ВАРІАНТНІСТЬ ДІЄСЛІВНОГО КЕРУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ : Вариантность глагольного УПРАВЛЕНИЯ В СОВРЕМЕННОМ словацком языке

Краткое описание

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Кашуба Надія Петрівна

УДК 81’367.625:811.162.4

ВАРІАНТНІСТЬ ДІЄСЛІВНОГО КЕРУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Пахомова Світлана Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор

Ужгород 2009

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 6
Вступ .. 7
Розділ 1
Теоретичні засади дослідження дієслівного керування у слов’янських мовах ... 13
1.1. Теорія інтенції в сучасному словацькому мовознавстві . 14
1.2. Співвідношення понять інтенції та валентності .. 20
1.3. Співвідношення понять керування та валентності . 24
1.4. Сильне і слабке керування . 27
1.5. Роль відмінків у дієслівному керуванні .. 32
1.6. Варіантне, подвійне, безприйменникове і прийменникове керування 36
Висновки до першого розділу 39
Розділ 2
Особливості дієслівного керування в сучасній словацькій мові 40
2.1. Варіантність як універсальна ознака мови . . 40
2.2. Варіантне безприйменникове дієслівне керування в сучасній словацькій мові .. 43
2.2.1. Синтаксична варіантність між знахідним і родовим відмінками 44
2.2.2. Синтаксична варіантність між знахідним і давальним відмінками 52
2.2.3. Синтаксична варіантність між знахідним і орудним відмінками 62
2.3. Варіантне прийменникове дієслівне керування в сучасній словацькій
мові 68
2.3.1. Синтаксична варіантність між прийменниковими знахідним і родовим відмінками 68
2.3.2. Синтаксична варіантність між прийменниковими знахідним і давальним відмінками .. 74

2.3.3. Синтаксична варіантність між прийменниковими знахідним і орудним відмінками . 78
2.3.4. Синтаксична варіантність між прийменниковими знахідним, родовим і орудним відмінками .................................................... 81
2.3.5. Синтаксична варіантність між прийменниковими знахідним і місцевим відмінками .. 83
2.3.6. Синтаксична варіантність між прийменниковим родовим відмінком і прийменниково-відмінковими словоформами.. . 86
2.3.7. Синтаксична варіантність між прийменниковими родовим і місцевим відмінками .. 91
2.3.8. Синтаксична варіантність між прийменниковими родовим і орудним відмінками ... 93
2.3.9. Синтаксична варіантність між прийменниковим давальним відмінком
і прийменниково-відмінковими словоформами . 94
2.3.10. Синтаксична варіантність між прийменниковими орудним і місцевим відмінками ... 98
Висновки до другого розділу . 104
Розділ 3
Моделі дієслівного керування в контрастивному аспекті. 106
3.1. Огляд вивчення словацької та української мов у контрастивному
аспекті. 106
3.2. Різні безприйменниково-відмінкові форми дієслівного керування в обох мовах 110
3.2.1. Контрастивні моделі керування словацьких дієслів безприйменниковим знахідним відмінком . 111
3.2.2. Контрастивні моделі керування словацьких дієслів безприйменниковим давальним відмінком 116
3.2.3. Контрастивні моделі керування словацьких дієслів безприйменниковими орудним і родовим відмінками 120
3.3. Різні прийменниково-відмінкові форми дієслівного керування в обох мовах .. 122
3.3.1. Різні прийменникові форми дієслівного керування при тотожності відмінків в обох мовах 136
3.4. Словацькі прийменникові моделі дієслівного керування, еквівалентні українським безприйменниковим словоформам 141
3.4.1. Керування словацьких дієслів прийменниковими родовим і давальним відмінками та їх українські безприйменникові еквіваленти 142
3.4.2. Керування словацьких дієслів прийменниковим знахідним відмінком і його українські безприйменникові еквіваленти 144
3.4.3. Керування словацьких дієслів прийменниковим орудним відмінком і його українські безприйменникові еквіваленти .. 147
3.4.4. Керування словацьких дієслів місцевим відмінком і його українські безприйменникові еквіваленти 150
3.5. Словацькі безприйменникові моделі дієслівного керування, еквівалентні українським прийменниковим словоформам .... 152
3.5.1. Керування словацьких дієслів безприйменниковим родовим відмінком і його українські прийменникові еквіваленти 15 2
3.5.2. Керування словацьких дієслів безприйменниковим знахідним відмінком і його українські прийменникові еквіваленти..... 153
3.5.3. Керування словацьких дієслів безприйменниковим давальним відмінком і його українські прийменникові еквіваленти 160
3.5.4. Керування словацьких дієслів безприйменниковим орудним відмінком і його українські прийменникові еквіваленти 162
Висновки до третього розділу .. 163
Висновки ... 165
Список використаної літератури . 174
Список використаних джерел . 194
Додаток А. Індекс дієслів 195
Додаток Б. Контрастивний словацько-український словник дієслівного керування... . 202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

