назви осіб у сучасній словацькій літературній мові: словотвірний аспект

Краткое описание

ужгородський національний університет

На правах рукопису

Буднікова Леся Томашівна

УДК 811.162.4’373.611

назви осіб
у сучасній словацькій літературній мові:
словотвірний аспект

Спеціальність 10.02.03 слов'янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чучка Павло Павлович,
доктор філологічних наук,
професор

Ужгород 2004

зміст

список умовних скорочень6
Вступ..7
1. Здобутки і проблеми в дослідженні словотвору особових назв..13
1.1. Досягнення у вивченні словотвору особових назв словацької мови..13
1.2. Проблемні та спірні питання в дослідженні словотвору назв осіб.17
1.3. Висновки до розділу29
2. Морфологічний спосіб творення особових назв...30
2.1. Суфіксальне словотворення.....32
2.1.1. Назви осіб чоловічого роду.....32
2.1.1.1. Назви із суфіксом -ár.....32
2.1.1.2. Назви із суфіксом -ník...39
2.1.1.3. Назви із суфіксом -ec44
2.1.1.4. Назви із суфіксом -č/-áč...47
2.1.1.5. Назви із суфіксом -teľ...53
2.1.1.6. Назви із суфіксом -ák....57
2.1.1.7. Назви із суфіксом -ík....59
2.1.1.8. Назви із суфіксом -ca61
2.1.1.9. Назви із суфіксом -oš63
2.1.1.10. Назви із суфіксом -áň.65
2.1.1.11. Назви із суфіксом -k-o66
2.1.1.12. Назви із суфіксом -aj..67
2.1.1.13. Назви із суфіксом -ok.67
2.1.1.14. Назви з фіналлю -о.68
2.1.1.15. Назви із суфіксом -an.69
2.1.1.16. Назви із суфіксом -úň.70
2.1.1.17. Назви із суфіксом -úch...70
2.1.1.18. Назви із суфіксом -áš..71
2.1.1.19. Назви із суфіксом -eľ..72
2.1.1.20. Назви із суфіксом -och...72
2.1.1.21. Назви із суфіксом -oň.73
2.1.1.22. Назви із суфіксом -áľ..74
2.1.1.23. Назви із суфіксом -eň.74
2.1.1.24. Назви із суфіксом -as..75
2.1.1.25. Назви із суфіксом -iš..75
2.1.1.26. Назви із суфіксом -úr..76
2.1.1.27. Назви із суфіксом -ic .76
2.1.1.28. Назви з формантом -а.77
2.1.1.29. Назви із суфіксом -ist-a..78
2.1.1.30. Назви із суфіксом -ér/-ier...80
2.1.1.31. Назви із суфіксом -or.82
2.1.1.32. Назви із суфіксом -ik.83
2.1.1.33. Назви із суфіксом -ant/-ent84
2.1.1.34. Назви із суфіксом -an/-án..85
2.1.1.35. Назви із суфіксом -át.86
2.1.1.36. Назви із суфіксом -ál.87
2.1.1.37. Назви з формантом -us..87
2.1.2. Назви осіб жіночого роду88
2.1.2.1. Назви жінок, утворені від чоловічих іменувань89
2.1.2.1.1. Назви із суфіксом -k-a..89
2.1.2.1.2. Назви із суфіксом -ic-a/-nic-a...96
2.1.2.1.3. Назви із суфіксом -yň-a97
2.1.2.1.4. Назви з формантом -а98
2.1.2.1.5. Назви із суфіксом -in-a, -in-á99
2.1.2.2. Власне жіночі назви осіб...100
2.1.2.2.1. Назви з формантом -а...100
2.1.2.2.2. Назви із суфіксом -k-a/-ačk-a101
2.1.2.2.3. Назви із суфіксом -d-a/-and-a102
2.1.2.2.4. Назви із суфіксом -uľ-a ..102
2.1.2.2.5. Назви із суфіксом -uš-a...103
2.1.2.2.6. Назви із суфіксом -uch-a.104
2.1.2.2.7. Назви із суфіксом -ic-a104
2.1.3. Назви малят.105
2.1.3.1. Назви із суфіксом -č-a (*ęt)105
2.1.3.2. Назви із суфіксом -a (*ęt)...105
2.1.3.3. Назви із суфіксами -at/atk-o...106
2.1.4. Назви осіб спільного роду..106
2.1.4.1. Назви із суфіксом -dl-o/-l-o....108
2.1.4.2. Назви із суфіксом -in-a...108
2.1.4.3. Назви із суфіксом -’uh-a.....109
2.2. Префіксальне словотворення...109
2.2.1. Назви з префіксом pod-.109
2.2.2. Назви з префіксом ne-...110
2.2.3. Назви з префіксом pred-111
2.2.4. Назви з префіксом nad-.111
2.2.5. Назви з префіксом proti-111
2.2.6. Назви з префіксом sú-112
2.2.7. Назви з префіксом prа-..112
2.2.8. Назви з префіксом pa-...113
2.2.9. Назви з префіксом od-...113
2.2.10. Назви з префіксом pseudo-..114
2.2.11. Назви з префіксом vice-..114
2.2.12. Назви з префіксом anti-...115
2.2.13. Назви з префіксом arci-...115
2.2.14. Назви з префіксом ex-.115
2.2.15. Назви з префіксом pro-116
2.2.16. Назви з префіксом sub-116
2.2.17. Назви з префіксом re-..116
2.2.18. Назви з префіксом super-116
2.3. Висновки до розділу117
3. Словоскладання і основоскладання як спосіб творення особових назв.128
3.1. Висновки до розділу.136
4. лексико-семантичний спосіб творення назв осіб137
4.1. Назви осіб, утворені метафоризацією лексем.139
4.1.1. Від назв сфер життя й діяльності людини..139
4.1.2. Від назв об’єктів і предметів побуту...144
4.1.3. Від назв тваринного світу.145
4.1.4. Від назв рослинного світу.149
4.1.5. Від назв природних явищ або станів...150
4.2. Назви осіб, утворені метонімізацією лексем...150
4.3. Висновки до розділу..152
5. морфолого-синтаксичний і нульсуфіксальний способи творення особових назв153
5.1. Морфолого-синтаксичний спосіб...153
5.2. Нульсуфіксальний спосіб..160
5.3. Висновки до розділу.162
висновки.163
Список використаних джерел...167
список використаної літератури.168
додаток183
Додаток А. Інверсійний словник агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови..184

