми, які не мають болгарського еквівалента, сприймаються носіями мови як питомі; інші, які мають еквівалент, марковані зневажливим, осудливим, глузливим, вульгарним та ін. забарвленням, оскільки пов’язані з вираженням негативного ставлення до предметів, явищ дійсності й осіб, бо у свідомості болгар вони асоціюються з турецьким побутом, звичаями й законами часів поневолення.
За часів тоталітаризму тенденція очищення літературної мови від турцизмів тривала. Одним з її проявів було те, що в словниках перестали зазначати турецьке походження лексем, таким чином штучно перериваючи історичний зв’язок. Турцизми абсолютно не вживалися за офіційних обставин, проте продовжували активно функціонувати в розмовному мовленні, а також використовуватися в літературних творах як стилістичний засіб.
З кінця 1989 року, коли вплив тоталітарної системи послабився, заідеологізована офіційна мова почала здаватися недієздатною й невпливовою, суспільно-політичні та соціально-економічні обставини призвели до змін у мові засобів масової інформації й наближення її до розмовних стандартів. Одним із прийомів наближення мови мас-медіа до розмовної мови є широке використання запозичень із турецької мови, зокрема тих, які мали виразне стилістичне забарвлення. Інтенсивне входження турцизмів у мас-медійний текст є актуалізацією мовних кодів доби Відродження. Турцизми стали широко вживатися в статтях із політичної, суспільної, економічної, культурної, кримінальної, спортивної та ін. тематики софійських щоденних і щотижневих переважно поліінформативних друкованих видань (та їхніх електронних еквівалентів). Їхнє вживання в мас-медійному тексті дає можливість через стилістичні прийоми досягти мовних ефектів, які, з одного боку, призводять до зниження стилю викладу, а, з іншого боку, начебто наближують події до читачів, роблять їх доступнішими для сприйняття. Актуалізація турцизмів має на меті надати мові мас-медіа неофіційності, безпосередності, наблизити її до повсякденного розмовного дискурсу.
Спроби системного огляду турцизмів у слов’янських мовах з’явилися ще в ІІполовині ХVIII століття. Автори перших праць обмежувалися каталогізацією матеріалу, порівнювали турцизми в слов’янських мовах із відповідними лексемами в турецькій мові, не обґрунтовуючи етимології цих слів. Першим зробив спробу систематизувати матеріал Ф. Міклошич [376378], дослідивши вплив турецької мови на лексичний і граматичний рівні мов Південної й Східної Європи грецьку, албанську, румунську, болгарську, сербську, українську, російську та польську. Починаючи з кінця ХІХ століття, турцизми активно вивчали болгарські та зарубіжні вчені в різних аспектах: фонетичному [22; 379381], морфологічному [23; 73; 148; 152; 250; 321], семантичному [3031; 101; 176; 185186; 192; 195; 230; 272; 317; 322; 390], етимологічному [94; 102; 187; 193194; 245248; 265; 296299; 373375], стилістичному [81; 82; 83; 153; 167; 180181; 233], хронологічному [98; 147; 249; 391], функціональному [70; 217; 240; 258; 332335] та ін. Дослідження турцизмів у сучасній болгарській мові, вживання яких знову актуалізувалося з 1989 року, продовжили В. Кристева [139144; 254; 300], І. Іванов [115], М. Стаменов [274]. Слід відзначити, що увагу дослідників привертали переважно повнозначні слова, які помітно домінують серед запозичень із турецької мови. Неповнозначні слова, кількість яких є значно меншою порівняно з повнозначними, набагато рідше ставали об’єктом дослідження. Їм присвячені статті Т. Костової [134], А. Лазарової [151], Й.Тишевої й Х. Ро Хауге [290295; 318; 365], у монографіях М. Вріни [71] і К.Чолакової [330] вони згадувалися лише побіжно, особливе місце для їхнього аналізу не відводилося. Наша дисертація присвячена дослідженню турцизмів, які за функціональним критерієм зараховують до групи дискурсивних слів. Функціональні дослідження дозволяють інтегрувати в одній системі неоднорідні мовні елементи.
Актуальність теми дисертації визначається необхідністю проведення комплексного аналізу дискурсивних слів турецького походження в мові текстів сучасних болгарських мас-медіа в зв’язку з вивченням функціонування одиниць, що беруть найактивнішу й найбезпосереднішу участь у побудові формально-граматич­ної та змістової зв’язності мас-медійного тексту, забезпечують його комунікативну організацію. Дослідження актуалізованих турцизмів, об’єднаних в одну групу на підставі функціональних особливостей, є важливим для сучасних лінгвістичних досліджень, оскільки розширює уявлення про наявність турецьких запозичень у болгарській мові, зокрема на сучасному етапі її розвитку, і дає змогу з’ясувати такі особливості їхнього значення, які раніше залишалися поза увагою дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана із загальним напрямом досліджень кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Опис, вивчення, функціонування лексичної та граматичної системи слов’янських мов» (номер державної реєстрації 02 БФ 044-01), а також із комплексним планом «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер державної реєстрації 06 БФ 044-01).
