Сучасна чеська суспільно-політична лексика: семантика, структура, динаміка

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

Мороз Олена Олександрівна

Сучасна чеська суспільно-політична лексика:
семантика, структура, динаміка

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Паламарчук Ольга Леонідівна,
к. філол. н., доцент

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження суспільно-політичної лексики: принципи виокремлення, класифікації, аналізу.
1. 1. Сутність поняття „суспільно-політична лексика”,
принципи виокремлення та класифікації.......................................................... 14
1. 1. 1. Класифікація СПЛ.................................................................................... 21
1. 1. 2. Структура СПЛ......................................................................................... 25
1. 1. 3. Джерельна база та матеріал дослідження.............................................. 29
1. 2. Історія вивчення суспільно-політичної лексики
1. 2. 1. СПЛ як об”єкт соціолінгвістичного аналізу.......................................... 35
1. 2. 3. Історія формування та особливості функціонування СПЛ в різних
стилях мови........................................................................................................... 39
1. 2. 3. Семантичні процеси у складі СПЛ......................................................... 45
1. 3. Основні аспекти аналізу СПЛ..................................................................... 49
Висновки.............................................................................................................. 57
РОЗДІЛ 2. Семантико-структурні особливості суспільно-політичної
лексики сучасної чеської мови.
2. 1. СПЛ власне предметного змісту................................................................. 60
2. 2. Ключові концепти СПЛ............................................................................... 75
2. 3. Ідеологічна лексика...................................................................................... 78
2. 4. Тематична лексика....................................................................................... 91
Висновки............................................................................................................. 109
РОЗДІЛ 3. Динамічні процеси в суспільно-політичній лексиці сучасної
чеської мови.
3. 1. Синонімія в чеській суспільно-політичній лексиці................................ 109
3. 2. Метафоризація чеської СПЛ..................................................................... 118
3. 3. Неологізми в чеській СПЛ......................................................................... 126
3. 4. Статистичні особливості функціонування чеської СПЛ........................ 132
Висновки............................................................................................................. 142
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................... 144
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 149

ВСТУП

Суспільно-політична лексика сучасної чеської мови, як і будь-якої іншої слов’янської чи неслов’янської, є обширом номінацій, які вербалізують світ понять зі сфери світоглядних, ідеологічних, політичних знань, на часі актуальних, соціально-апробованих для суспільства.
Такий широкий, різноманітний світ понять і відповідних ним лексичних номінацій, які включають термінологічну, термінологізовану й так звану фонову лексику зі словника в цілому, є багатоаспектним об’єктом вивчення для лінгвістів. Можна визначити такі два основні аспекти: дискурсний і внутрішньо-лінгвістичний.
Дискурсний аналіз генералізується вимогою екстралінгвістичною: досліджувати мовні одиниці за межами узуального вжитку, тобто у структурі текстових масивів, які відображають вибір, тлумачення цих одиниць з погляду позамовних знань, наприклад, для суспільно-політичної лексики знань про актуалізовані для даної історичної доби, народу концепти соціології, ідеології, політики.
Власне лінгвістичний аналіз зумовлюється вимогою досліджувати й описувати лексику як підсистему, яка має свій рух на дискретному рівні: склад, структура номінацій, розширення їхніх семантичних парадигм, синонімічна взаємодія, метафоризація, неологізми, частота вживання, узуальність вибору.
Дане дисертаційне дослідження присвячене цьому другому аспекту аналізу.
Актуальність дослідження може констатуватися тим, що власне лінгвістичний аналіз конкретної мовної лексичної підсистеми засобами дослідницького апарату, який пропонує сучасна лінгвістика, є постійно актуальним, тим більше на матеріалі нерідної мови, що дає можливість зокрема пізнання лексичного відтворення суспільно-політичних понять, їхнього міжмовного контексту лексичними засобами сучасної чеської мови, як і можливість внутрішньої екстраполяції цього пізнання на рідну мову. Останнє відкриває перспективу нових досліджень суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови в компаративному напрямі.
90-ті роки ХХ століття позначені значними змінами в суспільно-політичному житті Чехії. У зв’язку з цим суспільно-політична лексика (СПЛ) чеської мови зазнає змін в усіх сферах свого функціонування: розширюється коло її користувачів, формується нова політична мова. На сьогодні виникла потреба в такому описі СПЛ, який би дозволив виявити її структурні та семантичні особливості, а також динамічний потенціал. З одного боку, на матеріалі даної сукупності лексичних одиниць можна дослідити вплив екстралінгвістичних факторів на структуру мови, з іншого СПЛ відіграє найважливішу роль у розповсюдженні суспільно-політичних концепцій та формуванні соціальної свідомості населення.