ВСТУП

Назви осіб вагома частина лексики слов’янських мов. Називаючи людину, кожна з таких назв одночасно й характеризує її за родом діяльності, зовнішніми рисами, внутрішніми ознаками, ідеологічними переконаннями, місцем у родині, етнічною належністю або територіальним походженням. У слов’янських народів одні з таких назв своїм змістом і структурою сягають ще праслов’янської доби, тоді як більшість їх з’явилася вже в період функціонування окремих слов’янських мов, коли, задовольняючи номінативні потреби суспільства, кожна з них самостійно використовувала назвотворчі способи й засоби, успадковані від спільного предка та від новіших сусідів.
Актуальність теми. Творення назв осіб слов’янських мов, які донедавна обслуговували комунікативні потреби бездержавних слов’янських націй, рідко піддавалося дослідженню. У синхронічному і діахронічному планах досліджувалися фонетика, морфологія і синтаксис слов’янських мов, тоді як специфічне у їх словотворі не привертало належної уваги дослідників. Вивчення словотвірної структури назв осіб, особливо таких чисельних як агентивні та атрибутивні назви, є проблемою кожної мови. Адже агентивні назви представляють словотвірний розряд назв осіб, який весь час поповнюється новими утвореннями, які виникають з необхідності називати ту чи іншу особу за новоутвореною професією або видом заняття. Атрибутивні назви осіб охоплюють переважно свої, власне словацькі утворення, в яких досить широко представлена специфіка словацького словотвору і найповніше виявляється творча думка народу.
Словотвір назв осіб у слов’янському мовознавстві вивчено нерівномірно. Найглибше вивчено словотвір назв осіб в українському мовознавстві. Професор І. І. Ковалик розробив теорію словотвору іменника, визначив та описав словотвірні розряди і типи українських особових назв, деякі з них порівняв з назвами інших слов’янських мов. Більше уваги приділено історії творення назв осіб (Л. Л. Гумецька, А. Майборода, О. В. Кровицька, П. І. Білоусенко, І. С. Олійник), проаналізовано словотвірні та функціональні аспекти особових назв у різних говорах української мови (В. В. Німчук, В. Т. Захарків, Я. В. Закревська), досліджено й описано механізм творення окремих лексико-семантичних груп, способи творення, окремі суфікси особових назв (І. І. Фекета, З. Г. Ніколаєнко, Л. О. Родніна, Л. М. Третевич, Д. Г. Гринчишин, Н. М. Захлюпана, Л. П. Дідківська, Є. А. Карпіловська, Т. П. Вільчинська). Добре досліджено творення назв осіб російської мови (Ю. С. Азарх, Є. А. Василевська, Є. А. Земська, Є. С. Кубрякова, В. В. Лопатін, А. І. Моісеєв, В. Н. Хохлачова). На високому рівні досліджено творення назв осіб чеської мови, де значний внесок зробив М. Докуліл, який розробив ономасіологічну теорію творення слів та ґрунтовно описав творення назв осіб чеської мови. Важливу роль у чеській дериватології відіграли дослідження словотвору особових назв Ф. Данеша, Й. Кухаржа, Л. Кроупової. На належному рівні досліджується творення назв осіб польської мови. В історичний словотвір назв осіб вагомий внесок зробила М. Войтила-Свержовська [186]; творенню назв осіб на сучасному рівні присвячені дослідження В. С. Золотової [28], В. Пом’яновської, М. Бродовської-Гоновської. Частково досліджено назви осіб болгарської мови (Е. А. Захаревич [26]).
У словацькому мовознавстві окремі питання творення назв осіб також привертали увагу дослідників. Вони цікавили ще А. Бернолака, Л. Штура, М. Гатталу, С. Цамбля, Б. Летца. Однак системне дослідження словотвору почалося тільки у ХХ ст., коли словотвір сформувався в окрему галузь мовознавства: було розроблено теорію, методи та принципи дослідження, здійснено словотвірний аналіз окремих розрядів особових назв. Назви осіб досліджував Я. Горецький, який першим розробив ключові питання словацької дериватології, описав морфологічний спосіб творення назв осіб чоловічого та жіночого родів. Словотвірний аналіз особових назв у говорах словацької мови здійснював Ф. Буффа. Сучасні процеси творення особових назв та продуктивність словотворчих формантів досліджують Ш. Пеціар, Й. Яцко, Ю. Фурдік, В. Дуйчікова, К. Бузашіова, Л. Двонч, Л. Ліптакова. Структуру окремих груп особових назв словацької мови на фоні інших слов’янських мов розглядали Ф. Буффа (польської мови), Ш. Пеціар (чеської), Е. Кучерова, Е. Беранова (російської мови), Я. Кредатусова (української мови). Однак дослідження творення назв осіб сучасної словацької літературної мови представлено переважно в науково-публіцистичних статтях, які не дають повного і системного уявлення словотвірної системи словацьких назв осіб.