РВ родовий відмінок
ДВ давальний відмінок
ЗВ знахідний відмінок
ОВ орудний відмінок
МВ місцевий відмінок
ПР прийменниковий родовий
ПД прийменниковий давальний
ПЗ прийменниковий знахідний
ПО прийменниковий орудний
А агенс
D дія
P пацієнс
Ns носій стану
Nv носій динамічної ознаки
ВСРС Veľký slovensko-ruský slovník: IVI. zv. Bratislava : Veda,
1979 1995.
КССМ Krátky slovník slovenského jazyka / [hlavná redakcia J. Kačala,
M. Pisárčiková, M. Považaj]. 4. vyd. doplnené aupravené. Bratislava: Veda, 2003. 985 s.
ССМ Slovník slovenského jazyka: IVI. zv. / [red. Š.Peciar]. Bratislava: SAV, 19591968.
СССМ Pisárčiková M. Synonymický slovník slovenčiny / Mária Pisárčiková. Bratislava: Veda 1995. 988 s.

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. До актуальних проблем сучасної словакістики належать питання інтенційних властивостей дієслова, характеристики співвідношення змістових та формальних чинників у дієслівних синтагмах.
У слов’янському мовознавстві багато уваги приділено дослідженню властивостей дієслова як частини мови. Проблема керування дієслів як їх здатності сполучатися з іншими словоформами досліджувалася в працях відомих російських та українських лінгвістів: В.Г.Адмоні, Й.Ф.Андерша, Ю.Д.Апресяна, В.А.Бєлошапкової, Л.А.Булаховського, І.Р. Вихованця, В.Г. Войцехівської, С.Д. Кацнельсона, М.Ф.Кобилянської, Є.В.Кротевича, О.О.Потебні, В.В.Сидоренко, О.С.Скобликової, М.Д.Степанової, Н.Ю.Шведової та інших учених.
У сучасній словацькій лінгвістиці вивчення лексико-граматичних властивостей дієслова як центру синтаксичних конструкцій спирається здебільшого на положення теорії інтенції, основоположником якої був словацький мовознавець Е.Пауліні. Вагомий внесок у розвиток вчення про дієслівну інтенцію, взаємодію валентності й інтенції, питань співвідношення між рівнями інтенції синтаксичним і семантичним, розмежування факультативних та облігаторних компонентів, параметрів сильного і слабкого керування зробили словацькі та чеські мовознавці Е.Байзікова, Й.Бауер, М.Грепл, Ф.Данеш, П.Карлік, Я.Качала, Ф.Копечний, Л.Кралчак, Я.Мігал, Ф.Міко, Й.Містрік, Р.Мразек, Й.Ніжнікова, Й.Новотний, Й.Ружичка, Я.Светлік, М.Соколова, В.Шмілауер та інші.
Аналізу окремих лексико-семантичних груп дієслів присвячені серії праць словацьких учених Г.Бартка, Л.Двонча, П.П.Згута, М.Кнапа, Ф.Кочиша, М.Марсінової, С.Ондрейовіча, М.Пісарчикової, П.Тврдого, Е.Тібенської, Р.Угляра, С.Цамбля, Л.Штура, А.Яношика та інших. Детальна
семантична класифікація дієслів у сучасній словацькій мові представлена в колективному дослідженні Dynamika slovnej zásoby súčasnej slovenčiny” (1989), авторами якого є Я.Босак, К.Бузашйова та Я.Горецький.
Питання дієслівного керування в сучасній словацькій мові було предметом наукових зацікавлень Я.Оравця. У 1967 році була опублікована його монографія Väzba slovies vslovenčine”. Характерною особливістю концепції Я.Оравця є те, що поняття дієслівне керування включене до ширшого поняття дієслівна інтенція. Дієслівне керування по суті становить і розкриває одну зі сторін інтенційної структури та розглядається як спосіб вираження синтаксичної залежності, при якій керований елемент словосполучення виступає в тій формі, що її вимагає стрижневе дієслово. Однак після цієї вагомої праці ані словацькі, ані українські лінгвісти до проблематики дієслівного керування вже не зверталися, хоча залишилася ціла низка дотепер не з’ясованих питань. Зокрема, досі нерозв’язаною залишається проблема варіантних дієслівних конструкцій в сучасній словацькій мові; її вирішення дозволило б глибше зрозуміти специфіку дієслівного керування не тільки в словацькій, а й в інших слов’янських мовах, з’ясувати тенденції розвитку слов’янських мов. Крім того, вивчення варіантів дієслівного керування дає можливість спостерігати специфіку міжрівневих та міжмовних відношень.
Дослідження словацької мови в контексті її використання українськими мовцями належить до актуальних і важливих завдань сучасної славістики та словакістики. З огляду на те, що контрастивне вивчення словацької та української мов розпочалося порівняно недавно у студіях українських дослідників А.Й.Багмут, Л.Т.Буднікової, З.І.Гілецької, О.І.Гуменної, С.Л.Ковтюх, О.Л.Мадяр, С.М.Пахомової, Л.М.Устюгової та словацьких Ю.Ванька, Я.Джоганика, Я.Кредатусової, М.Чижмарової, М.Штеця всебічне вивчення словацьких конструкцій з дієслівним керуванням у мовленні білінгвів відповідає теоретичним і практичним завданням сучасної словакістики, а в подальшому сприятиме розкриттю специфіки їх побудови та вживання, відображаючи складний механізм взаємодії слов’янських мов.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження має безпосередній зв’язок з плановою науково-дослідною проблематикою кафедри словацької філології Ужгородського національного університету Проблеми сучасної славістики”. Тема була затверджена на засіданні бюро Наукової ради Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” НАН України (протокол № 2 від 26 квітня 2007 р.).
