ЛЕКСИКА ПРАВА У СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА ДАВНЬОРУСЬКІЙ МОВАХ: СЕМАНТИЧНА МОТИВОВАНІСТЬ, ШЛЯХИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ : ЛЕКСИКА ПРАВА В старославянском и Древнерусском ЯЗЫКАХ: семантические мотивированность, ПУТИ концептуализации

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ЛЕКСИКА ПРАВА У СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА ДАВНЬОРУСЬКІЙ МОВАХ: СЕМАНТИЧНА МОТИВОВАНІСТЬ, ШЛЯХИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ
  • Альтернативное название:
  • ЛЕКСИКА ПРАВА В старославянском и Древнерусском ЯЗЫКАХ: семантические мотивированность, ПУТИ концептуализации
  • Кол-во страниц:
  • 188
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ • ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ



    Чмир Олена Романівна

    УДК 1'373.46=811.16':01:'04


    Лексика права у старослов’янській та давньоруській мовах:
    семантична мотивованість, шляхи концептуалізації

    10.02.03 - слов’янські мови


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук

    Наукові керівники академік НАН України Мельничук О.С.,
    кандидат філологічних наук, доцент Паламарчук О.Л.







    КИЇВ 2005









    ЗМІСТ

    ВСТУП 5

    РОЗДІЛ 1. СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА ТА
    ДАВНЬОРУСЬКА ПРАВОВА ЛЕКСИКА
    ЯК ПРЕДМЕТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 12

    1.1. Історія та джерела вивчення 13
    лексики права у старослов’янській та
    давньоруській мовах.

    1.2. Старослов’янська та давньоруська 20
    лексика в дискурсі права.

    1.3. Питання семантичної мотивованості 27
    лексики у сучасних лінгвістичних дослідженнях
    1.4. Концептуальний аналіз і реконструкція 35
    середньовічної мовної картини світу

    ВИСНОВКИ 38

    РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА
    МОТИВОВАНІСТЬ ЛЕКСИКИ ПРАВА
    У СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА
    ДАВНЬОРУСЬКІЙ МОВАХ 40

    2.1.Міфопоетичні витоки правових уявлень 40

    2.2.Просторові мотивації як основа розвитку 43
    правових значень

    2.2.1.Межа та вихід за межу 44

    2.2.2. "Пряме/криве" як таке, що 57
    відповідає/не відповідає нормі

    2.3. Мотивації, пов’язані з встановленням порядку 72

    2.4. Порушення цілісності тіла 80

    2.5. Чуттєве сприйняття та мовлення 87

    ВИСНОВКИ 106

    РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
    У СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА
    ДАВНЬОРУСЬКІЙ МОВАХ 111