Розгляд словотвірної структури агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, який базувався б на системному аналізі відповідного сучасного матеріалу, дотепер ще не проводився. А таке дослідження дозволить виявити не тільки способи та засоби, але й основні закономірності творення агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, визначити сучасні тенденції словацького словотворення, що стало дуже актуальним для словацької літературної мови після виникнення словацької державності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до теми науково-дослідного напряму кафедри словацької філології Ужгородського національного університету "Проблеми сучасної славістики".
Мета роботи піддати словотвірному аналізові агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови, виявити домінуючі тенденції у використанні засобів і способів назвотворення сучасної словацької літературної мови. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
1. Зібрати й систематизувати агентивні та атрибутивні назви осіб сучасної словацької літературної мови.
2. Описати механізм творення словацьких агентивних та атрибутивних назв осіб, при цьому:
а) визначити основні способи творення словацьких агентивних і атрибутивних назв осіб та продуктивність кожного з них;
б) визначити і розкрити продуктивність словотвірних типів, словотвірних моделей, твірних основ і словотворчих формантів аналізованих утворень.
3. Установити динаміку та основні тенденції творення агентивних і атрибутивних назв осіб у сучасній словацькій літературній мові.
Об’єктом дослідження є сучасні агентивні та атрибутивні назви осіб, зафіксовані нормативними словниками словацької мови.
Предметом дослідження є словотвірна будова агентивних та атрибутивних назв осіб сучасної словацької літературної мови.
Методи дослідження. Основними методами дослідження є описовий метод та його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовних одиниць. У процесі систематизації та опису матеріалу послідовно застосовується статистичний метод. З лінгвістичних прийомів у цій роботі застосовується прийом словотвірного аналізу номінативних одиниць.
Джерела фактичного матеріалу. Основним джерелом дослідження слугували "Veľký slovensko-ruský slovník", а також "Slovník slovenského jazyka", "Krátky slovník slovenského jazyka", "Slovník slovenských nárečí", "Homonymický slovník" та "Historický slovník slovenského jazyka", які дістали високу оцінку не тільки в середовищі словацьких лінгвістів, але й з боку славістів інших країн. На підставі названих словників укладено картотеку та інверсійний словник з 5698 словацьких агентивних і атрибутивних назв осіб, який слугує додатком до дисертації.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першою спробою дослідити творення агентивних і атрибутивних назв осіб сучасної словацької
літературної мови на багатому сучасному лексикографічному матеріалі. Завдяки цьому встановлено й описано основні способи і засоби творення агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, виявлено продуктивні типи та моделі особових назв на теперішньому етапі функціонування сучасної словацької літературної мови.
Результати дослідження мають теоретичне значення, яке полягає в з’ясуванні основних тенденцій та закономірностей творення назв осіб у сучасній словацькій літературній мові, що може стати підґрунтям для подальших досліджень у галузі словотвору назв осіб у сучасних слов’янських мовах.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можна використати у розробці теоретичних і практичних проблем дериватології, порівняльного словотвору та в лексикографічній практиці (зокрема при укладанні словотвірних, тлумачних і перекладних словників словацької мови). Результати дисертації можуть бути використані також у навчальній роботі філологічних факультетів при вивченні словотвору, лексикології, морфології, викладанні сучасної словацької мови, а також при підготовці нових спеціальних курсів і семінарів.
Особистий внесок здобувача полягає у системному дослідженні механізму творення словацьких агентивних та атрибутивних назв осіб на базі об’ємного лексикографічного матеріалу.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри словацької філології Ужгородського національного університету. Ключові питання та результати дослідження доповідалися на щорічних звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу філологічного факультету Ужгородського національного університету та Філії ІМВ Київського національного університету при УжНУ (2001, 2003, 2004). Окремі питання дослідження доповідалися на міжнародному науково-методичному семінарі "Перспективи розвитку словакістики в Україні" (Ужгород, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 6 наукових статтях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, 6 таблиць, 2 діаграм, висновків, списку використаних джерел (13 найменувань), списку використаної літератури (186 позицій) та додатка (с. 184 226). Загальний обсяг роботи 226 сторінок.