Мета дослідження здійснити комплексний аналіз дискурсивних слів турецького походження на основі опису їхніх контекстуальних уживань у текстах сучасних болгарських мас-медіа. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
виокремити групи дискурсивних слів турецького походження на основі їхніх функціонально-семантичних характеристик;
здійснити комплексний аналіз дискурсивних слів у вигляді окремих статей, у яких:
∙ описати значення дискурсивних слів на основі аналізу їхніх прагматичних і комунікативних характеристик;
∙ визначити місце дискурсивних слів у структурі висловлення;
∙ з’ясувати сполучуваність з іншими словами у висловленні;
узагальнити результати вивчення дискурсивних слів.
Об’єкт дослідження дискурсивні слова турецького походження, що вживаються в текстах сучасних болгарських мас-медіа.
Предметом дослідження є функціонально-семантичне значення дискурсивних слів.
Для визначення функціонально-семантичного значення дискурсивних слів було проаналізовано понад 5000 контекстів. Контексти, які становлять матеріальну базу дослідження, добиралися з корпусу, розробленого авторкою на основі текстів електронних версій друкованих газет «Сега», «24 часа», «Дума», «Труд», «Нощен труд», «Седмичен труд», «Жълт труд», «Луд труд», «Новинар», «Дневник», «Стандарт», «Демокрация», «Континент», «Женски тайни», «Шоу», «Вестник за жената», «Врачка», «Над 55», починаючи з 2000 року до 2006 року включно. Для створення мас-медійного корпусу, обсяг якого становить близько мільйона слів, використовувалися програми «BUILD», «CONC» і «LEM». Деякі приклади взяті зі словника В. Кристевої «Речник на турските думи в съвременния български печат» [254] і статті А. Лазарової [151]. Для поглиблення функціонально-семантичних характеристик дискурсивних слів, що аналізуються в роботі, частина контекстів дібрана в довільному порядку з мережі Інтернет за допомогою пошукової системи google (www.google.com), яка дає можливість використовувати Інтернет як великий хаотичний корпус.
Вибір мас-медійних текстів як ілюстративного матеріалу не є випадковим. У мові мас-медійних текстів, різних за структурою, жанром і стилем, найбільш різноманітно постає поліфункціональний характер дискурсивних слів, оскільки вони є не тільки засобом формальної побудови тексту, що забезпечують логіко-граматичні відношення між словами та висловленнями, а й засобом його комунікативної організації. Дослідження мовного матеріалу мас-медійних текстів зазначених видань дозволяє відтворити об’єктивну й повну картину функціонування дискурсивних слів турецького походження в сучасній болгарській мові.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано комплекс традиційних методів лінгвістичного аналізу: описовий метод, за допомогою якого зроблене системне представлення об’єкта дослідження шляхом опису семантичних характеристик і особливостей функціонування в мові сучасних болгарських мас-медіа; метод контекстного аналізу, необхідність використання якого зумовлена детальним аналізом лінгвістичних характеристик дискурсивних слів; метод комунікативно-функціонального аналізу, який використовувався для визначення прагматичних і комунікативних ознак об’єкта дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз дискурсивних слів турецького походження в мові сучасного болгарського мас-медійного тексту. Виявлено функціонально-семантичні групи дискурсивних слів турецького походження. Для кожної окремої лексеми визначено прагматичні, комунікативні, структурні та сполучні характеристики. Результати дисертаційного дослідження мають значення для вивчення питань формально-граматичної та змістової зв’язності мас-медійного тексту, його комунікативної організації.
Практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані для впорядкування словника дискурсивних слів турецького походження в болгарській мові, при підготовці курсів лекцій, при написанні посібників і підручників, навчальних програм спецкурсів із лексикології, стилістики, історії болгарської мови, лінгвокраїнознавства, журналістики, при проведенні практичних занять, а також при подальшому теоретичному опрацюванні проблем дослідження дискурсивної лексики й мови сучасних засобів масової інформації.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданнях кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертаційного дослідження виголошені у формі доповідей на 12 міжнародних і всеукраїнських наукових зібраннях: IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 23 березня 2006 року), VII, VІІІ, ІХ Міжнарод­них славістичних читаннях, присвячених пам’яті академіка Л.А. Булаховського (Київ, 27 квітня 2007 року; Київ, 4 квітня 2008 року; Київ, 24квітня 2009 року), XVIіXVIІІМіжнародних славістичних колоквіумах (Львів, 1618 травня 2007 року; Львів, 1416 травня 2009 року), Міжнародній науковій конференції «Національна культура у пара­дигмах семіотики, мовознавства, літера­турознавства, фольклористики» (Київ, 24 жовтня 2007 року), XXIV і XXVІ Міжна­родних наукових читаннях «Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів» (Сімферополь, 2829листопада 2007 року; Сімферополь, 2627листопада 2008 року), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих вчених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Київ, 9квітня 2008 року), VII Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: ноосферна парадигма у мові» (Алушта, 2124травня 2008 року), Міжнародній науковій конференції «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі» (Київ, 22жовтня 2008 року).