    3.1."Порядок" як базовий концепт права 113

    3.2.Концептуалізація уявлень про порушення 127
    порядку

    3.3. Відшкодування: акт відновлення порядку 138

    ВИСНОВКИ 150

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 155

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 160






    ВСТУП

    Правова лексика старослов’янської та давньоруської мов неодноразово привертала до себе увагу вчених. Особливо активно її вивчали у зв’язку з дослідженням проблеми співвідношення старослов’янських та давньоруських елементів у літературній мові Київської Русі (О.О. Шахматов, А.М. Селіщев, В.В. Виноградов, М.О. Мещерський, В.М. Істрін, С.П. Обнорський, Б.О. Ларін, Б. Унбегаун, Д. Ворт, В.М. Русанівський, В.В. Німчук). До лексики права зверталися у працях, присвячених зіставно-типологічному вивченню лексики початкового періоду формування слов’янських літературних мов (Р.М. Цейтлін); реконструкції архаїчних уявлень та текстів (В’яч.Вс. Іванов, В.М. Топоров). Останнім часом старослов’янську та давньоруську лексику активно вивчають у зв’язку з відтворенням середньовічної мовної картини світу (Т.І. Вендіна, К.С. Яковлєва, Г.В. Межжеріна).
    Звернення до способів відображення культурних концептів у мові на віддалених у часі хронологічних зрізах дозволяє простежити закономірності семантичного розвитку лексики, повніше реконструювати мовну картину світу, поглибити знання про культурну парадигму відповідного періоду, простежити спадкоємність культурної традиції. Цей напрямок досліджень органічно вписується до сучасних антропоцентрично орієнтованих міждисциплінарних гуманітарних студій, спрямованих на розкриття зв’язку між явищами мови та культури.
    Актуальність теми дисертаційної праці визначається необхідністю проведення поглиблених семантичних досліджень лексики у зв’язку з вивченням взаємодії мови та культури. Дослідження системи семантичних мотивацій у межах групи слів, тематично об’єднаних належністю до однією культурної сфери, є доцільним і актуальним, оскільки дає змогу пов’язати формування абстрактних значень з певними конкретними уявленнями, виявити підґрунтя процесів мовної концептуалізації правових уявлень.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане із загальним напрямом досліджень кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Актуальні проблеми слов’янського мовознавства".
    Мета дослідження. Дослідження правової лексики старослов’янської та давньоруської мов має на меті реконструювати семантичні мотивації, на базі яких формувалася лексика права, та встановити, якими шляхами відбувалася концептуалізація правової сфери у старослов’янській та давньоруській мовах.
    Досягнення цієї мети передбачало розв’язання таких конкретних завдань:
    - проаналізувати підходи до вивчення старослов’янської та давньоруської лексики права;
    - обґрунтувати правомірність та доцільність спільного аналізу старослов’янських та давньоруських лексем у межах правового дискурсу;
    - окреслити коло старослов’янських та давньоруських лексем, за допомогою яких здійснювалася вербальна репрезентація найбільш загальних понять сфери права;
    - реконструювати систему семантичних мотивацій, на основі яких формувалися правові значення;
    - описати способи мовної концептуалізації права на лексико-семантичному матеріалі старослов’янської та давньоруської мов.
    Об’єкт дослідження старослов’янська та давньоруська лексика на позначення правових понять.
    Предметом дослідження є система семантичних мотивацій, що лягли в основу формування правових значень, та способи концептуалізації сфери права в лексико-семантичних системах старослов’янської та давньоруської мов.
    Методи дослідження. Для досягнення визначених завдань у роботі використовувалися методи: описовий, порівняльно-історичний, семантичної реконструкції та концептуального аналізу.
    Матеріал для дослідження добирався зі словників старослов’янської та давньоруської мов, етимологічних словників слов’янських мов, старослов’янських та давньоруських правових пам’яток, низки наукових праць.
    Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній вперше:
    - проведено цілісний аналіз культурно значущого сегмента лексики старослов’янської та давньоруської мов лексики права;
    - досліджено систему реконструйованих за допомогою етимологічного аналізу семантичних мотивацій, що дало змогу окреслити коло конкретних уявлень, на базі яких формувалася поняттєва сфера права;
    - встановлено, що концептуалізація права у старослов’янській та давньоруській мовах відбувалася на базі семантичного потенціалу, зафіксованого в мотиваціях первісних позначень правопорядку;
    - описано процес формування основних правових концептів у середньовічній мовній картині світу.
    Теоретичне значення. Результати й висновки дисертаційної праці мають значення для розробки проблем історико-типологічного вивчення лексики слов’янських мов, зокрема для вивчення принципів номінації. Застосована методика є придатною для досліджень, спрямованих на розв’язання проблеми реконструкції мовних моделей світу на історично віддалених хронологічних зрізах, а здійснений у роботі опис правових концептів може бути використаний для визначення універсальних та лінгвоспецифічних ознак відповідних моделей.
    Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути враховані при створенні етимологічних та історичних словників; у дослідженнях з історичної лексикології, історії середньовічної слов’янської культури. Матеріали дослідження можуть бути використані у курсах "Вступ до слов’янської філології", "Порівняльно-історична граматика слов’янських мов", спецкурсах з історичної лексикології слов’янських мов, лінгвокраїнознавства.
    Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалася на засіданнях кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних та національних наукових зібраннях: наукових читаннях, присвячених 110-річчю з дня народження академіка Л.А.Булаховського (Київ, 1998); VII Міжнародному славістичному колоквіумі (Львів, 1998); наукових читаннях, присвячених 80-річчю від дня народження академіка О.С.Мельничука (Київ, 2001); Оломоуцькому симпозіумі україністів (Оломоуц, 2001); міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми досліджень мови і мовлення" (Мінськ, 2001); науковій конференції, присвяченій 200-річчю з дня народження Ю.Венеліна (Київ, 2002); науковій конференції "Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство. До 110-річчя з дня народження Б.О.Ларіна" (Київ, 2003); міжнародному науковому симпозіумі "Художня картина світу слов’ян ХХ ст. (комплексне дослідження)" (Київ, 2005).
    Основні положення дисертації викладено в 6 публікаціях у наукових журналах та збірниках наукових праць.
    Структура. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, основної частини (три розділи), висновків та списку використаних джерел.
    У першому розділі "Старослов’янська та давньоруська лексика права як предмет лінгвістичного дослідження" розглядаються основні підходи до вивчення старослов’янської та давньоруської лексики права. З урахуванням завдань дослідження визначається обсяг досліджуваного матеріалу та методи його аналізу. Розділ складається з чотирьох підрозділів.
    У першому підрозділі йдеться про історію та джерела вивчення правової лексики старослов’янської та давньоруської мов. Подається огляд лінгвістичних та історичних праць, присвячених вивченню лексики права. Розглядаються різні погляди на роль і місце правової лексики права у формуванні літературної мови у Київській Русі у зв’язку з вивченням та питань взаємодії старослов’янських та давньоруських елементів у давньоруській літературній мові.
    Обґрунтуванню можливості спільного розгляду старослов’янської та давньоруської лексики при дослідженні способів концептуалізації права у середньовічній мовній картині світу присвячено окремий підрозділ. Підставою для такого розгляду є функціонування єдиного правового дискурсу в Київській Русі, який створювався сукупністю усних та писемних текстів, проголошених та написаних давньоруською та старослов’янською мовами.
    Питанням семантичної мотивованості лексики у сучасних синхронічних та діахронічних дослідженнях присвячено третій підрозділ. Відзначається важливість встановлення спільного і відмінного в семантичному розвитку на основі спільних семантичних мотивацій для типологічних досліджень лексики близькоспоріднених мов. Розглядаються питання семантичної мотивованості у зв’язку з вивченням взаємодії мови і культури.
    У четвертому підрозділі йдеться про можливості, які відкриває концептуальний аналіз для реконструкції мовної картини світу на віддалених у часі хронологічних зрізах. У зв’язку з завданнями роботи визначається коло лексем, які залучаються до аналізу.
    У кінці розділу подаються висновки.
    У другому розділі Семантична мотивованість лексики права у старослов’янській та давньоруській мовах” розглядаються основні комплекси семантичних мотивацій, на основі яких формувалася лексика права. Розділ складається з п’яти підрозділів та висновків.
    У першому підрозділі йдеться про міфопоетичні уявлення, які лежать в основі формування права. Протиставлення упорядкованого космосу хаосові у міфах має просторові характеристики і відображається у вигляді протиставлення внутрішнього упорядкованого та організованого простору зовнішньому, неупорядкованому і хаотичному.
    У другому підрозділі аналізуються дві групи просторових мотивацій, які реконструюються для правової лексики: мотивації, пов’язані з уявленнями про межу та вихід за межу, та мотивації, що базуються на уявленнях про пряме - криве.
    Розглядаються зв’язки похідних праслов’янських коренів *kon-, *vorg-, *vět-, *sorm-, *stud-/styd- з уявленнями обмежений простір, де панує порядок.
    Окремо розглядається формування правових значень у лексем, в основі номінації яких лежить протиставлення "пряме криве". Передусім це деривати псл. кореня *prav-, які виражали ідею правильності, справедливості та антонімічні їм похідні псл. *kriv-, *grěx-, *lQk-, які ототожнюються з несправедливістю, порушенням порядку, брехнею.
    Третій підрозділ присвячено дослідженню мотивацій, пов’язаних з упорядкуванням (псл. корені *čin-, *stroj-, *ręd, *stav-, *lad-). Семантика правових лексем цієї групи тісно пов’язана з семантикою просторово мотивованих лексем.