Мета роботи дослідити варіантне дієслівне керування в сучасній словацькій мові, осмислити його у внутрішньомовному і міжмовному (словацько-українському) аспекті.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
- проаналізувати теорії інтенції та валентності й окреслити співвідношення між ними;
- розглянути варіантне керування як вид підрядного синтаксичного зв’язку в контексті інтеційного підходу;
- виявити та систематизувати дієслова, яким властиве варіантне керування в сучасній словацькій мові;
- встановити взаємозв’язок між семантикою головного та залежного компонентів у варіантних дієслівних синтагмах;
- проаналізувати тенденції вживання відмінкових форм об’єкта;
- визначити основні закономірності моделей керування дієслів у словацько-українському контрастивному аспекті;
- на основі кількісного аналізу виявити продуктивність / непродуктивність окремих моделей керування.
Об’єкт дослідження словацькі дієслова, яким притаманне варіантне керування.
Предметом дослідження є специфіка і характер семантико-синтаксичних відношень між компонентами дієслівних конструкцій, побудованих на основі керування, в плані внутрішньомовної і міжмовної словацько-української варіантності.
Основними джерелами фактичного матеріалу слугували лексикографічні праці. Було використано мовний матеріал, вибраний зі словників: тлумачних (Krátky slovník slovenského jazyka, 2003 / Red. J.Kačala; Slovník slovenského jazyka: d. IVI, 1959 1968 / Red. Š.Peciar), перекладних (Veľký slovensko-ruský slovník d. IVI, 1979 1995 / Red. E.Sekaninová; Словацько-український словник, 1985 / Ред. П. Бунґанич); а також приклади зі Словацького національного корпусу. Додатково були залучені матеріали Великого тлумачного словника сучасної української мови, 2004 / Ред. В.Т. Бусел та Російсько-українського словника, 2004 / Укл. ЛозоваН.Є., ОзероваН.Г., СтоянЛ.М. На підставі названих джерел опрацьовано близько 20000 словацьких дієслів. Складена картотека з-понад 1400 дієслів, яким притаманне варіантне керування.
Методи дослідження. Вивчення специфіки дієслівних конструкції, в основі яких лежить синтаксичний зв’язок керування, з огляду на внутрішньомовну і міжмовну словацько-українську варіантність, а також синхронний підхід до вирішення поставлених завдань визначили використання описового та зіставного методів як основних. У процесі систематизації та класифікації мовного матеріалу послідовно застосовуються також елементи статистичного методу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено дослідження словацького варіантного дієслівного керування у внутрішньосистемному та інтерлінгвальному плані, яке дотепер не було предметом спеціального розгляду ні в словацькому мовознавстві, ані в світовій словакістиці загалом. Було систематизовано та проаналізовано дієслова, яким притаманне варіантне керування, з урахуванням семантико-синтаксичних відношень між компонентами, описано типи синтаксичної варіантності керованих відмінкових форм, виявлено продуктивні моделі варіантного керування в сучасній словацькій мові, визначено дієслова, що формують зону словацько-української інтерференції у плані дієслівного керування.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати сприятимуть подальшому вивченню керування як структурно-функціонального підрядного зв’язку слів, встановленню особливостей інтенційних дієслівних структур, закономірностей моделей їх керування в сучасній словацькій мові та в інших слов’янських мовах як у теоретичному, так і прагматичному аспектах, визначать тенденції в розвитку словацької мови.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання основних положень та одержаних результатів при викладанні теоретичного курсу синтаксису сучасної словацької мови, словацької мови як іноземної, стилістики та культури мови, спецкурсів із зіставного та порівняльного мовознавства, а також при написанні контрастивної граматики словацької мови, у перекладацькій та лексикографічній практиці, зокрема при укладанні перекладних словацько-українських та українсько-словацьких словників різного типу.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження варіантності дієслівного керування в сучасній словацькій мові одержані дисертантом самостійно; праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація дисертації. Результати проведеного дисертаційного дослідження стали основою для доповідей на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: Міжнародній конференції Віртуальний інститут словакістики в Україні” (Ужгород, 2006), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих вчених Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Міжкультурна комунікація: мова культура особистість” (Острог, 2008), Міжвузівському славістичному семінарі з актуальних проблем славістики (Рівне, 2008), Міжнародній славістичній конференції Словакістика на зламі тисячоліть” (Львів, 2008). У повному обсязі дисертаційне дослідження було обговорене та схвалене на засіданні кафедри словацької філології Ужгородського національного університету.
Публікації. Основ