Список литературы

висновки

У результаті словотвірного аналізу агентивних та атрибутивних назв осіб сучасної словацької літературної мови ми дійшли таких висновків:
1. Словники сучасної словацької літературної мови фіксують 3574 агентивні та 2124 атрибутивні назви осіб (разом 5698), що становить 8% загальної кількості іменників сучасної словацької мови.
2. Агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови утворюються п’ятьма способами морфологічним, слово-основоскладанням, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним, з яких найпродуктивнішим є морфологічний (89,6%), менш продуктивними слово-основоскладання (4%) та лексико-семантичний (3,6%), малопродуктивним морфолого-синтаксичний (2,4%), непродуктивним нульсуфіксальний спосіб (0,4 %).
3. У творенні назв агентивних та атрибутивних назв осіб морфологічним способом суттєво переважає суфіксація (88,4% назв). Назв осіб, утворених префіксацією, всього 1, 3%, що ще раз підтверджує належність словацької мови до флективного типу.
Словотвірна категорія агентивних назв осіб чоловічого роду представлена 28 словотвірними типами, а словотвірна категорія атрибутивних назв осіб 61 словотвірним типом із суфіксами слов’янського походження. Словотвірних типів із запозиченими суфіксами серед агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові є двадцять. Твірною основою для агентивних назв осіб виступають іменники (55%), дієслова (40%), прикметники (3,2%) та дієприкметники (1,2%), а для атрибутивних назв осіб прикметники (35,4%), іменники (25,6%), дієслова (21,9%), дієприкметники (13,3%), числівники (2,5%), займенники (0,5%) та прислівники (0,3%). У межах розряду агентивних назв осіб чоловічого роду найпродуктивнішим суфіксом виявився суфікс -ár, далі суфікси -ník, -č/-ač, -teľ, які поступово в назвах осіб витісняють суфікс -са, таким чином підвищуючи свою продуктивність, малопродуктивними є суфікси -ák, -ík, -ca, непродуктивними -oš, -úň, -úch, -áš, -eľ, -iš, -úr, -ic. Із запозичених суфіксів у межах агентивних назв осіб найпродуктивнішим виявився суфікс -ist-a, котрий здатний утворювати назви осіб навіть від слов’янських основ. Продуктивністю вирізняються також суфікси -ér, -or/-tor/-átor. Серед атрибутивних назв осіб продуктивними є суфікси -ec, -ík, -ák, -ár, -áč, менш продуктивними суфікси -ca, -aň, -oš, -aj, -ko, непродуктивними суфікси -úň, -o, -úch, -eľ, -och, -oň, -áľ, -eň, -as, -iš, -úr, -ic. Назви осіб жіночої статі представлені двадцять одним словотвірним типом. Найпродуктивнішими засобами при творенні агентивних та атрибутивних назв жінок y словацькій мові виявився суфікс -k-а. Він здатний приєднуватися як до власне словацьких, так і до запозичених лексем чоловічого роду. Суфікс -k-а починає витісняти інші суфікси жіночого роду, наприклад, суфікс -yň-a. Найпродуктивнішими засобом творення власних жіночих назв осіб у словацькій мові виявився формант -а, менш продуктивними суфікси -d-a/-and-a, -uľa, -k-a/-ičk-a. Назви малят у словацькій мовi представлені дев’ятьма словотвірними типами з малопродуктивними суфіксами -č-a, -a, -at/-atk-o, -isk-o. Назви малят утворюються переважно від назв осіб чоловічого роду. Назви спільного роду характерні головним чином для східнослов’янських мов, хоча майже 20 таких назв осіб є і в словацькій мові. Там вони утворюються за допомогою трьох суфіксів -dl-o/-lo, -in-a, -’uh-a і представляють чотири словотвірні типи. У словацькій мові порівняно небагато іменників спільного роду. Словацькі лінгвісти, дотримуються погляду за яким і для назв осіб чоловічої статі, і для назв осіб жіночої статі існують свої окремі назви, тому немає потреби узаконювати ще й назву особи спільного роду.