    У четвертому підрозділі досліджуються старослов’янські та давньоруські лексеми, у яких розвиток правових значень відбувається на базі уявлень про порушення цілісності тіла (*pakostь, *verdъ).
    З колом ритуально-обрядових дій пов’язуються правові лексеми, в основі мотивації яких лежить чуттєве сприйняття та мовлення реакції на них - слухове, зорове сприйняття. Семантичні мотивації, що лежать в основі таких лексем аналізуються у п’ятому підрозділі. У кінці розділу подаються висновки.
    У третьому розділі "Концептуалізація права у старослов’янській та давньоруській мовах" розглядаються шляхи концептуалізації правових уявлень у мовній свідомості середньовіччя, які значною мірою визначалися семантичними мотиваціями, що відображали синкретичні міфопоетичні уявлення.
    У першому підрозділі йдеться про роль правових концептів у мовній картині світу середньовіччя. Виділено три концептуальні поля (порядку, порушення порядку, відновлення порядку), які формують концептосферу права.
    Другий підрозділ присвячено формуванню центрального у праві концепту порядок у середньовічній мовній свідомості. Дані старослов’янської та давньоруської мов засвідчують, що упорядкування суспільного життя, запровадження правових норм осмислюється так само, як і облаштування навколишнього матеріального світу.
    У третьому підрозділі йдеться про концептуалізацію уявлень про порушення порядку - першопричину будь-якого правового прецеденту.
    Метою правової процедури є відновлення порядку, справедливості. Концептуалізація уявлень про способи відновлення порушеного порядку розглядається у четвертому підрозділі третього розділу.
    Основні результати дослідження семантичних мотивацій, що лежать в основі розвитку правових значень, та шляхів концептуалізації основних правових понять у мовній картині світу середньовіччя підбито у заключних висновках.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    У старослов’янській та давньоруській мовах лексика права складає виразно окреслену групу, достатньо повно представлену в пам’ятках. Формування цієї тематичної групи лексики у старослов’янській та давньоруській мовах відбувалося різними шляхами. У старослов’янській мові вона складалася в період створення першої літературної мови слов’ян у процесі перекладу текстів релігійного та юридичного змісту. Давньоруська правова лексика мала самобутній характер. Вона пов’язувалася з правовими текстами, які виникли і тривалий час відтворювалися в усній традиції, а з поширенням писемності були зафіксовані. В обох мовах правова лексика сформувалася на основі спільного формального та семантичного інвентарю, який склався у праслов’янський період.
    На підставі того, що до складу правових збірників, які створювалися у Київській Русі, включали старослов’янські та давньоруські пам’ятки, а старослов’янські та давньоруські лексеми часто використовувалися в одному правовому тексті, зроблено висновок про існування єдиного правового дискурсу.
    У результаті здійсненого дослідження встановлено, що мовна концептуалізація основних правових понять у старослов’янській та давньоруській мовах відбувалася однаковими шляхами. Це свідчить, з одного боку, про те, що спільний семантичний потенціал, успадкований з праслов’янського періоду, лишається актуальним і визначає напрямки розвитку правової семантики. З іншого боку, цим підтверджується, що в Київській Русі старослов’янська та давньоруська мови взаємодіяли в єдиному правовому дискурсі, який формувався сукупністю правових текстів, проголошених та записаних обома мовами.
    Завдяки реконструкції за допомогою етимологічних та культурологічних (міфологічних) даних моделей семантичної мотивації виділено два типи семантичних комплексів, які синкретично відображали сприйняття людиною навколишнього світу і були тісно пов’язані між собою в міфологічній свідомості. Один з них співвідноситься з космогонічними уявленнями про творення та упорядкування світу. Другий комплекс складають антропоцентрично орієнтовані уявлення.
    З колом космогонічних уявлень про створення й упорядкування всесвіту пов’язуються семантичні мотивації, які було реконструйовано для праслов’янських коренів *kon-, *vorg-, *vět-, *sorm-, *stud-/styd- та *čin-, *stroj-, *ręd-, *stav-, *lad-. Правові значення у старослов’янських та давньоруських похідних коренів *kon-, *vět- (законъ, поконъ, извhтъ, завhтъ) пов’язуються з просторово обмеженим світом "своїх", в якому панує порядок і закон. Семантика вигнання за межу упорядкованого світу була реконструйована як мотиваційна основа похідних псл. *vorgъ (вражьда), *vina (вина) та *sorm-, *stud-/styd- (срамъ, соромъ, срамота стыдени~, стыдость, бестqди~, стqдодh"ни~). В основі мотивації останніх лежить один з фізіологічних проявів реакції страху відчуття холоду.
    Зв’язок семантики упорядкування з просторовою, представлений у праслов’янських *čin-, *stroj-, *ręd, *stav-, *lad- (чинъ, qчинити, строи, qстро~ни~, р#дъ, оуставъ), відображає характерне для космогонічних уявлень поєднання творення та буття речі з визначеним для неї місцем у космосі.