Тема дисертаційного дослідження „Чеська суспільно-політична лексика: семантика, структура, динаміка” включена у комплексну дослідницьку програму кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дисертаційного дослідження є визначення складу суспільно-політичної лексики в сучасній чеській мові, її структурних та семантичних особливостей, динамічних процесів в її корпусі.
Конкретними завданнями стали:
1) охарактеризувати суспільно-політичну лексику в сучасній чеській мові, визначити її обриси, уніфікувати класифікацію, встановити її критерії, використавши численну наукову літературу щодо типології суспільно-політичної лексики в мові взагалі;
2) дослідити ті семантичні особливості, які вирізняють суспільно-політичну лексику серед інших підсистем мови;
3) виявити динамічний потенціал суспільно-політичної лексики, простежити за її функціональним виявом, частотою використання.
Об’єктом дослідження є чеська суспільно-політична лексика 90-х років ХХ століття (понад 3000 лексичних одиниць), корпус текстів (Český národní korpus) та тексти суспільно-політичної тематики з періодичних видань, що входять до цього корпусу. Опрацьовано наукову літературу, дотичну до теми й безпосередньо пов’язану з даним дослідженням у кількості 182 джерел.
Предметом дослідження є опис семантичних, структурних і функціональних особливостей суспільно-політичної лексики в сучасній чеській мові як її лексичної підсистеми. Аналіз сфокусований на ключових концептах суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови „moc”, „stát”, „společnost”, які радіально від центру покривають функціональне поле лексики в цілому і її термінологічного ядра.
Методи дослідження: традиційно описовий з елементами соціолінгвістичного, який дозволив виявити деякі кореляції між мовними одиницями та соціальними реаліями; головні операційні методи метод компонентного аналізу й метод побудови семантичних полів.
Метод компонентного аналізу є найбільш ангажованим у сучасній лексикології як основний спосіб формалізації та надання точності й конкретності смисловим відношенням між лексемами.
У процесі дослідження суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови (далі СПЛ) і суспільно-політичної термінології (далі СПТ) компонентний метод використано в таких напрямах:
1) у процесі виявлення змін, які відбуваються у структурі лексичного значення слова при його переході від ідеологічно нейтрального до ідеологізованого;
2) при дослідженні розходжень у значеннях слів у словниках різних ідеологічних орієнтацій (багатозначність);
3) при аналізі формальних розходжень у тлумаченні значень досліджуваних слів (синонімія).
За методом компонентного аналізу було відібрано слова, денотати яких є реальними предметами та явищами дійсності, фонова ж лексика сигніфікативного змісту залишилася поза увагою.
За методом компонентного аналізу було визначено 11 лексико-семантичних полів (далі ЛСП) за типами парадигматичних зв’язків між словами: гіпонімія, супідрядність, відношення „частина ціле”, синонімія, антонімія.
Наукова новизна роботи вмотивовується спробою аналізу сучасної чеської суспільно-політичної лексики з погляду взаємодії мовних і соціальних чинників, а також коректністю застосування методу компонентного аналізу й польових структур. У роботі також доповнюються й уточнюються такі поняття сучасної вітчизняної славістики, як саме поняття суспільно-політичної лексики, її термінологічного ядра, класифікації, типології, напрями дослідження. Новою науковою інформацією в роботі є опис суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови з погляду статистичних спостережень, динаміки розвитку на рівні самої лексичної системи: семантична деривація, переосмислення, метафоризація, контекстні конотації, тобто комплексний опис структурно-семантичної організації й динаміки суспільно-політичної лексики.
Теоретичне значення роботи полягає в дослідженні суспільно-політичної лексики чеської мови на ґрунті концепцій сучасної лексикології, а саме однієї з основних методу компонентного аналізу: синтагматично-парадигматичні відношення, польові структури, смислові домінанти структурних класів. У теоретичному плані робота в інтерпретації цього методу становить перевірку його вірогідності й коректності застосування до даної лексичної підсистеми чеської мови. Крім того, у роботі доповнюються знання про теоретичний зміст понять „суспільно-політична лексика” й „суспільно-політична термінологія”, окреслюється їхня взаємодія. Отже, наукова цінність дисертаційного дослідження полягає в комплексному описі структурної організації, семантичних особливостей та динаміки СПЛ чеської мови, у застосуванні методу компонентного аналізу та виділенні смислових домінант СПЛ.