Список литературы

ВИСНОВКИ
У процесі мовних змін та взаємовпливів споріднених і неспоріднених мов розвивається й змінюється як семантична сфера дієслів, так і їх сполучувальні можливості з іншими словами, що є свідченням варіантності синтаксичної системи мови. Дієслівні конструкції з керуванням, відображаючи національну специфіку кожної окремої мови, є складним механізмом взаємодії лексико-граматичних факторів.
Зміна значень дієслів, диференціація відмінкових функцій, вплив внутрішньомовних факторів та перенос моделей керування з інших мов все це сприяє функціонуванню варіантних дієслівних конструкцій у сучасній словацькій мові.
У дослідженні детально проаналізовано близько 700 дієслівних лексем та виявлено, що в сучасній словацькій мові майже 150 дієслів демонструють варіантне керування та понад 540 дієслів відмінності між керуванням в сучасній словацькій та українській мовах.
1) У сучасній словацькій мові при варіантному дієслівному керуванні вживання прийменникових форм (53,7%) як семантично чіткіших веде до витіснення менш диференційованих безприйменникових відмінкових засобів (46,3%).
2) Керування дієслів у сучасній словацькій мові відзначається варіантністю між такими формами, як ЗВ / РВ, ЗВ / ДВ, ЗВ / ОВ та ПЗ / ПР, ПЗ / ПД, ПЗ / ПО, ПЗ / МВ, ПР / ПД, ПР / МВ, ПР / ПО, ПД /МВ, ПО / МВ, ПЗ / ПР / ПО.
Найчастотнішою є синтаксична варіантність між:
а) ЗВ / РВ (26,2%) та ПЗ/ПР (10,7%) при дієсловах, що виражають діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату: nahriať / nahrievať, doliať / dolievať, odliať / odlievať, odjesť / odjedať, odkrojiť (si ) /odkrajovať, рrihodiť / prihadzovať, ukrojiť / ukrajovať, uchlipnúť (si), načrieť,