    Розвиток правових значень у лексем, мотивованих антропоцентрично орієнтованими уявленнями, пов’язується з різними аспектами ритуально-обрядових дій. До цієї групи належать просторово мотивовані псл. корені *prav-, *prěm-, *orvьn- (правьда, правило, правосто"ни~, правьдани~, право, qправл~ни~) і антонімічні їм псл. *kriv-, *grěx-, *lQk- (кривьда, кривина, прhгрhшени~, грhхъ, л@кавьстви~). Порушення цілісності тіла реконструюється як мотиваційна основа псл. *pakostь, *verd- (пакость, врhдú). З семіотично значимими ритуальними діями пов’язується семантика псл. *kaz-, *kor-, *rek-, *rotiti (проказа, исказа, казнь, qêîðъ, рота); *sluš-; *obida (обида, обидhти, прhобидhти, обидьливьство, qобидhти).
    Дослідження семантичних мотивацій у межах однієї культурної сфери дало змогу уточнити та поглибити етимології деяких слів, підтримати одну з кількох етимологічних версій. У дисертації обґрунтовано можливість зіставлення псл. *vorgъ з д.-ісл. vargr "вовк, злодій"; показано закономірність співіснування семантики говоріння та упорядкування у дериватів праслов’янського кореня *vět-. Підтримано етимологічну версію, яка пов’язує семантичний розвиток псл. *istъ (*istьnъ) зі сферою архаїчного права, ритуально-обрядових дій, співвідносячи його з лат. iūstus "справедливий, добросовісний, чесний, законний", а не з займенниковими основами. Для псл. *pakostь приймається пов’язання з семантичним комплексом "кістка; труп забитого; останки трупа", формування якого також пов’язується з архаїчними ритуалами.
    Здійснений у роботі аналіз способів концептуалізації правових уявлень показав, що центральне місце в концептуалізованій сфері права займає семантичне поле порядку, якому підпорядковуються поле порушення порядку ("злочину") та поле відновлення порядку ("покарання"). При концептуалізації порядку в номінаціях, утворених від псл. *čin-, *stroj-, *ręd-, *stav-, правова семантика співвідноситься з ідеями порядку онтологічного. Упорядкування суспільного життя, запровадження правових норм відображається в мові так само, як і облаштування навколишнього матеріального світу (наявність у чинити, ставити, строити, р#дити та похідних відповідних коренів значень "будувати" та "встановлювати правила; домовлятися, укладати угоду"; а також значень, пов’язаних з місцем, яке об’єкт займає у просторі ("ряд, стрій") або в суспільній ієрархії ("суспільне становище, стан, звання, чин"). Такі номінації не виражають семантики справедливості. Зв’язок права і справедливості маніфестує семантика похідних псл. *prav-, *prěm- (правьда, правило, правосто"ни~), які мотивуються антропоцентрично орієнтованими уявленнями.
    На підставі аналізу різних номінацій порушення соціального порядку виділено два способи їхньої концептуалізації. У мовній концептуалізації порушень соціального порядку знаходить відображення, пов’язане з космогонічними уявленнями, протиставлення "порядок безлад" (бесчини~, нестро~ни~, безакони~). Характерною рисою переважної більшості назв злочинів є виразна антропоцентричність, яка реалізується різними мовними механізмами. Антропоцентрично орієнтована семантика може лежати в основі мотивації лексем (врhдъ, пакость). Активність суб’єкта злочину знаходить відображення у сполучуваності іменників на позначення злочинів з предикатами дh"ти, дhлати, творити, учинити (пакости дh"ти, татьбу твор#и). При мовній концептуалізації порушень порядку суттєвим був зв’язок з людиною як об’єктом злочинних дій. Злочином були дії, спрямовані проти фізичної природи людини (qбииство, разбои; бити, тети, м@чити; головьничьство). Виразно окреслену групу складають номінації, об’єднані семантикою ганьби, сорому (срамъ, сором, посрамити, соромити, стqдъ, стыдени~, обида).
    При концептуалізації покарання у середньовічній мовній картині світу суттєвим є зв’язок з концептосферою порядку. У середньовічній мовній картині світу відновлення порушеного соціального порядку співвідноситься з ідеєю первісного упорядкуванням космосу, Про це свідчить широке використання для номінацій відновлення порядку лексем, мотивованих семантикою упорядковуючої діяльності (урядити, състроити, устроити). Ідею міри експлікує точна відповідність завданої шкоди і належного покарання (мьсть). Зв’язок покарання з ритуалізованими діями, спрямованими на встановлення та підтримання порядку, маніфестують похідні псл. *kaznь (казнь, казнити).
    У результаті дослідження встановлено, що в межах однієї концептуалізованої сфери похідні по-різному мотивованих коренів синонімізуються. Лексеми зі значенням "шкода, зло, несправедливість", мотивовані уявленнями про порушення цілісності тіла (врhдъ, пакость), синонімізуються зі словами, у яких подібна семантика формується на основі інших уявлень: просторових (кривьда), чуттєвого сприйняття (обида). Це веде до суттєвого розширення семантичного потенціалу та номінативних можливостей правових лексем.
    Матеріал сучасних слов’янських мов, який залучався в ході дослідження, підтверджує припущення, що система етимологічно реконструйованих конкретних мотивацій, які лежать в основі правових позначень, суттєво впливає на особливості концептуалізації сфери права (укр. переступати закон). Стійкість правової лексики у часі зумовлюється як значущістю позначуваного фрагмента дійсності, так і характером глибинних мотивацій, які лежать в основі семантики цієї лексичної групи.