Практичне значення. Практичне використання результатів дослідження передбачається в подальших наукових описах суспільно-політичної лексики інших слов’янських мов за пропонованим методом з його поглибленням й уточненням, що має наукову й практичну перспективу: у порівняльному плані через номінації даної лексики ознайомлення з суспільно-політичним станом сучасного соціуму, у якому проживають слов’янські народи. Актуальним стане насамперед порівняльне дослідження СПЛ чеської та української мов. Результати дослідження можуть бути використані при створенні словника СПЛ чеської мови 90-х років ХХ століття, а також можуть служити основою для створення словника СПЛ тезаурусного типу, тобто словника, у якому слова розташовано за тематичним принципом і показано семантичні відношення між ними. Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці вузівських спецкурсів з богемістики („Особливості чеської суспільно-політичної лексики та сфери її побутування”, „Соціальні й психологічні ракурси побутування суспільно-політичної лексики в колективній свідомості чехів”), у подальших наукових дослідженнях лексичної системи сучасної чеської мови, зокрема в порівняльних дослідженнях СПЛ чеської й української мов.
Апробація. Основні положення дисертаційного дослідження було представлено та обговорено на наукових конференціях та колоквіумах (VIII Міжнародна Кирило-Мефодіївська конференція, Одеса, 2003; XII Міжнародний славістичний колоквіум, Львів, 2003; Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річного ювілею професора І. К. Кучеренка і професора Н. І. Тоцької, Київ, 2003 та інші).
Публікації. По темі дисертаційного дослідження було опубліковано такі роботи:
1) „Ключові концепти суспільно-політичної лексики слов’янських мов” Слов’янський збірник Одеса, 2003;
2) „До історії вивчення суспільно-політичної лексики слов’янських мов” Українське мовознавство Київ, 2004;
3) „Політичний дискурс: функції слова в політичному спілкуванні” Українське мовознавство Київ, 2004;
4) „Ідеологія та мова: ідеологізована суспільно-політична лексика чеської та української мов” Мовні і концептуальні картини світу Київ, 2004;
5) „Метафоризація суспільно-політичної лексики чеської мови” Мовні і концептуальні картини світу Київ, 2005 (подано до друку).
Структура. Дане дисертаційне дослідження складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновків та бібліографії.
У вступі обґрунтовується тема дисертаційної роботи в презентуючих її напрямах: вибір теми з позицій сьогоденних потреб лінгвістики, актуальність для розвитку теорії лексикології, семасіології і практичних потреб, умотивовується вибір і напрями застосування сучасних лінгвістичних методів лексикологічних досліджень, визначаються мета й завдання аналізу, ступінь апробації основних положень дисертації.
У першому розділі „Теоретичні засади дослідження суспільно-політичної лексики: принципи виокремлення, аналізу, класифікація” уточнюється СПЛ як загальномовний феномен, що повною мірою може екстраполюватися й на сучасну чеську мову. Ці уточнення, доповнення й авторський погляд висвітлюються в сімох позиціях опису: сутність поняття та принципи виокремлення СПЛ, класифікація СПЛ, структура СПЛ, семантичні процеси у складі СПЛ, основні аспекти аналізу СПЛ, СПЛ як об’єкт соціолінгвістичного аналізу, історія формування та особливості функціонування СПЛ в різних стилях мови.
СПЛ визначається за семантичним критерієм, має польову структуру, яку можна уявити у вигляді вписаних одне в одне кіл. У структурі СПЛ визначається три зони (кола): власне СПЛ або СПЛ у вузькому розумінні, куди відносяться прямі номінації місць, осіб та явищ, які формують політичне життя соціуму; ідеологічна лексика, куди входять слова, які визначають політичну позицію мовця та ідеологічну спрямованість тексту; тематична лексика, куди включено слова, які позначають сфери та форми прояву суспільного життя. Владне відношення, суб’єкт влади та об’єкт влади визначають зовнішні межі СПЛ в широкому розумінні. Ключовими концептами СПЛ чеської мови визначено „moc”, „stát”, та „společnost”.
У другому розділі „Семантико-структурні особливості суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови” висвітлено результати дослідження й опису семантичних полів СПЛ у межах основних трьох масивів: власне предметного змісту, ідеологічного й тематичного. Такий поділ назовні не дає уявлення про межі лексики у виявленій сукупності мовленнєвих значень. Саме тому в дисертації застосовується продуктивний метод компонентного аналізу лексичних значень. За цим методом значення слів можна представити у вигляді комбінування елементарних компонентів смислу, які в реальному мовленні виявляються на рівні синтагматики й парадигматики їхніх функцій. Це створює доказову типологію лексичних одиниць, у даному випадку лексем суспільно-політичного призначення в сучасній чеській мові.