Основні положення дисертації викладено в 8 публікаціях у збірниках наукових
праць, затверджених ВАК України:
1. Особливості функціонування повторюваного дискурсивного слова хем у сучасному болгарському медійному дискурсі / Огієнко І. С. // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського : зб. наук. праць. Вип. 7. К. : ВЦ «Просвіта», 2007. С. 155163. ­ (Бібліотека Інституту філології).
2. Екстралінгвістичні умови реактуалізації тюркізмів у сучасному болгарському медійному дискурсі / Ірина Огієнко // Проблеми слов’янознавства. Львів : ВЦЛНУ ім. Івана Франка, 2008. № 57. С. 191198.
3. Дискурсивне слово аман у сучасній болгарській мові: походження, значення, функціонування / Огієнко І. С. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. № 132. С.7174.
4. Дискурсивне слово анджак у сучасному болгарському медійному дискурсі / Огієнко І. С. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. № 137, т. 2. С. 122126.
5. Болгарсько-турецький білінгвізм та його наслідки / І. С. Огієнко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. Вип. 24, ч. 3. С. 1420. (Бібліотека Інституту філології).
6. Хич як маркер підсилення (на матеріалі сучасного болгарського медійного дискурсу) / Огієнко І. С. // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського : зб. наук. праць (Ювілейний випуск до 120-річчя з дня народження). К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. С. 131141. (Бібліотека Інституту філології).
7. Барем у сучасному болгарському медійному дискурсі / І. С. Огієнко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. Вип. 25, ч. 3. С. 114118. (Бібліотека Інституту філології).
8. Функціонально-семантичне значення дискурсивного слова аферим (на матеріалі текстів сучасних болгарських мас-медіа) / Огієнко І. // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2008. № 163. С. 85­88.
Структура роботи. Мета й завдання дослідження зумовили структуру роботи,

що складається зі вступу, п’яти розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 235сторінок, основний зміст викладено на 195 сторінках. Список використаної літератури охоплює 394 позиції, з них 18 лексикографічних джерел.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У зв’язку з радикальними змінами політичного устрою в Болгарії, які розпочалися наприкінці 1989 р., суттєві перетворення відбулися в засобах масової інформації. У прагненні відійти від публіцистичних шаблонів, штучних зразків побудови тексту, зарегламентованості виражальних засобів, притаманних ЗМІ доби тоталітаризму, мас-медіа швидко демократизувалися. Одним із проявів цього процесу став вільний вибір мовностильових засобів, вільна побудова тексту. У мові ЗМІ почали широко використовувати невластиві літературній мові елементи з виразним стилістичним забарвленням: діалектизми, просторічні форми, жаргонізми, сленгізми, вульгаризми тощо. У болгарській мові значна кількість стилістично маркованих лексем є запозиченнями з турецької мови. Протягом століть вони активно функціонували в розмовному мовленні, але практично не вживалися в офіційних сферах. З кінця 1989 р. турцизми почали широко використовуватися в болгарських поліінформативних друкованих виданнях. Уживання турцизмів призводить до зниження стилю викладу й має на меті за допомогою лексичних засобів наблизити інформацію до читачів, зробити її доступнішою й легшою для сприйняття. Турцизми надають мові мас-медіа неофіційності, безпосередності, максимально наближують її до повсякденного розмовного дискурсу. Обов’язковими елементами розмовного мовлення, усної, непідготовленої спонтанної комунікації є ДС. Одним із результатів тенденції наслідування особливостей усного спілкування є вживання ДС у друкованих текстах ЗМІ.
У результаті здійсненого дослідження встановлено, що в болгарській мові достатньо широко представлені дискурсивні слова турецького походження. Запозичення дискурсивних слів з однієї мови в іншу можливе за умови активних і тривалих мовних контактах у ситуації білінгвізму. Така ситуація довгий час (упродовж 500 років) існувала на болгарській мовній території. Суцільна вибірка з лексикографічних джерел показала, що загалом у болгарській мові зафіксовано понад 400 дискурсивних слів. Вони є семантично, синтаксично й комунікативно активними словами, які, взаємодіючи з іншими словами, формують значення висловлення. Дослідження показало, що більшість ДС турецького походження мають фонетичні варіанти (наприклад, а́джеба, а́джаба, а́джиба, а́жеба, а́жаба), що свідчить про їхнє тривале функціонування в розмовному мовленні в різних діалектах.
У роботі проаналізовано ДС, запозичені з турецької мови, що активно вживаються в сучасному болгарському мас-медійному тексті. На підставі аналізу функціонально-семантичних характеристик ДС турецького походження, що вживаються в мас-медійних текстах, виділено чотири групи ДС: ДС суб’єктивної оцінки, ДС емоційної оцінки, ДС міри ознаки й релятивні ДС.
ДС суб’єктивної оцінки виражають ставлення адресанта до переданої інформації, допомагають адресату адекватно зрозуміти основний зміст повідомлення та сформувати власну думку. Серед ДС суб’єктивної оцінки виокремлено п’ять підгруп: ДС впевненості, невпевненості, заперечення, байдужості й бажаності.