Для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови використано 18 префіксів, продуктивними серед яких виявилися pod-, ne-, pred-, nad-, pseudo-, anti-, менш продуктивними proti-, sú-, arci-, ex-, непродуктивними pa-, od-, pro-, sub-, re-.
4. Агентивні та атрибутивні назви осіб, утворені слово-основоскладанням, є дериватами з двокореневими структурами, які мотивуються двочленним словосполученням. Більшість назв є композитами (200 утворень), дуже мало юкстапозитів (20 назв), зовсім мало абревіатур (2 назви). Найпродуктивнішими моделями для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови при цьому виступають іменник + дієслово, дієслово + іменник та прикметник + дієслово, малопродуктивними займенник + іменник, прислівник + дієслово та числівник + іменник. Субстантивовані назви осіб будуються на синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями іменник + дієприкметник, прислівник + дієприкметник, числівник + дієприкметник. За допомогою основоскладання та словоскладання у словацькій мові частіше утворюються атрибутивні назви осіб, рідше агентивні.
5. Лексико-семантичним способом у словацькій мові утворюються атрибутивні назви осіб (205 назв). Найчастіше метафоризуються або метонімізуються міфоніми, назви тварин і рослин, добре відомих слов’янинові, або ті, що вирізняються екзотичністю. Більшість назв осіб, утворених лексико-семантичним способом, підкреслюють погані звички або негативні риси характеру людини. Метафоризовані назви осіб у словацькій мові найчастіше утворюються від назв сфер життя й діяльності людини та від назв тваринного світу, метонімізовані від власної назви та від абстрактної ознаки.
6. Морфолого-синтаксичним способом, точніше субстантивацією, у словацькій мові утворюються і агентивні, і атрибутивні назви осіб. Найпродуктивнішою моделлю при творенні субстантивованих агентивних та атрибутивних назв осіб виявилася модель прикметник → іменник та дієприкметник пасивного стану → іменник, менш продуктивною дієприкметник активного стану → іменник, непродуктивною займенник → іменник. Субстантивацією прикметників найчастіше утворюються атрибутивні назви осіб, а субстантивацією дієприкметників агентивні.
Нульсуфіксальний спосіб у сучасній словацькій літературній мові непродуктивний. Ним утворюються поодинокі агентивні та атрибутивні назви осіб. Здебільшого це назви осіб за професією, утворені від іменників іншомовного походження.
7. У сучасній словацькій мові домінуючою є тенденція утворювати нові агентивні та атрибутивні назви осіб слов’янськими та власними національними словацькими способами та засобами, тоді як сума утворень із інтернаціональними суфіксами досить обмежена: з 5698 агентивних та атрибутивних назв лише 1004 припадає на запозичені лексеми, що становить 17,6% від усієї кількості агентивних та атрибутивних назв осіб.
У словацькій літературній мові також живою є тенденція утворювати назву жінки трохи не від кожної особової назви чоловічого роду, на відміну від української чи російської мов, де для називання осіб жіночої статі часто вживаються іменники чоловічого роду, наприклад, адвокат Білова, президент фірми Русанівська.
У словацькій мові зростає продуктивність одних словотвірних типів та суфіксів, як наприклад суфіксів -ár, -ník, -č/-ač, і спадає продуктивність інших словотвірних типів та суфіксів, наприклад суфікса -са. При цьому відбувається диференціація лексичних значень дублетних назв осіб, які утворюються різними суфіксами від однієї основи, як наприклад, prekladač „особа, яка щось перекладє з місця на місце, prekladateľ „особа, що перекладає з однієї мови іншою.
Отже, дериваційна система сучасної словацької літературної мови активно розвивається, агентивні та атрибутивні розряди назв осіб поповнюються новими утвореннями, за рахунок яких збагачується і словниковий склад сучасної словацької мови.