Власне СПЛ складається з трьох лексико-семантичних полів, які групуються навколо концептів „moc”, „stát”, „společnost”. До блоку з дескриптором „moc” входять лексеми, які передають владне відношення, називають форми правління, передають ставлення особистості до влади, називають осіб та організації, що мають владні повноваження. До блоку з дескриптором „stát” входять назви суб’єктів державної влади та атрибутів державної влади, назви дій та явищ державної влади, адміністративно-політичного розподілу держави. Блок з дескриптором „společnost” містить слова на позначення різних суспільних груп та об’єднань, класів тощо. Для цього блоку, крім концепту „společnost”, велике значення має концепт „národ”, який групує навколо себе слова, пов’язані з народом, нацією та формами їхнього самовираження.
Ідеологічна лексика характеризується приналежністю до певного історичного періоду та орієнтацією на певну владну систему та її ідеологію. Ідеологічну лексику поділяють на дві лексичні зони (на два поля): універсальна оцінювальна лексика, яка проходить крізь усі владні системи та є стійкою в часі, та ангажована лексика, яка орієнтована на певну владну систему та прив’язана до певного історичного періоду.
Тематичну лексику розподілено на шість груп, які охоплюють різні сфери життя суспільства: ekonomika, právo, zahraniční politika, vojenství, kultura, náboženství. Кожна з груп представлена у вигляді лексико-семантичного поля, тобто у вигляді сукупності лексем, об’єднаних спільністю змісту та схожістю позначуваних предметів та явищ. Всі ці групи сформовано за тематичним принципом та є нерівнозначними з точки зору своєї близькості до ядра СПЛ.
У другому розділі також аналізуються ключові концепти „moc”, „stát”, „společnost”, досліджуються особливості семантики даних лексем та їхня значимість для СПЛ в цілому. Ці лексеми виявляють себе як смислові одиниці, навколо яких групуються слова трьох основних лексичних блоків, які формують власне СПЛ.
У третьому розділі під умовною назвою „Динамічні процеси в суспільно-політичній лексиці сучасної чеської мови” досліджено й описано такі явища функціонального вияву даної лексики, як синонімія, метафоризація, новоутворення (неологізми), а також загальна статистична характеристика.
Аналіз семантичних зв’язків в межах усього корпусу досліджуваної лексики показує, що найтиповішими для даної лексики є синонімічні парадигматичні кореляції. Cиноніми, що входять до корпусу СПЛ чеської мови, можна умовно розподілити на синоніми, які функціонують у межах одного ЛСП (hospodářství = ekonomika, hospodářský = ekonomický, zahraniční = cizí), та синоніми, що функціонують у межах усього корпусу СПЛ, тобто синоніми одного синонімічного ряду функціонують у межах декількох різних ЛСП (kolegium = rada = senát = komora, zákoník = kodex, рrovoz = pohyb = doprava = hnutí = tok).
Розглядаючи особливості чеської СПЛ в цілому та ЛСП stát зокрема, звертаємо увагу на високий ступінь метафоризації суспільно-політичних текстів. Для чеської СПЛ найбільш типовими є метафоричні моделі „війна” (parlamentní taktika; ideologická fronta; ideologický boj; ideologická bomba), „механізм / будова” (budování sociální státu; budování celé právní pyramidy; společenská pyramida; budovat společnost; obrovská mašinérie byrokracie; soudní mašinérie;) та метафора персоніфікації (peníze a politika se vzajemně přitahují; společnost ožila; holá agitace; propaganda tvrdí; demokracie konstatuje).
У третьому розділі аналізується частота використання лексем, що складають корпус суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови, причому як частота використання лексем у межах окремих лексико-семантичних полів, так і в межах усього корпусу досліджуваної лексики в цілому. У процесі дослідження статистичних особливостей чеської СПЛ її було розподілено на три групи. До першої групи входять слова, частота використання яких перевищує 5000 слововживань. Це найчастотніша СПЛ чеської мови. Друга група містить слова, частота використання яких становить від 5000 до 1000 слововживань. Третя група, яка є найчисельнішою, складається зі слів з частотою використання від 1000 до 100 слововживань.
У висновках викладено основні результати роботи: обговорюються структура, семантичні особливості та динамічні характеристики СПЛ чеської мови.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Суспільно-політична лексика в сучасній чеській мові є широким, багатоплановим корпусом слів, які за поняттєвою та функціональною сферою диференціюються, але з соціолінгвістичного погляду об’єднуються в один потік вербалізації подій, феноменів державного й громадського життя суспільства в динамічних процесах розвитку мови, в оцінювальних, критичних, дискусійних і врешті актуальних положеннях, властивих даному соціуму в конкретну історичну добу.