ДС упевненості (аслъ́ і зер) уживаються з метою переконати читача в об’єктивності поданої інформації, сприяють вираженню достовірності й істинності висловленого, указують на впевненість адресанта у висловленому і його високий рівень поінформованості. Між аслъ́ і зер існують певні відмінності: аслъ́ може забезпечувати імпліцитну полеміку адресанта з адресатом, а зер уводити нову інформацію. Окрім вираження впевненості, зер ще й позначає емоційне ставлення автора до змісту висловлення й забезпечує поєднання частин висловлення, указуючи при цьому на причинові, наслідкові, уточнюючі зв’язки між ними.
Основною ознакою ДС невпевненості (а́джеба, бе́лким, са́нким, чу́нким) є сумнів адресанта в достовірності змісту висловлення, спричинений існуванням імовірної перешкоди здійснення Р, відсутністю мотивації для розуміння ситуації (а́джеба й бе́лким); можливістю вибору адресанта з-поміж двох імовірних реалізацій однієї ситуації (а́джеба, бе́лким), невпевненістю адресанта в тому, що адресат його правильно зрозумів (чу́нким), у підкресленні виокремленого елемента сукупності (са́нким).
ДС заперечення вказують на категоричне заперечення або незгоду адресанта з висловленим (йок, сакъ́н, хич), на нестачу чи невелику кількість чогось, заміняють розгорнуту частину висловлення із запереченням, таким чином надаючи текстові динамізму (йок), пом’якшують різкість висловлення, виражають імпліцитну непряму незгоду (хич), застереження (сакъ́н).
Байдужість адресанта до змісту висловлення (не́йсе) спричинена його суб’єктивним небажанням сперечатися, що зумовлене неважливістю висловленого для подальшого розвитку подій. Не́йсе свідчить про закінчення висловлення, перехід до іншої теми чи до її узагальнення.
Для ДС ке́шки були виділені функціонально-семантичні значення бажання, ймовірності, ступеню й жалю.
ДС емоційної оцінки вказують на емоційний стан адресанта, викликаний сприйняттям дійсності, ставленням до суб’єкта чи об’єкта висловлення. Серед ДС емоційної оцінки виділено дві підгрупи: пов’язані з позитивними емоціями й пов’язані з негативними емоціями.
ДС, що виражають позитивні емоції (а́ферим, а́школсун, е́вала, ма́шала), пов’язані з захопленням адресанта чимось чи кимось, вони є абсолютними синонімами, повністю рівнозначними й характеризуються тотожними функціонально-семантичними ознаками, емоційно-експресивним забарвленням, місцем у формальній структурі висловлення, сполучуваністю. В основі а́ферим, а́школсун, е́вала, ма́шала лежить суб’єктивна емоційна реакція автора на щось позитивне, що набагато перевершує загальний рівень, норму чи його власні можливості й тому викликає в нього захоплення. Захоплення адресанта зазвичай має мотивацію і є реакцією на результат чи наслідок діяльності суб’єкта висловлення. Проте в текстах політичного спрямування спостерігається тенденція вживання цих слів у іронічних контекстах для вираження глузування з особи чи її діяльності.
ДС, пов’язані з негативними емоціями (ама́н, байгъ́н, сикти́р, я́дец і язъ́к), виражають реакцію автора на неприємні події, обставини тощо. Ама́н, байгъ́н і сикти́р характеризуються синонімічними відношеннями з віддаленим ступенем близькості та наявністю градуальних емоційно-експресивних відтінків у значенні: від менш емоційно-експресивного ступеню забарвлення в ама́н до середнього в байгъ́н і найвищого в сикти́р. Характер негативної емоції, вираженої ама́н, байгъ́н і сикти́р є різним: ама́н і байгъ́н указують на різний ступінь роздратування й обурення, сикти́р виражає злість. Емоція, виражена ама́н, байгъ́н і сикти́р, виникає від дії, що відбувається постійно, безперервно або багаторазово повторюється. Проте, на відміну від байгъ́н і сикти́р, ама́н також уживається при послідовності різних неприємностей або одночасної наявності кількох подразників. Негативна емоція, виражена ама́н, байгъ́н і сикти́р, може викликатися відповідними діями людей чи їх висловленнями, зовнішніми обставинами тощо; для байгъ́н до цього переліку додається ще й нецікавість, недоречність, недосяжність справ, нездійсненність бажань, мрій, нечесність і несправедливість у діях; а для сикти́р невідповідність запланованої дії її результатові, категоричне непогодження з попереднім висловленням. Байгъ́н єдине ДС, яке вживається для вираження неприємних емоцій, пов’язаних з уживанням їжі. Розчарування, виражене я́дец, і жаль, виражений язъ́к, спричинені наслідками від події, дії, явища тощо. Розчарування трапляється тому, що Р відбувається не так, як цього хоче адресант. Жаль, виражений язъ́к, може бути спричинений марно витраченими зусиллями, прогаяним часом, невиправданим ставленням до чогось, неможливістю здійснення чогось та ін. Дуже часто на функціонально-семантичне значення я́дец і язъ́к накладаються відтінки обурення, відчаю, розчарування/ жалю.