Список використаних джерел

ВТС СУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. Київ Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. 1440 с.
ІнС Інверсійний словник української мови. Київ: Наукова думка, 1985. 811 с.
СУМ Словник української мови: В 11-ти тт. Київ: Наукова думка, 1970-1980
ESJčs Machek V. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského.Praha: čsav, 1957. 628 s.
HSS Historický slovník slovenského jazyka. I. d. Bratislava: Veda SAV, 1991
HS Ivanová-šalingová M. Homonymický slovník. Bratislava Prešov: SAMO-AAMM, 1997. 215 s.
KSSJ Krátky slovník slovenského jazyka. 3 vyd. Bratislava: Veda SAV, 1997. 944 s.
RS Mistrík J. Retrográdny slovník slovenčiny. Bratislava: Univerzita Komenského, 1976. 820 s.
RSS Rusko-slovenský slovník. Bratislava: SPN, 1989. 752 s.
SSJ Slovník slovenského jazyka. V VI d. / Red. š. Peciar. Bratislava: SAV, 1959-1965.
SSN Slovník slovenských nárečí. I. d./ Red. I. Ripka. Bratislava: Veda SAV, 1994. 936 s.
SUS Bunganič P. Slovensko-ukrajinský slovník. Bratislava: SPN, 1985. 647 s.
VSRS Veľký slovensko-ruský slovník. I-VI d. Bratislava: Veda SAV, 1979-1995.