У науковій літературі наведено чимало визначень суспільно-політичної лексики, більшість з яких тлумачать дану лексику як частину словника або лексичну підсистему мови, яка містить назви понять, явищ, осіб та структур зі сфери життя та діяльності суспільства та держави. Узагальнивши існуючі визначення, ми розуміємо суспільно-політичну лексику як лексичну підсистему, яку складають назви явищ та понять зі сфери суспільно-політичного життя. Мовознавці не випадково, розглядаючи корпус суспільно-політичних одиниць, надають перевагу визначенню СПЛ, а не СПТ. Це зумовлено тим, що більшість суспільно-політичних термінів є загальнозрозумілими, що пояснюється їхнім використанням у мові масової пропаганди та агітації, а також їхньою наявністю в розмовному мовленні. Багато лексичних одиниць, які позначають предмети, процеси та особливості життя суспільства, є загальнозрозумілими або видаються такими. Однак поряд з ними є достатня кількість лексем, які є зрозумілими лише вузькому колу фахівців (anexe, unitární, polaritace, politologie, akceptace). Таким чином, лексику суспільно-політичної тематики можна досить чітко поділити на СПЛ та СПТ, хоча здійснити цей поділ доволі непросто. СПЛ та СПТ мають ряд відмінностей, на які необхідно зважати, щоб зрозуміти характер взаємодії цих лексичних підсистем. Однією з таких відмінностей є ступінь мобільності (динамічний потенціал). СПТ відносно стійка в порівнянні з СПЛ. Зміни в СПТ відбуваються переважно всередині існуючої терміносистеми: за стабільного набору більшості складових елементів модифікується їхній зміст, перерозподіляються системні зв’язки. СПЛ дуже мобільна: особлива рухливість характерна для політичних ідіом масової комунікації, оскільки вони позначають найбільш актуальні явища та події швидкоплинного політичного життя.
2. Усю досліджувану лексику згруповано в зони, які можуть бути умовно названі як зона власне СПЛ, ідеологічна лексика й тематична. Цей поділ іманентно виглядає як пов’язані радіально кола від ядра до периферії: ядро концепти СПЛ (stát, moc, společnost), вище коло ідеологічна лексика, яка має функціонально прагматичне значення, і дифузна тематична лексика (як фонова), що має тематичну градуйованість.
Інтегральними ознаками чеської суспільно-політичної лексики 90-х років ХХ ст. є нестабільний характер її складу, ідеологічна та оцінювальна семантика, здатність до переосмислення семантики загальновживаних слів, різні семантичні модифікації у складі СПЛ тощо. У складі суспільно-політичної лексики можна розмежувати ядро (перша зона) та периферію (друга й третя зони). Ядро утворюють ключові концепти та слова, згруповані навколо них суспільно-політична лексика власне предметного змісту (власне СПЛ). Периферію формують слова з ідеологічним або оцінювальним компонентом значення та слова, що позначають поняття з різних сфер суспільно-політичного життя. Чеська СПЛ має зональну структуру у вигляді вписаних одне в одне кіл з центром (ядром) власне СПЛ.
3. Для центру (ядра) СПЛ характерним є те, що ЛСП структуруються в ньому безпосередньо ключовими концептами. Ключові концепти відображають уявлення мовної свідомості про суспільно-політичну сферу життя. Вони представляють всю суспільно-політичну лексику, оскільки вербалізують модель владного відношення, суб’єкта та об’єкта влади. Концептуальні домінанти суспільно-політичної лексики мають неабияке значення для всієї лексики даної сфери. Аналіз ключових концептів продемонстрував, що вони тісно взаємопов’язані, виявляють чисельні спільні характеристики та структурні аналогії.
Ідеологічна лексика демонструє співвіднесеність структурних ознак з приналежністю до певної історичної епохи, яка є для неї визначальною. Оскільки ця лексика орієнтована на конкретну владну систему та її ідеологію, вона може бути оптимальним чином класифікована через вказівку на таку систему. Така конкретно-історична приналежність зумовлює перехід цієї лексики (майже повністю) до неактуального складу за умови кардинальних політичних змін.
Третя зона організована за тематичним принципом та є нерівнозначною з точки зору наближеності до ядра СПЛ. ЛСП právo, ekonomika, vojenství є найближчими до власне СПЛ, оскільки описують більш або менш пріоритетні сфери діяльності держави та суб’єкта верховної влади (влада держава сфери діяльності держави). Тематична лексика описує специфічні вузькі сфери державно-політичного та суспільного життя.
4. Типологічні характеристики СПЛ сучасної чеської мови й поділ цих лексичних одиниць за вказаними зонами стали можливими завдяки застосуванню продуктивного методу компонентного аналізу й побудови діагностуючих лексичних груп ЛСП, які структуровано на синтагматичному й парадигматичному рівнях функціонування, а також на простежених фактах лексико-семантичної та функціональної кореляції між членами ЛСП.