    СПИСОК ВИКОРИСТНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Амусин И.Д. Рукописи Мертвого моря. М., 1961. 272 с.
    2. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
    3. Арутюнова Н.Д. О стыде и стуже // Вопросы языкознания. 1997. № 2. С. 59 70.
    4. Арутюнова Н.Д. О стыде и совести // Логический анализ языка. Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 54 78.
    5. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340 с.
    6. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
    7. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов. М.: Прогресс, 1995. 456 с.
    8. Бенешевич В.Н. Древне-славянская кормчая XIV титулов без толкований. СПб, 1906. 332 с.
    9. Борисова Е.Н., Добродомов И.Г. Исторический словарь синонимов русского языка (к вопросу о принципах составления словаря) // Теория и практика русской исторической лексикографии. М.: Наука, 1984. С. 99 112.
    10. Богатова Г.А. История слова как объект русской исторической лексикографии. М.: Наука, 1984. 255 с.
    11. Бренер Е. Семантический анализ группы староболгарских глаголов Зографского евангелия // Palaeobulgarica. 1980. № 4. C. 23 31.
    12. Брицин М.А. Из истории восточнославянской лексики. К.: Наукова думка, 1965. 160 с.
    13. Булаховский Л.А. Деэтимологизация в русском языке // Вибрані праці: В 5 т. К.: Наукова думка, 1978. Т.3. С. 345 436.
    14. Булаховский Л.А. Славянские наименования птиц // Вибрані праці: В 5 т. К.: Наукова думка, 1978. Т.3. С. 189 299.
    15. Буслаев Ф.И. О влиянии христианства на славянский язык. М., 1848.
    16. Варбот Ж.Ж. Заметки по славянской этимологии // Этимология 1964. М.: Наука, 1965. С. 27 43.
    17. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. М.: Наука, 1984. 255 с.
    18. Вашица И. Кирилло-мефодиевские юридические памятники // Вопросы славянского языкознания. Вып. 7. М.: Издательство АН СССР, 1963. С.12 33.
    19. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411 с.
    20. Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале старославянского языка. М.: Индрик, 2002. 336 с.
    21. Вендина Т.И. "Эскизы" к портрету средневекового человека (по материалам старославянского языка) // Речевые и ментальные стереотипы в синхронии и диахронии. М., 1999. С.14 28.
    22. Верещагин Е.М. Из истории возникновения первого литературного языка славян. Варьирование средств выражения в переводческой технике Кирилла и Мефодия. М.: Издательство Московского университета. 1972. 199 с.
    23. Верещагин Е.М. История возникновения древнего общеславянского литературного языка. Переводческая деятельность Кирилла и Мефодия и их учеников. М.: Мартис, 1997. 315 с.
    24. Верещагин Е.М. К изучению семантики лексического фонда древнеславянского языка. Доклад на VIII Международном съезде славистов. М., 1978. 23 с.
    25. Верещагин Е. Към въпроса за принципите в преводаческата дейност на славянските първоучители Кирил и Методий // Език и литература. 1970. № 4. С. 41 50.
    26. Верещагин Е.М. Прием параллелизма в Псалтыри и выявление смысловых связей между словами первого литературного языка славян // Советское славяноведение. 1975. № 2. С. 60 72.
    27. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. 6-е изд. СПб, Киев, 1909. 578 с.
    28. Виноградов В.В. Основные проблемы изучения образования и развития древнерусского литературного языка // Избранные труды. История русского литературного языка. М.: Наука, 1978. С. 65 151.
    29. Виноградова Л.Н. Новобрачная в доме мужа: Стереотипы этикетного и ритуального поведения // Логический анализ языка: Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С.325 331.
    30. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. № 1. С. 64 72.
    31. Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы: Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры. Ч. І ІІ. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1984. XCVI + 1328 с.
    32. Ганев В. Законъ соудный людьмъ. Правно-исторически и правно-аналитични проучвания. С.: Издателство на БАН, 1959. 629 с.
    33. Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 г. // Под ред. В.Антоновича и К.Козловского. К., 1868.
    34. Горшков А.И. Отечественные филологи о старославянском и древнерусском литературном языке // Древнерусский литературный язык в его отношении к старославянскому. М.: Наука, 1987. С. 7 29.
    35. Горшков А.И. Теоретические основы истории русского литературного языка. М.: Наука, 1983. 160 с.
    36. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1984. 350 с.
    37. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. М.: Искусство, 1981. 360 с.
    38. Гуревич А.Я. Право // Словарь средневековой культуры. М.: Росспэн, 2003. С. 381 386.
    39. Гухман М.М. Историческая типология и проблемы диахронических констант. М.: Наука, 1981. 249 с.
    40. Демченко В.Г. Наказание по Литовскому Статуту в его трех редакциях 1529, 1566 и 1588 гг. Ч.1. К., 1894. 123 с.