nachytať, nakopať, narezať, utrúsiť, nasekať, natĺcť, naklásť, nadonášať, nachystať, užiť / užívať, zažiť / zažívať, napáchať, navyhutovať, navykladať тощо та сieliť, mieriť, zadrapiť sa, zakvačiť sa, vysadnúť, vyskočiť, vystúpiť; vyškrabať sa, vyštverať sa, vyterigať sa, vyšvihnúť sa, zahľadieť sa, buchnúť sa, búšiť sa, drgnúť sa, udrieť sa;
б) ЗВ / ОВ (10,7%) при дієсловах спрямування дії: hodiť / hádzať, lomiť, metať; руху: mykať / myknúť, otočiť / otáčať, pohýbať, pohýnať / pohnúť, skrútiť, skrútnuť / skrúcať, točiť, zakarovať;
в) ПО / МВ (10%) при дієсловах із значеннями: руху babrať; спрямування дії siahať / siahnuť, čіahať / čiahnuť; мовлення rozprávať sa / рorozprávať sa, rokovať, zhodnúť sа, radievať sa, radiť sa, poradiť sa; мислення hĺbať, uvažovať, zamýšľať sa, dumať, premýšľať(napremýšľať sa), rozjímať; вияву почуттів сnieť sa, zmierať, lačnieť, túžiť (túžievať), zatúžiť, zabažiť; спостереження sliediť;
г) ЗВ / ДВ (9,4%) при дієсловах емоційної дії, відношення рočariť / počarovať, zamedziť / zamedzovať; шкоди рoškodiť / poškodzovať; мовлення blahoslaviť, kliať рožehnať; стану, veriť, prejsť, učiť sa; чуттєвого сприйняття rozumieť.
Малопродуктивною є синтаксична варіантність між:
а) ПР / ПД (5,3%) при дієсловах спрямування дії рreniknúť/prenikať, doviešť/dovádzať; радісного почуття radovať sa, tešiť sa; відповідності šiknúť sa/šikovať sa;
б) ПЗ / ПД (4,5% ) при дієсловах спрямування дії útočiť і zaútočiť; мовлення: reptať, modliť sa; почуття: upínať sa (upnúť sa, upäť sa); ПЗ / ПО (3,4%) дієсловах руху: schovať sa / schovávať sa, hrať sa, zápasiť, емоційного стану zhrýzať sa; ПЗ / МВ (2,7%) при дієсловах мовлення dozvedіеť sa /dozvedať sa, зору poškuľovať, šliapať;
в) ПД / МВ (2,7%) при дієсловах невідповідності рrehrešiť sa / prehrešovať sa, рreviniť sa / previňovať sa; ПД / ПО (2%) при дієсловах захисту: brániť sa, zabezpečiť sa / zabezpečovať sa;

г) ПР / ПО (1,3%) при дієсловах вияву почуттів rozradovať sa, zjašiť sa; ПР / МВ (1,3%) при дієсловах рoučíť sa zísť; ПЗ / ПР / ПО (1,3%) при дієсловах зору zadívať sa, zapozerať sa.
Перевага прийменникових моделей керування є виявом аналітичних тенденцій у граматичній структурі словацької мови.
3) У результаті вивчення словацьких дієслів зафіксовані нечисленні випадки, коли вибір тієї чи іншої форми може зумовлювати їх вид. Дієслова спрямування дії uchlipnúť (si) / uchlipkávať (si), odliať / odlievať доконаного виду мають тенденцію до керування партитивним родовим, недоконаного знахідним відмінком: uchlipkávať (si) čaj, kavu/kavу, varené víno відсьорбувати чай, каву, глінтвейн та uchlipnúť (si) mliečka, čaju, likéru відсьорбнути молочко або молочка; odlievať vodu zvedra, mlieko zfľaše відливати воду з відра, молоко з пляшки та odliať vody, vodu, trocha mlieka (z pohára) відлити воду або води, небагато молока (зі склянки). Закріпленню РВ за конкретним об’єктом сприяє його вживання після неозначених числівників (trocha, veľa) та слів, що позначають кількість (kus, kúsok, krajec). З боку лексичного складу іменник у родовому відмінку позначає предмет, який може бути представлений як подільне ціле (uhliе, zemiakу, drevo voda, víno, káva, čaj, likér, mlieko, slama, chlieb, koláč, klobásа, šunkа та інші).
4) Аналіз різних форм керування при однакових дієсловах дозволяє виділити кілька груп: у 53,4% дієслів спостерігаються семантичні відтінки чи то в значенні самого дієслова, чи то в залежних іменниках; у 43,2 % дієслів відзначаються керуванням дублетними формами; вплив керованих форм на відмінність дієслівної семантики (2%) та функціонування їх у якості стилістичних варіантів (1,4%) є малопродуктивним.
5) Вивчення явищ варіантного дієслівного керування у сучасній словацькій мові синтаксичними формами дозволяє виділити особливості їх вживання в якості синонімів, а саме вираження ними:

а) різних видів додатків (ЗВ додаток наслідку, РВ партитивний додаток: doliať do hrnčeka kávu, kávy долити каву або кави в чашку);
б) об’єкта істоти / неістоти (na + ЗВ і do + РВ: cieliť puškou na protivníka цілитися пістолетом у ворога, cieliť do terča цілитися в мішень);
в) конкретного / абстрактного об’єкта (na + ЗВ і do + РВ: zahľadieť sa na obraz задивитися на картину, zahľadieť sa do diaľky задивитися вдалечінь; s + ОВ і na + ЗВ, o + ЗВ: hrať sa s deťmi гратися з дітьми, hrať sa na slepú babu грати в піжмурки, hrať sa ozálohy грати в фанти);
г) різної міри дії, яка спрямована на предмет (do + РВ і о + ЗВ: zadrapiť sa pazúrmi do kože учепитися кігтями в шкіру, rukáv sa zadrapil okonár рукав зачепився за гілку; д) диференціації наближення/віддалення об’єкта (za + ЗВ, k / ku + ДВ: modliť sa za niekoho молитися за когось, modliť sa k Bohu молитися Богу).
Об’єкти, які виражені абстрактними іменниками, здебільшого вживаються як дублети при дієсловах мислення та вираження почуттів. Об’єкти, виражені речовинними, збірними іменниками або іменниками, що вживаються тільки у множині при дієсловах, що виражають діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату, марковані синонімічним вживанням (načerpať vodu / vody, načerpať nové sily / nových síl, natĺcť klincov / klince do steny, nazbierať dreva / drevo, zažiť / zažívať sklamanie / trápenia).
Наявність у мові синонімічних конструкцій, які характеризуються відтінками значень та дублетних форм, зумовлюють наявність різних варіантних зв’язків.
6) У плані міжмовної словацько-української варіантності при керуванні дієслів нашим дослідженням виявлено відмінності між такими відмінковими формами, як: 1) прийменникові (32,8%), 2) безприйменниково-прийменникові (28,3%), 3) безприйменникові (24%), 4) прийменниково-безприйменникові (14,9%).
7) У межах прийменникового дієслівного керування визначено опозиції:

а) між різними прийменниково-відмінковими формами (20,9%), в якій найсуттєвіша різниця є між формами: proti + ДВ і проти + ПР (5,4%) при дієсловах оборони, негативного відношення, протесту (agitovať proti vojne агітувати проти війни; protistovať proti vojne, násiliu протестувати проти війни, насилля); k (ku) + ДВ і до + РВ (3,2%) при дієсловах із загальним значенням ‘привести до якогось стану’ (dojať k slzám, k plaču зворушити до сліз, до плачу); о + МВ і про + ЗВ (4,3%) при дієсловах мовлення та мислення (vyjednávať omieri домовлятися про мир; zmýšľať o niekom dobre, zle думати про когось добре, погано; snívať obudúcnosti, ošťastí мріяти про майбутнє, про щастя); do + РВ і в + ЗВ (3,4%) при дієсловах, що позначають початок діяльності, мислення, втручання (priberať sa do práce братися за роботу, vdumať sa do problému вдуматися в проблему, miešať sa do cudzích vecí втручатися в чужі справи) та менш чисельним є протиставлення форм: ПО, з одного боку, та ПЗ, ПР, МВ, з другого боку (4,6%), зокрема: nad + ОВ і на + ЗВ / про + ЗВ, s + ОВ і на + ЗВ (2,3%) при дієсловах мовлення, піклування, мислення (bedákať nad svojím nešťastím скаржитися на своє лихо; bedliť nad deťmi турбуватися про дітей, počítať súspechom розраховувати на успіх); pred + ОВ і від + РВ (1,8%) при дієсловах захисту, емоційного стану (chrániť deti pred chorobami уберігати дітей від хвороб, zúfať (si) nad nespravodlivosťou впадати у відчай від несправедливості);
б) між різними прийменниковими формами при тотожності відмінків (11,9%), в яких продуктивними є чергування: na + ЗВ і про + ЗВ при дієсловах мислення та мовлення (myslieť na deti, na budúcnosť думати про дітей, про майбутнє, opýtať sa priateľa na rodičov, na zdravie запитати товариша про батьків, про здоров’я), na + ЗВ і за + ЗВ при дієсловах емоційного відношення та спрямування дії (doplatiť na svoju dobrotu поплатитися за свою доброту, uchádzať sa omiesto претендувати на місце) та нечисленною є опозиція: z + РВ і від + РВ при дієсловах із значенням лікування та емоційного стану (liečiť sa zo zranenia лікуватися від поранення, spamätať sa z ľaku оговтатися

від переляку); місцевого відмінка nа + МВ і в + МВ при дієсловах участі в дії (podieľať sa na plnení úloh брати участь у виконанні завдань); pri + МВ і на + МВ (dolapiť pri klamstve, krádeži піймати на брехні, на крадіжці).
8) У зоні безприйменниково-прийменникового дієслівного керування зафіксовано активне чергування форм:
а) ЗВ з іншими прийменниковими формами (19,9%): ЗВ і ПЗ (9,5%): ЗВ і про + ЗВ (dojednávať podmienky домовлятися про умови, ujímať sa siroty піклуватися про сироту), ЗВ і на + ЗВ (inzultovať rozhodcu нападати на суддю, zmeškať vlak, lietadlo спізнитися на поїзд, на літак); ЗВ і в + ЗВ (chybiť / minúť cieľ не влучити в ціль), ЗВ і за + ЗВ (pomstiť krivdu відомстити за образу); ЗВ і ПО (4,6%): ЗВ і за + ОВ (povarovať deti наглянути за дітьми), ЗВ і з + ОВ (úctivo zdraviť niekoho шанобливо вітатися з кимось), ЗВ і перед + ОВ (predchádzať si vedúceho запобігати перед завідувачем), ЗВ і під + ОВ (podmiesť posteľ підмести під ліжком); ЗВ і ПР (3,8%): ЗВ і від + РВ, ЗВ і до + РВ (odmyslieť (si) isté fakty відмовитися від певних фактів, osloviť okoloidúceho звернутися до перехожого); ЗВ і МВ (2%):ЗВ і в + МВ (oľutovať svoje konanie розкаюватися у своєму вчинку), ЗВ і при + МВ (sprostredkovať kúpu, zamestnanie виступити посередником при купівлі, при працевлаштуванні);
б) ДВ з іншими прийменниковими формами (5,2%): ДВ і ПО (2,4%): ДВ і з + ОВ (konkurovať známej značke конкурувати з відомою фірмою), ЗВ і перед + ОВ (nadchádzať si šéfa запобігати перед начальником); ДВ і ПР (1,4%): ДВ і до + РВ (podlizovať sa nadriadenému, učiteľovi підлещуватися до начальника), ДВ і за + РВ (fandiť svojmu mužstvu, spevákovi, hokeju вболівати за свою команду); ДВ і ЗВ (1,4%): ДВ і на,за, від + ЗВ (vyškierať sa spolužiakom шкіритися до однокласників, pripiťniekomu na zdravie пити за чиєсь здоров’я, vyhnúť sa priamej odpovedi ухилитися від прямої відповіді).
Не численними є опозиції родового (2%), орудного (1,3%) відмінків з іншими прийменниковими формами: РВ і від + РВ (vzdať sa pôvodného plánu

відмовитися від початкового плану), ОВ і від + РВ (ochmeliť sa úspechom сп’яніти від успіху).
9) Між словацькими та українськими безприйменниковими відмінковими формами виявлено активне вживання протиставлень: ЗВ і аналітична форма + ДВ та ЗВ і ДВ (8,8%) при керуванні дієслів, які позначають загальні відношення в соціальній сфері, процеси дії (alimentovať dieťa платити аліменти дитині, interpelovať vládu зробити запит уряду, vzdelať mládež дати освіту молоді, napomôcť dobrú vec допомогти хорошій справі, uposlúchnuť rozkaz коритися наказу), ЗВ і ОВ (6,3%) при керуванні дієслів емоційного відношення та стану, підпорядкування, процесу дії (obetovať svoje šťastie жертвувати своїм щастям, riskovať zdravie, život ризикувати здоров’ям, життям, riadiť podnik, štát керувати підприємством, державою, deti pomaškrtili med діти поласували медом); ДВ і ЗВ (6,1%) при керуванні дієслів образи та відношення неприязні (blížiť dieťaťu ображати дитину, učariť decku наврочити дитину), допомоги та запобігання (odpomáhať ťažkostiam допомагати ліквідовувати труднощі, zabrániť havárii відвернути аварію), розуміння, мовлення та піклування (porozumieť profesorovi зрозуміти професора, zagratulovať niekomu knarodeninám привітати когось з днем народження, voľkať deťom балувати дітей).
Незначною продуктивністю характеризуються відмінності між ОВ і ЗВ (2,3%) при керуванні дієслів емоційного відношення та стану (opovrhnúť zbabelcom зневажити боягуза, vietor lomcuje konármi stromov вітер трясе гілки дерев) та РВ і ОВ (0,5%) при керуванні зворотних дієслів (nadýchať sa čerstvého vzduchu, vône надихатися свіжим повітрям, запахом).
10) Між прийменниково-безприйменниковими словацько-українськими контрастивними моделями зафіксовано, що чиселенними є чергування:
а) ПЗ, з одного боку, та ЗВ, ДВ, ОВ, РВ (6,1%), з другого: найактивнішим є протиставлення na, о + ЗВ і ОВ (2,9%) при керуванні дієслів мовлення та емоційного стану (obmedziť sa na najdôležitejšie otázky

обмежитися найважливішими питаннями, interesovať sa o cenu цікавитися ціною), na + ЗВ, о + ЗВ і ЗВ (1,8%) при керуванні дієслів спостереження, мовлення, слуху, емоційного стану (číhať na korisť підстерігати здобич, nahromžiť na koho вилаяти, висварити кого, počúvať na rady učiteľa слухати поради вчителя, pokúšať sa o úsmev пробувати посміхнутися), na + ЗВ і ДВ (1,1%) (mihať na suseda підморгувати сусідові); о + ЗВ і ЗВ (0,3%): pripraviť o život позбавити життя);
б) ПО і ОВ, ЗВ, ДВ (4,8%): nad, s + ОВ і ОВ (2,2%) (žasnúť nad krásou дивувати красою, hazardovať so životom ризикувати життям, kupčiť so svedomím торгувати совістю), nad, s + ОВ і ЗВ (1,4%) (víťaziť nad chorobou перемагати хворобу, poláskať sa sdieťaťom пригорнути дитину), nad, s + ОВ і ДВ (1,2%) (sympatizovať s kolegom симпатизувати колегам, užasnúť nad nečakanými zmenami здивуватися несподіваним змінам);
в) po, v, о + МВ і ЗВ (2,2%) (opičiť sa po cudzine наслідувати все іноземне, pokračovať v práci продовжувати роботу, národy spolurozhodujú omieri народи спільно вирішують про мир).
Не численними є опозиції:
а) ПР і ЗВ: do + РВ і ЗВ (1%) при керуванні дієслів емоційного відношення та наслідку дії (dobiedzať do kamaráta дошкуляти товариша, zastrihnúť si do prsta поранити ножицями палець); ПД і ЗВ (0,5%): k + ДВ, proti + ДВ і ЗВ при керуванні експресивних дієслів та дієслів з правничої сфери (čuchnúť ktabaku понюхати тютюн, odvolať sa proti rozsudku опротестувати вирок);
б) na + МВ і ОВ (0,2%) ( pochutnať si na dobrom obede ласувати добрим обідом), ро, о + МВ і РВ (0,1%) (dychtiť po moci прагнути влади, rozdiskutovať sa omedzinárodnej situácii розпочати обговорення міжнародної ситуації).
Контрастивні словацько-українські моделі керування фіксуємо при дієсловах різних лексико-семантичних груп. До найпродуктивніших можна віднести дієслова із семантикою мовлення, мислення, захисту, піклування,

відношення у соціальній сфері, емоційного відношення та стану. Серед досліджених дієслів у контрастивному плані 12,9% є стилістично маркованими лексемами і відносяться до розмовної, експресивної, книжної та застарілої лексики.
Специфіку досліджених моделей керування словацьких дієслів та їх українських відповідників визначає й відмінність прийменників при тотожності відмінків, наявність варіантних форм керування в словацьких та українських дієсловах, стилістичне маркування, багатозначність дієслівних лексем.
Отже, дослідження дієслівного керування з точки зору внутрішньомовної та міжмовної словацько-української варіантності дозволило глибше дослідити специфіку дієслівного керування в обох мовах, виявити відмінності в структурі конструкцій з дієсловами, у яких відмінкові форми є засобом доповнення та конкретизації їх значень, визначити, що варіантне вживання форм зумовлене семантикою дієслова і залежного іменника, його здатністю виражати різні види додатків при одному й тому ж дієслові, видом дієслів.
Наявні дієслівні конструкції з варіантним керуванням є відображенням як історичних мовних змін, так і динаміки розвитку сучасної словацької мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АдмониВ.Г.З