Мовні одиниці досліджуваної лексичної підсистеми в процесі відображення дійсності вступають у парадигматичні та синтагматичні відношення, на основі яких об’єднуються в лексико-семантичні групи. У ході класифікації матеріалу даного дослідження було утворено 11 лексико-семантичних полів з використанням методу компонентного аналізу. При побудові ЛСП бралися до уваги такі типи парадигматичних зв’язків (кореляцій), що наявні на рівні ЛСП: гіпонімія, супідрядність, відношення „частина ціле”, синонімія, антонімія.
5. Дослідження СПЛ у сучасній чеській мові показало значну та яскраву динаміку даної лексики, яка виявляється в синонімічній деривації, метафоризації, появі неологізмів, а також у статистичних параметрах.
За критерій визначення синонімів приймаються ознаки: суто семантичні й операційно-семантичні. Проаналізовано чотири класи синонімів: власне типові синоніми за їхнім класичним визначенням у мовознавстві; синоніми, пов’язані зі стильовою диференціацією лексики, де основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за відмінностями вживання слова в тому чи іншому функціональному стилі; синоніми експресивні й синоніми абсолютні. Абсолютні синоніми інтерпретуються в таких додаткових характеристиках, як частота й активність використання, сполучуваність, запозичення.
Для СПЛ сучасної чеської мови активним є процес творення політичних метафор, які охоплюють усі зони описаної лексики. Політична метафора є оцінною категорією і створює уявлення про політичну дійсність сучасної Чехії, що є надзвичайно цікавою інформацією в аспектах соціології.
Розвиток неологізмів у сучасній чеській мові є процесом надактивним (запозичення, переосмислення), що зумовлено зовнішніми чинниками зміною державного й соціально-політичного чеського соціуму.
6. Статистична характеристика досліджуваної лексики здійснена і в межах окремого ЛСП, і в межах усього корпусу СПЛ в цілому. Визначено ранги частоти, показано реєстри слів у порядку спадання частоти їхнього використання.
У роботі було проаналізовано частоту використання лексем, що складають корпус суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови. Найвищу частоту використання здебільшого мають назви ЛСП (stát 9355, moc 11360, společnost 11239, právo 16652) та слова, тлумачення яких містять назви ЛСП, хоча деякі слова, які семантично дуже тісно пов’язані з назвою одного з ЛСП чи навіть з одним з ключових концептів СПЛ, мають дуже низьку частоту використання (impeachment 24, inaugurace 27, direktiva 24, ideologizace 5, konzul 17). У цілому чеська СПЛ має дуже високу частоту використання, а деякі лексеми, що входять до її складу, належать до найчастотніших слів сучасної чеської мови.
У результаті дослідження виявлено семантичні особливості суспільно-політичної лексики сучасної чеської мови, характер кореляцій у межах окремих лексико-семантичних полів та всього корпусу в цілому; виявлено та розкрито динамічний потенціал досліджуваної лексики; проаналізовано статистичні особливості функціонування чеської СПЛ наприкінці ХХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. П. Синтагматика семантического поля. Ростов-на-Дону, 1992. 315 с.
2. Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Харьков, 1972. 216 с.
3. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. ... к-та філол. наук. Київ, 2003. 16 с.
4. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. Москва, 1974. 472 с.
5. Апресян Ю. Д. Дистрибутивный анализ значений и структуры семантического поля // Лексикографический сборник. № 5. Москва, 1962. С. 44-74.
6. Арутюнова Н. Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. Москва, 1977. С. 188-206.
7. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений (оценка, событие, факт). Москва, 1988. 338с.
8. Ахманова О. С. Основы компонентного анализа. Москва, 1969. 98 с.
9. Баранник Д. Х. Мова права як окремий функціональний стиль // Мовознавство № 6. Київ, 2003. С. 8-18.
10. Баранникова Л. И. Особенности проявления действия экстралингвистических факторов в лексических системах и подсистемах // Язык и общество. Саратов, 1989. С. 79-92.
11. Баранов А. Н., Караулов Ю. Н. Русская политическая метафора. Москва, 1991. 193 с.
12. Баранов А. Н., Караулов Ю. Н. Словарь русских политических метафор. Москва, 1994.
13. Белая А. С. Формирование ОПЛ советской эпохи: Автореф. дис. ... к-та филол. Наук. Днепропетровск, 1977. 25 с.
14. Белодед И. К. Язык и идеологическая борьба. Киев, 1974.
15. Бельчиков Ю. А. О развитии русской лексики в советскую эпоху // РЯНШ. Москва, 1965. С. 13-15.
16. Берков В. П. Информация, сообщаемая словом, и толковый словарь. Москва, 1982. 276 с.