Серед ДС міри ознаки, запозичених із турецької мови виділено інтенсифікатори й квантифікатори.
Інтенсифікатори (ба́рем, бая́ й хепте́н) виражають міру ознаки, якості, властивості об’єктів чи суб’єктів, яка або недосягає норми (ба́рем), або перебільшує її (бая́ й хепте́н). У структурі функціонально-семантичного значення ба́рем виокремлюються компоненти із градаційними відношеннями: небагато (менше бажаного, але не так і мало), мало (менше ніж хотів адресант), менше ніж мало, зовсім мало. Ба́рем указує на незначну ймовірність настання ситуації, уживається для виокремлення суб’єктів чи об’єктів висловлення. Бая́ й хепте́н наголошують на досить високому ступені прояву ознаки, який надто перевищує загальний рівень або позначає абсолютний її вияв. Тільки бая́ може характеризувати небажану негативну властивість та недостатність, а також указувати на значну кількість для уникнення її конкретизації. Лише хепте́н відображає зміну інтенсивності чи міри станів, властивостей, процесів, а також виокремлює щось конкретне із загального переліку або одну домінуючу характеристику суб’єкта чи об’єкта, таким чином набуваючи ознаки квантифікатора.
ДС квантифікації (а́нджак, баш, тама́н і хе́ле) виокремлюють щось одне, притаманне всій сукупності: особу, до якої звертається автор (а́нджак), те, із чим ніяким чином не може погодитися автор (баш), співучасника суб’єкта Х (тама́н), видове поняття з родового (хе́ле); конкретизують просторово-часові характеристики ситуації висловлення й посилюють значення дейктичних слів. А́нджак і хе́ле можуть підкреслювати результат дії, висновок. Для а́нджак і баш характерно підтверджувати думку, припущення адресанта стосовно розвитку ситуації Р, а також указувати на ідентичність двох чи кількох ознак, станів. Тама́н у сполученні з дейксисом може набувати значення приблизності.
У текстах сучасних болгарських мас-медіа активно вживаються ДС, що позначають поєднання й уточнення.
ДС поєднання (бараба́р, не́рде й хем) встановлюють зв’язок між окремими словами, частинами висловлення, власне висловленнями й більшими складовими тексту. Проте поєднання, яке вони забезпечують, є різним. Так, бараба́р поєднує тільки однорідні слова, що виконують однакову функцію. Це можуть бути рівноправні суб’єкти або суб’єкти, задіяні у виконанні одного завдання. Дуже часто бараба́р виокремлює видове поняття з родового, складові частини чогось, конкретизує вміст об’єкта. Іноді бараба́р може виокремлювати керівника групи. Таким чином, бараба́р додає слова, які доповнюють значення висловлення, роблять його змістовно повнішим і переконливішим. Для не́рде й хем характерним є те, що вони можуть поєднувати між собою слова, частини висловлення або окремі висловлення (не́рде нечасто), які за інших умов не поєднуються, оскільки є несумісними через різні характеристики об’єктів, суб’єктів, ситуацій, подій, явищ тощо, які зіставляються, їхнє різне функціональне призначення тощо. У таких випадках вони повторюються. Функціонально-семантичне значення хем є набагато ширшим за значення не́рде: хем може вказувати на одночасність перебігу подій, подеколи наголошуючи на нетиповості такого перебігу; указувати на подібність того, що зіставляється, на почерговість описуваних явищ; відображають вагання адресанта й можливість вибору. Не́рде й хем можуть функціонувати в одиничній позиції. Одиничне не́рде виступає відповідником болгарського слова де. В окремих випадках не́рде може вказувати на приблизність. Неповторюване хем може вказувати на здивування адресанта, уводити пояснення адресанта стосовно реалізації Р, виокремлювати щось, конкретизувати, уточнювати, протиставляти, виражати бажання й наполягання адресанта.
Деме́к виражає уточнення, представлене синонімічним словом або висловленням, яке розкриває причину попередньої дії, її мету й передумови; конкретизує її, проводить паралель з іншими діями; підсумовує й узагальнює, а іноді пояснює значення метафоричного вислову чи прислів’я.
ДС можуть займати різне місце у формально-граматичній структурі висловлення: частина з них уживається тільки в його складі (аслъ́, зер, а́джеба, бе́лким, са́нким, чу́нким, хич, ке́шки, ба́рем, бая́, хепте́н, баш, хе́ле, бараба́р, деме́к, не́рде, хем), інші можуть формувати окреме висловлення (йок, сакъ́н, не́йсе, а́ферим, а́школсун, е́вала, ма́шала, ама́н, байгъ́н, сикти́р, язъ́к, я́дец, а́нджак, тама́н).
Дослідження показало, що ДС мають різний характер сполучуваності. Одні з них можуть сполучатися з іншими елементами висловлення, інші такої здатності не мають. Сполучуваність ДС є індивідуальною й різноманітною, уніфікувати її неможливо. Своєрідність кожного ДС проявляється також у можливості їх редуплікації (аслъ́, йок, ама́н), сполучуваності з іншими ДС (а́нджак, баш, ама́н та ін.). У таких випадках вони посилюють значення інших слів й, відповідно, значення всього висловлення.