    41. Добрев И. Германизми // Кирило-Методиевска енциклопедия. Т. 1. София: Издателство на БАН, 1985. С. 486 487.
    42. Драгова Н. Methodiana juridica. Методиевото наследство в законодателството и в църковното строителство на Балканите. // Балканика. 1987. № 2. С. 197 218.
    43. Древнерусские княжеские уставы XI XV вв. М.: Наука, 1976. 240 с.
    44. Древнерусский язык. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1980. 205 с.
    45. Древнерусский литературный язык в его отношении к старославянскому. М.: Наука, 1987. 248 с.
    46. Дьяченко Г. Полный церковно-славянский словарь: Репринтное воспроизведение издания 1900 г. М., 1993. 1120 с.
    47. Живов В.М. История русского права как лингвосемиотическая проблема // Разыскания в области истории и предыстории русской культуры. М.: Языки славянской культуры, 2002. С.187 305.
    48. Жуковская Л.П. Текстология и язык древнейших славянских памятников. М.: Наука, 1976. 368 с.
    49. Зализняк А.А. Семантическая деривация в синхронии и диахронии: проект "Каталога семантических переходов" // Вопросы языкознания. 2001. № 2. С. 13 26.
    50. Земскова И.П. Концептуальное поле порядка // Логический анализ языка. Языки динамического мира. Дубна, 1999. С. 321 329.
    51. Златарски В. Какви канонически книги и граждански закони Борис е получил от Византия // Летопис на Българската академия на науките. Т.1 София, 1911. С. 79 116.
    52. Ефимова В.С. Лексика со значением речи в старославянском языке. 1. Слова с корнями вhт-, бhсhд- , -каз- // Славяноведение. 1996. № 1. С. 18 30.
    53. Ефимова В.С. Лексика со значением речи в старославянском языке. П. Слова с корнями -рек-, -глас-, глагол- // Славяноведение. 1997. № 5. С. 22 34.
    54. Истрин В.М. Договоры русских с греками Х в. // Известия ОРЯС. 1925. Т. 29. С. 383 393.
    55. Иванов В.В. Примечания// Леви-Стросс К. Структурная антропология. М., 1985. С. 351
    56. Иванов В.В., Топоров В.Н. Древнее славянское право: архаичные мифопоэтические основы и источники в свете языка // Формирование раннефеодальных славянских народностей. М.: Наука, 1981. С. 1031.
    57. Иванов В.В., Топоров В.Н. К истокам славянской социальной терминологии (семантическая сфера общественной организации, власти, управления и основных функций) // Славянское и балканское языкознание. Язык в этнокультурном аспекте. М.: Наука, 1984. С. 87 98.
    58. Иванов В.В., Топоров В.Н. О языке древнего славянского права (к анализу некоторых ключевых терминов) // Славянское языкознание. VIII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1978. С. 221 240.
    59. Иванов В.В., Топоров В.Н. Этимологическое исследование семантически ограниченных групп лексики в связи с проблемой реконструкции праславянских текстов // Славянское языкознание: VII международный съезд славистов. М.: Наука, 1973. С.153 168.
    60. Историческая типология славянских языков / Под ред. А.С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1986. 288 с.
    61. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. 743 с.
    62. Истрин В.М. Договоры русских с греками X в. // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. 1925. Т.29. С. 383 393.
    63. Карпова В.Л. К вопросу об эволюции значений общеславянского činiti в украинском языке // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ленинград, 26 30 сентября 1972 г.). М., 1972. С. 196 198.
    64. Карский Е.Ф. Русская правда по древнейшему списку. Л.: Издательство Академии наук, 1930. 114 с.
    65. Кирило-Методиевска енциклопедия: В 3 т. София, 1985 1995. Т.1 2.
    66. Клепарский Б.Е. Устойчивые словосочетания в "Правде Русской" // Уч. зап. МГПИ, № 292. М., 1968. С. 221 241.
    67. Ключевский В.О. Терминология русской истории // Сочинения: в 8 т. Т.6. М.: Издательство социально-экономической литературы, 1959. С. 129 275.
    68. Ковалів П.. Лексичний фонд літературної мови Київського періоду X XIV ст. Т. 1. Основний фонд. Нью-Йорк, 1962. 445 с.
    69. Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси. Л.: Изд. ЛГУ, 1986 312 с.
    70. Колесов В.В. Древнерусский литературный язык. Л.,: Издательство ЛГУ, 1989. 296 с.
    71. Колесов В.В. Семантические изменения слов в переводах Иоанна Экзарха болгарского // България, 1300 години. София, 1981. С. 52 63.
    72. Колесов В.В. Семиотические основы терминологизации в древнеболгарском литературном языке (по переводам Иоанна Экзарха Болгарского // I Международен конгрес по българистика. Доклади. Симпозиум "Кирило-Методиевистика и старобългаристика". Т. 2. Ч.2. София, 1982. С. 150 175.
    73. Колесов В.В., Кара Н.В. Честь, слава, хвала в давньоруських текстах Київської доби // Мовознавство. 1983. № 4. С. 9 17.
    74. Коломиец В.Т. Названия дорог в индоевропейских языках // Этимология, 1984. М.: Наука, 1986. С. 95 96.
    75. Копорская Е.С. Семантическая история славянизмов в русском литературном языке нового времени. М.: Наука, 1988. 232 с.
    76. Копыленко М.М. Кальки греческого происхождения в языке древнерусской письменности // Византийский временник. Т. 34. 1973. С. 141 150.