17. Бондарко А. В. К истолкованию понятия «функция» // ОЛЯ. Москва, 1987. С. 195-207.
18. Бондарко А. В. К теории функкциональной грамматики // Проблемы функкциональной грамматики. Москва, 1985. С. 16-29.
19. Булыгина Е. Ю. Лексическое воплощение концепта «деньги» в современной публицистике. Новосибирск, 1999.
20. Бурячок А. А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. Київ, 1983. 225 с.
21. Винник С. В. Социолингвистическая интерпретация политических неологизмов американского происхождения: Автореф. дис. ... к-та филол. наук Минск, 1986. 18 с.
22. Виноградов В. В. Основне типы лексических значений слова // Лексикология и лексикография. Москва, 1977. С. 162-189.
23. Виноградов С. И. Нормы словоупотребления в парламентской речи // Культура парламентской речи. Москва, 1994. С. 24-37.
24. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка. Москва, 1988. 198 с.
25. Вольф Е. М. Оценочное значение и соотношение признаков «хорошо» - «плохо» // Языкознание № 5. Москва, 1986. С. 98-108.
26. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки. Москва, 2002. 227 с.
27. Воробьева О. И. Политическая лексика. Ее функции в современной устной и письменной речи. Архангельск, 2000. 120 с.
28. Воробьева О. И. Политическая лексика. Семантическая структура. Текстовые коннотации. Архангельск, 1999. 95 с.
29. Воробьева О. И. Политический язык: семантика, таксономия, функции. М., 2000. 382 с.
30. Гак В. Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. Москва, 1976. С. 29-41.
31. Гарбовский Н. К. Об идеологическом значении общественно-политической лексики // Функционирование системы языка в речи. Москва, 1989. С. 69-77.
32. Говердовский В. И. Идеологическая коннотация, речевая практика и лексикография // Язык и общество. Саратов, 1986. С. 58-69.
33. Голованевский А. Л. Метафора как средство создания лексики общественно-политического содержания. Москва, 1973.
34. Голованевский А. Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики русского языка // Вопросы языкознания № 4. Москва, 1987. С. 35-42.
35. Голованевский А. Л. Формирование идеологически-оценочной общественно-политической лексики в русском литературном языке XlX- начала XX в. : Автореф. дис. ... д-ра филол. наук Москва, 1993. 34 с.
36. Государство Российское: власть и общество. Москва, 1996. 526 с.
37. Даниленко Л. І. Чесько-український словник. Сучасна ділова мова. Київ, 2000. 155 с.
38. Деева И. М. Проявление оценочности в тексте. Волгоград, 1990.
39. Дешериев Ю. Д. Социальная лингвистика. К основам общей теории. Москва, 1977.
40. Дешериев Ю. Д. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка. Москва, 1988.
41. Динамический аспект лингвистических исследований. Челябинск, 1999.
42. Домашнев А. И. Язык и идеология в их взаимоотношении. Москва, 1983.
43. Дорожкина Т. Н. Речевой имидж политического лидера // Социологические исследования. Москва, 1997. С. 30-35.
44. Енина Л. В. Идеологическое содержание современных лозунгов протеста. Екатеринбург, 2000.
45. Дубровченко П. М. , Хрипун В. Н. Критический анализ современной буржуазной политической лексики // Философия и язык. Киев, 1987. С. 79-86.
46. Ермакова О. П. Семантические процессы в лексике. Москва, 2000.
47. Жайворонок В. В. Про статус політичної термінології в лексичній системі мови. Мовознавство № 4. Київ, 1989.
48. Жайворонок В. В. Сучасний суспільно-політичний словник: процес оновлення. Історія, стан і перспективи розбудови української термінології. Київ, 1992.
49. Жданова Л. А. Общественно-политическая лексика: структура и динамика: Дис. ... к-та филол. наук. Москва, 1996. 224 с.
50. Жданова Л. А., Ревзина О. Г. Власть: языковое значение и концепт. Москва, 1991.
51. Живулин В. П. Формирование общественно-политической лексики США: Автореф. дис. ... к-та филол. наук. Москва, 1996. 18 с.
52. Журавлев С. А. Коннотация как средство идеологического воздействия // Семантика языковых единиц. Москва, 1998. С. 136-138.
53. Ильин М. В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых политических понятий. Москва, 1997. 430 с.
54. Историческая типология славянских языков. Киев, 1986.
55. Какорина Е.В. Отражение социальной дифференциации русского языка в современной прессе // Информация и публицистика в современном обществе (Языковой аспект). Москва, 2000.
56. Капралова С. Г. Изучение состава общественно-политической лексики по тематическим группам (наблюдение над одной группой) // Исследования по русскому языку. Москва, 1974. С. 102-114.