Про адаптацію запозичених лексем у системі мови болгарської мови свідчить те, що частина проаналізованих ДС (ама́н, аслъ́, бараба́р, а́ферим, а́школсун, хем та ін.) входить до складу болгарських фразеологічних зворотів.
ДС турецького походження є елементами розмовного мовлення, які почали використовуватися в текстах болгарських ЗМІ внаслідок їх демократизації. Вони вживаються як засоби експресивізації мови та виражають різне емоційне ставлення автора до повідомлюваного. ДС турецького походження також можуть використовуватися для вираження іронії та вживатися як засіб, що формує мовну гру.
Уживання ДС у текстах сучасних болгарських мас-медіа дозволяє авторові реалізувати свій інтерпретаційний задум, вибудувати аргументований, логічний текст, виокремити найважливіше, сприяє полегшенню сприйняття і запам’ятовування тексту адресатом. ДС пом’якшують категоричність, наголошуючи на різносторонньому погляді на проблеми, ситуації, урахуванні адресантом різних обставин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акопян К. С. К проблеме толкования логико-модальных частиц (на примере
анализа семантики и прагматики частицы хоть) [Электронный ресурс] / Акопян К. С. // Русский язык: исторические судьбы и современность : материалы ІІ Междунар. конгресса русистов-исследователей (Москва, 1821марта 2004 г.). Режим доступа к статье : http://www.philol.msu.ru/~rlc2004/files/sec/10.doc
2. Александрова О. В. Когнитивно-прагматические особенности построения дискурса в средствах массовой информации / Александрова О. В. // Текст и дискурс: традиционный и когнитивно-функциональный аспекты исследования : сб. научн. тр. / под ред. Л. А. Манерко. Рязань : Рязанский гос. пед. ун-т им.С. А. Есенина, 2002. С. 8083.
3. Анипкин Л. Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте / АнипкинЛ. Н. // Филологические науки. 2000. № 2. С. 5865.
4. Апресян В. Ю. Имплицитная агрессия в языке [Электронный ресурс] / АпресянВ. Ю. // Материалы междунар. конф. «Диалог 2003» (Москва, МГУ, 2729 ноября 2003 г.). Режим доступа к статье :
http://www. dialog-21.ru/Arhive/2003/Apresian.htm
5. Апресян Ю. Д. Для и ради: сходства и различия / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. 1995. № 3. С. 1727.
6. Апресян Ю. Д. Значение и употребление / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. 2001. № 4. С. 323.
7. Апресян Ю. Д. Избранные труды / Ю. Д. Апресян. М. : Школа «Языки русской культуры», 1995.
Т. І. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. 472 с.
Т. ІІ. Интегральное описание языка и системная лексикография. 767 с.
8. Апресян Ю. Д. Интегральное описание языка и толковый словарь / АпресянЮ.Д. // Вопросы языкознания. 1986. № 2. C. 5770.
9. Апресян Ю. Д. Новый объяснительный словарь синонимов: концепция и типы информации // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Проспект / [Ю. Д. Апресян, О. Ю. Богуславская, И. Б. Левонтина, Е.В.Урысон] / под общ. руковод. ак. Ю. Д. Апресяна. М. : Русские словари, 1995. С. 7119.
10. Апресян Ю. Д. Формальная модель языка и представление лексикографических знаний / Апресян Ю. Д. // Вопросы языкознания. 1990. № 6. С. 123140.
11. Апресян Ю. Д. Языковые аномалии: типы и функции / Ю. Д. Апресян // Res philologica. Филологические исследования. Памяти академика Георгия Владимировича Степанова (19191986) / ред. кол. Н. Д. Арутюнова, Н.А.Жирмунская, П. А. Николаев и др. ; отв. ред. Д. С. Лихачев. М. : Наука, 1990. С. 5054.
12. Арібжанова І. М. Структура простого речення (формально-граматичний аспект) : навч. посібник / І. М. Арібжанова. К. : ВПЦ «Київський університет», 2001. 128 с.
13. Армянов Г. Речник на българския жаргон / Георги Армянов. София : Фигура, 2001. 423 с.
14. Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики : вступительная статья / Н. Д. Арутюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1985. Вып. 16. Прагматика. С. 342.
15. Арутюнова Н. Д. Показатели чужой речи де, дескать, мол. К проблеме интерпретации речеповеденческих актов / Арутюнова Н. Д. // Язык о языке: сб. статей / под общ. руков. и ред. Н. Д. Арутюновой. М. : Языки русской культуры, 2000. С. 437449.
16. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1976. 383 с. (АН СССР. Институт языкознания).
17. Арутюнова Н. Д. Речеповеденческие акты и истинность / Н. Д. Арутюнова // Человеческий фактор в языке. Коммуникация. Модальность. Дейксис / [Н.Д.Арутюнова, Т. В. Булыгина, А. А. Кибрик и др. ; под ред. Т.В.Булыгиной]. М. : Наука, 1992. С. 639.
18. Баранов А. Н. Вводные слова в семантической структуре предложения / А.Н.Баранов, И. М. Кобозева // Системный анализ значимых единиц русского языка. Синтаксические структуры / под. ред. Т. В. Шмелевой. Красноярск : Краснояр. гос. ун-т, 1984. С. 8393.
19. Баранов А. Н. Модальные частицы в ответах на вопрос / Баранов А. Н., Кобозева И. М. // Прагматика и проблемы интенсиональности : сб. научн. тр. / под ред. Ю. А. Сорокина, М. Р. Желтухиной. М. : ИНИОН АН СССР, 1988. С. 4569.
20. Баранов А. Н. О несубстантивных употреблениях лексемы правда / БарановА.Н. // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1982. № 2. С. 4352.
21. Баранов А. Н. Путеводитель по дискурсивным словам русского языка / [А.Н.Баранов, В. А. Плунгян, Е. В. Рахилина] ; под. общ. руков. Д. Пайара. М. : Поморский и партнеры, 1993. 207 с.
22. Баскаков Н. А. Османско-турецкие заимствования в славянских языках Балканского полуострова. Часть 1 / Баскаков Н. А. // Вопросы филологии. 2002. № 2 (11). С. 3547.
23. Баскаков Н. А. Османско-турецкие заимствования в славянских языках Балканского полуострова. Часть 2 / Баскаков Н. А. // Вопросы филологии. 2002. № 3 (12). С. 2837.
24. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Ф. М. Достоевского / М. М. Бахтин.
[4-е изд.]. М. : Советская Россия, 1979. 470 с.
25. Бацевич Ф. С. Дискурсивні слова в комунікації: слово даже у Ф.М.Достоєвського / Бацевич Флорій // Нариси з комунікативної лінгвістики : монографія. Львів : ВЦ ЛНУ імені І. Франка, 2003. С. 181190.
26. Бацевич Ф. С. Прагматичні перформативи: спроба обґрунтування комунікативного статусу / Ф. С. Бацевич // Мовознавство. 2008. № 1. С.3136.
27. Бацевич Ф. С. Семантико-прагматичні особливості дискурсивного слова навіть в сучасній українській мові // Слово. Думка. Людина : зб. наук. праць із актуальних проблем лінгвістики. (До 80-річчя від дня народження д. філол. н., проф. Л. А. Лисиченко). Харків : Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. С. 2936.
28. Бейкер А. Пресуппозиция и типы предложений / А. Бейкер // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1985. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. С. 406418.
29. Бергельсон М. Б. Дискурсивные маркеры как часть речи / М. Б. Бергельсон // Типология языка и теория грамматики : материалы междунар. конф., посвященной 100-летию со дня рождения С. Д. Кацнельсона (Санкт-Петербург, 2730 ноября 2007 г.) / отв. ред. М. Д. Воейкова. СПб. : МИРС, 2008. С. 2527.
30. Бернштейн С. Б. К изучению тюркизмов (турцизмов) в южнославянских языках / Бернштейн С. Б. // Славянское и балканское языкознание: язык в этнокультурном аспекте / под ред. Э. И. Зелениной, В. В. Усачевой. М. : Наука, 1984. С. 511.
31. Бернштейн С. Б. Тюркский языковой мир и балканистика / Бернштейн С. Б. // Балканские исследования. 1982. № 7. С. 254264.
32. Бисималиева М. К. О понятиях «текст» и «дискурс» / Бисималиева М. К. // Филологические науки. 1999. № 2. С.7885.
33. Блюм Р. Ситема ЗМІ та політична система (любов-ненависть, дистанційованість, тенденція до зрощення) / Блюм Р. // Роль мас-медіа у плюралістичному суспільстві: матеріали міжнар. конф. / за заг. редакцією А.З.Москаленка. К. : ЦВП, 1996. С. 918.
34. Богомолов О. В. Ісламська ідентичність в Україні / О. В. Богомолов, С.І.Данилов, І. М. Семиволос, Г. М. Яворська. К. : АМЕS, 2005. 130 с.
35. Богуславский И. М. Исследования по синтаксической семантике: сферы действия логических слов / И. М. Богуславский. М. : Наука, 1985. 173 с.
36. Богуславский И. М. Сфера действия лексических единиц / И. М. Богуславский. М. : Языки русской культуры, 1996. 464 с.
37. Боев Е. За българо-турските езикови връзки / Е. Боев // Известия на Института за българския език. 1968. Кн. ХVI. С. 177183.
38. Большой турецко-русский словарь / [упор. А. Н. Баскаков, Н. П. Голубева, А.А. Кяшилева и др.]. 2-е изд. М. : Русский язык, 1997. 966 с.
39. Бондарко А. В. К истолкованию понятия функция / Бондарко А. В. // Известия АН СССР. Серия «Язык и литература». 1987. Т. 46. № 3. С. 195207.
40. Бонев Х. Социология на масмедиите / Христо Бонев. София : Стопанство, 1999. 147 с.
41. Борисова Е. Г. Принципы описания служебных слов / Борисова Е. Г. // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1999. № 2. С. 7186.
42. Бояджиев Т. За лексиката от чужд произход в книжовния български език / Тодор Бояджиев // Известия на Института за български език. 1970. Кн. XIX. С. 403407.