Список використаної літератури

1. Азарх Ю. С. Словообразование и формообразование существительных в истории русского языка. Москва: Наука, 1984. 248 с.
2. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. Нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 1960. 416 с.
3. Безпояско О. К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі сучасної української мови // Мовознавство. 1975. № 3. С. 61-66.
4. Білоусенко П. І. З історії творення іменників з модифікаційним словотвірним значенням чоловічої статі // Актуальні проблеми словотвору української мови: матеріали наукових читань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. С. 44-46.
5. Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ: КДПІ, 1993. 215 с.
6. Буднікова Л. Назви осіб із суфіксом -ар у словацькій та українській мовах // Studia Slovakistica. 2. Перспективи розвитку словакістики в Україні. Ужгород, 2003. С. 93-98.
7. Буднікова Л. Назви осіб спільного роду у словацькій та українській мовах // Cestou vzájomnosti: Zborník príspevkov z medzinárodnej vedeckej konferencie Slovensko-ukrajinské vzťahy a súvislosti, konanej v Banskej Bystrici 23. 24. októbra 2003. Banská Bystrica, 2003. S. 288-292.
8. Буднікова Л. Словоскладання як спосіб творення особових назв у словацькій та в українській мовах // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія Філологія. 2003. № 8. С. 9-12.
9. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. Тернопіль: Лілея, 1999. 220 с.
10. Варбот Ж. Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. Москва: Наука, 1984. 256 с.
11. Василевская Е. А. Словосложение в русском языке. Москва: Учпедгиз, 1962. 132 с.
12. Вільчинська Т. П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Львів, 1996. 16 с.
13. Виноградов В. В. Русский язык. (Грамматическое учение о слове). Москва: Высшая школа, 1986. 640 с.
14. Височина В. А. Про словотвір іменників від німецьких запозичень в українській мові // Дослідження з граматичної будови української мови: збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1988. С. 16-18.
15. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. Київ: Наукова думка, 1966. 596 с.
16. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. Київ: Наукова думка, 1982. 248 с.
17. Городенська К. Г. Префікси і префіксоїди в українській мові // Мовознавство. 1986. № 1. С. 36-41.
18. Городенська К., Кравченко М. Словотвірна структура слова: відіменні деривати. Київ: Наукова думка, 1981. 199 с.
19. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Посібник для студентів філологічної спеціальності. Київ: Вища школа, 1999. 208 с.
20. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н. Шведова. Москва: Наука, 1970. 768 с.
21. Гринчишин Д. Г. Явище субстантивації в українській мові. Київ: Наукова думка, 1965. 112 с.
22. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
23. Дзендзелівський Й. О. Субстантивація в сучасній українській мові // Наукові записки УжДУ. Філологія. 1959. Т. 17. С. 3-20.
24. Дідківська Л. П., Родніна Л. О. Словотвір, синонімія, стилістика. Київ: Наукова думка, 1982. 170 с.
25. Закревська Я. В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. Київ: Наукова думка, 1976. 126 с.
26. Захаревич Е. А. Суффиксация и субстантивация при образовании наименований лица в болгарском языке // Очерки по словообразованию и словоупотреблению. Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. С. 44-59.
27. Земская Е. А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния. Москва: Наука, 1978. С. 255-272.
28. Золотова В. С. Отглагольные существительные со значением лица в современном польском языке // Очерки по словообразованию и словоупотреблению. Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. С. 70-79.
29. Ільїн В. С. Префікси в сучасній українській мові. Київ: Вид-во АН УРСР, 1953. 167 с.
30. Исаченко А. Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким. Морфология. ч. 1. Братислава: САН, 1954. 387 с.
31. Каспришин З. Е. Множественность словообразовательной мотивации в современном украинском языке: Автореф дисс. канд филол. наук. Киев, 1989. 17 с.
32. Каспришин З. О. Особливості словотвірної структури полімотивованих іменників із значенням особи // Методичні читання Словотвірна та семантична структура української лексики”: Тези доп. 15-17 травня 1991 р. Львів, 1991. С. 57-58.
33. Клименко Н. Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. Київ: Наукова думка, 1973. 186 с.
34. Ковалик І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 78 с.
35. Ковалик І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. 84 с.
36. Ковалик І. І. З методики дослідження слов’янського словотвору. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 24 с.
37. Ковалик І. І. Питання слов’янського іменникового словотвору. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 153 с.
38. Ковалик І. І. Питання іменникового словотвору східнослов’янських мов у порівнянні з іншими слов’янськими мовами. Книга 2. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1957. 55 с.
39. Ковалик І. І. Порівняльно-типологічне вивчання словотвірних структур споріднених мов // Питання словотвору східнослов’янських мов. Київ: Наука, 1969. С. 4-6.
40. Ковалик І. І. Словотвірний розряд агентивних назв осіб чоловічої статі в сучасній нижньолужицькій мові // Мовознавство. № 3. С. 39-42.
41. Кровицька О. В. Семантична та словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках української мови XVI-XVIII ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук. Львів, 1995. 21 с.
42. Кубрякова Е. Типы языковых значений: Семантика производного слова. Москва, 1981. 200 с.
43. Леонова М. В. Слова спільного роду в українській мові // Ужгородський державний університет. Тези доповідей до ХІХ наукової конференції. Серія мовознавства. Ужгород, 1965. С. 52-56.
44. Леонова М. В. Словотвір іменників спільного роду // Питання словотвору східнослов’янських мов. Київ: Наука, 1969. С. 81-82.
45. Леонова М. В. Стилістична функція слів спільного роду // Ужгородський державний університет. Тези доповідей до ХХ наукової конференції. Серія мовознавства. Ужгород, 1966. С. 69-73.
46. Лєута О. І. Старослов’янська мова. Київ: Вища школа, 2001. 256 с.
47. Лизанець П. М. До питання українсько- (раніше східнослов’янсько-) угорських мовних взаємовпливів у галузі словотвору // Питання словотвору східнослов’янських мов. Київ: Наука, 1969. С. 14-15.
48. Лопатин В. В. Русская словообразовательная морфемика. Проблемы и принципы описания. Москва: Наука, 1977. 325 с.
49. Мамрак А. В. Семантична структура категорії діяча в сучасній українській мові // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. Київ: Наукова думка, 1983. С. 129-136.
50. Мартынов В. В. Праславянская и балто-славянская суффиксальная деривация имен. Минск, 1973. 59 с.
51. Мейе А. Общеславянский язык. Москва, 1951. 492 с.
52. Миронюк Н. П. Іменні утворення з префіксом пра- в українській мові // Дослідження з словотвору та лексикології. Київ: Вища школа, 1985. С. 39-44.
53. Михайлишин Б. Кодифікація варіантів роду при термінологічному найменуванні осіб за професією // Методичні читання Словотвірна та семантична структура української лексики”: Тези доп. 15-17 травня 1991. Львів, 1991 р. С. 69-70.
54. Молдаван І. Ф. Словотвір іменників спільного роду в сучасних східнослов’янських мовах // Питання словотвору східнослов’янських мов. Київ: Наука, 1969. С. 42-43.
55. Немченко В. Н. Способы русского словообразования (диахронический аспект). Учебное пособие. Горький, 1979. 85 с.
56. Ніколаєнко З. Г. Словотворчі типи складних особових назв ХІ-ХІІІ ст. (на матеріалах словника І. І. Срезневського) // Ужгородський державний університет. Тези доповідей до ХІХ наукової конференції. Серія мовознавства. Ужгород, 1965. С. 27-29.
57. Ніколаєнко З. Г. Спостереження над староукраїнськими композитами XIV-XVII ст. // Ужгородський державний університет. Тези доповідей до ХХ наукової конференції. Серія мовознавства. Ужгород, 1966. С. 45-50.
58. Німчук В. В. Спостереження над словотвором іменника в говірці села Довге Іршавського району // Наукові записки Ужгородського університету. Діалектологічний збірник. Т. XIV, 1955. С. 169-192.
59. Олексенко В. П. Словотвірні категорії суфіксальних іменників: Монографія. Херсон: Айлант, 2001. 240 с.
60. Олійник І. С. Іменники з суфіксом -ар (-яр) на позначення назв осіб // Питання словотвору. Київ: Вища школа, 1979. С. 59-68.
61. Пастернак Г. Ю. До характеристики емоційно-оцінної лексики та позначення особистих рис людини в діалектах // Семасіологія і словотвір: збірник наукових праць. Київ: Наукова думка, 1989. С. 19-23.
62. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. Москва: Учпедгиз, 1956. 511 с.
63. Пінчук О. Ф. Словотвірна структура віддієслівних іменників сучасної української літературної мови // Морфологічна будова сучасної української мови. Київ: Наукова думка, 1975. С. 35-82.
64. Рижикова С. Ю. Агентивні іменники чоловічого роду від англійських запозичень в українській мові // Дослідження з граматичної будови української мови: збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1988. С. 23-28.
65. Семенюк С. П. Формування словотвірної системи іменників з модифікаційним значенням жіночої статі: Автореф. дис. канд. філол. наук. Запоріжжя, 2000. 20 с.
66. Середа Ф Я. Суфікс -ч(-ач) у сучасній українській мові і його відповідники в російській і білоруській мовах // Укр. мова в школі. 1957. № 2. С. 78-81.
67. Скаб М. В. Структура семантического поля деятеля в украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Киев, 1987. 19 с.
68. Скаб М. В. Взаємозв’язок словотвору і семантики у найменуваннях людини-виготовлювача // Семасіологія і словотвір: збірник наукових праць. Київ: Наукова думка, 1989. С. 31-34.
69. Словотвір сучасної української літературної мови / Відпов. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ: Наукова думка, 1979. 408 с.
70. Тараненко О. О. Місце метафори в словотворчих процесах // Мовознавство. 1986. № 3. С. 11-16.
71. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. Москва: Наука, 1986. 144 с.
72. Третевич Л. М. Нулевая суффиксация имен существительных в современном украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Ужгород, 1980. 25 с.
73. Троицкий В. Н. Основные принципы словообразования. Ленинград, 1940.
74. Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. Київ: Укр. енц., 2000. 752 с.
75. Улуханов И. С. Единицы словообразовательной системы русского языка и их лексическая реализация. Москва: Ин-тут русского языка РАН им. В. В. Виноградова, 1996. 222 с.
76. Улуханов И. С. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания. Москва: Наука, 1977. 256 с.
77. Устюгова Л. М. Словообразовательная активность основ с полногласием / неполногласием в русском и украинском языках. Ужгород: Ужгород. госуд. университет, 1997. 172 с.
78. Фекета И. И. Женские личные названия в украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Киев, 1969. 22 с.
79. Фекета І. І. Особливості творення назв осіб жіночої статі // Укр. мова і літ. в школі. 1974. № 4. С. 77-79.
80. Фридрак В. Б. Синонімія складних слів // Мовознавство. 1987. № 2. С. 32-38.
81. Харченко В. К. Переносные значения слова. Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1989. 200 с.
82. Хромых Г. С. Переносные значения в лексических микросистемах (закономерности развития и организации): Автореф. дисс. канд. филол. наук. Киев, 1979. 21 с.
83. Чучка П. П. Словотвір українських андронімів // Питання словотвору. Київ: Вища школа, 1979. С. 152-161.
84. Чучка П. П. Закарпатські відтопонімні прізвища // Дослідження з словотвору та лексикології. Київ: Вища школа, 1985. С. 125-131.
85. Цимбалюк Ю. В. Іменники латинського походження з суфіксами -арій, -ар- (-яр-) в сучасній українській мові // Питання словотвору і граматичної структури української мови: збірник наукових