57. Капралова С. Г. К вопросу об изучении общественно-политической лексики в языке и речи // Сборник трудов по русскому языку и языкознанию. Москва, 1976. С. 59-94.
58. Капуш А. В. Еволюційні процеси в німецькій лексиці суспільно-політичного змісту: Автореф. дис. ... к-та філол. наук. Київ, 2000. 15 с.
59. Карабанов Н. В. Проблемы развития социальных понятий. Москва, 1985.
60. Караулов Ю. Н. Общая и русская идеография. Москва, 1976. 335 с.
61. Кашева Е. Ю. Лексико-семантический анализ общественно-политической лексики современного русского языка (1970-1980 гг.) : Автореф. дис. ... к-та филол. наук. Ростов-на-Дону, 1989. 17 с.
62. Клименко Н. Ф., Капріловська Є. А., Даниленко Л. І. Динаміка словникового складу сучасної української мови на тлі міжслов’янських паралелей. Мовознавство № 2-3. Київ, 2003.
63. Климушенко Т. Ф. Структурно-семантическая и функциональная характеристика общественно-политической лексики. Киев, 1985. 222 с.
64. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика. Москва, 2000. 350 с.
65. Ковалевская Е. Г. Семантическая структура слова и стилистические функции слов. Ленинград, 1976.
66. Коготкова Т. С. Из истории формирования общественно-политической терминологии. Исследования по русской терминологии. Москва, 1971.
67. Кожина М. Н. Стилистика русского языка. Москва, 1983. 221 с.
68. Кокорина Е. В. Стилистические заметки о современном политическом дискурсе // Облик слова. Москва, 1997. С. 226-242.
69. Коломієць В. Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. Київ, 1973. 302 с.
70. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка. Москва, 1984. 173 с.
71. Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единиц. Калинин, 1980. 159 с.
72. Коносова Н.Л. Процесс активизации историзмов в русском языке последних лет // Актуальные вопросы риторики и коммуникативной лингвистики. Москва, 1996.
73. Концептуальный анализ: методы, результаты, перспективы: Тезисы докладов конференции. Москва, 1990. 94 с.
74. Костомаров В. Г. Русский язык на газетной полосе. Москва, 1971.
75. Красикова Е. Ю. Влияние общественно-политических факторов на развитие и функционирование оценочной лексики. Москва, 1994.
76. Красильников Л. Н. Общественно-политическая лексика и фразеология сферы международных отношений в современном русском литературном языке второй половины 80-х годов ХХ века: Автореф. дис. ... к-та филол. наук. Ленинград, 1989. 17 с.
77. Крючкова Т. Б. Общественно-политическая лексика и терминология: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. Москва, 1991. 35 с.
78. Крючкова Т. Б. Особенности формирования и развития общественно-политической лексики и терминологии. Москва, 1989. 151 с.
79. Крючкова Т. Б. К вопросу о взаимоотношении языка и идеологии. Москва, 1984.
80. Крючкова Т. Б. Идеология, массовая коммуникация и проблема языка. Москва, 1982. 234 с.
81. Кузнецов В. Г. Отображение в языке средств массовой информации определенной идеологической картины мира. Москва, 1989.
82. Кузнецова А. И. Понятие семантической системы языка и методы ее исследования. Москва, 1963.
83. Культура парламентской речи. Москва, 1994. 361 с.
84. Лабов У. Исследование языка в его социальном контексте. Москва, 1975.
85. Лайонз Джон. Лингвистическая семантика. Москва, 2003.
86. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Язык и моделирование социологического взаимодействия. Москва, 1987. С. 126-172.
87. Лассан Э. Р. Дискурс власти и инакомыслия в СССР. Вильнюс, 1995.
88. Лейчик В. М. Люди и слова. Москва, 1982. 177 с.
89. Лейчик В. М. Особенности терминологии общественных наук и сферы ее использования. Москва, 1983.
90. ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь. Москва, 1990.
91. Лингвистика на исходе ХХ века: Итоги и перспективы. Москва, 1995.
92. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. Харків, 1977.
93. Малиновская И. В. Экономическая терминология в английском языке: процессы формирования и функционирования. Киев, 1984.
94. Маркелов Г. В. Языковая семантическая интерпретация мыслительного содержания категории оценки. Москва, 1995.
95. Масенко Л. Т. Мова і політика. Київ, 1999. 98 с.
96. Многозначность в лексике современного русского языка. Екатеринбург, 1999.
97. Мова у соціальному і культурному контексті. Київ, 1997. 270 с.
98. Молоков С. В., Киселев В. Н. Словарь новых значений и слов языка газеты. Москва, 1996.
99.&n