43. Бояджиев Т. Промени в речниковия състав на българския език / Тодор Бояджиев // Български език и литература. 1994. Кн. 5. С. 2942.
44. Буглак С. И. Модальные слова и частицы как средство выражения подтверждения или опровержения достоверности сообщаемого / С. И. Буглак // Русский язык в школе. 1990. № 2. С. 82­87.
45. Буглак С. И. О разграничении модальных слов и частиц / С. И. Буглак // Русский язык в школе. 1985. № 4. С.100104.
46. Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка / Л. А. Булаховский. 5-е изд. К. : Изд-во АН УССР, 1952-1953. Т. 12.
47. Булыгина Т. В. О семантике частиц разве и неужели / Т. В. Булыгина, А.Д.Шмелев // Научно-техническая информация. 1987. Серия 2. № 10. С. 2330.
48. Бутко Л. В. Неповнозначні лексичні комплекси української мови (структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л.В. Бутко. Кіровоград, 2008. 18 с.
49. Български етимологичен речник : в VIII т. София : Изд-во на БАН (І ІІІ), Проф. Марин Дринов (от ІV том), 197120 .
Т. І. АЗ. [съст. В. Георгиев, И. Гълъбов, С. Илчев и др. ; ред. В. Георгиев]. 1971. 679 с.
Т. ІІ. Икрепя. [съст. В. Георгиев, И. Заимов, С. Илчев и др. ; ред. В.Георгиев]. 1979. 740 с.
Т. ІІІ. Кресминго. [съст. В. Георгиев, Р. Бернар, С. Илчев и др. ; ред. В.Георгиев]. 1986. 800 с.
Т. ІV. Мингопадам. [съст. В. Атанасов, Л. Димитрова-Тодорова, У. Дукова и др. ; ред. В. Георгиев, И. Дуриданов]. 1995. 1003 с.
Т. VI. Пускамсловар. [съст. В. Атанасов, Х. Дейкова, Л. Димитрова-Тодорова и др. ; ред. М. Рачева, Т. А. Тодоров]. 2002. 886 с.
Т. VII. Словотерясвам. [съст. Т. Тодоров, Л. Димитрова-Тодорова, Х.Дейкова, Р. Илишкова-Лещанска и др.]. Ръкопис.
50. Български тълковен речник / [Л. Андрейчин, Л. Георгиев, Ст. Илиев и др]. 4изд., доп. и прераб. от Димитър Попов. София : Наука и изкуство, 2001. 1093 с.
51. Бъчваров Я. За някои проблеми на структурата на текста в съвременния български език / Я. Бъчваров // Съвременен български език: доклади от ІІМеждунар. конгрес по българистика (София, 23 май 3 юни 1986 г.) / съст. Б.Огнянов. София : БАН, 1987. С. 241247.
52. Вайнрайх У. Языковые контакты: состояние и проблемы исследования / У.Вайнрайх ; пер. з англ. К. : Вища школа, 1979. 261 с.
53. Валгина Н. С. Основные проблемы изучения языка современных СМИ / Н.С.Валгина // Язык и стиль современных средств массовой информации : межвуз. сб. научн. тр. Всерос. конф., посвященной 80-летию проф. Н.С.Валгиной / под ред. проф. Л. Н. Маркелевой. М. : МГУП, 2007. С.717.
54. Василенко Л. И. Модальные слова как средство авторизации текста / Л.И.Василенко // Филологические науки. 1984. № 4. С. 7679.
55. Вежбицкая А. Метатекст в тексте / А. Вежбицкая // Новое в зарубежной лингвистике. М. : Прогресс, 1978. Вып. 8. Лингвистика текста. С. 402­ 421.
56. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая ; [пер. с англ. А. Д. Шмелева ; под ред. Т. В. Булыгиной]. М. : Языки русской культуры, 1999. 780 с. (Серия «Язык. Семиотика. Культура»).
57. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая ; [пер. с англ. Е.Падучевой ; отв. ред. М. А. Кронгауз]. М. : Русские словари, 1996. 416 с.
58. Велева М. За несъщинската разговорност на вестникарските заглавия / М.Велева // Съпоставително езикознание. 1995. № 1. С. 4755.
59. Велева М. Посттоталитарният коментарен дискурс на българския печат / М.Велева // Българистични студии / съст. Й. Холевич, И. Павлов. София : СУ«Св. Климент Охридски», 1995. С. 5463.
60. Виденов М. Диглосията : с оглед на българската ситуация / Михаил Виденов. София : Проф. Марин Дринов, 2005. 250 с.
61. Виденов М. Динамични процеси в езика на съвременните български масмедии/ Михаил Виденов // Българско медиазнание : енциклопедично издание за медианаука и медиапублицистика / под ред. на В. Табакова. София : Фондация «Фридрих Еберт» и Факултет по журналистика и масова комуникация, 1998.
Т.ІІ. 1998. С. 298317.
62. Виденов М. Езикова култура на българина / Михаил Виденов. София : Анубис, 1995. 189 с.
63. Виденов М. Какво става с вестникарския език? / Михаил Виденов