    77. Корнеева-Петрулан М.И. К изучению состава и языка договоров русских с греками // Ученые записки МГУ. М., 1952. Вып. 150: Русский язык. C. 28 35.
    78. Котляревский А. А. Древности права балтийских славян // Древности юридического быта балтийских славян. Ч.1. Прага, 1874. 117 с.
    79. Кочин Г.Е. Материалы для терминологического словаря древней России. М. Л., 1937. 177 с.
    80. Ларин Б.А. Лекции по истории русского литературного языка (Х середина XVIII в). М.: Высшая школа, 1975. 328 с.
    81. Ларин Б.А. Из славяно-балтийских лексикологических сопоставлений // Вестник ЛГУ. Т. 14. Вып. 3. Л., 1958. С. 155 163.
    82. Левонтина И.Б., Шмелев А.Д. За справедливостью пустой // Логический анализ языка: Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 281 292.
    83. Линник Т.Г. Лексика // Историческая типология славянских языков / Под ред. А.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1986. С. 193 243.
    84. Логический анализ языка: Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000 448 с.
    85. Лотман Ю.М. Несколько мыслей о типологии культур // Языки культуры и проблемы переводимости. М.: Наука, 1987. С. 3 11
    86. Лукінова Т.Б. Лексика слов’янских мов як джерело вивчення духовної культури давніх слов’ян // Слов’янське мовознавство. IX Міжнародний з’їзд славістів. К.: Наукова думка, 1983. С. 87 115.
    87. Львов А.С. Лексика Повести временных лет”. М.: Наука, 1975. 368 с.
    88. Львов А.С. Общеславянское и диалектное в лексике памятников старославянской письменности // Славянское языкознание. VIII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1978. С. 265 284.
    89. Львов А.С. Очерки по лексике памятников старославянской письменности. М.: Наука, 1966. 320 с.
    90. Львов А.С. Праславянский слой старославянской лексики // Вопросы языкознания 1976. № 2. С. 71 85.
    91. Маковский М.М. Удивительный мир слов и значений. М.: Высшая школа, 1989. 200 с.
    92. Межжеріна Г.В. Семантика правдивості в історичній перспективі // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія філології. Т.8. № 1. 2005. С. 82 90.
    93. Мейе А. Общеславянский язык. М.: Издательство иностранной литературы, 1951. XVI, 491 с.
    94. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. М., 1976. 408 с.
    95. Мельничук А.С. Введение. Основные направления типологических исследований // Историческая типология славянских языков. К.: Наукова думка, 1986. С. 3 22.
    96. Мельничук А.С. Вопросы реконструкции лексического состава праязыков // Сравнительно-историческое изучение языков разных семей. Лексическая реконструкция. Реконструкция исчезнувших языков. М.: Наука, 1991. С. 102 119.
    97. Мельничук А.С. Корень *kes- и его разновидности в лексике славянских и других индоевропейских языков // Этимология 1966. М.: Наука. 1968. С. 194 240.
    98. Мельничук А.С. Об одном из важных видов этимологических исследований // Этимология 1967. М.: Наука, 1969. С. 57 67.
    99. Мельничук А.С. О сущности беглого s- // Этимология 1984. М., 1986. С. 137 146.
    100. Мельничук А.С. Обсуждение проблемы языковой ситуации в Киевской Руси на IX Международном съезде славистов // Изв. АН СССР. Серия языка и литры. 1984. Т. 43. 2. С. 120 127.
    101. Мельничук А.С. О языке Киевской летописи ХП века // Слов'янське мовознавство. IX Міжнардний з’їзд славістів. К.: Наукова думка, 1983. С. 116 142.
    102. Мельничук А.С. Этимологические разыскания. 3. Общеславянское větiti // Восточнославянское и общее языкознание. М.: Наука, 1978. С.103 114.
    103. Мельничук О.С., Коломієць В.Т. Глибинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських мов // Слов’янське мовознавство. ХІ Міжнародний з’їзд славістів: Доповіді. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 98 111.
    104. Мечковская Н.Б. Язык и религия. М.: Гранд, 1998. 350 с.
    105. Мещерский Н.А. История русского литературного языка. Л.: Издательство ЛГУ, 1981. 279 с.
    106. Мещерский Н.А. Источники и состав древней славяно-русской переводной письменности IX XV веков. Л.: Издательство ЛГУ, 1978. 112 с.
    107. Милев А. Законодателното дело на Кирил и Методий във Великоморавия // Старобългаристика. 1979. № 3. С. 68 70.
    108. Мифологический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1991. 736 с.
    109. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. 2-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1988. Т. 1. 672 с.; Т. 2. 720 с.
    110. Михайловская Н.Г. Системные связи в лексике древнерусского книжно-письменного языка XI XIV вв. (Нормативный аспект). М.: Наука, 1980. 254 с.
    111. Михальчук И.П. Концептуальные модели в семантической реконструкции (индоевропейское понятие "закон"). Известия Академии наук. Серия литературы и языка. 1997. Т. 56. № 4. С.29 39.
    112. Монич Ю.В. На стыке ритуала и языка: комплексная мотивация в семантической эволюции //
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины